Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Галина була другою дитиною в родині Решетовських. Змалечку дітям прищеплювали любов до близьких, рідної землі, вчили поважати людей,  творити добро, гарно вчитись. 

Галина змалечку любила співати, а ще їй подобалось допомагати мамі, яка трудилася в колгоспі. Бувало, ненька збирається на роботу, а донечка біжить за нею вулицею, проводжає на роботу. Дуже засмучувалась, коли її не брали із собою, навіть плакала,  а на зворотній дорозі додому співала. Усі жартували, казали, що дівчинка так голос розвиває. 

Коли пішла до школи, Галина дуже полюбила першу вчительку Марію Лукашівну, яку завжди згадує з душевним теплом. Дівчина гарно вчилася, її поважали  у класі, дописувала до районної газети «Радянське Полісся», де з’являлись на світ її замітки про події що відбувалися у селі, життя школи, перші проби пера. Змалечку мріяла стати вчителем, брала активну участь у художній самодіяльності як в шкільні, так згодом і в студентські роки. 

У  далекі 70-ті, після закінчення Володимир-Волинського педучилища, під час навчання у Луцькому педінституті за спеціальністю «Вчитель початкових класів» Галина проходила практику у СШ № 3 в місті Ковелі. Разом з іншими студентками-практикантками майбутню вчительку поселили в гуртожитку, що діяв на базі навчального закладу. В цій же школі завгоспом працював Володимир Хомович, який на той час теж здобував вищу освіту в Львівському лісотехнічному інституті за спеціальністю «Інженер-лісотехнік». 

Вечорами Галина  дуже любила писати вірші. Та й можливість була для творчості, адже дівчата, з якими проживала в кімнаті, частенько ходили дивитись телевізор. І ось одного дня у дівчини зіпсувалась праска, і вона попросила, щоб подруги покликали завгоспа, аби він її відремонтував. Так і відбулись перша зустріч і знайомство двох молодих людей.  Володимир щовечора приходив до Галини, вони багато спілкувалися на різні цікаві теми, допомагав перевіряти учнівські зошити, виготовляти наочність, завжди підтримував. 

Галина Іванівна, щиро, з неприхованою посмішкою, зізнається, що коли вперше побачила свого Володю, то у неї мимоволі промайнула думка: «Це буде мій чоловік». Хлопець підкорив дівчину своєю добротою, працелюбністю, щирою вдачею, чесністю і порядністю. 

Восени 1973 року молоді люди побралися, згодом у них народилися діти. Спочатку – Руслана, пізніше – Оксана, а вже через дев’ять років – наймолодша донечка  Ірина.

Найщиріші і найтепліші спогади ювілярки про моменти, коли разом із чоловіком і донечками щонеділі збиралися разом біля телевізора, щоб подивитися казочки. До того часу дбайлива матуся і турботлива дружина випікала «смаколики». Печиво, пиріжки  були дуже смачними. 

Був час, коли і труднощі спіткали цю люблячу сім’ю: Галина Іванівна занедужала. Але завдяки підтримці і турботі Володимира Хомовича, любові донечок вдалося подолати тяжку недугу.

Втомлений, з роботи, люблячий чоловік прибігав до своєї Галинки у кімнату, зігрівав її, як Сонечко, був і є для неї в житті опорою, захистом, надією, сімейною силою. 

Й досі подружжя Шевчиків усе робить  разом.  Побудували власне сімейне гніздечко.  Виховали і дали путівку в життя трьом прекрасним донькам, які здобули вищі освіти і стали гарними людьми, підростають онуки – гордість і втіха дідуся й бабусі.

Галина Іванівна та Володимир Хомович виростили і  виховали  трьох доньок.  Можна без перебільшення сказати, що  недаремно вклали стільки сил, терпіння, мудрості у їх виховання.

Вони стали гідними людьми, а головне — перейняли найкращі риси характеру, мають власні сім’ї, їх поважають люди, адже все те добро і любов, які  мають в своїх  серцях  Володимир Хомович та Галина Іванівна діти віддають іншим. 

