Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 15 травня 2025 року №21 (12977)

Повідомлення в номер / Іван Оринчак: «Волонтери – люди від Бога»

27.10.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна
Бог щедро наділив його даром Слова, життєвою мудрістю, невсипущою творчою енергією, добрим серцем і відкритою душею. Як священник та людина, він має багато чеснот, серед яких —    порядність, відвертість, щирість, людяність та простота.
Саме так  без перебільшення можна  охарактеризувати протоієрея Івана Оринчака, настоятеля храму  Святого апостола Андрія Первозваного ПЦУ (м. Ковель). 
 Отець Іван  — автор багатьох поетичних збірок, член літературно-мистецького товариства «Творчий світ», член Спілки християнських письменників України. Понад 20 років   служив  у храмі святителя Миколая Чудотворця, що у Колодяжному. Два роки тому був призначений настоятелем  храму святого апостола Андрія  Первозваного у Ковелі.
Як відомо, Свято-Андріївська церква почала діяти в роки незалежності України у приміщенні каплиці, що належала колись католикам. У роки радянської влади тут зберігалася сіль. З часом було відкрито будинок панахиди.
У 1990 році управлінням у справах релігії Волинської облдержадміністрації   зареєстровано громаду апостола Андрія Первозваного, якій передано каплицю. Завдяки активності громади і священника   Дмитра Кекляка за короткий час провели реконструкцію каплиці, добудували дзвінницю, майже удвічі збільшили площу для прихожан.
Всередині над входом  розташовані хори. Віруючих зустрічає  різьблений іконостас на високих з позолотою царських воротах. Стіни та іконостас прикрашені сучасними іконами. Фасад з вулиці оздоблений фресками святих.
За короткий час стараннями тодішнього настоятеля протоієрея Дмитра Кекляка і вірних здійснено реконструкцію храму з добудовою дзвіниці. Багато допоміг у той час міський голова, Почесний громадянин м. Ковеля Анатолій Семенюк. Сьогодні пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з настоятелем храму отцем Іваном Оринчаком, якого ви бачите  у товаристві жінок-волонтерок церковної громади храму. 
оринчак на 1 стБог щедро наділив його даром Слова, життєвою мудрістю, невсипущою творчою енергією, добрим серцем і відкритою душею. Як священник та людина, він має багато чеснот, серед яких —    порядність, відвертість, щирість, людяність та простота.
Саме так  без перебільшення можна  охарактеризувати протоієрея Івана Оринчака, настоятеля храму  Святого апостола Андрія Первозваного ПЦУ (м. Ковель). 
  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 455
Читати далі

