Гороскоп

з  24  по  30  січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 384

Весело, гамірно і багатолюдно було у перші дні нового 2022 року в містах і селах нашої країни, в тому числі на Ковельщині. З піднесенням і радістю українці відзначили свято Різдва Христового.

Зокрема, 8 січня, у день Собору Пресвятої Богородиці, після Божественної літургії священники та хористи храму святого Андрія Первозванного (настоятель – протоієрей о. Іван Оринчак) привітали чудовими колядками та віншуваннями прихожан та жителів міста з великим християнським святом (на світлині вгорі). 

Гарно колядували і юні прихожани храму Святого Пантелеймона Цілителя з Люблинця, яких ви бачите на світлині внизу. Їх радо зустрічали у своїх домівках мешканці селища, жертвуючи  кошти на розбудову місцевого храму Православної Церкви України. 

Фото з архіву церковних громад Свято-Андріївського 

і Свято-Пантелеймонівського  храмів ПЦУ. 

Весело, гамірно і багатолюдно було у перші дні нового 2022 року в містах і селах нашої країни, в тому числі на Ковельщині. З піднесенням і радістю українці відзначили свято Різдва Христового.

Зокрема, 8 січня, у день Собору Пресвятої Богородиці, після Божественної літургії священники та хористи храму святого Андрія Первозванного (настоятель – протоієрей о. Іван Оринчак) привітали чудовими колядками та віншуваннями прихожан та жителів міста з великим християнським святом (на світлині вгорі). 

Гарно колядували і юні прихожани храму Святого Пантелеймона Цілителя з Люблинця, яких ви бачите на світлині внизу. Їх радо зустрічали у своїх домівках мешканці селища, жертвуючи  кошти на розбудову місцевого храму Православної Церкви України. 

Фото з архіву церковних громад Свято-Андріївського 

і Свято-Пантелеймонівського  храмів ПЦУ. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 439

Погода в Ковелі  

13 – 19 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 433

 "Різдво! Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і, здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте?". Ці слова належать одному з наших земляків.

І хоч уже найвеличніше християнське свято ми відсвяткували  й чекаємо з нетерпінням  другий і третій "празник", нас досі переповнюють радісні емоції і дух Різдва. Про це розповідають наші земляки.

l

Анатолій ЯЦКІВ,  протоієрей, настоятель храму Св. Архістратига Михаїла (с. Перковичі) та Свято-Михайлівського храму (с. Ворона)  Ковельського району, автор поетичних збірок "Синівський борг" та "У пошуках добра":

– Для мене Різдво – це  свято, яке дає надію. Свято, яке розвіює хмари смутку, тривоги і невпевненості. Творець у втіленні Бога Сина показує людству свою безмежну любов, яку ми маємо наслідувати.

А ще Різдво – це привід зібратися родині за столом, поспілкуватися і згуртуватися. Примиритися і пробачити один одному образи і непорозуміння. Помолитися разом за здоров'я, за любов і мир в наших сім'ях і нашій країні.

l

Ганна ГОРЬКАВА, ЗЗСО "Ліцей № 11 м. Ковеля":

– Різдво! Для мене це символ любові, надії на краще майбутнє. За звичаями  6 січня ми збираємося всією сім'єю. Чекаємо, коли зійде перша зірка. Господар   заносить у хату  коляду і дідуха, ставить їх у куток біля образів. Тоді всі дружно сідаємо вечеряти. Потім чекаємо колядників, які радісними віншуваннями сповіщають про народження Спасителя. Стає на серці легко і хороше. Панує атмосфера чогось загадкового і незвичайного.

l

Наталія Коптєва, дефектолог-олігофренопедагог  Ковельського інклюзивно-ресурсного центру.

– Є таке прекрасне свято як Різдво – день народження нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа.  Тому, прикрашаючи святково оселю та готуючи смачні страви, ми не забуваємо про іменинника, який є головним на цьому святі. Збираємось в колі сім'ї або всією родиною ввечері  за святковим столом та згадуємо історію Його приходу на землю.  Також я дуже люблю співати різдвяні пісні (колядки) про цю радісну новину.

l

Інна ВОЗНЮК, мешканка смт Люблинець:

– Напевно, чи не найдужче я і моя сім'я любимо зиму за незабутні свята! Особисто для мене вони несуть радість, світло, казковість. Мої діти, хоча вже і дорослі, але завжди чекають День святого Миколая, напередодні ми з хлопцями  прикрашаємо ялинку. З нетерпінням ми чекаємо і Новий рік, Різдво, Щедрий вечір. Особливо я люблю Різдвяні свята – це час, який я волію більше присвятити моїм рідним. 

