Повідомлення в номер / Жити чи не жити

28.03.2019

Жити чи не жити?

Скільки душ мерехтять

в лоні неба,

Та мільярди волають

жалібно і тихо:

"Не вбивай мене, мамо,

не треба!

Я ж – твоя насолода

й потіха…"

(Леся КВІТ).

Понад 30 мільйонів… Саме стільки абортів, за неофіційними даними, зробили українські жінки лишень за 17 років незалежності (згідно з даними Всеукраїнської громадської організації "Доля"). І хоч за останнє десятиліття їх кількість значно зменшилась, статистика все одно жахає. З такими "темпами" ми доб'ємося лише одного – демографічної кризи.

А це – окремі рядки із "Щоденника ненародженої дитини": " Сьогодні 5 травня. Мені – один день. Почалося моє життя, хоча мої батьки ще про це не знають.

Я – дівчинка, у мене буде світле волосся і блакитні очі. Усе вже визначено, навіть те, що я любитиму квіти.

…28 липня (мені 84 дні). Сьогодні моя мама вбила мене…".

Рішенням Ради Європи з біоетики від 1996 року ембріон визнано людиною на 14 день після запліднення. Саме формулювання "зачата, але ще не народжена дитина" походить з Цивільного Кодексу України, ст. 25 ч.2: "У випадках, встановлених Законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини".

До слова, у світі щорічно здійснюється величезна кількість "підпільних" абортів, п'ята частина з яких призводить до інвалідності жінок.

При цьому зазначається, що в результаті ускладнень після абортів щороку вмирають десятки тисяч жінок, а мільйони – стають інвалідами. У країнах, де аборти повністю заборонені або дозволені лише з метою врятування життя жінки чи збереження її фізичного здоров'я, тільки один із чотирьох абортів не має негативних наслідків.

Офіційно в Україні щороку роблять 200-250 тисяч абортів. А медичні показання для переривання вагітності становлять 20-30% від загальної кількості.

Якщо ж говорити загалом, то нерідко переривання вагітності українки здійснюють через матеріальні проблеми. Середньостатистична українська жінка не є настільки забезпечена, щоб дозволити собі народити троє-четверо дітей.

Так, в більшості випадків, це жінки зі сформованих сімей, де вже є діти. Але, звичайно, немалий відсоток серед загалу тих, хто вирішив зробити переривання вагітності, становлять молоді дівчата, які ще не народжували.

Молода жінка, незаміжня, належного матеріального забезпечення не має, тому і не може дозволити собі народження дитини. Багато з них думають про кар'єру, а тоді вже про дітей.

Хибною є думка, що заборона абортів зменшить їх кількість. Треба пояснювати жінкам, чому аборти не варто робити. Ще в школі слід проводити позакласні години з профілактики абортів. І ось тут, у цьому напрямку, нехай і працюють громадські організації, держава тощо.

Близько 42 мільйонів дітей у світі убиті абортами за 2018 рік! Це – дані порталу, який займається узагальненням статистичних досліджень. Згідно з їхніми висновками, аборт минулого року був головною причиною смерті в усьому світі.

Священики говорять, що зачате дитя має душу. І аборт – це вбивство вже живої істоти. Тому завдання духівника – переконати жінку таки народити дитину, незважаючи на матеріальні чи інші проблеми, молитися за всіх тих, хто має сумніви.

"Церква завжди відстоює та захищає життя. Але ми не можемо щось дозволити чи заборонити. Кожна людина несе особисту відповідальність", – говорять представники духовенства.

"Зачатий плід вже є людиною і має повноцінну душу. Тому, вбиваючи ненароджену дитину при аборті, лікарі вбивають не якийсь набір клітин, а живу людину.

Аборт нічим не відрізняється від вбивства. А лікар, який робить аборт, і жінка, якій роблять аборт, є однаковими співучасниками цього злочину", – наголошують священнослужителі.

