Повідомлення в номер / Коли душа просить покаяння

27.10.2016

6186110a4a3595e86fad2f946ff80017Коли  душа  просить  покаяння

І в мою душу стрілою колючою впивається думка: "Боже, скажи нам, грішним, чому ми з власної історії висновків не робимо і на чужій біді не вчимося?”.
У ХІХ столітті теж розбирали цей храм. Зламали кіот, а чудотворну ікону Божої Матері забрали, без благословення єпископа  намагались винести із церкви. Глузливо казали: "Що то за ікона така, щоб я її не взяв?". Тоді, у 1840 році, на тих руйнівників теж кара Божа впала: одному відняло руки, інший осліп, а третій розум втратив. Більше того, із розібраних матеріалів у Луцькому повіті намагались змайструвати новий храм, але не вдалося. Ось і запереч, що Господньої кари не буває.
А Василь Іванович продовжує сповідь:
– Мама у мене на руках помирала. Я ще був дитиною (14 років), не розумів нічого. Забіг в іншу кімнату і щось осудливе говорив проти Бога. Мамі було всього 42 роки. Я був невіруючим. Навернення до Бога прийшло після другого інсульту. Став до церкви ходити. Сьогодні тільки молитвою і живемо.
l
Знову до розмови долучається о. Леонід:
– Є лежачі хворі, які не каються. Скаржаться, що Бог їх покинув. Звинувачують Господа у своїх бідах. Погляньмо на світ іншими очима. Інфаркти, інсульти та інші немочі – це не кара, а дар, який розкриває живу людську Євангелію. Хвороби застерігають від пекла і навертають до Бога. Сьогодні Василь Іванович більше робить, ніж здоровий. Не подумайте, що старість чи хворість – це тупик. Ні! Він муки на любов змінює. Молитва та навернення до віри, Христа – це і є ціна Царства Божого. Вони дають уникнути великого лиха. Брак застави веде до останньої ядерної війни, яка усе знищить.
Вдумайтеся: пан Василь, як міг, боровся із злочинністю, корупцією, несправедливістю і не продався за гріш. У цьому  – його правда, честь і гідність людська, яка наближає його до Господа. Сьогодні, єднаючись серцем з Ісусом Христом, своєю вірою і правдою відкриває очі заблудлим та засліпленим.
Третій інсульт пана Василя – це світло Духа святого в його розумі, який проникає в серце. Саме тут проявляється сила Божа в немочі. Він – богатир, сильніший від невіруючих чемпіонів.
Бог ніколи не покидав його, а навпаки, оберігав для майбутньої стражденної, але святої місії. Як підтвердження, згадується випадок. У далекому безлюдному лісі стався інфаркт. Серце пана Василя зупинилося. Здавалося, все – кінець. Та раптом звідкілясь з'явилися машина і люди. Вони доставили Василя Івановича до лікарні, тим самим врятувавши від смерті.
Іншого разу він знову опинився на межі життя і смерті – тепер уже в лікарні. Не вдаємося в подробиці, але скажемо: якимось дивом залишився живим. Тоді лікар сказав: "Василю, у тебе сильний ангел-охоронець".
Все це невипадково, бо головним лікарем його був сам Господь, а сестрою милосердя – Матінка Божа, наша покровителька.
Життя багатьох людей нині переповнене наркотиками, алкоголем, розпустою, злодійством, хабарництвом. Василь Іванович своїми молитвами ніби  застерігає молодих і здорових від непоправної біди. Він, лежачи, б'є у "дзвони", озвучуючи свою наставницьку, просвітительську місію. Він має на це право. Сьогоднішнім  деяким поліцейським, прокурорам, суддям та чиновникам різних рангів нагадує, що честь, гідність і справедливість завжди вище від крадених чи награбованих мільйонів.
Проникніть у душу Василя Івановича. За болями й туманом сумнівів ви там знайдете велику Христову любов. Вона пульсує у його серці. На таких прикладах Бог перевіряє нас, змушує стати кращими, ближчими до Нього, очистити свою душу.
