Місто в квітах: мрія 

чи реальність?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 812

На новій парковій сцені в парку культури та відпочинку імені Лесі Українки відбулося урочисте відкриття Дня міста. Людей – багато-багато, настрій – чудовий. І навіть рясний дощ, який разом з представниками влади «відкрив» свято, не вніс свої корективи: цьогоріч “день народження” Ковеля ковельчани й гості міста відзначили в неповторній атмосфері радості, добра, єднання. 

Гарним подарунком до Дня міста стало відкриття нової літньої естради, над упорядкуванням якої ще кілька тижнів тому кипіла робота, а вже сьогодні творчий майданчик слугуватиме для проведення вечорів відпочинку та різноманітних культурних заходів. Хороший «старт» — щирі віншування зі сцени з нагоди Дня Ковеля, нагородження, святковий концерт…

Привітав ковельчан зі святом та подякував друзям, які завітали на день народження Ковеля міський голова Олег Кіндер. Зі словами найкращих побажань до присутніх звернулись голова обласної державної адміністрації Олександр Савченко, народний депутат України Степан Івахів, які пообіцяли й надалі спільно з міською владою втілювати в життя проекти на благо міста.

Під час проведення урочистості були нагороджені переможці міського конкурсу дитячого малюнку «Ковель у серці моїм», присвяченого 500-річчю надання Ковелю Магдебурзького права. 

Голова журі, директор Ковельської дитячої художньої школи імені Андроника Лазарчука Олена Цьомик на святковій сцені озвучила прізвища нагороджених, а Олег Кіндер, Олександр Савченко, Степан Івахів вручили юним художникам грамоти та пам’ятні подарунки. Того дня було відзначено півсотні майбутніх майстрів пензля, серед яких – 25 переможців. Загалом акція зібрала 107 учасників, котрі представили 117 яскравих малюнків.

Подякою міського голови відзначені наставники талановитих ковельчан, викладачі образотворчого мистецтва навчальних закладів міста. 

Святковий настрій підтримали мистецькі колективи й окремі виконавці м. Ковеля.

“День народження” міста. Веселощі, радість, дитячий сміх… Свято під час війни вважають неприйнятним. Але, з іншого боку, — це саме те, заради чого і воюють на Сході України наші хлопці. В ході урочистості хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героїв АТО, які віддали свої життя за те, щоб змінити хід історії нашої держави й дати українській нації шанс на гідне майбутнє.

Вікторія ЗІНЧУК.

На новій парковій сцені в парку культури та відпочинку імені Лесі Українки відбулося урочисте відкриття Дня міста. Людей – багато-багато, настрій – чудовий. І навіть рясний дощ, який разом з представниками влади «відкрив» свято, не вніс свої корективи: цьогоріч “день народження” Ковеля ковельчани й гості міста відзначили в неповторній атмосфері радості, добра, єднання. 

Гарним подарунком до Дня міста стало відкриття нової літньої естради, над упорядкуванням якої ще кілька тижнів тому кипіла робота, а вже сьогодні творчий майданчик слугуватиме для проведення вечорів відпочинку та різноманітних культурних заходів. Хороший «старт» — щирі віншування зі сцени з нагоди Дня Ковеля, нагородження, святковий концерт…

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 696

Тридцять дев'ята сесія Ковельської міської ради відбулася 27 червня ц. р., напередодні відзначення Дня Конституції України. Тож на початку засідання міський голова Олег Кіндер привітав присутніх з нагоди одного з найбільших державних свят. 

Але на цьому урочисті моменти не завершились. Секретар міської ради Віра Федосюк та міський голова Олег Кіндер свої вітання адресували матері шістьох дітей Ользі Шпилюк, котрій указом Президента України присвоєно звання "Мати-героїня".

Перед розглядом проектів рішень депутати оголосили свої запити та звернення, які в основному стосувались вирішення питань житлово-комунального господарства.

Серед підтриманих – запит Вадима Клімука, котрий порушив проблему ковельчан, зокрема, пенсіонерів, які протягом 2012-2015 років здійснювали оплату комунальних послуг через відділення банку "Надра", який на початку лютого 2015 року Національним Банком України був визнаний неплатоспро–можним, а в червні того ж року було прийняте рішення про його ліквідацію. 

Станом на сьогодні жителям міста, котрі здійснювали комунальні платежі через вище вказаний банк, УВКГ "Ковельводоканал" повідомило про те, що вони мають заборгованість по оплаті за послуги з водопостачання та водовідведення за 2014 - 2015 роки. Також цим людям на даний момент нараховують пеню, попри наявність квитанцій, які підтверджують здійснення платежів. 

Зважаючи на це, депутат звернувся з проханням до керівництва "Ковельводоканалу" дати офіційне роз'яснення щодо ситуації, що склалася, вжити всіх можливих заходів задля вирішення цього питання.

Ігор Пініс у своїх запитах просив знайти можливість відремонтувати відрізок дороги по вул. Театральній, що проходить між торговими павільйонами підприємців та веде до овочевого опту, а також до початку нового навчального року провести ремонт санвузлів в ЗОШ №1 та їх обстеження в усіх навчальних закладах м. Ковеля. 

Однак депутати не підтримали запити колеги, як і наступні, озвучені Іриною Роїк – щодо капітального ремонту частини вул. Данила Галицького (від перехрестя з вул. Тараса Боровця) та Галини Стасюк – зокрема, стосовно створення робочої групи з метою вивчення та напрацювання шляхів вирішення проблем, пов'язаних із видачею сервітутів на розміщення малих архітектурних форм та щодо вимощення річковим піском дитячого пляжу в районі вул. Незалежності.

l

У ході засідання опрацьовано 100 питань, більшість з яких - земельні та містобудівні.

Депутати погодили внесення змін до Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік. Йдеться про збільшення видатків на виділення одноразової матеріальної допомоги жителям Ковеля, хворим на онкологічні захворювання, на 70 тисяч гривень, надання фінансової підтримки громадським і благодійним організаціям, що опікуються особами з інвалідністю, ветеранами війни, праці і Збройних Сил України, іншими пільговими категоріями населення, – інформує сайт Ковельської міської ради.

Блок питань порядку денного стосувався змін, які передбачені процесами реформування освіти. Підтримані рішення про перейменування загальноосвітніх навчальних закладів №№ 2, 5, 6, 8, 9, 12 на заклади загальної середньої освіти, дошкільних навчальних закладів № 2 "Берізка", № 3 "Теремок", № 5 "Сонечко", № 12 "Золота рибка" – на заклади дошкільної освіти, комунальних позашкільних навчальних закладів "Ковельський Палац учнівської молоді імені Івана Франка", "Ковельська міська станція юних техніків", "Ковельська міська станція юних туристів" – на заклади позашкільної освіти та затвердження нових редакцій їхніх статутів.