На умовах анонімності кілька жінок, які мають прикрий досвід переривання вагітності (що залишив моральний слід на все життя) розповіли про те, чи шкодують, що саме так вирішили зробити і чи могло їх щось стримати від аборту. Деякі з цих історій – суцільне каяття, деякі – спокійні розмірковування над тим, що життя не встелене ніжними пелюстками троянд, а деякі – просто страшні…

Юля, 29 років:

"Нещодавно вийшла заміж вдруге. Син від першого шлюбу якраз пішов до школи, а я присвятила себе повністю чоловіку. Через декілька місяців після весілля дізналася, що вагітна.

Другу дитину так швидко народжувати не планувала, тому наважилася робити аборт, але лікар переконував залишити дитину. Коли ж радилася із чоловіком, радість у його голосі розставила остаточно всі крапки над "і". Тож від аборту ми відмовились.

Нині щасливі, бо виховуємо красуню-доню, нашу маленьку принцесу, без якої просто не уявляємо свого життя".

Наталя, 48 років:

"Коли я завагітніла у 19 років, батьки змусили зробити аборт.

Я завжди кажу, що моє життя ділиться на "до" і "після" аборту. Після аборту я стала іншою, бо зі мною щось сталося. Я перестала бути собою. Жахлива депресія, наслідки якої відчуваю і досі… Хотіла навіть покінчити життя самогубством, але тільки віра в Бога дала мені надію на прощення.

Тепер, маючи нескінченні нічні жахіття і постійні докори сумління за спиною, вчу своїх дітей, що життя – це прекрасна річ, яку не потрібно руйнувати, не дивлячись на всілякі перепони…".

Марина, 31 рік:

"Моя історія банальна до неможливості. Я довго жила громадянським шлюбом з чоловіком, який був розлученим і мав від того шлюбу майже дорослого сина. Ми обоє себе вважали достатньо вільними одне від одного. З'їжджалися практично тільки на вихідні.

І нічого, крім взаємних почуттів, нас разом не тримало. Коли завагітніла, то почула від нього про проблеми з бізнесом, що він не планував дітей зараз. Ще він сказав, що не проти того, що я народжу, але що то буде виключно моє рішення і виключно моя відповідальність.

Я не гримнула дверима, не народила всім смертям на зло. Це життя, а не кіно. Я зробила аборт.

Потім у мене був викидень. А згодом – і нова, вже дуже бажана вагітність. Я тоді чітко знала, що б мені хто не сказав, навіть якщо мене всі на світі залишать наодинці з цією вагітністю, я народжу цю дитину. І я народила. І чоловік залишився при мені. І батьки також допомагають.

Жінка сама повинна бути готовою до материнства. Нам треба не аборти забороняти, а виховувати почуття материнства змалечку. Це по-перше. А по-друге, якщо жінка – одиначка, то повинна бути якась програма реальної підтримки від суспільства. Багатьох жінок від аборту втримає впевненість у завтрашньому дні".

Я особисто – проти абортів без медичних показань. Розмовляючи не раз на цю делікатну тему, доводилось мені чути підтвердження тези, що це – вбивство, гріх. Але, як часто буває, нерідко дехто із моїх співрозмовників вигадував собі виправдання з приводу такого вчинку. А ще – аргументував це різними хибними твердженнями – так званими міфами, якими намагаються пояснити, чому йдуть на це.

Ці аргументи, варто додати, часто доводять до абсурду.

Але, як би там не було, такому ганебному вчинку, як на мене, виправдань (практично) немає…

Не розумію тільки одного. Дехто відхрещується руками і ногами від народження майбутньої дитини, бо на це, мовляв, є вагомі причини. Але як можуть далі спокійно жити ті, чия совість не завадила уникнути непоправного – вбити ще ненароджене дитя, яке нічим не завинило, якому не дали побачити цей світ?.. І бідність чи інші причини тут зовсім не були перепонами.

Дико, бо тільки так можна висловитись з приводу цього (в прямому й переносному значенні слова), коли жінка йде на такий крок, бо "так вона вирішила". До того ж, сама – із цілком забезпеченої родини, а поруч – коханий та турботливий чоловік. Просто ця маленька кровинка буде зайвою в їх безхмарному майбутньому…

Для чого тоді давати надію на життя, коли згодом так бездушно забирати його?..

