Промивка систем опалення. Ремонт, чистка, промивка котлів, колонок, бойлерів. 

Тел.: 068-733-80-62, 050-55-63-733.

 

Продам квартиру малосімейного типу (біля оптового ринку). 2 поверх із п'яти. Ремонт.  Залишаються деякі меблі.  
Тел.: 066-4311151, 097-8П
Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 21 – 27 вересня

Погода в Ковелі 21 – 27 вересня

21/09/2023 0

Четвер. Ясно. Температура: 27оС.  Вітер  південний помірний.
В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура: 17оС.   Вітер  південно-східний  слабкий.
П'ятниця. Ясно. Температура:  28оС.  Вітер  південно-східний помірно сильний.
В ніч на суботу. Ясно.  Температура: 17оС. Вітер південно-східний слабкий.
Субота. Ясно. Температура:  29оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура:  17оС.  Вітер    південно-східний слабкий. 
Неділя. Хмарно, можливий  дощ.  Температура: 18оС.  Вітер  північно-західний   помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура:  11оС.  Вітер   північний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура:  21оС.  Вітер  південний  помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність.   Температура: 130С.  Вітер    південно-західний  слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 23оС.  Вітер   західний  помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 13оС.  Вітер  північно-західний слабкий.
Середа. Хмарно. Температура:  17оС.  Вітер північно-західний помірний.
Четвер. Ясно. Температура: 27оС.  Вітер  південний помірний.
В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура: 17оС.   Вітер  південно-східний  слабкий.
П'ятниця. Ясно. Температура:  28оС.  Вітер  південно-східний помірно сильний.
 

Повідомлення в номер

“Смілива гривня – 2023”

“Смілива гривня – 2023”

21/09/2023 0

Національний банк України ініціював початок нової хвилі благодійної акції "Смілива гривня". Протягом наступних трьох місяців – з 4 вересня до 30 листопада 2023 року – по всій Україні триватиме збір монет номіналами 10, 50 копійок та 1, 2, 5 і 10 гривень. Сума зібраних коштів буде перерахована на потреби Збройних Сил України. 
Благодійна акція "Смілива гривня" насамперед спрямована на дітей та молодь. Саме вони стали рушійною силою під час першої хвилі акції, що відбулася у 2022 році. Минулого року до неї долучилися понад 2 400 колективів, із них 81 % – це навчальні заклади. Здебільшого це стало можливим завдяки зусиллям педагогів, які  заохочували дітей та їхніх батьків до благодійності.
Тож і цьогорічний благодійний збір монет, ініційований Національним банком, сприятиме розвитку серед молоді культури благодійності, яка є складною частиною фінансової культури, а також сприятиме мобілізації коштів для підтримки Збройних Сил України.
Наразі в обігу перебуває 14,3 млрд. монет на суму більше 6 млрд. грн. Значна  кількість розмінних монет, зокрема монет номіналом 10 коп. та 50 коп. (28,3% та 9,2% від загальної кількості монет в обігу відповідно) часто не використовується громадянами для готівкових розрахунків та лежить у скарбничках чи кишенях. Водночас ці кошти можуть допомогти українським захисникам боронити країну від російського загарбника.
Отже, з 4 вересня до 30 листопада 2023 року кожен зможе долучитися до акції: зібрати монети і принести їх до відділень банків-партнерів – АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Ощадбанк" та АТ "ПУМБ" – не лише в Києві, але майже в усіх регіонах країни, де працюють ці банки, зважаючи на безпечні умови роботи.
Також доречною буде організація колективного благодійного збору коштів у навчальних закладах, серед громад певного району, житлового комплексу, на роботі або в інших спільнотах.
Адреси відділень банків-партнерів акції, у яких можна здати зібрані монети, а також детальні умови участі в акції зазначені на сайті «Смілива гривня». (https://promo.bank.gov.ua/brave-hryvnia/)
Вл. інф.
Національний банк України ініціював початок нової хвилі благодійної акції "Смілива гривня". Протягом наступних трьох місяців – з 4 вересня до 30 листопада 2023 року – по всій Україні триватиме збір монет номіналами 10, 50 копійок та 1, 2, 5 і 10 гривень. Сума зібраних коштів буде перерахована на потреби Збройних Сил України. 
 

