Погода в Ковелі  

8 – 14 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 107

Андрій Мигуля: «Ми — українці, 

й іншими бути не хочемо»

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 183

Досі не хочеться вірити, що  в нашій рідній Україні відбувається безжальна, безкомпромісна війна, де трагічно гинуть найкращі сини і доньки України – військові, мирне населення, діти. Українські  території  в багатьох куточках нашої неньки почорніли від вибухів бомб і снарядів… Стогне наша земля від чобота ненависного ворога. 

З початку повномасштабного  російського вторгнення, що відбулося 24 лютого ц.р., минуло  шість довгих і трагічних місяців, але й досі пам'ятаю, як нам  з донькою довелося залишити свій дім і виїхати на деякий час до сусідньої Польщі. 

Описати свій стан – фізичний і моральний – не можу й досі, адже у снах-жахіттях, в пам'яті – той день, який, здавалося, вирвав моє серце з грудей.  Душу розривало несприйняття усієї трагедії, що відбувається, відчуття невідомості, думки: чи обійму  чоловіка і батьків, чи повернемося у рідну домівку? Однак змушена була їхати заради дитини, адже на це були справді вагомі причини, про які не хотілося б згадувати. 

Повернулися ми через два місяці і шістнадцять днів, які нам здавалися цілою вічністю. Немає  нічого кращого і святішого, ніж край, де ти народився і виріс, де навіть повітря додає сили вільно дихати й відчувати себе частинкою великої  і величної України.

Доля склалася так, що я разом з подругою та нашими чотирма дітьми опинилися в польському селі Томчице   – у гміні Моґельниця Груєцького повіту Мазовецького воєводства. З перших днів нас тепло і привітно зустріли місцеві жителі, які старалися надати нам свою підтримку добрим словом, принести дітям "смаколики", щось із продуктів, речей. 

На це неможливо було реагувати без сліз – нам співчували, з нами плакали, нас обіймали. Нам було дуже приємно,але водночас  це було відчуття якоїсь незахищеності, безпорадності – ніби ти доросла, самодостатня людина, а не можеш керувати своїм життям, відчувати впевненість у завтрашньому дні, а на твоїй Батьківщині – війна, біль, розруха.

З часом трішки оговтались… Ми  зітхнули з полегшенням, коли наші доньки-дівчатка пішли навчатися в школу у сусіднє село Міхаловіце,  адже нас прийняли з душевною теплотою і щирими посмішками.

 Тут ми  познайомилися з директоркою навчального закладу  пані Халіною  Гужлінською та вчителем-волонтером з Львівщини Мирославою Янковською.  Найпершою на порозі школи  нас зустріла пані Мирослава – щира і доброзичлива українка, котра ввела у курс справ і навчання в польській школі, при потребі виступала в ролі перекладача і жодного разу не відмовила у будь-якому проханні. Весь цей час ми могли спокійно відправляти дітей до школи, адже знали точно – українська вчителька (так лагідно називали дітлахи пані Мирославу) завжди підтримає, допоможе, пригорне наших школярів, немов пташенят, подарує свою неймовірну посмішку.  

Найкращі спогади лишилися про дорогу директорку пані Халінку. Окрім керівної посади,   викладає  у школі  релігію та біологію, володіє справжнім мистецтвом бути педагогом, а свою професію обрала за покликом серця. Наполеглива, чесна, натхненна, збагачує світ мудрістю, знаннями, милосердям, людяністю. Прекрасні вчительський і учнівський колективи примножують і продовжують добрі традиції шкільної родини. Педагоги засівають у юні душі бажання вчитися, зерна людяності, порядності, чесності. 

Але найбільше  вражає наскільки Халіна Гужлінська переймається долею українців, котрі  вимушено залишили свій дім в Україні. Вона добре знайома з усіма переселенцями, котрі тимчасово проживають на території ближніх від школи населених пунктів. Пані Халінка поспішає на допомогу  у будь-яких ситуаціях, має в своєму серці стільки теплоти і любові, що їх вистачає для кожного українця.

