Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 5 березня 2026 року №10 (13019)

Повідомлення в номер / Дошкульне слово до бою готове!

14.11.2022

img_622efdfcdd8d3.jpegДошкульне слово до бою готове!

В Україні – війна. Здавалося б, журба і сльози. Але українці – нація, яка в найстрашніші часи не корилася і не скориться ворогу. Їх перевіреною "зброєю" є гостре, дотепне і нищівне слово, гумор і сатира, які піднімають бойовий дух людей, не дають пропасти оптимізму, вірі і надії на Перемогу.
На підтвердження – добірка зразків народної творчості останніх днів.
l
Коли ми переможемо, треба обов'язково зняти комедію про цю війну.
Так, саме комедію.
Повнометражну, яку побачить увесь світ.
І про бандероавтомобіль, якому позаздрив би Бетмен.
І про гопників, які захопили ворожий БТР.
І про ромів. Які вкрали танк у росіян.
І про бомжів, які збирали пляшки для "Бандерівських смузі" чи коктейлів молотова.
І про бабусь, які шукали ворожі мітки і заодно замалювали по району всі контакти диверсантів.
І про обідраних російських військових, яких гостинно прийняла добра українська бабця і напоїла чаєм з пургеном, а тоді спалила одного просто у нужнику.
І про звичайного українського дядька, який голіруч з цигаркою в зубах переніс міну з дороги в лісопосадку.
І про те, як дівчина якомусь любителю слати дікпіки в месенджер дала номер рахунку для допомоги ЗСУ, а той переказав на нього гроші.
І про те, як українські залізничники на Сумщині заманили ворожий бронетранспортер в тупик. Коли москвота приїхала – двох "туристів" пов’язали і здали теробороні.
І як ті дебіли прийшли до відділення української поліції в Харківській області, щоб випросити трохи соляри, бо у них скінчилася.
І як руський десант по старих картах спустився туди, де мав бути ліс, а опинився в голім полі і був зразу ж пов’язаний.
І як десантуру скинули просто недалеко берега в Чорне море, а вода – 0°С. Тероборона чекала на березі, щоб перестріляти, а непрохані гості самі "передали" власні м’ясо і кості рибам.
І як у Миколаєві люди зловили і прив'язали мародера без штанів до стовпа, а поліцейський автомобіль, що приїхав на виклик, фарами підсвічував голий зад.
І як власниця турагенції з організації сафарі в Занзібарі переказала передплату від російських клієнтів на допомогу українським військовим і скинула їм квитанції.
І про сафарі в Гадячі, коли їхала колона в Полтаву і заблукала, повернула на Гадяч, а там натрапивши на наших мисливців, покидала танки і чухнули в ліс. А мужики відстрілювали їх по тому лісу.
І як дід Толя, який поцупив ворожий БМП, причепивши його до свого трактора.
І не забудьте про капітана Тараса Остапчука, який утопив яхту віце-президента концерну з виробництва зброї "Ростех" – російського олігарха Олександра Міхеєва, щоб помститися за обстріляний в Києві будинок, а іспанський суд його виправдав.
І про кіберугрупування "Anonymous", хакери якого поклали державні сайти рф, запустили в ефір гарну українську музику і в загальний доступ злили базу даних, яка містила телефони, пошту та імена співробітників міноборони росії.
Ні, Україна більше не сумна й не пригнічена. Ніколи більше. Ніяких страждань. Честь, Гордість, Пам’ять для наших Героїв.
А ворогу – зневага цілого світу. Смішні й бридкі дії хворого карлика.
Слава Україні!
Р.S. А в саундтрек пустити лиш одне слово "паляниця", і як його вимовляють перелякані свинособаки.
@Олена Донченко@
l
Свіжий рейтинг армій світу. Топ -10:
1. США. 2. Китай. 3. Київські. 4. Харківські. 5. Сумські. 6. Чернігівські. 7. Миколаївські. 8. Британські. 9. Збройне формування фермерського господарства Свирида Опанасенко. 10. Роми з трактором.
l
Викликає путін екстрасенса і запитує про своє майбутнє. Той каже:
– Ви помрете на велике українське свято.
– Я не знаю дат українських свят.
– Дата не має значення – колиб ви не померли, буде велике українське свято.
l
В Сирії московити їздили на навчання, в Чехію – на навчання, в Грузію – на навчання, в Україну – на навчання.
Ок! Україна вручить їм "дипломи": червоні від крові, з познакою "Смерть ворогам!"
l
Білоруси! Якщо ви надумаєте рушити на Волинь, пам'ятайте: тут живуть "найстрашніші" люди – копачі бурштину. Їх навіть наше СБУ не може побороти, а ви – тим більше.
l
Запитання по суті: не розумію, чому Бен Ладен, який підірвав два американських хмарочоси у 2011 році – міжнародний терорист, а істота, яка дала команду бомбардувати українські міста, ні?
l
Всі хто живуть в Україні, але мріють про росію, мають вибір:
1.Виїхати.
2. Заткнутися.
3. Померти.
Але росії в Україні не буде!
l
Бажаємо всім кацапам і деяким сябрам так спати по ночах, як “спить” вся Україна останніми ночами
l
Андрій Макаревич, рок-музикант, лідер групи "Машина часу" – путіну: "Щоб так обіср…тися в розрахунках(нападу на Україну – ред.), треба взагалі не бачити реальної картини того відбувається. Але якщо ти її не бачиш - як ти взагалі керуєш країною?".
l
Авраменко наголосив, що слова "росія", "москва", "путін" і т. д. можна писати з маленької букви. 
Зібрав Охрім СВИТКА.

