Трохи більше календарного місяця залишилось до кінця передплатної кампанії на 2026-й рік. І хоч “Укрпошта” оголосила її досить пізно, мусимо вписатися у визначені строки – і  ми,  як журналісти, і Ви, шановні читачі. 

Нагадаємо, що вартість передплати (разом із послугами поштового зв’язку) становить:

1 місяць – 90 грн.

3 місяці – 230 грн.

6 місяців – 440 грн.

12 місяців – 860 грн.

“Вісті Ковельщини” можна передплатити як одразу на рік, так на пів року або на один квартал. Вартість електронної версії підписки на місяць – 40 грн.

До речі, стало відомо, що 1000 гривень “Зимової підтримки” можна використати на передплату преси. 

Чимало ковельчан, за традицією, оформлює передплату безпосередньо в редакції газети. В такому разі вартість послуги становитиме 60 грн. Щоправда, кожного тижня її слід забирати з нашого офісу безпосередньо.

Читачі, які передплатять “Вісті Ковельщини” в будь-який зручний для себе спосіб, матимуть  змогу взяти участь у традиційному конкурсі-виграші “Передплатіть і виграйте!”.

Ми сподіваємося, що незважаючи на всі труднощі і негаразди воєнного стану, шанувальники газети підтримають її передплатою на 2026-й рік. Адже “Вісті Ковельщини” – газета для Вас і про Вас!”. Про це свідчить і добірка їх листів, які друкуємо на цій сторінці.

Редакція. 

Трохи більше календарного місяця залишилось до кінця передплатної кампанії на 2026-й рік. І хоч “Укрпошта” оголосила її досить пізно, мусимо вписатися у визначені строки – і  ми,  як журналісти, і Ви, шановні читачі. 

Нагадаємо, що вартість передплати (разом із послугами поштового зв’язку) становить:

“Вісті Ковельщини” можна передплатити як одразу на рік, так на пів року або на один квартал. Вартість електронної версії підписки на місяць – 40 грн.

До речі, стало відомо, що 1000 гривень “Зимової підтримки” можна використати на передплату преси. 

Чимало ковельчан, за традицією, оформлює передплату безпосередньо в редакції газети. В такому разі вартість послуги становитиме 60 грн. Щоправда, кожного тижня її слід забирати з нашого офісу безпосередньо.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 35

В парку передбачені сучасні термінали для зберігання олії, паливно-мастильних матеріалів, нові товарні та митні склади, потужні зернові термінали та склади з супутньою інфраструктурою, склади мінеральних добрив та сипучих матеріалів, велика площа віддана під контейнерний термінал. 

l

Отож, пропонуємо увазі читачів газети нове інтерв’ю з Іллею КОШКІНИМ.

– Пане Ілля, минулий рік був надзвичайно плідним для «Ковель Порто». Розкажіть про те, над чим працювали та чого вдалось досягти? 

– Почати варто з найголовнішого: ми перейшли від стратегічного планування до фізичної реалізації, конкретних кроків для створення сприятливого бізнес-середовища. Дуже важливим етапом стало будівництво суміщеної колії, яка сполучає «Ковель Порто» зі станцією Ковель та відкриває «вікно» в Європу. Такі роботи вимагали значних матеріальних затрат, тож дуже вчасно для нас був прийнятий Закон «Про індустріальні парки».

За підтримки держави, яка компенсувала 50% вартості проєкту, вже завершено цей ключовий етап інфраструктурного розвитку – будівництво залізничних колій європейського (1435 мм) та українського (1520 мм) стандартів протяжністю 4,5 км. Це не просто технічне поліпшення – це фізичне відкриття нових перспектив для транскордонної логістики. Тепер маємо реальну основу для подальшого розвитку. Наразі йдуть роботи із облаштування другої черги прокладання колії.  

– Міжнародний Конгрес Тримор’я став знаковою подією для регіону. Які враження від його організації, адже такий захід відбувався вперше у нашому місті? 

– Впродовж кількох днів у межах Національної платформи «Ініціатива Трьох Морів – Україна» на Волині й у Ковелі зокрема відбувалися заходи у рамках Міжнародного Конгресу Тримор’я (3SI) «Регіони, які з’єднують Європу». Все пройшло на високому рівні. 

Дуже важливо, що у неспокійні часи випробувань України європейські  партнери підтримують нас. Приємно, що серед учасників були посли, консули, дипломати Литви, Латвії, Польщі, Хорватії – країн-учасниць Тримор’я – міжнародної, економічної та інфраструктурної формації, що об’єднує 13 держав Європейського Союзу й Україну, розташованих поблизу Балтійського, Чорного й Адріатичного морів. До роботи Конгресу долучилися представники органів влади різних рівнів, бізнесу, агенцій регіонального розвитку, громадських інституцій, науковці й експерти.

У рамках заходів делегація представників влади, бізнесу, громадськості та залізничників  побували на території «Ковель Порто». Окрім ділових зустрічей, відвідали унікальний потяг-галерею, що завітав у Ковель завдяки «Укрзалізниці» з нашої ініціативи. 

