23.07.2015
Погода  в  Ковелі 
23 – 28 липня

imagesПогода  в  Ковелі 23 – 28 липня

Четвер. Мінлива хмарність, можлива гроза. Температура: 33о С. Вітер південно-західний сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно, можливий дощ. Температура: 21о С. Вітер північний помірно сильний.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 695
Читати далі
23.07.2015

DSC_602526 липня — День працівників торгівлі

В Люблинці популярністю у покупців користується магазин “Тополинка плюс”. Тут широкий асортимент товарів, гарне обслуговування, яке забезпечують продавчині Марія БУДНІК, Катерина Подляшко, Тетяна Рудік (на знімку).
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

В Люблинці популярністю у покупців користується магазин “Тополинка плюс”. Тут широкий асортимент товарів, гарне обслуговування...

Шановні працівники торгівлі!

Торговельна справа — одна з найдавніших та найпривабливіших професій в історії людства. Навіть у нинішній непростій економічній ситуації торгівля залишається однією з найбільш рентабельних...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 826
Читати далі
23.07.2015
Коротко 
про  важливе

middle_a54d799ddc7472b37bd17941445a34caКоротко про  важливе

Росія і підконтрольні їй бойовики продовжують накопичення особового складу і військової техніки в зоні АТО, а також уздовж українсько-російського кордону. Про це заявив речник Адміністрації Президента з питань АТО Андрій Лисенко у середу на брифінгу в Києві, повідомляє кореспондент Укрінформу.

УКРІНФОРМ.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 597
Читати далі
23.07.2015

АЛСеред справжніх людей

Поспішаймо робити добро

Вибирати у житті можна все… Не вибирають лише батьків та Батьківщину. І що саме ми вибираємо, як йдемо по життєвому шляху, і визначає те, ким ми є. Одні досягають успіху у гонитві за грошима, інші за владою та славою, є ті, що марнують себе у нічних гулянках та пошуку розваг.

Галина СТАСЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 671
Читати далі
23.07.2015

IMG_5200На Івана Купала у Вівчицьку…

У с. Вівчицьку в ніч з 6 на 7 липня провели фольклорно-етнографічне свято. Стартувало дійство перед заходом Сонця у заздалегідь домовленому місці, на вигоні. Були тут й урочиста хода через усе село з запаленими факелами, й традиційні піснеспіви, і яскраве опудало Купала, й велике обрядове вогнище.

Як кажуть місцеві довгожителі, Купальська ніч у Вівчицьку відзначається споконвіку. Лише у попередні три роки традиція, збереженням якої опікувалося старше покоління, чомусь призабулась. На щастя, цьогоріч ініціативу в свої руки взяла молодь. Її наставником став Леонід Слюсарчук, котрий навчав юних хлопців і дівчат тонкощам обрядовості. Він із дружиною Людмилою Слюсарчук, депутатом Голобської селищної ради, по-батьківськи опікувалися організацією свята. Значне сприяння було виявлено місцевими підприємцями Людмилою Ромащук, Дмитром та Оксаною Чабан.
Режисером дійства став Григорій Тарасовський, директор районного будинку культури селища Голоб. Вразив своєю віртуозністю гри на акордеоні акомпаніатор Микола Щесюк. Ведучою зголосилася бути юна голобчанка Анастасія Кудацька – актриса Луцького аматорського театру «Коло Лесі», а нині й абітурієнтка Львівського коледжу культури і мистецтв.
Свято розпочалось із привітання Сергія Гарбарука, Голобського селищного голови. Він побажав усім присутнім змістовного відпочинку та висловив задоволення,  гордість із того, що територіальна громада з повагою ставиться до традицій і намагається належно їх вшановувати, попри нелегкі часи в країні. Принагідно було оголошено про збір коштів для воїнів АТО, адже з-поміж тих, хто обороняє сьогодні нашу Батьківщину, п’ятеро хлопців є жителями Вівчицька.
Відрадно, що до свята долучилися не лише тутешні мешканці, а й жителі прилеглих населених пунктів – Брухович, Нужеля, Погіньок, Голоб, Ковеля. Серед них як глядачі, так і творці концертної програми.
Українські народні пісні звучали у виконанні вокальної групи Будинку культури с. Брухович на чолі з директором Валентиною Калінчук. Звідти приїхали й солістка Наталія Сокол та дует поважних Людмили Олексюк і Антоніни Ніколайчук. До слова, остання свого часу співала у столичному палаці «Україна» у складі хору колективу агрофірми «Дружба» (смт Голоби).
Аматорів сцени із с. Погіньок – жіноче тріо та виконавицю Аліну Щесюк зорганізувала завідувач клубу Світлана Барбарук. Як артисти, так і група підтримки діставалися на захід навпростець двома кінними підводами. Символічно, що погіньчани надали перевагу саме цьому виду транспорту, тим самим внісши у дійство ще один елемент української традиційної культури.
По завершенню виступів люди гуртувалися навколо обрядового вогнища й ще довго виводили купальських пісень. Подібне дійство – то для села справді свято, до якого з трепетом готуються та якого з нетерпінням чекають.
Альона Гарбарук.
НА ЗНІМКАХ: під час фольклорно-етнографічного свята Івана Купала у Вівчицьку.
Фото автора. 

