Гороскоп

9 - 15 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 405

Погода у Ковелі  

28 червня – 5 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 501

Найкращий відпочинок для дітей, як правило, відбувається в дитячому таборі, де кожен вільно почуває себе в колі своїх однолітків, бере участь у різноманітних культурно-спортивних заходах, оздоровлюється, загартовується, цікаво, з користю проводить час. І як добре, що Ковельщина має свій прекрасний дитячий позаміський  заклад оздоровлення і відпочинку "Оберіг", що розташований на березі мальовничого озера Ухо.  

Неповторні краєвиди, свіже повітря з надлишком додадуть бадьорості і гарного настрою усім, хто має намір цьогоріч  оздоровитись та відпочити в ПЗОіВ "Оберіг" під час літніх канікул. 19 червня відбулось офіційне відкриття 16-ого оздоровчого сезону  першої табірної зміни.

Десятий рік поспіль незмінним керівником цього закладу  є Ірина Юріївна Шворак, педагог, котрий знає свою справу, а головне дуже любить дітей. Зазвичай, оздоровлюються і відпочивають тут діти  з усіх населених пунктів району. Не винятком стала оздоровча кампанія 2018 року: 60 дітей із об'єднаних територіальних громад заїхали та поселились у таборі (на знімку). 

Суттєвою відмінністю функціонування цього закладу  оздоровлення і відпочинку  цьогоріч стане насичена програма перебування дітей, котра урізноманітнить та тематично наситить дитяче  дозвілля. А для того, аби дітям направду було цікаво, сюди ж прибули працювати помічниками вихователів студенти Володимир-Волинського та Луцького педагогічних коледжів, котрі і самі ще зовсім недавно були дітьми. 

Діяльність табору побудована таким чином, щоб кожна дитина мала можливість відпочити після тривалого навчального року, а через різні конкурси, розважальні ігри, спортивні змагання, екскурсії, вечори відпочинку та тематичні вечори проявити себе в різноманітних напрямках.

Офіційна щорічна процедура відкриття ПЗОіВ "Оберіг" відбулась за участю дітей – вихованців, керівництва і персоналу закладу, представників  районної та місцевої влади, які традиційно приїздять з гарними привітаннями, побажаннями та  подарунками. Діти радо зустріли гостей, зокрема, голову районної державної адміністрації Віктора Козака, голову районної ради Андрія Броїла, першого заступника голови райдержадміністрації Романа Кульцмана, Колодяжненського сільського голову Віталія Кашика, начальника відділу освіти райдержадміністрації Ірину Ревейчук.

Вітаючи усіх присутніх на відкритті  "Оберегу", голова райдержадміністрації Віктор Козак побажав дітям приємного та активного відпочинку, зміцнення здоров'я, незабутніх вражень,  обов'язково знайти у таборі собі гарних друзів, а працівникам закладу – нових творчих здобутків, ентузіазму і натхнення у роботі.

З щирими словами привітань до вихованців та працівників закладу звернувся і голова районної ради Андрій Броїло та Колодяжненський сільський голова Віталій Кашик.  Як і годиться, до свята, окрім гарних привітань, у цей день діти отримали й чудові подарунки, зокрема спортивний інвентар.  Діти ж, у свою чергу, презентували гостям свята  власно написані та вивчені за один лишень вечір  гасла та  пісні трьох оздоровчих загонів. 

Своєрідною посвятою в "табірчани" стало урочисте пов'язання хустинок, до церемонії проведення котрої були запрошені усі гості свята. На завершення офіційної частини вихованців  табору чекала цікава концертна програма, котру підготували вихованка Люблинецької школи мистецтв Анастасія  Карпук-Сугак, соліст будинку культури с. Білина Сашко Шевчук, вихованка Ковельської школи мистецтв Анастасія Смаль, солістка будинку культури селища Люблинець Даринка Середа та солістки районного будинку культури  Ірина Михалевич і Ольга Балюк.

Наш кор.

Найкращий відпочинок для дітей, як правило, відбувається в дитячому таборі, де кожен вільно почуває себе в колі своїх однолітків, бере участь у різноманітних культурно-спортивних заходах, оздоровлюється, загартовується, цікаво, з користю проводить час. І як добре, що Ковельщина має свій прекрасний дитячий позаміський  заклад оздоровлення і відпочинку "Оберіг", що розташований на березі мальовничого озера Ухо.  

Неповторні краєвиди, свіже повітря з надлишком додадуть бадьорості і гарного настрою усім, хто має намір цьогоріч  оздоровитись та відпочити в ПЗОіВ "Оберіг" під час літніх канікул. 19 червня відбулось офіційне відкриття 16-ого оздоровчого сезону  першої табірної зміни.

Десятий рік поспіль незмінним керівником цього закладу  є Ірина Юріївна Шворак, педагог, котрий знає свою справу, а головне дуже любить дітей. Зазвичай, оздоровлюються і відпочивають тут діти  з усіх населених пунктів району. Не винятком стала оздоровча кампанія 2018 року: 60 дітей із об'єднаних територіальних громад заїхали та поселились у таборі (на знімку). 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 497

Шановний 

Миколо Григоровичу!

Надсилаю Вам добірку своїх поетичних творів, які я написала у м. Дніпрі, де тепер проживаю. Мене з'їдає ностальгія. Не дивлячись на свій поважний вік, душа живе і працює, імпульсивно, відгукується на усі події нашого сьогодення.

Якщо буде можливість, надрукуйте у Вашій газеті мої вірші (або деякі з них). Мені сестра говорила, що недавно була інформація  "Вістях Ковельщини" про Голоби, де я народилась.

Щиро вдячна Вам. Бажаю добра і процвітання справі, якій вірно служите!

Світ краси 

Цвіте акація духмяна –

У шапках білих пишні крони.

Закучерявилась поляна –

У флори є свої закони.

Цвіте акація розкішно,

Нас ароматом напуває.

Безпечна, радісна, потішна,

Усіх, хто поруч, звеселяє.