 Чи то хтось захворіє, чи то має проблеми з оформленням документів, чи то просто прийшов порозмовляти, пані  Халінка  допомагає і приймає усіх. Вона неодноразово повторює: "Я люблю Україну і українців. Ви – у  моєму серці". І кожен раз на очах  у директорки з'являються непрохані сльози. Вона неймовірна, красива, справжня  і дуже сильна духом, а головне – істинна католичка, яка живе за Божими заповідями, часто відвідує місцевий костел.  Пані Халінку не можливо не любити. Її неможливо забути. Завжди пам'ятатимемо  її доброту і порядність  і те, як вона проводжала нас додому – в рідну Україну. Був випадок, коли директорка стала на наш захист, коли нам  потрібна була  допомога.

З кожним днем війни до польських сіл, що знаходяться на території гміни Моґельниця Груєцького повіту Мазовецького воєводства, приїздили і приїздять вимушені переселенці з Донецької, Харківської, Вінницької, Львівської та інших областей.

Історії кожної родини, яка залишила свій дім, хвилюють, бентежать, болять і ятрять душу. Дехто залишився без домівки, а на її місці після ракетного удару, чи ворожих обстрілів залишилась воронка, в когось сини відважно боронять мир  у лавах ЗСУ в найгарячіших точках країни, а  хтось – змушений  жити в польських селах і містах  з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну. На жаль, повернутися в Україну має можливість не кожен. Але, впевнена, що кожен з нас вдячний польським друзям.  

 На сторінках газети щиро дякуємо  пані Халіні  та усім, хто підтримав і підтримує нас у цей нелегкий час, за розуміння, за добросердечність, чуйність, щирість, підтримку! Приємно знати, що такі люди є поруч. Бажаємо кожному з вас миру, добра, благополуччя, гармонії і щастя! 

Нехай закінчиться ця клята війна, нехай над Україною засяє Сонце, настануть мирні ночі і світанки, сміються діти, а ми, українці, зможемо  приймати у своїх домівках вірних і щирих друзів!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Халіна ГУЖЛІНСЬКА обіймає ковельських дітлахів; з вчителем-волонтером Мирославою ЯНКОВСЬКОЮ.

Фото Наталії РИЖКО та Мирослави ЯНКОВСЬКОЇ.

Досі не хочеться вірити, що  в нашій рідній Україні відбувається безжальна, безкомпромісна війна, де трагічно гинуть найкращі сини і доньки України – військові, мирне населення, діти. Українські  території  в багатьох куточках нашої неньки почорніли від вибухів бомб і снарядів… Стогне наша земля від чобота ненависного ворога. 

З початку повномасштабного  російського вторгнення, що відбулося 24 лютого ц.р., минуло  шість довгих і трагічних місяців, але й досі пам'ятаю, як нам  з донькою довелося залишити свій дім і виїхати на деякий час до сусідньої Польщі. 

Описати свій стан – фізичний і моральний – не можу й досі, адже у снах-жахіттях, в пам'яті – той день, який, здавалося, вирвав моє серце з грудей.  Душу розривало несприйняття усієї трагедії, що відбувається, відчуття невідомості, думки: чи обійму  чоловіка і батьків, чи повернемося у рідну домівку? Однак змушена була їхати заради дитини, адже на це були справді вагомі причини, про які не хотілося б згадувати. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 243

У вересні вдень буває по-літньому спекотно, проте нічна температура вже опускається нижче 10°С. Це дуже насичений для садівників та городників період, адже треба не лише дозбирати цьогорічний урожай, а й починати готуватися до нового сезону. Розповідаємо детальніше про важливі справи у вересні в саду.

Посадка нових саджанців 

У вересні, як почне жовтіти листя, можна починати посадку дерев і кущів з відкритою кореневою системою. Якщо ви придбали саджанці, на яких ще є листя, його потрібно акуратно видалити. Це зменшить випаровування вологи і збільшить шанси рослини прижитися. Посадкову яму бажано підготувати хоча б за місяць до посадки.

Зупинка росту молодих пагонів 

Якщо у вересні у ваших плодових дерев продовжують рости пагони, то їх варто прищипнути. Це дозволить їм визріти і нормально приготуватися до зими, і під час сильних морозів вони не постраждають.

Перевірка літніх щеплень 

На початку вересня саме час перевірити, чи прижилася брунька, чи ні. Легенько пальцем порухайте залишений живець: якщо він легко відпав, а брунька – зелена і пружна, то все вийшло. Якщо живець тримається міцно, а брунька – зморщена і чорна, то щось пішло не так.