Галина Іванівна – справжня берегиня родинного вогнища, найкраща у світі бабуся. Щиро радіють їй онуки, коли приїздить  у гості разом із чоловіком, горнуться до неї, немов ластів’ята.  

Галина Іванівна сильна духом, щира і весела. А ще  — дуже  щаслива, адже 48 років поруч із нею найкращий, найтурботливіший чоловік Володимир Хомович, з яким  пережили чимало, зберегли  та  бережуть своє кохання до сьогодні. 

Кажуть, що любов – це єдине з Божественного дару, що є на Землі і що ми здатні відчувати. Без любові людина не почуває себе щасливою. Лише вона підтримує у нас вогник непідкупної щирості, відкриває дорогу, якою двоє йдуть назустріч один одному. 

Серце наповнюється  гордістю, адже моя перша вчителька Галина Іванівна разом із своїм чоловіком крокують дорогою кохання, співтворчості, співпереживання, взаємної гармонії впродовж майже 50 літ. Усі випробування кохані люди зустріли і пройшли сміливо й гідно, збудували свій дім так, щоб жилося в ньому весело і  радісно. Славиться він працьовитими руками, затишком, гостинністю, а нині повниться щебетом шістьох онуків.

Світлана ТРОЦЮК, випускниця 4-В класу 

1994 року ЗОШ № 11.

НА ФОТОСВІТЛИНАХ: Галина Іванівна ШЕВЧИК з чоловіком Володимиром Хомовичем; з онуками; у родинному колі.

Фото Олега СЛЮСАРЯ.

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 492

Не секрет, що наше здоров'я і настрій значною мірою залежать від того, що ми їмо. Восени важливо поповнити запас вітамінів і зміцнити імунітет в сезон холодів і застуд. В цьому допоможуть корисні компоненти осіннього раціону. То що найкраще їсти восени?

Гарбуз

Цей овоч багатий вітамінами А, С, групи В,  мікроелементами і живильними речовинами. Гарбуз — джерело дуже рідкісного вітаміну Т, що впливає на обмінні процеси в організмі.

Завдяки вмісту вітаміну А гарбуз корисний для очей. Великий вміст клітковини — плюс для травлення. А поєднання з низькою калорійністю робить її незамінною для тих, хто хоче схуднути.

Гарбуз має антиоксидантні, протизапальні властивості. Сприяє очищенню організму від шлаків, токсинів, надлишків холестерину, зміцнює стінки судин, сприятливо впливає на нервову систему. До того ж, з гарбуза можна приготувати безліч смачних страв — від  супів до десертів.

Баклажани

Баклажан містить клітковину, пектин, калій, кальцій, фосфор, залізо, магній, вітаміни С, В1, В2, В5, РР. Він допомагає виводити з організму зайву рідину, шлаки, холестерин, сприяє схудненню. Пектин, що міститься в баклажанах стимулює травлення і не дає застоюватися жовчі.

Яблука

Ці фрукти — справжня вітамінна бомба, джерело мінеральних речовин: заліза, калію, кальцію, магнію, натрію, фосфору, йоду, міді, нікелю, багаті пектином і клітковиною. Яблука зміцнюють імунну систему, нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту, мають протизапальну та протинабрякову дію, знижують рівень холестерину в крові. Вживаються в їжу як в свіжому вигляді, так і у вареному, тушкованому, сушеному, квашеному, моченому, служать компонентом різних страв.

Капуста

Це хороше джерело вітаміну С, хоча у міру зберігання його запас знижується. При цьому, у квашеній капусті цього вітаміну більше, ніж у свіжій. Крім того, капуста багата вітамінами К, РР, групи В і U.

Цей овоч корисний для роботи кишечника і нирок, для серцево-судинної системи, знижує рівень холестерину і зміцнює зуби, нігті і волосся.

Буряки

Буряк ефективно оздоровлює серце. Вміст у буряках певного співвідношення натрію і кальцію забезпечує нормальну циркуляцію крові і разом з цим — необхідне всім внутрішнім органам харчування. В буряках міститься більше 50% натрію і 5 % кальцію — саме в такій пропорції забезпечується краща розчинність кальцію в крові. Дана особливість засвоєння буряків позитивно впливає на стан кровоносних судин - вони стають краще захищеними від негативного процесу затвердіння судинної тканини, а також від підвищення артеріального тиску та інших порушень серцевої системи.

