24.05.2022 Мороз Оксана Леонідівна

IMG_5843Порозкидала по світу війна нашого цвіту

В багатьох із нас тепер є своя історія, яка незаплановано  "написалась" після 24 лютого. На основі усього пережитого, без перебільшення, можна писати одразу не щоденник спогадів, а велику книгу (а то й більше). Та світлих спогадів, як і світлих сторінок, там буде мало.
Саме ця злощасна дата змінила звичне життя миролюбивих українців, розділивши його на "до" і "після"... 
Когось злодійка-війна розлучила тимчасово із рідною домівкою, а інших, на жаль, із рідними людьми назавжди. Це – найболючіше. Бо все інше якось можна пережити, а втрата – то найстаріше... Боже, бережи нас від цієї  біди!
Як засвідчує практика, переважна більшість вимушених переселенців потерпіла й нині потерпає внаслідок гірких сучасних реалій. Майже усім потрібна допомога психолога, яка хоч трішки допоможе втамувати душевний біль. Хоча "вилікувати" душу повністю так і не вдасться... Людська пам'ять здатна закарбовувати в собі  епізоди із життя назавжди.
l
Ірина, яка мешкала із сім'єю на Київщині, з двома малолітніми дітьми вимушено залишила Україну в кінці лютого. Жінка вирішила побути в сусідній Польщі у своєї свекрухи, котра вже проживає там довгий час. 
І хоч бабуся няньчиться із онуками, Ірина знає, що вони в безпеці, але серце матері не може заспокоїтись й досі. Адже відстань та  час розділяють її із синами, що залишились далеко  вдома. З ними жінка постійно на зв'язку.
"Почувши вчергове рідний голос вже деякий раз поспіль за день,  трохи можу морально перепочити лише до наступної розмови", – каже. 
Надія із донькою Вікторією й онуком – родом із Полтавської області. Про те, як покидали рідну домівку згадувати боляче й досі. Спочатку вона знайшла прихисток на Волині, де мешкають їх родичі. Але були тут недовго. Через деякий час поїхали уже далі – в Німеччину, куди запросили знайомі доньки.
Зараз мешкають в невеличкому містечку Апольда, гарному, старовинному й, водночас,  особливо затишному.  Нове місце проживання   чимось нагадує їх рідну маленьку батьківщину... Можливо, тому, що цього найбільше прагне серце – повернутись додому, забувши всі тривоги та втому, як страшний сон.
"В гостях добре, але вдома найкраще", – каже пані Надія, міцно пригортаючи до себе онука. 
Тут наших співвітчизників одразу зареєстрували в міграційній службі.  Родину  оперативно забезпечили безкоштовним  житлом в гуртожитку. Мешкають утрьох в кімнаті. Умови для проживання – хороші.   Харчуються за власний кошт. Щомісяця отримують допомогу в 330 євро.  Проїзд теж безкоштовний. 
В статусі біженців зможуть перебувати тут рік (так оформили документи). Проте українці щиро вірять, що повернуться до рідних швидше, наближаючи омріяну всіма  Перемогу в  своїх молитвах! Слава Богу, що їх домівки наразі цілі. 
Аби хоч якось "розрадити" себе, наші  українці лікують душу  подорожуючи – недалекі екскурсії відволікають від обтяжливих  думок і переживань.
Зараз тутешні соцслужби підшуковують для сімейства квартиру. До слова, німці здають житло переважно без меблів, тож усіма питаннями, пов'язаними із побутовим облаштуванням, доводиться займатися саме  працівникам соціальної сфери. 
... Добрі слова залишають в душах людей хороший слід. Вони зціляюють й втішають серце того, хто їх почує.  Тож потрібні слова в потрібний час – теж своєрідний  Вчинок...
Будьмо підтримкою один для одного в нелегких життєвих моментах, що посилає нам доля, не полишаймо Віри, молімось, і все неодмінно буде добре.
Оксана МОРОЗ.

