Благодійність / Щаслива людина – Микола Заікін

21.09.2017

Щаслива людина – Микола Заікін

Кожен з нас розуміє щастя по-своєму. Для одних – це улюблена робота. Для других – міцне здоров’я. Для третіх – родинна злагода. Для четвертих – матеріальний достаток.

Для Миколи Михайловича Заікіна всі ці складові, безперечно, важливі. Але не менш важливе його життєве кредо: «Йти вперед, добиватися більшого!». А ще – активна трудова і громадянська позиції, готовність і бажання робити добро людям, відчувати свою потрібність суспільству. Таким виховали його батьки, зробило життя, не завжди до нього прихильне і ласкаве. Однак Микола Михайлович труднощів ніколи не лякався, мужньо їх переборював і неодмінно досягав поставленої мети.

Народився герой нашої розповіді 22 травня 1955 року у далекій Башкирії. Батько Михайло Трохимович трудився головним інженером на одному з тамтешніх підприємств, мати Анна Павлівна – швачкою на швейній фабриці. Окрім Миколи, у сім’ї виховувалися брат Василь і сестра Надія.

З малих років батьки прищеплювали їм любов до праці, почуття відповідальності за доручену справу.

Після закінчення середньої школи Микола Заікін з 1973 по 1975 роки служив в армії. На службу був призваний з робітничих лав «Ковельсільмашу», де розпочав свою трудову біографію слюсарем у 1972 році. Згодом здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, отримавши фах інженера-механіка.

Молодий спеціаліст на роботі виявляв ініціативу, творчий підхід при вирішенні будь-яких виробничих питань. Тому його цінувало керівництво підприємства, поважали робітники й інженерно-технічні працівники.

– Працювати у ті часи було нелегко, але цікаво, – згадує Микола Михайлович. – Завод сільськогосподарських машин, як він тоді називався, постійно розширював виробничі потужності, нарощував обсяги вироблюваної продукції для потреб села, яке користувалося великою популярністю у різних куточках колишнього Радянського Союзу. Через те високими були вимоги до кадрів, суворим контроль за їх роботою.

Йшли роки. На жаль, зміни, які відбулися в країні, не завжди йшли на користь колективу «Ковельсільмаш». В ринкових умовах доводилося шукати шляхи збереження підприємства, недопущення його до банкрутства, як це сталося з багатьма заводами машинобудівної галузі.

З 1991 року «Ковельсільмаш» – акціонерне товариство. Згодом воно стало ВАТ, а нині – Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Ковельсільмаш». І впродовж усього цього часу випробувань і кардинальних змін Микола Заікін, як-то кажуть, – на перших «ролях». Нині він – Президент ТзОВ. Звичайно, сьогодні й обсяги виробництва не ті, що були колись, і кількість робітників та інженерно-технічних працівників значно скоротилася, але підприємство живе, не пасує перед труднощами, впевнено дивиться у майбутнє.

Ми поцікавилися у службах «Ковельсільмашу», що ж тут зараз виробляють? Виявилося, що підприємство займається виробництвом машин та устаткування для сільського та комунального господарства, запасних частин та комплектуючих для теплоелектростанцій, елементів гірничошахтного обладнання, поковок різної ваги та складності, круглоланкових ланцюгів різних калібрів, запчастин, напівфабрикатів та комплектуючих для підприємств ВПК України.

Для сільського господарства виготовляють машини для внесення мінеральних і органічних добрив різних модифікацій та виконань, гноєприбиральну техніку різних модифікацій (гноєприбиральні конвеєри скребкові, установки скреперні), ґрунтообробну техніку, картоплесаджалки, картоплекопалки, катки водоналивні ґрунтові. Для комунального господарства випускають подрібнювачі деревини, машини для розкидання пісковосоляної суміші, навісне обладнання для тракторів та машин, контейнери для побутових відходів. Для гірничошахтного обладнання виготовляють ланцюги скребкові, ланки, скребки, зірочки, гаки, стяжки та траверси. Для ТЕС пропонують пиложивильники різних модифікацій, запасні частини для допоміжного енергетичного обладнання (сита водоочисні, молотки струшування, ланцюги пластинчасті, моторредуктори планетарні, черв’ячні та ін.).

