Є люди, які з першої зустрічі  захоплюють не лише своєю привабливою зовнішністю, але і своєю простотою, людяністю, безмежною любов'ю.  Це я про Катерину Іванівну Барчук із Скулина.

Наші стежки колись перетнулись  на районних масових заходах. Колектив "Джерело" у них завжди брав участь, і мені доводилось представляти  цих надзвичайно співучих виконавців.  В їх репертуарі – наша історія, пісні, які прийшли від дідів-прадідів. 

Тож не дивно, що  керівник цього чудового колективу – Катерина Іванівна, яка зачаровує всіх своїм дзвінкоголосим голосом.

Вона – приємна, гарна й мила жінка.  Ми зустрілись з нею в її селі Скулині.  Тут, серед чудової мальовничої природи, жила  її родина, батьки. Саме тут нині будує своє сімейне життя і моя героїня.

"Люблю своє село, його людей, своїх рідних та друзів.  Люблю поля, що родять добрими врожаями, люблю ліс, що дарує свої багатства.  Іду вулицею, вона найкраща, бо тут я виросла.  Милуюсь розмаїттям квітів, дерев.  Усе це - моє, наше. А ще – люблю свою роботу", – говорить соціальний працівник Катерина Барчук.

Так, обравши шлях добра і милосердя, Катерина Іванівна не ділить  хвилини смутку і радощів на свої і чужі. Вона завжди у повсякденній праці.  Недаремно Г. Й. Зелена називає її "моя дорогенька".  "Все горить у її руках", – саме так оцінюють жінку ветерани.

Мабуть, саме тому, коли постало питання  вибору в селі голови ветеранської організації, цю роботу недарма довірили саме Катерині Іванівні. Бо хто ще так знає старших жителів в селі?

Звичайно, не без допомоги Катерини Барчук в Скулині збереглися вишивка і ткацтво.  Жінка зуміла зібрати десятки старовинних рушників, плетень, в'язань та картин.  Все це – привести в належний вигляд. 

Тож тепер ця краса радує зір шанувальників народного мистецтва на районних та обласних виставках.  В селі навіть жартують: "Нічого не можна викидати, бо все потрібно Катерині Іванівні".

А літа? Вони журавлиними ключами летять у вирій. Здається, ще недавно бавилась у батьківській хаті, а вже роки до осені добігли.  Хоча у спогадах й досі живуть ті щасливі роки дитинства, незабутні миті юності.

Її дитинство пройшло в Скулині. Росла Катя в сільському роздоллі, вбираючи в себе красу сонячних ранків,  таємничості зоряного неба.  Ходила  стежками Мавки, дядька Лева, зачаровували дитячу душу пахучі сінокоси, велетні дуби.  Усе це хвилювало її малу  цікавість, наповнювало дитяче серце любов'ю до навколишнього світу. 

Пам'ятає, колись мати навчала: "Бережи роки, бо вони, дочко, не лелеки, пролетять – більше не повернуться!". Отак і жила Катруся, звикла до навчання, роботи, людей, пісень. 

Навчалася добре, бо все їй вдавалось легко.  Закінчила Луцьке педагогічне училище і стала вихователькою. Довелось працювати в Старовижівському районі, але додому хотіла завжди. І, як часто буває, любов не питає дозволу, вона приходить сама і змінити нічого не можна. 

Хлопець сподобався скулинський. "Такого красивого не було ніде", – згадує вона нині.  З Миколою вони створили гарну сім'ю і йдуть цим шляхом поруч вже багато літ. 

Жінка – любляча дружина й мама, чудова господиня.  А які смачні пироги і короваї у неї! А ще пані Катерина  має веселу вдачу та добре, чуйне серце.  З нею завжди легко в компанії. Вона – щира порадниця. У вихідні співає в церковному хорі, молиться за здоров'я своїх рідних і за мир в Україні. 

На запитання: "Що ви найбільше цінуєте в людях?", Катерина Іванівна відповідає віршованими рядками, в яких – кредо її життя:

Ціную в людях доброту і 

честь

І не сприймаю тих, хто 

творить зло.

Радію, як допомогти 

вдається,

Бо лиш добро народжує 

добро.

На сільському святі (День села Скулина)  цьогоріч їй вручили Подяку, а вона схвильовано, із сльозами на очах запитала: "А за що?". Є за що!  За її невичерпний  талант, працьовитість, доброту й безмежну любов.

Валентина СІЧКАР, 

голова районної ветеранської організації.

НА ЗНІМКАХ: героїня розповіді в різні періоди життя.

Фото з домашнього архіву.

Є люди, які з першої зустрічі  захоплюють не лише своєю привабливою зовнішністю, але і своєю простотою, людяністю, безмежною любов'ю.  Це я про Катерину Іванівну Барчук із Скулина.

Наші стежки колись перетнулись  на районних масових заходах. Колектив "Джерело" у них завжди брав участь, і мені доводилось представляти  цих надзвичайно співучих виконавців.  В їх репертуарі – наша історія, пісні, які прийшли від дідів-прадідів. 

Тож не дивно, що  керівник цього чудового колективу – Катерина Іванівна, яка зачаровує всіх своїм дзвінкоголосим голосом.

Вона – приємна, гарна й мила жінка.  Ми зустрілись з нею в її селі Скулині.  Тут, серед чудової мальовничої природи, жила  її родина, батьки. Саме тут нині будує своє сімейне життя і моя героїня.

"Люблю своє село, його людей, своїх рідних та друзів.  Люблю поля, що родять добрими врожаями, люблю ліс, що дарує свої багатства.  Іду вулицею, вона найкраща, бо тут я виросла.  Милуюсь розмаїттям квітів, дерев.  Усе це - моє, наше. А ще – люблю свою роботу", – говорить соціальний працівник Катерина Барчук.

Так, обравши шлях добра і милосердя, Катерина Іванівна не ділить  хвилини смутку і радощів на свої і чужі. Вона завжди у повсякденній праці.  Недаремно Г. Й. Зелена називає її "моя дорогенька".  "Все горить у її руках", – саме так оцінюють жінку ветерани.

