Повідомлення в номер / "Наше діло праведне й святе..."

29.01.2026

– Ой, не кажи, подруго, не кажи. Якби досі стояв пам'ятник лєніну в Києві, то росія була б милішою до нас. Коли знесли – все й почалося.

– Ти віриш тому? москва все одно знайшла б привід причепитися. Україна для неї, як кістка в горлі. росіяни звиклися із роллю “старших братів” і люблять повчати українців, вказувати, як належить порядкувати в своїй хаті.

– Біда в тому, що багатьом нашим людям навіть подобається бути "хохлами".

– А "хохол" – це той, хто відвертає мурло від рідної материнської мови, соромиться бути українцем. Хто ні перед чим не зупиниться, аби лишень догодити “старшому брату”, проковтне найгіршу його образу і не скривиться.

Цей діалог двох українок я підслухав у пункті для біженців, що працював на вулиці Торговій у Варшаві.

Постійна, цілеспрямована, підло витончена, висмоктана з пальця московська брехня віками день і ніч лилася і ллється нескінченими потоками на Україну, робить свою чорну справу, перетворюючи окремих українців на зомбоване, бездуховне і безголове середовище.

Мета одна – посіяти розбрат, байдужість до своєї країни, сумніви у своїх розумових здібностях, недовіру до національних зверхників, бездіяльність і скепсис. Хоч-не-хоч, але багато з того, чого москалі домагаються, проросло й розквітло в душах окремих співвітчизників. Он скільки вже їх, безхребетних слизняків з ослабленим імунітетом, тяжко “занедужали” на підлабузництво, продажність і холуйство. Хіба це не вони наввипередки пішли у прислужництво до російських окупантів на Півдні і Сході?

Нацполіція України повідомила про тисячі з гаком встановлених імен колаборантів. А скільки їх ще не встановлено?! Є ще так звана "п'ята колона", агенти якої сприяють росіянам у пошуку об'єктів для бомбардувань безпілотниками. Самі нищать військову й цивільну інфраструктуру, влаштовують диверсії, терористичні акти на замовлення спецслужб ворога. А якого слова заслуговують громадяни з українськими паспортами, які постійно голосували за відверто проросійські партії на чолі з медведчуками, рабиновичами, шаріями, мураєвами та іже подібними "солов'ями" кремля?

"московщина – це суспільство, упорядковане страхом. Все – фасади, фальш, чванькуватість і злоба. Це раби фізичні, душевні, з рабською душею і рабською совістю. Її зовнішньою політикою керують внутрішній потяг орди завойовувати, підбивати інші народи, красти, мордувати, грабувати і панувати. Москалі називають це своєю "месіанською ідеєю", – так писав французький маркіз Астольф де Кюстін ще в ХІХ столітті в своїй книзі "Правда про росію".

Справедлива, але вбивча характеристика народилася після тривалої подорожі доскіпливого француза теренами московської держави. Здається, мовиться і про сьогоднішню російську федерацію, з її неадекватними правителями та міфічним "руськім міром". Інстинкт завойовника підштовхнув північного сусіда напасти на українську землю. Він зазіхнув на нашу споконвічну територію – Крим, Донбас, Херсонщину, Запоріжжя. Вояччина держави, що претендує на перше місце у світі, по-бандитському вдерлася 24 лютого 2022 року в наш дім, аби вбивати й грабувати. Як підготовлені і навчені мародери, росіяни хапали усе на своєму шляху в окупованих містах і селах України – від унітазів до собачих будок і вивозили до себе, або відправляли поштою з території свого васала білорусі.

Уже викрали не одне українське підприємство, а медичного обладнання та культурних цінностей – на сотні мільйонів доларів. Вивезли тисячі тонн українського зерна... І байдуже, що там каже Міжнародне право, нуль уваги на протести світової громадськості. Як цей ординський потяг – красти, мордувати, грабувати, перегукується зі словами вождя лєніна: "Тєпєрь с завоєванієм Украіни наша сіла крепнєт. Тєпєрь у нас єсть возможность получіть топліво із Донєцкого басєйна, єсть істочнік хлєба і продовольствія".

За даними Українського інституту національної пам'яті, у 1991 році в Україні налічувалося 5500 пам'ятників лєніну. Для порівняння: у росії їх стояло 7000, в білорусі – 600, у країнах Балтії – 160. Мало було зроблено для виконання Указу президента України Віктора Ющенка "Про демонтаж пам'яток тоталітарного режиму" (2007-2009). Тому довго й після того бовваніли бронзові та гранітні лєніни на наших теренах. Лише в грудні 2013 року зображення ідола-ката українського народу повалили в Києві, а через 2 роки, попри перешкоди регіональних вождів, – і в Харкові.

Як вважає читач із запорізького краю Анатолій Живогляд ("Україна молода", січень 2011), не було в Україні міст, сіл, вулиць, майданів, не названих на честь російських рейхсфюрерів та гауляйтерів. російській цариці-розпусниці пам'ятник постав в Одесі за часів незалежної України. Його донедавна охороняли українські поліцейські, які отримували платню з державного бюджету. катерина ІІ знищила Запорозьку Січ, гетьманат України, перекреслила нашу мову і – була в пошані українців?

