Гороскоп

10 — 16  грудня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 422

Людмила Юзинкевич – вчитель початкових класів школи № 12 м. Ковеля. Педагог майстерно створює атмосферу довіри та творчості у своєму класі. Вона вірить в кожного учня, терпляче плекає перші паростки успіхів своїх вихованців, навчає їх творчо мислити, творити нові ідеї. Людмила Євгеніївна уміє зацікавити, мотивувати наймолодших школярів, виховує у них високі моральні якості. Її людяність, доброта, працелюбність, оптимізм знаходять відгук у серцях тих, хто поруч. Пані Людмилу щиро люблять учні, шанують батьки. 

(Інтерв'ю із Людмилою Юзинкевич читайте на 4-й сторінці сьогоднішнього  номера газети).

НА ЗНІМКУ: вчитель початкових класів ЗЗСО № 12 Людмила ЮЗИНКЕВИЧ з першокласниками.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Людмила Юзинкевич – вчитель початкових класів школи № 12 м. Ковеля. Педагог майстерно створює атмосферу довіри та творчості у своєму класі. Вона вірить в кожного учня, терпляче плекає перші паростки успіхів своїх вихованців, навчає їх творчо мислити, творити нові ідеї. Людмила Євгеніївна уміє зацікавити, мотивувати наймолодших школярів, виховує у них високі моральні якості. Її людяність, доброта, працелюбність, оптимізм знаходять відгук у серцях тих, хто поруч. Пані Людмилу щиро люблять учні, шанують батьки. 

(Інтерв'ю із Людмилою Юзинкевич читайте на 4-й сторінці сьогоднішнього  номера газети).

НА ЗНІМКУ: вчитель початкових класів ЗЗСО № 12 Людмила ЮЗИНКЕВИЧ з першокласниками.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 510

Погода у Ковелі 

у найближчі дні

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 477

22 листопада ц. р. відбулася сорок четверта сесія Ковельської міської ради, на початку якої міський голова Олег Кіндер і його заступник Ігор Прокопів вручили ключі від квартири особі з чиста дітей-сиріт ковельчанину  Ігорю Веремчуку. 

Реалізуючи заходи міської Програми забезпечення житлом дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування на 2017-2021 роки, помешкання загальною площею 29,5 кв. м по вул. Відродження, 22 було придбано порівну за кошти міського та обласного бюджетів. Це житло переведено у статус соціального та згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради надано в користування Ігоря. 

Перед розглядом питань порядку денного депутати озвучили свої запити та звернення. Зокрема, Сергій Кошарук порушив питання щодо визначення умов дотримання україномовного музичного контенту в міському громадському транспорті, а також звернувся з проханням вжити заходів для забезпечення якісного вуличного освітлення в темну пору доби у місті. 

Звернення Вадима Клімука стосувалось влаштування у наступному році вуличного освітлення по вул. Мічуріна, де нині тривають ремонтні роботи.

У свою чергу, міський голова Олег Кіндер попросив вибачення перед ковельчанами за тимчасові незручності, пов'язані з відсутністю освітлення, які виникли у зв'язку з виконанням ремонтних робіт у центральній частині міста та вул. Володимира Кияна. А також зазначив, що переможцем в тендері щодо виконання послуг з утримання систем вуличного освітлення визначено КП "Добробут", яке й триматиме на контролі цю ділянку роботи і має оперативно реагувати на зауваження мешканців з цього приводу.

Місцевих обранців хвилює й стан прибудинкових територій та доріг у місті. Отож,  депутати підтримали депутатський запит Андрія Мілінчука щодо проведення поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Театральній, 12. Однак не набули підтримки запити Ірини Роїк стосовно фінансування в 2019 році робіт з благоустрою прибудинкової території по вул. Незалежності, 69а та щодо капітального ремонту другої частини вулиці Данила Галицького.

Наталія Сеник висловила прохання депутатської групи "Рідний "Сільмаш" передбачити в бюджеті 2019 року кошти на облаштування прибудинкової території по вул. Відродження, 14а, 10, 12, 16, 18, 20. Галина Стасюк клопотала стосовно ремонту прибудинкової території по вул. Шевченка, 9.

У колективному зверненні, адресованому представникам прокуратури, ЗМІ, народних депутатів Івахіва, Гузя, Констанкевич, Ляшка, голові Волинської ОДА, яке зачитала голова вуличного активу Любов Волкова, мешканці мікрорайону Черняховського-Відродження просили проконтролювати хід будівництва дороги по вул. Відродження. 

Вікторія ЗІНЧУК.

l

Під час розгляду питань порядку денного депутати внесли зміни до рішення міської ради від 21.12.2017р. №32/25 "Про міський бюджет на 2018 рік". Здійснено перерозподіл коштів за пропозиціями їх розпорядників, яким встановлюються асигнування по певних видатках бюджету за рахунок власних резервів, створених завдяки економії. Виділяються кошти на поповнення статутного фонду ПТМ "Ковельтепло", на будівництво зовнішніх електромереж для електропостачання нових житлових масивів, капітальний і поточний ремонти доріг, реконструкцію вуличного освітлення, влаштування контейнерних майданчиків для збору твердих побутових відходів та інше. Коригуються бюджетні призначення на охорону здоров'я, соціальний захист, на реалізацію деяких міських програм.

