Плачем горю 

не допоможеш 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 906

Нещодавно в гостях у друзів познайомився із симпатичною подружньою парою із Білорусі. Одразу в око впали їх задоволені і майже щасливі обличчя.

– В чому причина радості? – поцікавився, привітавшись.

– Потішили ваші ковельські ринки, – усміхнулася жінка, яку  назвемо Валентиною. –Дуже великий вибір і промислових, і продовольчих товарів, доступні ціни.

– За сорок американських доларів я пристойно одягнувся, придбавши необхідні речі на літо, – додав чоловік, який назвався Миколою.

– А хіба в Білорусі менший вибір? – запитав я. – Пам'ятаю, раніше багато моїх земляків їздили, як вони кажуть, на закупи у Брест. Купували дешеві продукти харчування – хліб, молоко, сметану, ковбасу, птицю, а потім тут перепродували. Виходив  непоганий "бізнес".

– Все це в минулому, – сказала пані Валентина. – Тепер білоруси їдуть на закупи в Україну. Ви бачите, скільки автобусів з білоруськими номерами у вихідні в Ковелі?

– Бачив і бачу. І не тільки легковики приїжджають, а й багатомісні автобуси. Дехто з ковельчан  сердиться. Мовляв, білоруси ціни на ринках "наганяють". Невже у вас там все подорожчало?

– Ситуація змінилася після того, як "бацька" Лукашенко забрав  нулі з білоруських "зайчиків", тобто провів деномінацію національної валюти. В результаті ціни на деякі товари пішли вгору. У 2016 році на 50 тисяч білоруських рублів сім'я могла придбати пристойний  набір продуктів і приготувати з них смачний обід чи вечерю. Нинішніх  5 рублів – це пачка масла, буханка хліба і пакет молока.

– В одній газеті я прочитав цікаву статистику,  – втрутився у розмову пан Микола. – В середньому, щоб прохарчуватися впродовж тижня у червні 2016 року, треба було витратити 358, 5 тисяч рублів, у червні 2018 року вже потрібно 504,3 тисячі рублів. "Плюс" становить 35 відсотків. Кажучи іншими словами, мої земляки залишають тепер у магазинах більше грошей, аніж 2 роки тому. Про ціни 10-річної давності й говорити не доводиться. З тих пір проїзд в автобусі подорожчав у 10 разів, хліб – в 5-6 разів, молоко – в 3-4 рази, а м'ясо і м'ясопродукти – у  5-6 разів.

Овочі і фрукти вітчизняного виробництва порівняно недорогі, зате імпортні не всім доступні.

– Але, кажуть, що у вас зарплати високі.

Пані Валентина усміхнулася:

– Високі, але не у всіх. Перед тут ведуть працівники силових структур, державні чиновники, військові. Влада каже, що зарплата підвищилась в середньому в 3-4 рази. Нині вона становить приблизно 945 рублів, хоч ще в грудні минулого року – більше 995 рублів. Але ж і ціни не стоять на місці, і тарифи. Тому не все так гладко, як малює офіційна пропаганда.

– Цікаво, чи задоволені білоруси пенсійною реформою?

– Дехто задоволений, а дехто ні, – мовить пан Микола. – А загалом про яке задоволення може йти мова, коли Олександр Лукашенко своїм указом в 2016 році одноосібно, без згоди парламенту підвищив пенсійний вік на 3 роки? Тобто з 1 січня 2017 року цей вік зростає на 6 місяців аж до  досягнення чоловіками 63 років (було 60) і жінками – 58 (було 55).

Мінімальна пенсія у 2017 році становитиме 170 білоруських рублів, або понад 2,2 тисячі українських гривень. Це, звичайно, більше, ніж у вас, але менше, аніж потрібно для ситого життя, якого заслуговують наші ветерани. Зрештою, не всім вдається й дожити до виходу на пенсію.

– Дехто з українців заздрить вам, білорусам. Мовляв, і порядку більше, і дисципліна,  менше злочинів і правопорушень. Це справді так?

– Щодо порядку, то заперечити щось важко, – іронічно усміхається пан Микола. – "Бацька" Лукашенко вміє в руках тримати і державних службовців, і міліцію, і керівників різного рангу. Часто по телевізору показують, як він наради з підлеглими проводить, то, чесно кажучи, мурашки по тілові бігають.  Для нього однаково, хто перед ним – жінка чи чоловік, старша людина чи молодша. До всіх – на "ти" та ще й із грубою лайкою. Слова проти ніхто не може сказати. Як колись  казали: крок вліво, крок вправо – розстріл на місці. До розстрілу, щоправда, справа не доходить, але жорстокі репресії проти людей, особливо з числа опозиції, – звичне явище.

У вас, можливо, занадто багато демократії, яка подекуди переходить в анархію. Але ви – вільні люди. Ви можете висловити свій протест на мітингах, вічах, у пресі, на телебаченні, а у нас про подібне страшно навіть подумати. Слово Лукашенка – закон для білоруса, хоч яким би те слово іноді не було, м'яко кажучи, не зовсім розумним.

Українці мають право на виборах голосувати за того, за кого вважають гідним свого довір'я. І хоч не завжди обрані особи виправдовують це довір'я, але владу вони отримали не в результаті одноосібного рішення президента, а внаслідок волевиявлення народу. І народу  тому залишається  лише суворо питати зі своїх "слуг", а не чекати на милість Божу.

В Білорусі все навпаки: народ мовчить, і кожні вибори це мовчання стає все сильнішим. Напевне, в нас ніхто вже не вірить, що колись Лукашенка переоберуть. Зрештою, мабуть, він собі заміну готує в особі сина Миколи, якого возить за собою, куди треба й не треба. І всі миряться із цим ганебним явищем, бо навіть радянські "вожді" не дозволяли собі таких вольностей, які межують іноді з безглуздям.

– Але ж диктатура має свої "плюси":  житло в Білорусі будують, дороги ремонтують, промислові підприємства працюють.

