11.02.2016
Ми часто кажемо: "Все краще – дітям!". Казати – кажемо, але не завжди так робимо, маючи на те виправдання: криза, інфляція, безгрошів'я...
На щастя, є люди,  котрі слова кріплять ділом. Саме так можна оцінити позицію  сільської громади у Мощеній, дії місцевого органу влади при підтримці  влади обласної та районної, спонсорів і меценатів. Завдяки їх спільним зусиллям, настирливості і наполегливості у досягненні мети тут нещодавно урочисто відкрили дитячий дошкільний навчальний заклад під світлою і романтичною назвою "Казка".
Про цю  радісну і хвилюючу не тільки для села, а й для Ковельщини та Волині подію, читайте і дивіться фоторепортаж на 5-й сторінці сьогоднішнього номера газети.
НА ЗНІМКУ: новосіллю щиро радіють маленькі вихованці "Казки".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

DSC04104Все краще – дітям!

Ми часто кажемо: "Все краще – дітям!". Казати – кажемо, але не завжди так робимо, маючи на те виправдання: криза, інфляція, безгрошів'я... На щастя, є люди,  котрі слова кріплять ділом. Саме так можна оцінити позицію  сільської громади у Мощеній, дії місцевого органу влади при підтримці  влади обласної та районної, спонсорів і меценатів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 869
Читати далі
11.02.2016
Погода в Ковелі  
11 – 16 лютого

images (3)Погода в Ковелі  11 – 16 лютого

Четвер.  Хмарно, дощ.   Температура: 2оС. Вітер західний дуже  сильний.

В ніч на п'ятницю.  Хмарно, можливий сніг. Температура:1оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 792
Читати далі
11.02.2016
Запрошуємо 
до участі!
Шановні ковельчани!
Запрошуємо Вас на спільну поминальну молитву за Героїв Небесної Сотні.
Година молитви відбудеться у п'ятницю, 19 лютого  2016 р., о 17.30 год. у храмі бл. Миколая Чарнецького Української Греко-Католицької Церкви по вул. О. Пчілки, 23 (біля дитячої поліклініки).
Із собою мати свічку, тому що після молитви відбудеться похід зі свічками до місця вшанування наших Героїв Небесної Сотні у міському парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.
О. ігумен Михаїл Іваняк ЧНІ.

images (4)Запрошуємо до участі!

Шановні ковельчани!

Запрошуємо Вас на спільну поминальну молитву за Героїв Небесної Сотні...

25 лютого 2016 р. о 13-й год. в центрі міста Ковеля біля пам'ятника Лесі Українки відбудеться літературно-мистецький захід "Дзвінка струна Лесиного слова"...

ГО "Союз Українок" та колектив Ковельського медичного коледжу запрошують вшанувати разом 145-ту річницю від дня народження Лесі Українки!..

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 678
Читати далі
11.02.2016

скачанные файлы (4)15  лютого  –  День  вшанування  учасників бойових  дій  на  території  інших  держав

Шановні ковельчани!
Дата виведення радянських військ з Афганістану – 15 лютого – стала днем вшанування всіх учасників бойових дій на території інших держав. Нині, у 27-у річницю тієї незабутньої події, ми віддаємо данину поваги воїнам-“афганцям” і їхнім побратимам за мужність та героїзм. Воїни-інтернаціоналісти гідно виконували свою непросту місію в більш як двадцяти країнах світу.
Ми схиляємось в скорботі за тими, хто не повернувся з "гарячих точок" планети.
Серед них наші земляки  – Юрій Шевченко, Володимир Жук,  Анатолій Глушков, Олександр Сметюх,  Олег Матіжев. 
Вічна пам'ять про них завжди буде жити в наших серцях. Низький уклін рідним, у яких війна відібрала близьких їм людей!  
Сьогодні чимало колишніх воїнів-“афганців” знову на війні – захищають від агресора східні рубежі України.  Вони завжди були і є прикладом для молодих солдатів, зразком військової доблесті.  
У ці дні всіх нас об'єднує одне спільне бажання – щоб на нашій українській землі запанував мир. Щоб не проливалася кров, аби дружини, матері і батьки не оплакували загиблих чоловіків і синів, щоб діти не залишалися сиротами.
Дорогі друзі, воїни-“афганці”! Ви гідно витримали тяжке випробування, не зачерствіли душею, навчилися дорожити дружбою. І тепер, через  майже три десятиліття після закінчення тієї неправедної війни, Ви пам'ятаєте загиблих товаришів, не залишаєте без своєї уваги їх сім'ї. 
Осередком Вашої взаємопідтримки  у Ковелі стала і міськрайонна організація воїнів-”афганців”, яку очолює Микола Савосюк. Ваша активна життєва позиція заслуговує на повагу. Нехай  шана та вдячність залишаються з Вами назавжди.             
Від щирого серця бажаю Вам щасливого сьогодення, злагоди, міцного здоров'я, успіхів у праці та благополуччя в родинах! 
Честь Вам і слава!
З повагою –
Олег Кіндер,
міський голова.

