Неправильне дотримання післяопераційного режиму, надмірні фізичні навантаження, невиконання рекомендацій лікаря — це лише деякі з причин виникнення післяопераційних ускладнень. Одним з таких ускладнень є грижа, яку називають вентральною або рубцевою, адже вона виникає на місці післяопераційного рубця. За статистикою, вентральна грижа з'являється у 15-17% прооперованих людей. Що робити, якщо після операції з'явилося випинання, і як його позбутися, розповідає лікар-хірург МЦ "Боголюби" Олександр Масіков.

— Що таке вентральна кила?

— Кила (грижа) — це випинання на черевній стінці, яке утворилось внаслідок виходу внутрішніх органів або їх частин в підшкірну жирову клітковину через слабкі місця або отвори в м'язовому шарі передньої стінки живота.

Зокрема, вентральні кили — це кили, що виникають у ділянці післяопераційного рубця. Їх іноді так і називають — рубцевими.

Вентральна грижа може утворюватися у різний час. У декого вона з'являється через кілька тижнів після операції. В інших випадках — розвивається протягом місяців.

Невелике випинання може проявлятися під час підвищення внутрішньочеревного тиску, при фізичному навантаженні і напруженні, але, коли людина розслаблена і знаходиться в горизонтальному положенні, дефект може бути непомітним.

— У яких випадках найчастіше виникають вентральні кили? Чому це відбувається?

— Вентральна кила може виникнути після будь-якого оперативного втручання на черевній порожнині. Ризик її утворення підвищує важкість перебігу хвороби, а також супутні захворювання.

Основними факторами, що призодять до появи вентральної кили, є зниження рівня білка в крові, а також дефіцит VIII фактора згортання крові, ожиріння, перитоніт, астма та інші захворювання органів дихання (оскільки вони призводять до постійного значного навантаження на передню черевну стінку).

Вагому роль в утворенні вентральних кил відіграє прийом деяких медикаментів (зокрема, тривала терапія стероїдними гормонами). Крім того, повторні операції та інфекції в ділянці післяопераційної рани також значно збільшують ймовірність появи рубцевої грижі.

Велика частина вентральних кил виникає на тлі порушення післяопераційного режиму і недотримання рекомендацій лікаря (підняття тягарів, надмірне фізичне навантаження, недотримання дієти, неправильне носіння бандажа тощо).

— Як лікують вентральні грижі?

— Вентральну килу лікують тільки хірургічно, при чому операція повинна бути проведена якомога раніше. Щодо методу хірургічного лікування кили, то його вибір залежить від багатьох факторів, зокрема, від розміру, локалізації та симптоматики кили.

Маленькі грижі часто є болючими і мають високий ризик защемлення, що є невідкладним станом і потребує оперативного лікування в найкоротші терміни. Защемлену килу протягом перших кількох годин можна спробувати обережно вправити в черевну порожнину.  Однак, безпечно вправити защемлену килу не завжди можливо. У разі ж вдалої спроби операція проводиться в плановому порядку, але не раніше, ніж через добу від часу її вправлення.

Великі грижі рідше защемлюються, проте більше турбують своїм зовнішнім виглядом і нерідко суттєво обмежують людину в рухах. У такому разі операцію також не варто відкладати.  

— Що відбувається під час операції?

— У ході операції грижовий мішок виділяється з оточуючих тканин, розсікається, його вміст вправляється в черевну порожнину. Якщо грижові ворота (тобто сам отвір, через який кила виходить з черевної порожнини) мають розмір не більше двох сантиметрів, то вони, зазвичай, ушиваються спеціальним швом з накладанням країв рани один наверх іншого (утворенням так званої дублікарутри).

Якщо ж грижові ворота більші, ніж 2 см, то в більшості випадків для укріплення шва використовується синтетичний сітчатий імплант, який поміщається під м'язами черевної стінки та забезпечує формування міцного рубця, що, в свою чергу, зменшує ризик рецидиву кили, тобто повторного її утворення в тому ж місці.

— Чи можна позбутися вентральної кили без розрізання живота?

— Можна із мінімальними розрізами. У деяких випадках вдаються до малоінвазивної методики, або лапароскопії. Її успішно застосовують для лікування відносно невеликих вентральних гриж за умови відсутності значного злукового процесу в черевній порожнині.

У даному випадку операція виконується із внутрішньої сторони на закритій черевній порожнині за допомогою спеціальних інструментів, введених через маленькі розрізи в бокових стінках живота. Грижовий вміст поетапно звільняється від злук і вправляється в черевну порожнину, а грижові ворота закриваються спеціальною легкою багатошаровою сіткою.

З одного боку така сітка вкрита речовиною, котра запобігає її зростанню із кишківником, іншою ж стороною вона щільно прилягає до черевної стінки та фіксується спеціальним пристроєм.

Ця методика є найсучаснішою та найбільш високотехнологічною. А головне — вона є найменш болісною для пацієнта і дозволяє в найкоротші терміни відновитись після операції та повернутись до звичного життя.

— Скільки часу триває реабілітація після операції?

— Через дві доби після лапароскопічної операції пацієнт може повертатися додому. Упродовж чотирьох тижнів йому не рекомендовано піднімати вантажі понад 5 кг, потрібно утриматися від фізичних навантажень, а також не відвідувати сауну і басейн. Після хірургічного лікування вентральної кили необхідно впродовж місяця носити бандаж. За цей час імплантат остаточно зафіксується в організмі.

