Повідомлення в номер / Золоте древо українства

08.01.2026

Зворушливе різдвяно-новорічне привітання читачам Публічної бібліотеки надіслала наша землячка з Канади, пані Іроїда Винницька:

"Шановна і дорога Ольго і всі друзі Ковельської Бібліотеки. Прийміть з далекої Канади святочні побажання і ці віщі слова Богдана Лепкого:

В Різдвяну ніч

Немов далекий гарний

сон, село ввижається мені,

Хати стоять в вінку сосон,

І квіти на шибках вікон

Мороз малює чарівні...

І нині, у різдвяну ніч,

Як буря загуде,

Й пожежі, ніби тисяч свіч,

Кинуть нам іскрами до віч,

Вважайте! – пісня йде.

Велика пісня давніх днів,

Мов дзвони з-під могил,

Мов брязк окрилених мечів,

Мов предків зойк, мов крик

дідів:

«Добудьте решти сил»

Добудьте сил, бо Господь

вість,

Чи ще далекий день,

Що злий за злочин

відповість,

Що згине кривда, заздрість,

злість,

Настане волі день!

Постійно слідкую за подіями в нашій Україні, знаю, що і над Ковлем диявол літав.

Бажаю Вам сили і витривалости і молю Всевишнього за краще завтра.

Хай буде синє небо,

Та жовті поля!

Хай буде світ, у якому

НEMА МOCKAЛЯ!

Христос Народився! Славімо Його!

Іроїда Винницька".

Велика українка Іроїда Лебідь-Винницька народилася 17 лютого 1933 року в Матієві (на польський манір – Мацейові, нині – Лукові) у родині січового стрільця Михайла Лебедя. Десятилітньою дівчинкою залишила рідну землю разом з батьками, які активно допомагали воякам УПА і, щоб уникнути репресій радянської влади, були змушені емігрувати. Їх важкий шестирічний шлях проліг через Чехію, Німеччину – до Канади, де Іроїда здобула вищу освіту, відтак провадила свою педагогічну й громадську діяльність.

Ціле життя вона виконує свою високу місію служіння громаді й Україні – розбудову української освіти за кордоном та збереження й поширення української історичної і культурної спадщини. Вона організувала і очолювала Рідну школу і курси українознавства в м. Кітченер, була головою освітньої ради при Світовому конгресі українства, при Українсько-Канадському дослідчо-документальному центрі в Торонто заснувала унікальний архів, в якому зібрала понад дві тисячі годин відео та аудіоінтерв'ю зі свідками важливих подій ХХ століття.

Залучена Джеймсом Мейсом до роботи Конгресової комісії США з вивчення великого голоду в Україні, записала десятки годин аудіо-свідчень із людьми, які пережили сталінський геноцид. Завдяки цій праці, зокрема, було створено відомий історико-документальний фільм "Жнива розпачу". Народила і разом з чоловіком Іваном Винницьким, інженером, доктором металургії виховали свідомими українцями троє дітей, мають вісім онуків.

Молоде покоління Винницьких з відновленням Незалежності повернулось до України і сьогодні, в час великої війни, живе і працює тут. Оксана Винницька-Юсипович – почесний консул Канади у Львові, доктор філософії, відома освітянка, автор проєкту особистісно орієнтованого навчання та канадсько-українського освітнього проєкту "Літній інститут".

Михайло Винницький – науковець, реформатор освіти, віце-президент Києво-Могилянської академії, автор книги "Український Майдан, російська війна".

Роман Винницький – успішний бізнесовець, співзасновник кількох підприємств у галузі комп'ютерної інженерії. Він бере активну участь у житті української спільноти за океаном, зокрема – в Українському конгресовому комітеті. Пан Роман – меценат освітянських стипендійних програм, у тому числі – професорської стипендії імені Михайла Лебедя, січового стрільця, свого діда! Яке гідне пошанування свого предка! Сьогодні пан Роман багато допомагає Збройним Силам України.

Родина Винницьких, нерозривно пов'язана з Україною, – приклад незнищенності українства, його жаги до життя та самореалізації. У вересні минулого року в Львові відбулась урочиста церемонія вручення Почесної відзнаки "Золоте древо українства". Першим лавреатом її стала високодостойна родина Винницьких, славна своєю самопосвятою та служінням Україні впродовж поколінь.

Ольга Бичковська.

НА СВІТЛИНІ: Іроїда Лебідь-Винницька із сином, невісткою та онуками.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 55

Повідомлення в номер / Волинь – край волелюбний

08.01.2026

Між сусідніми Погиньками і Битнем, які належать до Голобської територіальної громади, відразу за трасою Луцьк – Ковель, простяглася пустош "Мархівка". Скупа рослинність з подекуди порослими осокою-шуваром і обрамленими низькорослими кущиками рокити болітцями, у низинах – хвощі і гусяча лапка, на піщаних пригірках золотистий цмин, заячий часник і ведмеже вухо, де-не-де покручена при корені хирлява берізка – от і весь гнітючий ландшафт "Мархівки".