Відтепер в Україні і Ковелі зокрема директори шкіл прийматимуться на посади на конкурсній основі. Найперше це торкнеться шести осіб, з якими цьогоріч закінчуються контракти. На сесії затверджено Положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та типовий контракт, умови конкурсу на відзначення премією Ковельської міської ради "Успішний педагог" на 2017-2019 роки в новій редакції, про створення комунальної установи "Ковельський інклюзивно-ресурсний центр", яка функціонуватиме на базі ЗЗСО № 8.

Депутати погодили зміни до міського бюджету на нинішній рік. Ковель отримає субвенцію з Державного бюджету на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти "Нова українська школа" в обсязі 1 млн. 938 тисяч гривень. На ці ж потреби з місцевого бюджету буде спрямовано 830,5 тисячі гривень.

Місту передбачена суб–венція на оснащення кабінетів інклюзивно-ресурснуго центру – 185,6 тисячі гривень. Надійдуть кошти з Державного бюджету  і на тепломодернізацію міської гімназії – 995 тисяч гривень  та термомодернізацію НВК № 13 - 2 млн. 105 тисяч гривень.

Понад півмільйона гривень передбачено на капітальний ремонт травматологічного та хірургічного відділень лікарні, ще 90 тисяч буде додано з міського бюджету. Збільшено і медичну субвенцію для міста на суму 4,5 млн. гривень. Також ОТГ передадуть кошти медичної субвенції, а всього надійде до міського бюджету 7 млн. 161 тисяча гривень.

У ході роботи депутати затвердили Положення про центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради; прийняли Програму підтримки епізоотичного благополуччя, проведення лабораторно-діагностичних робіт у сфері ветеринарної медицини Ковельською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини у м. Ковелі на 2018 - 2020 р. р.; погодили інвестиційну програму Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал".

Обранці громади також підтримали звернення до Президента України, Міністра закордонних справ України щодо звільнення українських політв'язнів (друкується нижче).

Вікторія ЗІНЧУК.

Тридцять дев'ята сесія Ковельської міської ради відбулася 27 червня ц. р., напередодні відзначення Дня Конституції України. Тож на початку засідання міський голова Олег Кіндер привітав присутніх з нагоди одного з найбільших державних свят. 

Але на цьому урочисті моменти не завершились. Секретар міської ради Віра Федосюк та міський голова Олег Кіндер свої вітання адресували матері шістьох дітей Ользі Шпилюк, котрій указом Президента України присвоєно звання "Мати-героїня".

Перед розглядом проектів рішень депутати оголосили свої запити та звернення, які в основному стосувались вирішення питань житлово-комунального господарства.

Серед підтриманих – запит Вадима Клімука, котрий порушив проблему ковельчан, зокрема, пенсіонерів, які протягом 2012-2015 років здійснювали оплату комунальних послуг через відділення банку "Надра", який на початку лютого 2015 року Національним Банком України був визнаний неплатоспро–можним, а в червні того ж року було прийняте рішення про його ліквідацію. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 457

Улітку цього року випускники більшості вузів України отримають дипломи і зроблять найвідповідальніший у житті крок до самостійного життя. Однак цей крок не завжди так просто зробити, хоча би через те, що, наче опиняються у замкнутому колі: щоб отримати омріяну роботу – в них вимагають стаж. А щоб мати стаж – потрібна… робота. І навіть диплом про вищу освіту, навчання на "добре" чи "відмінно" стовідсотково не гарантує, що відразу, вийшовши за стіни університету, роботодавці стануть у чергу, щоб взяти вчорашнього студента на роботу.

На жаль, тепер не та ситуація, що в радянські часи, коли випускник отримував направлення на роботу. Причому за три роки роботи за направленням ніхто не міг його звільнити, і недавній випускник набирався певного досвіду, підвищуючи свій статус на майбутнє.

Тепер понад половину студентів вишів вчаться за контрактом і мають самі шукати роботу. До того ж, кількість студентів зростає, а ринок праці тим часом звужується. 

Хтось знаходить місце праці сам, хтось - завдяки допомозі близьких чи знайомих, інший пробує робити щось своє, а ще хтось їде за кордон або сподівається знайти роботу через службу зайнятості. Між іншим, з приводу останнього, протягом кількох минулих років до Ковельського міськрайонного центру зайнятості одразу після закінчення вузу зверталися лише одиниці. Що ж, показник низький, але говорить сам за себе.   

Шляхів знайти роботу є багато, але, на жаль, не всім так швидко, як хотілося б, це вдається. Не всім "дано" відразу "підкорити" працедавця своєю професійністю, наполегливістю, настирливістю чи харизмою. 

У цьому переконався й Андрій, котрий, навчаючись в престижному економічному вузі, був впевнений, що після його завершення з пошуком роботи за спеціальністю у нього проблем не буде. Аж ні. Минуло кілька років після випускного, а знайти роботи, навіть і не за фахом, ще й досі не може.

"Відразу після закінчення вузу вдалося "стартонути" в салоні мобільного зв'язку. Однак швидко зрозумів, що ця робота ні заробітку, ні задоволення мені не приносить. Розрахувався в надії, що не сьогодні-завтра знайду достойну мого диплому роботу. Де там. Тому й вирішив спробувати долю за кордоном. От лише документів дочекаюся…", – якось мені пожурився.

Ех, Андрію, навіщо кидатись у крайнощі? Спробував би, як, наприклад, ковельчанка Ірина.

--Мені став у пригоді Інтернет. Відвідуючи спеціальні сайти, розсилаючи своє резюме, невдовзі знайшла роботу, яка поки мене влаштовує. Тому й всім раджу спробувати працевлаштуватися через соцмережу, бо це, як на мене, особливо для молодих людей, найліпший варіант: і пропозицій роботи чимало, і подати резюме простіше-простого, – ділиться власним досвідом дівчина.

Про труднощі, з якими доведеться зіткнутися, шукаючи роботу, вже зараз задумується випускниця Дарина.

– Для мене головна проблема пошуку роботи після університету в тому, що більшість роботодавців шукають працівника з досвідом, – впевнена вона. – Їх не дуже цікавить твоя спеціальність та й вуз, в якому ти вчився, не грає великої ролі. Мої друзі, які рік-два тому "випустилися" з мого ж універу ще й досі у "вільному плаванні".

Але ж, хто шукає, той завжди знайде. Тільки не потрібно розчаровуватись: омріяна робота – це ж не зірка з неба. Просто не потрібно відразу опускати руки і цілими днями сидіти в депресії біля телевізора чи ще гірше – шукати розради в спиртному, а впевнено йти до мети, вірити в себе.

