Нещодавно на базі Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" відбулося засідання Ковельської організації роботодавців, яку очолює директор підприємства Анатолій Понікарчук.

Головна мета зібрання – обговорити актуальні проблеми економіки, намітити шляхи їх розв’язання і разом з тим висловити свою позицію щодо "Маніфесту роботодавців України", прийнятого на ІІ з’їзді радою федерації.

Про важливість засідання засвідчує той факт, що на нього прибули міський голова Олег Кіндер та генеральний директор АТ "СКФ "Україна", голова Волинського обласного об’єднання організації роботодавців та заступник голови ради федерації роботодавців України Володимир Цибульський.

Приємним заспівом поважного зібрання стало нагородження Анатолія Понікарчука Почесним знаком ради федерації України "За заслуги". Скажемо відверто: нагорода цілком заслужена. Підприємство ТОВ "Волинь-Кальвіс" успішно працює в сфері виробництва твердопаливних котлів уже багато років. Його продукція конкурентоспроможна не тільки в Україні, але й на європейському ринку. До організації роботодавців тягнуться представники бізнесу різних рівнів. Анатолій Миронович займає активну громадянську позицію, виявляє наполегливість, вміння, творчий хист у розвитку важливого для держави виробництва. Немало добрих справ зроблено для міста. 

Словом квіти, вітальні листи, теплі слова поздоровлень і висока нагорода Анатолія Понікарчука створили щиру, невимушену, майже родинну атмосферу.

l

З розлогим аналізом економічної ситуації в Україні виступив Володимир Цибульський. Найперше він ознайомив присутніх з роботою свого товариства. Зважаючи на те, що підприємство успішно працює, має надійні позиції на світовому ринку, доречно ознайомити читача із окремими показниками, які свідчать, що не все так погано у нашому українському домі.

На АТ "СКФ "Україна" працює 1350 робітників, спеціалістів високого класу. У 1991 році кількість працівників становила 6200 чоловік. Проте продукції у фізичному вимірі тут випускають нині значно більше. Валовий дохід – понад 2 мільярди гривень. Податків у державну казну сплачено у 2018 році 418 млн. гривень. 

97 відсотків продукції експортують за кордон: в країни ЄС, США, Японію та інші. Високотехнологічне виробництво забезпечує стабільність роботи і знімає проблему плинності кадрів, особливо за кордон. Середня зарплата працюючих – 15,8 тис. грн.

Що не кажіть, а результати втішні.

l

Федерація роботодавців України презентує себе у всіх промислово-виробничих структурах держави. До неї увійшло  850 великих і малих підприємств України. Це – 70 відсотків ВВП від загального економічного потенціалу. На цих підприємствах трудиться більше 5 мільйонів найманих працівників.

Головний лейтмотив роботи з’їзду федерації – це виведення економіки країни на вищий рівень. Сьогодні світова економіка знаходиться в пригальмованому стані через торгово-економічні війни США з Китаєм та Євросоюзом. Ця нестабільність особливо вразлива для України. 

Слід відзначити, що після економічного провалу 2014 - 2015 р. р. Уряду України дещо стабілізували кризову ситуацію: 12 кварталів підряд зростання ВВП зафіксовано на позначці 3,3 відсотка з "плюсом". Але щоб припинити загальне відставання, необхідне зростання не менше 7% ВВП. Експорт країни у 2018 році знизився порівняно із 2013 роком на 8 відсотків. (Мусимо не забувати, що у 2018 році країна працювала без потужних промислових центрів Донецька, Луганська і Криму – авт.).

Ми відстаємо в економічному розвитку не тільки від Польщі, але й від Болгарії та Румунії. Головний недолік економічної політики – споживання, а не інвестування виробництва.

Піраміда запозичень зростає і у 2018 році склала 10 мільярдів американських доларів. Борг порівняно з 2014 роком зріс у 4 рази! В минулому році, за даними Світового банку, в Україну надійшло 14 мільярдів доларів, переказаних нашими земляками. А це 12% від рівня всього ВВП. Така політика та збільшення імпорту призводить до занепаду власного виробництва. Це "вбиває" промисловість. Деіндустріалізація триває вже не перший рік. Потрібні злагоджені дії Уряду, федерації і провідних підприємств країни. Разом з тим необхідно враховувати всі ризики. 

Коли у 2014 році підписували Асоціацію з ЄС (за прем’єрства А. Яценюка), в додатках було допущено грубі помилки. Тому сьогодні імпорт в Україну не обмежений, а ліміт експорту до наших західних сусідів вичерпується вже у першому кварталі.

Доповідач наголосив на позитивному ефекті децентралізації. Разом з тим, потрібні нові підходи до співпраці  із податковими структурами, Антимонопольним комітетом, митною службою.

Не менш важлива підготовка високопрофесійних кадрів для промислових підприємств. Зазначено, що налагоджена активна співпраця із німцями, де навчаються наші молоді українці. Більше того, центр професійно-технічної освіти отримав із Німеччини найсучасніше обладання для навчання новим професіям на суму 5 мільйонів доларів.

Федерація роботодавців виступає як генератор нових ідей, готова ними ділитися, допомагати втілювати передові інновації в життя. Тривожить те, що влада на своїй вершині залишається, ніби на далекому від цих проблем острові. Тільки 2 кандидати в Президенти задекларували свою співпрацю із Федерацією роботодавців.

l

"Маніфест роботодавців України" – це своєрідна декларація намірів. Ось деякі головні його пункти: "Розуміючи, що успішну країну можна побудувати лише спільними зусиллями бізнесу, влади та громадськості через реалізацію прискореного економічного розвитку"… "ставимо перед собою наступні завдання":

– зупинення депопуляції та міграції і створення до 2030 року 2 млн. високопродуктивних робочих місць;

– підвищення темпів зростання економіки не нижче 7 % у середньорічному вимірі за період 2020 - 2030 р. р.;

– поступальне збільшення частки переробної промисловості у ВВП з 12,4 % до 25 %;

– щорічне збільшення експорту українських товарів на рівні не нижче 10 % щорічно;

– використання інвестиційних ресурсів держави для розвитку національної економіки шляхом реалізації ідеї "Купуй українське";

– запровадження інвестиційних стимулів;

– надання підприємствам державного сектора економіки доступу до дешевих кредитних ресурсів (зниження облікової ставки НБУ до 4-5%);

– проведення аудиту ключових міжнародних економічних угод та    зобов’язань України".

