Повідомлення в номер / Христос народився! Славімо Його!

11.01.2016

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри!

Незважаючи на сумні події в нашій державі, коли український народ боронить цілісність та незалежність своєї Батьківщини, ми святкуємо Христове Різдво – величне торжество всього Християнства.

Син Божий прийшов на землю, аби примирити людину з Богом. Прагнення миру завжди хвилювало і хвилює все людство. Де і в Кого шукати нам цього миру? Апостол Павло говорить: Христос «є мир наш» (Еф. 2:14). Це Він, оспіваний ангелами в Різдвяну ніч, приніс на землю благословенний мир для людей доброї волі.

Різдво Христове – це свято Божої любові, яке звіщає про те, що ми "всі є дітьми Божими і спадкоємцями Його Небесного Царства. Бо на те став Ісус Сином Людським, щоб ми змогли стати синами Божими. Відзначаючи Різдво Христове, Церква нагадує нам про те, що Творець не залишав і тепер не залишає світ у цілому та кожну людину зокрема без Своєї любові й опіки.

Нині Православна Церква згадує той час, коли Ісус Христос, Син Божий, народившись від Пресвятої Діви Марії, зійшов із Неба на землю для того, щоб нас возвести на Небо, щоб духовно відродити людство. Ми радіємо і торжествуємо, бо втілений Син Божий відкрив нам тайни життя світу і людини.

Народжений Спаситель сповістив людству, що земне життя – це сходинка до вічного життя. Це благовістя дає натхнення людині на земні труди і допомагає їй долати життєві випробування.

Незважаючи на перешкоди, наша держава поступово і впевнено прямує в Європу. Немає сумніву, що майбутнє України – в колі європейських держав. Нехай Ісус Христос, Який народився у вифлиємських яслах, благословить, щоб ця мрія незабаром здійснилась.

Улюблені в Господі брати і сестри! Вітаю Вас із Різдвяними святами. Бажаю всім миру, здоров'я і Божого благословення в новому році.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма Вами. Христос народився! Славімо Його!

З ласки Божої –

Михаїл, митрополит Луцький і Волинський.

Дорогі брати і сестри!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1340

Повідомлення в номер / Во славу Богові

11.01.2016

Во славу Богові

Надзвичайно шанованим святом в українців, як і у всіх православних, було і є Різдво Христове, яке у нас відзначають за старим Юліанським календарем 7 січня.

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – у Вифлеємі народився Ісус Христос – Син Божий, Спаситель. Від цього дня почався відлік нового часу.

Різдву передує Пилипівський чотиритижневий піст, який триває з 28 листопада по 6 січня, під час якого необхідно прийняти таїнства Сповіді й Причастя.

Різдво – одне з найголовніших свят у році. У народі кажуть, що "на Різдво і Сонце грає".

Готуються до нього заздалегідь, насамперед, наводять порядок у хаті, на подвір'ї, у хлівах. Все живе й неживе, що є в господарстві, має зустріти урочисту хвилину на своєму місці. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом, у чужих руках – позичене чи забуте. Всі члени родини теж повинні бути вдома.

"Боже борони десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі", – казали наші предки. Боронь Боже і сваритися в цей день! Навпаки, добре помиритися, щоб у Новому році було мирно і в хаті, й поза хатою.

7 січня святкують перший день Різдва Христового. Зранку вся родина або кілька представників йдуть до церкви на святкову молитву, яка присвячується спогадам про народження Ісуса Христа.

Повертаючись із церкви, люди радо вітаються:

– Христос народився! – Славімо Його!

На Різдво починають колядування, яке триває до 19 січня (Водохреща).

Колядка з Волині

(село Дубове)

Ой, з-за горушки, з-за калиночки

Ми, колядники, з Україночки,

Ми, колядники, з Україночки.

Із України, ще й із Волині,

Прийшли, прибули до Віфлеєма,

Прийшли, прибули до Віфлеєма.

Прийшли питати, чи вдома-вдома,

Чи вдома-вдома Пречиста Мати.

Чи вдома-вдома Пречиста Мати?

Чи вдома-вдома Йосип старенький,

Чи вдома-вдома Ісус маленький,

Чи вдома-вдома Ісус маленький?

Бо ми приходим колядувати,

Ісуса Христа волі прохати,

Ісуса Христа волі прохати.

