В народі кажуть: "Добрі сусіди – кращі поганих родичів". В цьому я переконалася на власному досвіді, проживши на білім світі ось уже 74 роки.

Особливо велику допомогу надавали мені сусіди, коли я стала ініціатором будівництва трьох церковних приміщень у селах Красноволі, Волі-Ковельській, Білашеві. Важко було тоді  зрушити цю справу з місця, але добрі люди прийшли мені на виручку. З Божою поміччю  ми разом вистояли і перемогли.

Особливо я вдячна подружжю Степанюків – Ярославу Михайловичу і Галині Іванівні. Пан Ярослав дав   ДВП для виготовлення ящиків для збору пожертв, а столяр Леонід Дятел змайстрував їх для всіх трьох храмів. Та й взагалі Ярослав Степанюк, як-то кажуть, "золота" людина. Для мене завжди був, як швидка медична допомога. Низький Вам уклін і щира подяка!

На моєму життєвому шляху було і є багато гарних людей. Ще коли мене молодою дівчиною направили працювати у магазин в селі Білашеві, я познайомилася з Вірою Симонік і Вірою Рибчук. Доля так склалася, що тепер ми з Вірою Тарасівною Симонік – сусіди у Волі-Ковельській. До цього часу вона мені, як рідна сестра, ніколи не відмовила в допомозі у разі потреби.

Лише найкращі слова можу сказати про Любов Макарчук та її чоловіка Миколу. Коли цієї зими сталося так, що в моєму домі пропала вода і довелося її по краплях збирати з дощу і снігу, то на поміч прийшли Макарчуки, які не залишили в біді. Не можу не згадати Валентину  Климівну Моголюк, з якою тривалий час працювали.

Коли у Волі-Ковельській організувалась церковна громада, то багато допомогли у підборі півчих регент Галина та її донька Надія. В Білашеві активними були Ніна Романюк, Ольга Бубела, Надія Нікітін, Мотруна Журавська.  Першу  лопату, як-то кажуть, під Хрест поклав Анатолій Журавський. Не стояли осторонь Марія Голубко та її чоловік Леонід, Галина Журавська. З Ковеля я привозила півчих Ніну з подругами.

Велика моя вдячність - мешканцям села Красноволі. Оцінки "п'ять з плюсом" заслуговують Альона Піскора, Ольга і Яків Сущ, Ольга Костючик, Анатолій,  Валентин, Ніна Рибчуки, Ольга Білінська, Любов Тарасюк та багато інших красновольців. Завдяки їх громадянській позиції, активності діє храм Успіння Пресвятої Богородиці, курсує  2 рази на день автобус, працює початкова школа. Щоправда, немає впорядкованої дороги, але думаю, що керівництво Дубівської об'єднаної територіальної громади вирішить і це питання – щиро на це сподіваюся.

Дуже сумлінно і відповідально ставиться до своїх обов'язків протоієрей о. Василь, який опікується селами Мощеною, Красноволею, Черкасами і військовою частиною. Це людина з великої літери, якого люди дуже поважають і люблять.

Я дуже тішуся, що люди мене розуміли в започаткуванні потрібної справи, яку всіляко підтримував о. Петро Левочко (на жаль, покійний). Зрештою, про все не розкажеш і всіх не згадаєш, бо пережито багато й подолано багато труднощів. Іноді собі думаю, що про моїх  красивих серцем і душею земляків варто б зняти багатосерійний фільм. Планувала навіть поїхати на київську кіностудію імені Олександра Довженка, але, по-перше, не знаю, чи  вона ще працює, а по-друге, у 74 роки це зробити непросто.

Я  вдячна Господу Богу, що дав мені сили пережити великі страждання,  погрози, залякування, завдяки чому я вистояла і не піддалася на провокації. А тим, хто мене мучив, а іноді навіть бив, нехай Всевишній буде суддею. Я – лише піщинка у Всесвіті, а без помочі Бога та людей нічого не варта. У тих трьох селах, про які я розказувала, мене обігрівали, годували, тому я нічого й нікого не боялася – вночі йшла пішки 22 кілометри з Білашева до Ковеля через ліс, стукала у всі "двері" владних кабінетів.

Я знаю, що дехто до мене ставиться з іронією, насмішкою. Але ні на кого не ображаюся, бо ніколи і нікому зла не робила. Є такі, що кажуть: "ти – знахарка", "не віриш в Бога". Це неправда. Я дуже віруюча людина, що підтверджує все моє життя і фотосвітлини, які пропоную Вашій увазі. А "знахарство" моє від того, що багато знаю і вмію, бо читаю книги, вчуся в інших, намагаюся допомогти при хворобах цілющими травами.

Тож нехай над усіма нами завжди буде благодать Божа, а в Україні панують мир,  злагода і любов!

Марія НІКІТЮК.

В народі кажуть: "Добрі сусіди – кращі поганих родичів". В цьому я переконалася на власному досвіді, проживши на білім світі ось уже 74 роки.

Особливо велику допомогу надавали мені сусіди, коли я стала ініціатором будівництва трьох церковних приміщень у селах Красноволі, Волі-Ковельській, Білашеві. Важко було тоді  зрушити цю справу з місця, але добрі люди прийшли мені на виручку. З Божою поміччю  ми разом вистояли і перемогли.

