12 листопада 2019 року в місті Ковелі зареєструвала шлюб 500 пара. Нею виявилася ковельчанка Вікторія Беззубова і Момоду Сісей з Гамбії (Західна Африка). Пара познайомилася через інтернет у фейсбуці. Обоє ніколи не були одружені.

– Ми переписувалися більше року, – розповідає Вікторія. – З мовою проблем не було, бо я колись була вчителькою англійської мови, тому спілкування давалося легко.

– Як мама відреагувала на те, що зять буде темношкірий? – питаю У Вікторії.

– Мама не була проти, тільки переживала, як буде з ним спілкуватися. Колір шкіри не мав значення. Його батьки теж не перечили вибору сина. 

Почався довготривалий процес виїзду з Гамбії в Україну.

Проблема полягала в тому, що в їхній країні немає посольства – тож Момоду Сісей мусив їхати в сусідню країну Сенегал по візу. Їздив туди аж чотири рази, поки дали візу. 

Але чого не зробиш заради кохання? Незважаючи на велику різницю у віці, різну культуру і відстань, все-таки Вікторія і Момоду вирішили узаконити свій шлюб, бо в Гамбії за мусульманськими законами не прийнято, щоб пара жила неодруженими. І, щоб це не вважалося перелюбом, Момоду захотів провести церемонії шлюбу. За мусульманським законами дозволяється батькам без наречених провести церемонії шлюбу. І оскільки це був місяць Рамодан (як у нас Пасха), Момоду захотів саме в той час, щоб був звернений обряд. Щоб коли їхати в Україну,  то він був уже одружений, щоб не вважалося перелюбом. І 31 травня 2019 року в Гамбії був зареєстрований шлюб.

Момоду не хотів (як багато його друзів-африканців) їхати нелегально, щоб не було проблем із законом. А ще знає, скільки людей гине в морі і потрапляє до поліції. Тому все робив, як потрібно. Родичі допомогли з грошима. Маючи всі необхідні документи, вирушив у далеку Україну. У Львові його зустрічала Вікторія, а потім добралися до Ковеля. Жив Момоду у Вікторії. Один до одного придивлялися цілих два місяці. Він приїхав у вересні на 3 місяці, щоб ближче познайомитися. Потім подали заяву до рагсу і через місяць узаконили шлюб.

Момоду Сісей з релігійної мусульманської сім'ї. Його дід був імамом ( як у нас священик), тримав мусульманську школу. Бабуся їздила в Хадж  для паломництва. У батька Момоду – 2 дружини і обидві законні. У всіх сім'ях багато дітей (5-6 норма),  а більшість по 10. За їхніми законами, батько однаково ставиться до обох дружин (вони, зазвичай, можуть ніколи не бачитися і жити в різних селах). Дружини не працюють, всім необхідним мусить забезпечити чоловік. 

Обом дружинам має збудувати житло, купити одяг, харчі. Жінка два рази одне і те ж плаття на якийсь захід не одягає – щоразу треба купувати нове. Батько Момоду живе за графіком: два дні в однієї жінки, два дні – в іншої.

– А чи не думала ти, Вікторіє, що у Момоду може бути в Гамбії ще одна дружина?

– Ні. У нього там нема дружини, бо тепер молоді люди перш, ніж одружитися, думають, чи зможуть утримати дві сім'ї, чи ні. Ці традиції вже відходять у минуле, хоча це не забаганка, а швидше повага до жінки. Беруть по  дві дружини  не для того, щоб не було розбещення, а  щоб кожна жінка вийшла заміж: чи то незаміжня, чи то розлучена, чи то вдова (жінка не повинна бути сама). Це робиться з метою милосердя і турботи. Якщо в родині помирає один із братів, то вдову мусить взяти за дружину будь-який із братів, щоб діти сироти залишилися в родині, а вдова не йшла заміж за чужого.

– Чим Момоду завоював твою любов? – питаю я у Вікторії.