Ой, Ти, Ісусе, Ти, Божий сину,

Ми Тебе просим за Україну,

Ми Тебе просим за Україну

За Україну, нашу родину,

Ми Тебе просим, Божу дитину,

Ми Тебе просим, Божу дитину.

Ми Тебе просим, дари приносим.

Дари приносим, поклони щирі,

Дай, Боже миру, нашій Вкраїні!

Підготував

Володимир Кравчук.

Різдво в Нечимному

Різдво дитинства золоте

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1538

Повідомлення в номер / Дітям було весело

11.01.2016

Свято радості

й віри в чудеса

Свято радості й віри в чудеса

День святого Миколая є одним із найсвітліших і найрадісніших свят, що приносять у наші оселі радість та добро.

Дітям було весело

У Палаці учнівської молоді імені Івана Франка з ініціативи соціальних служб міста відбулось Новорічне свято для дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, дітей з сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 874

Повідомлення в номер / Медики отримали соціальне житло

11.01.2016

Медики отримали соціальне житло

Міський голова Олег Кіндер, перший заступник міського голови Михайло Гетьман, заступник міського голови Ігор Прокопів, секретар міської ради Віра Федосюк, начальник фінансового управління Валентина Романчук прийшли привітати працівників Ковельського МТМО з Новорічними святами, а головне – вручити ключі від помешкань, у які новосели матимуть змогу переїхати уже в перші дні нового 2016 року.

Вперше за десятки років працівники галузі охорони здоров'я міста Ковеля отримали службове житло. Це стало можливим завдяки реконструкції приміщення молочної кухні на вулиці Мічуріна, 2. Тут обладнано 8 кімнат: проведено реконструкцію, замінено вікна, облаштовано кухні та санвузли. Загалом 18 лікарів та медсестер отримали свої помешкання. Разом із батьками тут проживатимуть і двоє немовлят. На реконструкцію та благоустрій території з міського бюджету було виділено понад 600 тисяч гривень. Головний лікар МТМО Олег Самчук зауважив, що медичне об'єднання також долучилося до облаштування житла для своїх працівників та використало 300 тисяч гривень власних коштів.

Олег Олегович подякував міській владі, зокрема міському голові Олегу Кіндеру та його заступнику Ігорю Прокопіву за вирішення нагальної потреби місцевих лікарів у забезпеченні житлом, за розуміння та підтримку. Головний лікар розповів, що чимало працівників МТМО, серед них – сироти та іногородні, які десятки років винаймали житло. Це – спеціалісти, які щодня рятують людям життя та допомагають зберегти здоров'я. Вони, як ніхто інший, варті достойних умов проживання.

Аби допомогти своїм працівникам, Олег Самчук звернувся до міської влади, яка підтримала ініціативу медиків та знайшла можливість забезпечити соціальним житлом тих, хто найбільше цього потребував.

Чимало слів вдячності висловили міському голові Олегу Кіндеру та іншим представникам влади, які прийшли розділити свято, новосели. Житло – це найкращий подарунок до нового року. Тож у 2016 році вони матимуть приємні турботи, пов'язані з облаштуванням помешкань та переїздом.

Вітаючи новоселів, міський голова Олег Кіндер зазначив, що для влади Ковеля підтримка галузі охорони здоров'я буде і надалі пріоритетним напрямком. Є пропозиції від керівництва лікарні на наступний фінансовий рік. Тож є перспектива, що у 2016 році соціальне житло отримають ще кілька медиків.

Представники міської влади разом з працівниками закладів охорони здоров'я, які також прийшли розділити радість зі своїми колегами, оглянули помешкання, поспілкувалися та висловили побажання щасливого нового року, здоров'я, миру та здійснення усіх задумів та мрій.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи

та зв'язків

з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 885

Повідомлення в номер / Подарували хороший настрій

11.01.2016

Подарували хороший настрій

Нещодавно в Університеті третього віку панувала особлива атмосфера.

Літніх людей прийшли привітати міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Віра Федосюк, заступник міського голови Ігор Прокопів, начальник управління праці та соціального захисту населення Софія Сагаль, представник народного депутата України Степана Івахіва Клавдія Савчук, працівники та учні художньої самодіяльності Ковельського професійного ліцею (на знімках).

Олег Кіндер побажав поважним студентам якнайшвидшого повернення миру в Україну, доброго здоров'я і надалі залишатись оптимістами, вірити в добро та з гарним настроєм зустріти Новий рік і Різдво Христове.

