За інформацією Державної служби зайнятості, на сьогодні в Україні є значна кількість вакансій, заробітна плата на які перевищує 15 тисяч гривень. Про це заявив з телеканалів Віце-Прем’єр-міністр України Павло Розенко. Причому уточнив, що такий показник не лише у Києві, але й у регіонах. 

Але якщо так, то чому мільйони українців їдуть за кордон в пошуках хоча б якоїсь роботи і достойної зарплати? В одній лише Польщі працюють близько двох мільйонів наших співвітчизників. Польська влада офіційно заявляє, що найближчим часом розраховують ще на декілька тисяч українців щорічно. 

Водночас у Нацбанку наводять шокуючі цифри: виявляється, українські заробітчани з інших країн перераховують додому в чотири рази більше валюти, ніж вкладають в Україну іноземні інвестори. За минулий рік ця цифра перевищила 9 мільярдів доларів. І це не дивно, адже згідно зі статистикою кожен шостий українець працює за кордоном. На заробітки в середньому виїжджає до 6 мільйонів громадян нашої держави, а це 16 відсотків населення.

До речі, за результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» серед мешканців Львова, Івано-Франківська і Луцька, 77 відсотків опитаних заробітчан, які працювали впродовж останніх п’яти років у Польщі, заявляють, що переважно виконували фізичну роботу. Ще 16% працювали у сфері послуг, 3% — мали роботу, пов’язану з інтелектуальною працею. І лише 1% працювали на керівних посадах.

Але медом там не намазано, бо кожен злотий дістається важкою працею. Більше того, навіть відробивши на пана, не завжди отримаєш належну оплату за свою роботу.

Мій знайомий, 47-річний ковельчанин, свого часу «розкрутився» на торгівлі. Й начебто вдавалося усе йому на підприємницькій ниві: і сам непогано заробляв, ще й іншим землякам давав роботу. Але через безкінечні економічні кризи бізнес довелося закрити. Роботи не стало, безгрошів’я прийшло у раніше всім забезпечену родину. Довелося поїздити по світах. Останнім часом працює у Польщі, як каже, «то на будові, то на полі». 

— Звичайно ж, нелегко, та до тяжкої праці звик. Зовсім інше насторожує – втрапити «у пригоду», коли, наприклад, «кидають» на гроші. Бувало в мене і таке, — зізнається чоловік. – Аби знати, що, розпочавши вдома власну справу, знову не залишишся «за бортом», забувся б про ті закордони…

Щастя в Польщі спробувала ще одна моя знайома. Вона, бухгалтер за освітою, більше десяти років працює в організації, де в результаті «прогресивних» дій нашої влади з нового року працівників перевели на неповний робочий тиждень. Жінка не заробляє навіть й трьох тисяч, а іншої роботи, хоча б на «мінімалку», попри запевнення шановного пана Розенка, в нас шукати, що голку в сіні. 

Вже другий місяць там гарує на кондитерській фабриці. «Подумаєш, щось там фасувати», — гадала, збираючись туди. Насправді ж, виявилося зовсім інакше: робота дуже важка. Перші дні рук не відчувала. Але втягнулася, працює…

І таких історій не перерозповісти. Але хіба їх слухають оті, хто зараз на українському «олімпі»? Закордон для них – це ділові поїздки, модні курорти, «шопінг», освіта для їхніх дітей. А заробітки по світах – то «прерогатива» для нас, звичайних смертних.

l

Райдужні картини на фоні похмурої реальності «малює» й Держстатистика, за даними якої середня заробітна плата українців складає 11 тисяч гривень у столиці і сім – у регіонах. Середня зарплата в Україні стабільно зростає, а відчуття, що за роботу платять справедливо, як не було, так і немає. Якась чудасія: зарплата в нас росте, а рівень життя падає. Сам Девід Коперфілд нашим політикам може позаздрити…

Здавалося б, впевненіше в цьому плані мають почуватися працівники бюджетної сфери. А насправді?

Юлія – вчитель у міській школі. Сімнадцять років працює на освітянській ниві. В цілому не скаржиться на свою нинішню зарплату.

— Звичайно, я люблю свою роботу, своїх учнів. Але, попри це, важливим стимулом для хорошої роботи є зарплата, щоб кожна працююча людина йшла туди  із задоволенням, — впевнена вона. — Останнім часом вчителям платню підвищили. Я, наприклад, отримую майже на півтори тисячі більше, ніж у минулому році. Але є один «мінус» — для мене це підвищення майже не відчутне. Бо раніше мала житлову субсидію, а тепер на оплату комунальних послуг доводиться віддавати кошти, які додали до зарплати.  

Світлана працює на півставки медсестрою в сільському ФАПі, куди на роботу доїжджає з сусіднього села. 

— Не надто розженешся, якщо зарплата й до двох тисяч не дотягує. Працюю не так давно, то сподіваюся на те, що в майбутньому отримуватиму більше. Живу з батьками, власної сім’ї поки не маю. Тому якось справляюся, у вільний від роботи час шукаю собі додатковий заробіток: роблю уколи на дому, ставлю крапельниці, — каже дівчина. 

Зарплата фельдшера-акушера, без якого на селі ніяк, теж бажає бути кращою, ніж є на даний час, бо одержують приблизно стільки ж, як молодший персонал.

— Як ви гадаєте, три триста – це достойна зарплата для лікаря? Пацієнт тобі довіряє своє здоров’я і життя, ти за це відповідаєш і не маєш права на помилку. Якщо в Україні так мало цінують професію медика, то, значить, й людське життя у нас нічого не варте, — вважає фельдшерка ФАПу одного з населених пунктів Ковельського району. 

Водночас, Уряд вбачає можливості суттєвого підвищення зарплат для медпрацівників вже в цьому році, але, поки нічого не змінилося, працюють, добре, що хоч не за «спасибі», як, зрештою і вчителі, комунальники, дрібні чиновники.

Але є в Україні й інші держслужбовці, зарплати яких, без сумніву, можуть витримати й світову конкуренцію. Серед «найдорожчих» чиновників першість утримує голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв, котрий заробляє більш ніж півтора мільйони гривень. Президент «Енергоатому» Юрій Недашковський трудиться за 300 тисяч гривень. Приблизно така ж зарплата в керівників цілої низки держпідприємств, до числа яких потрапив і гендиректор «Укрпошти» Ігор Смілянський. Небо і земля, порівнюючи з рядовими поштарями.

Листоноша Ольга, працюючи в одному з місцевих відділень зв’язку, обслуговує два населених пункти. Розвозить пошту тричі на тиждень. Каже, взимку буває непросто, а так — звикла вже за стільки років. «От якби отримувати ті «мінімальні» три сімсот, то гріх було б жалітися», — жартує жінка.

l

Різниця між зарплатами величезна, і кваліфіковані спеціалісти, котрі не вміють примножувати свій дохід «зі сторони», щоб вижити, змушені трудитись на декількох роботах або ж їхати на чужину – туди, де «на малині» вчителю заплатять значно більше, ніж вдома у школі, а інженер на складах та фермах за фізичну силу й витривалість заробить краще, аніж у нас  за нові рішення  надскладних технологічних проблем. 

Вікторія ЗІНЧУК.

За інформацією Державної служби зайнятості, на сьогодні в Україні є значна кількість вакансій, заробітна плата на які перевищує 15 тисяч гривень. Про це заявив з телеканалів Віце-Прем’єр-міністр України Павло Розенко. Причому уточнив, що такий показник не лише у Києві, але й у регіонах. 

Але якщо так, то чому мільйони українців їдуть за кордон в пошуках хоча б якоїсь роботи і достойної зарплати? В одній лише Польщі працюють близько двох мільйонів наших співвітчизників. Польська влада офіційно заявляє, що найближчим часом розраховують ще на декілька тисяч українців щорічно. 

Водночас у Нацбанку наводять шокуючі цифри: виявляється, українські заробітчани з інших країн перераховують додому в чотири рази більше валюти, ніж вкладають в Україну іноземні інвестори. За минулий рік ця цифра перевищила 9 мільярдів доларів. І це не дивно, адже згідно зі статистикою кожен шостий українець працює за кордоном. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 671

26 квітня ц. р. відбулася тридцять шоста сесія Ковельської міської ради. Перед початком роботи сесії депутати та запрошені хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи.

Далі згідно з регламентом надано півгодини для оголошення депутатських запитів та звернень. 

