"Як немає щастя змалку, то й не буде до останку" , –  гласить народна мудрість. Не бачила того щастя Ольга Яцик, не бачила і її донечка. Якось так складається по життю, що куди не кинься – скрізь нещасна доля.

Маму Оля не знає зовсім, адже коли вона померла,  їй було всього 10 місяців. 

– Мамі не можна було народжувати другу дитину, – розповідає Ольга Яцик.  – Її “розбив” інсульт, відняло правий бік. Паралізована промучилася 6 місяців  і померла. Дуже переживала, з ким лишаться її дві донечки,  як помре. Все просила перед смертю, щоб не давали дітей батькові. Старшенькій Любочці було всього два з половиною рочки, а Олюні – лише 10 місяців.

Діток мусила глядіти бабуся з дідусем, які проживали в Камінь-Каширському районі, у селі  Бронниці. Їм допомагала 2 роки  менша дочка, доки не вийшла заміж. Коли старшій Любі виповнилося 5 років, то її забрала тьотя Іра (батькова сестра) до себе в Люблинець, туди,  де проживав і тато дівчаток. У тітки своїх дітей не було, тож Любу гляділа, як свою дочку, влаштувала в дитячий садочок. Та й дитина бачилася з батьком (бо їхні квартири – в одному будинку)

– Я ніколи не знала материнської ласки, мені так її не вистачає усе життя, – зізнається жінка. – Коли виповнилося  10 років, померла бабуся, і я залишилася з двома дядьками- холостяками, яким було  по 30-35 років. Вони і вигодували мене. Сестричка жила в Люблинці з тіткою і батьком, а я з маминими братами. Отак і росла, як горох при дорозі.

Коли Оля закінчувала одинадцятий клас помер один із дядьків. Дівчина залишилася з другим дядьком. Отак удвох жили і хазяйнували у Бронниці. Дівчина добре вчилася  тож після закінчення школи поїхала в смт. Макарів Київської області  і вступила в медучилище. Там проживають батькові родичі, і старша сестра Люба вийшла туди заміж. Олі хотілося бути ближче до родини.      Дівчина, закінчивши медучилище, пішла працювати в макарівську лікарню. А згодом вступила в Переяслав- Хмельницький педуніверситет на вчителя біології (2,5 роки). Все ніби потрохи почало налагоджуватися, але сирітку доля переслідувала далі. На четвертому курсі навчання помер другий дядько, а через 2 роки – і батько. Дівчина залишилася круглою сиротою.

Маючи диплом педагога, Оля пішла вчителювати в Макарівську школу. Але тітка Ірина стала кликати племінницю  в Люблинець, де стояла порожня батькова двокімнатна квартира. Оля приїхала, влаштувалася працювати вихователем в Люблинецьку школу-інтернат. А згодом познайомилася з вчителем історії Андрієм Яциком з с. Підстир'я, за якого згодом вийшла заміж.

– Здавалося,  нарешті і мені доля усміхнулася, – з сумом розповідає жінка. – Але недовгим було моє щастя. Через півроку після одруження  воно розбилося в друзки, яке ні позбирати, ні склеїти.

...Той злощасний день навіки закарбувався в пам'яті Ольги. Молода мама народила донечку Валерію, але з малою вагою, тож мама і дитя, щоб набрало вагу, мусили лежати у Ковельській  дитячій лікарні. Маленькій Валерії виповнилося всього 9 днів, як вона теж стала сиротою.

– Мій чоловік працював вчителем історії у Скулинській школі, – розповідає Ольга Яцик.  – Разом із колективом і учнями Андрій відсвяткував День учителя, зателефонував  мені і повідомив, що приїде в лікарню до нас завтра. На серці була якась тривога, постійний неспокій. На телефон  аж о 2-й ночі надійшло повідомлення, що поповнено рахунок. Душа моя відчувала: щось не так.

Вранці Оля зателефонували чоловікові, але той не відповідав на дзвінок. Подзвонила до свекрухи –  трубку взяв свекор і каже:" Ми приїдемо до тебе і заберемо". 