З доісторичного періоду подекуди ще зберігся в'юнкий плаун, що свідчить про первісну незайманість урочища. Більше сотні гектарів придатної до обробітку землі здавна служили пристанищем для кочівних циган.

Назва місцини вдало відображає її містичну загадковість – споконвіку битеньським парубкам тут марилися русалки і привиди, котрі до схід сонця водили їх блудними стежками після вечорничних залицянь до непідступних погиньських дівчат. Мабуть, через ті туманні блуди родинних зв'язків Погиньок із Битнем завжди було небагато порівняно із значно віддаленішими Дрозднями, Гончим Бродом і навіть Любитовом.

І все ж напрочуд вдалу містичну назву урочища було колись, мабуть, змінено. Непомітно змінено всього-на-всього на одну буквицю.

Назви навколишніх сіл та урочищ свідчать про те, що ця відкрита на всі чотири сторони світу рівнина у сиву давнину була місцем побоїща, і через те первісна її назва напевне що була не “Мархівка”, а “Марсівка” – на знак бога війни Марса.

Ймовірно, що за глибокою шаною предків двох сусідніх поселень до полеглих тут у сиву давнину воїнів “Мархівка”-“Марсівка” зроду не знала ані сохи, ані плуга.

Але коли на початку 50-х років минулого століття на колгоспні поля прийшов трактор, і з північного краю "Мархівки", побіля Битня, підняли широку смугу цілини, то звідки не візьмися – скиби тлустого чорнозему були рясно засіяні гладенькими валунцями, схожими на ті, якими подекуди вкрите Кримське узбережжя і котрими наповнені русла гірських карпатських потоків.

Для очищення свіжозораного поля від валунів колгоспне начальство залучило школярів Битеньської семирічки, і за кілька поурочних годин чужоземне каміння було складено у бурти, а в наступні дні вересня первісний переліг засіяно озимою пшеницею.

І хоча вчителька географії пояснювала походження валунів мореновими залишками льодовика, який в епоху зледеніння Європи сповзав на нашу землю із Скандинавських гір, усе ж овальна форма каміння і обмежена площа його розсипів вносила сумніви у голови допитливих дітлахів. У їхніх романтичних помислах такі валунці за прадавніх часів служили тут комусь грізною зброєю – про це вони добре знали з уроків історії Стародавнього світу. Подібним каменюччям войовничі римляни заряджали хитромудрі катапульти-балісти і з їх допомогою успішно розширювали свої володіння.

Так і напрошується питання: “То що – могутня Римська імперія протягом свого завойовницького періоду зазіхала і на Волинь? А як не вона, то хто?...”.

А чом би й ні? Чим у ті глибокі часи наша земля була менш привабливою для когорт Юлія Цезаря, аніж, скажімо, верескові пустоші Британських островів, для завоювання котрих римським легіонерам потрібно було не лише пронизати списами усю центральну та північно-західну Європу, а ще й перепливти через протоку Ла-Манш?

Що ж тоді могло стримувати римлян (і не одних лише римлян!) у завойовницьких походах на відкриту усім вітрам Волинь, окрім впертого бажання наших гордих предків бути вільними?

Звідси, вірогідно, й походить назва нашої непокірної землі, якщо, крім інших міркувань, вдумливо зважити на банальну істину: діти не обирають собі ймення при хрещенні… Так і з багатьма народами та країнами – характерних прикладів чимало. Отже, мабуть, не предки наші назвали свій край Волинню, а ті, хто не зміг підступитися до нескореного краю. А коли й самі волиняни назвали його саме так, то не інакше, як з вимушеної підказки тих, хто хотів, але не зумів його підкорити. Не зумів обезволити.

А якщо не римляни то були чи греки і не дикі кочівники з прикаспійських степів, то хто ж тоді намагався поневолити нашу землю з допомогою відполірованого природою круглесенького каменюччя?

Авжеж, то були не заковані у важкі лати хрестоносці з Північного моря, а чи озброєні стрілами вершники татаро-монгольських орд, котрі майже через тисячу років після занепаду стародавнього Риму добряче потріпали східні кордони Священної римської імперії, котра постала на його уламках.

Хоча – хто його знає! Не такими вже вони були й дикими, ті монголи, як прийнято сьогодні вважати. Адже ординці не лишень підступили ледь не до самого Риму, чим нагнали панічного страху на всю Європу, а ще й на цілі століття нав'язали свій стиль європейським модницям: на багатьох картинах епохи Ренесансу (приклад – Джоконда Леонардо-Да-Вінчі) брови натурниць цілком позбавлені волосяного покрову. Знатні жінки епохи Відродження – і не лише італійські натурниці – начисто вищипували собі брови, щоб бути схожими на красунь Близького і Далекого Сходу, наложниць могутніх правителів континентальної Азії.