В Україні – війна. Здавалося б, журба і сльози. Але українці – нація, яка в найстрашніші часи не корилася і не скориться ворогу. Їх перевіреною "зброєю" є гостре, дотепне і нищівне слово, гумор і сатира, які піднімають бойовий дух людей, не дають пропасти оптимізму, вірі і надії на Перемогу.

На підтвердження – добірка зразків народної творчості останніх днів.

Зібрав Охрім СВИТКА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 274
Читати далі

Повідомлення в номер / Ми всі – на посту!

14.11.2022
Ми всі – на посту!
Справжню суть людини виявляють екстремальні ситуації. Такою ситуацією ситуацією сьогодні є агресивна війна Росії проти України. Війна підла, кривава, антилюдська. Саме вона дає змогу, наче рентгенівські промені, "просвітити" кожну людину, отримати відповідь на запитання, хто є хто. 
На щастя, в більшості випадків відповідь на це запитання в Україні звучить зі знаком "плюс". Виявилося, що українці – це люди, для яких поняття честі й гідності не просто слова, а чіткий орієнтир до дії. Перед загрозою біснуватого московського монстра вони, як ніколи раніше, згуртувалися в єдине ціле, гуртом повстали проти спроб кремлівського бузувіра знищити нашу державу.
У ці чорні дні кожен із нас – на посту. Хто – на бойовому, хто – на трудовому, хто – на волонтерському. Всі ми об'єднані однією метою: зробити свій внесок у нашу майбутню перемогу, зміцнювати економічну і оборонну міць країни, оточити турботою соціально незахищені категорії населення, захистити дітей і онуків від жахіть війни, евакуювавши їх у безпечні місця.
На своєму посту – і журналісти "Вістей Ковельщини". В силу різних причин їх залишилося в редакції дуже мало. Але ми духом не падаємо, продовжуємо роботу з підготовки і випуску в світ чергових номерів газети. Сьогодні ми вирішили додати трохи позитиву у зустріч із вами, а тому сьогоднішній випуск – у повноколірному зображенні (перша і остання сторінки). 
Звичайно, номер менший за обсягом, аніж раніше – 8 шпальт замість традиційних 12-ти або 16-ти. Але, сподіваємося, це тимчасово. Головне, щоб наші ділові партнери – тернопільські поліграфісти і волинські поштовики – мали змогу успішно виконати свою роботу, як і попереднього четверга. Сподіваємося, що так і буде. 
З досвіду останнього часу ми переконалися:  газета людям дуже потрібна. Про це вони нам телефонують, розповідають при зустрічах, дописують у мережі Фейсбук. Зросла і їх творча активність, про що свідчать матеріали свіжого номера "Вістей Ковельщини". Тут – багато листів наших читачів, в яких – думки, почуття, болі і радості.
В свою чергу, редакція подає інформацію, яка, вважаємо, буде корисною для наших земляків.
Отож, ми всі – на посту! Тримаймося разом! Гуртом ми – сила!

війнаСлово до читача

Ми всі – на посту!

Справжню суть людини виявляють екстремальні ситуації. Такою ситуацією ситуацією сьогодні є агресивна війна Росії проти України. Війна підла, кривава, антилюдська. Саме вона дає змогу, наче рентгенівські промені, "просвітити" кожну людину, отримати відповідь на запитання, хто є хто. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 289
Читати далі

Повідомлення в номер / Бог і Правда – на нашому боці!

14.11.2022

Без названия (1)  Бог і Правда – на нашому боці!

Війна зайшла в наш дім, так стало страшно жити в нім, але це – наш дім, наша земля, наша країна, і тому агресора не треба боятися. Почали ми всі дружно разом об'єднуватися, підніматися заради оборони нашої неньки-України. 
Ворог не очікував такого опору, лютує все більше, поливає нещадним пекельним вогнем нескорені українські міста і села, намагається поставити нас на коліна. Але йому нас, українців, не подолати, не зламати патріотичний, сильніший сталі, дух, бо ми всі – разом, бо ми всі – єдині: влада, народ і армія, бо ми всі – на своїй рідній землі, а вдома навіть і стіни допомагають.
Дорогі наші воїни, наші славетні Захисники Вітчизні!
Бийте нещадно ненависного для нас ворога, який прийшов на нашу землю з вогнем і мечем, від яких і сам загине!
Ми, ветерани війни і праці, бажаємо Вам міцного-преміцного здоров'я, сили богатирської, сталевої витримки, мужності, непохитності в боях з ненависним ворогом!
Нехай Вас, наші соколи, ворожі кулі оминають, а Господь від усього лихого оберігає!
Бог і Правда – на нашому боці. 
Ця проклята війна закінчиться швидко, завдячуючи мужності й героїзму всього українського народу, і яскраве Сонце миру засіяє над усім світом!
Будь проклята війна!
Будь навіки проклята, кривава війна, 
І разом з нею – Путін, лихий Сатана,
Який прийшов на святу землю всіх лякати 
і гнобити, 
Який війну для українців розв'язав,
Та дух козацький в українців не зламав –
Всі українці піднялися Україну боронити.
Не так і легко ката лютого спинити…
Схід, Південь… Україна наша вся горить.
Палає рідний Київ – серце України…
Та на коліна не поставите ви нас, 
Ви тут усі зустрінете свій смертний час.
Непереможні ми, бо наш народ і армія єдині!
"Царям" таким, як Путін, треба пам'ятати:
Де живе Правда, там Бог готовий помагати,
А не агресорам, які крокують по трупах до
 слави.
Путін знищить українців захотів,
Та сам провалиться у пекло до чортів, 
Ще й в пух і прах перетвориться вся його
 держава!
Україні, народу, Героям – слава!
Марія БАТРАЧЕНКО,
голова Ковельської міської ради 
ветеранів війни і праці.