Святкову концертну програму підготував художній керівник Сергій Кіпень та учні Ковельського професійного ліцею. В програмі був театралізований спектакль з Дідом Морозом та Снігуронькою, різноманітні конкурси, вікторини, розваги.

Ірина Кузьмик,

“міністр” інформації Ковельського

професійного ліцею.

Нещодавно в Університеті третього віку панувала особлива атмосфера.

Хроніка спортивних змагань

24-26 грудня 2015 р. у спортивному залі ДЮСШ управління освіти відбувся VІ турнір з вільної боротьби пам'яті заслуженого тренера України Петра Стуса.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 877

Повідомлення в номер / Яке майбутнє ветсанзаводу

11.01.2016

Яке майбутнє ветсанзаводу?

На виконання розпорядження міського голови від 15.12.2015, № 303-р, враховуючи запит депутата Ковельської міської ради Сергія Кошарука щодо функціонування Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", підтриманий міською радою (рішення від 26.11.2015, №2/40), була утворена комісія з метою вивчення проблемних питань щодо функціонування вищезгаданого підприємства. До її складу увійшли представники структурних підрозділів виконавчого комітету міської ради, депутати міської ради, спеціалісти Держекоінспекції, Управління ветеринарної медицини. Очолив комісію заступник міського голови Андрій Товстига.

18 грудня комісія провела виїзне засідання у Ковельській філії ДП "Укрветсанзавод", на якому були присутні не тільки члени комісії, а й представники громадськості.

Директор заводу Тарас Корень зауважив, що на даний час Ковельська філія ДП "Укрветсанзавод" перебуває в складному фінансовому становищі. Є необхідність проведення повної реконструкції та модернізації, зокрема: заміни технологічного обладнання з переробки відходів тваринного походження, систем збору та конденсування парогазових та неорганізованих викидів, організації сучасної системи очищення і знезараження стічних вод, здійснення озеленення санітарно-захисної зони дерево-чагарниковими насадженнями та оновлення автопарку спецавтотранспортом. Для організації та впровадження вищеперерахованих заходів власних коштів не вистачає.

За техніко-економічним обґрунтуванням підприємство відноситься до планово-збиткових. Фінансова діяльність залежить від державних асигнувань.

Заступник міського голови Андрій Товстига зазначив, що на момент проведення наради у 2012 році за участю тодішнього заступника голови обласної державної адміністрації Віталія Карпюка абсолютно нічого не змінилось в плані технологічного процесу на підприємстві. Кошти, обіцяні представником державної адміністрації, так і не було спрямовано на підприємство.

Андрій Товстига поцікавився у директора підприємства, як він бачить подальший розвиток подій, а саме: закриття "Укрветсанзаводу" чи його розвиток? Тарас Корень вважає, що підприємство треба розвивати, а одним з виходів зі складного становища він вбачає повернення Ковельській філії ДП "Укрветсанзавод" статусу юридичної особи для можливої участі у вітчизняних чи міжнародних грантових програмах.

Аби продовження розмови щодо розвитку підприємства було предметним і дієвим, заступник міського голови Андрій Товстига поцікавився наступним: чи вивчалась технологічна карта підприємств по області в частині необхідності розміщення "Укрветсанзаводу" саме на теренах Ковельщини? Чи вивчалась технологія утилізаційного центру на птахофабриці в м. Володимирі-Волинському? Чи проводився техніко-економічний аналіз діяльності підприємства: відповідність тарифу на переробку відходів фактичним витратам? Яку кількість готової продукції в грошовому еквіваленті виробляє підприємство? Чи мало би змогу підприємство бути самоокупним у випадку надання йому статусу окремої юридичної особи?

Як з'ясувалося, ці питання, які є вкрай важливими для вирішення проблеми подальшої діяльності заводу, керівництвом підприємства не вивчались в повному обсязі.

На запитання присутніх надав відповіді старший державний інспектор – начальник відділу екологічного контролю, водних ресурсів та атмосферного повітря Державної екологічної інспекції у Волинській області Анатолій Франчак.

За результатами обговорення Андрій Товстига подав членам комісії наступні пропозиції. Директору Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" до 01.03.2016 р. підготувати та надати пропозиції щодо подальшого функціонування Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" в плані повної реконструкції та модернізації технологічного обладнання і запровадження заходів щодо зменшення негативного впливу на довкілля із зазначенням чітких термінів та джерел фінансування. Розглянути питання проведення державної екологічної експертизи, відповідно до ситуації, яка склалась в м. Ковелі внаслідок функціонування Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".

