Повідомлення в номер / Хай Матір Божа нам допомагає

19.05.2016

Хай Матір Божа нам допомагає!

І настала темрява, і гора розкололася, коли римські легіонери розпинали Христа. Темінь, розпач і горе огорнули душі тих, хто був поруч з Учителем. З важким тягарем через декілька днів потому йшли згорьовані жінки з миром і пахощами до гробниці. І побачили вони диво: відкритий гріб, а там – янгол Божий у сяйві світла сповіщає про Воскресіння Христове. Враз просвітліли душі і серця їхні.

Те світло пломенить і для нас, сьогоднішніх. Хіба не Бог відвернув імперський камінь поневолення та дарував українцям світло Незалежності? Хіба не Божа Матінка від сходу Сонця і до пізньої ночі посилає світло молитви Всевишньому заради нашого навернення до Бога спасіння? Хіба не Вона дає силу і натхнення боронити рідну землю від ворога воїнам АТО?

Нещодавно газета писала про оновлення ікони Божої Матері "Неустанної помочі" у парафіянки Свято-Володимирського храму пані Валентини, котра мешкає у селищі машинобудівників.

"Чому явився нам цей знак благодатний і що він віщує?" – запитують вірні. Коротко і вичерпно відповіла сама пані Валентина: для підняття нашого духу, укріплення і возвеличення Церкви Української, для єдності нашої.

І тішить, що настоятель храму о. Віталій Лехкобит своїми діями і вчинками єднає церковну громаду, вселяє в їхні душі любов, добро і патріотизм.

У День святих жінок-мироносиць у храмі після мирування кожній юній і дорослій парафіянці було даровано букетик конвалій. Це виглядало зворушливо та мило. Здавалося, що в храмі світліше стало від радості в очах прихожан.

Потому всі дружною церковною родиною рушили хресним ходом, щоб оновлену ікону принести для поклоніння в храм. Від самого дому, де перебувала святиня, вірні прикладалися до неї, цілували лик Пресвятої Богородиці.

Чинно прямувала процесія з хоругвами та священиками церков УПЦ Київського Патріархату Ковельщини. І в цій ході – ще одна знакова подія. Біля одного із під'їздів багатоповерхового будинку процесія зупинила свій рух. Тут мешкає сім'я парафіян Оксани та Іллі Невірків, яка вирішила подарувати храму ікону святої великомучениці Варвари. Ікона старовинна, і датується ХVІІ століттям. Писана на дерев'яних дощечках. Ці ікони підносять святість храму і наповнюють його ще більшою благодаттю.

"Вісті Ковельщини" повідомляли про активних жертводавців храму. Ось і до цієї знакової події долучилися сільмашівці. Ними було виготовлено гарний кіот, у який помістили оновлену ікону та образ Ісуса Христа. Особливо слід відзначити тут велику роль і активну позицію Миколи Заікіна – Президента ТОВ "ВО "Ковельсільмаш", який вірний Українській церкві і всіляко допомагає релігійним громадам.

Прислухаюся до розмов:

– Сьогодні велике свято для нас. Знак оновлення – це пророцтво, яке вказує, що наш храм швидко побудують.

– Дай-то, Боже! Я мрію про той день, коли світлий молитовний зал відкриє двері. Стану на коліна і буду молитися й від радості плакати. А чи доживу?

– Доживемо! Лише тісніше згуртуватися і більше зосередитися на будові потрібно.

Попри все, до зими дах змайструвати необхідно та й інші роботи виконати. Є надія. Є віра. І є розуміння того, яким шляхом іти. Впевнений: буде світло перемоги.

Нарешті, святиня зайняла своє почесне місце в храмі. Людей – ніде яблуку впасти. Всі хочуть бути ближче до святості та благодаті.

Молебень і молитву в ім'я ікони Божої Матері "Неустанної помочі" очолює благочинний Ковельського деканату УПЦ КП о. Анатолій Александрук.

Патріотично і змістовно виголошує свою проповідь о. Ростислав. Він наголосив, що існує багато непорозумінь через роз'єднаність народу, а часом і байдужість у повсякденному житті й у ставленні до віри. І Божа Матінка щоразу протягом віків приходить до нас і нагадує, що ми живемо на найродючішій у світі землі, п'ємо найсолодшу воду, маємо безмежні багатства, але весь час потрапляємо у бідність і під вплив інших народів зі Сходу і Заходу.