– З цим можна погодитися, але лише частково, – зауважує пані Валентина. – Бо тільки в телевізорі все чудово. Головні міста справді розвиваються, благоустроюються, але "глибинка" не завжди той комфорт відчуває. У Лукашенка манія: споруджувати велетенські палаци спорту, стадіони, інші об'єкти далеко не стратегічного значення, хоч ці кошти можна було б використати з більшою користю для справи.

Зрештою, економічні реформи теж дають не такі блискучі результати, як про це розповідають засоби масової інформації. Наприклад, в газеті "Вечірній  Брест" нещодавно було опубліковано інформацію про фактично зруйновану і  пограбовану місцеву меблеву фабрику, яку довели до банкрутства. Банкрутом оголошено Пінський суднобудівний-судноремонтний  завод. І таких прикладів чимало.

– Ви корінні українці, родом із Волині. Як живеться на  чужині?

– "Чужина" – поняття відносне, – озивається пан Микола. – Для нас дорогі й близькі і Україна, і Білорусь. Хочеться, щоб краще жили обидва народи. Серце кров'ю обливається, коли чуємо про події на Сході України. Там ваші хлопці виявляють чудеса героїзму. Ми пишаємося ними, розділяємо біль непоправних  втрат на фронті. Але справжня незалежність чогось варта тільки тоді, коли її захищають зі зброєю в руках. Швидше б закінчилася  та клята війна!

– Білорусь теж формально незалежна держава, – додає пані Валентина. – 3 липня  тут помпезно відзначали День незалежності, Олександр Лукашенко приймав військовий парад, виголошував патріотичні промови, що він уміє робити.

Але у тверезо мислячих людей виникає запитання: як  може бути по-справжньому незалежна держава, коли Білорусь пов'язана, як-то кажуть, по руках і ногах угодою про союз з Росією, є членом СНД, інших формувань і об'єднань, якими керує Москва і особисто Путін? Та й на параді, про який згадувала вище, майже вся техніка – російського виробництва. Тому президент – головнокомандуючий збройними силами Білорусі у розшитій золотом генеральській формі виглядав дещо комічно.

l

Розмова з подружжям тривала  довгенько. Звичайно, сказане не означає, що пан Микола і пані Валентина – якісь опозиціонери або дисиденти. Вони живуть і працюють в країні, яка для них стала рідною. Але при всьому тому люблять Україну, свою батьківську землю, яка дала їм життя і вивела в люди. Тут, на Волині, у них багато рідних, друзів, знайомих, з якими єднає тісна дружба.

Подружжя дорожить цією дружбою, хоче, щоб і білоруси, і українці жили в мирі, щоб розквітали наші міста і села, щоб, нарешті, перестала литися кров українських хлопців. Зрештою, цього хочемо й ми, українці, бо єднають нас і спільна історія, і спільна боротьба в роки Другої світової війни, і спільна мета – завтра жити краще, як сьогодні.

Тож нехай буде так!

Михайло КУЗЬМУК.

Нещодавно в гостях у друзів познайомився із симпатичною подружньою парою із Білорусі. Одразу в око впали їх задоволені і майже щасливі обличчя.

– В чому причина радості? – поцікавився, привітавшись.

– Потішили ваші ковельські ринки, – усміхнулася жінка, яку  назвемо Валентиною. –Дуже великий вибір і промислових, і продовольчих товарів, доступні ціни.

– За сорок американських доларів я пристойно одягнувся, придбавши необхідні речі на літо, – додав чоловік, який назвався Миколою.

– А хіба в Білорусі менший вибір? – запитав я. – Пам'ятаю, раніше багато моїх земляків їздили, як вони кажуть, на закупи у Брест. Купували дешеві продукти харчування – хліб, молоко, сметану, ковбасу, птицю, а потім тут перепродували. Виходив  непоганий "бізнес".

– Все це в минулому, – сказала пані Валентина. – Тепер білоруси їдуть на закупи в Україну. Ви бачите, скільки автобусів з білоруськими номерами у вихідні в Ковелі?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 496

Чи помічав ти, мій читачу, як швидко летить час? Звичайно, секунди, хвилини, години, як завжди, відлічують життя… Але все ж таки швидко стрімко, у круговерті  подій, мчить час. Тільки-тільки трудилися над підготовкою першого етнофестивалю, а вже й відвідали другий. Про що піде мова? Про людей, про незвичайних людей, якщо точніше, про людей-трударів, хліборобів-орачів, про справжніх сільських господинь та господарів, господарів своєї багатющої землі, яка зоветься Україною.

На запрошення голови Ковельської районної ради Андрія Броїла виступити співорганізаторами заходу команда коледжівців на чолі з директором Тетяною Селівончик залюбки погодилася. Ми вирушаємо  у дорогу, у напрямку села Грабова, на другий етнофестиваль  "Гуртом ниву зажнемо". На шляху нам зустрічаються заквітчані підводи, йдуть люди у старовинному вбрані, співаючи пісні, вітаючи один одного зі святом Петра і Павла, прославляючи Бога, вірячи у продовження роду, а відтак – і в кращу долю своїх дітей. 

І ось ми дісталися до урочища "Яновище", що на межі Ковельського та Старовижівського районів, між селами Грабове та Лапні, де й має відбуватися II міжрайонний етнофестиваль "Гуртом ниву зажнемо". Фестиваль сміливо можна назвати міжнародним, адже з нами разом приїхала делегація з м. Любартова (Республіка Польща). Кшиштоф Возняк, директор одного з навчальних закладів, не стримував емоцій, красно дякуючи за можливість хоча б на мить опинитися серед справжніх людей, неймовірної гостинності та краси хліборобського краю. 

Почалося свято з візитів до тематичних куренів. У кожному з них витала атмосферу, яку складно передати словами, її треба відчути. Вдивляючись у засмаглі обличчя, вкриті зморшками, читали нелегку рутинну щоденну працю, проте за цією працею, почасти виснажливою і невдячною, стоїть любов. Любов до свого села, проспівана у гімні та авторських піснях, любов до смачних страв, якими так щедро ділилися з нами, любов до людей, до землі, до усього свого, рідного,  любов до Вітчизни. Стає зрозуміло, що ці люди – величезна сила, сила-силенна, яку ані здолати, ані перемогти неможливо. 