У випадку відсутності вказаної вище інформації щодо функціонування Ковельської філії "Укрветсанзавод" на основі проведеної державної екологічної експертизи, буде підготовлене звернення міської ради до Прем'єр-міністра України щодо припинення діяльності підприємства "Укрветсанзавод". Члени комісії підтримали дані пропозиції одноголосно.

Виконавчий комітет Ковельської міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 693

Повідомлення в номер / По життю – з добром і милосердям

11.01.2016

По життю – з добром

і милосердям

По життю – з добром і милосердям

Сьогодні в Україні багато говорять про патріотизм. Дехто, без зайвої скромності, сам себе називає патріотом, б'є кулаком у груди і волає, що він і тільки він вболіває за народ, інтереси держави, справедливість і правду.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 961

Повідомлення в номер / "Дубова – село моє сонячне"

11.01.2016

"Дубова – село моє сонячне"

(ПРОДОВЖЕННЯ)

– Які нові аспекти історії населеного пункту відкрили для себе в процесі роботи?

– У ході збору відомостей про село я заново відкривала для себе "америку". Без перебільшення. І зрозуміла, що дуже мало знала про минуле Дубової. Про те, що наприкінці лютого сорок четвертого фашисти спалили усі будинки, за винятком декількох, розповідала бабуся, тітка, вчитель історії. Але, виявляється, село наше і до того горіло не раз – і під час визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького, і в роки Першої світової війни. Однак дубівчани поверталися на згарища, знову і знову відбудовували оселі, оживляли свою Дубову.

Цікаво було знайомитися з документами про столипінську реформу, яка проходила в Дубовій на початку ХХ століття, про комасацію (помір) у тридцятих роках, про грошову компенсацію селянам за землю, яка відійшла під залізницю Ковель-Брест у 1871 році, та іншими. Чимало дубівчан у пошуках кращої долі виїхали за океан у 1937 році, а частина селян у 1932 році переселилася у Торчин, що поблизу Луцька.

Туди, у колонію, або Ліса-Кулю (нині село Дубичанське), перебралися чотири брати моєї бабусі, але лише кілька років тому мене зацікавило, як і чому вони там опинилися. Виявляється, частину земель (180 гектарів) польська влада вилучила у дубівчан для облаштування військового плацу, а їм виділила 140 гектарів поблизу Торчина. У 2012 році мешканці села Дубичанське (вихідці з Дубової) святкували 80-річчя історичного переселення і народження свого невеликого села.

Не всі дубівчани знають, як не знала цього і я, що територія від вербського переїзду і до нашого села була колись дубівською. Носила вона назву Мокрі Нивки, і діти з цього поселення ходили до школи в Дубову. Але у 1933 році міністр внутрішніх справ Польщі видав розпорядження про зміну меж міста Ковеля, і з громади села Дубової вилучили землі, які перебували під військовим управлінням (53 гектари) і 23 ділянки землі, які перебували у власності приватних осіб, загальною площею 5 гектарів вздовж шосе Ковель – Брест, починаючи від дороги Ковель – Несухоїже. Я навіть книгу хотіла назвати "Від Мокрих Нивок до Калдубів" (межі колишнього села з півдня на північ).

Хотілося зберегти для нащадків усі назви сільських кутків і урочищ, бо вже про деякі і старожили не пам'ятають, назви колишніх хуторів, а також хоча б трішки написати про людей, які там жили.

– Чи чули Ви вже відгуки про свою книгу?

– Так. Дубівчани чекали на книгу про своє село, а тому і добре її сприйняли. У когось відгуки досить хороші, хтось, можливо, ображається, що не згадала про нього чи про його батьків. Повірте, охопити абсолютно все і всіх просто неможливо. Тим більше, що над дослідженням працювала сама, щось, звичайно, упустила, про щось просто забула. Якщо відверто, то можна ще продовжувати збирати, досліджувати, писати, бо робота над історією села – безкінечна.

– Де можна знайти видання? Кому Ви подарували свою книгу?

