Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 19 червня 2025 року №26 (12982)

Повідомлення в номер / Сто днів на посаді

24.06.2021

Черен О (1)Сто днів на посаді

Наш співрозмовник – голова Ковельської районної державної адміністрації Ольга ЧЕРЕН.
– Ольго Миколаївно, незабаром мине 100 днів, як указом Президента України Ви були призначена на посаду голови Ковельської районної державної адміністрації. Які загальні враження від роботи на новому місці?
– Настільки  швидко мчить час, що й сама не помітила отих 100 днів....  Роботи дуже багато, територія району велика, так що навіть не встигла побувати у всіх громадах, а дуже хочеться. Хочу бачити все сама: знати проблеми, щоб разом шукати шляхи вирішення та пропагувати хороший досвід серед інших.
По 100 днях роботи вже сьогодні впевнено кажу, що наш район потужний, можливості великі, є команда голів територіальних громад, голови районної ради із депутатським корпусом, досвідчений колектив Ковельської адміністрації, у яких одна мета – розбудовувати наші громади і створювати комфортні умови для наших жителів.
– Читачів газети цікавлять кадрові зміни у штаті адміністрації. Якими критеріями Ви послуговувалися, формуючи свою "команду" однодумців?  Хто є Вашими заступниками і за які ділянки роботи кожен із них відповідає?
– Якщо говорити про штат однодумців, то він давно вже сформований у Ковельській райдержадміністрації, лишень доповнили його працівниками із реформованих адміністрацій, які вміють та можуть працювати на результат. На сьогодні вже працюють три заступники: Кульцман Роман Ярославович із багатолітнім досвідом у виконавчій гілці влади Ковельщини відповідає за гуманітарний напрямок, Книш Сергій Степанович прийшов із посади радника голови обласної адміністрації (на громадських засадах) курує питання регіонального розвитку, Дмитро Валерійович Красносельський відповідає за взаємодію із правоохоронними органами та питання цивільного захисту, раніше працював на посаді заступника голови Маневицької РДА (виконував обов'язки голови).
– Ковельський район – один з найбільших у Волинській області. Він об'єднав у своєму складі 23 територіальні громади. Чи вдається чітко координувати їх діяльність, вирішувати поставлені завдання? Які питання тримаєте на особливому, так би мовити, "прицілі"? Що вже вдалося зробити? 
– Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року "Про утворення та ліквідацію районів" наш район вже територіально сформований, проте для того щоб він працював як єдиний механізм, потрібно докласти ще чимало зусиль. Оце й поставила для себе перше надважливе завдання – разом із великою командою органів самоврядування, виконавчої гілки влади, бізнесу, громадськості  виконати цю історичну місію, об'єднати КОВЕЛЬСЬКИЙ РАЙОН. На особливому контролі – об'єкти по президентській програмі "Велике будівництво", робота по легалізації видобутку піску, узаконення пилорам, максимальна кількість надходжень до бюджетів громад від заготівлі другорядних лісових  ресурсів, завершення реорганізації місцевих адміністрацій тощо.
– Які проблеми, на Ваш погляд, потребують особливої уваги на Ковельщині в найближчому майбутньому?
– Найбільше мене хвилює ситуація в галузі охорони здоров'я. У деяких медичних закладах вже є заборгованість із виплати заробітної плати, не підписано жодного договору із Національною службою здоров'я, тому й немає фінансування. До речі, остання все більше і більше ставить вимог до підписання. Складна ситуація із завершенням реорганізації місцевих адміністрацій, адже теж не у повній мірі виплачена заробітна плата працівникам реорганізованих адміністрацій. Постійно "бурлить" у галузі освіти, вартість навчання у деяких  маленьких школах дуже дорога і є непосильною для утримання цих шкіл, тому час від часу й виноситься питання на сесії місцевих рад, що викликає соціальну напругу серед мешканців.
– Бюджет району, його наповнення – це, на мою думку, для кожного очільника органу виконавчої (та й представницької) влади – питання з питань. Як складається ситуація на Ковельщині? Чи вдається задовольнити потребу у коштах закладам культури, освіти, охорони здоров'я? Які резерви варто привести в дію?
– Реформа децентралізації внесла свої корективи у формування бюджетів місцевих рад. Сьогоднішній бюджет Ковельської районної ради на 2021 рік – всього 260 тисяч гривень без урахування минулорічних залишків шести районних бюджетів. До районного бюджету лише надходить плата із оренди комунального майна районної ради, всі решту надходжень – до міських, селищних та сільських бюджетів. Тому, щоб задовільнити потребу коштів в усіх галузях, потрібно працювати над наповненням бюджетів усім, вишукуючи кошти з усіх резервів. А вони точно є: це інвентаризація землі, легалізація робочих місць, заготівля другорядних  лісових ресурсів тощо.
– Як складаються стосунки з районною радою, її керівництвом? Чи налагоджена співпраця з обласною владою?
– Взагалі-то я командний гравець, успіх будь-якої справи вбачаю у роботі команди. Тому вважаю, що раз нам випала така місія, ми повинні робити це разом із районною радою, за підтримки обласної адміністрації та обласної ради. Щодо співпраці із головою районної ради, то у нас попереду багато спільних проєктів, які ми обов'язково реалізуємо. До речі, 23 червня,  у день професійного свята державних службовців, саме у Ковельському районі відбулися спортивні змагання між керівниками виконавчої влади області та районів і органів місцевого самоврядування області та районів. 
– Ковельська об'єднана громада, без усякого перебільшення, є центральною і найголовнішою ланкою господарського і соціально-культурного "механізму" району. Наскільки ефективною є взаємодія з Ковельською міською радою, її виконкомом,  управліннями та відділами? Які питання чекають свого вирішення?
– Вісім годин робочого часу, а то й більше ми знаходимося в одному приміщенні із працівниками Ковельської міської громади, то ж зобов'язані знаходити спільну мову. А якщо серйозно, то я дуже задоволена тими робочими відносинами, котрі у нас складаються. Завжди підтримувала й допомагала тим, хто хоче якісних змін, у міській раді саме таку команду бачу. На сьогодні працюємо спільно над вирішенням питання межі Дубівської та Ковельської громад, будуть ще спільні проєкти.
