Хочеться, щоб слово про ювіляра  – Шворака Василя Григоровича, директора ЗЗСО І-ІІІ ступенів №8,  було таким же містким, як і його життя.

Ювіляр  – компетентний  керівник, енергійний, творчий, цілеспрямований, умілий організатор. Про його професіоналізм знають не лише в місті, а й далеко за його межами. Василь Григорович – галантний чоловік, естет, жвавий, креативний, завжди з привітною посмішкою на обличчі. Про таких говорять: "Людина з великим серцем".  

Життєве кредо – чесність і справедливість, професіоналізм і відповідальність. Ніколи не задовольняється набутим, постійно перебуває в пошуку нового, цікавого, сучасного. Його невидима аура – суцільний позитив, яка сприятливо впливає на  людей, що його оточують.

Керівник вимогливий до себе і до колег, завжди тримає руку на пульсі шкільних справ, принциповий, не терпить лукавства й нещирості.  Василь Григорович може кожного зрозуміти, прийняти, пробачити і завжди готовий простягнути руку допомоги як учням і батькам, так і вчителям.  Його поважають і люблять підлеглі. "Наш директор – справедливий керівник, –кажуть колеги. – Якщо когось і критикує, то за діло. Бо сам – взірець порядності та бездоганності у роботі".

Людина слова і діла. Діяльний, сповнений планів на майбутнє. Він із тих людей, для яких сумління – понад усе, відповідальність завжди на першому місці.  

Людина з талантом непосидючого організатора-менеджера, із чудовим вмінням спілкуватися з людьми та заряджати їх своєю фантастичною енергетикою.

Сім'янин. Василь Григорович – люблячий син, коханий чоловік, взірцевий батько та найкращий у світі дідусь, до якого рідні спішать зі своїми радощами та невдачами і завжди отримують у відповідь потрібне  слово та щиру  посмішку, сповнену любов'ю.

Кожен його день – це потужність у праці, сила у здійсненні задумів, непохитність у життєвих принципах та ідейних переконаннях.

Його творча та життєва нива засіяна національною свідомістю та патріотичними звершеннями. У ньому живе доброта не звичайна, а з особливим, людяним, громадянським відтінком. Якби міг, пригорнув би й обігрів цілий світ – так переймається негараздами і клопотами ближніх, знайомих і незнайомих.

Лицар по життю. Коли потрібна допомога, усі до нього за батьківською підтримкою й порадою. Лицарю до снаги – охоплювати водночас проблеми кожного, а якщо дуже треба – то брати їх на себе повністю.

Він – Оберіг закладу. У Василя Григоровича можна повчитися мистецтву бути Людиною серед людей і Людиною на Землі, тому що вміє радіти маленьким дрібничкам та великим перемогам. Пишається своїми учнями та педагогічним колективом. Талановитий, розумний, толерантний, життєрадісний, вимогливий і водночас людяний,  живе у світі дитячих мрій і бажань, учительських турбот і проблем.

У ювілярові дивовижно переплетені серйозність і почуття гумору, вимогливість до себе, рідкісна доброзичливість, моральна твердість і широта погляду. Наш ювіляр – Особистість, гідна наслідування.

l

Вельмишановний Василю Григоровичу! Вітаємо  із ювілейним днем Вашого народження!

Нехай Господь оберігає Вас та всю родину від  бід та негараздів, дарує довгий і щасливий  життєвий шлях, який буде встелений ніжними пелюстками троянд. Щиро бажаємо, щоб усе зроблене Вами не було підвладне плину часу і зміні поколінь. Хай тепло рідних та близьких надійно захищає Вас від життєвих негараздів, кожен день наповнюється земними радощами, а Боже благословення буде поруч та дарує справжню віру, надію, любов!

Бажаємо ми Вам, щоб доля

  дарувала

Щоднини весняне тепло,

Щоб Ваша молода душа

 співала,

А для печалі місця не було.

Хай серце Ваше завжди

 щедрим буде

І широко відкритим до людей,

Хай молодеча сила сповнить

 груди,

Додасть наснаги і нових ідей.

Бажаємо, щоб кожне починання

Було успішно втілене в життя,

Нехай людські повага

 і визнання

Крокують поруч з Вами 

в майбуття.

Любові Вам і злагоди в родині,

Не знати горя, смутку і біди,

Хай прибуває щедро Вам

 щоднини

Із Сонця й вітру, із роси й води.

З великою повагою –трудовий колектив 

ЗЗСО І-ІІІ ступенів №  8.

НА ЗНІМКАХ: миті життя ювіляра.

Фото з домашнього архіву.

Хочеться, щоб слово про ювіляра  – Шворака Василя Григоровича, директора ЗЗСО І-ІІІ ступенів №8,  було таким же містким, як і його життя.

Ювіляр  – компетентний  керівник, енергійний, творчий, цілеспрямований, умілий організатор. Про його професіоналізм знають не лише в місті, а й далеко за його межами. Василь Григорович – галантний чоловік, естет, жвавий, креативний, завжди з привітною посмішкою на обличчі. Про таких говорять: "Людина з великим серцем".  

Життєве кредо – чесність і справедливість, професіоналізм і відповідальність. Ніколи не задовольняється набутим, постійно перебуває в пошуку нового, цікавого, сучасного. Його невидима аура – суцільний позитив, яка сприятливо впливає на  людей, що його оточують.

Керівник вимогливий до себе і до колег, завжди тримає руку на пульсі шкільних справ, принциповий, не терпить лукавства й нещирості.  Василь Григорович може кожного зрозуміти, прийняти, пробачити і завжди готовий простягнути руку допомоги як учням і батькам, так і вчителям.  Його поважають і люблять підлеглі. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1188

Сьогодні наша розмова – з Любитівським сільським головою Віктором Івановичем Павловим. 17 квітня ц. р. йому виповниться 60 літ. Вік поважний. Досягнувши його, кожна людина підбиває підсумок зробленого, аналізує успіхи і невдачі, які траплялися на життєвому шляху.  А ще – прагне, образно кажучи, зазирнути в майбутнє, намітити плани, які хоче здійснити. 

Про все це – в інтерв’ю з ювіляром.

l

– Вікторе Івановичу! Коли і як прийшло рішення балотуватися кандидатом на посаду Любитівського сільського голови? Адже сільська рада – одна з найбільших на Ковельщині, під «опікою» якої – 4  населені пункти (Любитів, Воля- Любитівська, Ворона, Рокитниця).

- Рішення взяти участь у виборах, скажу відверто, прийшло спонтанно. Розумів, що не буде просто й легко, але бажання спробувати свої сили у виборчих перегонах перемогло. Відтак 2005 року був обраний сільським головою. 

Найголовнішим стало обрання  правильного курсу діяльності, визначення головних цілей, які необхідно досягти. Мав чітко усвідомити, що потрібно жителям сільської ради, щоб зробити їх життя кращим. 