Про одну таку душу доречно розповісти. Один  місіонер в Африці намагався навернути до віри Христової плем'я туземців. Зібралися аборигени на майдані – слухають. У всіх  списи та ножі гострі і характери безкомпромісно жорстокі. Вислухали, не  сперечалися, але сказали: "Ми віримо тобі, але це має підтвердити наш старійшина. Якщо ти набрехав, ми тебе, як велить наш закон, стратимо".
Старійшина, глава племені, сивий мудрець, сліпий і глухий та ще й неходячий, мав винести вердикт. Довго водив старець руками навколо голови, серця і всього тіла місіонера. Нарешті озвучив (до щастя, дар мови не втратив) вирок: "Цій людині можна вірити".
Василю Беркоші, з погляду на його життя і покаяння, можна довіряти і вірити.
l
У цій розмові мимоволі постала тема  матері. Тому  мушу сказати й про це.
Колись юним і нерозумним я сказав матері: "Якби не ви, я досяг би захмарних висот, і в Києві був би великим". Мамі тоді було шістдесят, а мені двадцять, і я вимушений був бути біля неї поряд. Прозріння настало пізніше, я теж каявся за сказане. До останнього подиху я опікувався мамою. Мама  прожила 92 роки, і до сьогодні є моїм ангелом-охоронцем. Я завжди з гострим болем у серці переживаю чиєсь хамське, хоч, можливо, і не навмисне ставлення до мами.
Якось завітали до колеги на каву. Він, звертаючись до матері, що була поруч, сказав: "Мамо, ідіть в свою кімнату. Ви ж бачите, які поважні гості до мене прийшли".
Ми в один голос запротестували, але мама, яка була найповажнішою особою серед всіх нас, слухняно вийшла. Коли ж  хворості вже немолодого сина кліщем впилися у тіло, тоді наступило прозріння. Якось при зустрічі він сказав: "Може, то кара за те, що я маму рідну не поважав?..".
Пишу не заради марнославства. Хочеться зерно прозріння і любові посіяти у черстві душі. Заодно ще один випадок згадую, який до сих пір не дає спокою.
Мій  товариш юності виріс з простого селянина до посади майстра. Мама старенька, напівзігнута і виснажена працею, із села привозила сало, масло, сир, пироги, аби сину добре було та ситно. 
Вражений гординею і зверхністю,  син промовляв, точніше – наказував: "Мамо, не йдіть поряд. Мені соромно, що ви  сільська. Хтось знайомий побачить…".
І мама по ковельських тротуарах ішла за  своїм рідним сином на відстані двадцяти метрів. Помер він відносно молодим від якоїсь хвороби.
Випадковість? Але знову напрошується думка, що оті черствість, бездушність, гординя "з'їли" людське життя.
Це все – до сповіді Василя Беркоші. Переконаний, що той відчай, який він пережив біля помираючої матері, давно прощений. Хай святиться ім'я твоє, Мамо!
l
Папа Римський, святійший Отець Франциск для всіх віруючих і невіруючих людей планети  проголосив 2016 рік Роком милосердя. В Україні шаленіє сатана. Посередництвом війни, бандитизму, злодійства, корупції та жорстокості диявол хоче знищити нас, переконати що він – головний, а не Бог.
Але є такі воїни світла, як Василь  Іванович Беркоша, котрі борються з неміччю і злом своїм нескореним духом. Своєю жертовною молитвою вони творять милосердя. Він – вище хворостей, немочі. Як ми писали,  пан Василь, як справжній духовний наставник слідчих, патрульних, прокурорів, вказує шлях в русло навернення до Бога та Його істин.
Все в руках Господніх: здоров'я, удача, слава, муки, терпіння.
Подякуймо Василю Івановичу, що він із свого стражденного хреста несе нам милосердя, любов, віру і надію.
Тримайся, наш друже!
Кріпись, наш товаришу!
Ми знаємо: хрест на
 Голгофу
Нелегко нести.
Та в Бога Всевишнього
Немає страждаючих.
Бо їх – Царство Небесне
І світло святої мети.
Анатолій СЕМЕНЮК.