Мабуть, саме тому, коли постало питання  вибору в селі голови ветеранської організації, цю роботу недарма довірили саме Катерині Іванівні. Бо хто ще так знає старших жителів в селі?

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 867

Скільки-то історичних літописів кануло у небуття! Ще більше матеріальних свідків заховалося в надрах землі. Та невмирущими залишаються легенди і перекази, які, прихорошені сучасниками, розказують, що було колись. І близьким стає життя-буття далеких предків.

Повільно несе води Турія. Шелестить сумні пісні лепеха пахуча. Висвистує мажорні мелодії у верболозах очеретянка. Хтозна – можливо, в тих звуках теж криється таїна народження міста під знаком  коваля?

Знаменитий дослідник минувшини Волині Олександр  Цинкаловський вважав, що поселення на річці Турії виникло 2-3 тисячі літ тому. Легенда, яку пропонуємо читачу, лише підтверджує версію вченого.

l

В ті древні часи територія Волині сягала далеко від сучасних кордонів. Саме на тому неблизькому  прикордонні існувало поселення із маєтком князівським. Володар краю мав загін кінноти для захисту кордонів, а разом з тим – і власного маєтку. Вправно данину збирав із підданих. Закон такий неписаний існує: правитель багатіє, а трудящий люд бідніє. Та це до слова, бо і в багатих бувають проблеми.

Була у князя донька-красуня на виданні. Хто бачив, заворожений був Божим творінням: коси золотаві, очі – неба голубінь. Стан стрункий, ніби у берізки запозичила. А до того ж, розумна, дотепна і весела. Скажіть, хто в таку красуню не закохається? Князь давно "приміряв" до доньки женихів із довколишніх поселень, та рівного своєму стану не знаходив.

Тим часом чи то на щастя, чи на біду в князівну  коваль місцевий закохався. Куди  не йде, а ноги до палацу панського повертають. Погляне – серце в'яне, а словом перекинуться – як дитя щасливіє. Ради справедливості мусимо сказати, що юнак був нівроку.

Не знаю, чи то сила, чи то душа добра, чи то енергія кипуча полонили князівну  (назвемо її Лілеєю), бо вона стріли спокуси випускала в серце коваля. Не зчулася пташка, як потрапила у сіті птахолова. Можливо, легковажила, адже добре знала, що батько не допустить єднання сердець князівни і  простолюдина. Чи була надія?

Безперечно. Кохання – це той еліксир, який зрівнює багатих і бідних, високопоставлених і звичайних. Та найбільшим ворогом кохання є заздрощі. Донесли злі язики князю про залицяння коваля до Лілеї.

Спалахнув вогнем пекельним князь.

– Покличте обох до палацу! Якщо це правда, порішу обох, – наказав він.

Опустила голову донька і слова не може мовити. Переляк оволодів нею.

– Признавайся, ковалю, як ти посмів залицятися до князівни?! – суворо запитав батько, сподіваючись, що юнак усе спростує і заперечить. Та раптом наче грім з ясного неба вдарив князя, блискавка в мільйон вольт пронизала розум.

– Я кохаю Лілею і прошу її руки, – приречено промовив коваль.

Громи Перуна зірвалися з вуст князя. Зловісно блиснув меч у руках розлюченого володаря землі ковельської. Із вигуком: "Зарубаю обох! Немає в мене доньки!"  князь кинувся до юнака. Намагалася зупинити чоловіка дружина, та була відкинута вбік.

– Не бути по-твоєму, князю! – раптом вигукнув юнак і тигром стрибнув на нападника. Сильним ударом вибив меч із рук князя. В одну мить скочив на коня князя, підхопив, мов пір'їнку, свою Лілею і помчався в світ за очі.

Довго метушився розгніваний правитель на майдані, вигукуючи лайливі слова, та, нарешті, схаменувся, зрозумівши, що емоції – ворог розуму. Прийшовши до тями, зібрав служак і помчав доганяти закохану пару. Та втікачі були далеко – шукай вітра в полі.

Відірвавшись від погоні, стишили біг, адже коня-рятівника поберегти треба. І коли вже Сонце покотилося за небокрай, вони опинилися біля широкоплинної ріки. За плесом острів виднівся. Вирішили, що найбезпечніше буде відпочити там. Знайшли брід і опинилися на просторому острові.

На узвишші, посеред дерев наспіх змайстували з очерету та верболозу ложе. За роботою і страх вивітрився. Темна нічка заховала пару в своїх обіймах. Зірки тішились першим поцілунком, незбагненним і найсолодшим, та єднанням тіл і сердець закоханих молодят. Вони ніби благословляли цей шлюб.

О, як ми хочемо знайти відповідь на запитання: "Що воно таке щастя?".

А щастя – це кохання,

І кохання – це щастя.

У цьому замкненому ланцюгу пристрастей, емоцій і самопожертви народжується істина буття, а з нею –  великі історичні звершення.

Перші промені Сонця розбудили закоханих. Перед ними відкрилась картина чарівної первозданної природи.

– Лілеєчко, та тут райське місце. Давай залишимось на цьому острові.

– Тепер ти – мій володар! То ж вирішуй.

Швидко і вправно змайстрували  курінь із гілок дерев. Так з'явилося перше житло. Воно дало початок поселенню, яке ми сьогодні називаємо Ковель і з любов'ю співаємо:

Ковель – рідне місто моє.

Ти – мов квітка у центрі

 Волині...

Ви запитаєте, яка доля закоханої пари? На князівну та коваля чекала нелегка боротьба за виживання. Полювали, ловили рибу, житло для зимівлі будували. Згодом глиняна піч з'явилася, в якій коваль болотяну руду плавив. Її тут було вдосталь. Він майстерно виготовляв наконечники для стріл, кінську збрую і зброю.

Не забарилися і дітки. Вони дали початок роду ковальсько-князівському, тобто нашому - ковельському. Про вправного коваля і поселення на Тур'євому острові звістка швидко розлетілась по всій Волині.

Чи примирився князь із молодятами - історія мовчить. Попереду на рід ковельський чекало багато випробувань. Та це вже інша історія.