То, може, каміння на “Мархівку”-“Марсівку” насипали нам все-таки татаро-монголи? Адже до винаходу вогнепальної зброї усі завойовники на Євразійському просторі аж до ХVІІ ст. мали в своїх обозах як не потужні китайські требушети, то грецькі балісти, катапульти і пращі різного калібру – від невеличких валунців до кількапудових камінних брил, якими завдавали нищівних руїн захисним мурам при облогах непокірних міст.

То хто ж все таки насіяв овальних набоїв на відносно невеликій і чітко обмеженій ділянці рівнинної “Мархівки”-“Марсівки”?..

Готи? Алани? Гуни? Пруси? Ятвяги? Хто?

Мовчить історія… Та й як їй подати голос через глибоку прірву століть, адже ж відомо – світову історію пишуть переможці.

Після оборонних кривавих побоїщ Британія (і не лише одна Британія!) все ж лягла до ніг римських імператорів – то й дотепер живуть у Західній Європі героїчні саги. І до сьогодні ще виразно збереглися прокладені римськими легіонерами та рабами бруковані дороги на британських островах.

А хто вимостив бруковані гладеньким відбірним круглячком дороги північно-західної Волині? Ними ми користуємося і до сьогодні без належного (а місцями й непотрібного) ремонту? І звідки доставляли матеріал у заболочений витоками Прип'яті, Стоходу і Турії лісистий край? А вже ж, не везли його наші предки з далеких берегів. Просто очищали вкриті каменюччям пустоші від слідів побоїщ і кілометрами (яким числом вимірюється кількість побоїщ?) мостили зручні кладки від містечка до містечка.

А якби римляни письмово не засвідчили своїх перемог на туманному Альбіоні, то чиїх рук було би те будівництво доріг на сторінках сучасної політичної історії? Авжеж – не римських!

То ж як накопати ("римлянам") переможних сторінок історії там, де перемог не було? А були суцільні невдачі і жорстокі поразки? Про що ж тоді учасникові походу писати у такому разі? Возвеличувати ганебні втечі та відступи своїх воєначальників? Отож бо! Реакція правителів в усі часи завжди була незмінною: за правдиві описи програшного дня – нерозумному писареві голову до пня.

Тому й слідів якоїсь легенди про битв(и)у під Битнем немає… І вже не буде, бо ті кругловиді свідки-валунці, бездушні учасники невідомого побоїща на “Мархівці”-“Марсівці”, сімдесят років тому зміцнили фундамент свинарного комплексу у Битні.

Один камінець я все ж приніс тоді додому на радість матері:

– Який славний камінець! – вона тут же знайшла йому мирне застосування, поклавши на наповнену сиром полотняну торбинку-косинку, з якої враз задзюркотіла весела цівка зеленуватої сироватки…

– Де ти його знайшов, такого круглісінького? – тішилася ненька. Я повторив слова учительки географії:

– Він скотився до нас із Скандинавських гір!

Заклопотана мати не питала, чи ж то далеко, і повірила…

А я дотепер не вірю в його моренове походження!

Адже для цього йому належало якимось хитрим способом – всупереч силам тертя та земного тяжіння – піднятися із наскрізь промерзлого дна норвезького фіорду на кілометрові висоти засніженого льодовика і, дочекавшись Епохи всесвітнього потепління, за тисячу кілометрів від місця народження скотитися по грузькій хвилясто-горизонтальній (?!) поверхні і причаїтися під товстим шаром гумусу рівнинної “Мархівки”-“Марсівки”. А на завершення неймовірної "мандрівки" – дочекатися колгоспних часів, щоб вивернутися на поверхню грунту і покірно лягти під свинарник.

І хоча щодо загальновизнаної наукової теорії походження моренових розсипів на просторах Східної Європи я не маю нічого такого проти, усе ж мені аж ніяк не віриться у слаломні мандри того камінця.

Значно ймовірніше, що його було підібрано десь на березі Егейського або Адріатичного морів, а чи в мілководних руслах гірських приток Дунаю та Дністра. Отож він мандрував затоптаною Європою у родинній компанії собі подібних лежебок, час від часу закладався у пращу-метавку (час розкидати каміння! – у прямому розумінні означало починати війну), а після побоїща (час збирати каміння! – означало готуватися до нової війни) знову торохкотів в обозній валці переможців до наступної потреби.

Одначе тут, під Битнем, збирати бойове каміння того разу або не було кому, або не вистачило на те часу – на уцілілих втікачів вже чатував Гончий Брід.

Володимир Гануліч,

кандидат фізико-математичних наук,

доцент, член НСПУ.

(Далі буде).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 12 по 18 січня

08.01.2026

ОВЕН. Вашими добрими супутниками повиннi стати розсудливiсть i пильнiсть. Нестандартний пiдхiд до розв’язання проблем дасть поза сумнiвом позитивний результат, не потрiбно дiяти шаблонно.