(Закінчення. Поч. у № 78 від 20 жовтня ц. р.).

І в мою душу стрілою колючою впивається думка: "Боже, скажи нам, грішним, чому ми з власної історії висновків не робимо і на чужій біді не вчимося?”. У ХІХ столітті теж розбирали цей храм. Зламали кіот, а чудотворну ікону Божої Матері забрали, без благословення єпископа  намагались винести із церкви. Глузливо казали: "Що то за ікона така, щоб я її не взяв?". 

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 958
Читати далі

Повідомлення в номер / В пам'яті нащадків – назавжди

27.10.2016

ветераниВ пам'яті нащадків – назавжди

14 жовтня, коли вся Україна відзначала День Захисника України, у с. Тойкуті відбулося урочисте відкриття музею-філії ветеранів Афганістану та воїнів АТО.
Ідею створення музею-філії, запропоновану місцевим мешканцем, учасником бойових дій в Афганістані Сергієм Ілюшиком, односельчани підтримали відразу. Знайшла вона підтримку і в керівництва районної влади, за сприяння якої згодом було виділено певні кошти на облаштування майбутнього музею. Значна допомога в оформленні музею була надана й учасником антитерористичної операції на Сході України Андрієм Марчуком та ін.
Добру справу було зроблено. Занедбане, без опалення та освітлення приміщення контори колишнього колгоспу перетворилося на ошатний музей-філію, в якому проведено косметичний ремонт та замінено старі вікна на енергозберігаючі. Тут є окремі кімнати для воїнів АТО та «афганців», стенди із світлинами безпосередніх учасників цих подій.
На урочисте відкриття музею-філії, аби розділити цю приємну подію із мешканцями Тойкутської сільської ради, завітали голова районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, голова Ковельської міськрайонної організації Української спілки ветеранів Афганістану Микола Савосюк та його заступник Анатолій Заскальний, депутат обласної ради Галина Йовик. Усі вони в один голос зазначили, що відкриття музею є гарним фундаментом у справі патріотичного виховання підростаючого покоління.
Пам'ять полеглих Героїв присутні вшанували хвилиною мовчання.
Слово також мали воїн-афганець С. П. Кримчук, учасники антитерористичної операції Андрій Марчук, Сергій Місюра та Анатолій Ілюшик, мама учасника АТО Ольга Мазурик.
По завершенню урочистого відкриття присутні, серед яких було чимало молоді, із непідробною цікавістю оглянули представлені у музеї експонати.
Галина Ілюшик,
бібліотекар с. Тойкута.
НА ЗНІМКУ: під час відкриття музею-філії ветеранам Афганістану та воїнам АТО у с. Тойкуті.
Фото автора.

14 жовтня, коли вся Україна відзначала День Захисника України, у с. Тойкуті відбулося урочисте відкриття музею-філії ветеранів Афганістану та воїнів АТО. Ідею створення музею-філії, запропоновану місцевим мешканцем, учасником бойових дій в Афганістані Сергієм Ілюшиком, односельчани підтримали відразу. 

Галина Ілюшик.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 730
Читати далі

Повідомлення в номер / В Радошині – День села

27.10.2016

IMG_1452В  Радошині – День села

Нещодавно в клубі с. Радошина відбулося змістовне і дуже цікаве дійство.  Місцеві мешканці святкували День села під гаслом: "Хай пісня лунає від села до села", а також одночасно відзначали День Захисника України, День створення УПА і храмовий празник, який припадає на Покрову Пресвятої Богородиці.
Захід розпочався піснею "Молитва", яку хвилююче і урочисто виконала Оксана Ковальчук.  Далі естафету підхопили школярики піснею "Хай живе вільна Україна", яку виконали на одному диханні з величезним оптимізмом С. Луцюк, Р. Гученко.
Особливої душевної теплоти, емоційності і святкового настрою дійству надала ведуча концерту – В. Міщук. В поетичних рядках звучала і ніжно-трепетна любов до рідного села, і  високопатріотична – до України, а також належна шана Героям усіх часів, які боронили і зараз боронять свою Батьківщину.
Концерт продовжили інші виконавці. Задушевно прозвучали пісні "В нашому серці" і "Моє село" у виконанні Н. Стаднік. Л. Макарчук з великим піднесенням виконала "Мову єднання", а учні школи В. Мельничук, С. Максакова  та І. Грисюк з дитячою веселістю – "Розквітай, Україно".
Вокальні групи з сіл Радошина і Битня заспівали ряд пісень:  "Схід і Захід", "Ой, летять літа", "Ой, село", "Многая літа" та інші, за які глядачі з радістю аплодували.
На святі були відзначені мешканці села у різних номінаціях. Подружню пару Потапчуків Надію і Володимира  привітали з 50-річчям спільного життя. Найстаршими жителями є Анастасія Виш і Єфросинія Гладун, багатодітною мамою – Тамара Маліновська. Були відзначені ті, хто цього року поєднав свої долі, а також новонароджені. Всім номінантам вручили пам'ятні сувеніри і присвятили номери художньої самодіяльності. 
З особливою шаною, теплотою і зворушенням зустріли на святі учасників АТО.  Їм були вручені грошові винагороди, а О. Солодуна військовий комісар Сергій Гладун нагородив Подякою Президента України. Для героїв свята наймолодша учасниця Олександра Кузнєцова подарувала пісню "Калина-малина". 
Із знаменними датами мешканців села привітали сільський голова Дмитро Ковган, представник народного депутата С. Івахіва Павло Самолюк та директор школи М. Щесюк.
А від всіх присутніх поклали квіти до обеліска Слави. 
Варто сказати, що  дійство пройшло цікаво, змістовно і весело, а "родзинкою" номерів художньої самодіяльності стала гумористична сценка, яку талановито зіграли дві куми – В. Стасюк і Г. Стрижевська.
В кінці свята була розіграна лотерея. 
Антоніна ГЛАДУН. 
НА ЗНІМКАХ: під час Дня села та інших тематичних заходів.
Фото 
з архіву автора. 

