Повідомлення в номер

12/09/2019 0

– Наш тато – найрідніший, найкращий, найсильніший, найдобріший, найтерплячіший і наймогутніший, – немов пташенята, навперебій щебечуть, розповідаючи про свого батька Руслана Янчара, син Олександр, красуні-донечки Богданка та Оксанка.
Справді, для кожної дитини, тато є завжди героєм. Він – герой, коли ремонтує зламану іграшку, готує смачну вечерю, рятує від різних прикрощів чи навіть від падіння з велосипеда. А для дітей, батько яких служить у Збройних Силах України, тато – подвійний герой.
Руслан Янчар – старшина Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату. Його поважають колеги по службі за чесність, порядність, відповідальність, силу волі і бойовий дух.
В 2017 році Руслан Федорович боронив Батьківщину на Сході нашої країни у м. Торецьку під Горлівкою, а нині сумлінно несе військову службу у військкоматі.
Діти Руслана та Галини Янчарів ходять до ліцею № 7 м. Ковеля: старший син Олександр – у десятий клас, середня дочка Богдана – у сьомий, а наймолодша Оксанка – у третій.  Сестрички змалечку займаються народними танцями в ансамблі "Барвінок". Дружина Галина – турботлива і любляча, постійно турбується про них, і про коханого чоловіка. Вся сім'я Янчарів наступної неділі, 15 вересня, щиро вітатиме Руслана Федоровича із святом – Всенародним днем батька. 
Впевнені, що і в інших родинах Ковельщини гідно, вшанують батьків, які для кожної  з них є опорою, підтримкою, захисником.
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: Руслан ЯНЧАР разом з дітьми і дружиною.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
– Наш тато – найрідніший, найкращий, найсильніший, найдобріший, найтерплячіший і наймогутніший, – немов пташенята, навперебій щебечуть, розповідаючи про свого батька Руслана Янчара, син Олександр, красуні-донечки Богданка та Оксанка.
Справді, для кожної дитини, тато є завжди героєм. Він – герой, коли ремонтує зламану іграшку, готує смачну вечерю, рятує від різних прикрощів чи навіть від падіння з велосипеда. А для дітей, батько яких служить у Збройних Силах України, тато – подвійний герой.
Руслан Янчар – старшина Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату. Його поважають колеги по службі за чесність, порядність, відповідальність, силу волі і бойовий дух.
В 2017 році Руслан Федорович боронив Батьківщину на Сході нашої країни у м. Торецьку під Горлівкою, а нині сумлінно несе військову службу у військкоматі.
Діти Руслана та Галини Янчарів ходять до ліцею № 7 м. Ковеля: старший син Олександр – у десятий клас, середня дочка Богдана – у сьомий, а наймолодша Оксанка – у третій.  Сестрички змалечку займаються народними танцями в ансамблі "Барвінок". Дружина Галина – турботлива і любляча, постійно турбується про них, і про коханого чоловіка. Вся сім'я Янчарів наступної неділі, 15 вересня, щиро вітатиме Руслана Федоровича із святом – Всенародним днем батька. 
Впевнені, що і в інших родинах Ковельщини гідно, вшанують батьків, які для кожної  з них є опорою, підтримкою, захисником.
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: Руслан ЯНЧАР разом з дітьми і дружиною.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ. 


Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 12-18 вересня

Погода в Ковелі 12-18 вересня

12/09/2019 0

  Погода в Ковелі 
12-18 вересня 

Погода в Ковелі  12-18 вересня 

Четвер.  Мінлива хмарність, невеликий дощ.  Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура: 12оС. Вітер північно-західний слабкий.
П'ятниця. Мінлива хмарність.   Температура: 22оС. Вітер  західний помірно сильний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 16оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер  північно-західний сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність.   Температура: 13оС. Вітер західний помірно сильний.