Зважаючи на зусилля та досягнення керівника, у 2009 році Виробниче об’єднання «Ковельсільмаш» здобуло Сертифікат на право використання знака якості. Крім того, на підприємстві розроблено і запроваджено у виробництво: розкидач органічних добрив з вертикальним бітером, машину КСГ-9 (конвеєр гноєприбиральний) з кованим ланцюгом, грабліворушилки.

Підприємство не стоїть на місці. Враховуючи побажання клієнтів, постійно модернізує свою техніку, розробляє її нові види. Так, активно ведеться розробка машин для внесення рідких органічних добрив об’ємом 12 м3, машин для внесення мінеральних добрив об’ємом до 10 м3, тракторних причепів вантажопідйомністю 2 тонни, пиложивильника на електростанцію.

Гордістю виробничого об’єднання «Ковельсільмаш» та конкурентоспроможною на ринках збуту є продукція, яку виготовляє цех ланцюгів, ковальськопресовий цех, цех сільськогосподарської техніки та ін. За останні роки розроблено та впроваджено в виробництво ПЗМ200 (транспортер зерна), нові модифікації пиложивильників для вітчизняних енергогенеруючих підприємств та запчастини до них, збільшена номенклатура поковок.

Завдяки умілій організації виробництва ВО «Ковельсільмаш» постійно розширює свої ринки збуту. Продукцію заводу добре знають не тільки в Україні, але й за кордоном – зокрема, в Білорусі, Польщі, Німеччині, Прибалтиці.

Але сказати про Миколу Заікна тільки як про тямущого, вмілого організатора виробництва, новатора й сучасного менеджера – значить, сказати лише половину. Бо поле його діяльності набагато ширше. Він багато зусиль доклав для фінансової і матеріальної допомоги Українській армії і добровольчих батальйонів, котрі воюють в зоні АТО.

Так, «Ковельсільмаш» освоїв випуск ряду виробів в кооперації з підприємствами державного концерну «Укроборонпром». Зокрема, це деталі для виготовлення нової бойової техніки, ремонту та модернізації наявної бойової техніки Збройних Сил України. Крім того, підприємством було запроваджено у виробництво виріб, який рятував життя нашим військовим, – протикумулятивний екран для бронетехніки.

Крім того, під керівництвом Миколи Михайловича підприємство продовжує відігравати важливу роль в соціальноекономічному розвитку Волинської області. «Ковельсільмаш» став справжньою кузнею кадрів, яка виховала цілу плеяду висококласних фахівців, які згодом продовжили роботу в органах державної влади і місцевого самоврядування, на підприємствах промислового і сільськогосподарського виробництва, спеціалістів середньої ланки. Цій меті служила і служить діяльність колективів Ковельського професійнотехнічного училища №7 (тепер – Ковельський професійний ліцей, який працює у складі міського центру професійної освіти), машинобудівного технікуму (тепер – Ковельський промисловоекономічний коледж Луцького національного технічного університету).

Підприємство дало робочі місця тисячам волинян, забезпечило їх житлом, соціальнокультурними закладами, дитячими дошкільними установами, сприяло будівництву навчальних закладів.

За роки відданої та плідної праці на заводі М. М. Заікін впровадив понад 150 наукових та раціоналізаторських винаходів, особисто переробив 2 автомобілі «Волинянка», які атестовані на заводі виробника; власноручно виготовив трактор та автомобіль ГАЗ-3902, яким об’їздив половину Європи. На посаді технічного директора, Голови правління, Президента організовує суботники із впорядкування міської території навколо підприємства, матеріально та технічно допомагає навчальним закладам, підтримує об’єкти соціальної сфери. Бере активну участь у загальноміських заходах, є членом виконкому Ковельської міської ради.

Відзначений Подякою Прем’єрміністра України (2009 р.), Почесною грамотою Міністерства промислової політики України (2013 р.). У 2016 р. здобув звання «Меценат року у м. Ковелі». Щорічно отримує нагороди від Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації, від Ковельської міської влади за вагомий внесок у розвиток Волині. За успіхи у виробничій, технічній та громадський діяльності неодноразово відзначений грамотами та подяками керівництва підприємства, преміями та авторськими винагородами.