– Мені не таланило двічі у житті, але тричі у житті поталанило. Відразу пішля школи не вдалося вступити до педагогічного університету, хоч вчилась майже на "відмінно" (на контрактній основі не мала можливості навчатися). Та наступного року вдалося вступити до вишу. Однак, здобувши відповідну освіту, реалізуватися на освітянській ниві відразу не вийшло. Перед тим, як працювати за фахом і покликанням,була продавцем на ринку. І хоч спершу трохи соромилась, все ж не сидіти, склавши руки вдома. Там і познайомилася зі своїм нині чоловіком. Але при тім, не переставала стукати в усі двері. І все ж таки достукалась… Тепер працюю в школі, яка колись дала мені "путівку" у життя, –  згадує свій тернистий шлях до мрії ще одна моя знайома. 

Оптимістично налаштована й Світлана, котра кілька років тому закінчила Ковельський промислово-економічний коледж й вирішила продовжити навчання вже в університеті. 

– Я навчаюсь і працюю. Нехай поки не за спеціальністю, проте цей досвід точно стане у нагоді в майбутньому. А сьогодні ще й маю непоганий заробіток, – каже ковельчанка.

l

Дещо інакша ситуація в цьому плані складається з колишніми вихованцями професійних навчальних закладів, адже сьогодні робітничі професії, навпаки, на ринку праці користуються "попитом".

Як інформують у Ковельському міськрайонному центрі зайнятості, фахівці якого активно, а, головне, результативно працюють над тим, аби вихованці ковельських закладів професійної освіти після завершення навчання отримали роботу, цю "місію" виконують центри кар'єри, які функціонують при Ковельському промислово-економічному коледжі та центрі професійно-технічної освіти. 

Тут випускники цих закладів мають змогу ознайомитись з актуальними вакансіями регіону, паспортами підприємств та описами професій, матеріалом щодо сфери застосування обраного фаху. Центри кар'єри дають можливість юнакам і дівчатам показати свої вміння, знання, а роботодавцям – вибрати фахівців. І таке "знайомство" віч-на-віч спрацьовує, адже окремі вихованці цих навчальних закладів відчули це на собі: здавалося б, лише вчора ти - випускник, а сьогодні – вже молодий спеціаліст на підприємстві.

Окрім того, завдяки працівникам Ковельського центру зайнятості студенти здобувають навики з пошуку роботи, самопрезентації, відвідують тренінги, семінари, навчання, групові консультування, проходять тестування тощо. Для молоді проводяться економічні екскурсії, ярмарки кар'єри, знайомства з роботодавцями.

Так, протягом 2017 - 2018 навчального року в центрах кар'єри було проведено 60 профорієнтаційних заходів для 670 студентів та 564 учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Для підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці при Ковельському центрі зайнятості формується банк резюме студентів коледжів та учнів ПТНЗ. Завпроваджено й новітні послуги служби зайнятості: відеорезюме, скайп-співбесіди з роботодавцем та багато іншого.

l

Сьогодні знайти роботу справді складно. Тому слід запастися терпінням. Молоді люди, часто окрилені власними амбіціями, при пошуку роботи хочуть відразу отримувати високу заробітну плату. Але при цьому вчорашньому студенту потрібно пам'ятати, що для нього зараз головне не захмарна зарплатня, а досвід, який, працюючи, можна отримати, плюс – перспектива кар'єрного росту.

Ось кілька порад, як "спростити" процес пошуку роботи випускнику. Починати шукати роботу варто вже на останніх курсах університету: саме так, навчаючись і працюючи можна здобути такий необхідний досвід роботи. 

Використовуйте всі можливості, які дає навчання. Беріть участь у сертифікатних програмах, курсах, які часто для студентів безкоштовні. Це не тільки цікаво, а й дає додаткові знання та приверне увагу роботодавця при влаштуванні на роботу.

Будьте активними в громадській роботі. В студента для цього достатньо часу та можливостей. До того ж, активна діяльність допоможе завести нові "вигідні" знайомства, що допоможуть у майбутньому працевлаштуванні.

А головне – повірте в свої сили, не опускайте руки, і успіх у працевлаштуванні неодмінно буде.

Вікторія ЗІНЧУК.

Улітку цього року випускники більшості вузів України отримають дипломи і зроблять найвідповідальніший у житті крок до самостійного життя. Однак цей крок не завжди так просто зробити, хоча би через те, що, наче опиняються у замкнутому колі: щоб отримати омріяну роботу – в них вимагають стаж. А щоб мати стаж – потрібна… робота. І навіть диплом про вищу освіту, навчання на "добре" чи "відмінно" стовідсотково не гарантує, що відразу, вийшовши за стіни університету, роботодавці стануть у чергу, щоб взяти вчорашнього студента на роботу.

На жаль, тепер не та ситуація, що в радянські часи, коли випускник отримував направлення на роботу. Причому за три роки роботи за направленням ніхто не міг його звільнити, і недавній випускник набирався певного досвіду, підвищуючи свій статус на майбутнє.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 2893

У лютому 2018-го в Міністерстві інфраструктури анонсували реформу пасажирських перевезень. В Кабміні впевнені, що затверджені зміни  поліпшать життя пасажирів. Вони стосуються покращення безпеки та якості перевезень, створення належних умов для людей з інвалідністю. 

Обіцянка серйозна, адже чого варта хоча б доля "маршруток"? Ці незмінні "герої" наших доріг мають зникнути, а натомість будуть тільки автобуси. Держава обіцяє, що на маршрутах залишаться лише легальні перевізники.

"Мільйони людей в Україні будуть користуватися не морально і фізично зношеними "маршрутками", часто нелегально переробленими з вантажних мікроавтобусів, а сучасними, комфортними, безпечними автобусами", – пообіцяв глава Міністерства інфраструктури Володимир Омелян, на думку якого, реформа завершиться через три – п'ять років, але перші зміни ми відчуємо незабаром. 

Вже з 2019 року перевізник буде зобов'язаний на міських і приміських маршрутах мати в автопарку не менше 35 відсотків транспортних засобів, які відповідатимуть вказаним стандартам. А після 2020 року – 50 відсотків. 

Перевізники ставляться до таких змін скептично. На їх думку, така "автобусна" реформа призведе до збільшення ДТП, зростання цін на проїзд і навряд чи позитивно вплине на їхні прибутки, а, отже, ті, що поки обслуговують й без того нерентабельні маршрути, від цього відмовляться. Тож у результаті програють і перевізники, і пасажири.

У Ковелі вже на початку цього року окремі перевізники почали відмовлятися від неприбуткових маршрутів. Своє небажання продовжувати терміни укладених угод вони пояснюють низьким пасажиропотоком, зростанням різного роду витрат – на пальне, запчастини, заробітну плату водіям, податки тощо.