Весна завжди дарує свято,

Про це постійно

 пам'ятаймо.

І хоч в людей турбот багато,

Про світ краси 

не забуваймо.

Бога в серці маймо

Так живуть непросто люди

 на Землі…

Ходять вони часом, наче 

в млі.

То збирають мотлох, 

то плекають моду,

Байдужі до ближніх, 

до свого народу…

"Люди" і "людиська" –

 кажуть на Волині.

Хочу привітати я порядних

 нині.

Не хапуг, не ницих, а людей

 достойних,

Мудрих і шляхетних, 

як-то кажуть, гойних.

Тих, хто любить Слово,

не гребуть під себе,

Хто людей цінує, поважає

 небо,

Хто у грудях має совість 

і повагу,

Не торгує світом, має

 рівновагу.

Цілий пуд, як кажуть, 

солі треба з'їсти,

Щоб на всі питання вірно

 відповісти,

Слава людям щирим, 

хто добро плекає,

Хто, і це важливо, Бога 

в серці має.

День весняний

День весняний догорає,

Наче свічечка, – дотла,

Він сьогодні натрудився:

Видав тонни сот тепла.

День весняний рік годує,

Він невтомний трудівник:

Оре, сіє, хазяйнує,

 лінуватися не звик.

День травневий догорає,

Він зробив усе, що міг,

Очі-ставні зачиняє…

Завтра ж – прийде на поріг.

Надвечір'я

Уляглися щоденні турботи,

Надвечір'я прийшло на

 поріг.

Відійшли і жура, і скорботи,

Заспокоївся гомін доріг,

Тільки музика ллється

 потоком,

Вторить їй запізніла струна.

І летить в піднебесся високо

Непокірним акордом луна.

Світ змінився – і так

 загадково

Довгі тіні на землю лягли.

Наче в свято, в вечірній

 обнові.

Зорі в гості на обрій

 прийшли.

Буде скруті край

Неспокійно в нашім домі – 

Ворог не спиняється,

Хижий, злісний, без утоми

З'їсти світ збирається.

Мало замків у Європі?  

З Трампом сперечається.

Недомірок у краватці

Братом прикидається.

Хан Батий – рідня катюзі,

Дикий фюрер – брат йому.

Він одержить по заслузі:

Хрест з картоплі і тюрму.

Плаче вітер у соснині,  

Вкрили хмари небокрай.

Незатишно лише нині – 

Завтра ж  буде скруті край!

Людмила РЖЕГАК.

Шановний  Миколо Григоровичу!

Надсилаю Вам добірку своїх поетичних творів, які я написала у м. Дніпрі, де тепер проживаю. Мене з'їдає ностальгія. Не дивлячись на свій поважний вік, душа живе і працює, імпульсивно, відгукується на усі події нашого сьогодення.

Якщо буде можливість, надрукуйте у Вашій газеті мої вірші (або деякі з них). Мені сестра говорила, що недавно була інформація  "Вістях Ковельщини" про Голоби, де я народилась.

Щиро вдячна Вам. Бажаю добра і процвітання справі, якій вірно служите!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1170

“Не ви мене вибирали –

Я вас вибрав і настановив".

Ів. 15-16.

Над Ковелем височить дерево Христової віри. Розлоге гілля цього духовного дива ось уже більше як півтисячоліття живить ковельчан святістю, благодаттю та заступництвом.

Пошануймо, возславмо тих, хто молився за нас у будень і свято, у непогоду і в грізні роки воєн та репресій, а найперше – Присвятую Богородицю Марію, святого Анатолія Ковельського (уродженця нашого міста), Блаженного Миколая Чарнецького і Блаженного Василя Величковського та інших незламних воїнів Христа.

Слава Тобі, Господи!

Святий Анатолій Ковельський

В предивнім сяйві – Божі

 небеса.

Святі Землі у Царстві тім

 перебувають.

Ісус Христос і Богородиця

 свята – яка краса –

На працю і добро вірян

 благословляють.

Промовимо молитву до

 Господа і Матері,

Промовим до святих всім

 серцем і душею.

Згадаєм, пошануємо живих

 і страчених –

Святі слова зринають над

 Землею.

l

Для кожного слава,

 страждання і доля,

Для кожного шлях –

 Провидіння Господнє.

Над Ковелем  ангел –

 святий Анатолій,

До неба дорога – місток над

 безоднею.

Тортури, морози, в'язниці

 і зеки.

І каторжна праця – не

 зламайся, Владико!

Тужливую пісню курличуть

 лелеки –

За віру і ревність Бог в небо

 покликав.

Останні хвилини. На

 сходинках – Вічність.

Де сили знайти, щоб

 тримати хреста?

Рвуть Біблію з рук: "О, Боже,

 дай світла!".

Незрячий упав, та не зрадив

 Христа.

Святиню накрив своїм тілом

 й спочинув.

"Прости їх, мій Боже, –

 прозріють колись.

До тебе, о, Господи, душа

 моя лине”.

Над містом – святий

  Анатолій: молись!

l

Молися за мир, за здоров'я

 і радість.

Він рідний. Він наш. Він

 тебе не зрадить.

Святим 

духом єдині

Чи ж то не диво – ковельські

 святі?

Вони – над нами, осягають

 вічність.

На небі – перстень долі

 золотий

І стяг Христа тріпоче, а

  думці тісно.

Блаженні ті, хто вірив і

 любив,

Блаженні ті, хто серцем

 славив Бога.

Святі над Ковелем – то

 Господа заспів,

Ним обрана для нас земна

 дорога.

l

Їх покликав Господь – Його

 вибір і воля.

Всіх хворих, убогих

 пригорни і спаси.

Гірким болем і горем

 засіяне поле.

Тернові вінки – вони вільні…

 Неси!

За віру й молитву,

 прихильність до Бога

Їх карали, гноїли: Сибір,

 мерзлота.

Кров'ю вмивалась до світла

 дорога.

