Цьогоріч температурний режим в оселях доведеться знизити через можливі проблеми з опаленням. Тому, як кажуть, варто приготувати сани хоча б восени, якщо не зробили це влітку.

Отож, ділимося порадами, як зберегти тепло взимку.

Розкриті штори

Удень штори мають бути розкриті, щоб сонячне світло обігрівало кімнату, а вночі варто щільно завішувати вікна так, щоб штори не перегороджували шлях тепла від батарей. На вікна можна вішати навіть ковдри.

Пухирчаста плівка

Таку плівку можна просто прикріпити до вікна: намочити скло водою і притиснути плівку. Це допоможе знизити тепловтрату до 50%, однак спосіб буде ефективний лише для вікон з одинарним склом.

Утеплення поверхні

Взимку варто постелити килими на підлогу, а на дивани постелити теплі пледи, ковдри, покривала з щільного текстилю, щоб тепло зберігалося довше. Без текстилю кімната охолоджується за 1-2 години, а з ним приміщення тримає тепло до 5 годин.

Фольга між батареєю 

і стіною

Тепловідбивний екран можна зробити з будівельної фольги, прикріпленої до пінопласту.

Горщик над свічкою

Знадобиться керамічний горщик і свічка, за допомогою яких можна зробити обігрівач, але важливо не накривати свічку повністю, аби вона не погасла.

Вентиляція

Якщо в оселі є достатньо джерел для надходження свіжого повітря, то рекомендується перекрити вентиляцію магнітною кришкою.

Кухонні прилади

Кухонні прилади, які використовують електроенергію чи газ, дають багато тепла при використанні. Наприклад, холодильник і газова плита можуть значно підвищити температуру в квартирі. Якщо є індукційна плита, то слід поставити на неї велику каструлю з водою, і випаровування рідини прогріє і зволожить приміщення.

Вентилятор та батарея

Щоб пришвидшити циркуляцію теплого повітря в кімнаті, можна приставити до батареї вентилятор. Однак надійніше буде увімкнути стельовий – він віджене тепле повітря, яке накопичилось біля стелі, ближче до підлоги.

Побутові методи

Серед найпростіших методів зігрітися взимку почесне місце займає термобілизна – вона чудово зберігає тепло тіла. Також допоможе грілка або пластикові пляшки з гарячою водою, які нагріють ліжко чи ваші ноги. 

Не слід забувати, що перешкодою для тепла є радіаторні екрани, довгі штори або жалюзі, меблі та інші предмети перед радіаторами можуть поглинати до 20% теплової енергії.

Щілини у вікнах. Близько 40% тепла, що надходить у приміщення, взимку виходить через вікна. Прості заходи із теплоізоляції можуть підняти температуру в квартирі на 4-5 градусів.

Теплий одяг. Не варто перегрівати приміщення, краще тепліше одягатися. Занадто висока температура збільшує ризик застудних захворювань. У той же час сон у прохолодному приміщенні корисніший.

Провітрювання. Не варто тримати вікна відчиненими на провітрювання постійно. Достатньо провітрити приміщення протягом 10-15 хвилин, широко відкривши вікно.

Лічильники тепла. Індивідуальне опалення або лічильники тепла дозволяють скоротити витрати на обігрів до 40%.

Під'їзні двері та вікна. Постійно відчинені під'їзні двері та відкриті вікна призводять до сумарних теплових втрат будинку в розмірі 5-15%.

Склопакети. Склопакети зберігають стільки ж тепла, скільки цегляна стіна товщиною 50 см і мають дуже високий ступінь теплоізоляції, що скорочує втрати тепла до 50%.

Підготувала 

Валентина ОЛІЩУК.

Цьогоріч температурний режим в оселях доведеться знизити через можливі проблеми з опаленням. Тому, як кажуть, варто приготувати сани хоча б восени, якщо не зробили це влітку.

Отож, ділимося порадами, як зберегти тепло взимку.

Удень штори мають бути розкриті, щоб сонячне світло обігрівало кімнату, а вночі варто щільно завішувати вікна так, щоб штори не перегороджували шлях тепла від батарей. На вікна можна вішати навіть ковдри.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 225

14 жовтня в Україні відзначили День захисників і захисниць України та День Українського козацтва. Ковельщина має унікальну спадщину козацтва – родове село Ружин – столицю гетьманів Ружинських.

"Український народ писав свою історію не літописами та хроніками, а козацькими шаблями та пістолетами,  відтворюючи  з рідної землі величну безсмертну енциклопедію козацьких могил", – так сказав академік Богдан Сушиневський.

Не одна сотня літ минула з часів сивої давнини, коли наші предки, які жили на благословенній українській землі, складали свої голови, поливали її кров'ю, борючись за свої права, за вільність і віру, добуваючи кращу долю. Вони зберегли і передали нам та прийдешнім поколінням найцінніші скарби українства – родючу землю, мову й культуру з піснями та звичаями,  з їх неповторними колоритами. Історичні архіви свідчать, що наш народ вже мав свого часу власну державу,  своїх князів, а за часів козаччини – своїх гетьманів. В цій публікації, власне, і піде мова про князів-гетьманів Ружинських, вихідців із села Ружина Ковельського району. 

