Майже 78 років налічує історія ковельської газети, яка нині має назву "Вісті Ковельщини". За цей час  школу журналістської майстерності у ній пройшли десятки творців друкованого слова.

На жаль, багато з них відійшли у Вічність. В останні роки перестало битися серце Степана Байдюка, Володимира Ковальчука, Гната Ольховича, трудова біографія яких складає не один десяток літ.

Для того, щоб вшанувати пам'ять про колег, помолитися за упокій їх душ, представники редакції прийшли минулого четверга у Свято-Благовіщенський собор, де настоятель храму отець Василь Мичко звершив поминальну службу. Він же проголосив промову, в якій віддав данину шани померлим журналістам, відзначив їх жертовну працю  на благо України.

Редактор газети Микола Вельма згадав тих, хто віддав кращі роки свого життя журналістиці, запевнив, що колектив і надалі гідно продовжуватиме традиції своїх попередників, подякував отцю Василю Мичку за увагу до нелегкої праці газетярів, розуміння їх духовних потреб, дієву співпрацю.

Наш кор.

НА ЗНІМКУ: під час  поминальної служби у Свято-Благовіщенському соборі.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Майже 78 років налічує історія ковельської газети, яка нині має назву "Вісті Ковельщини". За цей час  школу журналістської майстерності у ній пройшли десятки творців друкованого слова.

На жаль, багато з них відійшли у Вічність. В останні роки перестало битися серце Степана Байдюка, Володимира Ковальчука, Гната Ольховича, трудова біографія яких складає не один десяток літ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 581

Росіянцям, як закінченим наркоманам, щодень потрібні все  нові й нові "дози", які б їх переконували, що вони – найкращі в світі, а їх лідер – вождь і вчитель всього прогресивного людства.

Власне, такою дозою мала служити пряма лінія з Владіміром Путіним, яку транслювали головні телеканали Московії. Як не дивно, вона розпочалася рівно о 12-й годині у четвер, 15 червня ц. р., що на кремлівського вождя не схоже: він, як правило, запізнюється на всі  зустрічі найвищого рівня. Закралась підозра, що пряма лінія готувалася заздалегідь, а глядачам її показали в запису.

Ця підозра у розумних людей посилилася ще більше, коли вишколені  і вихолені телеведучі  почали знайомити главу держави із запитаннями, що нібито  надійшли і надходять від мешканців різних регіонів імперії. Та от біда: всі ці запитання були досить дріб'язковими, які мала б вирішувати місцева влада, а не пан Путін. Але ж ні: треба  було челяді продемонструвати, що він і тільки він  – одноосібний володар всія Русі, без якого і дороги не асфальтують, і літаки не літають, і хворих не лікують, і будинки не ремонтують.

Одним словом, нудно і нецікаво. І в той же час – жодного запитання політичного спрямування, ніби не було в країні 12 червня потужних акцій протесту, сотень затриманих і заарештованих, нема корупції, про які переконливо розповів лідер опозиції Олексій  Навальний у документальному фільмі "Він вам не  Дімон", не триває військове втручання Росії у справи сусідніх країн, не живе народ за межею бідності і т. д., і т. п.

Режисери цього примітивного дійства постаралися, аби сюжети з місцевостей, віддалених від Москви, не надто дратували Владіміра Владіміровича, а дійові особи робили вигляд, що висловлюють критику на адресу влади, яка б не ображала, а звучала як похвальба. Бо чого, скажімо, варте було запитання одного вгодованого і гарно  одягнутого дядька, котрий трохи не дякував президенту за міжнародні санкції, що дозволили бурхливими темпами розвивати вітчизняні овочівництво і садівництво, і в той же час цікавився, чи держава й надалі дотуватиме аграріїв, якщо санкції не відмінять?

Блискуче розіграв Владімір Путін (чи його двійник) сценку, де з обуренням говорив про нечуваний розмах русофобії  на Заході, підступи буржуазних ідеологів проти "чесно" і "прозорої"  політики РФ, використання опозиції в боротьбі з "найдемократичнішим" у світі режимом.