Війна зайшла в наш дім, так стало страшно жити в нім, але це – наш дім, наша земля, наша країна, і тому агресора не треба боятися. Почали ми всі дружно разом об'єднуватися, підніматися заради оборони нашої неньки-України. 

Марія БАТРАЧЕНКО.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 285
Читати далі

Повідомлення в номер / Волонтери на посту…

14.11.2022

20220303_110116 Волонтери на посту…

Вже минуло два тижні, відколи на нашу рідну Україну віроломно і підло вдерся окупант з Росії, який нібито прийшов нас "визволяти". Ми не в полоні, що нас треба визволяти, ми – на своїй землі, і ми нікого не просили, щоб нас визволяли. 
Ми – вільний народ, який любить життя і свободу! Ми не хочемо воювати, ми прагнемо миру. Але мирно жити не дають "добрі" сусіди, до яких наші українці колись їздили на заробітки, створювали там сім'ї, наводили порядок біля хат, які ледве визирали з бур'янів і багато з ким стали родичами. Але в те, що зараз у нас війна, не вірять навіть родичі, що живуть в Росії, бо у них ніхто не говорить правду. Але якою б гіркою правда не була, вона все одно залишається правдою.
І сьогодні, коли Росія бомбить наші села і міста, стріляє в невинних дітей і старих людей, мирне населення селища Люблинець всіма силами допомагає зупинити ворога, який не дає спокійно жити. Пенсіонери, учні, молоді жінки плетуть маскувальні сітки для бронетехніки. 
Одні ріжуть вузькі стрічки, інші в'яжуть, а треті приносять працюючим печиво, фрукти, чай і смаколики. Всі працюють злагоджено і дружно, бо хочуть, щоб швидше настала перемога. Люди несуть старі речі, щоб різати на стрічки, дехто ріже вдома, а готове приносить. Мешканці Люблинця не шкодують нічого – навіть цілими рулонами приносять тканину, щоб було з чого різати. 
Також добре налагоджено збір продуктів харчування на пунктах прийому. В достатній кількості є теплі речі, матраци, каремати, ковдри. Створена територіальна оборона, яка завжди напоготові і надійно захищає наше селище. Наших захисників дуже добре годують: приносять пиріжки, борщі й супи, тушонку, сало, каву і багато чого іншого. Наші хлопці нагодовані і завжди готові дати відсіч ворогові. Вони запевнили жителів селища, щоб спокійно спали, бо вони не пропустять жодного бандита, який сунеться до наших кордонів.
Своїми молитвами ми підтримуємо наших захисників. Хай Бог помагає і захищає наші сім'ї і наближає перемогу. 
У слові Божому сказано: "Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!" (Пс. 26 (27): 14). І хочу запевнити, дорогі українці, у впевненості в перемозі у цій війні словами пророка Ісаї (41:10-13): "Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю. Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники. Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе. Бо Я – Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, – Я тобі поможу!".
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Фото автора та
Сергія ДАНИЛЮКА.

На нашу рідну Україну віроломно і підло вдерся окупант з Росії, який нібито прийшов нас "визволяти". Ми не в полоні, що нас треба визволяти, ми – на своїй землі, і ми нікого не просили, щоб нас визволяли. Ми – вільний народ, який любить життя і свободу!

Ми не хочемо воювати, ми прагнемо миру. Але мирно жити не дають "добрі" сусіди, до яких наші українці колись їздили на заробітки, створювали там сім'ї, наводили порядок біля хат, які ледве визирали з бур'янів і багато з ким стали родичами. Але в те, що зараз у нас війна, не вірять навіть родичі, що живуть в Росії, бо у них ніхто не говорить правду. Але якою б гіркою правда не була, вона все одно залишається правдою.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 265
Читати далі