Затверджено Програму фінансової підтримки та розвитку комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області на 2018-2021 роки. Вона спрямована на розширення спектру заходів із поліпшення медичного обслуговування, збереження здоров'я, попередження захворюваності, зниження смертності та інвалідності населення.

Фінансуватиметься Програма з міського, районного та бюджетів ОТГ, інших коштів, не заборонених законодавством. Для впровадження Програми впродовж зазначеного терміну необхідно 276 млн 292 тис. гривень.

Ставиться за мету підвищити якість медичної допомоги через впровадження нових інноваційних методів лікування, закупівлю сучасного обладнання (в тому числі діагностичного), матеріальну мотивацію праці медичних працівників. 

Підтримали на сесії Положення про відділ фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради. Як повідомив заступник міського голови Ігор Прокопів, цей структурний підрозділ буде самостійною юридичною особою. І саме у його компетенції перебуватиме організація спортивної роботи в місті та розвиток галузі загалом, бо на сьогодні відділ займається молодіжними питаннями.

Крім того, він координуватиме діяльність комунальних позашкільних навчальних закладів – комплексної дитячо-юнацької спортивної школи імені Євгена Кондратовича, дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (ДЮСШ управління освіти) та Ковельського міського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх".

На сесії було чимало молоді. Вони прийшли на зібрання, аби дочекатись дуже важливого для них рішення про створення комунальної установи молодіжний центр "Місто ідей" та затвердження його положення.

Депутати не підвели сподівань активної ковельської молоді і дали добро на створення такого осередку в Ковелі.  

Сесія погодила внесення змін до Програми фінансування заходів мобілізаційної підготовки і мобілізації на території міста та приписки і призову юнаків на строкову військову службу на 2018 рік та Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік у частині внутрішнього перерозподілу коштів.

Було розглянуто понад 50 питань, що стосуються регулювання земельних відносин та містобудування.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи і зв’язків з громадськістю міськвиконкому. 

22 листопада ц. р. відбулася сорок четверта сесія Ковельської міської ради, на початку якої міський голова Олег Кіндер і його заступник Ігор Прокопів вручили ключі від квартири особі з чиста дітей-сиріт ковельчанину  Ігорю Веремчуку. 

Реалізуючи заходи міської Програми забезпечення житлом дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування на 2017-2021 роки, помешкання загальною площею 29,5 кв. м по вул. Відродження, 22 було придбано порівну за кошти міського та обласного бюджетів. Це житло переведено у статус соціального та згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради надано в користування Ігоря. 

Перед розглядом питань порядку денного депутати озвучили свої запити та звернення. Зокрема, Сергій Кошарук порушив питання щодо визначення умов дотримання україномовного музичного контенту в міському громадському транспорті, а також звернувся з проханням вжити заходів для забезпечення якісного вуличного освітлення в темну пору доби у місті. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 644

Ми несем в своїх долонях

 свічі,

Свічі пам'яті про

 втрачених людей,

Про жадані колоски

 пшениці,

Які з страхом притискали

 до грудей…

24 листопада ц. р. виповнилася  85-та   річниця національної трагедії українського народу – штучного Голоду в Україні 1932-1933 років.  Напередодні цієї скорботної дати, минулої п'ятниці, в Народному домі "Просвіта" відбувся концерт-реквієм за участю камерного оркестру "Квінта" (керівник Тетяна Корнєва). 

Серед присутніх – представники міської влади, духовенства, громадськості, молодь і старше покоління.

Від щемливих до болю слів  ведучої  заходу Наталії Гончар, яка  перегорнула трагічні сторінки тих страшних подій української історії, стискались серця, з'являлись неприховані сльози на обличчях.

Трагедії це те, про що боляче говорити. Трагедії  це те, про що боляче згадувати. В цей день кожної душі торкнулась музика,  палахкотіли вогники свічок, на знак пам'яті тих українців, які загинули мученицькою смертю.

Що ж забрали вони з собою в могили? Не тільки те, що вони могли сотворити, а й те, що вони так і не передали нащадкам. А відійшли ж найкращі, несли в могилу найкоштовніше, що є в нації, – гени розуму, здоров'я, гени милосердя й справедливості, людяності й відваги, всі зібрані людські чесноти і таланти, а ще – глибоку, тверду віру в Бога.

Після концерту учасники урочистого зібрання вирушили до меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв  більшовицького терору", аби у спільній молитві пом'янути тих, хто відійшов у Вічність. Панахиду відслужив міський декан УПЦ КП протоієрей Василь Мичко з духовенством.

Учасники заходу поклали квіти та поставили лампадки до підніжжя меморіальної стели.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час концерту-реквієму в Народному домі "Просвіта" і покладання квітів до меморіальної стели “Хрест пам’яті жертв більшовицького терору”.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

24 листопада ц. р. виповнилася  85-та   річниця національної трагедії українського народу – штучного Голоду в Україні 1932-1933 років.  Напередодні цієї скорботної дати, минулої п'ятниці, в Народному домі "Просвіта" відбувся концерт-реквієм за участю камерного оркестру "Квінта" (керівник Тетяна Корнєва). 