І вже геть неперевершеним був московський цар, коли вів мову про Україну, яка йому – наче колька в боці. Відповідаючи на фразу Петра Порошенка, який нещодавно процитував слова російського поета Михайла Лермонтова: "Прощай, немытая Россия", пан Путін розродився майже енциклопедичним спічем про історію написання цього вірша, а також у відповідь не забув згадати Шевченкове: "Доборолась Україна до самого краю". Звичайно, зробив він все це "експромтом", бо у вільний від роботи час почитує "Кобзар" мовою оригіналу…

Не міг господар прямої  лінії не згадати свого кума Віктора Медведчука, якого назвав трохи не найголовнішим "націоналістом" і "патріотом" України. При тому ні слова не сказавши про те,  чому російські війська продовжують окупувати Донбас і коли припинять криваву бойню на Сході нашої країни.

Не знаємо, хто писав сценарій тієї трагікомедії, названого "прямою лінією", яку  користь вона дасть пересічним росіянцям, але знаємо інше: нічого в політиці Москви не зміниться. Тому й невипадково сенат США днями ввів нові санкції проти Росії, котрі, як заявляють місцеві "політики" й "економісти", дуже корисні для них. Що ж, Бог вам у поміч.

Пряма лінія –  не єдине шоу, яким тішать кремлівські бояри своїх холопів: з 19 червня перший канал тамтешнього ТБ розпочав демонстрацію 4-серійного фільму про Владіміра Путіна, якого  створив всесвітньовідомий кінорежисер Олівер Стоун.

Шкода мені того Стоуна, який, можливо, заробивши гарні гроші, втратить в кінцевому підсумку свої гідність і честь, як колись втратили ті, хто у фільмах, нарисах й інтерв'ю вихваляли Сталіна, Гітлера, Муссоліні та інших  диктаторів.

Шкода й російських телеглядачів, яких годуватимуть пропагандистською локшиною, діючи за принципом: "піпл схаває". А, може, й не схаває, бо чомусь іноді здається, що не всі у Московії з'їхали з глузду.

Чи, можливо, тільки здається?..

Ярема ГОЯН.

Р. S. А те, що не всі в Росії з'їхали з глузду, свідчать смс-повідомлення, які надсилали люди В. Путіну і які висвічувалися на телеекранах. Ці повідомлення, очевидно, цензура не змогла видалити або хтось спеціально провів таку "диверсію".

Ось деякі СМС-ок: 

"Вся Росія вважає, що Ви засиділися на "троні".

"Коли Ви перестанете порушувати положення Конституції про максимальне президентство у 2 строки?".

"Ваші слова "своїх не здаємо" стосуються казнокрадів і корупціонерів?".

"Може Ви втомилися, і Вам час відпочити?".

"Путін, ти насправді вважаєш, що народ вірить у цей цирк з поставними запитаннями?".

"Чому Ви до цих пір не перемогли терористів? Адже ми дуже сильна держава".

"Чому Європу обігріваємо сибірським газом, а Сибір – дровами?".

Я. Г.

Росіянцям, як закінченим наркоманам, щодень потрібні все  нові й нові "дози", які б їх переконували, що вони – найкращі в світі, а їх лідер – вождь і вчитель всього прогресивного людства.

Власне, такою дозою мала служити пряма лінія з Владіміром Путіним, яку транслювали головні телеканали Московії. Як не дивно, вона розпочалася рівно о 12-й годині у четвер, 15 червня ц. р., що на кремлівського вождя не схоже: він, як правило, запізнюється на всі  зустрічі найвищого рівня. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 564

З ініціативи міської організації політичної партії "ВО "Батьківщина" у Ковелі проходить довготривала акція "Впізнай свого улюбленця на клумбах міста". Її мета — спільними зусиллями громади зробити наше довкілля  квітучим та гарним.

Впродовж  літа усі бажаючі можуть подарувати цибулини тюльпанів, які згодом будуть висаджені на квітниках рідного Ковеля. Не стільки важлива кількість Вашого внеску, як небайдужість і щире вболівання за загальну справу.

Збір посадкового матеріалу проводиться в приміщеннях:

n Ковельської міської ради (вул. Незалежності, 73, І поверх);

n міського осередку партії "ВО "Батьківщина" (вул. С. Бандери, 9, ІІ поверх, тел. 5-24-20);

n в наметах політичної партії  "ВО "Батьківщина".

Акцію підтримав виконавчий комітет міської ради. 

Сподіваємось, що це зробите і Ви, дорогі ковельчани. І наступної весни ваші улюблені квіти стануть окрасою міста. 

Оргкомітет.

