Благодійність / Не будьте байдужими!

28.09.2017

дитинка1Не  будьте  байдужими!

В Слові Божому написано: «Хто прийме одного з малих цих, той Мене приймає» (Луки 9:480) і «Що ви зробите одному з малих цих, те ви для Мене зробите» (Матвія 25:40).     
30 вересня, в День святих Віри, Надії та Любові  та матері їх Софії, відзначається  в Україні День усиновлення. День заснування державного свята – 30 вересня 2009 року. 
Усиновити дитину – це не просто прийняти її у свою родину, це взяти відповідальність за все її життя, віддати їй частинку свого життя, забезпечити її спадком, вкладати у неї все найкраще, що ми маємо.
Ніхто не знає, чому так в житті буває: комусь вдається дітей народити, ще й не раз побувати у лікарні і перервати небажану вагітність. А комусь омріяне дитя сниться, тягне до мами рученята, а коли „щаслива” матуся прокидається, то холодний піт приводить до тями, а подушка лишається мокрою від сліз.
Деякі матері після чергових проблем із старшими дітьми, можуть з серця сказати: „Тільки ті, у кого немає дітей, – щасливі”. А інші тільки й мріють поринути у море тих проблем, тоді б життя мало для них інший сенс...
В день, коли на світ з’являється малюк, щасливі батьки сяють посмішками. Нові незвичні ролі – Мама, Тато!!! Вони відчувають себе іншими людьми: відповідальнішими, дорослішими, досвідченішими. Але є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трішечки підріс, набув свого життєвого досвіду, навіть, зневірився у тому, що є на світі добрі та люблячі дорослі люди, які прийшли до батьківства шляхом усиновлення.
Усиновлення чи прийомна сім’я?
Є кілька форм виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, визначених законодавством: опіка, усиновлення, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Чим же вони відрізняються?
Опікунство і піклування – влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї близьких родичів дитини.
Усиновлення є прийняттям усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, тобто колишня сирота стає повноправним членом родини і має усі права, які мають біологічні діти.
За законодавством, усиновити можна дитину, яку покинули в пологовому будинку після досягнення нею двомісячного віку або через два місяці від того моменту, коли дитину покинули. Усиновленню підлягають і діти, чиї батьки позбавлені батьківських прав.
Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні. Проте суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.
Коли батьки дитини відомі, усиновлення здійснюється за їх згодою – юридичною мовою, вони мають написати відмову від дитини. Якщо дитина перебуває у сиротинці, проте має опікунів, усиновлення можливе лише з їхньої згоди або за рішенням органу опіки і піклування.
Усиновлювачі отримують від держави одноразову допомогу як при народженні дитини.
Усиновити дитину може: подружжя або одинока жінка (чоловік), повнолітня дієздатна особа, особа старша за дитину не менш, ніж на 15 років, вітчим або мачуха, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з батьком або матір’ю дитини.
Існує поняття таємниці усиновлення. Так, інформація про родини, що стоять у черзі на усиновлення, є конфіденційною. Усиновлена дитина також має право на таємницю факту її усиновлення, в тому числі й від неї самої. Щоб зберегти таємницю, Закон дозволяє усиновлювачам бути записаними як батьки дитини, змінити відомості про місце народження та дату народження, зміну прізвища, імені та по батькові усиновленої дитини. 
За розголошення таємниці усиновлення Закон передбачає кримінальну відповідальність – штраф або позбавлення волі до двох років.
Ще одна форма – прийомна сім’я. За такої форми виховання діти приймаються в родину до досягнення ними повноліття (18 років) або ж до закінчення ними навчання, але не пізніше 23 років. 
Будинок сімейного типу діє на тих самих умовах, що і прийомна сім’я, але приймає 5-10 дітей. Батьки виступають водночас і вихователями. 
Дітям, які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий: одні – усиновлять, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто виявив бажання усиновити, або тим, хто вже усиновив.
На сьогоднішній день у Ковельському районі функціонує 3 дитячих будинки сімейного типу та 5 прийомних сімей, де виховується 25 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, проживає 6 сімей, де виховуються 9 усиновлених дітей, і найближчим часом ще одна сім’я нашого району пригорне до серця 3 малюків! 
Усиновлення – це особлива дорога батьківства: благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами… Тому саме в цей день – у День усиновлення, служба у справах дітей Ковельської райдержадміністрації від щирого серця вітає тих відважних батьків, які здійснили цей відповідальний крок і взяли дитину у свою родину: бажаємо їм розуміння, доброти, терпіння та здоров’я. Адже бути батьками – це один із найважливіших обов’язків, який доводиться виконувати у житті, але водночас найбільш цікавий та гідний старань.
Тим, у кого тільки-но народжується бажання допомогти знедоленій дитині, хочеться побажати, щоб при зустрічі з нею ви не зупиняли себе, не стримували свого серця –  притулити її до себе, погладити по голівці, взяти за руку! Загляньте у її сумні очі. Впізнаєте? Це ваша дитина. Вона чекала на вас від самого народження. Вона буде поруч, коли ви будете робити свої перші кроки, як тато і мама. Вона буде любити вас. Вона буде пробачати вам помилки так, як ви будете пробачати їй дитячу неслухняність. І ви будете справжньою дружною родиною, тому що в основі ваших відносин лежатиме тільки любов!
Не лишайтеся байдужими до дитячих доль!
За додатковою інформацією звертатись до служби у справах дітей Ковельської районної державної адміністрації: м. Ковель, вул. Незалежності, 73, тел. 5-16-40.
Лариса МІЛІНЧУК, 
головний спеціаліст служби у                                                                     справах дітей  Ковельської райдержадміністрації. 
В Слові Божому написано: «Хто прийме одного з малих цих, той Мене приймає» (Луки 9:480) і «Що ви зробите одному з малих цих, те ви для Мене зробите» (Матвія 25:40).     
30 вересня, в День святих Віри, Надії та Любові  та матері їх Софії, відзначається  в Україні День усиновлення. День заснування державного свята – 30 вересня 2009 року. 
Усиновити дитину – це не просто прийняти її у свою родину, це взяти відповідальність за все її життя, віддати їй частинку свого життя, забезпечити її спадком, вкладати у неї все найкраще, що ми маємо.
Ніхто не знає, чому так в житті буває: комусь вдається дітей народити, ще й не раз побувати у лікарні і перервати небажану вагітність. А комусь омріяне дитя сниться, тягне до мами рученята, а коли „щаслива” матуся прокидається, то холодний піт приводить до тями, а подушка лишається мокрою від сліз.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 884
Читати далі
28.09.2017