В багатьох із нас тепер є своя історія, яка незаплановано  "написалась" після 24 лютого. На основі усього пережитого, без перебільшення, можна писати одразу не щоденник спогадів, а велику книгу (а то й більше). Та світлих спогадів, як і світлих сторінок, там буде мало.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 325
Читати далі

Повідомлення в номер / Для щедрого урожаю

24.05.2022 Романюк Аліна Петрівна

IMG-f32e367ee8a83c3a821733a78e2843be-VСекрети Тамари  Ігнатюк

Для  щедрого  урожаю

Кожен власник присадибної ділянки знає, яким багатим є травень на садово-городні турботи. Зокрема, це час, коли триває посів у відкритий ґрунт та висадка розсади. Від того, як провести ці роботи, залежить їх подальший розвиток і сам урожай. 
Про  свої секрети висадки, перевірені власним досвідом, способи  подальшого догляду за розсадою розповідає вже знайома нам Тамара Ігнатюк. 
– Тамаро Євгенівно, з чого слід починати? Яку схему рекомендуєте використати для посадки стебел?
– Найперше – обираємо ділянку для садіння. Це має бути сонячне місце, захищене від холодних вітрів. Не рекомендується вирощувати помідори на одному і тому ж місці другий рік поспіль, оскільки є ризик розвитку фітофторозу. Хороші попередники для томатів – бобові культури і коренеплоди.
Оскільки температура не стабільна й існує загроза травневих приморозків, то варто подбати про укриття. Важливо, що я не накриваю рослину, а ставлю гілку біля стебла з північно-західної сторони. Після цього не страшні мороз, бурі чи сильні дощі. 
Це – надійний захист і від птахів, які часто скльовують голівки рослини, чи комах, які нині продірявлюють листочки. Після висадки слід пильнувати, чи не з'явились на стеблах колорадські жуки, у разі виявлення – терміново обробити рослини.
Помідори в мене ростуть за схемою 90х70 см у шаховому порядку. Як показали спостереження, така схема цілком себе виправдала. Якщо випав дощ, рослини швидко провітрюються і висихають. Схема 70х50 см, якої я дотримувалася раніше, виявилася неефективною, бо рослини загущувалися, а це створювало додаткові умови для розвитку фітофтори. 
Коли глянути на мою ділянку одразу після садіння розсади, то побачене може здатися нераціональним. Але через 45 днів все змінюється. Дивишся на міцні рослини з рясними плодами і не можеш намилуватися їхньою красою. Зникає порожнеча, яка була під час садіння. Є досить вільного місця між рядками, щоб пройти.
– Як та чим рекомендуєте підживлювати томати? 
– Свої помідори органічними добривами я не підживлюю зовсім, оскільки під час садіння в лунки кладу чимало пташиного посліду і попелу, лушпиння цибулі і подрібнену шкарлупу яєць (викладаю шарами вперемішку із землею). Такої суміші для підживлення томатів і перців вистачає на цілий сезон. 
Звичайно, хто цього не робив, то підгодувати помідори треба хоча б тричі за сезон, а ще краще – робити це постійно, через кожні два тижні. Добрива можна використовувати різні, головне, щоб азоту в них було менше, аніж фосфору з калієм.
На розчин пташиного посліду вони теж реагують добре. З мікродобрив їм найпотрібніші магній і бор: магній - постійно, а бор - коли вони зацвітуть, бо від його нестачі можуть почати обсипатися квітки і зав'язь. 
Для підгодівлі я беру 1,5 г борної кислоти (розчиняти потрібно в гарячій воді), 60 крапель йоду, марганцівку (розчиняю у 200 мл води до дуже темного кольору), 250 мл свіжого молока – все це розмішую і додаю до 10 літрів води. Сюди ще деколи додаю куплене добриво для помідорів "Чистий лист". 
Такою сумішшю я обприскую кожні 10 днів помідори, перець,  огірки, баклажани і кавуни.
