Життя – це рух, а здоровий стан опорно-рухового апарату кожної людини – запорука працездатності й гарного настрою. Усі знаємо, яким надокучливим і часом нестерпним є біль, навіть під час невеликих травм. Вивихи, переломи кісток та суглобів, розтягнення м’яких тканин, різні ушкодження – на жаль, часті явища в нашому житті, які ведуть і дорослих, і дітей в травматологію.
У Ковельському МТМО цим відділенням завідує ортопед-травматолог, кандидат медичних наук Богдан Петрович БАЙЧУК. Сьогодні він – гість нашої газети.
l
– Богдане Петровичу, розкажіть як прийшли в медицину? Чи справдились очікування від професії?
– Я закінчив Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. Навчання тут було цікавим і змістовним, а коли отримав спеціалізацію, то ще більше захопився професією. Проходив підготовку в клінічній ординатурі Інституту ортопедії, закінчив аспірантуру, здобувши науковий ступінь кандидата медичних наук. З 2008 року працюю в травматологічному відділенні Ковельського МТМО, а на посаді завідувача – з 2019 року.
Лікарі – це люди, які працюють за покликанням. Ми потрібні хворим у різні відповідальні моменти їхнього життя, а наші знання та практичний досвід допомагають долати різні недуги та бути здоровими.
– За роки функціонування відділення склалася висока довіра до спеціалістів-травматологів Ковельського МТМО. Чим живе колектив нині?
– Колектив відділення – це єдина команда, де все і всі взаємопов’язані, функціонують, як злагоджений організм. Близько 30 осіб задіяні в безперервній роботі. Це – професіонали своєї справи, кваліфіковані та відповідальні лікарі-травматологи дорослої та дитячої поліклінік: Василь Шворак, Ореста Єдинак, Руслан Янів, Петро Дмитрук, Ігор Гаврилюк, Іван Драган, Борис Тріхмінов; спеціалісти травматологічного пункту, де надають ургентну допомогу пацієнтам цілодобово; середній медичний персонал на чолі із старшою медсестрою Тетяною Стецюк.
Щороку проходять інтернатуру та набувають досвіду молоді фахівці, які нерідко й залишаються працювати у нашій лікарні. Лікарі відділення Андрій Римарчук та Олександр Авсюкевич мобілізовані до лав ЗСУ.
Відділення травматології з цілодобовим травмпунктом забезпечує доступну високотехнологічну допомогу хворим із ушкодженнями та захворюваннями опорно-рухового апарату. У відділенні для кожного пацієнта розробляють індивідуальні програми діагностики, лікування та реабілітації, що включають новітні розробки в галузі ортопедії та травматології з використанням сучасного обладнання.
За останній час розширився спектр оперативних ортопедичних та травматологічних втручань і кількісно, і якісно, і за складністю. У нас можливі всі види оперативних втручань із заміни суглобів (ендопротезування), синтезу кісток.
Також проводимо артроскопічні (малоінвазивні та малотравматичні) втручання, зокрема, на колінному суглобі (видалення менісків, пластика зв’язкового апарату колінного суглоба). Артроскопія дуже ефективна, адже мінімізує травми, прискорює відновлення та має низький ризик ускладнень.
– В останні роки Ковельське МТМО значно підвищило рівень медичного обслуговування пацієнтів. Нині це сучасний лікувальний заклад, де постійно дбають про зміцнення матеріально-технічної бази. Що нового з’явилось у Вашому відділенні?
– Скажу так: маємо все необхідне для роботи. Ми працюємо і розвиваємось, як і вся лікарня, що дає змогу проводити все складніші операції. На високому рівні надається широкий спектр діагностичних послуг: рентгенографія, ультразвукова діагностика, комп’ютерна томографія. Ці сучасні методи діагностики є дуже важливими в процесі лікування, зокрема, при ушкодженнях опорно-рухового апарату.
Генеральний директор Ковельського МТМО Валентин Вітер, адміністрація установи, весь її персонал наполегливо впроваджують в життя сучасні методи лікування, забезпечують високу якість медичних послуг для мешканців Ковельщини. Окрім того, до нас звертаються люди з Ратнівщини, Старовижівщини, Любомльщини, Шаччини, Камінь-Каширщини, Турійщини.
– Які зміни в роботі колективу сталися після повномасштабного вторгнення?
– У зв’язку з війною сфера діяльності розширилась. Окрім лікування цивільних, багато працюємо з військовими. До нас вони їдуть, як на черговий етап медичної евакуації після поранення, з різними політравмами, черепно-мозковими травмами чи травмами хребта. Лікуються чи проходять реабілітацію після перебування в прифронтових лікарнях.
– А з якими скаргами найчастіше звертаються цивільні? Чи існує у Вашій роботі поняття «сезонність»?
– Найчастіші звернення, звісно, пов’язані із травмами, захворюваннями суглобів, кісток, м’язів, деформації кінцівок та й всім, що пов’язане з функціонуванням опорно-рухового апарату.