дитинкаХай лунає всюди сміх дитячий щирий!

Дитинство — найважливіший період в житті людини. Саме в цей час вона формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи усіх необхідних знань, умінь і навичок.
 Для всебічного і гармонійного розвитку особи малеча повинна рости в сімейних умовах, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Кожна дитина, що тимчасово або назавжди позбавлена  родинного оточення, має право на захист та на особливу допомогу з боку держави.
Ратифікуючи Конвенцію ООН про права дитини (набула чинності для України 27 вересня 1991 року), наша країна визнала важливість та необхідність усиновлення дітей-сиріт і  позбавлених батьківського піклування. 30 вересня в Україні відзначається День усиновлення.
Коли на світ з'являється малюк, батьки радіють і сяють посмішками. Нові незвичні ролі — мами і тата… Вони відчувають себе іншими людьми — відповідальнішими, дорослішими.
Батьківство — це велике щастя, і разом з тим велика жертовність. Це — безмежне розуміння та бажання подарувати синочку чи доньці любов, трепетну мить дива. Це — горе, поділене на кожного члена родини, та благополуччя, помножене на всіх. Родина, в якій виховується усиновлена дитина — особлива, міцна й великодушна.            І саме такі сім'ї ми вітаємо зі святом — Днем усиновлення!
Нехай у Ваших домівках завжди панують спокій і затишок, життя буде безхмарним та заможним. Хай найяскравіші зірки падають Вам у долоні та допомагають здійсненню всіх найзаповітніших мрій та сподівань!
Тим, у кого тільки-но народжується бажання допомогти знедоленій дитині, хочеться побажати, щоб при зустрічі з нею Ви не зупиняли себе, не стримували бажання притулити її до себе, погладити по голівці, взяти за руку. 
Загляньте у її сумні очі. Впізнаєте? Це Ваша дитина. Вона чекала на Вас від самого народження. Вона буде поруч, коли Ви робитимете свої перші кроки як тато і мама. Вона буде любити Вас, пробачати помилки, так як Ви будете пробачати їй дитячу неслухняність. І Ви станете справжньою дружною родиною.
Нехай прийняте Вами рішення про усиновлення хлопчика чи дівчинки стане одним із найкращих рішень у Вашому житті.  Хай любов, ласка, доброта, взаєморозуміння та відвертість допоможуть Вам у будівництві міцного довголіття власної родини.
Якщо Ви маєте бажання в серці — подарувати нову СІМ'Ю малюку або підлітку, що втратили своїх рідних, якщо у Вас виникнуть запитання, пропонуємо звернутись до  служби у справах дітей.
Адреса служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради: м. Ковель, вул. Неза
лежності, 73, каб. № 107, №108, тел. 6-17-24.
Служба у справах дітей міськвиконкому.
Дитинство — найважливіший період в житті людини. Саме в цей час вона формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи усіх необхідних знань, умінь і навичок.
 Для всебічного і гармонійного розвитку особи малеча повинна рости в сімейних умовах, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Кожна дитина, що тимчасово або назавжди позбавлена  родинного оточення, має право на захист та на особливу допомогу з боку держави.
Ратифікуючи Конвенцію ООН про права дитини (набула чинності для України 27 вересня 1991 року), наша країна визнала важливість та необхідність усиновлення дітей-сиріт і  позбавлених батьківського піклування. 30 вересня в Україні відзначається День усиновлення.
Коли на світ з'являється малюк, батьки радіють і сяють посмішками. Нові незвичні ролі — мами і тата… Вони відчувають себе іншими людьми — відповідальнішими, дорослішими.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1141
Читати далі
21.09.2017