– Ольго Миколаївно, хотілося б почути Вашу думку про хід адміністративно-територіальної реформи – зокрема, на Волині. Чи доцільно було створювати на Ковельщині 5 ОТГ (а з Ковелем – це 6)? Якщо не помиляюсь, на Турійщині, де Ви працювали тривалий час, діє всього 2 об'єднані громади – Турійська і Луківська. Який з варіантів Ви вважаєте доцільнішим – "ковельський" чи "турійський"?
– Про адміністративно-територіальну реформу в Україні говорили довго й багато і по-різному. Вона відбулася, хоча "останнє слово" – за прийняттям змін до Конституції України. Я особисто завжди була прихильником дворівневої системи в Україні – громада та область із чітким розподілом повноважень. Щодо кількості громад, то я завжди була на боці великих фінансово спроможних громад, тому й такий от "турійський" варіант, хоча, якщо достатньо ресурсів та хороша команда однодумців у маленькій громаді, то мають шанс стати успішними й такі. Попередній аналіз вже можна буде зробити на початку 2022 року, а повний – по завершенню першої каденції, як спрацюють команди, чи зможуть використати всі можливості децентралізації, покаже час і результати роботи.
– Читачам газети цікаво було б знати про Ваш життєвий шлях. Як він складався? Що найбільше запам'яталося? Як визріло рішення призначити Вас головою Ковельської РДА? Адже таке призначення – свого роду феномен: до Вас ніколи жінка не очолювала виконавчу гілку влади району. У Ковелі, щоправда, міським головою в далеких 50-60-их роках минулого століття була уродженка Дніпропетровщини Марія Антонівна Руденко (теж, до речі, педагог за освітою). Скажіть відверто: важко витримувати такі великі навантаження, та ще й у наш непростий час?
– Все своє життя я прожила у своєму рідному селі Липа, яке дуже люблю і пишаюся його жителями, хоча відвідала багато європейських країн, вчилася по програмі "Відкритий світ" з питань місцевого самоврядування в Америці, є почесним громадянином міста Пітсфілд, що у штаті Мічіган, тричі  була учасником Конгресу органів місцевого самоврядування у м. Кракові (Польща). У школі була головою ради дружини, комсоргом, 20 років вчителем початкових класів, 3 скликання – депутатом районної ради, 2 з них головою, майже рік головою Турійської райдержадміністрації. Активно займалася і займаюся пошуком позабюджетних коштів, більше десятка реалізованих грантових проєктів. Я люблю працювати, люблю зміни, хочу, щоб наша Україна стала успішною, країною без війни, корупції, країною, де чиновники – на службі у людей, працюють для людей, саме  тому я й тут. Робота мені цікава, задумів багато, а легко, коли працюєш, не буває ніде.
– Декілька запитань, так би мовити, особистого характеру. Яка у Вас сім'я? Як Вам вдається поєднувати обов'язки державного службовця з обов'язками дружини, матері? Які маєте захоплення? Чи любите поратися по господарству, адже мешкаєте у селі? Чи знаходите час на цікаву книгу, перегляд улюбленого фільму, відвідування концерту?
– Поєднувати керівну посаду із посадою дружини та матері, напевне, усім непросто, а особливо жінкам. За майже 11 років керівної посади у нас із чоловіком виробилися свої правила: вдома я "підлегла", керує він, тому й ладимо 29 років. У нас двоє синів, старшому скоро виповниться 24, нещодавно одружився, закінчив технічний університет, працює на заводі "Модерн-Експо", молодший закінчив 11-й клас, очікує результатів ЗНО, будемо пробувати вступати. Господаркою займається чоловік, який працює і в місцевому господарстві "Слава", а я лишень із задоволенням працюю на присадибній ділянці – до речі, саме там  по-справжньому відпочиваю. На жаль, для книг, кінофільмів та концертів залишається дуже мало часу, адже ще й кухня забирає чимало часу – балую час від часу чимось смачненьким рідних.
– Останнє запитання стосується співпраці із ЗМІ. Знаю, що Ви шануєте журналістів, їх працю. Мені сподобалося, що Ви буквально на другий день після призначення на посаду голови Ковельської РДА знайшли час, щоб зустрітися з представниками всіх газет колишніх районів. І не просто зустрілися, а постаралися вникнути в суть наших проблем.
Але що далі? В районному бюджеті бракує коштів на забезпечення повноцінного висвітлення діяльності органів місцевої влади на шпальтах газет. Інтернет тут не завжди допоможе – в багатьох населених пунктах його взагалі нема. Проводове радіо знищене, телевізор теж не всі мають змогу дивитися.
Особисто я вихід бачу в об'єднанні редакцій місцевих газет в одну з центром у Ковелі, а, отже, й об'єднання бюджетних коштів. Це питання потребує не тільки бажання самих журналістів, а й прийняття  відповідних рішень мінімум Кабінетом Міністрів. Яка Ваша думка?
– Мої батьки були глибоко віруючими людьми, і моє дитинство пройшло без телевізора, а з книгою. Тому й сьогодні я впевнена, що друковане слово має особливе місце серед інших засобів комунікації. А щоб об'єднати наш великий Ковельський район, потрібна газета, яка буде висвітлювати усе, що відбувається на всій його території. А щодо фінансування, то про це потрібно говорити, але малоймовірно, що з Державного бюджету буде підтримка – свої проблеми мусимо вирішувати самі.
– Дякую за інтерв'ю.
Розмову вів 
Микола ВЕЛЬМА.              
Наш співрозмовник – голова Ковельської районної державної адміністраціїОльга ЧЕРЕН.
– Ольго Миколаївно, незабаром мине 100 днів, як указом Президента України Ви були призначена на посаду голови Ковельської районної державної адміністрації. Які загальні враження від роботи на новому місці?
– Настільки  швидко мчить час, що й сама не помітила отих 100 днів....  Роботи дуже багато, територія району велика, так що навіть не встигла побувати у всіх громадах, а дуже хочеться. Хочу бачити все сама: знати проблеми, щоб разом шукати шляхи вирішення та пропагувати хороший досвід серед інших.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 483
Читати далі