Ці та інші вищезгадані завдання свідчать, що у роботодавців болить серце Україною. А це значить, що, незважаючи на війну, результати виборів, є надія на успішне майбутнє. При цьому вектор руху має бути спрямований на високопродуктивне виробництво. 

На зустрічі з роботодавцями Олег Кіндер зупинився на проблемах енергетичного забезпечення. Скажімо, збільшення видобування торфу на Волині, а запаси його вражаючі, дасть поштовх до розвитку підприємства "Волинь-Кальвіс", а разом з тим збільшення робочих місць, додаткових надходжень в бюджет міста у вигляді податків.

Анатолій Понікарчук наголосив на успішній співпраці з підприємствами, членами організації роботодавців міста. Разом з тим, подякував Олегу Кіндеру та Володимиру Цибульському за плідну співпрацю.

І, нарешті, від приємного заспіву до не менш приємного фіналу. 10 квітня ц. р. Анатолій Миронович відзначив ювілей зрілості, мудрості та життєвого досвіду. Тож адресую йому такі поетичні рядки:

Все життя у борні, де любов

 і метал,

Де служіння на благо простої

 людини.

Інженерний запал –

 підкоряється сталь.

Будь щасливий добром, що

 квітчається нині!

Дні й роки – це не вимір 

життя. 

Життєдайний вогонь 

із своєї свічі

Передай без вагань 

в майбуття!

Хай щастить і Анатолію Понікарчуку, і всім тямущим господарникам, які ділом, а не тільки словом зміцнюють економіку України! В цьому – наша сила, надія на краще, впевненість у майбутньому держави.

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Нещодавно на базі Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" відбулося засідання Ковельської організації роботодавців, яку очолює директор підприємства Анатолій Понікарчук.

Головна мета зібрання – обговорити актуальні проблеми економіки, намітити шляхи їх розв’язання і разом з тим висловити свою позицію щодо "Маніфесту роботодавців України", прийнятого на ІІ з’їзді радою федерації.

Про важливість засідання засвідчує той факт, що на нього прибули міський голова Олег Кіндер та генеральний директор АТ "СКФ "Україна", голова Волинського обласного об’єднання організації роботодавців та заступник голови ради федерації роботодавців України Володимир Цибульський.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 611

25 квітня ц. р. відбулася п'ятдесята сесія Ковельської міської ради, яка традиційно розпочалася з озвучення депутатських запитів та звернень. 

Обранці громади підтримали депутатські запити Геннадія Кіндера, котрий в одному з них просив надати інформацію щодо виконання Програми поводження з безпритульними тваринами у м. Ковелі на 2016 - 2019 роки та дане питання внести на розгляд травневої сесії міської ради.

Геннадій Олексійович порушив питання щодо ситуації, що склалася між споживачами та постачальниками електроенергії у м. Ковелі. Людей не задовольняє позиція "Волиньобленерго", адже щоб отримати електроенергію, вони повинні за власні кошти провести повітряну лінію, поставити підстанцію та ін.

– В районі вул. Кришталевої та Грінченка є вже збудовані будинки, а електрикою люди користуються, підключившись до сусідів. Максимальну потужність до новобудов дають лише 8 кВт, яка для звичайних потреб є мізерною, – зазначив Г. Кіндер. – Рішенням Ковельської міської ради були виділені земельні ділянки учасникам АТО для житлової забудови в районі вул. Лісової, Луцької, Сурикова, Зарічної, Зерова, Паркової. Переважна більшість цих людей мають державні акти на ці земельні ділянки, але відсутність електрики не дає можливості вдаватися до будь-яких наступних дій, особливо, що стосується будівництва. 

Найгостріше це питання постало по вул. Лісовій, де до нового масиву додається старий житловий фонд, який налічує понад 37 абонентів. Все постачання електроенергії йде через Ковельський держлісгосп, якому на сьогодні заборонено продавати електроенергію для населення. Підприємство купує електроенергію за комерційними цінами, тому змушене за цією ж ціною віддавати її населенню.  

На думку депутата, оптимальним вирішенням цієї проблеми є прискорення будівництва повітряної лінії та підстанції для нового житлового масиву, приєднавши до збудованої лінії існуючу стару забудову. Для цього просив передбачити в бюджеті міста близько 3 млн. грн.

Ще один запит депутата стосувався роботи виконавчого комітету з розгляду депутатських запитів та звернень, адже, як він пояснив, вони не завжди приймаються до уваги, не дотримуються передбачені законодавством терміни надання відповідей тощо. Тому попросив поінформувати про те, як діяти депутатам, якщо їхні звернення ігнорують і яку відповідальність нестимуть працівники виконавчого комітету за ці порушення.

Ігор Пініс цікавився перебігом будівництва водогону для мікрорайону Ковель-ІІ та остаточними термінами виконання даних робіт. 

Заступник міського голови Андрій Товстига поінформував про те, що після травневих свят, отримавши сертифікат готовності мереж до експлуатації, буде підготовлене розпорядження міського голови про передачу цих мереж на баланс Ковельського водоканалу.

У своєму зверненні Ірина Роїк попросила зобов'язати відповідні комунальні служби провести інвентаризацію зупинок громадського автотранспорту у місті, а також привести їх до належного естетичного вигляду. Зокрема, вона звернула увагу на зупинки, що знаходяться біля магазину "Вечірній" та швейної фабрики. 

Окрім того, депутати підтримали запити Вадима Клімука, до якого, зокрема, звернулися мешканці міста, в тому числі багатоповерхового будинку по вул. Косачів, 1, з приводу їхніх взаємовідносин з підприємством "Волиньгаз" щодо заміни центральних кранів у під'їздах, які знаходяться в аварійному стані. Справа в тім, що представники "Волиньгазу" відмовляються замінювати крани за свій кошт, повідомляючи про те, що закуповувати їх повинні самі мешканці чи органи місцевого самоврядування. 

Враховуючи аварійну небезпеку, яка виникає при цьому і може призвести до витоку газу, надзвичайної ситуації та вибуху, депутат просив вжити заходи щодо встановлення відповідальних осіб та негайного вирішення питання по заміні кранів газопостачання в багатоповерхових будинках, що знаходяться в аварійному стані.

Інший запит депутата – щодо необхідності встановлення сферичного дорожнього дзеркала на перехресті вул. Косачів-Театральна, на що просив передбачити в бюджеті міста 3 тис. грн.

З приводу  ремонтів доріг по вул. Луцькій, Чубинського-Вербицького, а також прибудинкової території по вул. Грушевського, 7   говорили Андрій Мілінчук,  Олександр Артишук та Олександр Місяць.