– Думаю, чого  мене мають забирати з лікарні, коли дитя ще не набрало вагу? – пригадує Оля події того дня. – Колеги дзвонять мені з роботи і питають, як я себе почуваю, але ніхто нічого не каже, що сталося. Потім я зателефонувала до тьоті Іри (батькової сестри), але вона теж не могла вимовити і слова, а тільки плакала. Я зрозуміла, що щось трапилося з чоловіком. Ввечері свекри (одягнуті в чорне) приїхали до мене в лікарню і сповістили, що Андрій потрапив під машину. Земля кудись попливла  з-під ніг. Не хотілося вірити почутому. Сотні запитань "чому?" крутилися в голові. Чому у мене така нещасна доля? Чому моя донечка, якій від народження 9 днів, залишилась сиротою, ніколи не бачивши тата?

Чому?.. Чому?.. Чому?.. Ніхто не дасть відповіді  на ці запитання. Оля проводжала чоловіка в останню путь, а донечка була в лікарні. 

...Андрія Яцика батьки поховали  в рідному селі Підстир'я. В порожній батьковій квартирі проживають дві сирітки: мама і доня, яким так не вистачає чоловічої ласки і батьківського тепла. Добре, що свекри інколи приїжджають до Ольги, щоб побавитися  з онучкою, привозять гостинці Валерії, не лишають їх , підтримують. Оля теж їздить до них на свята у гості. Спілкується також із сестрою Любою. І лише для тьоті Ірини Оля залишається дочкою, яка її підтримує в усьому і не залишає.

Отака жіноча доля…

Галина ОЛІФЕРЧУК.

"Як немає щастя змалку, то й не буде до останку" , –  гласить народна мудрість. Не бачила того щастя Ольга Яцик, не бачила і її донечка. Якось так складається по життю, що куди не кинься – скрізь нещасна доля.

Маму Оля не знає зовсім, адже коли вона померла,  їй було всього 10 місяців. 

– Мамі не можна було народжувати другу дитину, – розповідає Ольга Яцик.  – Її “розбив” інсульт, відняло правий бік. Паралізована промучилася 6 місяців  і померла. Дуже переживала, з ким лишаться її дві донечки,  як помре. Все просила перед смертю, щоб не давали дітей батькові. Старшенькій Любочці було всього два з половиною рочки, а Олюні – лише 10 місяців.

Діток мусила глядіти бабуся з дідусем, які проживали в Камінь-Каширському районі, у селі  Бронниці. Їм допомагала 2 роки  менша дочка, доки не вийшла заміж.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 620

На початку січня в Україні запрацював єдиний сервіс реєстрації новонароджених "єМалятко". Його мета – скоротити бюрократичні процедури під час оформлення обов'язкових документів на дитину. Сервіс усуває необхідність ходити до державних установ та скорочує кількість необхідних заяв до однієї. У яких містах вже доступна послуга та які документи можна отримати за єдиним зверненням, дізнавались наші експерти. 

Які документи можна оформити?

У Мінцифрі кажуть, що перед запуском сервісу проаналізували міжнародний досвід надання послуг для батьків новонароджених. Зокрема, спирались на досвід Канади, Австралії та Нової Зеландії, які об'єднали від трьох до п'яти послуг в одну. Водночас українська команда пішла далі, об'єднавши десять послуг. 

Наразі за однією заявою батьки можуть отримати вісім послуг: державну реєстрацію народження, визначення походження дитини, реєстрацію місця проживання, призначення допомоги при народженні дитини, призначення допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях, реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, визначення належності новонародженої дитини до громадянства України, внесення інформації про новонароджену дитину до Єдиного державного демографічного реєстру з присвоєнням унікального номера запису в ньому.

Ще дві послуги – посвідчення багатодітної сім'ї та реєстрація дитини в електронній системі охорони здоров'я – мають запрацювати з квітня.

В уряді наголошують, що послуги сервісу "єМалятко" добровільні і безкоштовні за винятком реєстрації місця проживання дитини, адміністративний збір за яку складає 13,6 грн. 