Повідомлення в номер / ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ, або як вижити вітчизняній пресі в незалежній державі

24.06.2021
ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ,
або як вижити вітчизняній пресі 
в незалежній державі

unnamedЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ, або як вижити вітчизняній пресі в незалежній державі

Месидж "Журналісти важливі" вже другий рік об"єднує зусилля медійників багатьох країн у відстоюванні своїх професійних прав і основоположних принципів свободи слова.  З якими проблемами стикаються сьогодні українська  журналістика і її регіональні організації, як викарабкується з прірви економічних і адміністративних реформ друкована преса, чи повернеться влада обличчям до роздержавлених ЗМІ – про ці та інші наболілі проблеми ми розмовляємо  з головою обласної організації Національної спілки журналістів України Михайлом САВЧАКОМ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 300
Читати далі

Повідомлення в номер / Кроки до робітничої професії

24.06.2021

DSCN1674Кроки до робітничої професії

Цікавим і насиченим був тиждень з популяризації робітничих професій в ДНЗ "Ковельський ЦПТО". В День відкритих дверей колектив закладу гостинно зустрічав учнів шкіл міста, батьків, гостей. Директор центру Сергій Антонюк у своєму виступі звернув увагу на те, що метою проведення Дня відкритих дверей є  популяризація робітничих професій.
Агітбригада  "7 + 5" подарувала музично-поетичні  вітання і запросила випускників шкіл навчатись робітничих професій у нашому навчальному закладі.
В цей день були представлені вироби,  виготовлені у виробничих майстернях нашого навчального закладу,  організовані майстер-класи з професій, екскурсії навчальними кабінетами, виробничими майстернями.  
Побували учні і педагогічні працівники  центру на Фестивалі робітничих професій "ВолиньFEST-2021", який проходив у Луцьку. Це був двадцятий ювілейний фестиваль, де здобувачі освіти  представили вироби, виготовлені власними руками, проводили майстер-класи з різьби по дереву, люневільської вишивки, презентували результати роботи  STEM-лабораторії. За досягнуті успіхи в роботі колектив  навчального закладу нагороджено грамотою Управління освіти і науки за зайняте I місце за підсумками роботи з художньо-естетичного виховання молоді серед закладів професійної (професійно - технічної) освіти; дипломом — за II місце в ХХVI обласній виставці дидактичних і методичних матеріалів "Творчі сходинки педагогів Волині" і подякою Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації  за вагомий внесок у модернізацію та реформування професійної освіти області, створення позитивного іміджу робітничих професій, активну участь у Фестивалі робітничих професій "ВолиньFEST-2021".
Також учнівський і педагогічний колективи  взяли участь у ярмарку ремесел  "100 ідей для дітей", який проходив в місті Ковелі, де представили майстер-класи з професій нашого навчального закладу.
Хочемо побажати випускникам шкіл знайти свій шлях у житті, зробити правильний вибір і запросити на навчання до ДНЗ "Ковельський ЦПТО" за такими професіями:
 на базі 9 класів:
- токар; слюсар з ремонту колісних транспортних засобів;
- слюсар з ремонту колісних транспортних засобів;
- різьбяр по дереву та бересту;
- штукатур, маляр, лицювальник - плиточник;
- перукар (перукар-модельєр); манікюрник;
- монтажник санітарно - технічних систем і устаткування; електрозварник ручного зварювання
на базі 11 класів:
- електрогазозварник.
     Надія Дятел,
завідуюча бібліотекою 
ДНЗ "Ковельський ЦПТО".
Цікавим і насиченим був тиждень з популяризації робітничих професій в ДНЗ "Ковельський ЦПТО". В День відкритих дверей колектив закладу гостинно зустрічав учнів шкіл міста, батьків, гостей. Директор центру Сергій Антонюк у своєму виступі звернув увагу на те, що метою проведення Дня відкритих дверей є  популяризація робітничих професій.
Агітбригада  "7 + 5" подарувала музично-поетичні  вітання і запросила випускників шкіл навчатись робітничих професій у нашому навчальному закладі.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 254
Читати далі