ТЕЛЕЦЬ. Вам випаде унiкальний шанс перетворити супротивникiв на союзникiв, але дiяти необхiдно обережно i дипломатично. У першiй половинi тижня чекайте важливих подiй i новин.

БЛИЗНЮКИ. Порадують i робота, i творчiсть, i особисте життя. Емоцiйна напруга спаде, виникне упевненiсть i довiра. Друга половина тижня виявиться спокiйнiшою i розміренішою першої.

РАК. Поки не варто ставити собi нових завдань, краще завершити розпочаті i давнi справи. А ось своєчасний прояв iнiцiативи принесе бажанi результати i кар’єрне зростання.

ЛЕВ. Доведеться розраховувати тiльки на власнi сили. Схоже, потрiбно багато що змiнити i пiдлаштуватися пiд новi реалiї. Якщо ви будете наполегливими i цiлеспрямованими, то зможете досягти успiху в кар’єрi.

ДIВА. Швидке ухвалення рiшень у четвер принесе несподiванi позитивнi результати. Знайдуться сили для втiлення найсмiливiших проєктів. Раціонально плануйте час, аби не перевантажуватись.

ТЕРЕЗИ. Якщо в чомусь сумнiватиметеся, не соромтеся поставити запитання. Частиною роботи можете подiлитися з колегами, вони не образяться. Можете виявитися надмiрно упертi в непринципових питаннях, прагнiть уникати категоричностi у висловах i конфлiктiв.

СКОРПIОН. У понедiлок постарайтеся плавно увiйти до робочого ритму пiсля свят. Зiрки передбачають, що вiвторок буде вдалим днем, практично не буде перешкод для досягнення мети.

СТРIЛЕЦЬ. Початок тижня може бути напруженим, тому запасiться терпiнням i не робiть різких крокiв. У вiвторок є шанс знайти кошти для реалiзацiї своїх iдей. Вiрогiднi позитивнi змiни на роботi.

КОЗЕРIГ. Тиждень, судячи з усього, виявиться напруженим. Але бажання жити i працювати буде рiвним i стiйким. Сил вистачить на реалiзацiю всього, що вирiшите зробити.

ВОДОЛIЙ. Очiкується активний тиждень, сприятливий для переговорiв і дiлових зустрiчей. Проявляйте наполегливiсть i дотримуйтеся власних iнтересiв. Отже, будьте розсудливi, логiчнi i послiдовнi.

РИБИ. Вас чекає успiх в кар’єрi i в особистому життi. Ви повнi енергiї i сил. Не бiйтеся ставити амбiтнi цiлi – їх досягнете. Зiрки обiцяють взаємну любов i багато приємних хвилин з коханою людиною.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Вашими добрими супутниками повиннi стати розсудливiсть i пильнiсть. Нестандартний пiдхiд до розв’язання проблем дасть поза сумнiвом позитивний результат, не потрiбно дiяти шаблонно.

ТЕЛЕЦЬ. Вам випаде унiкальний шанс перетворити супротивникiв на союзникiв, але дiяти необхiдно обережно i дипломатично. У першiй половинi тижня чекайте важливих подiй i новин.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 12 по 18 січня

08.01.2026

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 1-7 січня

02.01.2026

Четвер. Мінлива хмарність, сніг. Температура: -3оС. Вітер південно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: 0оС. Вітер південно-західний сильний.

П’ятниця. Хмарно, ввечері – мокрий сніг. Температура: 1оС. Вітер південно-західний сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність, часом мокрий сніг. Температура: 0оС. Вітер південно-західний сильний.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: -1оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно, сніг. Температура: 0оС. Вітер східний слабкий.

Неділя. Хмарно, мокрий сніг, ожеледь. Температура: 00С. Вітер східний помірний.

В ніч на понеділок. Хмарно, часом дощ. Температура: -1оС. Вітер західний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 0оС. Вітер західний помірний.

В ніч на вівторок. Хмарно. Температура: -3оС. Вітер південний слабкий.

Вівторок. Хмарно, по обіді можливий мокрий сніг. Температура: 0оС. Вітер південно-східний помірний.

В ніч на середу. Хмарно. Температура: -3оС. Вітер західний слабкий помірно сильний.

Середа. Хмарно, можливий мокрий сніг. Температура: -2оС. Вітер західний сильний.

Четвер. Мінлива хмарність, сніг. Температура: -3оС. Вітер південно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: 0оС. Вітер південно-західний сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43

Повідомлення в номер / Хліб від Улянки для воїнів

02.01.2026

Із суперечливими почуттями кожен із нас вступає у 2026 рік від народження Христового.

Хто – із смутком і печаллю, спричиненими втратою найрідніших людей у проклятій Богом і людьми війні, розв'язаній рашистами.