За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, головна перевага сервісу – це економія часу молодих батьків.

"Скориставшись цією послугою, батьки немовляти вивільнять купу часу та сил від не дуже приємних і обтяжливих відвідин державних органів. Адже отримання послуг за однією заявою у межах "єМалятко" позбавляє громадян відвідин 11 установ, заповнення 37 документів, витрати 30 годин на ці відвідини та оформлення", – зауважує міністр.

Де і як отримати послугу?

Оскільки "єМалятко" – проєкт експериментальний і потребує тісної взаємодії з місцевими органами, підключення до нього відбувається поступово. Першим містом, де запрацював сервіс, став Харків. У  січні послуга з'явилась у Луцьку, Вінниці та Кривому Розі, пізніше приєднались Київ, Дніпро, Івано-Франківськ і Львів. 28 лютого сервіс запрацював у Одесі, Маріуполі, Рівному та Запоріжжі.

Наразі послуга доступна у пологових будинках, центрах з надання адміністративних послуг (ЦНАП) та органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) вказаних міст. До кінця року вона стане доступною онлайн, коли додаток "Дія" запрацює в повному обсязі. Батьки зможуть самостійно оформлювати заявку на отримання документів без допомоги адміністраторів.

"Найбільше нам допомагають у РАЦСі: вони приходять безпосередньо до породіль і надають цю послугу у палаті, якщо так зручно буде або у відповідному місці, обладнаному у пологовому будинку. Також ряд міст надає вже цю послугу в ЦНАПах, і вона буде безпосередньо доступна і в РАЦСах. Проте найбільше ми сподіваємось, що коли запуститься портал "Дія" в повному обсязі – ця послуга буде надаватись електронно, дома в ліжку – ви можете зайти на портал і отримати цю послугу", – пояснює заступник міністра цифрової трансформації Людмила Рабчинська.

Щоб скористатись сервісом, батькам необхідно звернутися до медпрацівника або адміністратора. З собою треба мати паспорти, податкові номери платників податків та медичну довідку про народження дитини від пологового будинку. Також для отримання допомоги при народженні потрібно надати реквізити банківського рахунку, на який здійснюватимуться виплати.

Подача заявки займає близько 10 хвилин. Свідоцтво про народження можна отримати вже наступного дня, документ про реєстрацію місця проживання – протягом десяти днів. Готові документи можна отримати або у місці подачі заяви, або поштою. 

За інформацією Кабміну, вже понад 1000 батьків скористалися сервісом. Якщо проєкт розвиватиметься за планом, реєстрація новонародженої дитини перестане бути обтяжливою бюрократією і повністю перейде у цифру. 

Оксана КОВАЛЬ.

На початку січня в Україні запрацював єдиний сервіс реєстрації новонароджених "єМалятко". Його мета – скоротити бюрократичні процедури під час оформлення обов'язкових документів на дитину. Сервіс усуває необхідність ходити до державних установ та скорочує кількість необхідних заяв до однієї. У яких містах вже доступна послуга та які документи можна отримати за єдиним зверненням, дізнавались наші експерти. 

У Мінцифрі кажуть, що перед запуском сервісу проаналізували міжнародний досвід надання послуг для батьків новонароджених. Зокрема, спирались на досвід Канади, Австралії та Нової Зеландії, які об'єднали від трьох до п'яти послуг в одну. Водночас українська команда пішла далі, об'єднавши десять послуг. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 361

У Ковельському фаховому промислово-економічному 

коледжі відбувся конкурс "Міс Коледж-2020"

У Ковельському фаховому промислово-економічному  коледжі відбувся конкурс "Міс Коледж-2020"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 462

Наприкінці минулого року редакція нашої газети оголосила фотоконкурс "Мій домашній улюбленець", за умовами якого нашим читачам варто було надіслати оригінальне фото свого домашнього улюбленця та розповісти про нього. 