Горіхи

Всі горіхи багаті корисними ненасиченими жирами і розчинною клітковиною, що знижують рівень холестерину. Більшість горіхів — потужне джерело вітаміну Е, який є антиоксидантом і позитивно впливає на роботу статевої системи чоловіків і жінок. Горіхи багаті вітамінами А, С і групи В.

Але не забувайте, що горіхи досить калорійні, тому в день їх достатньо з'їдати не більше 50 грамів.

Шипшина

У плодах шипшини аскорбінової кислоти приблизно в 10 разів більше, ніж у ягодах чорної смородини, і в 50 разів більше, ніж у лимоні, в 60-70 разів більше, ніж у хвої сосни, ялини, ялиці або ялівцю. Відвар з плодів шипшини — це прекрасна профілактика простудних вірусних захворювань. Ефірні олії, що містяться в її пелюстках, справляють в'яжучу, бактерицидну та протизапальну дію. Чай із шипшини корисний при схудненні.

Обліпиха

Ці ягоди містять вітаміни А, С, групи В, Р, РР, Е, К, безліч мікроелементів, органічні кислоти, фосфоліпіди, флавоноїди та ін. Біологічно активні речовини в складі обліпихи роблять її профілактичним і лікувальним засобом.

Обліпиха застосовується при авітамінозі, зниженні імунітету, використовується для лікування ран, опіків, шкірних захворювань, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (але при зниженій кислотності шлунка), хвороб горла і стравоходу.

Солодкий (болгарський) перець

Містить вітаміни С, В1, В2, В6, РР, А, каротин, залізо, цинк, натрій, калій, фосфор, магній. Зміцнює імунітет, стимулює ріст волосся, роботу шлунка і підшлункової залози, зміцнює стінки судин, запобігає розвитку остеопорозу і анемії, знижує ризик утворення тромбів. Зелені та червоні плоди перцю вживають у свіжому і консервованому вигляді, фарширують м'ясом і овочами. Використовують у приготуванні лечо, як приправу для заправки супів, як гарнір до м'ясних страв, як інгредієнт різних соусів і салатів. 

Журавлина

В принципі, практично всі знають про те, що журавлина дуже корисна для імунітету, який восени потрібен, як ніколи. Крім цього, журавлина — так само, прекрасний антисептик, тому її рекомендується приймати під час будь-якого запального процесу в організмі. Крім цього, журавлина дуже добре впливає на шлунково-кишковий тракт.

Селера

Дієтичний продукт, калорійність якого — всього 18 ккал. Однаково корисні як корінь, так і стебла, і листя цього овоча. Він містить вітаміни С і А, U, вітаміни групи В, РР, Е, калій, кальцій, залізо, цинк, фосфор, магній, фолієву і нікотинову кислоти. Лідирує за змістом органічного натрію і селену. Поліпшує травлення, нормалізує артеріальний тиск. Корисна при ожирінні, нервових розладах, подагрі, ревматизмі, захворюваннях щитовидної залози.

Підготувала Світлана ЛЯШУК.

Не секрет, що наше здоров'я і настрій значною мірою залежать від того, що ми їмо. Восени важливо поповнити запас вітамінів і зміцнити імунітет в сезон холодів і застуд. В цьому допоможуть корисні компоненти осіннього раціону. То що найкраще їсти восени?

Цей овоч багатий вітамінами А, С, групи В,  мікроелементами і живильними речовинами. Гарбуз — джерело дуже рідкісного вітаміну Т, що впливає на обмінні процеси в організмі.

Завдяки вмісту вітаміну А гарбуз корисний для очей. Великий вміст клітковини — плюс для травлення. А поєднання з низькою калорійністю робить її незамінною для тих, хто хоче схуднути.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 657

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 296

Гороскоп

з 7 по 13 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 439

Далеко за межами Ковеля відомі творчі досягнення вихованців студії естрадного вокалу "Зорепад", які здобули багато блискучих перемог у різноманітних конкурсах і фестивалях. Під керівництвом Руслани і Дар’ї ШАЦЬКИХ юні артисти вибороли 80 звань  лауреатів та п'ять Гран-Прі.