До речі, декомунізація, дерусифікація в Україні, хоч і квола, не віталася в росії. Про неї мимохіть згадав у день нападу на Україну у своєму зверненні диктатор путін. Отже, ми на правильному шляху. Все, від чого крутить носом москва, нам на руку, це наш бонус.

Рвімо енергійніше й цілеспрямованіше умовну пуповину, яка нібито зв'язує український і російський народи. Ми є слов'янами з роду-віку, а вони є угро-фіно-монголами. Яке вже тут може бути братство?! Ми – господарі у своїй державі, а не нацменшина. І маємо вигнати зі своєї землі московських окупантів, ненажерливу й вічно голодну орду. Розгромити вщент тих, хто не складе зброю, показати світові, “що ми, браття, козацького роду”.

Правда – на нашому боці. Україна чужого не завойовує. З цього приводу актуально звучать полум'яні рядки всесвітньовідомої поетеси Ліни Костенко:

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож, нам так і важко через те...

Олександр ХОМЕНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43

Повідомлення в номер / Чи поборемо корупцію?

29.01.2026

На початку 2026 року антикорупційна тематика знову опинилася у центрі суспільної уваги. Гучні розслідування, судові рішення та політичні заяви – лише частина складного процесу, який Україна проходить на шляху до верховенства права. Які уроки винесли з 2025 року та що стане викликом у 2026-?

Однією з найгучніших справ, що задала тон антикорупційному порядку денному 2026 року, стало кримінальне провадження щодо лідерки фракції "Батьківщина" Юлії Тимошенко. У середині січня 2026 року детективи НАБУ провели обшуки в її офісі. Слідчі дії відбулися в межах розслідування щодо можливого підкупу народних депутатів. За версією слідства, йдеться про пропозицію неправомірної вигоди з метою ухвалення потрібних рішень.

Після обшуків Юлії Тимошенко було повідомлено про підозру. 16 січня Вищий антикорупційний суд обрав їй запобіжний захід у вигляді застави понад 33 млн. гривень, яку за неї вже внесли “добрі” люди, та поклав низку процесуальних обов'язків.

Сама Тимошенко публічно відкидає звинувачення і заявляє про політичну мотивацію справи, тоді як у НАБУ наголошують: розслідування стосується конкретних фактів і перебуває у межах встановленої законом процедури.

Ця подія, як і деякі інші, переконливо свідчить про те, що після кризового 2025-го боротьба з корупцією переходить у фазу виконання зобов'язань і перевірки інституційної зрілості. 2026 рік розглядається як період, у якому антикорупційні реформи мають перейти від реагування на кризові ситуації до системної, передбачуваної роботи. Саме цього очікують як українське суспільство, так і міжнародні партнери.

Ключовим орієнтиром залишається переговорний кластер "Фундаментальні питання", що охоплює верховенство права, судову реформу та антикорупційну політику. Європейський Союз неодноразово наголошував: без реального прогресу в цих сферах неможливий подальший рух за іншими переговорними главами. Це означає збереження процесуальної незалежності НАБУ і САП, усунення законодавчих прогалин, які дозволяють уникати відповідальності, а також завершення ключових етапів судової реформи.

Окремим і давно відкладеним завданням залишається скасування так званих "правок Лозового", які продовжують ускладнювати розслідування корупційних справ і створюють ризики для їхнього розвалу в судах. Паралельно очікується стабільне функціонування системи електронного декларування, посилення інституцій, відповідальних за запобігання корупції та управління арештованими активами, а також виконання Антикорупційної стратегії на 2025-2027 роки.

2025-й став роком, коли антикорупційна система пройшла одразу кілька серйозних випробувань. З одного боку – спроба законодавчо обмежити незалежність НАБУ і САП, яка в липні призвела до наймасштабніших протестів воєнного часу. Реакція суспільства, позиція міжнародних партнерів і подальше відновлення автономії антикорупційних органів продемонстрували, що питання їхньої незалежності більше не є суто інституційним – воно стало частиною суспільного консенсусу.

З іншого боку, саме у 2025 році НАБУ і САП довели спроможність працювати результативно в умовах війни. Резонансні розслідування у сфері енергетики, оборонних закупівель, військових розробок та місцевого самоврядування показали, що фокус антикорупційної роботи дедалі більше зосереджується на злочинах, пов'язаних із ресурсами, критично важливими для оборони та функціонування держави. Публічне розкриття таких схем дозволило виявити системні проблеми в управлінні стратегічними секторами та стало сигналом про невідворотність відповідальності незалежно від посади чи політичного статусу.

Європейські дипломати загалом позитивно оцінюють прогрес України у 2025 році, водночас застерігаючи від самозаспокоєння. "Сталося щось важливе – не тільки для України, але й для довіри між Україною та Європейським Союзом… Але подорож ще не завершена", – наголосила посол ЄС Катаріна Матернова після відновлення незалежності НАБУ і САП.

Попереду – етап, коли разові успіхи мають бути перетворені на сталу систему. Від того, як Україна пройде цей період, залежить не лише подальша євроінтеграція, а й рівень довіри до державних інституцій у довгостроковій перспективі.