Передбачалося, що журі визначить трьох переможців цього конкурсу, але наші читачі надіслали нам такі милі та харизматичні світлини своїх котиків, собачок, кроликів, папужок, що було вирішено нагородити пам'ятними призами шістьох  учасників. Отож, будемо знайомитись

Наприкінці минулого року редакція нашої газети оголосила фотоконкурс "Мій домашній улюбленець", за умовами якого нашим читачам варто було надіслати оригінальне фото свого домашнього улюбленця та розповісти про нього. 

Передбачалося, що журі визначить трьох переможців цього конкурсу, але наші читачі надіслали нам такі милі та харизматичні світлини своїх котиків, собачок, кроликів, папужок, що було вирішено нагородити пам'ятними призами шістьох  учасників. Отож, будемо знайомитись

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 917

24 лютого прикарпатському мольфару, уродженцю с. Верхній Ясенів Верховинського району Михайлу Нечаю виповнилося б 90 років. Михайло Михайлович загинув у 2011 році. Пропонуємо читачам інтерв'ю з мольфаром, записане у листопаді 2008 року.

– Пане Михайле, яку допомогу Ви надаєте людям?

– Я так жив, що у мене радості не було від народження і до сьогоднішнього дня. Я не маю поняття, що таке радість, бо її віддаю людям: сім'ї з'єдную, якщо чоловік залишив жінку, або навпаки – жінка чоловіка, алкоголікам допомагаю, аби прожили вік і перестали пити, наркоманам, аби в них не руйнувалися клітини мозку від наркотиків. Допомагаю на державній посаді опинитися людині і якщо ви простий спеціаліст, можу зробити вас начальником відділення. У мене слово сильніше кулі, бо слово було у Бога і Бог було слово і Господь сотворив із слова Всесвіт. Словом можна людину вбити, поранити, оздоровити і підняти на висоту його посади. Слово – це найсильніша зброя світу.

– Чи багато таких знахарів, як Ви, живе в Україні?

– Я зараз єдиний в Україні залишився – син знахарів, шаманів, мольфарів. Моя кров із Запорозької Січі з Хортиці. Мій пращур був брацлавським полковником – Данило Нечай. Їх було три величні постаті: Данило Нечай, Сірко і Байда Вишневецький. Моє прізвище звучить високо, бо я – з козацького роду. А сам народився на Гуцульщині у Карпатах.

– Чи можна Вас назвати звичайним екстрасенсом?

– Я знахар, чарівник, мольфар, володар білої магії, практик-психолог, практик-сексолог, практик-філософ і учитель вчителів магії. Я читаю лекції в академіях наук, університетах, інститутах професорам, доцентам по різних галузях науки. І я не є конкурентом тим екстрасенсам, які виступають по телевізору і махають руками, розказуючи, як вміють зцілювати сифіліс, СНІД, рак, знімають вінок безшлюбності у дівчат і старих холостяків і родову карму.

– А що таке родова карма?

– Вона лежить на людях, які до сьомого коліна караються за своїх родичів, що гріх зробили перед Богом. І коли така людина померла і не встигла в тілі спокутувати тут на землі гріх цей, то Господь передає його на її дітей, онуків і правнуків до сьомого коліна. І це називається родова карма, яку вони мають покутувати. Покутують по-різному: в тюрмах сидять, доробитися не годні, хвороби різні тримають, сім'ї розпадаються. Ненависть, поганство, лукавство – усе це якраз кара Божа родової карми.

–  Чи існує родова карма на цілому народі і як вона виявляється?

– Чому наш народ бідує? Ми родову карму несемо за великого повелителя християн Володимира Великого, який був язичником в Київській Русі і народ якого був язичницьким. Але вподобав він дочку грецького царя і попросив її руки. А грецький цар запропонував йому прийняти християнство. І він там прийняв це християнство і потім, коли приїхав на Київську Русь, на Дніпрі почав освячувати у християнство свої народи. І котрі відмовлялися приймати нову релігію, наказував воїнам голови їм відрубувати. І голови так падали від тулубів, як гарбузи. І Дніпро багряніло кров'ю свого народу. І за це Господь його тяжко покарав. У його синів, яким він передав свої землі, відібрав розум. Вони почали воювати між собою, ослабла Київська Русь, а дикі племена турки, татари, монголи дивилися заздрісним оком на нашу багату державу. Хати палили, дітей і старих вирізували, молодих дівчат і жінок забирали в гареми, і продавали в рабство, а хлопців вивчали на воїнів. І ці воїни були страшніші, гірші, як самі дикі народи. Їх називали яничарами.