IMG-1452680084027-VЩаслива людина – Микола Заікін

Кожен з нас розуміє щастя по-своєму. Для одних – це улюблена робота. Для других – міцне здоров’я. Для третіх – родинна злагода. Для четвертих – матеріальний достаток.
Для Миколи Михайловича Заікіна всі ці складові, безперечно, важливі. Але не менш важливе його життєве кредо: «Йти вперед, добиватися більшого!». А ще – активна трудова і громадянська позиції, готовність і бажання робити добро людям, відчувати свою потрібність суспільству. Таким виховали його батьки, зробило життя, не завжди до нього прихильне  і ласкаве. Однак Микола Михайлович труднощів ніколи не лякався, мужньо їх переборював і неодмінно досягав поставленої мети.
Народився герой нашої розповіді 22 травня 1955 року у далекій Башкирії. Батько Михайло Трохимович трудився головним інженером на одному з тамтешніх підприємств, мати Анна Павлівна – швачкою на швейній фабриці. Окрім Миколи, у сім’ї виховувалися брат Василь і сестра Надія.
З малих років батьки прищеплювали їм любов до праці, почуття відповідальності за доручену справу.
Після закінчення середньої школи Микола Заікін з 1973 по 1975 роки служив в армії. На службу був призваний з робітничих лав «Ковельсільмашу», де розпочав свою трудову біографію слюсарем у 1972 році. Згодом здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, отримавши фах інженера-механіка.
Молодий спеціаліст на роботі виявляв ініціативу, творчий підхід при вирішенні будь-яких виробничих питань. Тому його цінувало керівництво підприємства, поважали робітники й інженерно-технічні працівники.
– Працювати у ті часи було нелегко, але цікаво, – згадує Микола Михайлович. – Завод сільськогосподарських машин, як він тоді називався, постійно розширював виробничі потужності, нарощував обсяги вироблюваної продукції для потреб села, яке користувалося великою популярністю у різних куточках колишнього Радянського Союзу. Через те високими були вимоги до кадрів, суворим контроль за їх роботою.
l
Йшли роки. На жаль, зміни, які відбулися в країні, не завжди йшли на користь колективу «Ковельсільмаш». В ринкових умовах доводилося шукати шляхи збереження підприємства, недопущення його до банкрутства, як це сталося з багатьма заводами машинобудівної галузі.
З 1991 року «Ковельсільмаш» – акціонерне товариство. Згодом воно стало ВАТ, а нині – Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Ковельсільмаш». І впродовж усього цього часу випробувань і кардинальних змін Микола Заікін, як-то кажуть, – на перших «ролях». Нині він  – Президент ТзОВ. Звичайно, сьогодні й обсяги виробництва не ті, що були колись, і кількість робітників та інженерно-технічних працівників значно скоротилася, але підприємство живе, не пасує перед труднощами, впевнено дивиться у майбутнє.
Ми поцікавилися у службах «Ковельсільмашу», що ж тут зараз виробляють? Виявилося, що підприємство займається виробництвом машин та устаткування для сільського та комунального господарства, запасних частин та комплектуючих для теплоелектростанцій, елементів гірничо­шахтного обладнання, поковок різної ваги та складності, круглоланкових ланцюгів різних калібрів, запчастин, напівфабрикатів та комплектуючих для підприємств ВПК України.
Для сільського господарства виготовляють машини для внесення мінеральних і органічних  добрив різних модифікацій та виконань, гноєприбиральну техніку різних модифікацій (гноєприбиральні конвеєри скребкові, установки скреперні), ґрунтообробну техніку, картоплесаджалки, картоплекопалки, катки водоналивні ґрунтові. Для комунального господарства випускають подрібнювачі деревини, машини для розкидання пісково­соляної суміші, навісне обладнання для тракторів та машин, контейнери для побутових відходів. Для гірничо­шахтного обладнання виготовляють ланцюги скребкові, ланки, скребки, зірочки, гаки, стяжки та траверси. Для ТЕС пропонують  пиложивильники різних модифікацій, запасні частини для допоміжного енергетичного обладнання (сита водоочисні, молотки струшування, ланцюги пластинчасті, мотор­редуктори планетарні, черв’ячні та ін.).
Зважаючи на зусилля та досягнення керівника, у 2009 році Виробниче об’єднання «Ковельсільмаш» здобуло Сертифікат на право використання знака якості. Крім того, на підприємстві розроблено і запроваджено у виробництво: розкидач органічних добрив з вертикальним бітером, машину КСГ-9 (конвеєр гноєприбиральний) з кованим ланцюгом, граблі­ворушилки.
Підприємство не стоїть на місці. Враховуючи побажання клієнтів, постійно модернізує свою техніку, розробляє її нові види. Так, активно ведеться розробка машин для внесення рідких органічних добрив об’ємом 12 м3, машин для внесення мінеральних добрив об’ємом до 10 м3, тракторних причепів вантажопідйомністю 2 тонни, пиложивильника на електростанцію.
Гордістю виробничого об’єднання «Ковельсільмаш» та конкурентоспроможною на ринках збуту є продукція, яку виготовляє цех ланцюгів,  ковальсько­пресовий цех, цех сільськогосподарської техніки та ін. За останні роки розроблено та впроваджено в виробництво ПЗМ­200 (транспортер зерна), нові модифікації пиложивильників для вітчизняних енергогенеруючих підприємств та запчастини до них, збільшена номенклатура поковок.
Завдяки умілій організації виробництва ВО «Ковельсільмаш» постійно розширює свої ринки збуту. Продукцію заводу добре знають не тільки в Україні, але й за кордоном – зокрема, в Білорусі, Польщі, Німеччині, Прибалтиці.
l
Але сказати про Миколу Заікна тільки як про тямущого, вмілого організатора виробництва, новатора й сучасного менеджера – значить, сказати лише половину. Бо поле його діяльності набагато ширше. Він багато зусиль доклав для фінансової і матеріальної допомоги Українській армії і добровольчих батальйонів, котрі воюють в зоні АТО. 
Так, «Ковельсільмаш» освоїв випуск  ряду виробів в кооперації з підприємствами державного концерну «Укроборонпром». Зокрема, це деталі для виготовлення нової бойової техніки, ремонту та модернізації наявної бойової техніки Збройних Сил України. Крім того, підприємством було запроваджено у виробництво виріб, який рятував життя нашим військовим, – протикумулятивний екран для бронетехніки.