Альона Гарбарук.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 996
Читати далі
23.07.2015
Ровесниця
 війни

ВедмедюкРовесниця війни

Марія Пилипівна Ведмедюк народилася за 2 дні до початку війни 1941 року в селі Довгоносах, у сім’ї колгоспників. Батька забрали на фронт, тож мати залишилась з двома маленькими донечками на руках: старшенькій Галі був рік і щойно народжена Марійка. Важко їй було, звичайно, але мусила якось давати раду собі й дітям. 

Галина  Оліферчук.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 771
Читати далі
23.07.2015
Коли горе 
і радість – поруч…

завантаження (3)Він + Вона

Коли горе і радість – поруч…

Той день Валя запам’ятала на усе життя. Він став для неї найстрашнішим і… найщасливішим у житті. Її важко хворий  чоловік лежав у лікарні вже давненько, бо хвороба міцно тримала його у своїх кліщах. В черговий раз Валентина  Степанівна відпросилась на годину раніше з роботи, щоб швидше побігти в лікарню до чоловіка. 

Галина ОЛІФЕРЧУК. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1590
Читати далі
23.07.2015

завантаження (2)6 “секретів” сімейної злагоди

Ваше життя з чоловіком стало невеселим? Барбара де Ангеліс, консультант з питань сім'ї, стверджує, що це може бути тому, що його відштовхують ваші окремі звички. Жінкам необхідно знати, що деякі речі, котрі вони  роблять заради блага чоловіка, можуть порушити хороші стосунки в сім'ї.
Не будьте 
його матір'ю
Це – найпоширеніша і небезпечна помилка, яка приносить дуже багато клопоту. Надто часто жінка поводиться зі своїми чоловіками, як з дітьми: збирають їм на роботу обід, сварять  за кинутий на підлогу рушник, самі замовляють столик в ресторані. Але чим більше ви "носитесь" з ним, як із дитиною, тим частіше він починає вести себе, як маленький.
Все це дуже швидко вб'є пристрасть у вашому шлюбі. А який чоловік захоче спати зі свою мамою? Це сексуальне табу може так вкоренитися у свідомість вашого чоловіка, що ви перестанете викликати в нього еротичну і романтичну цікавість.
Щоб цього не сталося, візьміть аркуш паперу, напишіть заголовок: "Як я граю маму". Протягом кількох тижнів заповнюйте його. Необхідно зробити перший крок – проконтролювати свою поведінку, щоб її змінити. Поговоріть з чоловіком про ваші ролі в сім'ї. Підкресліть те, чому хочете слідувати. Наприклад, вам хотілося б, аби чоловік щосуботи замовляв столик у кафе чи прав білизну. Не беріть на себе відповідальність за його обов'язки. 
Якщо він щось не так робить, поговоріть, як дорослі люди, а не як розгнівана мама з малим сином.
Не приносьте себе в жертву
Уявіть, що ви приготували дві порції улюбленої страви: одна більша за іншу. Більшість дружин більшу порцію віддадуть чоловікові. Жінки часто жертвують не тільки цим, але й великими "порціями" свого життя – інтересами, думками, друзями, мріями – і все для того, аби сподобатись. В результаті почуваються спустошеними, позбавленими індивідуальності. Через це нерідко стають для чоловіків менш привабливими як жінки. Отже, ви навчитесь не жертвувати собою, якщо зробите наступне.
Напишете все, чим поступились заради любові. Дивлячись на цей аркуш паперу, зрозумієте, що досить часто стояли на "задньому" плані, і слід це припиняти.
Напишете прізвища людей, інтереси, надії – все, що важливе для вас. Це допоможе згадати, хто ви є насправді і про що вам треба турбуватися.
Зробіть висновки по ваших "успіхах". Це допоможе вирости як особистості, стати незалежною в думках. Чим більше будете почувати себе жінкою, тим менше станете залежати від чоловіка. Це зробить вас впевненою в коханні.
Не намагайтеся влаштувати його життя
Чи думали ви коли-небудь про те, що ваш чоловік нещасливий тільки тому, що ніхто до вас його не любив і не підтримував? Обережно! Ви можете стати рятівником, але не партнером у коханні. Жінки часто говорять: "Я люблю мужчину, але він обов'язково мене зраджує". Але правда така, що ви не можете йому зрадити.