Нещодавно в клубі с. Радошина відбулося змістовне і дуже цікаве дійство.  Місцеві мешканці святкували День села під гаслом: "Хай пісня лунає від села до села", а також одночасно відзначали День Захисника України, День створення УПА і храмовий празник, який припадає на Покрову Пресвятої Богородиці.

Антоніна ГЛАДУН. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 751
Читати далі

Повідомлення в номер / Під омофором Богородиці

27.10.2016

P_20161008_103222Під омофором Богородиці

В день свята преподобного Сергiя, ігумена Радонезького, всiєї Русі чудотворця (1392), громада храму Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана міста Ковеля на чолі з автором цих рядків звершила паломницьку поїздку до чудотворної ікони Божої Матері Одигітрія, що знаходиться в селі Тростянець Ківерцівського району.
Ця унікальна святиня розташована у старовинному Свято-Троїцькому храмі. Церква була збудована у 1648 році, а чудотворний образ ще літ на двісті старший. Як він потрапив до Тростянця, достеменно не відомо. Меценати будівництва храму – знаменита князівська родина Гулевичів. І "Богородицю Одигітрію", найімовірніше,  теж подарували ці фундатори.
Храм було збудовано як оборонну споруду у вигляді корабля вівтарем на схід. Товщина цегляних мурів подекуди сягає трьох метрів! Є тут і бійниці-отвори у вигляді перевернутої замкової щілини, у які колись виставляли пушки, й так трималася кругова оборона. 
Для святині спеціально збудували окрему капличку на другому ярусі церкви. До неї можна дістатися лише крізь вузький хід у товщі стіни з середини храму. Не випадково це місце має ще одну назву – "Божа горка".
Чудотворна ікона за свій вік  багато пережила. Темніла, дивовижно оновлювалася, а у Другу світову війну, коли після підпалу дерев'яної дзвіниці пожежа перекинулася на храм й знищила там усе, що могла, лише єдина з ікон вціліла. Потліли навіть сходи, що до неї вели. Вогонь зупинився в ногах у Діви Марії…
Коли селяни зайшли до храму після пожежі, були вражені. Люди хотіли знести ікону вниз, аби біля неї молитися, поки храм вдасться відновити. Та образ, як не намагалися його хоч зрушити з місця, не давався. Він наче закам'янів. Так і залишився на "Божій горці". Пізніше, за "совєтів", хотіли його розпиляти надвоє і так знести, але поки пішли за інструментами, надворі розгулялася негода з блискавкою та громом. Після потужного удару на стіні з'явилася тріщина, й безбожники затію покинули.
З давніх часів всі, хто приходили до молитви біля святої ікони, неодмінно отримували зцілення, Богородиця творить чудеса, просто не кожен хоче афішувати те, що сталося. Але списані проханнями та подяками зошити, що лежать біля святині, свідчать, що на милість "Одигітрії" сподівається дуже багато людей. 
Паломництво до чудотворного образа не припиняється. Аби люди могли вклонитися йому, священик щодня о 10-й годині ранку служить на "Божій гірці".
Разом з парафіянами було відслужено водосвятний молебень у храмі. Далі паломники змогли піднятись на поклоніння і звершення молитви перед чудотворною святинею, просячи в Богородиці миру, заступництва, добра і милості для всього українського народу і кожного зокрема. 
Станіслав Беспалов,
священик, кандидат богословських наук, настоятель храму Різдва Іоана Хрестителя УПЦ КП м. Ковеля.