Крім того, під керівництвом Миколи Михайловича підприємство продовжує відігравати важливу роль в соціально­економічному розвитку Волинської області. «Ковельсільмаш» став справжньою кузнею кадрів, яка виховала цілу плеяду висококласних фахівців, які згодом продовжили роботу в органах державної влади і місцевого самоврядування, на підприємствах промислового і сільськогосподарського виробництва, спеціалістів середньої ланки. Цій меті служила і служить діяльність колективів Ковельського професійно­технічного училища №7 (тепер – Ковельський професійний ліцей, який працює у складі міського центру професійної освіти),  машинобудівного технікуму (тепер – Ковельський промислово­економічний коледж Луцького національного технічного університету).
Підприємство дало робочі місця тисячам волинян, забезпечило їх житлом, соціально­культурними закладами, дитячими дошкільними установами, сприяло будівництву навчальних закладів.
За роки відданої та плідної праці на заводі М. М. Заікін впровадив понад 150 наукових та раціоналізаторських винаходів, особисто переробив 2 автомобілі «Волинянка», які атестовані на заводі виробника; власноручно виготовив трактор та автомобіль  ГАЗ-3902, яким  об’їздив половину Європи. На посаді технічного директора, Голови правління, Президента  організовує суботники із впорядкування міської території навколо підприємства, матеріально та технічно допомагає  навчальним закладам, підтримує об’єкти соціальної сфери. Бере активну участь у загальноміських заходах, є членом виконкому Ковельської міської ради. 
Відзначений Подякою Прем’єр­міністра України (2009 р.), Почесною грамотою Міністерства промислової політики України (2013 р.).  У 2016 р. здобув звання «Меценат року у м. Ковелі». Щорічно отримує нагороди від Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації, від Ковельської міської влади за вагомий внесок у розвиток Волині. За успіхи у виробничій, технічній та громадський діяльності  неодноразово відзначений грамотами та подяками керівництва підприємства, преміями та авторськими винагородами. 
А Указом Президента України від 23 вересня 2016 року, № 407 Миколі Заікіну присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, впровадження передових технологій у виробництво сучасної продукції, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм. Що й говорити, нагорода цілком заслужена. До речі, подібне звання мають на Волині лише дві людини – Микола Михайлович і голова облдержадміністрації Володимир Гунчик.
Микола Заікін щасливий у шлюбі: разом з дружиною Валентиною Несторівною виростили трьох чудових дітей. Старша донька Анна  має власний бізнес, середній син Михайло – головний інженер ВО «Ковельсільмаш», молодший син Василь – заступник головного інженера підприємства «Ковельтепло». Микола Михайлович – щасливий дідусь, у нього 7 онуків. Старший онук Владислав продовжив династію машинобудівників  і пішов слідами дідуся: у 7 класі сам власноручно сконструював робота для роботи в небезпечних місцях. Успішно  навчається в Ковельському промислово­економічному коледжі ЛНТУ.
Незважаючи на шалений ритм життя, знаходить час для активного дозвілля. Так,  багато років захоплюється лижним спортом. Дуже цінує моменти, коли випадає нагода на кілька годин поєднатись з природою під час риболовлі або мисливства, де можна поринути думками в минуле і майбутнє, відпочити душею і тілом, відволіктись від буденності та безкінечних життєвих проблем.
Словом, життя у Миколи Михайловича – активне, творче, багате на добрі справи. Звичайно, бувають і проблеми, і негаразди, долати які йому допомагають оптимізм, наполегливість, уміння, як-то кажуть, тримати удар.
З нагоди професійного свята – Дня машинобудівника, яке в Україні відзначатимуть наступної неділі, 24 вересня, шлемо і Президенту ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш», і очолюваному ним колективу, і сім’ї найкращі вітання й добрі побажання. Хай збудуться всі Ваші плани і задуми, а Господь подарує Своє благословення на многії і благії літа!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: Президент ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» Микола Заікін; в колі сім’ї; з онуком Владиком; власноручно виготовлений Миколою Михайловичем автомобіль; сконструйований онуком Владиком робот для використання у небезпечних для життя місцях.
Фото 
Вікторії ПРИХОДЬКО.
Кожен з нас розуміє щастя по-своєму. Для одних – це улюблена робота. Для других – міцне здоров’я. Для третіх – родинна злагода. Для четвертих – матеріальний достаток.
Для Миколи Михайловича Заікіна всі ці складові, безперечно, важливі. Але не менш важливе його життєве кредо: «Йти вперед, добиватися більшого!». А ще – активна трудова і громадянська позиції, готовність і бажання робити добро людям, відчувати свою потрібність суспільству. Таким виховали його батьки, зробило життя, не завжди до нього прихильне  і ласкаве. Однак Микола Михайлович труднощів ніколи не лякався, мужньо їх переборював і неодмінно досягав поставленої мети.
Народився герой нашої розповіді 22 травня 1955 року у далекій Башкирії. Батько Михайло Трохимович трудився головним інженером на одному з тамтешніх підприємств, мати Анна Павлівна – швачкою на швейній фабриці. Окрім Миколи, у сім’ї виховувалися брат Василь і сестра Надія.
З малих років батьки прищеплювали їм любов до праці, почуття відповідальності за доручену справу.
Після закінчення середньої школи Микола Заікін з 1973 по 1975 роки служив в армії. На службу був призваний з робітничих лав «Ковельсільмашу», де розпочав свою трудову біографію слюсарем у 1972 році. Згодом здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, отримавши фах інженера-механіка.
Молодий спеціаліст на роботі виявляв ініціативу, творчий підхід при вирішенні будь-яких виробничих питань. Тому його цінувало керівництво підприємства, поважали робітники й інженерно-технічні працівники.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2776
Читати далі