Повідомлення в номер / Кубок Києва з БОЧА-2021

24.06.2021
Кубок Києва з БОЧА-2021

199855217_4030802550334642_2247443399912769577_nКубок Києва з БОЧА-2021

12 червня ц. р. в Києві у СК "Локомотив" відбувся відкритий кубок Києва з боча  серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 
В змаганнях взяли участь спортсмени з Києва, Одеси, Білої Церкви і Ковеля (члени громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії").
Учасників привітали в. о. начальника Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" Сергій Денисенко, головний суддя змагань Руслан Штика, головний секретар і тренер київської команди з боча Раїса Протазанова, які побажали усім перемоги.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 271
Читати далі

Повідомлення в номер / Україна програла, але шанс є

24.06.2021

скачанные файлы (1)Україна програла, але шанс є

Понеділок виявився сумним днем для уболівальників збірної команди України з футболу: у поєдинку з австрійцями наші програли з рахунком 1:0.
Ця ганебна поразка — наслідок серйозних прорахунків наставника команди Андрія Шевченка, його невміння чітко визначати тактику і стратегію гри європейського рівня. Далися взнаки і надмірні й передчасні компліменти на адресу його вихованців.
Однак, як на мене, головна причина невдалих виступів наших футболістів — у відсутності справжнього українського духу. Як написав у мережі фейсбук один з її користувачів, “Доки наша команда не стане українською за духом, патріотизмом, мовою, перемог їй не бачити. Та ще й під проводом такого космополіта, як Андрюша Шевченко. А гадати  на “кавовій гущі”, чи вдасться команді хоч трохи просунутися вперед через поразки інших, — це не футбол, якого гідна Україна. Якщо ми воюємо на фронті зі зброєю в руках проти ворога, то пригодовані за народні гроші футболісти мають “воювати” на футбольному полі, як леви”.
Важко не погодитися з цими словами. Єдине, що втішає: програємо не лише ми. Росія взагалі зганьбилася — програла збірній Данії із розгромним рахунком 4:1 й “вилетіла” з турніру назавжди. У наших футболістів, щоправда, залишається примарний шанс на вихід до плей-офф, зайнявши третє місце в групі С.
Надалі календар матчів футбольного Євро-2020 виглядає таким чином:
1/8 фіналу
 Субота, 26 червня
1. 2А — 2В (19.00, Амстердам).
2. 1А — 2С (22.00, Лондон).
Неділя, 27 червня
3. 1С — ЗD/Е/F (19:00, Будапешт).
4. 1В — ЗА/D/Е/F (22.00, Більбао).
Понеділок, 28 червня
5. 2D — 2Е (19:00, Копенгаген).
6. 1F — ЗА/В/С (22.00, Бухарест).
Вівторок, 29 червня
7. 1D —2F (18:00, Дублін).
8. 1Е — ЗА/В/С/D (22.00, Глазго).
Чверть фінал
П’ятниця, 2 липня
Ч1:  Переможець 6 — Переможець 5 (19:00, Санкт-Петербург).
Ч2: Переможець 4 — Переможець 2 (22.00, Мюнхен).
Субота, 3 липня
Ч3: Переможець 3 — Переможець 1 (19:00, Баку).
Ч4: Переможець 8 — Переможець 7 (22.00, Рим).
Пів фінал
Вівторок, 6 липня
П1: Переможець Ч2 —  переможець Ч1 (22.00, Лондон).
Середа, 7 липня
П2: Переможець Ч4 — Переможець Ч3 (22.00, Лондон).
Фінал
Неділя, 11 липня
П1 — П2 (22.00, Лондон).
Наш кор.
Понеділок виявився сумним днем для уболівальників збірної команди України з футболу: у поєдинку з австрійцями наші програли з рахунком 1:0.
Ця ганебна поразка — наслідок серйозних прорахунків наставника команди Андрія Шевченка, його невміння чітко визначати тактику і стратегію гри європейського рівня. Далися взнаки і надмірні й передчасні компліменти на адресу його вихованців.
Однак, як на мене, головна причина невдалих виступів наших футболістів — у відсутності справжнього українського духу. Як написав у мережі фейсбук один з її користувачів, “Доки наша команда не стане українською за духом, патріотизмом, мовою, перемог їй не бачити. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 229
Читати далі