– Тобто на українському народові лежить родова карма?

– Так і, починаючи від дітей Володимира Великого і до наших днів, ми несемо її. Ми ще її не спокутували і тому бідуємо. Чому наша держава така велика і багата, а ми все купуємо і випрошуємо, як ті старці? Це не винні ті люди, які панують над нами, це не винні ті, які катують нас, які обманюють. Це ми винні, бо кару несемо за те, що патріоти-язичники, які з материнським молоком увібрали в себе віру, не могли зрадити вірі предків своїх. А язичницька релігія – це є природа, а природа – це ми. І як ми її порушуємо, то і себе порушуємо. І вони поклонялися своїм богам і природі своїй: Сонцю, Місяцю, зорям, вогню, воді, повітрю і землі. А земля – наша мати. Вона нам все дала, що нам потрібно для існування і назад нас до себе забере. Чи ви б у повітрі помирали, чи ви у воді б потопали, чи на суші гинули, то ваше тіло буде до землі падати.

– А в що Ви вірите і що можете робити?

– Я поклоняюся матері- природі і як скажу, щоб завтрашній день був сонячним чи дощовим – він буде таким. Як градова хмара йде на село, то я її посилаю на ліси, на скали, на ріку, ні одної градинки не пущу на людське поле тоді, коли сади зацвітуть, коли городина піднімається на людських городах, коли на ланах хліб. Я цю хмарину посилаю на такі місця, де вона не пошкодить природі і урожаю людському.

У мене був випадок, коли я втрутився в закони природи. Це було на першій "Червоній руті" в Чернівцях, коли я кілька днів тримав над містом гарну погоду. Це не можна було проти волі природи робити. Проти Божої сили ніхто не може виступити, інакше буде тяжко покараним. Повені – це наша кара. Ми вирубали ліс, нищимо природу, а значить знищуємо самі себе. Подумайте, чи оплатилися ті гроші, за які ми ліс продавали, і збитки, які повені приносять людям.

– Чи можна навчитися стати мольфаром?

– Мольфари бувають родимі. Мені передала силу ще бабка моя, від неї благословення отримав на мольфарство.

– І як Ваша сила проявилася вперше?

– З семи років, коли вперше зміг зупинити кров. Ми з одним хлопцем пасли вівці і він отримав сонячний удар і кров з носа пішла так сильно, що прибігли і мама, і тато, прикладали компреси, але спинити не могли. А потім я випадково торкнувся і моментально кров засохла. Другий був випадок, коли я допомагав одному чоловікові пиляти дрова в лісі і він порізав вену, тоді я поклав руку на рану і все припинилося. Але я тоді не надав цьому значення, думав, що все випадково. І до армії цим не займався, бо соромився, що дівчата сміятимуться, що я бабів і дідів лікую. А вже після армії зрозумів, що така сила є в мені і що я можу допомагати людям.

– Але Ви допомагаєте людям не лише словами?

– Я глибоко знаю природу і своїми ногами усі ці гори пройшов. Кожну травинку знаю і розмовляю з нею, як з людиною. Все живе сотворіння – трави, води, повітря, земля – все нас розуміє і сприймає або негативно, або позитивно. І я відразу поклоняюся травинці і говорю: "Я прийшов до тебе, така-то травинко, називаючи по-імені, брати на спасення нещасних людей, полікувати їх здоров'я". І дві травинки залишаю, а третю забираю, бо якби одна засохла, то одна залишиться. Ви маєте право зірвати рослину і знищити тільки тоді, коли ви її своїми руками посадили.