Особливо я вдячна подружжю Степанюків – Ярославу Михайловичу і Галині Іванівні. Пан Ярослав дав   ДВП для виготовлення ящиків для збору пожертв, а столяр Леонід Дятел змайстрував їх для всіх трьох храмів. Та й взагалі Ярослав Степанюк, як-то кажуть, "золота" людина. Для мене завжди був, як швидка медична допомога. Низький Вам уклін і щира подяка!

На моєму життєвому шляху було і є багато гарних людей. Ще коли мене молодою дівчиною направили працювати у магазин в селі Білашеві, я познайомилася з Вірою Симонік і Вірою Рибчук. Доля так склалася, що тепер ми з Вірою Тарасівною Симонік – сусіди у Волі-Ковельській. До цього часу вона мені, як рідна сестра, ніколи не відмовила в допомозі у разі потреби.

Лише найкращі слова можу сказати про Любов Макарчук та її чоловіка Миколу. Коли цієї зими сталося так, що в моєму домі пропала вода і довелося її по краплях збирати з дощу і снігу, то на поміч прийшли Макарчуки, які не залишили в біді. Не можу не згадати Валентину  Климівну Моголюк, з якою тривалий час працювали.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 583

У червні на базі Ковельського району відбувся тематичний семінар, який проводився у рамках проекту «Підвищення обізнаності про Африканську чуму свиней в Україні». Даний проект втілює у життя «Продовольча та сільськогосподарська організація ООН». 

Консультант цієї організації Олександр Рєвнівцев запрошеним на зібрання головам ОТГ, сільським головам, користувачам мисливських угідь, керівникам сільгосппідприємств, які займаються виробництвом свинини, спеціалістам ветеринарної медицини Ковельського, Маневицького, Ратнівського та Старовижівського районів детально та в доступній формі розповів про поширення особливості даного захворювання, заходи безпеки, інші важливі моменти. Без сумніву, буде доречним окремі пункти з виступу фахівця донести і до наших читачів.

Що слід знати власникам свиногосподарств? 

АЧС не становить небезпеки для людей, на неї хворіють лише дикі та свійські свині всіх видів, порід та статевовікових груп. Смертність при даному захворюванні становить 100 відсотків. Заходів профілактики та лікування захворювання немає. Вірус АЧС залишається життєздатним за несприятливих умов зовнішнього середовища, зокрема до висихання та гниття. Охолодження (особливо заморожування) консервує, а прогрівання (впродовж години до температури понад 50 градусів) знезаражує збудник.

Вірус АЧС залишається життєздатним:

– у м'ясі від хворих тварин – до 155 днів;

– у гноєві та грунті – до 3 місяців;

– у трупах свиней  –  до 2,5 місяця;

– у копчених м'ясопродуктах – до 6 місяців;

– у солонині – до 1 року;

–  в замороженому м'ясі – до 3 років.

Основним шляхом передачі є контакт із зараженими: свинями або їх трупами, транспортом, обладнанням, взуттям та одягом. А також через уражені корми, кормові відходи, що містять заражену свинину (рештки м'ясних продуктів, страв із свинини, відходів від забою). Основний чинник поширення АЧС – люди, які порушують або недотримуються правил біобезпеки.

Стрибкоподібне поширення АЧС за межі карантинної зони пов'язане з нелегальним вивезенням хворих    на    АЧС тварин із комерційних свиногосподарств або продуктів їх вимушеного забою на інші території. Ознаки захворювання:

– слабкість і параліч задніх кінцівок, хитка хода;

– підвищена температура;

– швидке утруднене дихання, кашель;

– хворі тварини переважно лежать, в'яло встають на ноги та швидко втомлюються;

– сильна спрага;

– крововиливи на шкірі в ділянці внутрішньої поверхні стегон, на животі та шиї;

– іноді пронос з кров'ю, частіше закрепи.

При виявленні таких ознак у свиней слід негайно повідомляти спеціалістів державної ветеринарної медицини.

Микола КОРОЛЬ,

начальник Ковельського міськрайонного

управління 

ГУ Держпродспоживслужби 

у Волинській області.

У червні на базі Ковельського району відбувся тематичний семінар, який проводився у рамках проекту «Підвищення обізнаності про Африканську чуму свиней в Україні». Даний проект втілює у життя «Продовольча та сільськогосподарська організація ООН». 

Консультант цієї організації Олександр Рєвнівцев запрошеним на зібрання головам ОТГ, сільським головам, користувачам мисливських угідь, керівникам сільгосппідприємств, які займаються виробництвом свинини, спеціалістам ветеринарної медицини Ковельського, Маневицького, Ратнівського та Старовижівського районів детально та в доступній формі розповів про поширення особливості даного захворювання, заходи безпеки, інші важливі моменти. Без сумніву, буде доречним окремі пункти з виступу фахівця донести і до наших читачів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 394

Україна переходить 

на цифрове телебачення. Що треба знати?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 509

Має надію знайти свою подругу дитинства Аню Толмачову  жителька міста Ковеля Надія Головей  (дівоче прізвище Зеленська), з якою у 2010 році перервався зв’язок. А все починалося так.

