Благодійність / “Союзу Українок” Ковеля-90

03.05.2018

“Союзу Українок” Ковеля-90

(Закінчення. Початок у №, № «Вістей Ковельщини» за 25 січня, 1, 8, 22 лютого, 15, 25 березня, 5, 19 квітня ц. р.).

Через кілька років після 80-ліття «Союзу Українок» Ковеля – нова ювілейна дата: 10 років з часу відродження діяльності організації.

10-літній ювілей відзначили урочистою академією 14 січня 2011 року в НД «Просвіта» під гаслом: «Україна святкує Різдво». На святкування були запрошені представники духовенства міста і району, представники міської і районної влади, посестри з Луцька і Володимира-Волинського, друзі, симпатики організації, усі небайдужі ковельчани, творчі колективи, окремі виконавці.

До ювілею вдалося видати дві книжки: «Десять років відродження» (хроніка діяльності «Союзу Українок» з 2000 по 2010 роки) та «Славні імена України», які упродовж багатьох років відкривала «союзянкам» фізик з душею лірика п. Любов Ткачук.

Зала «Просвіти» у той день була заповнена вщент. Святкове дійство тривало більше трьох годин (на знімках: 1 – ковельських «союзянок» вітає голова обласної організаціх «СУ» п. Любов Ганейчук, 2 – народний аматорський колектив «Родина» с. Білина дарує ювілярам і гостям свята свою творчість, 3– на завершення свята – спільне фото групи учасників, гостей і «союзянок»).

Багато успішних заходів провела наша організація в НД «Просвіта». Висловлюємо щиру вдячність його директору п. Михайлу Пірожику і всьому колективу за співпрацю та створення належних умов, які сприяли успіху наших заходів.

Десятий рік діяльності «СУ» завершився 27 лютого 2011 року звітно-виборною конференцією. Учасники зборів дослухались до прохання незмінної заступниці голови «СУ» п. Ганни Гнатюк і звільнили її за станом здоров’я з цієї посади, проте і в наступні роки п. Ганна була усім нам доброю порадницею і допомагала в роботі організації, чим могла.

Заступницею голови «СУ» Ковеля була обрана п. Галина Голубович, яка донині виконує свої обов’язки (на знімку 4: після звітно-виборної конференції – на поклін до Лесі (спільне фото через 10 років).

30 березня в конференц-залі музею Лесі Українки в с. Колодяжному відбулась незабутня зустріч членкинь «Союзу Українок» Ковеля з Патріархом Української Греко-Католицької Церкви Святославом (Шевчуком). Під час візитації на Волинь його супроводжував Луцький Екзарх Йосафат. У спілкуванні з Святійшим вражали його щирість, мудрість і простота. На згадку про зустріч ми подарували Блаженнішому книгу Ольги Косач-Кривинюк «Хронологія життя і творчості Лесі Українки».

Подарунок справив на гостя велике враження, бо, з його слів, він давно мріяв придбати цю книгу. Зустріч була надзвичайно цікавою, теплою й щирою. Згадка про цю знаменну подію в житті нашої організації довго-довго зігріватиме наші серця. (на знімку 5: Патріарха УГКЦ Святослава від «Союзу Українок» вітає п. Г. Голубович).

На п’ятнадцятому році діяльності «Союзу Українок» 1 березня 2015 року відбулись планові звітно-виборні збори, на яких автор цих рядків попросила зважити на її поважний вік і обрати нову голову Ковельської організації «Союзу Українок». Головою «Союзу Українок» Ковеля була обрана знана в місті людина з активною громадянською позицією, відома своїми благодійними справами п. Олена Місюра.

На даний час організація налічує 43 особи. Членкинями «СУ» є не тільки мешканки міста, а й сіл району – Люблинця, Вербки, Дубового, Радошина, Уховецька, Доротища, Волі і Волі-Ковельської.

Ще раз хочеться згадати «союзянок» поважного віку, які з перших років діяльності організації стали членкинями у віці понад 70 років. 80-літній ювілей відсвяткували п. Антоніна Гладун, п. Галина Білинська, п. Єлизавета Бондюк, п. Іраїда Чорна, незабаром – п. Ганна Ісюк, п. Марія Бондар на порозі 88-ліття, п. Анна Мадараш досягла 93-річного віку, п. Катерина Бородюк і п. Лариса Гладун відсвяткували 90-річні ювілеї.

Коли ми вітали в лютому пані Ларису, вона по-особливому щиро зізналась (майже за Т. Шевченком): «Я так люблю Україну!». І це при тому, що весь її життєвий шлях був важким і тернистим як «ворога народу». Усім посестрам такого поважного віку ми завдячуємо авторитетом нашої організації, бо вони своєю присутністю на всіх загальноміських заходах були обличчям організації. Думається, що активна життєва позиція, любов до Бога і України є джерелом їхнього довголіття.

Війна з Росією змістила акценти на нові напрямки нашої діяльності. «Союзянки» допомагають воїнам, їх сім’ям, пораненим хто, як може. Невтомною працею у волонтерському центрі заслужили глибоку шану п. Галина Білинська, п. Світлана Рудь, п. Галина Лічман, п. Катерина Бортюк, п. Раїса Хвищук, п. Людмила Бойчук. Наші жінки плетуть сітки, в’яжуть шкарпетки, закуповують і відправляють на фронт теплі речі, організовують збір серед людей продуктів харчування і необхідних воїнам речей, фінансово підтримують багато проектів.

Одним з важливих напрямків діяльності відродженої організації «Союзу Українок» стало просвітництво. Членкині «СУ» плідно співпрацюють з усіма доступними засобами масової інформації. Виступи п. Ганни Гнатюк, п. Марії Хотинської по місцевому радіо і телебаченню в буремні роки становлення нашої державності просвічували краян історичною правдою, для багатьох були орієнтирами в бурхливому морі подій.