– Добрим, лагідним словом, своєю ніжністю (що в українських чоловіків мало від кого діждешся). Він спортсмен, футболіст (грає за збірну свого міста багато років). Момоду привіз мені в подарунок 3 чудові африканські сукні, які не повторюються в орнаменті. До речі, африканки – великі модниці: роблять різні зачіски, перуки, шиньйони. На кожне свято мусить бути нова інша сукня, два рази одну і ту ж не вдягають. Шить одяг з якісної тканини по каталогу і дуже швидко – за два дні плаття готове. Кравці – чудові майстри. Плаття носять обов'язково довгі до землі, але плечі можуть бути відкритими. 

Мусульманки хиджаб (спеціальний одяг) носять за бажанням. А ще Момоду Сісей веде здоровий спосіб життя – не палить і не п'є (на відміну від українських чоловіків). У Гамбії спиртне продають лише туристам, а місцеві не п'ють.

Гамбійці мусять платити і за садочки, і за школи. Школи там різні: мусульманські, французькі, англійські, німецькі. Зранку – навчання, після обіду сам вибираєш, куди іти.

Вікторії Беззубовій дістався турботливий чоловік – сам готує дуже смачні африканські страви. І тепер Вікторії уже не хочеться варити їсти – вона ласує тим, що приготує чоловік. Він навіть уже встиг знайти собі в Ковелі друзів.

– Що любить Момоду з наших українських страв?

– Любить тільки рибу в клярі, смажену картоплю і омлет. І більше нічого. Супів і борщів не їсть (бо любить все густе). Буде їсти кури гриль, а щоб у борщі  варене м'ясо було – то ні. Не може дивитися, як там м'ясо плаває. На вечерю,   обов'язково мають бути фрукти.

Момоду часто готує і рис з рибою, дуже смачний бенягін (наш плов). Гамбійці вживають лише яловичину, баранину і м'ясо кози, яке ціниться найдорожче за інші види м'яса. А ще – рибу, і лише свіжу. Адже поруч – Атлантичний океан, у якому безліч великої риби. Гамбійці не їдять нічого замороженого – все має бути свіже.

Гамбія (звідки родом Момоду Сісей) – курортна місцевість. Багато туди приїжджає туристів з Європи і одружується з темношкірими. Тому чимало міжрасових шлюбів. Це у них норма. Більшість місцевих молодих людей старається виїхати з країни (бо живуть бідно) у пошуках кращого життя.  Багато друзів Момоду виїхали нелегально і загинули. А тому Момоду Сісей все робив законно, щоб не ризикувати своїм життям. Гамбія – туристична зона. Жителі в основному займаються риболовлею: ловлять в Атлантичному океані рибу і продають в ресторани та на місцевому ринку. Там дуже дорогий інтернет, а тому Вікторія і Момоду по скайпу не спілкувалися, а тільки зізвонювалися. Малі діти бояться білих людей, як побачить, то плачуть.  

На вихідні всі сім'ї ідуть на пляжі, на атракціони, влаштовують пікніки. Дуже люблять їсти кури гриль, які до речі, експортують з України. Наші українські соки теж продають в Гамбії. Дуже велика спека: +35, +370С, – завжди палюче Сонце, лише три місяці триває період дощу, а 9 місяців – ні краплі. Тому все треба поливати. Уявіть собі: 9 місяців день у день, щоб щось виросло, треба поливати, а інакше все згорить. Дуже багато вирощують салату, який кладуть у всі страви. Садити можна цілий рік всі овочі такі, як у нас. Найнижча температура +150С, це вважається, що вже дуже холодно. А ще в Гамбії ростуть апельсини, манго, банани, кокоси і баобаби  (і з яких  сік  дуже люблять  туристи).

Момоду нормально переніс вересневий холод, коли приїхав у Ковель. Саме тоді  знизилась температура і випурхав сніг. Він думав, що почалася зима. 

...Зараз щойно створена сім'я  насолоджується медовим місяцем. Адже в грудні Момоду мусить їхати назад в Гамбію, щоб виробити спеціальну візу і приїхати на рік знову в Ковель до дружини. У нього в Африці є спадщина – дідова земля, частину якої він хоче продати і на ті гроші приїхати до коханої. 

Момоду вчить українську мову, щоб вміти нею розмовляти з тещею і якось адаптуватися серед українців.