Це  дозволяє  нам з сім'єю збиратись за  святковим столом, запрошувати в гості друзів чи навідати їх. 

Традиційно 6 січня на Святвечір ми готуємо з мамою 12 пісних страв, обов'язково робимо смачну кутю, печемо пампушки. З подячною молитвою ми всі разом сідаємо вечеряти. Оскільки моя мама знає чимало колядок, ми разом з нею потому ще колядуємо за нашим святковим столом. Також для мене вже стало доброю традицією разом з друзями ходити колядувати на храм. Ми ретельно готуємось, вчимо колядки, підбираємо костюми. 

Я впевнена, що дух Різдва і всі різдвяні свята надовго залишаються в душі кожного з нас – як пам'ятка про найкращі дарунки зимової чарівної пори. І мені дуже хочеться, щоб світло різдвяної зірки завжди виводило нас тільки на дорогу добра, людяності, поваги і любові один до одного.

l

Отож, шановні читачі, ми з вами відзначили Новоріччя і Різдво Христове. Але попереду нас чекає ще два гарних свята – Старий Новий рік, або Святого Василя, і святе Водохреще.

Тож гарного Вам настрою, добра і благополуччя!

Підготувала  Світлана ТРОЦЮК.

 "Різдво! Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і, здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте?". Ці слова належать одному з наших земляків.

І хоч уже найвеличніше християнське свято ми відсвяткували  й чекаємо з нетерпінням  другий і третій "празник", нас досі переповнюють радісні емоції і дух Різдва. Про це розповідають наші земляки.

ххх

Анатолій ЯЦКІВ,  протоієрей, настоятель храму Св. Архістратига Михаїла (с. Перковичі) та Свято-Михайлівського храму (с. Ворона)  Ковельського району, автор поетичних збірок "Синівський борг" та "У пошуках добра":

– Для мене Різдво – це  свято, яке дає надію. Свято, яке розвіює хмари смутку, тривоги і невпевненості.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 534

В’ячеслав Олександрович Лесик народився 1961 року в селі Мала Глуша  Волинської області. Свій трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі. Після закінчення школи працював інструктором Любешівського районного комітету ЛКСМУ.

1987 року закінчив Харківський юридичний інститут. Деякий час працював слідчим Горохівського райвідділу внутрішніх справ. В 1990-2009 р. р. – голова Ратнівського районного суду Волинської області, у 2009-2010  р. р. – суддя Ковельського міськрайонного суду. З лютого 2011 року – його голова.

Одружений, має двох синів, трьох онуків. Сини Олександр та В’ячеслав також здобули вищу юридичну освіту. 

Сьогодні пропонуємо увазі читачів розмову нашого кореспондента з паном В’ячеславом Лесиком.

l

– Ваша честь! Як бачимо з короткої біографічної довідки, наведеної вище, минулого року Ви відзначали три важливих ювілеї – 60-річчя від дня народження і 10-річчя перебування на посаді голови Ковельського міськрайонного суду та 30-річчя на посаді судді. А якщо врахувати Ваш загальний трудовий стаж і пройдений життєвий шлях, можна впевнено сказати: прожито і пережито чимало. Скажіть відверто: Ви задоволені тим, чого досягли?

– Зазвичай посаду судді вважають п’єдесталом юридичної кар’єри. Але за престижем і соціальною значимістю посади стоїть величезна відповідальність, пильна увага суспільства, необхідність контролю за власною поведінкою не тільки в професійному, а й у повсякденному житті.  

Безумовно, суддя має бути висококваліфікованим професіоналом. Але цього замало. Для судді важливим є набір особливих якостей: він має бути життєво мудрим, але відкритим для пізнання нового, рішучим, але поміркованим, співчутливим, але мужнім, справедливим, але милосердним, терплячим і ввічливим. Звичайно, я задоволений досягнутим, адже  робота – це моє життя.

– Я особисто знав багатьох голів суду і суддів Ковельщини. З приємністю, зокрема, згадую співпрацю з Петром Івановичем Лагодою, Іллею Герасимовичем Мирончуком, Володимиром Миколайовичем Стрільцем, Сергієм Миколайовичем Крисюком, Олександром Федоровичем Лапіним, їх колегами-суддями. Вони зробили вагомий внесок у вдосконалення судочинства в нашому краї. На мою думку, Ви гідно продовжуєте традиції своїх попередників, вміло організовуєте  діяльність суддівського корпусу. Що вважаєте тут найголовнішим особисто для себе?

– Більшість людей в судовій системі – високоосвічені професіонали своєї справи та порядні люди. Найголовніше особисто для мене – це людяність та почуття справедливості. В нашому суді працюють хороші спеціалісти, фахівці своєї справи. У нас чудовий  колектив, і саме його підтримка  є  для мене найголовнішим.