Повідомлення в номер / Майже через 80 років “зустрілися” донька із батьком

14.09.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна
Різні шляхи, різну зброю обирають борці за волю і  свободу. В їх рядах до останнього подиху перебував наш земляк, 30-річний Володимир Павлович Сахарук, який загинув 9 вересня 1944 року в м. Кросно  під час Дуклянської битви. І хоч минуло з тих пір чимало літ, ковельчанка Світлана Кондратович, онука воїна, відшукала могилу свого дідуся. А нещодавно його донька  Таїсія Ліщук  (дівоче – Сахарук), незважаючи на  війну і свій поважний вік, побувала на могилі батька. Таїсія Володимирівна здолала не одну сотню кілометрів, перетнула кордон, аби вшанувати світлу пам'ять рідної людини. Але про це – трохи згодом.
l
За повідомленням польського Червоного Хреста, пам'ять Сахарука В. П. увічнена, його прізвище внесено до списків воїнів, похованих на військовому кладовищі  в м. Дукля, могила № 40, воєводство Подкарпатське, Республіка Польща.
Хочемо нагадати читачам, що, Карпатсько-Дуклянська операція – одна з двох складових частин стратегічної Східно-Карпатської наступальної операції.
Її метою було  відкинути німецькі війська за відроги Карпат та створити передумови для успішного наступу на території Чехії та Словаччини.
Основне завдання покладалося на 38-му армію, яка розпочала наступ 8 вересня з району Кросно на Пряшів, що був найкоротшим шляхом у Словаччину. Зростаючий опір противника змусив радянське командування ввести в дію 25-й танковий, 1-й гвардійський  кавалерійський та Чехословацький армійський корпуси й резервні 4-1 гвардійський  і 31-й танкові корпуси. Після тижневих боїв ці сили подолали дві смуги укріплень і вийшли на лінію Важиці, на північ від Дуклі, Івонич. 
Контрнаступ німецьких сил дав їм змогу оточити угрупування.  В результаті втрати червоної армії в ході операції перевищили 2 мільйони убитими, в основному щойно мобілізованих на Західній Україні. 
l
Історія цієї родини, з якої розпочали розповідь, сягає в далекі  роки. І, мабуть, в одній публікації не осягнути  того, що довелося пережити нашим землякам, адже всі події відбувалися не десь в далекій країні, а тут, у нашій  Україні.
Із Світланою Кондратович (дівоче – Ліщук) ми зустрілись в редакції. Пані Світлана розповіла нам про свого дідуся Володимира Павловича Сахарука, який покоїться на одному з польських кладовищ. 
– Моя бабуся родом з с. Перевісся колишнього Турійського району, –  розпочала розповідь жінка. – Відверто кажучи, не знаю, з якого села дідусь Володимир, але точно не з Перевісся. В Товаристві Червоного  Хреста, у "Книзі пам'яті", де увіковічнені імена загиблих воїнів, знайшла дуже скупі відомості про нього. 
Зі слів його дружини (моєї бабусі), відомо, що в його родині було три брата. Мій прадід на початку ХХ століття виїхав в Америку. Він мав намір забрати родину в США. Однак моя прабабця  побоялася переїжджати. Мабуть, через недостатню освіченість,їй здавалося, що для того, аби  потрапити за океан,  "потрібно йти по якійсь небезпечній кладці", як часто казала. Вона залишилася з трьома синами в Україні. 
Володимир Павлович (мій дідусь),  найменший  із трьох братів, був  талановитою людиною: дуже гарно малював, грав на музичних інструментах, мав напрочуд красивий голос. Співочий дар від свого батька успадкувала моя мама Таїсія Володимирівна.  Донька Таїсія, на жаль, не пам'ятає свого тата. Навесні 1944 року Володимира  мобілізували. Як відомо, 8 вересня розпочалась Дуклянська битва. В червону армію тоді мобілізували в основному хлопців із Заходу України. Дружина Марія  отримала від Володимира  всього один лист, а після того довгий час про нього  не було ніяких відомостей. Марія Микитівна звернулася  до військкомату, де їй повідомили про загибель чоловіка. 
– Війна, голод, поневіряння, – продовжує оповідати Світлана Кондратович. – В 1944 році бабуня Марія втратила не тільки чоловіка, а й  рідного брата, застреленого в потилицю, тіло якого знайшли в лісі після того, як розтанув сніг. Невдовзі померла і  племінниця (донька брата). Свого батька теж втратила рано, коли їй було 13 років.
Через деякий час бабуся вийшла заміж вдруге. Її чоловіком став  Іван Приймак. Дідусь Іван разом зі своїм батьком мурували печі у селі. Іван Семенович, родом з Гути Камінь-Каширського району, був  кавалером ордена Слави ІІІ ступеня. У війну був сапером, дійшов аж до Праги. Дідусь Іван став справжнім батьком моїй мамі, був дуже хорошою людиною.
Пригадується, як бабуся розповідала про один цікавий випадок. Мама Таїсія ще була маленькою, коли Іван прийшов свататися до її неньки. Дівчинка підслухала розмову, коли бабуся Марія розповідала своїй мамі про парубка, який запропонував їй заміжжя. Тоді прабабця жартома сказала: "Мені будь-якого зятя, аби тільки не рудого". А дідусь Іван мав рудий колір волосся. Тож, коли прийшов свататися, мала, не довго думаючи,  мовила: 
– Дядьку, я  вам хочу щось сказати.
– Що саме? – питає Іван.
– А я вам не скажу.
– Я  тобі цукерку дам, тільки скажи.
– Казала баба, щоб мама брала чоловіка, але тільки не рудого...
Одружилися. У подружжя народилося ще двоє синів – це були мої дядьки.
Якщо говорити про  "прийомного" дідуся Івана, то у 1945 році він дійшов до Праги. І ось  зустрілася на його шляху циганка. Підходить до нього і каже: "В тебе буде все добре. Ти одружишся, в тебе будуть діти. Але доглядати  тебе будуть чужі люди".
Збулося недобре пророцтво. Ще зовсім маленьким від недуги помер молодший син Анатолій (1953 р.). Того ж дня перестало битися серце і моєї прабабусі. Минув час і, на превеликий жаль, у віці 42 років раптово помер ще один син Федір. І знову збулося пророцтво.
l
Ми ж продовжуємо розмову. Я запитую:
– Пані Світлано, розкажіть трішки про себе і своїх батьків.
– Маю прекрасну маму Таїсію Володимирівну, в червні їй виповнилося 80 років. Незважаючи на вік, вона активна, жвава, завжди нас  усіх підбадьорює і додає снаги до життя. Присвятила себе медицині. Працювала медичною сестрою  в онкодиспансері, травматологічному відділені,  старшою медсестрою реанімаційного відділення Ковельської центральної районної лікарні.
Тато  Борис Ліщук  помер у 1999 році, був військовим. В тому ж році, через декілька днів після смерті батька, не стало мого чоловіка. Маю молодшу сестру Олену, яка також мешкає з родиною у Ковелі. За спеціальністю я – кондитер, працювала в закладах громадського харчування  Ковеля.
Маю двох синів Олександра і Володимира. Володимир, якого названо на честь  прадідуся  Володимира, мешкає в Данії ще з 2011 року. Народився син у 1988 році – у рік тисячолітньої річниці  Хрещення Київської Русі, теж пов'язаної з іменем князя Володимира.
Все життя моїй мамі боліло серце за те, що не пам'ятає свого тата, навіть не знає, де він похований. Ми довго не могли розшукати його могилу. Після того, як звернулися у Червоний Хрест, нам надали інформацію про те, де похований дідусь. Це ще було у 2004 році. Однак в силу різних життєвих обставин мама не могла поїхати до Польщі.
Лише в  цьому році перетнула кордон і відвідала могилу батька. Ми вирішили, незважаючи на непростий час, зробити нашій мамі і бабусі подарунок на 80-річний ювілей. У Кракові її зустрів онук Володимир. І знову – щасливий збіг обставин. Бабуся Таїсія відвідала могилу батька  28 липня – у день хрещення Київської Русі. Кладовище у м. Дукля, де знаходяться поховання радянських воїнів, впорядковане, кругом чистота і затишок.
Таїсія Володимирівна побувала в Данії, дочекалася зустрічі із своїми онуками та правнуками. Тішиться  бабуся, а поїздка досі додає сил мріяти, жити, долати труднощі і  вірити в Перемогу.
Мама і зараз їздить на велосипеді, ми разом висаджуємо гарні квіти на клумбах, доглядаємо котиків і собачок, які бігають по вулиці. Хочеться зробити хоч щось хороше і корисне.
Мріємо і сподіваємося, що світло переможе темряву, і ми дочекаємося Перемоги! Нехай ніколи не буде війни, а наші діти живуть під мирним українським небом і  мають гідне майбутнє.
Світлана ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: донька на могилі батька; Володимир Павлович САХАРУК, український воїн, який загинув під час Дуклянської битви  у 1944 році; Таїсія ЛІЩУК в роки роботи у Ковельській ЦРЛ; прабабуся з правнуками у Копенгагені;  Володимир КОНДРАТОВИЧ, правнук Володимира САХАРУКА, разом із своєю дружиною.
Фото з домашнього архіву.
Б1Різні шляхи, різну зброю обирають борці за волю і  свободу. В їх рядах до останнього подиху перебував наш земляк, 30-річний Володимир Павлович Сахарук, який загинув 9 вересня 1944 року в м. Кросно  під час Дуклянської битви. І хоч минуло з тих пір чимало літ, ковельчанка Світлана Кондратович, онука воїна, відшукала могилу свого дідуся. А нещодавно його донька  Таїсія Ліщук  (дівоче – Сахарук), незважаючи на  війну і свій поважний вік, побувала на могилі батька. Таїсія Володимирівна здолала не одну сотню кілометрів, перетнула кордон, аби вшанувати світлу пам'ять рідної людини. Але про це – трохи згодом.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 301
Читати далі

