Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 14оС. Вітер південно-східний  помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура:  6оС. Вітер південний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 12оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 8оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: 10оС. Вітер південний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 21оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 21оС. Вітер  південний  помірно сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер південний помірний.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер західний сильний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер західний  помірний.

Середа. Хмарно, часом дощ.   Температура: 9оС. Вітер північно-західний  помірно сильний.

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 14^оС. Вітер південно-східний  помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура:  6^оС. Вітер південний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 12^ооС. Вітер західний помірно сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 104

Повільно, якось  неохоче і не дуже впевнено весна вступає у свої права. Третя весна воєнного  стану.  Третя весна  надій і тривог наших. 

Надій, бо кожен з нас сподівається   на Перемогу, закінчення кровопролитної війни, встановлення справедливого миру.

Тривог, бо ситуація на фронті складна, кожного дня гинуть в боях з орками наші Герої, а кривавий кремлівський карлик не припиняє свої бандитські дії, загрожує знищенням української нації, лякає  світ термоядерною зброєю.

В таких умовах важко бути оптимістом. Але бути таким  мусимо. Заради підтримки наших воїнів, котрі зі зброєю в руках захищають українську землю на Сході і Півдні.  Заради поранених, скалічених на фронті. Заради дітей та онуків, які мають навчатися  в школах, виховуватися в дитячих садочках, незважаючи на постійні сигнали повітряної тривоги, калорійно харчуватись.

Ось чому весна кожному з нас повинна вселити не тільки бажання жити, щоб ВИЖИТИ, але й прагнення використати цю благодатну пору для зміцнення здоров’я, фізичного гарту, поповнення продовольчих записів. Адже тут, на Волині, є реальна можливість сповна скористатися сприятливими можливостями, які дарує нам весняна пора.

Сьогодні, шановні читачі, на 5-й сторінці «Вістей Ковельщини» пропонуємо вашій увазі добірку матеріалів з метою морально підтримати вас, заохотити до роботи в саду, на городі, дачі, потурбуватися про своє здоров’я і здоров’я підростаючого покоління. Отож, читайте і застосовуйте наші рекомендації на практиці. 

«Вісті Ковельщини» — газета для Вас і про Вас! 

Повільно, якось  неохоче і не дуже впевнено весна вступає у свої права. Третя весна воєнного  стану.  Третя весна  надій і тривог наших. 

Надій, бо кожен з нас сподівається   на Перемогу, закінчення кровопролитної війни, встановлення справедливого миру.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 102

У понеділок, 1 квітня, світ вчергове відзначатиме Міжнародний день сміху. Щоправда, в деяких країнах його називають Днем дурня, Днем брехуна. А ще 1 квітня – День птахів, День народження коньяку, Міжнародний день битви …подушками.

Словом, свят, як кажуть поляки, до кольОру, до вибОру.

Однак, поклавши руку на серце, зізнаюсь: святкувати не хочеться. Від слова ЗОВСІМ. Надто все складно і навіть трагічно, бо війна з московією триває, хлопці і дівчата на фронті вмирають, рашисти обстрілюють мирні українські міста і села…

Однак, коли б мене запитали, якими словами коротко визначити  суть 1 квітня, я б відповів приказкою: «Першого квітня – брехня всесвітня».

І це, на жаль, стовідсоткова правда. Незважаючи на те, що ми живемо у ХХІ столітті, коли людство вважає себе освіченим, інтелектуальним, богослухняним і цивілізованим, світом нерідко правлять не любов і справедливість, не чесність і порядність, а брехня і зло.

Скажете: «Перебільшуєш!». Аж ніяк. Достатньо бодай побіжно згадати події останнього часу, щоб переконатися в істинності моїх  слів. Чомусь так сталося, що і державні мужі, і   політична еліта найвищими своїми досягненнями вважають вміння нахабно брехати й  дурити  народ. В свою чергу,  той народ, незалежно, в якій частині світу мешкає, любить, коли його дурять, вірить демагогам та фарисеям, новоявленим оракулам, котрі обіцяють молочні ріки і кисільні береги. І не тільки  вірить, а й добровільно віддає в руки дурисвітів свою долю і долю дітей та онуків.

Прикладів і прізвищ  тут можна навести скільки завгодно. Але не буду з метою економії місця в газеті і  особистої безпеки це робити. Бо, знаєте, говорити тепер правду не дуже безпечно. Знову ж таки – незалежно від країни, в якій живеш. 

Пів біди, коли брехня призводить до сімейних драм, конфліктів у трудових колективах чи навіть у сільських громадах, хоч і це погано.  Однак, коли брешуть на державному  рівні, — це не просто погано, а й огидно і страшно. Будь-яка неправда  може стати тією іскрою, з якої спалахне полум’я розбрату, ворожнечі, ненависті, а то й війни. 

Саме ця безсоромна брехня з вуст московитських правителів призвела  до однієї з найбільших трагедій ХХІ століття – кривавої російсько-української війни, якій кінця не видно. А починалася ця трагедія із солодкої брехні путіна та його прихвоснів, які під фальшивими гаслами анексували Крим, окупували частину Донеччини і Луганщини. Світ,   наче загіпнотизований, спостерігав за злочинними діями кремля, сподіваючись на те, що все владнається саме собою, а путін не вдасться до подальшої експансії. 

Вдався: 24 лютого 2022 року орда бандитів і гвалтівників вдерлася у мирну й демократичну Україну. Брешучи, що це всього лиш «спеціальна військова операція», мета якої – “денацифікація” і “демілітаризація”,  українофоби розпалили фактично вогнище третьої світової війни. І знову міжнародна «еліта» не вжила  рішучих заходів, щоб привести до тями бандитів.

Так, з різних трибун  лунали слова осуду, занепокоєння, стривоженості зухвальством агресора, але далі слів справа не завжди йшла. І тільки тоді, коли відчутно «запахло смаленим», світова спільнота об’єдналася в боротьбі проти  путіна. Але не настільки потужно й монолітно, як того хотілося  б.