У 1969 р. у СШ №8 м. Ковеля для учнів 8-го класу прийшли листи для кожного за списком у журналі. Ці листи були з далекої Грузії. Надя Головей (Зеленська) теж отримала листа від дівчинки Ані Толмачової (по чоловікові Пряморукова), яка писала, що хоче листуватися з учнем чи ученицею за №8 у класному журналі. І саме за цим номером стояло прізвище Наді Зеленської. Листуванням захопилися всі учні класу. Але згодом захоплення минуло, і перестали йти листи з Грузії в Україну. Лише Надія Зеленська (Головей) не припиняла листування з Анею – воно затягнулося на довгих 20 років.

– Аня була з сім’ї росіян-старовірців, – розповідає Надія про подругу. – Жили поселеннями, носили чорний одяг. Ми здружилися між собою, як сестри. Навіть у листах Аня писала: «Здравствуй, сестричко…».

Одна одній слали подарунки. Надя слала в Грузію все, чим багата Україна, а Аня  – невідомі на той час смаколики, зокрема, каштани їстівні, які Надя викинула, бо не знала, що їх треба смажити (та й і ми не знаємо теж, бо у нас їх немає). А от мандарини – з’їли. 

А якось на Новий рік Аня прислала хурму і пахлаву, ще деякі фрукти. Все, звичайно, померзло у посилці (бо тоді були дуже сильні морози), але нічого не викинули – з’їли, бо дуже смачне все було. Аня після закінчення школи вийшла заміж, а згодом вийшла і Надія. Дружба їхня продовжувалась. Аня жила в селі, тримала велике господарство: кури, вівці, корови. Тож якось вислала подрузі у Ковель бринзу, про яку тоді теж не знала, що це таке –  дуже солоне було. Слала з овечої вовни добротні ковдри.

І хоча дівчата ніколи не бачились,  їхня дружба на відстані міцніла з кожним роком. Вони здружились, як сестри. Одна про одну знали все.

У 1989 році Аня з чоловіком Василем вирішили зробити подрузі сюрприз – без запрошення і попередження приїхали в гості. Надя Головей на той час була на роботі.

– Як зараз пам’ятаю, – розповідає жінка. – Прибігла до мене на роботу старша дочка і каже, щоб я швидко йшла додому. А чого – не каже. Зайшла у квартиру – і не повірила своїм очам: переді мною стояла Аня з чоловіком. Обіймалися, цілувалися і на радощах плакали – так раділи зустрічі.

Гостювали Аня з чоловіком у подруги 10 днів. Ковель їм дуже сподобався – відвідували всі визначні місця. А найбільше сподобалось старовинне кладовище по вулиці  Незалежності. Готували різні українські страви, рецепти яких Аня повезла додому. Дуже смакували їм деруни – смажили їх кожен день. До вподоби гостям були також червоний борщ і вареники з сиром.

Погостювали Пряморукови Аня і Василь на Волині із задоволенням. Поїхали додому, обіцяли, що зустрінуться ще. Надія Головей не змогла поїхати в Ставропольський край до подруги, бо почалися 90-ті роки: безгрошів’я і безробіття перекреслили всі плани. Спілкувалися у листах. А в 2010 р. зв’язок перервався. Аня чомусь перестала відповідати на листи. Можливо, виїхала кудись? 

Але Надія Головей не втрачає надію зустрітися знову з Анею. Їй цікаво, де і як подруга живе, що з нею? Навіть нема куди подзвонити. Можливо, доля дозволить зустрітись колись подругам знову?

Де ти, Аню? Відгукнись! Контактний телефон Головей Надії – 0681400131.

Галина ОЛІФЕРЧУК. (0679791650).    

Від редакції: листа Галини Оліферчук ми одночасно розміщуємо на інтернет-сайті газети «Вісті Ковельщини». Можливо, хтось прочитає зворушливу розповідь про дружбу двох  подруг і допоможе їм розшукати одна одну. 

Має надію знайти свою подругу дитинства Аню Толмачову  жителька міста Ковеля Надія Головей  (дівоче прізвище Зеленська), з якою у 2010 році перервався зв’язок. А все починалося так.

У 1969 р. у СШ №8 м. Ковеля для учнів 8-го класу прийшли листи для кожного за списком у журналі. Ці листи були з далекої Грузії. Надя Головей (Зеленська) теж отримала листа від дівчинки Ані Толмачової (по чоловікові Пряморукова), яка писала, що хоче листуватися з учнем чи ученицею за №8 у класному журналі. І саме за цим номером стояло прізвище Наді Зеленської. Листуванням захопилися всі учні класу. Але згодом захоплення минуло, і перестали йти листи з Грузії в Україну. Лише Надія Зеленська (Головей) не припиняла листування з Анею – воно затягнулося на довгих 20 років.

– Аня була з сім’ї росіян-старовірців, – розповідає Надія про подругу. – Жили поселеннями, носили чорний одяг. Ми здружилися між собою, як сестри. Навіть у листах Аня писала: «Здравствуй, сестричко…».

Одна одній слали подарунки. Надя слала в Грузію все, чим багата Україна, а Аня  – невідомі на той час смаколики, зокрема, каштани їстівні, які Надя викинула, бо не знала, що їх треба смажити (та й і ми не знаємо теж, бо у нас їх немає). А от мандарини – з’їли. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 427

Скільки словесної слави начулося старше покоління на мітингах про героїчне визволення Ковеля. А за спиною виступаючих на меморіалі Слави – стела із іменами тих, хто віддав життя в боях за наше місто. Душі загиблих ніби промовляють до нас: "Війна – це помилка і злочин недосконалого людського розуму".