Перша писемна згадка про це село датується 9 березня 1503 року, але з історичних джерел відомо, що пращур Ружиновських  – Іван загинув в бою в 1486 році, отже саме прізвище свідчить, що село вже існувало, бо вельможі наділили землями і селом за належну військову службу.

Рід Ружинських походив від литовського князя Гедеміна і належав до малозаможних. Проте князі Ружинські мали свого родового герба. Досить цікава й козацька доля гетьманів Ружинських. П'ятеро представників цього роду отримали гетьманську булаву. Це – брати Михайло Іванович та Остафій Іванович, які були гетьманами між 1575–1586 роками. Троє синів Остафія також гетьманували: Богдан – у 1575–1576 роках, Микола – у 1587 році, Кирик – у 1588 році.

Про те, що Кирик  був з Ружина, свідчать митні документи за 1583 рік. Князь Кирик Ружинський, ротмістр його королівської милості, віз до Гданська   комягу з власних маєтків своїх з с. Ружина (комяга – сплавне судно від 30 до  70 тонн). Звідси – з Ружина князь Кирик  пішов у великий світ військової кар'єри. У 1584 році він отримує урочище поблизу Житомира, де  і постав згодом Ружин Житомирський.

Про Богдана Ружинського пише історик  Запорозького козацтва Дмитро Яворницький: "Князь Богдан Ружинський, родом з села Ружин, Володимирського повіту, славний  потомок Гедеміна,   литовського великого князя". 

Микола Аркас у своїй книзі "Історія України-Русі" згадує, як князь Богдан Ружинський пішов з козаками на татарські замки на низу Дніпра, де Лиман вливається в море. Було з ним близько 3 тис.  козаків.

Але скінчився цей похід дуже сумно:  коли брали кріпость порохом, то так шарахнуло, що й  Богданка Ружинського вбило на місці.

Князь Михайло Ружинський – теж з  ружинського гнізда, податкові документи за 1570 рік, називають його власником маєтності в с. Ружині. Козацькі полки на чолі  з Михайлом весняної пори 1587 року брали Очаків.

Твердиню, яку вважали неприступною, вдалось подолати.

В Центральному Державному архіві України зберігся документ, який свідчить про те, що ще один князь Григорій Ружинський – сотник козацької надвірної корогви князів Сангушків, у 1601–1620 роках утримував у с. Ружині  значну  маєтність.  До Ружинського роду належала і волинська княжна Софія Ружинська. Її загін нараховував до 6 тисяч чоловік піхоти та кінноти. Вона взяла в облогу замок князів Корецьких та здобула його…

Ось така вона сторінка історії  (у короткому викладі) з постатями князів –гетьманів Ружинських, які палко любили свою землю, не зраджували ні вірі, ні народові.

Видатний дослідник Волині Микола Теодорович в 1908 році написав, що за селом Ружин, по дорозі на Турійськ, зберіглися штучні земляні вали, порослі  дикими грушами. Очевидно, що це були давні залишки військових  укріплень. Інший запис, на думку літописця, свідчить, що нове кладовище, розташоване на високому горбі, також є курганом. Адже там знаходили поховання ще раніших часів. Археологічних досліджень на території Ружина не проводилось.

В селах Волині збереглися назви урочищ, які нагадують про добу козаччини. Зокрема, в с. Дулібах – урочище "Могила" (Курган).  “Козацька нивка” – неподалік Ревушок, козацький курган –  поблизу р. Турії майже на межі з Володимирським районом. Там декілька років назад коштом односельчан встановлено пам'ятний знак.

Наше завдання – ще раз нагадати молодому поколінню про славетних гетьманів Ружинських,  про їх боротьбу за волю України. Думаю, що після Перемоги потужній Ковельській громаді, куди входить і с. Ружин, буде за честь мати святе   місце пам'яті про своїх великих гетьманів. Не важливо, де буде встановлений пам'ятник – в Ружині чи в Ковелі. Значення  має пам'ять  вдячних  нащадків про своїх славних предків.

Сергій ДАНИЛЮК,

краєзнавець.

смт Люблинець.

14 жовтня в Україні відзначили День захисників і захисниць України та День Українського козацтва. Ковельщина має унікальну спадщину козацтва – родове село Ружин – столицю гетьманів Ружинських.

"Український народ писав свою історію не літописами та хроніками, а козацькими шаблями та пістолетами,  відтворюючи  з рідної землі величну безсмертну енциклопедію козацьких могил", – так сказав академік Богдан Сушиневський.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 300

Школярі ліцею № 13 м. Ковеля згуртувалися та вирішили допомагати збирати кошти для ЗСУ. 

Для цього навіть облаштували імпровізований блокпост в районі вулиці Володимирської. Дитяча ініціатива виявилася досить успішною, адже за чотири дні вони зібрали на блокпосту 7000 гривень. Кошти діти довірили медикам з ГО “Українська Асоціація Захисту Здоров’я “Марлог-Кадуцей”, щоб закупити протизастудні ліки для воїнів на передову.