Повідомлення в номер

“Волинь-Кальвіс” працює на Перемогу

“Волинь-Кальвіс” працює на Перемогу

21/09/2023 0

На першій сторінці сьогоднішнього номера "Вістей Ковельщини" опубліковано вітання голови Наглядової ради ТОВ "Волинь-Кальвіс", Голови роботодавців міста Ковеля, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки Анатолія Мироновича Понікарчука з нагоди Дня машинобудівника, яке, за традицією, в нашій країні відзначають у четверту неділю вересня.
Важко щось додати до цих щирих і проникливих слів, написаних людиною з багатим професійним і життєвим досвідом, авторитетною і знаною особистістю в Україні, з чіткою патріотичною позицією. Хочемо лишень зазначити, що Анатолій Миронович доклав і докладає багато зусиль до того, щоб  підприємство з року в рік  досягало високих виробничих успіхів, робило вагомий внесок у  зміцнення економічної могутності держави, що нині, в час жорстокої кровопролитної війни з путінською росією, має особливе значення.
"Волинь-Кальвіс", його керівництво, науково-технічні працівники і робітничий колектив всіма можливими силами і засобами допомагають Збройним Силам України, беруть активну участь у волонтерському русі, а ряд трудівників відстоює суверенітет і територіальну цілісність країни зі зброєю в руках.
Про трудові будні Товариства розповідають світлини, які ви бачите і які люб'язно надані Анатолієм Понікарчуком на прохання редакції. Тож нехай щастить машинобудівникам "Волинь-Кальвісу" в подальшій роботі, а довгоочікувана Перемога, яку вони наближають своєю сумлінною працею, швидше прийде на українську землю!
Наш кор. 
На першій сторінці сьогоднішнього номера "Вістей Ковельщини" опубліковано вітання голови Наглядової ради ТОВ "Волинь-Кальвіс", Голови роботодавців міста Ковеля, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки Анатолія Мироновича Понікарчука з нагоди Дня машинобудівника, яке, за традицією, в нашій країні відзначають у четверту неділю вересня.
 