Хто – з радістю і оптимізмом, викликаними поверненням із фронту чоловіка, батька, сина або навіть короткочасним їх перебуванням у відпустці. А ще коли шановані нами Герої змогли в колі рідних зустріти Різдво Христове, то щастю дружин, матерів, дітей і онуків не було меж.

Безперечно, сьогодні важко сказати, коли завершаться бойові дії. Своєю тривалістю вони вже наблизилися до радянсько-німецької війни у 1941-1945 роках, рани від якої до цих пір – на тілі матері-України.

І все ж, попри розпач, смуток і печаль, не гаснуть у наших серцях Віра, Надія, Любов.

Віра – у переможний мир, який вистражданий кров'ю і жертвами Захисників і Захисниць, їх безсмертним подвигом в ім'я майбутнього країни.

Надія – на незламність наших Збройних Сил, які своїми вольовими і бійцівськими якостями значно переважають хвалену армію росії, яка фактично виявилася не "другою" воєнною потугою у світі, а набагато слабшою за українську.

Любов – це те, що нас зігріває і єднає у грізні воєнні роки. Випробувань, які випали на долю українців, мабуть, не витримав би жоден народ Європи, не кажучи вже про інші країни світу. Ми сильні, тому що єдині, тому що в серцях наших – Любов до України, рідної землі, один до одного.

Всі ці християнські чесноти Віру, Надію, Любов яскраво демонструють пересічні українці – чоловіки і жінки, ветерани і молодь, представники різних релігійних конфесій, які беруть активну участь у волонтерському русі. Серед його учасників – активісти із Козлинич Поворської територіальної громади.

Переглядаючи соціальні мережі, я натрапив на пости й фотосвітлини голови місцевої ветеранської організації, шанувальниці газети "Вісті Ковельщини" пані Галини Галайдюк. Вона постійно інформує про добрі справи односельчан у мережі Фейсбук.

З її дозволу цитую подяку, котра нещодавно побачила світ: "Дякуємо всім, хто допомагає хлопцям на передовій! Це – Альона Сачук, Олена Олесик, Валя Миронюк, Люда Степанчук, Ліда Парат, Світлана Затинна, Галина Войтюк, Ніна Велиток, Ліда Климчук, Ганна Бортнічук, Ганна Шемейко, Тамара Руднюк, Надія Корнелюк, Віка Піддубна, Люба Шемейко, Світлана Господарик".

Дописи пані Галини постійно поширює відома на Ковельщині волонтерка Олена Джумберовна, яка одночасно є активною блогеркою в соціальних мережах. Ось деякі з її звернень-подяк:

"Мої мега-круті друзі!

Дякую вам безмежно: с. Пісочне і Надія Магаль, с. Воля Любитівська і Галина Галина, с. Козлиничі і Галина Галайдюк, Бахівська гімназія і Марина Ростун. Іван Оринчак – молодці!“.

“Галина Галайдюк! Дякую Вам і Вашим однодумцям за постійну допомогу!

Дякую за коробки з домашніми смаколиками, спечені з материнською любов'ю, а також грошові донати (Руслана Клімчук, Євгенія Літвинчук, Ольга Дементьєва, Галина Літвинчук, Антоніна Руднюк, Галина Овадюк, Тамара Руднюк).".

А незадовго перед Різдвяно-Новорічними святами пані Олена написала:

"Я ще не встигла подякувати своїм дівчатам з сіл Козлиничі і Шкурат за запашний домашній хліб, пиріжки і солодку випічку!

Марія Вовчик, Оксана, Рая, Люда із с. Шкурат – цьом Вам!

Галина Галайдюк, передайте всім нашим мамусям величезне дякую!!!

Ліза Войтюк, Оля – дівчата, ви супер!

А найбільша вдячність – нашій юній помічниці з с. Козлиничі, дівчинці Улянці, яка у 10 рочків своїми рученятами спекла хліб для наших захисників!

Лариса Філозоф Лукашук – дякую за кручене сало з часником!

І яка ж поїздка без смаколиків з с. Чудель від Любов Гапонюк і її друзів.

Величезне всім дякую!!!”.

“Улянко, маленьке сонечко!

Два дяді Саші й дядя Володя з Куп'янського напрямку (на світлині праворуч) тобі дуже дякують за запашний хлібчик і бажання внести частинку себе в нашу Перемогу!

Красуню! Дай, Боже, щоб ти знала про війну лише з книжок і фільмів".

Що можна додати до цих зворушливих слів, написаних нашими чудовими українськими жінками?

Лиш одне: нехай новий 2026-й рік принесе у Ваші родини мир, добро, благополуччя, спокій і затишок! Господньої Вам ласки на кожен прийдешній день!

Доземний уклін за недоспані ночі, невтомні руки, підтримку Захисників і Захисниць, які щодня, щогодини ведуть бій за нас із Вами, за вільну й щасливу державу.

