Чи можна врятувати Турію?
Минулого літа чи не найбільше телефонних дзвінків і листів до редакції нашої газети було з приводу незадовільного санітарного стану річки Турії і міського водоймища: вони обміліли, вкрилися не зовсім приємною для ока "водяною рослинністю". Саме тому згодом санепідемслужба настійливо рекомендувала ковельчанам та їх гостям не купатися тут.
Ситуація, яка склалася, не на жарт схвилювала наших земляків. Почали лунати голосні звинувачення на адресу міської, районної та обласної влади, а також пропозиції спрямувати кошти, які затрачаються на облаштування набережної, на очищення водоймища тощо.
Постійний дописувач газети "Вісті Ковельщини", Заслужений працівник культури України Іван Сидорук в телефонній розмові зі мною запропонував провести журналістське розслідування причин такого стану справ і пізніше висвітлити результати його на шпальтах газети.
Пропозицію Івана Васильовича я прийняв, бо сам особисто – корінний мешканець Ковеля і пам'ятаю часи, коли вода в Турії була чиста, як сльоза (особливо зранку), а тому мені не байдужа доля водної "артерії" не тільки міста, а й Волині. Хоча, пригадую, і в минулому були періоди, коли ріка в деяких місцях міліла настільки, що її можна було перейти вбрід (наприклад, навпроти колишнього військового госпіталю або кладовища по вулиці Володимирській).
Однак навесні Турія ставала настільки повноводою, що затоплювала не тільки довколишні луки, а й "доходила" до вулиць Лугової і Волі. Аби врятувати міст поблизу міліції (а він тоді був дерев'яним) від льодоходу, міській владі доводилося звертатися навесні за допомогою до підривників. Ми, тодішні школярі, втікали з уроків і з великим інтересом спостерігали за тим, як гучні вибухи вщент розбивають масивні крижини, на котрих, мушу чистосердечно зізнатися, я і мої ровесники любили навесні поплавати, уявляючи себе якщо не капітанами Немо, то відважними матросами далекого плавання – точно…
Були на річці й місця, де завжди вирувала і пінилася вода. Це – так звані "Крокодил-1 і "Крокодил-2" (навпроти теперішнього Будинку молитв в районі геологорозвідки). Чому так називали їх, важко сказати, але для любителів гострих відчуттів тут було найкраще купатися, грати у волейбол або в карти на березі. Такий собі свого роду неформальний брейн-ринг.
Від чистої і тихоплинної, хоч і повноводої Турії згодом залишилися приємні спомини, бо почали споруджувати водоймище для потреб заводу сільгоспмашин, який тоді будували у Ковелі (про цей факт якось у своїх мемуарах, опублікованих у "Вістях Ковельщини" згадував тодішній голова міськвиконкому, Почесний громадянин Ковеля Олександр Стреков), а відтак річка як така в межах міста зникла. Нині вона "існує" поза новоспорудженим мостом на вулиці Незалежності і в районі села Зеленого.
З бігом часу, в умовах економічної кризи виробнича діяльність "Ковельсільмашу" різко скоротилася, а тому потреба у воді зменшилася. Це, очевидно, стало однією з причин незадовільного екологічного стану міського водоймища зокрема і річки Турії в цілому. Попередня влада робила спробу порятувати ситуацію: були залучені відповідні кошти, декілька місяців працював земснаряд, але в кінцевому підсумку великого результату досягнуто не було.
Стан справ значно погіршився у 2015 і 2016 роках, коли Турія ще більше обміліла, а вода її "зацвіла" – навіть у місцях, де традиційно ковельчани відпочивали, купалися, ловили рибу. Справедливості ради треба сказати, що подібна біда спіткала не тільки Ковель, але й Ковельський район, всю Волинську, як і деякі інші області України.
l
В чому ж справа? Чи є шанс врятувати нашу блакитну "перлину" – річку Турію? В рамках своєрідного журналістського розслідування я переглянув ряд матеріалів Інтернету, але нічого втішного не знайшов. В усіх країнах світу прогнозують подальше скорочення запасів прісної води. Дехто з учених це пояснює тим, що настав так званий 11-річний період глобальної засухи, які періодично повторюються на нашій планеті.