Завдячуймо Богу, що ми маємо таку жертовну, позначену коханням, історію.

По праву, дорогі ковельчани, сьогодні це квітуче, древнє поселення називають  містом Щастя.

Любомир ФІАЛКО.

Скільки-то історичних літописів кануло у небуття! Ще більше матеріальних свідків заховалося в надрах землі. Та невмирущими залишаються легенди і перекази, які, прихорошені сучасниками, розказують, що було колись. І близьким стає життя-буття далеких предків.

Повільно несе води Турія. Шелестить сумні пісні лепеха пахуча. Висвистує мажорні мелодії у верболозах очеретянка. Хтозна – можливо, в тих звуках теж криється таїна народження міста під знаком  коваля?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1099

Без усякого перебільшення можна сказати, що ніколи ще передплатна кампанія в Україні не була такою складною і непередбачуваною, як нині. Аналіз передплачених видань (всіх без винятку!) вражає своєю мізерністю.

Причин на те багато. Одна з головних – політична й економічна нестабільність в державі, бідність переважної більшості населення, його невпевненість у завтрашньому дні. Пересічному українцю часто-густо не до газет чи журналів. Більше непокоїть, як звести кінці з кінцями, дожити до зарплати чи пенсії, сплатити комунальні платежі, придбати харчі для сім'ї. Про  задоволення духовних потреб думають далеко не всі.

А думати потрібно. В час, коли точиться неоголошена війна на Сході України, а Росія веде потужний інформаційний наступ, образно кажучи, по всіх фронтах, друковане слово набирає особливої ваги. Воно – теж своєрідна зброя, яка, на жаль, нашою київською владою недооцінюється.

Іноді кажуть: "А навіщо нам газета? Є інтернет, телебачення, радіо. Там усього достатньо".

Так, електронні засоби масової інформації  складають серйозну конкуренцію засобам друкованим. Однак вони ніколи не замінять їх. Багато людей навіть на Ковельщині позбавлені можливостей дивитися телебачення чи користуватися інтернетом. Місцеве радіо знищене. А наші земляки, переважно старшого і середнього віку, звикли до ковельських новин, які колись повідомляли їм проводове радіомовлення або телевізійний  Центр "Ковель".

В цих умовах важливо, щоб люди  взагалі не опинилися в інформаційному вакуумі. Аби цьому запобігти, наполегливо працюють журналісти "Вістей Ковельщини" – єдиної громадсько-політичної газети нашого краю. Завдяки  їм, а також активним громадським дописувачам читачі мають змогу знати про те, що діється в країні, області, місті і районі, які рішення приймають органи влади і  як  вони втілюються в життя, які проблеми хвилюють кожного з нас.

Звичайно, не все бездоганно у роботі редакційного колективу, не всі номери газети однаково цікаві. Однак ми наполегливо працюємо над удосконаленням видавничого процесу, маємо нові цікаві плани й задуми. Вони стануть реальністю тільки тоді, коли Ви, шановні читачі, підтримаєте нас і передплатите "Вісті Ковельщини" на 2018 рік. Адже сила будь-якого періодичного видання – в опорі на своїх шанувальників.

Сьогодні нам дуже й дуже непросто. Позбавлені підтримки держави, можемо розраховувати лише на власні сили і допомогу наших щирих друзів, серед яких – депутати міської і районної рад, очільники органів влади, керівники підприємств, установ, організацій, комерційних структур, котрі не полишили напризволяще журналістів одного з найстаріших і найавторитетніших видань Волині. Переконані, що подібну позицію займуть голови об'єднаних територіальних громад, депутати відповідних рад. 

Виборці, що за них віддали свої голоси, хочуть знати, над вирішенням яких  питань працюють, які проблеми того чи іншого населеного пункту розв'язуватимуть найближчим часом. І тут "Вісті Ковельщини" – найкращий помічник очільникам ОТГ, їх активу.

Останні новини з ринку преси не завжди радують: лишень у цьому році ряд періодичних видань припинили свій вихід, в тому числі – і на Волині. Зате процвітають газети, котрі за наші з Вами гроші видають сучасні олігархи. Їм плювати на потреби і запити своїх співгромадян, етичні норми журналістики, моральні принципи. Головне – гроші і влада. Аби досягти цього, не соромляться  паплюжити своїх політичних опонентів, друкувати брехню і наклепи, щоб потім цей бруд безплатно вкидати у  поштові скриньки довірливого  електорату.

Не допустімо цього на Ковельщині! Підставмо плече підтримки журналістам, які вірою та правдою служили, служать і будуть служити своїм читачам. Адже недаремно своїм девізом  вони обрали гасло: "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і про Вас!". Те, що надрукує "міськрайонка", ніколи не опублікує "жовта" чи залежна від олігархів преса. В цьому за багато років плідної співпраці переконалися наші земляки, життя і турботи, клопоти яких – головна тема "Вістей Ковельщини".

Тож будьмо й надалі разом! Тільки так ми вистоїмо і переможемо!

 Микола ВЕЛЬМА.

Без усякого перебільшення можна сказати, що ніколи ще передплатна кампанія в Україні не була такою складною і непередбачуваною, як нині. Аналіз передплачених видань (всіх без винятку!) вражає своєю мізерністю.

Причин на те багато. Одна з головних – політична й економічна нестабільність в державі, бідність переважної більшості населення, його невпевненість у завтрашньому дні. Пересічному українцю часто-густо не до газет чи журналів. Більше непокоїть, як звести кінці з кінцями, дожити до зарплати чи пенсії, сплатити комунальні платежі, придбати харчі для сім'ї. Про  задоволення духовних потреб думають далеко не всі.

А думати потрібно. В час, коли точиться неоголошена війна на Сході України, а Росія веде потужний інформаційний наступ, образно кажучи, по всіх фронтах, друковане слово набирає особливої ваги. Воно – теж своєрідна зброя, яка, на жаль, нашою київською владою недооцінюється.