А Указом Президента України від 23 вересня 2016 року, № 407 Миколі Заікіну присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, впровадження передових технологій у виробництво сучасної продукції, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм. Що й говорити, нагорода цілком заслужена. До речі, подібне звання мають на Волині лише дві людини – Микола Михайлович і голова облдержадміністрації Володимир Гунчик.

Микола Заікін щасливий у шлюбі: разом з дружиною Валентиною Несторівною виростили трьох чудових дітей. Старша донька Анна має власний бізнес, середній син Михайло – головний інженер ВО «Ковельсільмаш», молодший син Василь – заступник головного інженера підприємства «Ковельтепло». Микола Михайлович – щасливий дідусь, у нього 7 онуків. Старший онук Владислав продовжив династію машинобудівників і пішов слідами дідуся: у 7 класі сам власноручно сконструював робота для роботи в небезпечних місцях. Успішно навчається в Ковельському промисловоекономічному коледжі ЛНТУ.

Незважаючи на шалений ритм життя, знаходить час для активного дозвілля. Так, багато років захоплюється лижним спортом. Дуже цінує моменти, коли випадає нагода на кілька годин поєднатись з природою під час риболовлі або мисливства, де можна поринути думками в минуле і майбутнє, відпочити душею і тілом, відволіктись від буденності та безкінечних життєвих проблем.

Словом, життя у Миколи Михайловича – активне, творче, багате на добрі справи. Звичайно, бувають і проблеми, і негаразди, долати які йому допомагають оптимізм, наполегливість, уміння, як-то кажуть, тримати удар.

З нагоди професійного свята – Дня машинобудівника, яке в Україні відзначатимуть наступної неділі, 24 вересня, шлемо і Президенту ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш», і очолюваному ним колективу, і сім’ї найкращі вітання й добрі побажання. Хай збудуться всі Ваші плани і задуми, а Господь подарує Своє благословення на многії і благії літа!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: Президент ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» Микола Заікін; в колі сім’ї; з онуком Владиком; власноручно виготовлений Миколою Михайловичем автомобіль; сконструйований онуком Владиком робот для використання у небезпечних для життя місцях.

Фото

Вікторії ПРИХОДЬКО.

З малих років батьки прищеплювали їм любов до праці, почуття відповідальності за доручену справу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2725

Благодійність / Інформує служба “102”

15.09.2017

На “гарячому» затримали крадіїв

5 вересня до Ковельського відділу поліції звернувся 40-річний ковельчанин із заявою про те, що невідомі проникли в будинок.

На місце події одразу ж прибув наряд патрульної поліції. У середині приватного будинку працівниками поліції було затримано 5 осіб, які викрали електродвигун та 10 м кабелю. Власникам завдано збитків на суму більше 6 тисяч гривень.

Правоохоронцями було встановлено особи крадіїв. Ними виявились 22-річний ковельчанин, двоє 17-річних, 16- та 15-річних студентів місцевого училища.

Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст.185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Наразі молодики перевіряються на причетність до скоєння аналогічних злочинів. Триває слідство.

Голобчанина побив знайомий

29 серпня до Ковельсього відділу поліції надійшло повідомлення з міської лікарні про те, що доставлено 25-річного жителя Голоб з діагнозом “алкогольна кома”.

Поліцейськими було встановлено, що у потерпілого також наявні тілесні ушкодження у вигляді закритої важкої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, перелому кісток склепіння та основи черепа.

Як з’ясувалось, напередодні, під час заготівлі дров поблизу села Вівчицька Ковельсього району, у потерпілого виник конфлікт із 26-річним місцевим мешканцем, який побив його палицею.

Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Вирішується питання про обрання міри запобіжного заходу. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Ковельчанин обікрав родичку

7 вересня до Ковельського відділу поліції звернулась 67- річна ковельчанка із заявою про крадіжку.