Безперечно, допомога озброєнням, грошима, дипломатичними зусиллями, як-то кажуть, пішла. Однак одночасно замість гарних слів підтримки було і є мало реальних справ. В результаті маємо те, що маємо: ситуація на лінії зіткнення надзвичайно важка, нашим воїнам не вистачає бомб, снарядів, ракет, московити тиснуть на всій лінії  фронту. Наші Герої тримають оборону  ціною власного життя, за що ми їм безмежно вдячні, але вони хочуть більшого, адже їм обіцяли…

Не минула епідемія словесного «проносу» і  декого з наших державних чиновників і політиків. Їх хвалькуваті заяви про швидке визволення окупованих територій, могутній контрнаступ і т. д., і т. п. виявилися, на жаль, міфами, у які повірили українці. Та й нині нам не завжди говорять ту  правду, яку потрібно, зате розголошують  правду, яка насправді є державною таємницею.

Схоже однак (принаймні мені), що зміни на краще все-таки відбудуться. В першу чергу маю на увазі українські реалії. У виступах очільників  державної  влади відчувається більше реалізму, об’єктивності в оцінці   стану справ. Сили оборони активніше використовують новітні технології і засоби  у боротьбі з ворогом – аж до нанесення ударів по стратегічно важливих об’єктах росіянців у них в тилу. Практично паралізований військово-морський флот московитів. Менше стало хвалькуватих заяв на пресконференціях, у виступах в ЗМІ.

Трохи більше оптимізму додають  дії наших міжнародних партнерів. Європа поступово прокидається від «летаргічного   сну», розуміючи: якщо «впаде» Україна, то путінська бандитська зграя посуне далі на Захід. Незважаючи на суперечливі процеси в США, викликані підготовкою до президентських виборів, все більше відчувається готовність і демократів, і республіканців до відновлення допомоги ЗСУ. Навіть обережний  і лякливий  спікер Майк Джонсон з Палати представників  днями заявив: «Не дозволимо терористам і тиранам керувати світом». Дай, Боже, щоб не обманув в черговий раз. 

Щоправда, в московії змін на краще не спостерігається. Кампанія  брехні, шантажу, лицемірства триває. Вона ще більше активізувалася після так званих «президентських виборів», які  на 6 років продовжили панування і одноосібний диктат  путіна. І хоча  багато  політиків, спостерігачів, політологів  заявляють про масові фальсифікації під час голосування, критика  опонентів —  до «одного місця» кремлю: його господарі визнають лише право сили, а не силу права.  Від  своєї мети – знищити Україну – вони  не відмовилися і ніколи добровільно не відмовляться. Через що знову й знову масовано   атакують  «братній народ» ракетами, «шахедами» та іншими знаряддями вбивства. Воістину: імперія зла, брехні і лицемірства.

І все ж таки, як кажуть у народі: «Брехнею світ обійдеш, але назад не повернешся». Рано чи пізно Правда переможе брехню.  Вірмо, і збудеться!

Охрім СВИТКА.

У понеділок, 1 квітня, світ вчергове відзначатиме Міжнародний день сміху. Щоправда, в деяких країнах його називають Днем дурня, Днем брехуна. А ще 1 квітня – День птахів, День народження коньяку, Міжнародний день битви …подушками.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 129

9 березня від тяжких поранень,  отриманих під час бою з російськими окупантами, помер ще один воїн – Герой, наш земляк, мешканець села Тойкута  Ілюшик Петро Сергійович, який з 2023 року по даний час,  боронив Україну від одвічного  нашого ворога – московії. Похорони відбулися 12 березня, і поховали воїна з усіма почестями на Тойкутському цвинтарі. 

Це — вже  четвертий  воїн, який загинув у російсько-українській війни з наших Несухоїж, а це – Тойкут, Заріччя, Воля, Лапні і  Любче. До цього,  в   більшості випадків,  полеглих воїнів   відспівували представники московського патріархату.  Ілюшика Петра поховали за участю Православної Церкви України, яка знаходиться  в с. Тойкуті, в присутності священників  ПЦУ району. На те  була воля сім’ї полеглого воїна. 

До чого я це все веду і що спонукало мене написати   статтю? Справа у тому, що декого  зацікавило: а чому ПЦУ?  

Відповідь була такою:  «А тому, що родина цього воїна знає справжніх вбивць їхнього Петра і тих,  хто,  живучи в Україні,  хоч і пасивно, але сприяє злочинам, які здійснюють московські кати проти нашого народу». Особисто я не хочу мовчати, тому що мовчання і байдужість —  теж злочин. Скажіть, будь ласка, в чому полягає сенс нашого життя? Щоденно наповнювати шлунок? Накопичувати  за будь-яких обставин багатства чи щось інше? Так, безперечно, і це повинно бути, але в міру потреби,  бо ж ми – люди і собі подібних  не повинні боятися:  страх має бути тільки перед Богом. Раби повинні бути тільки  Божими і противитися злу. 

Любити все, Богом дане, нам:  свою землю, мову, церкву і т. п., а не підтримувати московські наративи і таким чином свідомо чи не свідомо шкодити своєму ближньому і самому собі, своїй родині,  Такі люди начебто співчувають, переймаються  бідою, плачуть. А потім роблять своє, через  що, як твердять психологи,  маємо перманентно суїцидну націю, роздвоєння особистості, «Стокгольмський синдром», рабський менталітет,   незнання реалій сьогодення. І таких осіб дуже багато. Навіть є матері, в яких у ЗСУ не один, а декілька синів,  а  вони підтримують керівників культових московських організацій, а точніше — ефсебешних, зокрема  кіріла, який «благословляє» московитів на вбивства українців,   і  його соратника  онуфрія. Таким чином ніби схвалюють дії   серійного вбивці-маніяка путіна. 

Я пишу це не для того, щоб посварити когось із кимсь — зовсім  ні, а для того, щоб ми всі  задумалися і зробили висновки,  і об’єдналися задля нашої спільної Перемоги, задля майбутнього України. а значить — задля майбутнього наступних поколінь. Бо якщо це не відбуватиметься, то ресурс наших воїнів, на жаль, не безкінечний. 