– До вас приходять люди з різними бідами. Звідки ви знаєте, може їм Бог дав таку покуту, тоді знову виходить, що ви втручаєтеся у Його волю?

– Якщо біда зроблена людьми, тоді її знімаю і за це Бог мені гріха не припише. Якщо це родова покута, то я її зразу відчуваю. І людина сама зрозуміє, що я їй не допоміг. Це можна відвернути єдиним способом – щирою молитвою, серцем молячись. У 12-й годині ночі засвітити свічку, покласти іконку Матері Божої, стати на коліна, бити поклони і починати просити, аби вона змилосердилася і простила ті гріхи, які ви несете у своїм тілі. І треба молитися 12 ночей підряд. Але це має бути така молитва, щоб ви не чули жодного звуку поряд, а можна сказати, вийшли в другий вимір.

За матеріалами сайту pravda. if. ua.

24 лютого прикарпатському мольфару, уродженцю с. Верхній Ясенів Верховинського району Михайлу Нечаю виповнилося б 90 років. Михайло Михайлович загинув у 2011 році. Пропонуємо читачам інтерв'ю з мольфаром, записане у листопаді 2008 року.

– Пане Михайле, яку допомогу Ви надаєте людям?

– Я так жив, що у мене радості не було від народження і до сьогоднішнього дня. Я не маю поняття, що таке радість, бо її віддаю людям: сім'ї з'єдную, якщо чоловік залишив жінку, або навпаки – жінка чоловіка, алкоголікам допомагаю, аби прожили вік і перестали пити, наркоманам, аби в них не руйнувалися клітини мозку від наркотиків. Допомагаю на державній посаді опинитися людині і якщо ви простий спеціаліст, можу зробити вас начальником відділення. У мене слово сильніше кулі, бо слово було у Бога і Бог було слово і Господь сотворив із слова Всесвіт. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 487

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 396

Гороскоп

з 16 по 22 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 560

Гурт "АВІЯ" зібрав в собі талановитих учасників і однодумців, учнів навчально-виховного комплексу “ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 – колегіум” з різних класів і шкіл. Всі вони є учасниками шкільної студії естрадного співу "Зорецвіт" (керівник – талановитий, знаний в нашому місті, композитор-виконавець Олег Корнелюк). Назва гурту пішла від перших букв імен учасниць: Анна Валентюк, Валерія Василик, Ірина Гаврилюк, Яна Оксентюк. Чарівний спів гурту неодноразово звучав на міськрайонних  та обласних заходах. "АВІЯ"став у минулому році переможцем у конкурсі на краще написання та виконання обласного гімну позашкілля. Тепер на всіх заходах позашкілля в області звучить їхня пісня. Гурт працює над створенням нових пісень і композицій, а також над записом власного кліпу.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Гурт "АВІЯ" зібрав в собі талановитих учасників і однодумців, учнів навчально-виховного комплексу “ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 – колегіум” з різних класів і шкіл. Всі вони є учасниками шкільної студії естрадного співу "Зорецвіт" (керівник – талановитий, знаний в нашому місті, композитор-виконавець Олег Корнелюк). Назва гурту пішла від перших букв імен учасниць: Анна Валентюк, Валерія Василик, Ірина Гаврилюк, Яна Оксентюк. Чарівний спів гурту неодноразово звучав на міськрайонних  та обласних заходах. "АВІЯ"став у минулому році переможцем у конкурсі на краще написання та виконання обласного гімну позашкілля. Тепер на всіх заходах позашкілля в області звучить їхня пісня. Гурт працює над створенням нових пісень і композицій, а також над записом власного кліпу.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 451

Погода в Ковелі 

5 – 12 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 590

Спрощене звільнення працівників, понаднормова робота, зниження захисту матерів з маленькими дітьми – ці та багато інших "цікавих" новацій пропонує урядовий законопроєкт "Про працю". Зокрема, що стосуються робочого часу, відпустки, правил нарахування зарплати, роботи вдома та ін. Суперечок навколо цього законопроєкту сила-силенна: комусь він здається прогресивним і давно назрілим, а хтось його називає "рабським" і "неконституційним".