У ці дні виповнюється 15 років студії. З цієї нагоди у суботу, 28 вересня ц. р., в Народному домі "Просвіта" о 16-й годині розпочнеться ювілейний концерт "Зорепаду" на який його організатори запрошують всіх бажаючих.

Фото з архіву студії “Зорепад”.

Далеко за межами Ковеля відомі творчі досягнення вихованців студії естрадного вокалу "Зорепад", які здобули багато блискучих перемог у різноманітних конкурсах і фестивалях. Під керівництвом Руслани і Дар’ї ШАЦЬКИХ юні артисти вибороли 80 звань  лауреатів та п'ять Гран-Прі.

У ці дні виповнюється 15 років студії. З цієї нагоди у суботу, 28 вересня ц. р., в Народному домі "Просвіта" о 16-й годині розпочнеться ювілейний концерт "Зорепаду" на який його організатори запрошують всіх бажаючих.

Фото з архіву студії “Зорепад”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 403

 Погода в Ковелі 

26 вересня – 2 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 502

17 вересня з нагоди Дня рятівника України  в Ковелі на площі Героїв Майдану вишикувався особовий склад трьох державних пожежно-рятувальних частин м. Ковеля та Ковельського району УДСНС у Волинській області: підрозділів ДПРЧ №19 та №4 м. Ковеля, а також ДПРЧ № 21 смт Голоби. 

З вітальним словом виступив перший заступник міського голови Михайло Гетьман, який передав рятівникам 17 комплектів спецодягу, придбаних за кошти міського бюджету.

Начальник Ковельського міськрайонного відділу управління ДСНС у Волинській області, підполковник служби цивільного захисту Володимир Войтанік зазначив у розмові з журналістами: 

– У підпорядкуванні ковельських рятівників нині перебуває 23  одиниці пожежної і спеціальної техніки. Техніка та обладнання постійно оновлюються. Сьогодні міська рада передала нам 17 комплектів спеціального бойового одягу, щоб пожежники почувалися безпечніше при ліквідації пожеж та інших надзвичайних ситуацій, за що ми щиро вдячні.

На площі того дня також проходила виставка спецтехніки, сил та засобів, які залучаються службою порятунку до виконання робіт з надання допомоги населенню.

Дорослі й присутні школярі із цікавістю розглядали спорядження вогнеборців, знайомилися з можливостями спецтехніки, ставили запитання й фотографувалися. Емоції переповнювали дітей, коли вони отримали можливість посидіти в кабіні пожежного автомобіля. 

Урочистості продовжилися в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка. Спочатку присутні переглянули фільм про історію створення пожежної частини в місті, робочі будні та героїчні здобутки ковельських рятівників.

Далі зі сцени винуватців свята привітали  секретар міської ради Віра Федосюк, голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман. 

Ряд представників цієї мужньої професії були нагороджені Подяками міського голови, Почесними грамотами райдержадміністрації та районної ради. Відбувся святковий концерт.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня рятівника України у Ковелі.

Фото з офіційного сайту міської ради.

17 вересня з нагоди Дня рятівника України  в Ковелі на площі Героїв Майдану вишикувався особовий склад трьох державних пожежно-рятувальних частин м. Ковеля та Ковельського району УДСНС у Волинській області: підрозділів ДПРЧ №19 та №4 м. Ковеля, а також ДПРЧ № 21 смт Голоби. 

З вітальним словом виступив перший заступник міського голови Михайло Гетьман, який передав рятівникам 17 комплектів спецодягу, придбаних за кошти міського бюджету.

Начальник Ковельського міськрайонного відділу управління ДСНС у Волинській області, підполковник служби цивільного захисту Володимир Войтанік зазначив у розмові з журналістами: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 628

Скільки знаю Дмитра Корнелюка, скільки не перестаю дивуватися його ініціативності, енергійності, неспокою душі. І те, що він вирішив назвати свою чергову книгу гарно й поетично — «Вогонь дерзання», презентація якої відбулась не так давно,  зовсім не випадково. Назва відповідає невгамовній натурі Дмитра Пилиповича, який постійно у творчому пошуку, нових планах і задумах, отому самому вогні дерзання, про який пише.