Місія правди – незламна,

 жертовна, свята.

Богородице – Мамо, земна 

і  небесна,

Помолися за них, помолись

 за Вкраїну.

Біля тебе – блаженний 

Микола Чарнецький,

І Василь Величковський –

 святим духом єдині.

Сяють золотом бані під

 Сонцем церковним,

Пісня дзвонів до неба злітає

 крилато,

За єдність у вірі – життя на

 жертовник.

Над Ковелем ангели –

 спасіння і святість.

l

Єдиний Христос. Наша віра

 єдина.

Єднаймося, люди, в ім'я

 України!

Моя свята планета

Пресвятая Богородице,

Зійди з небесного престолу

І чистим серцем освяти

Квітуче місто у любові.

Нехай засліплені прозріють,

Глухі почують рідну мову,

Німі промовлять віще слово:

"Святися, Ковель, в Україні

 новій!".

l

П'ятсот років за нас

 молилась Божа Мати,

У серце брала болі наші –

 усього міста!

П'ятсот років Христа сіяє

 світло в хаті:

Тепер Всевишньому земні

 складаєм звіти.

Мій рідний Ковелю, моя

 свята планета!

Кружляємо з тобою по твоїй

 орбіті.

Тяжіння відчуваю у

 щоденнім  леті,

Та де, скажи, мені без тебе

 дітись?

Я кидав тебе  й знову

 повертався,

Любив твою квітучість і

 Турію – ріку.

Що міг, зробив, за грішне

 сповідався,

У храмі за твоє добро

 запалюю свічу.

Гори, моя свічо, палай

 незагасимо!

Спали лихе і возсіяй  

над світом.

Святі над містом нас

 бережуть незримо.

Палай, свічо! Запалюй 

в душах святість.

l

Знак святості над містом –

 Господа печать.

Від Нього ковельчанам

  любов і благодать.

Анатолій СЕМЕНЮК,

Почесний громадянин 

м. Ковеля, колишній голова Ковельської міської ради 

та її виконкому. 

“Не ви мене вибирали –

Я вас вибрав і настановив".

Ів. 15-16.

Над Ковелем височить дерево Христової віри. Розлоге гілля цього духовного дива ось уже більше як півтисячоліття живить ковельчан святістю, благодаттю та заступництвом.

Пошануймо, возславмо тих, хто молився за нас у будень і свято, у непогоду і в грізні роки воєн та репресій, а найперше – Присвятую Богородицю Марію, святого Анатолія Ковельського (уродженця нашого міста), Блаженного Миколая Чарнецького і Блаженного Василя Величковського та інших незламних воїнів Христа.

Слава Тобі, Господи!

Святий Анатолій Ковельський

В предивнім сяйві – Божі  небеса.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 462

Ковельську автобусну станцію багато людей називають автомобільними "воротами" Волині. Бо саме сюди кожної доби "стікаються" потоки пасажирського автотранспорту і саме звідси починають подорож по Україні або за  кордон тисячі людей.

Їдуть вони і в Європу, і в Білорусь, і в столицю нашої держави – місто Київ, і до Луцька, Рівного, Львова, інших міст, містечок й сіл області та району. І коли  всі дороги ведуть в Рим, то у Західній Україні – в Ковель, бо знаходиться він у самому центрі блакитноокої Волині. А позаяк зараз літо – час відпусток, то найпопулярнішими є маршрути до Шацька і Світязя, де знаходиться одне з найгарніших і найчистіших озер Європи.

В роботі колективу автостанції, який очолює молодий та енергійний Володимир Потапчук, велику роль відіграють зразковий сервіс і комфорт для пасажирів. Адже сьогодні мало тільки продати квиток і побажати щасливої дороги. Не менш, а, може, й більш важливо створити належні умови для  мандрівників різного віку і різних уподобань, дати змогу дочекатися потрібного автобуса в зручних умовах, перекусити нашвидкоруч в кафе, придбати улюблені газети чи журнали в кіоску "Укрпошти", що знаходиться в залі чекання.

За останні роки відбулися позитивні зміни в оформленні внутрішнього інтер'єру, благоустрої довколишньої території. Обладнано накриття перонів, встановлені зручні лавочки для сидіння. А напередодні традиційного Дня міста, яке цьогоріч відзначатимемо в липні, завершили асфальтування території автостанції. Його здійснила з належною якістю фірма  "Ідея".

– На ці роботи ми затратили понад мільйон  гривень, – розповідає голова правління ПрАТ "Волинське обласне об'єднання пасажирських автобусних станцій" Іван Потапчук. – Сума немала, але я вважаю наведення ладу на ковельській автостанції одним із пріоритетних напрямів діяльності Товариства. Європейське місто повинне мати і європейський автовокзал.

Позиція Івана Матвійовича невипадкова. Уродженець  Ковельщини, він у розмові завжди підкреслює, що був, є і буде її патріотом. Мешкаючи у Луцьку,  регулярно навідується до Ковеля, цікавиться місцевими проблемами і, в міру можливостей, намагається сприяти у їх розв'язанні.  Наш земляк зарекомендував себе активним благодійником, меценатом, постійно підтримує тутешніх письменників і журналістів. Завдяки його допомозі щороку редакція "Вістей Ковельщини" має змогу безкоштовно передплатити газету для ветеранів війни і праці,  малозабезпечених громадян.

Напередодні Дня міста хочемо побажати  Івану Матвійовичу Потапчуку подальших успіхів у непростій, але дуже потрібній людям праці, подякувати за внесок, який він робить у розвиток і вдосконалення інфраструктури Ковеля.

Хай множаться добрі справи колективу ПрАТ "ВООПАС", а Господь дарує Свої милосердя й благодать на многії і благії літа!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: начальник Ковельської автостанції Володимир ПОТАПЧУК із колегами діляться враженнями від результатів роботи працівників фірми "Аміла"; так виглядає заасфальтована територія станції; на платформі автостанції.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Ковельську автобусну станцію багато людей називають автомобільними "воротами" Волині. Бо саме сюди кожної доби "стікаються" потоки пасажирського автотранспорту і саме звідси починають подорож по Україні або за  кордон тисячі людей.