Галина Стасюк через депутатський запит попросила віднайти у міському бюджеті 50 тисяч гривень на видання книги пам'яті, присвяченої загиблим в АТО воїнам Ковельщини.

Заступник міського голови Ігор Прокопів повідомив про те, що виконавчий комітет має певні напрацювання в цьому напрямку. Зокрема, проводилися зустрічі з представниками спілки АТО, громадськими активістами, в тому числі з ініціатором видання цієї книги, головою Ковельської ГО "Союз Українок" Оленою Місюрою, є відповідні домовленості з бойовими побратимами загиблих бійців та їхніми сім’ями  стосовно надання інформації. Отож, після того, як визначиться обсяг книги, буде визначено й необхідну для її видання суму. Зважаючи на це, обранці міської громади запит колеги не підтримали.

l

В ході сесійного засідання було розглянуто понад 70 питань порядку денного. З-поміж іншого йшлося про підсумки виконання міського бюджету за перший квартал 2019 року, про що інформують на сайті Ковельської міської ради. 

За цей період загальний обсяг доходів становить 216 мільйонів 740 тисяч гривень. Власні надходження загального фонду – 91 мільйон 265 тисяч. Рівень виконання затвердженого показника – 108,9 %, понад план залучено - 7 мільйонів 476 тисяч гривень. Ці надходження будуть спрямовані на розвиток міста. 

Депутати затвердили відповідні зміни до головного кошторису.

Зокрема, майже 5 з половиною мільйонів гривень буде додано на будівництво, реконструкцію та ремонт об'єктів комунального господарства.

За ці кошти планують здійснити капітальний ремонт доріг на вулицях Симоненка та Мічуріна, прибудинкових територій на Володимирській, 85 та 40 років Перемоги, 17, 

Фінанси також використають на ремонт мережі водовідведення на вул. Ярослава Мудрого та ремонт ліфтів у будинках на Володимирській, 99, Чайковського, 9-А та Незалежності,108. 

Також додаткові кошти отримають заклади охорони здоров'я, освіти, фізичної культури та спорту.

На засіданні було розглянуто понад 40 питань щодо регулювання земельних відносин в місті. Вони стосуються надання дозволів на складання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, індивідуальних гаражів, садівництва, затвердження проектів землеустрою, договорів оренди землі, її власності та прав користування тощо. Затверджено протоколи засідань комісії по розподілу земельних ділянок між учасниками АТО та погоджено внесення даних до єдиного реєстру учасників АТО, розглянуто заяви й звернення.

Прийнято ряд рішень з містобудівних питань.

Депутати погодили внесення змін до Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2019- 2021 роки. Йдеться про включення до її фінансових ресурсів додаткових коштів депутатського фонду для матеріальної підтримки виборців.

l

У "Різному" виступив начальник Ковельського МРВ УДСНС України у Волинській області Володимир Войтанік, котрий повідомив про те, що за результатами перевірок на предмет виконання правил пожежної безпеки в приміщенні сесійної зали, які проводяться очолюваною ним службою з 2017 року, до цього часу залишаються невиконаними окремі пункти вручених приписів та актів. 

– Основним з порушень правил пожежної безпеки, а також вимог державних будівельних норм є відсутність другого евакуаційного виходу з приміщення сесійного залу та другого евакуаційного виходу  з другого поверху, де знаходиться це приміщення,  – сказав Володимир Войтанік, а також поінформував про те, що у результаті останньої перевірки, проведеної 16 квітня ц. р., надано термін до 25 вересня  2019 року виконати вказані заходи (при наявності в залі 50 і більше чоловік дане приміщення повинно бути забезпечене двома евакуаційними виходами). 

Отже, як зазначив керівник місцевої рятувальної служби, існує два варіанти вирішення цього питання – обмежити в сесійній залі присутність людей до 50 осіб або ж облаштувати другий евакуаційний вихід з приміщення сесійного залу.

Вікторія ЗІНЧУК.

l

На сесійному засіданні міської ради депутати прийняли важливе для кількох громад рішення – надали згоду на добровільне приєднання Ружинської сільської територіальної громади Турійського району до міста Ковеля. 

Воно було ухвалене у зв'язку зі зверненням Ружинського сільського голови Галини Дишлюк від імені депутатів  та мешканців сіл Ружина, Клевецька та Городильця. До слова, на Волині це буде  єдина ОТГ з містом обласного значення.

 Що отримають громади, об'єднавшись в одну територіальну одиницю? На це питання відповідає депутат міської ради Андрій Мілінчук.

– Насамперед, громади  сіл  матимуть державне фінансування, якого раніше не отримували. Впродовж наступних п'яти років з Державного бюджету сільська громада, яка приєдналася до Ковеля, отримуватиме на свій розвиток орієнтовно від 500 тис. грн. до 1 млн. грн. в рік (це залежить від кількості населення). Ці гроші вони зможуть використати на ремонт доріг, вуличне освітлення, влаштування парків, спортивних майданчиків, стадіонів, ремонт навчальних закладів, бібліотек та ін., – пояснив Андрій Валерійович.

Варто зауважити, що державні гроші отримають лише ті громади, які об'єднаються у 2019 році. Кошти надходитимуть у бюджет Ковеля, але з цільовим використанням – лише для сільської місцевості. Місто цих коштів на свої потреби використати не зможе. Що отримає місто? 

– Якихось певних доходів від приєднання сіл Ковель наразі не матиме, – каже Андрій Мілінчук. – Але отримає можливість розвиватися. Ковель займає площу 47 кв. км, та має 70 тисяч населення. У  перспективі, маючи нові території, можливостей для розвитку і розбудови стає більше. Ми зможемо залучати інвесторів для будівництва нових об'єктів. Крім того, новостворені ОТГ матимуть право отримати від держави у своє управління землі поза межами населених пунктів, які нині є у віданні Держгеокадастру. Це дозволить розробити новий Генплан та врахувати будівництво промислових і житлових зон. А відтак, надати земельні ділянки громадянам, зокрема й учасникам АТО та ООС.

До прикладу, яку ми маємо ситуацію з  Луцьком? Навколо нього уже створені об'єднані територіальні громади. Маючи площу 42 кв. км  і 215 тисяч населення, територіально Луцьк уже не має можливості розширити свої межі.