Повідомлення в номер

Людство приречене

Людство приречене

21/09/2023 0

В дитинстві та й у юні літа я щиро вірив у те, що в світі все відбувається згідно із волею Всевишнього і відповідно до законів Божих, на основі яких написані закони людські.
Чому я так думав? Бо знав, що є 10 заповідей Господніх, яких має неухильно дотримуватися кожна людина. А якщо не дотримуватимемося, то кара Божа неминуча.
Вірив я і в те, що за законами Божими  живуть усі люди, а найперше – правителі світу сього, починаючи від президентів країн і закінчуючи пересічними громадянами цих країн. А слідкує за світовим порядком духовенство  найвищого рівня – Папа римський, ієрархи Православної, Католицької і Греко-католицької церков, як зрештою, поводирі інших релігійних течій.
Однак в  міру того, як я дорослішав (фізично, морально, духовно), все більше переконувався у тому, що мої уявлення про людську спільноту – ілюзія, яка далека від реальності, як сузір'я Кассіпеї від Землі. На словах проголошуючи хвалу Богові (точніше – богам), клянучись у вірності їх заповідям, лідери світу живуть за своїми "законами" і "понятіями".
Виявляється,  світовий устрій, його основоположні принципи – це всього-на-всього міраж, фата моргана, за яким нічого не стоїть. І сила й правда не у  того, хто шанує Закон, верховенство права, а  у того, хто їх нахабно порушує. А порушує через те, що знає: за це ніякого покарання не матиме.
l
Не буду надто заглиблюватись в історію, а оперуватиму фактами новітньої історії:  1945 року, по завершенню Другої світової війни,   створена Організація Об'єднаних Націй, членами-засновниками якої була 51 держава, в тому числі Україна. Мета її діяльності – підтримка  миру й міжнародної безпеки, розвиток співробітництва між державами світу. Свою діяльність ООН здійснює на основі Статуту, підтриманого  і визнаного  всіма країнами-членами.
Якщо постаратися коротко сформулювати  суть і головний зміст роботи цієї  поважної міжурядової організації, то можна помітити, що принципи її  роботи  мало чим відрізняються від проголошених Божих заповідей: не вкради, не вбий, не забажай чужого і т.д., і  т. п.
І що? А майже нічого. Бо не було такого року, коли б у світі не спалахували криваві військові конфлікти. Ними обурювались, їх засуджували, приймали різного роду рішення і документи, але кров людська, яка лилася рікою, практично не зупинялася ні на мить.
Не хочу перевантажувати свої  нотатки, але деякі військові конфлікти згадаю. 1945-1954 р. р. – перша індокитайська війна, 1947-1949 р. р. – перша арабо-ізраїльська війна, 1950-1953 р. р. – корейська війна, 1954-1962 р. р. – Алжирська війна; 1956 р. – Суецька криза; 1957- 1975 р. р. – війна у В'єтнамі; 1956 р. – придушення радянськими військами угорської революції; 1968 р. – вторгнення військ Варшавського договору в Чехословаччину; 1979-1989 р. р. – афганська війна за участю СРСР; 1991-2001 р. р. – югославська війна; 1994-1996 р. р. та 1999-2009 р. р. – перша і друга Чеченські війни  за участю росії.
l
Чесно кажучи, ці війни не завжди торкалися українців (крім хіба афганської війни). Тому близько до серця ми не брали ті події, хоча іноді задумувалися над запитанням: для чого  існує ООН, коли вона не спроможна  запобігти кровопролиттю і захистити право своїх членів на свободу, незалежність і територіальну цілісність? Яка її роль – конструктивна чи деструктивна у періоди воєнного протистояння?
Ці питання з особливою гостротою постали на порядку денному у  2014-2015  роках, коли росія анексувала  Крим і розпочала  терористичну операцію на Донбасі й Луганщині. Адже жодній людині, котра  вміє думати й аналізувати, не був зрозумілим той факт, що визнані світовим співтовариством кордони України, її Незалежність можуть бути легко й безкарно порушені російським зухвалим агресором.  А хочу нагадати, що нашу державу як незалежну і суверенну визнали понад  200 країн світу. Непорушність її кордонів гарантують десятки    міжнародних угод,  в основі яких – Гельсінкські угоди 1975 року.
Однак події тих років не стали приводом для тривоги ані для ООН, ані для ОБСЄ, ані для інших, здавалось би, впливових міжнародних інституцій.
Зрозумівши це, путін 24 лютого 2022 року розпочав широкомасштабне вторгнення в незалежну, суверенну, демократичну державу Україну. І хоча так звана "спеціальна операція" пішла не за планом, бо на герць із ворогом повстали мужні українські Герої, кровопролиття не зупинено до цих пір. Міжнародна спільнота хоч і  надає допомогу Збройним Силам України, але далеко не всю  і далеко не в  повному  обсязі. Яскраво простежується тенденція, про яку я написав вище: говорити одне, робити друге, а  думати третє.
Незважаючи на те, що путінська московія не приховує свого злочинного наміру – знищити Україну та її народ, тобто вчинити акт геноциду української нації, чиновники з ООН не бачать у цьому нічого страшного. Її Міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні, не  знайшла  “достатньо наявних  доказів” того, що в країні відбувається геноцид. Про це сказав голова комісії на пресконференції у Києві 4 вересня ц. р. Його твердження інакше, як блюзнірством,  не назвеш, адже раніше ООН підтвердила:  з початку російського вторгнення в Україні загинуло майже 10 тисяч цивільних осіб! Страшна цифра, але не для всіх.