Колись Тарас Шевченко писав: "Борітеся – поборете". І хоч на увазі він мав не корупцію, його заклик до подолання такого суспільного зла цілком доречний.

Підготував

за матеріалами ЦГМК

Михайло КУЗЬМУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0

Повідомлення в номер / Геннадій Бондаренко: науковець, краєзнавець, патріот

29.01.2026

19 січня ц. р. виповнилося 80 літ від дня народження кандидата історичних наук, професора, голови Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Геннадія Васильовича Бондаренка. На жаль, йому не судилося дожити до ювілею – 2023 року він пішов у засвіти.

Ім'я видатного волинського науковця, очільника дослідників історичного минулого нашого краю добре відоме громадськості Ковельщини. Геннадій Бондаренко разом зі своїм колегою, нашим земляком-уховчанином Анатолієм Силюком впродовж багатьох років були ініціаторами й організаторами науково-практичних конференцій, присвячених дослідженню минувшини Ковеля, населених пунктів району.

Проведенню цих конференцій всіляко сприяла місцева влада, а участь у них брали працівники культури, освіти, учнівська та студентська молодь, представники духовенства і ЗМІ. Результатом їх спільних пошуків і відкриттів стали збірки науково-практичних досліджень, котрі є справжньою скарбницею знань для істориків, краєзнавців, усіх, хто є патріотом рідної землі.

З нагоди пам'ятної дати 19 січня на факультеті історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки відбулася Академія пам'яті, присвячена Геннадію Бондаренку. У ній взяли участь друзі, однодумці ювіляра, члени Волинської обласної організації НСКУ.

Організатори Академії в мережі Фейсбук написали: "Дякуємо всім, хто долучився, дякуємо всім, хто пам'ятає. Нехай справа Геннадія Васильовича живе на ниві краєзнавства і продовжує задавати гарні плоди!".

Вячеслав Недзельський у своєму коментарі зазначив: "Вічна пам'ять і вдячність Геннадію Васильовичу Бондаренку за величезну багаторічну працю на ниві української науки та краєзнавства. Старовижівщина пам'ятає…".

До цих слів, безумовно, приєднуються краєзнавці Ковельщини, які ніколи не забудуть видатного науковця, патріота, мудру й інтелігентну людину, яка залишила яскравий слід на Волинській землі.

27 лютого у Луцьку відбудеться наукова конференція "Краєзнавчі дослідження Волинського краю", присвячена 80-річчю від дня народження Геннадія Бондаренка (1946-2023 р. р.).

Наш кор.

На світлинах: вгорі – Геннадій Бондаренко; внизу – учасники науково-практичної конференції "Волинь моя – краса моя": Володимир Яцина, Андрій Ткачук, Ярослав Шабала, Іван Сидорук, Галина Божик, Геннадій Бондаренко, Олександр Козак, Анатолій Силюк, Ковельська центральна районна бібліотека (1996 рік); під час науково-практичних конференцій у Ковелі.

Фото з архівних джерел.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 39

Повідомлення в номер / Як Погині стали Погиньками

29.01.2026

Назву мого рідного села – Погині спотворено вже у новітні часи до зменшувального Погіньки. Село і справді невеличке – у часи мого дитинства воно вважалося найменшим в окрузі, налічувало усього шістдесят хатинок переважно під солом’яною стріхою і називалося По(у)гинями, або ж Погиньками.

Село Погиньки історичне. У виданій до 1600-річчя св. Василія Великого (379 –1979 р.р.) топографічно-статистичній розвідці «Нарис розвитку і стану Василіянського чина XVII-XX ст., Михайло Ваврик, ЧСВВ, Рим – 1979, PP. Basiliani – Via S. Giosafat 8 (Aventino)» село Погиньки (Погінка, PUHINKY, v. Pohinka, Poginka, Pohonense, Pohinense, Puhinense, PUHYNCENSE і т.п.) згадується багато разів як монастирське поселення.

Тут у 1764 р. польськими місіонерами було закладено Василіанський монастир. Цегляні будівлі монастиря було освячено у 1771 р., а склад місіонерів (у «Нарисі…» наведено імена і прізвища монахів з указаннями їхнього чину) налічував вісім служителів різного сану. На той час ченців-василіан у Погинях було вдвічі більше, аніж у римокатолицькій Варшаві (всього три!) та греко-католицькому Львові (всього один!) разом узятих!

Місіонерську діяльність монастиря було припинено у 1832 р., а руїни цегляної споруди до 50-х років минулого століття були місцем дитячих ігрищ, аж поки поступово не заховалися під городиною діловитих сільчан.

Дотепер ще стоять глибоко вкопані в землю залишки захисного муру навколо збудованої у 1903 р. православної Церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Повністю уцілів (за первісним планом) монастирський сад із 250-річними липами, плодовими деревами та острівцями колись декоративних насаджень. Ще кілька десятків років тому в оточенні кущиків характерного для василіянських монастирів терну там стояли невисокі чавунні обеліски на могилах похованих у саду монахів.

До сьогодні добре збереглася увінчана фігурою святої Марії Магдалини висока цегляна колона на західному кінці вулиці.

