Повідомлення в номер / Це – кохання!

09.02.2017

Це – кохання!

Моїй рідній Марійці присвячую

Закоханість притаманна тільки юним і молодим? Як би не так!

В її обіймах щасливіють шістнадцятилітні і переживають душевні злети столітні.

Помилково вважати, що секс є основою кохання. Камінь розцвітає не від інтиму в його різних проявах, а від чистого, трепетного, духовного почуття.

Мить щастя, зупинись! Закоханий дарує квіти найніжнішій, наймилішій, найгарнішій богині.

А богиня відповідає взаємністю?

Закохався Місяць у Зорю ясну. А та взаємністю не відповіла і до світлого Ранку на зустріч пішла. Вийшло вранці Сонце, побачило Зорю-красну і теж закохалося та запросило її до свого раю. "Я вільна, – відповіла Зоря. – Не піду за тебе".

Сонце вмовляло, намагалося спіймати, а Зоря на Землю впала і росою стала. Промінчики світила хотіли ті росинки позбирати, та марно: вони парою злетіли в небо, хмаркою стали. Цілує вночі Місяць хмарку білолицю, а вона холодна. Вдень Сонце намагається зігріти, а вона втікає в інші краї. Так і блукає небом одинока. Чи щаслива?

Моя ненаглядна Зоря відповіла взаємністю на мою закоханість.

А як це було, читайте в коротких нарисах.

1. Перший поцілунок

Небесний повелитель беззастережно вносить корективи у наше життя. Фрейд, "Камасутра", секс тиснуть на свідомість людини. Духовне, чисте кохання – невже втрачає главенство у стосунках сучасних Адама і Єви?

– Мила, яка хвилина була найпам'ятнішою на довгому шляху нашого життя? – запитую дружину.

– Перший поцілунок при нашому знайомстві. Ми пливли тихоплинним Стоходом. Бризки води сріблилися на лазуровому плесі. За нами бігли шумливі лепехи, а білі лілії світилися довірливою усмішкою. Очерет шелестів свою благословенну пісню. Раптом перед нами, мов у казці, з'явився невеликий острівець.

Ми ступили на піщаний берег і присіли. Тепла водичка лоскотала наші ноги. Невидима сила кликала серця до єднання. Ненароком наші губи злилися у невинному поцілунку. Вмить прохолодні тіла опинилися у теплих обіймах. Струм богів розлився по найменших капілярах.

У відкриті дверцята моєї душі пташкою влетіла твоя і поселилась там. Очеретянка виспівувала: "Цвінь-цві-рінь. А я все бачу… А я все бачу!".

Сонячні промінчики танцювали на наших плечах весільний танець. Тут не було ні Фрейда, ні "Камасутри", ні сексу. Переможну ораторію вигравало чисте кохання. Ангел-охоронець пророчо шепотів: "Це ваше свято і щастя віднині й довіку!..".

2. Істина

у вині?..

"Істина у вині!" – вигукнув древній філософ.

На жаль, сучасний світ тоне в підступних хвилях алкоголю. Це спонукає до роздумів. Адже в особистому житті більшості із нас збуджуючі напої відіграють важливу роль. Вони присутні на днях народження, весіллях, при проведенні відпочинку, вирішенні тих чи інших особистих та виробничих проблем.

– Згадай, у нашому до весільному спілкуванні вино було солодким? – запитую дружину.

– Так… Воно не тільки звеселяло, але й єднало нас. Пам'ятаєш, в парку ми смакували недороге "Біле міцне"? Цю "мікстуру" ми називали "Біоміцином". Напій справді мав цілющі властивості. Від кількох ковтків хмеліла голова. В очах з'являлися животворні іскринки. Пробуджувався десь захований інтелект і народжувалася поезія в словах.

Високі дерева біля танцмайданчика шелестіли мелодію повільного танго. Ти пригортався до мене. Ненароком губи зливалися у трепетному поцілунку. О, як загадково мерехтіли на темному нічному небі зорі! Місяць-лицар золотим ключем відкривав ворота до країни кохання. Наші юні тіла огортала духовна аура щастя.

Справді, тоді ми були переконані, що істина у вині є. Бо ж, які фестивальні роки без вина?

"Пий, але розумом закушуй", – повчала мати у свої поважні мудрі роки.

3.Солодощі закоханих богів

Одна із порад для жінок та й дівчат гласить: шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок. Причому причаровувати потрібно смачною стравою.