Розмноження ягідних 

і декоративних кущів 

У вересні можна заготовлювати вже здерев'янілі живці ягідних (смородина і аґрус) і декоративних (барбарис, спірея, дерен, бузок та  інші) кущів та намагатися їх вкорінювати. 

Головна умова успішного вкорінення – постійна вологість ґрунту і зменшення випаровування вологи самими живцями. У вересні можна використовувати і ще один спосіб розмноження кущів – поділ рослин, які дуже розрослися.

Деякі садівники розмножують культури ще простішим способом – навесні прикопують горизонтальні пагони. За сезон на них розвивається гарне коріння, і саме у вересні нові рослини потрібно відсікати від материнського куща і висаджувати на постійне місце або в контейнер.

Підживлення мінеральними добривами 

На початку осені можна підживити рослини мінеральними добривами. Важливо, щоб у них не було азоту: тільки калій, фосфор і мікроелементи. Більшість фосфорно-калійних добрив містять азот, проте в невеликих кількостях, тому використовувати їх можна.

Полив 

Не забувайте регулярно поливати ваші рослини, причому не тільки овочеві, а й дерева і кущі.

Догляд за виноградом 

У вересні триває збір врожаю, і в цей час поливати лози не варто: ягоди можуть полопатися через швидкий набір води. Кущі, з яких вже зібрали ягоди, можна обробити від хвороб і шкідників. Поспішати з обрізанням не варто: чим довше листя затримається на кущах, тим кращим буде врожай наступного року.

Розмноження полуниці 

У перший місяць осені добре висаджувати вкорінені вуса та розсаду полуниці. Це дозволить вже навесні наступного року отримати нехай і невеликий, але все ж врожай. 

Наталія 

РОМАНОВСЬКА.  

У вересні вдень буває по-літньому спекотно, проте нічна температура вже опускається нижче 10°С. Це дуже насичений для садівників та городників період, адже треба не лише дозбирати цьогорічний урожай, а й починати готуватися до нового сезону. Розповідаємо детальніше про важливі справи у вересні в саду.

У вересні, як почне жовтіти листя, можна починати посадку дерев і кущів з відкритою кореневою системою. Якщо ви придбали саджанці, на яких ще є листя, його потрібно акуратно видалити. Це зменшить випаровування вологи і збільшить шанси рослини прижитися. Посадкову яму бажано підготувати хоча б за місяць до посадки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 96

Осінь і зима в Україні можуть виявитися суворим випробуванням. Українцям рекомендують запасатися найнеобхіднішими речами, продумувати альтернативні джерела тепла і підготуватися до холодів.

Українцям цієї зими варто бути готовими до будь-яких неприємних ситуацій. Може зникнути централізоване опалення або вимкнеться котел через відсутність подачі газу. У такій ситуації вас врятує електрика. Тому заздалегідь перевірте проводку, розетки, щитки та розподільні коробки в під'їзді.

Якщо ж будуть перебиті підстанції електроенергії, то може зникнути й електрика. А це ситуація гірше, бо ремонтні роботи можуть затягнутися не на один день. Доведеться їхати до родичів або знайомих. Або ж вчитися жити в умовах відсутності всіх благ цивілізації, тому, що разом з електрикою пропаде вода і почнуться проблеми з каналізацією.

Продукти

Консервація. Традиційна консервація в цьому році стане в пригоді навіть тим, хто раніше нею не захоплювався. Закрутіть по пару банок огірків, помідорів, варення, компотів, засоліть капусту. Ці продукти можуть стояти довго, і в потрібний час стануть відмінним доповненням до будь-якої трапези.

Пройдіться по оптових супермаркетах або гуртівнях і купіть по 3-5 консервів – м'ясні, рибні. Вони можуть стояти довго і не вимагають особливого приготування.

Бакалія. Варто зробити запас рослинної олії, круп, макаронів, цукру і борошна. При необхідності – чай, кава, сухе молоко.

Швидке харчування. Ось і прийшов зоряний час швидкорозчинних супів і спагетті. Купіть на всякий випадок.

Овочі. Якщо у вас є, де зберігати овочі – прекрасно. Зробіть запас картоплі, моркви, цибулі, часнику, буряка. Якщо є хоча б балкон – використовуйте його для зберігання продуктів відразу, як спека остаточно піде з просторів нашої країни.

