… зробили те, що повинні були зробити»

(Лк.17:10)

«Крізь вогонь і воду» — так називається книга Ірини Ягоди, вчительки Бруховичівської школи. Назва книги взята із Святого Письма «Ми йшли крізь вогонь і воду, але Ти вивів нас на багату місцевину» (Пс. 65, 12) – говорить Господь вустами пророка псалмоспівця Давида про тих, хто пройшов через великі випробування.

Книга вводить нас у  світ знайомства з жителями села Бруховичі людей різних поколінь, котрі залишились в історичному минулому, водночас стали значущими й для прийдешніх поколінь.

Це друга книга І. Ягоди (перша – «Немає більшої від тієї любові…») про життєвий шлях, громадянську позицію, участь у бойових конфліктах мешканців села. Проте автор мало торкається позитивних зрушень у суспільному житті, основною метою її є збереження пам’яті. Пам’яті про тих, хто страждав або преживав трагічні життєві події і ті процеси, якими все супроводжувалось. Історія простого села, його жителів – це історія України. І знати життя односельчан – це і є знати нашу історію.

Саме це є дуже близьким, зрозумілим сьогодні, коли суспільство засмічене злом, коли забуваються слова «добро», «милосердя», а  до ветеранів зароджується зневажливе ставлення. Ця  книга якоюсь мірою дала відповідь на статтю  депутата районної ради Миколи Чуля «Історія має об’єднувати, а не роз’єднувати» в газеті «Вісті Ковельщини», яка іще й нині обговорюється між ветеранами. Ми не маємо морального права паплюжити честь і гідність колишніх воїнів, бо вони проливали кров за свою землю, за вільну Україну.

Авторка книги наголошує, що багатьом вихідцям із села довелося стати тими складовими великої споруди – «цеглинками», що вибудовували національну історію.

Так, історія застерігає: коли ми забудемо, хто стояв у витоків, – нема майбутнього. Історія навчає  не робити помилок, не допускати подій, де гинуть люди, історія й виховує. Треба цінувати кожну особистість. Люди гідні шани за своє життя, за здійснений подвиг. Вони, наші шановані ветерани, не шукали легкого життя. На їхню долю випали війни, розрухи, поневіряння, репресії, і нині ми покликані Господом творити добро  ближнім своїм, зобов’язані йти шляхом правди, бо вони… “зробили те, що повинні були зробити” (Лк. 17:10).

Але – детальніше про книгу, яка є «колективною пам’яттю, глибинним джерелом, яке поряд з документами, речовими матеріалами дозволяє нам заглибитись в події минулого, спробувати зрозуміти їх перебіг».

Праця охопила великий період життя села. Розділ «Перша світова війна в долі мешканців села Бруховичі»  повів читачів у далеке минуле. Авторці вдалося (за допомогою жителів села, документів) зібрати дані про  ті  часи. Розповісти, як вони пережили Першу світову війну 1914-1918 р.р., як розвивалися події далі. Цікаві спогади старожилів про участь селян в операції «Брусилівський прорив». Бо бруховчани самі брали безпосередню участь у тих подіях, ними поповнювалась армія. Матеріали того часу доповнюються далекими світлинами.

Цікавим є розділ «Між двома війнами», де розкрито репресивну політику Другої  Речі Посполитої на теренах Західної України. Через призму біографій, свідчень, спогадів односельчан авторка відтворює боротьбу,  зростання їх політичної свідомості проти поневолення.

І знову – спогади, фотознімки (пожовклі), але дорогі, пам’ятні для жителів села – найтрагічнішого часу для села, країни. Воєнне лихоліття руйнівною хвилею прокотилось по нашій землі, увірвалось в кожну оселю, кожну родину, не зважаючи на вік, соціальний стан, політичні вподобання й національну приналежність.

Гортаючи сторінки літопису Другої світової війни, автор зупиняється на долях людей, які були живими свідками подвигів або самі звершували подвиги. Більше 100 жителів села брали участь у тих грізних далеких подіях, майже 20 з них назавжди залишились на полях боїв, далеко від своєї землі.