Дорогі земляки!

15 лютого 2016 року минає 27 літ із початку виведення радянських військ із Республіки Афганістан. Страшна війна залишила глибокий слід у душі українського народу, зокрема  жителів Ковельщини.  

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1384
Читати далі
11.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

IMG_20160203_124008Воїн із душею хлібороба

Зустріч 
у військкоматі 
І хоч Ігор Васильович не любить надмірної публічності, ми спільними силами вмовили його на (хоч і невеличку, бо поспішав) розповідь. Переді мною в камуфляжній формі  — високий статний військовослужбовець, капітан  Ігор Грицюк,  1971 року народження,  із Гончого Броду. 
Нещодавно за активну участь у розбудові Збройних Сил України наш земляк отримав "Знак пошани" Міністерства оборони України. 
Забігаючи наперед, мушу сказати, що на рідний Волині, в одному із невеличких сіл,  у власності   агронома за спеціальністю  —   чималеньке  фермерське господарство під назвою  "Арго", якому треба давати лад і толк. Це — худоба, техніка, земля та інше. 
Із трьох синів-орлів, які виховали батьки Марта Адамівна та Василь Андрійович,  Ігор найбільше прикипів серцем до землі-годувальниці.
Після здобуття агрономічної науки у Львівському сільськогосподарському інституті працював агрономом в колгоспі,  пройшов стажування у Німеччині. А далі почав вже свою справу, хоч і нелегко спочатку було. Вистояв.
Одним словом, хазяїн на всі руки.  Та й  людям у  селі (і не тільки) щирий за  вдачею Ігор скрізь та у всьому завше допомагав, активно відгукуючись на потреби кожного.
Того дня до  міського  військового об'єднаного комісаріату, аби знятися із обліку,  чоловік прибув із найріднішими для нього людьми — дружиною Тетяною та сином Ярославом, а ще невдовзі мала підійти татусева улюблениця — донька  Юля, яка навчається в Ковельському медичному коледжі.
 