На часі стало проведення газифікації   населених пунктів. Робота мені була знайома, оскільки працював певний час в Ковельському управлінні газопостачання та газифікації,    безпосередньо займався цими питаннями, а тому за короткий термін  провели  газифікацію Любитова та Волі-Любитівської.

Турбували й інші проблеми. Це і вкрай занедбані дороги,  і освітлення вулиць, і ремонт установ сільської ради, і відновлення роботи  закладів  культури в Рокитниці  і Вороні. 

Слід було налагодити діяльність місцевої  пожежної охорони, провести реконструкцію   адмінбудинку  колишнього  колгоспу,  який був переданий  співвласниками  майнових паїв  агрофірми «Полісся»  для  розміщення лікарської амбулаторії. Реконструкції  чекала паливна  НВК «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ст.» с.Волі-Любитівської, відновлення  теплотраси  та котельні  для  опалення  установ сільської ради в  Любитові, встановлення вентиляторів для  опалення  актового залу в тутешньому будинку культури, проведення ремонту ФАПів, які знаходяться на території сільської ради,  благоустрій території (влаштування бруківки) та озеленення території біля будинку культури  та адмінбудинку в Любитові, обладнання   дитячих майданчиків  в Любитові  та  Волі-Любитівській  тощо.

Чесно кажучи,  декілька разів у мене виникало бажання все покинути та відійти від справ.  Але я вважаю, що то було б проявом слабкодухості, тому намагався  не піддаватись подібним почуттям. Покинути все – це найлегше та найпростіше рішення, яке можна прийняти. Набагато складніше закінчити все, що розпочато. Власне  заради цього я і став головою   громади, щоб задумане  втілити в життя.

– Над чим працює виконавчий комітет сільської ради та її депутати?

– Вся  робота  органу  місцевого  самоврядування  спрямована  на  забезпечення виконання   місцевого  бюджету та  його   наповнення,  реалізацію  Програми  економічного  і  соціального розвитку  сільської  ради. Нині  основний напрямок роботи –  об’єднання в територіальну громаду, над чим наполегливо працюємо.

Серед невідкладних питань – ремонт дороги по вул. Лесі Українки  в  Любитові  та вул. Незалежності  у Вороні, обладнання освітлення на вулиці Садовій  в  Любитові, чим буде завершено освітлення всіх  вулиць сіл сільської ради, будівництво спортивного майданчика в  Любитові. 

Силами жителів села плануємо  вирубати чагарники з метою покращення громадського пасовища в урочищі   “Біля вокзалу” в  Любитові, озеленити парк біля озера в  Любитові ( після знесення старих аварійних дерев).

– У не такі вже й далекі часи Любитівська сільська рада славилася на всю Україну досягненнями у культурній галузі. Яка ситуація тепер?

– Звичайно, деякі традиції в силу об’єктивних і суб’єктивних  причин ми розгубили, але стан справ тримаємо на контролі. Ще в 2008 році   розпочато реконструкцію дитячого садочка під клуб в селі Рокитниці,  оскільки старий клуб давно не використовувався,  був в занедбаному стані  і не підлягав ремонту. В 2011 році цей  клуб  було відкрито. У 2013-2015 роках  відновлено клуб у Вороні.

Сьогодні   установи культури  забезпечені всім необхідним  для належного функціонування:  ноутбуками, музичними інструментами, національними костюмами для вокальних  жіночих колективів, одягом для  дитячого танцювального колективу  Любитівського будинку культури. Придбано  лазерну установку, дим-машину, світломузику для проведення дискотек,тенісні столи  для всіх закладів культури. Активно працюють сільські бібліотеки.

– А спортсмени відчувають Вашу підтримку?

– Так. Наша  спортивна команда  неодноразово  брала участь у проведенні культурно-масових заходах сільської ради та у районному чемпіонаті із футболу, міні-футболу, волейболу  і займала призові  місця. Придбана  спортивна  форма для футбольної команди за кошти сільського бюджету.

– Яку увагу приділяє місцевий орган влади дорожньо-транспортному господарству?

– З 2009 року активно розпочали  ремонт  комунальних доріг сільської ради. Скориставшись заміною залізничної колії біля Любитова, придбали старий щебінь  та провели мощення доріг, які перебували в незадовільному  стані: вул. Полянського, частину вул. Кулаковського, вул. Лесі Українки в Любитові, вул. Молодіжної у Волі-Любитівській. Згодом за рахунок коштів   місцевого бюджету та субвенції із  Державного бюджету  (2012-2013 р.р.) провели  капітальний ремонт вул. Незалежності в Любитові, поточний ремонт вул. А.Кислюк в Рокитниці. За рахунок коштів місцевого бюджету зробили поточний ремонт  вул. Гагаріна в Любитові, частину вул. Незалежності у Вороні (2015 р.), поточний ремонт  вул. Миру та вул.1-го Травня в  Любитові  (2016 р.), поточний ремонт вул. Кар’єрної  з облаштуванням горизонтального  майданчика  до залізничного переїзду в Любитові  (до урочища «Ліски», 2017 р.), поточний ремонт  вул. Молодіжної  в  Рокитниці  (2018 р.). При цьому активно використовуємо білощебневе покриття.  

З метою ліквідації  підтоплення житлових будинків по вул. Незалежності  в Любитові  провели  поточний ремонт мосту. Враховуючи звернення жителів Любитівської сільської ради та  Білашівської сільських  рад з приводу функціонування  переїзду в с. Любитові, що призводило до певних незручностей, за  підтримки  Ковельської районної державної адміністрації та Ковельської районної ради,  її депутатського  корпусу  відновили  дорожнє покриття так званої «старої дороги» від Любитова до Колодяжного.

– Чи займаєтеся благоустроєм і чи відчуваєте тут підтримку  громадськості?

– Безперечно. Провели благоустрій  всіх кладовищ  сільської ради (зрізали старі аварійні  дерева, відновили   та перефарбували  огорожі  кладовищ). Привели до ладу  обеліск Слави та Братську могилу в  Любитові, встановили пам’ятник жертвам Другої світової війни у с.Волі-Любитівській. Щорічно організовуємо Дні довкілля  на території сільської ради.

Хотілося б,  щоб мешканці населених пунктів  зрозуміли, що ми самі – будівничі власного благоустрою й комфорту. Але  згадана  проблема залишається. Не всі  складають побутове  сміття  там,  де належить. Плануємо  придбати  баки для сортування    твердих побутових відходів.

– У «Вістях Ковельщини» останнім часом опубліковано декілька листів з критикою Вашої роботи як сільського голови. Як Ви сприймаєте зауваження на свою адресу?

– Нормально. Адже  знаю: скільки людей – стільки думок. Хтось задоволений моєю роботою, хтось – ні. Мені імпонує, що нині в Любитові створена і діє ініціативна група з числа молодих людей. Вони прагнуть змін на краще, в чому я їх підтримую, бо й сам цього хочу. А критика і зауваження на мою адресу з боку активістів стимулюють, змушують працювати з більшою віддачею сил та  енергії. Зрештою, в спорах і дискусіях народжується істина.