Зараз у місті здійснюють перевезення 16 підприємців-перевізників на 35 автобусних маршрутах загального користування.

Аби не спричинити соціальної напруги у Ковелі, міська влада розривати договори з перевізниками не планує. Термін дії укладених угод ще не завершився.

Як розповіли у відділі економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому, деякі маршрути у Ковелі завжди були неприбутковими. Та багато років поспіль міській владі вдавалося вирішувати цю проблему завдяки домовленості з перевізниками про соціальну відповідальність обох сторін. Адже ковельчанам, які живуть у віддалених мікрорайонах, також потрібен громадський транспорт.

Нагадаємо, що в місті діє Програма розвитку пасажирських перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах загального користування в м. Ковелі на 2017-2018 роки, яка й покликана сприяти якісному та безпечному обслуговуванню населення автотранспортом загального користування, виконанню соціально значущих перевезень, доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями до послуг громадського транспорту. 

Органи виконавчої влади міста працюють над залученням на прозорих умовах до здійснення перевезень суб'єктів господарювання, які мають бажання та можливості для оновлення рухомого складу та придбання автобусів більшої пасажиромісткості (сьогодні на міських маршрутах курсує 7 автобусів марки "Еталон"), здійснюють постійний контроль за рухом з допомогою сучасних засобів – GPS-навігації.

А от жителі Ковеля й сусідніх населених пунктів по-різному оцінюють "маршрутки", хоч дехто і не проти замінити їх на середні та великі автобуси.

Валентина, медсестра (37 років):

– Загалом, міський громадський транспорт не те, щоб не влаштовував. Мені не принципово, великогабаритний він чи ні. Головне, щоб водії дотримувались свого графіка, не пропускали рейсів, тоді не доведеться тіснитися в "маршрутці", як у "собачій будці". 

Я мешкаю на "Сільмаші", користуюся громадським автотранспортом щодня. Їжджу на роботу і звідти додому, хоч і у "годину-пік", але з комфортом, рідко коли стоячи (у цьому плані менше пощастило пасажирам, котрі заходять на наступних зупинках). 

Хоча покритикувати є за що. Сьогодні, наприклад, попалася "маршрутка", в якій хоч і було багато вільних місць, але сидіння в якихось крихтах, обшарпані і неохайні. На це потрібно звертати увагу водіям і власникам цих транспортних засобів.

Оксана, домогосподарка (33 роки):

– Проживаю в Люблинці. В нас їздять "маршрутки" кожні 10 – 15 хвилин. Якщо пропускають рейс (а це у нас трапляється нерідко), то й на півгодини можна "застрягнути" на зупинці. Десь до 9-ї ранку майже кожна з них переповнена людьми вже з першої зупинки. Дивно, що, зупиняючись на вимогу в Ковелі, туди стараються "пробитися" й містяни, хоч за цим напрямком по місту "маршрутки" їздять одна за одною.

Олександр, пенсіонер (69 років):

– Я працюю, тому плачу за проїзд в автобусі. Звісно, що хочеться їхати з комфортом. І це майже завжди вдається. Якщо й постояти інколи доведеться, то не бачу у цьому ніякого страху. Але хочу сказати інше. Сам водій і знаю, що дорога помилок не прощає, тому за кермом слід бути уважним. А в наших "маршрутках" водій, буває, то зі знайомими розтеревениться, то "мобілку"  з рук не випускає, то, вирушивши, решту пасажирам роздає. 

Артем, старшокласник (16 років):

– Оскільки я високий, то мені в "маршрутках" некомфортно. Доводиться пригинатися. Ще й, буває, не завжди зручно всістися, бо важко просунути ноги між вузькими сидіннями. Хотілося б, щоб буси замінили на більші автобуси.

Анна, вихователька (40 років):

– "Маршрутки" не такі вже й погані. Принаймні, вони швидко їздять. Живу на Володимирській. Щодня ними користуюсь і не боюся запізнитися, бо тільки-но з зупинки відправилась одна, як відразу під'їжджає інша. Думаю, якби натомість їздили великі автобуси, то не було б такого "жвавого" руху.

Олег, будівельник (48 років):

– Я не їжджу "маршрутками", маю власний транспорт. Тому мені однаково, але, думаю, ковельчани, котрі ними користуються, не проти, щоб їх замінили на габаритніші автобуси.

Олена, продавець (57 років):

– Думаю, тим, хто приймає рішення на державному рівні, потрібно перед цим зважувати всі моменти, враховувати всі деталі. А то поговорять, зайвий раз по телевізору попіаряться, мовляв, бачте, як дбає влада про людей. А насправді нічого там "вгорі" не знають про наші реалії. От, наприклад, я проживаю в районі "другого" Ковеля. Якось не уявляю, як тутешніми дорогами мали б їздити великогабаритні автобуси.    

Володимир, будівельник (40 років): 

– Думаю, місту не можна відмовлятися від більш маневрених і компактних "маршруток", бо з ними було б важко "конкурувати" автобусам на наших вузьких дорогах з крутими та різкими поворотами, особливо у віддалених мікрорайонах. І взагалі, навіщо великі автобуси на тих маршрутах, де пасажирів мало? Дореформуємось до того, що жителям міських околиць доведеться в центр ходити пішки чи їхати на таксі.   

Наталія, перукар (29 років):

– Не подобається, що "маршрутки" у "годину-пік" бувають битком-набиті. Але транспорту вистачає, "маршрутки" добре їздять. Замінити їх на великі автобуси? Я – "за", бо це для пасажирів зручніше і для міста солідніше. Зрештою, ми ж у Євросоюз ідемо. А в якій його країні перевозять пасажирів в бусах, та ще й переобладнаних з вантажних? А в нас часом  (що всередині, що зовні) не "маршрутка", а консервна банка.

l

Важко не погодитись, адже 80 відсотків українських "маршруток" знаходиться в незадовільному технічному стані, про що інформує Державна служба України з  безпеки на транспорті –відомство, яке має здійснювати нагляд за дотриманням автомобільними перевізниками вимог транспортного законодавства.  Але, виявляється,  на це ніяк не вплинути: зараз служба позбавлена права на перевірку перевізників через мораторій. Тобто завітати в автопарк перевізника, перевірити його і в разі порушення покарати її представники не можуть. Тому й виходить, що і в цьому плані Україні заглядатись на Європу, як курці на небо.    

Вікторія ЗІНЧУК.

У лютому 2018-го в Міністерстві інфраструктури анонсували реформу пасажирських перевезень. В Кабміні впевнені, що затверджені зміни  поліпшать життя пасажирів. Вони стосуються покращення безпеки та якості перевезень, створення належних умов для людей з інвалідністю. 