Хочеться  відзначити, що у рамках Проєкту Європейського Союзу «Право-Justice» Ковельський міськрайонний суд Волинської області  визначений одним із шести пілотних модельних судів України. Основною метою даного проєкту є розвиток верховенства права в Україні у відповідності до європейських стандартів та кращого порівнювального практичного досвіду. 

Тому  ми стараємося  удосконалювати роботу суду відповідно   до європейських стандартів,  впроваджувати уніфіковані стандарти обслуговування відвідувачів та судового адміністрування. 

Варто зауважити, що в 2020 році за рекомендацією експертів Проєкту ЄС «Право-Justice»,  Ініціативи «Модельні суди» в приміщенні суду спеціально обладнана дитяча кімната, яка виконує подвійну функцію – як місце очікування для найменших відвідувачів суду, так і для допиту, що дозволяє уникнути повторної віктимізації дітей, потерпілих у кримінальних провадженнях. В  суді частково впроваджується  модельне рішення «Інтегрована рецепція суду». Також в межах реалізації Ініціативи «Модельні суди» в нашому суді здійснено ознакування відповідно до стандартної операційної процедури «Ознакування приміщень у суді» та «Візуальної системи навігації для українських судів (Ґайдлайн)» інформаційними табличками зі шрифтом Брайля, які  були надані суду Проєктом. 

 Це  досить позитивно, оскільки полегшує пошук місця проведення судового засідання, підвищує загальний рівень безпеки в будівлі суду та підсилює відчуття довіри до  системи правосуддя серед учасників судового процесу.  Тобто суд змінюється в кращий бік, стає більш клієнтоорієнтованим відповідно до європейських стандартів.

Також слід зазначити, що більше року тому в Ковельському міськрайонному  суді Волинської області забезпечує громадський порядок Служба судової охорони. Це є важливим і необхідним державним органом у системі судової влади країни. Присутність судової охорони в суді спрямована на надійне забезпечення безпеки системи правосуддя. Співробітники Служби охорони   – перші, з ким зустрічаються відвідувачі. Це –професіонали, здатні запобігти виникненню загрози для всіх без винятку учасників судового процесу. Значно зменшилося емоційне напруження учасників процесів  під час розгляду резонансних справ. 

Задля безпеки працівників суду та учасників судового процесу співробітники Служби судової охорони щодня перевіряють у громадян які відвідують суд, наявність заборонених до пронесення предметів й виявляють їх. Протягом  2021 року відвідувачі до приміщення суду намагалися пронести значну кількість  заборонених предметів. 

– Сьогодні тільки лінивий не говорить про необхідність судової реформи в Україні. Як цю реформу бачите Ви – людина, яка більшу частину свого свідомого життя присвятила служінню Феміді?

– Судова реформа у нашій державі триває найдовше з усіх реформ. Із здобуттям Незалежності України  судова система реформується постійно. Прийнята величезна кількість нормативних актів, переважно – для зміни структури суду (мова не про матеріальне і процесуальне право). Чого варті лише зміни назв судів! Важко погодитися з твердженням, що відбулися «значні покращення». Ламати завжди легше, ніж будувати. 

Звичайно, судова система повинна змінюватися і розвиватися відповідно до потреб суспільства. За час реформування відбулися і позитивні зміни. Але, швидше за все, вони відбулися завдяки новітнім інформаційним технологіям – змінилися судові процеси, розширено доступ до суду, створено реєстр судових рішень, впроваджується система «Електронний суд», що дало змогу учасникам судових процесів подавати позови, клопотання, не виходячи з дому. Є можливість проведення засідань за допомогою відеоконференцзв’язку тощо.

Причина такої тривалої і не завжди результативної реформи, мабуть, у тому, що самі судді, навіть найбільш досвідчені,  не беруть участі у ній. А недовершеність реформування судової системи суспільство несправедливо покладає саме на суд. 

Три гілки влади, а не дві, повинні розбудовувати сильну, незалежну, демократичну державу, у якій панує верховенство права. Кожен державний орган має свої повноваження і свою відповідальність, тому повинен виконувати свою роботу.

Нестача кадрів – це болюче питання сьогодення. За всі роки реформ такого не було. Із судової влади йдуть судді до досягнення граничного віку перебування на посаді. Це, як правило, досвідчені судді, які пройшли кваліфікаційні оцінювання, мають великий творчий потенціал. Але вони йдуть з посад, бо втомилися від цих перипетій, постійної критики з  боку влади, суспільства, зростаючої кількості справ.

Досить суттєва проблема – недостатнє фінансування та  забезпечення працівників апарату суду. 

Як на мене, поспіху в судовій реформі не можна допускати – мають бути обдумані, обмірковані професійно кроки….