– Далі – підв'язування. В чому його особливість? 
– Підв'язувати високорослі помідори до двометрових кілочків треба відразу після того, як висаджена на постійне місце розсада добре вкорениться і почне рости. 
Підгортати помідори треба 2-3 рази за сезон.
Від бур'янів помідори потрібно захищати постійно, з перших же днів! Не давайте небажаному зіллю розростатися. Зручніше за все робити це разом з розпушуванням і підгортанням.
– Як правильно сформувати кущі томатів та пасинкувати  їх?
– Хочу зауважити, що це дуже важливі процедури. Потрібні вони не помідорам, а нам, щоб отримати більше хороших плодів.
Я формую високорослі кущі у 2 - 3 стебла, оскільки біля одного кілочка у мене росте по дві рослини. 
Видаляти необхідно всі пасинки з пазух листків, як тільки вони з'являться, не дозволяючи їм доростати до довжини 2-4 см. Перш за все треба прибрати ті пасинки, які виросли відразу під кистями, інакше кущ може скинути квітки і зав'язь.
Якщо будете формувати кущ у два стебла, залиште бічний пагін, який з'явиться біля першої кисті, а якщо в три, то, крім нього, ще й найсильніший з тих, що намітяться під другим стеблом.
Важливо пасинки не виривати, а виламувати, обережно обхопивши їх великим і вказівним пальцями і тягнучи вбік, а не на себе. Якщо ж вони встигли вирости дуже великими, їх краще зрізати гостро заточеним ножем.
Пам'ятайте! Пасинкувати помідори треба постійно, скільки б стебел у них не було залишено. Є, правда, і одне важливе обмеження: під час занадто сильної літньої спеки від обривання листя і від пасинкування краще тимчасово утриматися, бо  кущі в таких умовах погано переносять травми. А ось якщо влітку йдуть затяжні дощі з похолоданням, помідори бажано не тільки пасинкувати, але й видаляти у них частини пагонів і все нижнє листя, щоб кущі швидше прогрівалися і краще провітрювалися.
Крім того, для щедрішого врожаю, десь в середині серпня варто прищепнути верхівку в усіх плодоносних пагонах і видалити ті квіткові кисті, на яких не зав'язалися плоди. Тоді плоди, що вже зав'язалися, краще наллються і швидше дозріють.
– Відомо, що великою загрозою для томатів є фітофтора. Які методи боротьби з нею порадите?
– Скажу відверто: я не вірю, що в наших умовах можна виростити помідори без хімічних препаратів в боротьбі з фітофторозом.
Тому обробку фунгіцидами я розпочинаю відразу після вкорінення розсади в ґрунті до виникнення перших ознак захворювання. Це десь через 15 днів після висадки рослин. 
Починаю із застосування "Магнікур Нео" – препарата, що пригнічує головним чином фітофтороз, справляючи профілактичну дію на альтернаріоз й антракноз, а також стимулюючи ріст рослин. 
Далі, з метою профілактики, вношу фунгіцидні препарати за такою схемою: через днів 14-15 після першого внесення – "Ридоміл", а ще через 14-15 – "Квадріс".
Ну, а далі, коли масово з'явилися зелені помідорчики, хімії не застосовую. Користуюсь тільки сумішшю з борної кислоти, молока, йоду, марганцівки.
– Дякую за цінні поради, перевірені часом та власним досвідом! Впевнена, що наші читачі ними обов'язково скористаються. А також візьмуть за приклад вашу працелюбність та оптимістичний настрій у цей непростий час. 
l
До речі, Тамара Євгенівна цьогоріч, окрім різноманітних культур, посадила лише помідор 260 стебел. Її клумби та грядки – пишні, квітучі, турботливо доглянуті, як щороку милують око. 
Тож, з вірою в майбутню Перемогу України, садімо, доглядаймо і щедрий урожай збираймо! В умовах воєнного стану нам дуже потрібен достаток продовольства.
Розмову вела 
Аліна РОМАНЮК.