Далі відбувся молебень та відтворення стародавнього обряду зажинок. Символічні снопи дарували гостям фестивалю. Зі сцени пролунали слова вдячності від організаторів та спонсорів свята. З вітальним словом виступила й Тетяна Селівончик, директор Ковельського промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного університету. Тетяна Василівна, зокрема, зазначила, що надзвичайно цінує сільський труд, знає про нього з перших уст, адже її дідусь очолював передовий колгосп багато років. Душевність та щирість слів директора була підтримана гучними оплесками.

На етнофестиваль завітали більше десятка фольклорних гуртів, серед них були й відомі ковельчанки з гуртом "Родинонька".  А також виступали студенти нашого коледжу Юлія Демкова та Павло Назарук із піснею "Баяніст". Молоді та завзяті, із вогником в очах, коледжівці зірвали шквал аплодисментів. 

Етнофестиваль – це ще й колорит народних умільців, талановитих майстрів. Замайоріли вишивані рушники, сільські оселі, ляльки-мотанки, глиняний посуд. Дивувала запальна музика 80-річної барабанщиці, яка не розлучається з інструментом з юності. Її гру пам'ятає не одне покоління односельців. 

На мить спиняєшся, щоб подивитися на усе дійство у цілому,  й перехоплює подих. Щасливі, усміхнені, горді люди навколо, хоча й добре знають, що попереду жнива, важка пора. Але хіба українців злякає робота? Будуть жнива, то буде й хліб, а буде хліб, то буде й життя.

Хочеться вірити у краще майбутнє цих людей та й України. А коледжівці вкотре залишили свій самобутній слід, тепер у такому етнофестивальному ракурсі. З враженнями на довгі місяці, щасливі та натхненні поверталися  ми додому. 

Висловлюємо щиру вдячність організаторам свята за надану можливість долучитися до неймовірного феєричного дійства!

Олена Шульган, 

заступник директора з виховної роботи КПЕК Луцького НТУ.

Чи помічав ти, мій читачу, як швидко летить час? Звичайно, секунди, хвилини, години, як завжди, відлічують життя… Але все ж таки швидко стрімко, у круговерті  подій, мчить час. Тільки-тільки трудилися над підготовкою першого етнофестивалю, а вже й відвідали другий. Про що піде мова? Про людей, про незвичайних людей, якщо точніше, про людей-трударів, хліборобів-орачів, про справжніх сільських господинь та господарів, господарів своєї багатющої землі, яка зоветься Україною.

На запрошення голови Ковельської районної ради Андрія Броїла виступити співорганізаторами заходу команда коледжівців на чолі з директором Тетяною Селівончик залюбки погодилася. Ми вирушаємо  у дорогу, у напрямку села Грабова, на другий етнофестиваль  "Гуртом ниву зажнемо". На шляху нам зустрічаються заквітчані підводи, йдуть люди у старовинному вбрані, співаючи пісні, вітаючи один одного зі святом Петра і Павла, прославляючи Бога, вірячи у продовження роду, а відтак – і в кращу долю своїх дітей. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539

Вже другий рік поспіль, на межі Ковельського і Старовижівського районів в урочищі "Яновище"  під патронатом Ковельської районної ради та особисто голови районної ради Андрія Броїла   відбувається етнофестиваль "Гуртом ниву зажнемо", присвячений початку жнив.  

Співорганізатори та спонсори фестивалю цьогоріч також майже ті самі: Доротищенська та Тойкутська сільські ради Ковельського району, Сереховичівська об'єднана територіальна громада Старовижівського району, ТОВ "Ковельський хлібокомбінат", СТзОВ "Облапське", СТОВ "Ратнівський аграрій". Метою цього фестивалю є популяризація  народних етнотрадицій та вшанування хліборобської праці. Один із основних моментів, з яких складалася програма фестивалю, – освячення хлібної ниви на початок жнив. Під час цього  священнослужителі  відслужили молебень за вдале збирання врожаю.

Опісля фольклорні колективи відтворювали обряд зажинання та заквітчання першого снопа з виконанням пісень  на зажинкову тематику. Радували своїми виступами аматори сцени з Доротища, Тойкута, Грабового, Серехович, Ковеля. 

Серед почесних гостей свята були керівники сільськогосподарських підприємств, зокрема, директор СТзОВ "Облапське" Леонід Самчук, директор СТзОВ "Ратнівський аграрій" Валентин Чернецький, директор КПЕК ЛНТУ Тетяна Селівончик, депутат Волинської обласної ради Галина Йовик, депутати Ковельської районної ради та представники Ковельської райдержадміністрації. Також були  гості із закордоння, а саме – делегація з Республіки Польща на чолі з директором промислово-торгової фірми Кшиштофом Возняком. 

Під час проведення фестивалю відбувся огляд куренів, виступи троїстих музик, самодіяльного аматора сцени Василя Марчука. Також були і козацькі розваги, під час яких найбільше глядачів зібрав такий вид змагань, як перетягування каната. 

В ході заходу  гостей частували козацьким кулішем,  різноманітними селянськими стравами та смаколиками. Традиційно  на фестивалі були облаштовані торгові зони, в яких бажаючі могли придбати  продукцію бджільництва, гончарні вироби, ляльки- мотанки та інше. Для діток діяв розважальний майданчик. 

Завершився фестиваль танцями.

За матеріалами сайту 

Ковельської районної ради.

Вже другий рік поспіль, на межі Ковельського і Старовижівського районів в урочищі "Яновище"  під патронатом Ковельської районної ради та особисто голови районної ради Андрія Броїла   відбувається етнофестиваль "Гуртом ниву зажнемо", присвячений початку жнив.  

Співорганізатори та спонсори фестивалю цьогоріч також майже ті самі: Доротищенська та Тойкутська сільські ради Ковельського району, Сереховичівська об'єднана територіальна громада Старовижівського району, ТОВ "Ковельський хлібокомбінат", СТзОВ "Облапське", СТОВ "Ратнівський аграрій". Метою цього фестивалю є популяризація  народних етнотрадицій та вшанування хліборобської праці. Один із основних моментів, з яких складалася програма фестивалю, – освячення хлібної ниви на початок жнив. Під час цього  священнослужителі  відслужили молебень за вдале збирання врожаю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 643

Ця історія правдива, як і правда про те, що я живу на цьому світі, бачу інших.