– Книги, наскільки я знаю, знаходяться в будинку культури, де їх усі, хто побажає, можуть придбати за ціною видавництва. Можна взяти прочитати в сільській бібліотеці. Обсяг її – 703 сторінки плюс 32 сторінки фотоілюстрацій. Знаю, що книги як подарунок вже поїхали в різні куточки України, в Білорусь, Росію, Німеччину, Італію і навіть за океан – доля розкидала дубівчан по всьому світу.

Насамперед подарувала книги своїм внукам на згадку про бабусю, друзям, родичам, моїм інформаторам, а також у ратнівську центральну районну бібліотеку, в редакцію. Дарує книги сільська рада. До речі, саме завдяки сільському голові Павлу Безеці та депутатам сільської ради видання побачило світ, і я вдячна їм за розуміння та підтримку.

– Якою була презентація?

– З 1 квітня я стала “домашньою” пенсіонеркою, отож мала можливість весь вільний час присвятити роботі над книгою, закінчити її і здати у видавництво, а в першу неділю жовтня відбулася презентація у сільському будинку культури. Чесно зізнаюся: не сподівалася, що вона збере так багато людей – майже весь просторий зал був заповнений. Щиро вдячна моїм землякам за їхні добрі і теплі слова про мою книгу. Скажу, що працювала я над нею з величезним задоволенням, бо дуже люблю своє рідне село, як, мабуть, і кожен, хто в ньому народився і виріс.

Дубова – його історична назва, яку легким розчерком пера котрийсь із чиновників змінив на теперішню офіційну – Дубове. Під час презентації я запропонувала, аби дубівська громада дала завдання сільському голові подбати про те, щоб повернути селу його історичну назву, і односельці схвальними оплесками мене підтримали. Знаю, що це не так просто, але треба постаратися.

Якщо книга зацікавила дубівчан, якщо вона пригодиться студентам, якщо її читатимуть, прагнучи знати історію рідного села, школярі, буду дуже рада.

Розмову вела

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: автор книги "Дубова – село моє сонячне" Лідія СИНЕНКО; обкладинка книги.

Фото з домашнього архіву.

Довідково:

Лідія Йосипівна Синенко (Безейчук) народилася в селі Дубовому Ковельського району на Волині, де закінчила восьмирічку, потім – середню школу № 3 м. Ковеля. У 1973-1978 роках – студентка факультету журналістики Львівського державного університету імені І. Франка.

Направлення отримала в Ратне, що на Волині, в якому мала відпрацювати три роки, але благодатна ратнівська земля настільки причарувала, а нові друзі виявилися такими щирими, що відпало будь-яке бажання виїжджати з древнього селища на березі тихоплинної Прип'яті.

У редакції районної газети починала кореспондентом, була завідуючою відділом листів, заступником редактора і протягом 16 років – редактором газети та керівником редакційно-видавничого комплексу "Ратнівщина".

Член Національної спілки журналістів України. Нагороджена Золотою медаллю журналістики, пам'ятною відзнакою "200 років з дня народження Т. Г. Шевченка". Заслужений журналіст України.

– Які нові аспекти історії населеного пункту відкрили для себе в процесі роботи?

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 2014

Повідомлення в номер / Зими пора неповторна

11.01.2016 Данилюк Мирослав Сергійович

Зими пора неповторна

Кажуть, що поганих пір року немає. Всі по-своєму гарні. Але для дітей, беззаперечно, найкращою порою є зимова. Адже це – сніг, мороз, шкільні канікули, Новорічно-Різдвяні свята, подарунки від Святого Миколая і Діда Мороза…

Не стали винятком й нинішні грудень і січень. На Ковельщині відбулися десятки, якщо не сотні цікавих заходів, в яких охоче брали участь малята – милі хлопчики й дівчатка.

Педагоги, батьки, вихователі, працівники культури постаралися, аби створити їм хороший настрій, дати змогу відпочити цікаво й змістовно.

На знімках ви бачите окремі епізоди Новорічних ранків у загальноосвітній школі № 7 та Люблинецькому дитячому садку.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 671

Повідомлення в номер / Краєзнавство – основа українства

11.01.2016

Краєзнавство – основа українства

Краєзнавство – це утвердження українства. Саме завдяки історичним, етнографічним, духовно-культурним розвідкам створюється, а точніше – відкривається основа нашої ідентичності.

Колонізатори (росіяни, поляки, німці, австро-угорці та інші) протягом століть спотворювали нашу історію, забороняли мову, вигадували міфи про нашу меншовартість, а героїв, лицарів духу зараховували до злочинців.

