Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 11 вересня 2025 року № 38 (12994)

Повідомлення в номер / Нам своє робить!

28.08.2025
Як і передбачалось, серпень виявився традиційно "гарячим". І за температурою повітря в багатьох країнах світу, і за політичною напругою, викликаною передовсім російсько-українською війною.
"Спека" на міжнародній арені суттєво підвищилась після зустрічі президента США Дональда Трампа з російським диктатором путіним на Алясці, а також після візиту Володимира Зеленського до США в супроводі лідерів провідних країн Європи, їх переговорів з главою Білого дому.
Не буду забирати час в читача переліком проблем, які нині намагаються розв'язати після згаданих зустрічей в Україні  та інших країнах світу, бо, чесно кажучи, тут більше запитань, аніж відповідей. І головне серед них – КОЛИ ПУТІН ПРИПИНИТЬ ВІЙНУ В УКРАЇНІ І НАСТАНЕ МИР?
З цього приводу можна дискутувати, як-то кажуть, довго і нудно, але моя точка зору така: ПУТІН НІКОЛИ НЕ ЗУПИНИТЬ бойові дії. Це може статися у двох випадках: він помре, хоча досі не відомо, чи його роль впродовж тривалого часу не виконує "двійник" або "трійник", або помре росія (в прямому і переносному значеннях цього слова). 
Однак це абсолютно не означає, що українцям, їх владі треба припинити опір агресору і, склавши руки або піднявши їх догори, чекати отих двох випадків, про які написано вище.  На моє тверде переконання, дуже помиляються ті, що твердять: “московію перемогти не можна – вона озброєна до зубів і має незлічений людський ресурс".    
Все це, ніби, й так, але, як казав один з героїв української класики, трішечки не так. Про це свідчать факти, проти яких не попреш. Опір Збройних Сил України, мужність і героїзм наших воїнів серйозно підірвали оборонну міць агресорки із-за "поребрика", а надмірні самовпевненість і гординя кремлівських імперців сприяють цьому. Ось деякі факти.
l
Бойова виучка українських воїнів, яка значно зросла за роки війни, наявність, хоч і недостатня, сучасного озброєння дозволяє завдавати дошкульних ударів окупантам. Чого тільки вартують проникнення українських дронів різних модифікацій у повітряний простір ворога! Це – уражені аеродроми, склади з боєприпасами, "найкращі" у світі ракети й літаки орків.
Мало того: величезних збитків зазнають авіаційні компанії, які в умовах повітряних тривог скасовують сотні авіарейсів, втрачаючи і прибутки, і престиж професії, сіючи серед пасажирів хаос і розгубленість, страх і відчай. Іноземне слово "колапс" увійшло у лексикон усіх, хто користується послугами повітряних перевізників.
Не менш дошкульними є удари по об'єктах нафтової і газової енергетики, які, до речі, першими почали завдавати москалі. І що? А от що. Як стверджує російська статистика, котра, як правило, безбожно бреше, але нині визнає: в ерефії катастрофічно не вистачає бензину і дизельного пального (експорт котрого взагалі заборонено). Та й, взагалі, внаслідок ударів по нафтопереробних заводах ціна бензину АІ-95 б'є рекорди. Днями повністю припинив роботу 16-й за потужністю Новокуйбишівський НПЗ. А він же не один. 
Можна собі уявити, скільки палива недоотримала "могутня, легендарна і непереможна" армія ерефії, яку чомусь ще донедавна вважали другою в світі (?!).
l
Внаслідок активних зусиль України, підтримки наших союзників різко впав обсяг продажу газу в Європу, де збанкрутілий "Газпром" домінував у радянські часи,  казково поповнюючи державну скарбницю "твердою" валютою.
Нині ж "Газпром" продав поодиноким європейським клієнтам, які ще залишилися, у січні-червні ц. р. всього 10 млрд. м3 газу, хоча ще торік ця цифра становила більше 18 мільярдів. Отож, як підрахували фахівці, цього – річ компанія реалізує всього 17 мільярдів кубів, що буде певним антирекордом, починаючи з 1970-их років. 
Загалом сукупні доходи від нафти і газу склали в ерефії 787,3 млрд. рублів, що на 27 відсотків менше, аніж у 2024 році. Зменшення доходів від цих галузей, які становлять приблизно третину державного бюджету, посилить тиск на фінансову скарбницю, яка й без того спустошена величезними витратами на війну. 
путін та його фаворити нахваляються, що західні санкції, викликані війною, не тільки не нашкодили економіці, а сприяють її зміцненню. Справді, обсяг промислового виробництва в московії за 6 місяців ц. р. виріс на 1,4 відсотка. Але справа у тому, що ріст відбувається головним чином за рахунок ВПК (військово-промислового комплексу). На безперервний "потік" поставлено випуск танків, ракет, гармат, бомб і снарядів, безпілотників тощо. 
В цивільному ж секторі ситуація стає дедалі тривожнішою. З одного боку, дається взнаки висока процентна ставка Центробанку, з другого – "душать" обійми друга і соратника, яким дехто називає Китай.
Швидкими темпами спадає виробництво будівельних матеріалів, що не дозволяє нормально займатися спорудженням житла і виробничих об'єктів. Зменшує обсяг виробництва автомобільна галузь. Спад у травні становив 11,5 відсотка, у червні – 5,3. Особливо "впав" ринок вантажівок і автобусів. Колись славнозвісна "Lada" продала автівок на 30 відсотків менше, аніж торік. Триває скорочення персоналу в компаніях, знижуються заробітні плати. І тут "допомагають" китайські партнери – їх продукція впевнено заволоділа більш як половиною російського ринку.
Не краща ситуація в бізнесі, який масово припиняє свою діяльність. Так, із січня по червень ц. р. зареєструвалося близько 95 тисяч юридичних осіб, а "закрилися” в 1,5 рази більше – майже 141 тисяча. Криза "роз'їдає" залізничний транспорт, вугільну промисловість, інші галузі господарства кацапстану.
l
Над путінською недоімперією дедалі відчутніше нависає привид якщо не голоду, то відчутної нестачі продовольства. Ось як про це інформує "Радіо Свобода".
"На півдні росії очікується  найнижчий за п'ять останніх років урожай. Пропагандистські російські ресурси навіть вигадали термін "компактний урожай", щоб не вживати слова "неврожай" чи "низький урожай". На тлі того, як МВФ та інші міжнародні фінансові інституції виступають із невтішними прогнозами щодо економіки росії, російська влада хоче запровадити регулювання цін на головні продукти харчування.
Російське міністерство сільського господарства, яке, до речі, очолює син "сірого кардинала" кремля Миколи Патрушева Дмитро, вже звернулося до кількох найбільших асоціацій виробників із проханням оцінити підготовлений законопроєкт про регулювання цін на овочі, молочні продукти та товари птахівництва. Не виключено, що "регулювання" в недалекому майбутньому охопить і хлібобулочні вироби. 
Зрештою, дивуватися немає чому: в московії вже були проблеми з картоплею, курячими яйцями, які вдалося розв'язати з великими труднощами. Але яке життя в кацапстані без труднощів? Без них населенню було б сумно і нудно. Про реальні труднощі з продовольством свідчить той факт, що експорт сільгосппродукції в рф впав на 15 відсотків, а імпорт її, навпаки, збільшується з такою ж швидкістю. 
Причин цього, як стверджують експерти, декілька: недоступність банківських кредитів, несприятливі погодні умови, а також наявність у частини населення (переважно зайнятих в галузі оборонно-промислового комплексу і у війську) “великих” грошей. Це призвело до того, що попит перевищує пропозицію.
Безперечно, на ситуацію в економіці загалом і в аграрному секторі зокрема негативно впливають примхи погоди (повені, засухи, заморозки), природні катаклізми (землетруси, виверження вулканів тощо). Сили небесні ніби карають зомбованих путіним людей за кровопролиття, вбивства, руйнування. 
Так, потужний землетрус струсонув нещодавно Камчатку на прилеглі регіони росії і вперше за 300 років "розбудив" сім вулканів, які викидають в атмосферу сотні кубометрів пилу і отруйного газу, заливаючи землю розпеченою магмою. Далі, як кажуть, буде ще гірше, якщо війна не припиниться.
В результаті всіх цих негараздів дефіцит бюджету в ерефії у червні ц. р. виріс до 3,7 трлн. рублів, або 46 млрд. американських доларів. У відсотках від валового внутрішнього продукту дефіцит може перевищити "стелю" на 1,7 відсотка. Але, схоже, путінську зграю бандитів і кровопивць це не надто хвилює. Не зважаючи на тривожні тенденції в економіці, вони дозволили собі розкіш "списати" більше 20 млрд. доларів боргів країнам Африки, які підтримують московію у її військових злочинах. І не тільки в Україні. 
l
Дехто із читачів газети, які знайдуть в собі сили дочитати мою статтю до кінця, можуть запитати: "А для чого мені знати, що робиться в росії?".
Поясню.
Пишучи ці рядки, я хотів підбадьорити моїх земляків, котрі вірять тим панікерам, які галасують: "Все пропало. росію нам не перемогти. Час завершувати бойові дії" і т. д., і т. п.
Іншими словами це означає: "Підіймаймо руки і капітулюймо".
Не буду пояснювати, які наслідки матиме капітуляція для кожного українця. Хочу лишень наголосити, що навіть те, що написав, підтверджує думку: московія – колос на глиняних ногах. Її можна і потрібно перемогти. Героїчними зусиллями наших захисників, західних союзників, участю волонтерів ми довели світу: стояли і будемо стояти. Як вода точить камінь, так стійкість, сталева воля, віра в Бога та Україну поступово, але неухильно підриває міць московії. 
Головне – стиснутися в один кулак владі, громадському суспільству, активно допомагаючи ЗСУ, і ми просто приречені на переможний мир.
Вважаю, що про це варто було нагадати читачам газети у дні відзначення 34-ої річниці проголошення державної Незалежності України.   
Ярема ГОЯН.
P.S. На продовження своїх думок хочу процитувати слова українського генерала Сергія Кривоноса. "Ми не в тому становищі, щоб погоджуватися на те, що нам скажуть по факту, ніби школярику. Орківська економіка сиплеться, а путін хоче перемир'я в повітрі, бо ми системними ударами по критичній інфраструктурі наближаємо його до колапсу. Навіть більше – у росії почалися проблеми з урожаєм. Теоретично  імперії зла може загрожувати голод.
Тому козирі в наших руках. Так, буде складно. Так, росія може збільшити кількість повітряних ударів, але це вже на останньому подиху. Тому незалежно від того, що там буде домовлено, позиція України мусить бути чіткою. Ми маємо спроможність утримувати фронт, руйнувати російську економіку й тил".
Браво, пане Генерале! Радий, що наша точка зору на російсько-українську війну співпала. І переконаний, що подібним чином думають інші українські патріоти.
Ось як пише відомий блогер Джон Сміт в мережі Фейсбук:
"путін не переміг, а програв. Українська армія впевнено тримає фронт. Путінський контрнаступ, який він почав ще в листопаді 2023 році і угробив за 2 мільйони солдат – провалився. Російська армія досягла лише скромних результатів у вигляді зруйнованої Авдіївки, місячного пейзажу Мар'їнки і руїн декількох інших колишніх районних центрів.
Британська розвідка вважає, що путіну для захоплення 100% Луганської, Донецької, Запорізької і Херсонської областей знадобиться ще 4,4 роки і ще 2 млн. вбитих і поранених. Ні часу, ні людей на це в путіна немає.
Тому це росія в тупику. Це для рашки продовження війни невигідне, бо веде до розпаду внаслідок грандіозних економічних проблем.
Це росії треба зупинення війни.
І це ми вирішуємо, коли дати або не дати росії такий мир".
l
Отож, що маємо робити у ці "гарячі" серпнево-вересневі дні? Перефразовуючи  слова Павла Тичини, скажу таке:
Та нехай собі як знають
Божеволіють, конають, –
Нам своє робить:
Москалів до 'дної ями,
Москалів за москалями
Будем, будем бить!
Будем, будем бить!
І не інакше!
Я. Г.