На мою думку, немає перемог ні в тій, ні в іншій війнах! Є пам'ять про братовбивство, про кров та жахи. Свідомість має генерувати мир. На жаль, в житті було і є інакше.

Ковель як важливий стратегічний центр, потужний залізничний вузол опинився в полі зору радянського командування в роки Другої світової війни невипадково.  Оволодіння містом відкривало шлях до подальшого успішного наступу червоної армії на Захід.

Ставка Верховного головнокомандування, не вдаючись в глибокий аналіз ситуації, спробувала визволити Ковель силами партизанських з'єднань О. Ф. Федорова та С. В. Малікова у січні-лютому 1944 р. В наступ була кинута "армія" в кількості 7 тисяч чоловік. Ковельський німецький гарнізон за чисельністю був вдвічі меншим. Не маючи досвіду масштабних бойових дій, партизанські з'єднання зазнали значних втрат в живій силі і техніці, але місто не взяли.

Після цієї невдачі Ставка директивою № 220044 від 4 березня 1944 року зобов'язала штаб 2-го Білоруського фронту підготувати нову стратегічну операцію ("Поліську"), де головний удар мав бути спрямований на Ковель.

Разом із тим, місто потрапило в тактичні плани верховного головнокомандувача вермахту  Адольфа Гітлера. 8 березня 1944 року він видав наказ № 11 про нову тактичну концепцію для східного фронту – перетворення визначених міст в стан "фортець". Тобто кожен будинок, споруда, підвал повинні перетворитися в оборонні редути німців.

На підступах до Ковеля створювалась мережа оборонних окопів, загороджень із колючого дроту та мінних полів.

Перші сутички частин червоної армії з бойовими групами генерала Бах-Зелевського  мали місце 12-13 березня. А вже 15 березня 47-а армія генерал-лейтенанта В. С. Полєнова розпочала наступ на Ковель, намагаючись взяти місто в оточення. І на перших початках їй це майже вдалося. Великі частини німецького угруповання були затиснуті в місті. Так сталося, що командуючий гарнізоном Ковеля генерал Бах-Зелевський тяжко захворів і був відправлений літаком в тил. Ситуація вимагала рішучих дій. І вже 16 березня до Ковеля прибув групенфюрер Генріх Гіллє, якого призначили командуючим обороною Ковеля в умовах  фортифікаційної тактики.

В популярних виданнях радянська пропаганда тривалий час нав'язувала думку про те, що генерал Бах втік на літаку із міста. Факти спростовують цю вигадану брехню.

Генерал Гіллє розумів, в який смертельний котел він потрапив. Але телеграма рейхсфюрера  СС Генріха Гімлера була безкомпромісна: "Вас  відправили в Ковель для того, щоб ви обороняли його. Виконуйте наказ".

Справедливості ради мусимо зазначити, що німецький гарнізон, який обороняв Ковель, продемонстрував чудеса стійкості  та мужності. Неодноразові штурми частин червоної армії були успішно відбиті. Більше того, кільце навколо міста розірвали. Знаменита 47-а армія, загартована в боях, в ході "Поліської операції" так і не змогла визволити Ковель.

28 квітня 1944 року верховне головнокомандування вермахту повідомляло про успіх німецьких військ на річці Турії: "Частини 28-ої армії і військ СС при підтримці люфтваффе  прорвалися через глибоку ешелоновану оборону противника в південно-західній частині Ковеля і відкинули "совєтів" за лінію річки Турії".

Важливість та успіх цієї операції Гітлер відзначив нагородженням багатьох офіцерів і рядових вояків. Найвищу німецьку воєнну нагороду – брильянти до лицарського хреста отримав  комендант "фортеці" Ковель генерал СС Генріх-Отто Гіллє. Він став першим есесівцем, який удостоївся такої нагороди.

З іншого боку, за провальну наступальну ковельську операцію Сталін відсторонив генерал-лейтенанта В. С. Полєнова від обов'язків командуючого 47-ою армією. 2-й Білоруський фронт був розформований, а його війська передані 1-му Білоруському фронту.

Невдача під Ковелем змусила Ставку змінити всю стратегію "Поліської операції". За пропозицією генерала армії К. К. Рокосовського, який вивчав обстановку на місці подій, наступ призупинили.

Причини провалу "Поліської операції" і битви за Ковель (на думку військових експертів)  криються в надмірній самовпевненості, неоперативності керівництва фронту та армій, яке знаходилось на значній відстані (20-150 км) від місця бойових дій і своїх солдатів  та офіцерів. Корективи вносили весняне бездоріжжя і болотиста поліська місцевість. 

Попри все, маємо схилити голову перед подвигом тих солдатів та їх командирів, які в ході боїв за Ковель продемонстрували чудеса  хоробрості, героїзму і жертовності в ім'я визволення рідної землі. Дивлячись правді у  вічі, мусимо визнати: втрати червоної армії були в рази вищі від втрат вермахту. Аналітики стверджують, що втрати (вбитих і поранених) червоної армії становили 22263 чоловіки, тоді як вермахту – близько 10 тисяч солдатів і офіцерів.

Гітлер вважав, що тактика фортифікаційної  оборони, випробувана під Ковелем, була успішною й вимагав застосування її в інших містах: Бреслау, Познані,  Франкфурті – на – Одері і навіть в Бресті та Дюнкерку у Франції. Проте це його не врятувало від глобальної поразки у Другій світовій війні.