Далеко 
від рідного дому
Попереду — дорога: Луцьк, а далі — Миколаїв, Первомайськ, Маріуполь (до речі,  проїзд за власні кошти). 
"Там на мене після відпустки з нетерпінням чекають хлопці. Не кривлячи душею, повинен сказати: я звик до них, потоваришувався, майже повністю  пристосувався до того життя, яке там. Хоча серце й душа постійно болять за рідних, які тут", — зауважує він.  
"Ігор в "команді" — сьомий. Ми також щиро пишаємося нашими  хлопцями, які доповнюють славну когорту. Серед них — Сергій Гузовський, Віктор Савіцький, Микола Трубій, Олег Сахарук, Василь Прус,  Іван Бас. Є вояки і першого призову — Олег Оніщук, Василь Клімук, Анатолій Москвічов  і Тарас Рудик.  Це — наша гордість", — каже про своїх односельчан очільниця   Дрозднівської громади Ніна Колочун.
Ніна Павлівна про кожного із військовослужбовців говорить, мов про своїх синів, не приховує сліз та хвилювань. Адже її материнське серце розуміє все —  недоспані ночі коханих, рідних, друзів, знайомих,  які щоночі молять Бога про спасіння їх Героїв там, на Сході. 
"Для наших вояків ми декілька разів збирали продукти харчування, випікали хліб (аж 120 запашних буханців, головне — із дому), громада до хорошого почину долучалася і матеріально", —  продовжує далі сільський голова.
Під час розмови наш співбесідник  час від часу жартує. В його очах яскраво жевріє  іскорка доброти та людяності (не дивлячись на те, що довелось побачити й пережити).   Мабуть, недаремно він так притягує до себе оточуючих, натомість  сповна ділиться із ними   позитивною енергетикою, яка завше тримає його в тонусі.
Так склалося, що рік тому Ігор Грицюк був мобілізованим до Збройних Сил України в зону проведення антитерористичної операції. Чоловік нітрохи не вагався, пішов одразу, а не так, як чинить дехто, всіляко намагаючись ухилитися від виконання свого громадянського обов'язку. 
Дружина — ветфельдшер. Роботи  вистачає і вдень, і вночі.  Тож практично всі чоловічі господарські клопоти взяв на себе  сповна  молодий господар  в сім'ї  — син Ярослав,  котрий закінчив Ковельський промислово-економічний коледж Луцького  НТУ. 
"Те, чому вчив батько раніше,  доводиться тепер застосовувати на практиці”,  —   розказує в розмові юнак.
"А я, чим можу (фізично і морально)  допомагаю синові. Підтримую його, даю поради, як вчинити в тій чи іншій ситуації",  — доповнює хазяйка дому.

І хоч Ігор Васильович не любить надмірної публічності, ми спільними силами вмовили його на (хоч і невеличку, бо поспішав) розповідь. Переді мною в камуфляжній формі  — високий статний військовослужбовець, капітан  Ігор Грицюк,  1971 року народження,  із Гончого Броду. 

Оксана  МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 805
Читати далі
11.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

IMG_20160203_123401Воїн із душею хлібороба

Вони вибудовують Українську армію
Ігор Грицюк   нині проходить військову службу у 40-ій артилерійській бригаді  новоствореної військової частини (влітку цього року) під Миколаєвом, у  місті Первомайську. 
До грудня був начальником квартирно-експлуатаційної служби. 
"Ми розбудовуємо нову сучасну армію. За нами, якщо говорити конкретно,  — забезпечення військових усім потрібним  та інші, не менш важливі, покладені на нас,  обов'язки. Сама частина,  полігон "розкидані", люди  розміщені в палатках серед відкритого поля", — починає  розповідати про свою нову патріотичну професію Ігор Грицюк.
Чоловік зазначив, що з ним в бригаді —  хлопець із Любитова, а нещодавно він зустрів ще одного свого земляка-побратима із Ковеля родом, який нині проживає в Кузнецовську.
Матеріально-технічне забезпечення, за словами  нашого співбесідника,  у них на належному рівні —  не голодні, одягнуті. 
Хоч  харчування  й одноманітне,  вояки не нарікають, бо знають, що там, на передовій, знаходяться ті, кому ще набагато  важче.
"Тож ми ще "розкошуємо", — говорить про таких,  як  і він,   "піджаків" (так себе називають).
Чоловік хвалиться добротними берцами,  котрі,  як каже, гарні за якістю, а найголовніше,  що  підошва оснащена противибуховою сіткою.  
"Нам сезонну військову форму, верхню та нижню білизну видають,   шкарпетки на місяць  та інше", — продовжує розповідь.   
“А от дружина (Тетяна ніжно переводить погляд на чоловіка, якого знову доведеться не бачити довгий час) ще й всіляких смаколиків цілу сумку наскладала.  Ото вже порадую своїх хлопців",  —  усміхаючись, веде бесіду далі герой нашої розповіді.
"Важливу роль для нас відіграє волонтерська допомога. Бо що там говорити! Починалося все із того, що не було навіть лопати чи коси.  До слова, доброчинці із Первомайська, за що їм велике "спасибі", надали перший, такий потрібний для нас,    інструмент. 
Отож, гарна справа почалась із маленького. А тепер ми  вже навіть забезпечені комп'ютерами та іншою  оргтехнікою",  —  мовить пан Ігор.
Нехай святиться віра в світле майбуття!
"Ми вистоїмо,  перемога буде за нами!",  — впевнено говорить Ігор Грицюк.
А на закінчення  —  фотосесія.  Ігор підставляє долоні під викарбуваний Державний  Герб України   на воротах військкомату. Він ніби демонструє  приклад того, як разом із побратимами  відстоює і плекає неньку-Україну! 
Не схиб, не зірвись, не впади… Пам'ятай: ми завжди з тобою!
Оксана  МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ:  військовослужбовець Ігор ГРИЦЮК в день свого від'їзду;  разом із сільським головою Ніною КОЛОЧУН, дружиною Тетяною і працівником військкомату; донька Юля.
Фото з домашнього архіву.