Статті п. Ганни Гнатюк, п. Марії Хотинської, п. Марії Дригулі, п. Ніни Сомської не залишали байдужими читачів газети «Вісті Ковельщини». Багато років статті п. Антоніни Гладун і п. Лідії Козулі викликають велике зацікавлення читачів газети «Вісті Ковельщини», бо вони доносять до людей історичну правду, ґрунтовно аналізують проблеми сьогодення, висвітлюють питання моралі, виховують патріотизм. Дописували до газети п. Оксана Мулярчук, п. Галина Голубович, автор цих рядків та інші.

Шановний п. Миколо Григоровичу! Щиро дякуємо Вам і всьому колективу редакції газети «Вісті Ковельщини» за співпрацю, розуміння та інформаційну підтримку діяльності Ковельської міської філії «Союзу Українок» з далекого 2000 року і донині!

Наснагу і ентузіазм додають членкиням «Союзу Українок» відвідування святих місць героїчної звитяги козаків, воїнів УПА, що полягли в боротьбі за волю України. Їх пам’ять вшановували в Берестечку, Вовчаку, Колках, Новому Загорові, Олевську, Датині, Облапах. Пам’ятною була поїздка групи «союзянок» 25–26 квітня 2015 року на ювілейні вшанування борців за волю України, які проходили в Холодному Яру за участю Святійшого Партріарха Київського та всієї Руси-України Філарета.

Першою зупинкою був Канів, де ковельчани вшанували пам’ять геніального сина України Тараса Шевченка (на знімку 6). Далі відвідали Богданову гору, бастіон Дорошенка, церкву в с. Суботове з усипальницею Богдана Хмельницького, Мотронинський монастир, були біля тисячолітнього дуба Максима Залізняка, в Чигирині. На завершення стали учасниками мистецького фестивалю козацької слави «Холодний яр».

У Львові мешкає легендарна жінка – пані Ростислава Федак, котра була однією з тих, хто поряд з пані Атеною Пашко творили «Союз Українок» України. Вона була членом Всеукраїнської Координаційної Ради «Союзу Українок», членом Проводу «СУ» впродовж 20 років, заступницею голови «СУУ» з 2001 року. Пані Ростислава організувала і впродовж 20 років була головою конкурсної комісії престижного міжнародного конкурсу «СУУ» «Мій рідний край», який залучав до науково-дослідницької роботи студентську і шкільну молодь.

Щороку видавали збірник кращих робіт обсягом більше, ніж 600 сторінок. Минулого року у віці 84 роки пані Ростислава Федак здійснила мрію своєї багаторічної громадської діяльності – створила у Львові перший в Україні Музей історії українського жіночого руху. Пишаємось, що у музеї однією з кращих є експозиція Ковельської організації «Союзу Українок». На відкриття музею ковельські «союзянки» 14 жовтня 2017 року прибули з цінним подарунком – портретом Тараса Шевченка під вишитим бісером рушником роботи ветерана війни на Сході України п. Андрія Столярчука (на знімку 7 – п. Ростислава Федак (третя праворуч) з групою «союзянок» на відкритті музею).

За останні роки пам’ятні місця Ковельщини зазнали деяких змін: в с. Колодниці за сприяння голови районної ради п. Ігоря Верчука і його заступниці п. Галини Коляди на символічній могилі Тараса Шевченка замість дерев’яного Хреста встановлений металевий Хрест, а в 2016 р. коштом п. Наталії Козоріз і п. Олени Місюри на ньому встановили барельєф Тараса Шевченка (на знімку 8 – 22 травня 2016 року учасники вшанування пам’яті Шевченка в с Колодниці біля оновленої символічної могили).

На пам’ятному знаку жертвам нацистських розстрілів (територія управління газового господарства) коштом голови «СУ» Ковеля п. Олени Місюри встановлена Пам’ятна дошка голові «СУ» Ковеля 1928–1943 р.р. п. Лесі (Олександрі) Підгірській. Пам’ятну дошку освятили о. Василь Мичко і о. Михайло Левочко під час панахиди по родині Підгірських 4 липня 2016 року (знімок 9).

Роки минають, плине час, але незмінні Закони Буття. Відійшли у Вічність наші незабутні посестри: п. Ганна Гнатюк, п. Ніна Сомська, п. Олена Юрченкович, п. Валентина Голік, п. Марія Юзефович, п. Михайлина Рабко, п. Марія Хотинська, п. Муза Філічкіна, п. Марія Дригуля, п. Любов Тарасюк, п. Євгенія Зінчук, п. Мирослава Пришляк, п. Людмила Калитюк, п. Юстина Дмитрусік, п. Зінаїда Ткаченко, п. Людмила Іванко. Пам’ятаймо їх і згадуймо у наших молитвах!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1073

Благодійність / Що винайшли діти

15.02.2018

Що винайшли діти?

Всі діти – дуже творчі особистості. Тож не дивно, що чимало цікавих і практичних речей у світі були винайдені саме дітьми.

Навушники

з хутром

Багато дітей терпіти не можуть шапок. Американець Честер Грінвуд теж дуже не любив надягати шапку в далекому 1873 році, коли катався на ковзанах. Але і мерзнути йому не подобалося! Американець звернувся за допомогою до бабусі, яка допомогла онуку. Вона зшила йому хутряні навушники за його інструкцією: ззовні – хутро бобра, а всередині – м'який оксамит.

15-річному підлітку так сподобався виріб, що він запатентував їхнє з бабусею творіння. Навушники стали справою всього життя для Честера Грінвуда, і він на них розбагатів.