Іноді кажуть: "А навіщо нам газета? Є інтернет, телебачення, радіо. Там усього достатньо".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 848

Сторінки історії

n У 1967 році відкрив свої двері для перших учнів навчальний заклад, побудований на околиці міста Ковеля, який повинен був забезпечити робітничими кадрами майбутній промисловий гігант – завод "Ковельсільмаш". Потрібно було готувати висококваліфікованих робітників таких професій: токар, фрезерувальник, слюсар-ремонтник. Цей заклад називався “Ковельське міське професійно-технічне училище № 57”.

Перший директор (Олег Павлович Мисік), перші майстри, перші викладачі спецдисциплін – всі вони ввійшли в історію нашого сьогоднішнього ліцею.

n Важливим для училища був 1969 рік – відбувся перший випуск робітників для заводу "Ковельсільмаш". В цьому році у цехи молодого підприємства прийшли 280 юнаків та дівчат. За 50 років свого існування заклад випустив понад 16 тисяч кваліфікованих спеціалістів, які і понині трудяться в різних куточках нашої України та за її межами.

n З 1974 року розпочинається нова сторінка училища. Якщо раніше учні здобували лише професійну підготовку, то з цього року започаткувалась середня освіта, і ПТУ стає середнім професійно-технічним училищем.

Бажаючих навчатись у профтехучилищі було стільки, що працювали в дві зміни і мали контингент понад тисячу учнів.

Майже кожен рік відкривались нові професії: слюсар-ремонтник, слюсар механоскладальних робіт, вишивальник, гончар-живописець, машиніст козлового крана та ін.

n З 1994 року училище, враховуючи потреби на ринку праці, відкриває професії народних промислів: вишивальниці, гончари, керамісти, виробники художніх виробів з лози. Ці професії завоювали велику популярність, вироби наших учнів брали участь в усіх обласних і республіканських виставках художньо-прикладного мистецтва і поверталися з нагородами.

n Важливою сторінкою в житті закладу став 2002 рік, в якому професійно-технічне училище №7 змінило свою назву на Ковельський професійний ліцей.

Ліцей по праву пишається своїми випускниками, передовиками та новаторами виробництва, які створювали славу заводу "Ковельсільмаш", самі стали майстрами та викладачами навчального закладу, продовжили освіту і є успішними менеджерами та підприємцями.

n Важливою особою в ліцеї є учень – без нього не було б нічого: ні навчального закладу, ні викладачів, ні майстрів. Тому педагогічний колектив докладає всіх зусиль, щоб навчити і випустити в життя якнайбільше висококваліфікованих робітників. Для цього в ліцеї є всі умови: просторі світлі класи, майстерні з усім необхідним обладнанням; працюють різноманітні гуртки і секції, куди ходять займатись бажаючі.

Силами учнівського та педагогічного колективів створені в навчальному закладі музеї: етнографії і побуту, історії ліцею, бойової слави. В музеї історії ліцею зібрані фотоархів та матеріали, які розкривають всі сторінки життя ліцею.

n Нині Ковельський професійний ліцей налічує близько 600 учнів, які здобувають фах за професіями: токар; електрогазозварник; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; перукар-манікюрниця; виробник художніх виробів з лози; кравець; вишивальниця; газозварник; монтажник санітарно-технічних систем і устаткування; слюсар з ремонту автомобілів; різьбяр по дереву і бересті; столяр будівельний; тесляр; штукатур, лицювальник-плиточник, маляр.

• У 1967 році відкрив свої двері для перших учнів навчальний заклад, побудований на околиці міста Ковеля, який повинен був забезпечити робітничими кадрами майбутній промисловий гігант – завод "Ковельсільмаш". Потрібно було готувати висококваліфікованих робітників таких професій: токар, фрезерувальник, слюсар-ремонтник. Цей заклад називався “Ковельське міське професійно-технічне училище № 57”.

Перший директор (Олег Павлович Мисік), перші майстри, перші викладачі спецдисциплін – всі вони ввійшли в історію нашого сьогоднішнього ліцею.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 569

Купрійчик Ілана: "Мені подобається навчатися тут. В закладі створено комфортні умови для навчання та проживання, в нас гарні вчителі, майстри виробничого навчання. Ліцей має гарну репутацію, саме тому я приїхала навчатися на "кравця; вишивальника" в м. Ковель, хоча сама із Любешівського району".

Шворак Дан: "Я прийшов здобувати професію "монтажника санітарно-технічних систем і устаткування; газозварник" за рекомендацією свого брата, який теж тут навчався. В нашому закладі панує атмосфера поваги до учня, створюються сучасні навчальні місця, є можливість освоїти не одну, а декілька професій".

Макарусь Ірина: "Ліцей для мене – це друга домівка, тут працюють хороші спеціалісти, які в кожному з нас бачать особистість і роблять все для того, щоб її розвивати. Мої досягнення у конкурсах різних рівнів – як  обласних, так і всеукраїнських – цьому підтвердження. Сподіваюся, освіта, яку здобуваю в професійному  ліцеї, дозволить мені успішно працювати за фахом "перукаря; манікюрника". Також маю бажання продовжити навчання у ВНЗ".

Із розмови, почутої в транспорті: "Я вдячна ліцею, викладачам та майстрам виробничого навчання, що вони були у моєму житті. 

Важливо, не хто ким став, а те, що всі стали справжніми людьми. І своїх дітей я віддам навчатись тільки у Ковельський професійний ліцей". 

На навчання приходять уже діти й онуки випускників. Батьки довіряють найдорожче, що в них є – своїх дітей, а це найвища відзнака для колективу Ковельського професійного ліцею. 

Отож, рідний ліцею, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із Сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім'ї!

Життя набирає нових обертів. Ми переступили півстолітню межу праці, творчості, гордості і любові.  Ліцей – це не стіни. Ліцей – це люди! 

А люди наші – золоті та й стіни наші – теплі!

Катерина Кричко, 

Президент учнівського самоврядування.

Купрійчик Ілана: "Мені подобається навчатися тут. В закладі створено комфортні умови для навчання та проживання, в нас гарні вчителі, майстри виробничого навчання. Ліцей має гарну репутацію, саме тому я приїхала навчатися на "кравця; вишивальника" в м. Ковель, хоча сама із Любешівського району".