«Мистецький поїзд» у фотовиставці «Відвага нації» розповідає правду про війну в Україні через фотографії Говарда Баффетта – американського бізнесмена, філантропа і фотографа, одного з найбагатших людей планети та найвідоміших благодійників, який неодноразово виділяв кошти на потреби ЗСУ. 

Така мистецька подія нагадала усім, яка ціна життя в Україні. Вражаюча фотовиставка продемонструвала мужність та відданість українського народу, який відстоює демократію та свободу. Тож дякуємо захисникам! Їх стійкість – це наша впевненість та можливість працювати, розвивати чесний бізнес на благо людей та розвитку країни. 

– Повертаючись до Міжнародного Конгресу, хочу запитати, як він вплинув на розвиток парку? 

– Конгрес став каталізатором інвестиційної привабливості. Можна сказати, це перший захід, де ми так голосно заявили про «Ковель Порто». Презентація парку на такому рівні значно підвищила інтерес з боку європейських інституцій та потенційних інвесторів. Але найважливіше – ми отримали конкретні результати. 

Під час Конгресу підписано угоду про стратегічне партнерство між Ковельською міською радою та нашим парком. Цей документ передбачає спільну реалізацію проєктів, спрямованих на інтеграцію до європейської транспортної мережі TEN-T та Rail Baltica, і розвиток транскордонної логістики за напрямками «Ковель – Люблін – Каунас – Рига» та «Ковель – Львів – Чернівці – Сучава».

– А як щодо міжнародного визнання?

– Зацікавленість та увага міжнародних спільнот зростає. Показовим свідченням цьому є підписання угоди в рамках Конгресу з литовською компанією LTG Cargo, яка передбачає передачу тепловоза для потреб парку та розвиток співпраці у сфері транспортних перевезень. Це конкретний приклад міжнародної довіри та початок нашої інтеграції у балтійсько-європейські логістичні ланцюги. 

Нещодавно відбулась зустріч з Генеральним директором литовської LTG Cargo Егле Сіме безпосередньо у «Ковель Порто», де домовились про початок співпраці в напрямку реалізації прямого регулярного залізничного маршруту «Ковель-Каунас»  безпосередньо між їх терміналом КІТ (Каунаський Інтермодальний Термінал) та терміналом «Ковель Порто». 

– Які практичні результати вже відчуває місцева громада?

– Як зазначив міський голова Ігор Чайка, «Ковель Порто» – це нові робочі місця, додаткові надходження до бюджету та зростання інвестиційної привабливості всього регіону. Ми створюємо не просто логістичний хаб, а цілісний економічний кластер, де кожен мешканець може знайти перспективу для праці в Україні та свого професійного розвитку.

– Які плани на найближче майбутнє?

– Наша робота надалі зосереджена на кількох ключових напрямках:

n Розвиток проєктів у галузі відновлювальної енергетики та інтермодальних перевезень.

n Співпраця з ЮНІДО для реалізації принципів функціонування еко-індустріального парку.

n Співпраця з ІП «ЛЮБЛИНЕЦЬ». 

– Щодо останнього, то, як нам здається, це дуже цікавий та важливий напрямок для Ковельщини. Розкажіть детальніше, у чому полягає суть співпраці з індустріальним парком «ЛЮБЛИНЕЦЬ»?

– Наше стратегічне розташування в Ковелі, на перехресті автомобільних та залізничних магістралей з доступом до траси М07 і залізниці 1520/1435 мм. дає для індустріального парку «ЛЮБЛИНЕЦЬ» унікальну синергію у співпраці з «Ковель ПОРТО»: використовуючи той факт, що межі парків знаходяться на відстані 450 метрів один від одного, ми можемо запропонувати підключення до нашої інфраструктури: енергомережі та залізниці двох стандартів 1520/1435 мм, що на старті гарантує парку «ЛЮБЛИНЕЦЬ» зниження капітальних витрат на H” 30-40 % та прискорення реалізації їх запуску на 12-24 міс. 

Також орендна плата, яку «Ковель Порто» сплачуватиме селищній раді вже з початку 2026 року, зможе значно покращити  рівень надання комунальних послуг в громаді. Офіційна пропозиція Люблинецькій селищній раді про співпрацю надіслана. Ми також плануємо взяти участь у їхньому конкурсі з вибору керуючої компанії.

– Що б Ви хотіли сказати на завершення?

– Перш за все, хочу подякувати Сергію Тігіпку, власнику групи «ТАС», за віру в проєкт європейської залізниці в Ковелі, керівництву Мінекономіки за державну підтримку нашого проєкту, керівництву Волинської ОДА, яка дуже допомагає з координацією проєкту.  Особлива подяка – депутатам Ковельської міської ради та виконавчим органам влади міста, з якими співпрацюємо кожен день, бо разом ми будуємо майбутнє Ковеля та Волині.

l

Ілля Кошкін наголосив, що «Ковель Порто» продовжує динамічно розвиватися, реалізуючи принципи сталого розвитку та відкритості для міжнародного співробітництва. Найближчими місяцями очікуються нові угоди, які зміцнять позиції Ковеля як важливого логістичного хабу в міжнародному проєкті «Трьох Морів».