На сучасному етапі становлення української нації важливо по крупиночках вишукувати минулу славу, висвітлювати оту «столицю душі», тобто місце, де народився, де живеш, і переконливо показувати, що ми – рівні серед рівних, а в дечому навіть кращі за інших.

25 грудня 2015 року відбулося зібрання краєзнавців Ковельщини. Підбито підсумки діяльності організації за період від 50-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ковель і ковельчани в історії України та Волині».

Голова міськрайонної організації Анатолій Семенюк зазначив, що зроблено немало. Зібрано історичний матеріал і підготовлено до друку книгу «Ковельщина: історія, слава і доля». До цієї копіткої творчої роботи було залучено бібліотекарів, вчителів-істориків, місцевих краєзнавців сіл та селищ району.

Видано книги «Паломництво до Вічного міста», «Косачі», «Благовіщенська святиня – історична пам’ятка духовності та архітектури». Написано ряд статей для наукових збірників та газети «Вісті Ковельщини».

Приємно, що місцеве видання «Вісті Ковельщини», яке очолює член Національної спілки краєзнавців України Микола Вельма, є активним пропагандистом краєзнавства. На сторінках газети читач знаходить нариси про видатних особистостей краю, історію сіл і селищ району.

Плідно працює на ниві досліджень життя та творчості Косачів Почесний краєзнавець України, завідувач музею Лесі Українки в Колодяжному Віра Комзюк. Успішно проведено науково-практичну конференцію всеукраїнського рівня, приурочену до дня народження Олени Пчілки. Вірою Комзюк та співробітниками музею багато зроблено для правдивого висвітлення культурної та етнографічної спадщини краю.

Невтомно засіває ниву історично-духовної правди добротним зерном релігієзнавець, член НСКУ Дмитро Корнелюк. Ним опубліковано ряд статей у наукових збірниках та у газеті «Вісті Ковельщини». У його доробку – книги на релігійні теми, про видатних людей Ковельщини.

Активно долучились до краєзнавчої роботи і мають вагомий доробок Олена Пащук, Анатолій Александрук, Сергій Данилюк, Олена Дерев’янчук та інші.

Вагомий внесок у скарбницю краєзнавства та пізнання історії своєї малої батьківщини освітянських закладів. Науково-практичні конференції проведено у Ковельській гімназії, Дубівській та Поворській ЗОШ І–ІІІ ст.

Організовуються зустрічі краєзнавців з учнями загальноосвітніх шкіл міста (№№ 10, 1, 8, 6), Голобської гімназії, промислово-економічного коледжу.

Відбулося знайомство науковців Східно-європейського університету та Волинського краєзнавчого музею разом з відомими дослідниками історії зі Львова, Києва, Рівного, Острога та міст і районів області із туристичними маршрутами Ковельщини. Вони побували на «острові» поблизу с. Вербки, де ступала нога Тараса Шевченка, у Нечимному та Св.-Благовіщенському соборі.

Інформацію про роботу Ковельської міськрайонної організації НСКУ взято до відома.

В обговоренні взяли участь Дмитро Корнелюк, Микола Вельма, Сергій Данилюк.

Висловлено ряд пропозицій щодо подальшої роботи краєзнавчої організації.

У «Різному» Дмитром Корнелюком було запропоновано від імені міськрайонної організації звернутися до міського голови Олега Кіндера та депутатів міської ради з пропозицією присвоїти звання Почесного громадянина м. Ковеля Анатолію Семенюку, який багато зусиль докладає для національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. Він був у перших рядах громадсько-політичних активістів у боротьбі за незалежність України в 90-их р. р. минулого століття.

Анатолій Семенюк написав і видав 25 книг, серед яких – поетичні збірки, філософські твори, історико-краєзнавчі розвідки, матеріали на духовні теми. Книга «Ковель: шлях через віки» стала вагомим доробком автора і посібником для учнів та студентів.

Анатолій Семенюк – член Національних спілок журналістів та краєзнавців України, заступник голови письменницької організації “Ліга українських письменників імені Павла Чубинського”. Є лауреатом престижної премії імені Олександра Цинкаловського. Два рази поспіль ковельчани обирали його міським головою, був неодноразово депутатом міської та обласної рад.

Пропозиція Дмитра Корнелюка була підтримана одноголосно.

Наш кор.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 805