З цього приводу радник глави офісу Президента Михайло Подоляк заявив, що "ООН демонструє безперервний майстер-клас  політичної беззубості та  непрямого заохочення злочинця. За логікою комісії, повномасштабна війна  та знищені українські міста й села – це в межах допустимого "не геноциду".
l
Які ж причини такої поведінки деяких світових лідерів?  Абсолютне ігнорування інтересів людства, яке стоїть на порозі цілковитого знищення, страх перед путіним та буквально тваринний  переляк, який паралізує їх волю, викликає бажання будь-що знайти "компроміс" із посланцем диявола, аби врятуватися самому. Це ті самі причини, які призвели до війн, які ми згадували вище, адже практично в кожній  із них бачимо "руку  кремля".
Що ця "рука" залізна і кривава, знаємо всі. Але рано чи пізно її слід обрубати, доки вона, наче жорстока кобра, не задушила не тільки демократію, а й саме життя на планеті. Але бажано, як вважає дехто на Заході,  щоб це робили самі українці, що вже зазнали страхіть геноциду, а не ми – білі і пухнасті, що живуть за принципом "моя хата скраю".
Лякані-перелякані європейці дедалі більше демонструють  свої боягузливість, і запроданство. Свідчення цього знаходимо в країнах, які знаходяться неподалік нас. Ось деякі приклади. Цими днями українські ЗМІ  повідомили, що на території Румунії впали російські безпілотники, спричинивши вибухи. Влада Румунії, до кінця не з'ясувавши  ситуацію, поспішно заявили, що ніякі безпілотники там не падали і вибухів не було. 
Подібний випадок мав місце у Польщі, де впала московитська ракета. Польські чиновники в один голос заявили, що нічого подібного не трапилося. Дехто навіть стверджував, що то була українська ракета. Наслідки такого твердження стали не дуже приємними для наших земляків, які в той час заробляли на прожиття у сусідів за Бугом. Знайома пані розповідала, що фермер, у якого вони були на заробітках, вголос називав українців "вбивцями".
Найцікавіше ж полягає у тому, що згодом польські журналісти виявили, що впали таки уламки російської ракети. Таке ж визнання зробив і президент Румунії, який буквально кілька днів перед тим заявляв, що в них "нічого не падало і не вибухало".
Загальновідомо, що у Східній Європі одним з найбільш "вірнопідданих" служок путіна є угорський прем'єр Орбан, котрий аж із шкіри пнеться, щоб догодити кремлівському карлику і будь що образити Україну, її патріотів, котрі зі зброєю в руках стали на захист своєї держави. Виявляється, однак, що підлабузників і боягузів не надто шанують  і московити.
Підтвердженням цього стала презентація  нового російського підручника з історії, написаного  відомим українофобом, помічником президента РФ мединським та вірнопідданим "істориком" торкуновим.
Незважаючи на те, що в підручнику історії Угорщини трактуються в дусі радянської пропаганди і події 1956-го року охарактеризовані "як добре сплановані дії західних спецслужб", а повстанці названі "радикалами", угорська влада мовчки "проковтнула" образу.
І лише після того, як галас здійняли преса і опозиційні політики, звинувачуючи московитів у перекручуванні  історії, угорська влада спромоглася невиразно прокоментувати цю подію, боячись образити кремль. Однак сам Орбан сором'язливо промовчав, бо, як написала нещодавно "Європейська правда", "для нього, схоже, неприпустимість сварки з путіним зараз є куди вагомішою, ніж захистити  честь Угорщини", не кажучи вже про  честь України. 
l
Загальновідомо, що поганий мир кращий  від хорошої війни. Але й мир буває різний. Саме до "поганого миру" шляхом поступок росії закликають Україну деякі західні політики, при цьому ганебно принижуючись перед путіним, про що ми вище частково згадали. Вони забувають чи просто не хочуть зрозуміти, що путінська банда  – це зграя світових терористів, які  готові знищити все живе на Землі заради своїх імперських амбіцій.
Постає запитання:  невже людство  приречене? 
Так, якщо і далі не наважиться  говорити правду про ситуацію, яка склалася у світі, не виявлятиме твердості у ставленні до військових злочинців типу правителів московії, Північної Кореї, Ірану та деяких інших країн – спільників путіна. І якщо так не відбудеться, то ніякі моральні принципи, загальнолюдські цінності, Божі заповіді не стануть на перешкоді вбивцям міжнародного масштабу. Бо вони служать не силам світла, а силам люцифера. І правило про ліву щоку, яку слід підставити, коли тебе вдарять у праву, тут ніяк не підходить. На превелике розчарування віруючих християн.
Маркіян ІВАЩИК.
P.S. Якщо до політичних катаклізмів, які руйнують світ, додати природні (катастрофи, повені, землетруси, посухи та ін.), що останнім часом стали повсякденною реальністю, то запитання, винесене у заголовок цих нотаток, не здасться таким вже й наївним.
М. І.
В дитинстві та й у юні літа я щиро вірив у те, що в світі все відбувається згідно із волею Всевишнього і відповідно до законів Божих, на основі яких написані закони людські.
Чому я так думав? Бо знав, що є 10 заповідей Господніх, яких має неухильно дотримуватися кожна людина. А якщо не дотримуватимемося, то кара Божа неминуча.
Вірив я і в те, що за законами Божими  живуть усі люди, а найперше – правителі світу сього, починаючи від президентів країн і закінчуючи пересічними громадянами цих країн. А слідкує за світовим порядком духовенство  найвищого рівня – Папа римський, ієрархи Православної, Католицької і Греко-католицької церков, як зрештою, поводирі інших релігійних течій.
   