Обіцянка серйозна, адже чого варта хоча б доля "маршруток"? Ці незмінні "герої" наших доріг мають зникнути, а натомість будуть тільки автобуси. Держава обіцяє, що на маршрутах залишаться лише легальні перевізники.

"Мільйони людей в Україні будуть користуватися не морально і фізично зношеними "маршрутками", часто нелегально переробленими з вантажних мікроавтобусів, а сучасними, комфортними, безпечними автобусами", – пообіцяв глава Міністерства інфраструктури Володимир Омелян, на думку якого, реформа завершиться через три – п'ять років, але перші зміни ми відчуємо незабаром. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 494

Вирішуючи проблеми жителів Ковельщини, Ковельський міськрайонний центр зайнятості постійно співпрацює з органами місцевого самоврядування. Одним із напрямків співпраці є організація громадських робіт як дієвого інструменту реалізації політики зайнятості населення, що може зняти соціальну напругу на ринку праці, сприяти соціально-економічному розвитку, а також забезпечити трудову адаптацію безробітних і водночас бути для них джерелом доходу в скрутній ситуації.

1 червня на базі Ковельського міськрайонного центру зайнятості директор обласного центру зайнятості Роман Романюк провів прес-конференцію на тему: "Громадські роботи — зайнятість безробітних, користь місцевим громадам", під час якої журналісти не просто дізналися про шляхи фінансування і значення громадських робіт, а й ознайомились з досвідом керівників місцевих громад, котрі успішно працюють в цьому напрямку.

— Волинська обласна служба зайнятості активно співпрацює з місцевими органами влади щодо організації громадських робіт. Адже саме за рахунок тимчасової зайнятості можна оперативно задовольнити потреби роботодавців у робочій силі та виконати певні види робіт, — застосовуючи презентаційні матеріали, розповів Роман Романюк, котрий, зокрема, зупинився на основних надбаннях служби в напрямку організації громадських робіт в області у попередні роки та пріоритетах на 2018 рік. — З початку року за направленнями центрів зайнятості області до громадських робіт залучено понад 700 безробітних. За цей час 69 осіб, які брали в них участь, нині працевлаштовані на постійне місце праці.

Як він пояснив, фінансування цих робіт відбувається на паритетних засадах за кошти місцевих бюджетів та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.   

— Оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальна заробітна плата, та відповідно до положень угоди. Безробітним, які беруть  участь у виконанні громадських робіт  продовжується виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством. Важливо також те, що люди, котрі тимчасово залучені до громадських робіт, окрім допомоги по безробіттю, отримують додаткову фінансову підтримку і мають шанс закріпитися на постійному місці роботи, — зазначив Роман В'ячеславович.    

Враховуючи, що користь від організації оплачуваних робіт для суспільства очевидна, служба зайнятості й надалі розвиватиме співпрацю в цьому напрямку й, окрім іншого, робитиме акцент на розширенні видів громадських робіт щодо посилення уваги до родин військовослужбовців, які захищають цілісність держави, супровід людей з інвалідністю, екологічне оздоровлення тощо. 

l

Не випадково господарями зустрічі стали працівники Ковельського міськрайонного центру зайнятості, адже тему обговорень найбільш вдалося зреалізувати саме на теренах Ковельщини. Завдяки інформаційно-роз'яснювальній роботі його фахівців цього року для міста Ковеля та Ковельського району на організацію громадських робіт передбачено 549 тисяч гривень.

Роман Романюк відзначив дієву співпрацю органів місцевої влади, територіальних громад, що базується на партнерських стосунках.  

Більше п'яти років у бюджеті Ковеля не передбачалися кошти на проведення громадських робіт. Зараз ситуація кардинально змінилась. Для міста питання організації громадських робіт нинішнього року виявилося як ніколи актуальним.

— Сьогодні склалася хороша співпраця з Ковельським міськрайонним центром зайнятості. В умовах економії варта уваги ідея співфінансування громадських робіт з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття й місцевих бюджетів, — поділився думками з цього приводу присутній на зустрічі міський голова Олег Кіндер. — У кризовій ситуації, яка склалася у місті, впродовж двох місяців впорядкування Ковеля відбувається завдяки співпраці з центром зайнятості, зокрема, — працівникам, залученим до громадських робіт, котрі, в свою чергу, відповідально поставились до покладених на них обов'язків. Тому така співпраця має продовжуватись, адже довела, що є ефективною.

Варто зазначити, що задля сприяння зайнятості населення цьогоріч на організацію громадських робіт міська рада передбачила 300 тисяч гривень. З початку року  в громадських роботах взяли участь 53 безробітних, котрі впорядковували вулиці міста, здійснювали їх санітарне прибирання.

l

В організації та проведенні громадських робіт взяли активну участь й окремі об'єднані територіальні громади Ковельського району. Про напрацювання в цьому плані розповіли присутні того дня на зустрічі керівники цих ОТГ:  Поворської — Сергій Семенюк, Голобської — Сергій Гарбарук, Колодяжненської — Віталій Кашик  та Дубівської — Роман Троцюк.

Своєрідне лідерство в організації цієї справи утримує Поворська ОТГ, яка в 2018 році передбачила 60 тисяч гривень на фінансування заробітної плати для безробітних, які будуть залучатись до громадських робіт.

Нарощує потенціал Колодяжненська (50 тис. грн.), Голобська (41 тис. грн.) та   Дубівська (12,5 тис. грн.) об'єднані територіальні громади.

Їх керівники розповіли про свій досвід залучення безробітних на громадські роботи, за участю яких проведено роботи з благоустрою територій та озеленення населених пунктів, зон відпочинку та придорожніх смуг, здійснено упорядкування кладовищ, пам'ятників, братських могил, а також заготівлю дров для сімей учасників операції об'єднаних сил, малозабезпечених та  пристарілих громадян.

На подальшу співпрацю з Ковельським центром зайнятості в напрямку організації громадських робіт налаштоване й керівництво району. Адже громадські роботи користуються сталим попитом. І це зрозуміло, бо для безробітних громадян участь у таких роботах, насамперед, є важливою і корисною, позаяк дозволяє зберегти або відновити мотивацію до праці, бути частиною колективу, відчувати себе повноцінним членом суспільства. Крім того, особи отримають додаткові переваги, а саме: період участі в громадських роботах зараховується до страхового стажу, оскільки із заробітної плати сплачується єдиний внесок.    

—Територіальні громади району від залучення безробітних до організації таких робіт отримають виключно позитив, а відтак і головний результат — ріст доходів населення, — вважає голова райдержадміністрації Віктор Козак, котрий також взяв участь у заході. — Важливо, щоб задіяні до цих робіт люди в подальшому не залишалися без заробітку й мали перспективу далі працювати. Зважаючи іще й на те, що маємо дуже багато трудових емігрантів, нам слід сьогодні сконцентрувати увагу на створенні робочих місць. Аби сприяти цьому, держава, в особі центру зайнятості, повинна співпрацювати з підприємствами, органами місцевого самоврядування. Відрадно, що ми працюємо в цьому напрямку. 