(Продовження)

Ігор Грицюк   нині проходить військову службу у 40-ій артилерійській бригаді  новоствореної військової частини (влітку цього року) під Миколаєвом, у  місті Первомайську. До грудня був начальником квартирно-експлуатаційної служби. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 784
Читати далі
11.02.2016

DSC04199Вірні військовій присязі

Дорогі бойові друзі! 
Шановні родини 
загиблих воїнів!
Від імені Ковельської міськрайонної організації ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаємо бойових побратимів, сім'ї загиблих наших товаришів з 27-ю річницею виведення радянських військ з Афганістану та Днем вшанування учасників бойових дій на території інших  держав.
Війна в Афганістані та інші зарубіжні конфлікти, в які ми, підкоряючись військовій присязі, вступали в єдиному бойовому строю, обпалювали наші серця і душі. Нехай політики сьогодні по-своєму оцінюють події тих часів, важливе одне: ми завжди були і залишимось в пам'яті народній солдатами, які виконали свій обов'язок перед Батьківщиною.
Щороку 15 лютого ми вшановуємо воїнів-“афганців” та інших побратимів, які виконували військовий обов'язок на території інших держав. Ветерани Ковельщини пройшли через вогонь війни, бачили смерть. Над ними свистіли кулі, але вони, ризикуючи своїм життям, виконували наказ держави.
Сьогодні ми поминаємо тих, кому не судилось повернутись живими. Це — Юрій Шевченко, Володимир Жук, Анатолій Глушков, Анатолій Сахненко, Олександр Сметюх, Микола Банджа, Віктор Білинець, Володимир Хилюк, Ярослав Ткачук, Василь Силюк, Анатолій Півень, Віктор Потапчук, Сергій Оксенюк, Микола Бобрик, Леонід Кулаковський.
Пройшовши Афганістан, загинув при виконанні інтернаціонального обов'язку в Іраці підполковник Олег Мятіжев. 
Світла пам'ять героям! Скільки б часу не пройшло, ми не взмозі забути їх подвиг, вгамувати біль у серцях рідних, близьких та друзів.
В скрутний для України час наші побратими одними із перших стали на захист Вітчизни у складі військ АТО на Сході України. Багато ветеранів афганської війни ведуть волонтерську, військово-патріотичну роботу серед молоді міста та району.
Великий бойовий досвід по знешкодженню ворога, взаємовиручка, мужність наших побратимів — завжди були на першому плані при виконанні завдань Батьківщини.
Воїни-"афганці"-інтернаціоналісти у складному сучасному житті з усіма їх труднощами, які продовжуються у нашій країні, цінують плече побратима, а родини загиблих відчувають всебічну підтримку Ковельської організації ветеранів Афганістану.
Нинішньому поколінню є з кого брати приклад високого духу героїзму та патріотизму.
Бажаємо Вам, Вашим родинам і друзям міцного здоров'я, добробуту й злагоди, щасливого майбутнього, мирного неба і довголіття!
Правління Ковельської міськрайонної організації Ветеранів Афганістану 
(воїнів-інтернаціоналістів).
НА ЗНІМКУ: члени спільної групи Ковельської міськрайонної організації ветеранів Афганістану та міського об'єднаного військового комісаріату з питань патріотичного виховання молоді міста і району — учасники бойових дій Анатолій ЗАСКАЛЬНИЙ, Микола САВОСЮК, Сергій ІЛЮШИК та учасники АТО старший лейтенант Олексій ШУМІК, старшина Юрій  КУЛЬБА, молодший сержант Олександр КУКЛІНСЬКИЙ.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Дорогі бойові друзі! 