Повідомлення в номер / "Ми з вами!" – Польща з Україною

14.11.2022

IMG_20220305_145502_137 "Ми з вами!" – Польща з Україною

Більше мільйона українських громадян виїхали з України до сусідніх країн з тих пір, як Росія розпочала вторгнення в Україну. Більшість тих, хто шукає притулку, становлять жінки та діти. Про це повідомило видання Newsweek.
За даними ООН, майже половина біженців прибули до Польщі. Своєю чергою, поляки активно підтримують українців та збирають гроші на допомогу.
Магазини в Польщі почали працювати на підтримку України. 10% від суми покупок скеровують на допомогу українцям.
Як повідомили в телеграм-каналі "Інсайдер Україна", про загальнодержавну гуманітарну акцію поляків у магазинах сповіщають відповідні оголошення.
У громадському транспорті та посеред польських міст громадяни помічають усе більше табло зі словами підтримки для України. Окрім цього, для українців у Польщі зробили безплатним проїзд у комунальному транспорті. Тим часом, великі мережі магазинів у Польщі, такі як Biedronka, Carrefour, Zabka та Rossmann прибирають з полиць білоруські та російські товари.
х х х
Серед тих, хто зараз в Польщі, і мої знайомі: мами з дітьми. Вони постійно на зв'язку. Страх за українських чоловіків, Україну - їх і там тримає в постійній напрузі.
"Аби тільки чоловіка дочекатися з війни. Щоб був живий… Повертатися, мабуть, не будемо. Немає куди… – передає мені слова жінки з Харкова моя знайома ковельчанка Валентина. Вона з дітьми – донькою і сином – вже тиждень як в Явідзі, що біля Любліна. Таких історій наслухалася чимало. Сьогодні вона волонтер - допомагає таким як вона біженцям з України. 
– Ковельчани і лучани об'єднуються в групи, по всім соцмережам, розповсюджують дані про пункти прийому людей, зустрічають, заспокоюють, – розповідає Валентина. – Поляки, як рідні. Так з нами, як з малими дітьми. До речі, у Польщі, як і в Україні, цілодобово по всім каналам  – новини з російсько-українського фронту. 
Днями польські волонтери попросили нас доєднатися до їхньої роботи – зустрічали на митниці нову групу тих, хто втікав від війни. Жіночки з Житомира, коли почули українську мову, від радості плакали, але збадьорились, піднялися духом, розговорилися з нами – кожен ділився своєю бідою… 
– Після обіду знову їду на одну базу: допоможемо полякам бутерброди робити для біженців на митницю, – продовжила моя знайома. – Поспілкуватися з українцями, розказати, що вся допомога безкоштовна. Бо ж мови не розуміють, перелякані всі. Тут же тільки жінки і діти. До речі, щодо діток. Приємно глянути, це наша розрада. Вони всі задоволені, ніби у якусь пригоду потрапили. Цукерки, тістечка, інші смаколики, іграшки – все для них є.
– Як там твої діти, Валю? – запитую відразу.
– Вже відійшли. Дочка дуже була перелякана, постійно плакала і нервувала. Якби не її сльози, то, мабуть, нікуди не їхали б з України… Але тепер все добре. Допомагають у всьому, без діла не сидять. Син ще й англійську мову добре "підтягнув" – познайомився з хлопцями, які спілкуються англійською. 
– А як з житлом?
– Нам знайомий поляк (щире від усього серця йому спасибі) дав свій дачний будиночок. Там все, що треба для життя, є. Та всім українцям підшукують житло, навіть допомагають з роботою. Але, на жаль, не всі це цінують…
– А що, і незадоволені є?
– Вчора на митниці спілкувалася з українцем, який живе 15 років у Польщі (а сам з Трускавця). Вже три дні працює на одному з перевалювальних пунктів, де тимчасово перебувають наші біженці. Люди приїжджають сюди, тут можуть обігрітися, прийняти душ, поїсти, відпочити. А тоді автобуси безкоштовно відвозять їх в будь-яке місто Польщі. То цей чоловік теж казав, що соромно буває за наших. Поляки стараються, вже скільки ночей не сплять, їжу цілодобово готують і стоячи подовгу роздають. Є такі, що перебирають: наприклад, замість чорного зелений чай просять, капучино. То бутерброди холодні, а хочуть гарячих, і в такому ж дусі.
– Чула, що деякі жінки повертаються додому, бо в Польщі, працювати треба.
– Тут ніхто ні до чого не примушує. Просто пропонують. Ти ж не в санаторій приїхав. Тут такого не розуміють: в них працюєш, то маєш, не працюєш – вибач. В Польщі заможні люди, як мурахи, щось роблять, ворушаться, а наші хочуть просто пересидіти. Та це так, до слова… Але якщо сюди доведеться їхати, то можна не хвилюватися. Тут і без родичів чи друзів не пропадете – допомагають абсолютно у всьому, копійки не дають витратити. Головне – кордон перетнути, бо це довго і важко.
У Польщі сьогодні ще одна моя знайома. Вона з восьмирічною донькою в родичів у Варшаві. 
– Поляки – великі молодці. Друзі пізнаються у біді, і вони довели, що є справжніми друзями для України в цей важкий для нас час, – говорить моя знайома. – Я ніколи навіть уявити не могла, що з усіх куточків Польщі об'єднаються волонтери, бізнесмени, прості громадяни і розгорнуть допомогу, починаючи з польського кордону. 
У зв'язку з тим, що щодня лунають тривожні повідомлення, ситуація на кордоні не проста. Щодня польські кордони перетинає дуже багато жінок з дітьми, вагітних жінок і людей старшого віку. Спостерігаючи за тим, що коїться у чергах, помітила цілий бус дітей, яких перевозила лише одна жінка… Їхали не тільки автомобілями, а й великими автобусами . Дуже багато українців перетинали кордон пішки. Скільки живу, то собі такого навіть не уявляла…
– А як тобі з донькою довелося в дорозі (дівчинка має інвалідність, дуже хвороблива – авт.)?
– Нелегко. Довелося вистояти 15 годин у черзі. Але згодом інші українці мені казали, що нам ще поталанило, бо дехто вистоював по дві - три доби. Що дуже вразило, що прямо на пункті перетину кордону є волонтери, зібрані необхідні речі (медикаменти, гігієнічні засоби тощо), продукти. А поляки тобі готові віддати все: "Ще, пані, бери, ще!..". Зустрічають дуже душевно, підбадьорюють: "Ви мужні, ви сильні. Тримайтеся!". 
Дуже багато поляків розселяють по своїх домівках, приймають абсолютно чужих і незнайомих людей з України. Наші сусіди розуміють, що ми, українці, переживаємо зараз найбільше лихо, яке може спіткати людство. Вони щиро нам співчувають, шкодують, обіймають, готові віддати все, аби ми змогли вистояти. Щойно ми приїхали з донькою на місце, поляки, які почули, що ми з України, почали розпитувати в нас, що нам потрібно, чого не вистачає.
– Вже трішки освоїлися?
– Завтра стаю до роботи. Теж буду займатися волонтерською діяльністю, бо роботи дійсно багато, робочі руки треба. Родичі з Польщі познайомили мене з волонтерами,  які допомагають біженцям з України. Налаштована працювати, працювати й ще раз працювати, щоб хоч якось підтримати своїх співвітчизників.
Може, нас хтось і засуджує зараз в Україні: мовляв, повтікали, покинули. Але ми б цього ніколи не зробили, якби не наші діти. Чоловіки, які залишилися боронити нашу землю, тепер хоча б будуть спокійні за нас, своїх найрідніших…
Вікторія ЗІНЧУК.