Повідомлення в номер / Підприємці громади рук не опускають

27.07.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна

рада Підприємці громади рук не опускають

В останню липневу неділю в Україні вшановують всіх, хто в тій або іншій мірі пов'язаний з торгівлею.  Торговельна справа – одна з найдавніших  в історії людства, рушійна сила, що  допомагає здійснювати не тільки купівлю-продаж, а й працює  задля відродження  економіки в умовах війни,  усіма силами підтримує Збройні Сили України  і  навіть, відкриває нові можливості для тих, хто шукає своє місце в житті. 
Напередодні свята ми поспілкувалися з Лілією Барною, заступником начальника управління економічного розвитку та торгівлі  міськвиконкому-начальником відділу розвитку підприємництва, торгівлі, сільських територій та транспорту.
l
– Ми опікуємося  галуззю торгівлі, і громадського харчування  на теренах  Ковельської громади,  маємо повноваження щодо  захисту  інтересів прав споживачів, підтримуємо нові починання бізнес-структур, ФОПів. Тішуся, коли вдається досягти  показників, що сприяють зміцненню економіки, хоча в умовах війни нашим підприємцям та керівникам доводиться докладати задля цього колосальних  зусиль, –  зазначила на початку розмови пані Лілія. 
– А яка  загальна ситуація в галузі торгівлі? Що корисного для людей  тут з'явилося останнім часом? Які питання ще потребують вирішення?
– Ситуація непроста. Спочатку вона ускладнювалася пандемією коронавірусу, а нині ми живемо і працюємо в умовах війни. На сьогоднішній день в  нашому місті функціонує більше 400 закладів торгівлі. Це – промислова і продуктова  групи. Також працює понад 70 закладів ресторанного бізнесу. На жаль, не усі підприємці змогли зберегти ресторанний бізнес, що зазнав найбільших збитків від початку повномасштабного вторгнення. 
Деякі ресторани і кафе змушені були припинити свою діяльність. На жаль,  люди залишились без роботи. Однак, не зважаючи на усі ці сумні реалії, у нас з'явилося багато закладів швидкого харчування. 
Наприклад – невеличкі кав'ярні, де можна придбати свіжу випічку або випити філіжанку кави. Це добре, адже наш місцевий бізнес йде в  ногу  з часом, намагається вистояти, створюючи нові робочі місця, сплачуючи податки, що підтримують економіку. 
Так, станом на 1 липня  ц. р.,  за даними ДП  ГУДПС  в Волинській області, в Ковельській територіальній громаді зареєстровано 1254 юридичних, 4002  фізичних осіб (підприємців в різних галузях), які здійснюють тут діяльність.
Для того, щоб допомогти підприємцям, діє державна Програма для підтримки малого та середнього бізнесу. Популярним стало написання грантів, фінансовими ресурсами яких скористалося 15 підприємців нашої громади, котрі надають послуги мобільного харчування, займаються роздрібнюю торгівлею м'ясом і м'ясними  продуктами.
Гідну нішу на торговельному ринку займають спеціалізовані магазини –  такі як, наприклад,  "Meat", "М'ясоїжка". Не втрачає позицій   торгівля запчастинами  для автотранспортних засобів.  В сфері побуту все більш поширеною стає  діяльність фітнес-центрів. Цей напрямок активно розвивається. У нас відкриваються спортивні зали, бажаючі мають можливість  займатися йогою.  Користуються попитом стоматологія та заклади з надання інших побутових послуг.
Незважаючи на виклики воєнного стану, місто розвивається, заклади торгівлі і побуту працюють, "стають на ноги" потужні торговельні центри.
Після російського вторгнення більшість  місцевих бізнесменів і підприємців почали активно допомагати ЗСУ та вимушено переселеним особам.  Кожен з них використовує не тільки фінансові, а й внутрішні та зовнішні ресурси, що є у власному розпорядженні. 
Наші підприємці неймовірні, ніхто не залишається байдужим, усі без винятку готові підтримувати ЗСУ і наближати омріяну Перемогу.
З нагоди професійного свята зичу колегам, усім, хто причетний до торговельної та побутової сфери, громадського харчування, здоров'я, наснаги, нових успіхів у справі служіння державі та українському народу!
– Яку роль у розвитку бізнесу відіграє Ваше управління?
– В управлінні економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому підприємець або споживач  послуг може отримати консультацію, що стосується сфери  торгівлі, отримати інформацію щодо дотримання правил торгівлі, започаткування підприємницької діяльності.
Ми відкриті до діалогу. За додатковою інформацією можна звертатись у 306 кабінет Будинку рад за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 73. Конт. тел. (03352) 6-17-06.  
Повноважень і відповідальності у спеціалістів управління економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому  є чимало. У дружному і згуртованому колективі, який очолює вмілий, знаючий, ерудований, компетентний керівник Юрій Кондратович, кожен працівник відзначається професіоналізмом, порядністю, працелюбністю, а головне – людяністю, вмінням почути кожного.
– Що ж, дякую за розмову! Від себе особисто, колективу редакції "Вістей Ковельщини" щиросердно вітаю і Вас, і колег, і всіх працівників торгівлі і харчування Ковельщини з професійним святом! Нехай Ваша сумлінна праця й надалі зміцнює економіку громади, поліпшує добробут людей, наближає Перемогу над ворогом!
Розмову вела
Світлана ТРОЦЮК.

В останню липневу неділю в Україні вшановують всіх, хто в тій або іншій мірі пов'язаний з торгівлею.  Торговельна справа – одна з найдавніших  в історії людства, рушійна сила, що  допомагає здійснювати не тільки купівлю-продаж, а й працює  задля відродження  економіки в умовах війни,  усіма силами підтримує Збройні Сили України  і  навіть, відкриває нові можливості для тих, хто шукає своє місце в житті. 

Розмову вела Світлана ТРОЦЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 274
Читати далі

Повідомлення в номер / Віталій Яцина: «Люблю життя і Україну»

22.06.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна
Почуття національної гордості, любові до рідного краю властиве насамперед тим, хто змалечку навчений жити  чесно і  добросовісно, в правді перед Богом і людьми, хто береже духовні і сімейні цінності. А ще — робить  усе можливе, аби його країна повстала з руїн, настала довгоочікувана Перемога,  український прапор замайорів над кожним селом і містом, а світова і європейська спільноти, нарешті, усвідомили:  їхні життя і добробут – це титанічна праця  українського народу,  захисників і захисниць, які рятують світ від російського терору.  
Здавалося б, мене як журналіста  уже нічим не здивувати, адже   на моєму шляху зустрічалися люди різних професій,  позицій і поглядів. Але повірте: цей молодий чоловік, якого звуть Віталій Яцина, здивував  щирістю, порядністю, вмінням спілкуватися, служити вірою і правдою виборцям с. Бахова, котрі обрали  його депутатом сільської ради.
 Віталій Яцина  – людина неспокійної вдачі, волонтер, громадський активіст, член федерації риболовного спорту  Волинської  області, а ще – музикант, вчитель, люблячий батько, турботливий чоловік і, звісно ж, справжній українець.
— Пане Віталію, з перших хвилин розмови відчуваю, що Ви – людина, яка поєднала у собі чимало хороших якостей… Якщо відверто, навіть інтуїція підказує, що Ви – цікавий співрозмовник, з багатьма планами, ідеями, задумами. Але, повірте, ми керуємося не лише здогадками, а й знаємо, що Ви працюєте задля Перемоги, презентуєте Україну під час міжнародних змагань з риболовлі,  долучаєтесь до  збору гуманітарної допомоги та коштів для підтримки ЗСУ.
— Чесно кажучи, не люблю зайвої публічності, але настільки люблю життя і Україну, що ладен віддати всі свої сили, знання і вміння, аби бути хоч чимось корисним і потрібним. Час дуже нелегкий, війна приносить чимало лиха, гинуть найкращі сини і доньки нашої  Батьківщини. 
 Серце рветься на шматки. Хоча мені нарікати на долю нема чого. Маю прекрасну родину, чудових батьків, троє дітей, кохану дружину. Батьки навчили мене цінувати життя, досягати усього  власними силами. Тому вважаю своїм обов’язком не сидіти, склавши руки, а наближати Перемогу тут, в тилу, займатися волонтерською діяльністю, демонструвати світу, що українці – сильна, смілива нація, яка стала щитом  для багатьох народів у цій нерівній боротьбі за своє право на життя і свободу. 
Уже третій рік, як обраний депутатом Дубівської сільської ради VIII скликання. З людьми працювати не завжди просто, адже потрібно вирішувати чимало питань, що стосуються  життєдіяльності громади. Але якщо ти дотримуєшся своїх обіцянок, люди тобі довіряють, то все не так і важко. Ще й знаходиш багато однодумців, котрі готові допомагати. Головне –  бути людиною. Амбіції, популізм для мене нічого не варті, живу як підказує совість, так, як виховали і навчили батьки. 
— Віталію Володимировичу, наближається Міжнародний день рибальства, який  відзначають 27 червня. Як відомо, Ви палкий прихильник  цього виду спорту,  що  набуває ще більшої популярності в Україні, працюєте над тим, аби розвивати і популяризувати його на теренах рідного краю. І ось на думку навіть спав вислів: «Мені подобається єдина передбачувана річ  у рибалці – це непередбачуваність». Ви, напевно,  погодитесь із цим твердженням?
рибакПочуття національної гордості, любові до рідного краю властиве насамперед тим, хто змалечку навчений жити  чесно і  добросовісно, в правді перед Богом і людьми, хто береже духовні і сімейні цінності. А ще — робить  усе можливе, аби його країна повстала з руїн, настала довгоочікувана Перемога,  український прапор замайорів над кожним селом і містом, а світова і європейська спільноти, нарешті, усвідомили:  їхні життя і добробут – це титанічна праця  українського народу,  захисників і захисниць, які рятують світ від російського терору.  
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 586
Читати далі

Повідомлення в номер / Разом – до Перемоги!