Запевнив у тому, що Ковельська районна рада не стоїть осторонь проблеми зайнятості населення, її голова Андрій Броїло, адже, як він зазначив, рівень безробіття — це важливий соціально-економічний показник для району, тому позитивним є те, що центр зайнятості в законодавчих межах надає роз'яснення і рекомендації сільським та селищним головам, головам ОТГ стосовно того, як допомогти людям, котрі хочуть знайти роботу.

"Потрібно ламати усталені стереотипи. Мовляв, організація громадських робіт — одне із планових завдань центру зайнятості. Варто усвідомити, що таким чином виграє не лише місцева громада, а, в першу чергу, ті її представники, котрі поки не мають постійного заробітку”, — підсумував Роман Романюк, висловивши сподівання, що з допомогою держави все більша кількість зайнятих на тимчасових роботах волинян, зможе скористатися шансом знайти постійне місце працевлаштування. От як, наприклад, в Голобській ОТГ, де дві людини після участі  в громадських роботах, зарекоменлувавши себе здібними працівниками, працевлаштовані на постійне місце праці. 

І хоч поки ще є над чим працювати, та до цього заохочують результати, адже завдяки громадським роботам вдається розв'язати низку актуальних для життєдіяльності громади питань, а також, за відсутності постійних місць роботи, на деякий час надати безробітним можливість легально працювати на користь громади.

Вікторія ЗІНЧУК.

Вирішуючи проблеми жителів Ковельщини, Ковельський міськрайонний центр зайнятості постійно співпрацює з органами місцевого самоврядування. Одним із напрямків співпраці є організація громадських робіт як дієвого інструменту реалізації політики зайнятості населення, що може зняти соціальну напругу на ринку праці, сприяти соціально-економічному розвитку, а також забезпечити трудову адаптацію безробітних і водночас бути для них джерелом доходу в скрутній ситуації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1385

Володимир Шпіка: 

"В Україні все буде добре!"

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1170

7 травня ц. р. відбулася тридцять сьома позачергова сесія Ковельської міської ради. На порядку денному було тільки одне питання — про внесення змін до «Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік».

Нагадаємо, що на квітневій сесії міськради був підтриманий запит Галини Стасюк, у якому депутат пропонувала передбачити в бюджеті міста кошти в сумі по п’ять тисяч на виплату матеріальної допомоги матерям загиблих на Сході України воїнів АТО, таким чином відзначивши їх з нагоди Дня матері.

Перед цим присутні на сесії учасники бойових дій в АТО, діючі військовослужбовці військової частини А-2042 звернулися до обранців міської громади з проханням посприяти в наданні їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків на території колишньої військової частини по вул. Володимира Кияна, 51.

Затвердивши порядок денний, депутати перейшли до розгляду проекту рішення, поява якого, власне, й мотивувала скликання позачергової сесії. Тож на виконання запиту депутата міської ради Галини Стасюк пропонувалося зменшити видатки на вирішення питань матеріальної підтримки виборців депутатами на 25 тисяч гривень, використавши ці кошти на одноразову матеріальну допомогу матерям загиблих в зоні АТО бійців до Дня матері.

І хоч, здавалося б, ініціатива хороша і намір благородний, однак без емоційних виступів на сесії не обійшлося, адже спірним виявилося питання щодо того, звідки було б прийнятніше почерпнути цей фінансовий ресурс.  

Дискусія виникла після того, як забракло депутатських голосів, аби «пройшла» пропозиція Ігоря Пініса доповнити даний проект рішення пунктом, в якому при підготовці змін до міського бюджету за рахунок його перевиконання за перше півріччя 2018 року передбачити можливість відновити депутатський фонд на суму 25 тисяч гривень.

Як він вважає, на відзначення матерів загиблих Героїв варто було б виділити кошти з інших джерел. Зокрема, з його слів, у міського голови, виконавчого комітету міської ради є фонд, кошти якого можна використати на такі ж цілі, а не робити це за рахунок депутатських коштів, які кожен депутат має змогу надавати на конкретну допомогу у вирішенні проблем ковельчан, котрі до них звертаються. 

Водночас Ігор Пініс заявив, що хоч і вважає цей проект рішення недосконалим, він та очолювана ним у міській раді фракція «УКРОП» його підтримає.

Своєю чергою, міський голова Олег Кіндер зауважив, що питання не стоїть у тому, що хтось не хоче виділяти гроші з міського бюджету. Питання у джерелі фінансування: щоб виділити необхідних 25 тисяч гривень, таку ж суму потрібно забрати з іншої статті видатків, передбачених затвердженим бюджетом. А на даний момент додаткові джерела фінансування відсутні.  

На  думку Олега Олексійовича, було б неправильно  використати на це бюджетні кошти, виділені для підтримки онкохворих та інших громадян, котрі її потребують. Він зазначив, що 380 тисяч гривень, які були виділені з міського бюджету на матеріальну допомогу, головним чином спрямовуються на лікування мешканців міста.

На переконання автора проекту рішення — начальника управління соціального захисту населення міськвиконкому Софії Сагаль, передбачені ним зміни до Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік — найбільш правильний шлях вирішення цього питання. Позаяк, як вона пояснила, зараз, на жаль, немає можливості вчасно і в повному обсязі виплачувати матеріальну допомогу, виділену рішеннями виконавчого комітету. Адже фінансовий ресурс Програми, враховуючи помісячний кошторис, станом на сьогодні уже перевищив передбачувані суми, оскільки до міської влади звертається дуже багато людей зі своїми проблемами та просять матеріальної підтримки.

У випадку перевиконання надходжень до бюджету депутати зможуть прийняти рішення про виділення додаткових коштів, якими фактично компенсують суми, виділені на сесії.

Аби ще більш не підвищився «градус» обговорення в сесійній залі, голова ГО «Члени родин загиблих в АТО «Віра» Людмила Данилевич, підійшовши до мікрофону, від імені матерів бійців, які загинули в АТО, заявила про те, що вони не бажають бути причиною суперечок і відмовляються від цієї матеріальної допомоги.

Проте кожна з них до Дня матері таки отримає по п’ять тисяч гривень, адже, зрештою, обранці міської громади більшістю голосів підтримали внесений на розгляд сесії проект рішення.

Вікторія ЗІНЧУК.

7 травня ц. р. відбулася тридцять сьома позачергова сесія Ковельської міської ради. На порядку денному було тільки одне питання — про внесення змін до «Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік».