Зерно правди в цьому є. Більше того, ця порада корисна і чоловікам, адже смачну їжу може приготувати жінка з добрим серцем. Зла – ніколи!

Прожиті у парі 16425 днів (45 років) я смакував добру їжу. А які спомини про смачну їжу у моєї дружини? Що було найсмачнішим?

– Морозиво, яким ти пригощав мене у Львові. Це була весільна подорож. Ми сиділи у старій альтанці в центрі міста. З облицювальних дощок до нас промовляли "видатні" слова: "Вітя + Валя = Любов".

Ця математична "формула" підходила і нам. Закохані Толя і Марія смакували солодкий кавун та львівське морозиво. Цей "ресторан" на дві персони був для нас найвишуканішим та найпрестижнішим. Найсмачніше морозиво тануло на наших губах. Ми оглядалися навколо і злякано цілувалися. На нас ніхто не звертав уваги. Звідки перехожим було знати, що ми споживаємо ласощі закоханих богів?

Ні до, ні після того солодощів ми не смакували. Морозиво і кавун були заряджені енергією першого чистого кохання і благословенні Богом.

4. Квіти біля серця

До мрій про щастя завжди долучається матеріальний мотлох: гроші, автівка, прикраси, одяг тощо. Коли їх немає, людина сердиться, заздрить, нервує. Через бідність часто-густо впадає в депресію, хандрить…

Проживши у парі 45 років, я пропоную бліц-тест для своєї дружини.

– Марійко, не задумуючись, скажи: яка хвилина у нашому житті була найщасливішою?

– Пам'ятаєш, після кількох років нашого подружнього життя ти був у відрядженні в далекому Баку? Звідти літаком – до Львова, а потому у холодному автобусі до Ковеля ти віз мені в дарунок квіти – пишні червоні гвоздики.

Щоб вони не замерзли на пекучому морозі, ти заховав їх під одягом, біля серця.

Квіти не тільки не зів'яли, але й не пом'ялися.

Коли ти їх дарував, пелюстки пломеніли щастям і були найдорожчим подарунком. Вони ніби промовляли: "Я весь час тільки про тебе й думав. Я кохаю тебе найбільше за все на світі".

Твій закоханий Анатолій.

Моїй рідній Марійці присвячую

Закоханість притаманна тільки юним і молодим? Як би не так!

В її обіймах щасливіють шістнадцятилітні і переживають душевні злети столітні.

Мить щастя, зупинись! Закоханий дарує квіти найніжнішій, наймилішій, найгарнішій богині.

Твій закоханий Анатолій.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 794

Повідомлення в номер / Свято, на подарунки багате

09.02.2017 Мороз Оксана Леонідівна

Свято, на подарунки багате

День закоханих – одне з найулюбленіших свят в багатьох країнах світу, у тому числі – і в Україні. На День Валентина прийнято дарувати подарунки коханим людям. Тож починають готувати привітання та сюрпризи ще задовго до 14 лютого.

Отож, кілька корисних порад, які стануть в нагоді.

Що подарувати коханій на День Валентина?

Квіти. Обравши в подарунок квіти, ніколи не прогадаєте. Це може бути, наприклад, букет з трояндочок у формі серця, квіти в кошику, букет із цукерок чи навіть букет-серце з повітряних кульок.

Косметика. Кохана буде дуже рада отримати в подарунок парфуми, якими вона постійно користується, або туш для вій. Можна також вибрати губну помаду, ароматну піну для ванни або фігурне мило у вигляді сердечка, масло для тіла або ж лак для укладання волосся. Також підійдуть косметички, дзеркальця для сумочок, гребінці.

Практичні подарунки. Можна подарувати компактну автоматичну парасольку, вечірню сумочку, навушники для телефону або USB-флешку. До речі, в продажу можна знайти флешки у формі романтичних сердечок.

Гарним подарунком може бути сертифікат в салон краси або на масаж. Ще краще – спільна фотосесія або романтична подорож.

Подарунок, зроблений своїми руками. Дуже просто зробити оригінальне освідчення в коханні. Треба взяти червону стрічку, написати на ній заповітні слова за допомогою фарби або аплікації, красиво вкласти стрічку в пляшечку, закрити корком.

Ще одна ідея – ключ від серця. Можна, наприклад, помістити ключ в рамку у формі сердечка і подарувати зі словами любові.

Чоловіки, які вміють майструвати, можуть зробити своїм коханим різьблену шкатулку з дерева чи щось інше.