ЗСУ Як і передбачалось, серпень виявився традиційно "гарячим". І за температурою повітря в багатьох країнах світу, і за політичною напругою, викликаною передовсім російсько-українською війною.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 35
Читати далі

Повідомлення в номер / Фотомиті свята

28.08.2025
Багато патріотичних заходів з нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України відбулися на Ковельщині. У них взяли участь представники органів влади, духовенства, громадськості, Збройних Сил України, учнівської та студентської молоді.
На світлинах ви бачите окремі епізоди святкування, яке в Україні четвертий раз поспіль відбувалося в умовах воєнного стану.
Текст і фото 
Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ. 

20250824_123105IMG-dd3dbc44f982ee996c3aedace497f04a-V Багато патріотичних заходів з нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України відбулися на Ковельщині. У них взяли участь представники органів влади, духовенства, громадськості, Збройних Сил України, учнівської та студентської молоді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36
Читати далі

Повідомлення в номер / Спорт доступний для всіх

28.08.2025
Спорт заставляє людину постійно рухатись, розвиватись, покращує здоров'я, самопочуття та настрій. У цьому я переконалась давно, спостерігаючи за тим, яке складне життя у мого сина Олександра, який має інвалідність першої групи з дитинства.
Саме тому виникла ідея створити групу молодих людей, які мають інвалідність, але бажають займатися спортом. Разом з Ольгою Осіпчук ми звернулись до місцевої влади за допомогою, і нам надали місце для тренувань й тренера. І ось уже ми займаємось дев'ять місяців. Спочатку заняття проходили в КДЮСШ імені Євгена Кондратовича, а з настанням літа – на стадіоні "Сільмаш".
Мами теж приходять на тренування зі своїми синами та доньками. І наше життя наповнилось яскравими барвами – всі з нетерпінням чекають наступної зустрічі. Тон завдає наш тренер Альона Ігорівна Трифонова, яка вимушено переселилась із сім'єю з Харкова під час війни. Маючи педагогічну та психологічну освіту, досвід у спорті (учасник Всеукраїнських змагань з Великого тенісу), вона зуміла об'єднати нас в одну команду, до кожного знайти індивідуальний підхід. Тренування проходять на високому професійному рівні, і щоразу ми пізнаємо щось нове для себе.
Альона Ігорівна – це людина з великим серцем. Ми щиро дякуємо їй за терпіння, розуміння, креативність. Її девіз: "Якщо працювати, то тільки з повною віддачею".
Наші заняття починаються з розминки, яку кожен робить у силу своїх можливостей. Потім настають тренування з дартсу, коронхолу, кеглів, фрізбі, петанку.
Граємо у футбол, баскетбол, волейбол. В ході змагань відбуваються конкурси, завдяки чому молоді люди адаптуються до сприйняття досягнутих результатів, вчаться працювати у команді.
Наша мета – це не рекорди чи високі показники. Головне – виховання впевненості в собі, бажання поліпшити якість життя. І зовсім неочікувано наші дорослі діти показали, чого вони зуміли навчитись за цей період. 
Ольга Осіпчук є учасницею змагань серед осіб з інвалідністю і серед здорових з дартсу та шашок, де завжди займає призові місця. Настя Панчук та Олександр Вакульський неодноразово були призерами з бочі для осіб з інвалідністю. Олександр Сітаров брав участь в обласних та Всеукраїнських змаганнях із шахів серед осіб з порушенням зору.
Нашу команду неодноразово запрошували на майстер-клас по гончарству, на "вибійки", на арт-терапію. 29 липня ц. р. для людей з інвалідністю та їхніх родин було організовано захід під назвою "Формула стійкості та відновлення: "Ти як? + "Активні парки" у тісній співпраці з Ковельським МЦ ФЗН "Спорт для всіх".
Було дуже цікаво, чудова атмосфера, всі в захваті. Провели змагання з доступних нам видів спорту: коронхолу, дартсу, фрізбі, футболу, естафету.  Потім підрахували результати, де перемогла дружба.
Хочемо висловити подяку очільнику відділу у справах молоді, фізичної культури та спорту Лису Роману Миколайовичу, Ковельському МЦ ФЗН "Спорт для всіх" за сприяння у розвитку спорту серед осіб з інвалідністю,  придбання спортивного інвентаря.
Учасники команди отримали можливість відчути себе справжніми спортсменами, займаючись у спорткомплексі, а на даний час – в центрі міста на стадіоні "Сільмаш", користуючись гарним сучасним обладнанням. 
Ми завжди відкриті до нових пропозицій, проєктів,  підтримки. Через новий інвентар та нові ігри молоді люди зможуть розвиватись фізично, пізнавати та відкривати у собі нові можливості, добре підготуватись до змагань з інваспорту.
Наші дорослі діти, в яких є різні порушення у здоров'ї які мають інвалідність, своїм прикладом показують, що все можливо в житті – потрібно тільки захотіти і постаратись.
Долучайтесь до нашої команди – ми відкриті для всіх!
Наталія СІТАРОВА.
(контактний телефон 0973963129).

спорт Спорт заставляє людину постійно рухатись, розвиватись, покращує здоров'я, самопочуття та настрій. У цьому я переконалась давно, спостерігаючи за тим, яке складне життя у мого сина Олександра, який має інвалідність першої групи з дитинства.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 44
Читати далі

Повідомлення в номер / Літо йде до осені

28.08.2025
Серпень – це час, коли сад і город оживають яскравими барвами врожаю, але водночас нагадують про наближення осені. Сонце ще гріє, але ночі стають прохолоднішими, а рослини потребують особливої уваги, щоб завершити сезон із максимальним результатом. У цій статті ми розкажемо, як доглядати за садом і городом у серпні, щоб зібрати щедрий урожай, підготувати ділянку до зими та закласти міцну основу для наступного сезону.
Збір урожаю: як не втратити плоди літа
Серпень – пік плодоношення для багатьох культур. Помідори, огірки, кабачки, перці, баклажани та ягоди достигають масово, і правильний збір урожаю – запорука його якості та тривалого зберігання.