Шворак Дан: "Я прийшов здобувати професію "монтажника санітарно-технічних систем і устаткування; газозварник" за рекомендацією свого брата, який теж тут навчався. В нашому закладі панує атмосфера поваги до учня, створюються сучасні навчальні місця, є можливість освоїти не одну, а декілька професій".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 629

Що є в людському житті 50 років? Це вже не вітряна молодість, а енергія почуттів, зрілість, виваженість рішень, мудрість вчинків. Це той час, коли є що згадати, є чим пишатися і є що передати молодому поколінню. 50 років для професійно-технічного закладу – це педагогічний досвід, успіхи випускників, радість за тих, хто знову десь витримав іспит на мужність, на вірність, на успіх.

Кращі традиції училища закладалися 50 років тому, а сьогодні продовжувачем їх є педагогічний колектив. В минуле повернутися не можна, його можна лише згадати. 12 грудня такий день, коли згадують про минуле, думають про сьогодення і мріють про майбутнє професійного закладу. 

В різні періоди колектив очолювали різні керівники, які своєю працею, наполегливістю і вірою в успіх сприяли розвитку училища. Без їхньої віри в майбутнє, наповненою променистим світлом, без віри в свою справу, училище не досягло б тих вершин, до яких прагнуло. 

Стіни навчального закладу пам'ятають голоси попередніх директорів і тверду ходу їх адміністративної команди. Першим директором був Мисік Олег Павлович (1967-1971), його справу продовжили Попов Борис Віталійович (1971-1975), Шабанов Михайло Миколайович (1975-1981), Пужицький Мирослав Борисович (1981-1985). В період перебудови і буремні 90-ті колектив очолював Грушка Георгій Михайлович (1985-1997), який передав естафету Сахарчуку Віталію Панасовичу (1997-2011). 

Сьогодні колектив працює, розвивається під керівництвом Антонюка Сергія Миколайовича (з 2011 року). Ліцейна родина дбайливо зберігає і примножує традиції. Повертались та й повертаються до рідної альма-матер найкращі вихованці ліцею, які отримали педагогічну освіту і сьогодні успішно працюють пліч-о-пліч зі своїми наставниками, присвячують свої знання, талант і життя вихованню молодого покоління. 

Серед них –Темрук Валентина Марківна, Кузуб Богдан Анатолійович, Дятел Вячеслав Вікторович, Клімук Юрій Васильович, Ковальчук Оксана Дмитрівна, Павляшик Микола Іванович, Антощук Олена Петрівна, Фугіль Юрій Євгенович. Також в складі колективу є випускники різних професійно-технічних закладів не лише Волині, але й різних куточків України. 

Є в кого переймати досвід педагогам, адже працюють в ліцеї відмінники педагогічної освіти, викладачі-методисти, старші викладачі, викладачі вищої категорії, майстри ІІ та І категорій, заслужений  працівник ПТО України. 

Покращується матеріальна база, створюються і підтримуються комфортні умови в начальних приміщеннях, гуртожитку завдяки злагодженій роботі працівників господарської частини.

Навчальний заклад постійно враховує потреби ринку праці міста, області здійснює навчання за робітничими професіями в інтегрованому форматі так, щоб випускники володіли навиками не лише однієї професії, а мали більше можливостей реалізуватися в сучасному економічному просторі.

Мета педагогічного колективу навчального  закладу – це формування конкурентоспроможної особистості з постійною потребою самореалізації та самовдосконалення, з гуманістичним світосприйняттям і почуттям відповідальності за долю України, її народу і всього людства.

Основні завдання ліцею – створення освітнього середовища, що сприятиме:

максимальному розкриттю й реалізації індивідуальності учнів, закладених природою здібностей і талантів;

формуванню професійних здібностей, навиків, знань;

формуванню національної самосвідомості;

удосконаленню духовного світу кожного учня.

Сьогодні активно оновлюється матеріально-технічна база ліцею, інтенсивно впроваджуються інноваційні технології, на належному рівні ведеться науково-дослідна та виховна робота. Колектив працює творчо, з ентузіазмом. 

Педагоги віддані своїй професії, захоплені улюбленою справою, талановиті. Багато працюють над якісною реалізацією інновацій. Вміло комбінують відомі системи навчання, перетворюючи їх у нові, і кожен з них має дар не просто зацікавити предметом, але й добитися високих результатів у всіх справах. Майстри виробничого навчання під керівництвом старшого майстра Сахарчука В. П. докладають багато сил на підвищення методичної майстерності, освоюючи інноваційні технології через мережу навчальних семінарів, методичних практикумів, беручи участь у численних конкурсах і фестивалях.

Ювілей навчального закладу – це не лише історична віха, але й своєрідна межа, що дає можливість оцінити пройдений шлях, згадати добрим словом тих, хто присвятив своє життя, свій педагогічний, професійний талант, майстерність рідному професійному закладу, і, звичайно, скласти та обговорити плани на майбутнє.

Ліцей, ліцей, колишнє ПТУ,

Ти – кузня кадрів робітничих вміла,

Батьки дітей до тебе віддають,

Щоби гордилась ними Україна!

Що є в людському житті 50 років? Це вже не вітряна молодість, а енергія почуттів, зрілість, виваженість рішень, мудрість вчинків. Це той час, коли є що згадати, є чим пишатися і є що передати молодому поколінню. 50 років для професійно-технічного закладу – це педагогічний досвід, успіхи випускників, радість за тих, хто знову десь витримав іспит на мужність, на вірність, на успіх.

Кращі традиції училища закладалися 50 років тому, а сьогодні продовжувачем їх є педагогічний колектив. В минуле повернутися не можна, його можна лише згадати. 12 грудня такий день, коли згадують про минуле, думають про сьогодення і мріють про майбутнє професійного закладу. 

В різні періоди колектив очолювали різні керівники, які своєю працею, наполегливістю і вірою в успіх сприяли розвитку училища. Без їхньої віри в майбутнє, наповненою променистим світлом, без віри в свою справу, училище не досягло б тих вершин, до яких прагнуло. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 914

28 листопада в Ковельському професійному ліцеї урочисто відкрито  Навчально-практичний центр сучасних санітарно-технічних систем. Це визначна подія для працівників та учнів  навчального закладу. 