Якось пані Марія вирішила дати прихисток у своїй домівці коту. Не для того, щоб він ловив надокучливих мишей, а швидше задля забави.

Прийде надвечір'я, присяде господиня на дивані, а кіт – скік  на коліна й муркоче заспокійливу "мелодію". Така собі психологічна реабілітація після напруженого дня.

Годі знайти кращого "еліксиру". Й ім'ям, гідним елітної тварини,  нарекли – Принц.

Не важливо, який принц – англійський чи німецький – аристократ, і все тут. Красень. Колір білої шерсті із чорними плямами на спині, очі – хвилі лазурової. І постава велична, і хода поважна. Словом, улюбленець всієї сім'ї.

Та раптом щось сталося: під вечір кіт з дому кудись став поспішати. Буває, і на ніч не приходить. А ще їсти перестав.

"Куди це він походжає? Треба прослідкувати", – вирішила пані Марія.

Виявилося, що й ходити далеко не потрібно: зачастив Принц до сусіднього обійстя. Там, на диво, проживає киця Мурка-Маша, а ще й господиня теж – Марія. О, я вам скажу, Мурка-Маша принцеса на всю округу! Білявка із коричнево-сірими плямами і очі голубі, небесні. Як в таку не закохаєшся?

"Гарна пара", – заспокоїлася господиня Принца.

Ти не задумувався, шановний читачу, як коти (та й інші тварини), не маючи "мобілок", приходять вчасно на побачення?

Мурка-Маша зустрічала Принца у визначений час і у визначеному місці. Вони про щось "перемовлялися", обнюхувалися (відомо, що запахи є головним фактором, який  об'єднує або роз'єднує серця), і йшли у свій, тільки їм відомий, тихий закуток й там проводили  час. Бувало, що Принц залишався в зачиненій хаті. Тоді Мурка-Маша приходила на його “котячу” територію, голосно нявкаючи, кликала коханого.

Принц був гідний принцеси. Не раз полював на тварин менших. Зловить на своєму дворищі пташку чи мишку – і несе до своєї ненаглядної. А одного разу навіть привів свою "наречену" у дім господарів, щоб і їй дали… їсти(!). Словом, любов благодатна.

Кажуть про окремих осіб: "Йому живеться, як коту". Насправді, і в котячому житті бувають сумні і трагічні часи.

Як це іноді трапляється, щастя не буває тривалим. У Мурки-Маші з'явився залицальник. Не те, щоб кращий, а такий собі зверхній, підступний, нахабний.

Подавай йому Машу-кицю, і все. Не міг таке стерпіти Принц. Як справжній лицар Середньовіччя, кинувся він на суперника. О, яка це була битва! Кігті впивалися в живе тіло, шерсть летіла навколо місця                                                                         побоїща. Вереск розносився довкола. Кров бризкала із свіжих ран.

Понівечені, знесилені, згодом бійці розійшлися, але Принц відстояв свою Мурку-Машу.

Вдома він довго зализував рани. Як і личить лицарю, не хотів, щоб кохана бачила його понівечене тіло.  Мурка-Маша сумувала… Вона щодня приходила на територію Принца, тужливо нявкала, ніби просила, щоб її коханий воїн виздоровів.

Швидко гоїлись рани. Ідилія закоханих тривала. "Розмови", побачення, поцілунки. Щасливі миті писали свій літопис.

Та раптом Мурка-Маша десь зникла. Ось була тут – і нема. На дорозі, де "автівки" гоняться шалено, її не бачили. У сусідніх обійстях теж не помічали.

Засумував Принц. Не їсть, не п'є. Щодня іде на подвір'я Мурки, сідає на підвіконня і чекає. Загляне у вікно, потім і в один чи в інший бік, покличе кохану піснею-нявканням, і знову чекає…

Ходив, шукав милу по всій окрузі. Можливо, десь собаки напали чи господарі злі підбили – не знаходив. І знову сідав на підвіконня і виглядав.

"Де ти, моя Мурко-Машо? Чи жива ти, чи вже тебе немає? Повернись, розрадь моє серце", –  муркотів він.

Навколишній простір беріг таємницю і мовчав. Йшли перехожі, бачили страждання закоханого Принца і співчували.

Та чим допоможеш, як заспокоїш розбите серце? Життя жорстоке…

Любомир ФІАЛКО.

Ця історія правдива, як і правда про те, що я живу на цьому світі, бачу інших.

Якось пані Марія вирішила дати прихисток у своїй домівці коту. Не для того, щоб він ловив надокучливих мишей, а швидше задля забави.

Прийде надвечір'я, присяде господиня на дивані, а кіт – скік  на коліна й муркоче заспокійливу "мелодію". Така собі психологічна реабілітація після напруженого дня.

Годі знайти кращого "еліксиру". Й ім'ям, гідним елітної тварини,  нарекли – Принц.

Не важливо, який принц – англійський чи німецький – аристократ, і все тут. Красень. Колір білої шерсті із чорними плямами на спині, очі – хвилі лазурової. І постава велична, і хода поважна. Словом, улюбленець всієї сім'ї.

Та раптом щось сталося: під вечір кіт з дому кудись став поспішати. Буває, і на ніч не приходить. А ще їсти перестав.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 510

Літо – це чудова пора для активного та цікавого відпочинку, нових знайомств та подорожей. Кожен школяр чекає настання канікул, щоб весело провести час з друзями. 

Однак батьки повинні організувати літні канікули дитини таким чином, щоб вони принесли їй максимальну користь. 

Не найкращий варіант –провести усе літо перед телевізором або за комп'ютером. Тому варто спланувати відпочинок таким чином, щоб дитина змогла відвідати цікаві місця, побувати на екскурсіях, піти у похід тощо.

Пропонуємо кілька порад психолога  щодо  цікавого та корисного відпочинку школяра під час літніх канікул. Це – оздоровлення; заняття спортом; нове хобі; культурні заходи.