МЦ “БОГОЛЮБИ”: Луцький р-н, с. Тарасове, вул. Лісова, 1б (між корпусом ВОКЛ і лісом), тел.: (0332) 20-07-02, (099) 44-55-404, (067) 851-79-38, e-mail:bogolubu@gmail.com, www.bogolybu.com.ua

Інна Семенюк.Неправильне дотримання післяопераційного режиму, надмірні фізичні навантаження, невиконання рекомендацій лікаря — це лише деякі з причин виникнення післяопераційних ускладнень. Одним з таких ускладнень є грижа, яку називають вентральною або рубцевою, адже вона виникає на місці післяопераційного рубця. За статистикою, вентральна грижа з'являється у 15-17% прооперованих людей. Що робити, якщо після операції з'явилося випинання, і як його позбутися, розповідає лікар-хірург МЦ "Боголюби" Олександр Масіков.

— Що таке вентральна кила?

— Кила (грижа) — це випинання на черевній стінці, яке утворилось внаслідок виходу внутрішніх органів або їх частин в підшкірну жирову клітковину через слабкі місця або отвори в м'язовому шарі передньої стінки живота.

Зокрема, вентральні кили — це кили, що виникають у ділянці післяопераційного рубця. Їх іноді так і називають — рубцевими.

Вентральна грижа може утворюватися у різний час. У декого вона з'являється через кілька тижнів після операції. В інших випадках — розвивається протягом місяців.

Невелике випинання може проявлятися під час підвищення внутрішньочеревного тиску, при фізичному навантаженні і напруженні, але, коли людина розслаблена і знаходиться в горизонтальному положенні, дефект може бути непомітним.

— У яких випадках найчастіше виникають вентральні кили? Чому це відбувається?

— Вентральна кила може виникнути після будь-якого оперативного втручання на черевній порожнині. Ризик її утворення підвищує важкість перебігу хвороби, а також супутні захворювання.

Основними факторами, що призодять до появи вентральної кили, є зниження рівня білка в крові, а також дефіцит VIII фактора згортання крові, ожиріння, перитоніт, астма та інші захворювання органів дихання (оскільки вони призводять до постійного значного навантаження на передню черевну стінку).

Вагому роль в утворенні вентральних кил відіграє прийом деяких медикаментів (зокрема, тривала терапія стероїдними гормонами). Крім того, повторні операції та інфекції в ділянці післяопераційної рани також значно збільшують ймовірність появи рубцевої грижі.

Велика частина вентральних кил виникає на тлі порушення післяопераційного режиму і недотримання рекомендацій лікаря (підняття тягарів, надмірне фізичне навантаження, недотримання дієти, неправильне носіння бандажа тощо).

— Як лікують вентральні грижі?

— Вентральну килу лікують тільки хірургічно, при чому операція повинна бути проведена якомога раніше. Щодо методу хірургічного лікування кили, то його вибір залежить від багатьох факторів, зокрема, від розміру, локалізації та симптоматики кили.

Маленькі грижі часто є болючими і мають високий ризик защемлення, що є невідкладним станом і потребує оперативного лікування в найкоротші терміни. Защемлену килу протягом перших кількох годин можна спробувати обережно вправити в черевну порожнину.  Однак, безпечно вправити защемлену килу не завжди можливо. У разі ж вдалої спроби операція проводиться в плановому порядку, але не раніше, ніж через добу від часу її вправлення.

Великі грижі рідше защемлюються, проте більше турбують своїм зовнішнім виглядом і нерідко суттєво обмежують людину в рухах. У такому разі операцію також не варто відкладати.  

— Що відбувається під час операції?

— У ході операції грижовий мішок виділяється з оточуючих тканин, розсікається, його вміст вправляється в черевну порожнину. Якщо грижові ворота (тобто сам отвір, через який кила виходить з черевної порожнини) мають розмір не більше двох сантиметрів, то вони, зазвичай, ушиваються спеціальним швом з накладанням країв рани один наверх іншого (утворенням так званої дублікарутри).

Якщо ж грижові ворота більші, ніж 2 см, то в більшості випадків для укріплення шва використовується синтетичний сітчатий імплант, який поміщається під м'язами черевної стінки та забезпечує формування міцного рубця, що, в свою чергу, зменшує ризик рецидиву кили, тобто повторного її утворення в тому ж місці.

— Чи можна позбутися вентральної кили без розрізання живота?

— Можна із мінімальними розрізами. У деяких випадках вдаються до малоінвазивної методики, або лапароскопії. Її успішно застосовують для лікування відносно невеликих вентральних гриж за умови відсутності значного злукового процесу в черевній порожнині.

У даному випадку операція виконується із внутрішньої сторони на закритій черевній порожнині за допомогою спеціальних інструментів, введених через маленькі розрізи в бокових стінках живота. Грижовий вміст поетапно звільняється від злук і вправляється в черевну порожнину, а грижові ворота закриваються спеціальною легкою багатошаровою сіткою.

З одного боку така сітка вкрита речовиною, котра запобігає її зростанню із кишківником, іншою ж стороною вона щільно прилягає до черевної стінки та фіксується спеціальним пристроєм.

Ця методика є найсучаснішою та найбільш високотехнологічною. А головне — вона є найменш болісною для пацієнта і дозволяє в найкоротші терміни відновитись після операції та повернутись до звичного життя.

— Скільки часу триває реабілітація після операції?

— Через дві доби після лапароскопічної операції пацієнт може повертатися додому. Упродовж чотирьох тижнів йому не рекомендовано піднімати вантажі понад 5 кг, потрібно утриматися від фізичних навантажень, а також не відвідувати сауну і басейн. Після хірургічного лікування вентральної кили необхідно впродовж місяця носити бандаж. За цей час імплантат остаточно зафіксується в організмі.