Розмовляла 

Аліна РОМАНЮК.

В парку передбачені сучасні термінали для зберігання олії, паливно-мастильних матеріалів, нові товарні та митні склади, потужні зернові термінали та склади з супутньою інфраструктурою, склади мінеральних добрив та сипучих матеріалів, велика площа віддана під контейнерний термінал. 

ххх

Отож, пропонуємо увазі читачів газети нове інтерв’ю з Іллею КОШКІНИМ.

– Почати варто з найголовнішого: ми перейшли від стратегічного планування до фізичної реалізації, конкретних кроків для створення сприятливого бізнес-середовища. Дуже важливим етапом стало будівництво суміщеної колії, яка сполучає «Ковель Порто» зі станцією Ковель та відкриває «вікно» в Європу. Такі роботи вимагали значних матеріальних затрат, тож дуже вчасно для нас був прийнятий Закон «Про індустріальні парки».

За підтримки держави, яка компенсувала 50% вартості проєкту, вже завершено цей ключовий етап інфраструктурного розвитку – будівництво залізничних колій європейського (1435 мм) та українського (1520 мм) стандартів протяжністю 4,5 км. Це не просто технічне поліпшення – це фізичне відкриття нових перспектив для транскордонної логістики. Тепер маємо реальну основу для подальшого розвитку. Наразі йдуть роботи із облаштування другої черги прокладання колії.  

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 350

Сьогодні – все ніби, як завжди.

Робота над черговим номером газети. Телефонні дзвінки і повідомлення читачів в електронній пошті. Відвідувачі редакції.

І все ж не все так. Чомусь навіть фізично відчуваю відсутність давнього і щирого друга журналістів, незламного борця за торжество української національної ідеї, невтомного діяча Фонду культури та учасника багатьох важливих історико-культурологічних подій в Ковелі, Луцьку, Києві.

Не бувало дня, щоб він не заходив до редакції, не пропонував якоїсь цікавої теми до висвітлення, або просто не розповідав про останні події, які його найбільше схвилювали. А ще – вголос називав прізвища відвертих і замаскованих ворогів України, яких обов’язково виведе на «чисту воду». І, звичайно, мріяв завершити можливо найголовнішу справу свого життя – музей-садибу Самійла Підгірського, що неподалік від редакційного офісу…

Не судилося. Доля жорстоко обійшлася з Геннадієм Сарапіним – вчора минуло 40 днів, як він передчасно пішов у Вічність.

Я пам’ятаю його з тих пір, як очолив колектив «міськрайонки». У 1990-их роках пан Геннадій став особливо активним дописувачем газети, одночасно видаючи за власні кошти десь у далекій Балтії «Долю», що стала популярною і непересічною подією у житті не тільки ковельчан.

Його однодумцями і соратниками в національно-демократичному русі на Ковельщині були Іван Сидорук, Володимир Осіюк, Марія Хотинська, Ігор Пащук та багато, багато інших патріотів, декого з яких давно вже немає в живих. 

Можна було б багато розповідати про справи, до яких був причетний Геннадій Сарапін. Частково про них  писали «Вісті Ковельщини», більше, можливо, розкажуть його колеги, які спільно створять книгу про видатних діячів волинського руху Опору дев’яностих і пізніших років. Бо є що згадати і Михайлу Тискому, і Володимиру Банаді, і Олександру Гудимі з Луцька. Та й у Києві є чимало побратимів, з якими пан Геннадій боровся за відродження СПРАВЖНЬОЇ української культури і з приводу її руйнування частенько бідкався останнім часом.

Він не мав особливо високих відзнак і посад. У поціновувачів мистецтва  залишився в пам’яті  як організатор перших на Волині художніх пленерів всеукраїнського та міжнародних масштабів. Завдяки його ініціативі з’явилися художні галереї у Ковелі, Шацьку, виставкові залі в Ківерцівському музеї, Любомльському, Камінь-Каширському та Ратнівському будинках культури.

В прихильників і шанувальників Української незалежної православної церкви користувався авторитетом через свою патріотичну позицію у питанні її розбудови. І, мабуть, закономірно, що саме настоятель Свято-Димитрівського храму ПЦУ протоієрей Анатолій Александрук освятив капличку, яку власним коштом Геннадій Сарапін обладнав на подвір’ї, де розташовується музей-садиба Самійла Підгірського. А ще активно сприяв створенню церковної громади храму Покрови Пресвятої Богородиці у селі Тойкуті (Несухоїжах).

При  зустрічах не раз розповідав про перепони на шляху до реалізації задуму, які разом із соратниками – подружжям Козуль, Василем Марчуком, ковельськими «союзянками» та іншими активістами вдалося подолати… 27 квітня 2023 року тут вперше відслужили літургію рідною мовою. Очолив літургію на той час старший декан Ковельського деканату Волинської єпархії ПЦУ і настоятель Свято-Юріївського храму с. Дубового  протоієрей Іван Бонис. Співав хор під орудою Василя Старевича із села Мощеної. 