Серед присутніх – представники міської влади, духовенства, громадськості, молодь і старше покоління.

Від щемливих до болю слів  ведучої  заходу Наталії Гончар, яка  перегорнула трагічні сторінки тих страшних подій української історії, стискались серця, з'являлись неприховані сльози на обличчях.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 638

У дні, коли в Україні згадували жертв Голодоморів, у наших сусідів за "поребриком" було гамірно. Путінські пропагандисти з телеящика один поперед  одним намагалися переконати своїх глядачів і слухачів у тому, що "Голодомор – це вигадка бандерівців і фашистів України", що ніякого "геноциду української нації не було", бо неврожай захопив величезну територію колишнього Радянського Союзу і тодішня компартійна влада робила все можливе, щоб нагодувати народ.

У подібні казочки, безперечно, частина населення Росії вірить, бо ті роки відійшли у далеку  вічність, свідків страхітливих  злочинів  кремлівських верховодів та їх київських поплічників майже не залишилося. Тому брехати різного роду шейніним, кисельовим, соловйовим та іже з ними легко й просто. 

Не оминули увагою  московські учні Геббельса й подій 2013-2014 років, які вони вперто називають "державним переворотом". Які тільки образливі й глузливі метафори та епітети не використовували, аби лишень скомпрометувати учасників Революції Гідності, активістів Євромайдану! Наскрізною  ниткою крізь собаче гавкання проходить думка: український народ помилився, повіривши лідерам нації, бо революційні події України, яку вони саркастично-зневажливо іменують  "нєзалєжной", принести тільки біду, горе, війну і занепад.

Не буде сперечатися з путінськими пропагандонами,  які не можуть затямити: кожна нація має право на самовизначення, їй і тільки їй вирішувати, як жити, яке суспільство будувати. І саме заперечення цього права  з боку Москву й призвело до трагічних подій 1932-1933 років. Коли б не Москва, не її біснуваті правителі, українці уникли б багатьох поневірянь, які випали на їх долю у ХХ столітті, та й продовжуються у ХХІ-му.

Зрештою, звернемося до фактів, котрі зайвий раз підтверджують: Голодомор більшовицькою владою був організований штучно, його метою було знищення українців як нації. Його визнали злочином проти людяності і людства 24 країни світу, ще в низці держав – органи місцевої влади окремих територіальних одиниць.

Отож,  кілька "чорних"  дат з української історії.

1932-й, 24 грудня

З українських сіл, які не виконали грабіжницьких і нереальних планів хлібозаготівель, вивозять усі запаси зерна, навіть посівне збіжжя.

1933-й, 1 січня

Сталін наказує довести до відома всіх українських селян спеціальну постанову Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) про застосування якнайжорсткіших репресій щодо кожного, хто не здасть хліб.

1933-й, січень

Масові обшуки, проведені на виконання постанови від 1 січня 1933 року, позбавляють селян останніх залишків їжі та прирікають на голодну смерть.

1933-й, 22 січня

Директивою Йосипа Сталіна заборонено виїзд селян з охоплених голодом територій - України та Кубані - в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяця дії цієї директиви затримують майже 220 тис. чоловік. Із них понад 186 тис. силоміць повертають додому, де вони приречені на голодну смерть.

1933-й, 24 січня

Фактичним керівником України Сталін призначає Павла Постишева, який обіймає посаду другого секретаря ЦК КП(б)У.

1933-й, лютий

ЦК КП(б)У приймає перші спеціальні постанови про вибіркову допомогу Україні для забезпечення потреб весняної посівної кампанії.

1933-й, весна

Комуністичний режим розпочинає масштабну кампанію "очищення" від українських націоналістів. Розмах тогочасних політичних репресій в Україні порівнюється з Великим терором 1937-1938 р.р. За офіційними даними, в Україні 1933 р. було заарештовано понад 124 тисячі осіб, що більше, ніж у 1938 р.

1933-й, березень

Негласна заборона використовувати слова "голод", "голодування" на позначення ситуації в українських селах. У партійних документах говориться лише про "продовольчі труднощі".

1933-й, червень

Смертність від голоду в Україні сягає апогею: за оцінками демографів, у червні померло понад 1 млн чоловік.

1933-й, серпень

Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету й переселення у вимерлі від голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року було переселено понад 100 тис. осіб.

1933-й, осінь

Книги реєстрації смертей за 1933 р. вилучають із сільрад.

1934-й, січень

На ХІІ з'їзді КП(б)У тодішній комуністичний керівник республіки Павло Постишев заявляє, що 1933-й став "роком розгрому націоналістичної контрреволюції". "Активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому - і колгоспи пішли вгору", - ось слова з його промови.

l

Як бачимо, навіть побіжний перелік тих трагічних подій засвідчує істинність вище наведених думок. "Гіркі жнива" 1932-1933 р. р. червоним  "серпом" скосили життя кількох мільйонів селян,  сталевого хребта нації, та їх дітей.  Точне число жертв не встановлено  й донині, але було їх, як стверджують дослідники, не менше 11 мільйонів.