Їдуть вони і в Європу, і в Білорусь, і в столицю нашої держави – місто Київ, і до Луцька, Рівного, Львова, інших міст, містечок й сіл області та району. І коли  всі дороги ведуть в Рим, то у Західній Україні – в Ковель, бо знаходиться він у самому центрі блакитноокої Волині. А позаяк зараз літо – час відпусток, то найпопулярнішими є маршрути до Шацька і Світязя, де знаходиться одне з найгарніших і найчистіших озер Європи.

В роботі колективу автостанції, який очолює молодий та енергійний Володимир Потапчук, велику роль відіграють зразковий сервіс і комфорт для пасажирів. Адже сьогодні мало тільки продати квиток і побажати щасливої дороги. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 675

Улітку цього року випускники більшості вузів України отримають дипломи і зроблять найвідповідальніший у житті крок до самостійного життя. Однак цей крок не завжди так просто зробити, хоча би через те, що, наче опиняються у замкнутому колі: щоб отримати омріяну роботу – в них вимагають стаж. А щоб мати стаж – потрібна… робота. І навіть диплом про вищу освіту, навчання на "добре" чи "відмінно" стовідсотково не гарантує, що відразу, вийшовши за стіни університету, роботодавці стануть у чергу, щоб взяти вчорашнього студента на роботу.

На жаль, тепер не та ситуація, що в радянські часи, коли випускник отримував направлення на роботу. Причому за три роки роботи за направленням ніхто не міг його звільнити, і недавній випускник набирався певного досвіду, підвищуючи свій статус на майбутнє.

Тепер понад половину студентів вишів вчаться за контрактом і мають самі шукати роботу. До того ж, кількість студентів зростає, а ринок праці тим часом звужується. 

Хтось знаходить місце праці сам, хтось - завдяки допомозі близьких чи знайомих, інший пробує робити щось своє, а ще хтось їде за кордон або сподівається знайти роботу через службу зайнятості. Між іншим, з приводу останнього, протягом кількох минулих років до Ковельського міськрайонного центру зайнятості одразу після закінчення вузу зверталися лише одиниці. Що ж, показник низький, але говорить сам за себе.   

Шляхів знайти роботу є багато, але, на жаль, не всім так швидко, як хотілося б, це вдається. Не всім "дано" відразу "підкорити" працедавця своєю професійністю, наполегливістю, настирливістю чи харизмою. 

У цьому переконався й Андрій, котрий, навчаючись в престижному економічному вузі, був впевнений, що після його завершення з пошуком роботи за спеціальністю у нього проблем не буде. Аж ні. Минуло кілька років після випускного, а знайти роботи, навіть і не за фахом, ще й досі не може.

"Відразу після закінчення вузу вдалося "стартонути" в салоні мобільного зв'язку. Однак швидко зрозумів, що ця робота ні заробітку, ні задоволення мені не приносить. Розрахувався в надії, що не сьогодні-завтра знайду достойну мого диплому роботу. Де там. Тому й вирішив спробувати долю за кордоном. От лише документів дочекаюся…", – якось мені пожурився.

Ех, Андрію, навіщо кидатись у крайнощі? Спробував би, як, наприклад, ковельчанка Ірина.

--Мені став у пригоді Інтернет. Відвідуючи спеціальні сайти, розсилаючи своє резюме, невдовзі знайшла роботу, яка поки мене влаштовує. Тому й всім раджу спробувати працевлаштуватися через соцмережу, бо це, як на мене, особливо для молодих людей, найліпший варіант: і пропозицій роботи чимало, і подати резюме простіше-простого, – ділиться власним досвідом дівчина.

Про труднощі, з якими доведеться зіткнутися, шукаючи роботу, вже зараз задумується випускниця Дарина.

– Для мене головна проблема пошуку роботи після університету в тому, що більшість роботодавців шукають працівника з досвідом, – впевнена вона. – Їх не дуже цікавить твоя спеціальність та й вуз, в якому ти вчився, не грає великої ролі. Мої друзі, які рік-два тому "випустилися" з мого ж універу ще й досі у "вільному плаванні".

Але ж, хто шукає, той завжди знайде. Тільки не потрібно розчаровуватись: омріяна робота – це ж не зірка з неба. Просто не потрібно відразу опускати руки і цілими днями сидіти в депресії біля телевізора чи ще гірше – шукати розради в спиртному, а впевнено йти до мети, вірити в себе.

– Мені не таланило двічі у житті, але тричі у житті поталанило. Відразу пішля школи не вдалося вступити до педагогічного університету, хоч вчилась майже на "відмінно" (на контрактній основі не мала можливості навчатися). Та наступного року вдалося вступити до вишу. Однак, здобувши відповідну освіту, реалізуватися на освітянській ниві відразу не вийшло. Перед тим, як працювати за фахом і покликанням,була продавцем на ринку. І хоч спершу трохи соромилась, все ж не сидіти, склавши руки вдома. Там і познайомилася зі своїм нині чоловіком. Але при тім, не переставала стукати в усі двері. І все ж таки достукалась… Тепер працюю в школі, яка колись дала мені "путівку" у життя, –  згадує свій тернистий шлях до мрії ще одна моя знайома. 

Оптимістично налаштована й Світлана, котра кілька років тому закінчила Ковельський промислово-економічний коледж й вирішила продовжити навчання вже в університеті. 

– Я навчаюсь і працюю. Нехай поки не за спеціальністю, проте цей досвід точно стане у нагоді в майбутньому. А сьогодні ще й маю непоганий заробіток, – каже ковельчанка.

l

Дещо інакша ситуація в цьому плані складається з колишніми вихованцями професійних навчальних закладів, адже сьогодні робітничі професії, навпаки, на ринку праці користуються "попитом".