Зважаючи на крайню необхідність у реалізації заходів, передбачених проектом МОЗ України і Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», в якому бере участь наше місто, Юрій Рудь попросив міського голову Олега Кіндера надати інформацію про перспективи втілення цього проекту, в рамках якого, зокрема, передбачено провести реконструкцію дитячої поліклініки по вул. Олени Пчілки та поліклініки по вул. Театральній, відкриття амбулаторії загальної практики сімейної медицини для жителів мікрорайону Ковель-ІІ та ін. 

Підтримкою колег заручився Олександр Артишук, депутатські запити якого стосувались облаштування прибудинкових територій по вул. Незалежності, 74 та 80, Вербицького, 2, а також ремонту спортивного залу міської гімназії.

Геннадій Кіндер звернувся з проханням про виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво електричних мереж в районі вулиць Кришталевої та Мрії, де були надані земельні ділянки для учасників АТО.

Галина Стасюк озвучила депутатський запит, у якому просила міського голову та депутатів передбачити в бюджеті міста кошти в сумі по п’ять тисяч на виплату матеріальної допомоги матерям воїнів АТО,   які  загинули за Україну на її східних рубежах, таким чином відзначивши їх з нагоди Дня матері.

Ще один її запит, який також підтримала сесія, стосувався наведення благоустрою біля пам’ятників загиблим учасникам АТО на міському кладовищі.

Ірина Роїк поінформувала про те, що до неї, як депутата, звернулись ковельчани за матеріальною допомогою, надавши при цьому необхідні підтверджуючі документи. Розпорядженням міського голови № 81-р від 29 березня 2018 року їм були виділені відповідні кошти, однак реально їх й досі не отримали. Депутат просила пояснити, з яких причин малозабезпеченим громадянам вчасно не виплачується виділена з депутатського фонду матеріальна допомога. 

Серед підтриманих – депутатські запити Андрія Мілінчука щодо встановлення смітників на території навчальних закладів міста та Ігоря Пініса, котрий порушив питання про зниження ціни на проїзд дітей у міському транспорті.     

Ігор Пініс також повідомив про те, що фракція «УКРОП» у Ковельській міській раді ініціювала звернення до депутата Волинської обласної ради Олександра Омельчука з проханням створити тимчасову контрольну депутатську комісію облради з метою вивчення та забезпечення створення меморіального комплексу на місці розстрілу та поховань близько двадцяти тисяч ковельчан та військовополонених під час Другої світової війни.

— Місцем трагедії є територія на межі міста Ковеля та Дубівської сільської ради. Вже 74 роки десятки тисяч людських останків не знаходять місця останнього спочинку. Варварське розграбування піску та роздача під забудову територій, де проводився розстріл, призвели до того, що людські рештки розкидані під відкритим небом, разом із ґрунтом та піском розвозяться на будови, на могилах будуються будинки, — зокрема, зазначив голова фракції «УКРОП» у міській раді Ігор Пініс.

l

Обранці міської громади підтримали депутатський запит Геннадія Кіндера            щодо виділення земельних ділянок під забудову багатоквартирного     житлового будинку для учасників АТО.

Сьогодні на черзі для отримання земельних ділянок для житлового будівництва в Ковелі перебуває понад 400 учасників АТО та членів їх сімей. Однак, враховуючи наявність вільних від забудови земель під житлове будівництво, реально зможуть отримати ділянки кілька десятків військовослужбовців. Одним із можливих варіантів вирішення проблеми є створення учасниками АТО житлово-комунальних кооперативів. Вже є інвестори, які готові зводити житло для колишніх бійців.

Підтримують таке рішення й самі АТОвці. Присутній на сесії заступник голови Всеукраїнської спілки бойових дій в АТО «Побратими України» Юрій Хомич подякував міській владі та ковельській громаді за те, що йдуть назустріч колишнім бійцям у вирішенні питань забезпечення їх земельними ділянками.

Згодом слово мав й депутат обласної ради Володимир Кучер, котрий звернувся до влади з проханням посприяти в наданні земельних ділянок нині діючим військовослужбовцям, які також брали участь в АТО. 

Міський голова Олег Кіндер нагадав про те, що у Ковелі 374 учасники АТО забезпечені  земельними ділянками. Тож, аби надати їх  всім військовослужбовцям, які стоять на черзі, у свою чергу, попросив депутата облради, котрий там очолює тимчасову контрольну комісію з питань земельних відносин, посприяти передачі місту земель колишнього військового госпіталю, ініціювавши відповідне звернення до Міністерства оборони України, якому ці землі належать. 

Міська влада восьмий рік з такими клопотаннями звертається в Міноборони, проте й досі не отримала позитивного результату. Тим часом занедбується територія, на охорону якої витрачають  державні кошти, незважаючи на те, що є інвестори, котрі готові там зводити багатоквартирні будинки, в тому числі і для учасників АТО.    

l

В ході сесії внесено зміни до міського бюджету та окремих місцевих програм, розглянуто блок питань, що регулюють земельні відносини в місті, а також прийнято рішення з ряду містобудівних питань.

Депутати затвердили Положення управління соціального захисту населення виконавчого комітету міської ради, розпорядження міського голови, прийняли звернення до голови Верховної Ради України А. В. Парубія, депутатів Верховної Ради України щодо ухвалення антиолігархічного пакету докорінних перетворень.   

Загалом на засіданні розглянуто понад 90 питань порядку денного.

Вікторія ЗІНЧУК.   

26 квітня ц. р. відбулася тридцять шоста сесія Ковельської міської ради. Перед початком роботи сесії депутати та запрошені хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи.

Далі згідно з регламентом надано півгодини для оголошення депутатських запитів та звернень. 

Зважаючи на крайню необхідність у реалізації заходів, передбачених проектом МОЗ України і Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», в якому бере участь наше місто, Юрій Рудь попросив міського голову Олега Кіндера надати інформацію про перспективи втілення цього проекту, в рамках якого, зокрема, передбачено провести реконструкцію дитячої поліклініки по вул. Олени Пчілки та поліклініки по вул. Театральній, відкриття амбулаторії загальної практики сімейної медицини для жителів мікрорайону Ковель-ІІ та ін. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 564

За даними соціологічної групи незалежних експертів організації ООН в доповіді World Happiness Report – 2018, Україна зайняла 138-е місце зі 156 можливих в рейтингу найщасливіших країн світу.

Україна зайняла місце між Суданом і Того. Звісно, якщо оцінювати об’єктивно, до цих африканських країн нам ще є куди «падати». Чому ж тоді ми такі нещасні? Причинами цього, головним чином, є розчарування та наші марні надії на краще життя. А хіба можна почуватися щасливим, коли не знаєш, чи завтра втримаєшся на роботі, чи допрацюєш до пенсії та й, власне, чи доживеш до неї, зважаючи хоча б на окремі «нюанси» медичної реформи, яка спрямована на те, щоб люди не мали за що лікуватися і не було кому їх лікувати? 

Безробіття, мізерні зарплати та пенсії, принизливе заробітчанство… За цими та іншими антирейтингами ми – серед лідерів у світі. І винні в цьому, в першу чергу, наші шановні політики, які довели українців до зубожіння і, при цьому, мабуть, й складають той відсоток, завдяки якому наша країна у цьому рейтингу найщасливіших втримується на передостанніх позиціях. Але це так – лиш невеличка передмова до теми.

х  х  х

Справжній бунт військових пенсіонерів ледве не вибухнув в Україні. З початку нинішнього року пенсіонери по всій країні, у тому числі і у нашому місті, виходили на акції протесту. Все через несправедливість, адже в той час, як усім пенсії підвищили, вони залишились за «бортом».

Пенсії військовим обчислювали в залежності від окладу – 15 відсотків грошового забезпечення, яке отримували «силовики». Все інше складали надбавки, але їх не враховували при нарахуванні пенсії. 

Пенсійні протести все ж таки дали результат: керівництво держави обіцяє перерахувати виплати (щоправда, не відразу, а у три етапи). На першому етапі, який «стартував» заднім числом, починаючи з 1 січня 2018 року, пенсії для військовослужбовців підвищились в середньому на півтори тисячі гривень. З 1 січня 2019 року вони зростуть в середньому на 750 грн., а з 1 січня 2020 року – ще на стільки ж.

Є ще одна хороша новина: до 1 травня військовим пенсіонерам будуть проіндексовані пенсії за кілька років. Повноцінної індексації вони не мали з 2012 року.  

То чому ж колишні військові не надто вже з того радіють, адже влада начебто знайшла спосіб підвищити їм виплати і вони їх вже отримують? Бо більшість з них вважають ці гроші тимчасовою подачкою держави. Окрім того, й сама схема нарахувань зрозуміла поки не всім. Адже весь ефект псує оте нібито непомітне «в середньому» півтисячі до пенсії, тобто, виходить, що хтось отримає лише три сотні гривень, а хтось, може, й три тисячі.