І глибоко помиляється той, хто вважає, що подібне вже ніколи не повториться. Теорія і практика ленінізму, сталінізму, а тепер путінізму - це масовий терор, репресії, війни. Вони й сьогодні пишним отруйним "цвітом" розцвіли в Криму, на Донбасі, в близьких, і далеких куточках земної кулі.  Де "руський мір",  там зло, ненависть, смерть. Це ще раз підтвердили події на Азовському морі, що трапилися цими днями і які змусили українську владу запровадити воєнний стан в ряді областей країни.

Тому хочеться ще й ще раз повторити відомі слова: "Люди! Будьте пильні! Історія вчить і застерігає. Робімо правильні висновки  з її кривавих  уроків!".

Михайло КУЗЬМУК.  

У дні, коли в Україні згадували жертв Голодоморів, у наших сусідів за "поребриком" було гамірно. Путінські пропагандисти з телеящика один поперед  одним намагалися переконати своїх глядачів і слухачів у тому, що "Голодомор – це вигадка бандерівців і фашистів України", що ніякого "геноциду української нації не було", бо неврожай захопив величезну територію колишнього Радянського Союзу і тодішня компартійна влада робила все можливе, щоб нагодувати народ.

У подібні казочки, безперечно, частина населення Росії вірить, бо ті роки відійшли у далеку  вічність, свідків страхітливих  злочинів  кремлівських верховодів та їх київських поплічників майже не залишилося. Тому брехати різного роду шейніним, кисельовим, соловйовим та іже з ними легко й просто. 

Не оминули увагою  московські учні Геббельса й подій 2013-2014 років, які вони вперто називають "державним переворотом". Які тільки образливі й глузливі метафори та епітети не використовували, аби лишень скомпрометувати учасників Революції Гідності, активістів Євромайдану! Наскрізною  ниткою крізь собаче гавкання проходить думка: український народ помилився, повіривши лідерам нації, бо революційні події України, яку вони саркастично-зневажливо іменують  "нєзалєжной", принести тільки біду, горе, війну і занепад.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 501

Наталія Сеник – депутат Ковельської міської ради від УКРОПу. 

Нині Наталія Сеник опікується проблемами Ковельського МТМО, реконструкцією парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, очолює депутатську групу «Рідний «Сільмаш», а також відстоює запровадження практики роздільного збору твердих побутових відходів. Про перший досвід у місцевому самоврядуванні, рідне місто, труднощі та успіхи в роботі, плани й перспективи депутат розповіла в інтерв’ю.

l 

– Наталіє Андріївно, інтереси громади в Ковельській міській раді Ви представляєте вперше. То чи вдалося досягнути поставленої мети? 

– Нині я абсолютно свідома того, що потрібно мати величезну сміливість, щоб зважитися взяти на себе відповідальність представляти інтереси громади. Коли ж ішла в Ковельську міську раду, то розуміла лише одне: потрібно щось змінювати, працювати задля добробуту своєї вулиці, мікрорайону, міста. Переконана, що це – єдиний принцип, яким варто керуватися у роботі. Насамперед, свої зусилля спрямувала для розв’язання проблем у тій галузі, у якій добре знаюся, – медицині. 

– Що зі змін, які запропонували Ви та Ваші колеги-депутати, нині вважаєте найбільшим успіхом?

– Мені, як медику, відрадно бачити підтримку у вирішенні назрілих проблем медицини з боку міського голови та депутатського корпусу міської ради. 

Питань в медицині виникає багато, але за останні кілька років їх чимало вдалося розв’язати. Так, за кошти міського бюджету, завдяки сприянню міського голови Олега Кіндера, депутатського корпусу, головного лікаря МТМО Олега Самчука у лікувальних закладах міста було проведено великий обсяг ремонтних робіт, зокрема, в пологовому будинку замінили покрівлю, а в дворі вклали бруківку. 

Однією з найважливіших ініціатив я вважаю зменшення вартості проведення мамографії. У поліклініці Ковельського МТМО вже кілька років можна пройти обстеження на сучасній мамографічній системі. Однак далеко не всі жінки можуть собі дозволити досить недешеве обстеження. А тому я запропонувала максимально знизити вартість обстеження, що і було зроблено. І на наступний 2019-й рік теж буду ініціювати  виділення коштів для здешевлення обстеження наших жінок.

– Серед Ваших ініціатив – пропозиція про встановлення сміттєвих контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів. На якому етапі нині перебуває згаданий проект?

– На 42-й сесії Ковельської міської ради депутати підтримали мій запит про потребу встановлення в місті сміттєвих контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів. Це спосіб, за яким папір, скло, пластик, метал збирають окремо для подальшої переробки чи повторного використання. У місті затверджена «Схема санітарного очищення м. Ковеля Волинської області». Вже до кінця року розпочнуть зводити  майданчики для встановлення контейнерів з роздільного збору сміття у районі вулиці Володимирської. Згодом їх планують встановити в інших мікрорайонах міста.

Однією з найгостріших залишається проблема стихійних сміттєзвалищ. Впевнена, що поступово нам вдасться її врегулювати і в спальних районах нашого міста, і в його центрі. 

– Ви очолюєте депутатську групу «Рідний «Сільмаш». Розкажіть про мету Вашого об’єднання та результати діяльності? 

