У сніжні дні так хочеться чогось теплого, затишного та смачного. Тож ділимося з Вами рецептами страв, що ідеально пасуватимуть для холодних зимових вечорів.

Гарбузовий крем-суп

На гаряче приготуємо гарбузовий крем-суп. Для супу знадобляться: невеличкий гарбуз, морква (візьміть її стільки, скільки ж гарбуза); цибуля; 2-3 картоплини; рослинна або оливкова олія; сіль; дрібка мускатного горіха; дрібка кориці; дрібка паприки; дрібка орегано; півсклянки вершків. 

Гарбуз і моркву почистіть та наріжте, як вам зручно (потім їх все одно треба буде збити блендером). Дрібно покришіть цибулю. На розігріту пательню налийте оливкову або рослинну  олію і обсмажте у ній до золотавого кольору гарбуз, моркву та цибулю. Тим часом поставте варитися дві-три картоплини. 

Коли картопля закипить, додайте обсмажені овочі і варіть близько 25 хвилин – до готовності. Отриманий суп збийте у блендері і додайте усі спеції зі списку. Потім долийте до супу вершки і ще раз збийте. Прикрасити страву можна зеленню, гарбузовим насінням, кунжутом чи горіхами. Чудово із цим супом смакуватиме бринза. 

Сирна піца

Простий, ситний та дуже смачний варіант для затишної вечері. Вам потрібно 8 г сухих дріжджів, 1 ч. л. цукру, 1 ч. л. солі, 1 склянка теплої води, 1 ст. л. рослинної олії, 3 склянки борошна, 300 г моцарели, 700 г домашнього сиру, 200 мл сметани, сухий базилік, часник, кріп, сіль, перець, свіжа зелень, в’ялений або консервований перець.

Дріжджі та цукор залийте теплою водою та поставте у тепле місце на 5 хвилин. Потім додайте сіль, борошно, замісіть тісто та поставте його у тепле місце без протягів на півгодини. 

Тим часом домашній сир змішайте зі сметаною, спеціями та сіллю, додайте подрібнений в’ялений перець. Тісто та начинку розділіть на дві піци. 

Деко присипте борошном, тісто розкачайте (за потреби також обваляйте його у борошні). На тісто викладіть сирну начинку, зверху посипте потертою моцарелою, зеленню та шматочками в’яленого перцю. Краї тіста можна підвернути, щоб начинка не витекла. Випікайте 25 хвилин у духовій печі, розігрітій до 200оС.

Морквяно-яблучний кекс

Насичений, вологий, шоколадний і дуже смачний десерт. Для його приготування необхідні такі інгредієнти: 200 г вершкового масла, 250 г цукру, 3 яйця, 100 г вершків або молока, 300 г борошна, 10 г розпушувача, 80 г какао, плитка молочного шоколаду, 2 морквини, 2 яблука.

Моркву та яблука почистіть, подрібніть на грубу тертку. Духову піч розігрійте до 190оС. Масло збийте з цукром, додайте яйця та молоко. Всипте у масу спершу яблука й моркву, а потім борошно, розпушувач та какао. Ретельно усе вимішайте. Форму змастіть вершковим маслом, вилийте у неї тісто й поставте у духовку. Пекти слід близько години, втім перед тим, як виймати кекс, проткніть його сірником: якщо сірник сухий – кекс готовий, лишилось полити його розтопленим шоколадом і подавати до столу. 

Зимові тістечка з джемом

Ідеальні для зимової пори. Для їх приготування потрібно 100 г борошна, 50 г вершкового масла, 30 г цукру (для тіста), 1 яйце, 1 яблуко, Ваш улюблений джем, 2 білка, 100 г цукрової пудри, 1 ч. л. цукру.

Масло розтопіть, змішайте з яйцем, додайте цукор та борошно, замісіть гладеньке тісто й поставте у холодильник. 

Білки збийте з цукром, поступово додаючи цукрову пудру до утворення стійкого крему (збивати близько 8-10 хвилин). Яблуко наріжте маленькими кубиками. Форми для випікання змастіть маслом, з тіста зробіть тонку основу у вигляді корзинок, викладіть яблука, покрийте їх джемом. 

На тістечко викладіть білкову масу (2-3 ч. л. на кожне). Випікайте у розігрітій до 180оС духовій печі 20 хвилин (білок повинен бути світло-брунатного кольору). 

 

Яблучний пиріг

Приблизно так має виглядати яблучний пиріг, що пекла Білосніжка, тож якщо хочеться чогось казкового, Вам знадобиться 320 г борошна, 200 вершкового масла, 120 г цукру, 1/2  ч. л. солі, 3 жовтка, 2 ст. л. сметани; 1 кг яблук, 3 ст. л. цукру, 1 ст. л. борошна.