З нагоди відкриття в ліцей завітали заступник голови Волинської облдержадміністрації Мишковець Світлана Євтихіївна,  начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Плахотна Людмила Володимирівна, директор Волинського обласного центру зайнятості Романюк Роман В’ячеславович, роботодавці і соціальні партнери навчального закладу.

Основною метою створення центру є забезпечення належних умов для проведення навчального процесу, набуття та освоєння професійних навичок, завдань, визначених цілями та змістом освіти у відповідності до Державного стандарту  професійно-технічної освіти. 

Завданням центру є забезпечення технічних і методичних передумов для формування професійної компетентності учнів. Навчально-практичний центр надасть чудову можливість для майбутніх молодих спеціалістів здобути якісні знання та практичні навички у роботі з сучасними високоякісними матеріалами, опанувати новітні технології, бути конкурентними на ринку праці та відповідати вимогам сучасності.

Площа центру становить 96 кв. м , тут розташовано навчальні модулі                   — зокрема, «Водовідведення», «Опалення», «Кухня», «Ванна кімната» та інші, створено робочі місця для виконання підготовчих робіт з монтажу санітарно-технічних систем. Учні і викладачі забезпечені ноутбуком, мультимедійним комплексом, мережею Internet.

Гості  та працівники ліцею   впевнені, що Навчально-практичний центр з підготовки монтажників санітарно-технічних систем та устаткування сприятиме популяризації робітничих професій серед молоді. 

Колектив Ковельського професійного ліцею на чолі з директором Сергієм  Антонюком  робить все для того, щоб ефективно працювати в просторі стратегічних інтересів учнів в період нового етапу розвитку системи профтехосвіти.  Триває реалізація інших проектів, які спрямовані на модернізацію навчальних майстерень з професій «електрогазозварник», «слюсар з ремонту автомобілів». 

 Також в цей день урочисто було відкрито і Центр кар’єри  з ініціативи Волинської обласної служби зайнятості. Роботодавці мали можливість поспілкуватися із учнями випускних груп, адже Центр кар’єри – це майданчик, де мають зустрічатися майбутній працівник і роботодавець.

  Особливістю професійної освіти – індустрії робітничих кадрів, є кваліфіковані фахівці, яких готує професійна школа. І в цьому сенсі Ковельський професійний ліцей володіє колосальним потенціалом,  який в змозі  стати двигуном розвитку економіки міста, області і України. Місто Ковель  знаходиться на перетині залізничних та автомобільних доріг, тому за випускниками ліцею — майбутнє Волинського краю. Незабаром на базі навчального закладу буде створено Ковельський центр професійно-технічної освіти.

Олена АНТОЩУК,

заступник директора з навчально-виховної роботи.

НА ЗНІМКАХ: під час відкриття Навчально-практичного центру сучасних санітарно-технічних систем у Ковельському професійному ліцеї.

Фото з архіву ліцею. 

28 листопада в Ковельському професійному ліцеї урочисто відкрито  Навчально-практичний центр сучасних санітарно-технічних систем. Це визначна подія для працівників та учнів  навчального закладу. 

З нагоди відкриття в ліцей завітали заступник голови Волинської облдержадміністрації Мишковець Світлана Євтихіївна,  начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Плахотна Людмила Володимирівна, директор Волинського обласного центру зайнятості Романюк Роман В’ячеславович, роботодавці і соціальні партнери навчального закладу.

Основною метою створення центру є забезпечення належних умов для проведення навчального процесу, набуття та освоєння професійних навичок, завдань, визначених цілями та змістом освіти у відповідності до Державного стандарту  професійно-технічної освіти. 

Завданням центру є забезпечення технічних і методичних передумов для формування професійної компетентності учнів. Навчально-практичний центр надасть чудову можливість для майбутніх молодих спеціалістів здобути якісні знання та практичні навички у роботі з сучасними високоякісними матеріалами, опанувати новітні технології, бути конкурентними на ринку праці та відповідати вимогам сучасності.

Площа центру становить 96 кв. м , тут розташовано навчальні модулі                   — зокрема, «Водовідведення», «Опалення», «Кухня», «Ванна кімната» та інші, створено робочі місця для виконання підготовчих робіт з монтажу санітарно-технічних систем. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 621

Ковельський професійний ліцей. Це – не просто шанс здобути освіту, освоїти бажану спеціальність, а, здобувши професію, стати на ноги, реалізуватися в подальшому.

Це також можливість навчатися та спілкуватися з педагогами, майстрами виробничого навчання, закоханими у свою справу, за гарну науку і досвід яким вдячні колишні й нинішні вихованці. У цьому переконуєшся щоразу, побувавши у стінах цього закладу і потрапивши в атмосферу цілковитого взаєморозуміння між викладачами та учнями ліцею.

Сьогодні інтерв’ю нашій газеті дає директор Ковельського професійного ліцею Сергій Антонюк, котрий вичерпно відповів на запитання: «Чим особливе навчання у професійному ліцеї?»; «Які його переваги?»; «Як змінюється заклад на хвилі реформ?». І переконав, що «плюсів» у цього навчального закладу безліч.  

— Сергію Миколайовичу, сьогодні кожен обирає професію, яка дасть фінансову стабільність та, в ідеалі, задоволення від роботи. Чи може ліцей дати таку можливість сучасній молоді?

— Фактично всі професії, яких ми навчаємо, дають непоганий стабільний заробіток. Добрий фахівець завжди був «в ціні». Я б виділив два інших аспекти: вміння знайти роботу і саме бажання працювати.

Крім того, наші перукарі, слюсарі з ремонту автомобілів, кравці, вишивальники самі відкривають власний бізнес, поєднуючи роботу і творчість, що, власне, і приносить задоволення.

— Якою, на Вашу думку, є належна професійна освіта?