Оздоровлення

Літо – це прекрасна можливість виїхати всією родиною на природу, забути про міську метушню і щоденні домаші клопоти. Можна організувати похід у гори з палатками або відпочинок на морському узбережжі. 

Відпочинок на свіжому повітрі принесе багато користі організму. Якщо ж немає можливості поїхати на відпочинок всією родиною, можна відправити дитину в літній табір. Це чудовий варіант цікавого відпочинку. 

Дитина зможе провести канікули в компанії однолітків, завести нових друзів та отримати багато яскравих вражень.

Спорт

Також психолог радить влітку приділити особливу увагу заняттям спортом. Батьки можуть порадити підлітку вибрати спортивну секцію – футбол, карате, волейбол або плавання. 

Дівчатка можуть обрати теніс або гандбол. Крім того, дитину зацікавить катання на велосипеді, роликах або скейтборді.

Хобі

Влітку погода може бути не лише сонячною, а й з дощем та грозами. Тому, щоб дитині не було сумно проводити час вдома, можна обрати цікаве хобі. Наприклад, хлопчики можуть навчитися грати на гітарі, спробувати створити свій сайт або почати вивчати іноземну мову.

Дівчатка можуть навчитися вишивати, в'язати, освоїти мистецтво кулінарії або зайнятися малюванням. Також влітку не варто забувати про читання книг.

Культурні заходи

Батьки можуть піти разом з дитиною у кінотеатр, відвідати цікаву виставку або концерт. Також можна подарувати підлітку квитки в музей або на футбольний матч, щоб дитина цікаво провела час з другом.

Отже, батьки повинні допомогти дитині цікаво та корисно організувати літні канікули. При цьому  потрібно обов'язково враховувати вік дитини та її захоплення.

l

Ковельчанка Юлія – мама двох дітей. Нещодавно вийшла на роботу з декретної відпустки. Чоловік теж кожного дня на роботі, тож вільного часу в подружжя  практично обмаль.

4-річного Назара батьки водять  в дитячий садок, а Богдан, який закінчив  третій  клас, збирається на літні канікулі до бабусі з дідусем.

"В село син завжди їде з неабияким бажанням, бо знає, що там чекає на нього багато  цікавого: риболовля, "тихе полювання", зустріч зі старими і новими  друзями.  

Та й ми спокійні і впевнені в тому, що з ним буде все добре, адже перебуватиме під наглядом рідних людей", – ділиться думками молода жіночка.

В багатодітній родині інших мешканців нашого міста –  троє дітей. Старший хлопчина – учень початкових класів, а дві молодші сестрички – ще зовсім маленькі. Тимофійко полюбляє активний відпочинок,  залюбки займається на курсах з поглибленого вивчення англійської мови,  а віднедавна – ще й  відвідує секцію з футболу.

Одним словом, малий постійно в русі.  Тож, аби забезпечити синові цікаве культурне дозвілля, батьки думають над тим, чим зайняти дитину на літніх канікулах.

"Знайома порекомендувала віддати Тимофія в літній табір відпочинку, де побував минулого літа її похресник.  Вартість путівки – 1200 гривень за тиждень. Але мене насторожує, що діти мешкатимуть в наметах. 

І хоч син вже, так би мовити, трішки привчений до цього, бо не раз їздив з дідусем на вихідні порибалити, сім днів серед живої природи – це для мене якось боязно і неспокійно", – говорить багатодітна матуся.

Як бачимо, батьки вбачають літній відпочинок для їх "чад" по-своєму. Та слід пам'ятати про одне: дозвілля повинно бути не тільки приємним, а, насамперед, цікавим для їх улюблених хлопчиків і дівчаток. 

Тільки в такому випадку діти отримають неабияке задоволення від  канікул. А враження та емоції залишаться в пам'яті  малечі назавжди, адже дитинство – найпрекрасніша пора в житті кожного з нас. 

Тож бажаємо вам, наші юні читачі, веселкових і щасливих літніх канікул! 

Підготувала Оксана МОРОЗ.

Літо – це чудова пора для активного та цікавого відпочинку, нових знайомств та подорожей. Кожен школяр чекає настання канікул, щоб весело провести час з друзями. 

Однак батьки повинні організувати літні канікули дитини таким чином, щоб вони принесли їй максимальну користь. 

Не найкращий варіант –провести усе літо перед телевізором або за комп'ютером. Тому варто спланувати відпочинок таким чином, щоб дитина змогла відвідати цікаві місця, побувати на екскурсіях, піти у похід тощо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1254

Сучасній людині важко уявити свій день без чашки ароматної кави. Адже ще на початку XVII століття в Європі цей напій продавали тільки в аптеках. Кава завжди була улюбленим напоєм музикантів, поетів і мислителів. Наприклад, Оноре де Бальзак спокійно міг випити до 60 чашок кави в день. Настільки ж фанатичною була пристрасть Вольтера, який випивав 50 чашок напою в день.

Кава відноситься до тих напоїв, які люблять і п'ють майже всі. Деякі люди можуть вживати її впродовж всього дня. Чи небезпечно це? І, взагалі, чи настільки шкідлива кава, як багато хто вважає? А, може, від кави більше користі, ніж шкоди?

Трохи історії

Історія походження кави почалася за багато років до нашої ери. Важко визначити де вперше з'явився цей напій, але існує думка, що його почали пити в провінції Ефіопії Кафа – звідси й походить назва.

Згідно з однією з численних легенд, ефіопський пастух був вражений активною поведінкою своїх кіз після жування яскраво-червоних плодів кавового дереза. Тоді пастух вирішив сам спробувати ягід. Мабуть, вони припали йому до смаку, адже незабаром кава стала улюбленим напоєм арабів.

До XVII століття каву вирощували на Аравійському півострові. Довгий час експорт родючих (необсмажених) зерен був заборонений – щоб не допустити їх культивування на інших територіях. Але в 1616 році голландцям вдалося-таки контрабандою вивезти кілька живих зерен. Надалі вони почали їх вирощувати у своїх колоніях в Індії та Індонезії (на сьогоднішній день ця місцевість є четвертим за величиною експортером кави у світі).