Кожен власник присадибної ділянки знає, яким багатим є травень на садово-городні турботи. Зокрема, це час, коли триває посів у відкритий ґрунт та висадка розсади. Від того, як провести ці роботи, залежить їх подальший розвиток і сам урожай. Про  свої секрети висадки, перевірені власним досвідом, способи  подальшого догляду за розсадою розповідає вже знайома нам Тамара Ігнатюк. 

Розмову вела Аліна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 392
Читати далі

Повідомлення в номер / Стартувала вступна кампанія

24.05.2022

02Стартувала  вступна  кампанія

Завдяки мужності і героїзму Збройних Сил України навчальні заклади мають змогу розпочати підготовку до нового навчального року. 
Зокрема,  за сприянням завідуючого кафедрою "Прикладної механіки та мехатроніки" Луцького національного технічного університету Ростислава Редька,  директора ВСП "КПЕФК ЛНТУ" Тетяни Селівончик та завідуючої відділенням  Олени Гончаренко в нашому коледжі відбулася робочо-дружня зустріч.
Такі заходи вже стали традиційними у співпраці кафедри "Прикладної механіки та мехатроніки" ЛНТУ та випускної методичної комісії зі спеціальності "Галузеве машинобудування" під головуванням Дениса Русакова.
Під час зустрічі відбувся обмін досвідом у сфері модернізації систем числового програмного керування та налагодження конструктивних відносин у професійній сфері. Колеги з університету Віктор Сичук та Олександр Повстяной надали нам кваліфіковану допомогу щодо модернізації програмування систем з числовим програмним керуванням. Поділилися інформацією, як навчитися вирішувати практичні задачі автоматизації процесу обробки з використанням сучасних комплектуючих з мінімальними витратами коштів. Ми отримали навички реалізації системи програмного керування, яка не містить нічого зайвого і весь набір функцій якої призначений для виконання головного завдання – контролю стану виконавчого органу і управління його роботою за спеціальною програмою.
На  зустріч були запрошені наші випускники, які прагнуть і надалі досконало використовувати комп'ютерну техніку, розробляти програмне забезпечення для верстатів з програмним керуванням, працювати на будь-яких металорізальних верстатах, мати знання про особливості техніки, обладнання та технологій України і світу.
Завдяки довірі до ЗСУ  Луцький національний технічний університет та ВСП "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ" починають вступну кампанію. Фахівець спеціальності "Галузеве машинобудування" може працювати на престижних посадах державних та приватних підприємств і установ різних галузей промисловості та опановувати власний бізнес, оскільки фахівці даного напрямку завжди затребувані на ринку праці.
Не зволікайте: обирайте спеціальність майбутнього!
Ольга Ваць, 
викладач 
ВСП "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ".

Завдяки мужності і героїзму Збройних Сил України навчальні заклади мають змогу розпочати підготовку до нового навчального року. Зокрема,  за сприянням завідуючого кафедрою "Прикладної механіки та мехатроніки" Луцького національного технічного університету Ростислава Редька,  директора ВСП "КПЕФК ЛНТУ" Тетяни Селівончик та завідуючої відділенням  Олени Гончаренко в нашому коледжі відбулася робочо-дружня зустріч.

Ольга Ваць, 

викладач ВСП "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 261
Читати далі

Повідомлення в номер / Мистецтво рятує душі

24.05.2022

Т1Мистецтво рятує душі

Нещодавно художній керівник Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце” Альона Малюга-Мельникова провела арт-терапевтичне заняття та знайомство з театром для діток, сім‘ї яких вимушено залишили свої домівки через війну і знайшли прихисток в Ковелі.
На занятті діти вчились показувати різні емоції, зображали звірят, малювали, робили вправи для розвитку пластики.
Завершилось заняття невеличкими виставами. Кожна група мала сама придумати сценарій, розподілити ролі, відрепетирувати та зіграти коротеньку історію, – на мотив будь-якої відомої казки. Допомагали на занятті актори Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце”.
Пані Альона так коментує проведений захід:
– Наше арт-терапевтичне заняття вийшло дуже невимушеним та теплим, – час йшов, а ніхто його не помічав: немовлятко спало, малята весело грались, старші й дорослі – були зосереджені та зайняті завданнями... Мистецтво лікує душі – тож, якщо ми можемо допомогти, це необхідно робити.
Робота з емоціями та емоційним інтелектом – надзвичайно важлива як для діток, так і для дорослих у всіх можливих формах. Пройшли “на ура” і вправи на пластику, і така різнобарвна пантоміма. Ну і як же без практичної складової – актори театру стали асистентами для груп діток, які отримали завдання придумати і поставити улюблену казку на новий лад. Так у нас з'являлись несподівані герої, карколомні повороти сюжетів, але обов'язково, у кінці – мораль та щасливий фінал. Адже добро завжди перемагає зло. Віримо, що так є і буде – не лише в казках, а й у нашому житті.
Театр "10 ряд 10 місце" був щасливий подарувати кілька годин гарних теплих миттєвостей діткам, сім‘ї яких вимушено залишили свої домівки через війну і знайшли прихисток в Ковелі. Цей острівець творчості, гармонії, радості та яскравих вражень – як фрагментик спокійного і гарного мирного життя – це найменше, що ми можемо сьогодні для них зробити. Тому плануємо наступні зустрічі та заняття з арт-терапії з театром. Слідкуйте за анонсами на наших сторінках у мережах: ФБ – kovel.teatrstudio Інстаграм / Телеграм – kovel_theatre
До зустрічі у чарівному світі Театру!
Наш кор.