Підготувала

Інна ЗАХАРЧЕНКО.

Скільки душ мерехтять в лоні неба,

Та мільярди волають жалібно і тихо:

"Не вбивай мене, мамо, не треба!

Я ж – твоя насолода й потіха…"

(Леся КВІТ).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1414

Повідомлення в номер / Моє село: живу, люблю і дихаю тобою

28.03.2019 Мороз Оксана Леонідівна

Моє село: живу, люблю і дихаю тобою

Спішу в село: там джерело,

Отам душі моя криниця,

Там день летить, в майбутнє

мчиться

І стукає у батьківське вікно.

Наша Ковельщина – це великі і маленькі села, селища й місто, які з дня у день творять свою нову історію. А в кожного населеного пункту, як і в людей, своя біографія, де вписані відомі імена, визначні події та успіхи, а ще обов’язково – плани на майбутнє. Бо, як відомо, без мрій та задумів – просто нікуди.

Село Білин добре відоме на теренах нашого рідного краю. Тут живуть працьовиті, щирі душею українці, які роблять все для того, аби їх маленька батьківщина розвивалась і процвітала, возвеличувалась в хороших справах задля спільного блага.

Прекрасний куточок волинської землі, що зачаровує погляди небайдужих до мальовничих навколишніх пейзажів, добре відомий тим, що виростив, виплекав й викохав багато місцевих, воістину співочих талантів, що відомі далеко за межами нашого району.

Серед них – лауреати численних пісенних конкурсів та фестивалів: «соловейко» Сашко Шевчук, аматорський фольклорний гурт «Родина» та інші.

Варто додати, що в селі відбувається чимало культурно-масових заходів. Нещодавно один із них пройшов в місцевій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.

Учасники тематичного заходу зібралися того дня в храмі науки, аби відзначити День українського добровольця.

З нагоди пам’ятної дати сюди прибули голова районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови районної державної адміністрації Роман Кульцман, представники органів місцевого самоврядування району, учасники АТО та інші.

Вели шкільне свято учні Назар Фурман та Богдана Жук.

Розпочалась тематична година, як і годиться, Державним гімном України. Потому присутні хвилиною мовчання вшанували усіх захисників нашої держави, які віддали за Україну найдорожче – життя.

Представники влади, звертаючись до учасників зібрання, щире «спасибі» висловили воїнам-добровольцям, які гідно виконують свій громадянський обов’язок, захищаючи кордони своєї Вітчизни на Сході нашої країни, а також побажали успіхів та незламної віри у спільну перемогу всього українського народу.

Епізодами про не зовсім безхмарні будні військовослужбовця із присутніми поділився учасник АТО, депутат районної ради Тарас Оніжук.

Майстерно доповнили захід мистецькими номерами учні школи та добре знане серед когорти аматорів художньої самодіяльності району тріо «Перевесло».

Вже не один рік поспіль навчає своїх вихованців мудрому, доброму і правильному подружжя Конопацьких, прищеплює любов до прекрасного, виховуває почуття патріотизму та любові до рідного краю.

До думки і повчань своїх наставників-педагогів діти завжди дослухаються, беруть з їх приклад. Микола Антонович – вчитель фізкультури та образотворчого мистецтва. Людмила Іванівна навчає учнів початкових класів.

Слід зазначити, що учні школи активно долучилися до проведення й інших заходів, що відбулись напередодні.

Так, школярі відзначили Всесвітній день водних ресурсів, цікаво, корисно й пізнавально провели Всеукраїнський тиждень дитячого читання та взяли участь у посадці нових лісових ділянок.

Про добробут тутешніх жителів та їх інтереси щоденно дбає очільниця тамтешньої громади Ольга Лисюк, яка робить все для того, аби її односельчани жили благополучно і комфортно.

«Багато чого зроблено, та ще більше, що слід вирішити, – попереду. В минулому році обгородили нове кладовище. Нині (за кошти сільської ради) робимо біло-щебеневі дороги.

А ще працюємо над вже давно наболілим питанням для нашої громади – реконструкцією дитячого садочка. Адже село велике, а, відповідно, і народжуваність щороку відзначається позитивною динамікою.