Я —  волонтер з 2014 року,  і трохи від знайомих воїнів  знаю реальний стан справ на фронті. Перші захисники наші    або загинули, або покалічені, адже  не кожен народжується воїном. Їх треба оберігати,   допомагати  як матеріально,  так і морально,  не підтримувати жодного  прояву  «русскаго міра».   Ви бачите, як  кацапські варвари  «асвабаждают» в Україні  людей:  вбивають, катують,  ґвалтують, у тому числі й діток. 

Може,  це й наївно, але я все ж вірю, що, читаючи ці рядки,  знайдуться люди,  які прозріють і зроблять  належні висновки на користь своєї родини, свого народу, своєї держави, велична назва якої —  Україна, бо дуже дорого вже за все заплачено, а що попереду? Хай допоможе нам Бог!

Слава Україні! 

Героям Слава! 

Василь МАРЧУК,

волонтер,  член   ліги письменників України ім. Павла Чубинського. 

9 березня від тяжких поранень,  отриманих під час бою з російськими окупантами, помер ще один воїн – Герой, наш земляк, мешканець села Тойкута  Ілюшик Петро Сергійович, який з 2023 року по даний час,  боронив Україну від одвічного  нашого ворога – московії. Похорони відбулися 12 березня, і поховали воїна з усіма почестями на Тойкутському цвинтарі. 

Це — вже  четвертий  воїн, який загинув у російсько-українській війни з наших Несухоїж, а це – Тойкут, Заріччя, Воля, Лапні і  Любче. До цього,  в   більшості випадків,  полеглих воїнів   відспівували представники московського патріархату.   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 100

Про роботу Ковельського Товариства Червоного Хреста України ми писали не раз. Бо нині, в час, коли триває війна, а наші бійці на фронті захищають рідну землю,   волонтери-«червонохрестівці» роблять добру справу. В них важливо все: і допомога воїнам, і людям, котрих погнала війна від своїх домівок й котрі опинилися у важких життєвих ситуаціях, і ветеранам війни та праці, і одиноким, хворим, дітям. 

«Кожен день війни множить людське горе, – говорить голова міськрайорганізації ТЧХУ Людмила Стахорська. – Постійні стреси, переживання, тривоги, безсоння вимагають не тільки матеріальної допомоги, але й професійної психологічно-соціальної підтримки. Це нове в нашій роботі. Спочатку були діти. На базі ліцею № 8 за минулий рік психосоціальну допомогу отримали більше 2000 учнів, проведено майже 300 заходів. Звичайно, сюди залучені кошти завдяки виграшу міні-гранту за програмою «BraVo.» Товариством.

З Нового року з’явилась  можливість  відкрити новий напрямок для людей старшого віку 65+. Бажаючих потрапити сюди об’єднали у ветеранський клуб «Довголіття». Це – новий проєкт».

Така інформація зацікавила мене. Бо для людей старшого віку дуже важливо усвідомлювати свою причетність до нашого неспокійного сьогодення. Хочеться відчути себе ще потрібним,   десь змістовно відпочити, а не сидіти самотнім у своїх домівках. 

Я побувала на засідання ветеранського клубу «Довголіття». Як добре, що десь шукають способи, щоб допомогти людям старшого віку скрасити їх самотність.

«Я думаю, – мовить учасниця клубу Ніна Курчай, – що така практика роботи волонтерів Червоного Хреста допоможе нам зберегти оптимізм, віру в добро, пережити труднощі сьогодні».

«Ми задоволені організацією спільного відпочинку, – продовжує Любов Анікушина. – Дякуємо за новий творчий задум волонтерам Товариства. Важливо підтримувати один одного, як справжнім християнам. Нині важко всім, а разом якось легше пережити всі негаразди».

Що ж, тяжко нині людям старшого віку: низькі пенсії, непомірні тарифи на електроенергію, газ, житлово-комунальні послуги. В магазинах ціни «кусаються», але чи не найгірше – дорогі медикаменти, хоча ми розуміємо, що війна.

Волонтери Червоного Хреста Оксана Арутюнян та Роман Додарук, знаючі, чуйні, роблять усе, щоб оточити увагою відвідувачів. Програма роботи складена на рік, у ній враховують побажання   людей.

Для клубу закуплені шашки, шахи, доміно, козацьке лото. Проводяться турніри, в яких можна виграти приз, спільно поділитись спогадами за чашкою чаю. На останньому засіданні присутні згадували творчість Тараса Шевченка. Чимало віршів прозвучало з вуст старших людей. 

У програмі подальшої роботи мене зацікавили такі добре продумані  теми: «Все про вальс», «Квіти моєї мрії», «А роки летять…», «Пам’ять стукає в серце», «Моя пісенна молодість». І організатори роблять усе для того, щоб було цікаво. А ще – поради психологів. Як кажуть, корисно й цікаво.

«Як добре, що соратників у боротьбі з нудьгою, самотністю ми знайшли в Товаристві, і нас тут дуже розуміють», – зауважує учасник клубу В. Ляпін.

Оксана – волонтер-організатор каже, що з великою відповідальністю готує засідання, бо високо цінує життєвий шлях кожного ветерана, якого хочеться оточити увагою, поселити в їх зболені серця тепло, любов, чуйність. Роман, продовжуючи думку колеги, зауважує, що ветеранам потрібна не тільки увага, а й  вміння вислухати   цікаві розповіді-спогади, пов’язані з нашим Ковелем. Бо їх життя – це історія нашого міста.

Ось так у творчому пошуку працює колектив волонтерів Червоного Хреста. Засідання клубу «Довголіття» проводяться кожного четверга о 19-ій год. Тут кажуть ветеранам: не сидіть самотньо, приходьте до нас на спільний відпочинок. «Запрошуємо і тих, хто приїхав до нас зі Сходу, – спільно будемо переживати всі свої ветеранські проблеми, вирішувати їх спільно, – наголошує пані Стахорська.  – Ми вважаємо, що гарна можливість, яку дає нам життя, – відпочинок, добрі люди, маємо використовувати сповна».