Вікторія Беззубова дуже щаслива і задоволена, що зустріла своє кохання. І хоча воно прийшло із запізненням – Вікторія і Момоду наздоженуть згаяне. Краще пізно, ніж ніколи.

Галина ОЛІФЕРЧУК. 

12 листопада 2019 року в місті Ковелі зареєструвала шлюб 500 пара. Нею виявилася ковельчанка Вікторія Беззубова і Момоду Сісей з Гамбії (Західна Африка). Пара познайомилася через інтернет у фейсбуці. Обоє ніколи не були одружені.

– Ми переписувалися більше року, – розповідає Вікторія. – З мовою проблем не було, бо я колись була вчителькою англійської мови, тому спілкування давалося легко.

– Як мама відреагувала на те, що зять буде темношкірий? – питаю У Вікторії.

– Мама не була проти, тільки переживала, як буде з ним спілкуватися. Колір шкіри не мав значення. Його батьки теж не перечили вибору сина. 

Почався довготривалий процес виїзду з Гамбії в Україну.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 645

(Продовження. 

Поч. у номері 

за 28 листопада 

і  5 грудня ц. р.). 

Зустріла нас Італія непривітно. Не все так красиво, як Галька малювала. 

В туалет боялася сходити на вокзалі, терпіла скільки могла, поки в животі не заболіло. Дорожнеча. Коли побачила скільки коштує сходити в туалет, то ніби мені щось зробилося. За такі гроші вдома можна кілька днів жити. Старалася до самого кінцевого пункту нічого не їсти і не пити - економила. Рука не піднімалася такі гроші платити, давило все навкруг на мою психіку. Все не по-нашому. Нічого не розумію, ніби в бочку вкинули. Дорогу до нашого міста не запам'ятала зовсім. Їхала наче в безпам'ятті, як приморочена.

Приїхали, і тут не можу легше здихнути. Ніхто не ждав. Зарання нічого не приготовлено. Добре, що хоча з Галькою. Та залишила мене в скверику, за кущами на лавці. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 567

У жовтні на адресу Ковельської дитячої художньої школи ім. Андроника Лазарчука надійшло запрошення до участі в Міжнародному фестивалі дитячої творчості "Талант в кожній дитині", засновниками якого стали  директори арт-студії  "Фантазери" в м. Бресті (Білорусь).  У його рамках проводився конкурс дитячого малюнка "Я – Всесвіт",  для якого учні радо намалювали десятки яскравих композицій. За результатами внутрішньошкільного відбору було надіслано роботи 23 учасників. Також 6 малюнків своїх вихованців передала Люблинецька  школа мистецтв.  

Із нетерпінням чекали на підсумки. І ось, нарешті, 22 листопада група з викладачів, учнів та їх батьків вирушила до Бреста на відкриття фінальної виставки конкурсу "Я – Всесвіт".  Поїздка була надзвичайно насиченою та змістовною. Спочатку ковельчани побували у Брестській фортеці, відвідали Музей оборони, де екскурсовод детально і змістовно  розповіла про довоєнну історію фортеці та описала страшні події червня 1941 року, героїчний опір її захисників. Екскурсія залишила незабутні враження.

Також  була прогулянка історичною центральною частиною міста у супроводі досвідченого гіда.  І тут ми дізналися багато про минуле та сучасне життя Бреста, про давню архітектуру та про нові об'єкти, які стали його окрасою та туристичними цікавинками.

А далі на нас чекала арт-студія "Фантазери" в новозбудованому житловому масиві  (дорогою ми оцінили досягнення сучасного будівництва). Майстер-клас з виготовлення слаймів захопив і розвеселив  наших юних художників. А ще було безліч несподіванок, здивувань і відкриттів, які подарувало справжнє шоу експериментів.

У чудовому піднесеному настрої наша група дісталась головної мети поїздки –   фешенебельного готелю "Ермітаж" на відкриття виставки найкращих малюнків фестивального конкурсу та церемонію нагородження лауреатів.   Тут на нас чекав приємний сюрприз:  перемоги і подарунки. 

