Я іноді думаю: чи заходять час від часу наші можновладці у магазини чи на ринки? Чи відомі їм реальні ціни на продукти харчування, не кажучи вже про одяг або взуття? Чи бувають вони в аптеках і купують ліки для себе, членів сім’ї?
Чомусь переконаний, що мої запитання риторичні і на усі можна сміливо відповідати: «Ні!». Бо коли було б «Так!», то не було б так, як є нині.
А що є?
На мою думку, власть імущі, котрі засідають у парламенті, уряді, президентській адміністрації, реалії українського життя бачать крізь рожеві окуляри і навіть не замислюються над тим, що більшість нашого населення живе за межею бідності або на грані цієї межі.
Адже для того, щоб жити, людина повинна, в першу чергу, повноцінно харчуватися. Як кажуть, не жити, щоб їсти, але їсти, щоб жити.
Чи можливо це сьогодні, наприклад, для пересічного пенсіонера, котрий щомісячно отримує мінімальну або трохи більшу пенсію?
Судіть самі.
Згідно з даними статистики, станом на 1 вересня ціни за 1 кілограм в Україні у середньому становлять (в гривнях):
–курячої гомілки – 51,0;
–курячої задньої четвертинки – 50;
–тушки бойлера – 54;
–курячого стегна – 65;
–курячого філе – 87 (!).
В деяких гіпер- і супермаркетах ціни ще вищі. Як стверджують маркетологи, курятина за своєю вартістю уже зрівнялася з вартістю європейською, а подекуди навіть перевищує її.
Чому я веду мову про курятину, хоч свинина, телятина і яловичина ще дорожчі? А тому, що для багатьох моїх земляків ще донедавна м’ясо птиці, субпродукти з неї (крила, шлунки, шиї і т. д.) були найбільш доступними й не раз виручали у важку хвилину. Бульйон з гомілки, запечені крильця чи котлети з курячого фаршу можна було придбати дешево, приготувати швидко й нагодувати сім’ю або гостей досить смачно.
А що робити тепер нещасному пенсіонеру, багатодітній сім’ї, хворому інваліду? Та, зрештою, і тому, хто працює, якщо врахувати, що середня заробітна плата в Україні не досягає 200 євро? Для порівняння скажу, що середньостатистичний білорус отримує 308 євро, румун – 521, латвієць – 648, угорець – 699, словак – 702, поляк – 763 євро. Відповідно перший може собі придбати продуктів на 30 відсотків більше, другий – на 93, третій – на 78, четвертий – на 101, п’ятий – на 102, шостий – на 150 (!) відсотків, ніж українець.
Найцікавіше у цій, образно кажучи, трагікомедії, полягає у тому, що курятини в Україні виробляють достатньо і, здавалося б, нею можна забезпечити місцеве населення, якщо не повністю за помірними цінами, то хоча б відсотків на 70–80. Але парадокс у тому, що курячі «королі», отримуючи дотацію з Державного бюджету, вироблену продукцію реалізують не лише в Україні, а левову частку її експортують за кордон. В кінцевому підсумку, курятина дорожчає, а виробники отримують надприбутки за рахунок наших із вами податків.
Так, як повідомляють ЗМІ, відома фірма «Наша Ряба» отримала в першому півріччі понад 40 відсотків загальної суми дотації (а це приблизно 810 млн. грн.), але від того її продукція не здешевшала і, судячи з усього, дешевшати не буде.
Безперечно, свій внесок у справу «покращення життя вже сьогодні» зробив наш рідний уряд, відмінивши державне регулювання на товари першої необхідності, до яких належать продукти харчування. Внаслідок цього олігархи-монополісти одержали «зелене світло» на шляху подальшого нарощування своїх статків, а пересічні українці – велику дулю без маку.
На фоні масового збіднення народу уряд дозволив із січня 2017 року чиновникам нараховувати собі премії і надбавки до зарплати. Як пише заступник головного редактора газети «Волинь-нова» Галина Світліковська, влада вважає, що «економічна криза в державі закінчилася, нехай краще отримують законно, аніж беруть хабарі. Так простим людям вкотре продемонстрували, що їх мають за дурнів» («Волинь-нова від 29 серпня ц. р.).
Далі пані Галина наводить суми одержуваних зарплат і премій нашими високопосадовцями. Щоб зайвий раз не дратувати читачів, не буду їх перелічувати, бо такі гроші нам із вами й уві сні не сняться. Процитую лише один абзац: «Але рекордсменами стали чиновники Міністерства юстиції, зокрема Департаменту виконавчої служби, які у травні-червні нарахували собі по декілька мільйонів гривень. Думаєте, хтось поцікавився, за які заслуги така щедра плата? Це за неуважність під час наради глава уряду може публічно поганити, а надмірне грошолюбство у нас гріхом не вважається».
Що можна додати до слів колеги по журналістському цеху? Хіба лише одне: влада (передусім – київська) не чує ані голосу медіа-спільноти, ані стогону доведених до відчаю бідолашних пенсіонерів, хворих, знедолених, самотніх. Як-то кажуть, «своїм» – мільйони і мільярди, а «чужим» – казочку про курочку-рябу, бо самої курочки невдовзі не докупимося через її астрономічну ціну.
Схоже, однак, на те, що й «казочок» незабаром не буде кому розповідати – нашу пресу поступово заганяють в такий глухий кут, з якого виходу не видно. А «Укрпошта» замість того, щоб займатися поширенням і передплатою періодичних видань, здешевленням вартості її доставки до читача, подала заявку на дозвіл …торгувати природним газом (!!!). Мовляв, кому ті газети сьогодні, коли існують провладні телеканали, потрібні? Обходяться люди без продуктів харчування, обійдуться і без харчів духовних.
А між тим, в очільника «Укрпошти» і без торгівлі газом сьогодні заробітна плата перевищує 300 тисяч гривень. А що буде, коли він прибере до рук і «голубе паливо»?
Ростемо ж ми, гей!..
Охрім СВИТКА.
Кому мільйони, а кому – казочку про курочку-рябу
У Ковелі стартував унікальний проект “З Батьківщиною у серці
Друзі пізнаються в біді
Червоний Хрест: вчора, сьогодні, завтра
Кабмін виділив 15 мільйонів гривень на виборчий округ народного депутата України Степана Івахіва 
Краса і здоров’я крокують поруч
Квіти вдячності і шани
Хворі на глаукому потребують підтримки
Сучасний урок на свіжому повітрі
День здоров'я в училищі