Як інформують у Ковельському міськрайонному центрі зайнятості, фахівці якого активно, а, головне, результативно працюють над тим, аби вихованці ковельських закладів професійної освіти після завершення навчання отримали роботу, цю "місію" виконують центри кар'єри, які функціонують при Ковельському промислово-економічному коледжі та центрі професійно-технічної освіти. 

Тут випускники цих закладів мають змогу ознайомитись з актуальними вакансіями регіону, паспортами підприємств та описами професій, матеріалом щодо сфери застосування обраного фаху. Центри кар'єри дають можливість юнакам і дівчатам показати свої вміння, знання, а роботодавцям – вибрати фахівців. І таке "знайомство" віч-на-віч спрацьовує, адже окремі вихованці цих навчальних закладів відчули це на собі: здавалося б, лише вчора ти - випускник, а сьогодні – вже молодий спеціаліст на підприємстві.

Окрім того, завдяки працівникам Ковельського центру зайнятості студенти здобувають навики з пошуку роботи, самопрезентації, відвідують тренінги, семінари, навчання, групові консультування, проходять тестування тощо. Для молоді проводяться економічні екскурсії, ярмарки кар'єри, знайомства з роботодавцями.

Так, протягом 2017 - 2018 навчального року в центрах кар'єри було проведено 60 профорієнтаційних заходів для 670 студентів та 564 учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Для підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці при Ковельському центрі зайнятості формується банк резюме студентів коледжів та учнів ПТНЗ. Завпроваджено й новітні послуги служби зайнятості: відеорезюме, скайп-співбесіди з роботодавцем та багато іншого.

l

Сьогодні знайти роботу справді складно. Тому слід запастися терпінням. Молоді люди, часто окрилені власними амбіціями, при пошуку роботи хочуть відразу отримувати високу заробітну плату. Але при цьому вчорашньому студенту потрібно пам'ятати, що для нього зараз головне не захмарна зарплатня, а досвід, який, працюючи, можна отримати, плюс – перспектива кар'єрного росту.

Ось кілька порад, як "спростити" процес пошуку роботи випускнику. Починати шукати роботу варто вже на останніх курсах університету: саме так, навчаючись і працюючи можна здобути такий необхідний досвід роботи. 

Використовуйте всі можливості, які дає навчання. Беріть участь у сертифікатних програмах, курсах, які часто для студентів безкоштовні. Це не тільки цікаво, а й дає додаткові знання та приверне увагу роботодавця при влаштуванні на роботу.

Будьте активними в громадській роботі. В студента для цього достатньо часу та можливостей. До того ж, активна діяльність допоможе завести нові "вигідні" знайомства, що допоможуть у майбутньому працевлаштуванні.

А головне – повірте в свої сили, не опускайте руки, і успіх у працевлаштуванні неодмінно буде.

Вікторія ЗІНЧУК.

Улітку цього року випускники більшості вузів України отримають дипломи і зроблять найвідповідальніший у житті крок до самостійного життя. Однак цей крок не завжди так просто зробити, хоча би через те, що, наче опиняються у замкнутому колі: щоб отримати омріяну роботу – в них вимагають стаж. А щоб мати стаж – потрібна… робота. І навіть диплом про вищу освіту, навчання на "добре" чи "відмінно" стовідсотково не гарантує, що відразу, вийшовши за стіни університету, роботодавці стануть у чергу, щоб взяти вчорашнього студента на роботу.

На жаль, тепер не та ситуація, що в радянські часи, коли випускник отримував направлення на роботу. Причому за три роки роботи за направленням ніхто не міг його звільнити, і недавній випускник набирався певного досвіду, підвищуючи свій статус на майбутнє.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 2911

Літо. Час подумати, як використати відпустку не тільки з користю для себе, а й подбати про те, щоб відпочинок сприяв оздоровленню дитини. 

Плануючи відпочинок з дитиною, потрібно продумати безліч моментів. Чудово, коли є дача або заміський будинок. Плюсів чимало: чисте повітря, близькість до будинку, відсутність акліматизації, можливість відпочинку "без відриву від роботи". Мінуси: у дитини мало розваг, а у мами, як правило, багато побутових турбот.

Можна розглянути варіант заміського пансіонату — плюси ті ж, до того ж дуже добре підійде для відпочинку з маленькими дітьми.

Аргументи на користь вибору відпочинку на морі — сприятливий  вплив на здоров'я морського повітря і води, активний відпочинок — плавання та прогулянки.

Акліматизація

Варто замислитися, як пройде акліматизація дитини на відпочинку. Саме з цієї причини педіатри не рекомендують дітям до трьох років відпочинок поза звичною кліматичною зоною.

Перші симптоми акліматизації можуть проявитися вже на другий день після приїзду на курорт. Це — сонливість, млявість, загальний хворобливий стан, іноді кашель і нежить, схожі на застуду. Особливу обережність при виборі місця відпочинку варто проявити батькам дітей-алергіків. При зміні звичного раціону харчування та  якості води може загостритися алергія.

Дорога

Слід подбати про безпеку дитини в дорозі до місця відпочинку.

При поїздці в автомобілі обов'язково використовуйте автокрісла для найменших, а старших дітей  навчіть користуватися ременями безпеки.

Якщо ви плануєте  подорож на поїзді, потрібно бути постійно уважними, особливо на зупинках і під час гальмування поїзда.

Перед авіаперельотом варто відвідати з дитиною педіатра чи невропатолога, так оскільки під час авіаперельоту відбувається короткочасна зміна тиску, що може бути небезпечним для дітей з внутрішньочерепним тиском.

Варто заздалегідь продумати розваги для дитини в дорозі, враховуючи її вік, інтереси та здібності.

Багаж

Дуже важливо визначити, що потрібно взяти з собою на відпочинок з дитиною. 

Обов'язково не забудьте теплі речі — іноді перепад між денною та нічною температурами може бути дуже значним. Решта одягу повинна бути такою, яку легко прати і сушити — різноманітні шорти, майки, панамки, трусики.