"Я, як і колись, мій український народе, з тобою. Моє світле оновлення – то знак великого воскресіння", – промовляє до нас Божа Мати. Ісус Христос після свого воскресіння виголосив вічні слова: "Мир Вам!". Тож дай нам, Боже, просвітління, миру та Божої благодаті", – наголошує священик.

Сьогодні з вуст окремих священнослужителів, які не належать до Київського Патріархату, чути образи і зневажливі слова на адресу інших конфесій, в тому числі – УПЦ КП. Бог їм суддя. Не знають, що творять. Скажу єдине: майбутнє не за ними, а за єдиною помісною Українською церквою.

А наразі о. Віталій, настоятель Свято-Володимирського храму, дякує всім парафіянам та жертводавцям за вагомий внесок у розбудову церкви і запрошує всіх ковельчан приходити на поклоніння до чудотворної ікони Божої Матері "Неустанної помочі", а також допомогти новоспоруджуваному храму, хто чим може.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час хресного ходу.

Фото з архіву Свято-Володимирського храму.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1178

Повідомлення в номер / Розмай травневих свят

19.05.2016

Розмай травневих свят

Напередодні Дня пам'яті та примирення і 71-ої річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні учні та вчителі НВК "ЗОШ №11-ліцей" м. Ковеля відвідали військову частину, що знаходиться у нашому місті.

Про це написала в листі до редакції учениця 9-А класу Світлана Котищук.

Учні 7-В та 9-А класів разом зі своїми класними керівниками А. П. Куліковською та О. М. Філіпчук побачили досвідчених, професійних воїнів, поставили їм цікаві запитання.

Командир частини Роман Якимчук нагадав дітям про події, що відбувалися під час Другої світової війни, розповів про героїв, які захищали Ковельщину від ворогів.

На завершення пізнавальної екскурсії бійці пригостили школярів смачним узваром та пиріжками.

"Літературно-тематична година з нагоди пам'ятної дати відбулася 9 травня і в клубі с. Волошок", – так розповіла в написаному листі до редакції газети "Вісті Ковельщини" його завідуюча Валентина Приходько.

На свято запросили ветеранів Другої світової війни та воїнів АТО. Це – Павло Абрамчук, Павло Тарасюк, Андрій Рудін та Віктор Потеруха.

Шкода, що за станом здоров'я на захід не прибув ветеран Степан Приходько, який годинами може розповідати про ті нелегкі часи.

Хвилиною мовчання учасники урочистості вшанували світлу пам'ять тих, хто віддав своє життя десятки літ тому і нині за рідну землю.

З нагоди свята присутніх привітала сільський голова О. Філіпчук. В подарунок учасникам АТО та інваліду С. Приходьку вручили грошові винагороди.

Із словами подяки до всіх тих, хто наближав і наближає мирне сьогодення звернувся протоієрей о. Віталій.

Як повідомила авторка допису, під час свята також була представлена викладка літератури, яку підготувала бібліотекар Оксана Боярчук. Учні школи Дарія Єрьомінко, Марія Абрамчук, Анна Філонюк, Вікторія Копанько, Анна Супрунюк та Ольга Приходько з натхненням і щирістю продекламували вірші.

По закінченню дійства школярі ще раз привітали сивочолих ветеранів і подарували їм квіти.

За допомогу в організації "солодкого столу" щира вдячність – підприємцям Надії Мороз та Олександру Єрьомінку.

Напередодні Дня матері в Ковельському медичному коледжі відбувся святковий захід "В світі все починається з мами…", який підготували куратор групи Антоніна Біднюк (автор замітки) разом із студентами І курсу спеціальності "Фармація".

З безмежною ніжністю та любов'ю Богдана Дичка, Мар'яна Ковальчук, Вікторія Булик та Іванна Нестерук розпочали свято з молитви до Матері Божої. На грудях усіх учасників дійства майоріла рожева квітка, адже вона здавна стала символом пам'яті в цей день і означала шану живій матері, біла – померлій.