Овочі: тонкощі збору
Овочеві культури в серпні потребують регулярного збору, щоб стимулювати подальше плодоношення. Наприклад, огірки та кабачки краще зривати кожні 2–3 дні, обираючи плоди середнього розміру – вони соковитіші та не переростають.
Помідори. Збирайте стиглі плоди рано вранці, коли вони прохолодні. Якщо прогнозують заморозки, зберіть зелені помідори та дозрівайте їх у приміщенні.
Перець. Зрізайте плоди разом із плодоніжкою, щоб не пошкодити рослину. Солодкий перець можна збирати на стадії технічної стиглості (зелений), а для пікантного смаку – у біологічній (червоний, жовтий).
Коренеплоди. Моркву, буряк і редьку збирайте вибірково, починаючи з більших екземплярів. Залишайте дрібніші плоди для росту до вересня.
Після збору не залишайте плоди під прямим сонцем – це зменшує їхній термін зберігання. Переробляйте або консервуйте овочі протягом 1–2 днів, щоб зберегти свіжість.
Догляд за рослинами: 
як підтримати сад і город
Серпень – час активного догляду за рослинами, адже вони витрачають багато сил на плодоношення. Правильний полив, підживлення та захист від шкідників допоможуть зберегти здоров’я культур.
Полив. баланс вологи
У спеку серпня полив стає критичним. Рослини потребують регулярного, але не надмірного зволоження. Поливайте рано вранці або ввечері, щоб уникнути випаровування та опіків листя.
Овочеві культури. Огірки та кабачки поливайте 2–3 рази на тиждень, використовуючи 10–15 літрів води на 1 м2. Помідори – раз на 5–7 днів, але рясно.
Плодові дерева. Молоді дерева поливайте раз на 10 днів, вносячи 20–30 літрів води під корінь.
Ягідні кущі. Для малини та смородини достатньо 5–10 літрів води на кущ раз на тиждень.
Якщо регіон зазнає посухи, використовуйте мульчу (солому, тирсу) для збереження вологи. Це особливо актуально для грядок із полуницею чи молодими саджанцями.
Підживлення: 
енергія для рослин
У серпні рослини потребують поживних речовин, щоб завершити плодоношення та підготуватися до зими. Використовуйте органічні та мінеральні добрива, але уникайте надлишку азоту, який стимулює ріст зеленої маси.
Органічні добрива. Компост або розведений гній (1:10) ідеально підходить для овочевих культур. Вносьте під корінь після поливу.
Мінеральні добрива. Використовуйте калійно-фосфорні комплекси (наприклад, 20 г суперфосфату та 15 г калію на 10 л води) для плодових дерев і кущів.
Позакореневе підживлення. Обприскуйте листя розчином мікроелементів (цинк, бор) для підвищення стійкості рослин.
Не забувайте чергувати типи добрив і стежити за реакцією рослин. Надмірне підживлення може призвести до накопичення нітратів у плодах.
Боротьба зі шкідниками та хворобами
Серпень – час активності шкідників, таких як попелиця, павутинний кліщ чи плодожерка. Висока температура та вологість також сприяють розвитку грибкових хвороб, таких як борошниста роса чи фітофтороз.
Профілактика та захист
Регулярний огляд рослин – ключ до раннього виявлення проблем. Використовуйте біологічні методи захисту, щоб мінімізувати хімічний вплив на урожай.
Попелиця. Обприскуйте рослини настоєм часнику (100 г на 5 л води) або мильним розчином (50 г мила на 10 л води).
Фітофтороз. Для профілактики обробляйте помідори та картоплю бордоською рідиною раз на 10–14 днів.
Плодожерка. Встановлюйте пастки з солодким сиропом або використовуйте феромонні пастки для яблуневих дерев.
Після обробки уважно стежте за станом рослин і уникайте збору плодів протягом 7–10 днів після використання хімічних препаратів.
l
Типові помилки садівників у серпні
Типові помилки: як уникнути втрат
Серпень може бути підступним місяцем для садівників-початківців. Ось найпоширеніші помилки та як їх уникнути:
Надмірний полив. Занадто часте поливання призводить до гниття коренів. Перевіряйте вологість ґрунту перед поливом.
Ігнорування шкідників. Несвоєчасна обробка від попелиці чи плодожерки може знищити до 30% урожаю.
Пізнє підживлення азотом. Азотні добрива в серпні стимулюють ріст пагонів, які не встигнуть визріти до зими.
Неправильна обрізка. Видалення молодих пагонів замість старих на ягідних кущах зменшує урожай наступного року.
Уникаючи цих помилок, ви збережете здоров’я рослин і отримаєте кращий урожай. Регулярно оглядайте сад і город, щоб вчасно реагувати на зміни.
Підготовка ґрунту 
до зими
Серпень – ідеальний час для підготовки ґрунту до наступного сезону. Очищення грядок, внесення органічних добрив і перекопування допоможуть зберегти родючість землі.
Очищення грядок. Видаліть бур’яни, залишки рослин і опале листя, щоб уникнути розмноження шкідників.
Внесення добрив. Додайте компост або перегній (5–7 кг на 1 м2) для відновлення поживних речовин.
Перекопування. Глибоко перекопайте ґрунт на грядках, не розбиваючи грудки – це покращить структуру землі.
Для ділянок під плодовими деревами використовуйте сидерати (гірчиця, люпин), які збагатять ґрунт і захистять його від ерозії.
Цікаві факти 
про садівництво в серпні
Серпень – не лише час збору врожаю, але й місяць, сповнений цікавих нюансів для садівників. Ось кілька фактів, які вас здивують:
Серпневе сонце – ключ до смаку. Плоди, зібрані в сонячну погоду, мають вищий вміст цукру порівняно з тими, що достигли в дощ.
Виноград у серпні. У регіонах із теплим кліматом серпень – ідеальний час для збору ранніх сортів винограду, таких як Аркадія чи Кодрянка.
Квіти для бджіл. Посадка пізніх квітів (айстри, хризантеми) у серпні приваблює бджіл, що покращує запилення саду.
Яблука і здоров’я. За даними журналу “Здоров’я”, серпневі яблука містять до 20% більше антиоксидантів, ніж зібрані восени.
Ці факти додають серпню особливого шарму, нагадуючи, що садівництво – це не лише праця, але й мистецтво, сповнене відкриттів.
Підготувала 
Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.