З ініціативи міської організації політичної партії "ВО "Батьківщина" у Ковелі проходить довготривала акція "Впізнай свого улюбленця на клумбах міста". Її мета — спільними зусиллями громади зробити наше довкілля  квітучим та гарним.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 498

15-17 червня ц. р. у м. Львові відбувся традиційний міжнародний турнір з вільної боротьби серед юнаків та дівчат 2000-2001 років народження, присвячений пам’яті Заслуженого тренера України О. Созонова. 

У турнірі брали участь збірні команди Грузії, Латвії, Естонії, Литви, Білорусі, Польщі та українські борці.

Вдало виступили вихованки ДЮСШ управління освіти (на знімку). У категорії 46 кг Анастасія Падошик у боротьбі за золоту нагороду поступилась спортсменці з Польщі і здобула “срібло”. А Анастасія Лебедєва у боротьбі за бронзову нагороду перемогла спортсменку з Естонії.

Щиро вітаємо наших дівчат із вдалими виступами!

Готували спортсменок до змагань тренери Олег Стус та Ігор Падошик.

Володимир ОЛЕКСЮК.

15-17 червня ц. р. у м. Львові відбувся традиційний міжнародний турнір з вільної боротьби серед юнаків та дівчат 2000-2001 років народження, присвячений пам’яті Заслуженого тренера України О. Созонова. 

У турнірі брали участь збірні команди Грузії, Латвії, Естонії, Литви, Білорусі, Польщі та українські борці.

Вдало виступили вихованки ДЮСШ управління освіти (на знімку). У категорії 46 кг Анастасія Падошик у боротьбі за золоту нагороду поступилась спортсменці з Польщі і здобула “срібло”. А Анастасія Лебедєва у боротьбі за бронзову нагороду перемогла спортсменку з Естонії.

Щиро вітаємо наших дівчат із вдалими виступами!

Готували спортсменок до змагань тренери Олег Стус та Ігор Падошик.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 504

Кожному із нас не раз у житті доводиться звертатися до лікарів. Медична справа –  важка й відповідальна, але водночас найгуманніша і вкрай необхідна. Адже що може бути важливішим, ніж життя людини і її здоров'я? Медичні працівники поліклініки та Центру ПМСД Ковельського МТМО, котрих ви бачите на знімку, щодня й щохвилини стоять на сторожі цих найдорожчих цінностей. Милосердя і гуманність стали для них покликанням, а самопожертва і вірність обраному шляху – невід'ємною складовою професії. 

Незважаючи на існуючі труднощі, колективи працюють злагоджено і дружно, забезпечуючи надання вчасної та якісної медичної допомоги тим, хто її потребує.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Кожному із нас не раз у житті доводиться звертатися до лікарів. Медична справа –  важка й відповідальна, але водночас найгуманніша і вкрай необхідна. Адже що може бути важливішим, ніж життя людини і її здоров'я? Медичні працівники поліклініки та Центру ПМСД Ковельського МТМО, котрих ви бачите на знімку, щодня й щохвилини стоять на сторожі цих найдорожчих цінностей. Милосердя і гуманність стали для них покликанням, а самопожертва і вірність обраному шляху – невід'ємною складовою професії. 

Незважаючи на існуючі труднощі, колективи працюють злагоджено і дружно, забезпечуючи надання вчасної та якісної медичної допомоги тим, хто її потребує.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 671

З великою радістю вітаємо новоспечених батьків —  Аліну та Михайла Романюків з народженням крихітки-донечки Анічки! 

Довгі дев’ять місяців Ви готувалися і чекали появи на світ маленького дива, а для Вас — найбільшого щастя. Тож бажаємо Вам радіти кожному дню, спостерігаючи, як Ваша донечка пізнає світ і розвивається. Нехай дівчинка росте Вам на радість слухняною, здоровою, розумною і красивою. Нехай Ангел-хранитель її береже, а Господь дарує щасливу долю! 

Зичимо Вам запастися терпінням, і нехай вимогливий поклик маляти з колисочки звучить для Вас урочистим гімном. Щастя Вам і благополуччя! 

З великою радістю вітаємо новоспечених батьків —  Аліну та Михайла Романюків з народженням крихітки-донечки Анічки! 

Довгі дев’ять місяців Ви готувалися і чекали появи на світ маленького дива, а для Вас — найбільшого щастя...

З повагою - колектив ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 472

Ці молоді симпатичні дівчата, яких ви бачите на знімку, – швачки цеху № 3 виробничо-комерційної фірми "Ковель": Марія Прокопенко, Аліна Федорук, Оксана Дерев'янчук, Тетяна Іванчук, Алла Ковч.