Є ще один позитивний момент, на який розраховують сільські мешканці. Ружинська громада має проблему транспортного сполучення. Питання проведення конкурсів на забезпечення пасажирських перевезень громадським транспортом вирішується на обласному рівні – Волинською ОДА. Приєднавшись до міста, це  можна буде вирішити на місцевому рівні. Ковель зможе самостійно проводити відповідні тендери на визначення перевізників на маршрути у межах своєї громади. 

Крім того, у 2020 році на чергових місцевих виборах мешканці Ружина, Клевецька та Городильця братимуть участь у виборах міського голови Ковеля та депутатів міської ради. Вони матимуть змогу балотуватися також. У своїй сільській громаді обиратимуть старосту, який входитиме до складу виконкому. Число депутатів у раді залишиться незмінним – 36, оскільки залежить від кількості мешканців територіальної одиниці.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків 

з громадськістю міськвиконкому.

 

  

25 квітня ц. р. відбулася п'ятдесята сесія Ковельської міської ради, яка традиційно розпочалася з озвучення депутатських запитів та звернень. 

Обранці громади підтримали депутатські запити Геннадія Кіндера, котрий в одному з них просив надати інформацію щодо виконання Програми поводження з безпритульними тваринами у м. Ковелі на 2016 - 2019 роки та дане питання внести на розгляд травневої сесії міської ради.

Геннадій Олексійович порушив питання щодо ситуації, що склалася між споживачами та постачальниками електроенергії у м. Ковелі. Людей не задовольняє позиція "Волиньобленерго", адже щоб отримати електроенергію, вони повинні за власні кошти провести повітряну лінію, поставити підстанцію та ін.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1016

Творчий шлях Тараса Шевченка розпочався з малювання. Ще будучи маленьким, він не розлучався з крейдою та вугільцем і при першій можливості  малював. На це звернули увагу дорослі, які віддали його в наймити до малярів для освіти. Але коли досяг 14 років, хлопця зробили козачком генерал-лейтенанта  Енгельгардта, який також помітив здібність  до малювання й віддав Тараса вчитися у досвідченого майстра (можливо, Яна Рустемаса). 

Згодом Енгельгардт переїжджає жити до Петербурга й бере з собою 17-річного Тараса. Столична українська діаспора митців доброзичливо прийняла в своє коло молодого художника і допомагає йому в вивченні мистецтва малюнка. 25 квітня 1838 року Тарас став вільною людиною.

На цьому емоційному  піднесенні  він з великою жадобою починає здобувати знання. Його можна було зустріти на лекціях в академії, театрі, музеї. Багато читає, і в ньому пробуджується талант поета – пише вірші!

 Але оточення юнака – художники. Він продовжує відшліфовувати майстерність  й за свої перші картини отримує нагороди – три срібні медалі 2-го ступеня.  Його поетичний дар також зростає. Поетом написані балада "Причинна", поема "Катерина", елегія "На вічну пам'ять Котляревському". І, нарешті, побачила світ збірка творів "Кобзар", що містила вісім творів: "Думи мої ...", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". Молодий художник ілюструє художні твори О.С.Пушкіна – "Полтава", Квітки-Основ`яненка – "Знахарь", М.В.Гоголя – "Тарас Бульба".

Тарас Шевченко згодом захопився відтворенням у своїх картинах історичних місць України, побуту українців й чарівної української природи. На власні кошти видає "Живописну Україну".  За своє коротке життя як художник написав 800 картин. Поселившись в Києві, знаходить роботу у Київській археографічній комісії, яка відповідала його інтересам – почав змальовувати й описувати історичні пам'ятки України. У цьому ж році знайомиться з видатним у майбутньому ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який заагітував  Т. Г. Шевченка вступити в Кирило-Мефодіївське братство. 

 Вже будучи членом братства, у вересні 1846 р.  Шевченко вирушає в Археографічну експедицію під керівництвом професора Київського університету М. Д. Іванішева  на Поділля та Волинь. Ця експедиція в 1846 році прибула на Ковельщину з метою зібрати свідчення про життя князя А. М. Курбського. Завданням Шевченка було змалювати церкву Вербського Свято-Троїцького монастиря та зробити її креслення й склепіння, у якому знаходились домовини князя А. М. Курбського  та його дружини Олександри. У своєму звіті "Життя князя А. М. Курбського в Литві і на Волині" М. Д. Іванішев розмістив малюнок церкви без прізвища автора. Коли друкувався звіт, Т. Г. Шевченко уже перебував у засланні. 

В кінці жовтня 1846 р. Шевченко повернувся до Києва, а 5 квітня його було арештовано царською охоронкою і заслано рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу, заборонивши писати й малювати. 8 червня 1847 його доставили в Оренбург, а незабаром відправили в Орську фортецю. Тому царська цензура могла не допустити публікації його малюнків. На малюнку зображена церква з трьома хрестами – така, як її будував князь А. М. Курбський на Ковельщині у своїх селах.  Отже: Т. Г.  Шевченко в 1846 р. перебував, а, може, й жив у с. Вербці.

 Ще одним доказом перебування Т. Г.  Шевченка на Ковельщині є повідомлення  шевченкознавця, письменника, завідувача кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені Драгоманова Віктора Жадько: "У храмі волинського села Секунь Старовижівського району є старовинна ікона, яку реставрував Тарас Шевченко. За словами науковця, коли він побачив образ, вразило те, що на Божій Матері та на Сині Божому намальоване намисто та інші прикраси – саме українські. На Божій Матері, як дар пошани і любові українському жіноцтву, пишалися низки коралів і пацьорів (намист). З корони на голові спускалися пасма різнокольорових стрічок. За православними канонами іконопису, цього не повинно бути. Збільшивши зображення, помітив у медальйоні на грудях Ісуса літери "Ш" та "Т", а також дату – "1846". 

Цікава деталь: ініціали автора вмонтовані всередину обрамлення так, що візуально виглядають, як герб України – тризуб. Після цієї виняткової знахідки я відшукав у архіві Почаївської лаври книгу "Опись церковного имущества", що заведена у Секуньському храмі ще 1806 року – це опис майна, події релігійного змісту: весілля, похорони, свята… Навпроти запису "Образ Божої Матері за Престолом" зазначено: "В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасіем Шевченком". Так я отримав ще й такий доказ Шевченкового авторства", – каже Віктор Жадько" (УНІАН, 4 серпня 2018 р.).

