В кінці шістдесятих років у Ковелі було розпочато будівництво заводу сільськогосподарських машин. Його спорудження велося швидкими темпами й отримало почесне на той час найменування: «Ударна комсомольська будова всесоюзного значення».
А вже у 1970 році завод видав першу продукцію – транспортери ТВК-80 А. Одночасно в дію вводилися об’єкти соціального призначення – житло, заклади торгівлі і громадського харчування, діяли садочки, професійно-технічне училище. Згодом відкрили вечірній машинобудівний технікум.
В різні роки підприємство очолювали різні керівники. Першим директорське крісло обійняв учасник Другої світової війни Михайло Михайлович Шабанов. В числі очільників одного з найбільших машинобудівних підприємств Волині та України були Іван Квочин, Мирон Ткачук, Анатолій Понікарчук та інші. З розпадом радянського союзу у 1991 році на базі «Ковельсільмашу» створили Відкрите акціонерне товариство з однойменною назвою, трудовий колектив якого налічував понад 6 тисяч працівників.
В числі тих, хто одним з перших прийшов на завод, був Микола Михайлович Заікін. Ось як про нього пише історик-краєзнавець Дмитро Корнелюк (на жаль, покійний) у книзі «Вогонь дерзання»:
«Народився герой нашої розповіді 22 травня 1955 року. Батько Михайло Тимофійович трудився головним інженером на одному з підприємств, мама Анна Павлівна – швачка на швейній фабриці. В сім’ї, окрім Миколи, зростали ще брат Василь і сестра Надія.
З ранніх років хлопець захоплювався конструюванням, радіотехнікою. Окрім того, всіляко допомагав батькам по господарству, а щоб підсобити їм коштами, на літніх канікулах працював на місцевому м’ясокомбінаті.
В Ковелі Микола Заікін закінчив середню школу №1. Під час навчання був активним у громадському житті: староста класу, учасник художньої самодіяльності, захоплювався спортом. Але улюбленим заняттям були радіотехніка, якій віддавав дуже багато часу.
— Міг не їсти, не спати, аби щось паяти, — напівжартома – напівсерйозно згадує керівник радіотехнічного гуртка, вчитель школи Валентин Наріжний.
Після здобуття середньої освіти Микола Михайлович розпочав свій самостійний трудовий шлях на заводі сільськогосподарських машин».
l
Про те, як склалася його доля, читаємо в короткій біографічній довідці-характеристиці:
«У 1973-1975 р.р. перебував на армійській службі, після закінчення якої повернувся на «Ковельсільмаш». Працюючи на підприємстві, здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, який закінчив в 1981 році, отримавши кваліфікацію інженера-механіка (спеціальність «Технологія машинобудування, металоріжучі верстати та інструменти»). За час своєї трудової діяльності впродовж 53-ох років пройшов шлях від слюсаря першого розряду цеху №4 до Президента ТОВ «ВО «Ковельсільмаш». Нині працює на посаді директора ТОВ «Компресорна техніка».
За значний особистий внесок у забезпечення розвитку вітчизняного машинобудування, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня машинобудівника відзначений Подякою Прем’єр-міністра України (2009 р.), Почесною грамотою Міністерства промислової політики України (2013 р.). У 2016 р. здобув звання «Меценат року у м. Ковелі».
Щорічно отримує нагороди від Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації, Ковельської міської влади за вагомий внесок у розвиток Волині. За успіхи у виробничій, технічній та громадській діяльності неодноразово відзначений грамотами та подяками керівництва підприємства, преміями та авторськими винагородами.
Указом Президента України від 23 вересня 2016 року, № 407 Миколі Заікіну присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, впровадження передових технологій у виробництво сучасної продукції, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.
У 2018 році Микола Заікін був удостоєний ордена і звання «Лицар Вітчизни» III ступеня. Нагорода – відзнака за багаторічну сумлінну працю, допомогу Збройним Силам України, участь у підтримці воїнів, які беруть участь в антитерористичній операції на Сході країни. Микола Михайлович – один з тих господарських керівників Волині, які вважають підтримку армії своїм першочерговим патріотичним обов’язком.
Вручення ордена з відповідним посвідченням, нагрудним знаком, іменним дипломом та лицарською шаблею відбулося в урочистій обстановці у державній резиденції Президента України – малому Маріїнському палаці.
У 2006-2019 р.р. – член виконавчого комітету Ковельської міської ради.
l
Дещо «сухуваті» рядки службової характеристики не можуть передати настрій, почуття, емоції ювіляра. А їх у нього за 70 років життя було чимало. Це тільки на папері все ніби гладко і безтурботно, а насправді довелося пережити чимало тривожних моментів, переживань за долю колективу, різноманітних реформ і реформацій. Однак труднощі долав з вірою у власні сили, відчуваючи підтримку колег, друзів та однодумців. Іноді докучали проблеми із здоров’ям, але він не опускав руки, йшов вперед і перемагав.
Микола Михайлович, в міру своїх сил та можливостей, займається благодійністю, допомагає школам, навчальним закладам, а особливо – «підшефному» Ковельському промислово-економічному фаховому коледжу, який багато років поспіль очолює Тетяна Василівна Селівончик, його вірна соратниця в боротьбі за престиж професії машинобудівника, честь і славу «Ковельсільмашу», підготовку висококваліфікованих спеціалістів для галузі.
Вірна дружба впродовж багатьох років єднає пана Миколу з Почесним громадянином міста Ковеля Володимиром Бойком, ветераном державної служби і правоохоронних органів Сергієм Матяшуком та іншими добрими людьми. На жаль, передчасно пішов у Вічність Петро Петрович Смаль, людина відкритої душі і щирого серця. Його справу продовжує син Олександр Смаль. Вдячні Миколі Заікіну, його команді і журналісти «Вістей Ковельщини» за ділову співпрацю, взаєморозуміння, підтримку.