Є незаперечне припущення, що восени 1846 р. цю фігуру а, можливо, і занедбану будівлю вже недіючого монастиря, змальовував Т. Г. Шевченко, котрий у складі очолюваної професором Миколою Іванішевим археографічної Комісії мав доручення увіковічувати історичні пам’ятки на Поділлі та Волині.

Зауважимо, що пам’ятних старовинних об’єктів у сусідніх з Погиньками селах при дорозі з Луцька на Ковель немає, крім як у теперішньому центрі територіальної громади, а в ту пору волосному містечку Голоби, де руїни паркової садиби польських вельмож Вільгів і пам’ятки архітектури збереглися дотепер.

Тої осені Т. Г. Шевченко відвідав Ковель, про що свідчить заведена ще 1804 року Книга парафії села Секунь «Опись церковного имущества», де у примітці до запису «Образ Божої Матері за Престолом» міститься нотатка: «В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасием Шевченком».

Перебування Т. Г. Шевченка у ближніх до Ковеля селах засвідчує відомий етнолог Олександр Цинкаловський у Словнику-довіднику «Стара Волинь і Волинське Полісся», який був укладений ним протягом 30-х років минулого століття і виданий в Канаді у 1984 р.

Оскільки село Секунь, де Тарас Григорович реставрував ікону Богородиці, стоїть на 12-у кілометрі за Ковелем по дорозі на Брест, то Шевченко аж ніяк не міг оминути ані волосного містечка Голоби на цій дорозі, ані сусіднього села Погиньки, яке віддалене від тодішнього тракту, а тепер шосе Київ – Луцьк – Брест, на відстань менше одного кілометра. І звідки добре виднівся не лише монастирський сад, а й достойна пензля Художника велична колона святої Магдалини, котра збереглася і дотепер.

Про можливе перебування Т. Г. Шевченка у Ковелі (Голобах, Погинях, Секуні, Вербці і т. д.) свідчить «Шевченківський Словник, 1976, т. 1, с. 306).

Колись велелюдне, гамірне, а тепер опустіле до двох сотень мешканців село, у якому кожна четверта хата – пустка. Аж не віриться, що воно відрядило у світи десятки високоосвічених спеціалістів: майже у кожній хаті народився спеціаліст з вищою освітою.

А якщо рахувати розсіяних по світах їхніх дітей та онуків, то на кожний двір у середньому припадає більше двох з третиною високоосвічених спеціалістів!

Число закінчених ними університетів різного (!) профілю 63 (шістдесят три), тобто у кожну хату прийшов свій окремий університет. І то у селі, де ніколи не налічувалося більше шестидесяти дворів...

Складений Реєстр спеціалістів далеко неповний. Його нещодавно видрукували “Вісті Ковельщини”.

Без сумніву, Погиньки достойні пошанування у Книзі рекордів України (Гіннеса?) як населений пункт сільського типу із найвищим питомим відсотком високодипломованих жителів.

Нехай хтось спробує знайти на планеті Земля хоча б одне подібне поселення: майже ста п’ятидесяти (!) молодих вихідців із села та їхніх прямих нащадків (а їх може бути значно більше) отримали вищу освіту переважно в Україні.

Володимир ГАНУЛІЧ,

уродженець села Погиньки, кандидат фізико-математичних наук,

член НСПУ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51

Повідомлення в номер / Імбир лікує, але декому й шкодить

29.01.2026

Імбир – це один з найкорисніших продуктів, в якому міститься безліч активних речовин, що зміцнюють імунітет та допомагають при хворобах. Корінь імбиру традиційно використовується на історичній батьківщині – у Південно-Східній Азії. Майже третина всього імбиру у світі вирощується в Індії.

Імбир згадується в стародавніх китайських, індійських та перських трактатах з медицини як тонізуючий, жарознижувальний та очищаючий засіб. Він зазвичай продається у вигляді стиглих корінців, сушеного порошку, маринованих або зацукрованих шматочків.

У продажу також можна знайти імбирну олію чи витяжку з кореня. Також імбир входить до складу багатьох соусів, напоїв та сумішей спецій.

Допомагає від застуди. Імбир має зігрівальну дію та викликає активне потовиділення. Чашка імбирного чаю навряд чи допоможе повноцінно впоратися із застудними захворюваннями, але допоможе зігрітися і пом’якшити симптоми хвороби.

Корисний для травлення. У традиційній медицині імбир часто використовують як засіб проти розладів ШКТ. Вченими доведено, що прянощі допомагають при здутті – її активні речовини прискорюють розщеплення газів та їх виведення.

Крім того, імбир стимулює вироблення ферментів підшлункової залози, покращуючи травлення та прискорюючи обмін речовин. Нарешті імбир допомагає усунути симптоми нудоти. Він давно використовується як засіб від морської хвороби.

Ефективний при діабеті. Згідно з багатьма дослідженнями, імбир здатний знижувати рівень цукру в крові. Також протизапальні властивості імбиру допоможуть пом’якшити вторинні симптоми діабету – набряки та запалення.