Так, зміни назріли давно, адже чинний Кодекс законів про працю – спадщина радянських часів: тоді влада керувала всім, а зараз втручатися в трудові відносини слід якомога менше, вважають реформатори. Норми Кодексу давно застаріли, і натомість автори законопроєкту пропонують нові – у сфері фрілансу, дистанційної або тимчасової роботи.

"Роботодавець має знайти людей, з якими йому добре працюється, так само, як і працівник. Для цього потрібно легко сходитися і легко розходитися", – коментує нові пропозиції Міністр економіки Тимофій Милованов.

Однак стосовно цього іншої думки в Міжнародній конфедерації профспілок, де вважають, що проєкт Закону "Про працю" позбавить працівників правового захисту, а профспілок – здатності їх захищати.

Норми про звільнення стали чи не найбільш дискусійними. Раніше лише працівник міг за власним бажанням припинити відносини з роботодавцем, повідомивши його про це за два тижні. Втім, коли у роботодавця виникало бажання звільнити працівника, в нього теж були певні інструменти – реорганізація підприємства, фіктивні скорочення, ретельний підрахунок запізнень та прогулів тощо. 

За нового Закону "Про працю" все відбуватиметься зрозуміліше і прозоріше,  – кажуть його розробники. Працівник може і не відпрацьовувати два тижні, які фігурують в тексті законопроєкту, якщо є "поважні причини". А от коли у роботодавця виникне бажання звільнити працівника, він може реалізувати його негайно. Він матиме право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником, попередивши його про це в термін від 15 до 90 днів залежно від періоду роботи. 

Роботодавець має право звільнити працівника день у день повідомленнями в меседжері або ж смс-кою, замінивши строки попередження грошовою компенсацією (а це, враховуючи рівень офіційних зарплат на більшості підприємств України, – не надто великі кошти). Окрім того, звільнити працівника можуть, якщо той порушив умови трудового договору двічі впродовж року. А от скільки разів може порушити договір роботодавець, перш, ніж працівник розірве цей договір, не згадується. 

Водночас в проєкті нового Закону є заборона звільняти працівників через дискримінацію чи помсту. Вводиться поняття "мобінг" (тобто цькування). У переліку заборон до дискримінації на робочому місці додали і дискримінацію вагітних. Їх так само, як і осіб, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною до трьох років, не можна звільняти.

При цьому поняття профспілок у законопроєкті відсутнє. Отже, не дивно, що чи не найбільше критики цей документ отримав саме з боку профспілок, які не брали участь у його підготовці. 

Але профспілки не ліквідують, – запевняє Міністр економіки Тимофій Милованов. Водночас, наполягає урядовець: "Робота профспілок має стати ефективнішою, ніж щорічна роздача подарунків до Нового року, видача обмеженої кількості путівок "для обраних" чи організація страйків "під запис явки усіх".

Серед інших нововведень передбачається обов'язкове укладання трудового договору як у письмовій, так і в електронній формі. До безстрокових та строкових договорів додаються короткостроковий, сезонний, з нефіксованим робочим часом, учнівський, з домашнім працівником. Отже, сторони зможуть домовлятися про будь-які умови праці. У людини з'явиться можливість офіційно працювати на кількох роботах. Таким чином в Уряді сподіваються на зниження безробіття. Нині за даними Мінекономіки, з 28,5 мільйонів українців працездатного віку легально працюють лише 12,8 мільйонів, тобто кожен другий.

Трудові книжки Кабінет Міністрів планує зробити цифровими.  

Працюємо, як і нині, не більше сорока годин на тиждень, але тривалість щоденної зміни, гнучкий робочий графік та дистанційна робота визначатимуться договором. Якщо зараз два вихідні на тиждень, то відповідно до запропонованого Закону "Про працю" можна буде залишити лише один на відпочинок. А замість стовідсоткової доплати за понаднормову працю платитимуть у п'ять разів менше.  