З такими людьми Україна непереможна!

Микола Вельма.

На світлинах: десятирічна Улянка із спеченим нею хлібом та наші земляки, які його отримали; жінки-волонтерки з Козлинич.

Фото Галина Галайдюк назвала:

“Ми – до Перемоги!”.

Із суперечливими почуттями кожен із нас вступає у 2026 рік від народження Христового.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51

Повідомлення в номер / Творчість, не підвладна часу

02.01.2026

В Голобській публічній бібліотеці відбулось чергове засідання клубу "Спілкування для душі". Тема заходу – життя і діяльність письменниці Галини Орлівни-Мневської, репресованої у січні 1931 році за "націоналістичний ухил".

У 2025 році минуло 130 літ від дня народження пані Галини. Забрано її було з будинку "Слово" у Харкові. Вирок – п'ять років заслання. У цьому ж будинку були заарештовані, а згодом загинули такі відомі особистості, як Лесь Курбас, Микола Куліш, Олесь Досвітній і багато інших.

Чому ми згадали саме про Галину Орлівну? Тому що вона була дружиною голобчанина Якова Возного, з яким познайомилася на засланні. Деякий час проживала у Голобах, і у 1955 році похована на місцевому кладовищі.

Народилася Галина 18 листопада 1895 року на Полтавщині, у селі Калайденці, поблизу Лубен, у сім'ї сільських інтелігентів. Мама – вчителька, батько – службовець. Змалечку дівчинка шанувала народну пісню, батьки прищепили їй любов до літератури. Вчилася у початковій школі, потім у гімназії в Москві. У 1917 році повернулася до Києва, вчилася на Вищих курсах (Ольгинський університет).

Галина Орлівна (псевдонім) – надзвичайно різностороння і дуже обдарована людина. Письменниця, актриса, вчителька... Деякий час з з першим чоловіком Климом Поліщуком (теж письменником) та донькою Лесею проживала у Львові, а потім – у Харкові. Багато пише, її оповідання та новели друкують у часописах Львова, Відня, Праги. Пік творчості припадає на 1930 рік. Виходять окремими виданнями повісті та оповідання: "Емігранти" (1929), "Бабський бунт", "Нове поле", "Ілішва", "Скарб діда Якова", "Сибірка" (1930).

Письменниця реалістично змальовує ті непрості процеси, які відбувалися на селі, не прикрашає дійсність. Не всім це подобається, а тому в 1931 році її заарештовують.

На засланні знайомиться із Яковом Возним, котрий згодом став її другим чоловіком і люблячим батьком для донечки Лесі.

Після звільнення працює вчителькою у тій же Актюбенській області (Казахстан), де відбувала покарання.

Роки заслання підірвали здоров'я. Хвороба була невиліковною. Яків Захарович намагається її врятувати, возить по клініках Ленінграда, Москви та Києва. Але безрезультатно.

Наприкінці 1954 року вони приїжджають у Голоби, на батьківщину чоловіка. Зачарувала її наша волинська краса.

Письменниця продовжила лікування у місцевій лікарні. Але 21 березня 1955 року перестало битися серце чудової людини, Галини Мневської (Орлівни) Возної. Чоловік поховав її на Голобському кладовищі й посадив калину, – так хотіла пані Галина.

Працівники бібліотеки познайомили присутніх із життєвим та творчим шляхом письменниці.

До речі, старовинний рушник, яким ми обрамили портрет Галини Орлівни, багато років тому подарувала для бібліотеки рідна племінниця Якова Возного Ганна Матящук, яка, на жаль, також вже відійшла у Вічність.

Валентина Мельничук, директор Голобської

публічної бібліотеки.

Валентина Василівна Андросюк написала вірш, який присвятила письменниці:

Де ще знайти таку красу,

Як у піснях народ співає.

Не намальовану, а наяву живу,

В очах озер проміння сонця сяє.

А таїнств тут, – стільки не злічить,

Чогось багато з вами ми не знаєм.

Ось в нас, в Голобах, пам'ятник

стоїть,

Усі йдемо і його обминаєм.

А поселилась тут одна душа навік:

Галина Орлівна – її всі називають.

Із місцини цієї її був чоловік,

А старші покоління родину

його знають.

Це псевдонім Галини Возної такий,

Різностороння й дуже обдарована

була людина.

Письменниця, актриса – шлях

її важкий,

Тяжка була життя її стежина.

А народилась Мневська на березі

СлучА,

В селі Полтавщини, де у садах

все потопає.

Дитинство без турбот, кохалася

в піснях,

Де мама, вчителька, усьому

доброму навчає.

Від школи початкової в селі,

В гімназію Москви її шлях пролягає.

А далі – Київ, бо люди молоді,

Талант у колі друзів Галини

процвітає.

Реалістично, без будь-яких

прикрас,

Змальовує життя села таким,

як бачить.