Допомагає від артриту та запалень. В імбирі міститься гінгерол — фенольна сполука, що надає продукту пекучий смак. Воно має сильні протизапальні властивості. У традиційній медицині імбирем лікують захворювання суглобів – артрити та артрози. Дослідження показують, що імбир може легко зняти біль у запалених суглобах, а також сприяє збільшенню їхньої рухливості.

Вбиває бактерії. Гінгерол також ефективний як антибактеріальний засіб. Вчені довели, що імбир захищає ротову порожнину від декількох видів бактерій, які викликають пародонтоз та інші ураження ясен. Також гінгерол ефективний проти грибкових захворювань, наприклад, кандидозу.

Захищає серце. Імбир сприятливо впливає серцево-судинну систему – він розріджує кров, знижує тиск і захищає серце від ішемічної хвороби.

Захистить від хвороби Альцгеймера. Окислювальний стрес та хронічне запалення можуть прискорити процес старіння. Це є однією з головних причин розвитку хвороби Альцгеймера та вікового зниження когнітивних функцій. Деякі дослідження показали, що антиоксиданти та біоактивні сполуки, що містяться в імбирі, можуть допомогти запобігти запальним реакціям.

Шкода імбиру та протипоказання

Ми розповіли про безліч корисних якостей імбиру, але це не означає, що корінь треба перетворювати на ліки від усіх хвороб. Надмірне вживання імбиру викликає побічні дії, а в багатьох випадках він посилює проблеми зі здоров’ям.

Негативно впливає на роботу шлунка. Як і будь-які гострі продукти, він дратує шлунок і здатний викликати печію, діарею та розлади кишківника. Багато методів лікування імбиром припускають, що необхідно їсти його натще або у великих дозах. Це може спровокувати проблеми зі шлунком навіть у здорових людей.

Юлія ЛИТВИНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 2 по 8 лютого

29.01.2026

Овен. Цей тиждень обіцяє несподівані повороти в роботі. Можливо, доведеться швидко адаптуватися до нових умов, що може викликати стрес, але принесе цінні уроки. В особистому житті краще уникати різких рішень.

Телець. Тиждень обіцяє бути наповненим спілкуванням і новими контактами. Старі друзі можуть нагадати про себе, що викличе приємні емоції. У кар’єрі можливі цікаві пропозиції. Може з’явитися додаткове джерело доходу.

Близнюки. Ви опинитеся в центрі уваги цього тижня завдяки своїм унікальним ідеям. Ваш творчий потенціал відкриє перед вами нові двері, але важливо зберегти баланс між роботою і відпочинком. Фінансова ситуація покращиться, якщо ви правильно розподілите свої ресурси.

Рак. З’являться нові проєкти, які потребують вашої уваги, але результат не змусить себе чекати. У сімейних справах настане спокій, що дозволить більше часу присвятити собі. Не витрачайте гроші на непотрібні речі.

Лев. Леви цього тижня зіткнуться з новими викликами на роботі, але зможуть впоратися завдяки своїй рішучості. Не бійтеся брати на себе відповідальність за важливі проєкти — успіх не змусить себе чекати.

Діва. Дівам доведеться звернути увагу на незавершені справи на роботі. Планування стане ключем до успіху в цей період, особливо якщо ви перебуваєте на порозі нових проєктів. Дійте спільно з колегами.

Терези. Терезам слід бути обережними у питаннях, пов’язаних із особистим життям цього тижня. На роботі вас чекає успіх, особливо, якщо ви проявите ініціативу у складних проєктах. Будьте уважні з документами.

Скорпіон. Скорпіони відчують приплив енергії на початку тижня, що допоможе їм досягти успіху в робочих справах. Можливо, ви отримаєте важливу пропозицію, яка змінить ваш кар’єрний шлях.

Стрілець. Для Стрільців тиждень розпочнеться з пошуку нових можливостей у професійній сфері. Ваші зусилля будуть оцінені по достоїнству, особливо якщо ви проявите лідерські якості. На вихідних можна планувати косметичний ремонт.

Козеріг. Козерогам цього тижня важливо зосередитися на вирішенні нагальних питань, щоб уникнути накопичення проблем. У кар’єрі можуть з’явитися нові виклики, але вони приведуть до позитивних змін у майбутньому.

Водолій. Вас чекає тиждень активного спілкування та пошуку нових знань. Можливі цікаві пропозиції в професійній сфері, але важливо уважно вивчити всі деталі, перш ніж ухвалювати рішення. На вихідних присвятіть час своїм захопленням.

Риби. На роботі з’явиться можливість проявити себе в новому проєкті, що принесе хороші результати. В особистих стосунках важливо проявити увагу до почуттів партнера, щоб уникнути непорозумінь. Фінансові питання можна вирішити, якщо не поспішати з тратою грошей.

Степан ЗОРЕПАД.

Овен. Цей тиждень обіцяє несподівані повороти в роботі. Можливо, доведеться швидко адаптуватися до нових умов, що може викликати стрес, але принесе цінні уроки. В особистому житті краще уникати різких рішень.