Благодійність / Інформує служба “102”

15.09.2017
На “гарячому» затримали крадіїв
5 вересня  до Ковельського відділу поліції звернувся  40-річний ковельчанин із заявою про те, що невідомі проникли в будинок.
На місце події одразу ж прибув наряд патрульної поліції. У середині приватного будинку працівниками поліції було затримано 5 осіб, які викрали електродвигун та 10 м кабелю. Власникам завдано збитків на суму більше 6 тисяч гривень.
Правоохоронцями було встановлено особи крадіїв. Ними виявились 22-річний ковельчанин, двоє 17-річних, 16- та 15-річних студентів місцевого училища.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст.185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Наразі молодики перевіряються на причетність до скоєння аналогічних злочинів. Триває слідство.
Голобчанина побив знайомий
29 серпня до Ковельсього відділу поліції надійшло повідомлення з міської лікарні про те, що доставлено 25-річного жителя Голоб з діагнозом “алкогольна кома”.
Поліцейськими було встановлено, що у потерпілого також наявні тілесні ушкодження у вигляді закритої важкої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, перелому кісток склепіння та основи черепа.
Як з’ясувалось, напередодні, під час заготівлі дров поблизу села Вівчицька Ковельсього району, у потерпілого виник конфлікт із 26-річним місцевим мешканцем, який побив його палицею.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Вирішується питання про обрання міри запобіжного заходу. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми  років.
Ковельчанин обікрав родичку
7 вересня до Ковельського відділу поліції звернулась 67- річна ковельчанка із заявою про крадіжку.
Як повідомила пенсіонерка, з травня по червень з банківської картки її дочки невідомим спритником  було знято 6000 гривень.
Працівниками поліції встановлено, що крадіжки причетний онук заявниці, син іншої дочки, 26- річний ковельчанин. Хлопець уже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення хуліганства.
Відомості будуть внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Триває слідство.
Ковельський відділ поліції Волинської області.
Загрожує до восьми років позбавлення волі
У Ковельську центральну районну лікарню в стані коми госпіталізували 50-річну місцеву жительку. Поліцейські з’ясували, що умисні тяжкі тілесні ушкодження постраждалій завдав її чоловік. За цим фактом слідчі розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України.
Подія трапилася у місті Ковелі. Напередодні 59-річний місцевий житель, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, побив 50-річну дружину. Внаслідок завданих травм жінка впала в кому. Постраждалу швидка медична допомога доставила до районної лікарні. Медики діагностували в неї, зокрема, закриту черепно-мозкову травму та забій головного мозку.
Поліцейські за фактом заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Сектор комунікації поліції Волинської області.
Інформує служба “102”

квартираНа “гарячому» затримали крадіїв

5 вересня  до Ковельського відділу поліції звернувся  40-річний ковельчанин із заявою про те, що невідомі проникли в будинок.
На місце події одразу ж прибув наряд патрульної поліції. У середині приватного будинку працівниками поліції було затримано 5 осіб, які викрали електродвигун та 10 м кабелю. Власникам завдано збитків на суму більше 6 тисяч гривень.
Правоохоронцями було встановлено особи крадіїв. Ними виявились 22-річний ковельчанин, двоє 17-річних, 16- та 15-річних студентів місцевого училища.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст.185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Наразі молодики перевіряються на причетність до скоєння аналогічних злочинів. Триває слідство.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 666
Читати далі
07.09.2017
Депортація 
чи переселення?

концтаборДепортація  чи переселення?