Масло поріжте кубиками, додайте у миску з борошном та пальцями перетріть на крихти. Додайте сметану, жовтки, цукор, сіль, замісіть тісто й покладіть у холодильник на 40 хвилин. Тим часом яблука почистіть й поріжте невеликими кубиками, змішайте з цукром, висипте у каструлю чи сковорідку й тушкуйте 10 хвилин. Наприкінці яблука перемішайте зі столовою ложкою борошна.

Духову піч розігрійте до 180оС, форму для випікання змастіть маслом. Тісто розділіть на дві частини (одна більша, інша менша). Більшою вистеліть форму, поколіть тісто виделкою й поставте на 8 хвилин у духову піч. Тісто, що лишилось, розкатайте й виріжте зірочки. У форму вилийте начинку, прикрасіть зірочками й випікайте 30 хвилин. Готовий пиріг посипте цукровою пудрою.

Смачної та теплої Вам зими!

Валентина ПЕКАРЧУК.

У сніжні дні так хочеться чогось теплого, затишного та смачного. Тож ділимося з Вами рецептами страв, що ідеально пасуватимуть для холодних зимових вечорів.

На гаряче приготуємо гарбузовий крем-суп. Для супу знадобляться: невеличкий гарбуз, морква (візьміть її стільки, скільки ж гарбуза); цибуля; 2-3 картоплини; рослинна або оливкова олія; сіль; дрібка мускатного горіха; дрібка кориці; дрібка паприки; дрібка орегано; півсклянки вершків. 

Гарбуз і моркву почистіть та наріжте, як вам зручно (потім їх все одно треба буде збити блендером). Дрібно покришіть цибулю. На розігріту пательню налийте оливкову або рослинну  олію і обсмажте у ній до золотавого кольору гарбуз, моркву та цибулю. Тим часом поставте варитися дві-три картоплини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 451

Гороскоп

28  січня — 3 лютого 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481

Четвер. Хмарно. Температура: 3оС. Вітер південно-західний сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно.  Температура: 0оС. Вітер південно-західний помірний.

П'ятниця. Хмарно, невеликий сніг.   Температура: 2оС. Вітер   західний  помірно сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура:  -8оС. Вітер західний помірний.

Субота. Мінлива хмарність.  Температура: -2оС. Вітер західний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно.  Температура: -5оС. Вітер південно-західний слабкий.

Неділя.  Мінлива хмарність.  Температура: -3оС. Вітер  південно-західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: -10оС. Вітер західний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: -3оС. Вітер північний слабкий.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: -8оС. Вітер східний помірний.

Вівторок. Хмарно, можливий сніг. Температура: -6оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на середу. Хмарно, можливий сніг. Температура: -7оС. Вітер східний помірний.

Середа. Хмарно. Температура: -6оС. Вітер східний помірний.

Четвер. Хмарно. Температура: 3^оС. Вітер південно-західний сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно.  Температура: 0^оС. Вітер південно-західний помірний.

П'ятниця. Хмарно, невеликий сніг.   Температура: 2^оС. Вітер   західний  помірно сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура:  -8^оС. Вітер західний помірний.

Субота. Мінлива хмарність.  Температура: -2^оС. Вітер західний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно.  Температура: -5^оС. Вітер південно-західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 496

Насичений негативною інформацією із газет, радіо, телебачення пересічний українець мимоволі впадає в песимізм, зневіру і відчай. У декого складається враження, що все в Україні "не так". Вона – найбідніша, найкорумпованіша, економічно найвідсталіша – словом, не держава, а "образованіє", як стверджують окремі російські пропагандисти і урядовці.

Я, як свідок реальних подій цієї неспокійної епохи, промовляю: "Шановний українцю! Поглянь навколо, порівняй минуле і теперішнє, порівняй наше життя із тією ж Росією,  а разом з тим – і з Європою.

Ти побачиш позитивні зміни, про які колись і не мріяли. Сяють золотом бані церковні, і віра Христова трояндою пишною розквітає. Вулиці Ковеля заповнені "крутими" європейськими  автівками. Околиці міста забудовані комфортним житлом. Передсвяткові черги у супермаркетах та на ринках, застілля такі, що декому на Заході й не сниться.

Змінили обличчя фасади будинків на центральних вулицях Ковеля. Вони сяють вітринами магазинів, вивісками офісів і різноманітних контор.

Це – тільки побіжний погляд на зовнішній бік нашого буття. Не менше змінилась внутрішня суть єства кожного – у ньому вже панує демократія, європолітика і ознаки сучасного суспільства.

Зауваж, мій друже, – країна перебуває в стані війни. Що б хто не казав, як не критикував би досягнуте, як би не применшував успіхи, але капітани корабля під назвою "Україна" впевнено тримають штурвал у хвилях розбурханого моря. Прогнозований деякими скептиками айсберг під назвою "дефолт", у який мала вдаритися країна, слава Богу, оминув нас”.

l

Рада регіонального розвитку міста, у яку входять очільники влади, представники громади, бізнесу, промисловості і транспорту і засідання якої відбулося цими днями,  мала  на меті оцінити і проаналізувати зроблене, намітити плани розвитку на майбутнє, а разом з тим поінформувати населення про здійснене.