Телець. Тиждень обіцяє бути наповненим спілкуванням і новими контактами. Старі друзі можуть нагадати про себе, що викличе приємні емоції. У кар’єрі можливі цікаві пропозиції. Може з’явитися додаткове джерело доходу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 47

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 22–28 січня

22.01.2026

Четвер. Хмарно, сніг. Температура: -7оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: -4оС. Вітер східний помірний.

П’ятниця. Хмарно. Температура: -2оС. Вітер східний сильний.

В ніч на суботу. Хмарно. Температура: -8оС. Вітер східний сильний.

Субота. Хмарно. Температура: -4оС. Вітер східний сильний.

В ніч на неділю. Хмарно. Температура: -3оС. Вітер східний.

Неділя. Хмарно. Температура: -20С. Вітер східний сильний.

В ніч на понеділок. Хмарно, туман. Температура: -3оС. Вітер східний помірно сильний.

Понеділок. Хмарно. Температура: -3оС. Вітер східний помірний.

В ніч на вівторок. Хмарно, сніг. Температура: -5оС. Вітер північний сильний.

Вівторок. Хмарно, сильний сніг. Температура: -5оС. Вітер північний сильний.

В ніч на середу. Хмарно, часом сніг. Температура: -5оС. Вітер західний з переходом на східний помірний.

Середа. Хмарно. Температура: -3оС. Вітер східний помірно сильний.

Четвер. Хмарно, сніг. Температура: -7оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: -4оС. Вітер східний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 48

Повідомлення в номер / Дякуємо Вам, дорогі друзі!

22.01.2026

"Укрпошта" повідомила результати передплатної кампанії на 2026-й рік, в тому числі й на газету "Вісті Ковельщини". Загалом вони для нашої редакції втішні, бо вдалося зберегти минулорічний наклад "міськрайонки", хоч з боку відомства пана Ігоря Смілянського маємо деякі неприємні "сюрпризи", про які, можливо, згодом розповімо.

Але найголовніше, шановні читачі, у тому, що ми разом із Вами вистояли, за що дуже й дуже Вам дякуємо. Не секрет же: без читача нема газети, як без газети нема читача.

В міру своїх сил та можливостей попрацювали поштові працівники, хоча, відверто кажучи, умови їх роботи з кожним роком погіршуються. Тотальне скорочення кадрів, низькі заробітки у людей, масове закриття стаціонарних відділень зв'язку – ось що таке сьогодні "Укрпошта", яку її керівництво іменує "головною поштою країни".

І все ж, шановні зв’язківці, ми розуміємо, як Вам сьогодні важко, а тому низько вклоняємося перед Вами за жертовність, самовідданість, популяризацію "Вістей Ковельщини" та організацію її передплати. Сподіваємося, що незабаром і на Вашій вулиці буде свято!

Щиросердна подяка – давнім і щирим друзям газети, які розуміють роль і значення українського друкованого слова в умовах жорстокої російсько-української війни. Це передовсім депутати Ковельської міської ради, яку очолює колега-журналіст Ігор Чайка, працівники відділів та управлінь міськвиконкому. Дай Вам, Боже, здоров'я, благополуччя і нових успіхів у праці!

"Руку" підтримки журналісти відчули від ПТМ "Ковельтепло" (Володимир Бойко), ТзОВ “Ідея” (Віктор Козак), ТОВ "Волинь-Кальвіс" (Анатолій Понікарчук), Ковельського МТМО (Валентин Вітер), колективу машинобудівників (Микола Заікін), СТзОВ "Дружба" і "Вежа" (Валерія Яромчук і Тетяна Зінчук), ВСП "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ" (Тетяна Селівончик і Олена Шульган), ветерана автомобільного транспорту Івана Потапчука, підприємців Юрія Рахлінського, Валентини Конашук.

Велику допомогу в організації акції "Передплатіть газету воїну" надали депутат міської ради Альбіна Дяків, керівниця готельно-ресторанного комплексу “Наше місто” Алла Уніга. Завдяки їм "Вісті Ковельщини" мають змогу регулярно читати учасники бойових дій, що проходять курс лікування і реабілітації в медичних закладах.

Вдячні безмежно всім! Ви підтвердили істину, яка не старіє: РАЗОМ МИ – СИЛА!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 42

Повідомлення в номер / Об'єднані молитвою та бажанням Перемоги

22.01.2026

(Продовження.

Початок в номері

від 15 січня ц. р.)

"Жіночий батальйон швидкого реагування Благовіщенського собору м. Ковеля" – це неймовірні ковельчанки, які безкорисливо вже багато років плетуть маскувальні сітки для наших захисників, бо вважають, що хто не на війні, той має працювати для фронту.

У більшості жінок – "бойовий" досвід плетення триває з 2014 року. Розпочинали в бібліотеках, при військкоматі, товаристві Червоного хреста, в ковельському осередку ВО "Батьківщина", а з часом всі об'єдналися у Свято-Благовіщенському соборі.

Це – Алла Жигаревич, Надія Токар, Марія Заболоцька, Валентина Турчик, Надія Токарева, Юлія Попель, Світлана Мандзюк, Надія Грищук, Марія Кравчик, Ніна Фурсова, Людмила Степанюк, Олена Євсюк, Галина Козел, Ольга Бичковська, Лідія Юхимук, Надія Заболоцька, Валентина Кошелюк, Лідія Юхимук, Анна Вацек, Любов Волинець, Людмила Дяченко, Тетяна Василевська, Євгенія Буднік, Надія Грищук та інші.