– Хотілося б дізнатися про головні підсумки роботи Ковельського міськрайонного  суду за 2021 рік. Які справи доводилося розглядати найчастіше?

— Протягом 2021 року в провадженні суду перебувало 9592 справи.  В середньому у провадженні одного судді Ковельського міськрайонного суду перебувало 1370 справ. Левову частку   їх складають справи в порядку кримінального провадження (найбільше – клопотання з досудового провадження). Щодо видів кримінальних правопорушень, то переважають кримінальні правопорушення проти власності та проти життя і здоров’я особи.

 Значний відсоток справ становлять справи про адміністративні правопорушення. Щодо різновидів правопорушень, то найпоширенішими є справи про порушення ПДР, що спричинили ДТП; керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння; дрібне хуліганство та вчинення насильства в сім’ї. Щодо справ в порядку цивільного судочинства, то переважають позовні заяви до фізичних осіб про стягнення позики, розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, спадкові справи та інші.

– Як бачимо, справ розглянуто надзвичайно багато. Як вдається суддівському складу Ковельського суду з ними впоратися? Адже працює, коли не помилюся, у вас всього  5 чи 6 суддів. Навантаження величезне! А, враховуючи, що нині громадян, котрі звертаються до суду, значно побільшало, чи не впливає це на якість прийнятих  рішень? Наскільки вони обґрунтовані і бездоганні у правовому відношенні?

—Протягом 2017-2019 років у відставку за власним бажанням звільнилося 7 суддів. На протязі 2019, 2020, першого кварталу 2021 року правосуддя здійснювали 5 суддів. Судове навантаження на одного суддю було в середньому до 1800 справ в рік. У 2021 році наш суддівський корпус поповнився двома відрядженими тимчасово до нашого суду суддями. На сьогоднішній день правосуддя здійснюють 7 суддів, коли штатна чисельність становить 13 суддів. Звичайно, надмірне навантаження  негативно впливає на якість та строки розгляду справ. 

– В Україні гостро стоїть проблема боротьби з корупцією. Яка ситуація у зв’язку з цим на Ковельщині? Чи багато «корупційних» справ розглянуто і які вироки винесені?

– Протягом 2021 року в провадженні суду перебувало 30  кримінальних справ про корупційні злочини. З загальної кількості справ, що перебували в провадженні суду, 18 справ розглянуто, з них 17 – з винесенням вироку. За результатами розгляду вищевказаних справ до різних мір покарання засуджено 19 осіб.

– Успіх  роботи будь-якого суду, великою мірою, залежить від чіткої, злагодженої співпраці з прокуратурою і поліцією. Наскільки задовольняє Вас як голову суду ця співпраця?

– Стараємося злагоджено співпрацювати з прокуратурою і поліцією. Адже готовність кожного з нас до конструктивного діалогу у напрямку вирішення професійних проблем,  бажання почути один одного є пріоритетом у нашій роботі. 

– Чим  любите займатися у вільний час? Чи вдається хоча б зрідка нормально відпочити?

– Завжди має бути баланс між особистим і професійним. Принаймні я до цього прагну. За стільки років я навчився розмежовувати, де робота, а де дім і звичайне життя.

На жаль,  у зв’язку з таким великим судовим навантаженням протягом останніх трьох років вільного часу практично не маю. У святкові дні  проводжу дозвілля в колі сім’ї та друзів.

– Дякую за розмову! Щиро бажаю Вам особисто, всьому колективу суду успіхів у важливій та відповідальній роботі, боротьбі за торжество правосуддя у нашому краї!

– Щиро Вам дякую! Вітаю з Новим роком та Різдвом Христовим всіх читачів газети! Бажаю, щоб Новий рік приніс радість, щастя і зміни тільки на краще,  а  величне Різдво Христове наповнило душу радістю, спокоєм, щастям, позитивною енергією і благословило на нові добрі  справи!

Розмову вів 

Микола ВЕЛЬМА.

  

 

В’ячеслав Олександрович Лесик народився 1961 року в селі Мала Глуша  Волинської області. Свій трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі. Після закінчення школи працював інструктором Любешівського районного комітету ЛКСМУ.

1987 року закінчив Харківський юридичний інститут. Деякий час працював слідчим Горохівського райвідділу внутрішніх справ. В 1990-2009 р. р. – голова Ратнівського районного суду Волинської області, у 2009-2010  р. р. – суддя Ковельського міськрайонного суду. З лютого 2011 року – його голова.

Одружений, має двох синів, трьох онуків. Сини Олександр та В’ячеслав також здобули вищу юридичну освіту. 