Тож дошкільний заклад неабияк потрібний маленьким представникам підростаючого покоління, за якими – майбутнє села. Щиро надіємось, що це актуальне питання, яке постало перед громадою, нарешті вирішиться.

До слова, працюємо над облаштуванням вуличного освітлення в селі. Звичайно, не все задумане стає реальністю, але, в міру можливостей, докладаємо максимум зусиль для вирішення першочергових завдань», – так зазначила в розповіді із журналістами Ольга Василівна.

Нехай же все задумане, над чим працюють і про що мріють білинці, неодмінно здійсниться. А ми, в свою чергу, обов’язково розкажемо вам, шановні читачі, про нові здобутки одного із населених пунктів району, де, до речі, активно передплачують газету “Вісті Ковельщини”, за що місцевим мешканцям та зв’язківцям – щиросердне “спасибі”!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: свята і будні Білина.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Спішу в село: там джерело,

Отам душі моя криниця,

Там день летить, в майбутнє мчиться

І стукає у батьківське вікно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1006

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

28.03.2019

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

29 березня, п’ятниця

Схід Сонця – 06.06; захід – 18.45.

Місяць – у Козерозі.

Сщмч. Олександра Римського.

Іменини: Івана, Олександра, Михайла, Олексія, Дениса.

30 березня, субота

Схід Сонця – 06.04; захід - 18.46.

Місяць – у Водолії.

Година Землі.

Прп. Олексія, чоловіка Божого.

Поминання померлих.

Іменини: Гавриїла, Олексія, Макара, Віктора, Олександра, Павла.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 548

Повідомлення в номер / Гороскоп з 1 по 7 квітня

28.03.2019

Гороскоп

з 1 по 7 квітня

Гороскоп з 1 по 7 квітня

ОВЕН. У понедiлок накопиченi проблеми доведеться розв'язувати самостiйно, на допомогу краще не розраховувати. Важливо впевнено i вчасно зробити свiй вибiр.

ТЕЛЕЦЬ. Особливе значення матимуть вдумливiсть i зiбранiсть, які гарантують успiх у кар`єрi. Якщо трапляться поїздки, то у справах, якщо зустрiчi i знайомства, то кориснi.

БЛИЗНЮКИ. Перша половина тижня обiцяє бути сприятливою в багатьох сферах. Висока активнiсть з цiкавими iдеями дозволять досягти помітних результатiв.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 706

Повідомлення в номер /

21.03.2019

Сьогодні – Всесвітній день поезії. З гарним весняним настроєм, новими творчими задумами його зустрічають члени шкільної літературної студії «Пурпурові вітрила», що діє в Опорному навчальному закладі «Люблинецька ЗОШ І–ІІІ ступенів». Їх ви бачите на фотосвітлині разом зі своїм наставником-педагогом Оленою ПРАДІЙЧУК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 537

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 21–27 березня

21.03.2019

Погода в Ковелі

21–27 березня

Погода в Ковелі 21–27 березня

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 9^оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: 6^оС. Вітер західний помірний.

П’ятниця. Хмарно, можливий дощ. Температура: 11^оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 2^оС. Вітер північно-західний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 12^оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 7^оС. Вітер південно-західний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 553

Повідомлення в номер / Із засідання міськвиконкому

21.03.2019 Зінчук Вікторія Петрівна

Із засідання міськвиконкому

14 березня ц. р. на початку засідання виконавчого комітету міської ради вручено нагороди з нагоди Дня українського добровольця цілій когорті ковельчан, які з початку військового конфлікту на Сході України стали на захист своєї держави.

За звитягу і патріотизм, особистий внесок у відстоюванні миру, захист державного суверенітету та територіальної цілісності України міський голова Олег Кіндер та секретар міської ради Віра Федосюк нагородили Подяками та вручили матеріальну допомогу Леоніду Хвещуку, Віталію Тимофєєву, Олександру Ройзіну, Ігорю Слайку, Анатолію Ковальчуку, Михайлу Оніжуку, Василю Козулі, Ігорю Рожку, Валерію Гонті.