Ведучі заходу Олег Бесонов, Ліка Старченко, Ольга Проскура та Микола Остапчук розповіли про традиції святкування цього свята.

Із сцени лунали мелодійні пісні про маму у виконанні студентів Анастасії Кавас, Ольги Проскури й Анастасії Семеренко. Вірші читали Анна П’ясецька та Мар’яна Ковальчук. Легенду про материнську любов розповіла Іванна Нестерук. Запрошеним на свято мамам, бабусям та іншим Вікторія Дейнека подарувала "Пісню про матір".

Позитивного настрою присутнім додала вистава із життя простої української родини, зіграна студентами Анастасією Кавас та Олегом Вітенком.

Бабуся студентки Анастасії Семеренко Надія Василівна виконала пісню "Мамині яблуні", разом із онучком презентували глядачам ще одну музичну композицію.

На завершення усі учасники свята та присутні в залі під акомпанемент гітари Володимира Маргеса заспівали твір Андрія Кузьменка "Мам".

Підготувала

Орися ФІЛІПЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час літературно-тематичної години "Не згасне пам'ять у віках" в клубі Волошок.

Фото з архіву

закладу культури.

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1019

Повідомлення в номер / Той, що наближав ПеремогУ

19.05.2016

Той, що наближав Перемогу…

В селі Вербці добре знають й поважають учасника бойових дій Федора Дмитровича Рудюка, якому долею велілось пройти грізними фронтовими дорогами.

Я – автор цих рядків – відвідала його вдома. Колишній солдат про далеке пережите розповідав так, наче все це було тільки вчора. Та усього довелось пізнати йому на своєму віку: і радісного, і сумного.

– Той день, коли почалась війна, забути не можна, – згадує ветеран. – Я народився в селі Ружині Турійського району, яке фашисти спалили вже в перший день війни. Тож відразу люди побачили її криваве обличчя – смерть, горе та біль. Було важко при німцях, ніби чорна пелена накрила землю. Посіріли поля, де завжди трудились батьки-хлібороби. Фашисти знущалися з людей.

Навесні 44-го, коли фронт підійшов зовсім близько, і земля здригалась від вибухів снарядів, німці особливо лютували. Молодь вивозили до Німеччини, палили, грабували села. Федору довелось переховуватися. А коли звільнили село і смерч війни покотився на Захід, його покликав польовий військкомат.

Задумався солдат війни на мить. Федору Дмитровичу пригадалось, як їх відвезли в Голоби, як товарними вагонами везли у Горький, де у таборах навчали солдатських премудростей. Йому, сільському 18-річному хлопчині, вручили гвинтівку і вже через місяць везли назад в Україну.

Хтось повідомив: "Їдемо на Ковель, бо там німці міцно тримаються". Зрадів Федір – це ж додому! Вони спізнились: Ковель уже звільнили. Дорога простяглась на Білорусь. В складі другого Білоруського фронту ішов ружинський хлібороб дорогами Білорусі, Польщі, Німеччини, був зв'язківцем. Тож часто доводилось йому не йти, а десятки кілометрів повзти під свистом куль, тягнучи за собою котушку з дротами.

– На війні, як на війні – люди мучились, боролись, любили та помирали, – мовить, роздумуючи, Федір Дмитрович. – А чого було більше? Може, ненависті, бо дуже ненавиділи ворога, що приніс горе й сльози на нашу землю, яку ми любили понад усе, любили так, що готові за неї були померти?

Чоловік розповідає, що важкою була осінь 44-го. Дороги Польщі розвезло так, що ніякий транспорт не міг пройти. Солдати мало не на руках тягнули машини й техніку. А зв'язківці мусили іти.

– Молодий був, – згадує Федір Дмитрович – здоровий, а важко, важко було. Болото засмоктувало ноги. А на плечах – важкий речовий мішок. Не раз, здається, просто "викручувало" ноги, нестерпно боліла спина, піт заливав очі, хоч надворі холодно було.

І все-таки вистояв. Переможний салют застав його у м. Магдебурзі, правда, в госпіталі. Бо на землях Німеччини його поранило вдруге.