Більше мільйона українських громадян виїхали з України до сусідніх країн з тих пір, як Росія розпочала вторгнення в Україну. Більшість тих, хто шукає притулку, становлять жінки та діти. Про це повідомило видання Newsweek.

За даними ООН, майже половина біженців прибули до Польщі. Своєю чергою, поляки активно підтримують українців та збирають гроші на допомогу.

Вікторія ЗІНЧУК.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 252
Читати далі

Повідомлення в номер / Вбивцям не буде пощади і прощення!

14.11.2022

8b6c657-660Вбивцям не буде пощади і прощення!

Шановний мій співвітчизнику! Загострене відчуття дійсності спонукає до спілкування з тобою. До твоїх роздумів, переживань, аналітики сучасного стану нашого життя пропоную свідчення поважної людини Івана Петровича Мілаша з часів Другої світової війни, яка здавалося на той час найстрашнішою, найбезжаліснішою, найбезглуздішою. Можливо, ці трагічні факти історії стануть поштовхом для переосмислення нашого сьогодення.
Вслухайся  і задумайся: "Ковель лежав в руїнах. Німецькі варвари піддали його цілковитому спустошенню. Над умервленним містом стояв сморід від трупів і згарищ. Замість будинків лежали купи цегли і скрученої бляхи, замість дерев і скверів обгорілі пеньки і чорні попелища"…
Пан Мілаш як голова Надзвичайної комісії із розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників повідомляє: "Увесь залізничний вузол, залізничні колії, електропідстанція, два депо, вокзал, водоканал, поліклініка, клуб - підірвані і відбувати їх неможливо. В місті  знищені пошта-телеграф, шкіряний завод, меблева фабрика, елеватор, два цегельних заводи, два кінотеатри, дві лікарні, поліклініка, всі школи, бібліотеки, магазини, їдальні, 4 пекарні. Підірвані православна церква і польський костел… Ворог замінував сади, городи, мостові, тротуари, поставив у всіх напівзруйнованих будівлях міни повільної дії".
Ці дані оприлюднила місцева газета 6 липня 1974 року, послуговуючись архівними даними.
Додайте до цього списку звірств війни 35 тисяч невинно убієнного мирного населення та ще стільки вивезеного на рабську працю в рейх, і ви зрозумієте трагізм людської долі, спричинений нацистським режимом. Досить співставити нищення засобів людського існування у 1944 році в Ковелі і в 2022-му – в Маріуполі, і щоб переконатися  у тому, що суть німецького фашизму ХХ століття і сучасного рашистського неофашизму схожі. Останній різниться хіба що більшим цинізмом, жорстокістю та підступністю. Якщо нацисти перед битвою за Ковель евакуювали мирне населення з міста, то рашисти в окупованих містах безжально вбивають непокірних і грабують їх. 
Прикро співставляти, але якби міста-побратими визначалися за ознаками горя, знущань, терпіння, то в цьому списку в перших рядах були б Ковель і Маріуполь.
Імперії з нацистсько-дикторськими режимами вважають підневільний, колонізований народ меншовартним і рабським. Вони  асимілюють його під свою суть, нищать культуру, мову, історію, духовність, просвітництво. Для досягнення цієї ганебної мети не гребують ніякими засобами: війна, психологічний тиск, репресії, зомбування пропагандою  свідомості.
Сьогодні своєрідним брендом для українців стало гасло: "Путін ху…о" – мовляв, йшов би ти за "рускім корабльом". Примітивно? Так. Але я навіть не засуджую цієї фрази, тому що це – емоційний протестний сплеск зраненої душі нашої.
Звичайно, образливі слова, на адресу агресора для путіна – це лише шум, і на перебіг подій не впливають. Диктатор неофашистського режиму почуває себе комфортно, бо має міцну основу – зомбованих вірнопідданих. Окремі політики та експерти вважають, що у цій братовбивчій війні винен лише путін. Немає підстав так думати. Адже бункерний диктатор – уособлення значної маси російського профашистського суспільства, яка формувалася не один день, а століттями.
Путін нічим не відрізняється в ненависті до українства і українців від Петра І, Катерини ІІ, Павла, Олександрів, Микол та їх прибічників. І хочемо ми чи ні, на  жаль, шовіністично налаштована гілка росіян завжди була і є активним співучасником ганебного геноциду українців.
Сьогодні вкотре пробудився непереможний дух непокірного українського роду. Ллються ріки людської крові, крові Героїв. Поранений агресор-звір за всяку ціну хоче знищити українську націю.
Та йому це не вдається, тому що на нашому боці - весь демократичний цивілізований світ. Настраханий війною, він обережний, повільний, неповороткий, але він, як і ми, хоче зупинити війну, зруйнувати імперський неофашистський режим. Ми на вістрі цих подій. Місія надзвичайно складна. Але в ім'я майбутніх поколінь, в ім'я збереження роду, в ім'я демократії та свободи мусимо іти, зціпивши зуби, долаючи смерть і терни, до кінця, до Перемоги. Вона буде, бо з нами Бог і Правда.
Анатолій Семенюк.
P. S. Коли цей матеріал був підготовлений до друку, в засобах правдивої інформації з'явились повідомлення про звірства російських окупантів в Бучі, Гостомелі, Ірпіні. Ці факти знущань над мирним населення сколихнули увесь світ. "Нелюди! Кати!" – чути звідусіль. На жаль, нічого іншого чекати не доводиться, адже ці звірства течуть стрімкою рікою, з часів орди ХІІІ століття, голодоморів і репресій ХХ століття тощо.
Слід нагадати, що руїни Ковеля 1944 року – великою мірою справа рук радянських "визволителів". Тому допоки буде існувати ця агресивна імперія, доти висітиме загроза не тільки над містами, але й над цілим світом.
А. С.