В день свята преподобного Сергiя, ігумена Радонезького, всiєї Русі чудотворця (1392), громада храму Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана міста Ковеля на чолі з автором цих рядків звершила паломницьку поїздку до чудотворної ікони Божої Матері Одигітрія, що знаходиться в селі Тростянець Ківерцівського району.

Станіслав Беспалов.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 714
Читати далі

Повідомлення в номер / Калейдоскоп новин: Що? Де? Коли?

27.10.2016

IMG_20161004_173255Привітали  першокласників

До Всесвітнього Дня музики та Дня художника в Люблинецькій школі мистецтв відбулося традиційне музично-театралізоване дійство  "Посвята в першокласники". У переповненій залі зібрались учні, викладачі, батьки, бабусі, дідусі,  які прийшли розділити  хвилювання і радість з учнями–першокласниками,  яких цього року аж 35.
Розпочали захід ведучі Світлана Шкурупій та Марія Куцова, які щиро привітали всіх присутніх з чудовими святами. Під звуки фанфар та оплески глядачів на сцені з'явилися незвичайні гості: "Мажор" (Артур Сохацький) і "Мінор" (Анастасія Карпук-Сугак), які підготували для учнів-початківців ігри та забави.
Не обійшлося і без дебюту. У виконанні усіх першокласників прозвучала пісенька "Про ноту До", яку з дітками підготувала викладач Марина Гордієнко.
На святі звучали найкращі інструментальні, вокальні твори у виконанні учнів старших класів: Ангеліни Киричук (бандура), Таїсії Савош (флейта), Вікторії Чуль (акордеон), Діани Солом'янюк (спів). 
Кульмінацією свята став виступ хору школи з піснею "Мрія моя" (керівник Наталія Никитюк). 
Свято закінчилося,  попереду – довгі й зовсім нелегкі кроки до пізнання світу музики та образотворчого мистецтва. 
Ольга ОЛЕКСЮК,
викладач  Люблинецької школи мистецтв.
НА ЗНІМКУ: під час посвяти в першокласники в Люблинецькій школі мистецтв.
Фото з архіву автора.

До Всесвітнього Дня музики та Дня художника в Люблинецькій школі мистецтв відбулося традиційне музично-театралізоване дійство  "Посвята в першокласники". 

Успішний  виступ

З 21 по 23 жовтня на базі  КЗ  "КДЮСШ ім. Є. Кондратовича"  проходив чемпіонат   Волинської Шахової  Федерації з класичних шахів серед юнаків та дівчат до 12 та до 14 років. В змаганнях взяли участь 43 найкращі  спортсмени з Луцька, Ковеля  та  Володимира-Волинського.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

27.10.2016 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

_DSC6971Від  четверга до  четверга

28 жовтня-3 листопада


У прикмети вір, але й перевір

Чорна бузина і калина достигли не по порі – чекай холодної і лютої зими.

Підготувала Аліна Бондар.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 706
Читати далі

Повідомлення в номер / "Любов, у слово перелита

27.10.2016

Вижовець"Любов, у слово перелита"