Шановні родини загиблих воїнів!

Від імені Ковельської міськрайонної організації ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаємо бойових побратимів, сім'ї загиблих наших товаришів з 27-ю річницею виведення радянських військ з Афганістану та Днем вшанування учасників бойових дій на території інших  держав.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1002
Читати далі
11.02.2016

скачанные файлы (1)Падала зірка

Спортсменам-воїнам присвячується 

Скільки часу лежав отак, посеред соняшникового поля, "Джоні" не знав. Вчора ніч ішов, день відлежувався серед жовтавих соняхів, а нині сили покинули його. Здавалось, назавжди. Якби ж хоч ковток води, то ще би йшов. А так… 
Час від часу важко відкривав повіки, сухим язиком намагався облизати пошерхлі губи і дивився-дивився… Не міг надивитись на безмежно глибоке нічне небо. Нічні зорі були такі близькі, що  здавалось, простягни руку — і дістанеш ту, найяскравішу. Намагався пригадати назву тієї зірки й не міг, вже другу ніч не міг згадати. В голові крізь рій думок пробивались лиш слова улюбленої пісні:"…падала зірка в вечірнє небо золота, солов'я пісня дзвеніла стиха опівночі". 
Які ж то тут були близькі  зорі — на Волині, звідки родом "Джоні", зірки були інакшими. Але та, яскрава, була такою ж, як і тут, в нічному Луганському небі. Крізь свідомість "Джоні" картав себе, що не дуже добре знав ту астрономію. Тоді, ще в школі, не знав і не гадав, що через десятки років так буде йому допікати оте незнання: як же називається та яскрава зірка, яке ж її ймення? 
В безсиллі закривав очі і впадав у забуття. Дедалі більше дошкуляв нічний холод. "Джоні"  відкривав повіки і спостерігав, як час від часу небо прорізав яскравий слід від згасаючих зірок, і в свідомість знову проривались слова тої ж пісні: "…падала зірка в вечірнє небо золота, солов'я пісня дзвеніла стиха опівночі". Слова улюбленої пісні, ніби заграна платівка, безконечно прокручувались в мізках. 
І раптом, ніби падаюча зірка, яскравим спалахом промайнула думка, що він мусить будь-що дізнатись назву тієї яскравої зорі. Будь-що — мусить! Це всепоглинаюче бажання змусило "Джоні" звестись на ноги і йти, йти за слідом яскравої зірки. 
Хода була важкою, та яка то та хода? Так — переставляння ніг, але "Джоні" пам'ятав настанови тренера. Він колись займався в спортивній секції, мав гарні результати. Але це було там, в іншому житті. Давно це було… Але слова тренера запам'ятав назавжди: "Мусиш боротись до кінця завжди!". Після фінішу, якщо це був біг, знеможено падав на руки тренера, а якщо це було в човні — на дно човна. Але завжди боровся до кінця. Ось і тепер мусить діяти  так, скільки вистачить сил, бо ж має дізнатись назву яскравої зорі. 
"Джоні" хитало в різні боки.  Пригадалось, як вперше зняв "поплавки" з хиткого човна — тоді так само хитало. Тренер з берега кричав: " Тримайся, хлопче, тримайся!" … 
"Тримаюсь тренере, — шепотів про себе вже не хлопчик, — тримаюсь". Спогад додав сили, хода вирівнялась, "Джоні" йшов на яскраву зорю.  
На ранок бійця, що нерухомо лежав обабіч дороги, підібрали розвідники.
Вже в госпіталі десь на четвертий день прийшли волонтери, поцікавились, що потрібно "Джоні". Посміхаючись, той попросив принести атлас із астрономії, — він будь-що має дізнатись ймення тої зірки…
Ігор ВЕРЧУК ("Скеля").

Скільки часу лежав отак, посеред соняшникового поля, "Джоні" не знав. Вчора ніч ішов, день відлежувався серед жовтавих соняхів, а нині сили покинули його. Здавалось, назавжди. Якби ж хоч ковток води, то ще би йшов. А так… 

Ігор ВЕРЧУК ("Скеля").