08.06.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна
Завдяки небайдужим серцям ковельчан, організаторів  благодійних акцій  у нашому місті панує  справжній дух патріотизму і підтримка ЗСУ.  Це суттєво відчувають бійці 100-ої окремої  бригади  територіальної оборони Волині.
Так, у неділю, 28 травня ц. р. відбувся змістовний благодійний концерт за участю   творчих, позитивних і артистичних  вокалістів, дуетів, гуртів, які продемонстрували ковельчанам  багатогранність своїх  талантів. Це – «Нові таланти», «Зорецвіт», Ковельська школа мистецв, Star School Zorepad, The secret, духовий муніципальний оркестр, «Стукіт серця», «Протеїн»,  Tarmish, Влад Скрипін,  Highway.
 Про це на сторінці у фейсбуці розповіла  завідувач сектора туризму управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради Ірина Зінчук. 
Вже майже сутеніло, коли духовий муніципальний оркестр зіграв фінальні акорди свого виступу, але глядачам не хотілось розходитися, а далі продовжувати насолоджуватися прекрасними митями.
Відбувся цього дня і благодійний ярмарок, до якого долучилися  Дарія Ковальчук, Євген Собина та ін. Так,  зібрані  під час ярмарку кошти  (2960 гривень)  передані волонтеру  Софії Данилюк. 
Представниці  жіночого клубу ВПО протягом  місяця виготовляли різні сувеніри, які продемонстрували  під час ярмарку.  
Велике спасибі – керівнику студії Star School Zorepad   Руслані Шацькій, котра разом з іншими колегами-однодумцями  Юрієм Заворотинським, Денисом Фомкою та Андрієм Голею  не вперше долучаються до проведення благодійних заходів. Кожна акція відбуваться за підтримки управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради.
Цього дня ковельські артисти  постаралися на славу, зібравши спільними зусиллями  31104  грн., які будуть передані для потреб  військових.
Світлана ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: під час благодійного ярмарку у центральній частині нашого міста.
Фото Ірини ЗІНЧУК.
репортажЗавдяки небайдужим серцям ковельчан, організаторів  благодійних акцій  у нашому місті панує  справжній дух патріотизму і підтримка ЗСУ.  Це суттєво відчувають бійці 100-ої окремої  бригади  територіальної оборони Волині.
Так, у неділю, 28 травня ц. р. відбувся змістовний благодійний концерт за участю   творчих, позитивних і артистичних  вокалістів, дуетів, гуртів, які продемонстрували ковельчанам  багатогранність своїх  талантів. Це – «Нові таланти», «Зорецвіт», Ковельська школа мистецв, Star School Zorepad, The secret, духовий муніципальний оркестр, «Стукіт серця», «Протеїн»,  Tarmish, Влад Скрипін,  Highway.
  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 307
Читати далі

Повідомлення в номер / Благодійний концерт на підтримку ЗСУ

01.06.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна
День вишиванки — свято, що покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. 
В третій четвер травня, у центральній частині нашого міста, відбулися благодійні концерт і ярмарок, що об’єднали ковельчан, переселенців, творчих особистостей задля спільної мети – зібрати кошти для потреб Збройних Сил України, зокрема, для 100-ої  окремої  бригади територіальної оборони Волині.
Хоч цей прохолодний день не зовсім сприяв  проведенню заходу, маленькі, юні та дорослі мешканці міста зібрались біля пам’ятника  Лесі Українці, аби виступити з колоритними пісенними номерами. 
Навіть випадкові перехожі зупинялись, аби послухати  неперевершені сольні виступи  талановитих учасників студій естрадного співу:  Star School Zorepad  (керівник Руслана Шацька), «Нові таланти» (Світлана Шиманська), «Надія» (Ірина Новожилова) та ін.  Талановиті діти виступали як справжні артисти, їхній спів створював незабутню атмосферу любові і добра до свого роду, коріння, землі, де ти народився і живеш.
Зокрема, когорта місцевої талановитої молоді представила вироби декоративно-прикладного мистецтва (обереги, «ляльки-мотанки»), реалізовувала  різноманітні «смаколики», печиво, пастилу, випічку, солодощі. 
До благородної справи  долучилися   завідувач сектора туризму управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради Ірина Зінчук, її колега Інга Бурда (випічка власного виробництва), талановитий кондитер  Тетяна Корогод (виготовлення корисної і смачної пастили), ресторан «Прем’єр О» (французька випічка) , ресторан  «Classic» («кенді-бар») та ін.
Позитивно сприймалися творчі роботи дітей-переселенців. Відвідувачів ярмарку зацікавила дитяча іграшка, яку змайструвала юна україночка з Ізюма Харківської області. 
Талановита   молодь – цвіт нашої нації, маємо ким гордитися! Загалом  силами учасників місцевих студій естрадного співу вдалося зібрати 10500 гривень, які волонтери передадуть на фронт.
l
На цьому добрі справи для підтримки  воїнів ЗСУ не закінчилися. Минулої неділі  відбулися  благодійні заходи, в яких взяли участь творчі колективи міста.     Про цю подію    читайте в наступному номері газети. 
Світлана ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: під час проведення благодійних заходів  у нашому місті з нагоди Дня вишиванки.
Фото автора.
акціяДень вишиванки — свято, що покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. 
В третій четвер травня, у центральній частині нашого міста, відбулися благодійні концерт і ярмарок, що об’єднали ковельчан, переселенців, творчих особистостей задля спільної мети – зібрати кошти для потреб Збройних Сил України, зокрема, для 100-ої  окремої  бригади територіальної оборони Волині.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 253
Читати далі

Повідомлення в номер / Нехай квітує Україна, як тюльпанове поле

25.05.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна

фото ГолландіяНехай квітує Україна, як тюльпанове поле

Легкою ходою прогулюємося весняними  квітучими угіддями  «Волинської Голландії»,  що розкинулися неподалік Голоб. Потрапили ми в цей, воістину  райський куточок  в другу неділю травня – у День Матері. 14 травня «Волинська Голландія» завершувала свою роботу, але ми встигли помилуватися її  красою і    неповторністю.
...Йдемо заквітчаним тюльпановим полем, де буяє зелений травень. Добре знайомі мелодії скрипки торкаються  найтонших струн наших сердець. Різнобарвні тюльпани неможливо осягнути  поглядом, їхня краса і витонченість зігрівають, надихають, вселяють віру у мирне сьогодення. Велелюдно…  Здалося навіть, що нема війни – війни, яка підступно і  безжально увірвалася на  рідну землю. 
І ось ми  бачимо усміхнені обличчя людей,  котрі на деякий час відчули себе щасливими. Відвідувачі квіткового фестивалю  поринули  в океан барвистих тюльпанів, насолоджувалися природою, смачними стравами, приготованими  на вогні,  лагідним Сонцем, митями, проведеними з найріднішими людьми, долучалися до участі в майстер-класі з виготовлення карамелі власними руками. Просто неба розкинулося невеличке  містечко дитячих атракціонів, діяли заклади громадського харчування,  продавали  продукцію  бджільництва.  
Особливого тону дійству додавали виступи музикантів-віртуозів, волинських співаків, які виконували зворушливі українські пісні. Найбільше  до душі припав виступ  неперевершеної вокалісти Марії Хурсенко, доньки  композитора В’ячеслава Хурсенка,  автора відомих пісень «Соколята», «На острові чекання», «Сповідь».
Придивляємося ближче до весняних квітів. На їхніх пелюстках  мерехтять  діаманти краплин, випромінюючи веселки. Одягнувши ніжні сукні, тюльпани  весело шепочуть з вітром-легкокрилом.
Поруч крокує найрідніша і найдорожча — наша матуся й бабуся Надія,яка в зв’язку з недугою довгий час не могла проводити час з нами. Дивимося у небо і  щиро дякуємо Всевишньому за ці благословення. Ще й день відповідний і особливий  – День матері.
Це все – наша Україна … Рідна, священна земля наших дідів, прадідів, земля наших батьків. Молимо Бога, щоб настав мир для нашої країни, щоб усміхалася ненька, щоб діти не чули вибухів бомб і снарядів. 
Світлана ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: тюльпанові поля у «Волинській Голландії»;  наші діти – наші квіти.
Фото з архіву автора.  
Легкою ходою прогулюємося весняними  квітучими угіддями  «Волинської Голландії»,  що розкинулися неподалік Голоб. Потрапили ми в цей, воістину  райський куточок  в другу неділю травня – у День Матері. 14 травня «Волинська Голландія» завершувала свою роботу, але ми встигли помилуватися її  красою і    неповторністю.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 228
Читати далі