З яким душевним трепетом вони працюють та розповідають про захисників, яким готують допомогу, про переселенців, яким неодноразово подавали руку помочі! З тривогою згадують, як все розпочиналося, якими важкими були перші дні після повномасштабного вторгнення. Але попри хвилювання, ті часи їх дуже згуртували.

Верхня, Іллінська церква у соборі, в якій раніше проводили богослужіння, стала справжнім волонтерським центром та прихистком для багатьох. Перший місяць російсько-української війни жінки працювали без вихідних. Плели сітки, зустрічали переселенців, надавали необхідну допомогу, одяг, готували харчі при церкві й по домівках для переселенців і на блок-пости для військових.

У цей час, як і в інші волонтерські осередки, приходили на поміч багато людей, адже кожен хотів бути корисним, доки звичайне життя стало "на паузу". Згодом адаптувалися до умов, запрацювали підприємства та організації, заклади освіти, і при храмі залишився "кістяк", який фактично працює й до сьогодні.

Плетіння сіток тут відбувається з молитвою – то під веселий, жвавий гомін, то під тужливу пісню від учасників процесу. А головне, – з Божим благословінням та підтримкою від настоятеля Свято-Благовіщенського собору протоієрея Василя Мичка та протоієрея Михайла Левочка. Священників дуже поважають як духовних наставників, цінують за патріотизм та чітку проукраїнську позицію, чуйність до потреб кожної людини. Їх жертовність та готовність завжди прийти на допомогу, бажання вислухати й дати слушну пораду згуртували велику громаду щирих патріотів.

У свою чергу й священники дякують прихожанам, активістам та усім, хто долучається до зборів, за небайдужість, моральну і матеріальну підтримку, громадянську активність, та волонтерський рух, що активно діє при храмі з перших днів війни на Сході України в 2014 році та повномасштабного вторгнення у 2022 році. Спільними зусиллями благодійників і прихожан постійно відправляють необхідну допомогу: продовольство, медичні засоби, одяг, тактичне спорядження, засоби захисту, генераторні установки, дрони, РЕБи, автомобілі (доставлять та ремонтують).

Отець Василь у розмові зізнається, що дуже приємно бачити, як люди гуртуються довкола храму, бо значить його призначення – творити добро – успішно діє. З теплом і вдячністю священник відгукується і про "Жіночий батальйон швидкого реагування Благовіщенського собору м. Ковеля", невтомні жінки якого стали прикладом згуртованості, працелюбності й патріотизму. Адже, їх маскувальні сітки й надалі затребувані та є важливим військовим атрибутом.

Попри щоденну зайнятість, важкі пережиті часи, тривогу за близьких чи інших військових, які на фронті, жінки часом думають, як будуть одна без одної, коли закінчиться війна? Адже за стільки років дуже зблизились та стали справжньою сім'єю. Тут панує дружня атмосфера, завжди затишно і комфортно. Тут справжній, як сказала Людмила Дячук, реабілітаційний і психологічний центр, де вислухають і підтримають, розрадять і порадять.

Жінки активно працюють щодня з 9-ої до 14-ої години ("вихідний" хіба тоді, як тканини немає). За цей час, з Божою допомогою, сплітають одну сітку. Розміри різні, залежать від потреб військових: 4*5, 6*7, 6*8 – на машини та техніку, а були й 16*16 метрів – на літаки.

Однією з перших, ще в 2014 році, до станка стала Алла Жигаревич, якій у лютому виповниться 79 років. Вона – комбат "Жіночого батальйону швидкого реагування". Жінка зізнається, якою б втомленою не була, завжди приходить. А тут з дівчатами "оживає" та "заряджається" позитивом.

– В основному наша компанія незмінна. Маючи хороший досвід у цій справі, ми з Надією Токар ділилися вмінням з волонтерами в школах, храмах та інших місцях, де починали цю справу, – розповідає Алла Вікторівна. – Жінки приходять сюди як додому (не як на роботу) і роблять все з душею та великою вірою в Перемогу над ворогом. Щодня приступаємо до праці з молитвою та благословінням дорогих отців, які, попри свої церковні обов'язки, підтримують нас і допомагають у всьому, купують тканини і сітки. Маємо багато нагород від військових, духовенства і влади. Та найважливіше – знати, що наша праця по-справжньому потрібна на фронті.

Вагомий внесок та окремої розповіді заслуговує сім’я Волинець Любові та Юрія, які раніше волонтерили у ВГО ПК "Отаман", а зараз дуже багато роблять для потреб храму і військових. Пані Любов при церкві – господиня. Всі жінки в один голос кажуть: "Дуже відповідальна та енергійна. З нами сітки плете, в храмі та на подвір'ї лад завжди тримає, а вдома – ще й випікає смаколики". Юрій поробив лавочки та стільчики для зручності плетіння, які жінки між собою прозвали "юрчиками".