На фронті, у хвилини відпочинку, в госпіталі завжди згадував та відчував душею до болю рідне – матір, простеньку батьківську хату під стріхою й колодязь-журавель. Саме заради цього всього він ішов фронтовими дорогами, падав, потім знову піднімався.

До рідної Батьківщини, в пограбоване ворогами село Федір Дмитрович повернувся осінню 1946 року. Збагнув, як людям тут було важко. Вони дивилися на нього, як на рятівника-годувальника. А за вікном була спустошена війною земля, що чекала чоловічих рук. Федір Рудюк відразу став до мирної праці.

– Робив скрізь, де треба було. Невдовзі став слюсарем-наладником, бо дуже любив залізо, – каже ветеран. – В мене непогано виходило виточити якусь деталь. А взагалі, я – самоучка, подивлюсь – і зроблю.

І так вже більше 40 років його трудова діяльність пов'язана, як він каже, із "залізом". Коли почався будуватись льонзавод, запросили Федора Дмитровича на роботу, ще й квартиру дали.

Він добре знав техніку. Не цурався ніякої роботи. Чоловікові доводилось працювати вночі, у вихідні (коли були неполадки). Це для нього висока честь – бути потрібним. Вже пізніше, коли в Ковелі побудували молокозавод, знаного слюсаря запросили туди.

Нещодавно героєві нашої розповіді виповнилося 90 років. Та неспокійної вдачі ветеран все – в русі і в роботі.

В нього – своя маленька майстерня, де й нині працює. То деталь якусь виточить, то пораду людям дасть, які завше йдуть до нього за поміччю.

Федір Дмитрович – гарний співрозмовник, обізнаний із життям країни. Найбільше хвилюють його події на Сході.

– Після такої довгої, важкої війни, котра принесла світові стільки лиха, страждань, горя, яку пережив народ, людство повинно навчитись жити в мирі, – схвильовано мовить він.

Розповідь про добру людину не була б зовсім повною і саме життя мого героя не таким змістовним, якби поруч із ним не було вірної подруги – люблячої дружини Надії Адамівни. Ось уже майже 60 років вони торують свою життєву дорогу. Сплітають в прекрасний вінок спільно прожиті роки, в якому – різні кольори.

А зблизив і повінчав їх танець в 1956 році. Вони – з одного села, і прізвища навіть в них однакові.

Дитинство малої Надії закінчилось, коли їй виповнилось 8 років. Йшла війна, сім'я втікала від бомбардування – дівчинку поранило в ногу. На щастя, недалеко стояв військовий госпіталь. Згодом із війни не повернувся батько, тож вона, чим могла, допомагала матері.

– Коли Федір повернувся з фронту, я була малою, дивилась на гарного, високого із нагородами хлопця зовсім несміливо, – говорить вона.

Час ішов. Закінчивши школу, працювала обліковцем в колгоспі.

– Пам'ятаю, нас запросили на свято Спаса в с. Городилець. Це було 19 серпня 1956 року. Мене до танцю покликав Федір. Так цілий вечір ми танцювали разом (ще й нині йому в танці рівних немає). Після цієї зустрічі 2 вересня ми зустрілися вже у сільській раді (правда, про це ніхто не знав), – розповідає Надія Адамівна.

Надії Адамівні в цьому році – 80. Рухлива та енергійна жіночка і тепер дає всьому лад. А ще дуже полюбляє господиня дому квіти.

Життя подарувало їм двох синів. Правда, на превеликий жаль, Сергій вже пішов у Вічність. Та розрадою і втіхою для дідуся із бабусею є 4 онуків, 6 правнуків, яких Надія Адамівна завше пригощає своїми "фірмовими" пиріжками.

Я відвідала цю гарну сім'ю саме тоді, коли Федора Дмитровича вітали із ювілеєм. Приємно, що не забули про ветерана і районна та місцева влада, приєднавшись до низки щирих віншувань.

Тож хай щастить Вам, шановні Федоре Дмитровичу і Надіє Адамівно, й надалі в житті, а доля дарує лиш радісні події!

Здоров'я, благополуччя і мирного неба над головою!

Валентина СІЧКАР.