На відпочинку і в дорозі стануть у пригоді вологі та сухі серветки, рушники.

Збираючи речі в дорогу, не потрібно забувати про іграшки. Можна взяти щось із улюблених іграшок дитини, щоб знизити стрес від поїздки, всілякі надувні іграшки та приладдя для ігор з піском.  Старшим дітям потрібні будуть книги, альбоми для малювання, можливо, електронні іграшки або ноутбук. Подбайте, щоб дитині було не нудно в моменти, коли батькам хочеться відпочити або подрімати на пляжі.

У списку необхідних речей неодмінно має бути аптечка. В першу чергу потрібно взяти ліки, якщо дитина страждає певним захворюванням. Якщо ж малюк відносно здоровий, знадобиться аптечка "першої допомоги", в якій повинні бути: засоби для обробки ран і подряпин (йод, зеленка, перекис водню, спирт, пластирі, вата, бинт); засоби від симптомів застуди і головного болю (парацетамол, оксолінова мазь,  трав'яний чай, термометр); засоби, що допомагають відновити порушення травлення, характерне явище при зміні води (наприклад, регідрон, ентеросгель, ніфуроксазид і т. п.); засоби від алергії, від укусів комах, від сонячних опіків.

Збираючи аптечку, орієнтуйтеся на попередній досвід використання препаратів. Потрібно точно знати, як дитина переносить застосування того чи іншого засобу, щоб бути застрахованим від неприємних несподіванок.

Сонечко 

Відпочиваючи з дитиною, постійно потрібно стежити, щоб вона не обгоріла на Сонці і не отримала тепловий удар. Слід пам'ятати правило: коли Сонце в зеніті, від нього слід ховатися. Таким чином, найбільш оптимальним періодом для прийняття сонячних ванн буде час з ранку і до 11-ї години й, починаючи з 16-ї години до самого вечора. Обов'язкова умова знаходження під Сонцем — використання крему з сонцезахисними фільтрами не нижче 20 SPF.

Щодо купання і плавання — дитину будь-якого віку, окрім плавання, потрібно навчити правилам поведінки на воді і правилам поведінки на пляжі. Дитина не повинна тривалий час перебувати у воді, щоб не переохолодитися і зазнати стресу від зміни температур. Після виходу з води її потрібно переодягнути в сухі плавки і висушити волосся рушником.

Звичайно, турбот при підготовці до відпочинку чимало, але найголовніше — бажання добре провести час поруч з дитиною. Адже саме ці радісні моменти і залишаться в пам'яті  через роки. 

Гарного вам відпочинку!

Світлана УСИК,

навчально-методичний центр

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області.

Літо. Час подумати, як використати відпустку не тільки з користю для себе, а й подбати про те, щоб відпочинок сприяв оздоровленню дитини. 

Плануючи відпочинок з дитиною, потрібно продумати безліч моментів. Чудово, коли є дача або заміський будинок. Плюсів чимало: чисте повітря, близькість до будинку, відсутність акліматизації, можливість відпочинку "без відриву від роботи". Мінуси: у дитини мало розваг, а у мами, як правило, багато побутових турбот.

Можна розглянути варіант заміського пансіонату — плюси ті ж, до того ж дуже добре підійде для відпочинку з маленькими дітьми.

Аргументи на користь вибору відпочинку на морі — сприятливий  вплив на здоров'я морського повітря і води, активний відпочинок — плавання та прогулянки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 822

Завершити свою цьогорічну відпустку вирішили з чоловіком поїздкою — правда, не зовсім запланованою —  в одне із курортних містечок   нашої мальовничої Західної України.

Скажу відразу, дещо забігаючи  наперед: емоції   переповнювали, переповнюють і ще надовго закарбуються в пам’яті приємними спогадами від побаченого там,    почутого й пережитого.

Так, була вражена і зацікавлена практично  всім: мальовничими гірськими пейзажами, вуличками, що спускаються вниз і раптово підіймаються вгору. А ще – цілющим повітрям, лікувальними мінеральними водами  й  місцевим колоритом. 

Та найбільше була «шокована»   політикою цін на все  знаного далеко за межами нашої Батьківщини Трускавця. 

Бо, допоки не пересвідчилась на власному досвіді, раніше помилково вважала, що все тут «космічно» дороге. Але, як виявилось, все  зовсім навпаки. 

Дещо додам зі свого  недалекого минулого. Раніше, в студентські роки та й дещо пізніше, була палкою  прихильницею облюбованих багатьма  знаними місцями відпочинку – Шацькими  озерами і Чорним морем, де  мала нагоду побувати  не один раз.  

Іншого, кращого від цього дозвілля, практично не уявляла собі в той час. Аж допоки, через декілька років, не відвідала той самий знаменитий Трускавець, який неодноразово вихваляли мої знайомі та рідні.

Мовляв, це – райський куточок на Землі, де можна гарно з користю відпочити, а ще – оздоровитись і тілом, і душею.  Адже тут – найсприятливіші для цього умови.

Однак, як тепер показує статистика, навіть відпочинок на березі Азовського моря чи, як згадувалось перед цим, на Світязі, багатьох наших співвітчизників (відверто кажучи) просто шокував. Точніше, декому  залишилось лише мріяти про омріяну відпустку. 

Адже грошова  політика тут просто аж зашкалює. Так що курорти в нас — як за кордоном (маю на увазі вартість послуг).

l

Тепер – попорядку. Найбільш цікавими були тамтешні жителі, поруч із якими, ми, гості з недалекої Волині, відчували себе спочатку «не в своїй тарілці».  

Їх привітне «пані» і «пане», здається, ставило нас у дещо незручне  становище. Проте за день-два звикли.

І ще, що не менш важливо: місцеве населення — люди глибоко віруючі, тут багато архітектурно привабливих греко-католицьких капличок, які ваблять око перехожих. Кожне свято і недільна служба  проходять для цих вірян на особливому духовному піднесенні. 