Волонтери придбали ліки, тож днями дітки власноруч разом з дорослими складали посилки нашим морпіхам з 36-ї бригади в Одесу,  воїнам тероборони на передову Запоріжжя і  двом військовим частинам з Івано-Франківщини, що теж нині на Сході. 

В посилочки дітки  докладали свої малюнки, сувеніри  і таємні побажання.  Не було меж здивуванню побачити листи і малюнки від школярів з Франції, Ізраїлю і США для наших Героїв на передову, які отримує і передає «Марлог». 

Низький уклін батькам цих юних патріотів за патріотичне виховання! 

На своїй офіційній сторінці у Фейсбуці представники ГО «Марлог-Кадуцей» висловлюють щиру шану й вдячність вчительці ліцею і волонтерці цієї громадської організації Тетяні  Шинкарук за опіку, правильне навчання і виховання школярів.

До слова, малечі дуже сподобалася екскурсія по складах «Марлогу»  від Оксани Артемук. Дітки познайомилися  з основами тактичної медицини з Галинкою Хилюк-Пушкарчук, вивчали склад тактичної аптечки, спілкувалися з іноземними волонтерами з Бразилії та Ізраїлю. Це був надзвичайно позитивний день і для дітей, і для волонтерів центру. 

Підготувала 

Юлія ЛИТВИНЮК.

Школярі ліцею № 13 м. Ковеля згуртувалися та вирішили допомагати збирати кошти для ЗСУ. 

Для цього навіть облаштували імпровізований блокпост в районі вулиці Володимирської. Дитяча ініціатива виявилася досить успішною, адже за чотири дні вони зібрали на блокпосту 7000 гривень. Кошти діти довірили медикам з ГО “Українська Асоціація Захисту Здоров’я “Марлог-Кадуцей”, щоб закупити протизастудні ліки для воїнів на передову.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 270

Від четверга  

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 327

ГОРОСКОП

з 31  жовтня 

по 6 листопада

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 254

Погода в Ковелі  

20 – 26 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 319

Запрошуємо 

на вакцинацію!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 344

14 жовтня ц. р. в Україні відбулися  святкові заходи з нагоди Дня Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва, Дня створення УПА, Дня захисників і захисниць України. З цієї нагоди у село Скулин, колиску створення УПА, завітали представницька делегація активістів громадсько-політичного життя Волині. 

Гості побували, зокрема, в обійсті 95-річної зв'язкової УПА, учасниці Норильського  повстання Зеленої (Абрамчук) Галини Йонівни. Як написав у мережі фейсбук  голова благодійної організації "Добродія в дії" Володимир Кравчук: "Бажаємо усім такої любові до України, як в цієї поважної бабусі!".

Делегація, в складі якої були перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, члени Ковельської філії "Союзу Українок",  священник місцевого храму Йоана Богослова Ковельського деканату ПЦУ о. Сергій Куль, волонтери ГО "Яворина-Волинь" Руслана Вознюк і Юлія Рудчик та інші, поклали квіти до хреста – пам'ятника Борцям за волю України в Скулині. Ганні Зеленій вручили Почесну грамоту обласної ради та пам'ятні подарунки.

Фото з архіву Володимира КРАВЧУКА.

14 жовтня ц. р. в Україні відбулися  святкові заходи з нагоди Дня Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва, Дня створення УПА, Дня захисників і захисниць України. З цієї нагоди у село Скулин, колиску створення УПА, завітали представницька делегація активістів громадсько-політичного життя Волині. 

Гості побували, зокрема, в обійсті 95-річної зв'язкової УПА, учасниці Норильського  повстання Зеленої (Абрамчук) Галини Йонівни. Як написав у мережі фейсбук  голова благодійної організації "Добродія в дії" Володимир Кравчук: "Бажаємо усім такої любові до України, як в цієї поважної бабусі!".

Делегація, в складі якої були перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, члени Ковельської філії "Союзу Українок",  священник місцевого храму Йоана Богослова Ковельського деканату ПЦУ о. Сергій Куль, волонтери ГО "Яворина-Волинь" Руслана Вознюк і Юлія Рудчик та інші, поклали квіти до хреста – пам'ятника Борцям за волю України в Скулині. Ганні Зеленій вручили Почесну грамоту обласної ради та пам'ятні подарунки.

Фото з архіву Володимира КРАВЧУКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 330

У сучасному світі красива, елегантна, ерудована   жінка в політиці ні для кого  не новина. До того ж, якщо ця жінка ще й сильна духом, наділена якостями справжнього патріота і бійця, має значні досягнення  у громадській та політичній діяльності, то відчуваєш ще більшу гордість за свою Батьківщину, місто, чи село, в якому ти живеш. Тоді ще дужче  усвідомлюєш, наскільки важливо залишатися людиною, бути невід'ємною частинкою  країни, яка, не зважаючи ні на що,  носить величне  і нескорене ім'я – Україна.    