овочі Серпень – це час, коли сад і город оживають яскравими барвами врожаю, але водночас нагадують про наближення осені. Сонце ще гріє, але ночі стають прохолоднішими, а рослини потребують особливої уваги, щоб завершити сезон із максимальним результатом. У цій статті ми розкажемо, як доглядати за садом і городом у серпні, щоб зібрати щедрий урожай, підготувати ділянку до зими та закласти міцну основу для наступного сезону.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 42
Читати далі

Повідомлення в номер / Лікарі рекомендують... сало!

28.08.2025
Сало має те, чого немає в інших жирах. 
Користь сала визначається унікальним поєднанням цінних складників. Перш за все, арахідоновою поліненасиченою кислотою, якої немає в рослинних оліях. У ньому також є ліноленова, пальмітинова, лінолева, олеїнова жирні кислоти, вітаміни А, Е, D й каротин. Усі ці речовини справляють благотворний вплив на всю серцево-судинну систему, а особливо на печінку. Структура жирних кислот, які містяться в салі, максимально підходить людині: вона така ж, як і в оливковій олії.
Звичайно, всі ці властивості поширюються лише на свіже сало, яке не містить токсичних продуктів на відміну від смаженого. Свиняче сало допомагає виводити з організму токсичні, радіоактивні та канцерогенні речовини. Це натуральний, не оброблений хімією продукт. 
Протиінфарктна дивовижна суміш
Жовч потрібна людині для розщеплення жирів, а сало має виражений і тривалий жовчогінний ефект. Часник володіє потужними проти паразитарною, противірусною та протираковою, а також жовчогінною властивостями.
І найголовніше – поєднання часнику й сала  очищає навіть коронарні судини серця.
Це доведений факт: у невеликих кількостях свіже сало і часник працюють як протиінфарктні ліки. Відновлюється інтима (внутрішня оболонка судин), зникають атеросклеротичні бляшки. Відбувається омолодження всього організму.
І ще один парадокс цієї дивовижної суміші: у невеликих кількостях сало з часником є прекрасним засобом для схуднення. Клин клином вибивають – запускається механізм розчинення жирів.
У салі багато арахідонової кислоти, а вона є основою в обміні холестерину.
Із холестерину синтезуються наші гормони, а це означає – бадьорість і довголіття, профілактика болісного клімаксу й імпотенції. 
І в салі, і в часнику багато селену. Він потрібен для відновлення сили людей, що займаються важкою фізичною працею, а також виснажених хворобою.
Готуємо «ліки»
Знадобляться свіже сало – 500 г, часник – півсклянки (100-120 г), корінь петрушки – 200 г. Перекрутити все разом двічі. Перемішати гарненько і зберігати в холодильнику.
Приймати по чайній ложці з чорним хлібом вранці натщесерце. Повільно пережувати і лягти подрімати на правий бік на 20-30 хвилин. Жовч, яка накопичилася за ніч, спокійно піде і простимулює товсту кишку, нормалізуючи випорожнення.
У складних випадках, коли є жовчнокам’яна хвороба, рекомендую приймати суміш двічі на день: уранці й на ніч, за пів години до сну. Перед прийомом випити м’ятний чай або но-шпу, щоб зняти спазм жовчних проток. 
Зовнішньо сало полегшує лікування в разі потертостей, фурункулів, артритів, артрозів, опіків, відморожень, маститу, екземи й ран. Допомагає позбутися п’яткової шпори і зубного болю.
Володимир БОЛСУН,
лікар-невропатолог.

сало Сало має те, чого немає в інших жирах. 

Користь сала визначається унікальним поєднанням цінних складників. Перш за все, арахідоновою поліненасиченою кислотою, якої немає в рослинних оліях. У ньому також є ліноленова, пальмітинова, лінолева, олеїнова жирні кислоти, вітаміни А, Е, D й каротин. Усі ці речовини справляють благотворний вплив на всю серцево-судинну систему, а особливо на печінку. Структура жирних кислот, які містяться в салі, максимально підходить людині: вона така ж, як і в оливковій олії.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 29
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 1 по 7 вересня