Попри те, що сім’я живе скромно, подружжя з сином Олександром та донькою Анастасією багато допомагають фронту, самостійно “закривають” окремі потреби військових. Юрій виготовляє щупи на передову (спеціальні палки з загостреними кінцівками, якими перевіряють землю на наявність вибухівки). Із власних продуктів печуть пиріжки та іншу домашню випічку для захисників, на благодійні ярмарки. Часто навідуються зі смаколиками у медзаклади, до тих, хто на лікуванні чи реабілітації.

(Закінчення на 4-й стор.)."Жіночий батальйон швидкого реагування Благовіщенського собору м. Ковеля" – це неймовірні ковельчанки, які безкорисливо вже багато років плетуть маскувальні сітки для наших захисників, бо вважають, що хто не на війні, той має працювати для фронту.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 55

Повідомлення в номер / "Вірю в щасливе майбутнє України"

22.01.2026

Є люди, від яких завжди струменить позитивна енергія, оптимізм і щирість. Не варто нагадувати, якими важливими є ці риси характеру сьогодні, коли триває в Україні війна, зима атакує майже арктичним холодом, а багато людей втратили надію на краще.

Георгія Павловича Барана знаю давно, відколи він ще займав одну з керівних посад в міському комбінаті громадського харчування. Був колись такий в Ковелі, де трудилося кілька сотень людей. До переліку закладів харчування входили ресторани, кафе, їдальні, що обслуговували місцевих мешканців, їх гостей, а також учнів і студентів шкіл та навчальних закладів.

Пан Георгій (або Жора, як його називали і називають досі друзі) відзначався особливою працездатністю, вимогливістю до підлеглих, вмінням вирішувати найскладніші питання. Водночас був щирим, товариським, готовим прийти на допомогу кожному, хто цього потребував.

Простий сільський хлопець, народжений у звичайній хліборобській сім'ї села Велицька, змалку відзначався гострим розумом, організаторськими здібностями, господарським хистом. Він успішно оволодів тонкощами важкої, але потрібної людям професії, здобув авторитет і повагу в керівництва, членів трудового колективу.

Коли з настанням перебудовних процесів в колишньому срср громадське харчування наказало "довго жити" і йому на зміну прийшли приватні форми господарювання, Георгій Павлович не розгубився і не втратив властивих йому оптимізму та енергії. Разом із дружиною Валентиною Вікторівною створили приватний заклад харчування, назвавши його романтично і по-домашньому привабливо "Українські страви". Був і “Любисток”. Ковельчани пам'ятають, як там гарно обслуговували людей, смачно готували, відзначали і радісні, і сумні події в житті.

Згодом організували ще й міні-маркет по вулиці Володимирській під назвою "Укроп", а також орендували приміщення колишньої "Вареничної". На жаль, суворі реалії сучасного життя змусили подружжя трохи зменшити обсяги торгівлі і обслуговування людей, а через деякий час – взагалі припинити.

Але Георгій Павлович духом не впав. Хоч і мав проблеми зі здоров'ям, став більше займатися домашніми справами, жити, як-то кажуть, у єднанні з природою. Його хобі – "тихе полювання". Ковельчани вже звикли до того, що грибний сезон щороку відкриває першим Георгій Баран. Наша газета обов'язково про це сповіщає, бо, як відомо, на Ковельщині чимало шанувальників "грибозаготівель".

Не випадково тому свою розповідь я ілюструю світлиною пана Георгія разом із красенями-боровиками, які він і сушить, і маринує, і заморожує, охоче ділячись потім своїми "скарбами" з рідними та друзями.

Має наш земляк ще одне захоплення – колекціонування чоловічих краваток. Їх у нього до 10 тисяч різного кольору, розміру і фасону. Про це багато писала преса, в тому числі й наша газета.

Вірною подругою і соратницею Георгія Павловича багато років поспіль є дружина Валентина Вікторівна. Скажу чесно: приємно бачити сім’ю, де подружжя ставиться одне до одного з повагою, живе інтересами іншого, підтримує кращі родинні традиції у ставленні до дітей, онуків, рідних.

А ще мені імпонує у панові Георгієві його щирий, непідробний патріотизм, чого він не приховує, відверто висловлюючи свої думки про ворогів України, колаборантів-запроданців у владі, вірячи у час, що рано чи пізно згинуть "наші воріженьки, як роса на Сонці".

Якось у телефонній розмові (а вони у нас відбуваються досить часто), Георгій Павлович сказав: "Незважаючи на всі труднощі і негаразди сьогоднішнього життя, був і залишаюся оптимістом. Вірю в щасливе майбутнє України!".

Що ж, пане Георгію, напередодні Вашого ювілею – 75-річчя від дня народження, яке відзначатимете завтра 23 січня, хочу побажати Вам міцного здоров'я, сімейного і родинного благополуччя, здійснення Ваших мрій, серед яких головною є переможний мир в Україні.

Многих і благих Вам літ життя, Господнього благословення на кожен прийдешній день!

Микола ВЕЛЬМА.

НА СВІТЛИНАХ: Георгій БАРАН із дарами лісу, а також зі своєю колекцією краваток.

Фото з домашнього архіву.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40