А що чекає Ковельщину? Про це – розмова із начальником відділу з питань цивільного захисту та екологічної безпеки міськвиконкому Юрієм ДІДКОВСЬКИМ, який народився і виріс в Ковелі, тому йому теж не байдужа проблема, про яку ведемо мову.
Перше запитання пану Юрію таке:
– Ви працюєте в системі екологічної безпеки і цивільного захисту, маєте величезний досвід роботи. Чому, на Вашу думку, нині так гостро постало питання порятунку нашої Турії?
– За останні роки природні явища та процеси, які змінити людина неспроможна, призвели до погіршення гідрологічного стану не тільки головної водної артерії нашого міста, а й багатьох інших водойм на території країни. Їх зміління і причини цього, за обґрунтуваннями Гідрометцентру України, виникли через тривалий період сухої та жаркої погоди, який спричинив гідрологічну посуху.
У липні-серпні 2016 р. сформувалась низька (за рівнями та витратами води) літня межінь, яка на більшості річок набула ознак небезпечної ситуації природного характеру чи наближалася до неї. Крім цього, радикально вплинули кліматичні фактори, що діяли ще протягом осені-зими позаминулого року: дефіцит опадів в цей період визначив низьку водність практично на всіх річках України. І дія цих кліматичних чинників накопичується роками.
– До чого це призвело?
– На багатьох річках, за даними Гідрометцентру, рівні води знизилися до найнижчих відміток за період регулярних спостережень, критерії маловоддя практично були досягнуті або наближались до них. Через зазначені вище кліматичні причини на водних об'єктах більшості території України відбувається значне заростання русел, пересихання малих річок і формування ділянок стоячої води.
Одночасне поєднання такої низької водності на малих і середніх річках спостерігається вперше як за територією прояву, так і за тривалістю. Станом на кінець серпня минулого року на багатьох ділянках річок України рівні води утримувались на відмітках, близьких до найнижчих за багаторіччя. Нижчими за мінімальні багаторічні значення зафіксовані рівні води і у пониззі Прип'яті та ряду її правих приток (Стохід, Стир, Турія, Уж), Тетереві (Київська область), Десні, на більшості річок Закарпаття, Дністрі та її притоках, у верхів'ї Дністровського водосховища, Пруті біля Чернівців, Сіреті, на Західному Бузі. Міліє і найбільша річка нашої країни – Дніпро та найглибше озеро України – Світязь.
– Ковельчан, звичайно, передусім хвилює доля Турії…
– Безумовно. Люди влітку спостерігали невтішну картину: рівень води в р. Турії понизився, вона почала інтенсивно заростати водною рослинністю. Проте з настанням прохолодних осінніх дощових днів рівень води піднявся, і "зелений килим" поступово змився течією річки.
– Змальована Вами картина невтішна, не зважаючи на деякі зміни на краще останнім часом. Але які заходи планує вжити міська влада для того, щоб якщо не повністю "оздоровити" Турію, то хоча б призупинити негативні процеси, які нині мають місце?
– Покращення гідрологічного режиму річки Турії – серед пріоритетних завдань міської влади. Виконавчим комітетом розглянута можливість планування робіт з очищення річки в межах міста. Але здійснення цих заходів є втручанням в природну екосистему. Тому нині першочерговим завданням є проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, де буде визначено наслідки від планованої діяльності на довкілля: мікроклімат, водне середовище, рослинний, тваринний світ, доцільність розчищення на окремій локальній ділянці і можливі ризики від проведення цих робіт.