У засіданні ради взяв участь голова Волинської облдержадміністрації Олександр Савченко. Як і годиться, йому – перше слово. Про що сказав губернатор? Ось тези його виступу.

– Цьогорічні Новорічно-Різдвяні свята  входять в нашу історію із довгоочікуваним Томосом для однієї із найбільших Церков світу  – Православної Церкви України. Держава стає міцнішою і стійкішою і ще більш українською.

– Президент очолив реформи. Це надважке, надвідповідальне, найнепопулярніше завдання.

Одна із найуспішніших реформ – децентралізація. Об'єднання територіальних громад підтвердило свою життєспроможність та успішність в господарюванні. Ефективність цього шляху давно продемонстрували Республіка Польща та інші країни.

У минулому були спроби провести адміністративно-територіальну реформу – не вдалося. Сьогодні вона успішно втілюється в життя.

– Звичайно, є труднощі. Діє отой пострадянський "совок", де головним є "дай!", а не особиста відповідальність за долю країни. Сьогодні кожен сам собі господар. Тішить, що до цієї реформи є довіра. Із новообраних в кінці року депутатів в ОТГ – значна частина від блоку БПП.

Олександр Савченко зупинився на проблемах реформування медицини, освіти, комунального господарства, відновлення українських доріг. Не оминув плюсів і мінусів "безвізу". Відзначив позитивні зміни у відтворенні нової боєздатної армії, бійці  якої захищають країну.

– Мусимо співпереживати, співпрацювати, співрозбудовувати наше життя. Україна не може бути поганою, – наголосив голова ОДА. Позитивно він оцінив співпрацю з Ковельською міською владою.

l

Із конкретною доповіддю про зроблене в місті виступив міський голова Олег Кіндер. Він нагадав крилатий вислів американського президента Джона Кеннеді: "Не питай, що зробила для тебе держава, а питай, що зробив для неї ти". Ці слова стали своєрідним  зачином  для  інформації про зроблене і досягнуте, за словами промовця, "партією ковельчан":

– Децентралізація для міста – це, перш за все, фінансова реформа, завдяки якій успішно наповнюється бюджет міста. Це дає змогу розвиватися усім галузям, забезпечувати стабільний соціальний розвиток.

Олег Кіндер позитивно оцінив роботу медичної галузі, наголосивши, що Ковельське МТМО (за висновком фахівців) – одне з кращих в Україні. За оснащенням діагностичною апаратурою Ковельська лікарня досягла європейського рівня.

В світлі реформи позитивно виглядає Нова українська школа. Багато зроблено у комунальній сфері. Тут інтенсивний і великомасштабний ремонт вулиць міста, прибудинкових територій, тротуарів. Оновлюється транспортний парк комунальних підприємств.

На чільному місці – розвиток культури і спорту, завдяки яким про наше місто знають в Європі і світі. Гордяться ковельчани чемпіонами всеукраїнського, європейського і світового рівнів.

Привабливо виглядають інвестиційні проекти на майбутнє. Тут бачимо реконструкцію (відбудову) стадіону "Локомотив", у якому беруть участь міста-побратими Польщі та Білорусі. Чекає на ковельчан реконструкція міського парку культури і відпочинку, футбольних полів із штучним покриттям. Буде тривати житлове будівництво, продовжиться ремонт доріг, оновлення навчальних закладів тощо.

Словом, програма розвитку – широкомасштабна і дороговартісна, але вона під силу ковельчанам. Тішить  плідна співпраця із народним депутатом України Степаном Івахівим.

– Живемо новими планами, новими проектами. Не говоримо про погане, а закликаємо до праці, – наголосив Олег Кіндер.

Голова подякував Олександру Савченку за плідну співпрацю, яка є запорукою успіхів міста.

Співдоповідачі – головний лікар МТМО Олег Самчук та начальник управління міської освіти Віктор Бичковський суттєво доповнили доповідь конкретними інформаціями про справи у своїх галузях.

Присутні, що зібралися в оновленому, затишному залі Палацу учнівської молоді імені Івана Франка уважно вислухали доповідь міського голови, ніби звіряючи сказане із зробленим. І не випадково, адже у кожній цифрі, кожному факті та досягненні є їхній внесок, щоденна творча праця, за що їм – шана і подяка. Долучаючись до новорічних вітань та зичень, висловлених з трибуни очільниками влади, і ми просимо у Всевишнього: "Здоров'я, благополуччя і наснаги подай, Боже, ковельчанам у новому році! Любімо Україну, працюймо на її розвиток і піднесення у європейському співтоваристві під знаком Любові, Миру та Добра!".

Анатолій СЕМЕНЮК.