Оскільки служба Божа відбувалася у Світлий вівторок, то у храм із благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла привезли благодатний вогонь, доставлений в Україну з Єрусалиму.

До речі, риси характеру пана  Геннадія, про які згадано вище, сприяли тому, що його було введено до складу Громадської ради при Ковельському міському голові Ігорю Чайці. Довір’я, виявлене йому, він виправдав сповна. 

В колі активістів національно-демократичного руху його шанували за принциповість, сміливість, вміння говорити правду у вічі опонентам, чітку громадянську позицію. Він послідовно відстоював свою (та й не тільки свою) думку про те, що Україні потрібна не якась  ілюзорна «незалежність», а реальна самостійність від будь-кого. І цю самостійну державу ми повинні будувати всі разом, починаючи від президента і кінчаючи пересічним громадянином, будучи готовим в будь-яку хвилину вступити у бій проти ворога. Інакше втратимо державу назавжди. Суворі реалії нинішнього життя підтверджують правильність передбачень Геннадія Сарапіна.

Тож вічна пам’ять Патріоту, якого так не вистачає у ці холодні листопадові дні його друзям. Царство Небесне  добрій щирій душі!

Микола вельма. 

НА СВІТЛИНАХ: миті життя Геннадія Сарапіна. 

Сьогодні – все ніби, як завжди.

Робота над черговим номером газети. Телефонні дзвінки і повідомлення читачів в електронній пошті. Відвідувачі редакції.

І все ж не все так. Чомусь навіть фізично відчуваю відсутність давнього і щирого друга журналістів, незламного борця за торжество української національної ідеї, невтомного діяча Фонду культури та учасника багатьох важливих історико-культурологічних подій в Ковелі, Луцьку, Києві.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41

21 листопада, п’ятниця

Схід Сонця – 07.48; захід – 16.25. 

Місяць – у Стрільці.

День Гідності та Свободи в Україні. 

Всесвітній день телебачення.

ВВЕДЕННЯ В ХРАМ БОГОРОДИЦІ.

22 листопада, субота

Схід Сонця – 07.50; захід – 16.24.

Місяць – у Стрільці.

Дeнь пам’яті жертв голодоморів. 

Післясвято Введення. Поминання всіх в Україні, голодом заморених. 

23 листопада, неділя

Схід Сонця – 07.52; захід – 16.23.

Місяць – у Стрільці, Козерозі.

Неділя 24 після П’ятд. Прп. Олександра.

24 листопада, понеділок

Схід Сонця – 07.53; захід – 16.22.

Місяць – у Козерозі.

Вмц. Катерини. 

25 листопада, вівторок

Схід Сонця – 07.55; захід – 16.21. 

Місяць – у Козерозі, Водолії.

Міжнародний день боротьби зa ліквідацію насильства відносно жінок.

Віддання Введення. Сщмч. Климента Римського. Прп. Петра, мовчальника. 

26 листопада, середа

Схід Сонця – 07.56; захід – 16.20.

Місяць – у Водолії. 

Мч. Данила Братковського.

27 листопада, четвер

Схід Сонця – 07.58; захід – 16.19.

Місяць – у Водолії, Рибах. 

Прп. Романа. Блгв. Всеволода.

Місячні фази у листопаді

Зростаючий Місяць – 21-30  листопада.

Підготувала Марія Сукач.

Схід Сонця – 07.48; захід – 16.25. 

Місяць – у Стрільці.

День Гідності та Свободи в Україні. 

Всесвітній день телебачення.

ВВЕДЕННЯ В ХРАМ БОГОРОДИЦІ.

Схід Сонця – 07.50; захід – 16.24.

Місяць – у Стрільці.

Дeнь пам’яті жертв голодоморів. 

Післясвято Введення. Поминання всіх в Україні, голодом заморених. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34

ОВЕН. Постарайтеся  накопичити сили i озброїтися знаннями i мудрiстю. Тодi раптовий ривок вперед приведе до перемоги над обставинами. Тримайте в порядку документи i не тягнiть з проблемами, якi необхiдно розв’язати.

ТЕЛЕЦЬ. Приймайте себе i довколишніх такими, якi вони є, забудьте про стереотипи i домисли. Початi в середу справи вдадуться, особливий успiх принесуть зусилля в iнтелектуальнiй сферi i в роботi з iнформацiйними потоками. 

БЛИЗНЮКИ. Не зважаючи на справи, бiльше часу присвятiть активному вiдпочинку, гуляйте на свiжому повiтрi, рухайтеся. Можете переглянути систему прiоритетiв. Деякi менш важливi обов’язки безболiсно перекладайте на плечi довколишніх, щоб звiльнити необхiднi час i сили. 

РАК. Обставини можуть вимагати зосередженості у вчинках i свiжостi в думках. Постарайтеся не переоцiнювати своїх можливостей, оскiльки позицiї партнерiв можуть виявитися сильнiшими. В кiнцi тижня женіть геть вiд себе лiнь, якщо хочете досягти успiху. 