– Нині в багатьох сільських громадах гострою є проблема земельних відносин. Як із цим у Вас?

– Досить складною  проблемою сільської ради є виділення земельних ділянок для будівництва   житлових будинків. Причина в тому, що  землі  в межах населеного пункту в Любитові  для   вказаних цілей  знаходяться на землях осушувальної системи, інші  земельні ділянки розташовані  біля господарських  дворів, складу  отрутохімікатів, що не дає змоги  забезпечити молоді сім’ї  земельними ділянками в повному обсязі.

Сільською радою було здійснено  детальне планування  в с.Волі-Любитівській  (вул. Миру) та надано земельні ділянки для будівництва  житла  22-ом учасникам АТО та  3-ом  багатодітним сім’ям. Крім того, розробляємо детальне планування  території в  с. Вороні  (вул. Лісова, вул. Молодіжна) .

Одне із болючих питань, яке не вирішується  – будівництво дитячого садочка в Любитові, проектно-кошторисна документація, на який була виготовлена в 2011 році. Тут зведений і фундамент для  будівництва. Маю надію, що згідно із Планом перспективного   розвитку Волинської області на  2019-2021р.р., врешті-решт,  буде розпочато   будівництво цього дитячого садочка , якого  із нетерпінням  чекає  понад 150  дітей дошкільного віку та їх батьки.

– Вікторе Івановичу! Нерідко в інтерв’ю запитують про розуміння людини мети свого життя, такого складного поняття, як щастя. Скажіть відверто: Ви щасливі?

–  В мене є все для того, щоб бути щасливим. Маю хорошу сім’ю – кохану дружину,  синів, невістку,онука, роботу.

Головне – щоб в Україні настав мир і всі були здорові. Завжди переживаю за сільську громаду, адже тут живуть люди, які   четверте  скликання поспіль довіряють мені  свою долю. Це – земля, де мешкатимуть  мої діти та онуки.

Приємно, коли одержую подяки від пенсіонерів,     особливо тих, що самотні,  за сприяння у проведенні  газифікації  житлових будинків та вирішення інших побутових питань. А  звертаються  до мене  жителі із різними  проблемами, що  стосуються  оформлення пільг, субсидій,  спадщини, заповітів, реєстрації і зняття з реєстрації, вирішення  земельних і майнових питань та спорів,  оформлення пенсій, ситуації у неблагополучних сім’ях та інших.

– За Вашими плечима – досить складний і непростий життєвий шлях. Хто допомагав і допомагає Вам у роботі?

–   Щиро дякую за допомогу у розв’язанні  проблемних питань  Ковельській  районній державній адміністрації, Ковельській районній раді  та її депутатам. Велике «спасибі» –  депутатському корпусу Любитівської сільської ради,  з яким довелося працювати  протягом    14 років, виконавчому комітету та працівникам апарату сільської ради, керівникам  установ, організацій, підприємств, фермерським господарствам, всім мешканцям населених пунктів, які завжди підтримують у корисних справах.

Розмову вів 

Володимир ПЕТРУК. 

Сьогодні наша розмова – з Любитівським сільським головою Віктором Івановичем Павловим. 17 квітня ц. р. йому виповниться 60 літ. Вік поважний. Досягнувши його, кожна людина підбиває підсумок зробленого, аналізує успіхи і невдачі, які траплялися на життєвому шляху.  А ще – прагне, образно кажучи, зазирнути в майбутнє, намітити плани, які хоче здійснити. 

Про все це – в інтерв’ю з ювіляром.

ххх

– Вікторе Івановичу! Коли і як прийшло рішення балотуватися кандидатом на посаду Любитівського сільського голови? Адже сільська рада – одна з найбільших на Ковельщині, під «опікою» якої – 4  населені пункти (Любитів, Воля- Любитівська, Ворона, Рокитниця).

- Рішення взяти участь у виборах, скажу відверто, прийшло спонтанно. Розумів, що не буде просто й легко, але бажання спробувати свої сили у виборчих перегонах перемогло. Відтак 2005 року був обраний сільським головою. 

Найголовнішим стало обрання  правильного курсу діяльності, визначення головних цілей, які необхідно досягти. Мав чітко усвідомити, що потрібно жителям сільської ради, щоб зробити їх життя кращим. 

На часі стало проведення газифікації   населених пунктів. Робота мені була знайома, оскільки працював певний час в Ковельському управлінні газопостачання та газифікації,    безпосередньо займався цими питаннями, а тому за короткий термін  провели  газифікацію Любитова та Волі-Любитівської.

Турбували й інші проблеми. Це і вкрай занедбані дороги,  і освітлення вулиць, і ремонт установ сільської ради, і відновлення роботи  закладів  культури в Рокитниці  і Вороні. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 735

Нещодавно до Голобського будинку мистецтв, відклавши всі домашні справи, завітали жителі селища, щоб розділити з народним аматорським ветеранським хором «Червона калина» прекрасний ювілей – 35-річчя творчої діяльності.

Проте  для самих винуватців урочистостей свято розпочалось із  Свято-Георгіївського храму. Саме тут о. Ніфонт  — настоятель храму, відслужив  подячний молебень.  А у виставковій залі дзвіниці «ювіляри» познайомились з виставкою світлин, які розповіли про їх історію створення і становлення. В  центрі виставки горіла свіча «пам’яті» про тих хористів, що пішли у Вічність. 

Урочисту частину в будинку мистецтв відкрили  ведучі Ольга Вишневська та Володимир Сущ. Підбираючи найтепліші, найщиріші слова вітань у віршованій формі, вони вплітали їх у вінок слави «ювілярам», переплітаючи його віншуваннями гостей та музичними вітаннями.

Після демонстрації своїх талантів учасники хору під гучні аплодисменти переповненого залу зайняли почесні місця.

Автор цих рядків, а в минулому організатор хору, нагадала історію створення хору, «пройшла» його творчим шляхом. А присутні мали  змогу познайомитись з відео-сюжетом, де зафіксовано штрихи творчого становлення колективу, відтворена його історія, шляхи зростання.

Як і годиться, першим щиро привітав «ювілярів» селищний голова Сергій  Гарбарук.

З теплотою, щирими зиченнями звернувся до «іменинників» голова РДА Віктор Козак. Він зазначив, що виступи цього чудового, творчого колективу завжди викликають незабутні, неповторні враження, бо зберігають ветерани багату скарбницю української пісні. Завдяки безмежній любові до пісенного мистецтва, колектив здобув глибоку повагу, щире захоплення та справжню шану.

На свято ветеранів завітав голова  обласної організації ветеранів  О. Булавін, який разом із вітальними словами, зазначив, що за роки свого існування цей колектив міцно зайняв своє місце у творчому просторі ветеранських хорів області.

Надзвичайно тепло, емоційно звернулась до хористів Тетяна Матяшук, начальник відділу культури РДА. Зі сцени  линули теплі дитячі слова вітань ветеранам і зворушлива пісня від учнів місцевої школи та вітання директора Наталії Хом’як.