Шановний мій співвітчизнику! Загострене відчуття дійсності спонукає до спілкування з тобою. До твоїх роздумів, переживань, аналітики сучасного стану нашого життя пропоную свідчення поважної людини Івана Петровича Мілаша з часів Другої світової війни, яка здавалося на той час найстрашнішою, найбезжаліснішою, найбезглуздішою. Можливо, ці трагічні факти історії стануть поштовхом для переосмислення нашого сьогодення.

Анатолій Семенюк.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 227
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 10 – 16 листопада

10.11.2022
Погода в Ковелі  
10 – 16 листопада

оПогода в Ковелі   10 – 16 листопада

Четвер. Хмарно, часом дощ. Температура: 10оС.  Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура:  8оС.  Вітер західний помірний.
П’ятниця. Хмарно. Температура: 11оС.  Вітер західний помірний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 342
Читати далі

Повідомлення в номер / Отримали оновлену вакцину

10.11.2022

ковідОтримали оновлену  вакцину

Закликаємо не зволікати 
зі щепленням від COVID-19! 
Центр ПМСД Ковельського МТМО отримав у достатній кількості вакцину Pfizer/Comirnaty TRIS (оновлена формула).
Зробити щеплення можна першою та другою дозою, а також бустерною дозою (першою та другою). Крім того, інформуємо про взаємозамінність вакцин: можливе щеплення Pfizer/Comirnaty TRIS (другою чи бустерною дозою) після першої чи двох доз іншою вакциною!
Вакцинація проводиться:
- у міській амбулаторії ЗПСМ №1: м. Ковель, вул. Театральна, 16, каб. №36. Попередній запис за номером телефону: 050 468 15 84;
- у Тойкутській та Поворській амбулаторіях ЗПСМ: т. 050 468 15 84;
- у Голобській АЗПСМ: т. 050 468 15 87;
- у Люблинецькій АЗПСМ: т. 050 468 15 90. 
Не забудьте взяти із собою паспорт, ідентифікаційний код та маску! А головне – бути здоровим! 
Вакцинуйтеся! Це реальна можливість протистояти COVID-19! А міцне здоров’я – це важлива зброя у боротьбі з російським агресором та запорука нашої Перемоги! 
З турботою про Вас – 
адміністрація Ковельського МТМО.
Закликаємо не зволікати 
зі щепленням від COVID-19! 
Центр ПМСД Ковельського МТМО отримав у достатній кількості вакцину Pfizer/Comirnaty TRIS (оновлена формула).
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 311
Читати далі

Повідомлення в номер / Вшанували ветеранів Другої світової

10.11.2022

ветераниВшанували ветеранів Другої світової

Друга світова війна принесла з собою   безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. 
У нашому календарі є немало дат, які нагадують нам про ті далекі роки. Кожне наше місто чи містечко, регіон мають пам’ять про цю страшну війну. 
День визволення України від нацистських  загарбників відзначається 28  жовтня.  Саме у цей день, заступник голови районної ради Андрій Броїло  разом з першим заступником голови РДА  Галиною Колядою та головою ветеранської організації  Ковельщини Валентиною Січкар відвідали ветеранів Другої світової війни, що проживають на території колишнього  Ковельського району.  
Не можна висловити той жах, який учасники бойових дій  бачили  у час  однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті, але ми і не маємо права забути те, що розповідають нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Вірилося, що все це в далекому минулому. 
Проте історія продиктувала нам  новий сценарій  кровопролитної війни. Бо і сьогодні найкращі сини  та доньки відвойовують уже здобуту  в роки Другої світової війни – бажану свободу та право на існування.
Із глибокою вдячністю ми вклоняємося військовому подвигу всіх, хто пройшов горнило війни і відстояв таку бажану свободу рідної землі, врятував її дітей від поневолення.  
Слава і шана всім борцям за волю України! У скорботі схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів загиблих, висловлюємо вдячність за їхню мужність і безкорисливе служіння рідній землі!
Вл. інф.
Друга світова війна принесла з собою   безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. 
У нашому календарі є немало дат, які нагадують нам про ті далекі роки. Кожне наше місто чи містечко, регіон мають пам’ять про цю страшну війну. 
День визволення України від нацистських  загарбників відзначається 28  жовтня.   
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 316
Читати далі