Фруктовий лід

на паличці

Одинадцятирічний американець Френк Епперсон випадково забув на порозі будинку склянку лимонаду, в якій залишилася паличка. Вночі вдарили морози, і замість склянки напою хлопчика чекало солодке морозиво!

Эпперсона стали називати відкривачем рецепту "фруктового льоду". Причому сам Френк спочатку і не думав запускати свій винахід у масове виробництво. Згадав про нього він тільки через 18 років – у 1923 році, коли відкрив невелику фабрику з виробництва замороженого лимонаду. У 1928 році він продав патент і регулярно отримував солідний заробіток.

Пластилін

Улюблений дитячий матеріал для творчості придумала дівчинка, дідусь якої займався виробництвом шпалерного клею. Щоб очищати шпалери від пилу і бруду, дорослі водили по них сумішшю глини, жиру і воску. Уважна внучка помітила, що матеріал годиться для ліплення і запропонувала використовувати його для гри. Додали трохи барвників – так і з'явився пластилін.

Шрифт Брайля

У 1824 році 15-річний француз, син чоботаря, Луї Брайль розробив шрифт для сліпих, названий в його честь – шрифт Брайля. В однорічному віці малюк випадково поранився батьковим інструментом і в три роки втратив зір. Але Луї навчився читати за допомогою шрифту, який сам винайшов. Цим способом користуються в усьому світі до цих пір.

Батут

Ідея створення батута теж належить 16-річному підлітку. У 1930 році, спостерігаючи за змаганнями повітряних гімнастів, американець Джордж Ніссен звернув увагу на те, як гімнасти наприкінці виступу стрибають на страхувальну сітку. Задумавшись, він змайстрував собі з рами і парусини перший у світі батут. А тепер діти з усього світу йому вдячні!

Діти винайшли ще багато потрібних речей. До речі, щорічно 17 січня у світі відзначають незвичайне свято – День дитячих винаходів. Датою свята обрано день народження відомого американського політика Бенджаміна Франкліна.

У 1718 році 12-річний Бенджамін з'явився на пляжі з двома незвичайними предметами, що нагадували риб'ячі плавники. Незважаючи на глузування товаришів, Франклін в цей день плавав набагато швидше за своїх однолітків. Так з'явилися ласти для плавання.

А в 15-річному віці Франклін подарував світові ще одну корисну річ – крісло-гойдалку. До звичайного стільця він приробив вигнуті полози.

Навушники з хутром

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1220

Благодійність / Що принесе громадам контроль над землею

08.02.2018

Що принесе громадам контроль над землею?

У грудні 2017 року Президент України Петро Порошенко вніс до парламенту законопроект про передачу землі за межами населених пунктів у комунальну власність об'єднаним територіальним громадам. Очільники ОТГ давно чекали на цю подію, адже ухвалення цього документа дозволить збільшити доходи об'єднаних громад. Вони нарешті зможуть здавати землі в оренду, залучати інвесторів у будівельні і промислові проекти й отримувати від цього прибуток. Детальніше про новий Закон дізналися анлітики Центру громадського моніторингу та контролю.

Від Геокадастру – до спроможних громад

На кінець 2017 року в Україні було зареєстровано 692 об'єднані територіальні громади. Минулого року власний дохід ОТГ, які вже перейшли на прямі міжбюджетні відносини із державою, склав 9,28 млрд. грн. Однак, вважають експерти, ця цифра могла би бути більшою, якби громади мали додаткове джерело прибутку – землю за межами населених пунктів.

"Громада має сільськогосподарську землю, але практично її не бачить. Ця земля оформлена на рівні району, області або держави. Люди знають, що земля є, але не усвідомлюють, скільки вона здатна коштів принести до бюджету громади: які податки, чи оформлена вона в оренду... Податок на землю сплачується на рахунок місцевого бюджету з моменту оформлення земельної ділянки. Це означає, що господар на своїй території не розуміє, скільки він може зібрати доходу", – зазначає міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко.

Наразі територія поза населеними пунктами належить до зони відповідальності Державного геокадастру. Саме він надає дозволи на будівництво чи оренду землі. Президентський законопроект №7363 передбачає зміни до Земельного кодексу, Законів "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про оренду землі", щоб передати радам ОТГ право розпоряджатися державними землями поза населеними пунктами. Винятками є землі оборони, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також інші землі, які мають важливе значення для держави.

Також законопроект пропонує врегулювати питання використання земель колишньої колективної власності, запроваджує низку антирейдерських заходів, а також захищає майнові права власників і користувачів земельних ділянок.

Ресурс

для розвитку

і джерело додаткових доходів

На думку авторів законопроекту, ухвалення цього документа принесе громадам нове джерело доходів. За даними Мінрегіону, минулого року бюджетні надходження об'єднаних громад від плати за землю зросли на 20% – до 1,4 млрд. грн. Найбільше грошей отримали громади Житомирської, Закарпатської та Тернопільської областей. Якби ОТГ могли розпоряджатися ще й землями за межами міст і сіл, то дохідна частина їхніх бюджетів була би ще більшою. За підрахунками голів ОТГ, бюджетний приріст міг би сягнути 20%.

Наразі фермери, які працюють у межах ОТГ, сплачують податки за місцем реєстрації свого підприємства, а не до бюджету місцевої громади. Після ухвалення нового Закону ситуація зміниться.

"Що необхідно громадам, щоб бути спроможними вирішувати питання місцевого значення? Ресурси і повноваження. Земля – потужний ресурс для розвитку громади. З розширенням повноважень громад у сфері земельних відносин, території отримають нові можливості для втілення таких проектів, які створюватимуть робочі місця", – вважає голова Зимнівської ОТГ Волинської області В'ячеслав Католик.