Як рятівник, ви заважаєте вашому шлюбу перетворюватись у справжнє співробітництво і, як наслідок, – ніколи не отримаєте жаданої близькості. Ніхто із чоловіків не хоче почувати себе "запроектованим" жінкою. Коли ви перестанете бути відповідальною за чоловіка, вам буде легше почуватися рівною, навіть у ліжку.
З чого треба почати? Обіцяйте собі, що з цього дня будете приділяти увагу і власним досягненням. Коли відчуєте, що вам не вистачає кохання, ласки, скажіть про це чоловікові. Дайте йому можливість також відповідати за успіх вашої сім'ї.
Не приховуйте свої переваги
Часто ви приховуєте свою інтелігентність, освіту, виховання і можливості тільки для того, щоб не злякати чоловіка. Як часто ви відмовлялись від компліментів, говорячи, що сукня, яка йому подобається, вже вийшла з моди, або що той випадковий вечір, котрий ви влаштували в день його народження, вам нічого не вартувало провести.
Багато з вас боїться, що коли ви будете надто хорошими, чоловіки перестануть любити вас, і ви докладаєте всіх зусиль, аби принизити значення своєї роботи. Але коли ви ховаєте свою перевагу від чоловіка, то ви ховаєте її і від себе. І почуваєте себе дуже неспокійною, невпевненою і менш бажаною. І ось парадокс: чоловіки прагнуть... здібності. Сотні чоловіків твердять, що інтелігентна і незалежна жінка дуже приваблює.
Отже, напишіть всі свої таланти, здібності і хороші якості, покажіть цей аркуш своєму чоловікові. Завдяки цій вправі багато клієнток Барбари де Ангеліс пригадали свої досягнення й успіхи, забуті давним-давно. А як були здивовані і задоволені їхні чоловіки, відкривши стільки нового в своїх дружинах!
Не дозволяйте собі відмовлятися від компліментів, принижувати себе чи применшувати свої досягнення. Коли ваш чоловік чи хтось інший зробить комплімент, глибоко зітхніть і подякуйте. Йому буде приємно знати, що ви ще чарівніші і талановитіші, ніж уявлялося.
Не будьте монашкою
Ви ходите на пальчиках біля чоловіка, боячись потривожити чи засмутити його? Ви боїтесь сказати йому, що ви знервовані? Надто часто з тими, кого любите, ви ведете себе, як монашки, боїтесь його критики чи несхвалення. Ви дозволяєте чоловікові поважати вас менше, ніж, як ви відчуваєте, цього заслуговуєте. А потім сердитесь, почуваєте себе пригніченою. 
Адже коли ваша самооцінка занижена, він буде поважати вас ще менше. Чи винні в цьому чоловіки? Не дуже. Якщо ви поводите себе так, ніби не заслуговуєте поваги, якщо ви ховаєте своє незадоволення, свою думку, тоді ви самі себе й не поважаєте. І не дивно, що чоловік ставиться до вас так само.
Як ви можете заохочувати чоловіка погано до вас ставитися? Дуже просто: мовчати, коли він несправедливо вас критикує, метушитися навколо нього і балувати після того, як він спричинив вам душевний біль, займатися з ним любов'ю відразу після того, як він зробив щось недобре у ставленні до вас. Діючи так, ви мовчки пояснюєте: "Ти можеш поводитись зі мною, як завгодно". Покажіть свій біль і образу, тільки чесно. Вислухайте його: коли він зрозуміє ваші почуття, обговоріть можливі рішення.
Не поводьте себе, 
як маленька дівчинка
Є багато способів гри в маленьку дівчинку: ви розігруєте з себе наївну чи байдужу, плачете або конфузитесь, коли насправді сердитесь, говорите тоненьким голосом, коли боїтесь сказати, про що думаєте, або щонайгірше – поводитесь з чоловіком, як з батьком.
Нема нічого поганого, якщо і чоловік, якого ви кохаєте, іноді буде ставитесь до вас трішки по-батьківськи, але у вас зникнуть проблеми, якщо ви дозволите йому грати роль батька постійно. 
Припиніть грати цю роль. Знайте: коли ви граєте маленьку дівчинку, то повинні зрозуміти, що ця роль принизлива для вас.
Підготував 
Ігор Вижовець.