Без усякого перебільшення, ветеран освіти Волині, відомий громадський діяч, краєзнавець-історик зумів підняти такий пласт духовної «цілини» нашого краю, що не кожному це під силу. Він зумів зрушити з місця справу, яку ще зовсім недавно дехто вважав безнадійною. Мова йде про викладання основ християнського вчення в школах і навчальних закладах області. І не тільки зрушити, а й домогтися, щоб цінне починання отримало підтримку з боку влади, педагогічної громадськості, духовенства.

Пригадую, як наприкінці 90-х минулого століття до мене у службовий кабінет зайшов пан Дмитро. Без зайвих передмов сказав:

— Миколо Григоровичу! У мене є цікавий задум.

—  Ну, припустимо, без задумів ви жити не можете, — відповів я напівжартома-напівсерйозно. — І що ж ви надумали тепер?

— Хочу написати посібник для учнів та вчителів «Уроки християнської моралі». Прошу вас бути літературним редактором книги.

Я пильно подивився на Дмитра Пилиповича і запитав:

— А ви уявляєте, за яку важку справу беретеся? У вас вистачить сил, знань, уміння, щоб популярно викласти матеріал, який був би цікавим і дохідливим для вчителів та школярів?

— Думаю, що вистачить, — твердо сказав автор майбутньої книги.

І робота, як-то кажуть, закипіла. Взявся за неї Корнелюк обіруч. Не було такого тижня, щоб він не приносив мені на редагування один-два розділи рукопису.

Нарешті, праця добігла кінця, і в 1999 році навчальний посібник для середніх класів «Уроки християнської моралі» побачив світ. Через рік вийшло друге видання — виправлене і доповнене, яке пройшло експертизу МОН.

2003 року автор презентував нову працю – «Основи християнської етики», навчальний посібник вже для старших класів.

Але Дмитро Пилипович не обмежувався лише написанням і виданням згаданих книг. Заручившись підтримкою органів освіти, зумів налагодити читання курсу християнської етики і моралі в школах Волині. Його ініціатива подобалася далеко не всім чиновникам від освіти. Дехто вбачав у його діях порушення Конституції України, яка передбачає відокремлення Церкви від держави, а, отже, й від школи.

Та пан Дмитро зумів переконати найбільш запеклих своїх опонентів у тому, що християнське виховання дітей не тільки не суперечить засадам державного будівництва, а й всіляко сприяє йому, бо прищеплює молоді  риси активних будівничих цієї держави, вчить благочестю і високій моралі, з чим в країні   далеко не все гаразд.

У цих нотатках я не збираюся переповідати біографію Дмитра Пилиповича, бо вона добре відома його шанувальникам і однодумцям за попередніми працями, яких всього вийшло дев’ять. Лише нагадаю назви деяких з них: «Релігія і нове мислення», «П’ятидесятництво: історія, віровчення і сутність», «Духовне небо Волині», «Ковельщини славні імена», «Росіяни-москалі на чужій землі».

Хочу особливо наголосити на вмінні Дмитра Корнелюка глибоко аналізувати суспільно-політичну ситуацію в країні, бачити тенденції в її розвитку і якоюсь мірою передбачати їх перебіг в майбутньому. Саме він ще 1989 року опублікував у ковельській газеті «пророчу» статтю під заголовком «Релігія і нове мислення», якою фактично кинув виклик тодішній комуністичній ідеології, її носіям — партократам-ортодоксам не тільки Волині, але й усієї України. 

Головна думка статті: вистачить боротися з Богом і віруючими, бачити у них ворога. Найголовніше на переломних рубежах історії –   поважати світоглядні переконання один одного, за основу виховання брати християнські цінності, спільно будувати незалежну Українську державу.