28.08.2025
ОВЕН. Якщо ви зацiкавленi у кар’єрному зростаннi, начальство це оцiнить. У особистому життi спокiй i миролюбнiсть згладять гострi моменти. У четвер небажано вирiшувати фiнансовi питання. 
ТЕЛЕЦЬ. Тиждень обiцяє бути насиченим подiями, зустрiчами. Сприятливий час, щоб знайти нову роботу. Вiдчуття гумору i особиста чарiвність можуть мати позитивний вплив на успiх в багатьох справах.  
БЛИЗНЮКИ. Зберiться з силами i змирiться з подiями, що вiдбуваються. У найближчий час чекають успiх, любов i радiсть. Спадатимуть на думку різні iдеї. У спiлкуваннi з людьми виникатиме чимало несподiваних ситуацiй з боку спiвбесiдникiв. У суперечки вступати не варто.
РАК. Вiрогiдна рiзка змiна дiяльностi. Не обов`язково роботи, просто виникне iнша тема або навiть напрямок. Приймiть допомогу колег – вона буде доречною. В кiнцi тижня вiдчуєте змiну ритму: замiсть напруги  вiдкриється друге дихання.
ЛЕВ. Деякi погляди на життя з часом “старіють”, зрозумiйте це, не чiпляйтеся за минуле. Навчiться спокійно дивитися на ситуацiю, не панiкуйте i не скаржтеся. Вiрогiднi деякi змiни у власному господарстві. 
ДIВА. На везіння не варто сподiватися, ретельно плануйте справи i зустрiчi. Настає час творчої активностi. У понедiлок вдалi поїздки i початок вiдряджень. У четвер можлива реалiзацiя оригiнальних проєктiв. 
ТЕРЕЗИ. Хороший тиждень для завершення розпочатого. Вам під силу змiнити стосунки з оточуючими до ліпшого. В середу чекайте цiкаву iнформацiю, яка дозволить, використовуючи зв’язки i можливостi, піднятися кар`єрними сходами. 
СКОРПIОН. Про спокiйне життя можете забути: тиждень обiцяє бути жвавим i захоплюючим. Доведеться ухвалювати рiшення, намiтьте програму мiнiмум i приступайте до дiй.  Найскладнiшi питання проясняться лише до середини тижня.
СТРIЛЕЦЬ. Можливі ускладнення з дiловими партнерами – знайдiть компромiс. Дійте за намiченими планами. Будьте обережнi при спiлкуваннi з колегами i начальством. У складнiй ситуацiї можете розраховувати на пiдтримку друзiв.  
КОЗЕРIГ. Може бути обтяжливим iнтерес з боку партнерiв i колег, тому краще пiти в “тiнь”. Не виключено, що недоброзичливцi спробують спровокувати конфлiкт. З вiвторка по суботу успiх супроводитиме вас. У п`ятницю вiдбудеться подiя, яка може вiдкрити новi можливостi. 
ВОДОЛIЙ. Сприятливий час для кар`єрного зростання i важливих справ. У четвер зможете блиснути ерудицiєю, буде багато зустрiчей, переговорiв, поїздок. Друга половина тижня потребуватиме дипломатичності. 
РИБИ. Стежте за тим, що, де і кому говорите.  Варто покликати на поміч свою   iнтуїцiю у прийнятті важливого рішення. Головне – не упустити нічого важливого і бути уважним.  
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Якщо ви зацiкавленi у кар’єрному зростаннi, начальство це оцiнить. У особистому життi спокiй i миролюбнiсть згладять гострi моменти. У четвер небажано вирiшувати фiнансовi питання. 

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень обiцяє бути насиченим подiями, зустрiчами. Сприятливий час, щоб знайти нову роботу. Вiдчуття гумору i особиста чарiвність можуть мати позитивний вплив на успiх в багатьох справах.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 79
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 21 – 27 серпня

21.08.2025
Четвер. Мінлива хмарність, ввечері дощ. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 18оС. Вітер північний помірно сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер західний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер західний сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 170С. Вітер західний помірно сильнрий.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер західний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 20оС. Вітер західний помірний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер південно-східний слабкий.
Середа. Переважно хмарно. Температура: 21оС. Вітер північно-східний помірний.

серпень Четвер. Мінлива хмарність, ввечері дощ. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 47
Читати далі

Повідомлення в номер / “Не уникай в путі круговороту...”