Повідомлення в номер / Її життя – у кольорах вишивок

18.05.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна
Здавалося б, звідки у нашої землячки і майстрині Ольги Руднік таке глибоке відчуття життя і любові до всього прекрасного? З роси чи від шуму верби, з милозвучної течії річки   чи з материнської колискової, яку наспівувала найрідніша, беручи до рук полотно для вишивання? 
…Заходимо до затишної зали культурно-просвітницького центру, де нещодавно  відкрито персональну виставку майстрині Ольги Руднік. Милуємося  красою і неповторністю творчих робіт талановитої вишивальниці, спілкуємося з  нею  особисто. 
Під час розмови  дізнаємося про те, як звичайна сільська дівчинка опанувала старовинне мистецтво, невтомно трудилася і вдень, і вночі, аби на білому полотні «оживали» ікони, натюрморти, затишні і спокійні пейзажі, портрети. Вишиває Ольга Василівна сорочки, сукні, рушники, серветки. Роботи майстрині акуратні і дуже красиві.  
– Любов до улюбленого ремесла  у мене ще з дитинства, — ділиться щемливими спогадами Ольга Руднік. – Пригадую ті часи, коли вишивала моя люба матуся, котра вже  давно відійшла у засвіти. Здобуті завдяки їй  вміння і майстерність я пронесла крізь  десятки літ. І сьогодні вишивання – це стан моєї душі, розрада у  скромному, самотньому житті, моя втіха і надія на краще. 
А далі наша співрозмовниця продовжує оповідати про свою долю і життєвий шлях:  
— Народилася я у Тупалах, що на Турійщині. Була найстаршою дитиною в простій сільській родині. Мешкали у  невеличкій старенькій хатинці, працювали тяжко на землі, тримали худобу. Доводилося трудитися  нарівні з дорослими ще й  глядіти молодших брата і сестру. Як тільки малеча щось накоїть, то відповідала за їхні витівки я, бо не вгледіла. 
Пасла худобу, полола грядки, а тихими зимовими вечорами, при  тьмяному  вогнику  свічечки ми з матусею вишивали, тихо наспівуючи  задушевні пісні. Мама вишивала рушники на ікони, подушки, ткала доріжки, щоб хоч якось прикрасити скромну сільську оселю. Мені діставався лише маленький клаптик полотна, щоб навчитися вишивати, адже жили бідно і  не могли собі дозволити більше.
— Як же далі склалася ваша доля?
— Закінчила сільську школу, продовжила навчатися  у Червоноградському училищі № 13 за спеціальністю «в’язальниця». Деякий  час працювала за професією. Свою долю – чоловіка Миколу, родом із сусіднього села Паридуби, зустріла на сільському весіллі:  моя хрещена  віддавала заміж доньку. 
Життя вирувало, отож ми, як і всі молоді люди у  той час, поїхали у місто. Тоді з роботою не було проблем. Закінчила курси провідників й пішла працювати на залізницю. Чоловік знайшов роботу в будуправлінні. Згодом отримали кооперативну квартиру, про яку так мріяли. Однак не судилося…
 На 31-ому році життя пішов у царство вічного спочинку  єдиний син. Тяжка недуга забрала нашу дитину, назавжди вирвавши моє серце з грудей. Це невимовні  біль і втрата. Нікому не бажаю втрачати своїх дітей.  А скільки було мрій,  планів!  Син планував одружуватися, ми уже збиралися йти свататися до його нареченої – аж тут страшний вирок від лікарів, поневіряння по медичних закладах. 
Проте й  в останні миті свого життя син просив мене вишити йому картину, бо завжди захоплювався моїми  роботами.  В скорому часі  поховала чоловіка, батьків. І хоч минуло уже дев’ять років, досі не можу знайти душевний спокій.   
Як би важко не було, молю Бога,  аби дав усім нам миру, здоров’я, терпіння.  Залюбки беруся за  кожну нову вишивку, маю плани і  задуми для наступних творчих робіт. Я вдячна кожному, хто завітає на мою виставку. Дякую за підтримку і теплі слова під час її відкриття директору історичного музею Маргариті Матвійчук, поетесі Вірі Семеній, талановитій майстрині Ніні Габрилевич,  вірній і надійній подрузі Тетяні Балецькій. Щиросердечне спасибі за підтримку моєї творчості — Ковельському міському голові Ігорю Чайці, а за організацію персональної виставки – начальнику управління культури, молоді, спорту та туризму Андрію Мигулі. Ціную кожного з вас –  ви вселяєте мені надію, віру, руки прагнуть творити ще й ще! Нехай береже вас Господь і дарує усі ласки й щедроти! 
х  х  х
Праця Ольги Руднік – продовження народних традицій, що  дарують  кожному з нас  позитивні емоції.  Загалом на виставці представлено понад п’ятдесят картин різних  формату і  тематики. Це вже друга персональна експозиція майстрині. Першу презентувала п’ять років тому, а до того  брала активну участь у місцевих колективних вернісажах. 
До речі, Ольга Руднік разом із знаною і шанованою майстринею Ніною Габрилевич стали головними вишивальницями гігантської сорочки для Тараса Шевченка, що була створена в рамках проєкту «З Батьківщиною в серці».
Світлана ТРОЦЮК.
Фото Олега СЛЮСАРЯ.
руднік2Здавалося б, звідки у нашої землячки і майстрині Ольги Руднік таке глибоке відчуття життя і любові до всього прекрасного? З роси чи від шуму верби, з милозвучної течії річки   чи з материнської колискової, яку наспівувала найрідніша, беручи до рук полотно для вишивання? 
…Заходимо до затишної зали культурно-просвітницького центру, де нещодавно  відкрито персональну виставку майстрині Ольги Руднік. Милуємося  красою і неповторністю творчих робіт талановитої вишивальниці, спілкуємося з  нею  особисто. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 307
Читати далі