Дмитро Пилипович один з перших (а, можливо, й перший) став пропагувати ідею створення єдиної Української Православної Церкви на шпальтах періодичних видань, в друкованих виданнях нашого краю. Ця тема була наскрізною у книзі «Наша віра, наша правда», що вийшла друком у 2009 році. Окремий її розділ було озаглавлено конкретно й рішуче: «Українській Помісній Церкві — бути!», а один з підрозділів — «Незалежній державі — незалежну Церкву».

На той час думки Дмитра Корнелюка, та ще й оприлюднені у книзі, розрахованої на масового читача, були досить сміливими. Автор розумів, що не всі його позицію поділяють, але висловив її відкрито й чесно. Логічним продовженням теми про необхідність об’єднання українського Православ’я, створення Незалежної Соборної Української Церкви стала книга «Росіяни-москалі на чужій землі» (2018 рік). Вихід її майже співпав з початком здобуття Українською Православною Церквою автокефалії.

Нині, як відомо, цей складний процес увійшов у практичну площину, про що й розповідає пан Дмитро у своїй десятій за рахунком книзі. Ця книга викликала великий інтерес у її читачів, людей, котрі бажають добра Україні та її народу, прагнуть жити в мирі і злагоді під Божим благословенням. Дмитра Корнелюка читають у Польщі, США, Канаді, Франції, Росії.

2 жовтня Дмитро Корнелюк,  його родина і друзі відзначатимуть ювілейну дату  в житті героя моєї розповіді – йому виповниться 85. І хоч, як правило, в пресі не прийнято називати вік людини у день її народження, думаю, що Дмитру Пилиповичу це аж ніяк не шкодить. На свої літа він виглядає досить симпатично, бадьоро і, як тепер кажуть, креативно. Дай, Боже, кожному з нас дожити до його літ і зберегти такі ж оптимізм, почуття гумору й віру у те, що все у нас буде добре.

Ювіляру хочемо подякувати за його важку, жертовну і самовіддану працю, позицію українського патріота, борця за торжество української національної ідеї.

А заодно — побажати активного довголіття, нових творчих удач, міцного здоров’я, миру, благополуччя, родинної злагоди.

Хай Господь допомагає Вам у всіх добрих справах і надалі!

Микола ВЕЛЬМА.

Скільки знаю Дмитра Корнелюка, скільки не перестаю дивуватися його ініціативності, енергійності, неспокою душі. І те, що він вирішив назвати свою чергову книгу гарно й поетично — «Вогонь дерзання», презентація якої відбулась не так давно,  зовсім не випадково. Назва відповідає невгамовній натурі Дмитра Пилиповича, який постійно у творчому пошуку, нових планах і задумах, отому самому вогні дерзання, про який пише.

Без усякого перебільшення, ветеран освіти Волині, відомий громадський діяч, краєзнавець-історик зумів підняти такий пласт духовної «цілини» нашого краю, що не кожному це під силу. Він зумів зрушити з місця справу, яку ще зовсім недавно дехто вважав безнадійною. Мова йде про викладання основ християнського вчення в школах і навчальних закладах області. І не тільки зрушити, а й домогтися, щоб цінне починання отримало підтримку з боку влади, педагогічної громадськості, духовенства.

Пригадую, як наприкінці 90-х минулого століття до мене у службовий кабінет зайшов пан Дмитро. Без зайвих передмов сказав:

— Миколо Григоровичу! У мене є цікавий задум.

—  Ну, припустимо, без задумів ви жити не можете, — відповів я напівжартома-напівсерйозно. — І що ж ви надумали тепер?

— Хочу написати посібник для учнів та вчителів «Уроки християнської моралі». Прошу вас бути літературним редактором книги.

Я пильно подивився на Дмитра Пилиповича і запитав:

— А ви уявляєте, за яку важку справу беретеся? У вас вистачить сил, знань, уміння, щоб популярно викласти матеріал, який був би цікавим і дохідливим для вчителів та школярів?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 699

"Мені завжди здавалось, що рай – це щось на кшталт бібліотеки", – зауважив один з найвидатніших письменників XX сторіччя Хорхе Луїс Борхес. Справді, чи є на Землі місце більш благодатне для душі, затишне, загадкове, романтичне й містичне? 