Журі, яке складалося з 14 фахівців різних мистецьких напрямів,  визначило 26 переможців і призерів в різних номінаціях у своїх вікових категоріях, серед   них  –  десять юних талантів з Ковеля, один  – з Люблинця, яких ми сердечно вітаємо.  Це: Зінчук Аріна  – 1 місце; Сізих Дарина – 1 місце; Ткачук  Анастасія –1 місце; Тарасенко Марія – 1 місце; Дордюк Каріна – 2 місце; Синьчук Володимир – 2 місце; Чирук Анна – 2 місце; Осіпук Валерія – 2 місце; Яблонська Олександра – 2 місце; Зінов'єва Вікторія – Подяка за креативність та творчість; Міщук Дарія – 3 місце (Люблинецька школа мистецтв).

Організатори фестивалю Оксана Тарасюк та Олена Белінська не обійшли увагою й інших конкурсантів, які представили свої твори: усім були вручені сертифікати учасника та пам'ятні подарунки. 

Із безліччю призів, із яскравими враженнями, в позитивному настрої наша група повернулася в  Україну,  до рідного Ковеля. І вже на другий день  маленькі художники почали малювати нові твори на інший конкурс – "Зимовий калейдоскоп". 

Натхнення вам і нових здобутків, юні митці Ковеля!

 Олена Цьомик,

директор Ковельської дитячої художньої школи 

ім. А. Лазарчука.

У жовтні на адресу Ковельської дитячої художньої школи ім. Андроника Лазарчука надійшло запрошення до участі в Міжнародному фестивалі дитячої творчості "Талант в кожній дитині", засновниками якого стали  директори арт-студії  "Фантазери" в м. Бресті (Білорусь).  У його рамках проводився конкурс дитячого малюнка "Я – Всесвіт",  для якого учні радо намалювали десятки яскравих композицій. За результатами внутрішньошкільного відбору було надіслано роботи 23 учасників. Також 6 малюнків своїх вихованців передала Люблинецька  школа мистецтв.  

Із нетерпінням чекали на підсумки. І ось, нарешті, 22 листопада група з викладачів, учнів та їх батьків вирушила до Бреста на відкриття фінальної виставки конкурсу "Я – Всесвіт".  Поїздка була надзвичайно насиченою та змістовною. Спочатку ковельчани побували у Брестській фортеці, відвідали 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 626

30 листопада 2019 року  в НВК №13 м. Ковеля проходив турнір з баскетболу на першість міста серед організацій та навчальних закладів. Команда юнаків коледжу (тренер Ющук Р. В.), показавши гарну техніку та жагу до перемоги завоювала третє місце. 

4-5 грудня 2019 року на базі коледжу проводилась першість міста серед навчальних закладів з баскетболу. Поєдинки проходили в безкомпромісній та цікавій боротьбі. Наша команда юнаків, не відчуваючи серйозного опору  з боку суперників, здобула перше місце. Команда дівчат (тренер Ющук С.В.) завдяки різниці забитих і пропущених м'ячів також посіла перше місце.

5-6 грудня 2019 року коледж проводив обласну першість з волейболу серед дівчат. В змаганнях брали  участь майже всі коледжі області. В боротьбі за вихід до фіналу наша команда дівчат (тренер Вельма О. М.) мінімально поступилася команді Луцького педагогічного коледжу. Проаналізувавши всі помилки гри, вони вибороли бронзову перемогу.

Хочеться відзначити і привітати учасників змагань, які захищали честь нашого навчального закладу: Щьоткіну Ірину, Лісь Ангеліну, Луцик Юлію, Скрипчук Анну, Матросову Інну, Гуляч Ірину, Лазарчук Анну, Карпюка Ярослава, Шульгана Дмитра, Денисюка Владислава та інших. 

Бажаємо гарних новорічних свят, успіхів у навчанні і подальших перемог!

Олександр Вельма,

викладач фізкультури Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ.

30 листопада 2019 року  в НВК №13 м. Ковеля проходив турнір з баскетболу на першість міста серед організацій та навчальних закладів. Команда юнаків коледжу (тренер Ющук Р. В.), показавши гарну техніку та жагу до перемоги завоювала третє місце. 