Раніше було заведено встановлювати пам`ятники на місцях подій, щоб зберегти їх у людській пам`яті. Це правило існувало, та за часів соціалізму втрачено, а, може, зроблено навмисно, щоб стерти історичні події з людської пам`яті. Зараз в Україні триває процес розбудови державності, люди стали більше  цікавитися історією свого народу й країни, національною культурою. Багато людей вважає, що в с. Вербці потрібно встановити пам`ятник Тарасу  Шевченку  як художнику. Адже він після заслання, продовжував малювати й найбільшу увагу приділяв гравіруванню. У жанрі гравюри  став справжнім новатором. 4 вересня 1860 року рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. 

Мої опоненти можуть сказати: про який  пам`ятник веду мову, коли в країні йде війна? І вони будуть праві! Але життя також йде, і не можна списувати на війну проблему підростаючого покоління – майбутнього України. Заради цього майбутнього держава відстоює своє право на незалежність.  Голова Дубівської ОТГ може теж сказати, що "немає грошей, я школу будую для села!". Але хочу нагадати, що школу будують за рахунок державних коштів, тому цей аргумент не витримує критики.

Я поцікавився,  скільки встановлено Великому Кобзарю і Пророкові України таких пам`ятників, адже він усе життя малював. Був дуже здивований коли вияснив, що встановлено всього… один – у місті Прилуках. На сьогоднішній день налічується 1384 пам'ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах.

В Україні найбільше пам'ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, за нею йдуть Львівська (193), Тернопільська (165) та Черкаська (102) області.

За кордоном найбільше пам'ятників  і пам'яток є у Росії – 30 (10 пам'ятників та 20 меморіальних дошок), Казахстані – 16, США – 9 та Канаді – 9, а також у Білорусі (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3) та ін.

Перший пам'ятник Тарасу Шевченку було відкрито у 1881 році до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт Шевченко (Казахстан) під керівництвом І.О. Ускова, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні.  Було б дуже гарно, якби в центрі села  Вербки теж красувався виготовлений з бронзи пам’ятник Кобзарю, а пензель в його руці сяяв від доторків рук юних талантів з проханням до Шевченка і їм дарувати творче натхнення!

Петро ОБ'ЄДКОВ,

голова правління ГО "Відродження культурної спадщини Волинського Полісся".

НА ЗНІМКУ: пам'ятник Т. Г. Шевченку – художнику в м. Прилуках.

Фото з архіву автора.

Творчий шлях Тараса Шевченка розпочався з малювання. Ще будучи маленьким, він не розлучався з крейдою та вугільцем і при першій можливості  малював. На це звернули увагу дорослі, які віддали його в наймити до малярів для освіти. Але коли досяг 14 років, хлопця зробили козачком генерал-лейтенанта  Енгельгардта, який також помітив здібність  до малювання й віддав Тараса вчитися у досвідченого майстра (можливо, Яна Рустемаса). 

Згодом Енгельгардт переїжджає жити до Петербурга й бере з собою 17-річного Тараса. Столична українська діаспора митців доброзичливо прийняла в своє коло молодого художника і допомагає йому в вивченні мистецтва малюнка. 25 квітня 1838 року Тарас став вільною людиною.

На цьому емоційному  піднесенні  він з великою жадобою починає здобувати знання. Його можна було зустріти на лекціях в академії, театрі, музеї. Багато читає, і в ньому пробуджується талант поета – пише вірші!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2194

Воскресіння Христове – найголовніше християнське свято. З ним люди пов'язують надії на краще життя, родинне щастя і благополуччя, а також мирне майбутнє рідної матері-України.

З нагоди Великодня на Ковельщині відбулося багато масових заходів. Окрім того, що у храмах Божих лунали молитви і піснеспіви на честь воскреслого Христа, освячення пасок та  наповнених всілякими смаколиками гарно прикрашених традиційних кошиків, наші земляки відвідали й духовно піднесені урочистості.

Так, у середу, 24 квітня ц. р., у Ковелі відбулося дві важливих події. Одна з них – Хресна хода, ініціатором якої виступив декан міського благочиння Православної Церкви України, депутат районної ради протоієрей Василь Мичко. Священнослужителі, віряни разом із представниками міської і районної влади пройшли від Свято-Андріївського храму до Свято-Благовіщенського собору ПЦУ (на знімку – внизу праворуч).

У той же день в міському культурно-просвітницькому центрі відбулося відкриття виставки дитячого малюнка "Великодня веселка" та нагородження авторів кращих робіт. Як завжди, організатором виставки стала енергійна й креативна директор художньої школи імені Андроника Лазарчука Олена Цьомик, відділ культури міськвиконкому. Меценатами виступили Всеукраїнський благодійний фонд "Майбутнє Волині-України", підприємець Юрій Шлюєв. Інформаційна підтримка – громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" (на знімках праворуч).

Про переможців конкурсу ми повідомимо в одному з наступних номерів, а тут лишень відзначимо, що була вона різножанрова, тематично багата та зайвий раз підтвердила: щедра на таланти ковельська земля.

Напередодні і в день свята Воскресіння Христового радувала погода: було сонечко, око й  душу тішили буйноцвіттям  сади і сквери. І хоч пізніше пройшли дощі, прошуміли грози, то не зіпсувало настрою ані ковельчанам, ані їх гостям. Було весело й цікаво.

В кожній сім'ї постаралися гарно накрити святкові столи. І хоч не скрізь вони були занадто розкішними, але дбайливо прикрашені витворами  кулінарного і кондитерського мистецтва, серед яких помітне місце займали паски і домашні ковбаски, страви із риби, свіжих овочів тощо.

Цьогоріч в багатьох трудових колективах на свята випало багато вихідних. Так що можливість гарно відпочити була. Тепер, як кажуть, з новими силами – до роботи.

Тож нехай Господь дарує нам свою благодать і милосердя, а Україні – мир і спокій!

Володимир ПЕТРУК.

На фотосвітлинах: хвилюючі моменти Великоднього свята.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ і Мирослава ДАНИЛЮКА.

Воскресіння Христове – найголовніше християнське свято. З ним люди пов'язують надії на краще життя, родинне щастя і благополуччя, а також мирне майбутнє рідної матері-України.

З нагоди Великодня на Ковельщині відбулося багато масових заходів. Окрім того, що у храмах Божих лунали молитви і піснеспіви на честь воскреслого Христа, освячення пасок та  наповнених всілякими смаколиками гарно прикрашених традиційних кошиків, наші земляки відвідали й духовно піднесені урочистості.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 479

Травень, квітучий місяць весни, древні слов'яни звали "Ярець" (на честь божества родючості Ярило). Мав він і прізвиська: "протальник", "травень", "цвітень", "травний". Сучасну назву місяць отримав від латинського слова – "Майус" – від давньоримської богині природи Майї. На Русі любили цей місяць, адже недарма склали про нього такі "теплі" прислів'я:  "Май – усього року рай", "Травень – солов'їне літо".