Нещодавно художній керівник Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце” Альона Малюга-Мельникова провела арт-терапевтичне заняття та знайомство з театром для діток, сім‘ї яких вимушено залишили свої домівки через війну і знайшли прихисток в Ковелі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 312
Читати далі

Повідомлення в номер / Бузок: і краса, і користь

24.05.2022

БузокБузок:  і  краса,  і  користь

Весна в розпалі, цвіте бузок. Запашні квіти дарують знайомим і близьким людям. Та бузком можна не тільки милуватися – на його основі готують чудові ліки.
Для відомого фітотерапевта, засновника української мережі аптек "Зелена планета" Наталі Земної (Зубицької) це – особлива рослина. Адже колись завдяки бузку вона вилікувала хворобу серця.
– Я мала кардіологічне ускладнення після гнійної ангіни (не відкривався й не закривався серцевий клапан). Лікарі сказали: потрібна буде серйозна операція, щоб його вилікувати. Отут я й згадала про серцеві краплі своєї бабусі-зцілювачки. Почала їх уживати, й через сім днів відчула значне полегшення, – розповідає Наталя Земна. – А ще через  місяць забула про свою хворобу. 
Щоб приготувати цілющу настоянку бузку для лікування захворювань, пов'язаних з ураженням судин серця, аритмії, ішемічної хвороби, стенокардії, фітотерапевт радить набубнявілі бруньки бузку подрібнити в ступці. Потім 2 ст. ложки отриманої маси залити 0,5 л горілки. Настоюють бузок 21 день, потім проціджують і вживають по 5 крапель 4 рази на день. 
– Препарати бузку в народній медицині застосовують для лікування багатьох захворювань, оскільки вони мають жарознижувальну, потогінну, антимікробну, протизапальну, антидіабетичну, протисудомну, знеболювальну й сечогінну властивості, – сказала нам фітотерапевт. – Перед їх застосуванням порадьтеся з вашим лікарем.
У разі легеневих захворювань
1 ч. ложку квіток бузку заливають склянкою окропу, настоюють одну годину. Вживати по 2 ст. ложки чотири рази на день.
У разі ревматизму
Півлітрову банку до верху заповнити квітами бузку, залити їх горілкою. Банку щільно зачинити й помістити в темне прохолодне місце на 21 день. Процідити й уживати тричі на день після їжі по 30 крапель протягом трьох місяців.
У разі цукрового діабету
Використовують бруньки, зібрані в період бубнявіння. Настояти 2-3 ст. ложки бруньок на 2 склянках окропу протягом, шести годин. Уживають перед їжею по 1 от. ложці.
Як збирати
Лікарською сировиною є квіти, кора й бруньки бузку. Суцвіття збирають у період бутонізації разом із гілками. Сушать у тіні, на горищі або під навісом зв'язаними в пучки. Збирають листя тільки в суху погоду в першій половині літа. Кора як лікувальний засіб годиться тільки з молодих стебел, збирають її разом із листям.
Ще один метод приготування настоянки з бузку
Квітучі гілки бузку висушити. Потім відділити квіти від листків і гіллячок, засипати в пляшку, не вдавлюючи їх, і залити розведеним спиртом 1:1 або горілкою. Герметично закрити пляшку, поставити в темне місце на 10 днів, щоденно струшуючи. Через 10 днів суміш процідити, віджати квіти, і ліки готові.
Приймати два рази на день, починаючи  з 10 до 20 крапель із невеликою кількістю води.
Підготував
Гервасій Собчак,
ветеран охорони здоров’я.

Весна в розпалі, цвіте бузок. Запашні квіти дарують знайомим і близьким людям. Та бузком можна не тільки милуватися – на його основі готують чудові ліки. Для відомого фітотерапевта, засновника української мережі аптек "Зелена планета" Наталі Земної (Зубицької) це – особлива рослина. Адже колись завдяки бузку вона вилікувала хворобу серця.

Підготував

Гервасій Собчак,

ветеран охорони здоров’я.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 431
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

24.05.2022 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

парусВід  четверга до  четверга

20 травня, п'ятниця

Схід Сонця - 05.24; захід - 21.12.

Місяць - у Водолії.