ЛЕВ. Не робiть рiзких рухiв, краще йти вперед у ритмi, який найбiльш комфортний.  Не сприймайте все дуже серйозно, не драматизуйте ситуацiю нi на роботi, нi в особистому життi. Допустiть у справах якийсь елемент гри, це розкриє вашi творчi можливостi.

ДIВА. На роботi краще менше привертати до себе уваги начальства. У четвер вашi пропозицiї сприйматимуться схвально. Є можливiсть отримати довгождану звiстку вiд родичiв.  

ТЕРЕЗИ. Початок тижня обiцяє бути метушливим, проте до вихiдних все утрясеться. У понедiлок можуть дратувати багато непотрiбних розмов. Будьте обережніші у  висловах, їх можуть болісно сприйняти. Не iгноруйте думку колективу, якщо потрiбне кар’єрне зростання.

СКОРПIОН. Значна частина проблем вирішиться сама собою. Вiрогiдна вдала поїздка, яка виявиться приємною. В середу можуть проявитися прихованi здiбностi.  У п’ятницю цiкавi iдеї можуть виникнути раптово, постарайтеся не вiдкидати їх вiдразу.

СТРIЛЕЦЬ. Підсвiдомо прагнутимете до участi в авантюрах. Невiдомо, чи буде це виправдано досягненням мети, проте шквал вражень вам гарантовано. Зiрки радять бути розсудливiшимим. В середу зможете згладити будь-якi конфлiктнi ситуацiї. 

КОЗЕРIГ. Дивовижнi зустрiчi i цікаві випадки траплятимуться як у калейдоскопi, що не дасть занудьгувати. Ловiть успiх, використовуйте цей час не тiльки для розваги, але й для справ. Почуєте немало корисних рад. Вам пiд силу органiзацiя будь-якого важливого заходу. 

ВОДОЛIЙ. На початку тижня доведеться напружено трудитися, щоб досягти результату. Прислухайтеся до iнтуїцiї, знайдiть ключик до серця начальства, тодi стане ймовірніше просування по службi. Ближче до кiнця тижня не варто нікого обговорювати. 

РИБИ. Роботи буде багато, але це хай не лякає, адже вас чекає вiдповiдна винагорода. Якщо не сидiти, склавши руки, то можна досягти мети i заручитися пiдтримкою потрiбних людей.

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Постарайтеся  накопичити сили i озброїтися знаннями i мудрiстю. Тодi раптовий ривок вперед приведе до перемоги над обставинами. Тримайте в порядку документи i не тягнiть з проблемами, якi необхiдно розв’язати.

ТЕЛЕЦЬ. Приймайте себе i довколишніх такими, якi вони є, забудьте про стереотипи i домисли. Початi в середу справи вдадуться, особливий успiх принесуть зусилля в iнтелектуальнiй сферi i в роботi з iнформацiйними потоками. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 69

Четвер. Мінлива хмарність.Температура: 10оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 6оС. Вітер південно-західний помірно-сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер  південно-західний  помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 7оС. Вітер північний помірний. 

Субота. Хмарно, дощ. Температура: 5оС. Вітер північний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: -1оС. Вітер південний слабкий.

Неділя. Хмарно, по обіді – дощ.  Температура: 40С. Вітер південний  помірний.

В ніч на понеділок. Хмарно,  можливий сніг. Температура: 3оС. Вітер західний слабкий.

Понеділок. Хмарно, часом  дощ.  Температура: 6оС. Вітер західний помірний.  

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 2оС. Вітер  західний помірно сильний.

Вівторок. Хмарно, можливий дощ із снігом. Температура: 5оС. Вітер західний сильний. 

В ніч на середу.  Мінлива хмарність. Температура: 3оС. Вітер південно-східний помірний.

Середа. Хмарно, можливий дощ. Температура: 7оС. Вітер південно-східний сильний.

Четвер. Мінлива хмарність.Температура: 10^оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 6^оС. Вітер південно-західний помірно-сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12^оС. Вітер  південно-західний  помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 7^оС. Вітер північний помірний. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51

Дехто з нас (а, може, й більшість) сповідує принцип: «Прожив день – і слава Богу!». Як правило, ми цінуємо сучасне, шануємо нині сущих, окремим з них співаємо дифірамби. Коли ж події і люди відходять у минуле, згадуємо їх дуже рідко або взагалі забуваємо.

В цьому дивного немає нічого – такі реалії людського буття. Особисто мені це не зовсім подобається,  але вдіяти нічого не можу. Єдине, що можу – на шпальтах газети чи книги згадати тих, хто творив історію нашого краю, залишивши слід на рідній  землі.

З нагоди Дня працівників радіо, телебачення і зв’язку, який відзначатимемо у неділю 16 листопада, виникло бажання бодай коротко розповісти про тих, хто стояв біля витоків радіожурналістики Ковельщини,  сіяв зерна розумного, доброго, вічного у душах і серцях ковельчан. Про багатьох із них представники молодшого (та й середнього) поколінь майже нічого не знають.