 Наталію Сеник добре знають ковельчани, передусім як лікаря, депутата, чесну комунікабельну і  відповідальну особистість. А от для колег з фракції "Слуга народу" пані Наталія – взірець  чарівності, розуму, доброти  і почуття гумору.

Здавалося б, варто їй посміхнутися, підбадьорити теплим словом – і проблеми відходять на другий план.  Але найголовніше – це вчинки, щире і відкрите серце, які ще більше характеризують і  прикрашають Наталію Андріївну.

Наталія Сеник  обиралася депутатом Ковельської міської ради кілька скликань поспіль. Нині продовжує відстоювати інтереси своїх виборців  в Ковельському "парламенті" восьмого скликання від політичної партії  "Слуга народу".

Сьогодні Наталія Сеник – наш співрозмовник.

l

– Наталіє Андріївно! У жовтні минає два роки, як відбулися вибори до місцевих рад, і Ви стали  депутатом Ковельського "парламенту" восьмого скликання. Скажіть відверто: Ви задоволені результатами своєї діяльності впродовж цих двох років?

– Ця каденція проходить в надскладних умовах. Спочатку ситуація ускладнювалася пандемією коронавірусу, а нині ми живемо і працюємо в умовах війни.

За два роки депутатської діяльності спільними зусиллями моїх особисто та депутатів нашої фракції вдалося зробити наступне:

n Закінчено ремонт та благоустрій прибудинкових  територій в виборчому окрузі, в якому мене було обрано, зокрема, по вул. Відродження, 3. 

n Завершено реконструкцію вул. Відродження від Варшавської траси до ФОКу.  

n Для сприяння розвитку парків, зелених зон та скверів разом з колегами Вадимом Клімуком, Андрієм Мілінчуком написана та прийнята міською радою Програма "Зелене місто". 

Звісно, цей проєкт втілюватиметься після закінчення війни, яка внесла корективи у здійснення наших планів та  задумів. Маю надію, що після її завершення  на розі будинків Заводська 3 і 7, а також по вул. Відродження, 4, облаштуємо спортивно-оздоровчу зону із зеленими насадженнями. Такі ж зони мають бути облаштовані в інших мікрорайонах міста. 

n З метою популяризації та розвитку спорту мною спрямовані кошти  з депутатського фонду для зміцнення матеріально-технічної бази Ковельської ДЮСШ № 1 імені Петра Стуса, вихованці якої демонструють прекрасні результати та прославляють наше місто спортивними досягненнями. 

n На жаль, збільшується кількість громадян, які хворіють, але не мають можливості лікуватися. Ви ж розумієте, що в  ситуації, коли в країні йде повномасштабна війна, державні кошти обмежені. Хочеться допомогти ковельчанам багато в чому. Тож в міру можливостей це роблю  власним коштом, а  також  виділяю гроші на лікування зі свого депутатського фонду.  

n Протягом виборчого періоду вирішували побутові проблеми в нашому місті, зокрема, прибирання території в районі привокзальної площі, також вчасне прибирання по вул. Варшавській та інших районах Ковеля.

l

Звернення ковельчан  не ігноруються – чи це питання, особистого характеру, чи життєдіяльності нашого міста.

Ще на початку війни  силами міської влади та депутатського корпусу відновлено водозабірні  колонки, які перебували  у занедбаному стані. Їх відновлення було досить важливим, адже потрібно було забезпечити людей питною водою в разі аварійного відключення водопостачання. Міська влада відповідально поставилася до цієї проблеми.

Я як депутат особисто звернулася до першого заступника міського голови Тараса Яковлева, який миттєво відреагував на моє звернення. Протягом тижня відповідні служби відновили постачання води по вул. Театральній, 22. За що ковельчани висловлюють вдячність.

До  мене як депутата може звернутись будь-який мешканець нашої громади з проблемою, яка потребує вирішення. 

Однак турбує пасивність окремих   ковельчан, які чомусь вважають, що влада  чи депутатський корпус мають вирішувати всі  проблемні питання самотужки. Так, звісно, це наш обов'язок. Але не усе і скрізь ми можемо побачити відразу, щоб миттєво реагувати. Для цього нам потрібна підтримка і  розуміння виборців, які теж повинні бути небайдужими і  повідомляти про ту чи іншу проблему. 

Я – лікар, тому багато часу  і зусиль віддаю своїм безпосереднім професійним  обов'язкам. Мені подобається бути потрібною суспільству, не можу байдуже спостерігати, що відбувається довкола, тому, напевно, й стала депутатом. В газетних статтях і виступах звертаюсь із закликом: "Давайте разом діяти, разом вирішувати так, щоб наше місто стало ще більш гарним, квітучим і затишним!".

Вважаю за честь, що виборці висловили мені високе довір'я, тож намагаюся їх не підвести.

– Наталіє Андріївно, а як  відбувається допомога переселенцям? Чи зверталися безпосередньо  до Вас громадяни, котрі  були змушені залишити свої домівки, переїхати з зони найактивніших бойових дій? 

– Так. В мене особисто була така практика. Ми з чоловіком приймали у своєму помешканні сім'ю з Київської області, котра на початку повномасштабного вторгнення і великої небезпеки для центральної України була змушена переїхати в Ковель. 