4-5 грудня 2019 року на базі коледжу проводилась першість міста серед навчальних закладів з баскетболу. Поєдинки проходили в безкомпромісній та цікавій боротьбі. Наша команда юнаків, не відчуваючи серйозного опору  з боку суперників, здобула перше місце. Команда дівчат (тренер Ющук С.В.) завдяки різниці забитих і пропущених м'ячів також посіла перше місце.

5-6 грудня 2019 року коледж проводив обласну першість з волейболу серед дівчат. В змаганнях брали  участь майже всі коледжі області. В боротьбі за вихід до фіналу наша команда дівчат (тренер Вельма О. М.) мінімально поступилася команді Луцького педагогічного коледжу. Проаналізувавши всі помилки гри, вони вибороли бронзову перемогу.

Хочеться відзначити і привітати учасників змагань, які захищали честь нашого навчального закладу: Щьоткіну Ірину, Лісь Ангеліну, Луцик Юлію, Скрипчук Анну, Матросову Інну, Гуляч Ірину, Лазарчук Анну, Карпюка Ярослава, Шульгана Дмитра, Денисюка Владислава та інших. 

Бажаємо гарних новорічних свят, успіхів у навчанні і подальших перемог!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 367

Ковельчанки  Віталіна Приступа та Тетяна Карпук уже кілька років конфліктували. Коли ж справа дійшла до бійки,  неприязні стосунки довелося з'ясовувати в суді (імена героїв публікації з етичних міркувань змінено).

Віталіну Приступу було обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.125 КК України –  умисне легке тілесне ушкодження.

В ході судового розгляду  обвинувачена свою винуватість у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та по суті пред'явленого  обвинувачення розповіла, що з потерпілою Тетяною Карпук протягом останніх років перебуває в неприязних відносинах через негативну поведінку останньої.

l

В 2007 році ковельчанка Віталіна Приступа разом з братом вирішили розпочати власний бізнес. Щоб придбати торговельний заклад, взяли кредит, почали працювати.  Через деякий час касиром була прийнята  Тетяна Карпук, яка трудилася на цій посаді до жовтня 2011 року,  згодом  була переведена на посаду бухгалтера. 

Однак у власниці закладу та бухгалтера стосунки не склалися, почалися конфлікти. У суді Віталіна розповіла, що працівниця без дозволу та відома власників переміщала товари, діяла на власний розсуд, не узгоджуючи своїх вчинків з керівництвом, конфліктувала в колективі. В результаті в липні 2013 року було прийнято рішення звільнити Тетяну. Тоді ж стало відомо, що Тетяна в телефонних розмовах з сторонніми людьми всіляко ображала та принижувала працівників фірми, її власників, в тому числі й Віталіну. Більше того, Тетяна і брат Віталіни мали любовний зв'язок, що призвело до фактичного розпаду його сім'ї. Згодом Тетяна народила їх спільну дитину. Віталіна неодноразово намагалась з'ясувати стосунки з Тетяною та її батьками з приводу такої  негативної поведінки.

Черговий інцидент трапився  вранці 29 липня 2018 року. Віталіна розповіла, що разом з своєю племінницею перебувала на подвір'ї храму, де проходило богослужіння. Коли служба завершилась, з храму вийшла Тетяна, між жінками спалахнула суперечка. Сварка налякала 14-річну дівчинку, дитина  розплакалась і зателефонувала мамі в м. Луцьк, щоб її забрала. 

Після цього Віталіна вирішила зайти до Тетяни додому, поспілкуватись з  її батьками щодо негідної поведінки їх дочки. Стукала в двері, проте їх ніхто не відчинив. А ввечері, близько 19-ї год., Віталіна їхала автомобілем і побачила на вулиці Тетяну з матір'ю та маленькою дитиною. 

Вирішила підійти до них і розповісти матері про недостойну поведінку доньки. Розмови не вийшло, а розпочалася бійка. Віталіна в судовому засіданні розказувала, що Тетяна підбігла до неї, схопила за волосся та нанесла сильний удар в живіт. Віталіні, мовляв, довелося захищатися.  І якщо в результаті Тетяні могли бути заподіяні тілесні ушкодження, вони  жодним чином не нанесені умисно. Віталіна вказувала, що конфлікт фактично розпочала Тетяна. 