От і нещодавно до редакції газети «Вісті Ковельщини» звернулись представники об’єднаного штабу ветеранів та пенсіонерів силових структур м. Ковеля та Ковельського району з проханням надрукувати на її сторінках статтю пенсіонера МВС Олександра Вотька, який уже більше двох років активно відстоює конституційні права усіх пенсіонерів силових структур України. Ця стаття є результатом участі у Всеукраїнському форумі пенсіонерів ЗСУ, МВС та інших силових структур України, що відбувся у Києві 24 березня ц. р.

Тож ідемо їм назустріч і друкуємо вище згадану статтю у дещо скороченому варіанті.

   

За даними соціологічної групи незалежних експертів організації ООН в доповіді World Happiness Report – 2018, Україна зайняла 138-е місце зі 156 можливих в рейтингу найщасливіших країн світу.

Україна зайняла місце між Суданом і Того. Звісно, якщо оцінювати об’єктивно, до цих африканських країн нам ще є куди «падати». Чому ж тоді ми такі нещасні? Причинами цього, головним чином, є розчарування та наші марні надії на краще життя. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1428

Великдень. Його чекають і дорослі, і діти, сповнюються новими надіями та сподіваннями на краще. До цього величного свята готуються заздалегідь – оновлюють гардероб, наводять чистоту і лад в оселях та на подвір’ях. Але чи не найприємнішим клопотом напередодні Христового Воскресіння є складання святкової корзини. Традиційно до неї кладуть паску, крашанки, домашню ковбасу, сир, масло.

Щоправда, дещо захмарює святковий настрій те, що далеко не всім у цьому році ці клопоти видаються надто вже приємними, бо свято – це не лише веселощі та родинні посиденьки, а ще чималі грошові витрати, а більшості з нас сьогодні при всьому бажанні з цим не розженешся. 

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, традиційні пасхальні смаколики на Великдень в цьому році нам обійдуться на 129 гривень, тобто на третину, дорожче, ніж торік. Тоді мінімальний набір продуктів коштував 377 гривень. Тобто за середніми цінами в Україні його ціна складе близько 506 гривень.

Усталених правил, що саме класти в кошик для освячення, немає: паска, крашанки, м’ясо. Для цього є біблійні підстави. Все решта, кажуть церковники, — відповідно до регіональних звичаїв. Але радять нести небагато, щоб освячені продукти не псувались.

Звісно, і цьогоріч — передсвятковий ажіотаж у супермаркетах й на ринках. Та те, що бажали б бачити не на прилавках, а на своєму великодньому столі, більшості лише й залишається, що «смакувати» очима. 

– Готуєтесь до Пасхи? – якось запитала старшого віку сусідку, яку на днях випадково зустріла на ринку.

– Ой, за що там маю готуватись? – зітхнула старенька у відповідь. – Може, потім куплю яку пасочку. А так – і не питай…

Немає з чого особливо витрачатися й пенсіонер Олег Миколайович. У них з дружиною все буде по-скромному: паска, яєчко… Бочок, сало, ковбаса – не на їхні статки. Говорить, все йде на ліки, на «комуналку», то й настрій не дуже святковий.

– Ціни за минулий рік дуже зросли. Вже на той ринок і ходити не  хочеться. Народ не може купити те, що раніше міг, – журиться колишня медсестра пані Наталія. – Наші люди не з магазину наповнюють свої святкові кошики. Вони давно звикли виживати з підсобного господарства: картопля, консервація, шматок сала в коморі. От і перебиваються, чим Бог послав. 

Не поспішають аж надто витрачатися до свята не лише пенсіонери. 

– Ми не купуємо багато продуктів на Великдень і не забиваємо холодильник на місяць. Загалом на великодній кошик плануємо витратити десь приблизно 500 гривень, — каже моя знайома Олена, котра працює у приватній фірмі.

А от домогосподарка Ірина виявилась економнішою.

– Великодній кошик  не роблю великим. Вважаю, що у ньому мають бути лише традиційні продукти – такі, як паска, яйця, ковбаса, хрін. Не кладу в кошик фруктів чи цукерок або ж вина. Я проти такої “екзотики”. Тому на зайве витрачатися не буду. Тим паче хочу щось вдома приготувати. Думаю, вдасться вкластися десь в двісті гривень.

l

Що ж, поцікавимося, що по чім у продавців. Тож вперед, за покупками. 

Для великоднього обряду виберемо пасхальну корзину. Стандартний кошик на привокзальному ринку вартує  90–200 гривень, дитячий – 50 – 70.

А ще ж не забути про пасхальні атрибути: ікони, свічі, статуетки… Одна з продавчинь на привокзальному ринку, де можна все це придбати, зокрема, зауважує, що: «Великодній рушничок ручної вишивки обійдеться від 160 гривень і більше. Дуже багато їх напередодні свята беруть на подарунки. Рушнички з нанесеним малюнком, які коштують від 10 до 50 гривень та серветки  – 40 – 50 гривень, теж у нас добре розходяться».

Нарешті, прямуємо до продуктових рядів.

Жоден святковий стіл не обійдеться без паски. Її, звичайно, можна купити. Проте домашня – смачніша. Для її випікання потрібне борошно (вісім-десять гривень за кілограм), масло вершкове (110 — 150 гривень), молоко (15-18 гривень за півтора літра). 

Щоб паска була пухкою, туди треба не пожаліти яєць.  Для цього краще підійдуть домашні яйця, за десяток яких нині просять – 35 – 40 гривень. Цукор – 14 гривень за кілограм. Плюс іще родзинки, посипка. Тож, зважаючи на кількість великодньої здоби, яку збираєтесь пекти, паска за «бабусиним» рецептом обійдеться десь у дві сотні.

У магазинах й супермаркетах готова паска вартуватиме залежно від розміру, інгредієнтів випічки та її оздоблення (16-52 грн.).

Розмаїті традиційні крашанки завжди прикрашають великодній кошик. У цьому випадку можна й зекономити на «фабричних» яйцях, які коштують значно дешевше домашніх – 24-28 гривень за десяток.

Найдорожчі на великодньому столі традиційно м’ясопродукти. Сьогодні у наших магазинах є вдосталь м’ясних та ковбасних виробів. Вгинаються від них торговельні ряди і на ринку, де продавці «зі стажем» розповідають, що у великодній кошик зазвичай кладуть одне кільце ковбаски. Із загальнодоступних вибирають здебільшого «Домашню», що «стартує» від 130 гривень. Беруть до святкового столу й дорожчі сорти, зокрема, «Баликову», «Дрогобицьку», «Салямі»… Шинка коштує 250 грн. за кг, бочок – 140 грн. за кг. 

А ще ж потрібно запекти м’ясце, зробити холодцю, приготувати паштети… Та, зрештою, яка ковбаса з магазину зрівняється зі справжньою домашньою, начиненою власними руками за улюбленим рецептом? Тому не прогадали покупці, які м’ясом запаслися наперед. Бо, як відомо, в Україні, чим ближче до свят, тим вищі ціни.

Хрін – символ сили і здоров’я. А ще – це незамінна приправа до пасхальних страв. На ринку він коштує 5 гривень за кілька корінців. Ціна столового буряка – 7 – 13 гривень за кілограм.     

Серед молочних продуктів найбільше правлять за твердий сир (120 – 200 грн. за кг) та вершкове масло (110 – 150 грн. за кг). М’який домашній сир пропонують за 35 – 51 грн. за кг. 

Ціни на овочі та фрукти теж захмарні. Ймовірно, через піст та те, що зараз на них не сезон (томати тепличні – 43 – 60 грн. за кг, огірки – 46 – 60 грн. за кг, яблука – 14 – 26 грн. за кг).

Йти в церкву з випивкою не обов’язково. Але можна освятити пляшку червоного вина, зазвичай «Кагору», за яку в середньому доведеться заплатити 90 гривень.

l

Отже, найскромніший великодній кошик може обійтися значно дешевше, ніж у цьогоріч розрахованих експертами півтисячі. А от аби наготувати, як ми звикли на свята, з «запасом», щоб і вдома попоїсти, і колег та друзів пригостити, плюсів до цієї суми потрібно додавати й додавати…

Вікторія ЗІНЧУК.

Великдень. Його чекають і дорослі, і діти, сповнюються новими надіями та сподіваннями на краще. До цього величного свята готуються заздалегідь – оновлюють гардероб, наводять чистоту і лад в оселях та на подвір’ях. Але чи не найприємнішим клопотом напередодні Христового Воскресіння є складання святкової корзини. Традиційно до неї кладуть паску, крашанки, домашню ковбасу, сир, масло.