Повідомлення в номер / З Богом у серці

24.06.2021

З Богом у серці
11 червня у Ковельському фаховому медичному коледжі поблизу каплички св. Луки відбувся водосвятний молебень з нагоди храмового свята. Щиро дякуємо декану Свято-Благовіщенського округу, настоятелю собору Благовіщення Пресвятої Богородиці протоієрею Василю Мичку та священнику Михайлу Левочку за благословення та напутні слова вдячності Богові за кожний день, за кожну секунду нашого життя, адже всі ми – Його діти, і всім нам Він щедро посилає Свої благодіяння.
Лікар зі світовим ім'ям Валентин Войно-Ясенецький прийняв священницький сан у часи післяжовтневого лихоліття та пройшов за це через жах сталінських катівень. Але пережив їх та допоміг величезній кількості людей, зцілюючи їх не лише талантом хірурга, а й пастирським словом та прикладом відданого святительського служіння. Розпочалась біографія цього святого у 1877 році в місті Керч у збіднілій старовинній шляхетській родині. Роки дитинства та навчання Валентин Ясенецький-Войно – а саме так звали святителя за його світського життя – провів у Золотоглавому Києві. Цікаво, але світ міг отримати в його особі видатного художника. Він з успіхом скінчив художню школу та навіть подав документи до знаменитої "Академії Художеств", натомість в останню мить вирішив стати лікарем.
Спонукало юнака на такий крок щире бажання бути корисним – в першу чергу – простим, бідним людям. Тому в 1898 році Валентин Ясенецький-Войно став студентом медичного факультету Київського Університету. Далі були Русько-японська війна, численні операції, а після – важка, сповнена самопожертви праця земським лікарем по різних обласних містечках.
І скрізь вірною помічницею була любляча дружина Анна – сестра милосердя, яка подарувала чоловікові трьох синів та доньку. До речі, нащадки святителя також пішли стежиною служіння людям як лікарі та досягли в цьому неабияких успіхів.
У ті роки віра в Бога у Валентина Феліксовича проявлялася у регулярних відвідуваннях храму та справах милосердя, адже лікував він найбільш незахищених, і робив це часто абсолютно безкоштовно. У 1919 році сталося горе  – його дружина померла. За два роки перед тим, рятуючи її від туберкульозу, Валентин Феліксович переїхав до Ташкента. Тому саме в Туркестані судилося йому стати на шлях церковного служіння.
Смерть коханої загострила релігійні почуття чоловіка. В Ташкентській єпархії Войно-Ясенецького знали як активного мирянина та знавця Священного Писання. У 1920 році на пропозицію єпископа Туркестанського Інокентія стати священником Валентин Феліксович погодився з радістю.
Відтоді і в лікарні, і в університеті він без остраху з'являється в рясі з хрестом на грудях, перед операцією завжди благословляє хворих, а в операційних ставить ікони. Його блискучі проповіді починають відроджувати віру в серцях у найкривавіші роки червоного терору, а спілкування з ним у лікарнях та на лекціях навертає до християнства тисячі відпалих душ. Невдовзі священник Валентин Войно-Ясенецький приймає високий святительський сан – а в ті часи бути єпископом дорівнювалося смертному вироку.
Незважаючи на світову лікарську славу, наукові праці з анестезії та гнійної хірургії, які врятували безліч хворих, святителя Луку постійно цькують, арештовують та висилають. Проте ніщо не змогло зламати в ньому образ Христа та змусити зректися своєї віри, яку він гідно проніс через усі терени випробувань, скінчивши свої дні архієпископом Сімферопольським і Кримським. А численні дива по молитвах цього унікального цілителя людських душ і тілес і по сьогодні красномовно підтверджують його святість.
l
…Якось під час чергового судового процесу на запитання начальника Ташкентської ЧК Петерса чи бачив він під час операцій людську душу, святитель Лука відповів: "Ні. Але я багато оперував мозок, і відкриваючи черепну коробку, ніколи не бачив там розуму, і совісті там не бачив. Проте ніхто не має жодного сумніву в їхньому існуванні".
Тож нехай молитвами цього дивовижного святого в нас завжди вистачає розуму дослухатися до голосу совісті та пам'ятати про наявність у кожного з нас  неповторної безсмертної душі!
Олена ГРИГОЛА,
директор Ковельського фахового медичного коледжу.11 червня у Ковельському фаховому медичному коледжі поблизу каплички св. Луки відбувся водосвятний молебень з нагоди храмового свята. Щиро дякуємо декану Свято-Благовіщенського округу, настоятелю собору Благовіщення Пресвятої Богородиці протоієрею Василю Мичку та священнику Михайлу Левочку за благословення та напутні слова вдячності Богові за кожний день, за кожну секунду нашого життя, адже всі ми – Його діти, і всім нам Він щедро посилає Свої благодіяння.

 

левочко 2З Богом у серці

11 червня у Ковельському фаховому медичному коледжі поблизу каплички св. Луки відбувся водосвятний молебень з нагоди храмового свята. Щиро дякуємо декану Свято-Благовіщенського округу, настоятелю собору Благовіщення Пресвятої Богородиці протоієрею Василю Мичку та священнику Михайлу Левочку за благословення та напутні слова вдячності Богові за кожний день, за кожну секунду нашого життя, адже всі ми – Його діти, і всім нам Він щедро посилає Свої благодіяння.
Лікар зі світовим ім'ям Валентин Войно-Ясенецький прийняв священницький сан у часи післяжовтневого лихоліття та пройшов за це через жах сталінських катівень. Але пережив їх та допоміг величезній кількості людей, зцілюючи їх не лише талантом хірурга, а й пастирським словом та прикладом відданого святительського служіння. Розпочалась біографія цього святого у 1877 році в місті Керч у збіднілій старовинній шляхетській родині. Роки дитинства та навчання Валентин Ясенецький-Войно – а саме так звали святителя за його світського життя – провів у Золотоглавому Києві. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 206
Читати далі

Повідомлення в номер / Яскраві зустрічі з акторами театру

24.06.2021
Яскраві зустрічі 
з акторами театру

197356418_10223830992976450_4317092817878758917_nЯскраві зустрічі з акторами театру