Вересень 1944-го року, місце дії – Холмщина, Підляшшя, Надсяння та Лемківщина. Селами ходять агітатори та закликають переїхати на схід Радянської України. Вони описують казкові картини майбутнього життя. Люди неохоче слухають ті розповіді, адже знають, що правда є іншою. Комуністичні пропагандисти виконують умови договору від 9 вересня 1944-го року між УРСР і Польщею про евакуацію населення. Тобто поляки позбувалися етнічних українців на території Холмщини та Підляшшя, а відповідно Радянський Союз позбувався польського населення на західно-українських територіях. 
Їм пообіцяли “комуністичний рай” та світле майбутнє, натомість за роботу у колгоспах вони отримували невелику торбу зерна. Перший рік  доїдали припаси, привезені з собою, а потім почався голод. Декілька тижнів у вагонах для худоби та дні проведені на залізничних станціях ці українці пам’ятатимуть все життя. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 851
Читати далі
07.09.2017
Кому
мільйони, а кому – казочку про курочку-рябу

 курятина1 Кому мільйони, а кому – казочку про курочку-рябу

Я іноді думаю: чи заходять час від часу наші можновладці у магазини чи на ринки? Чи відомі їм реальні ціни на продукти харчування, не кажучи вже про одяг або взуття? Чи бувають вони в аптеках і купують ліки для себе, членів сім’ї?
Чомусь переконаний, що мої запитання риторичні і на усі можна сміливо відповідати: «Ні!».  Бо коли було б «Так!», то не було б так, як є нині.
А що є?
На мою думку, власть імущі, котрі засідають у парламенті, уряді, президентській адміністрації, реалії українського життя бачать крізь рожеві окуляри і навіть не замислюються над тим, що більшість нашого населення живе за межею бідності або на грані цієї межі.
Адже для того, щоб жити, людина повинна, в першу чергу, повноцінно харчуватися. Як кажуть, не жити, щоб їсти, але їсти, щоб жити.
Чи можливо це сьогодні, наприклад, для пересічного пенсіонера, котрий щомісячно отримує мінімальну або трохи більшу пенсію?
Судіть самі.
Згідно з даними статистики, станом на 1 вересня ціни за 1 кілограм в Україні  у середньому становлять (в гривнях):
–курячої гомілки – 51,0;
–курячої задньої четвертинки – 50;
–тушки бойлера – 54;
–курячого стегна – 65;
–курячого філе – 87 (!).
В деяких гіпер- і супермаркетах ціни ще вищі. Як стверджують маркетологи,  курятина за своєю вартістю уже зрівнялася з вартістю європейською, а подекуди навіть перевищує її.
Чому я веду мову про курятину, хоч свинина, телятина і яловичина ще дорожчі? А тому, що для багатьох моїх земляків ще донедавна м’ясо птиці, субпродукти з неї (крила, шлунки, шиї і т. д.) були найбільш доступними й не раз виручали у важку хвилину. Бульйон з гомілки, запечені крильця чи котлети з курячого фаршу можна було придбати дешево, приготувати швидко й  нагодувати сім’ю або гостей досить смачно.
А що робити тепер нещасному пенсіонеру, багатодітній сім’ї, хворому інваліду? Та, зрештою, і тому, хто працює, якщо врахувати, що середня заробітна плата в Україні не досягає 200 євро? Для порівняння скажу, що середньостатистичний білорус отримує 308 євро, румун – 521, латвієць – 648, угорець – 699, словак – 702, поляк – 763 євро. Відповідно перший може собі придбати продуктів на 30 відсотків більше, другий – на 93, третій – на 78, четвертий – на 101, п’ятий – на 102, шостий – на 150 (!) відсотків, ніж українець.
Найцікавіше у цій, образно кажучи, трагікомедії, полягає у тому, що курятини в Україні виробляють достатньо і, здавалося б, нею можна забезпечити місцеве населення, якщо не повністю за помірними цінами, то хоча б відсотків на 70–80. Але парадокс у тому, що курячі «королі», отримуючи дотацію з Державного бюджету, вироблену продукцію реалізують не лише в Україні, а левову частку її експортують за кордон. В кінцевому підсумку, курятина дорожчає, а виробники отримують надприбутки за рахунок наших із вами податків.
Так, як повідомляють ЗМІ, відома фірма «Наша Ряба» отримала в першому півріччі понад 40 відсотків загальної суми дотації (а це приблизно 810 млн. грн.), але від того її продукція не здешевшала і, судячи з усього, дешевшати не буде.
Безперечно, свій внесок у справу «покращення життя вже сьогодні» зробив наш рідний уряд, відмінивши державне регулювання на товари першої необхідності, до яких належать продукти харчування. Внаслідок цього олігархи-монополісти одержали «зелене світло» на шляху подальшого нарощування своїх статків, а пересічні українці – велику дулю без маку.
На фоні масового збіднення народу уряд дозволив із січня 2017 року чиновникам нараховувати собі премії і надбавки до зарплати. Як пише заступник головного редактора газети «Волинь-нова» Галина Світліковська, влада вважає, що «економічна криза в державі закінчилася, нехай краще отримують законно, аніж беруть хабарі. Так простим людям вкотре продемонстрували, що їх мають за дурнів» («Волинь-нова від 29 серпня ц. р.).
Далі пані Галина наводить суми одержуваних зарплат і премій нашими високопосадовцями. Щоб зайвий раз не дратувати читачів, не буду їх перелічувати, бо такі гроші нам із вами й уві сні не сняться. Процитую лише один абзац: «Але рекордсменами стали чиновники Міністерства юстиції, зокрема Департаменту виконавчої служби, які у травні-червні нарахували собі по декілька мільйонів гривень. Думаєте, хтось поцікавився, за які заслуги  така щедра плата? Це за неуважність під час наради глава уряду може публічно поганити, а надмірне грошолюбство у нас гріхом не вважається».
Що можна додати до слів колеги по журналістському цеху? Хіба лише одне: влада (передусім – київська) не чує ані голосу медіа-спільноти, ані  стогону доведених до відчаю бідолашних пенсіонерів, хворих, знедолених, самотніх. Як-то кажуть, «своїм» – мільйони і мільярди, а «чужим» – казочку про курочку-рябу, бо самої курочки невдовзі не докупимося через її астрономічну ціну.
Схоже, однак, на те, що й «казочок» незабаром не буде кому розповідати – нашу пресу поступово заганяють в такий глухий кут, з якого виходу не видно. А «Укрпошта» замість того, щоб займатися  поширенням і передплатою періодичних видань, здешевленням вартості її доставки  до читача, подала заявку на дозвіл …торгувати природним газом (!!!). Мовляв, кому ті газети сьогодні, коли існують провладні телеканали, потрібні? Обходяться люди без продуктів харчування, обійдуться і без харчів духовних.
А між тим, в очільника «Укрпошти» і без торгівлі газом сьогодні заробітна плата перевищує 300 тисяч гривень. А що буде, коли він прибере до рук і «голубе паливо»?
Ростемо ж ми, гей!..
Охрім СВИТКА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 666
Читати далі
07.09.2017