Тетяна теж виступила в суді і розповіла наступне. Зокрема, те, що знайома з Віталіною з 2008 року, на підприємстві у неї працювала до 2014 року. На той час стосунки між ними були нормальні. Згодом вони погіршились через те, що Віталіна звинуватила її в крадіжці грошей. В неділю 29 липня  2018 р. вона зустрілася з  Віталіною біля церкви. Віталіна погрожувала їй, штовхала, висловлювала претензії. А пізніше завітала додому, стукала в двері, лаялась, тому дверей Тетяна не відчинила. 

Ввечері Тетяна з матір'ю та трирічним сином прогулювались  по бульвару Лесі Українки, чекали, доки з роботи йтиме батько Тетяни. Помітили Віталіну, яка проїжджала поруч автомобілем. Віталіна зупинилась і підбігла до них, при цьому кричала, лаялась, штовхала матір. Коли хлопчик розплакався, Тетяна взяла його на руки. Тоді Віталіна пустила в хід кулаки.  "Я тримала на руках дитину та захищала її, тож тілесних ушкоджень у відповідь Віталіні не наносила", - пояснила Тетяна в суді. Тоді ж вона зателефонувала своєму батькові, який поспішив до рідних. Коли чоловік підійшов ближче, Віталіна почала ображати і його, тож довелося викликати поліцію. А завершилася вся історія  в травмпункті, оскільки Тетяна відчула різкий біль в місці нанесення ударів. Однак Віталіна не вгамувалась і біля лікарні, продовжуючи сваритися. Туди ж приїхала поліція.

 У ході судового розгляду, крім потерпілої та обвинуваченої,  суд заслухав свідків цих подій. В результаті розгляду справи суд дійшов висновку про доведеність факту скоєння обвинуваченою Віталіною  Приступою вказаного злочину через тривалі неприязні стосунки, які склались між нею та потерпілою Тетяною Карпук. 

Ковельський міськрайонний суд ухвалив визнати  винною Віталіну Приступу у вчиненні кримінального  правопорушення (злочину),  передбаченого ч.1 ст. 125  КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що відповідає 510 грн. 

Не погоджуючись з вироком суду, Віталіна Приступа подала апеляційну скаргу у Волинський апеляційний суд, в якій просила скасувати вирок, а кримінальне провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу злочину. Однак Волинський апеляційний суд апеляційну скаргу обвинуваченої залишив без задоволення, а вирок – без змін.

Наталія БЄЛИХ,

заступник керівника апарату Ковельського міськрайонного суду.

Ковельчанки  Віталіна Приступа та Тетяна Карпук уже кілька років конфліктували. Коли ж справа дійшла до бійки,  неприязні стосунки довелося з'ясовувати в суді (імена героїв публікації з етичних міркувань змінено).

Віталіну Приступу було обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.125 КК України –  умисне легке тілесне ушкодження.

В ході судового розгляду  обвинувачена свою винуватість у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та по суті пред'явленого  обвинувачення розповіла, що з потерпілою Тетяною Карпук протягом останніх років перебуває в неприязних відносинах через негативну поведінку останньої.

ххх

В 2007 році ковельчанка Віталіна Приступа разом з братом вирішили розпочати власний бізнес. Щоб придбати торговельний заклад, взяли кредит, почали працювати.  Через деякий час касиром була прийнята  Тетяна Карпук, яка трудилася на цій посаді до жовтня 2011 року,  згодом  була переведена на посаду бухгалтера. 

 

Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 986

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 454

Саме на цей, здавалося б, простий вислів звернула увагу, коли завітала на сторінку у Фейсбуці  ковельчанки Ольги Яренчук. Оля завжди дивувала мене своєю мудрістю, розумом, багатогранністю талантів та найбільше імпонувало те, що у цій  маленькій тендітній красуні живе справжня сильна особистість.

Своєю працею, силою волі, впевненістю у собі дівчина довела, що у світі немає  нічого неможливого. 