Валентина СІЧКАР. 

Про роботу Ковельського Товариства Червоного Хреста України ми писали не раз. Бо нині, в час, коли триває війна, а наші бійці на фронті захищають рідну землю,   волонтери-«червонохрестівці» роблять добру справу. В них важливо все: і допомога воїнам, і людям, котрих погнала війна від своїх домівок й котрі опинилися у важких життєвих ситуаціях, і ветеранам війни та праці, і одиноким, хворим, дітям. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 121

Салат вітамінний

Інгредієнти: шпинат; щавель; зелена цибуля; редиска (зелень і коренеплід) яйце; трохи гірчиці; оливкова олія; насіння кунжуту або льону.

Рецепт приготування:

1. Яйця відварити, очистити, нарізати кубиками.

2. Зелень ретельно промити, підсушити на серветці, нарізати.

3. Всі інгредієнти перемішати, додати оливкове масло, гірчицю  за смаком і корисне насіння.

Такий салат сприяє очищенню організму, нормалізує травлення, заповнить дефіцит вітамінів.

Салат “Італійський”

 Інгредієнти: кукурудза - 1 банка; шампіньйони  (консервовані) - 1 банка;  шинка - 400 г; майонез (скільки візьме салат); Огірок (свіжий, середнього розміру) - 1 шт.; яйце куряче (для яєчного млинця) - 3 шт.; Сіль  і перець чорний - за смаком.

Для яєчного млинця збити яйця з перцем і сіллю. Спекти на сковороді млинці, остудити і нарізати їх соломкою. З трьох яєць  виходить 3 млинчика.

У салатник нарізати шинку і огірок соломкою, з грибів і кукурудзи злити воду і викласти в салатник. Також додати нарізані млинці.

Заправити наш салат з консервованих шампіньйонів і кукурудзи майонезом, добре перемішати. За бажанням можна подати на стіл із зеленню. Смачного!

Салат з грибами 

і печінкою

Інгредієнти: морква; картопля; гриби свіжі; цибуля; огірки мариновані; куряча печінка; майонез.

Моркву і картоплю відварити. Гриби обсмажити на рослинній олії. Курячу печінку тушкувати з цибулею. Всі інгредієнти нарізати дрібним кубиком, змішати та заправити майонезом. Посолити за смаком.

Суп з горошком 

та яйцем

Рецепт приготування: на 300 г горошку треба: 4 яйця, 4 картоплини, 1 морквина, 50 г макаронів твердих сортів, спеції та смаком та олія, 1 зубчик часнику. Налийте в каструлю воду, посоліть, помістіть у неї: горошок, подрібнену кубиками картоплю та подрібнену тонкими кільцями моркву. Варіть, поки не закипить. Окремо відваріть яйця, остудіть їх, почистіть  та наріжте кільцями. Коли вода закипить, додайте цілий зубчик часнику та макарони. Через 10 хвилин — дістаньте часник та покладіть подрібнені варені яйця, додайте 1 ч. л олії. Дайте супу настоятися ще 10 хвилин після приготування й тоді подавайте до столу. 

Рецепт вершкової курки з лимоном та базиліком

Ця ультрашвидка вершкова курка з лимоном і базиліком яскрава та освіжаюча. Використання цілих скибочок лимона в соусі збирає ефірні олії з шкірки та кислоту з м’якоті та додає більшої глибини смаку, ніж сік і цедра окремо.

Інгредієнти: 450 г курячого філе, нарізаного та шматочки та відбитого; 1 ч. л. солі; 1 ч. л. меленого перцю; 2 ст. л. несолоного масла, розділити; 2 ч. л. подрібненого часнику; 1,5 склянки несолоного курячого бульйону; 85 г вершкового сиру, нарізаного шматочками; 1 маленький тонко нарізаний лимон; 2 ст. л. нарізаного свіжого базиліка

Приготування:

1. Рівномірно посипте курку сіллю і перцем.

2. Розтопіть столову ложку вершкового масла у великій сковороді, додайте курку. Готуйте приблизно 3 хвилини з кожного боку. Перекладіть на тарілку і накрийте, щоб зберегти тепло.

3. Поставте сковороду на середній вогонь. Додайте решту столову ложку масла і часник. Готуйте, постійно помішуючи, до появи аромату, приблизно 1 хвилину.

4. Додайте бульйон і доведіть до кипіння на середньому вогні.

5. Покладіть вершковий сир та готуйте, постійно помішуючи, поки не розплавиться і не загусне, приблизно 5 хвилин.

6. Додайте скибочки лимона та базилік, покладіть курку та готуйте на середньому вогні, поки соус не загусне і не покриє курку, приблизно 4 хвилини. 

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Інгредієнти: шпинат; щавель; зелена цибуля; редиска (зелень і коренеплід) яйце; трохи гірчиці; оливкова олія; насіння кунжуту або льону.

Рецепт приготування:

1. Яйця відварити, очистити, нарізати кубиками.

2. Зелень ретельно промити, підсушити на серветці, нарізати.

3. Всі інгредієнти перемішати, додати оливкове масло, гірчицю  за смаком і корисне насіння.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 99

Всі батьки хочуть  бачити свою дитину здоровою, щасливою, успішною. Тому  ніхто з них не буває байдужим до фізичного нездужання, проте  не завжди звертає увагу на психічний та психологічний стан дитини.

Фізичне, психічне та психологічне здоров’я настільки взаємопов’язані, що не можна окремо дати рекомендації з розвитку одного без урахування іншого. Психічно здорова людина – та, яка  відчуває стан душевної рівноваги, психологічного комфорту, соціально адаптована  і не має порушень окремих психічних функцій (сприйняття, мислення, пам’яті, уваги, емоцій). 

Формування початкових навичок здорового способу життя дуже важливе. Якщо ваша дитина першокласник,  дотримання наступних рекомендацій допоможе гармонійному формуванню особистості. Якщо дещо  старша,  —  скоректуйте свою поведінку, грунтуючись на нижче перерахованих рекомендаціях.