Далі на сцені – наймолодші «артисти», вихованці дитячого садка, а запал бадьорості, потужної енергії, радості додали танцюристи танцювального колективу «Сонечко» та музиканти музичної школи. Хористів вітала вокальна група будинку культури с. Попович, що, як завжди,  заворожила своїм талановитим співом, завідувач клубу с. Свидники Віктор Дмитрук із пісенним дарунком.

Свій  талант подарував винуватцям свята новостворений хор будинку мистецтв «Сузір’я». Хочеться відзначити, що і нові сценічні костюми, висока майстерність виконання справили на присутніх чудове враження.

До вітань також приєдналися священики селища о. Андрій та о. Ніфонт. Молодший хор  Свято-Георгіївського храму разом з його священиком віншували чудовою піснею. На завершення побажали всім «Многая літа!».

Щасливі «калинівці» радо приймали вітання, адже їх обдаровували подарунками, квітами та найщирішими побажаннями. І від усіх була вдячність голові ветеранської організації М. Ф. Янко за вмілу, добру організацію ветеранського відпочинку.

На закінчення зустрічі директор будинку мистецтв Григорій  Тарасовський, щасливий,   що працює з таким  поважним, прекрасним колективом, дякував ветеранам за невтомну працю.

«Я завжди уважно стежив і стежу за роботою хору ветеранів, тішуся  його успіхами, — говорить Григорій Васильович, —   бачу запал і натхнення до виступу, відчуваю їх допомогу і сам стараюсь допомогти, шукаю в них сили,  черпаю вміння працювати, любити українську пісню.

Більше двох годин  тривала  тепла, щира, невимушена зустріч аматорів сцени селища і глядачів.  Зал не шкодував долонь  для  гучних аплодисментів, обдаровуючи ними кожен виступ.

Стихли вітання, віддзвеніли пісні, опустилась завіса. Та хороший настрій, радість від побаченого, почутого назавжди залишилось у серцях і у виступаючих,   і слухачів.

А мені просто хотілось сказати: «Щасливий той, хто міг життя прожити і добрий слід лишити на землі».

Валентина СІЧКАР.

НА ЗНІМКАХ:  під час відзначення 35-річчя народного аматорського ветеранського хору «Червона калина» у Голобах.

Фото з архіву хору. 

Нещодавно до Голобського будинку мистецтв, відклавши всі домашні справи, завітали жителі селища, щоб розділити з народним аматорським ветеранським хором «Червона калина» прекрасний ювілей – 35-річчя творчої діяльності.

Проте  для самих винуватців урочистостей свято розпочалось із  Свято-Георгіївського храму. Саме тут о. Ніфонт  — настоятель храму, відслужив  подячний молебень.  А у виставковій залі дзвіниці «ювіляри» познайомились з виставкою світлин, які розповіли про їх історію створення і становлення. В  центрі виставки горіла свіча «пам’яті» про тих хористів, що пішли у Вічність. 

Урочисту частину в будинку мистецтв відкрили  ведучі Ольга Вишневська та Володимир Сущ. Підбираючи найтепліші, найщиріші слова вітань у віршованій формі, вони вплітали їх у вінок слави «ювілярам», переплітаючи його віншуваннями гостей та музичними вітаннями.

Після демонстрації своїх талантів учасники хору під гучні аплодисменти переповненого залу зайняли почесні місця.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 670

27 березня, у Міжнародний день театру, Ковельський аматорський експериментальний театр-студія «10 ряд 10 місце» представив свою чергову прем’єру, спробувавши свої сили у новому жанрі –  глядачів чекала музична комедія з інтерактивними елементами «Сорочинський ярмарок» (за мотивами однойменної повісті М. В. Гоголя).

У залі Народного дому «Просвіта»  – аншлаг. На початку, неочікувано для усіх, у залі розгорнувся справжнісінький ярмарок. Запахло  ароматною випічкою.  Кожен міг спробувати пиріжки, різноманітні солодощі, які пропонували дівчата зі своїх яток.  

Далі дійство перемістилось на сцену, де з перших хвилин актори  змусили присутніх поринути у яскраве середовище українського народного свята і життєвих пригод. 

Блискучий калейдоскоп персонажів – всі представники тодішнього сільського населення. Головні герої вистави –  романтичні Гриць і Парася (Софія Ліпич, Михайло Бразінський), щаслива пара Цибулі та мудрої Мокрини (Ольга Пірожик, Ігор Корнелюк), та антипод цієї родини – сім’я Черевика та Хіврі (Володимир Солов’янчик, Оксана Мизовець), попович Афанасій Іванович (Назар Андросюк),  циганка (Альона Малюга-Мельникова). 

«Сорочинський ярмарок» допомагає посміхнутися, з гумором поглянути на героїв, їх відносини.

Хівря стає на заваді подружньому щастю Гриця та Парасі, втім кохання допомагає молодим подолати інтриги підступної мачухи. Закінчується вистава гучним весіллям щасливої молодої пари. 

Режисер Альона Малюга-Мельникова розповідає, що вони давно планували зіграти комедію. І вибір був невипадковим, адже Гоголь по-особливому писав про Україну, він це робив з великою  любов’ю.

  – Ми стараємося щоразу все більше дивувати глядача  і показувати власний професійний розвиток. Все вище піднімаємо нашу “планку”. У постановці було задіяно 35 акторів. Всі вони зіграли бездоганно. Танцювальні композиції представив зразковий ансамбль “Дзвіночок” (керівник Інна Темрук). Від цього вистава тільки виграла. Багато людей допомагали з костюмами, реквізитами. Щиро їм за це вдячні! Загалом хотілося зробити свято, більше веселощів музики, щоб люди відчули дух Сорочинського ярмарку, – каже режисерка.

У театралів все вдалося. Вистава додала настрою і позитивних емоцій усім, хто завітав на прем’єру.

 Своє захоплення  висловили заступник міського голови Ігор Прокопів та начальник відділу культури міськвиконкому Вікторія Савлук. Вони щиро подякували керівнику та усім учасникам аматорського експериментального театру-студії «10 ряд 10 місце» за  незабутній вечір. Ігор Ярославович наголосив, що Ковель може пишатися, бо має власний театр з надзвичайно талановитими і багатогранними акторами.

Яскраві емоції переповнювали після вистави і самих акторів. Зокрема, Оксана Мизовець, яка зіграла  Хіврю, говорить: “Задоволені, що сьогодні був дуже контактний зал. Це  допомагало і надихало. Кожен мій вихід  я відчувала відлуння від залу, і просто від цього росли “крила”. Безумовно, результату передували численні репетиції: часом по 3-4 години ми проводили на сцені. Без зусиль нашого режисера Альони Олексіївни нічого б не було. Вона скеровувала, налаштовувала, надихала…”.

“Це грандіозно. Стільки задіяти людей на сцені і тримати, наче магнітом, увагу залу — це великий талант. Завдяки Альоні Малюзі-Мельниковій у нас в Ковелі є справжнє театральне мистецтво”, – таку думку по завершенню вистави висловила глядачка Людмила Барановська.