День банківських працівників України.

Народні прикмети

Якщо на Миколу теплого дощ – хорошому врожаю бути.
  •  

Місячні фази у травні

Спадаючий  Місяць – до 29 травня.

 

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 281
Читати далі

Повідомлення в номер / А г а ф і я

24.05.2022

АгафіяА г а ф і я

1
На кладовищі у Старій Вижівці, у центрі тої його частини, що зветься "старі могилки", стоїть пам'ятник. Серед усіх інших він вирізняється своєю надзвичайністю. Бо пам'ятник цей – скульптура постаті Ісуса Христа. На високому постаменті стоїть у гіпсі завмерла постать у довгій ризі. У лівій руці тримає хрест, а права лежить на грудях, прикриваючи святу чисту душу. Босі ноги виглядають з-під довгої плахти. Вся постава Ісуса Христа – свідчення мудрості і сили духу, спокою і врівноваженості, смутку і таємничості. Скульптор вловив ці риси характеру і вдало передав їх у камені. 
Погляньмо на обличчя. Обрамлене довгим волоссям та бородою, воно акцентує увагу глядача на погляді: хоч мертвому, але чудодійно проникливому.
Тяжка задума в глибоких очах береже в собі мудрість всесвіту. Плавні лінії скульптури-пам'ятника, складки хвилеподібно падаючого шовку одягу вдало відтворені у гіпсі.
Здалеку видно цей монумент. Він стоїть, як ангел-хранитель усіх мертвих, що спочивають у цій землі. І ніякі громи і блискавки їм не страшні, бо на сторожі стоїть Сам Ісус Христос, що увіковічений у матерії каменю.
2
Автор цього чудового витвору мистецтва – не талановитий скульптор з академічною освітою, не досвідчений митець, а простий скромний сільський чоловік. Мій батько – Сопронюк Кирило Гнатович.
Цей надзвичайний пам'ятник спорудив він своїй матері, яку знав дуже мало. Бо померла вона молодою, в 39 літ. Звали її Агафією.
Нелегке життя прожила вона. Найстарша дочка її, Настя, згадувала колись, що їй тоді, як померла мати, було 16. Залишилась мати для неї у пам'яті вічно молодою. "Невеличка, худенька, в червоній хустині, у квітчастій спідниці. Такою і бачу її завжди у спину, ніби отамо пішла. В такому одязі її поховали, такою й пам'ятаю".
Страшний був похорон матері. Небагатолюдний. Кінець листопада. На порозі зима. Холодно і морозно. Задубіла земля. Злегка сипле сухий сніг, але земля ще не прикрита ним, тверда і холодна, відбивається стуком у чоботи. У чоботи... Добре, у кого вони є... Плачуть у хаті сироти-діти, плачуть, але не можуть піти за матір'ю на кладовище. Не можуть провести її в останню дорогу. Не можуть. Бо босі. Нема в що взутися. Одні чоботи. Взув Василь перший і побіг за домовиною.
Сидять діти біля вікна, як біб, обліпили шибку і дивляться за купкою людей, що все віддалялася, а там далі злилася з кладовищем.
Поховали. Стихло в хаті. Лиш час від часу зривається здушений хлип дитячий. І знову ридання тяжке заглушує тишу.
Нещасна великомучениця Агафія. Дала життя п'ятнадцятьом дітям. Не всі вижили. Чого ж так рано вибралась мати з цього світу? Чому? Бо страшно втомилася жити, замучена щорічними пологами, жадала вічного спочинку...
3
Після похорону Василько втрати в сон. Йому тільки 8 років. Він один із дітей зміг провести матір до глибокої ями. Він один. Чого ж не може спати дитина? Не може. Бо як заплющить оченята, то все ввижається малому материна домовина. А в ній – така рідна і дорога матуся. Така рідна, але нежива...
Навіть мертвою мала Агафія в собі життя. Вона була вагітна. І от-от мала народити вже 16-ту дитину. Ненароджена дитина в лоні матері ще жива. Відчуває, видно, страх смерті, стукає, ворушиться живіт. Рветься і проситься, нещасне, на світ, тільки ніхто не хоче того лишнього життя, того зайвого сирітського рота. Нехай вмирає з матір'ю... Хитається в домовині живіт покійниці... Ледве накрили віко. Поховали. Удвох...
l
А десь через 30 літ після її смерті мій батько, Кирило Гнатович, вирішив поставити своїй матері пам'ятник.
Коли бував у Львові, заходив на Личаківське кладовище, шукав, за що зачепитися. Фотографував пам'ятники. Нарешті знайшов.
І задумав він втілити свої мрії у чудесній статуї Ісуса Христа.
Довгих півроку серед могильної тиші і таємничого шепоту дерев тяжко працював з гіпсом. Спочатку було страшно самому тут. А потім звик. День у день приходив на кладовище. І ліпив статую.
Про що думав? Хто зна. Тільки руки саморобним різцем творили життєпис найдорожчій на світі, найріднішій і майже незнаній матері – Агафії.
Любов ЄВТУШИК.