НА ЗНІМКАХ: герой нашої розповіді Федір РУДЮК у різні періоди свого життя.

Фото автора

та з домашнього архіву.

В селі Вербці добре знають й поважають учасника бойових дій Федора Дмитровича Рудюка, якому долею велілось пройти грізними фронтовими дорогами. Я – автор цих рядків – відвідала його вдома. Колишній солдат про далеке пережите розповідав так, наче все це було тільки вчора. Та усього довелось пізнати йому на своєму віку: і радісного, і сумного.

Валентина СІЧКАР.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1087

Повідомлення в номер / Не вмре, не загине

19.05.2016

Не вмре,

не загине

Не вмре, не загине

Театр – це щось надзвичайне і чарівне, це світ у якому нереальне стає реальним, де кожен може повірити в казку або задуматись над тим, що тривожить душу. Тож нещодавно ц. р. пройшов обласний огляд-конкурс театральних колективів, присвячений 25-ій річниці Незалежності України.

Ірина Терещук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 806

Повідомлення в номер / Якби я був директором

19.05.2016

Якби я був директором…

Вже декілька років поспіль у НВК "ЗОШ №11-ліцей" існує хороша шкільна традиція проводити засідання “круглого столу” на тему: "Якби я був директором...". Не став винятком і цей навчальний рік.

Зустріч відбулася за участю директора школи, “Президента” учнівської республіки та представників 8-10-х класів. Це – Дмитро Максимчук, Анна Шевчук, Тетяна Шейка, Інна Свистун, Назарій Онопчук, Юлія Соловенюк та Тетяна Жолоб.

Кожен підійшов до поставленого перед ним завдання з ентузіазмом, використав фантазію та звернув увагу не тільки на проблеми сьогодення, а й на потенційні перспективи розвитку нашого закладу в майбутньому.

Зокрема, одними із запропонованих ідей були реконструкція спортивного майданчика й санвузла, орієнтація на закордонні навчальні заклади, створення кіностудії для юних журналістів і кореспондентів.

Рішучістю відзначилася програма Юлії Соловенюк, яка вважала за потрібне виключати зі школи прогульників, хуліганів і взагалі тих, хто може заважати навчальному процесу, псувати рейтинг закладу. У цьому напрямку мислив і Назарій Онопчук, який запропонував встановити відеокамери для нагляду за учнями.

Не можна не згадати й про захоплюючу ідею Дмитра Максимчука – ввести у школі, хоча б в одному кабінеті, систему 3D, аби учні відчули себе у вирі подій історії чи побачили екзотичні пейзажі казкової Африки на уроці географії.

Сподіватимемося, що з часом нам вдасться досягти поставлених цілей.

Анастасія Оласюк,

учениця 10-го класу НВК "ЗОШ №11-ліцей".

Анастасія Оласюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1288

Повідомлення в номер / Матеріальна підтримка – контрактникам

19.05.2016 Мороз Оксана Леонідівна

Матеріальна підтримка – контрактникам

Останнім часом війська служба за контрактом стає все популярнішою. Не секрет, що добровольців заохочують багатьма привілеями.

Серед цих "плюсів" – і нещодавнє розпорядження голови ОДА Володимира Гунчика, згідно із яким тим, хто йде на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, із місцевих бюджетів виплачуватимуть 5 тисяч гривень.

Дещо раніше, під час засідання ради оборони області, голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик повідомив наступне: "Переконаний, це не таке велике фінансове навантаження, яке не здатні витримати міські та районні бюджети.

Ці гроші – насамперед, допомога сім'ям тих, хто підписав контракт на військову службу".

Крім того, рішення виплачувати контрактникам так звані "підйомні" в розмірі 5 тисяч гривень раніше ухвалили окремі районні ради Волині.

Голова облдержадміністрації звертався з проханням підтримати подібну ініціативу в решті міст та районів Волині.

Відгукнулася на цей заклик і влада Ковельщини.

Так, на четвертій сесії Ковельської районної ради сьомого скликання були внесені зміни до Програми соціального захисту населення Ковельського району на 2015-2018 роки, де передбачена одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям за контрактом.

Відповідно до цього внесені зміни і до районного бюджету. Головному розпоряднику коштів – управлінню соціального захисту населення для цих цілей спрямовано 100 тисяч гривень.