– Часто депутатам складно розв’язати те чи інше питання самотужки, іноді для незначного, здавалося б, досягнення потрібно кілька місяців наполегливої роботи. Як відомо, разом проблеми вирішувати легше. Саме тому депутати Ковельської міської ради об’єдналися в групу «Рідний «Сільмаш». Усього до її складу входить шість депутатів. 

На початку цього року ми подали колективне звернення щодо реконструкції вулиці Відродження. Хочемо замінити дорожнє покриття, зелені зони, встановити вуличне освітлення. Проектно-кошторисна документація вже затверджена. Загальна  вартість робіт – від вулиці Варшавської до міського центру «Спорт для всіх» становить сьогодні понад 26 мільйонів гривень. На сесії міськради ми вирішили реконструювати вулицю поетапно. Зокрема, на перші роботи передбачили 2,5 млн. грн., які уже освоєно. 

– Над розв’язанням якої проблеми працюєте нині? 

– Серед важливих питань – ремонт ліфта в гуртожитку Ковельського промислово-економічного коледжу. Будівлю звели ще у 80-х роках минулого століття. Відтоді ліфт ніхто не ремонтував. У гуртожитку живуть не лише студенти, а й викладачі, багато молодих сімей. Усього – 344 мешканці, із них 180 на верхніх поверхах. Упродовж двох останніх років молодим матусям із візочками доводиться щодня долати непростий шлях на верхні поверхи.

–Минає третя річниця Вашої депутатської роботи. Яким буде Ваш підсумок цього періоду?

– Проблеми, які потребують уваги, є практично в кожній галузі. Звісно, це ускладнює роботу. Але я не звикла опускати руки, бо живу за принципом: аби досягти успіху, треба багато працювати. Я часто зустрічаюся з мешканцями міста, разом намагаємося розв’язувати назрілі проблеми. Саме серед людей черпаю сили, енергію, натхнення, тож я переконана: попереду ще багато успішних проектів та хороших справ. 

Розмову вела 

Катерина ОСТАПЕНКО.

НА ЗНІМКУ: депутат Ковельської міської ради Наталія СЕНИК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Наталія Сеник – депутат Ковельської міської ради від УКРОПу. 

Нині Наталія Сеник опікується проблемами Ковельського МТМО, реконструкцією парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, очолює депутатську групу «Рідний «Сільмаш», а також відстоює запровадження практики роздільного збору твердих побутових відходів. Про перший досвід у місцевому самоврядуванні, рідне місто, труднощі та успіхи в роботі, плани й перспективи депутат розповіла в інтерв’ю.

ххх

– Наталіє Андріївно, інтереси громади в Ковельській міській раді Ви представляєте вперше. То чи вдалося досягнути поставленої мети? 

– Нині я абсолютно свідома того, що потрібно мати величезну сміливість, щоб зважитися взяти на себе відповідальність представляти інтереси громади. Коли ж ішла в Ковельську міську раду, то розуміла лише одне: потрібно щось змінювати, працювати задля добробуту своєї вулиці, мікрорайону, міста. Переконана, що це – єдиний принцип, яким варто керуватися у роботі. Насамперед, свої зусилля спрямувала для розв’язання проблем у тій галузі, у якій добре знаюся, – медицині. 

– Що зі змін, які запропонували Ви та Ваші колеги-депутати, нині вважаєте найбільшим успіхом?

– Мені, як медику, відрадно бачити підтримку у вирішенні назрілих проблем медицини з боку міського голови та депутатського корпусу міської ради. 

Питань в медицині виникає багато, але за останні кілька років їх чимало вдалося розв’язати. Так, за кошти міського бюджету, завдяки сприянню міського голови Олега Кіндера, депутатського корпусу, головного лікаря МТМО Олега Самчука у лікувальних закладах міста було проведено великий обсяг ремонтних робіт, зокрема, в пологовому будинку замінили покрівлю, а в дворі вклали бруківку. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1195

Хіба тобі не цікаво, шановний читачу, знати, як думав, про що мріяв Блаженніший Любомир Гузар, якого називають "людиною століття", "світочем надій"? Зауваж, мій друже: полишаючи амбіції конфесійних уподобань, він знаходив ту золоту середину, яка мирила українську філософську думку, формувала християнський світогляд, розсипала щедро сапфіри моральних мудростей.

Пропонуємо добірку крилатих фраз Любомира Гузара, хоч це тільки невелика зернинка із його духовного надбання. 

l Людина – це створіння, цінність якої полягає не тільки в тому, що вона осягнула, а й у тому, до чого змагала. Оцінювати її потрібно не по тому, що вона осягнула, а наскільки вона бажала, наскільки вона старалась. А якщо вона довго старалася, то вже стала кращою людиною. Люди себе руйнують, бо не мають в житті мети.

l Старайтеся бути справжніми людьми, бо це Божа воля. Пам'ятаєте про Діогена, який серед білого дня ходив зі свічкою і шукав людину? На світі дуже мало добрих людей, які направду стараються бути людьми. Бути людиною - це велика гідність, яку, на жаль, ми не стараємося розвинути.