 P. S. У своєму репортажі я не називав цифр, яких прозвучало у той день дуже багато. Всі вони оприлюднені на офіційному сайті Ковельської міської ради і на шпальтах громадсько-політичної газети "Вісті Ковельщини". Так що читайте, аналізуйте, робіть висновки.

 А.С. 

Насичений негативною інформацією із газет, радіо, телебачення пересічний українець мимоволі впадає в песимізм, зневіру і відчай. У декого складається враження, що все в Україні "не так". Вона – найбідніша, найкорумпованіша, економічно найвідсталіша – словом, не держава, а "образованіє", як стверджують окремі російські пропагандисти і урядовці.

Я, як свідок реальних подій цієї неспокійної епохи, промовляю: "Шановний українцю! Поглянь навколо, порівняй минуле і теперішнє, порівняй наше життя із тією ж Росією,  а разом з тим – і з Європою.

Ти побачиш позитивні зміни, про які колись і не мріяли. Сяють золотом бані церковні, і віра Христова трояндою пишною розквітає. Вулиці Ковеля заповнені "крутими" європейськими  автівками. Околиці міста забудовані комфортним житлом. Передсвяткові черги у супермаркетах та на ринках, застілля такі, що декому на Заході й не сниться.

Змінили обличчя фасади будинків на центральних вулицях Ковеля. Вони сяють вітринами магазинів, вивісками офісів і різноманітних контор.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 688

Коли сьогодні подивитися передачі державних російських телеканалів (а інших там немає – хіба в інтернеті), то складається враження, що московити  всі свої внутрішні проблеми розв'язали, а залишилася в них одна – Україна. В тій одній "найгарячішою" є тема надання нашій Православній Церкві Томосу про автокефалію.

Зрозуміло, що таке рішення Константинопольського Патріарха Варфоломія для росіянців  – удар нижче пояса. Вони до останньої хвилини сподівалися, що  методами шантажу, залякування, брехні і провокацій вдасться цей процес зупинити. Адже РПЦ без підпорядкованої їй УПЦ (МП) –  як сирота без матері. Поза зоною її впливу залишаються десятки й сотні парафій в Україні, чимало з яких підтримували ідею "руського міра", займали ворожу позицію у ставленні до української влади, слухняно погодилися з анексією Криму, російською агресією на Сході країни.

У зв'язку з цим хочу навести цитату із статті Василя Уліцького в газеті "Волинь" від 10 січня ц. р. під промовистим заголовком "Українська Церква відкриває світові обійми, російська –  показує дулю". Там є такі слова: "Росія вважає, що на відміну від інших православних народів українці не мають права на свою автокефальну Церкву, і заради цієї думки готова йти на радикальний розкол з усім православним світом. Там проклинають Патріарха Варфоломія та Президента Порошенка. А відомий протоієрей Російської православної Церкви Всеволод Чаплін не соромиться називати Вселенського патріарха … сатаністом і вимагає "звільнити" його на Всеправославному соборі".

Подібним чином поводиться не лише Всеволод Чаплін. В антиукраїнську кампанію, боротьбу проти Константинопольського патріарха включилися відомі політики, державні чиновники, депутати держдуми (чи, як її  глузливо називають, “держдури”), журналісти, письменники та інші володарі дум затурканих росіянців. Гидко слухати образи, лайку, прокльони з вуст представників так званої московської "еліти". Так і хочеться сказати: "Залиште нас, українців, в спокої. Займіться своїми  болячками – зруйнованими дорогами, занедбаними селами, зубожілим населенням, пияками і наркоманами. Якось без вас розберемося".

Та де там! Не паплюжити України у них вважається дурним тоном. От і змагаються всілякі шейніни, кисельови, соловйови, скабєєви з поповими в обпльовуванні української влади, українського духовенства, українських патріотів, котрі мужньо протистоять злісній навалі росіянських агресорів – не лише збройній, але й ідеологічній.

І це вселяє впевненість у те, що перемога в кінцевому підсумку буде за нами. Бо ми, нарешті, ступили на свою самостійну дорогу, з якої, сподіваюсь, вже не зійдемо.

Ярема ГОЯН.

Коли сьогодні подивитися передачі державних російських телеканалів (а інших там немає – хіба в інтернеті), то складається враження, що московити  всі свої внутрішні проблеми розв'язали, а залишилася в них одна – Україна. В тій одній "найгарячішою" є тема надання нашій Православній Церкві Томосу про автокефалію.

Зрозуміло, що таке рішення Константинопольського Патріарха Варфоломія для росіянців  – удар нижче пояса. Вони до останньої хвилини сподівалися, що  методами шантажу, залякування, брехні і провокацій вдасться цей процес зупинити. Адже РПЦ без підпорядкованої їй УПЦ (МП) –  як сирота без матері. Поза зоною її впливу залишаються десятки й сотні парафій в Україні, чимало з яких підтримували ідею "руського міра", займали ворожу позицію у ставленні до української влади, слухняно погодилися з анексією Криму, російською агресією на Сході країни.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 566

Історичний документ в Україні: 

де можна прочитати текст Томосу

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 628

З 1 січня 2019 року вступили в дію нові підвищені штрафи за незаконну рубку і знищення лісових культур та молодняка.