Серце переповнюється гордістю, адже  ковельська красуня здобула  титул "Міс Інтернет" під час Всеукраїнського конкурсу краси для дівчат з інвалідністю "Краса без обмежень-2019".

 Конкурс всеукраїнського значення  проходив в декілька етапів: спочатку у Краматорську, а тоді у Слов'янську, де відбувся його фінал. Дівчат з різних куточків України (10 областей) оцінювало високоповажне журі. Відбувалося оцінювання учасниць і шляхом інтернет-голосування. Конкурсантки демонстрували свої кулінарні таланти, хореографічні здібності, вміння позувати перед об'єктивами фото і відеокамер, дефілювати по подіуму. Мало значення й те, як вони спілкуються, як поводяться в тих чи інших ситуаціях, чи вміють гідно витримати конкуренцію.

…І ось Оля Яренчук  у рідному Ковелі. Відразу ж після потягу зустрілась з усіма, хто підтримував її під час участі у конкурсі, підтримує у житті.

В її очах — блиск, радість, переповнюють емоції.  Тепла зустріч красуні із друзями відбулася в  кафе "Маестро". Господиня закладу, відома громадська діячка Олена Місюра організувала щирий прийом. 

Привітати із здобуттям титулу "Міс Інтернет" прийшли представники  міської та районної ради, друзі з ГО "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", школярі с. Дубового на чолі із своєю наставницею Наталією Тхоржевською. 

Квіти, найкращі побажання Оля отримала від заступника міського голови Ігоря Прокопіва, голови районної ради Андрія Броїла, журналістів "Вістей Ковельщини". Особисто вітання для Ольги Яренчук передав директор СТзОВ газети "Вісті Ковельщини", Заслужений журналіст України Микола Вельма. 

Приємно було спостерігати за наставником Олі Володимиром Кравчуком, який по-батьківськи вболівав, постійно цікавився, як почувається його підопічна. Сипалось море компліментів і слів підтримки від учнів  з с. Дубового, які аж стрибали від радості, коли побачили свою подругу — красиву, усміхнену, із яскравою стрічкою переможниці.

Красуня-ковельчанка поділилася враженнями від поїздки та участі в конкурсі "Краса без обмежень-2019".

— Відверто кажучи, враження тільки позитивні, — розповідає О. Яренчук. — Щойно потяг прибув за місцем призначення,  звернула увагу, що для нас кругом є доступ. Інфраструктура облаштована так, що “візочники” без перешкод можуть заїхати до магазину, аптеки, будь-якого закладу. Мала нагоду поспілкуватись із мером Краматорська, який  передавав найщиріші вітання міському голові Олегу Кіндеру.

Серед конкурсанток відчувалась помітна напруга, але в результаті ми всі знайшли порозуміння і стали друзями. Вимоги були високими, але кожна учасниця старалась показати достойний результат. Ми їздили перевіряти інфраструктуру в інклюзивні садочки, реабілітаційні центри. Були приємно вражені від побаченого, адже відчувається, що для нас створено комфортні умови. Яскравим епізодом в пам'яті під час однією з перевірок залишиться знайомство з хлопчиком, у якого ДЦП, однак він ні на крок не відходив від мене, весь час горнувся, робив зі мною селфі. Мабуть, тому, що була одягнена в національний одяг. Особливо звертали увагу на мій віночок — справжній витвір мистецтва, який виготовила відома ковельська майстриня Інна Чонка.

Відверто кажучи, про те, що здобула перемогу, дізналася від свого наставника Володимира Кравчука, який перший привітав мене.

Це — наша спільна перемога, адже вболівали і  підтримували рідні, друзі, усі небайдужі. Я дуже щаслива і дякую усім за підтримку і незабутні емоції!

До слова. Ольга Яренчук працює прес-секретарем ГО "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", є позаштатним кореспондентом газет "Вісті Ковельщини", "Сила духу", "Благовіст", входить до складу збірної Волині з боча.