Для прикладу, ОТГ зможуть реалізувати різноманітні інфраструктурні, промислові, рекреаційні та фермерські проекти, зокрема з розвитку тваринництва тощо. Неодноразово голови об'єднаних громад скаржилися на випадки, коли вони втрачали інвестора через те, що змушені були вирішувати це питання спочатку з Держгеокадастром.

За словами Петра Кіяшка, голови Веселівської об'єднаної громади Запорізької області, через довгу тяганину з Держгеокадастром інвестор знайшов інше місце для побудови заводу.

На думку фахівців, передача управління землею громадам знизить корупцію у цій сфері, оскільки рішення щодо її використання ухвалюватиме колегіально громада, а не одноосібно чиновники. Хоча опоненти змін у земельних відносинах вважають, що це, навпаки, розв'яже руки місцевим керівникам для махінацій із землею. Втім, прихильники законопроекту запевняють, що право державної реєстрації у місцевих радах допоможе зменшити земельне рейдерство і конфлікти за врожай.

Також експерти зазначають, що важливою проблемою сьогодні є велика кількість неоформленої сільськогосподарської землі. За підрахунками Світового банку, за останні два роки кількість "тіньової" землі в Україні зросла близько до 12 млн. га. Це майже 30% всіх сільськогосподарських земель у державі.

"Громада повинна мати можливість контролювати податок на землю. Отже, ми маємо створити умови, коли власнику землі буде вигідніше офіційно передавати землю в оренду або самостійно на ній працювати і сплачувати необтяжливі податки, ніж йти в "сіру" зону. Це має бути просто неможливо. І в цьому, ще раз наголошую, мають бути зацікавлені місцеві громади", – переконаний Президент України Петро Порошенко.

Таким чином, першочерговим завданням після передачі об'єднаним громадам права розпоряджатися землями поза населеними пунктами є інвентаризація наявних угідь. А відтак – і нормативно-правова оцінка сільськогосподарських земель, вважає експерт Проектного офісу секторальної децентралізації з питань земельних відносин при Мінрегіонбуді Олег Проценко.

Оскільки запропонований законопроект передбачає розширення повноважень лише для ОТГ, то його ухвалення стимулюватиме інші громади до об'єднання. Тож, за словами експертів, передача земель громадам піде на користь як ОТГ, так і реформі децентралізації в цілому.

Матеріал Центру

громадського моніторингу

та контролю.

Від Геокадастру – до спроможних громад

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 410

Благодійність / Від четверга до четверга

31.01.2018

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

26 січня, п'ятниця

Схід Сонця - 08.10; захід - 16.57.

Місяць - у Близнюках.

День працівника контрольно-ревізійної служби України.

Міжнародний день митника.

Мч. Петра Анійського. Прп. Якова єп. Низибійського.

Іменини: Афанасія, Петра, Максима, Якова.

27 січня, субота

Схід Сонця - 08.09; захід - 16.58.

Місяць - у Близнюках.

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

Віддання свята Богоявлення. Прпп. Павла, Марка, Адама, Сергія, Іллі, Стефана. Рівноап. Ніни, просвітительки Грузії.

Іменини: Адама, Андрія, Давида, Іллі, Марка, Йосипа, Павла, Сергія, Степана, Ніни.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 430

Благодійність / Дякуємо за теплоту Ваших сердець

24.11.2017

Дякуємо за теплоту Ваших сердець
Днями до вихованців КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (м. Ковель, мікрорайон "Сільмаш") завітали друзі з Варшави — волонтери з польського Товариства Приятелів України Jakub Wojtun та Bogdan Malinowski.
Гості із сусідньої держави ознайомились з умовами проживання дітей Центру, поцікавились, якої конкретної допомоги потребують маленькі та юні мешканці інтернатного закладу.
Польські друзі приїхали не з пустими руками. Силами небайдужих людей у Варшаві було зібрано благодійну допомогу у вигляді одягу, взуття, іграшок, дитячих стільців, екзотичних фруктів та багато іншого.
Непросто було нашим польським партнерам перетнути кордон, вони довго чекали, поки нарешті їх пропустять в Україну, але, попри усі труднощі і перешкоди, вони впевнено йшли до поставленої мети, адже на них чекало 40 волинських дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Спасибі Вам, наші щирі благодійники і волонтери, за Ваші чуйні серця, безкорисливість і самовідданість у такій нелегкій, але благородній справі.
Ми вдячні Богу і долі, що знайшли стільки однодумців: це — ковельчанки-волонтери Наталія Ступачок і Юлія Троян (яка, до речі, і посприяла тому, щоб наших дітей з непростими долями підтримували в Польщі), наші колеги — ковельські мами-волонтери Наталія Кошелюк і Людмила Хомич. Безмежно вдячні лікарю медичного центру "Здоров'я" і нашій щирій подрузі Юлії Парфеновій, яка постійно цікавиться дітьми та їх проблемами, надає кошти на їх потреби.
Протягом двох років до кожного благодійного збору долучається Оксана Кушнір з Києва та її колеги. Слова вдячності адресуємо Віктору Оліферовичу, власнику магазину "Хім-маркет", що по вул.Заводській, адміністрації та колективу управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", особисто голові профкому цього ж підприємства Юрію Мартинюку та багатьом іншим за підтримку наших дітей.
Спасибі Вам, що вмієте розділити любов з тими, кому на цій землі її не вистачає. Щиро дякуємо Вам — нашим однодумцям, що підставляєте своє сильне та добре плече у багатьох життєвих ситуаціях.
Завжди приємно відчувати тепло багатьох сердець, які вболівають за дитячі долі та допомагають у здійсненні багатьох дитячих мрій та побажань
P. S. Невдовзі організовуємо благодійний збір для дітей, адже не за горами — зимові свята, на які з нетерпінням чекає дітвора.
Хто бажає допомагати діткам, або отримати більш детальну інформацію, телефонуйте нам. Завжди раді співпрацювати з Вами!
Конт тел.: 068-1386812,050-1398030, 066-2916130,066-9080003.
З повагою —
Світлана ТРОЦЮК,
голова благодійної організації "Благодійний фонд "Жити краще".
НА ЗНІМКУ: благодійна допомога із Варшави.
Фото Наталії СТУПАЧОК.