А ще, мабуть, вся справа в тому, що тут дійсно вірують в Бога всім серцем, демонструючи це не на словах, а на ділі. Піти до храму – святий обов’язок практично усіх.  

 Бо у наших  краях  буває нерідко, що дехто,  вже «насвяткований» ( під згубною дією «оковитої),  не може  з самого ранечку кроку ступити, бо сили нема…

Приємно, що в цьому курортному містечку ціни зовсім не «кусаються», а такі ж, як і в Ковелі.  Можливо,  цим сюди заманюють туристів, яких тут вдосталь.

Та й культура подекуди   і громадський порядок, про які неабияк дбають відповідні служби,  заслуговують на  увагу. 

Бо в місті, де безліч  торгово-розважальних закладів, ми жодного разу не бачили когось напідпитку ( і серед білого дня,  і вже далеко за північ). 

Тут можна спокійно гуляти  парком хоч цілу ніч, нікого й нічого  не боячись, а просто насолоджуючись вечірнім містом, яке, здається, ніколи не спить, віддаючись своїм гостям на всі сто відсотків.

Особисто ми, враховуючи вартість доїзду маршрутним таксі, проживання  в орендованій квартирі (400 гривень на добу, з усіма зручностями) та з самостійним харчуванням витратили на наш чудовий незабутній відпочинок трохи більше семи тисяч гривень.  За цим,  відверто кажучи,  не жалкуємо.  Шкода, лишень, що були недовго –  всього тиждень.

Тут багато білорусів та поляків, які приїздять сюди щороку.

Гуляючи одного разу в сквері, розговорилась із жіночкою передпенсійного віку, яка родом була із Гомеля. Вона розповіла, що Трускавець облюбувала давно, тож завжди з нетерпінням чекає нової зустрічі із знайомим місцем. Саме тут можна добре підлікувати свій організм і файно відпочити.

Цього разу вона разом із чоловіком вирішили навідатись сюди із онуком Тимофійком, який має невдовзі стати першокласником.  Тож, як жартувала Марія Максимівна, онуку потрібно запастись перед навчанням новими силами. 

Хлопчина, як розповіла вона, не нудьгує, знайшов собі нових друзів,  з якими охоче “пропадає” на  всіляких розважальних атракціонах.

«Тільки  встигай за ними дивитись», – додає жіночка.

Кожен планує  своє дозвілля, дивлячись на  гроші в гаманці. Для тих, кому сімейний бюджет не дозволяє занадто розкошелитися, теж знайдуться  вигідні пропозиції.

Якось одного дня, біля бювету, на лавочку до мене присіла незнайомка. Виявилось, що з Києва. Хоч вже і на пенсії, та роботу не полишає, бо гроші їй  потрібні.

Пані Валентина – жінка  непростої долі, яку життя добре «покидало». П’ять років тому залишилась без чоловіка,  через деякий час помер і син.

Згорьована дружина і мати втратила віру в життя на краще,  невдовзі і її саму підкосила підступна хвороба.

Робили операцію. Гроші збирали і рідні, і знайомі. А ще – молодший син взяв позику в банку, яку ще й досі повнісю не «погасили». Правда, вже залишилось не так і багато.

«Що треба берегти здоров’я, я зрозуміла надто пізно. Тож тепер, аби хоч трішки підтримати свій кволий організм, мушу їздити підліковуватись. Для мене такий відпочинок підходить, адже не «влітаю» в борги.  Добре знаю, що в наш час – без грошей нікуди.   В цьому, на жаль,  довелось пересвідчитись і самій», – із сльозами на очах говорила моя нова співрозмовниця, а в кожному її слові відчувалися пережиті біль й страждання, які не дають про себе забути і тепер.

«Я і в минулому році тут була. Сподобалось, тому вирішила приїхати знову. Моєї відпустки, а це два тижні,  вистачає повністю. 

За цей час організм насититься мінералами, які є  у  водах «Нафтуся» і «Марія», а ще йому допоможе трохи підкріпитися  масажна терапія, яку мені приписав лікар».

Як додала жінка, путівки вона не бере, бо це для неї – дорого.  А з житлом, в господарів, де орендує помешкання, теж поталанило.  Бо беруть всього-навсього сто гривень за кімнату. Правда, умови бажали б кращого, але це – не основене.  Головне  –  оздоровлення. 

Гарні відгуки про це курортне місто чула мало не щодня, тож для тих, хто ще не визначився з відпусткою, даю пораду: рекомендую Трускавець. 

Саме тут   можна по-справжньому душевно відпочити, забувши про всі домашні проблеме та  клопоти, а, що найважливіше  –  принести велику  користь своєму організму.

Пам’ятаймо, що до свого здоров’я слід  ставитися трепетно та  дбайливо, бо воно  –  безцінне!

Орися  ФІЛІПЧУК.

Завершити свою цьогорічну відпустку вирішили з чоловіком поїздкою — правда, не зовсім запланованою —  в одне із курортних містечок   нашої мальовничої Західної України.

Скажу відразу, дещо забігаючи  наперед: емоції   переповнювали, переповнюють і ще надовго закарбуються в пам’яті приємними спогадами від побаченого там,    почутого й пережитого.

Так, була вражена і зацікавлена практично  всім: мальовничими гірськими пейзажами, вуличками, що спускаються вниз і раптово підіймаються вгору. А ще – цілющим повітрям, лікувальними мінеральними водами  й  місцевим колоритом. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 440

16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:

«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 

Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.

l

Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. Коли ж виходу із складної ситуації немає,   в окремих населених пунктах  Волині ( і не тільки) майно колишніх колгоспів розібрали, як  би  це  грубо  не звучало,   «по  цеглинах».  

В результаті    від  нещодавно успішних  підприємств  залишаються  лише  руїни.

Та цього не скажеш про ТОВ «Баффало», яке всього лиш за рік діяльності  на землях Поворської об’єднаної територіальної громади зарекомендувало себе одним із лідерів тваринницької галузі в районі. 