Вже вкотре, незважаючи на пору року та погоду за вікном, у затишній залі центральної районної бібліотеки нас збирає її величність Поезія, обдаровує ліричним настроєм, усмішкою, відчуттям свята. 
Година поезії, котра нещодавно тут відбулася, перенесла усіх присутніх у поетичний світ нашого земляка Ігоря Вижовця. Чарівна природа, знайомі з дитинства краєвиди, журавлині ключі і пісня жайворонка — все, що хвилює ліричну душу, озивається у віршах нашого автора. Найріднішій в світі землі, де все дороге і серцю миле, дарує він поетичні присвяти: червоній калині, маминому рушнику, маминій молитві — правічним нашим оберегам. 
Особливу любов плекає наш автор до рідного слова, бо це — "чисте джерельце", мамина колискова, дар Божий, "доля народу". 
Мабуть, саме тому він обрав собі професію вчителя української мови й літератури і ось уже 23 роки працює в Городищенській загальноосвітній школі. Рідній мові автор присвятив чимало чудових віршів. 
Літературно-музичну композицію за віршами Ігоря Вижовця "Любов, у слово перелита" відтворили учасники драматичного гуртка "Дивослово" міського Палацу учнівської молоді та давній друг бібліотеки Світлана Осокіна з піснею "Волинь моя". 
Свої нові ліричні твори та гуморески прочитав автор. 
Порадувала чудовими поетичними рядками його донька Оксана, першокурсниця педагогічного коледжу, талановита юнка, у якої поезія, вочевидь, уже в крові. 
Яків Лавренко та Анатолій Семенюк (на знімку) привітали п. Ігоря зі вступом до Ліги українських письменників імені Павла Чубинського.
Отець Іван з Колодяжного примусив замислитись над філософськими притчами і побажав автору нових знахідок у царині художнього слова. А маленька Сашуня Осокіна подарувала всім присутнім усмішки та веселу пісеньку "Бажаю всім добра!".
Ольга БИЧКОВСЬКА.
Фото з архіву 
центральної районної бібліотеки.

Вже вкотре, незважаючи на пору року та погоду за вікном, у затишній залі центральної районної бібліотеки нас збирає її величність Поезія, обдаровує ліричним настроєм, усмішкою, відчуттям свята. 

Ольга БИЧКОВСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 612
Читати далі

Повідомлення в номер / “Козацькому роду нема переводу”

27.10.2016
Крізь мудрість сивочолих літ народжується новітня історія України, народжуються нові герої, нові імена. Ми плекаємо славні традиції нашого народу,  дописуючи та коректуючи їх власним сьогоденням. День Захисника України — одне з таких свят. Ми молимось до Божої Матінки і просимо у неї захисту та покровительства і тим часом чекаємо з війни додому своїх братів, синів, чоловіків.  Це день, який об'єднує  цілі  покоління і змушує замислитись над значеннями таких слів як "воля", "відвага", "Батьківщина".
 Саме на такій патріотичній хвилі зустріли це прекрасне, осіннє свято і студенти Ковельського медичного коледжу. Ретельно підбирали поетичні рядки, потрібні слова. З  натхненним трепетом відпрацьовували кожен музичний твір, кожен художній номер. Адже для молоді цей день не просто привід для привітань, це своєрідне складання щиросердечної подяки всім мужнім українцям, що боролися і борються за незалежність своєї  Батьківщини. 
 ...Звучать перші тендітні акорди, на сцену виходить гарна,  молода, квітуча українка (Лебезун Марія), читає вірш, і ти розумієш, що ось нарешті народжується нова Україна. Тихо лунає пісня-молитва у виконанні чарівної Наумук Юлії,  не лишаючи у жодному серці  й краплі байдужості.  Палахкотять свічки, і білосніжні "ангели-охоронці" (Ващук Дарія, Дахнюк Вікторія, Шпак Богдана) благають у Покрови заступництва, моляться за мир в Україні. Виразно та проникливо читають поетичні рядки Кухарук Денис, Послєдова Надія, Конончук Софія, Мельничук Марія, Шпак Михайло, і кожне їх слово пронизане юнацьким запалом, сповнене щирої любові до рідної землі. 
Звучать зі сцени старовинні українські мелодії,  зібрані та записані ще самою Лесею Українкою. Виколисані, викохані багатостраждальним народом, сьогодні нестримно летять крізь цілі віки. 
Бентежать своїми ніжними голосами  Кушнерук Богдана, Хомич Катерина. Виспівані серцем пісні  легкокрилим птахом огортають глядачів своєю українською милозвучністю. 
 І ось на сцені — завершальні акорди. Студенти разом зі своїми наставниками Костючик Світланою та Сметюх Оленою з гордістю приймають щирі аплодисменти.  І не важливо, що День Захисника України ми святкуємо лише два роки поспіль—   важливо те,  яким змістом ми його наповнюємо.  Тож нехай не знають наші діти війни, проте твердо вірять, що "Козацькому роду не буде переводу".
Інна Третяк,
педагог-організатор Ковельського медичного коледжу.