х х  х

Напередодні Міжнародного дня театру актори театру-студії «10 ряд 10 місце» завітали до Ковельської виховної колонії з допрем’єрним показом музичної вистави «Сорочинський ярмарок».

Вихованці та працівники установи поринули у інтерактивне дійство, що супроводжувалося співом, танцями, яскравою грою акторів-аматорів. Всі отримали багато гарних емоцій та вражень.

Ірина ГОНЧАРУК.

НА ЗНІМКАХ: під час вистави «Сорочинський ярмарок» у «Просвіті».

Фото  з архіву театру-студії студії «10 ряд 10 місце». 

27 березня, у Міжнародний день театру, Ковельський аматорський експериментальний театр-студія «10 ряд 10 місце» представив свою чергову прем’єру, спробувавши свої сили у новому жанрі –  глядачів чекала музична комедія з інтерактивними елементами «Сорочинський ярмарок» (за мотивами однойменної повісті М. В. Гоголя).

У залі Народного дому «Просвіта»  – аншлаг. На початку, неочікувано для усіх, у залі розгорнувся справжнісінький ярмарок. Запахло  ароматною випічкою.  Кожен міг спробувати пиріжки, різноманітні солодощі, які пропонували дівчата зі своїх яток.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 820

Великий піст є не стільки обмеженням в їжі, скільки часом праці людини над собою. Про це, зокрема,  йдеться у    зверненні предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського і всієї України Епіфанія, оприлюдненому на сайті ПЦУ.

"Раніше ми вже згадували, що піст – це не тільки і не стільки обмеження в їжі, як час цілісної праці людини над собою, а така праця для християн неможлива без духовної складової посту – без молитви, покаяння та причастя Святих Тіла і Крові Христових. 

І якщо приписів посту щодо їжі не всі можуть дотримуватися однаковою мірою, то духовну складову посту ніхто не повинен відкидати",  –  зазначив Владика.

Водночас він підкреслив, що кожна справа, яку розпочинає людина, має певну мету. Так само її має і Великий піст.

"Ця мета – через стриманість душі й тіла, через спілкування з Богом у молитві, в таїнствах покаяння і євхаристії досягнути зміни свого духовного життя на краще", – наголосив очільник ПЦУ.

За словами митрополита Епіфанія, церковна традиція дає  настанови у цей особливий період відмовитися від продуктів тваринного походження, зменшити кількість їжі. 

Цим добровільним самообмеженням люди привчають себе до тілесного стримання, щоб задовольнятися простим і необхідним, не дозволяючи вибагливості та надмірності заволодіти нашим серцем. Проте не всі можуть поститися.

"Низка об'єктивних причин дають привід для послаблення суворих правил постового харчування. 

Однак якщо ці обставини є, то найкраще не відмовлятися зовсім від постування, а разом зі своїм духівником, із парафіяльним священиком порадитися та знайти такий спосіб виконання постових правил, який, з одного боку, буде відрізняти час святої Чотиридесятниці від звичайних днів, а з іншого – не завдаватиме шкоди здоров'ю", – зазначив митрополит.

Він побажав вірянам корисного й плідного постування – тілесного й духовного. 

l

Як  же саме правильно дотримуватися посту і при цьому не лише зберегти здоров'я, а й примножити його, радять дієтологи. 

"Дотримуватися строго посту 40 днів – це все ж таки стрес для нашого організму. Найкраще поститися у дні, які рекомендує церква, – це середа і п'ятниця. Оскільки через недостатнє  харчування під час постування та незбалансований  раціон  в людей знижується працездатність, розвивається розумова й фізична слабкість. 

Тим більше – зараз весна, тож  недостатня кількість вітамінів та авітаміноз у поєднанні з 40-денним постуванням трохи важкувато відображаються на нашому організмі. До того ж,  нестача  тваринного білка в організмі (в м'ясних і молочних продуктах) призводить до зниження опірності організму до різних інфекцій, зниження імунної реакції, зростання  ризику виникнення різноманітних інфекційних захворювань, зокрема –  гострих респіраторних недуг", – зауважують одноголосно  медичні фахівці.

Хоч нині фінансове становище простих вірян не вельми дозволяє замінити м'ясопродукти пісною рибою чи морепродуктами, втім  лікарі переконують, що й дешевші продукти містять чимало поживних і корисних для нашого організму речовин. 

"З фруктів найкраще їсти яблука, в них багато поживних речовин і мікроелементів. Джерелом енергії можуть слугувати сухофрукти: чорнослив, курага. Квашена капуста також дуже корисна для нашого організму, бо містить багато вітамінів, особливо С.  Під час посту треба вживати багато  овочів і фруктів,  насичуючи організм поживними речовинами".

Дієтологи також рекомендують поступово й акуратно виходити з посту у Великдень, тому що надмірне споживання м'ясних страв у свято може спричинити розлади травлення, а банальне переїдання після постування виведе з ладу й здорову людину, що вже казати про хворих зі шлунково-кишковими недугами. 

Саме тому Великодній сніданок дієтологи рекомендують починати з вареного яйця – збалансованого білкового продукту, який стимулює активність травної системи.

Як відомо, в Україні постує  значна частина населення. Великий піст –  якраз у розпалі, й українці, які його дотримуються, уже  не їдять ні м'яса, ні молочних продуктів. Та страждати через відсутність смаку улюблених страв не доведеться.

Правда, дехто з нас помилково вважає, що,  дотримуючись  Великого посту, можна дещо зекономити на харчах. Та, на жаль, на практиці це не підтверджується. 

Окрім традиційних риби та грибів, замінити у раціоні м'ясо можна і соєвими продуктами. Приміром, соєва чи пшенична ковбаса за смаком така ж, як і докторська або молочна. Із нею можна навіть робити олів'є. 

Та, до слова, практично сміливо можна брати постувальникам і всю ковбасну продукцію, адже її теперішній склад є й направду "скоромним".  

Для заправки підійде соєвий соус – замінник майонезу. Ці компоненти наситять організм білками. А ще варто їсти пророщені бобові та зернові. У піст можна собі дозволити навіть всілякі смачні десерти.  Найдорожчими ж будуть   сухофрукти і гриби. Обов'язкові в асортименті тих, хто постує, повинні бути  горіхи, які наситять  організм вітамінами.

Так, в супермаркеті традиційний набір для пісних  страв виглядатиме приблизно так (до уваги брались березневі ціни). До того ж, тут частенько можна буде натрапити покупцям на вигідні  акційні пропозиції. 

Наприклад, капусту можна було придбати за 18-22 грн.  За молоду доведеться заплатити вдвічі більше – півсотні за кілограм. Буряк для любителів "червоного" борщику обійдеться в 14 грн. Цибуля порей  оцінюється в 55 гривень.  Баклажани й кабачки однакові за вартістю – 70 грн. Помідори "стартують" в ціні від 50 гривень. Печериці, що стануть ідеальною складовою будь-якої скоромної страви, "витягнуть" з кишені 57 грн. за кілограм цієї продукції. 