Повідомлення в номер / Микола Ваць: «Залізничники працюють на Перемогу»

10.11.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

вацьМикола Ваць:  «Залізничники працюють на Перемогу»

Залізниця – великий живий організм, який функціонує за будь-яких умов, і залізничники в умовах війни тримають свій «фронт». Щодня, не покладаючи рук та не відчуваючи втоми, підтримують належний стан залізничних колій працівники Ковельської дистанції колії, аби станція працювала безперебійно. Адже від стану колійного господарства великою мірою залежить успіх перевізного процесу, безпека руху поїздів. 
Про діяльність фахівців підприємства сьогодні і про те, як вдається поєднувати основну роботу із депутатською діяльністю, розповів начальник відокремленого підрозділу Ковельської дистанції колії, депутат міської ради Микола Ваць.
— Миколо Володимировичу, у міській раді восьмого скликання Ви разом із Русланом Александруком – єдині представники багатотисячного загону ковельських залізничників. На початку нашої розмови хотілося б дізнатися, як в умовах воєнного стану живуть і працюють трудові колективи Ковельського залізничного вузла?
— Завдань сьогодні набагато більше, аніж раніше. Водночас терміни їх виконання стисліші. Якщо до війни за технічним станом частина колії була закрита для руху поїздів, то зараз матеріали для її відновлення постійно надходять, тож колектив працює у прискореному темпі. Якщо про це зайшла мова, то згадую про зустріч з колишнім працівником Ковельської дистанції колії, котрий свого часу працював на підприємстві головним інженером і може порівняти тодішню ситуацію із сьогоднішньою. Він пригадав часи, коли проводилася реконструкція колійного господарства у 2000 – 2001 роках, зауваживши, що навіть тоді в такому режимі – цілодобово і вкрай напружено —  колійники не працювали. 
Бо й справді, раніше все було планово і прогнозовано. Нині складніше. Але тим не менше всі ремонтні роботи виконуємо якісно та в короткі терміни. Посилений догляд за коліями. Бо це вкрай необхідно. Адже сьогодні основний вантаж – зерно, а зерносховища в Україні заповнені вщент, і за допомогою тільки автотранспорту такий обсяг роботи не виконати. 
—Відокремлений підрозділ Ковельської дистанції колії є одним з найбільших вантажонапружених підприємств Львівської залізниці. В якому стані зараз колійне господарство?
— Ми не можемо казати, що наше підприємство є одним з найбільш вантажонапружених, адже у Волинському регіоні функціонують два підрозділи – Ковельська та Ківерцівська дистанції. Найбільше вантажонапруження припадає на напрямки Здолбунів-Львів та Стрий-Мукачево. Але і в нас проблем вистачає.
Працівники дистанції колії обслуговують близько 400 кілометрів головної колії, понад 200 кілометрів – станційних колій, майже 30 кілометрів – під’їзних, а також більш, як пів тисячі стрілочних переводів. На балансі дистанції – 133 залізничних переїздів. 
Основна наша діяльність – поточне утримання та ремонт колії, забезпечення безпеки руху потягів на підпорядкованих ділянках. У цьому процесі повсякчас задіяні 386 працівників. Найзатребуваніша професія – монтер колії, яка сьогодні, на жаль, в нас є гостро дефіцитною, тому що у комплектуванні штату сягає 52 відсотка. Стосовно технічного стану, то, за даними проходу колієвимірювального вагона, стан нашої колії у відмінному стані. 
Маємо ми західноєвропейську колію шириною 14 35 мм, яка пролягає по всій Європі. Хоча тривалий період часу вона була закрита для руху у зв’язку з технічним станом, з початку повномасштабного вторгнення росіян ми організували належну роботу з її відновлення. За сприяння суміжних підприємств нам були надані відповідні матеріали. 
Нині ми проводимо капітальний ремонт наших сталевих магістралей. Зокрема, замінили рейко-шпальну решітку на перегоні Ягодин-Держкордон, наближаються до завершення такі ж роботи на перегоні Любомль-Ягодин. 
Відрадно, що нарешті ми впритул займаємося справою відновлення колії задля забезпечення безперебійного руху вантажів. Як я вже перед цим казав, основний вантаж, який перевозимо, — це зернові. Тож практично на кожній станції у напрямку Ягодина збудована вузька колія, яка з’єднує залізницю з європейською, і таким чином українське зерно потрапляє на світовий ринок. 
Найбільш вантажонапружена ділянка на нашому підприємстві – перехід Устилуг-Ізов-Грубешов, де без перестановки курсують потяги. Серйозно відновився рух також у напрямку Ягодина, за яким прямують декілька поїздів на добу (раніше на цьому напрямку їх було всього декілька за тиждень). 
— Уже листопад, не за горами зима, несприятливі погодні умови якої ускладнять роботу колійників. Підприємство готове до холодів?
— Готуватися до зими ми починаємо з літа. На роботу наших працівників пора року не впливає. Люди досвідчені, а для, так би мовити, першозимників проводимо відповідні інструктажі. До настання холодів постаралися надійно «оздоровити» закріплені колії. Вся техніка готова до роботи в морозну пору. Належно подбали й про виробничий побут колійників. Головне, щоб електроенергія була в Україні, тоді проблем не виникатиме.
— Забезпечення військових на передовій усім необхідним – святий обов’язок тих, хто в тилу. Залізничники відокремленого підрозділу «Ковельська дистанція колії» включилися у цей процес?