А ще хотілося б сказати декілька слів про її маму Олену Лисюк. Пані Олена — уособлення справжньої материнської любові, розуміння, колосальної  сили волі і духу! Спасибі Вам, пані Олено, за Ваші недоспані ночі, за те, що Ваша донька примножує славу нашого міста, за те, що Ви вмієте цінувати кожну мить у житті і дякувати за це Богу!

Світлана ТРОЦЮК.

Фото відділу внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому. 

 

Саме на цей, здавалося б, простий вислів звернула увагу, коли завітала на сторінку у Фейсбуці  ковельчанки Ольги Яренчук. Оля завжди дивувала мене своєю мудрістю, розумом, багатогранністю талантів та найбільше імпонувало те, що у цій  маленькій тендітній красуні живе справжня сильна особистість.

Своєю працею, силою волі, впевненістю у собі дівчина довела, що у світі немає  нічого неможливого. 

Серце переповнюється гордістю, адже  ковельська красуня здобула  титул "Міс Інтернет" під час Всеукраїнського конкурсу краси для дівчат з інвалідністю "Краса без обмежень-2019".

 Конкурс всеукраїнського значення  проходив в декілька етапів: спочатку у Краматорську, а тоді у Слов'янську, де відбувся його фінал. Дівчат з різних куточків України (10 областей) оцінювало високоповажне журі. Відбувалося оцінювання учасниць і шляхом інтернет-голосування. Конкурсантки демонстрували свої кулінарні таланти, хореографічні здібності, вміння позувати перед об'єктивами фото і відеокамер, дефілювати по подіуму. Мало значення й те, як вони спілкуються, як поводяться в тих чи інших ситуаціях, чи вміють гідно витримати конкуренцію.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 506

Гороскоп

з 16 по 22 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 453

У Ковельському МТМО  успішно проведено  трансплантацію нирки. Вперше таку операцію здійснено в Україні у лікарні районного рівня.

Новий орган отримала 34-річна пацієнтка з хронічною хворобою нирок V ст., яка 6 років отримувала сеанси гемодіалізу та 3 роки перебувала в черзі на трансплантацію нирки у Запоріжжі. Донором став її чоловік, який віддав свою нирку задля порятунку дружини. 

Трансплантація від живого донора – це подвійна відповідальність, адже забирається орган в абсолютно здорової людини, тому не можна допустити, щоб її здоров'я постраждало. Наразі подружжя почувається добре та вже будує плани на майбутнє.

19 вересня Ковельське МТМО (міське територіальне медичне об'єднання) отримало ліцензію для здійснення трансплантації органів. 

До сьогодні в Україні було лише п'ять центрів трансплантації, в яких у 2018 та 2019 роках було проведено лише невелику кількість трансплантацій нирок при потребі близько 3 тисяч подібних операцій на рік. 

Історія Ковельської лікарні доводить, що трансплантацію можна робити і у регіональних центрах, потужність яких потрібно розвивати спільно з місцевими органами влади.  

Ця трансплантація – результат великої і злагодженої роботи мультидисциплінарної команди: лікарів урологів, анестезіологів, хірургів, трансплант-координатора та юристів.

l

НА ЗНІМКУ: частина бригади медичних спеціалістів у складі Максима ОВЕЧКО, завідувача центру ендоурології, Михайла КАЛЕНІКОВА, завідувача відділу гемодіалізу, та Олександра ГОЛУБА, завідувача відділення ангіографії, котрі брали участь в операції з пересадки нирки. 

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

У Ковельському МТМО  успішно проведено  трансплантацію нирки. Вперше таку операцію здійснено в Україні у лікарні районного рівня.

Новий орган отримала 34-річна пацієнтка з хронічною хворобою нирок V ст., яка 6 років отримувала сеанси гемодіалізу та 3 роки перебувала в черзі на трансплантацію нирки у Запоріжжі. Донором став її чоловік, який віддав свою нирку задля порятунку дружини. 

Трансплантація від живого донора – це подвійна відповідальність, адже забирається орган в абсолютно здорової людини, тому не можна допустити, щоб її здоров'я постраждало. Наразі подружжя почувається добре та вже будує плани на майбутнє.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 587

Погода в Ковелі 

5 - 11 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 499