21.08.2025
У Ковелі та й на Волині багатьом людям знайомий або особисто, або за громадською роботою, або за публікаціями преси (переважно у "Вістях Ковельщини") Заслужений працівник культури Іван Васильович Сидорук.
Сьогодні я хочу ширше розповісти про цю непересічну особистість, яка вписала не одну яскраву сторінку в історію нашого краю. І хоч його громадянська позиція, ініціативи й активність сприймаються не всіма однозначно, а  в декого викликають невдоволення, хочу заявити категорично: якби таких людей було  в країні більше, ми б не мали тієї ситуації, яка є нині. Бо, хто і що б не казав, Україна перебуває в стані величезної загрози, яку викликала широкомасштабна агресія росії, хоча загроза ця існує з 1991 року, відколи наша держава заявила на весь світ про свою Незалежність, котру підтримали на Всеукраїнському референдумі українці майже одноголосно.
Саме в бурхливі революційні часи познайомилися ми з паном Іваном: він як безпосередній активний учасник тих подій, я – як журналіст і порівняно молодий редактор газети. Відверто кажучи, не у всіх питаннях я розділяв його позицію, а він мою. Були спори, були дискусії. Але головне полягало в тому, що нас об'єднували любов до України, бажання бачити її вільною та демократичною. А ще – участь Івана Сидорука у діяльності редакційного колективу, в намаганні утвердити свободу слова, прозорість у діях влади, об'єднати демократичні сили краю.
З тих пір ми постійно в "контакті", разом намагаємося популяризувати "міськрайонку", порушувати гострі проблеми сучасного життя, бити на сполох, коли є в цьому потреба.
l
Хто ж він такий, наш ювіляр, де корені його життєпису?
– Народився я 27 серпня 1955 року в селі Хотешів на Камінь-Каширщині, – розповідає пан Іван. – Батько Василь Оксентійович, 1922 року народження, в час Другої світової війни був мобілізований до сотні УПА в Хотешові, а після приходу "червоних" 1944 року його забрали до армії. Після закінчення бойових дій працював у колгоспі.
Мати Ганна Омелянівна народилася у 1926 році в селі Поступель в сім'ї Омеляна Мицюка. 1938 року на її очах польські поліцаї за любов до України вбили батькового брата Софрона. Про це часто розповідала дітям. Мала добру освіту. По неділях вголос читала твори Тараса Шевченка, Лесі Українки. Довелося їй пережити й страхіття німецького концтабору.
В сім'ї народилося і отримало належне виховання п'ятеро дітей. Чотири сини здобули вищу освіту, дочка – медпрацівниця. Я в дитинстві навчався у школах Хотешова, Боратина, Нововолинська. Професію набував у Ковельському профтехучилищі № 5, Вижницькому училищі прикладного мистецтва Чернівецької області. Закінчив також Рівненський державний університет культури. Моє молоде життя було активне, творче. Брав участь у різноманітних виставках, конкурсах, мистецьких семінарах.
Запитую:
– А з якого року Ви у Ковелі?
– Із 1983-ого. Багато літ працював на фабриці культпобутвиробів "Турія". Саме для цього підприємства виготовив зразки дерев'яних іграшок, які були моєю дипломною роботою у Вижницькому училищі прикладного мистецтва.
– Пам'ятаю, що вже тоді Ви відзначалися наступальною громадянською позицією, відстоювали українську національну ідею. У зв'язку з цим мали проблеми?
– А як же без цього? За мною пильно наглядали спецслужби КДБ (комітету держбезпеки) і у Вижниці, і у Ковелі. Однак вільніше стало "дихати", коли проголосили державну Незалежність України 24 серпня 1991 року. Саме тоді став співголовою Товариства української мови Тараса Шевченка, співголовою міськрайорганізації "Народний Рух України за перебудову", членом клубу творчої інтелігенції "Джерело" у Ковелі.
Мені завжди боліла доля України, її народу, щиро хотілося, щоб вільно розвивалася її культура, зміцнювалися народні традиції, правдиво висвітлювались історія, щоб не повторилися сказані колись Тарасом Шевченком слова: "Погибнеш, згинеш, Україно, не стане знаку на землі!".
З цією метою став ініціатором створення Парку-музею архітектури та побуту Полісся у 1992 році, а також активно підтримував ідею спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку. До співпраці запросив скульпторів-ровесників по навчанню у Вижниці Петра Подольця, Володимира Шолудька. Як відомо, проєкт вдалося реалізувати у 2005 році.
l
Безперечно, коли б постаратися розповісти про справи, до яких причетний Іван Сидорук, не вистачило б не тільки сторінки, а цілого номера газети. І то не перебільшення, а чиста правда.
Не буває тижня, щоб він не зателефонував і не повідомив про якусь важливу подію, людину, яка варта уваги журналістів, цікаву ідею на майбутнє. Іноді дивуюся: коли він встигає скрізь побувати, відвідати установи, які потрібні для загальної справи, а ще й підготувати статтю для газети? 
Тільки цього року з його ініціативи у "Вістях Ковельщини" з'явилися обширні публікації про видатну українську поетесу Ліну Костенко, з якою вдалося познайомитися після аварії на Чорнобильській АЕС під час її відвідин "зони", Героя України Володимира Шевка, жінок-мироносиць, українського художника Іллю Рєпіна, життя і творчість якого "приватизували" ідеологи "руського міра" тощо.
В Івана Васильовича є риса, яка властива далеко не всім історикам, краєзнавцям і навіть музейникам. Він досконало знає історію України, Волині, Ковельщини і прагне цими знаннями поділитися з іншими. Поділитися не просто словами, а наполягти на тому, щоб пам'ять про видатних людей минулого  – далекого і не дуже від нас віддаленого – по-належному вшанувати. Саме він був першим, хто запропонував виготовити пам'ятні дошки на будинках, де мешкали учасник національно-демократичного руху 1990-их років Володимир Осіюк, на честь якого тепер названа колишня вулиця Черняховського, підполковника міліції, який загинув, захищаючи мирних громадян, ковельчанина Федора Литвинюка. Сьогодні разом з журналістами "Вістей Ковельщини" намагається донести до громадськості і влади Турійщини велич подвигу Галини Січкарук, пропонуючи розпочати акцію за присвоєння цій мужній учасниці повстанського руху звання Героя України посмертно. Про неї, до речі, "Вісті Ковельщини" розповідали у публікації "Не маємо права забувати" 19 червня 2025 року.
Звичайно, ініціативи пана Івана сприймаються не завжди і не всіма однозначно. Декому зручніше жити без зайвих турбот, декому важливіші особисті проблеми. Однак, як переконався і я на власному прикладі, ювіляр клопочеться не про власні інтереси, а про справи, що мають суспільне значення. Так він діяв і в 90-их роках, коли сміливо підняв синьо-жовтий прапор на флагштоці підприємства, де працював, так і діє сьогодні, коли прагне до того, щоб пам'ять про борців за волю України – колишніх і сучасних – було вшановане на належному рівні.
Сьогодні в живих залишилося небагато людей, з якими активно співпрацював Іван Сидорук на зорі Незалежності. Але він намагається підтримувати дружні стосунки із тими, хто до цих пір в строю. Це – Геннадій Сарапін, Федір Савлук, Василь Козак, Яків Лавренко, Богдан Бачук, Григорій Олійник та інші. Постійні зв'язки у нього з політиками, журналістами, письменниками, громадськими діячами, науковцями Луцька, Києва, Львова, очільниками громад Волині, а особливо – із дорогими серцю земляками Камінь-Каширщини, Любешівщини, Ратнівщини. 
l
Символічно, що пан Іван народився в один день із відомим українським громадсько-політичним діячем, поетом, письменником, публіцистом Іваном Яковичем Франком, якого дуже цінує і яким захоплюється. Не знаю, чи це випадковість, чи, можливо, мама, яка мала досить гарну освіту, врахувала цей фактор, обираючи ім'я синові. В будь-якому разі він має щось спільне з характером Великого Каменяра. Йому теж властиве бунтарство, прагнення революційних змін, відданість українській національній ідеї.
Декілька років тому мене приємно вразив вчинок Івана Сидорука, який здійснив, образно кажучи, паломницьку поїздку разом із дітьми до родинного обійстя Івана Франка в Нагуєвичі на Івано-Франківщині. При цьому добирався коником, запряженим  у змайстрованого друзями-умільцями воза. Скажу відверто: проїхати декілька сотень кілометрів задля того, щоб вклонитися пам'яті Каменяра, – це якщо не подвиг, то справжній патріотичний здвиг.
Мене зворушує турбота пана Івана про дітей. Ось як він про це розповідає: "Двічі одружений. Відчуваю і несу відповідальність за трьох синів: Тараса, Олексу, Маркіяна, доньок Маріанну, Іванну, чим дуже пишаюся, хоча це і непросто, і нелегко. Дякувати Богові і добрим людям, з батьківськими обов'язками вдається справлятись".
Одна з останніх приємних подій в житті ювіляра – успішний вступ доньки Маріанни в Національний університет культури, ректор якого є легендарний Михайло Поплавський. Цікаво, що дівчині задовго до початку навчального року вручили спеціальний Диплом зі словами: "За перемогу у конкурсі "Талановитим вхід без черги" та здобуття Головного призу "4 роки безкоштовного навчання". Не відмовиш юній ковельчанці у сміливості і відвазі, адже зуміла сфотографуватися із самим маестро Михайлом Поплавським (на світлині).
Напевно, значний вплив на Маріанну і решту дітей справляє любов і повага Івана Сидорука до народних свят і традицій, залучення їх з малих літ до колядувань і щедрувань. Недарма свій сімейний самодіяльний гурт вони назвали "Соколята". Це – данина поваги волинському соловейкові, який у свій час виховувався у бабусі в селі Вербка Дубівської громади В'ячеславу Хурсенку, котрий навічно увійшов в історію української пісні завдяки неперевершеному шедевру "Соколята".
Що ж, було б дивно, якби в Заслуженого працівника культури України, яким є Іван Васильович Сидорук, не виросли діти, для яких українська пісня, українське слово були б байдужими.
Тож нехай подальша їх життєва доля буде успішною та щасливою, а ювіляру бажаємо словами його улюбленої поетеси Ліни Костенко:
Не уникай в путі
 круговороту –       
Хай руки загартуються
  твої, 
Бо доведеться плавати
 і проти,
І впоперек стрімкої течії.
Вірю, що не зміліє річка життя, течію якої успішно долає човен долі Івана Сидорука.
Микола ВЕЛЬМА.