Так от, місцеве радіомовлення в Ковелі започаткували з  ініціативи органів тодішньої влади у 60-70-их роках минулого століття. Радіостудія розміщувалася в приміщенні районного вузла зв’язку, фахівці якого на чолі з адміністрацією несли персональну відповідальність за якість передач, охоплення ними якомога більшої аудиторії. Гучномовці, або як їх називали, «брехунці», були практично   в кожному домі, деякі  розміщували на стовпах міських та сільських вулиць.

Дехто з нас (а, може, й більшість) сповідує принцип: «Прожив день – і слава Богу!». Як правило, ми цінуємо сучасне, шануємо нині сущих, окремим з них співаємо дифірамби. Коли ж події і люди відходять у минуле, згадуємо їх дуже рідко або взагалі забуваємо.

В цьому дивного немає нічого – такі реалії людського буття. Особисто мені це не зовсім подобається,  але вдіяти нічого не можу. Єдине, що можу – на шпальтах газети чи книги згадати тих, хто творив історію нашого краю, залишивши слід на рідній  землі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 48

15 листопада ц. р. ексмер Ковеля, Почесний громадянин міста, поет, письменник, журналіст, краєзнавець Анатолій Семенюк відзначатиме свій день народження. 

З цієї приємної нагоди пропонуємо увазі читачів газети авторську сторінку людини, відомої  на Ковельщині, Волині, в Україні.

Щиро вітаємо з Новоліттям, бажаємо многих і благих літ життя, Господньої ласки на кожен день, родинного благополуччя й активного довголіття!

15 листопада ц. р. ексмер Ковеля, Почесний громадянин міста, поет, письменник, журналіст, краєзнавець Анатолій Семенюк відзначатиме свій день народження. 

З цієї приємної нагоди пропонуємо увазі читачів газети авторську сторінку людини, відомої  на Ковельщині, Волині, в Україні.

Щиро вітаємо з Новоліттям, бажаємо многих і благих літ життя, Господньої ласки на кожен день, родинного благополуччя й активного довголіття!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 62

Сьогодні в Україні надзвичайно важкий час – війна. Її чорна хмара  накрила багато родин. І чи не найголовніше для кожного – не втратити себе у жахливій круговерті, вистояти. Не досить просто жити, виживати. Важливо  запалити своїм вогнем любові навколишній світ.

Є люди, від спілкування з якими неодмінно отримуєш задоволення. Їх не часто можна зустріти, але коли з такою людиною поспілкуєшся, то гарний настрій гарантований. Виникає бажання  неодмінно розповісти про їх іншим.

Одна з них – Галина Артемівна Грицюк, друга —  Марія Володимирівна Козачок з Голоб. Перша – вчителька, все життя в школі, інша санітарка, яка життя присвятила роботі в лікарні. Обоє нині – голобчанки. Обоє поєднали в собі найкращі риси жінки- трудівниці, жінки-матері. Для них сім’я, діти  – це найбільше щастя. Попри все, ніколи не схиляли голів перед труднощами. Долати їх завжди допомагали працелюбність, турбота про рідних, щирість. 

Жінки навчились цінувати окраєць хліба, зароблену копійчину, поважати працю. У кожної з них багато доброго, справедливого, мудрого.

Але у кожної своя доля, своя дорога життя. Десь там, за сивими туманами, перетнулись їх життєві шляхи в селищі.  Тут летять, відлітають у Вічність  роки. Але вони ніколи не зітруть з пам’яті спогадів про війну, дитинство, юність.  На їх віку було всього: і доброго, і поганого, і світлого, і темного.

l

Марія Володимирівна Козачок  народилась у с. Бруховичі в далекому 1927 році. Нелегкий то був час. Коли виповнилось 9 років, не стало матері. Її замінила мачуха. І все було б, можливо, добре, якби не війна. Батько назавжди лишився на полі бою, а діти пізнали нелегку ціну  сирітського хліба. І нині Марія Володимирівна іноді задумується, як тоді вижили. Складним було повоєнне життя. Працювала за обід, якусь одежину. Так і минали роки в праці й турботах. 

І хто  зна, як би склалася доля, якби в Голобах не відкрилася лікарня. Її, худеньку, маленьку на зріст, взяли на роботу в пологове  відділення. 

«Не можна було передати мою радість, — згадує ветеранка. – 5 кілометрів було до Голоб, і робота не з легких, але я труднощів не відчувала».  У трудовій книжці – один запис: «В 1946 р. прийнята на роботу в Голобську лікарню». З тих пір – пів століття на одному місці. Її завжди хвалили, ставили в приклад, поважали за працелюбність, старання, відповідальне ставлення до своїх обов’язків. Як пам’ять  про ті часи – багато подяк, грамот і … спогади. 

Згодом вийшла заміж за хорошого хлопця. Доля подарувала молодій парі двох дітей: донечку  Валентину, сина Анатолія. Життя пройшло у праці, домашніх клопотах, турботі про дітей. Сім’я мудро виходила з різних життєвих ситуацій, зберігши впродовж 66 років повагу, любов один до одного. Вже пішов у засвіти господар дому, а діти покінчали навчальні заклади, працюють на відповідальних посадах. І завжди поспішають до батьківської хати.