Що ще? Снеки, сухофрукти, горіхи, згущене молоко. Будь-які продукти, які можуть стояти місяцями та не псуватися і які можна використовувати без газу або електрики.

Вода. Питна вода – пункт номер 1. Купіть в супермаркеті кілька запечатаних упаковок і поставте. Технічну воду запасайте в міру потреби – бажано, щоб така вода завжди стояла в запасі на випадок ракетного удару і відключення водопостачання.

Медикаменти

Якщо у вас є в будинку люди з хронічними захворюваннями – подбайте про те, щоб всі необхідні ліки були з запасом.

Варто також перевірити свою домашню аптечку і запастися самими ходовими ліками – противірусними, знеболюючими, протиалергічними, заспокійливими, засобами від проблем зі шлунком, серцеві засоби.

У вашій аптечці повинні бути завжди зеленка (або йод), перекис водню, бинти. А ще варто купити кілька грілок.

Утеплення

Опалення житла. Якщо ви живете в будинку з центральним опаленням, то варто подумати про покупку якісного обігрівача. Або декількох, невеликих. Вибір на ринку зараз дуже великий – можна вибрати й по квадратурі, і по економності.

У приватному будинку бажано поставити власний генератор, котел на різні види палива, запастися дровами, соляркою і грубкою для приготування їжі. Як варіант – можна купити звичайний туристичний пальник і балони з запасом газу до нього.

Утепліть будинок. Заздалегідь продумайте, як можна утеплити ваше житло – щілини у вікнах, під дверима – закрийте за допомогою спеціальних плівок, герметика, поролону, стрічок для утеплення. На крайній випадок купите балончик з монтажною піною і залийте всі щілини.

Теплий одяг. Байкові піжами, вовняні шкарпетки та светри, теплі халати, тапочки – вам знадобиться все. Вибирайте натуральні тканини – вони тепліші. Варто також купити термобілизну, спальні мішки.

Ковдра. Якщо у вашому будинку тільки мінімальний комплект постелі та покривал, то варто вже зараз закуповувати теплі пледи. Також придивіться до електроковдр – це диво техніки врятує вас не тільки в холодні ночі, але і допоможе зберегти тепло вдень під час роботи.

Тепла зона. Продумайте заздалегідь зону тепла у квартирі – саме утеплене приміщення, бажано невеликого розміру, де можна буде сконцентрувати всі джерела тепла.

Корисні речі

У кожному будинку цієї зими повинні бути в запасі свічки, сірники, ліхтарики, батарейки. Дуже сподіваємося, що вони не знадобляться, але краще мати їх в запасі.

Купіть про всяк випадок запас лампочок. Стане в пригоді також нічник на батарейках, ліхтарики – будь-які освітлювальні прилади, яким не потрібна електроенергія.

Постарайтеся придбати павер-банк зі швидкісною зарядкою. Якщо гаджетів в будинку багато – беріть кілька або мережевий потужний зарядний пристрій для декількох пристроїв відразу.

Вам знадобиться також електрочайник, сухий спирт, електроплита – при відсутності газу це предмети вам допоможуть.

Побутова хімія

Мінімальний запас найнеобхідніших засобів побутової хімії, яким ви користуєтеся регулярно. Візьміть не одну упаковку або банку з розрахунком на місяць, а дві – з запасом. І робіть так в найближчі місяці при кожній закупівлі засобів для дому.

Турбота 

про тварин

Якщо у вас в будинку є домашні улюбленці – подбайте про них. Купіть їм корм з запасом і наповнювачі для туалету або клітки. Також варто заздалегідь пройти огляд у ветеринара, зробити щеплення і закупити необхідні ліки для тварин.

Подумайте ще про те, як ви можете утеплити місця для них в будинку – нова утеплена лежанка, тепла накидка на клітку, комбінезони для котів і собак – в залежності від того, яких домашніх улюбленців ви тримаєте. Повірте, деякі коти мерзнуть ще більше, ніж люди.

Якщо ви плануєте переїзди – купіть переноску.

Що ще?

Зберіть сімейну нараду і продумайте до деталей варіанти ситуацій: що робити, якщо відключать опалення? Електрику або газ? Або все повністю? Що робити, якщо в будинку не буде води та холодно?