Наступної неділі вони разом із колегами по роботі відзначатимуть своє професійне свято – День працівників легкої промисловості. І хоч часи нині непрості, трудовий колектив підприємства, його керівництво (Федір Жунке) духом не падають, намагаються привести в дію приховані резерви і невикористані можливості з тим, щоб втриматися "на плаву", забезпечувати випуск якісної продукції,  виготовляти її на рівні європейських стандартів.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Ці молоді симпатичні дівчата, яких ви бачите на знімку, – швачки цеху № 3 виробничо-комерційної фірми "Ковель": Марія Прокопенко, Аліна Федорук, Оксана Дерев'янчук, Тетяна Іванчук, Алла Ковч.

Наступної неділі вони разом із колегами по роботі відзначатимуть своє професійне свято – День працівників легкої промисловості. І хоч часи нині непрості, трудовий колектив підприємства, його керівництво (Федір Жунке) духом не падають, намагаються привести в дію приховані резерви і невикористані можливості з тим, щоб втриматися "на плаву", забезпечувати випуск якісної продукції,  виготовляти її на рівні європейських стандартів.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 633

"Вісті Ковельщини" – газета для нас і про нас! І це дійсно так. Зрештою, і кожен дописувач чи просто читач – то всі добрі, щирі й вірні друзі.

"Вісті Ковельщини"   постійно  друкують  обширну інформацію із життя  міста та району, матеріали про болючі проблеми сучасності.  Але не всі можуть передплатити газету, бо у кожного свої матеріальні можливості, погляди, інтереси. Та й періодичних видань дуже багато, є з чого вибирати і читати. 

А от Надія Мартинюк із села Мощеної (на знімку), незважаючи на всі негаразди і поважний вік, передплачує і читає кожну сторінку "Вістей Ковельщини" ще з 1959 року.  В ті роки газета мала різні назви. 

Вона й досі зберігає  газети, журнали  ще 70-90 р.р. минулого століття, та не всі примірники залишилися. Часто перечитує і згадує минулі роки,  статті про успішне  господарство – племрадгосп "Ковельський", який  займав передові місця  в  районі  у виробництві сільськогосподарської продукції, а особливо молока.

На  шпальтах газет залишилися фотографії, розповіді про кращих людей села, яких уже давно немає серед живих.  Вдивляється у кожну  пожовклу сторінку, відчуваючи щем і тепло у душі.

Працювала Надія Федорівна на фермі, в рільничій ланці. В своєму домашньому господарстві мали корову, город, різну живність. У вільний від роботи час читала улюблену газету та товаришувала  із книгою.

Багато років була активним книголюбом сільської бібліотеки. За станом  здоров'я книгу читати їй уже важко, хіба що тоненьку. А от пресу залюбки гортає. 

Крім "міськрайонки",  має й інші видання: "Волинь-нову", "Волинські новини", "Вісник", "Добрий господар" та інші.  З такою жінкою легко спілкуватися, є про що поговорити, можна подискутувати  на ту чи іншу тему. 

І хоч їй уже 80 років, та з місцевою газетою не розлучається й передплатила її на  весь 2017 рік.  Надія Федорівна була, є і залишається добрим і вірним другом газети "Вістей Ковельщини".

Тож хочу подякувати Надії Федорівні за працю, любов до друкованого слова, книги, з якої черпала все добре, духовне й прекрасне. Доброго їй здоров'я,  щасливого і мирного довголіття!

Ольга ЛІЩУК, 

бібліотекар с. Мощеної.

Від редакції: щирі слова вдячності за багаторічну довіру до улюбленої газети висловлюємо нашій відданій читачці і ми, журналісти "Вістей Ковельщини".  А ще  вітаємо з Днем журналіста, адже наше свято – це й свято всієї читацької родини, котра налічує декілька тисяч чоловік. Серед них є й Галина Григорівна Стасюк із села Попович, якій уже 92-й рік. Але кожен номер "міськрайонки" чекає з нетерпінням, уважно перечитує. Її донька Лілія Щесюк від імені мами написала у листі: "Дякуємо, що даруєте людям радість! Бажаємо процвітання Вашому виданню, а Вам – миру, добра, злагоди, любові і спокою у родинах. Нехай допомагає Вам Бог у всіх добрих справах!".