DSC_0019“Козацькому роду нема переводу”

Крізь мудрість сивочолих літ народжується новітня історія України, народжуються нові герої, нові імена. Ми плекаємо славні традиції нашого народу,  дописуючи та коректуючи їх власним сьогоденням. День Захисника України — одне з таких свят. Ми молимось до Божої Матінки і просимо у неї захисту та покровительства і тим часом чекаємо з війни додому своїх братів, синів, чоловіків.  Це день, який об'єднує  цілі  покоління і змушує замислитись над значеннями таких слів як "воля", "відвага", "Батьківщина".

Інна Третяк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 694
Читати далі

Повідомлення в номер / Яка порода собак підійде вам

27.10.2016

shutterstock_14683864Яка порода собак підійде вам?

Завжди приємно, коли, прийшовши додому, бачимо як тебе радісно зустрічає чотириногий друг. 
Для того, щоб знати, як правильно обрати породу собаки, слід визначити роль пса у вашому житті: відмінний сторож і захисник або чудовий і вірний друг, або маленький ласкавий пухнастик. Також варто пам'ятати, що кожному виду потрібен індивідуальний догляд і особливе харчування, що сприятиме його здоров'ю.
Собаки для полювання — відмінні компаньйони, які ідеально підходять для утримання в великих сім'ях з маленькими дітьми. Цей гіперактивний вид потребує постійного руху, щоденних пробіжок і рухливих ігор. До них відносяться бігль, лайка, спанієль, такса, російський хорт, ірландський вовкодав, англійський сетер, веймаранер.
Якщо хочете завести собаку для охорони, потрібно враховувати, що такого вихованця не можна тримати на ланцюгу, оскільки йому потрібен простір, як мінімум — вольєр. Адже він повинен постійно рухатися і тренуватися. Таким вихованцям потрібно приділяти багато часу для частих тренувань, довгих прогулянок, бажано без повідця, а також режиму і якості харчування. 
Для представників агресивних порід потрібна постійна строгість. Добрими охоронцями є кавказька вівчарка, дог, ротвейлер, середньоазіатська вівчарка, леонбергер, різеншнауцер, ховаварт.
Службові собаки — це собаки-охоронці, вівчарські собаки. Вони широко використовуються в прикордонних військах, на митницях. До них відносяться німецька та бельгійська вівчарки, доберман, бернський зененхунд, російський чорний тер'єр, коллі.
До їздових собак відносять такі породи, як хаскі, аляскинський маламут, самоїд. 
Декоративні собаки не створені для життя на вулиці. Навіть ці породи потребують виховання. Їх недолік в тому, що вони не можуть зносити тривалої самотності.  Але, як правило, вони маленького розміру і їх можна всюди брати з собою. Представниками такого виду є карликовий пудель, мопс, шпіц, кокер-спанієль, китайська чубата, бладхаунд, чихуахуа, російський той, йоркширський тер'єр, ши-тцу.
Найвдячнішими тваринами вважаються дворняжки. 
Для алергіків кращими породами є йорк, ши-тцу, пудель, китайська чубата, ірландський водяний спанієль, шнауцер. Для активних людей підійдуть доберман, пойнтер, далматин і мисливські породи. Для літніх людей — японський хін, ретривер, лабрадор, кокер-спанієль.
Яку б породу для себе не обрали, пам'ятайте, що будь-яку тварину потрібно вигулювати, виховувати, дресирувати, годувати.
Анет.

Завжди приємно, коли, прийшовши додому, бачимо як тебе радісно зустрічає чотириногий друг. Для того, щоб знати, як правильно обрати породу собаки, слід визначити роль пса у вашому житті: відмінний сторож і захисник або чудовий і вірний друг, або маленький ласкавий пухнастик. Також варто пам'ятати, що кожному виду потрібен індивідуальний догляд і особливе харчування, що сприятиме його здоров'ю.

Анет.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1862
Читати далі
27.10.2016
ГОРОСКОП
(з 31 жовтня по 6 листопада)

imagesГОРОСКОП
(з 31 жовтня по 6 листопада)

ОВЕН. Результати вашої роботи та навчання принесуть моральне і навіть матеріальне задоволення. Постарайтеся не з'ясовувати стосунки з діловими партнерами і членами родини. 

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень обіцяє помітні успіхи в кар'єрі. На вас очікує спалах активності, тому ви багато чого зможете досягнути.  

 


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 528
Читати далі