А от болгарський  перець "вимагатиме" за себе в середньому 85 грн. Ну, майже справжній овочевий делікатес.  Цей низькокалорійний продукт добре відомий    своїм великим вмістом корисних речовин. Але, незважаючи на це,  смаковими властивостями  саме зараз він не дорівняється до того смачного овоча, який масово заполонить прилавки магазинів  вже в сезон. 

Любителям  ж рибної продукції за  копчену скумбрію слід буде викласти 150-170 грн. Хек звичайний (морожений) оцінюють в 73 гривні. Консерви "Сардина" – 26-31 гривня. До речі, акційні вартують  навіть   23.

А тепер – до фруктів. Яблука – від 6 (точніше 6,99 грн.) до 11 грн. Звичайно, на оптовому ринку можна знайти  і по п’ять. Немаловартісним буде гранат – 70 грн. Лікарі наголошують, що варто поїсти цей плід хоча би місяць, аби відчути позитивний вплив на організм. Любителям  чорносливу доведеться віддати за кілограм своєї покупки на десять гривень менше сотні. 

І, на останок, про маленький перекус, точніше – пиріжок. З капустою чи картоплею (печений)  він буде щонайменше 6 гривень. А от за дещо більший з квасолею просять немало-небагато – 18 грн. 

Як бачимо, постувати не так і важко, адже   теперішній асортимент  відповідної  продукції  задовольнить  навіть   найвибагливіших покупців.  Головне – аби  було бажання  і...  гроші.  

Як прогнозують експерти, серйозне здешевлення меню (і це тільки з окремих продуктів), можемо побачити лише літом. 

До того ж, відкрию відому для багатьох істину: більшість із нас (з теперішніми зовсім  не маленькими  цінами майже на ВСЕ(!),  "захмарними"  тарифами на комунальні послуги та ін.)  "постять" не  декілька разів  на рік, а,  практично, круглорічно.

Та, як наголошують  священики, в період посту не є основним обмеження в їжі. "Головне  у піст "не їсти" один одного", – такої думки дотримуються представники духовенства. 

Підготувала 

Оксана МОРОЗ.  

Великий піст є не стільки обмеженням в їжі, скільки часом праці людини над собою. Про це, зокрема,  йдеться у    зверненні предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського і всієї України Епіфанія, оприлюдненому на сайті ПЦУ.

"Раніше ми вже згадували, що піст – це не тільки і не стільки обмеження в їжі, як час цілісної праці людини над собою, а така праця для християн неможлива без духовної складової посту – без молитви, покаяння та причастя Святих Тіла і Крові Христових. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1095

Пекти паску – непроста наука. Не кожній досвідченій господині вдається щоразу досягти успіху. Етнографічні записи свідчать, що до цього ритуалу господиня одягала чисту сорочку. 

Готували тісто здебільшого опарним способом, коли воно підходило двічі, господиня, промовивши: "Господи, благослови Своїм Духом Святим", виробляла паски, зверху з двох смужок тіста викладала хрест і колоски. Пасок пекли багато – не лише для членів своєї родини, а й для убогих.

Паску пекли лише раз на рік, і кожна господиня намагалася зробити її найсмачнішою. Звісно, це залежало від уміння та від складових, наприклад, яєць клали навіть по 130 штук. Кажуть, що паска на самих жовтках довго не черствіє. 

Нині рецепти дещо спростилися, однак головні правила приготування цього ритуального виробу збереглися. Пропонуємо  кілька порад, що можуть допомогти у цій справі.

– Дріжджі мають бути свіжими, світлими, мати приємний запах.

– Духовку варто прогрівати якомога довше, перш ніж покласти виріб.

– Борошно брати лише вищого гатунку, неодмінно просіюючи  його.

– Масло треба свіже, високої жирності, без хімічних добавок.

– Форму заповнювати тістом на чверть, а в піч ставити тоді, коли тісто піднялося на третину.

– Ліпше не ходити по кухні, доки печеться паска. Та й господині не варто сідати, інакше булка не виросте.

– Готовий виріб ще у формі треба покласти на решітку, щоб  дно не відіпріло.

– Виймати з форми, коли трохи схолоне, але не зовсім холодну.

– Щоб висока паска не "сіла", її, діставши з форми, треба покласти на рушник, розстелений на матраці або тугій подушці.

Господині, які поділилися своїми рецептами, радять вимішувати тісто майже годину, воно мусить добре відставати від рук. Форму треба заповнити тістом на третину – під час випікання паска підійде. 

Готову накривають рушником, щоб пом'якшала. Доки печуться паски, не можна відкривати духовку – тісто "присяде". Вважають, що перед випіканням треба завісити вікна. Якщо хтось загляне у вікно, коли готують тісто, паски не вдадуться.

Паска з горіхами

500 г борошна, 30 г свіжих дріжджів, 180 мл молока, 100 г вершкового масла, 5 жовтків, 70 г родзинок, 70 г волоських горіхів, 1/2 ч. л. лимонної цедри, по 1/4 ч. л. мелених мускатного горіха і кардамона, 100 г цукру, 2 ст. л. коньяку, 1/4 ч. л. солі, ванілін на кінчику ножа.

Готуємо опару. Для цього підігріваємо молоко (воно не повинне бути гарячим – тільки теплим), додаємо  в нього дріжджі,  1 ст. л. цукру і третину борошна, розмішуємо до однорідного стану і ставимо в тепле місце на 20 хвилин.

Жовтки збиваємо дочиста з цукром. Додаємо ванілін, коньяк і розтоплене вершкове масло, розмішуємо до однорідності. Додаємо отриману масу в опару, перемішуємо, додаємо цедру, прянощі і решту борошна, добре вимішуємо.

Ставимо тісто підходити в тепле місце приблизно на годину – об'єм повинен збільшитися удвічі. Обминаємо тісто, що підійшло, вмішуємо в нього родзинки і 3/4  подрібнених  волоських горіхів.

Розкладаємо по формах, наповнюючи їх максимум наполовину. Залишаємо на 30 хвилин. Посипаємо горіхами, що залишилися. Випікаємо в розігрітій до 180 градусів С духовці 35 хвилин, потім зменшуємо температуру до 160 градусів і печемо ще 25 хвилин. З готової паски дерев'яна лучина повинна виходити сухою.

Виймаємо паску з форми, посипаємо верх цукровою пудрою і ставимо охолоджуватися.

Заварна паска

500 г ринкового жирного сиру, 100 г різноколірних цукатів, 2 ст. л. рубаних волоських горіхів, 100 г вершкового масла, 2,5 ст. л. молока, 2 жовтки, 100 г цукру, 1 ч. л. ванільного цукру.

Сир відтискуємо через два шари марлі і протираємо крізь сито. Жовтки розтираємо дочиста з цукром, додаємо молоко.