1 червня, у Міжнародний День захисту дітей, актори Ковельського аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце" організували для малечі театралізовану розважальну та ігрову програму – анімацію-квест "За 90 хвилин навколо світу". Казкові персонажі, герої мультфільмів та дітвора згуртувались у пошуках скарбів, – малювали кораблі, омріяні командою, складали девізи та вірші, долали перешкоди, виконували завдання, співали, танцювали, грались та досягали цілі на шляху до своєї мрії. Гучні вигуки, дзвінкий сміх, весела музика  додавали усім бадьорості та гарного настрою.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 284
Читати далі

Повідомлення в номер / На хвилях Світязя

24.06.2021

0620211310a_HDRНа хвилях Світязя

Ти – слава моя голосна і прадавня, Світязь!
Ти – гордість моя невмируща, висока, Світязь!
Тобі на крило півнеба лягло,
О, поліська легендо, Світязь!
Приспів:
Чайки злітають над хвилями,
Чайки вітають нас крилами,
Крилами білими, білими – Світязь.
Нашими днями чудесними,
Нашими щедрими веснами
В далеч омріяну сплескує, Світязь.
Ти гордо несеш свої хвилі, як море, Світязь,
Віками для тебе сія в небі сонце, Світязь.
Кленове весло на хвилю лягло,
О, волинська ти пісне, Світязь!
Приспів.
Зійшла над тобою зоря світанкова, Світязь.
Краса неповторна, краса неозора – Світязь.
Тобі на чоло роздолля лягло,
Українська ти думо – Світязь!
Приспів.
Нашими днями чудесними,
Нашими щедрими веснами
В далеч омріяну сплескує, Світязь.
Світязь...
Йосип Струцюк.
Ти – слава моя голосна і прадавня, Світязь!
Ти – гордість моя невмируща, висока, Світязь!
Тобі на крило півнеба лягло,
О, поліська легендо, Світязь!
Приспів:
Чайки злітають над хвилями,
Чайки вітають нас крилами,
Крилами білими, білими – Світязь.
Нашими днями чудесними,
Нашими щедрими веснами
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 351
Читати далі

Повідомлення в номер / Івана Купала

24.06.2021

стрибаютьІвана Купала

Івана Купала – це день літнього сонцевороту, що тепер співпадає з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, який відзначаємо 7-го липня. Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. У старих писаних джерелах Купало характеризується як поганський бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб – головний плід землі.
У XVII столітті український історик Інокентій Гізель про Купала висловлювався так: "Идолъ Купало, его же бога плодовъ земныхъ быти мняху и ему прелестью бесовскою омраченіи благодараніе и жертву въ начале жнивъ приношаху".
Польський ботанік Мартин, який описує собутки (так поляки називали свято Івана Купала) в кінці XVI століття, каже, що дівчата в його час приносили в жертву трави; плели вінки й ними вбирали себе. В цей “диявольський день”, як він висловлюється, розводили вогонь, який добували через тертя дощок, щоб свято було справді диявольське, що в ньому брали участь самі демони. Співали сатанинські пісні, і з ними стрибали від радості дияволи, яким вони молилися і їх восхвалювали, а Бога забували. 
У день святого Івана нікого не було в церкві, бо всі проводили собутки з бісами з усякими безчинствами. Жіноча стать до розпалювання вогню ходила в поле шукати різних трав, і зібрані в цей день трави мали чудесну силу. Найголовніші з них були: іванів цвіт (святоянське зілля), лопух, богородська трава (чебрець) і ведмеже вухо. Дівчата плели з них вінки, пускали на воду і ворожили по тому, як ті вінки пливли: чий тонув, та з дівчат не вийде заміж. Інші, сплівши вінки з богородської трави, святили їх у церкві та зберігали протягом усього року. Під час хвороби людей чи тварин напували хворих настоєм із зілля тих вінків. Цей запис Мартина закінчується словами: "Такий звичай був і в Червоній Русі", тобто в Галичині. 
l