МЦ “БОГОЛЮБИ”: Луцький р-н, с. Тарасове, вул. Лісова, 1б (між корпусом ВОКЛ і лісом), тел.: (0332) 20-07-02, (099) 44-55-404, (067) 851-79-38, e-mail:bogolubu@gmail.com, www.bogolybu.com.ua

Інна Семенюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1118

Майстер-клас №4: Ялинка з пінопласту

Пінопластова ялинка – ефектний і гарний  декоративний елемент для дому. 

– два аркуші тонкого пінопласту;

– невеликі кульки (з паєтками, з кольорового пластику або з  "посипкою");

–  макетний ніж;

– лінійка;

– олівець;

– термопістолет;

– велюровий кольоровий папір або картон білого і червоного кольору.

Проведіть розмітку листів пінопласту, щоб сформувати дві однакові заготовки для ялинки. На одній частині ялинки зробіть розріз зверху і до середини, а на іншій – знизу і до середньої частини заготовки.

Вставте ялинки одна в одну, щоб вийшла стійка конструкція (ніжки повинні сформувати підставку-хрестовину).

Приготуйте кулі для декору. Якщо ви не знайшли відповідних куль, можна купити паєтки, стрази, фольгу, взяти пластикові або пінопластові кульки різного діаметру.

Приклейте кульки на ялинку термопістолетом.

Виріжте банти і стрічки з оксамитового  паперу. Один з бантів повинен бути трохи меншим. Скріпіть обидва елементи  і приклейте їх на верхівку ялинки. Центральну частину банта задекоруйте кулею.

Майстер-клас №5: Новорічні підсвічники

Просто поставте свічку на дно перевернутого і прикрашеного келиха! 

Свічки – обов'язковий атрибут новорічного декору, який використовується для створення теплої, затишної і романтичної атмосфери. Звичайно, можна просто помістити свічки на блюдечко, проте краще доповнити їх святковими підсвічниками. 

У наш час, коли існує безліч освітлювальних приладів, що працюють на батарейках або від мережі, красиві свічники є не в кожному будинку. 

– скляні келихи на ніжці;

– новорічні фігурки у вигляді ялинок, сніговиків, Дідів Морозів, янголят;

– картон;

– товсті свічки;

– розсипний пінопласт;

– ножиці;

– олівець;

– фольга;

– клейовий пістолет;

– штучний сніг.

Поставте келих на картон, перевернувши його чашею вниз. Обведіть олівцем і виріжте заготовки у вигляді кіл.

Задекоруйте картонну підставку  фольгою. Наклейте  тематичні фігурки, створюючи цікаві новорічні композиції. Присипте кружечками пінопласту, щоб фігурки стояли в заметах. Зафіксуйте саморобку клейовим пістолетом. Оформіть келих всередині штучним снігом.

Переверніть вниз композицію на картонній основі і помістіть її в чашу келиха. 

Проклейте краї. Дайте келиху висохнути і переверніть композицію, щоб ніжка була зверху. Розмістіть на свічниках товсті свічки.

Майстер-клас №6: Чобіток Санти

Зазвичай,  чобітки або шкарпетки Санти вивішуються на камінах, щоб добрий зимовий чарівник розклав у них приємні подаруночки. 

А що робити у випадку, якщо каміна в будинку не передбачено, а значить – нікуди повісити чобітки? Відповідь проста – зробити стійкий чобіт, в який можна буде покласти невеликі презенти або насипати цукерок! 

– пластикові пляшки;

– з бархату червона (зелена) тканина;

– біле штучне хутро;

– золотиста тасьма;

– шовкові шнури;

– пластикові гілочки омели;

– палички;

– картон;

– штучні ягідки;

– термопістолет;

– нитки;

– голка;

– ножиці.

Розріжте пластикову пляшку на три частини, відокремивши шийку і денце.

Помістіть серединку пляшки і денце на аркуші картону. Обведіть частини і виріжте заготовку, яка нагадує вісімку.

Переведіть паперове лекало на червону тканину, виріжте фігуру, залишивши припуск на шов (1,5-2 сантиметри). Обтягніть червоною тканиною паперовий шаблон, стягнувши краї нитками.

Обтягніть тканиною денце і середню частину пляшки. 

Можна прикріпити тканину, стягнувши краї заготовок нитками або приклеївши термопістолетом. Серединка пляшки буде халявою чобітка, тому тканиною потрібно оформити кілька сантиметрів внутрішньої частини. 

Прикріпіть носок черевика і його халяви до основи. Задекоруйте верхню частину халяви відрізом білого хутра і шовковим шнурком. Приклейте по периметру підошви золоту тасьму.

Сформуйте з листя, гілочок і ягід святкову композицію. Можна збризнути її штучним снігом.

Приклейте композицію на чобіток, замаскувавши місце стику носка і халяви.

Майстер-клас №7: Сніговики з шкарпеток

Зазвичай,  дитячі речі лежать довго без діла  на антресолях або ж просто викидаються. Однак можна застосувати їх для виготовлення тематичного новорічного декору. 

- шкарпетки білого кольору;

- яскраві шкарпетки;

- пшоно;

- олівці;

- гудзики;

- нитки;

- голки;

- стрічки.

Відріжте від білого носка частину з п'ятою і верхівку, залишивши трубу-заготовку. Перев'яжіть верхню частину носка ниткою. Виверніть носок і насипте в нього пшоно. Зав'яжіть носок.

Відріжте від кольорового носка п'яточку. Носок перев'яжіть так, щоб вийшов ковпачок.

На решту пришийте кілька гудзиків.

Одягніть сніговика в шапочку і светрик, перев'язавши так, щоб сформувати імпровізовані кулі на тілі. Пришийте сніговикові очі-гудзики. Вийміть стрижень з червоного або оранжевого олівцевого уламка і зробіть сніговикові ніс.