Сидорук01  У Ковелі та й на Волині багатьом людям знайомий або особисто, або за громадською роботою, або за публікаціями преси (переважно у "Вістях Ковельщини") Заслужений працівник культури Іван Васильович Сидорук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 46
Читати далі

Повідомлення в номер / Духовна місія отця Івана

21.08.2025
Мабуть, не знайдеться на Ковельщині людини, яка б не знала протоієрея о. Івана Оринчака, настоятеля храму святого Андрія Першозванного Волинської єпархії Православної Церкви України.
Він не просто священник. Він – духовний наставник прихожан церкви, яскравий приклад для наслідування як зразковий сім'янин, організатор волонтерського руху на підтримку ЗСУ, патріот України. А ще – непересічна особистість, яка свої почуття майстерно передає мовою поезії, де головними темами є любов до Бога, рідної землі, українського народу та його культури і традицій.
Отця Івана єднає міцна творча дружба з ковельською інтелігенцією – педагогами, працівниками культури, поетами і письменниками "Творчого світу", журналістами. Він – активний читач і дописувач "Вістей Ковельщини", має особисту сторінку в мережі Фейсбук.
Постійно цікавлюся дописами священнослужителя. У них, крім роздумів про життя, мудрих думок і настанов, власних поезій, – постійна інформація про потреби українських воїнів, участь у волонтерстві наших земляків, підсумки зробленого і плани на подальшу роботу в ім'я Перемоги над ворогом. Чітко прослідковується заклик: "За єдність фронту і тилу! Тільки так порятуємо Україну".
Зворушив днями його ілюстрований портретом Лесі Українки пост: "Щоб не плакать – я донатила". Мудро і влучно, отче. Браво! А ще до глибини душі пронизує повідомлення: "Оголошено черговий збір на придбання русорізів для воїнів 10 ШП "Да Вінчі". Дякую!". А за день перед цим схвилював поширений допис Олени Джумберовни (разом з Валентином Семенюком). Не можу стриматися, щоб не процитувати:
"Сьогодні були під Куп'янськом і в Краматорську. В Дружківку не пускають самі військові, бо там справжнє пекло. До Куп'янська теж щоразу відстань збільшується, бо літають дрони, ракети, каби, а хлопці нас намагаються вберегти...
Щоразу не знаю, куди доїдемо наступного разу, бо фронт все ближче і ближче...
А виїжджаєш за лінію фронту, і ніби в країні нічого не відбувається... Сумно...
Сумно і страшно..."
А далі – текст Ігоря Чернецького: "А хочете правду? Без прикрас…".
Це не просто текст. Це – біль серця і змученої душі. Прочитайте. Обов'язково. В мережі знайдете. Невеликий уривок пропоную до Вашої уваги: "На фронті не "просто важко". На фронті – бій за саме існування… Ворог цілить не лише в наші міста – він цілить у наші артерії. У логістику. У постачання. У маршрути. У залізниці. У склади. І якщо він переріже це все – зламається фронт.
Але головне – він цілить у вашу байдужість. У вашу втомленість. У ваше бажання забути, що йде війна. У те, що ви хочете чути: "Все нормально, тримаємося". 
НІ, НЕ НОРМАЛЬНО. 
У нас кожного тижня – втрати позицій, життя, можливостей. Ми з кожним днем наближаємось  до тієї межі, за якою – тільки прорив або катастрофа".
l
Гірко і боляче читати ці слова. У них – сувора правда війни, яку можновладці не завжди хочуть говорити, про що й пише автор. Ось і сьогодні (12 серпня) читаю: "Ситуація у Донецькій області – критична. Російські війська прорвали оборону ЗСУ в районі Добропілля, внаслідок чого Покровськ і Мирноград перебувають на межі оточення, а Костянтинівка – у напівоточенні". 
Водночас речник оперативно-стратегічного угрупування військ "Дніпро" підполковник Віктор Трегубов спростовує інформацію про прорив. Мовляв, “мова не йде про масове просування російського війська, а про рух вперед груп з кількох осіб".  
Отець Іван, поширюючи вищенаведений пост, розуміє: люди мають знати правду, але водночас вони повинні усвідомлювати, що над Україною нависла СМЕРТЕЛЬНА НЕБЕЗПЕКА, тому ДОНАТИТИ – не тільки велика честь, а й громадянський обов'язок кожної  людини, яка не хоче потрапити в новітнє рабство до москалів.
Прихожани храму, ковельські волонтери щиро вдячні отцю Івану за його чесну громадянську позицію, яку він засвідчує і своїми новими поезіями, які пропонуємо увазі читачів газети. 
Микола ВЕЛЬМА.
Не даймо матір зневажати!
Сини і доньки матері України, будьмо воїнами світла, кожен на своєму  місці, щоб прихилити небо на її святий захист!
Хоч весь світ заходився
 кричати
Про підступність й
 жорстокість Кремля.
Ми все ж будем її
 захищати,
Бо то є найрідніша земля.
Вона нам, як для дуба –
 коріння!
І хоч ворог носій всіх
 розрух,
Землю живить у всі
 покоління
Кров і піт. Славних лицарів
 дух.
То ж нехай зазвучить 
на сторінці,
І почує цей заклик весь
 світ:
“Об’єднаймось в одне,
 українці!
Щоб не було ворожих
 чобіт.
Бо земля для дітей – рідна
 мати,
І для сина й для доньки,
 обох.
Матір слід зо  всіх сил
 захищати –
Так велить із небес
 Святий Бог!”.
Українські янголи
Просимо помочі в небі
 Господнім!
В храмі горять знов
 запалені свічі, 
І моляться діти в святі
 небеса: 
Янголи Божі, полеглі на
 Січі, 
Над вашим народом біда
 нависа. 
Янголи Божі, стрільці
 січовії,
Й ті, що під Крутами йшли
 без страху,
Ви – наче тиша в 
страшнім буревії,
Провідники нам 
на життєвім шляху.
Янголи Божі, світлі
 повстанці,
Що від орди тілом в землю
 лягли.
Будьте щитом нам 
увечері й вранці,
Бо ви нам приклад святий
 зберегли.
Кличемо кров святу, 
в землю пролиту,
Від всякої нечисті, у всі
 часи.
О, почуй, Всесвіте, нашу
 молитву,
Своїх нащадків малі
 голоси!
Станьте із нам разом 
в оборону,
За рідну  землю, 
її майбуття.
Щоб витерла мати сльозу
 цю солону,
Щоб усміхнулось
 маленьке дитя!”.
Іван ОРИНЧАК.
l
Від редакції: нещодавно в житті о. Івана Оринчака сталася непересічна подія – його прийняли у Спілку християнських письменників України. Посвідчення і значок йому вручив керівник Волинського осередку СХПУ Юрій Вавринюк, а привітали колеги по творчому цеху Віктор Гребенюк та Дмитро Богуш (на світлині). 
Журналісти й читачі “Вістей Ковельщини” щиро вітають Вас, отче,  бажають нових творчих злетів. Бог Вам у поміч!