Товариство славиться  високими показниками в роботі. Тут активно запроваджують нові технології виробництва, не боячись ризикувати.

Керівники і члени трудового колективу  глибоко переконані в тому, що успіх приходить до тих, хто хоче і вміє ефективно господарювати.  

До речі,  займаються в згаданому товаристві не  менш  ефективно й землеробством, без якого розвиток тваринництва неможливий.

Варто зазначити, що господарство вирізняється з-поміж  інших науковим  підходом до розведення племінної худоби.  Для  виробничих потреб воно  орендує  6 тисяч гектарів землі на території Маневицького та Ковельського районів.

Завдяки злагодженій роботі в грудні 2017 року Ковельську дільницю вищезгаданого ТОВ  визнано кращою за напрямком  «Тваринництво».  Такого ж успішного  результату підприємство досягло і в лютому  вже цього року.  

Днями ми завітали  в  Ситовичі, де нас гостинно зустріли керуючий місцевою дільницею ТОВ «Баффало» Микола Никитюк,  його помічник Ірина Будь, в. о. сільського старости с. Ситович Віталій Будь та депутат Поворської сільської ради Микола Рибак. Вони  люб’язно виділили для нас час на екскурсію і коротеньке спілкування, хоча в самих були важливі справи –  якраз чекали  на приїзд керівництва з Києва.  

Першим до розмови підключився  в. о. старости  Віталій Будь, який  висловив від себе особисто та від  односельчан подяку інвесторам  за те, що обрали саме їх громаду. 

Як повідомив Віталій Васильович,  спільне господарювання принесло хороші результати.  

«Є до кого звернутися в разі потреби, є з ким працювати», – наголосив очільник Ситович.

На підтвердження  цих слів можна твердо сказати, що в  товаристві активно трудяться задля добробуту мешканців села та покращення місцевої інфраструктури. Так, «Баффало»  є постійним   меценатом багатьох культурно-масових заходів, що проводяться в межах ОТГ. Серед них – Новорічно-Різдвяні свята, День села, свято  Першовересня та інші, не менш важливі події для   мешканців навколишніх сіл. 

За цим всім стоїть копітка праця  дружної команди, котра і є запорукою успіху. Як ми дізнались, 28 червня господарство святкуватиме свій перший ювілей,  адже рівно рік тому сюди завезли першу партію худоби.  А далі, як кажуть, пішло-поїхало.

«Вирощування молодняка великої рогатої худоби, якої сьогодні маємо 6 порід,   проходить згідно з технологією безприв’язного утримання. Подібну  методику, як відомо, активно  практикують за кордоном.  Фахівці в аграрному бізнесі, зокрема, наголошують, що таке утримання зменшує трудозатрати  та підвищує потенціал продуктивності тварин.

До того ж, усі стада круглорічно випасають, вони народжують потомство саме на природі, отримуючи належний догляд та  потрібні вакцини. Ще слід додати, що  повсюдно  встановлені електропастухи, зроблені накриття і кошари», – приєднався до розмови керуючий Ковельською дільницею  ТОВ «Баффало» Микола Никитюк.

Майбутнє  підприємства тут вбачають в  збільшенні  поголів’я м’ясного напрямку –  приблизно на 150 голів.

«Стартували» ми спочатку  з десяти  працівників, тепер маємо вже 18. 

Це  – тваринники, механізатори, різноробочі.   Всі   працевлаштовані офіційно  та отримують вчасно стабільну заробітну плату разом із преміями (все, звичайно, залежить від виробітку). 

Пастух, для прикладу,  має  додаткову оплату за одержану надбавку ваги худоби, тваринник – за приріст поголів’я тощо.  До того ж, на роботу в ТОВ «Баффало» постійно  потрібні механізатори.  

Тому всі охочі можуть звертатися до нас за більш детальною інформацією», – додала в  помічник керуючого Ковельської дільниці Ірина Будь.

Зараз  утримують 274  голови великої рогатої худоби, з них  140 – телят.  На площі 220 гектарів ніжиться під блакитним  небом і гарячими  променями розжареного  світила   соняшник, який  все вище і вище підіймає  свої чепурні голівки. На 90 гектарах посіяно просо. Під майбутні урожаї зернових та  інших культур тут готують нові площі, знищуючи бур’яни та  чагарники. 

Перед цим в сільгосптоваристві займались підживленням соняшника, зараз заготовляють сіно.  А попереду – нові  клопоти, яких буде ще немало.

Одним словом,  планів на майбутнє вдосталь, потрібно їх лише вдало реалізувати.  Теплих слів подяки заслуговують кращі працівники сільгосппідприємства – трактористи Віктор Юсюк та Володимир Турик, які тут на гарному  рахунку. 

«Внесок кожного у спільну справу – дуже  важливий,  адже всі знають, що працюють задля спільної  мети», - наголошують керівники   підприємства.

В якості деякого відступу від основної теми варто відзначити те, що у «Баффало» переймаються проблемами розвитку спорту, розуміють важливість фізичного  виховання молодого покоління,  активно сприяють зміцненню  матеріально-технічної бази.  

У  Поворську сформовано  завжди готову до змагань футбольну  команду на чолі з тренером Валерієм Карплюком, завгоспом Поворської ОТГ.

 «Дорогу  здолає  той, хто йде, а успіх  супроводжує активних та  небайдужих», – кажуть у народі.  Тож нехай множаться успіхи і в керівництва «Баффало», і в усіх сільських трудівників, які завдяки приходу тямущого інвестора уже відчули реальні результати його діяльності.   Рік минув недаремно, а це – головне.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: керуючий Ковельською дільницею в ТОВ «Баффало» Микола Никитюк, в. о. сільського старости Віталій Будь; сільський краєвид; худоба місцевого господарства.  

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА 

та з архіву  ТОВ «Баффало».

16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:

«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 

Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.

ххх

Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 736