Щоправда, дещо захмарює святковий настрій те, що далеко не всім у цьому році ці клопоти видаються надто вже приємними, бо свято – це не лише веселощі та родинні посиденьки, а ще чималі грошові витрати, а більшості з нас сьогодні при всьому бажанні з цим не розженешся. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1214

Українців не радують їхні зарплати, адже за даними соцопитувань майже дев’яносто відсотків опитуваних заявили, що оплата праці їх не задовольняє. Зароблених коштів вистачає лише кожному десятому. А що вже казати про пенсіонерів з їхніми жалюгідними пенсіями?

Але, тим не менше, гаманці українців незабаром поважчають. Ні, мінімальну зарплату не підвищують: Національний Банк України планує замінити паперові гроші на металеві, що стало однією з головних тем минулих тижнів. В історію підуть купюри номіналом в 1, 2, 5 і 10 гривень. При чому зображення видатних історичних постатей на грошах не зміняться — вони просто «перейдуть» з паперу на метал. Водночас, ми зможемо розраховуватись одночасно монетами і банкнотами відповідних номіналів необмежений період часу. 

Вводитися ж в обіг нові монети будуть поетапно: перший етап – 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етап – монети номінальною вартістю 5 і 10 гривень вводитимуться в обіг у 2019 – 2020 роках.

В НБУ передбачають, що така заміна дасть можливість заощадити державі близько мільярда гривень з урахуванням строку служби монет, тривалість «життя»  яких є значно вищою, аніж у банкнот. Можливо, й так. Але хіба карбування монет дешевше за друк паперових грошей? 

Зате кажуть, що з копійками замість банкнот ми будемо ближчими до Європи, де існують монети в один і два євро. Що ж, хоч у чомусь європейців перевершимо, бо в нас ще й будуть п’ять і десять металевих гривень. А якщо серйозно, то рівнятися у цьому нам, м’яко кажучи, недоречно. Адже європейська валюта – серед найстабільніших у світі. Монети в 1 і 2 євро і купюри від 5 євро з’явилися в обігу ще з 2002 року і відтоді ця грошова система змін не зазнавала. 

Про те, що заміна банкнот на монети може свідчити про знецінення гривні, теж ніхто на «верхах» не говорить. Металеві гроші замість паперових, як пояснюють в Нацбанку, з’являться тому, що від часу появи першої гривні 1996 року українці зажили краще. Мовляв, за цей час змінилася купівельна спроможність населення, зросла заробітна плата і т. д., і т. п.

Але на цьому новини від Нацбанку не закінчились. Втратила «повагу»… українська копійка. З 1 липня набуде чинності ще одне рішення НБУ – поступова оптимізація монет дрібних номіналів, внаслідок чого з обігу зникнуть 1, 2, 5 та 25 копійок. Водночас, всі ці номінали розмінних монет й надалі будуть залишатися в обігу. 

І знову ж таки, за словами Нацбанку, це аж ніяк не треба вважати знеціненням нацвалюти, а просто такою оптимізацією обігу монет. А за нею криється ще одна несподіванка: з того ж таки 1 липня 2018 року в Україні застосовуватиметься правило заокруглення загальних сум готівкових розрахунків – регулятор пропонує заокруглювати загальну суму покупки до 10 копійок.  

Отож, якщо ваш чек у магазині становитиме приміром 20 гривень 47 копійок, а продавець не матиме трьох копійок решти, сума автоматично зросте до 20 гривень 50 копійок. На безготівкові рахунки ця новація не поширюватиметься.

Утім при таких «розкладах» мимоволі напрошується запитання: а що, коли в касі є решта, а кажуть, ніби немає? Та нічого. Лиш сподіватися на порядність працівників торгівлі.

Щодо «сюрпризів» від Нацбанку власну думку мають й ковельчани.

ГАЛИНА, продавець:

– Не знаю щодо металевих гривень, але від дріб’язку потрібно відмовитись. Можливо, для когось це не суттєво, а для нас, хто стоїть за прилавком, то справжня проблема. Без різних там наказів та постанов «зверху» ми вже давно вдаємось до так званого заокруглення, видаючи решту покупцеві під час розрахунку (звісно, за взаємозгодою). Більшість не звертає на це увагу, а дехто реагує бурхливо: мовляв, копійка до копійки – і вже гривня. Тому, думаю, таке рішення Нацбанку, є правильним.

СЕРГІЙ, фінансист: 

– За двадцять років існування гривня знецінилася. Раніше 10 гривень були великою купюрою, яка часто не використовувалась. А тепер вона переходять до розряду розмінної монети. Швидко «зношуються», друкувати такі купюри стало занадто дорого. Тому замінити їх на металеві гроші, вважаю, все ж таки аргументовано.

ВІТАЛІЙ, працівник підприємства:

– Я гадаю, що варто відмінити карбування монет, адже собівартість їх виробництва дорожча вартості самих монет. Для нас усіх копійки – дрібні, не дрібні – вже не мають значення. Варто лише подивитися на цінники на торговельних прилавках. Так, свого часу, десь наприкінці дев’яностих, наприклад, за п’ять копійок можна було купити коробку сірників, 50 копійок коштував хліб. А тепер одна, дві, п’ять… Вже й п’ятдесят копійок нічого не варті.

ЛЮДМИЛА, соцпрацівник:

– Часто бачу, як наші пенсіонери, розраховуючись у магазині чи на ринку, перебирають у долонях дріб’язок. А хтось, аби не «плутались» у гаманці «білі» копійки, їх просто викидає. Це ніби дві паралелі однієї реальності. Тому, вважаю, що потрібно частково відмінити дрібні монети й залишити в обігу п’ять і двадцять п’ять копійок.

АНДРІЙ, робітник:

– Заміна паперових грошей на металеві – це, як на мене, повернення у середньовіччя. А відмова від дрібних монет, гадаю, навпаки, правильне рішення.

МИКОЛА, пенсіонер:

–  Ми посилаємось на практику Європи там, де треба і не треба. Мені незрозуміло, як заміна паперових банкнот на металеві аналоги нас наблизить до Євросоюзу. Просто тому, що там «ходять» монети в 1 і 2 євро, а тепер і ми матимемо одну і дві «дзвінкі» гривні? То навіщо аж так здалеку підходити? Давайте вже, нарешті, перейдемо на долари чи євро.

ЮЛІЯ, студентка:

– НБУ хоче, щоб гаманці українців стали важчими, але не від збільшення сум, а від ваги монет. А якщо серйозно, для мене це сигнал про різку зміну в економіці. Якщо зараз мінімальна монета, якою більш-менш користуються – 10 копійок, то буде 1 гривня. А значить, усе досить сумно.    

Вікторія ЗІНЧУК.  

Українців не радують їхні зарплати, адже за даними соцопитувань майже дев’яносто відсотків опитуваних заявили, що оплата праці їх не задовольняє. Зароблених коштів вистачає лише кожному десятому. А що вже казати про пенсіонерів з їхніми жалюгідними пенсіями?

Але, тим не менше, гаманці українців незабаром поважчають. Ні, мінімальну зарплату не підвищують: Національний Банк України планує замінити паперові гроші на металеві, що стало однією з головних тем минулих тижнів. В історію підуть купюри номіналом в 1, 2, 5 і 10 гривень. При чому зображення видатних історичних постатей на грошах не зміняться — вони просто «перейдуть» з паперу на метал. Водночас, ми зможемо розраховуватись одночасно монетами і банкнотами відповідних номіналів необмежений період часу. 

Вводитися ж в обіг нові монети будуть поетапно: перший етап – 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етап – монети номінальною вартістю 5 і 10 гривень вводитимуться в обіг у 2019 – 2020 роках.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 719

Приводом для чергових дискусій по всій країні стало традиційне свято 8 Березня, про скасування якого не так давно заговорили. Минулого року Інститут національної пам'яті України пропонував скасувати восьме березня як державне свято, оскільки воно "впроваджене більшовиками", не причетне до подій "українського державотворення" і не має зв'язку з "історико-культурними традиціями українського народу". 

Ми поцікавились думкою ковельчан різних вікових категорій та соціального статусу: бути чи не бути Міжнародному жіночому дню в Україні? Й, виходячи з опитування людей, вони проти свята нічого не мають, за винятком хіба що тих, хто шукає в ньому якісь політичні мотиви. Та чи варто це робити, адже з таким підходом під сумнів можна поставити будь-яке свято чи подію. 