На той момент жінка носила під серцем дитину. До речі, вона - ваша колега, щоправда  з телебачення. Діана Наконечна працювала журналістом на ТРК "Україна" та 1+1. До речі, вона найперша породілля  (маю на увазі з тимчасово переміщених громадян), котра народила у  Ковельському пологовому будинку красуню-дівчинку. Діана досить порядна, приємна, ми досі підтримуємо теплі, дружні стосунки. Після народження дитини знову повернулася до нас. Однак обставини склались так, що їй з немовлям на руках довелося виїхати за кордон. 

Коли розпочалась повномасштабна війна, я  перебувала на лікарняному, адже отримала побутову травму хребта. Лікарі рекомендували лежати, не рухатись, не вставати. Я не зовсім дотримувалась їхніх рекомендацій в  силу свого характеру, адже моїй країні потрібна була допомога. 

Я вийшла на зв'язок зі своєю  подругою, котра працює в  мерії Холма Республіки Польща, після чого була організована відео-конференція між міським головою Ігорем Чайкою та мером м. Холма, де було прийнято рішення про  надання гуманітарної допомоги для Ковеля  (мова йшла про  медичні засоби для Ковельської  ЦРЛ, а  також продукти харчування, речі першої необхідності).

Наші чоловіки-волонтери їздили в сусідню країну власним транспортом, за свій кошт,не шкодували ні часу, ні сил, аби ця допомога вчасно надходила в наш медичний заклад. Чимало такої допомоги ковельські волонтери передавали в міста, де точилися і  точаться бойові дії. Нині механізм доставок налагоджений, тож наша допомога вже менш потрібна.

– Що вважаєте найголовнішим особистим здобутком в роботі  у міській раді?

– Війна в нашій країні усіх нас згуртувала. Не один раз пересвідчилась, що ми можемо робити добрі справи, незалежно від партійної приналежності. Нині є достатньо політичних сил. Дехто "піариться" на війні. Однак для депутатського корпусу Ковельської міської ради це взагалі не має значення, адже ми  рухаємося в одному напрямку, робимо усе важливе для Перемоги. Намагаємося працювати чесно, відповідально. Одноголосно приймаємо  і ухвалюємо   важливі рішення, що вносяться на розгляд сесійних засідань. Вчасно спрямовуємо бюджетні кошти для потреб прикордонної служби, Збройних Сил України, місцевої тероборони. Ми стали нацією, людьми, яких об'єднала спільна біда.

l

– Ви обрані депутатом від політичної партії "Слуга народу". Хто ще входить до складу фракції? Як організовуєте свою діяльність? Які питання вдалося успішно вирішити, а які  ще потребують додаткової уваги?

– Коли розпочалась передвиборна кампанія, мені пропонували приєднатись до різних політичних сил, щоб разом брати участь у передвиборному марафоні. Чому обрала фракцію "Слуга народу"?. Скажу відверто: мені імпонував, а зараз ще більше імпонує Володимир Зеленський. Я стала людиною, котра підтримує нашого Президента.

Крім того, колеги, котрі займалися передвиборною діяльністю і  зараз входять до складу нашої партії, – люди з чіткою громадянською позицією, освічені, свідомі, відповідальні й працьовиті. 

Голова фракції "Слуга народу" Вадим Клімук – щирий українець, в якого слово ніколи не розходиться з ділом, є членом постійної комісії з питань планування, бюджету і фінансів.

 Олег Уніга, не зважаючи на молоді роки, мудрий, виважений у розв'язанні проблем простих людей, очолює постійну комісію з питань планування бюджету і фінансів. 

Енергійний, принциповий і добросовісний Андрій Мілінчук – голова  постійної  комісії з питань дотримання прав людини, депутатської діяльності та етики, законності і правопорядку, конфлікту інтересів.  

Активний, ініціативний ковельчанин, успішний підприємець Роман Шворак – член постійної комісії з питань житлово-комунального господарства,  екології та благоустрою міста, комунального майна, промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, торговельного та побутового обслуговування населення.

Краєзнавець Андрій Миронюк – історичний блогер, засновник проєкту "Kowel.Vintage", член громадської організації  "LoveКовельNow", наймолодший депутат серед українців, котрий гідно  представляє  нашу політичну силу у Ковельській міській раді.

Високим професіоналізмом, компетентністю, відповідальністю серед колег характеризується Маргарита Зайцева, для котрої  самовіддана праця на благо нашої малої батьківщини, де ми працюємо і  живемо,  є винятково почесним обов'язком.

Наша фракція згуртована, нам висловили своє довір'я виборці, тож наше завдання – їх не підвести. Перед кожним сесійним засіданням  обговорюємо важливі питання, які  необхідно вирішувати.

– Знаю, що Ви є членом постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування, планування та розвитку території  об'єднаної громади, утворення та функціонування старостинських округів, сільського господарства, природокористування та використання надр. Навіть сама назва комісії свідчить про те, що проблем до розв'язання не бракує. Вдається?  