— Ціную Миколу Михайловича за діловитість, готовність у будь-яку хвилину допомогти, прийти на поміч. Ось і на цей рік сприяв у передплаті ветеранам праці, сім’ям воїнів ЗСУ. Вдячна йому за підтримку церковна громада Свято-Володимирського храму ПЦУ, з якою поєднують роки спільної турботи про становлення Української Церкви, — каже директор ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» Микола Вельма. – Бажаю йому головного – міцного здоров’я, родинного і сімейного благополуччя, Божого благословення на кожен прийдешній день!
l
Наша розповідь про ювіляра була б далеко не повною, якби ми не згадали про його надійний «тил» — сім’ю. Ось що з цього приводу розповів син Василь Миколайович:
— Наші батьки Микола Михайлович і Валентина Несторівна йдуть по життю, як-то кажуть, пліч-о-пліч, рука-в-руку. У 2024 році відсвяткували 45-ліття шлюбу. Виростили трьох дітей, мають 8 онуків та одну правнучку.
Старша донька Анна разом з чоловіком Віктором Голечком займаються бізнесом, виховують двох дітей. Донька Ангеліна, яка працює бухгалтером на «Ковельсільмаші», незабаром виходить заміж, син Влад, який теж трудиться на підприємстві, одружений і має доньку Емілію.
Син Михайло Заікін – директор заводу «Ковельсільмаш», дружина Оксана – завідувач сектора «Трудовий архів». Мають трьох дітей: син Назар закінчує навчання в Ковельському промислово-економічному фаховому коледжі за спеціальністю «Комп’ютерні науки», донька Ольга навчається в 9 класі ліцею №11, син Микола – в 3 класі ліцею №11.
Я – головний інженер ПТМ «Ковельтепло», дружина Оксана – медпрацівник Ковельського МТМО. Маємо трьох дітей: донька Ольга навчається на 1-му курсі в Ковельському промислово-економічному фаховому коледжі за спеціальністю «Транспортні технології», донька Вікторія – учениця 7-ого класу ліцею №11, донька Анна має 3 роки.
Батько – це опора для усієї родини, її захисник та найважливіший для нас чоловік. У цей особливий день хочеться сказати, як сильно ми його любимо і цінуємо. Ми вдячні за все, що зробив для нашого щасливого життя, за опіку і ласку, за дисципліну і розуміння. Тато є найкращим прикладом для усіх поколінь сім’ї.
Хочемо побажати міцного здоров’я та довгих років життя, сповнених світлих моментів. Будь оточений любов’ю рідних та повагою друзів. Нехай у всіх починаннях супроводжує удача й успіх, більше позитивних й приємних емоцій, сил, щастя і радості тобі!
l
У народі кажуть: «Тільки праця і Бог творять людину, формують її характер і вдачу». На прикладі життєпису Миколи Михайловича можемо переконатися в цьому. Йому є чим пишатися, адже династія Заікіних впевнено продовжує традиції попередніх поколінь родини, всі свої знання, досвід, уміння віддає праці на благо рідної України в ім’я її зміцнення перемоги над ворогом.
Тож нехай і надалі Господь не полишає Миколу Михайловича у добрих справах на благо людей, сприяє реалізації найсміливіших планів і задумів.
Многих і благих йому літ життя!
Володимир ПЕТРУК.
НА СВІТЛИНАХ: миті життя Миколи Заікіна та його рідних.
Фото з сімейного і редакційного архівів.
В кінці шістдесятих років у Ковелі було розпочато будівництво заводу сільськогосподарських машин. Його спорудження велося швидкими темпами й отримало почесне на той час найменування: «Ударна комсомольська будова всесоюзного значення».
А вже у 1970 році завод видав першу продукцію – транспортери ТВК-80 А. Одночасно в дію вводилися об’єкти соціального призначення – житло, заклади торгівлі і громадського харчування, діяли садочки, професійно-технічне училище. Згодом відкрили вечірній машинобудівний технікум.
Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 969
Дорога Колодяжненська громадо!
11 травня ц. р в Базиліці святого Хреста у Варшаві відбулася церемонія вручення ордена святого Станіслава, під час якої відзначені найбільш шановані і авторитетні представники різних галузей і професій у Республіці Польща.
До дня створення Колодяжненської територіальної громади
В кінці шістдесятих років у Ковелі було розпочато будівництво заводу сільськогосподарських машин. Його спорудження велося швидкими темпами й отримало почесне на той час найменування: «Ударна комсомольська будова всесоюзного значення».
Травень – пора цвітіння бузку. Його люди вирощують близько 500 років. Протягом цього часу вони встигли культивувати цілих 2300 сортів різної форми, забарвлення і аромату. Позмагатися з ним можуть хіба що троянди.
23 травня, п’ятниця
ОВЕН. Знадобиться вся ваша природна кмiтливiсть, умiння бути легким на пiдйом. Важливо швидко ухвалювати рiшення, а не розмірковувати довго i наполегливо. Добре б до кiнця тижня закiнчити всi незавершенi справи.
Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 8оС. Вітер північно-західний сильний.
За гарячими суперечками, дискусіями і спорами на політичні теми ми якось «забули» про те, що всьому голова – хліб і що сьогодні найважливіша проблема і для фронту, і для умовного тилу – вчасно засіяти ниву. 
Про Ларису Філіпчук наша газета писала не раз. А вперше вона стала героїнею газетної публікації у 2001 році, коли виборола титул «Пані Пошта України» на місцевому та обласному етапах всеукраїнського конкурсу професійної майстерності серед працівників поштового зв’язку. Завтра, 16 травня, пані Лариса відзначатиме «золотий» ювілей.