МАРІЯ, пенсіонерка: "Наше покоління виросло на цьому святі, і жінки звикли до того, що 8 березня їх вітають. Це свято потрібне і його не варто забирати у жінок. Так, є День матері, але ж немає загального жіночого свята. Очікувати від чоловіків особливу увагу жінка може тільки двічі на рік: на день народження і на 8 Березня. Тож нічого крамольного в цій даті не бачу".

ГАЛИНА, бухгалтер: "Свята – це завжди відображення якоїсь традиції. 8 Березня для більшості, перш за все, – свято весни, любові, жіночності, ще один привід зробити жінкам і дівчатам приємне. Мало хто асоціює його з Кларою Цеткін, більшість навіть не знає, про кого йдеться. Тому нехай свято залишиться, і день, і назву змінювати не варто".

ВІКТОР, інженер: "Думаю, що свята змішувати з політикою не потрібно. Люди десятки років святкують цей день, і зараз плутати його з політичними мотиваціями не варто. Має бути свято для жінок, бо у кожного з нас є мама, сестра, дружина, подруга. Жінкам приємно, то чому б нам, чоловікам, в цей день їх не пошанувати?".

СВІТЛАНА, волонтер: "8 Березня хочеться почуватися жінкою всім представницям прекрасної статі, але не всі мають уважних мужчин. А от на День матері майже всі жінки почуватимуться щасливо, бо всі є або мамами, або майбутніми матерями. Як на мене, набагато приємніше приймати привітання від своїх дітей саме з Днем матері, а не восьмого березня. Варто зробити цей день вихідним, щоб разом із сім'єю провести час і ще більше зрозуміти, що найбільша цінність у житті – це родина". 

ОЛЕГ, підприємець: "До свята ставлюсь нейтрально. З точки зору прив'язки до ідеології, з якою метою воно запроваджувалося, то негативно. Але сьогодні це свято скинуло ідеологічні нашарування і перетворилося у можливість чоловіків зробити приємність своїм жінкам".

НАДІЯ, продавець: "Це єдине свято, яке ми, жінки, чекаємо. Мій син у цей день раненько поспішає на ринок за квітами. Для мене 8 Березня - справжнє свято, а так стане звичайним буденним днем".

ТЕТЯНА, вихователь: "До 8 Березня ставлюся без фанатизму, його не сприймаю якось по-особливому: хочеться почувати себе жінкою не один день, а щодня. Мій чоловік приділяє мені увагу не лише восьмого березня. Але цього дня подарунок від нього все ж очікую".

ОЛЕНА, медсестра: "Щодня по телебаченню показують багато трагедій. Коли не ввімкнеш телевізор – свічечка в куточку. Загиблі на Майдані, потім –  війна на Сході… Один траур. А 8 Березня я асоціюю з пробудженням природи, приходом весни, продовженням життя".

Підготувала Вікторія ЗІНЧУК.

Приводом для чергових дискусій по всій країні стало традиційне свято 8 Березня, про скасування якого не так давно заговорили. Минулого року Інститут національної пам'яті України пропонував скасувати восьме березня як державне свято, оскільки воно "впроваджене більшовиками", не причетне до подій "українського державотворення" і не має зв'язку з "історико-культурними традиціями українського народу". 

Ми поцікавились думкою ковельчан різних вікових категорій та соціального статусу: бути чи не бути Міжнародному жіночому дню в Україні? Й, виходячи з опитування людей, вони проти свята нічого не мають, за винятком хіба що тих, хто шукає в ньому якісь політичні мотиви. Та чи варто це робити, адже з таким підходом під сумнів можна поставити будь-яке свято чи подію. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 679

22 лютого ц. р. відбулася тридцять четверта сесія Ковельської міської ради.

На її початку традиційно були озвучені депутатські запити та звернення.

У зв'язку із значним ростом звернень громадян через важке матеріальне становище та ріст захворюваності у своєму депутатському запиті Ігор Пініс запропонував збільшити депутатський фонд до 15 тисяч гривень за рахунок коштів від перевиконання бюджету. Інший його запит з'явився на підставі звернення начальника трудового архіву, в якому у зв'язку з великим навантаженням і збільшенням роботи просив розглянути можливість введення додаткових штатних одиниць та надання додаткових приміщень для зберігання документів у трудовому архіві. Обидва ці запити депутати підтримали.      

А от не дістали більшості прохідних голосів депутатські запити Галини Стасюк стосовно забезпечення належним обслуговуванням жителів та гостей Ковеля послугою таксі та створення необхідних умов таксистам для виконання своєї роботи на привокзальній площі, а також щодо встановлення в місті фотостенду Героїв Небесної Сотні.

l

У своєму зверненні депутат Святослав Степанюк порушив проблему, що турбує мешканців вул. Фестивальної, через яку віднедавна почали курсувати великовагові вантажні автомобілі, внаслідок чого руйнуються розташовані тут будинки й дорожнє покриття. Раніше цей рух здійснювався по вул. Тимошенка, яка має статус доріг міжнародного значення, але відповідно до змін у законодавстві її необхідно обслуговувати і ремонтувати за рахунок місцевого бюджету, коштів в якому для цього недостатньо. 

Тому у зв'язку з тим, що ця вулиця має загальнодержавне значення і нею повинні курсувати багатотонні вантажівки депутат звернувся до міського голови та депутатського корпусу міської ради ініціювати звернення до Кабінету Міністрів України щодо співфінансування реконструкції вулиці Тимошенка. До слова, в ході сесії було прийняте аналогічне звернення депутатів Ковельської міської ради до голови Волинської облдержадміністрації, голови та депутатів Волинської обласної ради.

Ситуацію з приводу цього прокоментував міський голова Олег Кіндер, котрий підтримав пропозицію Святослава Степанюка. Однак зауважив, що, лише приймаючи звернення, справи не вирішити: потрібно докладати всіх зусиль, аби поповнювати бюджет Ковеля, тоді й з'явиться можливість профінансувати капітальний ремонт вул. Тимошенка. Він, зокрема, зазначив, що була виготовлена відповідна проектно-кошторисна документація. Проте реконструкція цієї вулиці неможлива без проведення робіт з водовідведення, що також було враховано проектантами. Загальна сума всіх робіт складає 14,5 млн. грн.

Міський голова також нагадав, що у минулому році була домовленість з  обласною держадміністрацією про співфінансування ремонтних робіт по вулицях Ярослава Мудрого та Тимошенка. В міському бюджеті було передбачено 2,5 млн. грн. на капітальний ремонт вул. Ярослава Мудрого і така ж сума на початок реконструкції вул. Тимошенка . Але у кінцевому результаті обіцяні областю кошти на співфінансування ремонту дороги по вул. Ярослава Мудрого місто не отримало. Аби розрахуватися з підрядниками за виконані там роботи, з міського бюджету повністю профінансували дорогу за рахунок коштів, передбачених на ремонт вул. Тимошенка.         

Однак в цьому році при розподілі вільних залишків бюджетних коштів буде закладено два мільйона гривень, аби розпочати роботи з водовідведення по цій вулиці.

Щодо встановлення дорожнього знака, який би заборонив рух вантажного транспорту по вул. Фестивальній, то, на думку Олега Олексійовича, такий варіант є недоцільним, оскільки через цю вулицю транспорт рухається до прилеглих пунктів району та області в напрямку с.Білина.

l

Депутат міської ради, директор ЗОШ № 7 Валерій Кубай озвучив звернення педагогічних працівників і директорів шкіл, котрі занепокоєні негативними тенденціями, що спостерігаються в частині фінансування закладів середньої освіти, а саме щодо нарахування заробітної плати, що здійснюється за рахунок освітньої субвенції. З 1 січня зарплата педагогів мала б зрости на 25 відсотків, як це анонсувало перед новим роком Міносвіти. Та, як свідчить сьогодення, обіцяного підвищення й досі не помітили.

– Так, відбулося збільшення мінімальної заробітної плати, що призвело до часткового збільшення заробітної плати педагогічним працівникам, і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 року заробітна плата зросла ще на 10 відсотків. Але одночасно зменшилася престижність на десять відсотків. Зі слів начальника управління освіти п'ять відсотків за престижність педагогічної праці платить міська влада, хоча дані виплати мають здійснюватися за рахунок Державного бюджету, – зазначив депутат.

Підтвердив вищесказане начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський, котрий пояснив, що цю ситуацію Кабмін аргументує тим, що з 1 січня ц. р. на десять відсотків зросла зарплатня педагогічних працівників за рахунок підвищення прожиткового мінімуму, який становить 1762 гривні. Окрім того, постановою Кабінету Міністрів від 11 січня 2018 року, № 22 збільшено посадові оклади певних категорій педагогічних працівників на 10 відсотків. Наступною постановою № 23, датованою тим же числом, прийнято рішення, яким визначено граничний розмір надбавки 5-30 відсотків за престижність. Однак, це рішення не мало за собою відповідного фінансового підкріплення, тому сьогодні доплата проводиться за рахунок міського бюджету. 