Який режим дня вашої дитини?

Правильна організація праці і відпочинку допоможе успішно впоратися з будь-яким завданням, дозволить попередити втому, дратівливість.

Пам’ятайте, що школяреві необхідно не менше 8 годин сну.

Разом з дитиною складіть режим дня таким чином, щоб виконання домашніх завдань не було в тягар, враховуйте її  індивідуальні особливості. Виконання домашнього завдання слід починати з уроку, який є для дитини легким. 

Після виконання кожного уроку необхідний відпочинок, протягом якого потрібно рухова активність.

Турбуймося про зір

 Подбайте про те, щоб дитина правильно сиділа за столом. Відстань від книги, зошита до очей має бути не менше, ніж відстань від ліктя до долоні руки.

Дитина не повинна довго дивитися телевізор (більше 20 - 45 хвилин). На початку кожного тижня виберіть з дитиною передачу, яку вона  подивиться. Це сприяє не тільки профілактиці захворювань зору, але й формує вольові звички.

Не всі комп’ютерні ігри корисні для вашої дитини. Робота за комп’ютером не повинна перевищувати 20 хвилин для молодшого школяра, 30 - 40 хвилин для старшокласників.

Навчіть дитину гімнастики для очей. Намалюйте на склі вікна на рівні носа  точку. Протягом секунди зафіксуйте її очима, а потім протягом 1-2 хвилин розглядайте об’єкти на  вулиці, що знаходяться далеко.

Формуймо поставу 

Слідкуйте за тим, щоб дитина рівно сиділа за столом, виконуючи домашнє завдання.  Відстань від столу до грудей має бути з розмір кулака дитини.

У вашої дитини модний, красивий портфель? Зручний він? Скільки  важить? Краще, якщо дитина ходить в школу з ранцем. Портфель за спиною дозволяє тримати спину прямою і таким чином, сприяє формуванню правильної постави. Проводжаючи дитину до школи, переконайтеся в тому, що в   портфелі немає зайвих предметів.

Будьте прикладом:

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до свого здоров’я;

2. Ведіть здоровий спосіб життя;

3. Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гігієнічної гімнастики;

4. Практикуйте вдома систему оздоровлення всіх членів родини;

5. Організовуйте  сімейні прогулянки на природу;

6. Пам’ятайте, що здоровий спосіб життя – це активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині;

7. Не паліть і не вживайте спиртних напоїв в присутності дітей. Пам’ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії.

8. Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя. 

9.  Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров’я:

- виконувати різні фізичні вправи;

- правильно харчуватися;

- загартовуватись; 

- спілкуватися з друзями; 

- дотримуватися режиму дня; 

- знаходити час для розваг на свіжому повітрі. 

Ніна РОМАХ. 

Всі батьки хочуть  бачити свою дитину здоровою, щасливою, успішною. Тому  ніхто з них не буває байдужим до фізичного нездужання, проте  не завжди звертає увагу на психічний та психологічний стан дитини.

Фізичне, психічне та психологічне здоров’я настільки взаємопов’язані, що не можна окремо дати рекомендації з розвитку одного без урахування іншого.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 96

Прийшла весна. Ми знаємо, що її початок завжди мінливий і непередбачуваний. Такої пори ризик підхопити вірус значно вищий, аніж в зимовий холод. “Хворобливий” період календаря триватиме до кінця квітня.   

Початок весни ще дуже нестабільний з точки зору температурного режиму. І на зміну теплу може прийти різкий зимовий холод. Крім того, в теплі віруси розмножуються активніше, а людський організм, втомлений від снігу, вітрів і коротких світлових днів, вже не може повноцінно захищатися від них. Тому необхідно заздалегідь продумати план захисту від простудних захворювань і починати його втілювати в життя.

Світ вірусів постійно у русі, постійно змінюється. Особливо підступний в цьому сенсі вірус грипу, чим і поснюється висока частота виникнення епідемій. Хвороботворні мікроорганізми проникають в слизові оболонки носа, носових пазух, мигдалин і бронхів. Найчастіше  схильні до хвороб люди похилого віку і маленькі діти, у яких імунітет ще недосконалий. Захистити свій імунітет ми можемо.

Важливий принцип захисту від грипу та ГРВІ – комплексне використання засобів і методів профілактики. Важливо для всіх, але особливо для дітей, зменшити кількість контактів із джерелами інфекції, тому походи в гості при підвищеній захворюваності краще скасувати, але варто частіше гуляти на свіжому повітрі.

Частіше мийте руки: віруси поширюються не тільки повітряно-крапельним шляхом, вони можуть осідати на поверхнях, де тривалий час зберігають свою активність. Після зими така рекомендація не втрачає своєї актуальності, адже з потеплінням вірусів стає більше. Руки слід мити після вулиці, після туалету, перед їжею.

Загартовування значно знижує чутливість до застуди. Навіть більше – воно допоможе повністю уникнути застуди. Можна спробувати контрастний душ. Правда, варто робити це дуже акуратно, починаючи з невеликих перепадів температур, щоб не викликати спазм судин. Не забувайте регулярно провітрювати помешкання, офісні приміщення і т. д.

Незамінні в якості профілактики вітаміни. Йдеться про вітаміни А, Е, С. Приймати їх потрібно курсами по 10-14 днів кожного місяця осінньо-зимово-весняного сезону.

Важливо приділити увагу харчуванню. Організм виходить із зимової сплячки, і йому потрібні сили. Підвищити їх дозволить щоденне вживання овочів і фруктів – імунітет за допомогою такого заходу буде підтриманий по максимуму. Відомо, що найбільша кількість вітаміну С міститься в соку квашеної капусти, цитрусових (помело, грейпфрут, апельсин, лимон), ківі, журавлині. Дуже корисний салат зі свіжої капусти. Не забувайте давати дітям риб’ячий жир і пийте його самі.