Кава – це один з найбільш цінних товарів у світовій торгівлі, який за своїм значенням поступається лише нафті.

За свою більш, ніж тисячолітню історію кава обійшла всі країни і континенти, побувавши на сніданках як у сильних світу цього, так і простих обивателів. У 1995 році кава стала найпопулярнішим напоєм в світі. Більш, ніж 400 мільярдів чашок випивається щорічно.

Каву на Україні п'ють вже більше трьох століть. Вперше цей напій з'явився в Києві у кінці сімнадцятого століття. Цю традицію в Київ привіз шотландець Патрік Гордон, який деякий час був комендантом Києва.

Зараз існує безліч суперечок про те, наскільки шкідливий цей напій і чи є якась користь у його вживанні. Деякі вчені вважають, що він шкідливий тільки жінкам, інші ж вважають, що кава в помірних дозах дуже корисна.

Якого сорту кава

Промислове значення мають два основних види кавових дерев: арабіка і робуста.

Арабіка володіє м’яким насиченим смаком і тонким ароматом. Росте у високогірних місцевостях (від 600 м над рівнем моря). На її частку припадає три чверті світового виробництва кави.

Робуста менш залежна від умов вирощування (плантації розташовуються на нижніх частинах схилів). У той же час вона поступається арабіці за смаковими якостями: її смак більш міцний, трохи гіркий і терпкий. До того ж, цей сорт містить удвічі більше кофеїну.

Як правило, в магазинах представлені суміші обох сортів, зібраних у різних пропорціях. Це і дає різноманітність смаку і аромату.

Чи допомагає кава думати?

Більшість вчених сходяться на тому, що кава дійсно може підвищити працездатність, зняти втому і стимулювати розумову діяльність. За все це відповідає кофеїн, який поліпшує кровопостачання головного мозку. У чашці кави його зміст приблизно 90-150 мг. Крім того, кофеїн знижує апетит і збільшує загальний обмін речовин, що сприяє розпаду жирової тканини.

Про користь популярного напою

Кофеїн чинить збудливий ефект на центральну нервову систему. Саме тому чашка кави з легкістю справляється з сонливістю і головним болем, до того ж є прекрасним антидепресантом (завдяки вмісту в ньому гормону щастя – серотоніну).

Також кава – це ще і афродизіак: кофеїн стимулює ділянку головного мозку, що відповідає за статеве збудження. Так що не лінуйтеся балувати своїх улюблених чашкою кави в ліжко.

Помірне споживання цього напою (до двох чашок в день) – ефективна профілактика карієсу, жовчнокам’яної хвороби, діабету, інфаркту  і багатьох інших захворювань.

Кава – 

це наркотик?

Головне, в чому звинувачують каву, – це в можливості виникнення наркотичної залежності від неї. Багато лікарів дотримуються думки, що кофеїн – це наркотик, який може викликати серйозну психологічну і фізичну залежність. Інші вважають, що каву можна порівнювати з шоколадом. І кава, і шоколад збільшують рівень гормону щастя – серотоніну, який діє на центри задоволення в головному мозку. 

Однак до категорії наркотичних речовин каву віднести все ж не можна. Вчені запевняють, що кава   дійсно може викликати фізичну залежність (при повній відмові від кави у багатьох спостерігається головні болі, сонливість, загальмованість, розсіяність, дратівливість і нудота). Але ці явища швидко минають, а тому припинити пити каву можна в будь-який момент.

Що занадто – 

то не здраво!

І все ж абсолютно нешкідливим напоєм каву назвати не можна. Лікарі не рекомендують її пити людям з ішемічною хворобою серця та атеросклерозом. Не рекомендується вона у великих дозах при захворюваннях нирок, а також при підвищеній збудливості, гіпертонії і глаукомі. Крім того, не варто пити каву дітям і літнім людям. Якщо 2 чашки кави в день можуть зняти втому, поліпшити увагу, збільшити швидкість реакції і фізичну витривалість, то великі дози (для кожної людини вони свої), навпаки, викликають підвищену дратівливість і нервозність.

Кава і серце

Багато вчених стверджують, що зловживання кавою може істотно збільшити ризик серцевих захворювань. Так, якщо ви випиваєте в день більше 6 чашок кави, то ризик серцево-судинних захворювань збільшується у вас на 71%.

Кава і тиск

Якщо у вас підвищений артеріальний тиск (гіпертонія), то кавою вам краще не зловживати. Але ось чи може кава підвищити тиск у здорової людини? Хоча цей факт поки залишається спірним, мабуть, підвищитися він все ж може. Але лише на короткий час, та й то лише з незвички. У тих, хто постійно п’є каву, цей ефект зникає.

Кава і вагітність

Питання про те, чи можна вагітним жінкам пити каву, все ще викликає суперечки вчених. Колись вважалося, що кава може викликати ледь не викидень. Зараз більш популярна точка зору, що ніякої катастрофічної шкоди кава на вагітну жінку і майбутню дитину не завдає.

Сублімована кава

На жаль, справжню натуральну каву із мелених зерен ми п’ємо не часто. Адже на зміну їй ми маємо розчинну каву.   На жаль, за своїм смаком і ароматом вона дуже віддалено нагадує справжню каву.

До речі, навіть винахідник розчинного напою швейцарський хімік Макс Моргенталлер вважав це своєю великою творчою невдачею.

Багато хто чомусь переконаний, що кофеїну в розчинній каві менше, ніж у натуральній. Так от, все якраз навпаки! Розчинна за цим показником значно “обганяє” каву в зернах. Причому, чим якісніша і дорожча розчинна кава, тим більше в ній кофеїну, саме через це, лікарі все ж рекомендують пити її якомога рідше, віддаючи перевагу справжній каві, звареної за всіма правилами. І смачніше, і для здоров’я корисніше!

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Сучасній людині важко уявити свій день без чашки ароматної кави. Адже ще на початку XVII століття в Європі цей напій продавали тільки в аптеках. Кава завжди була улюбленим напоєм музикантів, поетів і мислителів. Наприклад, Оноре де Бальзак спокійно міг випити до 60 чашок кави в день. Настільки ж фанатичною була пристрасть Вольтера, який випивав 50 чашок напою в день.