Як повідомила пенсіонерка, з травня по червень з банківської картки її дочки невідомим спритником було знято 6000 гривень.

Працівниками поліції встановлено, що крадіжки причетний онук заявниці, син іншої дочки, 26- річний ковельчанин. Хлопець уже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення хуліганства.

Відомості будуть внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Триває слідство.

Ковельський відділ поліції Волинської області.

Загрожує до восьми років позбавлення волі

У Ковельську центральну районну лікарню в стані коми госпіталізували 50-річну місцеву жительку. Поліцейські з’ясували, що умисні тяжкі тілесні ушкодження постраждалій завдав її чоловік. За цим фактом слідчі розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Подія трапилася у місті Ковелі. Напередодні 59-річний місцевий житель, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, побив 50-річну дружину. Внаслідок завданих травм жінка впала в кому. Постраждалу швидка медична допомога доставила до районної лікарні. Медики діагностували в неї, зокрема, закриту черепно-мозкову травму та забій головного мозку.

Поліцейські за фактом заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Сектор комунікації поліції Волинської області.

Інформує служба “102”

На “гарячому» затримали крадіїв

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 638

Благодійність / Депортація чи переселення

07.09.2017

Депортація

чи переселення?

Депортація чи переселення?

Вересень 1944-го року, місце дії – Холмщина, Підляшшя, Надсяння та Лемківщина. Селами ходять агітатори та закликають переїхати на схід Радянської України. Вони описують казкові картини майбутнього життя. Люди неохоче слухають ті розповіді, адже знають, що правда є іншою. Комуністичні пропагандисти виконують умови договору від 9 вересня 1944-го року між УРСР і Польщею про евакуацію населення. Тобто поляки позбувалися етнічних українців на території Холмщини та Підляшшя, а відповідно Радянський Союз позбувався польського населення на західно-українських територіях.

Їм пообіцяли “комуністичний рай” та світле майбутнє, натомість за роботу у колгоспах вони отримували невелику торбу зерна. Перший рік доїдали припаси, привезені з собою, а потім почався голод. Декілька тижнів у вагонах для худоби та дні проведені на залізничних станціях ці українці пам’ятатимуть все життя.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 827

Благодійність / Кому мільйони, а кому – казочку про курочку-рябу

07.09.2017

Кому

мільйони, а кому – казочку про курочку-рябу

Кому мільйони, а кому – казочку про курочку-рябу

Я іноді думаю: чи заходять час від часу наші можновладці у магазини чи на ринки? Чи відомі їм реальні ціни на продукти харчування, не кажучи вже про одяг або взуття? Чи бувають вони в аптеках і купують ліки для себе, членів сім’ї?

Чомусь переконаний, що мої запитання риторичні і на усі можна сміливо відповідати: «Ні!». Бо коли було б «Так!», то не було б так, як є нині.

А що є?

На мою думку, власть імущі, котрі засідають у парламенті, уряді, президентській адміністрації, реалії українського життя бачать крізь рожеві окуляри і навіть не замислюються над тим, що більшість нашого населення живе за межею бідності або на грані цієї межі.

Адже для того, щоб жити, людина повинна, в першу чергу, повноцінно харчуватися. Як кажуть, не жити, щоб їсти, але їсти, щоб жити.

Чи можливо це сьогодні, наприклад, для пересічного пенсіонера, котрий щомісячно отримує мінімальну або трохи більшу пенсію?

Судіть самі.

Згідно з даними статистики, станом на 1 вересня ціни за 1 кілограм в Україні у середньому становлять (в гривнях):

–курячої гомілки – 51,0;

–курячої задньої четвертинки – 50;

–тушки бойлера – 54;

–курячого стегна – 65;

–курячого філе – 87 (!).

В деяких гіпер- і супермаркетах ціни ще вищі. Як стверджують маркетологи, курятина за своєю вартістю уже зрівнялася з вартістю європейською, а подекуди навіть перевищує її.