Дякуємо за теплоту Ваших сердець

Днями до вихованців КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (м. Ковель, мікрорайон "Сільмаш") завітали друзі з Варшави — волонтери з польського Товариства Приятелів України Jakub Wojtun та Bogdan Malinowski.

Гості із сусідньої держави ознайомились з умовами проживання дітей Центру, поцікавились, якої конкретної допомоги потребують маленькі та юні мешканці інтернатного закладу.

Польські друзі приїхали не з пустими руками. Силами небайдужих людей у Варшаві було зібрано благодійну допомогу у вигляді одягу, взуття, іграшок, дитячих стільців, екзотичних фруктів та багато іншого.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1076

Благодійність / "Гей, на Півночі Волині Зродилась Армія УПА…"

12.10.2017

"Гей, на Півночі Волині

Зродилась Армія УПА…"

"Гей, на Півночі Волині Зродилась Армія УПА…"

"Батьківська земля, краю козачий,

Краю святий – Україно,

Для тебе жити і тобі служити,

За тебе вмерти єдину.

В лави вставайте, пута ламайте,

Годі в ярмі животіти.

Встануть зі стягу Хмель і Мазепа,

То ж ворогів будем бити!".

(Повстанська пісня).

Український народ пройшов довгий і нелегкий шлях поневолення, офіруючи на вівтар свободи мільйони людських жертв, при цьому зумівши зберегти у собі оту нерозгадану силу, яку в наших генах залишили нам як національний спадок чесні і свободолюбиві предки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 758

Благодійність / Став на ноги за три дні

05.10.2017

Став на ноги

за три дні

Став на ноги за три дні

Любов Костянтинівна Чапко про нещасний випадок з сином Сергієм згадує, як страшний сон, хоча з того часу минуло 46 років. Хлопчику тоді було рік і сім місяців, коли сталася біда: величезна багатотонна машина переїхала її дитя. Та Господь руками бабусі-костоправа поставив Сергійка на ноги, і він до сьогодні живе повноцінним життям.

Молода сімя Чапків у 1972 році отримала квартиру в Люблинці. Василь Мефодійович разом з дружиною Любою, прийшовши з роботи, займалися домашніми справами, а їхні діти разом з сусідськими гралися у дворі на великій купі піску. Селище на той час було молоде, кругом новобудови – тож дітям завжди вистачало піску, щоб погратися. Багатоповерхівки, як гриби після дощу, "виростали" одна біля одної. Батьки виглянуть у вікно, подивляться, як там граються діти, та й знову щось роблять своє.

Того трагічного дня сусід Чапків великою вантажівкою привіз зерно до свого сарайчика, що був неподалік будинку. Здаючи назад, водій не помітив дитини на купі піску. Більшенькі, побачивши машину, порозбігалися, хто куди, а маленький Сергійко, якому навіть двох років не було, залишився сидіти на купі піску.

Машина велика, гуде – шофер не чує, як кричать люди, що під машиною дитина. Він подумав, що йому гукають, аби він проїхав трохи вперед. В той момент хлопчик опинився посередині машини – між колесами. А потім машина стала здавати назад… і переїхала Сергійка.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 593

Благодійність / Не будьте байдужими!

28.09.2017

Не будьте байдужими!

В Слові Божому написано: «Хто прийме одного з малих цих, той Мене приймає» (Луки 9:480) і «Що ви зробите одному з малих цих, те ви для Мене зробите» (Матвія 25:40).

30 вересня, в День святих Віри, Надії та Любові та матері їх Софії, відзначається в Україні День усиновлення. День заснування державного свята – 30 вересня 2009 року.

Усиновити дитину – це не просто прийняти її у свою родину, це взяти відповідальність за все її життя, віддати їй частинку свого життя, забезпечити її спадком, вкладати у неї все найкраще, що ми маємо.

Ніхто не знає, чому так в житті буває: комусь вдається дітей народити, ще й не раз побувати у лікарні і перервати небажану вагітність. А комусь омріяне дитя сниться, тягне до мами рученята, а коли „щаслива” матуся прокидається, то холодний піт приводить до тями, а подушка лишається мокрою від сліз.

Деякі матері після чергових проблем із старшими дітьми, можуть з серця сказати: „Тільки ті, у кого немає дітей, – щасливі”. А інші тільки й мріють поринути у море тих проблем, тоді б життя мало для них інший сенс...

В день, коли на світ з’являється малюк, щасливі батьки сяють посмішками. Нові незвичні ролі – Мама, Тато!!! Вони відчувають себе іншими людьми: відповідальнішими, дорослішими, досвідченішими. Але є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трішечки підріс, набув свого життєвого досвіду, навіть, зневірився у тому, що є на світі добрі та люблячі дорослі люди, які прийшли до батьківства шляхом усиновлення.

Усиновлення чи прийомна сім’я?

Є кілька форм виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, визначених законодавством: опіка, усиновлення, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Чим же вони відрізняються?

Опікунство і піклування – влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї близьких родичів дитини.

Усиновлення є прийняттям усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, тобто колишня сирота стає повноправним членом родини і має усі права, які мають біологічні діти.