– Вдається. Ще до війни, до речі,  було поставлено питання щодо задимленості та викидів в атмосферне повітря в районі ПрАТ  "Ковельський м'ясокомбінат". В зв'язку з цим  була створена робоча група, яку очолив  Віктор Жигаревич, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів  Ковельської міської ради. Проводився збір та аналіз інформації про наявність дозвільних документів суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в районі ПрАТ "Ковельський м'ясокомбінат". Справді, в оселях ковельчан не було чим дихати. Спільними зусиллями влади і депутатського корпусу це питання вирішено позитивно. 

Чимало розглядалося і земельних питань, адже Ковельська громада  розширила  свою "географію", і  до неї  приєдналося ще 5 сільрад. Тому роботи побільшало, відповідно – й питань до вирішення. Не все можна зробити так, як хотілося б, в зв'язку з війною. Надання земельних ділянок громадянам призупинилися. Єдине, що вирішується, – надання відповідних дозвільних документів на рік для забезпечення посівних робіт, щоб аграрії Ковельщини мали можливість господарювати. Щиро вірю, що закінчиться війна,  і ми ще більше допомагатимемо нашим громадянам в розв'язанні земельних питань.

l 

– Ви були депутатом міської ради сьомого скликання, очолювали депутатську групу "Рідний "Сільмаш",  яка працювала досить ефективно, про що наша газета  писала. Як Вам, колегам-депутатам, працюється  сьогодні, в час, коли триває російсько-українська війна? На що скеровуєте свої головні зусилля?

– Як і для кожної людини в Україні, так і для мене, 24 лютого 2022 року усе кардинально змінилося – мислення, переоцінка цінностей, власне, й саме життя. Те, що з нами зробила росія, неможливо ні обґрунтувати, ні пробачити. Війна змінила нас усіх, війна забирає людські життя, калічить долі тисячі українців. І цьому можливо протистояти лише завдяки молитві, нашим відважним і мужнім воїнам світла і ще більшій єдності українців.

До мене як депутата звертаються військові та їхні сім'ї.  Не особливо хочу цим хвалитись, але разом з чоловіком зробили свій особистий внесок для підтримки ЗСУ – придбали для фронту позашляховик.

Постійно – на зв'язку із своїми виборцями. Стараюсь допомогти коштами, матерям, дружинам, дітям наших військових. Купую теплий одяг, взуття, необхідні речі. Хочеться, щоб усе надходило в потрібні руки. Передаю кошти матерям, адже точно знаю, що вони не витратять їх на себе. Дасть Бог, заробимо ще. Впевнена, що Україну вдається відстоювати завдяки єдності і добрим серцям українців. 

Коли розпочалася війна, купувала і відвозила у пункти прийому гуманітарної допомоги продукти та речі першої необхідності. 

– Наталіє Андріївно! Ви маєте величезний досвід в галузі медицини, пройшовши досить складний шлях  щаблями лікарської кар'єри. Як вдається поєднувати депутатські обов'язки зі службовими?

– Ковельчани, в першу чергу, ідентифікують і знають мене як лікаря. Тому, мабуть, завдяки моїм пацієнтам мене й було обрано. Стараюсь поєднати професійну і громадську діяльність, хоча це не завжди просто. Кожен день розписаний по хвилинах. Іноді сама дивуюся, як вдається втілити задумане в життя. 

Усе роблю з Божою поміччю, натхнення додають виборці – мої рідні і близькі по духу українці. Чесності і відповідальності мене навчила моя мама,котра все життя працювала у ПТУ № 7. Вона прищепила мені найкращі людські якості. Цьому навчаю  і своїх дітей.  Місто, де ти народився  і живеш, для кожного з нас  найкраще, а ковельчани – мудрі  і добрі, вболіваю за кожного, з ким мене зводять життєві стежки.

В нас кваліфіковані і чудові медики.  Щоб потрапити на прийом безкоштовно, потрібно отримати скерування від сімейного лікаря. Але наші лікарі ще нікому ніколи не відмовили і стараються надавати медичну допомогу вчасно. Люди оцінюють  наших медиків достойно, особливо ті, котрим в силу життєвих обставин довелося отримувати медичну допомогу за кордоном. Впевнена, що після війни ми разом зробимо ще більше.

– З якими питаннями   найчастіше звертаються до Вас виборці? Наскільки успішно вдається їх вирішувати? І, до речі, нагадайте, де й коли ведете особистий прийом громадян?

– Найчастіше, як не прикро, люди звертаються за фінансовою допомогою на лікування. Також багато звернень стосувались  благоустрою прибудинкових територій, вчасного прибирання та вивезення сміття. 

Працюю як в державній медичній установі Ковельської  ЦРЛ, так і проводжу приватний прийом пацієнтів по вул. Театральній, 24, де відкрито невеликий медичний центр "Sana", де, по суті, й відбувається особистий прийом громадян. 

Особистий прийом громадян відбувається щовівторка з 16 до 19 години. Крім того, наш адміністратор, котра працює щодня з 9 до 18 години, скеровує ковельчан, котрим потрібна моя допомога чи консультація,  і на інший час. Деякі питання вирішуються в телефонному режимі.