Повідомлення в номер

Звитяжний голос Лесі Українки

Звитяжний голос Лесі Українки

21/09/2023 0

Світлу, глибоку і непорушну пам'ять залишила по собі Леся Українка. Не підлягає забуттю її ім'я на Ковельщині, про що постійно сповіщає газета "Вісті Ковельщини".
Поетеса на весь світ заявила, що вона не просто Леся, а Леся Українка, яка з болем у душі написала:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз 
на Вкраїну.
Поглянуть ще  раз  на рідну
 країну,
Поглянути ще раз на синій 
Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені
 все одно…
Так і чується, як у Тараса Шевченка. "Мені однаково, чи буду я жить на Вкраїні, чи ні….". Поетеса переживала за тяжку долю народу, але вона закликала не до ридань, а до рішучої дії, смертельної, до перемоги або до загину. 
Недоля Вітчизни викликала у неї гнітючі настрої, але  сльози не допоможуть, бо "що сльози, там, де навіть крові мало". Які ж актуальні думки на сьогодення! З усією пристрастю свого зболеного серця закликає не коритись  темній силі. Яка мудра порада,  коли   ненаситний ворог плюндрує рідну землю! 
Закохана у рідний край, вона з болем прощалась з дорогим серцю волинським рідним куточком, коли доводилось їхати в далекі чужі краї, бо навіть дим курної волинської хати був для неї солодким та коханим. Лесиної любові до рідного краю, Лесиного завзяття не зламало ніщо. Україні вона віддала все, що мала: і талант, і серце, і свої недовгі дні… І цим поетеса виховує інших.  
Любов до рідного краю непідвладна  ні відстані, ні  часу. А  генії мають одну дату – день народження.  Тому і організовують вдячні нащадки, шанувальники    таланту геніальної Лесі Українки різноманітні заходи, як от етнофестиваль "На гостини до Лесі". Із великою повагою і вдячністю до організаторів етнофестивалю читаю: "На підтримку ЗСУ", бо, як висловився Анатолій Семенюк: 
Є честь – покласти голову в бою
За рідний край, за Батьківщину.
І є ганьба, яка любов святу
Втопила в зраді, як 
Іуда Бого-Сина.
Ми молимося за прозріння всього народу, виховуємо патріотів і віримо в щасливішу долю рідного народу. 
Жила у Голобах родина Приступлюків. Син Віктор – військовий. Працював  і живе в Одесі. Дочка і онучка у час війни виїхали у США. У вишиванках пішли в театр. І раптом  перед ними постала жінка з питанням: "Ви Україна?".  Почувши ствердну відповідь, стала перед ними на коліна… В інтернеті з’явилися слова Юлі – матері. "Це не перед моїми дітьми людина стала на коліна, а перед нескореною Україною…".
Викликають захоплення і  повагу маленькі українці, які  продають смаколики, лепеху (аїр),  збирають кошти для  армії, все для Перемоги. Це додає бійцям сили, винахідливості, сміливості, бо знають,  за кого воюють.
"Любов к отчизні де героїть, там сила вража не  устоїть, там грудь сильніша од гармат". Тому  Перемога  буде за нами!
Лідія ГАРЛІНСЬКА,  
вчитель-методист, ветеран праці.
l
НА СВІТЛИНІ: учасники етнофестивалю “На гостини до Лесі”.
Фото з архіву Колодяжненської сільської ради.
Світлу, глибоку і непорушну пам'ять залишила по собі Леся Українка. Не підлягає забуттю її ім'я на Ковельщині, про що постійно сповіщає газета "Вісті Ковельщини".
Поетеса на весь світ заявила, що вона не просто Леся, а Леся Українка, яка з болем у душі написала:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз  на Вкраїну.
Поглянуть ще  раз  на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій  Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно…
 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").