Травень сповнений турбот у садівників і городників. Їх так багато, як ні в якому іншому весняному або літньому місяці. До цього часу вже майже всі роботи ведуться у відкритому грунті: потрібно встигнути підготувати грунт і посадити всі культури в свій термін.

Надзвичайно гарний сад в травні, коли зацвітають плодові дерева, вкриваючись біло-рожевим цвітом. Але в цей час додається і турбот у садівників: треба докласти всіх зусиль, щоб поворотні весняні заморозки не погубили квітки і не знищили урожай.

Першими з плодових дерев розкривають свої бутони вишня, груша та дика яблуня, а з дерев в цей час зеленіють бузина червона і тополя, і тільки потім з'являться листя у черемхи, вільхи, жимолості, в'яза, ліщини, жовтої акації, глоду і бузку.

Вибір саджанців

Навесні в продажі з'являються саджанці дерев і чагарників у контейнерах (у горщиках або в пластикових пакетах) або з оголеними коренями. Помітно, що саджанці в контейнерах коштують дорожче, зате вони краще приживаються, причому висаджувати їх можна як навесні (краще ближче до літа), так і влітку.  Зараз багато хто знає, що придбання посадкового матеріалу не є великою проблемою. Головне – зробити правильний вибір з великої кількості сортів плодових і ягідних культур. На жаль, в гонитві за екзотичними сортами іноді садівники забувають, що краще приживаються, не хворіють і плодоносять саджанці, отримані не в заморських краях (навіть в південних регіонах), а в місцевих ґрунто-кліматичних умовах.

При покупці  сортів плодово-ягідних рослин, в першу чергу, звертають увагу на стійкість до найбільш шкідливих об'єктів, боротьба з якими часто складна: наприклад, до парші яблуні та груші осінньо-зимових сортів, брунькових кліщів на чорній та червоній смородині, американської борошнистої роси смородини і агрусу, листових плямистостей, вертіціллезу, фітофторозу суниці.

Посадковий матеріал бажано купувати в спеціальних розплідниках, що гарантують якість і здоров'я рослинної продукції сертифікатом, який зобов'язаний пред'являти продавець. 

З несертифікованим матеріалом з інших зон легко потрапляють небезпечні шкідники, яких раніше у нас не було. Прикладами можуть служити моніліоз вишні, що добрався до нас з південних районів країни, а фітофторозна гниль стебел і коріння суниці та малини – із західних.

На думку фахівців, надлишок зав'язей на плодових молодих деревах знижує якість врожаю. Плодові культури самі скидають зайві зав'язі, на дозрівання плодів з яких у них не вистачає сил. Зазвичай масове опадання зав'язей трапляється в червні, тому краще заздалегідь оглянути яблуні та груші. Якщо садівник виявляє, що зав'язей залишається ще дуже багато, доцільно прорідити їх вручну. У  великоплідних сортів яблуні та груші краще залишити зовсім невелику кількість плодів, тоді вони будуть більш високої якості. У дрібноплідних культур, наприклад, у сливи, плодів залишають набагато більше.

Рекомендовано не висаджувати поруч кровоспоріднені рослини (наприклад, суницю з малиною, аґрус зі смородиною, суницю різного віку через небезпеку переходу шкідників і хвороб).

Купувати треба тільки здоровий посадковий матеріал, щоб потім не стикатися з необхідністю знезараження або викорчовування посаджених дерев і чагарників.

l

Обприскування проти шкідників і хвороб. Обприскування не можна робити під час цвітіння. Тому роботи з обприскування слід завершити до початку цвітіння, а продовжити їх можна буде тільки після закінчення періоду цвітіння.

Підживлення. У весняний період, коли в рослин починається активний ріст кореневої системи і надземної частини, їм необхідна підгодівля мінеральними і органічними добривами.

Для забезпечення гарного росту пагонів і молодих коренів, зменшення осипання зав'язі перед цвітінням яблуні, вишні, груші і сливи підгодуйте дерева рідкими органічними або мінеральними добривами. Їх краще вносити в кільцеві борозни завглибшки 8-10 см, зроблені навколо дерев на відстані 1-1,5 м від штамба. З органічних добрив ефективні розчин коров'яку або пташиного посліду (1 кг на два відра води), з мінеральних – сечовина (1 столова ложка на відро води). Не забудьте підгодувати ягідні чагарники і суницю.

Полив. При весняних посадках рослини потребують постійного і систематичного поливу. 

Посадка у грунт

Основне правило під час підгодівлі грунту, призначеної для ранніх городніх рослин – більше азоту. Звичайно, від магнію з калієм вони теж не відмовляться, але короткий термін росту до вступу в плодоношення диктує свої правила.

Розпочинаючи із середини травня, можна висаджувати в ґрунт під укриття плівкою або агротекстилю  баштанні культури – гарбузи, кабачки, патисони. Під ці рослини найкращим добривом завжди вважався гній або компост.

Під пасльонові можна використовувати як органічні, так і мінеральні добрива, або комбінувати їх. Якщо застосовуються лише агрохімікати, то рекомендується наступне дозування на м2: аміачна селітра – 20 г, суперфосфат простий – 50, хлористий калій – 15-20.

Зверніть увагу на ще не зайняті посадками площі – чи не потрібно стабілізувати їхню кислотність? Якщо на грядках виріс мох, або вони покрилися зеленим нальотом – терміново вносимо калійні добрива, нейтралізуючі кислу реакцію.

Наприклад, на землю (найкраще після дощу) можна розсипати деревний попіл, доломітове борошно або вапно. Для весняного внесення найкраще підходить попіл, який не лише знизить кислотність ґрунту, але й послужить елементом калійного живлення для рослин.

Якщо ґрунт покриває білий наліт – це теж нехороша ознака. Вона може бути заражена грибком. У цьому випадку верхній шар знімають.

Рослинам, які починають посилено розвиватися, необхідний, у першу чергу, азот. Норми внесення на сотку:

n Сечовина (карбамід) – 1-2 кг.

n Аміачна селітра – 1,5 кг;

n амофоска – 4-5 кг.

Кінець травня – найкращий час для висаджування чорнобривців і нагідок, навколо грядок із капустою. Ці квіти відмінно захищають "городню бариню" від більшості її шкідників – метеликів, дротяників, попелиці.