Не дивлячись на свій вік (незабаром 99), Марія Володимирівна ще дає собі раду. Сама вдома,  правда, рідко буває: навідують добрі сусіди, друзі, соціальний працівник. Порядку, чистоті в обійсті можуть позаздрити навіть деякі молоді господарки.

Марія  Володимирівна дуже любить читати. Книжки вже їй заважко, а от газета – для душі.

«Скільки себе пам’ятаю, — стверджує, — наша районна газета завжди була  в домі. Це – обов’язково. Чоловік дуже її любив, ми часто обговорювали ту чи іншу статтю, подію. Читаю газету, потім перечитую, бо цікаво. Все своє, рідне.  

Дивно, що дехто каже: «Телевізор подивлюсь, і вистачить».   Мій «телевізор»  ось тут на столі – всі газети за рік. Зберігаю ті, де йдеться про селище, людей, яких знаю».

l

«Життя є життя: воно ставить свої перепони, труднощі, але на те дав Бог людині розум, щоб вміти їх долати, не нарікаючи на свою долю», — говорить Галина Артемівна Грицюк, ветеранка педагогічної праці. Про неї кажуть: «Вчитель від Бога». Відмінник народної освіти України, нагороджена багатьма почесними грамотами, подяками, медаллю “За трудову доблесть”, орденом Трудового Червоного Прапора. 

А до визнання і заслужених нагород привела довга дорога вчительської праці, котра розпочалась в її рідному селі Вівчицьк, де народилась, де пройшли дитячі роки.  Пізніше стала працювати в Голобській середній школі. Спочатку – вчителем, а згодом – заступником директора з початкової освіти. 

І де б не працювала, кожен урок педагогині запам’ятовувався дітям надовго, бо це було цікаво, корисно. Її методичні  розробки – важливий внесок у запровадження нових методів навчання й виховання учнів молодших класів. Цими розробками користувались у методичних  кабінетах Києва, Луцька, Ковеля. Свою роботу вчителька за покликанням любила над  усе. Любили Галину Артемівну й діти, поважали батьки. 

В ті далекі часи робота вчителя виходила  за межі школи. Незважаючи на зайнятість, брала активну участь у громадському житті селища. Жінку неодноразово обирали депутатом селищної ради, членом виконкому.

І нині, перебуваючи на  заслуженому відпочинку, не сидить без роботи. Зустрічається з молодими колегами, дітьми. Біля її домівки з ранньої весни до пізньої осені – розмай квітів, що  радують односельчан. 

А ще вона, маючи вільний час, творить цікаву поезію.  В її доробку – три книги. Зокрема, «Вівчицьк. Книга життя мого села” – це своєрідна біографія родоводів її односельчан, історія  села. А ще є «Голос рідної природи», «Стежками дитинства». 

Вдома завжди був надійний тил, який забезпечував чоловік Адам Андрійович. З ним творили сімейний вінок більше 50 років, вплітаючи в нього кольори добра, любові, радості. На жаль, пішов уже з життя. Доля подарувала двох синів. Розлетілись діти, давно  створили свої сім’ї, тішать матусю своїми успіхами, теплом сердець, усмішками онучат. 

Кожному з них невгасимим вогником світить мамине до болю близьке вікно. Завжди поспішають на мамин поклик, котра гарячим серцем розбиває кригу зла і біди  або просто заспокоїть.

Свій 92-й рік народження Галина Артемівна зустріла в доброму настрої, бо цього додали друзі, колеги. Вчителька і нині веде активний спосіб життя. Вона – життєлюб. Як і колись, так і нині її зігріває любов і повага до нашої міськрайонної газети.

«Газета – чудовий дар для нас, ветеранів, бо книги читати не завжди під силу, а газета завжди цікава, і на всі питання дасть відповідь».

Дійсно, газета корисна і потрібна. У Галини Артемівни – оформлено ряд папок з вирізками із «Вістей Ковельщини» різних років видання.  Тут корисні поради,  інформація про лікування травами, смачні й поживні рецепти. Папок  більше 10. Це ніби енциклопедія знань і досвіду,  написана самим життям.

l

Ось так  живуть у селищі дві жінки, які завжди на виду і в повазі односельчан. Різні професії, а такі близькі дороги їх життя, пов’язані з селищем.

Нехай же ще довго не спішать літа на Ваш поріг, дорогі землячки, а  подальші роки будуть здоровими, оточені увагою і турботою про Вас!

Валентина СІЧКАР,

громадський кореспондент газети «Вісті Ковельщини».

Сьогодні в Україні надзвичайно важкий час – війна. Її чорна хмара  накрила багато родин. І чи не найголовніше для кожного – не втратити себе у жахливій круговерті, вистояти. Не досить просто жити, виживати. Важливо  запалити своїм вогнем любові навколишній світ.