На кладовищі у Старій Вижівці, у центрі тої його частини, що зветься "старі могилки", стоїть пам'ятник. Серед усіх інших він вирізняється своєю надзвичайністю. Бо пам'ятник цей – скульптура постаті Ісуса Христа. На високому постаменті стоїть у гіпсі завмерла постать у довгій ризі. У лівій руці тримає хрест, а права лежить на грудях, прикриваючи святу чисту душу. Босі ноги виглядають з-під довгої плахти. Вся постава Ісуса Христа – свідчення мудрості і сили духу, спокою і врівноваженості, смутку і таємничості. Скульптор вловив ці риси характеру і вдало передав їх у камені. 

Любов ЄВТУШИК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 165
Читати далі

Повідомлення в номер / Звернення міського голови

13.05.2022
Звернення 
міського голови
У третю неділю травня в Україні  вшановують жертв політичних репресій. 
У 30-их роках минулого століття десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в'язниці, заслання, табори. Борці за свободу і справедливість, лідери, які спонукали народ до боротьби, їхня провина була лише у тому, що вони любили Україну. Точну кількість жертв страшного тоталітарного режиму і до сьогодні визначити неможливо. 
Ми схиляємо голови, віддаючи шану усім, хто відстоював свою національність, віру, громадянську позицію, прагнув бути вільним у своєму виборі.
 Помолімося ж за вічний спокій невинно закатованих. Світла їм пам'ять!
Ігор ЧАЙКА,
міський голова.

День памятіЗвернення міського голови

У третю неділю травня в Україні  вшановують жертв політичних репресій. У 30-их роках минулого століття десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в'язниці, заслання, табори. Борці за свободу і справедливість, лідери, які спонукали народ до боротьби, їхня провина була лише у тому, що вони любили Україну. Точну кількість жертв страшного тоталітарного режиму і до сьогодні визначити неможливо. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 347
Читати далі
13.05.2022