Переливаємо суміш у металевий посуд, ставимо на "водяну баню" і, постійно помішуючи і не доводячи до кипіння, тримаємо до тих пір, поки маса не почне густіти. Знімаємо з вогню, додаємо вершкове масло, розмішуємо до однорідності. Потім додаємо горіхи, ванільний цукор і нарізані на шматочки цукати.

Поступово, в декілька прийомів,  вводимо сир, кожного разу обережно перемішуючи. Перекладаємо масу на марлю, складену в два шари, піднімаємо краї і зв'язуємо їх шнурком - виходить мішечок.

Підвішуємо масу на ніч, потім кладемо в пасочницю (або іншу форму) і ставимо зверху щось важке. Переносимо в холодне місце на 3-4 години.

Знімаємо марлю і подаємо.

"Бабусина" 

Борошно -  6 склянок,

яйця -  6 шт.,

молоко  - 0,5 л,

цукор -  1,5 стакана,

маргарин  -  300 г,

родзинки,

ванілін. 

Всі компоненти для тіста брати в теплому вигляді.  Пляшку молока вилити у велику миску, де буде тісто, 1,5 склянки цукру злегка підігріти і розмішати, 3 склянки борошна, поставити в тепле місце на 1,5-2 години (щоб збільшилося в об'ємі удвічі). 6 жовтків розтерти з 1,5 склянки цукру дочиста, додати ванілін – і в тісто. 300 гр. маргарину розтопити і додати половину його в тісто. Білки збити  – і теж в тісто. 

Додати ще близько 3 ск.  борошна і місити: на дошку насипати борошна, покласти тісто. Руки очистити, вимити, змастити маргарином, що залишився, і місити. Знову очистити руки, змастити і місити, аж  поки тісто не перестане прилипати до рук. 

Покласти тісто в миску і знову поставити в тепле місце на 1,5-2 години. Родзинки помити, залити кип'ятком. Потім витерти рушником, обваляти в борошні і вмісити його в тісто. Тісто викласти у форму, змащену маслом і посипану  борошном. Хай ще трохи постоїть. Випікати в духовці (не більше 150 град.) 1,5 години. Якщо зверху підгоратиме, то покласти вологий папір.

Паска ярмаркова

Тісто: борошно - 5 склянок, вершки -1,5 склянки, масло - 250 г, цукор - 1 склянка, яйця (жовтки) - 8 штук, горіхи - 0,5 склянки, родзинки - 0,5 склянки, цукати - 0,5 склянки, сіль -1 чайна ложка, дріжджі - 100 г, ванілін.

Глазур: яйце (білок) -1 шт., цукрова пудра - 1 склянка, лимонний сік - 8-10 крапель.

У підігрітих вершках розвести дріжджі, покласти половину всієї кількості борошна і поставити в тепле місце. Розтерти жовтки з цукром і маслом. Коли опара підійде, ввести в неї жовтки з маслом  й  цукром, родзинки, нарізані цукати, горіхи. 

Масу добре вимісити, всипати борошно, що залишилося, сіль, ванілін. Вимісити і поставити в тепле місце, поки не збільшиться в об'ємі вдвічі. Знову вимісити і знову дати підійти.

З готового тіста сформувати невеликі булочки і викласти у форми з високими стінками, змащені маслом зсередини. Дно і стінки форми вистилати промасленим папером. Тісто у формі має займати третину висоти. 

Форми поставити в тепле місце на годину. Потім випікати в духовці при температурі 200-220 С0 протягом 60-70 хвилин. Коли верх паски зарум'яниться, накрити його змоченим папером, щоб не підгорів. Охолоджену поверхню паски змастити тонким шаром глазурі.

Паска без опари

1 кг борошна,

1,5 стакана молока,

5 яєць,

300 гр. вершкового масла або маргарину, 

1,5 склянки цукру,

40-50 гр. дріжджів,

3/4 ч. ложки солі,

150 гр. родзинок,

50 гр. цукатів,

панірувальні сухарі,

ванілін,

кардамон.

Розведіть дріжджі в теплому молоці, всипте сіль, розтерті цукром жовтки, розтоплене (але не гаряче масло або маргарин), збиті в густу піну білки. Добре перемішайте і, накривши тісто рушником, поставте на ніч в тепле місце.

Вранці додайте  решту борошна, ваніліну, кардамон. Вимісіть ретельно і знову поставте для підйому в тепле місце.

Коли обсяг тіста збільшиться вдвічі, додайте родзинки, цукати. Перемішайте тісто і викладайте в змащені маслом форми. Форми заповнюйте тістом на 1/3 і ставте їх в тепле місце, накривши рушником. Коли тісто підніметься і займе 3/4 форми, верх паски змастіть жовтком. 

Поставте паски в не дуже жарку духовку на 50-60 хвилин. У духовці форми час від часу повертайте, але робіть це обережно, тому що  тісто може опуститися. Щоб верх пасок не підгорів, “прикрутіть” духовку. Після того, як зарум'яняться, накрийте кружком з паперу, який змочили у воді. 

Готовність паски визначається тонкою лучиною. Увіткніть її в паску і вийміть. Якщо суха, то паска готова. Якщо сира, то тісто ще не пропеклося. Готові паски, коли вони схолонуть, покрийте білою глазур'ю і прикрасьте шматочками цукатів.

Глазур: 1 білок збийте в густу піну, поступово додаючи (продовжуючи збивати) 1/4 склянки дрібного цукрового піску.

Смачного! І веселих вам свят!

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК. 

Пекти паску – непроста наука. Не кожній досвідченій господині вдається щоразу досягти успіху. Етнографічні записи свідчать, що до цього ритуалу господиня одягала чисту сорочку. 

Готували тісто здебільшого опарним способом, коли воно підходило двічі, господиня, промовивши: "Господи, благослови Своїм Духом Святим", виробляла паски, зверху з двох смужок тіста викладала хрест і колоски. Пасок пекли багато – не лише для членів своєї родини, а й для убогих.

Паску пекли лише раз на рік, і кожна господиня намагалася зробити її найсмачнішою. Звісно, це залежало від уміння та від складових, наприклад, яєць клали навіть по 130 штук. Кажуть, що паска на самих жовтках довго не черствіє. 

Нині рецепти дещо спростилися, однак головні правила приготування цього ритуального виробу збереглися. Пропонуємо  кілька порад, що можуть допомогти у цій справі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1477

Як не розгубитися, коли на продуктовому ринку "аншлаг" зі свіжих овочів та зелені? Що можна, а що не варто? І як вберегтися від харчового отруєння такими, на перший погляд, натуральними продуктами? 

Адже те, що так корисно восени, може бути отруйним навесні. Але ж нам так хочеться скуштувати хрусткий огірочок або червонощокий помідор, нарізати салатик із редиски або стушкувати молоденьку капусту... 

Змучені авітамінозом ми купуємо це все, їмо самі й годуємо своїх дітей. Хоча й знаємо, що вирощені нашвидкоруч у тепличних умовах овочі містять набагато більше нітратів, ніж вітамінів. Тож,  купуючи такий "свіжак", ми піддаємо свій організм серйозному ризику.