Чому я веду мову про курятину, хоч свинина, телятина і яловичина ще дорожчі? А тому, що для багатьох моїх земляків ще донедавна м’ясо птиці, субпродукти з неї (крила, шлунки, шиї і т. д.) були найбільш доступними й не раз виручали у важку хвилину. Бульйон з гомілки, запечені крильця чи котлети з курячого фаршу можна було придбати дешево, приготувати швидко й нагодувати сім’ю або гостей досить смачно.

А що робити тепер нещасному пенсіонеру, багатодітній сім’ї, хворому інваліду? Та, зрештою, і тому, хто працює, якщо врахувати, що середня заробітна плата в Україні не досягає 200 євро? Для порівняння скажу, що середньостатистичний білорус отримує 308 євро, румун – 521, латвієць – 648, угорець – 699, словак – 702, поляк – 763 євро. Відповідно перший може собі придбати продуктів на 30 відсотків більше, другий – на 93, третій – на 78, четвертий – на 101, п’ятий – на 102, шостий – на 150 (!) відсотків, ніж українець.

Найцікавіше у цій, образно кажучи, трагікомедії, полягає у тому, що курятини в Україні виробляють достатньо і, здавалося б, нею можна забезпечити місцеве населення, якщо не повністю за помірними цінами, то хоча б відсотків на 70–80. Але парадокс у тому, що курячі «королі», отримуючи дотацію з Державного бюджету, вироблену продукцію реалізують не лише в Україні, а левову частку її експортують за кордон. В кінцевому підсумку, курятина дорожчає, а виробники отримують надприбутки за рахунок наших із вами податків.

Так, як повідомляють ЗМІ, відома фірма «Наша Ряба» отримала в першому півріччі понад 40 відсотків загальної суми дотації (а це приблизно 810 млн. грн.), але від того її продукція не здешевшала і, судячи з усього, дешевшати не буде.

Безперечно, свій внесок у справу «покращення життя вже сьогодні» зробив наш рідний уряд, відмінивши державне регулювання на товари першої необхідності, до яких належать продукти харчування. Внаслідок цього олігархи-монополісти одержали «зелене світло» на шляху подальшого нарощування своїх статків, а пересічні українці – велику дулю без маку.

На фоні масового збіднення народу уряд дозволив із січня 2017 року чиновникам нараховувати собі премії і надбавки до зарплати. Як пише заступник головного редактора газети «Волинь-нова» Галина Світліковська, влада вважає, що «економічна криза в державі закінчилася, нехай краще отримують законно, аніж беруть хабарі. Так простим людям вкотре продемонстрували, що їх мають за дурнів» («Волинь-нова від 29 серпня ц. р.).

Далі пані Галина наводить суми одержуваних зарплат і премій нашими високопосадовцями. Щоб зайвий раз не дратувати читачів, не буду їх перелічувати, бо такі гроші нам із вами й уві сні не сняться. Процитую лише один абзац: «Але рекордсменами стали чиновники Міністерства юстиції, зокрема Департаменту виконавчої служби, які у травні-червні нарахували собі по декілька мільйонів гривень. Думаєте, хтось поцікавився, за які заслуги така щедра плата? Це за неуважність під час наради глава уряду може публічно поганити, а надмірне грошолюбство у нас гріхом не вважається».

Що можна додати до слів колеги по журналістському цеху? Хіба лише одне: влада (передусім – київська) не чує ані голосу медіа-спільноти, ані стогону доведених до відчаю бідолашних пенсіонерів, хворих, знедолених, самотніх. Як-то кажуть, «своїм» – мільйони і мільярди, а «чужим» – казочку про курочку-рябу, бо самої курочки невдовзі не докупимося через її астрономічну ціну.

Схоже, однак, на те, що й «казочок» незабаром не буде кому розповідати – нашу пресу поступово заганяють в такий глухий кут, з якого виходу не видно. А «Укрпошта» замість того, щоб займатися поширенням і передплатою періодичних видань, здешевленням вартості її доставки до читача, подала заявку на дозвіл …торгувати природним газом (!!!). Мовляв, кому ті газети сьогодні, коли існують провладні телеканали, потрібні? Обходяться люди без продуктів харчування, обійдуться і без харчів духовних.