Ковельські добровольці отримали відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції». Нагороди воїнам вручили міський голова Олег Кіндер та військовий комісар Ковельського об’єднаного міського військового комісаріату Сергій Гладун.

– Український народ щиро вдячний за мужність і високий патріотизм добровольцям, завдяки яким, зокрема, й на теренах Західної України зберігається мир, – наголосив, звертаючись до земляків-добровольців, Олег Олексійович, а на знак пошани про Героїв, які Україну поставили вище за власне життя, оголосив хвилину мовчання.

З нагоди Дня землевпорядника Подяками міського голови також відзначено кращих представників галузі.

В ході засідання було затверджено звіт адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ковельської міської ради за підсумками роботи в 2018 році, взято до відома інформації про роботу відділу охорони здоров’я за 2018 рік, функціонування міського господарства в осінньо-зимовий період 2018 – 2019 р. р., роботу відділу молоді, фізичної культури та спорту по забезпеченню реалізації у місті молодіжної політики, розвитку фізичної культури та спорту та ін.

Окрім того, члени виконавчого комітету підтримали рішення надати матеріальну допомогу з міського бюджету для вирішення проблем, пов’язаних із скрутними життєвими обставинами, зокрема, на лікування хворих на онкологічні захворювання та тих, які страждають на рідкісні захворювання, а також сім’ям учасників АТО та ООС, особам, які прийняті на військову службу за контрактом в Збройні Сили України.

Відповідно до рішення виконавчого комітету з 15 квітня 2019 року ТОВ «Галактика-Авто» розпочне перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 8 «Вокзал-дачні масиви «Калина», «Урожай», «Будівельник», «Машинобудівник» згідно з договором про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі. Пасажири, які згідно із законодавством мають право на пільговий проїзд, будуть перевозитися до садівничих масивів безкоштовно.

Розглянувши відношення Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» щодо коригування тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), у зв’язку зі зміною вартості складових на послуги водопостачання та водовідведення, з метою приведення тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, виконком вирішив встановити шляхом коригування тариф на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином вартість послуги з централізованого водопостачання буде становити 6,95 гривень за метр кубічний без ПДВ; послуга з централізованого водовідведення коштуватиме 10,76 грн./куб. м без ПДВ; послуга з централізованого постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем) – 7,30 грн./куб. м без ПДВ; послуга з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) – 11,31 грн./ куб. м без ПДВ.

Дане рішення набуде чинності через 15 днів від дати його опублікування в газеті «Вісті Ковельщини».

На засіданні було надано дозвіл Комунальному некомерційному підприємству Ковельське міськрайонне територіальне медичне об’єднання Ковельської міської ради Волинської області на продаж плазми, непридатної для використання з лікувальною ціллю, що обліковується на балансі закладу.

Член виконкому, головний лікар Ковельського МТМО Олег Самчук аргументовано пояснив, у зв’язку з чим виникла така необхідність.

Як він зазначив, щороку Ковельське відділення переливання крові заготовляє 1200 літрів крові й нині налічує 2650 донорів.

У зв’язку із розвитком новітніх технологій в медичній галузі використання крові в медицині зменшується. Однак заготовляти її потрібно не менше, ніж передбачено обов’язковими загальнодержавними нормами.

Ковельське МТМО, повністю забезпечуючи потреби своїх пацієнтів, використовує 600 – 700 літрів крові. Раніше її залишок (а це – 500 – 600 літрів) передавався в обласну станцію переливання крові й, натомість, заклад отримував медичний препарат альбумін.

На сьогодні існує єдине в Україні приватне підприємство «Біофарма», яке спеціалізується на переробці донорської крові. У свою чергу, Кабінет Міністрів прийняв рішення про те, що альбумін не є препаратом крові, а лікарським засобом, який можна придбати в аптеці. Тому жодна станція переливання крові не приймає залишків плазми, адже відтепер фармацевтичний завод «Біофарма» постачатиме альбумін для роздрібної торгівлі.

Таким чином медичним закладам залишається утилізовувати зайву кров або ж здавати цю сировину заводу й натомість отримувати за неї кошти чи закуповувати альбумін.