Підготувала 

Інна ЗАХАРЧЕНКО.  

Пінопластова ялинка – ефектний і гарний  декоративний елемент для дому. 

– два аркуші тонкого пінопласту;

– невеликі кульки (з паєтками, з кольорового пластику або з  "посипкою");

–  макетний ніж;

– лінійка;

– олівець;

– термопістолет;

– велюровий кольоровий папір або картон білого і червоного кольору.

Проведіть розмітку листів пінопласту, щоб сформувати дві однакові заготовки для ялинки. На одній частині ялинки зробіть розріз зверху і до середини, а на іншій – знизу і до середньої частини заготовки.

Вставте ялинки одна в одну, щоб вийшла стійка конструкція (ніжки повинні сформувати підставку-хрестовину).

Приготуйте кулі для декору. Якщо ви не знайшли відповідних куль, можна купити паєтки, стрази, фольгу, взяти пластикові або пінопластові кульки різного діаметру.

Приклейте кульки на ялинку термопістолетом.

Виріжте банти і стрічки з оксамитового  паперу. Один з бантів повинен бути трохи меншим. Скріпіть обидва елементи  і приклейте їх на верхівку ялинки. Центральну частину банта задекоруйте кулею.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1203

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 421

Майже в кожному куточку земної кулі і дорослі, і діти перебувають в очікуванні передноворічних чудес. Саме в Новий рік загадують найпотаємніші бажання і з великою вірою чекають їх виконання.

У кожного народу є свої традиції, які спричиняють хороші події, тож давайте дізнаємося, що, крім попелу в шампанському, може принести удачу в новому році.

Канада

У Канаді досить рано починають готуватися до Нового року — вулиці прикрашають в кінці жовтня, а в будинках ялинки ставлять, як мінімум, за місяць до свят. Найпопулярніші ялинкові прикраси — ангел або віфлеємська зірка на верхівці, а також смугасті карамельні цукерки у формі палиці.

Новий рік, на відміну від Різдва, прийнято відзначати з друзями, і зазвичай вибирають активний відпочинок. Найпопулярніша новорічна розвага — катання на ковзанах. Також не прийнято дарувати дорогі подарунки, найчастіше дарують скромні сувеніри або вироби, зроблені власними руками.

Любителі гострих відчуттів можуть взяти участь в традиції «купання білого ведмедя». У Новий рік «моржі» пірнають у холодну воду. Вважається, що такий ритуал допоможе привернути успіх, добробут і подарує запас здоров’я на рік вперед.

АВСТРАЛІЯ

На популярних пляжах Австралії, що навіть візимку переповнені відпочивальниками, а по морю один за одним мчать серфінгісти, поспішаючи зловити хвилю, усі теж з нетерпінням чекають настання Нового року. Саме тут можливо побачити ялинку безпосередньо на пляжі. А також Санта Клауса із оленями та під зав’язку забитими подарунками санчатами. 

США

Застілля і подарунки прийнято робити на Різдво, а на Новий рік влаштовують розпродажі і повертають подарунки, які не підійшли, у магазин. Більшість прикрас знімають до Нового року, а ялинку пересаджують в грунт, а не викидають.

І, звичайно, головна традиція, яка стала відома у всьому світі: 31 грудня в 23:59 год. на площі Таймс-сквер з 23-метрової висоти опускається величезна куля. Куля «падає» протягом 1 хвилини, а останні 10 секунд люди відраховують разом. Коли куля досягає нижньої точки, настає новий рік.

Мексика

У Мексиці свята починаються з 12 грудня і супроводжуються карнавалами. А ось 25 грудня вулиці помітно порожніють — за багатовіковою традицією, цей день треба проводити в колі сім’ї.

На ялинках часто можна помітити прикраси у вигляді калавери — це дуже важливий символ для мексиканців у вигляді людських черепів. А також Новий рік не уявляють без піньяти — це традиційна забава у вигляді глиняної зірки, наповненої солодощами. Піньята символізує земні гріхи, тому той, хто зможе розбити її з закритими очима, зловить удачу на рік вперед.

Куба

О 12-й годині, у переддень Нового року, жителі Куби заздалегідь набирають воду у весь наявний в будинку посуд і виливають її у вікно. Таким чином кубинці бажають новому року чистого, як вода, шляху. А поки годинник б’є 12 разів, потрібно встигнути з’їсти 12 виноградин, і тоді процвітання та успіх будуть супроводжувати весь наступний рік.

Замість ялинки на Кубі прикрашають місцеву хвойну рослину — араукарію. А діти напередодні свята пишуть листи з найпотаємнішими бажаннями не Санта Клаусу, а добрим чарівникам — Гаспару, Бальтасару і Мельчору. Святкування у цій країні проходить в атмосфері карнавалу, феєрверків та гарного настрою.

Еквадор

Еквадорці вірять, що коли встигнути за бій курантів одягнути жовту нижню білизну, то не варто чекати фінансових труднощів у новому році, а якщо червону, то буде щастя в особистому житті. Ті, хто хоче подорожувати, за час бою курантів повинні пробігти з валізою або великою сумкою в руці навколо будинку. Також в новорічну ніч можна позбутися від усіх сумних моментів, що трапилися у році, що минає: для цього потрібно викинути на вулицю склянку з водою, з якою вщент розіб’ється все погане.

Франція

Французи печуть пиріг, в який кладуть один біб. Кому цей біб дістанеться, той оголошується «бобовим королем», і всі до кінця свята повинні виконувати його накази. А ще французи-винороби обов’язково цокаються з бочкою вина і вітають її з Новим роком.