ЗеленськийЗвернення Президента України з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Великий народе великої України! 
24 серпня 2021 року всією країною ми відзначали 30-річчя нашої незалежності! Хрещатиком ішли наші військові, наші захисники, наша техніка, у небі летіла наша "Мрія"!
"Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга". Це слова великого українського філософа Григорія Сковороди. 24 лютого ми зрозуміли цю істину, коли удаваний друг розпочав проти України війну.
Це війна не двох армій. Це війна двох світоглядів. Варварів, які обстрілюють музей Сковороди й вірять, що їхніми ракетами можна знищити нашу філософію. Вона їх дратує. Вона їм чужа. Вона їх лякає. Вона полягає в тому, що ми – вільні люди, які йдуть своїм шляхом.
На цьому шляху сьогодні ми ведемо війну й нікому не віддамо ані клаптика своєї землі. Сьогодні ми відзначаємо День перемоги над нацизмом. І нікому не віддамо ані клаптика своєї історії. Ми пишаємося нашими предками, які разом з іншими народами у складі антигітлерівської коаліції перемогли нацизм. І ми нікому не дамо анексувати цю перемогу, не дамо її привласнити.
Наш ворог мріяв, що ми відмовимося відзначати 9 Травня й перемогу над нацизмом. Щоб слово "денацифікація" отримало шанс. Мільйони українців боролися з нацизмом і пройшли важкий і довгий шлях. Вигнали нацистів з Луганська, вигнали нацистів з Донецька, звільнили від окупантів Херсон, Мелітополь, Бердянськ.
Вигнали нацистів із Ялти, Сімферополя, Керчі й усього Криму. Звільнили від нацистів Маріуполь. Вони вигнали нацистів з усієї України, але названі мною міста сьогодні особливо надихають нас. Дають віру, що ми точно проженемо окупантів із власної землі.
У День перемоги над нацизмом ми боремося за нову перемогу. Шлях до неї важкий, але ми не сумніваємося, що переможемо. У чому наша перевага над ворогом? Ми розумніші на одну книгу. Це підручник з історії України. Ми б не знали горя, якби всі наші вороги вміли читати й робити правильні висновки.
24 лютого Росія почала наступ. Наступ на ті самі граблі. На них наступає нога кожного окупанта, який приходить на нашу землю. Ми пережили різні війни. Але всі мали один фінал.
Нашу землю засівали кулі й снаряди, але жоден ворог не зміг пустити тут коріння. Нашими полями їздили ворожі колісниці й танки, але це нікому не приносило плодів. У нашому небі літали ворожі стріли й ракети, але нікому не дано затьмарити нашу блакить.
Немає кайданів, які зможуть скувати наш вільний дух. Немає окупанта, який зможе прижитися на нашій вільній землі. Немає загарбника, який зможе панувати над нашим вільним народом. Рано чи пізно ми перемагаємо. Хоч орда, хоч нацизм, хоч суміш першого й другого, якою є нинішній ворог, – ми перемагаємо, бо це наша земля.
Бо хтось воює за батюшку царя, фюрера, партію й вождя, а ми – за Батьківщину. Ми ніколи не воювали проти когось. Ми завжди воюємо за себе. За свою свободу. За свою незалежність. Щоб перемога наших предків була недаремною. Вони билися за свободу для нас і перемогли. Ми б'ємося за свою свободу, за свободу для своїх дітей, а отже, переможемо. Ми ніколи не забудемо те, що зробили наші предки у Другій світовій війні. Де загинуло понад вісім мільйонів українців. І додому не повернувся кожен п'ятий українець. А загалом війна забрала щонайменше 50 мільйонів людських життів. Ми не кажемо "можем повторить". Бо хотіти повторити 2194 дні війни може тільки божевільний. Той, хто вже повторює сьогодні жахливі злочини гітлерівського режиму, наслідує нацистську філософію, копіює все, що робили вони. Він приречений. Бо був проклятий мільйонами предків, коли почав наслідувати їхнього вбивцю. А тому втратить усе.
І зовсім скоро в Україні буде два Дні Перемоги. А в когось не залишиться жодного.
Перемогли тоді. Переможемо й зараз!
І Хрещатик побачить парад перемоги – перемоги України!
З Днем перемоги над нацизмом! 
Слава Україні! 

Великий народе великої України! 

24 серпня 2021 року всією країною ми відзначали 30-річчя нашої незалежності! Хрещатиком ішли наші військові, наші захисники, наша техніка, у небі летіла наша "Мрія"!

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 297
Читати далі

Повідомлення в номер / Щиро вітаємо

13.05.2022
Щиро вітаємо!
17 травня ц. р. ювілейну дату від дня народження відзначатиме викладач відокремленого структурногно підрозділу "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету" Ольга Василівна ВАЦЬ.
Друзі й рідні щиросердно вітають цю гарну і душевну жінку з пам'ятною датою в її житті, бажають миру, добра, благополуччя, Господнього благословення на кожен день!
Ольга Василівна – не лише викладач високого класу, креативний, думаючий та ініціативний педагог, щирий патріот України. Вона – доброзичлива колега, вірна подруга, вправна господиня, дбайлива городниця-садовод, палка шанувальниця природи, завзята рибалка, любителька тихого полювання і бджільництва. Усі її захоплення, добрі справи можна оцінити на 12 з плюсом.
Дорога ювілярко!
З нагоди дня народження висловлюємо Вам свої повагу, шану і любов й даруємо такі поетичні рядки:
Нехай ніколи не згасає
 Сонце, 
Нехай не студять душу
 холоди.
Хай хліб насущний, Бог 
на небі
Завжди рятують від біди!
Многих і благих Вам літ життя!
Рідні та друзі.

ВацьЩиро вітаємо!

17 травня ц. р. ювілейну дату від дня народження відзначатиме викладач відокремленого структурногно підрозділу "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету" Ольга Василівна ВАЦЬ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 258
Читати далі