Не один десяток літ передплачують "Вісті Ковельщини" й  В. В. Фалюш, вул. Сурикова, 3 та  В. О. Грибовська з вул. Смирнова, 2, кв. 23 з Ковеля. На знак поваги до ветеранів-читачів напередодні Дня журналіста нагороджуємо їх пакетами з борошном від нашого спонсора Івана Смітюха.

"Вісті Ковельщини" – газета для нас і про нас! І це дійсно так. Зрештою, і кожен дописувач чи просто читач – то всі добрі, щирі й вірні друзі.

"Вісті Ковельщини"   постійно  друкують  обширну інформацію із життя  міста та району, матеріали про болючі проблеми сучасності.  Але не всі можуть передплатити газету, бо у кожного свої матеріальні можливості, погляди, інтереси. Та й періодичних видань дуже багато, є з чого вибирати і читати. 

А от Надія Мартинюк із села Мощеної (на знімку), незважаючи на всі негаразди і поважний вік, передплачує і читає кожну сторінку "Вістей Ковельщини" ще з 1959 року.  В ті роки газета мала різні назви. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 756

У своїй майже вісімдесятирічній біографії ковельська газета мала, образно кажучи, три "віки". Перший – радянський, який тривав до серпня 1991 року. Другий – український, коли співзасновниками видання став трудовий колектив редакції разом із міською і районною радами та райдержадміністрацією.

Нині,  незадовго до традиційного Дня журналіста, "Вісті Ковельщини" вступили у третій, чи не найбільш відповідальний – і складний "вік" – самостійний: 25 травня ц. р. ми отримали Державне свідоцтво про реєстрацію газети, засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Вісті Ковельщини". Цьому передувала велика підготовча робота з реформування нашого підприємства відповідно до чинного українського законодавства.

Що це означатиме на практиці? По-перше, органи місцевої влади не є тепер співзасновниками одного з найавторитетніших місцевих видань Волині. Співпрацю із ними ми організовуємо винятково на договірних засадах. Тобто міська і районна ради, райдержадміністрація замовляють необхідні для публікації матеріали, а редакція їх друкує в межах передбачених угодами коштів.

Дехто із любителів дешевих сенсацій в різного роду виданнях (переважно – інтернетних) вбачає у цих коштах гроші для "піару" перших осіб міста і району. Порадив би цим особам перш, ніж писати всілякі дурниці, ознайомитися із вітчизняним законодавством,  яке передбачає саме таку процедуру висвітлення діяльності органів державної і представницької влади. Ця процедура включає у себе  оприлюднення на шпальтах друкованих ЗМІ прийнятих міською і районною радами рішень, звернень та інших важливих для життя громад документів.

Окрім того, угодами передбачені виступи депутатів рад, звіти про сесії і наради, які розглядають актуальні соціально-економічні питання, публікацію регуляторних актів, оголошень, повідомлень, інформацій, підготовлених управліннями та відділами міськвиконкому і райдержадміністрації тощо. В чому тут деякі критики вбачають "піар", особисто мені не зрозуміло.

А те, що так звані офіційні матеріали друкують саме "Вісті Ковельщини", теж невипадково. Адже в Законі України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" сказано чітко й недвозначно: реформованим редакціям надано пріоритетне право "на укладання договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування".

Друге, про що хотілося б сказати, – це про вплив реформування на зміни і тематичну спрямованість газети. Можу з усією відповідальністю заявити: як і передбачено  згадуваним вище Законом, "Вісті Ковельщини" і надалі залишаються громадсько-політичним виданням із збереженням назви, цільового призначення і тематичної спрямованості. У своїй роботі ми примножуватимемо кращі традиції ковельської журналістики, намагатимемося об'єктивно висвітлювати події в Україні, на Волині і Ковельщині, порушувати проблеми, які хвилюють наших читачів, пропагуватимемо і відстоюватимемо українську національну ідею.

У зв'язку з тим наголошу на третій особливості реформованої "міськрайонки": необхідності посилення  зв'язків з передплатниками, опори на багаточисельний  актив громадських дописувачів, широке використання їх листів, забезпечення дієвого реагування керівних  осіб на критичні сигнали і ділові пропозиції людей.