А між тим, в очільника «Укрпошти» і без торгівлі газом сьогодні заробітна плата перевищує 300 тисяч гривень. А що буде, коли він прибере до рук і «голубе паливо»?

Ростемо ж ми, гей!..

Охрім СВИТКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 639

Благодійність / У Ковелі стартував унікальний проект “З Батьківщиною у серці”

07.09.2017

У Ковелі стартував унікальний проект “З Батьківщиною у серці
Його мета — об’єднати ковельчан незалежно від віку, професії чи релігії у спільному створенні національної вишиванки, що за розмірами відповідатиме найбільшому у світі пам’ятнику Т. Г. Шевченку.

На День Незалежності в Ковелі з ініціативи ГО “ВЕЛИКА ІДЕЯ”, за підтримки Ковельської міської ради і міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді стартував унікальний проект «З Батьківщиною у серці» (на знімках).

Усі бажаючі мали змогу долучитись до створення мистецької пам’ятки – вишиванки для монумента Кобзаря. Загальні розміри сорочки 3,0 х 3,60 м, вишиваної частини – маніжки – 1,5х0,81м, манжетів – 1,0х0,4м.

Під час урочистостей в знак єдності, побажання миру та процвітання Україні на полотно було накладено перші стібки. Їх зробили – головна кравчиня проекту Алла Лущенкова (фірма “Аліса”), знані вишивальниці Ніна Габрилевич (ГО “Союз українок”) і Ольга Руднік разом з пятирічною ковельчанкою Улянкою Нечипорук та військовий, захисник Донецького аеропорту з 80-ї бригади, ковельчанин Віталій П’ясецький.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 801

Благодійність / Друзі пізнаються в біді

23.08.2017

Друзі пізнаються в біді

– Я тепер «зірка» ютуба, – каже Вова Рубіновський. Мене і про мою долю знають в інтернеті та в усіх газетах.

Завдяки публікаціям в газетах « Вісник», «Твій вибір», «Вісті Ковельщини» та «Сімейна газета», а також інтернету багато людей довідались про нелегку долю 8-річного хлопчика – Вову Рубіновського, якого мама самотужки з Божою поміччю ставить (в повному розумінні слова) на ноги.

Нагадаю: хлопчик не ходив сам, не одягався. А тепер, після декількох сеансів лікування у Трускавці, Вова сам, тримаючись за поручні може зайти аж на 4-й(!) поверх.

Попередньо я згадувала, що хлопчик мріяв мати хоча б старенький ноутбук або планшет. Виявляється, Бог знайшов і таких людей, які, прочитавши в газеті про Вову, по телефону зв’язалися з мамою і приїхали в Ковель до хлопчика, щоб збулася мрія дитини – подарували планшет. Це подружжя – старшого віку, родом з смт Люблинця і с. Довгонос. Майже 50 років тому після закінчення вузів залишились працювати і жити у Києві.

Прізвища свого навідріз відмовились називати, сказали: «Ми не хочемо себе афішувати. Нам це не треба. Ми не депутати, що дадуть копійку, а кричать, що дали мільйон». Ці хороші люди назвали лише свої імена: Анатолій Костянтинович і Клавдія Іванівна. Вони навіть сфотографуватися не схотіли. Мама Вови Руслана Сергіївна від щирого серця дякує цим сивочолим людям і шле низький материнський уклін за їхнє добре серце. Зараз хлопчик не натішиться планшетом, завдяки якому він вивчає підводний світ риб, водоростей, мешканців океанів та морів.

Через інтернет, зайшовши на сайт газети «Вісник», про Вову дізналися і в Польщі. Подружня пара поляків українського походження з м. Щеціна пан Іван з дружиною завітали до Рубіновських у гості. Вони привезли для хлопчика продукти, одяг, взуття, пральний порошок, ортопедичне взуття, предмети особистої гігієни. Вова дуже вдячний цим людям. На знак вдячності дочки Руслани Сергіївни Анна і Вікторія подарували полякам картину, вишиту бісером, але благодійники не захотіли взяти її безоплатно – тож дали гроші, які пішли на лікування Вови.