Але комусь то не сподобалося враз,

У Казахстан на висилку, бо що

людина значить?

Ось тут і познайомилася з ним,

Чарівним хлопцем з синьоокої

Волині.

Листи писала ніжні, непрості,

Не всі йому відсилані й до нині.

Могла любить на відстані життя,

Могла обцілувати, не торкаючись

губами.

На сцені відтворить могла буття,

Ми про письменницю й акторку

цю не знали.

І сплив той п'ятирічний термін

заслання,

Де вчителем була, навчала діток

мови.

Здавалось, налагодилось її життя,

Ковток повітря хотілося ковтнути

без утоми.

А доля та лиха, не випускала

з пазурів,

Заслання підірвало й так хитке

здоров'я.

Коханий чоловік кругом возив

до лікарів:

Москва, Одеса, Київ, Наддніпров'я.

Він так хотів вернуть жагу життя,

Те, що в степах далеко заблудилось.

Тремтливе в спогадах до забуття,

Єдине, що йому тоді лишилось.

Коли вже відчувала, що кінець,

Заповіла єдиному йому навіки,

Щоб тіло перевіз він на Волинь,

Калину посадив в узголів’ї й квіти.

Весною, коли біло зацвіте,

Ніби сніги, що вдалині топтали.

Згадає й там, у потойбічному житті,

Всі ті роки, де горя так зазнала.

Ще так багато є незнаних місць,

Ними пройдуть, можливо,

наші діти.

Отож напишемо, щоб знали всі:

“Тут Орлиця з Полтави оселилася

навіки”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 39

Повідомлення в номер / Дякуємо всім, хто з нами!

02.01.2026

Сьогодні, шановний читачу, ти тримаєш в руках перший номер "Вістей Ковельщини", що вийшов з друку в перший день січня нового 2026 року.

В цьому факті є щось новорічно-магічне. Можливо, продовження літопису громадсько-політичної газети у Ковелі – це не просто вихід чергового номера газети, а початок чогось нового, незбагненного, до якого ми всі прагнемо – дива припинення війни, нової епохи відродження України після майже чотирьох років жорстокої війни.

Хотілося б, звичайно, щоб так сталося. Хоча правду кажучи, багато незрозумілого діється довкола. Як в Україні, так і за її межами. Ніби всі прагнуть миру, спокою, а насправді ситуація залишається складною і непередбачуваною. У сутінках безнадії і песимізму, в якому перебуває частина із нас, променем світла була, є і залишається "міськрайонка", яка впродовж усіх майже чотирьох років бойових дій постійно з тобою, читачу, незважаючи на проблеми і негаразди в царині друкованого слова.

Ось чому редакція низько вклоняється усім, хто передплатив газету на 2026-й рік або хто допоміг її передплатити іншим. В цьому почесному ряду – і наші постійні читачі, і меценати та благодійники, і працівники "Укрпошти", і громадські розповсюджувачі преси. Велика Вам подяка!

Сьогодні не будемо багато обіцяти Вам. Скажемо просто: невеличкий колектив редакції за підтримки наших друзів і ділових партнерів робитиме все можливе, щоб "Вісті Ковельщини" продовжили виходити і надалі, несли читачам важливу інформацію, а головне – допомагали українському народу в його священній боротьбі за право бути народом, якого правди сила ніким звойована ще не була.

Разом – до Перемоги!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 42

Повідомлення в номер / Його твори вчать цінностям життя

02.01.2026

Твори Володимира Лиса цікаві вже тим, що герої його, зазвичай, волиняни, що живуть поруч. Тут і Лучеськ (Луцьк так колись називався) у романі "Максим Гонтар", і Згорани на Любомльщині (роман "Соло для Соломії"), де народився сам письменник.

Сьогодні нагадаю читачам про роман "Максим Гонтар". Враження незабутні. У ньому переплітаються долі людей різних поколінь сучасного і минулого. Сюжет заставляє замислитись над прочитаним. Бо завжди життя непередбачуване і має два кінці – невідомо, який по тобі “пройдеться”. А щоб не було боляче від необдуманих вчинків, треба задуматись над життям уже, щоб не було пізно.

Головний герой Максим Гонтар є патріотом не на словах, а на ділі. Як кандидат історичних наук, він шукає себе не тільки в історії, яка в свій час передавала викривлену правду (а ми всі вірили), а й в особистому житті.

Батьки і діти, пошук свого місця в житті, кохання, дружба і зрада, пам'ять і забуття. Ось неповний перелік проблем, які хвилюють героїв і читача. На прикладах їх вчинків книга застерігає не повторювати помилок, бо навіть одне лише слово часто вирішує долю людини.