Японія

Саме Японія подарувала світові традиції, які стали одними з найголовніших: зустрічати Новий рік у новому одязі, будувати льодові скульптури і замки. Але найбільш незвичайна традиція поки що не прижилася в інших народів — японці купують перед Новим роком граблі, щоб «нагребти побільше щастя».

Німеччина

А ось Німеччина подарувала всьому світу традицію прикрашати ялинку на Новий рік. А ще німці вважають, що Санта-Клаус катається на ослику, тому діти кладуть в черевики сіно для частування.

Аргентина

В Аргентині в останній день робочого року офісні працівники викидають з вікон старі календарі, непотрібні відомості і бланки. Вже до полудня тротуари і проїжджа частина покриваються шаром паперу. Особливо ця традиція подобається друкованим виданням — якось співробітники однієї з газет викинули за вікно весь архів.

Англія

Англія подарувала світові звичай обмінюватися вітальними листівками до Нового року. А ось дійсно незвичайна традиція — закутати ковдрою дзвін, який починає дзвонити раніше опівночі, щоб приглушити занадто гучний звук. Але рівно о 12-ій ночі ковдру знімають, і дзвін голосно звучить на честь Нового року. У ці хвилини закохані повинні поцілуватися під гілкою омели, щоб не розлучатися в майбутньому році.

Чехія

Різдвяні традиції в Чехії обов’язково включають ворожіння на майбутнє.

Яблуко розрізають впоперек — якщо в ядрі утворюється ідеальна зірка, то наступний рік буде успішним: спотворена зірка означає поганий рік або хворобу.

Інша традиція: розплавлений свинець ллють у воду і пророкують майбутнє за цією формою. Спеціальні набори з повною інструкцією для такого обряду можна купити майже в будь-якому магазині.

Італія

Італія – країна пристрасті. На Новий Рік у італійців прийнято дарувати одне одному червону білизну. А ще саме у них існує найцікавіша та найемоційніша традиція: викидати у новорічну ніч старі меблі та речі з вікна, аби наступний рік був багатим та щасливим. Тож не радимо у цю ніч в Італії гуляти під вікнами багатоповерхівок. 

Василь НОВОРІЧНИЙ.

Майже в кожному куточку земної кулі і дорослі, і діти перебувають в очікуванні передноворічних чудес. Саме в Новий рік загадують найпотаємніші бажання і з великою вірою чекають їх виконання.

У кожного народу є свої традиції, які спричиняють хороші події, тож давайте дізнаємося, що, крім попелу в шампанському, може принести удачу в новому році.

У Канаді досить рано починають готуватися до Нового року — вулиці прикрашають в кінці жовтня, а в будинках ялинки ставлять, як мінімум, за місяць до свят. Найпопулярніші ялинкові прикраси — ангел або віфлеємська зірка на верхівці, а також смугасті карамельні цукерки у формі палиці.

Новий рік, на відміну від Різдва, прийнято відзначати з друзями, і зазвичай вибирають активний відпочинок. Найпопулярніша новорічна розвага — катання на ковзанах. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 823

Гороскоп

24 — 30 грудня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 503

Наступної середи, 19 грудня, в Україні вшановуватимуть Святого Миколая Чудотворця. Напередодні свята в Заріччанському відділенні поштового зв'язку відбувся День газети "Вісті Ковельщини". В ролі Святого Миколая виступила наша редакція, яка привітала маленького Владислава, онучка начальника відділення Ганни Василівни ПОПІКИ, і вручили йому подаруночок.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.  

Наступної середи, 19 грудня, в Україні вшановуватимуть Святого Миколая Чудотворця. Напередодні свята в Заріччанському відділенні поштового зв'язку відбувся День газети "Вісті Ковельщини". В ролі Святого Миколая виступила наша редакція, яка привітала маленького Владислава, онучка начальника відділення Ганни Василівни ПОПІКИ, і вручили йому подаруночок.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 503

Погода у Ковелі 

13-19 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 551

Кожна людина, яка жила або живе на білому світі, заслуговує поваги, шани й любові.  Але   є серед них особлива категорія громадян. Це ті, хто у важку для держави, народу, власної  сім'ї хвилину, жодної миті не вагаючись, стають на їх захист, ризикуючи власним життям та виявляючи зразки  мужності і героїзму.

Саме до такої когорти наших земляків належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або,  як їх часто скорочено називають,  "чорнобильці". Це вони у пекельному квітні  1986 року стали на герць із грізним ядерним монстром, який загрожував смертельною небезпекою усьому населенню земної кулі. Без усякого перебільшення, вони  здійснили справжній подвиг, який можна порівняти з подвигом наших батьків, дідів і прадідів у роки Другої світової війни або подвигом воїнів Української Армії, котрі захищають східні рубежі країни від російського агресора.

На жаль, багатьох з приборкувачів смертельного термоядерного вогню нині  немає в живих. Одні пішли у Вічність невдовзі після участі в чорнобильській "операції", інші попрощалися з рідними і друзями через багато років після Чорнобиля. Вони померли від хвороб, травм,  нервових стресів. Ті, що залишилися в живих, свято бережуть пам'ять про них, щороку віддають данину шани і поваги їм 26 квітня і 14 грудня – у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На цьому знімку ви бачите ковельчан – членів громадської організації "Союз Чорнобиль України". Серед них є "ліквідатори", переселенці із зони відчуження, вдови "ліквідаторів", котрі не дожили до сьогоднішнього дня. Їм доводиться і нелегко, і непросто. Даються  взнаки проблеми із здоров'ям, матеріальні і моральні негаразди. А найбільше – неувага  з боку державних інституцій до тих, хто не шкодував ані сил,  ані здоров'я заради спасіння майбутніх поколінь. 