Одноразова матеріальна допомога особам, які зараховані на військову службу за контрактом, або членам їх сімей (дружина, мати, батько) становитиме 5000 гривень. Відповідні кошти будуть спрямовані і з бюджетів двох об'єднаних територіальних громад.

Тож нещодавно голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло вручили сертифікати на отримання одноразової матеріальної допомоги в сумі 5 тисяч гривень матерям та дружинам військовослужбовців, які зараховані на військову службу за контрактом.

Слід сказати про те, що ряди добровольців поповнять семеро вояків із Ковельщини.

Варто зауважити, що "підйомні" гроші добровольцям із місцевих бюджетів виплачують лише на Волині.

Тож щиро бажаємо нашим військовослужбовцям та їх родинам здоров'я й незламної віри у те, що у нас із вами все буде добре!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКУ: голова Ковельської РДА Віктор Козак та голова райради Андрій Броїло вручають сертифікати.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Останнім часом війська служба за контрактом стає все популярнішою. Не секрет, що добровольців заохочують багатьма привілеями. Серед цих "плюсів" – і нещодавнє розпорядження голови ОДА Володимира Гунчика, згідно із яким тим, хто йде на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, із місцевих бюджетів виплачуватимуть 5 тисяч гривень.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1799

Повідомлення в номер / На підтримку власників особистих селянських господарств

19.05.2016

На підтримку власників

особистих селянських господарств

На підтримку власників особистих селянських господарств

З метою фінансування напрямків діяльності "Комплексної програми розвитку галузі АПК в Ковельському районі на 2016-2020 роки", затвердженої рішенням Ковельської районної ради від 25.12.2015 року, №2/33, рішеннями районної ради від 22 квітня 2016 року затверджено порядки використання коштів районного бюджету.

Леонід ГРИЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1104

Повідомлення в номер / Зміни

19.05.2016

images (1) Переглянуто соціальні нормативи

Збільшено розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги

Уряд підвищив деяким категоріям громадян розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року, № 320.

Зокрема, вищевказаною постановою встановлено у 2016 році виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня:

– членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя' інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, до 500 гривень (попередній розмір становив 465 гривень);

– учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога до 400 гривень (попередній розмір становив 170 гривень).

Доплата зазначеній категорії пільговиків буде проведена по надходженню додаткових коштів з Державного бюджету.

Зміни у наданні пільг

Софія САГАЛЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 814

Повідомлення в номер / Щасливої служби, хлопці

19.05.2016

Щасливої служби, хлопці!

Черговий призов громадян на строкову військову службу в лави Збройних Сил України й інших військових формувань розпочався з 5 травня й триватиме до 30 червня.

10 травня до Збройних Сил України відбули перші 5 хлопців з району. Спочатку усі призовники пройшли професійно-психологічний відбір та медичну комісію, після чого майбутні солдати мали співбесіду із представниками військкомату.

17 травня відбулися урочисті проводи з нагоди другої під час весняного призову відправки 7 юнаків з Ковельського району до лав Збройних Сил України.

На сьогодні уже дванадцять юнаків з нашого району поповнили лави Збройних Сил України. Відправка призовників відбулася урочисто і розпочалася з молитви, яку виголосив благочинний УПЦ КП Анатолій Александрук.

Привітати майбутніх захисників Батьківщини прийшли рідні та близькі юнаків, а також керівник та представники районної влади. Голова районної ради Андрій Броїло побажав юнакам успіхів в оволодінні військовою справою.

З напутніми словами, побажаннями легкої та щасливої служби, честі, доблесті до новоспечених захисників Вітчизни звернувся військовий комісар Ковельського ОМВК Сергій Гладун, який оголосив наказ про призов на строкову військову службу та зазначив, що юнаки будуть направлені в навчальні військові підрозділи.

В період з початку травня до кінця червня цього року до війська планують відправити 65 строковиків з Ковельщини, 24 – з району. На строкову службу призиватимуть юнаків у віці від 20 до 27 років, придатних до проходження служби, які не мають причин для відстрочки. Призовники з вищою освітою будуть служити рік, без – півтора року.