Повідомлення в номер / Спільними зусиллями здолаємо ворога

20.10.2022 Троцюк Світлана Дмитрівна

NZ6_7170RСпільними зусиллями здолаємо ворога

У сучасному світі красива, елегантна, ерудована   жінка в політиці ні для кого  не новина. До того ж, якщо ця жінка ще й сильна духом, наділена якостями справжнього патріота і бійця, має значні досягнення  у громадській та політичній діяльності, то відчуваєш ще більшу гордість за свою Батьківщину, місто, чи село, в якому ти живеш. Тоді ще дужче  усвідомлюєш, наскільки важливо залишатися людиною, бути невід'ємною частинкою  країни, яка, не зважаючи ні на що,  носить величне  і нескорене ім'я – Україна.    
 Наталію Сеник добре знають ковельчани, передусім як лікаря, депутата, чесну комунікабельну і  відповідальну особистість. А от для колег з фракції "Слуга народу" пані Наталія – взірець  чарівності, розуму, доброти  і почуття гумору.
Здавалося б, варто їй посміхнутися, підбадьорити теплим словом – і проблеми відходять на другий план.  Але найголовніше – це вчинки, щире і відкрите серце, які ще більше характеризують і  прикрашають Наталію Андріївну.
Наталія Сеник  обиралася депутатом Ковельської міської ради кілька скликань поспіль. Нині продовжує відстоювати інтереси своїх виборців  в Ковельському "парламенті" восьмого скликання від політичної партії  "Слуга народу".
Сьогодні Наталія Сеник – наш співрозмовник.
l
– Наталіє Андріївно! У жовтні минає два роки, як відбулися вибори до місцевих рад, і Ви стали  депутатом Ковельського "парламенту" восьмого скликання. Скажіть відверто: Ви задоволені результатами своєї діяльності впродовж цих двох років?
– Ця каденція проходить в надскладних умовах. Спочатку ситуація ускладнювалася пандемією коронавірусу, а нині ми живемо і працюємо в умовах війни.
За два роки депутатської діяльності спільними зусиллями моїх особисто та депутатів нашої фракції вдалося зробити наступне:
n Закінчено ремонт та благоустрій прибудинкових  територій в виборчому окрузі, в якому мене було обрано, зокрема, по вул. Відродження, 3. 
n Завершено реконструкцію вул. Відродження від Варшавської траси до ФОКу.  
n Для сприяння розвитку парків, зелених зон та скверів разом з колегами Вадимом Клімуком, Андрієм Мілінчуком написана та прийнята міською радою Програма "Зелене місто". 
Звісно, цей проєкт втілюватиметься після закінчення війни, яка внесла корективи у здійснення наших планів та  задумів. Маю надію, що після її завершення  на розі будинків Заводська 3 і 7, а також по вул. Відродження, 4, облаштуємо спортивно-оздоровчу зону із зеленими насадженнями. Такі ж зони мають бути облаштовані в інших мікрорайонах міста. 
n З метою популяризації та розвитку спорту мною спрямовані кошти  з депутатського фонду для зміцнення матеріально-технічної бази Ковельської ДЮСШ № 1 імені Петра Стуса, вихованці якої демонструють прекрасні результати та прославляють наше місто спортивними досягненнями. 
n На жаль, збільшується кількість громадян, які хворіють, але не мають можливості лікуватися. Ви ж розумієте, що в  ситуації, коли в країні йде повномасштабна війна, державні кошти обмежені. Хочеться допомогти ковельчанам багато в чому. Тож в міру можливостей це роблю  власним коштом, а  також  виділяю гроші на лікування зі свого депутатського фонду.  
n Протягом виборчого періоду вирішували побутові проблеми в нашому місті, зокрема, прибирання території в районі привокзальної площі, також вчасне прибирання по вул. Варшавській та інших районах Ковеля.
l
Звернення ковельчан  не ігноруються – чи це питання, особистого характеру, чи життєдіяльності нашого міста.
Ще на початку війни  силами міської влади та депутатського корпусу відновлено водозабірні  колонки, які перебували  у занедбаному стані. Їх відновлення було досить важливим, адже потрібно було забезпечити людей питною водою в разі аварійного відключення водопостачання. Міська влада відповідально поставилася до цієї проблеми.
Я як депутат особисто звернулася до першого заступника міського голови Тараса Яковлева, який миттєво відреагував на моє звернення. Протягом тижня відповідні служби відновили постачання води по вул. Театральній, 22. За що ковельчани висловлюють вдячність.
До  мене як депутата може звернутись будь-який мешканець нашої громади з проблемою, яка потребує вирішення. 
Однак турбує пасивність окремих   ковельчан, які чомусь вважають, що влада  чи депутатський корпус мають вирішувати всі  проблемні питання самотужки. Так, звісно, це наш обов'язок. Але не усе і скрізь ми можемо побачити відразу, щоб миттєво реагувати. Для цього нам потрібна підтримка і  розуміння виборців, які теж повинні бути небайдужими і  повідомляти про ту чи іншу проблему. 
Я – лікар, тому багато часу  і зусиль віддаю своїм безпосереднім професійним  обов'язкам. Мені подобається бути потрібною суспільству, не можу байдуже спостерігати, що відбувається довкола, тому, напевно, й стала депутатом. В газетних статтях і виступах звертаюсь із закликом: "Давайте разом діяти, разом вирішувати так, щоб наше місто стало ще більш гарним, квітучим і затишним!".
Вважаю за честь, що виборці висловили мені високе довір'я, тож намагаюся їх не підвести.
– Наталіє Андріївно, а як  відбувається допомога переселенцям? Чи зверталися безпосередньо  до Вас громадяни, котрі  були змушені залишити свої домівки, переїхати з зони найактивніших бойових дій? 
– Так. В мене особисто була така практика. Ми з чоловіком приймали у своєму помешканні сім'ю з Київської області, котра на початку повномасштабного вторгнення і великої небезпеки для центральної України була змушена переїхати в Ковель. 
На той момент жінка носила під серцем дитину. До речі, вона - ваша колега, щоправда  з телебачення. Діана Наконечна працювала журналістом на ТРК "Україна" та 1+1. До речі, вона найперша породілля  (маю на увазі з тимчасово переміщених громадян), котра народила у  Ковельському пологовому будинку красуню-дівчинку. Діана досить порядна, приємна, ми досі підтримуємо теплі, дружні стосунки. Після народження дитини знову повернулася до нас. Однак обставини склались так, що їй з немовлям на руках довелося виїхати за кордон. 
Коли розпочалась повномасштабна війна, я  перебувала на лікарняному, адже отримала побутову травму хребта. Лікарі рекомендували лежати, не рухатись, не вставати. Я не зовсім дотримувалась їхніх рекомендацій в  силу свого характеру, адже моїй країні потрібна була допомога. 
Я вийшла на зв'язок зі своєю  подругою, котра працює в  мерії Холма Республіки Польща, після чого була організована відео-конференція між міським головою Ігорем Чайкою та мером м. Холма, де було прийнято рішення про  надання гуманітарної допомоги для Ковеля  (мова йшла про  медичні засоби для Ковельської  ЦРЛ, а  також продукти харчування, речі першої необхідності).
Наші чоловіки-волонтери їздили в сусідню країну власним транспортом, за свій кошт,не шкодували ні часу, ні сил, аби ця допомога вчасно надходила в наш медичний заклад. Чимало такої допомоги ковельські волонтери передавали в міста, де точилися і  точаться бойові дії. Нині механізм доставок налагоджений, тож наша допомога вже менш потрібна.
– Що вважаєте найголовнішим особистим здобутком в роботі  у міській раді?
– Війна в нашій країні усіх нас згуртувала. Не один раз пересвідчилась, що ми можемо робити добрі справи, незалежно від партійної приналежності. Нині є достатньо політичних сил. Дехто "піариться" на війні. Однак для депутатського корпусу Ковельської міської ради це взагалі не має значення, адже ми  рухаємося в одному напрямку, робимо усе важливе для Перемоги. Намагаємося працювати чесно, відповідально. Одноголосно приймаємо  і ухвалюємо   важливі рішення, що вносяться на розгляд сесійних засідань. Вчасно спрямовуємо бюджетні кошти для потреб прикордонної служби, Збройних Сил України, місцевої тероборони. Ми стали нацією, людьми, яких об'єднала спільна біда.
l
– Ви обрані депутатом від політичної партії "Слуга народу". Хто ще входить до складу фракції? Як організовуєте свою діяльність? Які питання вдалося успішно вирішити, а які  ще потребують додаткової уваги?
– Коли розпочалась передвиборна кампанія, мені пропонували приєднатись до різних політичних сил, щоб разом брати участь у передвиборному марафоні. Чому обрала фракцію "Слуга народу"?. Скажу відверто: мені імпонував, а зараз ще більше імпонує Володимир Зеленський. Я стала людиною, котра підтримує нашого Президента.
Крім того, колеги, котрі займалися передвиборною діяльністю і  зараз входять до складу нашої партії, – люди з чіткою громадянською позицією, освічені, свідомі, відповідальні й працьовиті. 
Голова фракції "Слуга народу" Вадим Клімук – щирий українець, в якого слово ніколи не розходиться з ділом, є членом постійної комісії з питань планування, бюджету і фінансів.