«Можна по-різному ставитись до Другої світової війни, по-різному трактувати далекі події минулого. Та в одному ми повинні бути єдиними: маємо пам’ятати і шанувати учасників воєнних подій. Хіба можна забути тих, хто відстояв мир на нашій землі, хто жертвував собою в  ім’я Перемоги, хто не словом, а ділом підтвердив звання солдата? Мусимо знати про непрості життєві дороги, про які читаємо в небагатослівних, скупих розповідях ветеранів. Нехай же стануть і для нас вони дорогими», – таке кредо автора.

Книга дуже цінна, потрібна як увіковічнення пам’яті односельчан. На віддалі багатьох  десятиліть автор намагалась показати ратний подвиг земляків, які й стали частиною нашої історії.

Книга переплетена біблійними вченнями, висловлюваннями Святого Письма, акцентує увагу на питаннях духовності, віри, релігійності, які, незалежно від зміни влади у різні історичні періоди, залишались стрижнем у житті мешканців села, допомагаючи згуртовувати громаду для вирішення багатьох добрих справ. Бо над усіма нами – милість Божа, «…бо без Мене не можете нічого зробити» (Ін. 85:5).

Написана книга з любов’ю. Вона не залишить байдужим читача. Але в автора є задум: продовжити розповіді про мешканців сіл Брухович, Нужеля. По-різному складалася їхня доля, однак всі заслуговують на людську пам’ять.

Валентина СІЧКАР, 

голова районної 

ветеранської організації.

 … зробили те, що повинні були зробити»

(Лк.17:10)

«Крізь вогонь і воду» — так називається книга Ірини Ягоди, вчительки Бруховичівської школи. Назва книги взята із Святого Письма «Ми йшли крізь вогонь і воду, але Ти вивів нас на багату місцевину» (Пс. 65, 12) – говорить Господь вустами пророка псалмоспівця Давида про тих, хто пройшов через великі випробування.

Книга вводить нас у  світ знайомства з жителями села Бруховичі людей різних поколінь, котрі залишились в історичному минулому, водночас стали значущими й для прийдешніх поколінь.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 656

3 січня ц. р., напередодні Різдва Христового, у кафе "Маестро" відбулося хвилююче дійство-вистава "Святвечір на Поліссі", режисером-постановником якого був відомий громадський  активіст, палкий прихильник і популяризатор українських національних традицій, голова громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" Володимир Кравчук, а учасниками  – члени організації.

Зміст вистави – дідусь з бабусею  хочуть побачити, як син з невісткою зберігають і передають дітям родинні традиції відзначення Святвечора.

Згідно з поліськими прадідівськими традиціями  був підготовлений стіл, застелений пахучим сіном, яке  накосили спеціально на Святвечір. Зверху накрите  полотняною, витканою ще бабусею,  скатертиною. На стіл –  12 страв, які символізують присутність дванадцяти апостолів-учнів Ісуса Христа: кутя з маком, колядник, голубці з пшоном, гречка, горох, борщ із сушених грибів, печена капуста, смажені гриби, вареники, оселедець, пироги з квасолі, узвар із сушених грушок та яблук. Всі ці страви готували учасники  дійства.

Святкова вечеря почалась з того, що господар зайшов з дідухом і урочисто сповістив родині: "Святий вечір уже почався, на небі засяяла перша зоря! Віншую вас із щастям, здоров'ям, із цим Святим вечором, щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других дочекалися – від ста літ до ста літ, пока Пан Біг назначить вам вік".  Дідуха поставив на покуті під образами, запалив свічку.  Потім всі разом помолилися: "Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокої цих Божих свят. Та поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатися".

Господар потому взяв ложкою кутю і поклав в тарілку біля дідуха (для духів родових предків, які приходять вечеряти, коли в хаті всі полягають спати), сказавши: "Ми  всі з усього щирого серця і з Божої волі кличемо праведні і грішні душі на святу вечерю". 

Далі господар налив  свяченої води, усі, перехрестившись,  випили. Господар першим скуштував  куті, далі – господиня і всі решта по старшинству. Розмови під час вечері велися спокійно, поважно і стосувалися вони предків роду та господарства. Три покоління спілкувалися за святковим столом.