За словами представників Міноборони, військовослужбовці, які призвані на строкову військову службу, у зону проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей направлятися не будуть.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, № 587 кожен солдат отримує на картку 2 тис. 900 грн. одразу після відправлення у військову частину. Також передбачена допомога й по завершенню служби у розмірі середньомісячної зарплати для тих, хто працював, та мінімального окладу для тих, хто до служби в армії не був працевлаштований.

Протягом квітня-червня поточного року в запас буде звільнено військовослужбовців строкової служби, які мають ступінь вищої освіти "спеціаліст" або "магістр" і відслужили встановлені терміни строкової служби.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1368

Повідомлення в номер / Як запобігти онкозахворюванням шкіри

19.05.2016

Як запобігти онкозахворюванням шкіри?

Ми всі після довготри-валої зими чекаємо соняч-них днів, але не треба за-бувати про небезпечну дію сонячного проміння. Які ж фактори збільшують ризик виникнення онкопатологій на шкірі?

Це — біла шкіра, світлі (блакитні) очі, світле волосся та рожеві веснянки; наявність в анамнезі сонячних опіків; надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання — у тому числі штучного в солярії; атипові родимки; спадковість — сімейна схильність до онкозахворювань; травми пігментних невусів; гормональні порушення.

Незважаючи на те, що у нас немає можливості вибирати колір шкіри, кількість невусів, сімейну схильність, у нас є можливість уникати дії уль-трафіолетового опромінення.

Рекомендується носити головні убори, сонцезахисні окуляри, сорочки і довгі брюки та спідниці.

Для досягнення найкра-щого ефекту крем із захисним фактором слід наносити на шкіру за 30 хвилин до виходу і наносити його заново після плавання, тренування та прийому ванни.

Існує спекулятивне припу-щення, що, використовуючи креми із сонцезахисними чинниками, люди уникають сонячних опіків, отже перебу-вають на Сонці значно довше, в результаті чого підвищується сумарна доза отри-маного ультрафіолетового опромінення, а з нею зростає і ризик захворювання.

Рекомендується перебувати в тіні дерев, сонячних тентів, особливо в полудень.

Немовлятам до 6 місяців не слід перебувати на відкритому сонячному світлі. У віці до 6 місяців не рекомендується використовувати сон-цезахисні креми. Після 6 місяців до інших заходів можна додати крем із захисним фактором.

Як розпізнати родимку, що перероджується?

1. Асиметрія — якщо умовною лінією розділити здорову родимку навпіл, половинки повинні бути рівними, поява асиметрії може бути однією із перших ознак переродження.

2. Край — у здорової родимки він повинен бути рів-ним. Поява нерівностей чи рваного краю може свідчити про її переродження.

3. Окрас — повинен бути рівномірним. Інтенсивність кольору в різних родимках може відрізнятися. Про небезпечність буде свідчити поява вкраплень іншого кольору: сірого, білого, чорного, червоного, темно-коричне-вого...

4. Розмір — чим більша родимка, тим вищий ризик переродження. Але розмір може бути і сумарним, тобто багато маленьких родимок збільшують ризик переродження однієї з них.

5. Динаміка — про переродження можуть свідчити будь-які зміни в динаміці: збільшення розміру, кровоточивість, поява кірочок.

Куди ж можна звернутись за професійною допомогою?

В першу чергу, до лікарів-дерматологів, які приймають у Ковелі по вулиці Грушевського, 52. Тел. 5-96-01 (колишнє приміщення протитуберкульозної лікарні ) з 8.00 до 16.00 год. у всі дні, крім суботи та неділі. Також можна звернутись на приватний прийом лікаря-дерматолога в медичний кабінет "SANA", що у Ковелі по вул. Грушевського, 11, де і можна пройти дерматоскопію.

На сьогоднішній день більшість людей не проходять профілактичні медичні огляди, тому при будь-якій підозрі на переродження родимки раджу звертатись до фахівців і ні в якому разі не займатись самолікуванням.

Наталія СЕНИК,

завідуюча шкірно-венерологічним кабінетом поліклініки Ковельської ЦРЛ.

Наталія СЕНИК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 759