5 корисних порад від фахівців:

1. Підживлення. Живильні добрива вносити в грунт, коли сніг ще тане. У їх складі має бути присутнім азот, калій і фосфор. Ці складові життєво-необхідні для рослин.

2. Мульчування. Шар мульчі повинен бути товстим. Використовувати для цього можна солому, траву або листя.

3. Прибирання. Дачну ділянку необхідно ретельно очистити від торішнього листя, стежки добре б ще змити водою зі шланга.

4. Огляд багаторічників. Ревізія рослин в саду дає можливість вибракувати замерзлі і посадити на їх місці нові.

5. Боротьба з бур'янами. До висадки перших рослин необхідно провести ручну прополку. Іншими словами, потрібно руками повисмикувати з корінцями перші, ще незміцнілі бур'яни, не давши їм шансу на відродження.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Травень, квітучий місяць весни, древні слов'яни звали "Ярець" (на честь божества родючості Ярило). Мав він і прізвиська: "протальник", "травень", "цвітень", "травний". Сучасну назву місяць отримав від латинського слова – "Майус" – від давньоримської богині природи Майї. На Русі любили цей місяць, адже недарма склали про нього такі "теплі" прислів'я:  "Май – усього року рай", "Травень – солов'їне літо".

Травень сповнений турбот у садівників і городників. Їх так багато, як ні в якому іншому весняному або літньому місяці. До цього часу вже майже всі роботи ведуться у відкритому грунті: потрібно встигнути підготувати грунт і посадити всі культури в свій термін.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 914

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 656

Напевно, кожному з нас знайомий цей вислів, та чи задумувалися ми  над його значенням?  Ці слова ми чули неодноразово, але з яким трепетом і душевним теплом вони звучать з вуст ковельчанки Лідії Оксененко (Рижко) — вчительки української мови і літератури ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м. Ковеля, до якої нещодавно завітали в гості. Ось уже  9 рік Лідія Ісаківна  не вчителює, перебуває на заслуженому відпочинку.

Непросте дитинство і юність випали на долю героїні нашої розповіді.  Народилась Лідія Ісаківна 1939 р. у с. Мощеній  в сім'ї Ісака Вікторовича Рижка, де, окрім неї (наймолодшої дитини у сім'ї), виховувалось ще три доньки.  Коли  село спалили німці і сім'я залишилися без даху над головою, батьки з двома дочками Лідією і Ольгою знайшли тимчасовий дім  у старшої доньки Насті, яка на той час вийшла заміж у Ковель. 

Скрутні тоді були часи.  Не було що їсти, у що одягнутися і взутися. Та й хатинка, яку ще й досі можна побачити по вул. Князя Романа у Ковелі, видається такою крихітною, що аж не віриться, що могла  вмістити стількох людей! Але в їхній родині усе плекалося в любові, тож труднощі їх тільки згуртовували.

 На жаль, відійшли у Вічність сестри Ольга та Маруся. Найстарша Настуня (так лагідно називає сестричку Ліда) нині мешкає у Німеччині. І хоч побіліли давно скроні й живе на чужині, її серце і найтепліші спогади тут,  у Ковелі, у сімейному гніздечку, за яким нині доглядає молодша сестричка. 

Як уже писала наша газета, цікавим є той факт, що Анастасія та Лідія є двоюрідними сестрами Миколи Островського, який написав знаменитий роман "Як гартувалася сталь".  А дізналися  сестри про родинний зв'язок  із  відомим  письменником  від директора Рівненського музею, який досліджував їхній родовід навіть в Москві.

Директор підняв архівні документи, щоб дізнатися, коли був розстріляний батько Миколи — Рижко Іван Вікторович, який доводився рідним дядьком Лідії Ісаківні.

Власне до того часу, поки здоров'я та сили були, педагог за покликанням   не полишала справи свого життя — вчителювання.  І саме тому їй вдавалося все на цьому шляху. Звісно, що це була велика і тяжка праця, праця, яка вимагала багато  сил, мудрості і терпіння. Лідія Ісаківна часто сиділа до пізньої години у стінах рідної школи, без якої не уявляла свого життя.  І, не дивлячись на десятиліття досвіду і на налагоджену у класі справу, завжди старанно ставилася до улюбленої професії.

Колишні учні  з любов'ю і непідкупною радістю згадують Лідію Ісаківну, її вміння донести милозвучність і красу рідної мови до кожного. Уроки вчителя-мовника — це маленьке життя,  цікаве та пізнавальне, які проходили  на одному диханні. 

 Здавалося б, що вже багато років вчителька не працює у вищезгаданому навчальному закладі, але неможливо не згадати, що у ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м.Ковеля, “штурвалом” якої впевнено керує енергійний директор Олена Харитонова, пам'ятають, поважають, цінують колишніх вчителів, запрошують на цікаві заходи, вітають із святами. 

 Але найцінніше те, що зігрівають теплом своїх сердець, при потребі радо відгукуються, аби допомогти по господарству. Ось нещодавно вчитель цієї школи Олена Карпук  разом з учнями старших класів провідала старшу колегу. А коли дізналась, що Лідія Ісаківна нездужає, разом з охочими прийти на поміч школярами, допомогла обробити невеликий клаптик городу біля будинку, де мешкає Лідія Ісаківна. Із неприхованими сльозинками радості колишній педагог згадує восьмикласника Назара Каліщука, який у звичний день прийшов поцікавитися її здоров'ям, запропонував допомогу і подарував ніжні весняні квіти.

…Вдивляюсь в обличчя колишньої вчительки  і не можу не помітити її світлого погляду, глибокої мудрості і по-справжньому "сонячного" обличчя, яке випромінює життєдайне джерело добра.

Мимоволі замислююсь: "Звідки черпає Лідія Ісаківна душевну рівновагу? Як вдається, попри пережиті життєві труднощі, залишатися такою інтелігентною, доброзичливою, свято берегти духовні і родинні цінності, всім серцем любити людей, рідну школу, Україну?”.

І ще раз переконуюсь:  волинській землі таланить на мужніх, волелюбних жінок, жінок рідкісного дару, з Божою іскрою у серці. Саме до таких належить і наша героїня Лідія Ісаківна.  Сьогодні, 2 травня, вона святкує своє 80-річчя.

Нехай зірка Вашої яскравої особистості продовжує зігрівати людські серця благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такою ж милою, доброю, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій!