Безліч разів на день воно трансформується, стає то велелюдним перехрестям, то острівцем, де можна сховатись від суєтних буднів і відновити душевну рівновагу, то берегом Вічності, де чути відлуння голосів нашої історії, гартується громадянське суспільство й зростає нова генерація нашого роду. 

Сучасна бібліотека – це не просто книгозбірня, а й унікальний простір дбайливого зберігання й примноження знань для прийдешніх поколінь, безмежний інформаційний світ, відкритий для кожного. Щодня до нас приходять люди з найрізноманітнішими потребами – щоб попрацювати з підручником, послухати музику, переглянути газету й часопис, дізнатись новини й довідатись про літературні новинки, отримати офіційну інформацію з урядових джерел, ознайомитись з інтернет-ресурсами, надіслати електронного листа, скористатися скайп-зв'язком чи попрацювати з власним ноутбуком. 

Та сучасна бібліотека – це не тільки зібрання книжкових колекцій та технологічне оснащення, а й розмаїтий світ соціальних комунікацій, храм духовності, до якого завжди можна прийти в пошуках істини і розради, одна з точок опори, на якій будується простір культурного суспільства, держави. Це незмінне місце зустрічі всіх, кого вабить прекрасне, високе, вічне. Це – чудовий майданчик для спілкування, співпраці, взаємодії. 

Ми намагаємось бути цікавими і корисними користувачам різних вікових категорій – всім, хто в будь-якому віці прагне до знань, читання та спілкування – учням шкіл та ліцеїв,  студентам коледжів, слухачам Університету ІІІ віку. 

Один з найцікавіших напрямків діяльності – організація зустрічей наших краян з українськими та зарубіжними письменниками – справжньою духовною та інтелектуальною елітою суспільства. Бібліотека долучилась до Мережі Пунктів євроінтеграції, створених для покращення інформування про Європейський Союз, активізації участі громадськості в процесі євроінтеграції України. 

Приєднуємось до волонтерських та краєзнавчих проектів, які реалізують в нашому місті. Розвиваємо контакти з представниками української діаспори, уродженцями Волині, які зробили нашим читачам безцінні подарунки – книги, що складають джерельну базу наших історії та культури. Дарують нам свої домашні бібліотечки й багато ковельчан, за що ми їм щиро вдячні!

Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек вітаємо всіх, хто любить книгу й читання! Нагадуємо, що бібліотечні скарби, безмежні й загальнодоступні, чекають на тих, хто хоче духовно збагачуватись, розвиватись, зростати. 

А ще запрошуємо всіх взяти участь в неймовірно цікавих зустрічах, які відбудуться найближчим часом. 4 жовтня, о 15 год., нас відвідає з презентацією нового роману популярний серед читацького загалу письменник, мандрівник, інтелектуал Макс Кідрук. 5 жовтня, о 15 год., на свій творчий вечір нас запрошує киянка, наша землячка, поет-пісняр Ніна Бай. Сподіваємося, вони відкриють для нас нові грані людських талантів та почуттів, додадуть гарного настрою, бадьорості й оптимізму, як і всі нещодавні події нашого бібліотечного життя, що вже стали історією і промовляють до нас з численних світлин. 

Підготувала –

Ольга Бичковська,

бібліотекар 

Ковельської ЦРБ. 

На фотосвітлинах: урок радості, доброти, мудрості і надії від Ніни Горик та Оксани Кротюк; свою бібліотечку книг англійською мовою нам подарував старший інструктор Центру національно-патріотичного виховання Волинська Січ Дмитро Ткачук;   "Ми пам'ятаємо! Ми сильні! Ми переможемо! "Курсанти військового ліцею на вечорі-реквіємі до 85-х роковин Голодомору;  "Веселі та кмітливі обирають майбутнє". Бібліотечно-профорієнтаційний квест.

"Мені завжди здавалось, що рай – це щось на кшталт бібліотеки", – зауважив один з найвидатніших письменників XX сторіччя Хорхе Луїс Борхес. Справді, чи є на Землі місце більш благодатне для душі, затишне, загадкове, романтичне й містичне? 