І це у той час, коли сьогодні світовим трендом є 4-денний робочий тиждень, який зараз тестують компанії в офісах по всьому світу. Менше працювати вже почали в Німеччині, Швеції, Новій Зеландії. Наприклад, фірма у Новій Зеландії, яка дозволила своїм працівникам працювати чотири дні на тиждень, а оплачувала їм п'ять днів, свідчить, що експеримент був успішним. Персонал працював над тим, де витрачає час даремно, і працював розумніше, а не важче.  

У нас же експериментують в іншому напрямку: працювати – більше, а платити – менше. 

Однак згідно з новим законопроєктом обіцяють залишити відпустку – 24 дні, гарантований державою розмір мінімальної заробітної плати, лікарняні, святкові неробочі дні.  

Отож, що він нам дасть – цей документ? Нові можливості чи обмеження? Цікавимось цим у ковельчан.

Сергій, торговий агент:

– Запропонований Закон не зможе захищати працівників. Тому що в ньому не передбачені профспілки. Людина залишатиметься один на один з роботодавцем.

Олександр, вчитель:

– Урядовий законопроєкт "Про працю" повністю суперечить трудовому законодавству. Насторожує, передусім, те, що він повністю нівелює права найманих працівників, натомість надає право роботодавцю звільнити людину або без її погодження навантажувати роботою, яку працівник не в змозі виконувати.

Олексій, машиніст: 

– Працівника можна звільнити день у день, надіславши смс-ку. Хіба таке ще є в якійсь країні? Як кажуть у американських фільмах: "Вас звільнено!". От і все. На сьогодні у нас є Кодекс законів про працю, який постійно доповнюється, якого можна реформувати, якщо виникає у цьому потреба.

Ганна, працює за кордоном:

– Не надто цікавилась цим. Лише знаю, що цей законопроєкт багато критикують. Але варто подумати також над тим, чи ефективно захищає права працівників нинішній Трудовий кодекс? Зараз часто оформлюють людей на пів ставки або взагалі на 25%. Таким чином керівники страхують себе перед Законом. Тому, на мою думку, Трудовий кодекс сьогодні не працює. Його треба змінювати і створювати нормальні умови для роботи.

Світлана, студентка: 

– Чула, що планують збільшити кількість робочих годин на тиждень. Думаю, це погано позначиться на результатах будь-якої роботи. А ще в договорі "Про працю" потрібно буде обумовлювати багато деталей стосовно того, як працювати. Наприклад, якщо це не прописано, то керівник може викликати працівника у будь-який час, хоч посеред ночі. І працівник буде зобов'язаний прийти на роботу. Якщо ж не погодиться – просто звільнять. І ніхто вас не захистить. 

Володимир, пенсіонер:

– Часи змінюються, і радянський Трудовий кодекс вже дуже застарів. Сьогодні працівник може не виконувати належним чином свою роботу, але звільнити його не можна, тому що у нього, наприклад, маленькі діти або ще якісь інші обставини. У результаті в когось розвалюється бізнес, у збитках підприємства, а через це страждають країна, її громадяни.

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.   

Спрощене звільнення працівників, понаднормова робота, зниження захисту матерів з маленькими дітьми – ці та багато інших "цікавих" новацій пропонує урядовий законопроєкт "Про працю". Зокрема, що стосуються робочого часу, відпустки, правил нарахування зарплати, роботи вдома та ін. Суперечок навколо цього законопроєкту сила-силенна: комусь він здається прогресивним і давно назрілим, а хтось його називає "рабським" і "неконституційним".

Так, зміни назріли давно, адже чинний Кодекс законів про працю – спадщина радянських часів: тоді влада керувала всім, а зараз втручатися в трудові відносини слід якомога менше, вважають реформатори. Норми Кодексу давно застаріли, і натомість автори законопроєкту пропонують нові – у сфері фрілансу, дистанційної або тимчасової роботи.

"Роботодавець має знайти людей, з якими йому добре працюється, так само, як і працівник. Для цього потрібно легко сходитися і легко розходитися", – коментує нові пропозиції Міністр економіки Тимофій Милованов.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1130