Під час трапези відбувалось кликання Мороза. Коли онуки, стукаючи у вікно, гукали:    "Морозе, морозе, ходи кутю їсти! Морозе, морозе, ходи до нас вечеряти! Ну, а як не йдеш, то не йди на жито-пшеницю, усяку пашницю весною – не морозь посіви". 

Під час вечері дідусь з бабусею проспівали старовинну колядку:

 Ой, з-за горушки, з-за

 калиночки,

Ми, колядники, з

 Україночки,

Ми, колядники, з

 Україночки.

Із України, ще й із

 Волині,

Прийшли, прибули

  до Вифлеєма,

Прийшли, прибули

   до Вифлеєма.

Прийшли питати, чи

  вдома-вдома,

Чи вдома-вдома Пречиста

 Мати.

Чи вдома-вдома Пречиста

 Мати?

Чи вдома-вдома Йосип

 старенький,

Чи вдома-вдома Ісус

 маленький,

Чи вдома-вдома Ісус

 маленький?

Бо ми приходим колядувати,

Ісуса Христа волі прохати,

Ісуса Христа волі прохати.

Ой, Ти, Ісусе, Ти, Божий

 сину,

Ми Тебе просим за Україну,

Ми Тебе просим за Україну,

За Україну, нашу родину,

Ми Тебе просим, Божу

 дитину,

Ми Тебе просим, Божу

 дитину.

Ми Тебе просим, дари

 приносим.

Дари приносим, поклони

 щирі,

Дай, Боже, миру  нашій

 Вкраїні!

А як підсумок, були слова дідуся до сина і невістки: "Молодці, що бережете наше і дітям передаєте, і ви онуки далі передавайте, як наші батьки і діди нам передали".  Після вечері всі стали перед образами помолились, подякували: "Дякуємо Тобі, Христе Боже наш, що наситив нас земними Твоїми благами. Не позбав нас і небесного Твого Царства".

Дійство-вистава вдалася на славу, бо свої ролі гарно виконали самодіяльні "артисти": господар – Борис Паталій (с. Погіньки), господиня – Світлана Ринковська (м. Ковель), син Олег – Олег Гелетуха (м. Ковель), дочка Богданка – Богдана Паталій (с. Погіньки), дочка Софійка – Софія Шевчук (с. Майдан), син Вадим – Вадим Сахарук (м. Ковель), дідусь – Володимир Лисюк (с. Волошки), бабуся – Олена Лисюк (м. Ковель). Ведуча – автор цих рядків.

Взаємозв'язок акторів і глядачів був надзвичайно сильним. Відчувалося, що люди хочуть щирого духовного спілкування. Усім було комфортно і затишно, зал був переповнений людьми. Панувала атмосфера повної тиші й радості. На завершення усі разом учасники і глядачі заколядували: "Нова радість стала…". 

Серед гостей заходу був і давній друг нашої громадської організації – голова Ковельської районної ради Андрій Броїло. Високопосадовець привітав присутніх з Новим роком та прийдешнім Різдвом Христовим і разом з побажаннями здоров'я та впевненості у завтрашньому дні запевнив у подальшій співпраці влади з "Добродією в дії". 

Також Андрій Петрович високо оцінив театралізоване дійство, що відтворювало обряд підготовки та проведення свята Надвечір'я Різдва Христового. “Саме такі давні українські традиції, що передаються від покоління до покоління,   й ідентифікують нашу націю і є її духовними оберегами”, – наголосив Андрій Петрович.

Наталія Тхоржевська з маленькими волонтерами із волонтерського підрозділу "Вбережу" подарували книжечки-пазли з колядками, щедрівками й різдвяними віншуваннями, а також провели майстер-клас з розписування й декорування різдвяних імбирних пряників. Приєднався до вітальних слів і депутат Ковельської міської ради Володимир Косцьов'ят.

Режисер-постановник Володимир Кравчук усім бажаючим подарував сценарій свята, рецепти приготування святвечірніх страв.

Громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" дякує за допомогу в проведенні і організації заходу голові Ковельської міськрайонної громадської організації "Союз Українок" Олені Місюрі, тележурналісту Ігорю Чайці та оператору Олегу Гаврищуку за телезйомку.  

Варто зазначити, що свята, обряди, звичаї – то духовні скарби нашого народу, народжені у глибині століть, які пережили радісні й трагічні періоди свого існування,  завдяки живучості "дійшли"  до наших днів. Навіть під гнітом чужоземців  ми, українці, зберегли свою національну самобутність, традиції, культуру, свято дотримуючись релігійних обрядів.

Надзвичайно шанованим в українців, як і у всіх православних, було і є Різдво Христове, яке у нас відзначають за Юліанським календарем  7 січня.  Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – у Вифлеємі народився Ісус Христос – Син Божий, Спаситель. Від цього дня почався відлік нового часу.

Ольга ЯРЕНЧУК,

прес-секретар 

ГО "АСОЦІАЦІЯ ОСІБ 

З ІНВАЛІДНІСТЮ 

"ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

3 січня ц. р., напередодні Різдва Христового, у кафе "Маестро" відбулося хвилююче дійство-вистава "Святвечір на Поліссі", режисером-постановником якого був відомий громадський  активіст, палкий прихильник і популяризатор українських національних традицій, голова громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" Володимир Кравчук, а учасниками  – члени організації.

Зміст вистави – дідусь з бабусею  хочуть побачити, як син з невісткою зберігають і передають дітям родинні традиції відзначення Святвечора.

Згідно з поліськими прадідівськими традиціями  був підготовлений стіл, застелений пахучим сіном, яке  накосили спеціально на Святвечір. Зверху накрите  полотняною, витканою ще бабусею,  скатертиною. На стіл –  12 страв, які символізують присутність дванадцяти апостолів-учнів Ісуса Христа: кутя з маком, колядник, голубці з пшоном, гречка, горох, борщ із сушених грибів, печена капуста, смажені гриби, вареники, оселедець, пироги з квасолі, узвар із сушених грушок та яблук. Всі ці страви готували учасники  дійства.

Святкова вечеря почалась з того, що господар зайшов з дідухом і урочисто сповістив родині: "Святий вечір уже почався, на небі засяяла перша зоря! Віншую вас із щастям, здоров'ям, із цим Святим вечором, щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других дочекалися – від ста літ до ста літ, пока Пан Біг назначить вам вік".  Дідуха поставив на покуті під образами, запалив свічку.  Потім всі разом помолилися: "Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокої цих Божих свят. Та поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатися".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1413

Розмова з давнім другом газети, 

провидцем і експертом дідом Потапом.

Розмова з давнім другом газети,  провидцем і експертом дідом Потапом.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 998

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 478

Гороскоп

21 — 27  січня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 458

8 січня ц. р., на другий день Різдвяних свят, у міському Народному домі "Просвіта" відбулося художньо-мистецьке  дійство "З Різдвом Христовим!". У ньому взяли участь церковні хори релігійних громад Ковеля.

З великим успіхом виступив хор храму Святої Великомучениці Світлани (настоятель о. Дмитро Відник), членів якого ви бачите на фотосвітлині.

Фоторепортаж про традиційне свято колядок  у Ковелі  читайте і дивіться у наступному номері газети "Вісті Ковельщини".

                     Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

8 січня ц. р., на другий день Різдвяних свят, у міському Народному домі "Просвіта" відбулося художньо-мистецьке  дійство "З Різдвом Христовим!". У ньому взяли участь церковні хори релігійних громад Ковеля.

З великим успіхом виступив хор храму Святої Великомучениці Світлани (настоятель о. Дмитро Відник), членів якого ви бачите на фотосвітлині.

Фоторепортаж про традиційне свято колядок  у Ковелі  читайте і дивіться у наступному номері газети "Вісті Ковельщини".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 604

Четвер. Хмарно.  Температура: -10оС. Вітер східний слабкий.

В ніч на п'ятницю. Хмарно.  Температура: -12оС. Вітер північно-східний слабкий.

П'ятниця. Хмарно.   Температура: -11оС. Вітер   західний  помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, сніг. Температура:  -4оС. Вітер південно-західний сильний.

Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 0оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на неділю. Хмарно.  Температура: -2оС. Вітер західний помірний.

Неділя.  Хмарно, можливий невеликий дощ.  Температура: 1оС. Вітер  південно-західний помірно сильний.

В ніч на понеділок. Хмарно, можливий сніг. Температура: 1оС. Вітер північно-західний сильний.

Понеділок. Хмарно, дощ. Температура: 1оС. Вітер західний сильний.

В ніч на вівторок. Хмарно.  Температура: -5оС. Вітер західний  сильний.

Вівторок. Мінлива хмарність, невеликий сніг. Температура: -4оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на середу. Хмарно, невеликий сніг. Температура: -5оС. Вітер західний помірний.

Середа. Хмарно, можливий дощ. Температура: 3оС. Вітер західний сильний.

Четвер. Хмарно.  Температура: -10^оС. Вітер східний слабкий.

В ніч на п'ятницю. Хмарно.  Температура: -12^оС. Вітер північно-східний слабкий.

П'ятниця. Хмарно.   Температура: -11^оС. Вітер   західний  помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, сніг. Температура:  -4^оС. Вітер південно-західний сильний.

Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 0^оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 619

Найважливіші події, що відбуваються в житті нашої країни, АТ «Укрпошта» відзначає проведенням погашення поштових марок та конвертів спеціально виготовленим до урочистої дати поштовим штемпелем. Він існує і використовується тільки один день. Відмінністю від поштових штемпелів стандартного зразка є зовнішнє оформлення. Дата, зазначена на поштовому штемпелі, відповідає дню ювілею. На ньому також зазначається назва події і зображується художній малюнок.

Спецпогашення поштового конверта відбулося нещодавно і в Ковелі з нагоди 500-річчя надання місту  Магдебурзького права. 

Урочисте погашення спеціальним поштовим штемпелем художнього поштового конверта з оригінальною маркою «Ковель. 500-річчя отримання Магдебурзького права» відбулося у культурно-просвітницькому центрі. Захід  організували Волинська дирекція  АТ «Укрпошта» спільно з виконавчим комітетом Ковельської міської ради. У святковій церемонії взяли участь  представники міської та районної влади, Волинської дирекції АТ «Укрпошта», філателісти, ковельчани та гості міста.

Відбиток святкового поштового штемпеля із написом «Ковель. 500-річчя отримання Магдебурзького права» на конверті поставили директор Волинської дирекції  АТ «Укрпошта» Іван Шевчук, міський голова Олег  Кіндер, голова  райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло. Керівники привітали присутніх із знаковою подією у житті міста та поставили свої підписи на кількох конвертах, які передані для зберігання в Ковельський історичний музей. 

Цей поштовий конверт введено в обіг та вважається дійсним для пересилання письмової кореспонденції в усіх відділеннях поштового зв’язку з 14 грудня 2018 р. Його тираж – 400 тисяч примірників.

На конверті зображено Свято-Воскресенський собор та сургучеву печатку; напис: «Ковель. 500-річчя отримання Магдебурзького права». На марці – герб міста (1852 р.). Написи «Україна UKRAINA», «2018», літера «V».  Художниця – Лідія Селянко. Ескіз обраний редакційно-художньою радою з питань видання поштових марок, маркованих конвертів і карток в Україні.

 Літерний номінал марки «V» відповідає тарифу на пересилання простого непріоритетного листа масою до 50 г в межах України. 

Спецпогашення має визначне історичне значення. Саме завдяки йому пам’ять про знаменну дату залишається в історії людства. Ювілейні марки та  конверти з відбитком святкового штемпеля займають почесні місця в колекціях філателістів усього світу. 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистого погашення спеціальним поштовим штемпелем  маркованого художнього конверта «Ковель. 500-річчя отримання Магдебурзького права» у Ковелі.

Фото автора.

Найважливіші події, що відбуваються в житті нашої країни, АТ «Укрпошта» відзначає проведенням погашення поштових марок та конвертів спеціально виготовленим до урочистої дати поштовим штемпелем. Він існує і використовується тільки один день. Відмінністю від поштових штемпелів стандартного зразка є зовнішнє оформлення. Дата, зазначена на поштовому штемпелі, відповідає дню ювілею. На ньому також зазначається назва події і зображується художній малюнок.