— Освіта, яка відповідає запитам українського суспільства. З досвіду знаю, що це – професійна підготовка робітничих кадрів, побудована на знанні теоретичного матеріалу і підкріплена тривалою практикою на сучасному підприємстві з найновішим обладнанням.

Сьогодні професійна освіта в Україні стала на шлях реформування. Це добре. Вони (реформи) повинні відбуватись в тісній взаємодії Міністерства соціальної політики, Міністерства фінансів та Міністерства освіти і науки. І якщо держава повернеться обличчям до суспільства і пріоритетом № 1 поставить відновлення та розвиток своєї економіки, тоді для професійної освіти – прогресивне майбутнє. Цей процес вже почався. А колектив нашого навчального закладу докладає максимум зусиль для прискорення цього процесу.

— Якщо говорити про переваги навчання у Ковельському професійному ліцеї,то, як Ви вважаєте, чому варто вчитись у вас?

— Ліцей – навчальний заклад з 50-літньою історією, який направляв свої кадри в різні куточки колишнього Союзу. Ми – практики, знаємо, як навчити ремеслу. І сьогодні унікальним є те, що навчальний заклад не стоїть на місці, а постійно вдосконалюється, модернізується і відповідно розвивається. У нас добрі та комфортні умови для сьогоднішньої молоді, яка готова вчитись.

Усі професії, яких навчаються учні, є затребуваними на ринку праці, а тому після закінчення ліцею наші випускники знаходять себе на ринку праці. Загалом, понад 75 відсотків їх ідуть працювати на підприємства різних форм власності за обраною професією. Це – чудовий показник, яким може похвалитись не кожен заклад, а вищі навчальні заклади – й поготів.

В рамках німецько-українського проекту «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні» здійснюється підготовка  фахівців за професією «Електрогазозварник» за  дуальною формою навчання: теоретичні знання здобувають учні  в ліцеї, а виробниче навчання і виробничу практику – у ТОВ «Волинь-Кальвіс», яке є учасником згаданого проекту. Похвальним є те, що наші майстри виробничого навчання і наставники з ТОВ “Волинь-Кальвіс” вже двічі (в серпні і листопаді 2017 року) проходили стажування в Центрі зварювання в м. Цвікау (Німеччина) і вже сьогодні свої знання та вміння передають нашим учням.

— Чи допомагаєте учням з пошуком роботи?

— Так, роботу з учнями в цьому напрямку проводимо постійно, і проблем, куди іти працювати, практично не виникає. Інше питання: чи є бажання працювати у них самих?

В навчальному закладі відкрито Центр кар’єри з ініціативи Волинської обласної служби зайнятості. Роботодавці і учні ліцею отримали можливість  прямого спілкування, адже Центр кар’єри – це майданчик, де мають зустрічатися майбутній працівник і роботодавець.

— Чи працюють за фахом випускники на відомих підприємствах в Україні, за кордоном?

— Так, зокрема на відомих підприємствах Волині, Києва, Харкова. Багато працює в Польщі, Росії, Чехії, Німеччині. Один з випускників трудиться токарем в Чикаго, зварник — в Аргентині. Географія працевлаштування наших учнів розширюється, процеси глобалізації торкаються і мешканців провінційних міст. 

 Окрім того, окремі наші випускники відкривають свій бізнес (гарним прикладом є підприємець Петро М’якота, колишній випускник). Він – авторитетна на Ковельщині людина, член виконавчого комітету міської ради.

— Існує можливість вдосконалюватись, навчатись далі?

— Продовжувати навчання після закінчення нашого ліцею зобов’язати ніхто не в змозі. Кращим випускникам ми даємо рекомендації разом із роботодавцями щодо продовження навчання за обраним фахом у вищих професійних училищах, коледжах та ВНЗ. Проте це — вже вибір кожного конкретного випускника. Путівку в доросле, самостійне та відповідальне життя, а це  – основна місія нашого ліцею, ми даємо.

— Чи є перспективи розвитку закладу? 

— Особливістю професійної освіти – індустрії робітничих кадрів  є кваліфіковані фахівці, яких готує професійна школа. І в цьому сенсі Ковельський професійний ліцей володіє колосальним потенціалом,  який в змозі  стати двигуном розвитку економіки міста, області і України. Місто Ковель  знаходиться на перетині залізничних та автомобільних доріг, тому за випускниками ліцею майбутнє Волинського краю.

Колектив Ковельського професійного ліцею робить все для того, щоб працювати в просторі стратегічних інтересів учнів  в період нового етапу розвитку системи профтехосвіти.  Триває реалізація інших проектів, які спрямовані на модернізацію навчальних майстерень з професій «електрогазозварник», «слюсар з ремонту автомобілів», «монтажник санітарно-технічних систем».

 В навчальному закладі створена гарна матеріально-технічна база, яка постійно покращується: щороку створюємо чи переобладнуємо нові кабінети, майстерні, інші приміщення для проведення навчально-виховного процесу та організації побуту учнів. 

Щороку проходить виставка ліцейної продукції, на якій представлений широкий асортимент товарів, що виготовляються в Ковельському професійному ліцеї (вироби ліцеїстів),  і де кожен має можливість придбати їх за доступною ціною та  зробити замовлення.

Наш ліцей представляє Волинь на Міжнародній виставці сучасних закладів освіти і щороку стає її лауреатом. Заклад включений до проекту в рамках програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні» «Покращення системи підготовки кадрів для потреб економіки Волинського субрегіону».

Славу ліцею примножують його учні, котрі щороку стають лауреатами обласних та Всеукраїнських конкурсів.

Гарне соціально-побутове забезпечення: по-сучасному обладнаний гуртожиток з усіма зручностями, їдальня і т. д.

— І насамкінець, які плани на 2018-2019 навчальний рік?

 – В рамках реформи в системі ПТО навчальний заклад переходить на новий атестаційний рівень,  на базі навчального закладу буде створено Ковельський центр професійно-технічної освіти. 

Держава не може обійтися без робітничих професій, тому ми готові до змін, набираємо обертів і впевнено дивимося у майбутнє.  

Розмову вела

Вікторія ЗІНЧУК.