Нагадаємо, що на квітневій сесії міськради був підтриманий запит Галини Стасюк, у якому депутат пропонувала передбачити в бюджеті міста кошти в сумі по п’ять тисяч на виплату матеріальної допомоги матерям загиблих на Сході України воїнів АТО, таким чином відзначивши їх з нагоди Дня матері.

Перед цим присутні на сесії учасники бойових дій в АТО, діючі військовослужбовці військової частини А-2042 звернулися до обранців міської громади з проханням посприяти в наданні їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків на території колишньої військової частини по вул. Володимира Кияна, 51.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 483

До чийого серця ти вперше пригорнувся? Яке перше слово промовив і до кого зробив перші кроки? Звичайно, до мами… Саме вона завжди піклуватиметься про тебе, даруючи безмежну любов і тепло. Для неї ти – найбільший дар у житті, весь її світ – в твоїх очах.

Серед величезної кількості свят, які відзначаються в Україні, День матері має особливе значення. Це свято нікого не залишає байдужим. Тож поцікавимося в наших найдорожчих, з яким настроєм вони його зустрічають, а також дізнаємося у ковельчан, що для них означає цей день та як саме вони збираються привітати своїх матусь?

Ніна ШУМ, заступник начальника відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому: 

— Це трепетно-хвилюючий день для всіх матусь, які прагнуть лиш одного – аби в сім’ї зростали здорові та щасливі діти, був спокій та мир у родині, а в домі панували взаєморозуміння та злагода. Це свято – чудова нагода дітям подякувати своїм мамам за недоспані ночі, за їхню саможертовну любов, а чоловікам – своїм дружинам, які подарували їм радість батьківства. На честь цього свята прийнято влаштовувати святкові вечори, концерти, а матерям дарувати квіти, приємні сюрпризи. Але найкращий подарунок – це увага і любов.

Марія ХИЛЮК, пенсіонерка:

— Маю двох дорослих синів, трьох онуків. Не потребую жодних подарунків на свята, лишень у їхніх сім’ях був би лад. Проте до Міжнародного жіночого дня і до Дня матері намагаються підготувати для мене якісь подарунки. Та я їм кажу, що це зайве. Квіти зів’януть, солодощі з’їмо… Головне, щоб не забували подзвонити, провідати, аби я була за них спокійна і знала, що в них усе добре.

Любов М’ЯКОТА, багатодітна мама, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:

— Мама для дитини – це годувальниця, порадниця і захисниця, надійне плече і міцна стіна. Вона – друг, вчитель і найчесніший критик. Мама ніколи не зрадить і не підведе, завжди прийде на допомогу і простить.

Для мене свої діти і прийомні – всі рідні. Я їх не розділяю і люблю однаково. Щаслива, коли бачу, що в них усе вдається, змінюється їхній світогляд, бо як би хто не говорив, що діти в дитбудинку доглянуті, ситі та мають дах над головою, їм все-таки потрібна родина, тепле гніздечко, мамина любов.

З нагоди Дня матері всім мамам бажаю бути щасливими. А наші діти – це і є наше щастя. Щаслива дитина – щаслива її мама.

Ігор ВАЩУК, студент:

— День матері – дуже важливе свято, адже для кожного з нас мама – найдорожча і найрідніша людина у світі. У цей день я завжди намагаюсь приділити якомога більше уваги своїй матусі, показати їй, як сильно я її люблю. Напередодні свята вітаю всіх жінок, усіх теперішніх і майбутніх матусь!

Світлана ШВОРАК, директор ЗОШ № 10:

— Це особливе свято для мене як мами, бабусі і доньки. Це свято, яке нам нагадує, що маємо більше говорити про таку безцінну радість у нашому житті, коли живі та здорові батьки, особливо мама як жінка, котру ніхто не замінить, до якої завжди можна звернутись за порадою, розділити радість чи смуток і просто прихилитись до її грудей. Цей день дає можливість ще раз усвідомити, наскільки важливими є матері у нашому житті. 

Найкращі подарунки для мене – щирі слова моїх дітей, їхня підтримка та розуміння, а ще — впевненість у тому, що живуть у мирі, щасті та злагоді.

Наталія ОКСЕНЧУК, учениця:

— На мою думку, таких свят має бути більше. Адже тоді з’являється привід усій родині зібратися разом. Мені здається, що найкращим подарунком для моєї мами будуть моя любов, повага та вдячність. А ще більше її радуватиме, якщо я виявлятиму свої почуття щодня. Не можна забувати, завдяки кому ми прийшли у цей світ і стали тими, ким є зараз.

Підготувала Вікторія ЗІНЧУК.

До чийого серця ти вперше пригорнувся? Яке перше слово промовив і до кого зробив перші кроки? Звичайно, до мами… Саме вона завжди піклуватиметься про тебе, даруючи безмежну любов і тепло. Для неї ти – найбільший дар у житті, весь її світ – в твоїх очах.

Серед величезної кількості свят, які відзначаються в Україні, День матері має особливе значення. Це свято нікого не залишає байдужим. Тож поцікавимося в наших найдорожчих, з яким настроєм вони його зустрічають, а також дізнаємося у ковельчан, що для них означає цей день та як саме вони збираються привітати своїх матусь?

Ніна ШУМ, заступник начальника відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1345

Забулася зимова паніка, коли експерти цілком серйозно прогнозували тридцять гривень за долар. Але сьогодні отримуємо стреси вже з інших причин…

Останнім часом американський долар утримується порівняно на низькій позначці (нині він коливається в рамках 26 гривень), а українська гривня демонструє дива витривалості і росту. Але разом з національною валютою ростуть і ціни на продукти.

— Ціни на м’ясо навряд чи стануть доступнішими для покупців, — вважає Олег, котрий реалізовує на привокзальному ринку, переважно, свинину. – Хоча порівняно з передвеликоднім періодом, ціна, наприклад, сала знизилась десь на десять гривень – зараз воно коштує 25-45 гривень за кілограм. Але у різних регіонах по-різному. Все залежить від виробника, адже вартість м’яса на прилавках пов’язана з затратною частиною – утримання тварин, годівля і т. д. 

А ще – чим вища ціна енергоносіїв, тим нижча рентабельність. В нас ціни «перескочили» більшість європейських. І це при найнижчій зарплатні, можна сказати, у світі. Це ж треба нашим можновладцям зуміти найбагатшу країну Європи за рівнем життя поставити в один ряд з деякими африканськими, — «перескочив» на іншу тему мій співрозмовник. І в цьому має рацію.