Сьогодні пропонуємо увазі читачів розмову нашого кореспондента з паном В’ячеславом Лесиком.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 712

Інтереси держави і виборців – наша головна турбота

Звіт фракції ВО "Свобода" про перший рік роботи в Ковельській міській раді VIII скликання

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 436

У 2021 році завершився пілотний проєкт сертифікації вчителів початкових класів. Це частина реформи НУШ. 

Щороку процедура сертифікації змінювалась та удосконалювалась. Цьогоріч сертифікацію успішно пройшли 1025 учителів України. Радію з того, що я – серед них. До участі в проєкті спонукало бажання перевірити свої сили, відчути відмінності між сертифікацією та атестацією, глибше зрозуміти реформи, що відбуваються в освіті. Підсилило це бажання те, що проходження сертифікації зараховується як проходження позачергової атестації педагогів, є підставою для присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії та педагогічного звання і надбавки 20% до посадового окладу. Я кинула собі виклик. Не знала, чи вистачить сил, знань, досвіду, професіоналізму пройти всі етапи. 

Загалом моє випробування тривало  з 18 січня по 15 грудня. Перший етап полягав у тому, що потрібно було скласти ЗНО. Я знала особливості процедури, оскільки працюю інструктором ЗНО вже не один рік. Було цікаво опинитися на місці учнів, тому що ще зі школи звикла складати лише екзамени. Переглянула свої інститутські конспекти, опрацювала чимало нормативної документації, стежила за змінами в реформі НУШ, яких було за цей рік немало.   

 Етап самооцінювання виявився продуктивним. Завдяки йому я проаналізувала свою систему роботи, побачила професійні здобутки та недоліки. Це стало поштовхом до самовдосконалення. 

Найскладнішим був третій етап. Вивчення практичного досвіду роботи викликало багато запитань, адже епідемія коронавірусу внесла свої корективи в освітній процес, і не було чіткого уявлення, в якій формі він має проводитись. Я продемонструвала самопрезентацію у вигляді відеоролика, а на платформі Zoom проходило  спостереження за двома уроками поспіль та інтерв'ю з експертами на наступний день. Мій досвід роботи вивчали експерти з Маріуполя Донецької області.  Спілкування з висококваліфікованими колегами, які тебе оцінюють, доводить, що ти чогось вартий (127,5 балів зі 140). 

Я багато працювала, намагалася все зробити правильно, не підвести очікування рідного ліцею, адже колеги вірили в мене та підтримували. Я зібрала волю в кулак, і в мене все вийшло. Це колосальна праця! Сертифікація показала мою роботу з іншого боку, зробила мене сильнішою, упевненішою.

Швидше за все, сертифікація залишиться, і ще багато вчителів зможуть долучитися до спільноти сертифікованих педагогів. Це підвищить статус професії вчителя. Тепер у Ковелі є два сертифіковані вчителі. На мою думку, їх має бути набагато більше, адже потенціал у нас є. Своїм колегам раджу не вагатися, повірити в свої сили та спробувати пройти цей шлях. 

  Ганна Гладишкевич,

вчителька початкових класів 

ліцею №10 м. Ковеля.

 

Довідково

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Метою сертифікації є виявлення та стимулювання педагогічних працівників з високим рівнем професійної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню.

Сертифікація складається з трьох етапів, що відбуваються послідовно один за одним, а саме із:

1) незалежного тестування учасників сертифікації (проводить Український та регіональні центри оцінювання якості освіти);

2) самооцінювання учасниками сертифікації власної педагогічної майстерності (проводить Державна служба якості освіти та її територіальні органи);

3) вивчення практичного досвіду роботи учасників сертифікації (проводить Державна служба якості освіти та її територіальні органи).

До кожного наступного етапу допускатимуться ті учасники, які успішно пройшли попередній.

Педагогічні працівники беруть участь у сертифікації виключно на добровільних засадах і можуть відмовитися від участі на будь-якому її етапі.

У 2021 році завершився пілотний проєкт сертифікації вчителів початкових класів. Це частина реформи НУШ. 

Щороку процедура сертифікації змінювалась та удосконалювалась. Цьогоріч сертифікацію успішно пройшли 1025 учителів України. Радію з того, що я – серед них. До участі в проєкті спонукало бажання перевірити свої сили, відчути відмінності між сертифікацією та атестацією, глибше зрозуміти реформи, що відбуваються в освіті.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 378

Сезон застуд у розпалі. Та якщо через це ви налягаєте на вітамін С, тоді будьте обережними, бо замість того, щоб зміцнити імунітет, його надлишок може нашкодити. Уникнути застудних захворювань також навряд чи вдасться, натомість, лікарі попереджають: якщо захопитися подібним оздоровленням, можна заробити набагато серйозніші недуги, ніж звичайний нежить. 