— Так, ми в цьому процесі — з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну. Нашим завданням тоді було виготовлення рейкових «їжаків». У результаті нашими  «їжаками» забезпечені всі напрямки вздовж Шацького кордону, на Доманово, а також населені пункти ковельської громади.
Всім колективом збирали кошти на тепловізор, виготовляли сокири та кирки, які вкрай необхідні нашим бійцям на Сході для того, щоб облаштовувати окопи та бліндажі. 
Допомагаємо армії й іншим. Нещодавно виготовили 10 пічок-«буржуйок». Також заготовляємо дрова. На передову вже відправлено два вагони дров. 
Серед наших працівників є мобілізовані до лав Збройних Сил України. На жаль, маємо втрати: загинув бригадир колії з Володимира – молодий чоловік, в якого залишилися дружина і маленька донечка. У ще одного нашого колеги на війні загинув син Юрій Махнюк. Ми розділяємо горе з рідними наших полеглих Героїв.
— Вирішення проблем колійної справи вимагає багато часу і енергії. Чи вистачає їх у повній мірі ще й на депутатську діяльність? Розкажіть, в чому вона сьогодні для Вас полягає.
— Справді, роботи на залізниці завжди вистачає. Багато часу доводиться проходити на важких колійних кілометрах, досконально вникати в проблеми колійної справи. Але депутатські обов’язки теж вимагають часу і повної самовіддачі. Тому завжди беру участь в роботі депутатських комісій, у сесійних засіданнях, в ході яких вирішуються питання перспективного розвитку Ковельської громади та покращення рівня життя її жителів. Особливо у цей непростий час. 
Разом з іншими депутатами Ковельської міської ради підтримую проєкти, спрямовані на вдосконалення роботи наших підприємств, зокрема, ПТМ «Ковельтепло». Мені імпонує робота цього підприємства, адже його працівники переходять на альтернативні види палива, таким чином мінімізуючи використання газу за рахунок деревини. А на моє велике переконання, якщо місто працюватиме у напрямку досягнення енергетичної незалежності, то проблем у нас значно поменшає.
Співпрацюю у багатьох питаннях з керівниками сусідніх громад, адже територія очолюваного мною підприємства пролягає вздовж восьми районів Волинської області і займає колію в одному районі Львівської області.
Сьогодні набуло значимості й ще одне питання. Прикро мені як батькові двох синів, один з яких вчиться у вузі, а інший – в школі, що вони, як і всі українські діти, сьогодні не мають можливості отримувати гідну освіту, бо іноді відсутні умови для безпечного навчання. Тож зараз, окрім іншого, працюємо над тим, щоб у достатній кількості в нашій громаді були належним чином облаштовані укриття.
— Ви — член фракції ПП «Аграрна партія України», тому логічно буде запитати: які питання аграрного сектора доводиться вирішувати?
— З аграріями пов’язана моя безпосередня робота на посаді начальника відокремленого підрозділу Ковельської дистанції колії. Адже саме їхню продукцію у переважній більшості доводиться транспортувати. Це вкрай важливо і для держави, і для безпосередніх товаровиробників. Не кажу вже про значення нашої діяльності для розв’язання продовольчої проблеми у світі, якою опікується багато міжнародних організацій, в тому числі ООН.
Подібне можу сказати про колег із фракції – Руслана Александрука, Василя Римарчука, голову Андрія Мигулю. Вони займають активну життєву позицію, відстоюють інтереси своїх виборців на засіданнях постійних комісій, під час сесій, в депутатських запитах і зверненнях. 
Окрім того, хоч я народився і проживав у Ковелі, часто бував у бабусі в селі,  жнивував разом з іншими, тому проблеми сільських мешканців мені дуже близькі.  
— На Ваш погляд, якої оцінки заслуговує робота Ковельської міської ради в умовах воєнного стану? 
— Ковельську міську раду можу порівняти з людиною, яка постійно в роботі. А не помиляється лише той, хто не працює. 
Мені імпонує підхід до роботи колег-депутатів, які завжди прагнуть до покращення, шукають альтернативу, ніколи не стоять осторонь існуючих проблем. Результати спільної роботи депутатського корпусу бачимо щодня по впорядкованому вигляді вулиць і дворів, відремонтованих дорогах тощо. Звісно, в умовах воєнного стану в повному обсязі важко втілити задумані плани, але робота постійно триває. Повірте, після Перемога, яка, вірю, вже не за горами, нам усе вдасться.
— Які завдання ставите собі як керівник залізничного підприємства та депутат Ковельської міської ради у першу чергу?
— Й надалі працювати в такому ж темпі, не покладаючи рук. Маючи, як кажуть,  колектив за спиною, повинен разом з ним іти вперед, не озираючись назад. Озиратися будемо лише для того, щоб оцінити результати нашої спільної праці. Всі ми працювали і працюємо на нашу спільну Перемогу.
Розмову вела 
Вікторія Зінчук.
Залізниця – великий живий організм, який функціонує за будь-яких умов, і залізничники в умовах війни тримають свій «фронт». Щодня, не покладаючи рук та не відчуваючи втоми, підтримують належний стан залізничних колій працівники Ковельської дистанції колії, аби станція працювала безперебійно. Адже від стану колійного господарства великою мірою залежить успіх перевізного процесу, безпека руху поїздів. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 538
Читати далі
  • 164
  • 165
  • 166
  • 167
  • 168
  • 169
  • 170
  • 171
  • 172
  • 173
  • 174

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2026