Ваше життя з чоловіком стало невеселим? Барбара де Ангеліс, консультант з питань сім'ї, стверджує, що це може бути тому, що його відштовхують ваші окремі звички. Жінкам необхідно знати, що деякі речі, котрі вони  роблять заради блага чоловіка, можуть порушити хороші стосунки в сім'ї.

Ігор Вижовець.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 841
Читати далі
23.07.2015

images (3)Історія одного підсніжника

3 дитинства Марко був хворобливим. Та й, взагалі, він – не такий, як усі. Принаймні, його постійно у цьому переконували. Для своїх шести років був досить незвичною і замкнутою дитиною. Компанія однолітків його не цікавила.
3 раннього дитинства хлопчика приваблював навколишній світ. Сонце, вітер, трави, ліс, річка, що протікала неподалік його дому... Він любив усе. А найбільше — квіти. І не було для нього більшого щастя, аніж знайти ранньої весни підсніжники. Та ніколи хлопчик жодного з них не зірвав. Він лише злегка обтрушував квітку і споглядав її ніжну красу. Влітку він часто після обіду потай від дідуся ішов з дому та відправлявся в далеку подорож.
Його шлях пролягав до ріки, що була оточена лісом і протікала недалеко від дому. Адже там було стільки неймовірної краси, і він був з нею сам на сам. Насправді ж, дідусь кожного разу вдавав, що чимось заклопотаний по господарству, а сам потай слідував за ним, адже дуже хвилювався за єдиного онука.
Марко ж, упевнений в усамітненні, почувався абсолютно щасливим. Він лягав на лугу край лісу і розмовляв із усім довкола. Хлопчик, мов той лісовик, прагнув опікати турботою все живе. Він говорив із Сонцем, просячи його бути поблажливішим до себе, аби мати змогу краще його розгледіти, вів монолог із травою, промовляючи, здавалося б, до кожної травинки в надії, що хоч одна відповість, захоплено розглядав найрізноманітніші квіти, що розрослись на лугу і шепотів щось кожній з них. 
Згодом підходив до води і, спустившись до самого берега, вів активний діалог з рікою. А, повернувшись на луг, дивився за плином хмар, слухав пісні солов'їв. Природа була його єдиним і справжнім другом.
Восени ж його походи ставали все рідшими, а взимку він спостерігав за усім лише через віконце.
Марко був дуже хворобливим, і зайвий похід на вулицю у прохолодну пору міг обернутися для нього тяжкою хворобою.
Розрадою для Марка були дідусеві вигадки: як то стерегти річкового карася в банці, аби не втік, або дивитись за мишками, що живуть під стіною. Так минали дні за днями. Нікого в них більше не було. У дідуся був Марко, а в Марка – дідусь.
Цієї ж зими все змінилось. Одного ранку хлопчик прокинувся від якихось незрозумілих звуків. Підійшовши до вікна, він побачив цуценя, що трусилося від холоду і жалібно скавучало. Відчинивши двері, Марко впустив гостя до хати. Кілька хвилин з недовірливою цікавістю приглядалися один до одного, а там і затоваришували. Через годину повернувся дідусь і не дуже зрадів такому гостю, проте з любові до онука все ж дозволив його лишити на деякий час.
Дні у компанії нового друга минали набагато цікавіше. Вони гралися щодня, їли і навіть спали разом.
А через кілька днів хтось постукав у двері. Це був хазяїн тварини. Точніше маленька хазяйка, що, ховаючись за татовою спиною, несміливо поглядала на Марка. І хоч хлопчик засмутився, все ж був готовий повернути Сірка (так, як виявилось, звався песик). Проте вийшло тільки на краще: діти потоваришували.
Одного зимового ранку, коли дідуся не було вдома, хлопчика знову розбудив незвичний звук. Хтось безперестанно грюкав у двері. Відчинивши, він побачив свою нову подругу Надійку, збуджену й заплакану.
– Ми йшли до тебе, і Сірко знову втік.
– Куди? – запитав Марко.
– У бік лісу, – крізь хлипання промовила дівчинка.
– То я піду й знайду його.
Дорогою до лісу хлопчик був стурбований незвичною йому подорожжю. Адже це був його перший зимовий похід. Аж ось він побачив, як якісь хлопчаки на льоду знущаються над Сірком, замахуються на нього палицями, щоб спихнути в ополонку. Марко одразу ж кинувся на поміч. 
— Не чіпайте його! Навіщо ви це робите? – закричав на них.
Хлопці впізнали в ньому дивного відлюдька і почали гуртом ображати його, штовхатися.
Один з хлопчиків, не розрахувавши сили, штурхонув Марка так, що той упав в ополонку і почав тонути. Налякані діти розбіглися. Один Сірко залишився біля ополонки й підняв гавкіт, наче кличучи на допомогу.
На щастя, Надійна відразу побігла додому, аби на пошуки чотирилапого друга покликати ще й батька, який, почувши Сірка, вчасно нагодився на місце пригоди й, здавалося б, в останні секунди зміг врятувати Марка з крижаної води. 
Хлопчик захворів. Цілими днями він лежав в гарячці на печі. Дідусь весь час чатував біля нього, лише коли приходила Надійка, він міг трохи відпочити.
Діти розмовляли годинами. Марко розповідав їй про свої подорожі, про те, як йому було добре на лузі та в лісі. Як з ним балакали сліпуче Сонце, кожна травинка, кожна квітка і ріка, що повідала йому стільки своїх секретів. 
– Вона не винна в біді, не звинувачуйте її, будь ласка, – просив хлопчик. 
Якось Марко все ж повідав Надійці секрет весняних квітів:
– Хочеш дізнатись про те, що розказали мені підсніжники? Тільки нікому не кажи – це секрет. Знаєш, чому вони ростуть не влітку, як усі квіти, а сніжної весни? Тому що вони не люблять товариства, їм подобається самотність. Вони, як і усі, хочуть тепла, проте готові отримати його менше, аби лише насолодитись ним повністю. Настане весна, і вдвох до них сходимо. Правда ж, сходимо? Ми повинні сходити... 
...Весна. Усе повертається до життя після тривалого зимового сну. Повертаються птахи, заводять свою радісну пісню. Все тепліше пригріває Сонце. З-під снігу пробиваються перші трави, а в слід за ними й перші квіти...
Старенький дідусь намагається знайти хоча б одну білосніжну квітку. Він уже не такий як минулої весни. Змарнів. Йому все ж вдається знайти її. Він зриває підсніжник і забирає з собою.
І от він, нарешті, дійшов туди, куди прямував. Обережно поклав квітку, свій останній подарунок, на свіжу могилку онука і, втираючи тиху сльозу, мовив: «Ось поговоріть. Сонечка обом вистачить...».
Юрій ОРЛОВСЬКИЙ.                                                                                        