Роки нашого життя промайнуть, як перелітні птахи, і багато спогадів потемніють, як старі фотографії. Але Вас, Лідіє Ісаківно,  ніколи не забудуть учні та усі, з ким хоч раз з  Вами зводила життєва стежина! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Лідія ОКСЕНЕНКО (Рижко).

Фото автора.Напевно, кожному з нас знайомий цей вислів, та чи задумувалися ми  над його значенням?  Ці слова ми чули неодноразово, але з яким трепетом і душевним теплом вони звучать з вуст ковельчанки Лідії Оксененко (Рижко) — вчительки української мови і літератури ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м. Ковеля, до якої нещодавно завітали в гості. Ось уже  9 рік Лідія Ісаківна  не вчителює, перебуває на заслуженому відпочинку.

Непросте дитинство і юність випали на долю героїні нашої розповіді.  Народилась Лідія Ісаківна 1939 р. у с. Мощеній  в сім'ї Ісака Вікторовича Рижка, де, окрім неї (наймолодшої дитини у сім'ї), виховувалось ще три доньки.  Коли  село спалили німці і сім'я залишилися без даху над головою, батьки з двома дочками Лідією і Ольгою знайшли тимчасовий дім  у старшої доньки Насті, яка на той час вийшла заміж у Ковель. 

Скрутні тоді були часи.  Не було що їсти, у що одягнутися і взутися. Та й хатинка, яку ще й досі можна побачити по вул. Князя Романа у Ковелі, видається такою крихітною, що аж не віриться, що могла  вмістити стількох людей! Але в їхній родині усе плекалося в любові, тож труднощі їх тільки згуртовували.

 На жаль, відійшли у Вічність сестри Ольга та Маруся. Найстарша Настуня (так лагідно називає сестричку Ліда) нині мешкає у Німеччині. І хоч побіліли давно скроні й живе на чужині, її серце і найтепліші спогади тут,  у Ковелі, у сімейному гніздечку, за яким нині доглядає молодша сестричка. 

Як уже писала наша газета, цікавим є той факт, що Анастасія та Лідія є двоюрідними сестрами Миколи Островського, який написав знаменитий роман "Як гартувалася сталь".  А дізналися  сестри про родинний зв'язок  із  відомим  письменником  від директора Рівненського музею, який досліджував їхній родовід навіть в Москві.

Директор підняв архівні документи, щоб дізнатися, коли був розстріляний батько Миколи — Рижко Іван Вікторович, який доводився рідним дядьком Лідії Ісаківні.

Власне до того часу, поки здоров'я та сили були, педагог за покликанням   не полишала справи свого життя — вчителювання.  І саме тому їй вдавалося все на цьому шляху. Звісно, що це була велика і тяжка праця, праця, яка вимагала багато  сил, мудрості і терпіння. Лідія Ісаківна часто сиділа до пізньої години у стінах рідної школи, без якої не уявляла свого життя.  І, не дивлячись на десятиліття досвіду і на налагоджену у класі справу, завжди старанно ставилася до улюбленої професії.

Колишні учні  з любов'ю і непідкупною радістю згадують Лідію Ісаківну, її вміння донести милозвучність і красу рідної мови до кожного. Уроки вчителя-мовника — це маленьке життя,  цікаве та пізнавальне, які проходили  на одному диханні. 

 Здавалося б, що вже багато років вчителька не працює у вищезгаданому навчальному закладі, але неможливо не згадати, що у ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м.Ковеля, “штурвалом” якої впевнено керує енергійний директор Олена Харитонова, пам'ятають, поважають, цінують колишніх вчителів, запрошують на цікаві заходи, вітають із святами. 

 Але найцінніше те, що зігрівають теплом своїх сердець, при потребі радо відгукуються, аби допомогти по господарству. Ось нещодавно вчитель цієї школи Олена Карпук  разом з учнями старших класів провідала старшу колегу. А коли дізналась, що Лідія Ісаківна нездужає, разом з охочими прийти на поміч школярами, допомогла обробити невеликий клаптик городу біля будинку, де мешкає Лідія Ісаківна. Із неприхованими сльозинками радості колишній педагог згадує восьмикласника Назара Каліщука, який у звичний день прийшов поцікавитися її здоров'ям, запропонував допомогу і подарував ніжні весняні квіти.

…Вдивляюсь в обличчя колишньої вчительки  і не можу не помітити її світлого погляду, глибокої мудрості і по-справжньому "сонячного" обличчя, яке випромінює життєдайне джерело добра.

Мимоволі замислююсь: "Звідки черпає Лідія Ісаківна душевну рівновагу? Як вдається, попри пережиті життєві труднощі, залишатися такою інтелігентною, доброзичливою, свято берегти духовні і родинні цінності, всім серцем любити людей, рідну школу, Україну?”.

І ще раз переконуюсь:  волинській землі таланить на мужніх, волелюбних жінок, жінок рідкісного дару, з Божою іскрою у серці. Саме до таких належить і наша героїня Лідія Ісаківна.  Сьогодні, 2 травня, вона святкує своє 80-річчя.

Нехай зірка Вашої яскравої особистості продовжує зігрівати людські серця благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такою ж милою, доброю, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій!

Роки нашого життя промайнуть, як перелітні птахи, і багато спогадів потемніють, як старі фотографії. Але Вас, Лідіє Ісаківно,  ніколи не забудуть учні та усі, з ким хоч раз з  Вами зводила життєва стежина! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Лідія ОКСЕНЕНКО (Рижко).

Фото автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 709

Гороскоп

6 — 12 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 412

Великдень неможливо уявити без головного атрибута свята – пахучої паски. Щороку  вона  присутня на святковому столі кожної української сім’ї. Рецепти її випікання у родинах передають з покоління в покоління.

Досконало цими рецептами оволоділи на ковельському хлібокомбінаті, який очолює умілий господарник Іван Смітюх. Надсилаючи свої щирі вітання землякам з нагоди Воскресіння Христового, Іван Євдокимович та весь колектив підприємства бажають їм миру й благополуччя, щастя й добра, Божого благословення на многії і благії літа.

Переконатися у майстерності і таланті хлібопекарів ви можете особисто, відвідавши у ці дні заклади торгівлі й придбати справжні витвори мистецтва кондитерів-віртуозів. Нехай  випечені ними паски та інші смачні вироби подарують вам гарний весняний настрій на всі дні свят!

НА ЗНІМКУ: працівниці хлібокомбінату – кондитер Ірина КАЛІЩУК і старший інженер-технолог Ольга БУРКО.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 433

Погода в Ковелі  

25 квітня – 1 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 419