Сталіна "Поліська операція" змусила позбутися ейфорії переможного наступу і перейти до розробки реальних стратегічних планів і тактик. Це дало змогу в ході літніх операцій червоній армії 6 липня 1944 року зайняти Ковель, який вночі був  залишений німцями.

На жаль, Ковель та ковельчани стали заручниками воюючих сторін. 6 липня визволителів зустрічали руїни  – це був "другий Сталінград".

Сьогодні окремі політики мусолять тему про "фортифікацію" українських міст на випадок нової війни. Це означає створення вишколених оборонних дружин, а разом з тим – накопичення оборонних засобів.

Виявляється, історія не зникає безслідно, але, на жаль, вчить не миру, не творенню,  а нових жахів для нових слів про перемогу. Так і проситься: "Люди, будьте пильними!".

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: генерал армії К. К. РОКОСОВСЬКИЙ; обергрупенфюрер СС Еріх фон дем БАХ-ЗЕЛЕВСЬКИЙ; панцергренадери дивізії СС "Вікінг" під Ковелем; радянські сапери в період битви за Ковель.

Фото з книги 

Р. Пономаренка 

"Битва за Ковель".

Скільки словесної слави начулося старше покоління на мітингах про героїчне визволення Ковеля. А за спиною виступаючих на меморіалі Слави – стела із іменами тих, хто віддав життя в боях за наше місто. Душі загиблих ніби промовляють до нас: "Війна – це помилка і злочин недосконалого людського розуму".

На мою думку, немає перемог ні в тій, ні в іншій війнах! Є пам'ять про братовбивство, про кров та жахи. Свідомість має генерувати мир. На жаль, в житті було і є інакше.

Ковель як важливий стратегічний центр, потужний залізничний вузол опинився в полі зору радянського командування в роки Другої світової війни невипадково.  Оволодіння містом відкривало шлях до подальшого успішного наступу червоної армії на Захід.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1378

Минулої неділі наш  Ковель відзначив День міста та 500-річчя надання йому Магдебурзького права.  З цієї нагоди відбулось багато мистецько-розважальних заходів. 

І хоч небо  того  дня було "плаксивим",  не  всіх мешканців міста залізничників та його гостей це, відверто кажучи, лякало. 

Отож, прихопивши із собою гарний настрій і парасольки, люди цілими родинами охоче приєдналися до заходів.

Так, за доброю традицією,  в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки  розгорнулось "містечко майстрів", де на огляд присутніх представили вироби декоративно-ужиткового мистецтва.  Тут   розмістились атракціони для дітей, діяла виїзна торгівля закладів харчування тощо.

Одним словом,  було гамірно і велелюдно, цікаво й весело.  Особливо – для малечі. А що може бути кращим за щирі дитячі емоції, оплески маленьких рученят та оченята, які світяться від задоволення?

Слід зауважити, що цього року на запрошення взяти участь в "містечку майстрів" відгукнулось багато гостей.  Серед них, переважно, народні умільці із Західної України.

Так, пан Віталій із Львівщини торгував дитячою розважальною атрибутикою, тут заодно розігрувались квитки безпрограшної лотереї, які вартували від 5 до 20 гривень. 

"Торгівля йде непогано, адже гелеві кульки, маскарадні маски та інші дрібнички користуються особливим попитом в дітвори. Було б добре, аби погода "не заважала", – зауважив в розмові він. 

Поруч медовухою частували  всіх охочих відомий ковельський медовар Юрій Стречен із дружиною. Бажаючих  скуштувати цілющої настоянки, що підбадьорює і додає сил,  було чимало. Тож доводилось навіть ставати в чергу. 

Свої вироби на ярмарку представили також  вихованці станції юних техніків, майстри мальованих полотен, члени ГО "Реабілітаційний центр".

Хлібобулочні вироби привезли на свято із Кузнецовська. Тут було багато всілякої  запашної випічки й  смаколиків, які припали до смаку навіть найвибагливішим покупцям. 

А особливі поціновувачі солоденького  юрмилися біля палатки із "східними солодощами", де просто очі розбігалися від розмаїття товару. 

Ярослав та Олеся із Закарпаття приїхали до Ковеля  із плетеними  виробами  з лози. 

"Ваше місто відвідали вперше, але відразу воно нас гостинно прийняло в свої обійми.  Тому враження від перебування тут – лише позитивні", – говорили вони.

Кошики бажаючі могли придбати в них за ціною від 60 до 500 гривень. Піднос, до прикладу, вартував 250 гривень.

А Юлія із Тернопільщини пропонувала ковельчанам вишиті сорочки та капелюшки.  За останні тут просили 130-200 гривень, за вишиванку – від 400 до 1000.   Як  ми довідались, дорослих та  дітей серед клієнтів було порівну.

Вирізьблені роботи з дерева  в згаданому вище "містечку майстрів" представив і Ковельський центр професійно-технічної освіти.  

З творчим доробком свого навчального закладу учасників ярмарку знайомили майстри виробничого навчання Василь Кондратюк і Тетяна Мовчан.  

А для малечі цього святкового дня приготували  масу  всіляких розваг. 

В парку можна було пострибати на батутах, намалювати біотату хною, взяти участь в дитячому супермаркеті "Чудо-острів". 

Демонструючи свої таланти з образотворчого мистецтва разом із батьками, юні отримували за це ще й подарунки.