Кава відноситься до тих напоїв, які люблять і п'ють майже всі. Деякі люди можуть вживати її впродовж всього дня. Чи небезпечно це? І, взагалі, чи настільки шкідлива кава, як багато хто вважає? А, може, від кави більше користі, ніж шкоди?

Історія походження кави почалася за багато років до нашої ери. Важко визначити де вперше з'явився цей напій, але існує думка, що його почали пити в провінції Ефіопії Кафа – звідси й походить назва.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 4237

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 460

Продовжується пора смачних та корисних фруктів. Досить щедрим цьогоріч є  врожай яблук, особливо “білого наливу”.  Тож господині подеколи просто ламають голову, гадаючи, що ж них приготувати? 

Яблука — це по-справжньому універсальний фрукт, який підходить для приготування не тільки різних десертів і випічки, але й безлічі других страв, а також закусок і салатів. Спробуйте урізноманітнити за допомогою цього чудового фрукта своє щоденне меню, і організм обов’язково віддячить вам за такий раціон прекрасним самопочуттям. 

Регулярно їсти яблука дуже корисно, адже цей фрукт дуже багатий цінними речовинами: вітамінами В1 і В2, В6, Е, Р, а також каротином, калієм, залізом, органічними кислотами, пектинами, клітковиною, фосфором, йодом, флавоноїдами. При регулярному вживанні яблука нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту і покращують травлення, стануть прекрасною профілактикою запорів, покращують роботу печінки. 

Також яблука сприяють зниженню холестерину в крові, перешкоджають руху вільних радикалів, що викликають старіння, виводять з організму шкідливі речовини, знижують ризик розвитку раку товстої кишки. 

Ароматне варення 

зі шматочками яблук

Щоб у вас вийшло дійсно смачне і ароматне варення з яблук "білий налив", треба чітко дотримуватися технологічного процесу. Щоб шматочки фруктів не почорніли, їх викладають у розчин, приготовлений з одного літра води і чайної ложки солі. При цьому плоди не обов'язково очищати від шкірки. Через кілька хвилин часточки промивають чистою водою і на п'ять хвилин занурюють у содовий розчин. Ці дії дозволять зберегти цілісність і красиву форму порізаних яблук.

Промиті від соди часточки викладаємо в тазик з плоским широким днищем, засипаємо цукром-піском і залишаємо на ніч. Вранці ємність з фруктами і сиропом, що утворився, ставимо на плиту і кип'ятимо не більше п'яти хвилин. Після цього посуд забираємо з вогню і залишаємо холонути до самого вечора. За цей час фруктові скибочки встигнуть просочитися сиропом і стануть прозорими. 

Увечері варення знову кип'ятимо протягом п'яти хвилин і залишаємо на ніч. Зранку процедуру повторюємо втретє, а потім до фруктів додаємо трохи лимонної кислоти, ванілін і корицю. Готове варення розливаємо в стерилізовані банки і закриваємо.

Варення з яблук сорту “Білий налив” і малини

Необхідно взяти дві ємності для варіння варення. В одну покласти малину, а в іншу — яблука. Кількість взятих продуктів в цьому рецепті варення довільне, проте слід враховувати, що ягоди малини краще взяти за основу, тому співвідношення 1:2 буде в даному випадку більш гармонійним. 

Цукровий пісок потрібно покласти в кількості, рівній вазі ягідно-фруктової суміші. 

Для приготування варення слід діяти в такій послідовності. Насамперед, вимити яблука і порізати їх на маленькі часточки. Потім перемішати їх з цукровим піском і відкласти на 24 години. За цей час яблука встигнуть дати сік. 

Ягоди малини також слід засипати цукром і залишити в спокої на 24 години. 

Окремий посуд з яблуками поставити на вогонь і довести до кипіння, потім остудити і знову повторити цей процес тричі. З малиною чинимо аналогічно. На завершення з'єднуємо ягоди і фрукти разом в одну посудину. Варимо суміш протягом 30 хвилин, потім охолоджуємо і знову доводимо до кипіння. Розливаємо в стерилізовані банки і закриваємо.

Яблучний штрудель з родзинками та горіхами

Інгредієнти для тіста: 250 г борошна (плюс для розкатування тіста); 3 ст. л. вершкового масла, 1 яйце, 1 щіпка солі, близько 100 г теплої води (±60°С), олія для змащування тіста.

для начинки: 1 кг яблук, 1 невеликий лимон (цедра та сік), 100 г родзинок, 100 г подрібнених горіхів, 100 г цукру (залежно від солодкості яблук), 1 ч. л. меленої кориці, 50 г мелених сухарів.

Крім того: вершкове масло для змащування форми для випічки та самого штруделя, цукрова пудра — для посипки.

Розтоплене вершкове масло і яйце додаємо до борошна, підсолюємо. Починаємо замішувати тісто, поступово додаючи теплу воду при потребі (води може знадобитися трохи менше або більше). Готове тісто буде м’яким та еластичним. Формуємо з тіста кульку, змащуємо зверху олією, кладемо в поліетиленовий пакет і залишаємо мінімум на 20 хвилин,  а краще до години часу, при кімнатній температурі.

Яблука чистимо, нарізаємо скибочками. Горіхи подрібнюємо. З лимона натираємо цедру і витискаємо трохи соку (за смаком) в начинку. Змішуємо яблука з лимоном, половиною горіхів, родзинками, корицею та цукром.

Тісто розкачуємо на скатертині, підсипаючи трохи борошна. Потім розтягуємо тісто руками, щоб воно стало ще тоншим. Тісто виходить досить еластичним, але разом із тим треба пильнувати, щоб воно при тому не рвалося. Далі змазуємо тісто топленим маслом і посипаємо сухарями та частиною горіхів.

Викладаємо на тісто начинку, залишаючи по краях відступ близько 2 см. Акуратно починаємо потрохи загортати штрудель за допомогою скатертини. 