21034726_347930685646008_5503063625068218542_nУ Ковелі стартував унікальний проект “З Батьківщиною у серці
Його мета — об’єднати ковельчан незалежно від віку, професії чи релігії у спільному створенні національної вишиванки, що за розмірами відповідатиме  найбільшому у світі пам’ятнику Т. Г. Шевченку.

На День Незалежності в Ковелі з ініціативи ГО “ВЕЛИКА ІДЕЯ”, за підтримки Ковельської міської ради і міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді стартував унікальний проект  «З Батьківщиною у серці» (на знімках). 

Усі бажаючі мали змогу долучитись до створення мистецької пам’ятки – вишиванки для монумента Кобзаря. Загальні розміри  сорочки 3,0 х 3,60 м, вишиваної частини  – маніжки – 1,5х0,81м, манжетів – 1,0х0,4м.
Під час урочистостей в знак єдності, побажання миру та процвітання Україні на полотно було накладено перші стібки. Їх зробили – головна кравчиня проекту Алла Лущенкова (фірма “Аліса”), знані вишивальниці Ніна Габрилевич (ГО “Союз українок”) і Ольга Руднік разом з пятирічною ковельчанкою Улянкою Нечипорук та військовий, захисник Донецького аеропорту з 80-ї бригади, ковельчанин Віталій П’ясецький. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 837
Читати далі