Зважаючи на це, Ковельське МТМО перше в Україні уклало договір з заводом «Біофарма» про постачання крові. На Волині й інші станції планують це зробити.

Всього на засіданні міськвиконкому розглянуто 45 питань, що входять до компетенції відділів економічного розвитку та торгівлі, обліку, розподілу та приватизації житла, містобудування та архітектури, служби у справах дітей, інших відділів та управлінь виконавчого комітету міської ради.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 639

Повідомлення в номер / Крупинки «золота» на сцені

21.03.2019

Крупинки «золота» на сцені

Нехай бринять і пахнуть

квіти,

Нехай почує Божий Рай,

Як на Землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

Ці поетичні рядки стали не просто епіграфом до програми заключного концерту кращих колективів художньої самодіяльності учнів закладів середньої та позашкільної освіти міста Ковеля під влучною назвою «Дивосвіт дитячих талантів», але й відповідальною настановою до кожного виступу самодіяльних юних артистів.

Режисери творчого дійства Жанна Колеснікова – методист методичного кабінету управління освіти міськвиконкому та Богуслава Петречук – культорганізатор ЗПО «Ковельський Палац учнівської молоді імені Ів. Франка» продумали, виплекали та зробити все, щоб ті, що танцювали та співали на сцені, чарували глядачів у залі, і тих ангелів у Божому Раї, згаданих в епіграфі. Так, так! Я не перебільшую: «Дивосвіт» юних талантів з першого кроку огортав глядача своїми обіймами і не відпускав ні на мить до самого фіналу.

Після двогодинного концерту хтось із членів поважного журі висловився напівжартома-напівсерйозно: «Мало!».

Буває, і не раз, що на деяких заходах тебе не покидає надокучлива думка: коли це все скінчиться? А тут хотілося чути і бачити ще більше та отримувати таку рідку на сьогодні естетичну насолоду.

Молодці!

Хоч-не-хоч, а концерт спонукав до філософських роздумів. Навколо нас вирує передвиборна кампанія. Не стихає у сірому телепросторі злослів’я, осуд і разом з тим запекла боротьба за гроші і владу. Тут же фільми-серіали, де ці «пріоритети» нав’язують глядачам.

І ніхто не згадає, не озвучить, не ствердить, що найвища “золота” проба – це наші діти. Вони стукають у наші серця, відкривають душу і нагадують своїм вмінням, творчістю, професіоналізмом, що боротися за майбутнє – значить боротися за цю талановиту юнь. Діти сьогодні підкорюють Європу і своєю креативністю презентують Україну в світі. Віншують їхній хист німці, поляки, італійці – словом, вся Європа.

Чи не приклад для нас, старших, як потрібно ставитися до своєї діяльності?

Кажуть, що заздрощі – гріх. А я, попри релігійні настанови, по-доброму заздрив учням, їхнім наставникам, татам і мамам. Адже не зітреш із пам’яті «радощі» того далекого соціалізму п’ятдесятих–шістдесятих років ХХ століття, коли «сценою» для нас, сільських босоногих, були ліс, річка і воронячі гнізда на деревах. Ох, оті поношені штанці і теперішні вишукані, витончені костюми, які зрівняти можна хіба що з королівськими. Кожен бал – нове платтячко!

І тут кожен номер – краса й гармонія. Нагадую це для того, що ми повинні шанувати і цінувати те, що маємо.

Все, що було на сцені, – пронизане українством. Нашим, рідним – природою, порами року (весною чи осінню) і… рідною мамою.

Так склалося, що на Всеукраїнському конкурсі «Голос країни» співачка із Львова презентувала пісню із репертуару нашої знаменитої українки з діаспори Квітки Цісик «Де ти тепер». І ось на концерті я слухаю цю пісню у виконанні учениці гімназії Анастасії Харитонової. Я не спеціаліст з вокалу, але насмілюсь сказати: наша юна артистка із погляду сценічності та артистичності виглядала гідно (принаймні, для мене була кращою за львів’янку).