У свою чергу, міський голова Олег Кіндер дав доручення очільнику міського управління освіти у разі, якщо ситуація не зміниться, на наступну сесію підготувати звернення до Кабінету Міністрів України стосовно виконання фінансових зобов'язань, про які йдеться у прийнятих Урядом постановах. 

l

Більше, ніж півгодини депутати затверджували порядок денний сесії. Причиною тривалого обговорення, що виникло під час його формування, стали внесені на розгляд сесії понад тридцять питань, що регулюють земельні відносини в місті. 

Розпочав дискусію депутат Ігор Пініс, котрий звернув увагу на те, що згідно з прийнятим міською радою Регламентом перед внесенням в порядок денний сесії питання мають бути розглянуті у депутатських комісіях, які й мають надати відповідні рекомендації. Однак попри те, що напередодні сесійного засідання через відсутність кворуму не відбулася земельна комісія, питання, що входять до її компетенції, включені в порядок денний 34-ї сесії міської ради.

З цього приводу висловилась секретар міської ради Віра Федосюк, котра пояснила, що згідно з Регламентом винесенню питань на розгляд пленарного засідання ради передує їх розгляд у постійних комісіях міської ради. Розгляд питань, що регулюють земельні відносини в місті, був здійснений земельною комісією у складі двох осіб. При цьому комісія не могла надати висновків, так як не мала для цього кворуму.

Проте, як зазначила Віра Іванівна, всі проекти рішення, які  винесено на розгляд сесії витримали необхідну процедуру оприлюднення, були озвучені та розглянуті на засіданні колегії Ковельської міської ради.

Вищесказане міський голова Олег Кіндер доповнив ще одним аргументом, що стосується дотримання чинного законодавства, адже, як він сказав, Земельний Кодекс чітко визначає  – розгляд земельних питань проводиться протягом місяця. 

Зважаючи на те, що подібні ситуації виникали вже не раз, депутат Андрій Мілінчук запропонував переглянути склад всіх постійних депутатських комісій, оцінивши якість їх роботи.

Голова постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування Анатолій Кислюк вибачився за те, що очолювана ним комісія не змогла зібратися, але таки попросив своїх колег розглянути на сесії земельні питання і прийняти відповідні рішення.

Зрештою, вже під час розгляду сесійних питань, після перерви, яку попросив Ігор Пініс для узгодження позицій фракцій, депутати приступили до блоку питань, що регулюють земельні відносини в місті, кожне з яких при потребі коментував автор цих проектів рішень, начальник відділу земельних ресурсів міськвиконкому Вадим Логвінов.

l

Працюючи згідно з порядком денним, народні обранці взяли до відома інформацію про роботу виконавчого комітету міської ради у четвертому кварталі 2017 року, затвердили звіт про виконання міського бюджету за минулий рік та виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Ковеля за 2017 рік.

На сесії затверджено міську програму профілактики правопорушень і злочинів на 2018-2020 роки, Порядок надання матеріальної допомоги на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення.

Також прийнято рішення про Порядок надання матеріальної допомоги родинам загиблих і померлих бійців АТО на відшкодування витрат на встановлення надмогильних пам'ятників. Розмір допомоги складає 30 тисяч гривень. 

Окрім цього, депутати прийняли рішення про збільшення розміру статутного капіталу ПТМ "Ковельтепло", УВКГ "Ковельводоканал", КП "Добробут", ряд рішень щодо внесення змін до детальних планів територій.

Депутати погодили зміни у структурі виконавчих органів міської ради. Це врешті дозволить створити сектор з питань праці у відділі економічного розвитку та торгівлі, – повідомили на офіційному сайті Ковельської міської ради.

Нагадаємо, що на січневій сесії цей проект рішення не набрав потрібної кількості голосів. Він викликав чимало запитань у представників фракції "УКРОП", які вбачають у ньому ймовірну можливість тиску влади на підприємців.

Головний спеціаліст відділу економічного розвитку та торгівлі Ліліана Герасимчук пояснила, що сектор створюється не для тиску на підприємців чи примусового стягнення штрафів з порушників трудового законодавства, а для захисту ковельчан та їх законних прав. Адже працюючі ковельчани повинні бути офіційно оформлені на роботу, а роботодавець зобов'язаний гарантувати їм вчасну заробітну плату і не нижчу мінімальної, соціальний захист, пенсійне забезпечення у майбутньому. Інспекційні відвідування працівниками новоствореного сектору стосуватимуться лише дотримання законодавства про працю.

Разом з тим на звернення депутатів в зв'язку із збільшенням обсягу робіт ще по одній одиниці додано у секретаріат міської ради та трудовий архів. Також збільшено кількість працівників ЦНАПу. 

Сесія підтримала звернення до голови Волинської обласної державної адміністрації, голови та депутатів Волинської обласної ради щодо співфінансування реконструкції вул. Тимошенка.

З метою належного вшанування подій та Героїв національно-визвольної боротьби українського народу, утвердження простору національної пам'яті та актуалізації національно-патріотичного виховання молоді народні обранці прийняли рішення про використання прапора національно-визвольної боротьби українського народу на території міста Ковеля.

Вікторія ЗІНЧУК.

22 лютого ц. р. відбулася тридцять четверта сесія Ковельської міської ради.

На її початку традиційно були озвучені депутатські запити та звернення.

У зв'язку із значним ростом звернень громадян через важке матеріальне становище та ріст захворюваності у своєму депутатському запиті Ігор Пініс запропонував збільшити депутатський фонд до 15 тисяч гривень за рахунок коштів від перевиконання бюджету. Інший його запит з'явився на підставі звернення начальника трудового архіву, в якому у зв'язку з великим навантаженням і збільшенням роботи просив розглянути можливість введення додаткових штатних одиниць та надання додаткових приміщень для зберігання документів у трудовому архіві. Обидва ці запити депутати підтримали.      

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 576

Основним завданням залізничного транспорту є перевезення вантажів та пасажирів. Але при цьому не менш важливим є зберегти здоров’я і життя працівників, які трудяться на магістралі і громадян, які перебувають на пасажирських платформах і в поїздах. 

Залізничний транспорт – це зона підвищеної небезпеки. Незважаючи на всі заходи, що вживаються залізничниками, рівень травматизму залишається високим. 

Правила безпеки на залізничному транспорті визначають вимоги щодо поведінки громадян при переході через залізничні колії, перебування на залізничних платформах і в поїздах. На жаль, їх дотримується не кожен. 

– За 2017 рік травмувалося 84 громадянина, зареєстровано 47 смертельних випадків. Зокрема, були травмовані дві дитини віком до 16 років, – констатував начальник станції Ковель Руслан Александрук. – Протягом 2016 року в регіональній філії «Львівська залізниця» було травмовано 110 громадян (з них – 62 смертельно), серед яких смертельні травми отримали два працівника регіональної філії в неробочий час. 

– Однак, як свідчать наведені Вами цифри, спостерігається тенденція до зменшення травматизму на Львівській залізниці?

– Так, загальний рівень травматизму невиробничого характеру в регіональній філії у 2017 році має тенденцію до зменшення порівняно з 2016 роком. А якщо конкретніше, то на станціях у 2017 році травмовано 27 осіб, з яких 11зі смертельним наслідком (у 2016 році травмовано 36 осіб, з яких 20 – смертельно). На перегонах у минулому році зазнали травмувань 52 особи, з яких 31 – смертельний випадок (у 2016­у – 62 особи, з яких 36 – загинуло).

В інших місцях (на переїздах) протягом 2017 року травмовано 5 осіб (усі – смертельно).

Протягом минулого року не було випадків травмування працівників регіональної філії, а от у 2016 році було травмовано двох наших працівників в неробочий час, і обидва – зі смертельним наслідком.

– Руслане Миколайовичу, як Ви зазначили вище, травматичні ушкодження на залізниці отримували й діти. Розкажіть про ці випадки.

– Протягом 2017 року було травмовано двох дітей віком до 16 років. Так, на станції Тернопіль дитина зазнала електротравми під час спроби піднятись на критий вагон, а на перегоні Рокосово – Хуст дитина була травмована рухомим складом. 

За 2016 рік травмовано 6 дітей, двоє з яких загинули. 

– Що найчастіше призводить до травмувань на залізниці?