Спецпогашення поштового конверта відбулося нещодавно і в Ковелі з нагоди 500-річчя надання місту  Магдебурзького права. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 880

Цікаві оповідки 

з вуст передплатників

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 801

Скажу чесно: за багато років своєї журналістської роботи ніколи так не хвилювалися з колегами за долю передплати рідних "Вістей Ковельщини", як торік. І причин на те було  немало.

Найголовніша з них – "чудеса", які творила "Укрпошта". Точніше – її київський очільник Ігор Смілянський, котрого урядовці запросили "реформувати" поштовий зв'язок аж із Америки. Щоб йому не довелося бідувати в Україні, з ним підписали  угоду, згідно з якою цей пан став отримувати щомісячно майже мільйон гривень (разом із преміями, різноманітними надбавками і доплатами).

Потішений такою увагою до своєї персони, Смілянський обіруч взявся за "реформи". Головною його метою стало скорочення кількості працівників у життєво важливій галузі, "оптимізація" (точніше – зменшення) кількості поштових відділень зв'язку, особливо в  сільській місцевості, та інші новації, від яких професіонали справи  хапалися за голову.

Відчувши смак грубих грошей і поблажливість  з боку Уряду на чолі з Володимиром Гройсманом, котрий, як з'ясувалося, навіть не цікавився ситуацією в "Укрпошті", заокеанський менеджер перейшов до дій, котрі межують із шантажем. Він заявив, що оскільки відомство, яке очолює, зазнає збитків від доставки пенсій, йому не залишається нічого іншого, як ще більше зменшити кількість сільських відділень зв'язку (мінімум вісім тисяч по всій країні). Для того, щоб уникнути цього, він зробив жест "доброї" волі у ставленні до держави. Мовляв, дайте "Укрпошті" 1,2 мільярда дотацій, і питання буде "знято".

Забаганку Смілянського виконали. Щоправда, у Держбюджеті передбачили не 1,2  мільярда, а лише 500 мільйонів, не провівши перед  цим ані аудиту відомства, ані якихось точних розрахунків.

В справу був змушений втрутитися Президент Петро Порошенко. В один із грудневих днів він запросив до себе Ігоря Смілянського і міністра інфраструктури Володимира Омеляна і, стукнувши кулаком по столу, твердо сказав: "Наказую припинити звільнення листонош. На сьогоднішній день півмільярда гривень дозволять забезпечити і відповідне підвищення заробітної платні, і захистити листонош. Бо це не просто доставка пенсій, доставка газет. Можливо, для людини похилого віку листоноша – єдиний зв'язок зі світом".

Глава держави одночасно настійливо порекомендував пану Смілянському переглянути розмір зарплати, яку отримує, а пану  Омеляну  –  взяти ситуацію в "Укрпошті" під контроль і вже за два тижні доповісти про виконану роботу.

Звичайно, ми не знаємо, як зреагують дві високопосадові особи на вказівку Президента, але знаємо інше: лише наприкінці року поштовики відновили більш-менш нормальну діяльність, в тому числі – й передплату газет і журналів. Але прогаяного часу не повернеш. Тому редакціям українських друкованих видань, як, зрештою, й "Вістей Ковельщини", довелося в авральному порядку  включатися в передплатну кампанію.

Слава Богу, журналістські турботи і переживання з розумінням сприйняли працівники Ковельського центру поштового зв'язку, який очолює Лариса Філіпчук. Спільними силами нам вдалося завершити передплату на 2019-й рік, хоч, можливо, не з такими результатами, які б хотілося мати. Але як би там не було, "Вісті Ковельщини" на ринку преси втрималися, читачів не розгубили, що додало бажання працювати ще краще й ефективніше.

Тому сьогодні я схиляю голову перед людьми, які, отримуючи мізерні заробітні плати, залишилися вірними своєму професійному обов'язку, наполегливо торували шлях до передплатників, пропагували і пропонували газети й журнали, серед яких одне з провідних місць займає "міськрайонка".