Позитивну дію на організм справляє  щоденне вживання цибулі та часнику. Досить кілька хвилин пожувати зубчик часнику, щоб повністю очистити ротову порожнину від бактерій.

У шипшині найбільше  аскорбінової кислоти, причому, в сушеній шипшині її навіть вдвічі більше, ніж у свіжій.  

Полоскання горла і туалетні процедури для носа двічі на день допомагають механічно видалити віруси і бактерії, які потрапили разом з повітрям. Промивати можна сольовим розчином (1 чайна ложка солі на 250 мл води), відваром ромашки. Для захисту слизової оболонки носа візьміть на замітку такий рецепт: 3-4 зубчики часнику і 1/4 цибулі дрібно нарізають і заливають охолодженою прокип’яченою олією. Суміш настоюють 2 години і проціджують.

Для інгаляцій можна використовувати ефірні олії ялиці, сосни, ялівцю, полину. У цій справі може прислужитися аромолампа. Нехай вона починає насичувати квартиру фітонцидами, щойно дитина прийшла зі школи чи дитсадка. Дуже помічна річ – сольова лампа. Вона підвищує захист слизових оболонок дихальної системи. 

Марія ІВАНЮК.

Прийшла весна. Ми знаємо, що її початок завжди мінливий і непередбачуваний. Такої пори ризик підхопити вірус значно вищий, аніж в зимовий холод. “Хворобливий” період календаря триватиме до кінця квітня.   

Початок весни ще дуже нестабільний з точки зору температурного режиму. І на зміну теплу може прийти різкий зимовий холод. Крім того, в теплі віруси розмножуються активніше, а людський організм, втомлений від снігу, вітрів і коротких світлових днів, вже не може повноцінно захищатися від них.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 141

Ця книга – спогади очевидців, свідків про воєнні злочини росії проти України, про геноцид українського народу. І хочеться вірити в те, що пекло, яке пережили люди окупованих територій, закінчиться рано чи пізно на всій українській землі, просякнутій болем та втратами, і життя відродиться. Про це свідчить перше враження від книги, бо на фоні зруйнованих будинків у гнізді поселилась сім’я лелек. Навіть  птахи  вірять у перемогу добра над злом. 

Згадує Наталя Дєдова із Маріуполя. “Це місто –фортпост, який не давав змоги організувати сухопутний коридор від окупованих територій Донецької та Луганської областей до Криму. Стріляли зусібіч із землі, повітря та з моря. У будинках пропало опалення, світло, газ. За вікном – мінусова температура. Нікого з міста рашисти не випускали і не впускали. Їжу доводилось готувати у дворах на вогнищі. Жили в підвалах. Воду дощову збирали, сніг топили, щоб чаю зігріти. 

У наш будинок влучив снаряд. Від нього загинув мій чоловік, зруйнована повністю квартира. Здається, що в мене майбутнього нема. Я була шокована. Місто стало пеклом і могилою для тих, що опинялись під завалами.  А скільки лежало цивільних мертвих по вулицях, бо вороги за розвагу просто розстрілювали… 

Боляче пригадувати, але світ має знати, що у перші тижні війни у місті ще й відбувалися самогубства. Чимало людей літнього віку викидалися з вікон. Це ті, які були хворими, залежні від ліків, і ті, в яких не було запасів їжі. У місті не працювали аптеки і магазини. Це біль, глибока і болюча рана. Мені ніби серце вирвали, а назад не поставили. Загинуло щонайменше 22 тисячі людей цивільних. Врятував виїзд”. 

l

Херсонщина. Згадує Світлана Ігнатюк, бабуся 4 онучат. Іванкові 7 рочків, а він по-дорослому згадує тремтячим голосом: «Я подивився у вікно, як нас зупинили орки на посту (блокпості), а там величезне дуло танка наведено прямо на мене». Очки залилися сльозами,  і він прошепотів: « Так страшно…».  Бабуся Світлана, плачучи, доповнила: «Сиджу поруч і відчуваю, як його почало трясти. Я злякалась за дитину…». А 5-річний Платончик про перебування в підвалі розказував, як там було голодно і холодно: «Я там дуже хотів їсти». Майже 2 місяці бабуся у нервовому виснаженні за онуків. Десятирічній Варварі і 14-річній Даніелі довелося відрізати волосся й носити  шапки, щоб орки не зрозуміли, що то дівчатка, бо таких, як вони, в сусідніх селах ґвалтували. Діти були настільки перелякані, що Даніела на тиждень замкнулася й не розмовляла. Варвара почала  заїкатися.

l

Миколаївщина. Згадує Людмила Гавучак. “Кожне село в Україні  — то велика родина, де кожен вболіває за всіх і всі за долю одного. Наше село Мирне знаходиться за 30 км від Миколаєва, де розташований недалеко аеродром  «Авіабаза Кульбакине».  Можете собі уявити, що відбувалося в нашому селі 24 лютого ранком, коли на всі ці важливі інфраструктури посипали авіаударами путінські загарбники. Здавалось, що земля здригалась та йшла з-під ніг від усіх потужних вибухів,  а навколишній світ летить у прірву. 

Загинув молодий хлопчина. Все село вийшло на похорон і підтримати матір. До самого кладовища обстрілювали скупчення людей. Загинула жінка. Чоловік поховав біля хати, бо кладовище від нього було далеко. За селом укріпились хоробрі хлопці ЗСУ.  А біля опівночі вони відкрили вогонь по ворогах. На них пустили авіабомбу. Пролунали 2 потужні вибухи.  Хлопці замовкли. Це важко,  коли тебе роздирає біль душі зсередини, коли хочеться волати, впасти і ридати на колінах… 

Вони захищали свою землю, а їх по-звірячому вбила орда авіабомбами. «Боляче – сказало серце, забудеш —   заспокоїв час, але я буду постійно повертатися – прошепотіла пам’ять». Болем та втратами просякнута земля.