Вживання понад норми вітаміну С може збільшити ризик виникнення каменів у нирках. Велика кількість мікроелементів також може призвести до перевантаження крові залізом. Цей стан відомий, як гемохроматоз. Надмірна кількість речовини в організмі може отруювати органи вашого тіла, особливо печінку, серце і підшлункову залозу. Це захворювання може призвести до більш важкого стану – дисфункції органів. Окрім того, у великих дозах вітамін С погіршує структуру кісток і може спровокувати остеопороз.

Мігрень або головні болі часто пов'язані з прийомом високих доз вітаміну С, він також провокує головокружіння і навіть втрату свідомості.

Понад вживання цього вітаміну загрожує запальними процесами в шлунково-кишковому тракті, розвитком виразкової хвороби, патології сечостатевої системи, алергічними реакціями, що зберігаються протягом тривалого часу.

Багато батьків, які турбуються про здоров'я своєї дитини і зміцнення її імунітету, дають їй аскорбінову кислоту. Однак самостійне застосування препарату може призвести до передозування вітаміну С. А воно, в свою чергу, небезпечне розвитком діабету в дитячому віці.

Якщо надлишок вітаміну С в організмі незначний, то, швидше за все, все зайве вийде з організму природним шляхом. Якщо ж людина вирішила "зміцнити" здоров'я жменею аскорбінок і кілограмом апельсинів, неприємні наслідки невдовзі дадуть про себе знати. Щоб позбавитися від дискомфортних відчуттів, потрібно пити більше води і скоротити вживання вітаміну С. У випадку збереження симптомів потрібно звернутися до лікаря. 

Всесвітня організація охорони здоров'я не рекомендує вживати здоровим людям вітаміни С, D та цинк з метою профілактики COVID-19 чи для лікування коронавірусу. Дослідники стверджують, що ці добавки можуть бути шкідливими, зокрема, через побічні ефекти. Тому аскорбінову кислоту при ковіді краще не вживати. Адже підвищене тромбоутворення, яке при цьому може виникати, спричинятиме більше ускладнень. 

Ще один міф вживати вітамін С, вважаючи, що в організмі його не вистачає. Варто знати, що вітамін С найкраще засвоюється у поєднанні з іншими вітамінами та антиоксидантами. Він міститься у продуктах, що ми зазвичай щодня споживаємо (багато вітаміну С у квашеній капусті, шпинаті, петрушці та  кропі) у складі різних страв.

Додатковий прийом вітаміну С показаний тільки окремим категоріям людей  – тим, які мають шкідливі звички, проходять період реабілітації після хвороби або ж тим, чия робота пов'язана з фізичним навантаженням. Але при цьому навіть невелике перевищення норми вітаміну С в організмі смертельно небезпечне для людей, котрі страждають цукровим діабетом, нирковою недостатністю, гіпертонією.

Що ж робити, щоб отримати від вітаміну С тільки користь? Намагайтеся отримувати цей вітамін лише з продуктів харчування. Пам'ятайте, що для більшості людей здорове харчування забезпечує достатню кількість вітаміну С. Навіть, якщо ви переїсте фруктів та овочів, в яких він міститься, надлишок не затримається у вашому організмі. До того ж вітаміни натурального походження засвоюються значно краще. 

Приймайте аскорбінову кислоту в пігулках тільки у випадку необхідності, а не як цукерки – бо вам подобається її смак. Краще правильно харчуйтеся, дотримуйтеся гігієни і займайтеся спортом – і застудні захворювання вас оминуть.

Валентина Оліщук.

Сезон застуд у розпалі. Та якщо через це ви налягаєте на вітамін С, тоді будьте обережними, бо замість того, щоб зміцнити імунітет, його надлишок може нашкодити. Уникнути застудних захворювань також навряд чи вдасться, натомість, лікарі попереджають: якщо захопитися подібним оздоровленням, можна заробити набагато серйозніші недуги, ніж звичайний нежить. 

Вживання понад норми вітаміну С може збільшити ризик виникнення каменів у нирках. Велика кількість мікроелементів також може призвести до перевантаження крові залізом.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 751

В одному з номерів "Вістей Ковельщини" наш громадський кореспондент Анатолій Семенюк повідомив, що отримав листа від мешканця Харкова, нашого земляка Романа Богдановича. Пан Роман повідомив, що ковельчанин удостоєний Грамоти редакції газети "Время" ("Час"), яка виходить російською і українською мовами, за участь у творчому конкурсі "День поезії –2021".