Звичайно, найголовнішою проблемою, як і раніше, залишається чітка організація  передплатних кампаній, збереження читацької аудиторії, якщо не нарощування, то хоча б не зменшення тиражу. Враховуючи досить сильну конкуренцію на ринку волинської преси, розуміємо, що це не зовсім просте завдання, але цілком посильне. Якщо журналістів підтримуватимуть читачі, то місцева газета й надалі житиме.

На жаль, мають місце  факти, які засвідчують: дехто у "Вістях Ковельщини" друкуватися хоче, а передплатити – не дуже. Особливо прикро, коли найближчу до них газету не читають окремі державні службовці, педагоги, правоохоронці і т. д. Зокрема, нещодавно мав місце випадок, коли на запитання, чи передплачує він "міськрайонку", один чиновник, котрий полюбляє, щоб його прізвище з'являлося на газетних шпальтах, відповів заперечливо. Журналісти поцікавилися, а чому так? Без тіні сумніву і докорів совісті той сказав: "А нам керівництво не передплатило".

У зв'язку з цим наші вірні і щирі друзі радять: "Ви друкуйте листи тільки тих, хто вас передплачує і читає". Мабуть, доведеться саме так і робити, бо повага один до одного має бути взаємною. Тому правилом має стати: хочете публікуватися на шпальтах "Вістей Ковельщини" – обов'язково передплатіть газету!

Цілком зрозуміло, що третій "вік", в який вступило наше видання, не обіцяє надто райдужних перспектив. Журналістам було б легше, якби київські можновладці цінували їх працю, з повагою ставилися до працівників як друкованих, так і електронних ЗМІ, принципово реагували на критичні виступи, створювали умови для справді демократичного утвердження цивілізованого ринку преси. А про яку  повагу з боку чиновників можна говорити, коли їх скромна обіцянка виділити на підтримку редакцій газет, котрі стали на шлях реформування, по 50 тисяч гривень для придбання паперу, так і залишилася обіцянкою?

Не кажу вже про інші можливі шляхи підтримки національної преси, як це практикують в багатьох країнах Європи, бо ні наші прем'єр, ні його заступники, по-моєму, навіть не знають, як це робиться. А після того дивуються, як так сталося, що Україна в багатьох випадках програє в інформаційній війні Росії. А як не програвати, коли Слово – теж зброя і про його силу та ефективність треба дбати так же, як про силу військову? Відомо ж бо: коли держава не вміє або не хоче  годувати свою армію, може так статися, що годувати доведеться чужу.  

Але не буду завершувати свої нотатки на сумній ноті. Все-таки попереду – журналістське свято, з яким вітаю від імені колективу всіх колег і Ковельщини, і Волині, бажаю подальших успіхів у нелегкій, але потрібній людям праці, мирного неба над головою, Божого благословення!

Найщиріші поздоровлення – ветеранам преси, громадським дописувачам, зв'язківцям, поліграфістам, усім, хто допомагав, допомагає і, сподіваюсь, ще довго допомагатиме нашій редакції бути вірним гаслу: "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і  про Вас!".

Микола ВЕЛЬМА.

У своїй майже вісімдесятирічній біографії ковельська газета мала, образно кажучи, три "віки". Перший – радянський, який тривав до серпня 1991 року. Другий – український, коли співзасновниками видання став трудовий колектив редакції разом із міською і районною радами та райдержадміністрацією.

Нині,  незадовго до традиційного Дня журналіста, "Вісті Ковельщини" вступили у третій, чи не найбільш відповідальний – і складний "вік" – самостійний: 25 травня ц. р. ми отримали Державне свідоцтво про реєстрацію газети, засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Вісті Ковельщини". Цьому передувала велика підготовча робота з реформування нашого підприємства відповідно до чинного українського законодавства.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 862

Кінець травня позначений своєрідним перегуком двох знакових подій. Це – урочисті заходи з приводу повернення праху Тараса Шевченка в Україну і презентація бібліотеки книг, які повернулися до рідного краю з далекої Америки.

Цією культурологічною акцією має гордитися не тільки ковельська гімназія, але й все місто. Акція відбулась завдяки активній і патріотичній позиції Олени Вальчук, директора гімназії, та невтомної  її сподвижниці Людмили Барановської.

Багато наших земляків, як відомо, через неможливість вижити в комуно-репресивній системі колишнього СРСР вимушено емігрували за кордон. Розсіялися по цілому світу і розцвіли літературними, науковими та благодійно-патріотичними талантами.

І ось вони, поза часом, через книги повертаються до рідного дому. Зворушливо!