За законодавством, усиновити можна дитину, яку покинули в пологовому будинку після досягнення нею двомісячного віку або через два місяці від того моменту, коли дитину покинули. Усиновленню підлягають і діти, чиї батьки позбавлені батьківських прав.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні. Проте суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

Коли батьки дитини відомі, усиновлення здійснюється за їх згодою – юридичною мовою, вони мають написати відмову від дитини. Якщо дитина перебуває у сиротинці, проте має опікунів, усиновлення можливе лише з їхньої згоди або за рішенням органу опіки і піклування.

Усиновлювачі отримують від держави одноразову допомогу як при народженні дитини.

Усиновити дитину може: подружжя або одинока жінка (чоловік), повнолітня дієздатна особа, особа старша за дитину не менш, ніж на 15 років, вітчим або мачуха, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з батьком або матір’ю дитини.

Існує поняття таємниці усиновлення. Так, інформація про родини, що стоять у черзі на усиновлення, є конфіденційною. Усиновлена дитина також має право на таємницю факту її усиновлення, в тому числі й від неї самої. Щоб зберегти таємницю, Закон дозволяє усиновлювачам бути записаними як батьки дитини, змінити відомості про місце народження та дату народження, зміну прізвища, імені та по батькові усиновленої дитини.

За розголошення таємниці усиновлення Закон передбачає кримінальну відповідальність – штраф або позбавлення волі до двох років.

Ще одна форма – прийомна сім’я. За такої форми виховання діти приймаються в родину до досягнення ними повноліття (18 років) або ж до закінчення ними навчання, але не пізніше 23 років.

Будинок сімейного типу діє на тих самих умовах, що і прийомна сім’я, але приймає 5-10 дітей. Батьки виступають водночас і вихователями.

Дітям, які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий: одні – усиновлять, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто виявив бажання усиновити, або тим, хто вже усиновив.

На сьогоднішній день у Ковельському районі функціонує 3 дитячих будинки сімейного типу та 5 прийомних сімей, де виховується 25 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, проживає 6 сімей, де виховуються 9 усиновлених дітей, і найближчим часом ще одна сім’я нашого району пригорне до серця 3 малюків!

Усиновлення – це особлива дорога батьківства: благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами… Тому саме в цей день – у День усиновлення, служба у справах дітей Ковельської райдержадміністрації від щирого серця вітає тих відважних батьків, які здійснили цей відповідальний крок і взяли дитину у свою родину: бажаємо їм розуміння, доброти, терпіння та здоров’я. Адже бути батьками – це один із найважливіших обов’язків, який доводиться виконувати у житті, але водночас найбільш цікавий та гідний старань.

Тим, у кого тільки-но народжується бажання допомогти знедоленій дитині, хочеться побажати, щоб при зустрічі з нею ви не зупиняли себе, не стримували свого серця – притулити її до себе, погладити по голівці, взяти за руку! Загляньте у її сумні очі. Впізнаєте? Це ваша дитина. Вона чекала на вас від самого народження. Вона буде поруч, коли ви будете робити свої перші кроки, як тато і мама. Вона буде любити вас. Вона буде пробачати вам помилки так, як ви будете пробачати їй дитячу неслухняність. І ви будете справжньою дружною родиною, тому що в основі ваших відносин лежатиме тільки любов!

Не лишайтеся байдужими до дитячих доль!

За додатковою інформацією звертатись до служби у справах дітей Ковельської районної державної адміністрації: м. Ковель, вул. Незалежності, 73, тел. 5-16-40.

Лариса МІЛІНЧУК,

головний спеціаліст служби у справах дітей Ковельської райдержадміністрації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 593

Благодійність / Хай лунає всюди сміх дитячий щирий!

28.09.2017

Хай лунає всюди сміх дитячий щирий!

Дитинство — найважливіший період в житті людини. Саме в цей час вона формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи усіх необхідних знань, умінь і навичок.

Для всебічного і гармонійного розвитку особи малеча повинна рости в сімейних умовах, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Кожна дитина, що тимчасово або назавжди позбавлена родинного оточення, має право на захист та на особливу допомогу з боку держави.

Ратифікуючи Конвенцію ООН про права дитини (набула чинності для України 27 вересня 1991 року), наша країна визнала важливість та необхідність усиновлення дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. 30 вересня в Україні відзначається День усиновлення.

Коли на світ з'являється малюк, батьки радіють і сяють посмішками. Нові незвичні ролі — мами і тата… Вони відчувають себе іншими людьми — відповідальнішими, дорослішими.

Батьківство — це велике щастя, і разом з тим велика жертовність. Це — безмежне розуміння та бажання подарувати синочку чи доньці любов, трепетну мить дива. Це — горе, поділене на кожного члена родини, та благополуччя, помножене на всіх. Родина, в якій виховується усиновлена дитина — особлива, міцна й великодушна. І саме такі сім'ї ми вітаємо зі святом — Днем усиновлення!

Нехай у Ваших домівках завжди панують спокій і затишок, життя буде безхмарним та заможним. Хай найяскравіші зірки падають Вам у долоні та допомагають здійсненню всіх найзаповітніших мрій та сподівань!

Тим, у кого тільки-но народжується бажання допомогти знедоленій дитині, хочеться побажати, щоб при зустрічі з нею Ви не зупиняли себе, не стримували бажання притулити її до себе, погладити по голівці, взяти за руку.

Загляньте у її сумні очі. Впізнаєте? Це Ваша дитина. Вона чекала на Вас від самого народження. Вона буде поруч, коли Ви робитимете свої перші кроки як тато і мама. Вона буде любити Вас, пробачати помилки, так як Ви будете пробачати їй дитячу неслухняність. І Ви станете справжньою дружною родиною.