На сьогодні для поліпшення екологічного стану в місті розроблена і прийнята Програма охорони навколишнього природного середовища в м. Ковелі на період до 2020 року. Відповідно до цього документа передбачається виготовлення за кошти міського бюджету передпроектних проробок "Очищення русла р. Турія в межах м. Ковеля для покращення гідрологічного стану" з оцінкою впливу на навколишнє природне середовище та документації з коригування Правил експлуатації ковельського водосховища. Після отримання висновків спеціалізованих організацій, міською владою будуть сплановані подальші дії, спрямовані на збереження нашої річки. Адже всі ми розуміємо важливість річкової води: це не тільки краса, а й основа для нашої життєдіяльності.
l
Що ж, інформація Юрія Дідковського дає підстави сподіватися на те, що поступово Турія і міське водоймище "виздоровлюватимуть". Але, як мені здається, і ми, мешканці міста й району, повинні в міру своїх сил і можливостей долучатися до розв'язання пекучої проблеми.
Перше і найважливіше тут завдання – усвідомити кожному, що водні запаси не безмежні. І хоч Волинь не порівняєш із регіонами, що розміщені у пустелях чи степах – маємо достатньо річок і озер, штучних водойм, однак це абсолютно не означає, що цей щедрий дарунок матері-природи маємо безтурботно розтринькувати і не дбати про чистоту водойм. Адже не перевелися у нас "господарі" (зараз їх, правда, менше, аніж раніше), котрі активно використовують хімічні засоби для знищення бур'янів, підвищення урожайності сільгоспкультур, які повністю не засвоюються рослинами, а тому пізніше забруднюють як грунтові води, так і річки та озера.
Поширеною практикою стало забруднення водойм стоками від приватних обійсть, котрі розміщені неподалік водних "артерій". Я не впевнений, що всі домовласники дотримуються природоохоронного законодавства і мають хоча б елементарні очисні пристрої, не кажучи вже про споруди. Чесно кажучи, багатьох людей лякає і обурює, коли вони бачать, як з астрономічною швидкістю виростають житлові будинки і навіть господарські об'єкти поблизу водойм. Нас заспокоюють і кажуть: все робиться згідно із законодавством.
Хочеться у це вірити, але той рівень забрудненості, який мали і річка, і міське водоймище влітку торік, коли санепідемслужба заборонила купатися у них, засвідчив: без "внеску" доморощених губителів природи і Ковеля, й інших населених пунктів Волині тут не обійшлося. А якщо додати гори сміття, які дехто залишає після себе і на берегах водойм, і у самій воді (пластикові пляшки і пакети, бите скло і т. п. ), то стає зрозумілим: до культурної Європи нам ще далеченько. При тому слід мати на увазі, що промислове забруднення Турії практично відсутнє, адже свою діяльність припинили багато ковельських підприємств.
Як на мене, в історії людства і нас із вами, дорогі земляки, настав той критичний період, коли маємо зрозуміти: варварському ставленню до природи настала пора оголосити нещадний бій. Наші безтурботність і безгосподарність, коли бездумно меліорували землі, осушували болота, "хімізували" поля і луки, нищили заповідні місця, вже дали негативний результат: обміліли ріки й озера, скоротилися запаси прісної води і т. д., і т. п.
Це – сьогодні. А що буде завтра і післязавтра? Як виживатимуть наші діти й онуки?
Частіше замислюймось над цим і робімо правильні висновки, бо згодом робити їх буде пізно.
Микола ВЕЛЬМА.
Минулого літа чи не найбільше телефонних дзвінків і листів до редакції нашої газети було з приводу незадовільного санітарного стану річки Турії і міського водоймища: вони обміліли, вкрилися не зовсім приємною для ока "водяною рослинністю". Саме тому згодом санепідемслужба настійливо рекомендувала ковельчанам та їх гостям не купатися тут.
Микола ВЕЛЬМА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2321
Зріднило щастя і горе
Милосердя – дар Божий
Засідання міськвиконкому
В міській гімназії – волонтери Корпусу миру США
Розпочато реєстрацію на пробне ЗНО-2017
У Ковелі планують створити госпітальний округ
"Нова радість стала, яка не бувала!.."
Закон чи дишло?
Чи можна врятувати Турію?
Особливе Різдво для особливих дітей