Одним словом, весело і цікаво  цього дня було всім: і дорослим, і малим. А, отже, свято вдалося на славу!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: так Ковель святкував черговий "день народження".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Минулої неділі наш  Ковель відзначив День міста та 500-річчя надання йому Магдебурзького права.  З цієї нагоди відбулось багато мистецько-розважальних заходів. 

І хоч небо  того  дня було "плаксивим",  не  всіх мешканців міста залізничників та його гостей це, відверто кажучи, лякало. 

Отож, прихопивши із собою гарний настрій і парасольки, люди цілими родинами охоче приєдналися до заходів.

Так, за доброю традицією,  в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки  розгорнулось "містечко майстрів", де на огляд присутніх представили вироби декоративно-ужиткового мистецтва.  Тут   розмістились атракціони для дітей, діяла виїзна торгівля закладів харчування тощо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 931

Дещо цікаве 

про помідори

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 419

Літо зачаровує смачними ягідними ароматами. Не встигли ми насолодитися полуницею, як почався сезон стиглої соковитої вишні. Не поспішайте розпланувати весь урожай вишні в компоти, варення або робити вишнівку! Крім зимових заготовок, з вишні можна приготувати багато смачних страв — зробити вареники з вишнею, запіканку, желе, а вже скільки рецептів випічки з вишнею! Звичайно, приготувати все і відразу не вийде, але якщо у вашому сімействі вишню люблять, і ви не проти зробити оригінальний вишневий обід — ми із задоволенням підкажемо вам смачні рецепти із вишнею.

Вишневий 

освіжаючий напіЙ

Літній вишневий напій, схожий на лимонад, готується з наступних інгредієнтів: 1 літр води, 0,5 кг вишні, м'ята - 2 гілочки, сік половини лимона, цукор - 200 г.

У каструлю з водою додати цукор і довести до кипіння, після чого всипати ягоди, дати закипіти ще раз і варити на повільному вогні. Через п'ять хвилин після закипання додати м'яту, ще через 5 хв. — сік лимона. Зняти з вогню, дати охолонути і процідити напій. Пити холодним. 

Телятина 

з вишневим соусом 

Необхідні інгредієнти: теляча вирізка - 0,5 кг, вишня - 300 г, вершки - 120 г, вершкове масло - 50 г, борошно -1 ст. л., мускатний горіх -1/2 ч. л., сіль, перець - за смаком.

М'ясо нарізати поперек волокон на шматки товщиною близько 2 см, трохи відбити, додати сіль і перець. Вишню помити і очистити від кісточок. Сковороду розігріти, додати вершкове масло і обсмажити телятину протягом 7-8 хвилин. Потім скласти м'ясо в форму для запікання, додати вишню з соком і відправити в духовку, розігріту до 180о С, на 45 хвилин. 

Після того, як м'ясо приготується, злити соус з вишнями і подрібнити до однорідної маси в блендері. Додати 1 ст. л. борошна, мускатний горіх, вершки, протушкувати соус на сковороді протягом 15 хв., залити ним м'ясо і запікати в духовці ще 10-15 хвилин. 

Пиріг "Ягідка" 

Необхідні такі інгредієнти: 2 яйця, вершкове масло - 100 г, борошно - 2 склянки, розпушувач -10 г, крохмаль -1 ст. л., цукор - близько 100 г.

2 яйця, масло і 4 ст. л. цукру змішати до однорідної маси, після чого всипати борошно з розпушувачем, і вимісити до тих пір, поки тісто не відставатиме від рук. Скачати в кулю і покласти в холодильник на 10 хвилин. 

Вимиті і очищені вишні скласти в сотейник та довести до кипіння на невеликому вогні, додати крохмаль. Перемішувати, поки маса не стане густою. 

У роз'ємній формі зробити з тіста корж з бортиками, третину тіста залишити. Викласти на корж начинку і трохи загнути бортики. Із залишків тіста зробити решітку і притрусити пиріг цукром. Випікати близько години при температурі 160 градусів. 

Десерт "П'яна вишня" 

Легкий десерт на сметані готується з додаванням коньяку. Перелік інгредієнтів: 200 г вишні, 350 г жирної сметани, 0,5 склянки цукру, 4 ст. л. коньяку, 1 ст. л. желатину. 

Желатин залити половиною склянки води і залишити набухати на 30-40 хвилин. Після чого поставити суміш на вогонь або в мікрохвильовку до повного розчинення желатину. До кипіння доводити не потрібно. Після того, як желатин розтане, суміш остудити. Вишню очистити від кісточок, додати коньяк і половину желатину, все перемішати. Збити сметану з цукром і влити желатинову суміш. У порційні формочки викласти сметану і зверху ягоди. Поставити в холодильник для застигання на 2-3 години.

 Вишневий сорбет

Вишневий сорбет — чудова альтернатива морозиву. Його можна готувати в окремих формочках, а можна використовувати пластиковий контейнер.

Інгредієнти: 500 г вишні без кісточок, 200 г цукрової пудри.

Приготувати у блендері пюре з вишні. Додати пудру і розмішати. Вилити в пластиковий контейнер і заморозити.

Пісний манник з вишнею

Інгредієнти: вишня (заморожена, без кісточок) - 300 г, манка - 1 склянка, цукор - 1 склянка, борошно - скільки знадобиться, розпушувач - 1 ч. ложка, вода - 1 склянка, мелена кориця - 1 ч. ложка, цукрова пудра для посипання.