Хворієш – ніяких помідорів та огірків

"Ранні овочі можуть провокувати хвороби шлунково-кишковго тракту та отруєння хімічними речовинами, – так наголошують медики.  – Найбільшу небезпеку вони становлять для дітей, у яких травна система ще не до кінця сформована. 

Також протипоказані ранні овочі людям із хронічними захворюваннями шлунка, дванадцятипалої кишки, панкреатитом, колітами тощо".  Варто додати,  що споживання "нітратних" овочів та фруктів може призвести до захворювань щитовидної залози. Крім того, нітрати зв'язуються з гемоглобіном і блокують постачання кисню до тканин. 

Це викликає зміни в обміні речовин, ослаблення імунної системи, навіть появу пухлин у шлунково-кишковому тракті.

Найкраще – тушковані та варені овочі

Фахівці запевняють, що різні овочі по-різному накопичують нітрати. Зазвичай, їх найбільше у листі салату, буряках, кропі, петрушці, шпинаті, редисці та зеленій цибулі. 

На другому місці – цвітна капуста, кабачки, ріпа, редька, білоголова капуста, хрін, морква та огірки. І зовсім мало – в брюсельській капусті, горосі, квасолі, солодкому перці, картоплі, помідорах і ріпчастій цибулі. 

"Якщо вам вже так хочеться скуштувати ранніх овочів та фруктів, варто дотримуватися певних правил їх зберігання та споживання. Необхідно купувати плоди цілком зрілі та обов'язково зберігати їх у холодильнику, щоб нітрати не перетворювалися на ще отруйніші речовини",  – радять фахівці. 

– Потрібно мити кожен овоч чи фрукт окремо, бажано під проточною водою. Цитрусові перед вживанням слід обливати окропом, щоб позбутися хімічних сполук, якими вони оброблялися. В ідеалі добре було б мити плоди в слабкому мильному розчині". Медики запевняють, що краще споживати ранні овочі у тушкованому вигляді, оскільки саме так ми можемо знешкодити збудників хвороб. Супи ж краще варити на "другій" воді.

Лимони – в салати!

За перших проявів отруєння лікарі  закликають  обов'язково звертатися за медичною допомогою. Для швидкого виведення нітратів із організму,  вони рекомендують  пити багато рідини. Деякі з них радять  також додавати в салати лимонну кислоту в невеликих кількостях – вона перешкоджає розмноженню нітробактерій, які містяться в перших весняних овочах. 

Перед споживанням "високонітратних" овочів (капусти, буряків, редиски) також можна прийняти аскорбінову кислоту або випити фруктовий сік. Вітамін С не лише гальмує утворення нітрозамінів у організмі, а й захищає від різних захворювань. Запам'ятайте, що в жодному разі не можна зберігати свіжоприготовані салати та плодоовочеві соки навіть у холодильнику більше доби.

Замочуйте овочі у воді

Запам'ятайте, в яких частинах овочів сконцентрована найбільша кількість нітратів, і перед вживанням обов'язково видаляйте ці "нітратні" частини. Так, до прикладу, в листі петрушки й кропу нітратів удвічі менше, ніж у стеблах. 

В капусті найбільше нітратів у верхніх листках, качані й прожилках листя. На поверхні моркви шкідливих речовин на 80% менше, ніж усередині, а в огірках і редисці навпаки: верхній шар містить шкідливих речовин більше, ніж внутрішній. 

Тому в цих овочах обов'язково слід зрізати частину біля хвостика і шкірку. В столового буряка видаляйте верхівку та корінь. Також повністю зрізайте позеленілі частини картоплі та моркви, тому що  в них міститься отруйна речовина – соланін.

Замочуйте овочі перед споживанням у холодній воді: в двох водах по 15 хвилин. Так ви зменшите концентрацію нітратів ще на 25%. 

Цей спосіб особливо ефективний для листових. Коренеплоди та капусту перед замочуванням краще нарізати невеликими шматочками.

Найдієвіший метод нейтралізації нітратів – кулінарна обробка. При варінні овочів відвар зливають ще гарячим, оскільки при охолодженні частина нітратів може повернутися в овочі. Цей простий спосіб допомагає знизити рівень нітратів на 40-80%. При приготуванні на парі нітрати "гинуть" дещо менше, ніж при варінні у воді. При тушкуванні й смаженні вміст нітратів у готових стравах знижується всього на 10%. 

Підготувала 

Інна ОМЕЛЬЧЕНКО. 

Як не розгубитися, коли на продуктовому ринку "аншлаг" зі свіжих овочів та зелені? Що можна, а що не варто? І як вберегтися від харчового отруєння такими, на перший погляд, натуральними продуктами? 

Адже те, що так корисно восени, може бути отруйним навесні. Але ж нам так хочеться скуштувати хрусткий огірочок або червонощокий помідор, нарізати салатик із редиски або стушкувати молоденьку капусту... 

Змучені авітамінозом ми купуємо це все, їмо самі й годуємо своїх дітей. Хоча й знаємо, що вирощені нашвидкоруч у тепличних умовах овочі містять набагато більше нітратів, ніж вітамінів. Тож,  купуючи такий "свіжак", ми піддаємо свій організм серйозному ризику.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 704

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 544

Гороскоп

з 15 по 21 квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 680

Незважаючи на примхи цьогорічної погоди, весняно-польові роботи в Україні розпочалися на місяць раніше, аніж зазвичай. На початок квітня посіяно більше мільйона гектарів ярини.

Вийшли в поле й волинські сівачі. Як інформують в Департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації, комплекс весняно-польових робіт ведуть з випередженням графіка. Сільгосппідприємства розпочали (а деякі завершують) посів цукрових буряків. Активно сіють ячмінь, овес, горох, соняшник та інші культури.

Щороку в стислі строки і з високою якістю засівають весняну ниву трудівники СТзОВ імені Лесі Українки, що в Колодяжному. На цьому знімку ви бачите механізатора господарства Василя Смітюха, який нині зайнятий на сівбі вівса. Він дорожить  кожною хвилиною робочого часу, адже недаремно кажуть, що весняний день рік годує. 

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Незважаючи на примхи цьогорічної погоди, весняно-польові роботи в Україні розпочалися на місяць раніше, аніж зазвичай. На початок квітня посіяно більше мільйона гектарів ярини.

Вийшли в поле й волинські сівачі. Як інформують в Департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації, комплекс весняно-польових робіт ведуть з випередженням графіка. Сільгосппідприємства розпочали (а деякі завершують) посів цукрових буряків. Активно сіють ячмінь, овес, горох, соняшник та інші культури.

Щороку в стислі строки і з високою якістю засівають весняну ниву трудівники СТзОВ імені Лесі Українки, що в Колодяжному. На цьому знімку ви бачите механізатора господарства Василя Смітюха, який нині зайнятий на сівбі вівса. Він дорожить  кожною хвилиною робочого часу, адже недаремно кажуть, що весняний день рік годує. 

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 579