Відповідні зміни, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів».

Наприклад, незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, – тягнутиме за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти (255 грн.) до тридцяти (510 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сімдесяти п’яти (1275 грн.) до ста п’ятдесяти (2550 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з перелічених вище порушень, – штраф на громадян від тридцяти   (510 грн.) до  шістдесяти   (1020 грн.)  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян  і  на  посадових осіб  – від трьохсот (5100 грн.) до шестисот (10200 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також вводиться кримінальна відповідальність за переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України.

Такі незаконні дії каратимуться позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Якщо особа вчинить такі протизаконні дії знову або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням влади чи службового становища, або у великому розмірі – каратиметься позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Якщо ж такі незаконні дії вчинятимуться організованою групою чи в особливо великому розмірі – каратимуться позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Окрім того, кримінальна відповідальність у разі заподіяння істотної шкоди* підвищуватиметься і за незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання та збут лісу. За такі незаконні дії штраф становитиме від тисячі (17000 грн.) до тисячі п’ятисот (25500 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

У разі, якщо такі незаконні дії будуть вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах – вони каратимуться штрафом від тисячі п’ятисот (25500 грн.) до двох тисяч (34000 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Якщо незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання та збут лісу спричинили тяжкі наслідки** – каратимуться позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

Також Законом встановлюється обмеження внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених у розмірі 25 мільйонів кубічних метрів на рік.

Олександр СМАЛЬ,

голова правління-директор спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства «Тур».

Примітка:

*Істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

**Тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у п’ять тисяч і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

З 1 січня 2019 року вступили в дію нові підвищені штрафи за незаконну рубку і знищення лісових культур та молодняка.

Відповідні зміни, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 611

Незвичайний святковий настрій панував днями в клубі ветеранів м. Ковеля. Ковельські міські ветерани зустрічали колег з району, аби разом поговорити про ветеранські проблеми та в теплій дружній обстановці відзначити Новорічно-Різдвяні свята. 

Святкової атмосфери додали гарно прикрашений зал, красуня-ялинка, тиха музика, чарівні усмішки господарів, теплі слова вітань. Незабутні враження справила дискотека з піснями молодості ветеранів, яку організувала Валентина Ваврисюк. 

Святкову новорічну програму підготував ветеранський колектив «Осіннє золото». Пісні з теплотою виконали М. Батраченко, П. Рабко, В. Оксенюк, М. Вольський, Г. Шадура. Пісні, близькі кожному, дружно співали усі присутні. Тон пісенному переспіву задала К. Барчук із Скулина. Але новорічне свято не буває без здорового сміху, дотепного жарту. Тут блискучі таланти проявили Р.  Вальчук, В. Чосік, О. Балюк. Ковельчани тішили гостей своїм артистизмом.

А коли всі разом виконували різдвяні колядки, переплітаючи щирими віншуваннями, це наповнювало серця присутніх неперевершеними емоціями. Свято стало не лише зустріччю ветеранів, а й торжеством великої Христової віри, надії і любові.

Ветеранів на святі привітали гості з області, зокрема, голова Волинського обласного відділення спілки в’язнів-жертв нацизму Валентина Лебедь. Вона відзначила високу організацію роботи ковельських ветеранів, побажала їм щасливого довголіття і нових досягнень у новому році, а також вручила сувеніри.

Учасників святкового зібрання вітав ковельчанин, представник української діаспори в Росії Іван Волинський.

Довго не розходились ветерани, згадували Новорічно-Різдвяні традиції, колядки та щедрівки, свою молодість.

Учасники святкової зустрічі подякували усім, хто долучився до проведення чудового спільного Новорічно-Різдвяного свята для ветеранів Ковельщини.

Валентина СІЧКАР.

НА ЗНІМКАХ: під час Новорічно-Різдвяної зустрічі ветеранів Ковельщини.

Фото автора.

Незвичайний святковий настрій панував днями в клубі ветеранів м. Ковеля. Ковельські міські ветерани зустрічали колег з району, аби разом поговорити про ветеранські проблеми та в теплій дружній обстановці відзначити Новорічно-Різдвяні свята. 

Святкової атмосфери додали гарно прикрашений зал, красуня-ялинка, тиха музика, чарівні усмішки господарів, теплі слова вітань. Незабутні враження справила дискотека з піснями молодості ветеранів, яку організувала Валентина Ваврисюк. 