– Наостанок запитання, так би мовити, особистого характеру. Яка у Вас сім'я, чи діти пішли шляхом батьків,   Ваш чоловік –  теж лікар. Чи вдається знаходити час для відпочинку?

– Дітей у нас двоє – син і донька. Син уже дорослий, самодостатній, займається агробізнесом. Донька пішла нашої стежкою, навчається в Буковинській медичній академії на третьому курсі. Активна, цілеспрямована дівчина, має чуйне серце, дуже відповідальна. Чоловік – Василь Сеник, лікар-акушер-гінеколог вищої категорії, хірург. 

Своє життя і майбутнє пов'язуємо з Україною, рідним Ковелем – дорогим  і близьким містом.

Щодня звертаюсь у молитві до Всевишнього, аби вберіг нашу неньку, аби швидше закінчилася війна, аби над Батьківщиною світило Сонце  миру, добра, сміялися діти і  в них було гідне й щасливе майбутнє. Ціную кожну мить і  кожен день. Дякую нашим хлопцям, які ціною власного життя дарують нам мирні світанки!

– Дякуємо за інтерв'ю.

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

У сучасному світі красива, елегантна, ерудована   жінка в політиці ні для кого  не новина. До того ж, якщо ця жінка ще й сильна духом, наділена якостями справжнього патріота і бійця, має значні досягнення  у громадській та політичній діяльності, то відчуваєш ще більшу гордість за свою Батьківщину, місто, чи село, в якому ти живеш. Тоді ще дужче  усвідомлюєш, наскільки важливо залишатися людиною, бути невід'ємною частинкою  країни, яка, не зважаючи ні на що,  носить величне  і нескорене ім'я – Україна.    

 Наталію Сеник добре знають ковельчани, передусім як лікаря, депутата, чесну комунікабельну і  відповідальну особистість. А от для колег з фракції "Слуга народу" пані Наталія – взірець  чарівності, розуму, доброти  і почуття гумору.

Здавалося б, варто їй посміхнутися, підбадьорити теплим словом – і проблеми відходять на другий план.  Але найголовніше – це вчинки, щире і відкрите серце, які ще більше характеризують і  прикрашають Наталію Андріївну.

Наталія Сеник  обиралася депутатом Ковельської міської ради кілька скликань поспіль. Нині продовжує відстоювати інтереси своїх виборців  в Ковельському "парламенті" восьмого скликання від політичної партії  "Слуга народу".

Сьогодні Наталія Сеник – наш співрозмовник.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 555

Тільки дуже наївний і не надто допитливий чоловік може дивуватися тому, що в московії при владі люди, котрі,  будучи нікчемами і майже божевільними, уявляють себе вершителями людських доль на планеті Земля й творять діла, яким би міг позаздрити сам диявол.

Очолює їх, як усім відомо, маленький, плюгавенький бункерний карлик путін, котрого часто порівнюють із казковим персонажем  – крихіткою Цахес, такою ж нікчемною і заздрісною особиною, якою є нинішній володар кремля. Нещодавно йому, згідно з офіційними даними, виповнилося 70 років, хоча дехто із обізнаних  людей (журналістів, політиків-опозиціонерів, ексслужбовців всемогутнього КГБ, частина яких загинула за досить загадкових обставин, та інших дослідників – "краєзнавців"), стверджують, що путіну виповнилося 72 роки.

Щоб не втомлювати читача переказом  багато в чому суперечливої і "підфарбованої" біографії "ювіляра", рекомендую для ознайомлення недавній (від 7 жовтня ц. р.) пост, опублікований у телеграм-каналі "Генерал СВР". Розшукати цей канал на безмежних просторах інтернету досить легко, а читати розміщену там інформацію корисно і надзвичайно пізнавально тим, хто хоче знати правду про закулісся життя кремлівських небожителів. 

Але повернемося до путіна. Як стверджує "Генерал СВР", весь його офіційний життєпис – це суцільна вигадка і брехня. Насправді хлопця виховував не батько-фронтовик, а жорстокий вітчим,   справжньою матір'ю була  не та жінка, про яку згадує владімір владімірович та його придворні біографи, а зовсім інша людина. Тому зростав майбутній володар московії не в комфортних умовах, а в затхлій атмосфері петербурзьких підворіть і комунальних квартир. З малих років вітчим знущався над ним, глузували із хлопчака його однолітки, що назавжди залишилося у підлітка в душі і серці. Через те зростав замкнутим, злим, заздрісним, ненависним і агресивним у ставленні до слабших за себе.

Для того, щоб подолати цей комплекс неповноцінності, почав займатися дзю-до, потрапивши на вишкіл до тренерів, які були тісно пов'язані з кримінальним світом. Подальше життя путіна — це шлях пристосування, брехні і лицемірства, що особливо проявилося під час служби в КГБ, де його не особливо шанували колеги, презирливо називаючи "блідою міллю", "окурком" і тому подібними прізвиськами.