 Олег Уніга, не зважаючи на молоді роки, мудрий, виважений у розв'язанні проблем простих людей, очолює постійну комісію з питань планування бюджету і фінансів. 
Енергійний, принциповий і добросовісний Андрій Мілінчук – голова  постійної  комісії з питань дотримання прав людини, депутатської діяльності та етики, законності і правопорядку, конфлікту інтересів.  
Активний, ініціативний ковельчанин, успішний підприємець Роман Шворак – член постійної комісії з питань житлово-комунального господарства,  екології та благоустрою міста, комунального майна, промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, торговельного та побутового обслуговування населення.
Краєзнавець Андрій Миронюк – історичний блогер, засновник проєкту "Kowel.Vintage", член громадської організації  "LoveКовельNow", наймолодший депутат серед українців, котрий гідно  представляє  нашу політичну силу у Ковельській міській раді.
Високим професіоналізмом, компетентністю, відповідальністю серед колег характеризується Маргарита Зайцева, для котрої  самовіддана праця на благо нашої малої батьківщини, де ми працюємо і  живемо,  є винятково почесним обов'язком.
Наша фракція згуртована, нам висловили своє довір'я виборці, тож наше завдання – їх не підвести. Перед кожним сесійним засіданням  обговорюємо важливі питання, які  необхідно вирішувати.
– Знаю, що Ви є членом постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування, планування та розвитку території  об'єднаної громади, утворення та функціонування старостинських округів, сільського господарства, природокористування та використання надр. Навіть сама назва комісії свідчить про те, що проблем до розв'язання не бракує. Вдається?  
– Вдається. Ще до війни, до речі,  було поставлено питання щодо задимленості та викидів в атмосферне повітря в районі ПрАТ  "Ковельський м'ясокомбінат". В зв'язку з цим  була створена робоча група, яку очолив  Віктор Жигаревич, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів  Ковельської міської ради. Проводився збір та аналіз інформації про наявність дозвільних документів суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в районі ПрАТ "Ковельський м'ясокомбінат". Справді, в оселях ковельчан не було чим дихати. Спільними зусиллями влади і депутатського корпусу це питання вирішено позитивно. 
Чимало розглядалося і земельних питань, адже Ковельська громада  розширила  свою "географію", і  до неї  приєдналося ще 5 сільрад. Тому роботи побільшало, відповідно – й питань до вирішення. Не все можна зробити так, як хотілося б, в зв'язку з війною. Надання земельних ділянок громадянам призупинилися. Єдине, що вирішується, – надання відповідних дозвільних документів на рік для забезпечення посівних робіт, щоб аграрії Ковельщини мали можливість господарювати. Щиро вірю, що закінчиться війна,  і ми ще більше допомагатимемо нашим громадянам в розв'язанні земельних питань.
l 
– Ви були депутатом міської ради сьомого скликання, очолювали депутатську групу "Рідний "Сільмаш",  яка працювала досить ефективно, про що наша газета  писала. Як Вам, колегам-депутатам, працюється  сьогодні, в час, коли триває російсько-українська війна? На що скеровуєте свої головні зусилля?
– Як і для кожної людини в Україні, так і для мене, 24 лютого 2022 року усе кардинально змінилося – мислення, переоцінка цінностей, власне, й саме життя. Те, що з нами зробила росія, неможливо ні обґрунтувати, ні пробачити. Війна змінила нас усіх, війна забирає людські життя, калічить долі тисячі українців. І цьому можливо протистояти лише завдяки молитві, нашим відважним і мужнім воїнам світла і ще більшій єдності українців.
До мене як депутата звертаються військові та їхні сім'ї.  Не особливо хочу цим хвалитись, але разом з чоловіком зробили свій особистий внесок для підтримки ЗСУ – придбали для фронту позашляховик.
Постійно – на зв'язку із своїми виборцями. Стараюсь допомогти коштами, матерям, дружинам, дітям наших військових. Купую теплий одяг, взуття, необхідні речі. Хочеться, щоб усе надходило в потрібні руки. Передаю кошти матерям, адже точно знаю, що вони не витратять їх на себе. Дасть Бог, заробимо ще. Впевнена, що Україну вдається відстоювати завдяки єдності і добрим серцям українців. 
Коли розпочалася війна, купувала і відвозила у пункти прийому гуманітарної допомоги продукти та речі першої необхідності. 
– Наталіє Андріївно! Ви маєте величезний досвід в галузі медицини, пройшовши досить складний шлях  щаблями лікарської кар'єри. Як вдається поєднувати депутатські обов'язки зі службовими?
– Ковельчани, в першу чергу, ідентифікують і знають мене як лікаря. Тому, мабуть, завдяки моїм пацієнтам мене й було обрано. Стараюсь поєднати професійну і громадську діяльність, хоча це не завжди просто. Кожен день розписаний по хвилинах. Іноді сама дивуюся, як вдається втілити задумане в життя. 
Усе роблю з Божою поміччю, натхнення додають виборці – мої рідні і близькі по духу українці. Чесності і відповідальності мене навчила моя мама,котра все життя працювала у ПТУ № 7. Вона прищепила мені найкращі людські якості. Цьому навчаю  і своїх дітей.  Місто, де ти народився  і живеш, для кожного з нас  найкраще, а ковельчани – мудрі  і добрі, вболіваю за кожного, з ким мене зводять життєві стежки.
В нас кваліфіковані і чудові медики.  Щоб потрапити на прийом безкоштовно, потрібно отримати скерування від сімейного лікаря. Але наші лікарі ще нікому ніколи не відмовили і стараються надавати медичну допомогу вчасно. Люди оцінюють  наших медиків достойно, особливо ті, котрим в силу життєвих обставин довелося отримувати медичну допомогу за кордоном. Впевнена, що після війни ми разом зробимо ще більше.
– З якими питаннями   найчастіше звертаються до Вас виборці? Наскільки успішно вдається їх вирішувати? І, до речі, нагадайте, де й коли ведете особистий прийом громадян?
– Найчастіше, як не прикро, люди звертаються за фінансовою допомогою на лікування. Також багато звернень стосувались  благоустрою прибудинкових територій, вчасного прибирання та вивезення сміття. 
Працюю як в державній медичній установі Ковельської  ЦРЛ, так і проводжу приватний прийом пацієнтів по вул. Театральній, 24, де відкрито невеликий медичний центр "Sana", де, по суті, й відбувається особистий прийом громадян. 
Особистий прийом громадян відбувається щовівторка з 16 до 19 години. Крім того, наш адміністратор, котра працює щодня з 9 до 18 години, скеровує ковельчан, котрим потрібна моя допомога чи консультація,  і на інший час. Деякі питання вирішуються в телефонному режимі.
– Наостанок запитання, так би мовити, особистого характеру. Яка у Вас сім'я, чи діти пішли шляхом батьків,   Ваш чоловік –  теж лікар. Чи вдається знаходити час для відпочинку?
– Дітей у нас двоє – син і донька. Син уже дорослий, самодостатній, займається агробізнесом. Донька пішла нашої стежкою, навчається в Буковинській медичній академії на третьому курсі. Активна, цілеспрямована дівчина, має чуйне серце, дуже відповідальна. Чоловік – Василь Сеник, лікар-акушер-гінеколог вищої категорії, хірург. 
Своє життя і майбутнє пов'язуємо з Україною, рідним Ковелем – дорогим  і близьким містом.
Щодня звертаюсь у молитві до Всевишнього, аби вберіг нашу неньку, аби швидше закінчилася війна, аби над Батьківщиною світило Сонце  миру, добра, сміялися діти і  в них було гідне й щасливе майбутнє. Ціную кожну мить і  кожен день. Дякую нашим хлопцям, які ціною власного життя дарують нам мирні світанки!
– Дякуємо за інтерв'ю.
Розмову вела 
Світлана ТРОЦЮК.
У сучасному світі красива, елегантна, ерудована   жінка в політиці ні для кого  не новина. До того ж, якщо ця жінка ще й сильна духом, наділена якостями справжнього патріота і бійця, має значні досягнення  у громадській та політичній діяльності, то відчуваєш ще більшу гордість за свою Батьківщину, місто, чи село, в якому ти живеш. Тоді ще дужче  усвідомлюєш, наскільки важливо залишатися людиною, бути невід'ємною частинкою  країни, яка, не зважаючи ні на що,  носить величне  і нескорене ім'я – Україна.    
 Наталію Сеник добре знають ковельчани, передусім як лікаря, депутата, чесну комунікабельну і  відповідальну особистість. А от для колег з фракції "Слуга народу" пані Наталія – взірець  чарівності, розуму, доброти  і почуття гумору.
Здавалося б, варто їй посміхнутися, підбадьорити теплим словом – і проблеми відходять на другий план.  Але найголовніше – це вчинки, щире і відкрите серце, які ще більше характеризують і  прикрашають Наталію Андріївну.
Наталія Сеник  обиралася депутатом Ковельської міської ради кілька скликань поспіль. Нині продовжує відстоювати інтереси своїх виборців  в Ковельському "парламенті" восьмого скликання від політичної партії  "Слуга народу".
Сьогодні Наталія Сеник – наш співрозмовник.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 440
Читати далі