495585200_3900955643549271_1653554056628999661_n Мабуть, не знайдеться на Ковельщині людини, яка б не знала протоієрея о. Івана Оринчака, настоятеля храму святого Андрія Першозванного Волинської єпархії Православної Церкви України.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 76
Читати далі

Повідомлення в номер / Дорогою до Сонця

21.08.2025
“У кожного своя доля і свій шлях широкий", – виправдовує складності і негаразди життя-буття невдаха. Буває ж бо, що й це не так, і те погано. Сум, журба і депресія затискають у лещата грішну душу. Втрачається сенс існування у цьому буденному просторі.
Опонент-оптиміст заперечує: "Тільки слабкі духом плачуться в рукав сірого піджака. Доля – в наших руках: куди направиш, туди й заведе. Часто-густо людина, щастя своє бачить в розвагах, і матеріальному багатстві.
Ця історія засвідчує, що легковажити зі своєю долею не варто. Але не все втрачено – буває, наступає прозріння й людина повертається до моральних Божих засад.
l
Вони зустрілися, сподобалися одне одному й полюбилися. Не раз і не два соловейко був свідком, як у тихому квітучому садочку лилися солодкі, немов мед, слова.
– Галюню, ти мене кохаєш? – витьохкував Роман.
– А ти мене? – випитувала невинно Галина.
– Ох, сонечко моє! Кохаю до безтями. Без тебе життя не миле.
І горнулася Галя до Романа в обійми. Серця вистукували рапсодію любові із вечора й до рання. А їм цілунків тих та обіймів все було мало. Дивись – і клятва дозріла: будемо жити в мирі, злагоді до останнього дня.
– Правда, наша Галюня гарна? І вродлива, як квіточка, шити вміє, і до роботи не лінива, і на кухні господиня вправна – виписували портрет нареченої батьки.
– Ой, сватоньки наші любі, хіба наш Роман не пара? Лицар статний, грамотний – освіта вища. Хист будівельника має, то й хату збудує – лилися меди із вуст Романових батьків.
– Дай, Боже, ще й долю…
– Підуть дітки – буде й щастя.
l
На жаль, не попередили батьки молодят, що доля має, як-то кажуть, два боки "медалі". З одного  – сяє благодатністю, з іншого лиходійством. Злегковажиш, підеш на легкий хліб – не зчуєшся, як лихий у свої сіті спокуси та гріха затягне. Ще весілля не забулось, як почалось у молодих  вервечка застіль та гостин. В одних – день народження, в інших хрестини. Хтось новосілля святкує, хто – з горя шукає розраду в алкоголі і т. д., і т. п. Потирає руки лиходій. Затягує в сіті нерозумного "карася" і довірливу "плотвичку". Не зчулися, як залежність алкогольна підкралася.
А з нею – ревнощі, недовіра, осуд. Колишня солов'їна мова перетворилась на вороняче каркання.
– Де ніч прогуляла, що вдома не ночувала? – роздратовано допитувався Роман.
– Де хотіла, там і спала. Добрі люди постіль застеляли, – підливала оливи у вогонь Галина. 
– Ох, ти ж стерво гуляще! Совісті немає в теба. Геть з моєї хати! Будеш іншому брехати.
– Налякав… Сам такий. Очі б мої тебе не бачили і вуха не чули. Сьогодні не чекай, ночуватиму в подруги.
– Іди… іди… Не забудь валізи спакувати.
А далі – як у тій пісні: "Їхали козаки із дому до Дону. Підманули Галю, забрали з собою…". Пішла Галя кривим шляхом, не схаменулася, не взялася за розум. В гріхах розпусти купалася. Куди доля-лиходійка завела нещасну, ми можемо тільки здогадуватися.
Роман з горя теж пішов "козакувати". Його друзями і побратимами стали подібні йому.
l
Якось в одному з барів міста серед сірого мороку почув:
– Романе, це ти?
– Ну, я. А що тобі?
– Невже не впізнав свою подружку Таїсу? Пам'ятаєш, як на випускному цілувалися? Я й сьогодні відчуваю той солодкий дотик твоїх вуст.
– Що було, те загуло, із вітром розвіялось, – буркнув Роман.
– Ех, Ромчику! Доля готувала стежку до щастя, а ми не пішли нею. Хочеш – зустрінемось, поспілкуємось? – запропонувала Таїса на закінчення розмови.
Минуло трохи часу, і вони знову випадково зустрілись. Вирішили зайти в "кафешку".
– Ну, розказуй, Романе, як живеш. Чула, ти недавно розлучився із Галею.
– Що тут розказувати? Не склалося. Це в тебе новин повен мішок.
– Боюсь, що після моїх новин на душі незатишно стане. Я тільки-но з казенного дому вийшла.
Роман стрепенувся:
– А що сталося? Ти ж такою сумирною завжди була.
Таїса важко зітхнула.
– Спокусилася на красу зовнішню чоловічу. Закохалася. А він деспотом сімейним виявився: з перших днів вдавався до насильства. Не раз за коси тягав, бив руками і ногами. Терпіла… Того страшного вечора прийшов п'яний, став руки простягати. Закипіло щось всередині. Звір в мене дикий вселився. 
Стала опиратися. Він кинувся на мене з криком: "Ах ти, суко! Вб'ю!" – не зчулася, як схопила ножа, що лежав на столі, і вдарила його в живіт. Він впав на підлогу. Кров цівкою лилася з рани.
Схаменулася, але пізно. Зателефонувала в поліцію. А потому – все, немов у сні: ізолятор, слідство, суд і в'язниця.
Тепер спокутую свій страшний гріх. То як, Ромчику, – тобі не страшно зі мною? Ще захочеш зустрітися?  Не бійся. Я не така страшна, як ти думаєш.
– Це ж був самозахист, – невпевнено мовив Роман.
Розмова про пережите тривала довго. Обом було що розповісти одне одному.
– Кафе зачиняється! –  раптом пролунав голос офіціанта.
– Ходімо. Пора. Може, до мене на каву? Побачиш, як я живу.
– Можна і на каву, – погодилася Таїса.
l
Роману було цікаво дізнатися, через які "окуляри" дивиться на життя його однокласниця і "зечка". Ще раз переконався, що світ навколишній розділений навпіл. З одного боку – зло, спокуси, образи, гординя. Від них всі негаразди і хвороби людські.
З другого боку – доброчинність, милосердя, любов до Бога. Вони рухають людство до благодаті, миру та спокою. До цієї філософії буття Таїса навернулась, перебуваючи в неволі. Цю філософію в дії Роман відчув на собі із перших днів спілкування.
Якось він запропонував відзначити день їхньої зустрічі келихом вина. Таїса категорично відмовилась, і жити без алкоголю стало для них нормою. Сенсом нового життя для Романа стала колишня однокласниця. Здавалося, що Птаха щастя накрила пару своїм крилом.
Але ні! Ймовірно, існує закономірність: чим більше гріхів назбирав у минулому, тим більше випробувань людина мусить пройти у майбутньому. Так і тут.
В Романа стався інсульт, який паралізував мозок, мову і тіло. Вирок лікарів суворий: до кінця життя на кріслі колісному, під наглядом і допомогою опікуна. Але хто ним стане?
Таїса навіть не роздумувала. Вона взяла на свої жіночі плечі нелегку ношу: турбуватися, допомагати, лікувати хворого. Усвідомлювала: це – її моральний обов'язок, час спокути за гріхи вольнії і невольнії.
Витримала, не скаржилась на долю. В день коли душа Романа відлітала у засвіти, на небосхилі сяяло Сонце доброчинності та милосердя. Сонце осявало шлях тих, хто веде свою долю під знаком любові до Бога…
Анатолій Семенюк.

images “У кожного своя доля і свій шлях широкий", – виправдовує складності і негаразди життя-буття невдаха. Буває ж бо, що й це не так, і те погано. Сум, журба і депресія затискають у лещата грішну душу. Втрачається сенс існування у цьому буденному просторі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 59
Читати далі
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025