На жаль, ризик травмування високий протягом всього року, а не тільки взимку, як дехто думає. Так, зимою слизько, але весною і осінню люди багато працюють на будівництвах, присадибних ділянках, а влітку активно відпочивають. Рівень нещасних випадків високий скрізь і завжди. Останнім часом зросла кількість ДТП, адже не всі автомобілісти та мотоциклісти вміло поводяться з технікою, а головне не слідують правилам дорожнього руху.
Операційний процес доволі напружений – близько 15-20 операцій щотижня. Не всі складні, але усі відповідальні.
– Кого вважаєте наставником, на кого рівняєтесь у своїй роботі?
– Багато колег надихають мене своєю відданістю професії, та, перш за все, хочеться самому бути професіоналом, а це значить – постійно удосконалюватись. Спілкування з колегами – це завжди відкриття, обмін досвідом дуже цінний і пізнавальний процес.
Лікарі відділення постійно удосконалюють свої практичні та теоретичні навички на тематичних курсах, семінарах, беруть активну участь у конференціях, симпозіумах, з’їздах та майстер-класах. Професійний розвиток – це турбота про пацієнтів і про своє майбутнє. От і нещодавно я з колегами Василем Швораком та Орестою Єдинак відвідали конференцію у Львові на тему: «Проблеми лікування тяжкої поліструктурної травми».
– Відомо, що у Ковельському МТМО лікарі-травматологи успішно проводять ендопротезування суглобів. Наскільки складною є операція, в яких випадках проводиться та які є застереження, аби уникнути цього?
– Ендопротезування – це хірургічна операція, за якої відбувається заміна пошкодженого травмою чи захворюванням суглоба на штучний. Таке втручання проводять, коли інші методи лікування не дають результату, а біль і обмеження рухливості суттєво знижують якість життя. Допомога медиків дає змогу людині повернутися до звичної активної життєдіяльності.
Наш заклад є учасником державної програми з ендопротезування, тож імпланти безкоштовні. Для цього потрібно зареєструватись в електронній черзі. Найчастіше ендопротезують кульшові та колінні суглоби. Так щорічно ми проводимо близько 100 операцій. Здебільшого показом для ендопротезування є перелом шийки стегнової кістки, дегенеративні захворювання суглобів, асептичні некрози.
Як убезпечити себе від цього? На жаль, не завжди можна уникнути дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату, а ще є генетична схильність, спосіб життя (наприклад, через часті травми у зоні ризику є професійні спортсмени), різні шкідливі фактори, які впливають протягом всього життя.
– Про що мрієте, Богдане Петровичу?
– Про мир. Це найзаповітніша мрія, і не лише моя. Аби живими зі служби в ЗСУ повернулися колеги, всі захисники й захисниці України.
– Так, Вашу мрію розділяють всі українці. Дякую за розмову, за самовідданість і професіоналізм. Вам та усім працівникам Ковельського МТМО – Божого благословення, успіху і процвітання!
Розмовляла
Аліна РОМАНЮК.
l
НА СВІТЛИНАХ: завідувач травматологічного відділення Ковельського МТМО Богдан БАЙЧУК; колектив відділення травматології; ковельські лікарі ортопед-травматологи на конференції у Львові.
Фото автора та
з архіву лікарів.
У Ковельському МТМО цим відділенням завідує ортопед-травматолог, кандидат медичних наук Богдан Петрович БАЙЧУК. Сьогодні він – гість нашої газети.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 182
Багата золота осінь на події. Вони скрашують наші життя, як жовтневе листя, залишаючи добрий спогад у душах. Бо життя кожної людини багатогранне і складне. Воно містить у собі не тільки червоні і чорні кольори, а має багато різноманітних відтінків.
Я колись уже писала про голобчанку Антоніну Байду – волонтерку, яка багато допомагала армії ЗСУ під час АТО. Писала також і про її доньку Катю, яка живе нині в Америці. І мамина, і доньчина мрії збулись завдяки наполегливій праці. 
Життя – це рух, а здоровий стан опорно-рухового апарату кожної людини – запорука працездатності й гарного настрою. Усі знаємо, яким надокучливим і часом нестерпним є біль, навіть під час невеликих травм. Вивихи, переломи кісток та суглобів, розтягнення м’яких тканин, різні ушкодження – на жаль, часті явища в нашому житті, які ведуть і дорослих, і дітей в травматологію.
Я належу до категорії людей, котрі, загалом сприймаючи як належне всі новації сучасного життя, все-таки ностальгують за часами, коли люди послуговувалися традиційними фотоапаратами, транзисторними радіоприймачами, касетними магнітофонами і тому подібними атрибутами повсякдення.
31 жовтня, п’ятниця
ОВЕН. Тиждень очiкується яскравим, динамiчним i продуктивним. Ви багато спiлкуватиметеся, але не поспiшайте записувати в друзi всiх нових знайомих. Не виключено, що їм просто щось потрiбно від вас. 
Четвер. Мінлива хмарність, по обіді – невеликий дощ. Температура: 15оС. Вітер південний помірно сильний.
9 жовтня редакція “Вістей Ковельщини” отримала такого листа від “Укрпошти”.
У наступну неділю в Україні відзначатимуть День автомобіліста і дорожника. 
Прочитала у газеті «Вісті Ковельщини» слова поета Віктора Баранова «Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?».