Наводжу цей приклад із сюжету: "...Максим раптом пригадав весільну історію, почуту в Києві, яка трапилась у минулому столітті. Одного разу до ресторану завітав пообідати відомий бізнесмен. Йому сподобалась офіціантка. Запропонував їй через пів року руку і серце. Весілля мало відбутися в одному з найкращих ресторанів Києва. А перед застіллям мав пройти обряд реєстрації шлюбу і вінчання в соборі.

На сходах РАЦСу дівчата кидали під ноги молодим троянди, а обабіч музиканти грали урочисту і ніжну мелодію. Радісні й усміхнені, двоє винуватців торжества підіймалися сходинками до свого ще більшого щастя. І тут наречений ненароком наступив на край білої довжелезної, розкішної весільної сукні нареченої.

– Обережно, козел! – прошипіла наречена тихо, але дуже злісно.

Звісно, почув обранець, без п'яти хвилин законний чоловік. Він зупинився, підняв руку і голосно промовив:

– Усі гості з мого боку – за мною!

І пішов униз, а за ним його колеги по бізнесу, інші гості...

Від'їхали машини. Залишилася тільки купка людей – гості з боку нареченої. І вона – заціпеніла у неймовірному трансі.

Отож, слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш.

Валентина Остапчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 5 по 11 січня

02.01.2026

ОВЕН. Не варто глибоко занурюватися навiть у власнi проблеми, не кажучи вже про чужі – ними займатися не слiд. В кiнцi тижня не треба вдаватися щодо себе i своїх близьких до надмiрної економiї, це дозволить уникнути розбіжностей.

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень обiцяє виявитися сприятливим, i навiть мiнiмальнi зусилля здатнi принести iстотнi результати. В середу блискуче зможете вiдстояти свої погляди на життя. Не виключено, що в кiнцi тижня доведеться розбиратися з проблемами рiдних або друзiв.

БЛИЗНЮКИ. Час сприятливий для здiйснення будь-яких iдей. У понедiлок не виключенi приємнi знайомства. Бiльше часу варто присвятити сiм`ї i дому, вам пiд силу гармонiзувати простiр навколо. Варто зайнятися творчим хобі, про яке давно мріяли.

РАК. Будете вiдкритi для пропозицiй, i вони почнуть надходити до вас в наростаючому темпi. У серединi тижня варто активізувати свої творчі зусилля.

ЛЕВ. У візерунку долi переплетуться двi нитки, одна з яких є енергiєю завершення процесiв, а iнша – вiдновлення старих зв`язкiв. Час сприятливий, щоб розстатися з шкiдливими звичками та набридлими справами.

ДIВА.Не пiдпускайте до себе лiнь навiть на кiлометр і досягнете вагомих успіхів. Постарайтеся розвернутися лицем до своїх пiдсвiдомих страхiв, почнiть їх долати, i вiдчуєте, як на душi стає легко і спокiйно.

ТЕРЕЗИ. Будете здатнi ухвалити важливе i вiдповiдальне рiшення, втiлення якого в життя допоможе здiйснити таємний союзник. Не виключено, що надасте комусь важливу послугу.

СКОРПIОН. Загалом спокiйний i розмiрений тиждень. Але пора зайнятися ретельним опрацьовуванням деталей нового проєкту. У вiвторок доведеться активно вiдстоювати свої iнтереси.

СТРIЛЕЦЬ. Настає час рiшучих дiй. Не варто приймати близько до серця прикрi обставини. Не сидiть удома, сходiть в кiно або з дітьми на каток.

КОЗЕРIГ. Потрiбні зiбранiсть i рiшучiсть для просування до намiчених цiлей. У п’ятницю не беріться за кiлька справ одночасно, краще зробити одне до кiнця, нiж кинути десять на пiв дорозi. Цей тиждень принесе нові ідеї та натхнення.

ВОДОЛIЙ. Заспокойтеся i не метушiться, пливiть за течiєю. Постарайтеся рацiонально витрачати сили, уникайте перевантажень. Прислухайтеся до своїх почуттів та інтуїції, вони підкажуть правильний напрямок у складних ситуаціях. Хоча б короткий вiдпочинок необхiдний.

РИБИ. Ваша енергiя дивуватиме довколишніх. Інтуїцiя повинна підказати, де ховається ключ вiд заплутаної проблеми. Вiвторок i середу проведете у пошуках гармонiї i досягнете успiху в цьому аспектi. Не пропустіть шанс взяти на себе відповідальність за важливий проєкт чи ініціативу.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Не варто глибоко занурюватися навiть у власнi проблеми, не кажучи вже про чужі – ними займатися не слiд. В кiнцi тижня не треба вдаватися щодо себе i своїх близьких до надмiрної економiї, це дозволить уникнути розбіжностей.

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень обiцяє виявитися сприятливим, i навiть мiнiмальнi зусилля здатнi принести iстотнi результати. В середу блискуче зможете вiдстояти свої погляди на життя. Не виключено, що в кiнцi тижня доведеться розбиратися з проблемами рiдних або друзiв.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 62