Сім’я Рубіновських вдячна ковельчанину Андрію Луцику та його друзям, що служили в АТО, за подарований сучасний ролятор і за смачний шоколад. Вова прямо «бігає» з ним по вулиці. Каже: «Головне – відірватися від землі! Я як буду сам ходити – то обійду всіх сусідів, усі магазини…». Дитина дуже оптимістично налаштована. Хлопчик має багато друзів. Він свою маму настроює на позитив, не дає їй опускати руки. Жодного разу Вова не сплакнув, не відмовився від процедур, коли йому робили розтяжку в паху, і на диво лікарям, лікування дає позитивні результати.

А тепер дуже важливо не упустити момент і у листопаді знову поїхати на лікування. Для цього необхідно зібрати 30 тисяч гривень. Бог ніколи не залишає таких людей у біді. Коли вони поверталися з Трускавця додому, подорожчали квитки на потяг, і їм вистачило грошей лише до Львова, а 150 гривень ще потрібно було заплатити до Ковеля. Мати, не маючи ні копійки грошей, з подивом побачила, що на картку надійшли гроші від невідомої людини в сумі 150 гривень. Хіба це не Божа милість?

Вова молиться за усіх, хто йому допомагає, і просить Бога, щоб у них ніколи не боліли ноги і спина, а лікарям просить у Бога повернути здоров’я, яке вони витратили на нього. Руслана Сергіївна також дуже вдячна своїй мамі Присяжнюк Ларисі Олександрівні, яка живе в Луцьку, за моральну і фінансову підтримку. Бабуся хоче, щоб онучок швидше вилікувався, а тому кожного місяця зі своєї мізерної пенсії відкладає гроші. Вона сама перенесла інсульт, втратила зір.

Вова і його мама сподіваються на Божу допомогу, на те, що через небайдужих людей сім’я знайде кошти на реабілітацію, і звертається до всіх, хто може і хоче допомогти їм.

Сім’я проживає у м. Ковелі на вул. Коперника, 39. Тел. 066-342-47-89 – мама Рубіновська Руслана. Картка ПриватБанку 4149497845629940.

Галина Оліферчук.

– Я тепер «зірка» ютуба, – каже Вова Рубіновський. Мене і про мою долю знають в інтернеті та в усіх газетах.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 809

Благодійність / Червоний Хрест: вчора, сьогодні, завтра

17.08.2017

Червоний Хрест: вчора, сьогодні, завтра

Міжнародний рух Червоного Хреста має глибоке історичне коріння, давні традиції служіння добру і людяності. Створений в середині ХІХ ст., він спрямував свою діяльність на полегшення долі постраждалих практично за будь-яких надзвичайних ситуацій.

Червоний Хрест – іноді єдина і остання надія. Він перетворився у всесвітній гуманістичний рух, який об’єднує понад 175 національних Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, а також Міжнародний Комітет Червоного Хреста і Міжнародну Федерацію Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Унікальний за своїм характером, «червонохресний» рух витримав випробування часом і зарекомендував себе в світі як впливова громадська сила.

Ідея створення Червоного Хреста зародилась серед жахів страждань війни як вияв милосердя і співчуття до її жертв, прагнення полегшити їх долю. Це пов’язано з громадянином Швейцарії Андрі Дюнаном.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2442

Благодійність / Кабмін виділив 15 мільйонів гривень

27.07.2017

Кабмін виділив 15 мільйонів

гривень на виборчий округ народного депутата України Степана Івахіва*

Кабмін виділив 15 мільйонів гривень на виборчий округ народного депутата України Степана Івахіва

З них понад 4 мільйони 430 тисяч гривень субвенції з Державного бюджету на здійснення заходів соціально-економічного розвитку отримають місцеві бюджети Ковеля, Ковельського району та сільських рад ОТГ на території району. Це стало можливим завдяки скоординованій роботі офісу народного депутата України Степана Івахіва, Ковельської районної державної адміністрації та місцевих рад. Отримані від держави кошти підуть на термомодернізацію дошкільних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл Ковеля та Ковельського району. Також передбачено будівництво дитячих майданчиків у селах Велицьку та Мощеній.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 679

Благодійність / Краса і здоров’я крокують поруч

27.07.2017

Краса і здоров’я крокують поруч

Сьогодні салони краси та перукарні надають десятки послуг, які повинні бути не тільки високої якості, але і безпечні для здоров’я. Безроздільно довіряти усьому, на чому висить вивіска «Салон краси», на жаль, не можна. Всі манікюрні та педікюрні кабінети потенційно є зонами ризику: грибки, бородавки, стафілококові інфекції, гепатити та ВІЛ – ось тільки стислий список інфекцій.