Окрім цього повідомлення, шанувальник творчості Анатолія Семенюка надіслав коротку розповідь про те, чому саме волинський поет став переможцем конкурсу, а також вирізку із газети "Волинь-нова" від 22 жовтня 2020 року під заголовком "Богдановичі боролися і борються з російським окупантом", а також декілька своїх поетичних рядків. Ось вони:

Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене у могилі

Біля лісу шумливого

На Волині милій,

Де Тур'я й Прип'ять

У Дніпро несуть свої води,

Де славна УПА билась 

за свободу.

Поховайте та вставайте,

Візьміть в руки зброю,

Щоби злая Московія

Захлинулась кров’ю.

Батьківська 

хата

Біля річки на горбочку

Стояла хата між дубочків,

Де колись для нас 

Поставив дід Влас.

l

У листі Роман Богданович зазначив:

"Доброго  дня, шановний пане Анатолій!

В січні 2017 р. Ви надіслали мені свою книгу про Ковельщину. Я часто її переглядаю тому, що вона допомагає мені згадувати моє дитинство.

Народився я за два роки до початку Другої світової війни на хуторі біля Несухоїж. На Ковельщині я проживав до осені 1950 року: спочатку в селі Воля Ковельського району, а потім – в селі Любитів (був в дитячому будинку).

В жовтні 2018 року я приїздив на Волинь, і в Ковелі купив збірку Ваших поезій "На крилах вітру". Чудово оформлена книжка, а від поезій я в захваті.

Харківська газета "Время" до Всесвітнього дня поезії щорічно проводить конкурс поезій, в якому можуть брати участь її читачі. Я теж іноді надсилаю свої вірші. А в цьому році я надіслав і Ваш вірш "Пісня ветеранів".

Надсилаю Вам Грамоту за участь в Конкурсі та газету з віршами всіх учасників і публікацію з газети "Волинь" про мою родину.

Вітаю Вас з черговою річницею визволення України від німецьких загарбників, а також з Днем народження! Щиро зичу міцного здоров'я, довголіття та творчих успіхів.

Слава Україні! Героям слова!

До побачення!

м. Харків 05.11.21 р."

l

Цікаві дані про родину Богдановичів містяться у згадуваній вище статті з "Волинь-нова". Ось її зміст:

Богдановичі боролися 

й борються з російським окупантом

Наш читач із Харківщини Роман Богданович з нагоди свята Покрови Божої Матері й Дня захисника України вирішив поділитися історією своєї родини Богдановичів, яка на території нашого краю брала участь у боротьбі за свободу й незалежність України в минулому столітті та не стоїть осторонь тепер:

"Мій дід, Влас Ісакович Богданович, мешкав на хуторі поблизу містечка Несухоїжі Волинської губернії (тепер Ковельський район). Він був справжнім господарником: трудився на землі спочатку разом з батьками, а потім із молодою дружиною Христиною. Ростили вони п'ятеро дітей: доньку Яринку та синів Степана, Данила, Василя і Григорія. Всі вони до 1941 року мали сім'ї та жили окремо.

Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз наша родина опинилася на окупованій території. Разом з іншими хуторянами мої предки брали участь у створенні загону Української Повстанської Армії Тарасом Бульбою-Боровцем. З весни 1942-го бульбівці мешкали в хуторян, а потім з їхньою допомогою спорудили в лісі табір. Усі місцеві жителі під час окупації працювали й далі на своїй землі та постійно забезпечували повстанців харчами (також і після звільнення Волинської області від німецько-фашистських загарбників).

Навесні 1944 року мого батька і його братів мобілізували в Червону армію і зразу направили на передову, хоча вони були не навчені військовій справі й не мали обмундирування... В січні 1945-го на території Польщі мій батько та його брат Василь загинули, там їх і поховали у братській могилі. Двоє інших братів, Степан та Данило, повернулися додому влітку того ж року.

Уже в наш час один з онуків дядька Степана брав участь в антитерористичній операції проти російських загарбників... Пішов захищати Україну добровольцем!

Слава Україні! Героям Слава!"

l

Як бачимо, Роман Богданович – походить з родини українських патріотів, які мужньо боролися проти нацистських і радянських окупантів в роки Другої світової війни. Він гідно продовжує традиції старших поколінь Богдановичів, словом відстоює і захищає державну Незалежність України.

А про що ж вірш, за який Анатолій Семенюк удостоєний високої нагороди харківської газети? Називається він "Пісня ветеранів". Пропонуємо його вашій увазі:

 

Пісня ветеранів

Весни проходять. Літа минають.

Летять в далекий вирій журавлі,

Над рідним краєм пісні лунають,

Крокують ветерани по землі.

Приспів: 

Ветерани, мої ветерани,

Ви в строю і ваш дух, наче птах,

Хоч ятрять уночі старі рани,

Серце кличе до нових звитяг.

Сікли морози. Гриміли грози.