Благодійність / Друзі пізнаються в біді

23.08.2017

планшетДрузі пізнаються в біді

– Я тепер «зірка» ютуба, – каже Вова Рубіновський. Мене і про мою долю знають в інтернеті та в усіх газетах. 
Завдяки публікаціям в газетах « Вісник», «Твій вибір», «Вісті Ковельщини» та «Сімейна газета», а також інтернету багато людей довідались про нелегку долю 8-річного хлопчика – Вову Рубіновського, якого мама самотужки з Божою поміччю ставить (в повному розумінні слова) на ноги. 
Нагадаю: хлопчик не ходив сам, не одягався. А тепер, після декількох сеансів лікування у Трускавці, Вова сам, тримаючись за поручні може зайти аж на 4-й(!) поверх. 
Попередньо я згадувала, що хлопчик мріяв мати хоча б старенький ноутбук або планшет. Виявляється, Бог знайшов і таких людей, які, прочитавши в газеті про Вову, по телефону зв’язалися з мамою і приїхали в Ковель до хлопчика, щоб збулася мрія дитини – подарували планшет. Це подружжя – старшого віку, родом з смт Люблинця і с. Довгонос. Майже 50 років тому після закінчення вузів залишились працювати і жити у Києві. 
Прізвища свого навідріз відмовились називати, сказали: «Ми не хочемо себе афішувати. Нам це не треба. Ми не депутати, що дадуть копійку, а кричать, що дали мільйон». Ці хороші люди назвали лише свої імена: Анатолій Костянтинович і Клавдія Іванівна. Вони навіть сфотографуватися не схотіли. Мама Вови Руслана  Сергіївна від щирого серця дякує цим сивочолим людям і шле низький материнський уклін за їхнє добре серце. Зараз хлопчик не натішиться планшетом, завдяки якому він вивчає підводний світ риб, водоростей, мешканців океанів та морів.
Через інтернет, зайшовши на сайт газети «Вісник», про Вову дізналися і в Польщі. Подружня пара поляків українського походження з м. Щеціна пан Іван з дружиною завітали до Рубіновських у гості. Вони привезли для хлопчика продукти, одяг, взуття, пральний порошок, ортопедичне взуття, предмети особистої гігієни. Вова дуже вдячний цим людям. На знак вдячності дочки Руслани Сергіївни Анна і Вікторія подарували полякам картину, вишиту бісером, але благодійники не захотіли взяти її безоплатно – тож дали  гроші, які пішли на лікування Вови. 
Сім’я Рубіновських вдячна ковельчанину Андрію Луцику та його друзям, що служили в АТО, за подарований сучасний ролятор і за смачний шоколад. Вова прямо «бігає» з ним по вулиці. Каже: «Головне – відірватися від землі! Я як буду сам ходити – то обійду всіх сусідів, усі магазини…». Дитина дуже оптимістично налаштована. Хлопчик має багато друзів. Він свою маму настроює на позитив, не дає їй опускати руки. Жодного разу Вова не сплакнув, не відмовився від процедур, коли йому робили розтяжку в паху, і на диво лікарям, лікування  дає позитивні результати. 
А тепер дуже важливо не упустити момент і у листопаді знову поїхати на лікування. Для цього необхідно зібрати 30 тисяч гривень. Бог ніколи не залишає таких людей у біді. Коли  вони поверталися з Трускавця додому, подорожчали квитки на потяг, і їм вистачило грошей лише до Львова, а 150 гривень ще потрібно було заплатити до Ковеля. Мати, не маючи ні копійки грошей, з подивом побачила, що на картку надійшли гроші від невідомої людини в сумі 150 гривень. Хіба це не Божа милість?
Вова молиться за усіх, хто йому допомагає, і просить Бога, щоб у них ніколи не боліли ноги і спина, а лікарям просить у Бога повернути здоров’я, яке вони витратили на нього. Руслана Сергіївна також дуже вдячна своїй мамі Присяжнюк Ларисі Олександрівні, яка живе в Луцьку, за моральну і фінансову підтримку. Бабуся хоче, щоб онучок швидше вилікувався, а тому кожного місяця зі своєї мізерної пенсії відкладає гроші.  Вона сама перенесла інсульт, втратила зір.
Вова і його мама сподіваються на Божу допомогу, на те, що через небайдужих людей сім’я знайде кошти на реабілітацію,  і звертається до всіх, хто може і хоче допомогти їм.
Сім’я проживає у м. Ковелі на вул. Коперника, 39. Тел. 066-342-47-89 – мама Рубіновська Руслана. Картка ПриватБанку 4149497845629940.
Галина Оліферчук.          
– Я тепер «зірка» ютуба, – каже Вова Рубіновський. Мене і про мою долю знають в інтернеті та в усіх газетах. 
Завдяки публікаціям в газетах « Вісник», «Твій вибір», «Вісті Ковельщини» та «Сімейна газета», а також інтернету багато людей довідались про нелегку долю 8-річного хлопчика – Вову Рубіновського, якого мама самотужки з Божою поміччю ставить (в повному розумінні слова) на ноги. 
Нагадаю: хлопчик не ходив сам, не одягався. А тепер, після декількох сеансів лікування у Трускавці, Вова сам, тримаючись за поручні може зайти аж на 4-й(!) поверх. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 835
Читати далі
17.08.2017
Червоний Хрест: вчора, сьогодні, завтра

хрестЧервоний Хрест: вчора, сьогодні, завтра

Міжнародний рух Червоного Хреста має глибоке історичне коріння, давні традиції служіння добру і людяності. Створений в середині ХІХ ст., він спрямував свою діяльність на полегшення долі постраждалих практично за будь-яких надзвичайних ситуацій.
Червоний Хрест – іноді єдина і остання надія. Він перетворився у всесвітній гуманістичний рух, який об’єднує понад 175 національних Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, а також Міжнародний Комітет Червоного Хреста і Міжнародну Федерацію Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Унікальний за своїм характером, «червонохресний» рух  витримав випробування часом і зарекомендував себе в світі як впливова громадська сила.
Ідея створення Червоного Хреста зародилась серед жахів страждань війни як вияв милосердя і співчуття до її жертв, прагнення полегшити  їх долю. Це пов’язано з  громадянином  Швейцарії  Андрі  Дюнаном.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2482
Читати далі
27.07.2017
Кабмін виділив 15 мільйонів
 гривень на виборчий округ народного депутата України Степана Івахіва*

садКабмін виділив 15 мільйонів гривень на виборчий округ народного депутата України Степана Івахіва 

З них понад 4 мільйони 430 тисяч гривень субвенції з Державного бюджету  на здійснення заходів соціально-економічного розвитку отримають місцеві бюджети Ковеля, Ковельського району та сільських рад ОТГ на території району. Це стало можливим завдяки скоординованій роботі офісу народного депутата України Степана Івахіва, Ковельської районної державної адміністрації та місцевих рад. Отримані від держави кошти підуть на термомодернізацію дошкільних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл Ковеля та  Ковельського району. Також передбачено будівництво дитячих майданчиків у селах Велицьку та Мощеній. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 721
Читати далі