Повідомлення в номер

А ліс шумить любов'ю і добром…

А ліс шумить любов'ю і добром…

А ліс шумить любов'ю і добром…

Ліс – доброта, любов 
і свято,
Скарбниця дивная
 природи –
Краси й поживи тут
 багато,
Тут ключ розгадки світа 
і буття.
Якщо розмалювати ландшафтну карту Ковельщини за природними ознаками, то на ній переважатимуть жовті та зелені кольори. Жовтий – це поля, засіяні житами й пшеницями, в пору дозрівання, а зелене, куди не кинь оком, – ліси, ліси і луки.
Ліс – неоціненне багатство. Це легені наші. Він годує грибами, ягодами, лікує цілющими травами, а ще дає матеріали на будівництво житла. Відпочинок у лісі та оздоровлення неперевершені.
Словом, частина раю на Землі, Богом  даного.
l
Сьогодні ми насичені інформацією про розкрадання масового багатства, несанкціоновані  та надмірні вирубки, порушення екологічного  природного балансу.
Напередодні свята Дня працівників лісу я розмовляю з директором СЛАТ "Тур" Олександром Смалем.
– Олександре Петровичу, в кількох словах розкажіть, як працює Ваше лісове підприємство?
– В умовах всеукраїнської економічної кризи всім нелегко. Виживаємо. Були місяці вкрай важкі. Сьогодні вийшли на позитивний баланс господарювання.
– А що гальмує ритмічну роботу?
– Неврегульований ринок збуту продукції.
– Географія поставок ваших виробів широка?
– Італія, Німеччина, Литва, Польща, Ірландія, Волинь, і, звичайно, Ковельщина.
– А який основний вид продукції відправляєте замовникам?
– Європалєтна дошка, точені вироби, тирсобрикети, дрова та інше.
– Я так розумію: дрова тільки в нас, а європалєти – за кордон.
– Чому? Дрова ми поставляли до Польщі на їхні теплостанції. Круглий точений ліс замовляють ірландські фірми   для огорожі. Такий окультурений "стовпчик" у них слугує щонайменше 30 років.
– У вік використання газу та енергії Сонця, хто є найбільшим замовником дров?
– Значні обсяги  замовлень на дрова (приблизно 40 %) маємо від "Ковельтепла", "Ковельсільмашу" Ковельського хлібокомбінату, шкіл району та інших підприємств і організацій.
– У минулому році я брав на пробу до свого твердопаливного котла тирсобрикети. Чудово! О 23.00  год. завантажив відро у котел, а батареї  були теплі  до 8.00 год.  ранку. Виробляєте цю продукцію в достатній кількості?
– Влітку попит незначний, тому запускаємо виробництво у вересні.
– Нагальне питання, яке цікавить людей, – це баланс вирубки і відновлення лісу. Баланс позитивний?
– Звичайно. У нас за цим суворий контроль. За вісім місяців цього року посадили майже 180 гектарів лісу. Санітарно-оздоровчі заходи провели на площі 828 гектарів. А ліквідної деревини заготовили всього 32 тисячі кубічних метрів.
– З виробничої діяльності хто має дивіденди?
– Держава від податків отримує в загальному 10 мільйонів гривень, ОТГ і сільські ради – один відсоток від лісової площі, єдиний соціальний внесок 2,9 млн. грн.
Працівники лісового господарства отримують зарплатню в середньому 7-8 тисяч гривень. Те, що залишається, спрямовуємо на внутрішні потреби: реконструкцію котельні, облаштування сушарок, оплату енергоносіїв тощо.
– Ліс – не тільки сосна, вільха і дуб, а й неповторна фауна – лось, кізка, кабан. Як з цим?
– Для любителів полювання функціонує мисливське господарство. Водночас воно опікується тваринним світом, підгодовує братів наших менших. Якщо кабан дає собі раду в харчах, то кізки потребують допомоги. Корм вирощуємо  на вільних землях самі – сіємо пшеницю, овес, топінамбур. Заготовляємо віники з кропиви (теж для корму). Ця дільниця у нас збиткова, але ми розуміємо, що збереження фауни є завданням пріоритетним і відповідальним.
– Індивідуальні замовлення приймаєте?
– Аякже. Можемо виготовити двері, ліжка, дошку-вагонку, плінтуси, рейки, стругану просту дошку і багато чого іншого.
Нещодавно отримали замовлення від харків'ян на виготовлення дерев'яних бочок-купель для купання на 5-6 осіб. Такий собі  банний оздоровчий чан-ванна.
– Така забава вельми вартівна?
– Це як для кого. 20 тисяч гривень за один виріб для заможних людей цілком прийнятна сума.
– Реформи не лякають? Окремі спроби таких змін в минулому колектив переживав.
– Реформи "згори" ніколи не були ефективними. Працівники лісу знають свої проблеми і в збиток собі працювати не будуть. Ми ж у постійному пошуку ефективного господарювання.
– Справді, за усім стоїть людина, її розум, її любов до дорученої справи. Напередодні професійного свята назвіть кращих?
– Це надважке завдання. На підприємстві працює майже 200  трудівників. Кожен намагається працювати добре. Серед кращих – Федір Проступчук, лісничий Підрізького лісництва; Станіслав Гуловський, лісничий Голобського лісництва; Віктор Воробей, головний лісничий; Володимир Антонюк, начальник мисливської дільниці; Віктор Гурін, єгер та багато інших.
Я щиросердечно дякую за плідну і корисну працю всім членам колективу. Вони заслуговують на це.
– А що б Ви побажали з нагоди свята?
– Міцного здоров'я, безхмарного мирного неба та любові до лісу, родини і України.
– Що ж, і Вам, Олександре Петровичу, – благословення Господнього на всі Ваші плани і звершення. Хай щастить!
Розмову  вів 
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото Ольги Стеблевець.
Ліс – доброта, любов  і свято,
Скарбниця дивная  природи –
Краси й поживи тут багато,
Тут ключ розгадки світа  і буття.
Якщо розмалювати ландшафтну карту Ковельщини за природними ознаками, то на ній переважатимуть жовті та зелені кольори. Жовтий – це поля, засіяні житами й пшеницями, в пору дозрівання, а зелене, куди не кинь оком, – ліси, ліси і луки.
Ліс – неоціненне багатство. Це легені наші. Він годує грибами, ягодами, лікує цілющими травами, а ще дає матеріали на будівництво житла. Відпочинок у лісі та оздоровлення неперевершені.
Словом, частина раю на Землі, Богом  даного.
ххх
Сьогодні ми насичені інформацією про розкрадання масового багатства, несанкціоновані  та надмірні вирубки, порушення екологічного  природного балансу.
Напередодні свята Дня працівників лісу я розмовляю з директором СЛАТ "Тур" Олександром Смалем.