Вистукує  серце: «Не вмре наша Україна, не загине».

Серед вітчизняних та закордонних видань: романи і повісті, історико-краєзнавчі і філософські праці, посібники з вивчення української мови та інших дисциплін. Є унікальні книги, яких в Україні до цих пір не було. Цінність їх збільшується, якщо на них є автографи авторів – наприклад, Ліни Костенко та інших. Зацікавлені познайомляться з маловідомими творами Івана Франка, Уласа Самчука та інших майстрів Слова.

Серед подвижників та ініціаторів благочинної акції такі відомі особистості, як Лідія та Марія Тарнавські, сестри Ірена та Анна Петріни, Емануїл та Анна Притули, Уляна Береза, наш земляк Петро Касянчук, священик, уродженець с. Калинівки, дід чоловіка Олени Вальчук. Увагу привертає об’ємна книга Марії Білоус-Гарасевич «Ми не розлучалися з тобою, Україно».

Справді, вони там жили своєю Батьківщиною, тужили, мріяли. Не раз і сльоза скотилася на чужий поріг. «Це – скарб любові до України, який зберегли для нас емігранти. І щоб книги жили і працювали для нашої історії, в гімназії буде створено Музей унікальної книги – єдиний в Україні», – відкрила для присутніх плани гімназії Людмила Барановська.

Щиросердечної подяки заслуговують учні 6-А класу, які вміло і цікаво презентували видання, читали афоризми та рядки поезій з них. Гарно вписувались у літературне дійство пісні.

А на  стінах, мов би доповнюючи українське дійство, розкрились вишивані рушники відомої майстрині Ніни Габрилевич.

Переповнений враженнями і розумінням значимості цієї акції, не можу не висловити свою думку: презентацію повернених книг необхідно проводити на загальноміському рівні і озвучити в ЗМІ.

l

А на другий день ясне тепле Сонечко благословило випускників на святі останнього дзвоника на самостійний шлях в життя!

Лунають позивні, і завмирає серце: тривожиться. Все непросто – на Сході війна, а навколо руїна економічна. Як до щастя пробитися, чим народу прислужити?

Вітання, настанови, щирі слова і вальс  – все душевно, гарно і радісно. І хай вплітаються переживання – головне, щоб не було байдужості: «Будьте щасливі!”, – зичить Олена Вальчук, директор школи.

Виступаю і я, і у вінок вітань вплітаю притчу про щастя:

Шлях широкий прямує до небокраю. На ньому щастя лежить і хоче комусь прислужитися.

Ішов лінивий, не підняв – ліньки. Крокував гордий – оминув. Гординя не дозволила до землі вклонитися. Спішив злий, поглянув і спересердя вдарив ногою, щастя впало в траву та й загубилося.

Четвертий  плентався та не розпізнав, бо знань не вистачило.

І лише той, у кого в серці пульсувала любов Господня, не лінився, а працював і постійно вчився та був добрим, розпізнав своє щастя, підняв і був щасливим довіку.

То ж не легковажмо і не оминаймо своє щастя!

Звучить урочисто Гімн. Рука – на серці!

Надія і мрія злітають до неба разом із синьо-жовтими кульками. А я до юних сердець вписую поетичні  рядки:

Зима злетіла, і весна

Останнім дзвоником дзвенить.

Шкільна лінійка голосна,

І вальс в закоханість манить.

Стоїть в задумі рідна школа,

А в учнів радість на очах.

Ця мить не зітреться ніколи –

Відкритий до свободи шлях.

Доросла воля. Світла мрія 

Летить в незвідані світи.

О, Божа Матінко, Маріє,

Благослови цей шлях пройти!

Пройти із гідністю й не впасти,

Талант розкрити для добра,

Знайти й підняти своє щастя.

На старт! Вперед! Прийшла пора!

Останній дзвоник. Грає травень. 

Ясніють сині небеса.

Крокує юність – України слава,

Надія наша, гідність і краса!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Кінець травня позначений своєрідним перегуком двох знакових подій. Це – урочисті заходи з приводу повернення праху Тараса Шевченка в Україну і презентація бібліотеки книг, які повернулися до рідного краю з далекої Америки.

Цією культурологічною акцією має гордитися не тільки ковельська гімназія, але й все місто. Акція відбулась завдяки активній і патріотичній позиції Олени Вальчук, директора гімназії, та невтомної  її сподвижниці Людмили Барановської.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 552