З давніх-давен в Україні дівчата й хлопці виходять із села з радісними співами, розкладають вогнища на горі або десь у лісі поблизу ріки, танцюють навколо того вогнища й стрибають через вогонь. Дівчата ще співають ворожбицьких пісень і за різними прикметами примічають, чи здійсняться їхні сердечні бажання. Вранці до сходу Cонця вмиваються "іванівською" росою на красу. В Карпатах дівчата оперізуються перевеслом із пахучих трав, із тих самих трав плетуть вінки й кладуть собі на голови. 
Подібні звичаї існували або існують ще й тепер і в багатьох інших індоєвропейських народів. Так, чехи роблять із соломи опудало на людську подобу, піднімають його на палиці, виносять за село, там топлять у воді або розривають на шматки і розкидають навколо. 
Німецькі парубки в Баварії роблять "Pfingstl" – це теж солом'яне опудало на людську подобу, яке топиться в криниці.
В Тюрінгії хлопчаки обходять селянські двори, збирають солому, роблять з неї опудало, прив'язують його до колеса, запалюють і пускають з гори. 
Роблять солом'яне опудало і в Австрії та в багатьох інших європейських народів.
Щодо купальських вогнів, то у свій час горіли вони по всій Європі. У великих європейських містах та в столицях вогнища розкладалися перед ратушами, а честь запалювати їх належала самому мерові (посадникові міста). Та найміцніше і найдовше зберігався цей звичай у слов'янських народів. 
Так, білоруси в ніч на Івана Купала вбивають у землю великий кіл, обкладають його соломою та кострицею і запалюють. Коли вогонь розгориться, господині кидають на вогнище березові гілки й примовляють: "Кабы мой ленъ былъ также великъ, какъ ета березка!". 
В Сербії напередодні Іванового дня пастухи запалюють смолоскипи і обходять з ними овечі загороди та коров'ячі стайні, а потім складають ті смолоскипи десь на найближчому горбі й залишають їх догоряти в одній спільній купі.
Чехи запалюють змочені в дьогті мітли й бігають з ними по полях, розмахуючи в повітрі, в ніч напередодні Івана Купала. 
l
У словах пісні "Купало! Грало сонечко на Івана" висловлюється стародавнє вірування нашого народу в те, що в день Івана Купала Сонце "грає".
Болгарська легенда розповідає про те, як у день Івана Купала Сонце танцює, крутиться і розмахує шаблями.
Польські дівчата (в Силезії) на цей день печуть печиво, що зветься "slonczeta", виходять на ранішній зорі в поле, розкладають те печиво на білому обрусі й примовляють: "Graj, slonce, graj, tutaj sa twoi slonczeta".  
Серби і словенці кажуть, що Іванів день таке велике свято, що "на ньего сунце на небу трипут од страха  стане". 
У нас дівчата свої купальські вінки зберігали на горищі, вірячи в те, що зілля, з якого сплетені вони, має цілющу силу. 
Болгари кладуть купальські вінки в кадильницю і обкурюють ними хворих. Серби вішають купальські вінки під дахами хат і в хлівах як захист від злих духів.
Щодо нашого купальського гільця (або вільця), то ми знаходимо щось подібне аж в Індії, де хлопці й дівчата несуть у село молоде деревце "корма", ставлять його на площі посеред села й оздоблюють шматками барвистої матерії або папером, а потім танцюють і бавляться навколо нього. 
В Англії ввечері на святого Івана (St. John's Eve) люди йшли колись у ліс, ламали зелене гілля з дерев, несли додому і квітчали тим клечанням двері своїх будинків. Це робилося з великими веселощами й радістю. Папороть і тут відігравала визначальну роль у святоіванівських віруваннях. Англійці тільки шукали не квіток, як у нас, а насінину цієї рослини, вірячи, що знайдене насіння папороті може зробити людину невидимою.
Підготував  
Ігор  ВИЖОВЕЦЬ.
Івана Купала – це день літнього сонцевороту, що тепер співпадає з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, який відзначаємо 7-го липня. Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. У старих писаних джерелах Купало характеризується як поганський бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб – головний плід землі.
У XVII столітті український історик Інокентій Гізель про Купала висловлювався так: "Идолъ Купало, его же бога плодовъ земныхъ быти мняху и ему прелестью бесовскою омраченіи благодараніе и жертву въ начале жнивъ приношаху".
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 247
Читати далі