3 дитинства Марко був хворобливим. Та й, взагалі, він – не такий, як усі. Принаймні, його постійно у цьому переконували. Для своїх шести років був досить незвичною і замкнутою дитиною. Компанія однолітків його не цікавила.

Юрій ОРЛОВСЬКИЙ.                                                                                        

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1296
Читати далі
23.07.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

4І засяють бані та хрести церкви Володимирової

Ця церква, на моє глибоке переконання, має стати «візитівкою» Ковеля. Будуть їхати гості із Західної Європи або зі Сходу України,  і кожен  зупинить свій погляд на красуні-святині, шедеврі сучасних волинських архітекторів і будівничих. Вже сьогодні недобудований храм, увібравшись в корону позолочених бань, виглядає напрочуд гарно, естетично і велично.
І все тут до ладу, адже храм носить ім’я Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, названого в народі з любов’ю «червоне сонечко», відомого як хреститель Руси-України.
Храм будується, можливо, не так швидко, як хотілося б,  зате на твердій основі Віри та Надії.
–Хоч би за життя побувати на Божественній літургії у новому храмі, –бідкаються старші віком парафіяни-будівничі.
–Помолитесь, і збудуться ваші мрії, бо святиня наша, як і Ісус Христос, живуть у вашому серці, – відповідає своїм прихожанам отець Віталій, настоятель храму.

Ця церква, на моє глибоке переконання, має стати «візитівкою» Ковеля. Будуть їхати гості із Західної Європи або зі Сходу України,  і кожен  зупинить свій погляд на красуні-святині, шедеврі сучасних волинських архітекторів і будівничих. Вже сьогодні недобудований храм, увібравшись в корону позолочених бань, виглядає напрочуд гарно, естетично і велично.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1008
Читати далі
12