Ковельський професійний ліцей. Це – не просто шанс здобути освіту, освоїти бажану спеціальність, а, здобувши професію, стати на ноги, реалізуватися в подальшому.

Це також можливість навчатися та спілкуватися з педагогами, майстрами виробничого навчання, закоханими у свою справу, за гарну науку і досвід яким вдячні колишні й нинішні вихованці. У цьому переконуєшся щоразу, побувавши у стінах цього закладу і потрапивши в атмосферу цілковитого взаєморозуміння між викладачами та учнями ліцею.

Сьогодні інтерв’ю нашій газеті дає директор Ковельського професійного ліцею Сергій Антонюк, котрий вичерпно відповів на запитання: «Чим особливе навчання у професійному ліцеї?»; «Які його переваги?»; «Як змінюється заклад на хвилі реформ?». 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 723

 До Міжнародного дня інвалідів у Ковелі відбулося чимало заходів. Активно до них долучилися діти з особливими потребами. 

Уже не перший рік у нашому місті проходить конкурс малюнків “Змалюю світ своїми кольорами”. Першого грудня оголошено його підсумки. 

Художнє мистецтво представили 32 учасники — це учні ЗОШ № 8, де діють класи інклюзивної освіти, НВК № 13, спеціалізованої школи №3 ім. Лесі Українки, ЗОШ №1,№6, №7 та вихованці Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Ковеля. 

Кожна робота була змістовною та креативною. Деякі діти здивували незвичною технікою виконання  малюнків. Було приємно, що кожен за допомогою фарб зумів передати своє дивовижне відчуття світу. Яскраві, емоційно багаті твори вразили кожного. 

Нагородження відбувалося у ЗОШ № 8 та в Центрі соціальної реабілітації для дітей-інвалідів. Адміністрації закладів дуже постарались, аби їх вихованці та гості свята відчували себе затишно та радісно (на знімках).

Відзначення учасників організували у два етапи. Учні шкіл отримали дипломи міського голови Олега Кіндера та подарунки. Осо-бливого визнання та уваги заслуговують  роботи Вакульського Олександра, Сахарука Максима, Дубовик Тетяни, Силюк Іванни, Швайко Діани (ЗОШ №8), Видрич Іванни та Строчука Серафима (ЗОШ № 6), Свередюк Поліни та Дудки Маріами (ЗОШ №1), Гуль Марії (СШ № 3), Савона Михайла, Воробей Віталіни, Швед Анастасії (НВК №13). 

Вихованці реабілітаційного центру також змагалися за перемогу. Перше місце дісталось Сущику Максиму, друге — розділили Табунченко Анна  та Сачик Софія, третє — Янко Кіра та Салівончик Анна. В подарунок для дітей було придбано концелярське приладдя, аби кожен мав можливість створювати нові та цікаві творчі доробки. 

Захід відбувся за підтримки міської влади. Щиро дякуємо Вам, юні художники, за активність. Бажаємо і надалі залишатися такими життєрадісними та працьовитими. Нехай кожен з Вас бачить світ лише у яскравих кольорах! 

Ковельський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

 До Міжнародного дня інвалідів у Ковелі відбулося чимало заходів. Активно до них долучилися діти з особливими потребами. 

Уже не перший рік у нашому місті проходить конкурс малюнків “Змалюю світ своїми кольорами”. Першого грудня оголошено його підсумки. 

Художнє мистецтво представили 32 учасники — це учні ЗОШ № 8, де діють класи інклюзивної освіти, НВК № 13, спеціалізованої школи №3 ім. Лесі Українки, ЗОШ №1,№6, №7 та вихованці Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Ковеля. 

Кожна робота була змістовною та креативною. Деякі діти здивували незвичною технікою виконання  малюнків. Було приємно, що кожен за допомогою фарб зумів передати своє дивовижне відчуття світу. Яскраві, емоційно багаті твори вразили кожного. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 520

До уваги громадян!

Монетизація частини зекономлених субсидій.

Виплата «живих» грошей у рамках урядового проекту з монетизації частини зекономлених субсидій здійснюється Урядом вперше за роки української незалежності. Це перший крок переходу до повної монетизації пільг і субсидій.

Монетизації за результатами попереднього опалювального сезону підлягає економія електроенергії в еквіваленті вартості 150 кВт та природного газу – 100 кубометрів за умови що ці ресурси використовуються для опалення.

Максимальна сума коштів, яку нараховано на домогосподарство – 135 гривень за зекономлену електроенергію та близько 700 гривень за зекономлений обсяг газу.

Під монетизацію підпадають близько 2600 домогосподарств міста. 

Громадянам, які зекономили ресурси і до 1 вересня поточного року звернулися до управління соціального захисту виконкому міської ради із відповідною заявою повністю проведено виплату на банківські рахунки або зараховано кошти на поштові відділення, всього виплачено 1527,7 тис. грн..

Виплата коштів громадянам, які звернулись на монетизацію після 1 вересня буде відбуватися після отримання додаткових коштів.

Начальник управління                                                            С. Сагаль

Виплата «живих» грошей у рамках урядового проекту з монетизації частини зекономлених субсидій здійснюється Урядом вперше за роки української незалежності. Це перший крок переходу до повної монетизації пільг і субсидій.

Монетизації за результатами попереднього опалювального сезону підлягає економія електроенергії в еквіваленті вартості 150 кВт та природного газу – 100 кубометрів за умови що ці ресурси використовуються для опалення.

Максимальна сума коштів, яку нараховано на домогосподарство – 135 гривень за зекономлену електроенергію та близько 700 гривень за зекономлений обсяг газу.

Під монетизацію підпадають близько 2600 домогосподарств міста. 

Громадянам, які зекономили ресурси і до 1 вересня поточного року звернулися до управління соціального захисту виконкому міської ради із відповідною заявою повністю проведено виплату на банківські рахунки або зараховано кошти на поштові відділення, всього виплачено 1527,7 тис. грн..

Виплата коштів громадянам, які звернулись на монетизацію після 1 вересня буде відбуватися після отримання додаткових коштів.

Софія Сагаль, начальник управління.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 600