Якщо ваші рідні живуть в передмісті у приватному будинку – обговоріть варіант, що ви переберетеся до них на пару тиждень в разі критичної ситуації в місті. Якщо у вас є дача або будинок за містом – підготуйте їх до можливої зимівлі заздалегідь.

Обговоріть зі старшими та літніми родичами варіанти про переселення до вас на випадок відключення тепла або електрики.

Поговоріть з друзями або колегами – якщо є така можливість, то варто перебратися до тих, у кого є власний будинок, або ж покликати у свій будинок друзів з маленькими дітьми.

Обговоріть з сусідами можливість установки у дворі вашого будинку альтернативного джерела для приготування їжі.

Домовтеся про те, як ви можете утеплити ваш будинок спільними зусиллями – поміняти двері в під'їзд, утеплити або вставити вікна, купити один генератор на всіх або навіть встановити сонячні панелі.

За матеріалами інтернет-видань.

Осінь і зима в Україні можуть виявитися суворим випробуванням. Українцям рекомендують запасатися найнеобхіднішими речами, продумувати альтернативні джерела тепла і підготуватися до холодів.

Українцям цієї зими варто бути готовими до будь-яких неприємних ситуацій. Може зникнути централізоване опалення або вимкнеться котел через відсутність подачі газу. У такій ситуації вас врятує електрика. Тому заздалегідь перевірте проводку, розетки, щитки та розподільні коробки в під'їзді.

Якщо ж будуть перебиті підстанції електроенергії, то може зникнути й електрика. А це ситуація гірше, бо ремонтні роботи можуть затягнутися не на один день. Доведеться їхати до родичів або знайомих. Або ж вчитися жити в умовах відсутності всіх благ цивілізації, тому, що разом з електрикою пропаде вода і почнуться проблеми з каналізацією.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 106

Перша школа в селі Рокитниці започаткована після скасування кріпосного права в Росії. Це була церковно-приходська школа, в ній навчалося три групи, всіх разом вчив один вчитель. Містилася вона в одній із  селянських хат. Утримання її покладалось на громаду. Під час Першої світової війни вона згоріла. 

З 1916 до 1927 року школи не було. Згодом її облаштували в хаті Козла Івана. Це була початкова, де вчив всі класи один вчитель, потім – два. Бажаючих навчатись не бракувало, хоч були труднощі та злидні. В 1932 році жителі села зібрали сходи селян, на яких вирішили скластися грошима і купити хату більших розмірів під шкільне приміщення. Спільними зусиллями хату перевезли і збудували, а гміна надала допомогу у завершенні робіт.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 101

Де ти, птахо щастя? В якій країні живеш – поживаєш? В якому просторі літаєш? В якій душі гніздечко звиваєш?Чи, може, ти на недоступних небесах, і пізнати тебе, торкнутись твоїх пір'їнок людині не дано?

– Не переймайся! Я – поруч з тобою: там, де душа любов'ю до Бога горнеться, там, де серце вистукує любов до ближнього та рідного свого, там, де закоханість іскриться в очах. І я – там, де мир.

Щастя – це ти

Пливе пара молодят по парковій алеї. Так-так: не йде, а пливе. Так йшов колись Ісус Христос по воді. Спробував апостол  Петро і не зміг – віри не вистачило. У цих двох віри, надії та мрій – по самі вінця.

Вони, немов на казкових вітрилах, пливуть до свого щастя. Що чекає попереду? Звичайно, рай!

Перехожі розступаються. Стараються не сполохати тих світлячків юних, що сяють зорею.

Пливе пара, немов на хвилях моря. Пальці рук переплелися ніжно-тісно. Руки безтурботним маятником вимірюють свій маршрут: вперед-назад… вперед-назад... вперед-назад… Незбагненний струм розливається їхнім єством. Що це за еліксир такий животворчий? Хтозна! Навіть небо хмари сірі розвіяло і заголубіло. Все для них!

Підслухаймо їхню розмову.

– Знаєш, закінчиться війна, і  заживемо щасливо…

– Як то щасливо? Ти знаєш, що таке щастя?

– Мабуть, це коли мир навколо, батьки здорові, всі працюють на улюблених роботах, навчаються, і мрії збуваються. Закінчиться війна – так і станеться.

– Хтозна, як воно буде. Кожне розуміє щастя по своєму. Хтось бачить його у багатстві, великих грошах. І взагалі, воно багатьох може обійти стороною. Як кажуть: був у раю, і не знав.