Свинець впивався в груди

 молоді…

І марш прощальний. І дрібні

 сльози…

А скільки не вернулося тоді…

Приспів.

Ви хліб збирали. Ви будували,

І потом пахли тверді мозолі.

Як ви любили! Ви захищали

Життя і щастя на землі.

Приспів. 

Приємно, що на Харківщині цінують поетичне слово, шанують тих, хто його творить. Інакше й бути не може, адже Україна – єдина, вона дорога й близька як слобожанам, так і волинянам. І в цьому – запорука нашої сили і незламності, які так потрібні сьогодні.

Михайло Кузьмук.

В одному з номерів "Вістей Ковельщини" наш громадський кореспондент Анатолій Семенюк повідомив, що отримав листа від мешканця Харкова, нашого земляка Романа Богдановича. Пан Роман повідомив, що ковельчанин удостоєний Грамоти редакції газети "Время" ("Час"), яка виходить російською і українською мовами, за участь у творчому конкурсі "День поезії –2021".

Окрім цього повідомлення, шанувальник творчості Анатолія Семенюка надіслав коротку розповідь про те, чому саме волинський поет став переможцем конкурсу, а також вирізку із газети "Волинь-нова" від 22 жовтня 2020 року під заголовком "Богдановичі боролися і борються з російським окупантом", а також декілька своїх поетичних рядків.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 353

Першим народився хлопчик

Першим у Ковельському пологовому будинку о 4-й годині самісінького ранку 1 січня 2022 року з'явився на світ хлопчик.

Пологи приймала медичний директор пологового будинку, лікар вищої категорії Світлана Гаврилюк.

Молоду маму і наймолодшого мешканця нашої громади у пологовому будинку, як і годиться, з подарунками відвідали міський голова Ігор Чайка та секретар міської ради Оксана Багнова. Подарували квіти і постільний комплект для дитячого ліжечка.

Вони разом із заступником медичного директора пологового будинку Василем Сеником та лікарем акушер-гінекологом Оленою Михальчук привітали маму Ольгу Хомічук з народженням хлопчика.

Як повідомили на офіційній сторінці Ковельського МТМО, 1 січня у пологовому будинку народилося  троє немовлят – два хлопчики і дівчинка. Торік в пологовому будинку Ковельського МТМО  народилося 1158 немовлят. На світ з'явилося 582 дівчинки та 576 хлопчиків. Вісім родин поповнились двійнями.

На Закарпатті зацвіли підсніжники

У місті Свалява, що у Мукачівському районі на Закарпатті, зацвіли перші квіти. Це трапилось буквально за декілька днів після Нового року. 

Допис місцевий мешканець розмістив 3 січня. Весняними квітами користувач привітав людей з Новим роком. 

Двійнята народились 

у різні роки

У Каліфорнії (США) двійнята народились у різні дні, місяці та роки.

Про це повідомляє People.

Фатіма Мадрігал народила сина Альфредо напередодні нового року, 31 грудня 2021 року о 23.45 год. за місцевим часом. А вже через 15 хвилин у новому році, опівночі 1 січня 2022 року, народилася його сестра Ейлін. 

У пологовому центрі поділилися цим випадком у Twitter і зазначили, що такі трапляються "раз на два мільйони".

"Для мене божевільно, що вони двійнята, але мають різні дні народження. Я здивована, але щаслива, що вона (донька – ред.) народилась опівночі", – сказала мати.

Лікарка з пологового центру назвала це народження двійнят "одними із найбільш пам'ятних пологів у кар'єрі".

"Подарунок" 

на ялинці

В Інгулецькому районі Кривого Рогу Дніпропетровської області у ніч з 31 грудня на 1 січня місцевий мешканець виліз на новорічну ялинку.

Курйозний випадок у Кривому Розі трапився на проспекті Перемоги, біля будинку №11, пише  "Перший міський" з посиланням на дані рятувальників Криворізького району.

За відомостями видання, рятувальникам о 01.40 год. повідомили, що чоловік заліз на новорічну ялинку, не може спуститися, і йому необхідна допомога.

Коли рятувальники приїхали, чоловік не захотів, щоб йому допомагали. Місцевий мешканець сам зліз зі святкового дерева.

Зібрала 

Світлана ЛЯШУК.

Першим у Ковельському пологовому будинку о 4-й годині самісінького ранку 1 січня 2022 року з'явився на світ хлопчик.

Пологи приймала медичний директор пологового будинку, лікар вищої категорії Світлана Гаврилюк.

Молоду маму і наймолодшого мешканця нашої громади у пологовому будинку, як і годиться, з подарунками відвідали міський голова Ігор Чайка та секретар міської ради Оксана Багнова. Подарували квіти і постільний комплект для дитячого ліжечка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 383