– Аналіз невиробничого травматизму в регіональній філії свідчить, що більшість випадків зумовлена порушенням Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а саме – переходом колії у невстановлених місцях (у 2017 році трапилось 33 таких випадки) та пересуванням уздовж колій (торік зафіксовано 27 травмувань). Серед інших причин – ураження електрострумом, перебування в негабаритних місцях, посадка (висадка) під час руху поїзда, перехід колії під вагонами рухомого складу та ін.

До слова, торік на коліях Львівської залізниці зафіксовано сім випадків, які пов’язані зі спробою суїциду (п’ять – зі смертельним наслідком). 

– Хто, як свідчить статистика, в цьому плані – у «зоні ризику»?

– Певні висновки можна зробити, розглянувши контингент постраждалих за два останніх роки. Найбільший відсоток осіб, котрі травмувалися на залізниці торік, – з невстановленим видом занять (34%), а також громадяни, які не працюють (25%). Також у «лідерах» пенсіонери (24%) та діти, учні шкіл і студенти (12%).

Крім того, із загальної кількості потерпілих у минулому році більшість складали чоловіки (66 осіб, з яких – 40 смертельних випадків). Жінок постраждало менше – 18 осіб (з них семеро загинуло). Подібна тенденція спостерігалася й у 2016 році: зі ста десяти травмованих осіб – 87 чоловіків. 

– А щодо Ковельського залізничного вузла, який Ви очолюєте. Протягом останніх років люди травмувалися?

– За період з 2012 по 2018 роки на станції Ковель допущено чотири випадки невиробничого травматизму, більшість з яких трапилися внаслідок порушення постраждалими особами Правил безпеки громадян на залізничному транспорті. 

Так, у 2012 році на міжколійному просторі був смертельно травмований працівник Ковельської дистанції колії, 1971 року народження. 

Випадки невиробничого травматизму трапилися в 2016 році. Зокрема, смертельно травмований електропоїздом громадянин, 1941 року народження, який переходив колію у невстановленому для цього місці. 

У тому ж році неподалік залізничного моста через річку Турію травмовано ковельчанина, 1998 року народження, котрий не реагував на попереджувальні сигнали машиніста. І хоч останній застосував екстрене гальмування, наїзду уникнути не вдалося, в результаті чого юнакові ампутовано кисть правої руки.

Випадок з летальним наслідком трапився позаторік на 454 км (район хрестовини стрілочного переводу № 4), коли впав із вагону пасажир, 1954 року народження.

– Наведені факти, звісно, не радують, однак, наскільки зрозуміла, протягом 2017 року випадків травмування сторонніх громадян на станції Ковель не було допущено. Які заходи вживатимуться, аби цьогоріч не мати цієї сумної статистики?

– У зв’язку із значною кількістю випадків травматизму невиробничого характеру, випадками травмування дітей як шкільного, так і дошкільного віку та з метою профілактики безпеки громадян на залізничному транспорті на залізниці оголошуються місячники профілактично­роз’яснювальної роботи щодо запобігання невиробничого травматизму. 

Працівники станції постійно бувають у навчальних закладах, школах, проводять відповідну роботу. Гарний результат маємо від екскурсій, які організовуємо для молоді у виробничих підрозділах станції, демонстрації відеофільмів. Така робота, зокрема, проведена для учнів НВК № 11, Вербської ЗОШ.

Адміністрацією станції також проводиться відповідна робота стосовно попередження випадків травмування сторонніх осіб на коліях. Були визначені місця масового пересування людей через залізничні колії по станції Ковель, де встановлено інформаційні стенди, які попереджують про небезпеку. На вокзалі розміщений стенд з Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України. Регулярно про прибуття і відправлення поїздів оголошує черговий з видавання довідок та оператор при черговому по станції.

Окрім того, спільно з працівниками воєнізованої охорони проводимо рейдові перевірки в місцях масового пересування громадян залізничними коліями станцій та перегонів (загалом по регіональній філії у 2017 році було затримано 1947 осіб за пересування коліями, з яких оштрафовано 1846 осіб на суму 62968 гривень).

Варто наголосити й на тому, що через відсутність огородження залізобетонною огорожею всієї території станції, мають місце стихійні переходи громадян через колії. Так, приміром, біля будівлі поста електричної централізації громадяни, котрі проживають неподалік від вокзалу, прямують вздовж 1­ї колії пасажирського парку до будівлі поста ЕЦ. Там одні з них переходять колії, виходять на узбіччя і пролазять крізь дірку, яку зробили в огорожі. Інші йдуть біля будівлі резерву провідників через ворота, які вдень залишаються відкритими. При цьому тут розміщений інформаційний стенд, табличка з написом про заборону руху, де також зазначено суму штрафів.            

Користуючись нагодою, вкотре звертаємось до батьків з проханням, постійно проводити бесіди зі своїми дітьми, аби ті не влаштовували ігор на залізничних коліях та поблизу них, не їздили на велосипедах на території залізничних переїздів, станцій і вокзалів, не вилазили на ферми мостів, світлофори, дахи вагонів та не пролазили під вагонами, не перебігали колії перед поїздами, не стояли на краю перону або посадкової платформи. Не варто також користуватися навушниками поблизу колії.

Тож бережіть своє життя – найдорожче, що є у людини.

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: Руслан Александрук під час профілактичних бесід з ковельчанами.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА. 

Основним завданням залізничного транспорту є перевезення вантажів та пасажирів. Але при цьому не менш важливим є зберегти здоров’я і життя працівників, які трудяться на магістралі і громадян, які перебувають на пасажирських платформах і в поїздах. 

Залізничний транспорт – це зона підвищеної небезпеки. Незважаючи на всі заходи, що вживаються залізничниками, рівень травматизму залишається високим. 

Правила безпеки на залізничному транспорті визначають вимоги щодо поведінки громадян при переході через залізничні колії, перебування на залізничних платформах і в поїздах. На жаль, їх дотримується не кожен. 

– За 2017 рік травмувалося 84 громадянина, зареєстровано 47 смертельних випадків. Зокрема, були травмовані дві дитини віком до 16 років, – констатував начальник станції Ковель Руслан Александрук. – 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1086

20 лютого біля пам'ятника борцям за волю України у Ковелі відбувся мітинг-реквієм, приурочений до Дня Героїв Небесної Сотні. Участь у заході взяли міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Віра Федосюк, голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, активісти, учасники подій на Майдані Гідності та АТО, волонтери, представники організацій та установ, духовенство, громадськість міста і району.

Усі ми пам'ятаємо події "чорного четверга", коли того дня чотири роки тому у Києві життя за життям віддавали кращі сини та доньки України, відстоюючи її свободу й незалежність. 18 лютого 2014 року в центрі нашої столиці відбулися зіткнення між прихильниками Євромайдану та правоохоронними органами. 19 лютого СБУ оголосила режим контртерористичної операції. За період з 18 по 20 лютого загинуло понад 100 мітингувальників. 

Україна заплатила надто високу ціну за можливість бути вільною від злочинної диктатури, прагнучи до європейського майбутнього. Про це не можна забувати. Цим закликом торкнулися душі тих багатьох присутніх наших земляків, які зібрались того дня біля монументу на честь мужніх й героїчних українців, ведучі заходу Наталія Гончар і Альона Мельникова-Малюга. 

– З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі і незалежності рідної землі. Але на буремному і нелегкому шляху до тієї омріяної незалежності український народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави є і Герої Небесної Сотні, які зуміли рішуче стати до боротьби зі злом у 2014-му, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя. І кров Героїв, пролита на вулицях Києва, ніколи не може бути забутою, – проникливо говорили ведучі.

Так, адже, здається, в якусь мить тисячі простих українців стали солдатами свого народу. Звичайні мирні люди. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні… "Ми прийшли сюди перемогти або померти", – заприсягалися вони на барикаді. І перемога прийшла – велика перемога маленьких людей з гарячими і мужніми серцями, які заради неї перестали битися.

Усе пережите у ті дні стало піснею, поезією, вилилось у музику. Пронизливим щемом зазвучали в душі кожного присутнього пісенна композиція про Майдан і його Героїв у виконанні Ірини Михалевич і Вадима Влащука та поетичні рядки, продекламовані учнем НВК № 11 Вадимом Оксенюком. 

Хвилиною мовчання присутні вшанували тих, хто чотири роки тому ціною свого життя дав нам, живим, надію на краще майбутнє.

В цей скорботний день поминальну панахиду за загиблими "воїнами світла" відслужили благочинний УПЦ КП м. Ковеля протоієрей Анатолій Александрук з духовенством.

До пам'ятника борцям за волю України учасники заходу поклали живі квіти. А на завершення прозвучав Державний Гімн України, слова якого Павло Чубинський написав більше 150 років тому, але які сьогодні звучать особливо щемливо, бо уособлюють їх також і наші сучасники, які поклали душу й тіло за нашу свободу.