Наша гідність є від Бога, але її треба розвивати, ушляхетнювати. Якби на світі було більше людей, то світ став би кращим. Бути людиною - це також ставати великою частиною святости.

l Часто нам бракує віри, тому ми повинні благати Бога, щоб скріплював її. Пригадуєте слова Христа про віру як зерно гірчичне, за допомогою якої можна пересувати гори. Але що означає мати віру? Це розуміти, що не я роблю чудо, не я пересуваю гори, а Господь Бог це робить. Не ми творимо чуда, а віримо, що Бог їх творить.

l Ісус Христос сказав, яка найважливіша заповідь: любити Бога всіма силами і любити ближнього, як самого себе. Коли я шаную себе як Божий твір, як Божу дитину, то я тим самим наставлений шанувати кожну іншу людину в моїй державі, хто б вона не була. Бо вона так само, як і я, є Божа дитина.

l Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного й чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб.

Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтесь, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо. Заради радості, яку можемо так принести Богові і ближньому, варто трудитися, жертвувати свій час і свої зусилля...

l Ми маємо віддавати - давати у світ добро, милосердя, любов. Я бачу кожну професію як служіння. Лікар, учитель, письменник, робітник і навіть політик - то служіння іншим. Тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими. Треба формувати в людях розуміння служіння.

l Треба відкидати свої немочі, щоб зустрітися з красою. Не забуваймо, що краса – один з атрибутів Бога. Ми трошки забуваємо, що Бог проявляється також у красі. Ми замало бачимо красу природи або красу взагалі. Ми частіше реагуємо на добро, правду, але забуваємо, який вплив на нас може мати краса.

l Потрібно знати, що, кому і як сказати. От приклад: я їм суп і в мене все тече по бороді. Хтось сидить навпроти і каже: "Ти їси, як свиня". Правда? Правда, нікуди від цього не подітися. Але сидить тут же араб, який бачить ту ж картину, але, звертаючись до мене, каже: "Шановний, на Ваш кущ троянди сів соловей". І це правда? Але на душі зовсім інший осад.

l Є така чеснота, як второпність. Це вміння відчути те, як найефективніше сказати комусь там, навіть президентові, чиновникові, те, що треба, щоб той не тільки прихильно поставився до сказаного, а й почав щось робити. Деякі люди розуміють тільки силу – то треба створити  атомну бомбу й говорити з ними. Але треба вміти сказати так, щоб не промовчати, що він злодій чи дурень, але щоб він не образився, а захотів вчитися і змінюватися. То є велика штука.

l Як застановлятися, щоби людей наставити на добро? Дуже тяжка справа. Як це зробити? Виходити на вулицю. Вийде 5 осіб – їх не почують. Вийде 50 – відмахнуться. А вийде 5-10 тисяч – і їх уже важко буде ігнорувати. Це теж є вияв сили, але сили мирної, хоча і не менш потужної.

l Молитися – це не означає скласти руки й чекати, коли все само собою станеться як слід. Ми поручаємо Богові наше майбутнє, нашу долю, але ми є людьми і тому повинні діяти. Є така англійська приповідка: "Працюй так, ніби все залежить від тебе, а молися так, ніби все залежить від Бога".

l Безумовно, є такі моменти, коли ми переживаємо труднощі, недуги і не можемо піти до церкви, але не кажімо, що не маємо часу молитися. Я можу молитися всюди – чи я хворий, чи здоровий. Скажімо, є багато людей, які змовляють майже вголос молитви, коли їдуть автом, і це їм навіть помагає зберегти увагу. Вони цей час проводять із користю, коли більшість людей навіть не звертає увагу на те, що час, коли забуваємо про Бога, є втраченим.

l От стрілило до голови, і я собі сказав: "Хочу бути астрономом". Але я абсолютно не маю здібностей у тому напрямі. І якби я став астрономом, то була би справді трагедія. Тож є перша важлива річ - треба усвідомити свої таладити.

Друга річ – усвідомити свої бажання.

І надзвичайно важливий елемент - порадитися. Почути думку інших людей. Насамперед батьків, родини, знайомих. Батьки бачать нас. Які мають досвід - бачать. Але треба тут батькам бути також второпними. Бо інколи, на жаль, буває, що батьки впираються. І батьки, і кожна інша особа, яка радить, повинна радити реалістично. 

l Мусимо вчити наших людей не підтримувати корупції. Я сміюся, коли чую про великі державні програми, про законодавчу боротьбу з корупцією. Все це сміх! Що таке корупція? Це гріх. А жоден гріх законом не поборете. Це треба виховувати.

l Якою буде наша Україна, залежить від нас, від кожного з нас. Що маю на думці? Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки - це основа відповіді на поставлене запитання. Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо.

Підготував Анатолій СЕМЕНЮК на основі книги "Блаженніший Любомир Гузар. Думки у спадок". Упорядник Ольга Гнатишин. Львів. "Свічадо". 2018.

Хіба тобі не цікаво, шановний читачу, знати, як думав, про що мріяв Блаженніший Любомир Гузар, якого називають "людиною століття", "світочем надій"? Зауваж, мій друже: полишаючи амбіції конфесійних уподобань, він знаходив ту золоту середину, яка мирила українську філософську думку, формувала християнський світогляд, розсипала щедро сапфіри моральних мудростей.

Пропонуємо добірку крилатих фраз Любомира Гузара, хоч це тільки невелика зернинка із його духовного надбання. 