Святкову новорічну програму підготував ветеранський колектив «Осіннє золото». Пісні з теплотою виконали М. Батраченко, П. Рабко, В. Оксенюк, М. Вольський, Г. Шадура. Пісні, близькі кожному, дружно співали усі присутні. Тон пісенному переспіву задала К. Барчук із Скулина. Але новорічне свято не буває без здорового сміху, дотепного жарту. Тут блискучі таланти проявили Р.  Вальчук, В. Чосік, О. Балюк. Ковельчани тішили гостей своїм артистизмом.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 596

Сьогодні, в час розвитку електронних засобів масової комунікації, більшість із нас все рідше звертається до традиційних  вітань безпосередньо телефоном,  поштовою листівкою чи просто в усній формі. Часто-густо наше спілкування відбувається електронною поштою або з використанням новітніх систем зв’язку.

На щастя, є ще люди, які зберігають вірність традиційним формам безпосередніх контактів – щирим, товариським, душевним. Так було, зокрема, в період Новорічно-Різдвяних свят, коли нас, журналістів, здоровили добрі друзі газети. Особливо запало в душу відвідання редакції ветераном праці Людмилою Віталіївною (прізвища свого вона не захотіла оприлюднювати). Прийшла ця мила, чарівна жіночка до колективу, спираючись на паличку, мужньо долаючи снігові перемети і підступні льодяні "ковзанки".

– Від себе і багатьох ветеранів міста хочу привітати зі святами газетярів, які роблять важливу справу – несуть слово правди до земляків, – мовила ковельчанка. – Для багатьох із нас "Вісті Ковельщини" залишилися єдиним джерелом місцевої інформації, адже давно немає ані ковельського радіо, ані телебачення. "Міськрайонка" – наш вірний друг і порадник.

Працівникам редакції Людмила Віталіївна подарувала такі зворушливі поетичні рядки:

Всіх вітаю і найкращі

 побажання надсилаю.

Щоб людське тепло Ваші

 душі гріло,

Щоб ніщо й ніде Вам не

 боліло,

А здоров'я Ваше лише

 міцніло.

Кохання сердечне щоб

 пломеніло,

А краса Ваша не в'яла,

І нива життєва добро

 дарувала,

Зозуля Вам довгі роки

 накувала,

А Божа милість завжди

 огортала!

А ще  пані Людмила додала власноруч написану колядку:

З Колядою, з Колядою!

Летить Снігур із кутьою.

Загляда в вікно і двері,

Чи родина вся в оселі?

Чи їдять тут пироги,

Чи є чарка на столі?

Побажання Вам несе,

Щоб здоровим був

 рід увесь.

І в Різдво Вам щоб

 було

Щастя, мир, людське

 тепло,

Щоб всім хотілося

 співати

Й Ісуса прославляти!

В кінці шанувальниця газети дописала слова від імені найближчої сусідки: "Дякуємо Вам за нелегку працю! Ми газету цінуємо і завжди “цілуємо”, як неповторну цяцю!". Отак всерйоз і жартома оцінили наш доробок  любі ковельчани-ветерани.

А "Союз Українок" міста Ковеля побажав: "Нехай кожну Вашу оселю, Ваші родини новонароджений Спаситель обдарує миром, любов'ю та злагодою.

Просімо Його, щоб у нашій Державі, нарешті, закінчилась війна, міцніла і зростала наша Церква, люди не були байдужими, згуртувалися у захисті своїх прав і у виборі достойних правителів, ставали добрішими і милосерднішими, активно будували омріяну заможну Україну.

Особисто редактору і колективу газети у році новому зичимо творчих злетів, талановитих дописувачів, глибоких, змістовних публікацій, зростання тиражу, оптимізму і натхнення!

Христос  Рождається!

Славімо Його".

Зворушливого і щирого листа-вітання надіслала ковельчанка Ольга Поляк:

"З Новим роком!

З Різдвом Христовим!

Вітаю колектив редакції "Вістей Ковельщини" зі святом. Бажаю міцного здоров'я, творчого натхнення, гарного настрою на весь рік, теплих стосунків у колективі та у Ваших родинах, стабільного добробуту і благополуччя, віри в перемогу добра, справедливості і миру!

Чекаємо якнайшвидших новин на сторінках нашої газети про такий  довгожданий мир в Україні, про повернення наших мужніх захисників до своїх родин живими і здоровими!

Дякую за Вашу працю, за підтримку української національної ідеї. Ви шануєте людей праці, стверджуєте кращі риси українського національного характеру, кращі людські якості українців.

Ви несете в люди правду про нашу історію і сьогодення. Сьогодні дуже відповідальний період історії нашої держави – йде гостра боротьба двох (а, може, й більше) протилежних світів, ідей за Україну, за нашу долю і майбутнє наших дітей.

Ми можемо втратити все, чого досягли. На мою думку, неправильно, що газета мусить бути нейтральною до політики. От канали телебачення: кожен "гне"  свою “правду”. Дивимось, що хочемо. Звісно, журналістам газети важче (влада ближче). Але треба говорити правду, чесно і безкомпромісно. Вас підтримають люди. Допомагайте нам розібратись в сьогоднішній ситуації. Голос журналіста має бути вагомим.

Успіхів Вам у роботі і в

 житті!