Сформований штрудель, знову ж за допомогою скатертини, перекладаємо у форму для випічки, застелену пергаментом. Випікаємо близько години часу при температурі 180 градусів. Час від часу поверхню штруделя змащуємо вершковим маслом. Готовий штрудель трохи охолоджуємо і присипаємо цукровою пудрою.

мегаВітамінний салат 

2 твердих яблука, одну моркву і 300 г свіжої білокачанної капусти дрібно наріжте, і змішайте в салатниці. 

Заправте лимонним соком, бальзамічним оцтом і оливковою олією. Додайте за смаком перець і сіль. Така страва цілком може забезпечити організм добовою дозою мало не всіх вітамінів і мікроелементів, необхідних для його нормальної життєдіяльності.

Свинина 

тушкована з яблуками

ІНГРЕДІЄНТИ: вирізка свиняча - 2 шт., яблука - 2 шт., бульйон (вода) - 200 мл, гірчиця французька — 1 ст. л., сметана - 1 ст. л., сіль, перець чорний мелений.

Свинячу вирізку помити, обсушити паперовим рушником і нарізати скибочками товщиною 2 см. Кожен шматок злегка відбити, посипати сіллю і перцем.

Очистити яблука, видалити серцевину і розрізати на вісім частин. У великій сковороді розігріти 1 столову ложку олії і перемішати нарізані яблука. Готувати протягом 5-10 хвилин, поки яблука не підрум’яняться, але все ще збережуть форму. Видалити з сковороди і відкласти в сторону.

У тій же сковороді, нагріти 1-2 столові ложки олії і обсмажити відбивні з обох сторін. Відбивні залити бульйоном або водою, додати гірчицю і тушкувати 5 хвилин. 

Додати обсмажені яблука, сметану. Готувати протягом 1-2 хвилин, при необхідності  додатково приправити сіллю та перцем.

ЯБЛУЧНИЙ ПИРІГ 

З КРЕМОВОЮ ЗАЛИВКОЮ

Інгредієнти для тіста: 150 г топленого вершкового масла або маргарину, 0,5 склянки сметани, 1,5 склянки борошна (250 г), 1-1,5 ч. л. розрихлювача.

Для сметанної заливки: 1 склянка сметани, 1 стакан цукру, 1 яйце, 1 ч. л. ванільного цукру, 3 ст. л. борошна. 

Для начинки: 500-600 г яблук.

Усі інгредієнти для приготування тіста змішуємо в одній мисці і замішуємо м’яке тісто. Кількість розпушувача, яку даємо, залежить від самого розпушувача (його потрібно з розрахунку на 250 г борошна). Поки готуємо начинку, тісто покладіть в поліетиленовому пакеті в холодильник.

Сметану, яйце, цукор і борошно збиваємо міксером або вінчиком до розчинення цукру. Яблука нарізаємо тоненькими шматочками, або можна їх натерти на крупній терці.

Тісто викладаємо у форму на пергамент, розрівнюємо руками так, щоб по боках утворилися бортики. Всередину викладаємо яблука. Яблука можна присипати зверху корицею для додаткового пікантного смаку, але це не обов’язково.

Заливаємо яблука збитою сметанною заливкою. Випікаємо при температурі 180 градусів 50 хвилин.

ЯБЛУЧНий ПЛОВ

ІНГРЕДІЄНТИ: 80 г яблук, 30 г сухого рису, по 10 г цедри лимона, родзинок і цукру, 5 г вершкового масла, сіль. 

Рис промити до прозорості, приготувати розсипчасту кашу. Нарізати часточками яблука і залити окропом (невеликою кількістю), довести до кипіння, покласти родзинки, цукор, цедру, рис, олія, сіль, накрити кришкою і проварити 10 хв. на повільному вогні. Подавати такий плов можна і гарячим, і холодним.

Яблучний збитень

Одне велике або два маленьких яблука вимити й нарізати на шматочки разом зі шкіркою. Викласти їх у каструлю.

Додати м’яту, 1 см кореня імбиру, 1 паличку кориці, 4 бутона гвоздики.

Залити все шістьма склянками води, довести до кипіння, зменшити вогонь до мінімального і варити 15 хвилин. Потім прибрати каструлю з вогню, дати схолонути до 35-40оС, додати мед, перемішати, закрити кришкою і залишити настоюватися хвилин 15-20. Готовий напій перед вживанням процідити через марлю або дрібне сито.

ЯБЛУЧНО-СИРНЕ СУФЛЕ 

Інгредієнти: 2 великих яблука, 200 г сиру, 2 яйця, 3 ст. ложки цукру, 2 ст. ложки цукрової пудри, 1 пакетик ванільного цукру, 1 ст. ложка сметани, 1 ст. ложка вершкового масла.

Яблука дрібно нарізати, засипати цукром і на повільному вогні довести до кипіння.

Білки з 1 ст. ложкою цукрової пудри збити в круту піну. Сир розтерти зі сметаною та жовтками. Покласти у форму для запікання, попередньо змащену маслом.

Зверху викласти яблука, посипати 1 ст. ложкою цукрової пудри і ваніліном, потім залити білки.

Випікати в духовці 30 хвилин при температурі 150 градусів.

Підготувала Галина ЦЮРА.

Продовжується пора смачних та корисних фруктів. Досить щедрим цьогоріч є  врожай яблук, особливо “білого наливу”.  Тож господині подеколи просто ламають голову, гадаючи, що ж них приготувати? 

Яблука — це по-справжньому універсальний фрукт, який підходить для приготування не тільки різних десертів і випічки, але й безлічі других страв, а також закусок і салатів. Спробуйте урізноманітнити за допомогою цього чудового фрукта своє щоденне меню, і організм обов’язково віддячить вам за такий раціон прекрасним самопочуттям. 

Регулярно їсти яблука дуже корисно, адже цей фрукт дуже багатий цінними речовинами: вітамінами В1 і В2, В6, Е, Р, а також каротином, калієм, залізом, органічними кислотами, пектинами, клітковиною, фосфором, йодом, флавоноїдами. При регулярному вживанні яблука нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту і покращують травлення, стануть прекрасною профілактикою запорів, покращують роботу печінки. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 510

Гороскоп

на 23 - 29 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 452