Односельці змушені були тікати із свого села, окупованого ворогами.  Залишали все добро, нажите роками, брали лише документи і дещо необхідне.  Корови, свині, собаки, коти, кури, гуси, качки випускали, щоб бігали, шукали собі їсти. А сам втікаєш від свого господарства. Коли вибралися, підійшли до тих виродків і питають: «Для чого нищите село, там уже нікого  немає й навіть ЗСУ». Відповідь шокує: «Нам дан пріказ унічтожать всьо, штоб нічто не осталось…».

l

Село Халимонове Бахмуцького району. Заїхало 120 танків. Мешканці села уже прощалися з життям, з родичами, друзями, бо дула танків розвернули на житлові будинки. На повний зріст боялися люди ходити в хатах, тому повзали по підлозі. 

Виявилось, що орки заблудили, а коли зрозуміли, помчали на Київ. А в селі В’язове окупанти знищили величезний зерновий елеватор.  Поламали там всі двигуни і потрощили обладнання. Дещо забрали з собою. Збитки на 1,5 млн. гривень. 

У селі  на Сумщині створили штаб. Нахабно грабували селян. Забирали харчі. В погребах розстрілювали консервацію. Забирали крупи, висипали на землю і топтали ногами. Так штучно створювали голод. Корів та свиней витягали з хлівів та різали на шашлики. «Як дикі варвари, — згадує Валентина Шевко, — розстрілювали будинки з гранатометів, танків, кулеметів, іншої зброї. У Тростянці спалили 5-поверховий будинок, зруйнувавши лікарню».

Харківщина. Згадує Наталка Шевченко. “Не було ніяких нормальних умов для життя. Голод, холод, але найгірше, що не було з білим світом зв’язку. А ворожа інформація була брехлива. Залякували людей, що вже всі міста їхні. В Ізюмі помирали не тільки від ворожих куль та вибухів багатотонних бомб, а й від холоду і голоду самотні, старі, хворі без ліків. А ховали їх прямо у дворі, в садку, в парку… Прикро, що як тільки вороги зайшли в місто, мали на руках списки атовців та поліції. Хтось злив, звичайно. Бо й такі були. Чоловіків забирали з собою і кудись вивозили. Місто знищили на 80 відсотків. Тіла вбитих лежали на вулицях. Згодом їх закопували в загальні захоронення”.

l

Рубіжне. Згадує керівник Луганської ОВА. У липні вороги влаштували пекло. Цілу ніч обстріли не стихали. Палали 27 будинків. Містянам не дають безпечно виїхати. Хто встиг виїхати, їх квартири мародерили, вибиваючи двері, забираючи все, що хотіли. «Промислове місто Рубіжне зруйноване вщент, вцілілих будівель немає. У дворах кладовища», — згадує Сергій Гайдай. Дехто таки вирвався на підконтрольну Україну аж через країни Балтії.

Черкащина. Згадує Михайло Підопригора. “Всі спроби країни-агресора поставити Україну на коліна є марними. Це щоденно підтверджують відважні захисники ЗСУ з незламною силою духу і цивільне населення, яке паралельно відкрило другий — всеукраїнський волонтерський фронт, що з початку війни надавав армії безмежну допомогу”. 

Черкаську землю називають нащадком і хранителем духовної спадщини Тараса Шевченка. Це  земля славетних козаків, і серед них – мешканці села Княжа Криниця. Це село сміливо можна помножити на тисячі українських сіл, які в тилу допомагають, роблячи свій безцінний вклад до наближення перемоги. 

Староста села — наймолодший серед всіх, в 21 рік йому громада довірила керівництво,  і не програла, бо допомагає не тільки з своїми людьми ЗСУ, а й навколишніми селами Уманівщини, налагоджує зв’язки із друзями-поляками, аби в перспективі створити для мешканців нові робочі місця. 4 роки він був на заробітках в Чехії. Бачив порядки та благоустрій за кордоном. Тож хоче, щоб не гірше було і в нас, маючи такі багаті землі і гарну природу. Волонтери доказали, що разом —  велика сила. 

Із початку війни для ЗСУ односельчани заготовили багато продукції:  пекли, варили, тушкували. 19 кабанчиків закололи, використали 22 мішки борошна, 1,4 тонни риби, 8 мішків цукру, 145 л олії… 

Такий гастрономічний «батальйон»  із 40 осіб щодня трудився для Перемоги. А вдома в’язали шкарпетки з любов’ю та молитвою, по-материнськи піклуючись про своїх захисників. А поляки, мало того, що приймали і обігрівали своєю турботою українців, вони привозили гуманітарку, їхня допомога безцінна. Польща чудово розуміє, що Україна не має права на програш, бо наступною буде вона.

l

Згадує Софія Розуменко:

“Залізничний вокзал у Києві. Тут і вдень,  і вночі не зупинявся потік біженців. За 15 днів війни Укрзалізниця евакуювала понад 2 млн. осіб. З них 226 тис. — за кордон. Найбільше з Києва та Харкова. Щодня з вокзалу виїжджали 80-90 тисяч біженців. Вокзал був переповнений. Волонтери цілодобово чергували і намагались допомагати. Всі налякані війною. Треба було всіх напоїти чаєм, кавою, нагодувати і психологічно підтримати. А ще ж посадити в потяги, в яких не було де стояти, навіть в тамбурах їхали. Туди – переповнені людьми, а назад гуманітаркою. 

Найбільше запам’яталися вареники із міста Луцька, упаковані у відерцях. Ними були забиті декілька купе. Більше 100 відерець. І це щоденно передавали. Ось які згуртовані та працьовиті в нас люди і милосердні, відгукуються на біду. Тут люди знаходили спокій і затишок, а також безпеку. Чим могли, допомагали. Дехто навіть напівроздягнутий був. І всіх треба було обігріти, нагодувати, одягнути. 

У наших складах було всього. Запам’ятався один тато з двомісячною дитинкою. Їхню маму вбили, а він не знав, що з немовлям робити. Дитя плаче, а він, розчавлений втратою дружини, не міг взяти себе в руки. Волонтери вчили, як міняти памперси, годувати сумішами і перемотувати немовля.