Нехай прийняте Вами рішення про усиновлення хлопчика чи дівчинки стане одним із найкращих рішень у Вашому житті. Хай любов, ласка, доброта, взаєморозуміння та відвертість допоможуть Вам у будівництві міцного довголіття власної родини.

Якщо Ви маєте бажання в серці — подарувати нову СІМ'Ю малюку або підлітку, що втратили своїх рідних, якщо у Вас виникнуть запитання, пропонуємо звернутись до служби у справах дітей.

Адреса служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради: м. Ковель, вул. Неза

лежності, 73, каб. № 107, №108, тел. 6-17-24.

Служба у справах дітей міськвиконкому.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 786

Благодійність / Щаслива людина – Микола Заікін

21.09.2017

Щаслива людина – Микола Заікін

Кожен з нас розуміє щастя по-своєму. Для одних – це улюблена робота. Для других – міцне здоров’я. Для третіх – родинна злагода. Для четвертих – матеріальний достаток.

Для Миколи Михайловича Заікіна всі ці складові, безперечно, важливі. Але не менш важливе його життєве кредо: «Йти вперед, добиватися більшого!». А ще – активна трудова і громадянська позиції, готовність і бажання робити добро людям, відчувати свою потрібність суспільству. Таким виховали його батьки, зробило життя, не завжди до нього прихильне і ласкаве. Однак Микола Михайлович труднощів ніколи не лякався, мужньо їх переборював і неодмінно досягав поставленої мети.

Народився герой нашої розповіді 22 травня 1955 року у далекій Башкирії. Батько Михайло Трохимович трудився головним інженером на одному з тамтешніх підприємств, мати Анна Павлівна – швачкою на швейній фабриці. Окрім Миколи, у сім’ї виховувалися брат Василь і сестра Надія.

З малих років батьки прищеплювали їм любов до праці, почуття відповідальності за доручену справу.

Після закінчення середньої школи Микола Заікін з 1973 по 1975 роки служив в армії. На службу був призваний з робітничих лав «Ковельсільмашу», де розпочав свою трудову біографію слюсарем у 1972 році. Згодом здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, отримавши фах інженера-механіка.

Молодий спеціаліст на роботі виявляв ініціативу, творчий підхід при вирішенні будь-яких виробничих питань. Тому його цінувало керівництво підприємства, поважали робітники й інженерно-технічні працівники.

– Працювати у ті часи було нелегко, але цікаво, – згадує Микола Михайлович. – Завод сільськогосподарських машин, як він тоді називався, постійно розширював виробничі потужності, нарощував обсяги вироблюваної продукції для потреб села, яке користувалося великою популярністю у різних куточках колишнього Радянського Союзу. Через те високими були вимоги до кадрів, суворим контроль за їх роботою.

Йшли роки. На жаль, зміни, які відбулися в країні, не завжди йшли на користь колективу «Ковельсільмаш». В ринкових умовах доводилося шукати шляхи збереження підприємства, недопущення його до банкрутства, як це сталося з багатьма заводами машинобудівної галузі.

З 1991 року «Ковельсільмаш» – акціонерне товариство. Згодом воно стало ВАТ, а нині – Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Ковельсільмаш». І впродовж усього цього часу випробувань і кардинальних змін Микола Заікін, як-то кажуть, – на перших «ролях». Нині він – Президент ТзОВ. Звичайно, сьогодні й обсяги виробництва не ті, що були колись, і кількість робітників та інженерно-технічних працівників значно скоротилася, але підприємство живе, не пасує перед труднощами, впевнено дивиться у майбутнє.

Ми поцікавилися у службах «Ковельсільмашу», що ж тут зараз виробляють? Виявилося, що підприємство займається виробництвом машин та устаткування для сільського та комунального господарства, запасних частин та комплектуючих для теплоелектростанцій, елементів гірничошахтного обладнання, поковок різної ваги та складності, круглоланкових ланцюгів різних калібрів, запчастин, напівфабрикатів та комплектуючих для підприємств ВПК України.

Для сільського господарства виготовляють машини для внесення мінеральних і органічних добрив різних модифікацій та виконань, гноєприбиральну техніку різних модифікацій (гноєприбиральні конвеєри скребкові, установки скреперні), ґрунтообробну техніку, картоплесаджалки, картоплекопалки, катки водоналивні ґрунтові. Для комунального господарства випускають подрібнювачі деревини, машини для розкидання пісковосоляної суміші, навісне обладнання для тракторів та машин, контейнери для побутових відходів. Для гірничошахтного обладнання виготовляють ланцюги скребкові, ланки, скребки, зірочки, гаки, стяжки та траверси. Для ТЕС пропонують пиложивильники різних модифікацій, запасні частини для допоміжного енергетичного обладнання (сита водоочисні, молотки струшування, ланцюги пластинчасті, моторредуктори планетарні, черв’ячні та ін.).

Зважаючи на зусилля та досягнення керівника, у 2009 році Виробниче об’єднання «Ковельсільмаш» здобуло Сертифікат на право використання знака якості. Крім того, на підприємстві розроблено і запроваджено у виробництво: розкидач органічних добрив з вертикальним бітером, машину КСГ-9 (конвеєр гноєприбиральний) з кованим ланцюгом, грабліворушилки.

Підприємство не стоїть на місці. Враховуючи побажання клієнтів, постійно модернізує свою техніку, розробляє її нові види. Так, активно ведеться розробка машин для внесення рідких органічних добрив об’ємом 12 м3, машин для внесення мінеральних добрив об’ємом до 10 м3, тракторних причепів вантажопідйомністю 2 тонни, пиложивильника на електростанцію.