Манку змішайте з водою і цукром, залиште на 30 хвилин. Додайте розпушувач і корицю. Додайте борошна стільки, щоб вийшла консистенція густої сметани.

Тісто викладіть в антипригарну форму. Втисніть в тісто розморожену вишню.

Випікайте 30-40 хвилин при 180 °С. Готовий манник посипте цукровою пудрою.

Шоколадний пиріг 

з сиром і вишнею

Інгредієнти для тіста: склянка цукру, 3 склянки борошна, 200 гр. маргарину, 2-3 ст. ложки какао, чайна ложка розпушувача.

Для начинки: 500 гр. сиру, 2 яйця, цукор за смаком, дві жмені вишні без кісточок, 2 ст. л. манної крупи.

Змішайте борошно, какао, цукор і розпушувач. У цю суміш наріжте маргарин, руками розітріть в крихту. Яйця розділіть на білки і жовтки. Жовтки змішайте з цукром і сиром, білки збийте і обережно змішайте з сирною масою. Додайте манну крупу і в останню чергу покладіть в сир вишню. У форму насипте приблизно 2/3 шоколадної крихти, викладіть сирну масу і присипте зверху крихтою, яка залишилася. Випікається пиріг при температурі 180о С  50-60 хвилин.

Наливка «П’яна вишня»

Інгредієнти (на трилітрову банку): вишня (стигла) — 2, 2 кг, цукор — 800  г.

Вишні перебираємо, відкидаючи згнилі і запліснявілі ягоди, видаляємо плодоніжки і миємо. Потім даємо стекти воді, укладаємо в банку, додаємо цукор, зав’язуємо шийку бутля марлею і залишаємо на 2-4 дні в теплому місці.

При перших ознаках появи процесу бродіння, знімаємо марлю, встановлюємо бродильний шпунт і залишаємо до тих пір, поки бродіння повністю не припиниться.

Потім кладемо марлю і вату в воронку або друшляк, фільтруємо наливку, розливаємо її в пляшки і закупорюємо пробками.

М’ясний 

рулет із вишнею

Інгредієнти: м'ясо (телятина або пісна свинина) - 1 кг, вишні (без кісточок) - 0,75 склянки, вишневий сік (сироп) - 100 мл, червоне сухе вино - 100 мл, кориця - 0,5 ч. ложки, вершкове масло - 2 ст. ложки, сіль, чорний мелений перець - за смаком.

М’ясо розріжте так, щоб вийшов тонкий прямокутний пласт, накрийте плівкою і злегка відбийте.

М’ясо посоліть, поперчіть, викладіть ряд вишні, згорніть, потім знову ряд вишні і так далі, поки все м’ясо не згорнете в рулет.

Рулет натріть сіллю і перцем, посипте корицею. Щільно перев’яжіть рулет харчовою ниткою, полийте розтопленим вершковим маслом і запечіть в духовці до рум’яної скоринки.

Потім м’ясо викладіть в сотейник, полийте вином і вишневим соком, тушкуйте під кришкою до готовності, близько 1 години, періодично поливаючи і перевертаючи м’ясо.

Вишнево-молочне желе

Інгредієнти: вишні свіжі — 200  г, молоко — 400  мл, цукор — 5  ст. л., желатин — 1  ст. л.

Вишні засипаємо цукром (2,5 ложки) і ставимо в холодильник на дві години. Утворений сік зливаємо в банку. Желатин замочуємо в невеликій кількості води на 20 хвилин. Потім в молоці розчиняємо цукор, що залишився і желатин.

У формочки викладаємо вишні, заливаємо молочною сумішшю і ставимо для застигання в холодильник.

Перед подачею на стіл желе заливаємо вишневим соком.

Підготувала 

Ірина ВАСИЛЮК.

Літо зачаровує смачними ягідними ароматами. Не встигли ми насолодитися полуницею, як почався сезон стиглої соковитої вишні. Не поспішайте розпланувати весь урожай вишні в компоти, варення або робити вишнівку! Крім зимових заготовок, з вишні можна приготувати багато смачних страв — зробити вареники з вишнею, запіканку, желе, а вже скільки рецептів випічки з вишнею! Звичайно, приготувати все і відразу не вийде, але якщо у вашому сімействі вишню люблять, і ви не проти зробити оригінальний вишневий обід — ми із задоволенням підкажемо вам смачні рецепти із вишнею.

Літній вишневий напій, схожий на лимонад, готується з наступних інгредієнтів: 1 літр води, 0,5 кг вишні, м'ята - 2 гілочки, сік половини лимона, цукор - 200 г.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 850

1 липня 2018 року на День міста в Ковелі було започатковано “ФЕСТ КОВЕЛЬ 2018” для осіб з необмеженими можливостями,  в рамках  якого відбувся фізкультурно-оздоровчий фестиваль "Перемагай себе" серед  осіб з інвалідністю і виставка-продаж робіт Hand Made. Ініціатором і організатором   виступила відома в місті і  Україні громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" спільно з відділом молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради.

На відкритті учасників привітали директор ДЮСШ Володимир  Олексюк, заступник начальника обласного інваспорту Василь  Шевчук, голова громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", він же   головний суддя заходу Володимир Кравчук.