Не можу я сьогодні не сказати добре слово про тих мешканців міста і району, котрі, незважаючи на фінансові  труднощі, жорстку конкуренцію з боку інших періодичних видань, "наступ"  інтернету та інших сучасних засобів  комунікації, залишилися вірними "Вістям Ковельщини", підтвердивши: газета – на правильному шляху, її цікаво читати, а, отже, потрібно обов'язково передплачувати.

Наша подяка –  і багаторічним діловим партнерам редакції, які допомагали і в організації передплатної кампанії, і в наданні спонсорської допомоги тим, хто цього потребує, – ветеранам війни і праці, "дітям війни", учасникам АТО, "чорнобильцям", малозабезпеченим людям. В першу чергу хочу згадати нашого земляка, керівника Волинського обласного об'єднання пасажирських автобусних станцій Івана Матвійовича Потапчука. Хоч давно мешкає у Луцьку, але Ковель, ковельчан вважає рідними, ніколи про  них не забуває, свідченням чого є і виділені кошти на передплату "міськрайонки" тим, хто цього найбільше потребує.

Завжди відгукуються на прохання журналістів очільник підприємства теплових мереж, депутат міської ради Володимир Іванович Бойко, Президент ТзОВ "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш", член міськвиконкому Микола  Михайлович Заікін, відомий на Волині підприємець, меценат і благодійник Іван Євдокимович Смітюх, директор СЛАТ "Тур" Олександр Петрович Смаль, який гідно продовжує традиції свого батька Петра Петровича, котрий передчасно пішов у Вічність, підприємці Юрій Миколайович Рахлінський, Юрій Володимирович Семенюк, Богдан Миколайович Конопацький, Олександр Миколайович Чабан, Роман Володимирович Ляшук, депутат міської ради Наталія Андріївна Сеник.

Тісна співпраця єднає редакцію з очільниками цілого ряду об'єднаних територіальних громад: Голобської – Сергієм Володимировичем Гарбаруком, Поворської  – Сергієм Володимировичем Семенюком, Люблинецької – Наталією Миколаївною  Сіховською, Велицької – Віктором Васильовичем Ковальчуком. Із деякими з них ми співпрацюємо вже не один рік. Думаю, така ж ділова дружба із журналістами налагодиться й з іншими головами ОТГ. Адже, незважаючи на бурхливий розвиток інтернет-мереж, друковане слово не замінить ніхто і ніщо, бо тільки той, хто читає, збагачується духовно й інтелектуально. Шкода, що дехто цього не розуміє, навіть займаючи високі виборні посади.

Імпонує позиція окремих керівників сільгосппідприємств району. Зокрема, активно підтримує газетярів директор ТзОВ "Вежа", депутат районної ради Тетяна Василівна Зінчук. Це – жінка, до якої діловитістю, організованістю, працездатністю може дорівнятися далеко не кожен чоловік-керівник. Продовжує свою трудову діяльність колишній очільник   козлиничівського господарства, кавалер ордена Княгині Ольги Поліна Іванівна Климчук. Вона охоче ділиться багатим життєвим і виробничим досвідом з теперішнім молодим директором ТзОВ "Моноліт Агро" Андрієм Сергійовичем Кур'яном, в тому числі – і в питаннях передплати. Не забуває пан Андрій  і про інші проблеми, які намагається успішно розв'язувати разом із сільською громадою. Успіхів йому і його команді на шляху соціально-економічного розвитку Козлинич та інших населених пунктів!

На нинішній рік депутати і районної, і міської рад передбачили певні суми коштів на висвітлення діяльності органів місцевої влади у газеті "Вісті Ковельщини", що редакція постійно й робить. На шпальтах "міськрайонки" регулярною є інформація про роботу представницької  і виконавчої гілок влади Ковельщини, прийняті ними рішення. Депутати   виступають із звітами про зроблене перед виборцями, висловлюють свої думки, зауваження, пропозиції, які спрямовані на поліпшення життя людей. По-діловому використовують газетну "трибуну" секретар міської ради Віра Іванівна Федосюк, її колеги по депутатському корпусу Ігор Олексійович Пініс, Юрій Євгенович Рудь, Олександр Миколайович Місяць, Андрій Сергійович Неридько. Охоче спілкується з журналістами міський голова Олег Олексійович Кіндер.