Повідомлення в номер / "Дивні діла твої, Господи!"

24.06.2021

скачанные файлы"Дивні  діла  твої, Господи!"

Слова, які винесені у заголовок цих нотаток, як правило, вимовляють люди, котрі не знають, як пояснити суть тієї чи іншої події, того чи іншого факту.
Як на мене, винен тут не стільки Господь, скільки ми, люди. Бо те, що часом робимо і говоримо, грубо кажучи, ні в які ворота не лізе. Як наголошено у Святому письмі, самі не відаємо, що творимо.
І аби переконатися у цьому, не потрібно бути великим аналітиком або вченим-мудрагелем. Достатньо послухати виступи деяких урядовців чи навіть глави держави або прем'єр-міністра. ЗМІ – і електронні, і друковані – оперативно доносять їх "умовиводи" до широких мас.
Ось тільки дещо з останніх новин. Як відомо, з 14 червня Україна увійшла в "зелену зону" за критеріями ЄС, адже показники захворюваності у нас найнижчі за останній рік.
У зв'язку з цим Кабмін дозволив "проводити масові заходи за умови наявності в усіх учасників та організаторів заходу негативного результату тестування на COVID-19 методом ПЛР або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-Cov-2, яке проведене не більше, як за 72 години до здійснення заходу, або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації".
На перший погляд, написано все правильно. Обережність не завадить. Але постає запитання: а як забезпечити виконання заходів, передбачених урядом пана Шмигаля організаторам будь-якого масового заходу – концерту, фестивалю, мітингу і т. д., і т. п.? Пів біди, якщо цей захід проводитимуть у закритому приміщенні (хоч тут теж є свої ризики). А якщо на свіжому повітрі? Де взяти стільки контролерів, щоб у кожного учасника акції (а їх може бути кілька тисяч) перевірити наявність антитіл або довідки про вакцинацію?
В той же день засоби масової інформації повідомили, що Президент України Володимир Зеленський заявив в інтерв'ю цілому ряду зарубіжних пресових агентств, що "Україна ОБОВ'ЯЗКОВО зробить те, що пообіцяла, і може отримати транш від МВФ, але у разі його відсутності глобальної проблеми НЕ БУДЕ".
Знову виникає крамольна думка: якщо проблеми НЕ БУДЕ, то для чого ОБОВ'ЯЗКОВО виконувати всі вимоги МВФ? Тут, на мій хлопський розум, потрібно чітко визначитися молодим реформаторам, чи потрібен Україні новий транш кредиту, чи можемо обійтися без цього? Але в тверезомислячих людей є великий сумнів в тому, що наша країна виживе без іноземних запозичень. Надто непевна ситуація в економіці, прискорилась інфляція, скаженими темпами ростуть комунальні тарифи тощо.
Так, іноземна валюта в силу сприятливих і незалежних від уряду обставин "тупцює" на місці або навіть "відкочується" назад. Але так не буде завжди! Зрештою, долари чи євро мало цікавлять пересічного українця, котрий розраховується на ринках і в супермаркетах не валютою, а гривнями, які не можуть наздогнати ціни на товари першої необхідності, що зростають не по днях, а по годинах. Зрештою, й "комуналку" ми оплачуємо все тими ж гривнями.
А, може, пан Президент повірив пану Коломойському, котрий якось сказав, що дефолт – це не страшно, це навіть добре, бо в разі його оголошення будь-якій країні списують всі борги? Правителям країни, можливо, дефолт не страшний, враховуючи їх золото-валютні запаси в зарубіжних банках, а от Івану Васильовичу з Ковеля чи Марії Іванівні з Голоб, котрі не живуть, а виживають, він не тільки не страшний, а смертельно небезпечний. Але кого у Києві хвилює їх доля? 
Гортаю стрічку новин далі. Про мільярд дерев, які мають бути посаджені протягом найближчих років в Україні, нецікаво. Навіть не тому, що це нереально, а тому, що стільки вільної землі у нас незабаром не стане – її просто скуплять ті, у кого є великі гроші. Та й набагато цікавіше було б, якби в країні прийняли закон, згідно із яким той мільярд мали б посадити негідники, котрі вирубали наші ліси, а деревину вивезли за кордон. Грошей у них вистачить не на один мільярд саджанців, бо заробили на експорті лісу трильйони. Тільки хто такий закон прийме, коли чимало нардепів "у долі"?
А от ідея про будівництво президентського вишу вже цікавіша. Будемо мати свою Сорбонну або Кембрідж, закінчити який вважатиметься престижно і кльово. Це ж не Київський чи Львівський університети, який ми з вами закінчували, а ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ. Не можу уявити, хто там навчатиметься і яка у студентів буде стипендія, але вже знаю, що, судячи з повідомлень преси, заробітна плата у викладачів починатиметься з 4-ох тисяч доларів(!). Саме стільки обіцяють на Банковій.
Але ж обіцяли і вчителям… Та хіба порівняєш простого сільського вчителя – якогось Голобородька із професором європейського штибу паном Коцьким? Звичайно, що ні. Як кажуть, Богові боже, а кесарю – кесареве.
"Вишенькою на торті" останніми днями стало, звичайно, повідомлення про намір пані Зеленської створити офіс першої леді (!) при ОПі. Чудово! Тільки цього нам для повного щастя не вистачало. Як кажуть, леді є, а офісу немає. Куди це годиться? Правда, не знаю, в які краї пані президентші за досвідом податися, бо, наскільки мені відомо, подібних офісів немає ні в Парижі, ні у Варшаві. Але то таке – головне захотіти і сміливо йти до поставленої мети. Чого хоче жінка, того хоче Бог.
Отакі-то в нас діла у вищому товаристві. І це тільки невеличка їх часточка. А скільки всього цікавого попереду! І боротьба за місце під сонцем НАТО та ЄС, і зустріч Зеленського з Путіним, і продовження засідань РНБО, і судовий процес над п'ятим президентом, який виявився бандитом, гіршим за Карабаса-Барабаса. 
Словом, нудьгувати не доведеться. Аби тільки не заплакати. Від щастя і гордості за наших проводирів нації. Але то вже, як Бог дасть…
Охрім СВИТКА.
На підтримку Охріма Свитки
До слова не пришиєш дії,
Що, може, й хоче влади
 ера?
Свитки Охрімові надії
Тонуть в балачках із етера.
Кварталу літнього сюжети,
У титрах – цвіль
 політиканства.
Продюсери олігархату –
У прислужниках гаранта.
Корупції вітрина
 зрозуміла,
У зРаді – рука руку миє.
Загни памфлет, козаче, 
у ріжок,
Луна у буквах трьох народ!
Армія, мова і віра –
Пута для "руського міра".
Щоб з'їсти теляті вовка,
Треба приспати Вовку.
В колеса не ставте 
дроту –
Йдемо ми у Європу!
"Зелень" хоче багато:
Крим і Донбас – для НАТО!
Іван ЯРОШИК.
Слова, які винесені у заголовок цих нотаток, як правило, вимовляють люди, котрі не знають, як пояснити суть тієї чи іншої події, того чи іншого факту.
Як на мене, винен тут не стільки Господь, скільки ми, люди. Бо те, що часом робимо і говоримо, грубо кажучи, ні в які ворота не лізе. Як наголошено у Святому письмі, самі не відаємо, що творимо.
І аби переконатися у цьому, не потрібно бути великим аналітиком або вченим-мудрагелем. Достатньо послухати виступи деяких урядовців чи навіть глави держави або прем'єр-міністра. ЗМІ – і електронні, і друковані – оперативно доносять їх "умовиводи" до широких мас.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 191
Читати далі
  • 216
  • 217
  • 218
  • 219
  • 220
  • 221
  • 222
  • 223
  • 224
  • 225
  • 226

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025