– У нас в країні стало поганим правилом однією "рукою" давати, а другою забирати, – кажуть ці люди з неприхованим смутком у голосі. – Якщо на рівні місцевої влади  у Ковелі вдається вирішувати багато важливих питань, то київські чиновники дивляться на нас зневажливо, без найменших мук сумління позбавляють "чорнобильців" пільг, які передбачені законодавством.

– Треба, щоб у школах, навчальних закладах більше уваги приділяли вихованню молоді на прикладі подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, – зауважує вдова ліквідатора Наталія Сітарова. – Наші чоловіки, брати, батьки не шкодували життя заради своїх дітей та онуків, їх ровесників, а про мужність їх  неможливо навіть прочитати в книгах, пресі, де розписують іноді всілякі неподобства, а про людей високої моралі, їх вірність своєму патріотичному обов'язку, честь і гідність згадують від випадку до  випадку.

Мить помовчавши, Наталія Іванівна додає:

– Декілька років тому на Волині вийшла книга  "Грані подвигу",   присвячена "чорнобильцям". Але тираж її обмежений, переглянути книгу  можна лише у Луцьку. Та й не всіх там згадано. Зокрема,  немає прізвища першого очільника  ковельського осередку Олександра  Мезенцева. А роль його у ставленні і зміцненні нашої організації важно переоцінити. Думаю, цей недогляд можна виправити, додрукувавши до книги окрему сторінку з виправленнями і уточненнями. 

Важко не погодитися із цими гіркими словами. Можливо, хтось із відповідальних осіб, прочитавши їх, зробить правильні висновки, бо всі ми, нині сущі на цій грішній Землі, – у великому боргу перед "чорнобильцями"  та їх сім'ями, дружинами-вдовами.  Пам'ятаймо про це. І не тільки раз чи два на рік…

Михайло КУЗЬМУК.

НА ЗНІМКУ: члени громадської організації "Союз Чорнобиль України" з Ковеля Петро ЯКИМЧУК, Анатолій ЯРОВИЙ, Григорій ГОЦ, Степан ТЮБАЙ, Наталія СІТАРОВА,  Віктор КУДАЦЬКИЙ, Олена ЛЕЩЕНКО, Петро ЛЕВОНЮК, Василь ШЕВЧУК.

Фото 

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Кожна людина, яка жила або живе на білому світі, заслуговує поваги, шани й любові.  Але   є серед них особлива категорія громадян. Це ті, хто у важку для держави, народу, власної  сім'ї хвилину, жодної миті не вагаючись, стають на їх захист, ризикуючи власним життям та виявляючи зразки  мужності і героїзму.

Саме до такої когорти наших земляків належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або,  як їх часто скорочено називають,  "чорнобильці". Це вони у пекельному квітні  1986 року стали на герць із грізним ядерним монстром, який загрожував смертельною небезпекою усьому населенню земної кулі. Без усякого перебільшення, вони  здійснили справжній подвиг, який можна порівняти з подвигом наших батьків, дідів і прадідів у роки Другої світової війни або подвигом воїнів Української Армії, котрі захищають східні рубежі країни від російського агресора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 730

Вихованці студії естрадного співу "Зорепад" (керівник Руслана Шацька) успішно підкорили сцену Львівського державного палацу учнівської молоді. 

10-11 листопада 2018 року там відбувся Міжнародний фестиваль "Hit The Talents". Головою журі фестивалю був Заслужений діяч мистецтв України Марк Орловський, а також Заслужений артист України, учасник акапельної формації "Піккардійська терція" Ярослав Нудик.

Незважаючи на сильну конкуренцію, "зорепадівці" заявили про себе з кращого боку. Яскравими та неординарними виступами діти розтопили серця суддів та глядачів. Розмаїття костюмів та  сценічний образ учасників тісно переплітались з мелодійними голосами та змістом пісенних творів, що були представлені учасниками конкурсу.

Саме у виборі творів та костюмів допомагала дітям керівник Руслана Шацька, що вкладає душу, талант і професіоналізм у своїх маленьких “зірочок”. Керівника нагородили дипломом за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтв дитячої та юнацької творчості.

Отже, призовими місцями нас порадували: Анна Дудік, Вероніка Солтисяк, Мар’яна Смаль, Діана Шпилюк та маленькі дебютанти Захар Скуратівський та Єва Шушкова – лауреати ІІІ премії.

Почесні звання лауреатів ІІ премії  отримали: Софія  Ющенко, Анастасія Суглобова, Анна Шудра, Дарія Ковальчук, Анастасія Левочко, Марк Величко, Вероніка Бойчук, а також дебютант Роман Морозов.

Відзначилась своїм патріотизмом ліцеїстка Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні Вероніка Бігун. Їй – заслужене звання лауреата першої премії!

А також перше місце отримала Вікторія Семенюк. Своїм яскравим талантом, неперевершеним тембром голосу та сяючим сценічним образом вразила всіх членів журі та гостей фестивалю Вікторія Тітчук. У  її виконанні чарівно пролунала пісня відомої та легендарної співачки Whitney Houston "Run to you".

Кращою і найвищою нагородою фестивалю –  Гран-прі була відзначена вихованка "Зорепаду"!

Вітаємо юні обдарування та бажаємо не зупинятись на досягнутому! 

Підготувала 

Яна Солтисяк,

мама вихованки студії.

 

Вихованці студії естрадного співу "Зорепад" (керівник Руслана Шацька) успішно підкорили сцену Львівського державного палацу учнівської молоді. 

10-11 листопада 2018 року там відбувся Міжнародний фестиваль "Hit The Talents". Головою журі фестивалю був Заслужений діяч мистецтв України Марк Орловський, а також Заслужений артист України, учасник акапельної формації "Піккардійська терція" Ярослав Нудик.