Хай Вам гарно

 живеться,

Хай усе Вам вдається!

Щастя, здоров'я,

 достатку і миру

На многії літа бажаю

 Вам щиро!

З великою повагою –

 Ольга ПОЛЯК".

Були поздоровлення й від  міського голови Олега Кіндера, голови РДА, депутата  обласної ради Віктора Козака, голови райради Андрія Броїла, депутата Поворської сільської ради, активного дописувача "Вістей Ковельщини" Миколи Рибака, Заслуженого працівника культури України Івана Сидорука, директора ПТМ "Ковельтепло", депутата міської ради Володимира Бойка, очільника Ковельського хлібокомбінату Івана Смітюха, підприємця Георгія Барана, директора ТДВ "АТП-10706" Василя  Васковця, директора Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ Тетяни Селівончик, ветерана державної служби Сергія Шульгана, голови обласного відділення  Дитячого фонду України Олени Грінченко, представників духовенства о. Іоана Бониса,  о. Василя Мичка, о. Матвія Олійника і багатьох, багатьох інших. Дякуємо Вам щиро!

Неповторні хвилини радості і душевного піднесення ми відчули у дні, коли свої віншування журналістам і поліграфістам колядками й щедрівками висловлювали учасники церковних хорів, а також аматори сцени міста і району. З Уховецька вони, зокрема, прибули разом з депутатом районної ради Олександром Титомиром, із храму святого Анатолія Ковельського – на чолі з настоятелем Олександром Кобенком. Велично й урочисто звучали колядки з вуст священнослужителів Ковельського районного деканату Православної Церкви України і декана протоієрея  Іоана Бониса.

Велику насолоду ми отримали від піснеспівів гурту працівників культури району (керівник – Олег Корнелюк). Дзвінкоголосі колядки і щедрівки  виконали учні Ковельської школи № 12, які приїхали до редакції, незважаючи на примхи зимової погоди (декого із колядників і щедрувальників ви бачите на фотосвітлинах).

…В суєті буднів ми не завжди замислюємося над суттю нашого земного життя. Турботи про хліб насущний іноді витісняють наші  духовні потреби. Тому кожне церковне свято нагадує про те, що є  цінності, вищі за матеріальні блага. В цьому ще раз переконалися журналісти і поліграфісти у дні Новорічно-Різдвяних свят, про що написано вище.

На закінчення процитую слова із вітальної листівки директора ПТМ "Ковельтепло" Володимира Бойка, які повною мірою можна адресувати усім читачам газети "Вісті Ковельщини": "Хай новий 2019 рік принесе Вам удачу в справах, віру в свої можливості, стане добрим початком для вагомих здобутків, буде плідним на добро, багатим на щастя, щедрим на трудові звершення заради процвітання нашої рідної України!".

Ці слова, думаю, коментарів не потребують.

Микола ВЕЛЬМА.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Сьогодні, в час розвитку електронних засобів масової комунікації, більшість із нас все рідше звертається до традиційних  вітань безпосередньо телефоном,  поштовою листівкою чи просто в усній формі. Часто-густо наше спілкування відбувається електронною поштою або з використанням новітніх систем зв’язку.

На щастя, є ще люди, які зберігають вірність традиційним формам безпосередніх контактів – щирим, товариським, душевним. Так було, зокрема, в період Новорічно-Різдвяних свят, коли нас, журналістів, здоровили добрі друзі газети. Особливо запало в душу відвідання редакції ветераном праці Людмилою Віталіївною (прізвища свого вона не захотіла оприлюднювати). Прийшла ця мила, чарівна жіночка до колективу, спираючись на паличку, мужньо долаючи снігові перемети і підступні льодяні "ковзанки".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 935

 … зробили те, що повинні були зробити»

(Лк.17:10)

«Крізь вогонь і воду» — так називається книга Ірини Ягоди, вчительки Бруховичівської школи. Назва книги взята із Святого Письма «Ми йшли крізь вогонь і воду, але Ти вивів нас на багату місцевину» (Пс. 65, 12) – говорить Господь вустами пророка псалмоспівця Давида про тих, хто пройшов через великі випробування.

Книга вводить нас у  світ знайомства з жителями села Бруховичі людей різних поколінь, котрі залишились в історичному минулому, водночас стали значущими й для прийдешніх поколінь.

Це друга книга І. Ягоди (перша – «Немає більшої від тієї любові…») про життєвий шлях, громадянську позицію, участь у бойових конфліктах мешканців села. Проте автор мало торкається позитивних зрушень у суспільному житті, основною метою її є збереження пам’яті. Пам’яті про тих, хто страждав або преживав трагічні життєві події і ті процеси, якими все супроводжувалось. Історія простого села, його жителів – це історія України. І знати життя односельчан – це і є знати нашу історію.