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час мітингу-реквієму у Ковелі; учасники Майдану Гідності Віра Федосюк, секретар міської ради; о. Василь Мичко, настоятель Свято-Благовіщенського храму УПЦ КП, депутат районної ради; Анатолій Корнійчук і Володимир Андросюк, депутати районної ради.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.   

20 лютого біля пам'ятника борцям за волю України у Ковелі відбувся мітинг-реквієм, приурочений до Дня Героїв Небесної Сотні. Участь у заході взяли міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Віра Федосюк, голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, активісти, учасники подій на Майдані Гідності та АТО, волонтери, представники організацій та установ, духовенство, громадськість міста і району.

Усі ми пам'ятаємо події "чорного четверга", коли того дня чотири роки тому у Києві життя за життям віддавали кращі сини та доньки України, відстоюючи її свободу й незалежність. 18 лютого 2014 року в центрі нашої столиці відбулися зіткнення між прихильниками Євромайдану та правоохоронними органами. 19 лютого СБУ оголосила режим контртерористичної операції. За період з 18 по 20 лютого загинуло понад 100 мітингувальників. 

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1908

Традиційно українці звикли відзначати новорічні свята з гарним настроєм, веселою компанією та, як кажуть, з розмахом. Щоб з подарунками, у дружньому та родинному колі за щедро накритим столом. 

Однак цьогоріч багатьом довелося відмовитись від звичних гучних застіль і святкувати скромно або не святкувати зовсім. Святкові дні підпсували раптові стрибки долара, бо довелося зі страхом спостерігати за падінням національної валюти: "зелений" перескочив позначку 29. Кому ж, як не нам, українцям, відомо те, що чим дорожчий долар, тим непомітнішими для нас стають наші "підвищені" зарплати та пенсії. Адже в нашій країні все прив'язане до американської валюти, і курсові стрибки незмінно призводять до стрибків цінових.

За ним, курсом долара, слідкують, як за пульсом хворого. Він то стрибає, то трішки заспокоюється. Сьогодні можемо трохи розслабитись: долар подешевшав – нині цифри на таблицях в обмінниках ледве перевищують 27 грн.

Що ж, хочеться вірити прогнозам НБУ, де валютні стрибки коментують обережно, але з оптимізмом, пояснюючи тим, що послаблення гривні, яке відбулося останнім часом, має сезонний характер. Мовляв, після того, як Україна перейшла на режим плаваючого курсоутворення, спостерігаються такі тенденції: восени та взимку гривня дещо послаблюється, весною та влітку, навпаки, зміцнює свої позиції. 

Але не будемо заглиблюватися в політику. Краще звернемося до наших вже не надто оптимістичних реалій. І хоч валютні "танці" дещо вщухли, та ціни залишаються стабільно високими. І це не дивно, прив'язані у нас вони до "американця" аж надто міцно. 

Одяг, взуття, техніка, бензин, автомобілі… Все подорожчає, якщо підскочить курс долара, адже майже всі товари в Україну завозять з-за кордону. А за що купуємо, за те й продаємо. 

І подорожчає не тільки імпортна продукція, бо українська економіка імпортозалежна й наче ланцюгом прикована до американської валюти. Ціни виростуть і на вітчизняні товари, скажімо, на одяг, який шиється з тканини, яку купують за кордоном.

Як цифри в обмінниках впливають на цінники, вирішила перевірити сама. Йду в один з магазинів, аби придбати комплект з найнеобхідніших базових речей. 

Сукні, брюки, кофтинки, блузки – вибір, як в будь-якому магазині одягу. Ціни тут середні (дешевих в нас немає). Обираю сезонний набір – джинси та светер, а ще шапку та шарф. У результаті за скромний набір одягу мені довелося б сплатити більш, ніж дві тисячі гривень. 

Отож, на все інше у мене до наступної зарплати залишиться трохи більше тисячі. А ще ж зайшла у взуттєвий відділ: зручні шкіряні черевички там зацінили у півтори тисячі гривень, а стильні на підборах із замінника – в тисячу сто.

Тож у моєму варіанті лишається хіба що купувати щось одне на місячну зарплату. Якби "стартувала" десь на початку осені, то якраз до кінця зими й могла б одягнутися…

Під час мого удаваного "шопінгу" почула розмову між двома молодицями, які сюди також прийшли за обновками.

– Що?! Оця кофточка аж 700 гривень коштує? Аби хоч тепла, – каже одна, зробивши круглі очі.

– А ти як думала. Он тепла – дев'ятсот. Сходили б на ринок. Там дешевше, – пропонує подрузі інша.

– Та ні, – хитає головою майбутня власниця кофтинки (бо все ж таки її згодом купила), приміряючи одежину до себе. – А як зараз на вулиці щось приміряти? Заради кількох гривень роздягатися там на морозі…

"Чому ж кількох? На ринку можна знайти щось подібне на одну-дві сотні дешевше", – хотілось сказати мені. Але промовчала й згадала про інше. Звісно, жіночка має рацію: ринок не магазин – там холодно й незручно. Але коли мізерної пенсії ледве вистачає на їжу та ліки, старенькі, наприклад, з Люблинця, аби скупитись на базарі чи зі знижками у супермаркетах і зекономити хоч 20 - 30 гривень, їдуть до Ковеля поїздом (бо на "маршрутках" пільговий проїзд їм давно скасували), незважаючи на холод, дощ зі снігом чи ожеледицю.

l

Для більшості груп товарів  альтернативи немає. Тож життя кожного з нас складається з імпортних "комплектуючих". У цьому пересвідчитися можемо дуже просто, провівши своєрідний експеримент.

Традиційно ранок розпочинається з особистої гігієни. Здавалося б, дрібниці – гель для душу, шампунь, зубна паста, косметика… Майже все це на українському ринку імпортне. В себе вдома навіть з цього переліку я не знайшла жодного товару, який вироблено в нашій країні. Українську косметику у нас, звичайно ж, випускають, але імпортної на ринку в декілька разів більше. Не набагато краще виглядають справи з побутовою хімією. 

За словами експертів, української продукції на прилавках аж 50 відсотків, мовляв, виробляють в нас і одяг, і взуття, але тим не менше всю фурнітуру й тканини дизайнери купують за кордоном.

А от найнижчу ланку в цьому "рейтингу" займає побутова техніка та електроніка. Таких товарів в нас випускають близько одного відсотка.

Тож щойно зросте долар, подорожчає і техніка. Поки що покупці це не надто відчувають завдяки передсвятковим акціям і знижкам. Але знижки – це лише рекламний хід, аби покупця привабити і звільнити полиці для "свіжого" товару, але вже за новими цінами.

Українцям у деякій мірі доводиться залежати від курсу долара навіть у сфері охорони здоров'я. Хворіти в Україні дорого, а піде угору долар – буде ще дорожче. І хоч аптечні асоціації запевняють, що українська фармпромисловість розвивається непогано, адже на ринку досить багато вітчизняних препаратів, але ціни на наші ліки диктує знову ж таки долар. Фармацевтична галузь надзвичайно залежна від імпорту, бо навіть вітчизняні виробники у своїй більшості використовують пакувальні матеріали, обладнання та інше, що завозиться з-за кордону.

Інша справа з продуктами харчування, адже майже всі вони – під брендом "Зроблено в Україні" і у переважній більшості займають полиці супермаркетів та магазинів. Тож від покупців у вихідні та перед святами біля кас часом відбою немає. 

"Всі гроші йдуть на харчі. Не маємо можливості гарно вдягатися, вдома ремонт освіжити, десь на курорті відпустку провести, то хоч чимось смачненьким проблеми заїдаємо", – жартує одна моя знайома і в чомусь має рацію. Але, на жаль, далеко не кожен й цієї радості собі не може дозволити.

Вікторія ЗІНЧУК.

Традиційно українці звикли відзначати новорічні свята з гарним настроєм, веселою компанією та, як кажуть, з розмахом. Щоб з подарунками, у дружньому та родинному колі за щедро накритим столом. 

Однак цьогоріч багатьом довелося відмовитись від звичних гучних застіль і святкувати скромно або не святкувати зовсім. Святкові дні підпсували раптові стрибки долара, бо довелося зі страхом спостерігати за падінням національної валюти: "зелений" перескочив позначку 29. Кому ж, як не нам, українцям, відомо те, що чим дорожчий долар, тим непомітнішими для нас стають наші "підвищені" зарплати та пенсії. Адже в нашій країні все прив'язане до американської валюти, і курсові стрибки незмінно призводять до стрибків цінових.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 438