Повідомлення в номер / Все буде Україна!

06.10.2022 Троцюк Світлана Дмитрівна

Все  буде  Україна!
27 вересня ц. р. в Ковелі у центральній частині нашого міста відбувся благодійний ярмарок, мета проведення якого –  збір коштів на підтримку ЗСУ.  Спільними зусиллями було зібрано 9104 гривні, які волонтери передадуть українським військовим.
– Кожен свідомий українець не забуває, що на нашій  землі триває війна та допомагає  захисникам, які ціною власного життя оберігають кожного з нас, –  поділилася своїми  думками з журналістами Ірина Зінчук, завідувач сектора туризму управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради. 
– Цінність благодійного ярмарку в тому, що його  проведення ініціювали саме переселенці, котрі ще з початку війни були змушені залишити свої  домівки і приїхати до нас. Завдяки їм ми прониклися цією ідеєю, тому спільними зусиллями вдалося втілити в реальність цей проєкт. Багато чому переселенці навчилися під час занять з арт-терапії, що проводилися в управлінні культури.
Приємно відзначити, що вони щиро  вдячні за те, як ковельчани прийняли їх, цінують підтримку й допомогу. Перебуваючи в Ковелі, переселенці, з якими в нас склалися теплі стосунки, теж сформують враження про західну Україну. Після Перемоги повернуться додому і будуть розповідати, які в нас люди, які українці дружні та співчутливі до біди. Ми планували організувати ярмарок у День Незалежності, однак в зв'язку із загрозливою ситуацією в країні наш задум не вдалося втілити.
 В цей день бажаючі мали змогу придбати вироби з українською символікою, патріотичні обереги, різноманітні вироби народної творчості, смаколики, які з любов'ю і натхненням продавали місцева мисткиня Віра Пекалюк, переселенці Лілія Шворак, Тетяна Коломієць, Анастасія Васильєва. 
Відвідувачі ярмарку мали змогу придбати карамель ручної роботи (Вікторія Шворак, м. Ковель). Злата Севастьянова представила вироби з паперу, представники Центру професійно-технічної освіти – красиві  вишиванки і  вироби з дерева, яскраві віночки ручної роботи – салон-магазин "ІнвестФлора". 
Цікавий майстер-клас під час благодійного ярмарку провела Ковельська школа-мистецтв ім. Андроника Лазарчука, школа  It Step - вебокуляри та малювання 3Д ручками. Яскраву і оригінальну  фотозону організував Молодіжний центр "Місто ідей". Особливого тону дійству додавали діджей Андрій Голя, акордеоніст Михайло Тарасов. 
Цього дня біля пам'ятника Лесі Українки відбувся віршований марафон, в якому взяли участь діти-переселенці, відвідувачі дитячої бібліотеки, які проникливо декламували поезію про Батьківщину, про те, що нам миле і дороге серцю. Приємним сюрпризом для ковельчан стало проведення спортивних заходів, які провела   Ірина Артемук  (ГО "Контур"). Зокрема, відбулися змагання з туристичного орієнтування, майстер-клас з розкладання палатки та ін.
Організатори дякують усім, хто долучався до благодійних заходів. Це ще один маленький, але такий потрібний внесок до великої справи. Завдяки небайдужості кожного українця ми щодня наближаємо нашу Перемогу! Все буде Україна!
Світляна ТРОЦЮК.
НА СВІТЛИНАХ: під час благодійних заходів у центрі міста.
Фото Ірини ЗІНЧУК.

Р2Все буде Україна!

27 вересня ц. р. в Ковелі у центральній частині нашого міста відбувся благодійний ярмарок, мета проведення якого –  збір коштів на підтримку ЗСУ.  Спільними зусиллями було зібрано 9104 гривні, які волонтери передадуть українським військовим.
– Кожен свідомий українець не забуває, що на нашій  землі триває війна та допомагає  захисникам, які ціною власного життя оберігають кожного з нас, –  поділилася своїми  думками з журналістами Ірина Зінчук, завідувач сектора туризму управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 331
Читати далі
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025