Виявляється, ми «пасемо задніх» у світовому рейтингу процвітання. За даними британського аналітичного центру The Legatum Institute у минулому році Україна посіла 112 місце за рівнем життя у світі, втративши п’ять позицій у порівнянні з 2016 роком. А серед найбідніших країн – якраз Судан і ЦАР, які займають 147 і 148 місця відповідно, поступаючись лиш азіатському Ємену.

l

Весна. Ну просто-таки «тягне» на свіжі вітаміни. 

— На ціну впливає урожай, —  впевнена Олена, продавчиня овочів та фруктів, що на «привокзалці». – Щоб він порадував, потрібно опалювати теплицю, а ціна на газ підскочила в рази. Пальне теж тільки дорожчає. Отже, аби тільки привезти товар, потрібно витратитись. Тому дешевих цін на ранні овочі годі сподіватись. 

Й справді, пізня весна підняла ціни на перші овочі нового врожаю – молоду цибулю, капусту, редиску, зелень. Ціни на них поки вищі торішніх на 15 – 20%, але експерти агроринку обіцяють до середини травня їх здешевлення, оскільки дозріють плоди з теплиць на півдні України.

Порівняно з минулими роками навіть на свята люди купують значно менше, а через «кусючі» ціни беруть свіже поки що неохоче.

— Колись овочі і фрукти брала кілограмами, а тепер – поштучно, — зізнається працююча пенсіонерка пані Ганна. – А на 30 гривень, у що оцінюють кілограм редиски в супермаркетах, можу купити овочів, яких мені вистачить на борщ, і до гарніру.

l

Добре, що хоч картоплю з буряком ще можемо собі дозволити, а от м’ясо для більшості – делікатес. Особливо для наших пенсіонерів, більшість яких на  м’ясні прилавки в магазині заглядають, як на рідкісні експонати в музеї.

— З пенсією в 1800 гривень хіба «розгуляєшся»? Ціни на продукти – астрономічні, — каже пані Ольга, пенсіонерка з 37-річним стажем роботи в торгівлі. — Кілька років тому, аби так-сяк день-два прохарчуватися, вистачало 50 гривень, а тепер – в сто ніяк не вкладешся. І хоч після Великодніх свят ціни дещо впали, все-одно для нас, пенсіонерів, вони захмарні. Про м’ясо навіть й мови не має, окрім хіба коли курятини, якого ліверу або печінки. До прикладу, у деяких магазинах куряча четвертина зараз коштує на десять гривень дешевше – 40 гривень за кілограм, а домашні яйця, які були по 35 – 40 гривень за десяток, стали – 18 – 20 гривень. Але навіть це собі можу дозволити у свята чи в день пенсії.

Микола Анатолійович, який теж на заслуженому відпочинку, після підвищення пенсії отримує дві тисячі гривень. Зізнається, що йому з дружиною, яка має трохи більше півтори тисячі пенсії, й цього вистачило б, аби прожити. Але обоє хворіють, і більша частина коштів йде на ліки. 

— Для звичайних пенсіонерів раз у місяць яка котлетка на столі – вже добре. Більшість з нас давно поставали вегетаріанцями, — жартує чоловік. 

Але, правду кажучи, тут не сміятися, а плакати хочеться. Хіба наші батьки, бабусі й дідусі заслуговують такої ганебної старості? Українські пенсіонери отримують найнижчі пенсії в Європі. Так, у Білорусі мінімальна виплата більш, ніж у півтора рази вища за українську, а в Польщі – в п’ять разів більша.

l

У нас ціноутворюючі фактори — «комуналка» і дороговартісне паливо. Але цифри на АЗС завжди були пов’язані з показниками в обмінниках. Чому ж  на заправках ціни не змінюються? Виявляється, у всьому винна нафта, яка дорожчає на світовому ринку. Тому у здешевлення пального ніхто не вірить. 

Ще однією причиною росту цін є збільшення мінімальної зарплати. 

— І що з того, що на кількасот гривень почала отримувати більше. Ці копійки відразу «випаровуються», — говорить одна моя знайома. – Коли долар коштував вісім гривень, то навіть при меншій зарплаті за сто доларів могли одягнутися  разом з чоловіком і двома дітьми. А зараз доношуємо те, що тоді придбали.     

l

Але на порозі – літо, і на думці зовсім інше. Перші виїзди на природу, відпочинок на свіжому повітрі з сім’єю та друзями і традиційний у таких випадках шашлик. А чому б і ні, коли погода тішить? Та запитання в іншому: чи дозволить “попікнікувати” гаманець? 

Що ж, скупимося на п’ятьох-шістьох осіб. За два кілограми свинячого ошийка доведеться заплатити десь 220 гривень. Огірки та помідори, кілька пучечків зелені, зеленої цибульки, редиски «потягнуть» ще на гривень сто. 

Плюс – хліб, кетчуп, мінеральна вода, сік… А якщо пікнік з дітьми, то й без чогось солоденького не обійтись. 

Таким чином, цьогоріч  вихідний із шашликом по-скромному може обійтися в 400 – 500 гривень. І це, не враховуючи спиртних напоїв, з якими ця сума значно підросте. 

Але українці навчились економити на іншому. Приміром замість свинини не з меншим апетитом розійдуться курячі стегенця або крильця. Зрештою, аби компанія хороша, посмажити можна й ковбаску. 

l

«Давайте працювати таким чином, щоб у 2019 році нам не було соромно дивитися людям в очі, — закликав народних обранців, виступаючи з парламентської трибуни, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. – Ми знаємо, що 2018 рік має всі підстави бути успішним. Тож пропоную сьогодні йти далі для того, щоб дати справжню відповідь на всі виклики і бути чесними перед українськими громадянами».

Дехто вважає, що вже з середини травня може бути прийняте рішення про нову «мінімалку» в 4200 гривень. Й на цьому оптимістичні прогнози не закінчуються:  українцям «пророкують» 6200 гривень мінімальної зарплати в 2021 році. Але, боюся, що з нашими реаліями до того часу її вже нікому буде платити.

Вікторія ЗІНЧУК.

Забулася зимова паніка, коли експерти цілком серйозно прогнозували тридцять гривень за долар. Але сьогодні отримуємо стреси вже з інших причин…

Останнім часом американський долар утримується порівняно на низькій позначці (нині він коливається в рамках 26 гривень), а українська гривня демонструє дива витривалості і росту. Але разом з національною валютою ростуть і ціни на продукти.

— Ціни на м’ясо навряд чи стануть доступнішими для покупців, — вважає Олег, котрий реалізовує на привокзальному ринку, переважно, свинину. – Хоча порівняно з передвеликоднім періодом, ціна, наприклад, сала знизилась десь на десять гривень – зараз воно коштує 25-45 гривень за кілограм. Але у різних регіонах по-різному. Все залежить від виробника, адже вартість м’яса на прилавках пов’язана з затратною частиною – утримання тварин, годівля і т. д. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 442