Є люди, від спілкування з якими неодмінно отримуєш задоволення. Їх не часто можна зустріти, але коли з такою людиною поспілкуєшся, то гарний настрій гарантований. Виникає бажання  неодмінно розповісти про їх іншим.

Одна з них – Галина Артемівна Грицюк, друга —  Марія Володимирівна Козачок з Голоб. Перша – вчителька, все життя в школі, інша санітарка, яка життя присвятила роботі в лікарні. Обоє нині – голобчанки. Обоє поєднали в собі найкращі риси жінки- трудівниці, жінки-матері. Для них сім’я, діти  – це найбільше щастя. Попри все, ніколи не схиляли голів перед труднощами. Долати їх завжди допомагали працелюбність, турбота про рідних, щирість. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43

Як відомо, в колишньому срср сексу не було. Про це якось на так званому центральному телебаченні під час проведення одного з перших американсько-радянських «телемостів», яке вели Філ Донаг’ю та Володимир Познер, гордо заявила московська патріотка.

Фраза стала популярною, бо, звичайно, таємний секс у країні «розвинутого соціалізму»  був, але, як  кажуть, не для всіх і про нього відкрито не говорили, не писали, в кіно не показували. Але в період горбачовської перебудови, коли власне і відбувся той телеміст, слова комуністичної фанатки прозвучали двояко. Всі знали (або здогадувались), що вище партійно-політичне керівництво вело далеко не чернечий спосіб життя, вміє і випити, і закусити, і погуляти.

“Приклад” подавали перші особи партії, як згодом стало відомо широкій громадськості. Їх наслідували молодші за віком і рангом товариші й товаришки, котрі дозволяли собі час від часу «розслабитися». Але робили це тихо, без реклами, як кажуть, шито-крито. Всі знали: вскочиш у гречку, не дотримуючись суворої конспірації, наслідки будуть плачевними. Можеш і партійність втратити, і престижну посаду.

Пам’ятаю, як в одному з волинських райцентрів трапилася трагікомічна історія:   двоє солідних керівників закохалися в одну дуже симпатичну жінку. В українській історії таке траплялося не раз – згадаймо хоча б гоголівські «Вечори поблизу Диканьки». Хитрі й спритні жіночки, які користувалися популярністю у шанувальників їх сексуального таланту, ніколи не відмовляли залицяльникам. Як казала одна досвідчена дама: «Всім хватить, ще й закопають» (перепрошую за натуралізм).

І тут би «вистачило», якби не рідний чоловік тієї красотулі: він написав скаргу на обох начальників першому секретарю райкому партії. Той теж був не святим, але вдіяти нічого не міг: раз один член партії пише одразу на двох членів – реакція має бути. Тому перший скликав бюро райкому кпу. Доки воно збиралося, виникла ще одна надзвичайна ситуація: довідавшись про скаргу, невдахи-коханці вирішили, що її написав… один із них.

Отож, зустрівшись на вулиці, затіяли бійку між собою. Довелося викликати міліцейський наряд. Хлопці  у формі прибули оперативно, склали протокол, але з поваги до солідних персон до кпз не забрали,  а розвезли по домівках. Правда, документи передали до райкому партії.

Особову справу двох членів партії спочатку розглянула партійна комісія, яку очолював колишній  кадебіст (теж не без гріха), а вже потім документи спрямували на бюро. Перший секретар переживав не менше за винуватців конфлікту. Адже обох  добре знав, не раз бували в одній компанії, разом випивали, їздили «на дівчат», а тут така придибенція…

Але дружба  дружбою, а служба службою. Довелося персональну справу войовничих донжуанів розглядати. Щоправда, без участі ревнивого чоловіка та його зрадниці-дружини, котра довго переконувала благовірного у своїй невинуватості.

– Це все наклеп, – доступно пояснила чоловікові. – От побачиш: на бюро розберуться і встановлять справедливість.

І «справедливість» встановили. У «закритому» режимі начальникам пояснили роль і значення морального кодексу будівника комунізму, необхідність жити за його принципами. Члени бюро, не послухавши голову парткомісії, який вимагав вигнати розпусників з кпрс, обмежилися суворою доганою без занесення до особової облікової   картки.

Після засідання бюро перший у своєму кабінеті провів довірливу бесіду із «суворо» покараними  і сказав: «Не вмієте грішити – не беріться. Не ваша то справа. Рекомендую помиритися з автором скарги, поінформувати про рішення бюро, яке у всьому розібралося і визнало вас жертвам наклепу. Йдіть і робіть так, як рекомендую! На посадах залишаєтесь. Бойові члени нам ще будуть потрібні – перебудова тільки починається».

Втілюючи в життя прийняте бюро рішення, начальники помирилися з чоловіком тільки відомими їм методами, реабілітували від несправедливих звинувачень кохану дружину і особистим прикладом довели: в срср сексу нема і не може бути.

Михайло Кузьмук.

Як відомо, в колишньому срср сексу не було. Про це якось на так званому центральному телебаченні під час проведення одного з перших американсько-радянських «телемостів», яке вели Філ Донаг’ю та Володимир Познер, гордо заявила московська патріотка.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40