Саме це є дуже близьким, зрозумілим сьогодні, коли суспільство засмічене злом, коли забуваються слова «добро», «милосердя», а  до ветеранів зароджується зневажливе ставлення. Ця  книга якоюсь мірою дала відповідь на статтю  депутата районної ради Миколи Чуля «Історія має об’єднувати, а не роз’єднувати» в газеті «Вісті Ковельщини», яка іще й нині обговорюється між ветеранами. Ми не маємо морального права паплюжити честь і гідність колишніх воїнів, бо вони проливали кров за свою землю, за вільну Україну.

Авторка книги наголошує, що багатьом вихідцям із села довелося стати тими складовими великої споруди – «цеглинками», що вибудовували національну історію.

Так, історія застерігає: коли ми забудемо, хто стояв у витоків, – нема майбутнього. Історія навчає  не робити помилок, не допускати подій, де гинуть люди, історія й виховує. Треба цінувати кожну особистість. Люди гідні шани за своє життя, за здійснений подвиг. Вони, наші шановані ветерани, не шукали легкого життя. На їхню долю випали війни, розрухи, поневіряння, репресії, і нині ми покликані Господом творити добро  ближнім своїм, зобов’язані йти шляхом правди, бо вони… “зробили те, що повинні були зробити” (Лк. 17:10).

Але – детальніше про книгу, яка є «колективною пам’яттю, глибинним джерелом, яке поряд з документами, речовими матеріалами дозволяє нам заглибитись в події минулого, спробувати зрозуміти їх перебіг».

Праця охопила великий період життя села. Розділ «Перша світова війна в долі мешканців села Бруховичі»  повів читачів у далеке минуле. Авторці вдалося (за допомогою жителів села, документів) зібрати дані про  ті  часи. Розповісти, як вони пережили Першу світову війну 1914-1918 р.р., як розвивалися події далі. Цікаві спогади старожилів про участь селян в операції «Брусилівський прорив». Бо бруховчани самі брали безпосередню участь у тих подіях, ними поповнювалась армія. Матеріали того часу доповнюються далекими світлинами.

Цікавим є розділ «Між двома війнами», де розкрито репресивну політику Другої  Речі Посполитої на теренах Західної України. Через призму біографій, свідчень, спогадів односельчан авторка відтворює боротьбу,  зростання їх політичної свідомості проти поневолення.

І знову – спогади, фотознімки (пожовклі), але дорогі, пам’ятні для жителів села – найтрагічнішого часу для села, країни. Воєнне лихоліття руйнівною хвилею прокотилось по нашій землі, увірвалось в кожну оселю, кожну родину, не зважаючи на вік, соціальний стан, політичні вподобання й національну приналежність.

Гортаючи сторінки літопису Другої світової війни, автор зупиняється на долях людей, які були живими свідками подвигів або самі звершували подвиги. Більше 100 жителів села брали участь у тих грізних далеких подіях, майже 20 з них назавжди залишились на полях боїв, далеко від своєї землі.

«Можна по-різному ставитись до Другої світової війни, по-різному трактувати далекі події минулого. Та в одному ми повинні бути єдиними: маємо пам’ятати і шанувати учасників воєнних подій. Хіба можна забути тих, хто відстояв мир на нашій землі, хто жертвував собою в  ім’я Перемоги, хто не словом, а ділом підтвердив звання солдата? Мусимо знати про непрості життєві дороги, про які читаємо в небагатослівних, скупих розповідях ветеранів. Нехай же стануть і для нас вони дорогими», – таке кредо автора.

Книга дуже цінна, потрібна як увіковічнення пам’яті односельчан. На віддалі багатьох  десятиліть автор намагалась показати ратний подвиг земляків, які й стали частиною нашої історії.

Книга переплетена біблійними вченнями, висловлюваннями Святого Письма, акцентує увагу на питаннях духовності, віри, релігійності, які, незалежно від зміни влади у різні історичні періоди, залишались стрижнем у житті мешканців села, допомагаючи згуртовувати громаду для вирішення багатьох добрих справ. Бо над усіма нами – милість Божа, «…бо без Мене не можете нічого зробити» (Ін. 85:5).

Написана книга з любов’ю. Вона не залишить байдужим читача. Але в автора є задум: продовжити розповіді про мешканців сіл Брухович, Нужеля. По-різному складалася їхня доля, однак всі заслуговують на людську пам’ять.

Валентина СІЧКАР, 

голова районної 

ветеранської організації.

 … зробили те, що повинні були зробити»

(Лк.17:10)

«Крізь вогонь і воду» — так називається книга Ірини Ягоди, вчительки Бруховичівської школи. Назва книги взята із Святого Письма «Ми йшли крізь вогонь і воду, але Ти вивів нас на багату місцевину» (Пс. 65, 12) – говорить Господь вустами пророка псалмоспівця Давида про тих, хто пройшов через великі випробування.

Книга вводить нас у  світ знайомства з жителями села Бруховичі людей різних поколінь, котрі залишились в історичному минулому, водночас стали значущими й для прийдешніх поколінь.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 641