Наведемо приклад деяких захворювань, які можна «підхопити» у недобросовісних працівників індустрії краси.

У манікюрному кабінеті, де тепло і волого, підвищується ризик зараження грибковими захворюваннями.

Стафілокок – це одна з найнебезпечніших інфекцій. Зараження стафілококом відбувається через порушення цілісності шкірного покриву і має наступні наслідки – гнійники, менінгіт, запалення легенів, сепсис. Якщо на шкірі голови є мікротравми, заразитися можна у перукарні.

Бородавки не так небезпечні, але вносять у життя почуття незручності. Бородавки - це вірусне захворювання, вірус може проникати через ранки і подряпини.

Коростяний кліщ викликає у носія шкірний висип і сильний свербіж. Як і педикульозом, коростою можна заразитися через предмети загального користування (рушники або гребінці).

І, мабуть, найстрашніше, що через травми шкіри в організм можуть проникнути такі інфекції, як гепатит B і C, сифіліс, ВІЛ.

Майстру необхідно обов’язково пам’ятати, що, на превеликий жаль, клієнти можуть бути безсимптомними носіями збудників різних інфекцій. Тому, щоб не заразити когось чи себе, при виконанні процедур клієнтам (манікюр, педикюр і т.д.) необхідно суворо дотримуватися запобіжних заходів.

Інструменти багаторазового застосування, які задіяні при проведенні маніпуляцій – це потенційно небезпечний фактор передачі, тому що достатня інфікуюча доза дуже мала, а час знаходження на предметах побуту великий.

Для роботи з кожним клієнтом майстер повинен використовувати стерильний інструментарій та чисту білизну.

На сьогодні відповідальність за дотримання вимог санітарно-протиепідемічного режиму покладається на керівників перукарень та салонів краси, згідно з чинним законодавством України.

Оскільки візуально неможливо оцінити роботу стерилізаторів, а можна лише підтвердити лабораторними дослідженнями (взяттям змивів з робочих інструментів, обладнання, білизни багаторазового використання), тільки спеціалісти Ковельського міськрайонного відділу ДУ «ВОЛЦ МОЗ України», згідно з укладеними угодами з керівниками перукарень та салонів краси, за результатами проведених досліджень роблять висновки і видають замовнику документи, що підтверджують безпеку їх послуг.

Тож радимо обирати тільки ті перукарні та салони краси, які турбуються про здоров’я клієнтів і лабораторно це підтверджують.

Ярослава БОНДАРУК,

лікар загальної гігієни Ковельського міськрайонного відділу Волинського обласного лабораторного центру МОЗ України.

Наведемо приклад деяких захворювань, які можна «підхопити» у недобросовісних працівників індустрії краси.

У манікюрному кабінеті, де тепло і волого, підвищується ризик зараження грибковими захворюваннями.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1446

Благодійність / Квіти вдячності і шани

29.06.2017

Квіти вдячності і шани

22 червня на меморіалі Слави у Ковелі зібралися представники влади, ветеранських організацій, підприємств, установ, громадськості.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих у роки Другої світової війни, згадали тих, хто поліг смертю хоробрих на полях битв заради мирного майбутнього своїх дітей, онуків і правнуків.

До Вічного вогню лягли квіти шани і вдячності.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

До Вічного вогню лягли квіти шани і вдячності.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

"І голови схиляєм низько, низько…"

22 червня до обеліска Слави в Голобах зійшлися учні, вчителі, представники громадськості, щоб вшанувати тих, хто склав голови на полі битви з ворогом.

Звучить Державний Гімн України. Ведучі мітингу надають слово голові

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 888