Безліч разів на день воно трансформується, стає то велелюдним перехрестям, то острівцем, де можна сховатись від суєтних буднів і відновити душевну рівновагу, то берегом Вічності, де чути відлуння голосів нашої історії, гартується громадянське суспільство й зростає нова генерація нашого роду. 

Сучасна бібліотека – це не просто книгозбірня, а й унікальний простір дбайливого зберігання й примноження знань для прийдешніх поколінь, безмежний інформаційний світ, відкритий для кожного. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481

Заслуженому тренеру з Ковеля Федору Семенюку присвоїли звання Заслуженого працівника фізичної культури і спорту.

Президент України Володимир Зеленський з нагоди професійного свята – Дня фізичної культури і спорту, своїм указом відзначив тренера-викладача відділення Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності Федора Семенюка званням "Заслужений працівник фізичної культури і спорту України". 

Крім того, з нагоди професійного свята тренера відзначили й на місцевому рівні – Грамотами міського голови та Волинської ОДА.

Нагадаємо, що Федір Іванович Семенюк має звання Заслуженого тренера України з веслування на байдарках та каное, яке йому присвоїли у 2007 році.

"КовельPost".

l

Волинські митники у пункті пропуску Устилуг припинили спробу неоподаткованого ввезення на територію України 480 кг твердого сиру польського виробництва. 

Його намагався сховати у спеціально виготовлених ємностях водій рейсового автобуса "Грубешів-Володимир-Волинський", який проходив митний контроль у ніч з 13 на 14 вересня, – повідомляє на своїй сторінці у Фейсбук Державна фіскальна служба  у Волинській області.

l

Деруни з м'ясом, грибами, картоплею, картопляники древлянські, лицарські та навіть соціальні – так у Коростені на Житомирщині святкували нещодавно міжнародний фестиваль дерунів. 

Сотні туристів з'їхались, аби скуштувати страви за унікальними рецептами місцевих господинь. І не тільки, адже цьогоріч вперше деруни на фестивалі смажили навіть роботи.

Готувати деруни у Коростені – це вже справжня місцева традиція. На фестивалі були  будь-які, на кожний смак та гаманець. За рецептами норвежців, німців, поляків, козацькі, депутатські, древлянські тощо.

Картопляники тут смажать навіть роботи. Під час фестивалю хлопці з гуртка робототехніки презентували власну розробку – автоматичного деруняра Євстасія.

24tv.ua

l

Із  зменшенням тривалості світлового дня змінюються години завершення роботи Луцького зоопарку. Тож наразі у будні він працює з 10.00 до 18.00, у вихідні – до 19.00. Квитки перестають продавати за годину до завершення роботи.

Про це повідомили на сторінці зоопарку у Facebook. 

У повідомленні йдеться, що вартість квитків залишається наразі сталою – 60 грн. для дорослих, 40 грн. – для дітей. Малюки до 1 метра заввишки проходять безкоштовно. Є пільги для студентів та пенсіонерів – лише за пред'явлення посвідчення.

Із жовтня Луцький зоопарк  приймає замовлення на проведення екскурсій для організованих груп відвідувачів, але лише за умови попереднього запису за тел. 066-0743224 (Тетяна). Для дитячих колективів спецпропозиції: вартість квитка – 30 гривень, один дорослих на 10 діток проходить безкоштовно, як супроводжуючий.

Зібрала 

Світлана ЛЯШУК.

Заслуженому тренеру з Ковеля Федору Семенюку присвоїли звання Заслуженого працівника фізичної культури і спорту.

Президент України Володимир Зеленський з нагоди професійного свята – Дня фізичної культури і спорту, своїм указом відзначив тренера-викладача відділення Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності Федора Семенюка званням "Заслужений працівник фізичної культури і спорту України". 

Крім того, з нагоди професійного свята тренера відзначили й на місцевому рівні – Грамотами міського голови та Волинської ОДА.

Нагадаємо, що Федір Іванович Семенюк має звання Заслуженого тренера України з веслування на байдарках та каное, яке йому присвоїли у 2007 році.

"КовельPost".

ххх

Волинські митники у пункті пропуску Устилуг припинили спробу неоподаткованого ввезення на територію України 480 кг твердого сиру польського виробництва. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 378