Участь у фестивалі взяли понад 70 учасників, серед них – 25 осіб на візочках  (з Броварів, Червонограда, Рівненщини, Горохова, Маневич,   Старовижівського, Ратнівського, Любомильського, Ковельського районів і, звичайно,  міста Ковеля).

В програмі заходу були 3 види спортивних ігор: боча, дартс, кеглі. Відповідно до  своїх можливостей учасники були поділені на 3 класи: перший – з ураженням чотирьох кінцівок (ДЦП і т.п.); другий – з ураженням чотирьох кінцівок ("шийники", міопатія і т.п.); третій – зі здоровими руками (візочники-опенкласу, "ходячі" і т.п.). Змагання з боча проходили на трьох своєрідних кортах – на тентах, натягнутих по поверхні полян: в дартсі і кеглях віддалі для кидків були різні,  залежно від класу.

Згідно з підсумковим протоколом  успіхи ковельчан такі:

боча ВС-1/ВС-2 – Дружиніна Оксана-2 місце; боча ВС-4/ВС-5 – Набруско Євгеній, Листовнича Ірина (Черемошне), Мельничук Василь – 1 місце; Барбарук Олександр, Паталій Борис (Голоби), Шворак Максим (Люблинець) – 3 місце; боча опен-клас Білінець Тетяна (Білин)– 2 місце;  Якобчук Тарас (Волошки) –  3 місце.

дартс (жінки) – 1 клас Шевчук Софія (Голоби) – 1 місце; Яренчук Ольга –   2 місце, Ринковська Катерина – 3 місце; опен-клас Баюк Тетяна – 2 місце; Листовнича Ірина (Черемошне) – 3 місце;

дартс (чоловіки) – 2 клас Паталій Борис (Голоби) – 1 місце опен-клас Шворак Максим (Люблинець) –1 місце; Савенюк Олександр – 3 місце.

кеглі (жінки) – 1 клас Жмуйда Валерія – 1 місце; Ринковська Катерина – 2 місце; Яренчук Ольга – 3 місце; 2 клас Листовнича Ірина (Черемошне) – 1 місце; Баюк Тетяна – 3 місце.

кеглі (чоловіки) – 2 клас Паталій Борис (Голоби) – 2 місце; 3 клас Савенюк Олександр – 1 місце; Якобчук Тарас (Волошки) – 2 місце; Клюнда Віталій– 3 місце.

Суддівство провели: боча ВС-1/ВС-2 – Шевчук Василь, секретар – Воронцова Ольга; ВС-4/ВС-5 – Білінчук Андрій, секретар Савчук Надія; опен-клас-Вакульська Світлана, Гончарук Олена, секретар – Жук Вікторія. 

Дартс – Микитюк Владислав, кеглі – Микитюк Іван. Головним секретарем змагань була Бащук Марія.

Незважаючи на примхи погоди, учасники із задоволенням брали участь у змаганнях, хоч деякі з них вперше були на такому заході. Ось які записи лишили вони в книзі відгуків: “Дякуємо організаторам "ФЕСТ КОВЕЛЬ". Син вперше приїхав на змагання інвалідів і йому дуже сподобалося. Дуже хотілося, щоб організовували 3-4 рази на  рік. Раді з вами познайомитись, і ми дуже вам вдячні. Любомль,  Булавки Віталій і Олена".

Також учасники представили виставку ручних робіт, яка привернула увагу ковельчан. Свої роботи презентували: Яренчук Ольга (Ковель), Набруско Євгеній (Ковель), Баюк Тетяна (Ковель), Білінець Тетяна (Білин), Довгун Галина (Горохів).

Хороший настрій і гарне спілкування людей з різних регіонів, позитивні емоції зустрічі давніх друзів, а також знайомства з новими друзями – ось що було головним у той день. 

Мета заходу – об'єднати і згуртувати таких людей, переконати,  що життя триває і має свої привабливі барви.

Усі учасники  нагороджені дипломами, подарунками. Вони  також посмакували смачним обідом.

Дуже вдячні за допомогу у проведенні свята небайдужим ковельчанам: Олені Місюрі, Заболотній Тетяні, Ігорю Пінісу, Катерині Кухаренко, Наталії Пінчук, Олександру Горішному, мережі кав'ярень Coffee-dali, голові міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України Людмилі  Стахорській, начальнику РЖКП-2 Наталії  Гейко, директору Палацу учнівської молоді Тетяні  Середюк, відповідальним працівникам міської ради Ігорю Прокопіву, Ігорю Семенюку, Ніні Шум, Інні Третяк, волонтерам Тарасу, Дмитру, Катерині та  усім іншим небайдужим.

Ольга ЯРЕНЧУК,

прес-секретар громадської організації "АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ       "ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

1 липня 2018 року на День міста в Ковелі було започатковано “ФЕСТ КОВЕЛЬ 2018” для осіб з необмеженими можливостями,  в рамках  якого відбувся фізкультурно-оздоровчий фестиваль "Перемагай себе" серед  осіб з інвалідністю і виставка-продаж робіт Hand Made. Ініціатором і організатором   виступила відома в місті і  Україні громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" спільно з відділом молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради.

На відкритті учасників привітали директор ДЮСШ Володимир  Олексюк, заступник начальника обласного інваспорту Василь  Шевчук, голова громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", він же   головний суддя заходу Володимир Кравчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 563

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 341