Це до тих «золотих» крупинок, які з’являються після довгого промивання сірої маси піску професійними золотошукачами – наставниками.

А за тією піснею – вихор танців у виконанні народного художнього ансамблю танцю «Барвінок» та студії сучасної хореографії «Ерідан». Приємно чути, що ці колективи напередодні в престижному обласному конкурсі «У вихорі танцю» вибороли перші місця. Вітаємо!

У ці переможні нотки гарно, мов у барвистий вінок, вплелися художні номери про маму. Скотилась сльоза по щоці, коли «Ерідан» презентував танець «Матусю». Зворушив серце своє піснею про маму Роман Морозов, учень КЗ «НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. № 11».

Не було байдужих у залі, коли звучала пісня «Воля» у виконанні уже добре відомого (не тільки в Ковелі) Веніаміна Белінського, вихованця народного художнього колективу – студії естрадного співу «Нові таланти».

І доречно у той сучасний ритм танцю й пісні наша історія «постукала». Це фольклорний гурт «Дивина» ЗЗСО І–ІІІ ст. № 2 повернув у минуле – в наші традиції, звичаї і розваги юних.

Намагаємося озвучити найкраще, найдосконаліше, а не виходить. Різні жанри, різнопланові гурти та колективи, різні школи – і все класно.

Організатори дійства зуміли взяти в полон глядача ще до початку концерту. Заходиш в коридор «Просвіти», і тебе зустрічає бадьорими мелодіями духовий оркестр КЗ «НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. № 11». Наповнений духовою музикою, ти ідеш далі, а у фойє зустрічає флешмоб «Пам’ятайте: діти – усі талановиті». Понад шістдесят учнів із хореографічної студії «Реверанс» КЗ НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. №13–колегіум» своїми ритмами, рухами та піснею переформатовують тебе із заклопотаного сірого чоловічка у наповненого радістю і гордістю українця.

Отак, підготовлений до головного дійства, ти йдеш в зал і знову поринаєш у хвилі естетично виваженого духовного мистецького дива. Тут без права на перепочинок зустрічає «пролог» – «Квіткова країна» у виконанні студії сучасного танцю «Ерідан». Квіти – глядачам! 25 захоплюючих, яскравих, різноманітних художніх номерів. Як повнометражно опишеш все, що діялося на сцені і залі, коли формат газети обмежений? А за юними талантами – організатори–керівники, і кожен з них визначна і відома в Україні та на Волині особистість.

А скільки творчого пошуку та праці вкладено у кожен виступ! Наважусь сказати і від себе, і від глядачів: «Щиросердно дякуємо!».

При нашій свободі слова чуєш різне. Хотів би застерегти: не вірте скептикам, у яких все «не так» в освіті і молодь «не така». Якраз молодь у нас така: талановита та сучасна і краща за нас, поскубаних вітрами проблем життя і революцій. Вірю: саме ці хлопці й дівчата підіймуть Україну на п’єдестал світової слави.

І ще одне позитивне враження: всі школи міста презентували своїх вихованців у різних номінаціях та жанрах. Це означає, що криниця ковельських талантів невичерпна і цілюща. Особливе слово подяки потрібно сказати творчим працівникам Палацу учнівської молоді імені Івана Франка. Позашкільна учнівська родина – одна з кращих в області та й, мабуть, в Україні.

Похвальне слово – й ведучим. Гарні, артистичні та сценічні, вони були окрасою концерту. Поважна гостя із Луцька, директорка Волинського державного Центру естетичного виховання молоді Оксана Дідик не приховувала своїх емоцій та почуттів:

– Вмієте подивувати на всі сто! Вклоняюся всім і кожному окремо. На сцені сьогодні була феєрія дива. Неперевершена! Діти Ковельщини вміють мріяти. Хай збуваються мрії – виголосила очільниця обласного закладу.

В унісон звучав виступ Віктора Бичковського, очільника управління освіти:

– Спасибі, дітки, за змістовний і неповторний концерт. Ви гідні того, щоб на центральних телеканалах показали все, що ви відтворили на головній сцені Ковеля, всій Україні. Дякую батькам і наставникам!