– Ти не віриш в щасливе життя? Признайся: своє щастя в чому вбачаєш?

– Моє щастя – це ти!

– Кепкуєш!? Я ж проста, звичайна дівчина. Чим можу тебе ощасливити?

– Ти вродлива, ніжна, добра, розумна. І мене розумієш. А ще…я тебе кохаю. Ти – зіронька моя ненаглядна. Сонечко ясне…

Завмер рух маятника. Розплелися пальці, і руки пригорнули тіло. І китиці трояндових губ злилися в трепетному медовому поцілунку. Мить, зупинися!

Диво незбагненне вершиться. Війна відступила від молодят. Вона завжди безсила там, де панує кохання, любов і щастя.

Є така бувальщина. На передовій фронту ворог визначив точну ціль і запустив ракету.

Йокнуло серце нареченої – воно відчуло смертельну небезпеку. Негайно зателефонувала своєму хлопцю: "Помоліться і втікайте!".

Хлопці-воїни так і зробили – відбігли в безпечне місце. Та як вони були вражені, коли побачили, як ракета, що летіла на них, раптом вибухнула в повітрі і розлетілась на шматки.

Дивувались і дякувати Богу. А нас щасливому своєму спасінню дякували закоханій парі.

Пізнай свій шлях

Що не кажіть, а щастя – річ духовна. Хтось вивів хибний закон, що багатий щасливий, а бідний – ні.

Згадуються  далекі дитячі дні. Мама приносила з ковельського ринку коричневі подушечки-цукерки, і я був з того щасливий.

Як осягнути щастям наше суєтне буденна життя? Он їде велосипедний з роботи. Він тисне на педалі, поспішаючи до своєї домівки, де на нього чекають діти та дружина. В кишені – дешева шоколадка.

Він знає, як зрадіють діти, як усміхнеться дружина.

Птах щастя поселиться в їхніх очах. По дорозі його обганяє крутий, схожий на "колхиду", джип. Молодик тисне на педалі. Він поспішає до друзів-, де на нього чекають розбещені красуні, секс та алкогольне спілкування. Затуманений мозок не згадає про святе – свою сім'ю, дітей, дружину.

Він зверхньо зиркнув на "бідного" велосипедиста,і  на крилах сатанинської гордині та спокуси  летить, не усвідомлюючи, що це – шлях до майбутнього пекла. Сатана чекає на останній крок.

Під маскою примарного щастя криється розтління душі, зло і занепад моралі.

Бог мовчить – він дав право вибору, вказав шлях – прямуй ним до щастя. Та, на жаль, молодик проігнорував, не побачив, не відчув!

На тому шляху – третій учасник руху. Пішохід спішить і тисне на свої підошви. Він іде до церкви.  В храмі на нього чекає Ісус, Пресвятая Богородице і Божественна молитва. Він не порожня посудина. Душа його не впускає диявола, бо наповнена Христовою Вірою, Любов'ю! Його  мета – витіснити із свого єства гріховне, щоб доповнити духовним, Господнім.

Лунає молитва. Сльози радості котяться по щоці. Це – сльозинки щастя, адже вони освячені Святим Духом, Богородицею та Ісусом, який живим існує в його серці.

Хай святиться ім'я твоє,

 Отче…

Радуйся благодатна,

 Маріє…

Усміхнися, любий Ісусе –

Людина щастя біля тебе

 знайшла!

Анатолій СЕМЕНЮК.   

Де ти, птахо щастя? В якій країні живеш – поживаєш? В якому просторі літаєш? В якій душі гніздечко звиваєш?Чи, може, ти на недоступних небесах, і пізнати тебе, торкнутись твоїх пір'їнок людині не дано?

– Не переймайся! Я – поруч з тобою: там, де душа любов'ю до Бога горнеться, там, де серце вистукує любов до ближнього та рідного свого, там, де закоханість іскриться в очах. І я – там, де мир.

Пливе пара молодят по парковій алеї. Так-так: не йде, а пливе. Так йшов колись Ісус Христос по воді. Спробував апостол  Петро і не зміг – віри не вистачило. У цих двох віри, надії та мрій – по самі вінця.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 96

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 87

ГОРОСКОП

з 12 по 18 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 343