Незважаючи на сильну конкуренцію, "зорепадівці" заявили про себе з кращого боку. Яскравими та неординарними виступами діти розтопили серця суддів та глядачів. Розмаїття костюмів та  сценічний образ учасників тісно переплітались з мелодійними голосами та змістом пісенних творів, що були представлені учасниками конкурсу.

Саме у виборі творів та костюмів допомагала дітям керівник Руслана Шацька, що вкладає душу, талант і професіоналізм у своїх маленьких “зірочок”. Керівника нагородили дипломом за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтв дитячої та юнацької творчості.

Отже, призовими місцями нас порадували: Анна Дудік, Вероніка Солтисяк, Мар’яна Смаль, Діана Шпилюк та маленькі дебютанти Захар Скуратівський та Єва Шушкова – лауреати ІІІ премії.

Почесні звання лауреатів ІІ премії  отримали: Софія  Ющенко, Анастасія Суглобова, Анна Шудра, Дарія Ковальчук, Анастасія Левочко, Марк Величко, Вероніка Бойчук, а також дебютант Роман Морозов.

Відзначилась своїм патріотизмом ліцеїстка Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні Вероніка Бігун. Їй – заслужене звання лауреата першої премії!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 820

100 років минуло з часу завершення Першої світової війни 1914-1918 років, яка тривала 1 568 днів і забрала життя понад 18 мільйонів людей. Цей збройний конфлікт став одним iз наймасштабніших у всесвітній історії. 

У країнах Європи відбулись поминальні заходи. На Днях народної скорботи у Берліні побував заступник міського голови Ігор Прокопів. Сьогодні – розмова з ним.

l

– Ігоре Ярославовичу, наскільки мені відомо, Ви єдиний з України, хто взяв участь у цьому міжнародному форумі. Хто запросив Вас на ці події?

– Для мене,  дійсно,  стало несподіванкою і великою честю побувати на цих заходах. Цьогоріч вони були приурочені Дню народної скорботи у Німеччині, який запровадили майже 100 років тому, у 1919 році, на знак вшанування пам'яті жертв Першої світової війни, і зібрали широке представництво політиків світового рівня. 

У минулі роки їздила делегація з України, яку запрошувала і приймала Народна Спілка Німеччини догляду за військовими похованнями. Ця організація уже впродовж кількох років працює на території Ковеля. Вони проводять розкопки німецьких поховань часів Другої світової війни.  Волинська обласна  державна адміністрація отримала схвальні відгуки про нашу спільну роботу. І, як вдячність за розуміння, підтримку і сприяння у їх діяльності,  вони і запросили представника нашого міста на ці заходи. Міський голова Олег Кіндер доручив мені поїхати в Берлін, де,  крім урочистостей, було і чимало ділових зустрічей з представниками Народної Спілки та  Посольства України в Німеччині.

– Як проходять заходи такого високого рівня, де присутні керівники держав, урядів?

– Дійсно, це було досить хвилююче, адже ми побували на заходах за участі канцлерки ФРН Анґели Меркель,  президентів Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, Франції – Емануеля Макрона.  Вони у своїх промовах наголошували на тому, що потрібно знати і цінувати свою історію, робити висновки з помилок, аби не повторювати їх знову.

Зокрема, Штайнмаєр під час зустрічі з молоддю нагадав про "диво європейського об'єднання" та зазначив, що саме молодь має оновити це диво та зберегти його.  

Досить зворушливою була промова французького Президента.  Макрон наголошував на нинішніх викликах і необхідності  їм спільно протистояти.

Берлін – місто, де для нас, українців, і світу завершилась Друга світова війна. Там є великий меморіал, де захоронено 30 тисяч воїнів радянської армії, які полягли на території Німеччини. Також є пам'ятне місце, де знайшли свій спочинок німецькі солдати.

Там відбувалось покладання квітів представниками Посольств різних країн, військових аташе, були також керівники окремих держав.

До речі, на меморіалі, де поховані наші земляки, слово мали керівник Народної Спілки та представник лише українського Посольства в Німеччині. 

Всі урочистості проходили на високому рівні. Неодмінно потрібно було прибути завчасно, пройти усі заходи безпеки. Але разом з тим панувала  родинна атмосфера. 

Представники Народної Спілки постійно  супроводжували, допомагали, тепло зустріли працівники нашого посольства.  Ще до поїздки мене  консультувала і дуже допомогла в організації подорожі керівник Народної Спілки Німеччини догляду за військовими похованнями в Україні Світлана Іскра. Я отримав від неї чимало цінних порад. Дуже їй вдячний за це. 

– А що найбільше Вас вразило? 

– Без сумніву, особливо торкнувся душі  і запам'ятався фінал  проекту "Футбольна пам'ять". У його  рамках  гравці молодіжок,  учні шкіл досліджували біографії  футболістів, життя яких забрала Перша світова війна. Юні хлопці і дівчата  їздили на кладовища, де  захоронені колишні футболісти, зустрічались з рідними, якщо такі залишились, працювали в архівах.

І у Рейхстазі, де були присутні лідери держав,  молоді люди зачитували свої звернення до футболістів минулого. 

Всі ці листи були надзвичайно душевні і щирі. Діти, які живуть у час технологій, яким доступні усі блага цивілізації, часто не задумувались над тим, як може легко життя кожного перевернути і знецінити війна. І ви знаєте, відчувалось, що вони ніби по-новому подивились на життя, його цінності. 