Повідомлення в номер

Літопис визвольної боротьби Сергія Уса

Літопис визвольної боротьби Сергія Уса

Літопис визвольної боротьби Сергія Уса

Сергій  Ус мешкає в селі Стобихва, що на Камінь-Каширщині. Село далеке від «цивілізації», але благодатне для творчості.
Хто знає, що діється в надрах людського єства? В якусь мить настає прозріння, і ти бачиш сенс життя в іншому вимірі. Тоді всі сили, розум, невгамовний дух  – генеруються у новий вмотивований сенс діяльності.
Так сталося, що Сергій Ус захопився краєзнавством. «Протоптав доріжку» до таємних архівів  СБУ і вирішив їх оприлюднювати для широкого загалу.
Кого не зацікавить тема  боротьби українців за волю і незалежність на основі реальних документів?
28 серпня ц. р. автор  завітав у читальний зал центральної районної бібліотеки з презентацією книги «Хроніка Волинського Полісся» (на знімках).
Приходить час, і пам’ять знову й знову випробовує нас на терезах долі – воля чи смерть? До нас, сучасних, ХХІ століттям просвітлених, мов із темної печери  виходять привиди минулого. Вони проникають в наші душі. Асоціації різні: в одних жевріє виправдання, в інших бурхає енергія звинувачень у злочинах проти  людини і нації.
Краєзнавця-дослідника  представила  присутнім ведуча Ольга Бичковська. Це не заспів зустрічі, а реквієм по братовбивству і жахіттях повоєнної пори. Застерігаю – читати для дітей до 16 років не бажано.
Послухаймо:
– Не вчимось на уроках історії, тому все повертається на круги своя – знову маємо війну на Сході. Забуваємо, що над нами двоголовий російський орел кружляє, який не прощає байдужості. Він не відпускає.
В ті далекі часи були герої та антигерої. Ось   сповідь колишнього чекіста, який разом з іншими, під виглядом бандерівців, вбивав мирних селян і дітей тільки заради дискредитації  вояків УПА та членів руху ОУН:
«Наша група позбавила життя не один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совіцької влади. І ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив ті криваві акції. Мені привиджуються ті нещасні, які просили у нас пощади, але пощади не було…
Часто у снах я чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого тата!!!». Він вирвався із рук нашого старшини, притім укусив його за палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив  об стіну головою. Мозок із розбитої голівки дитини бризнув по хаті  і на нас, на наші руки, на обличчя. Я за той час розстріляв двох сестричок 10-ти та 12-ти років. Вони зацепеніли від жаху, і навіть не розуміли, що відбувається. Батько, мати на колінах благали нас пощадити хоч би дітей, і теж не розуміли, за що їм така кара. Вони думали, що ми бандерівці. Голос того хлопчика, зойки нещасних сестричок переслідують мене вдень і вночі…
Старенький священик зблідлими вустами (на сповіді) прошептав: «Сину, великі твої гріхи, але оскільки ти каєшся і тебе змушували твої командири, я можу дати тобі розгрішення, але тільки тоді, коли ти напишеш у ті села, де ви проливали кров невинну, лист-покаяння…».
Повну розповідь про ці жахіття можна прочитати у часописі «Прикарпаття» від 30 квітня 2005 року. Так рано чи пізно правда виходить на люди.
Сьогодні в залі присутня людина, яка була свідком тих далеких подій  – це Іван Шевко. Дякуємо Вам. Відчувайте нашу любов».
Звичайно, присутніх не менше цікавило, що розповість дослідник Сергій Ус.