Гордістю виробничого об’єднання «Ковельсільмаш» та конкурентоспроможною на ринках збуту є продукція, яку виготовляє цех ланцюгів, ковальськопресовий цех, цех сільськогосподарської техніки та ін. За останні роки розроблено та впроваджено в виробництво ПЗМ200 (транспортер зерна), нові модифікації пиложивильників для вітчизняних енергогенеруючих підприємств та запчастини до них, збільшена номенклатура поковок.

Завдяки умілій організації виробництва ВО «Ковельсільмаш» постійно розширює свої ринки збуту. Продукцію заводу добре знають не тільки в Україні, але й за кордоном – зокрема, в Білорусі, Польщі, Німеччині, Прибалтиці.

Але сказати про Миколу Заікна тільки як про тямущого, вмілого організатора виробництва, новатора й сучасного менеджера – значить, сказати лише половину. Бо поле його діяльності набагато ширше. Він багато зусиль доклав для фінансової і матеріальної допомоги Українській армії і добровольчих батальйонів, котрі воюють в зоні АТО.

Так, «Ковельсільмаш» освоїв випуск ряду виробів в кооперації з підприємствами державного концерну «Укроборонпром». Зокрема, це деталі для виготовлення нової бойової техніки, ремонту та модернізації наявної бойової техніки Збройних Сил України. Крім того, підприємством було запроваджено у виробництво виріб, який рятував життя нашим військовим, – протикумулятивний екран для бронетехніки.

Крім того, під керівництвом Миколи Михайловича підприємство продовжує відігравати важливу роль в соціальноекономічному розвитку Волинської області. «Ковельсільмаш» став справжньою кузнею кадрів, яка виховала цілу плеяду висококласних фахівців, які згодом продовжили роботу в органах державної влади і місцевого самоврядування, на підприємствах промислового і сільськогосподарського виробництва, спеціалістів середньої ланки. Цій меті служила і служить діяльність колективів Ковельського професійнотехнічного училища №7 (тепер – Ковельський професійний ліцей, який працює у складі міського центру професійної освіти), машинобудівного технікуму (тепер – Ковельський промисловоекономічний коледж Луцького національного технічного університету).

Підприємство дало робочі місця тисячам волинян, забезпечило їх житлом, соціальнокультурними закладами, дитячими дошкільними установами, сприяло будівництву навчальних закладів.

За роки відданої та плідної праці на заводі М. М. Заікін впровадив понад 150 наукових та раціоналізаторських винаходів, особисто переробив 2 автомобілі «Волинянка», які атестовані на заводі виробника; власноручно виготовив трактор та автомобіль ГАЗ-3902, яким об’їздив половину Європи. На посаді технічного директора, Голови правління, Президента організовує суботники із впорядкування міської території навколо підприємства, матеріально та технічно допомагає навчальним закладам, підтримує об’єкти соціальної сфери. Бере активну участь у загальноміських заходах, є членом виконкому Ковельської міської ради.

Відзначений Подякою Прем’єрміністра України (2009 р.), Почесною грамотою Міністерства промислової політики України (2013 р.). У 2016 р. здобув звання «Меценат року у м. Ковелі». Щорічно отримує нагороди від Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації, від Ковельської міської влади за вагомий внесок у розвиток Волині. За успіхи у виробничій, технічній та громадський діяльності неодноразово відзначений грамотами та подяками керівництва підприємства, преміями та авторськими винагородами.

А Указом Президента України від 23 вересня 2016 року, № 407 Миколі Заікіну присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, впровадження передових технологій у виробництво сучасної продукції, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм. Що й говорити, нагорода цілком заслужена. До речі, подібне звання мають на Волині лише дві людини – Микола Михайлович і голова облдержадміністрації Володимир Гунчик.

Микола Заікін щасливий у шлюбі: разом з дружиною Валентиною Несторівною виростили трьох чудових дітей. Старша донька Анна має власний бізнес, середній син Михайло – головний інженер ВО «Ковельсільмаш», молодший син Василь – заступник головного інженера підприємства «Ковельтепло». Микола Михайлович – щасливий дідусь, у нього 7 онуків. Старший онук Владислав продовжив династію машинобудівників і пішов слідами дідуся: у 7 класі сам власноручно сконструював робота для роботи в небезпечних місцях. Успішно навчається в Ковельському промисловоекономічному коледжі ЛНТУ.

Незважаючи на шалений ритм життя, знаходить час для активного дозвілля. Так, багато років захоплюється лижним спортом. Дуже цінує моменти, коли випадає нагода на кілька годин поєднатись з природою під час риболовлі або мисливства, де можна поринути думками в минуле і майбутнє, відпочити душею і тілом, відволіктись від буденності та безкінечних життєвих проблем.

Словом, життя у Миколи Михайловича – активне, творче, багате на добрі справи. Звичайно, бувають і проблеми, і негаразди, долати які йому допомагають оптимізм, наполегливість, уміння, як-то кажуть, тримати удар.

З нагоди професійного свята – Дня машинобудівника, яке в Україні відзначатимуть наступної неділі, 24 вересня, шлемо і Президенту ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш», і очолюваному ним колективу, і сім’ї найкращі вітання й добрі побажання. Хай збудуться всі Ваші плани і задуми, а Господь подарує Своє благословення на многії і благії літа!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: Президент ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» Микола Заікін; в колі сім’ї; з онуком Владиком; власноручно виготовлений Миколою Михайловичем автомобіль; сконструйований онуком Владиком робот для використання у небезпечних для життя місцях.

Фото

Вікторії ПРИХОДЬКО.

З малих років батьки прищеплювали їм любов до праці, почуття відповідальності за доручену справу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2208