Незважаючи на процес децентралізації, який триває на Ковельщині, продовжує роботу районна рада. Її депутати, голова Андрій Петрович Броїло, його заступник Олександр Сергійович Пасенковський  теж знають і розуміють потреби журналістської спільноти, намагаються сприяти в їх розв'язанні. Активністю у співпраці з редакцією відзначаються народні обранці Василь Андрійович Мичко – декан міського деканату УПЦ КП, Володимир Тимофійович Андросюк – голова фракції "ВО "Батьківщина", Аркадій Михайлович Степанюк – голова фракції "Блок Петра Порошенка", Георгій Олександрович Корнієвський – голова фракції "УКРОП", депутати Василь Іванович Олексюк, Микола Якович Чуль, Олександр Михайлович Титомир, Ольга Іванівна Чепенюк, В'ячеслав Петрович Шворак, Віктор Олегович Сидорчук, Олена Миколаївна Оришкевич. Постійно цікавляться життям редакційного колективу депутат Волинської обласної ради, голова райдержадміністрації Віктор Теодосійович Козак, який  часто спілкується з людьми за посередництвом прямих телефонних ліній.

Досить чисельний загін шанувальників "Вістей Ковельщини" маємо в установах освіти, культури, медицини, фізкультури і спорту. В першу чергу висловлюю велику подяку директору Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ Тетяні Василівні Селівончик, педагогічному і студентському колективам, дописувачам медичного коледжу, міської гімназії, Озерненської гімназії-філії "Поворський ОНЗ", начальнику райвідділу культури Тетяні Іванівні Матяшук, завідуючій Любитівською бібліотекою Юлії Войтюк, Заслуженому працівнику культури України з Білина Валентині Мефодіївні Повх, педагогам Уховецької ЗОШ І-ІІІ ступенів,  голові філії ГО “Союз Українок” Олені Місюрі  та багатьом, багатьом іншим.

l

Завершуючи свої новорічно-різдвяні нотатки і добре розуміючи, що назвав далеко не всіх друзів газети, ще раз дякую всім за підтримку, завдяки якій "Вісті Ковельщини" живуть, щочетверга несуть інформацію до багатотисячного читацького загону, щиросердно вітаю всіх із зимовими святами і висловлюю впевненість у тому, що газета в Ковелі була, є і буде!

Микола ВЕЛЬМА.

Скажу чесно: за багато років своєї журналістської роботи ніколи так не хвилювалися з колегами за долю передплати рідних "Вістей Ковельщини", як торік. І причин на те було  немало.

Найголовніша з них – "чудеса", які творила "Укрпошта". Точніше – її київський очільник Ігор Смілянський, котрого урядовці запросили "реформувати" поштовий зв'язок аж із Америки. Щоб йому не довелося бідувати в Україні, з ним підписали  угоду, згідно з якою цей пан став отримувати щомісячно майже мільйон гривень (разом із преміями, різноманітними надбавками і доплатами).

Потішений такою увагою до своєї персони, Смілянський обіруч взявся за "реформи". Головною його метою стало скорочення кількості працівників у життєво важливій галузі, "оптимізація" (точніше – зменшення) кількості поштових відділень зв'язку, особливо в  сільській місцевості, та інші новації, від яких професіонали справи  хапалися за голову.

Відчувши смак грубих грошей і поблажливість  з боку Уряду на чолі з Володимиром Гройсманом, котрий, як з'ясувалося, навіть не цікавився ситуацією в "Укрпошті", заокеанський менеджер перейшов до дій, котрі межують із шантажем. Він заявив, що оскільки відомство, яке очолює, зазнає збитків від доставки пенсій, йому не залишається нічого іншого, як ще більше зменшити кількість сільських відділень зв'язку (мінімум вісім тисяч по всій країні). Для того, щоб уникнути цього, він зробив жест "доброї" волі у ставленні до держави. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 673