Додати до цих слів щось важко. Тож, так тримати й надалі.

Анатолій СЕМЕНЮК.

У той же день гуртківці ЗНО «Ковельський Палац учнівської молоді імені Івана Франка» на високому рівні провели майстер-класи: плетіння метелика з соломи; декупаж з кракелюром; вишивка хрестиком та ін.

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий Рай,

Як на Землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 696

Повідомлення в номер / Як здобували автокефалію Помісні Церкви

21.03.2019

Як здобували автокефалію Помісні Церкви?

(Продовження.

Поч. у номері

за 7 березня ц. р.).

(Продовження. Поч. у номері за 7 березня ц. р.).

ГРУЗИНСЬКА ЦЕРКВА

Грузинська Православна Церква була проголошена автокефальною ще 487 року. Причиною цього акту була державна незалежність Грузії та здатність її єпископату, кліру та мирян до самостійного церковного буття. У 1811 році наказом російського імператора Грузинську Церкву, після приєднання Грузії до Росії, було протиканонічно позбавлено автокефалії і приєднано до Російської Церкви. Після лютневої революції 1917 року грузинське духовенство самостійно розірвало зв’язки з Російською Православною Церквою і проголосило відновлення автокефалії. Після цього на території Грузії паралельно діяли структури Грузинської та Російської Церков. Відновлення автокефалії ГПЦ не визнавалося Московським Патріархатом до 1943 року, коли вона «віддала забуттю» всі претензії щодо ГПЦ та вступила з нею у молитовне єднання.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 619

Повідомлення в номер / Яскраві барви "Веселкового пензлика"

21.03.2019

Яскраві барви "Веселкового пензлика"

15 березня 2019 року ЗЗСО І-ІІІ ст. № 12 м. Ковеля гостинно вітав учасників міського конкурсу малюнків «Веселковий пензлик» серед учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти.

У імпровізованій мистецькій світлиці березневого ранку зібрались учні-конкурсанти із навчальних закладів Ковеля та опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Люблинецької селищної ради Волинської області», батьки, учителі, члени журі.

Конкурс відбувається у місті уже втретє і передбачає два етапи: заочний та очний. Цьогоріч учасники конкурсу представили на розгляд журі роботи з теми «Космічні фантазії». Оцінювали дитячі твори завідувач міським методичним кабінетом Світлана Верчук, методист міського методкабінету Оксана Колода, заступник директора з виховної роботи Ковельської міської гімназії імені Олени Пчілки Руслана Рижко, заступник директора з навчально-виховної роботи, учитель образотворчого мистецтва ЗЗСО І-ІІІ ст. № 12 Людмила Ляшук.

Під час відкриття заходу учасників привітав начальник управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Віктор Бичковський. Подарували присутнім гарний настрій та чудові хвилини спілкування із мистецтвом колективи художньої самодіяльності школи № 12, зокрема, студія танцю«Манго» (керівник Ірина Шворак), вокальний ансамбль «Темпера», молодша вокальна група «Веселочка», п’ятикласниця Анастасія Шворак (керівник Катерина Кондратюк).

Мистецька імпреза продовжилась своєрідним майстер-класом від юних художників. Протягом однієї години вони виконували роботи на тему «Місто майбутнього» і перетворили виставковий куточок на невелику казкову країну, у якій панує різнобарв’я та багатство дитячої фантазії.

Члени журі, присутні учителі, батьки були щиро та приємно вражені високим художнім рівнем робіт, грунтовною підготовкою конкурсантів до заходу.

За підсумками роботи журі усі учасники конкурсу були нагороджені грамотами управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради та призами.

Святкову атмосферу для юних художників допомагали створити учні 8-10-х класів 12-ї школи, які провели для гостей розважальну програму.

Людмила ЛЯШУК,

заступник директора

з навчально-виховної роботи

ЗЗСО І-ІІІ ст. № 12.

НА ЗНІМКАХ: лауреат міського конкурсу малюнків “Веселковий пензлик”, учениця ЗЗСО № 12 Ірина ДУДИНЕЦЬ; під час нагородження конкурсантів.

Фото автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 967