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 994
Читати далі
11.02.2016

QrVID-sgD6kКонкурс   читців польської   поезії

Ще в дитинстві я обожнювала розповідати вірші й завжди раділа, коли мені випадала нагода виступати на сцені. З віком моя любов до декламації не зникла, а навпаки – стала ще сильнішою. 
Я неодноразово була переможцем різноманітних декламаторських конкурсів, проте найбільша моя гордість – це перемога у Всеукраїнському декламаторському конкурсі польської поезії "Kresy 2015", який проходив нещодавно у Львові. Це є першою великою перемогою для мене і, сподіваюся, – не останньою, адже вибороти серед 60-ти учасників конкурсу друге місце було непросто.
Наступний (міжнародний) етап конкурсу проходив у польському місті Білостоці, у якому брали участь підлітки та люди середнього віку родом з Литви, Латвії, Білорусі, Росії, Румунії, Болгарії, Молдови, Казахстану, Грузії, Чехії та України. Усього – 30 учасників різного віку. 
Тиждень ми відвідували лекції з театрального мистецтва, правильної вимови, вокалу тощо. Нашими вчителями були  професіонали своєї справи – актори кіно та театру, професори та викладачі Театральної академії. Вони навчили нас багатьом корисним речам, які потрібно знати, щоб вдало виступати на сцені, а також давали індивідуальні поради кожному з учасників.  
Також ми мали нагоду  побувати на  спектаклях досвідчених акторів  Театру ляльок та талановитих студентів білостоцької Театральної академії. А ще здійснилася моя маленька мрія – ми побували на балеті,  у Театрі опери та балету.
Хоча мені й не вдалося перемогти у польському етапі конкурсу, я – задоволена. Адже за час подорожі стала самостійною та більш досвідченою, і що найголовніше – тепер маю хороших друзів не лише в Україні, а й у багатьох країнах Європи. 
Юлія Кудлай, 
учениця 11-го класу  НВК "ЗОШ № 11 – ліцей".

Ще в дитинстві я обожнювала розповідати вірші й завжди раділа, коли мені випадала нагода виступати на сцені. З віком моя любов до декламації не зникла, а навпаки – стала ще сильнішою...

Свято моди у Палаці учнівської молоді

Нещодавно в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка відбулася непересічна подія для вихованців гуртка "Юний модельєр": показ моделей  власноруч пошитого одягу.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 902
Читати далі
11.02.2016

DSC04193Завжди  готові прийти  на  поміч

Минулого вівторка, 9 лютого ц. р.,  світова спільнота відзначила Міжнародний день стоматолога. Це – професійне свято людей, котрі завжди готові прийти на допомогу хворим, полегшити їх страждання, адже багатьом із нас відомо, яка це неприємна річ – зубний біль…
Ми не сумніваємось, що минулого вівторка багато щирих вітань і добрих побажань прозвучало на адресу лікарів і середнього медичного персоналу Ковельської стоматологічної поліклініки, яких очолює досвідчений та ініціативний керівник – Володимир Догойда. Йому  вдалося згуртувати у дружний і працьовитий колектив висококваліфікованих спеціалістів, уважних і чуйних до потреб і запитів пацієнтів.
У стоматполіклініці працюють як спеціалісти із значним стажем роботи, так і їх молодші колеги. Вони намагаються завжди бути вірними клятві Гіппократа, зразково обслужити всіх, хто до них звертається. 
Допомагає у цьому й сучасне обладнання, яким оснащена медична установа, ефективне використання  новітніх методів профілактики і лікування хвороб ротової порожнини.
Тож зичимо колективу стоматполіклініки, її головному лікарю Володимиру Догойді нових успіхів у праці, вдячності від пацієнтів, миру, добра й благополуччя!
Наш кор.
НА ЗНІМКУ: лікар Ковельської стоматполіклініки Арсен ТЕРЕЩУК.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Минулого вівторка, 9 лютого ц. р.,  світова спільнота відзначила Міжнародний день стоматолога. Це – професійне свято людей, котрі завжди готові прийти на допомогу хворим, полегшити їх страждання, адже багатьом із нас відомо, яка це неприємна річ – зубний біль…

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 914
Читати далі
123