Доля склалася так, що герою підворіть допомогли вихідці із кримінального світу й політики, наближені до них. В кінцевому підсумку його на "царювання" благословив завжди нетверезий Єльцин, а могутні  олігархи ввели у "еліту" тогочасної москви. Але який би пост не займав путін, він ніколи не забував про петербурзьку "школу". Почуття заздрості, ненависті, агресивності постійно переповнювали його звірине єство. Згодом прийшло захоплення містикою, жага до безмежної влади, прагнення до одноосібної диктатури, що особливо проявилося в останні роки.

Поступово освоюючись на "царському" троні, де спочатку він почувався не надто впевнено, став підбирати під себе й команду за принципами і законами мафії. Путін – хрещений "батько", а всі інші – його раби і прислужники. До рук прибрав олігархів, котрі його привели  до влади (одних, найбільш слухняних, допустив  до панського "столу",  других – посадив у в'язницю, третіх просто фізично знищив). Рішуче взявся за опозицію, де діяв теж за "понятіями" – кого вбив, кого ув'язнив, кого виштовхав за кордон. Коротше кажучи, нині в московії  у бункерного карлика конкурентів практично не залишилося.

За принципом особистої відданості формував уряд, парламент, силові структури, службу безпеки, в тому числі власної. Досить згадати лише окремі прізвища з цієї зондеркоманди, щоб переконатися: ані інтелекту, ані розуму, ані принциповості там і близько нема. Всі, як на підбір, – хитрі, підступні, брехливі, мстиві під стать шефу. Де вже там взятися вільнодумству, демократії, свободі слова! Бригада "зомбі" – інакше не скажеш. 

Використовуючи методи, запозичені в КГБ, поставив на службу собі церкву, її очільника Кіріла, колишнього агента спецслужб і спритного комерсанта, засоби масової інформації, добре оплачуючи послуги найодіозніших телепропагандонів (соловйова, кісільова, скабєєву та іже з ними). В результаті за більш як двадцять років свого правління сформував банду однодумців, перетворив населення московії у зазомбовану масу, яка схвально сприймає будь-які вказівки свого лідера.

Незважаючи на окремі прорахунки у зовнішній політиці, путін зумів створити  своєрідну "п'яту колону" з числа правлячої верхівки ряду європейських країн, та й не тільки європейських. Як вірний послідовник вчення Гітлера-Муссоліні-Сталіна та інших бандюганів міжнародного рівня, він вправно використовує у своїй роботі кредо: світом правлять не ідеї, а інтереси. Щоб переконатись у цьому, достатньо згадати відкритих  і замаскованих прихильників путіна у Франції, Італії, Угорщині, Німеччині та й навіть в США, де особисто екс президент Трамп, судячи з усього, міцно сидить на "гачку" у володаря кремля.

Здавалось би,  "ювіляру" на схилі віку можна   почуватися спокійно й комфортно, якби не одне "але". Це "але" –  Україна, яка не кориться диктатору, а хоче жити незалежно, самостійно, демократично. І не лише хоче, а й бореться за свободу впродовж багатьох років. Помаранчева революція, Майдан Гідності та інші буремні події в країні, яка межує із безправною, пригніченою і напівдикою  росією, не дають спокою путіну, перешкоджають здійсненню його заповітної мрії – стати повнопраним володарем світу. Саме тому й розпочав горезвісну "спецоперацію" проти України 24 лютого 2022 року, наплювавши на міжнародне право, мораль і закон. Як і завжди, діяв за правилом мафії – бити першим.

Після масованого ракетного удару путінців по Україні 10 жовтня та й пізніше дехто із політичних оглядачів почав стверджувати, що у верхніх ешелонах московії стався військовий переворот, і до реальної влади прийшли представники «партії війни» в особі генералів-«яструбів», котрі змусили путіна активізувати воєнні дії в Україні. Частка правди в цьому є, але не думаю, що кремлівський карлик так просто віддав реальну владу. 

Як завжди, цей майстер диявольських інтриг розігрує свою «карту», в основі  якої – зло, ненависть до України і її вільнолюбивої нації. Але на нашому боці не лише правда, сила і воля, а й підтримка прогресивного людства світу. Так, Генеральна Асамблея ООН в середу, 12 жовтня ц. р., ухвалила резолюцію із засудженням незаконних «референдумів», які росія влаштувала на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Резолюцію підтримали 143 із 193 членів Генансамблей ООН. П’ятеро держав (Росія, Білорусь, Сирія, Північна Корея та Нікарагуа) проголосували проти, решта 35 утрималися.

Маркіян ІВАЩИК. 

Тільки дуже наївний і не надто допитливий чоловік може дивуватися тому, що в московії при владі люди, котрі,  будучи нікчемами і майже божевільними, уявляють себе вершителями людських доль на планеті Земля й творять діла, яким би міг позаздрити сам диявол.

Очолює їх, як усім відомо, маленький, плюгавенький бункерний карлик путін, котрого часто порівнюють із казковим персонажем  – крихіткою Цахес, такою ж нікчемною і заздрісною особиною, якою є нинішній володар кремля.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 316