Вдивляюсь в обличчя автора книги і бачу перед собою справжнього вояка УПА. Потужна статура, цілеспрямований погляд, впевнені рухи, розважлива мова. До цього не вистачає хіба що уніформи та стрілецької зброї.
Він розказує, що його дослідження стосується північних районів Волині – тобто Камінь-Каширського, Ратнівського, Маневицького, Любешівського. На  ковельчан чекає другий том, де вже зібрано багато матеріалів, які проливають світло на діяльність ОУН, УПА і так само НКВС.
Документи, які публікуються в книзі, –це зведення про операції з ліквідації бойових загонів УПА та їх командирів. Тут  доповідні записки і рапорти про арешти, розстріли, допити і зради. Вони не редаговані – все мовою оригіналу. Автор наголошує.
– Взагалі, історія – суб’єктивна наука. Ця книга  розкриває точку зору каральних органів. На сьогодні про УПА написано багато, тому є можливість для аналізу та порівняння.
Берія повторював: «Кожен злочин має прізвище, ім’я та по батькові. Сьогодні ми бачимо на основі реальних документа, які злочини робила злочинна система. Тих злочинів відкривається все більше і більше. НКВС для знищення вояків УПА використовувала спеціальні   препарати. Їх добавляли в їжу. Там, де доза була перевищена, вояки помирали, інші ставали неспроможні до логічного мислення і потрапляли в пазурі карателів.
В архівах немало свідчень про виселення українців до Сибіру за найменші провини. Мої дослідження мають охопити події 1845–1956 років. Єдина проблема – це кошти. Пенсії у 2 тисячі гривень вистачає хіба що на поїздки до Києва. Надіюсь на свідомих українців, які розуміють, що ці книги і дослідження потрібні.
Були запитання і відповіді. Присутні викупляли книгу ( з автографом) і карту Волині   з позначенням місць розташування бойових загонів УПА та групи НКВС.
Зустріч була цікавою та змістовною.
І справді, як сказано вище, дай нам, Боже, сили, щоб такі криваві події не повторилися, і Україна в мирі та єдності розквітала. У цьому контексті – подячне слово слід сказати  центральній районній бібліотеці (директор Галина Божик) і милій, чарівній Ользі Бичковській, які весь час невтомно – на вістрі становлення Незалежності. Це свята місія.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Сергій  Ус мешкає в селі Стобихва, що на Камінь-Каширщині. Село далеке від «цивілізації», але благодатне для творчості.
Хто знає, що діється в надрах людського єства? В якусь мить настає прозріння, і ти бачиш сенс життя в іншому вимірі. Тоді всі сили, розум, невгамовний дух  – генеруються у новий вмотивований сенс діяльності.
Так сталося, що Сергій Ус захопився краєзнавством. «Протоптав доріжку» до таємних архівів  СБУ і вирішив їх оприлюднювати для широкого загалу.
Кого не зацікавить тема  боротьби українців за волю і незалежність на основі реальних документів?
28 серпня ц. р. автор  завітав у читальний зал центральної районної бібліотеки з презентацією книги «Хроніка Волинського Полісся» (на знімках).
Приходить час, і пам’ять знову й знову випробовує нас на терезах долі – воля чи смерть? До нас, сучасних, ХХІ століттям просвітлених, мов із темної печери  виходять привиди минулого. Вони проникають в наші душі. Асоціації різні: в одних жевріє виправдання, в інших бурхає енергія звинувачень у злочинах проти  людини і нації.
Краєзнавця-дослідника  представила  присутнім ведуча Ольга Бичковська. Це не заспів зустрічі, а реквієм по братовбивству і жахіттях повоєнної пори. Застерігаю – читати для дітей до 16 років не бажано.
Послухаймо:


Повідомлення в номер

Яків Лавренко: на крутих віражах життя

Яків Лавренко: на крутих віражах життя

Яків Лавренко: на крутих віражах життя

«Коли пишу, про вік свій забуваю…».
Ці поетичні рядки Якова Лавренка стосуються багатьох літніх людей. В умовах існування, коли Людина відсторонена від активного суспільного життя, коли потрапляє в тенета негараздів побутового (часто сімейного) характеру, вона шукає мотивованості до тієї чи іншої діяльності. 
З боку свого шляху залишає негативні емоції, плакання на свою «гірку» долю, переступає через слабкодухість і поринає в інший, часто-густо творчий світ. Саме в такій когорті невтомних знаходиться автор наведених вище рядків Яків Якович Лавренко.
«Коли пишу, про вік свій забуваю…».
Ці поетичні рядки Якова Лавренка стосуються багатьох літніх людей. В умовах існування, коли Людина відсторонена від активного суспільного життя, коли потрапляє в тенета негараздів побутового (часто сімейного) характеру, вона шукає мотивованості до тієї чи іншої діяльності. 
З боку свого шляху залишає негативні емоції, плакання на свою «гірку» долю, переступає через слабкодухість і поринає в інший, часто-густо творчий світ. Саме в такій когорті невтомних знаходиться автор наведених вище рядків Яків Якович Лавренко.
Він завжди на гребені хвилі, як би хитко та нестійко не було. Його погляди на життя і сенс життя може бути прикладом для інших.
Посудіть самі: Яків Лавренко – лідер Народного  Руху на Ковельщині  в боротьбі за Незалежність, активний учасник становлення Української Православної Церкви. Займається дослідженням історії визвольної боротьби. А ще – письменник і пише вірші, позначені філософським змістом.
Вересень 2019 року для Якова Лавренка особливий, ювілейний – йому 80!
Хочеться зблизька пізнати нашого героя і навіть заглянути у душу. І ось я віч-на-віч в довірливій розмові.
ххх
– Якове Яковичу,  ювілей – це не тільки свято, а ще й погляд на прожиті роки. Що втрачено і що здобуто?
– Нічого  не втрачено. Найголовніша мірка життя – це та цеглинка, яка покладена в фундамент 


З неопублікованого

«Все життя - один політ»

22/12/2016 / / 0

«Все життя  - один політ»

З нагоди 55-ти річчя від дня народження волинського поета зібралися шанувальники творчості Василя Слапчука на годину поезії в актовій залі гуртожитку Ковельського професійного  ліцею. Слапчук Василь Дмитрович – сучасний вітчизняний поет, драматург, літературний критик.

Надія Дятел.

Семінар для педагогів у Люблинці

16/12/2016 / / 0

Семінар для педагогів у Люблинці

Нещодавно на базі ДНЗ смт Люблинець відбувся семінар для педагогів дошкільних навчальних закладів «Національно-патріотичне виховання в дошкільному закладі на традиціях українського народу». Його метою було ознайомлення та практичний показ слухачам форм та методів  організації патріотичного виховання у дошкільному закладі.

 

 

Знайшов зброю – повідом поліцію

16/12/2016 / / 0

Знайшов зброю – повідом поліцію

Звичайно, більшість зброї є зареєстрованою та перебуває у законному користуванні, але багато є й таких, хто якимось чином заволодів вогнепальною зброєю і забув або просто не забажав повідомити про неї відповідні органи.

 

Скажи моїй мамі, що я хочу жити

04/11/2016 / / 0

«Скажи моїй мамі, що я хочу жити!» 

1 листопада ц.р. в кімнаті відпочинку в гуртожитку Ковельського професійного ліцею відбулася бесіда «Скажи моїй мамі, що я хочу жити!». В цей день учні, що проживають в гуртожитку під керівництвом вихователів В. П. Рощук та В. П. Остапука намагались розкрити перед молоддю суть духовного життя людини, розширити їх знання про цінність життя і особливо про життя ще ненародженої дитини...

 Катерина  Яцина.

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

04/11/2016 / / 0

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

Нещодавно  на базі Ковельського професійного ліцею у майстерні перукарів відбувся майстер-клас з основних форм базових жіночих стрижок.

Ірина Кузьмик.