•  Людина – це створіння, цінність якої полягає не тільки в тому, що вона осягнула, а й у тому, до чого змагала. Оцінювати її потрібно не по тому, що вона осягнула, а наскільки вона бажала, наскільки вона старалась. А якщо вона довго старалася, то вже стала кращою людиною. Люди себе руйнують, бо не мають в житті мети.
• Старайтеся бути справжніми людьми, бо це Божа воля. Пам'ятаєте про Діогена, який серед білого дня ходив зі свічкою і шукав людину? На світі дуже мало добрих людей, які направду стараються бути людьми. Бути людиною - це велика гідність, яку, на жаль, ми не стараємося розвинути.

Наша гідність є від Бога, але її треба розвивати, ушляхетнювати. Якби на світі було більше людей, то світ став би кращим. Бути людиною - це також ставати великою частиною святости.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1528

З давніх-давен Ковельщина славиться добрими і працьовитими людьми, завдяки "золотим рукам" та мудрості яких колоситься наша українська нива, забезпечується добробут жителів району.

Незважаючи на всі негаразди сьогодення, невтомно працюють, йдуть в ногу з часом, досягають високих результатів працівники колективу ТзОВ "В. Прометей", що  входить у групу компанії "Волинь. Зерно. Продукт." торгової марки "Вілія".

 Про те, з яким настроєм і показниками  у праці завершують сільськогосподарський рік у "В. Прометеї",  розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

– ТзОВ "В. Прометей"  займається вирощуванням зернових та олійних культур. В його користуванні знаходиться  5,7 тис. га сільськогосподарських угідь. За останній рік ми збільшили площі на 1,5 тис. га, і це ще не межа! Основними культурами є озимі – такі, як пшениця (2,1 тис. га) та ріпак (2,3 тис. га). Третій рік вирощуємо соняшник (1,1 тис. га). Маємо трохи озимого жита (на сінаж) на площі 160 га.

– Вікторе Володимировичу, якою ж є середня врожайність культур, що вирощуєте?

– Середня врожайність в господарстві становить 60 ц/га  озимої  пшениці, 35 ц/га – озимого ріпаку, 30 ц/га – соняшника. Я вважаю, що це досить непогані результати, хоча ми завжди намагаємося досягнути кращих врожаїв.

В цьому році вже  засіяно 4,4 тис. га озимих зернових культур.

– Якщо підсумувати зроблене, то чи задоволені результатами  своєї праці?

– Так, адже працюємо злагодженим колективом з потужним парком сільськогосподарської техніки, яка забезпечує виконання сільськогосподарських робіт на високому рівні.

– Чи вдається розвивати галузь тваринництва?

– Підприємство займається суто вирощуванням рослинницької продукції, тваринницька галузь в господарстві відсутня, проте вона розвинена на належному рівні в межах групи компаній ТОВ "Волинь. Зерно. Продукт.". Для власних потреб використовуємо 15 тис. тонн органіки, які вносимо на своїх полях.

– Згадайте кращих працівників сільгосптовариства, які забезпечують успіх справи.

– Хотілось би відзначити кращих механізаторів, які забезпечують успіх справи, а саме: Андрія Окуневича, Віталія Захарчишина, Василя Мирончука, Дмитра Франка, Віталія Ткаченка, Єдуарда Мойсеєва.

На урочистому зібранні, яке відбулося у Колодяжному напередодні Дня працівників сільського господарства, чимало добрих слів пролунало на адресу трудівників товариства з обмеженою відповідальністю "В. Прометей". Почесною грамотою районної державної адміністрації і районної ради відзначено директора Віктора Савенюка. Нагороди отримали й інші працівники.

Тож побажаємо нових успіхів у праці хліборобам, які є справжніми господарями на рідній землі.

Світлана ТРОЦЮК.

З давніх-давен Ковельщина славиться добрими і працьовитими людьми, завдяки "золотим рукам" та мудрості яких колоситься наша українська нива, забезпечується добробут жителів району.

Незважаючи на всі негаразди сьогодення, невтомно працюють, йдуть в ногу з часом, досягають високих результатів працівники колективу ТзОВ "В. Прометей", що  входить у групу компанії "Волинь. Зерно. Продукт." торгової марки "Вілія".

 Про те, з яким настроєм і показниками  у праці завершують сільськогосподарський рік у "В. Прометеї",  розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

– ТзОВ "В. Прометей"  займається вирощуванням зернових та олійних культур. В його користуванні знаходиться  5,7 тис. га сільськогосподарських угідь. За останній рік ми збільшили площі на 1,5 тис. га, і це ще не межа! Основними культурами є озимі – такі, як пшениця (2,1 тис. га) та ріпак (2,3 тис. га). Третій рік вирощуємо соняшник (1,1 тис. га). Маємо трохи озимого жита (на сінаж) на площі 160 га.

– Вікторе Володимировичу, якою ж є середня врожайність культур, що вирощуєте?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 650

Від самого початку процесу надання Томосу Українській Православній Церкві не вщухали гнівні заяви російського духовенства. Із Росії лякали розколом країни внаслідок набуття автокефалії, а Московський патріархат погрожував акціями "громадянської непокори" та вимагав від екзархів Вселенського патріарха залишити Київ. Зрештою, відновлення незалежності українського православ'я змусило очільника РПЦ Кирила розірвати відносини із Вселенським патріархатом. Чому російське духовенство відкинуло дипломатичне вирішення ситуації та пішло на конфлікт із материнською церквою, дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю.