Нервові стреси доводили підлітків до такого стану, що на них нападав енурез,  мами просили і для них памперси. А якась бабуся тиждень не їла, її треба було обережно нагодувати, щоб не нашкодити. Все треба було врахувати, а волонтери розуміли, що це  — на їх плечах, і ніхто не буде отримувати за це зарплати. Все  робиться для допомоги людям, постраждалим в окупації. І волонтери вислуховували різні історії, а найбільша їм нагорода за це  — іскорки вдячності в очах людей. Оці взаємна любов і повага розтоплює серця, втілює віру і надію. А мертвому зізнання в любові вже не потрібні.

 Їздили волонтери і зараз їздять і на передову, ризикуючи життям, коли в роті пересихає, долоні мокрі, руки й коліна дрижать. Але зустріч з воїнами завжди — вершина задоволення при виконанні своєї місії. Один з героїв книги сказав: «Якщо ви робите щось прекрасне і велике, а цього ніхто не помічає,  – не турбуйтеся,  і Схід сонця – це взагалі найпрекрасніше видовище на світі, але більшість людей у цей час ще спить».

Валентина ОСТАПЧУК.

Ця книга – спогади очевидців, свідків про воєнні злочини росії проти України, про геноцид українського народу. І хочеться вірити в те, що пекло, яке пережили люди окупованих територій, закінчиться рано чи пізно на всій українській землі, просякнутій болем та втратами, і життя відродиться. Про це свідчить перше враження від книги, бо на фоні зруйнованих будинків у гнізді поселилась сім’я лелек. Навіть  птахи  вірять у перемогу добра над злом. 

Згадує Наталя Дєдова із Маріуполя. “Це місто –фортпост, який не давав змоги організувати сухопутний коридор від окупованих територій Донецької та Луганської областей до Криму. Стріляли зусібіч із землі, повітря та з моря. У будинках пропало опалення, світло, газ. За вікном – мінусова температура. Нікого з міста рашисти не випускали і не впускали. Їжу доводилось готувати у дворах на вогнищі. Жили в підвалах. Воду дощову збирали, сніг топили, щоб чаю зігріти. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 183

Конструктор LEGO сьогодні, без перебільшення, відомий усім дітям. 

Багато з них охоче проводять своє дозвілля, конструюючи із деталей будиночки, автомобілі, різноманітних персонажів. За результатами досліджень і спостережень вчені зробили висновок, що збирання конструктора позитивно впливає на дитину – більше, ніж малювання та ліплення з пластиліну. А світові методики початкової освіти доводять, що робота з ігровими наборами LEGO дозволяє молодшим школярам у формі пізнавальної гри отримати багато важливих знань, розвинути необхідні життєві навички ХХІ століття.

Саме тому LEGO-технології активно застосовуються у Новій українській школі. В рамках реформування освіти початкова школа отримала набори LEGO «Шість цеглинок» для кожного учня та набори «LEGO Play Box» на кожен клас. 

Учителі початкових класів ЗЗСО І-ІІІ ст. № 12 м. Ковеля використовують ігрові конструктори на уроках математики, української мови та читання, мистецтва, інтегрованого курсу «Я досліджую світ», за допомогою ігрових конструкторів наочно і доступно пояснюючи дітям навчальний матеріал, розвивають навички критичного мислення, пам’ять, увагу, вміння працювати в групі. 

Продовжується робота щодо  розвитку творчої особистості молодших школярів і в позаурочний час. Нещодавно у вестибюлі закладу була проведена виставка-конкурс «Планета LEGO», на якій були представлені LEGO-конструкції – індивідуальні та колективні роботи учнів початкової школи. Значну роботу щодо організації конкурсу здійснили усі класоводи 1-4-х класів, педагог-організатор Ірина Шворак.

Демонстрація талантів у галузі конструювання привабила багатьох відвідувачів, які із задоволенням розглядали LEGO-експонати, ділилися враженнями із друзями. Учні початкових класів продемонстрували майстерність, фантазію, уміння втілювати творчі ідеї у конструкторах. На виставці були представлені моделі транспорту (автомобілі, літаки, гелікоптери, кораблі тощо), казкові будиночки, декоративні панно.

Молодші школярі представили моделі рослин, птахів, тварин, державні та народні символи України із цеглинок  LEGO, а сюжетні композиції захоплювали оригінальним творчим задумом та майстерністю виконання.

Члени журі, головою якого був директор школи Ігор Щур, визнали переможцями виставки-конкурсу у колективному заліку такі класні колективи: 2-В (класовод Оксана Галайко), 3-А (класовод Наталія Ягодинець), 3-Б (класовод Олена Рибачук), 4-А (класовод Ірина Антончик), 4-В (класовод Ольга Яневич). 

У індивідуальному заліку найкращими визнано 36 робіт, зокрема, переможцями стали Уляна Павлюк (1-А клас), Жан Кубський (1-В клас), Уляна Ковальчук та Вероніка Лябук (1-Г клас), Тимофій Малюк (2-А клас), Марія Большакова (3-Г клас),  Марія Лагасюк (4-Б клас), Марко Головій та Макар Лов’ян (4-Г клас). Усі переможці та учасники заходу були нагороджені грамотами школи.

Виставка «Планета LEGO» принесла багато позитивних емоцій її учасникам та відвідувачам, тож бажаємо шанувальникам LEGO натхнення та нових творчих ідей.

Людмила ЛЯШУК,

заступник директора з навчально-виховної роботи  ЗЗСО І-ІІІ ст. № 12.

Фото з архіву школи.

Конструктор LEGO сьогодні, без перебільшення, відомий усім дітям. 

Багато з них охоче проводять своє дозвілля, конструюючи із деталей будиночки, автомобілі, різноманітних персонажів. За результатами досліджень і спостережень вчені зробили висновок, що збирання конструктора позитивно впливає на дитину – більше, ніж малювання та ліплення з пластиліну. А світові методики початкової освіти доводять, що робота з ігровими наборами LEGO дозволяє молодшим школярам у формі пізнавальної гри отримати багато важливих знань, розвинути необхідні життєві навички ХХІ століття.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 176