Чомусь особливо запам'яталось звернення юного гравця до футболіста англійського клубу. Там була така фраза: "Ти відмовився від кар'єри, щоб захистити свою країну і воювати за нашу свободу та незалежність. Словами я не можу передати свою вдячність тобі".

Це ніби було сказано про українських Героїв, наших хлопців, які сьогодні  відмовляються від комфорту, успішного життя і йдуть на фронт. Багато з них не повернулись. 

На жаль, не завжди ми робимо висновки з історії.

Потому ми ще й побували на матчі молодіжних команд  англійського "Ліверпуля" та німецької "Гєрти". На стадіоні помітно багато було молоді. Це була гра в пам'ять про звичайних хлопців, 100 років тому  яких спортивну кар'єру обірвала війна. 

– У розмові Ви згадали, що були у Вас ділові зустрічі. Про що йдеться?

– На території нашого міста, за даними  архівів, захоронено понад 3300 німецьких вояків. Є у нас поодинокі поховання, є масові. І сьогодні у ФРН чимало  роблять для того, аби всі ці солдати були перепоховані. Адже у багатьох з них є родини, які розшукують їх могили. 

У нас була розмова з Президентом  Народної Спілки Німеччини за військовими похованнями, генералом у відставці Вольфгангом Шнайдерханом та її Генеральним секретарем фрау Шиллє. Мене здивувало те, що вони досить обізнані з тим, що зроблено у Ковелі. Керівники організації  подякували нам  за сприяння у своїй роботі  і сказали, що  й надалі планують продовжити ці роботи. У наступному році – це територія госпіталю, знову ж таки біля школи мистецтв, художньої школи. Ми з ними узгодили низку робочих питань.

– Крім офіційних заходів, де ще вдалось Вам побувати?

– Програма перебування в Німеччині була досить насиченою. Найпам'ятніше – це спілкування з людьми, представниками різних країн.  Було цікаво почути їх думку про Україну. Заходи проходили в різних історичних місцях, була у нас оглядова екскурсія містом.

Пізнавальною і цікавою була поїздка  у військовий архів Бунднсверу, де зберігається (навіть важко уявити!) 18 мільйонів справ військовослужбовців. 

Багато цікавих нюансів було в розповідях фахівців, працівників установи. До прикладу, рожева стрічка  на справі, означає, що всі цінні речі військовослужбовця були повернуті родині. Почули  й про технічне обслуговування архіву, адже чимало справ мають понад столітній вік, потрібно витримувати і температурний режим, певну вологість.

Познайомились  з роботою німецького Парламенту –Бундестагу. Ми вільно пересувались у приміщенні. Тож і біля  кабінету Ангели Меркель побували, інших керівників держави.  Залишилась там і стіна, де наші воїни-переможці поставили свої підписи у травні 1945 р. 

До речі, для усіх вхід у будинок парламенту вільний. При бажанні можна піднятися на дах і до купола, або спостерігати пленарні засідання Бундестагу з балкона. 

Ви знаєте, німці, з якими я розмовляв, висловлювали нам свою підтримку, адже вони усвідомили і зрозуміли, скільки лиха накоїла війна і як вона по-звірячому втрутилась  в людські долі.

До речі, під час Першої світової у 1914 р. супротивники оголосили "Різдвяне перемир’я". І в цей час звичайні солдати всупереч  наказу разом співали різдвяних пісень, грали у футбол. На цей короткий час забули, що вони вороги.  І в Берліні звучало, що цей досвід  потрібно перенести у наше сьогодення.  Зуміти знайти в собі мужність і перебороти ненависть, яка розділяє людей, загрожує новими війнами і конфліктами.

Світлана ЛИТВИНЮК.

НА ЗНІМКАХ: заступник міського голови Ігор ПРОКОПІВ під час перебування в Берліні.

Фото з архіву автора.

100 років минуло з часу завершення Першої світової війни 1914-1918 років, яка тривала 1 568 днів і забрала життя понад 18 мільйонів людей. Цей збройний конфлікт став одним iз наймасштабніших у всесвітній історії. 

У країнах Європи відбулись поминальні заходи. На Днях народної скорботи у Берліні побував заступник міського голови Ігор Прокопів. Сьогодні – розмова з ним.

ххх

– Ігоре Ярославовичу, наскільки мені відомо, Ви єдиний з України, хто взяв участь у цьому міжнародному форумі. Хто запросив Вас на ці події?

– Для мене,  дійсно,  стало несподіванкою і великою честю побувати на цих заходах. Цьогоріч вони були приурочені Дню народної скорботи у Німеччині, який запровадили майже 100 років тому, у 1919 році, на знак вшанування пам'яті жертв Першої світової війни, і зібрали широке представництво політиків світового рівня. 

У минулі роки їздила делегація з України, яку запрошувала і приймала Народна Спілка Німеччини догляду за військовими похованнями. Ця організація уже впродовж кількох років працює на території Ковеля. Вони проводять розкопки німецьких поховань часів Другої світової війни.  Волинська обласна  державна адміністрація отримала схвальні відгуки про нашу спільну роботу. І, як вдячність за розуміння, підтримку і сприяння у їх діяльності,  вони і запросили представника нашого міста на ці заходи. Міський голова Олег Кіндер доручив мені поїхати в Берлін, де,  крім урочистостей, було і чимало ділових зустрічей з представниками Народної Спілки та  Посольства України в Німеччині.

– Як проходять заходи такого високого рівня, де присутні керівники держав, урядів?

– Дійсно, це було досить хвилююче, адже ми побували на заходах за участі канцлерки ФРН Анґели Меркель,  президентів Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, Франції – Емануеля Макрона.  Вони у своїх промовах наголошували на тому, що потрібно знати і цінувати свою історію, робити висновки з помилок, аби не повторювати їх знову.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 526