Об'єднання заради незалежності

Історичне рішення Вселенського патріархату від 11 жовтня разом із наданням Томосу скасувало юрисдикцію РПЦ над українською єпархією. Нині Україна перебуває на завершальному етапі формування власної незалежної церкви: священики, які звернулися до Константинополя з проханням надати Томос, готуються до об'єднавчого Собору. Саме під час цього зібрання українське духовенство обере предстоятеля, який і отримає від Вселенського патріарха Варфоломія указ про автономію.

Примітно, що у Соборі мають взяти участь ієрархи УПЦ КП і Української автокефальної Православної церкви, а також низка священиків Московського патріархату, які поставили підпис під зверненням щодо надання автокефалії.

 

Розкольники 

з Москви

Російські церковники, втративши величезну територію впливу, не забарилися із реакцією: за кілька днів після рішення Синоду Вселенського патріархату вони оголосили зухвалу заяву про розрив відносин із Константинополем – материнською Церквою. А рішення щодо автокефалії назвали "беззаконними і канонічно нікчемними".

"Вони уже як останній засіб впливу застосували формулу Євхаристичного розриву між церквами. Це означає, що ім'я патріарха Варфоломія не буде згадуватися в богослужіннях московської Церкви. Що, зрештою, заборонено. Бо чітко вказано, що вони повинні це робити", – пояснив релігієзнавець Олександр Саган.

У Константинополі, своєю чергою, відреагували на такий крок Москви заявою про те, що РПЦ має зректися автокефалії, якщо ставить під сумнів першість Вселенського патріарха.

"Тут на світовому рівні суддею чи арбітром є Константинополь і ніхто інший", – наголосив архієрей Константинопольської Церкви, архієпископТельміський Іов. Водночас у Константинопольському патріархаті заявили, що Вселенський престол не збирається розривати відносини із РПЦ і сподівається на її єднання із материнською Церквою.

Вслід за своїми кураторами демарш вчинила й УПЦ МП, скасувавши чи не в останній момент ініційовану Президентом Петром Порошенком зустріч щодо Томосу. Зрештою, глава держави пізніше таки зустрівся із представниками Московського патріархату, які підтримують створення єдиної Церкви: вони заявили про шалений тиск на них з боку Москви.

Експерти доволі різкі в оцінці майбутніх перспектив РПЦ і зазначають, що, розірвавши відносини із Константинополем, вона стала на шлях самоізоляції від світового православ'я та поступового перетворення на розкольника.

 

Стратегічна поразка Кремля

Ще 2007 року очільник Кремля Володимир Путін заявив, що російську державність та безпеку "зміцнюють православ'я та ядерна зброя", прямо вказавши на чільне місце, яке займає Церква в його курсі управління. Через діяльність Московського патріархату, зокрема, Україна тривалий час лишалася зоною впливу російської політики, зауважують журналісти-міжнародники. Тож істеричну реакцію РПЦ на українську автокефалію вони пояснюють раптовим усвідомленням помилковості дій щодо відносин з Україною: Кремль досі був впевнений у міцних позиціях Московського патріархату.

Про те, що Томос є важливим не лише для церковної сфери, а й загалом для держави, стало зрозуміло на етапі перемовин про автокефалію, до яких разом із українським духовенством долучилися й високопосадовці. Так, Президент Петро Порошенко визначив повернення незалежності православ'ю в Україні питанням національної безпеки.

"Хіба це нормально, коли в Кремлі збирається рада безпеки Росії під головуванням Путіна з одним питанням на порядку денному – як захистити РПЦ в Україні? – сказав глава держави. – Вам тут нема що робити. Нема що робити вашій Церкві, нема що робити вашим Збройним Силам, нема що робити вашому озброєнню. Додому, в Росію!”.

Політичне значення незалежної Церкви розуміють і в Константинополі. Архієпископ Іов у розмові із журналістами заявив, що автокефалія української Церкви потрібна для відмежування від ворога, який прийшов із війною на Схід України.

"Саме через цей конфлікт православні віряни в Україні і Українська держава просили автокефалію, щоб Православна Церква в Україні була незалежна від впливу чужої, ворожої держави", – сказав він.

Політичні оглядачі наголошують, що для Путіна поступки щодо України у питанні Церкви засвідчили стратегічну поразку у протистоянні з цивілізованим світом: разом із "канонічною територією" РПЦ російський президент втрачає і паству, готову молитися за російську армію та підтримувати "руський мір".

Оксана КОВАЛЬ.

Від самого початку процесу надання Томосу Українській Православній Церкві не вщухали гнівні заяви російського духовенства. Із Росії лякали розколом країни внаслідок набуття автокефалії, а Московський патріархат погрожував акціями "громадянської непокори" та вимагав від екзархів Вселенського патріарха залишити Київ. Зрештою, відновлення незалежності українського православ'я змусило очільника РПЦ Кирила розірвати відносини із Вселенським патріархатом. Чому російське духовенство відкинуло дипломатичне вирішення ситуації та пішло на конфлікт із материнською церквою, дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481