Найкращий подарунок – це, звичайно, золота каблучка. Але хлопці також повинні знати, що вона буде виглядати не тільки, як зізнання в любові, але й як пропозиція руки та серця. Якщо ж весілля в найближчі плани не входить, то краще купити підвіску у формі сердечка, красиві сережки або ж браслет.

Що не можна дарувати на День закоханих. У день Святого Валентина дівчата й жінки налаштовані романтично, тому подарунки для дому та побуту навіть не розглядаються. Посуд, міксер, блендер чи порохотяг – це найгірше, що Ви можете подарувати коханій у таке свято. У жодному разі не можна дарувати гроші – це не те свято, коли вибір подарунка "перекладають" на кохану.

Що подарувати коханому на День Валентина.

Смачні подарунки. Важко знайти чоловіка, байдужого до смачної їжі. День Валентина – чудовий привід, щоб порадувати коханого ласощами та продемонструвати йому свої кулінарні здібності. Готувати можна все що завгодно: млинці, піцу, торт, пиріг, печиво...

Найголовніше – надати страві форму сердечка, а, якщо не виходить, – намалювати сердечко за допомогою крему або майонезу.

Подарунки для комп'ютера. Більшість хлопців не уявляє свого життя без комп'ютера, тому подарунки з цієї "сфери" будуть завжди доречні.

Хлопцеві, який до цих пір заплутується в проводах комп'ютерної "миші", можна подарувати зручну бездротову" мишку" або купити також стильні комп'ютерні окуляри від втоми очей.

Подарунки сильним чоловікам. Коханому, який має спортивну статуру, можна купити на День закоханих футболку чи шорти для занять, якісні спортивні гетри для гри в футбол та інше.

Отож, вибір – за вами! Та пам'ятайте, що робити подарунок потрібно від душі, тоді він обов'язково сподобається вашим коханим.

І, повірте, зовсім не важливо, скільки коштує подарунок. Бо навіть, наприклад, найдешевший за ціною сувенір із крамниці може стати для вашої другої половинки найдорожчим.

А ще влучно сказано про найсвітліше в світі почуття в одному із висловів відомих людей: "Любов доводять не квітами та подарунками, а теплом, ніжністю і повагою".

Кохайте і будьте коханими! І нехай свято усіх закоханих буде у Вашому житті не тільки один раз на рік.

Підготувала

Орися ФІЛІПЧУК.

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 989

Повідомлення в номер / Орисина мудрість

09.02.2017

Орисина мудрість

Орися була третьою в родині. Сестра після школи вчилася у медучилищі, брат служив в армії, там лишився надстроково, одружився і жив далеко.

Вчилася дівчина добре, одна з кращих учениць була і вдома допомагала мамі в усьому. Дуже любила на ферму бігати помагати неньці з доїнням корів. Тож, коли закінчила 11 класів, довго не думала, що далі робити, – пішла на місце мами, яка була пенсійного віку.

Вчителі й однокласники дивувались, бо з такими оцінками могла б далі вчитися. А вона відповідала, що буде, тільки заочно на зооветеринарному. Так і було, їй не звикати вчитися і працювати. А тут ще й коханий не давав сумувати, часто гостював у них. Хлопець після армії закінчив Володимир-Волинський технікум механізації, працював трактористом у лісництві.

Скінчилось те гостювання весіллям. Коли запитала майбутня теща, чому так поспішає, бо ж Орисі тільки 18 виповнилось, то відповів, що не може ті волошкові очі її забути, а ще – щоб ніхто не вкрав кохану.

Ось так в Орисі вийшло перше і останнє кохання. Бо коли чоловік помер від раптового інфаркту, їй було лише 40 років і до неї сватались ще навіть запізнілі парубки. Вона всім відмовляла. Казала, що чоловік був золотий, тому не може йому зрадити, хоч і мертвому. Адже хто стане справжнім батьком для її п'яти діток, з якими залишилась?

Тож ставила дітей на ноги сама з допомогою неньки. Працювати було важко, але не поміняла роботу, скінчивши навчання і одержавши диплом, бо знала, що доярки йдуть на пенсію в 50 років та й 5 дітей теж цьому підлягали.

Мати ж була рада, що не залишиться без Орисі, бо пропонували жінці зоотехніком працювати в іншому місці і треба було переїжджати. Тож і неньку пошкодувала, яка діток їй допомагала глядіти, та й самій не хотілося з місця зриватися. Бо з чоловіком почали якраз нову хату будувати.

Повиростали діти, великих наук не хапали, але справжніми господарями стали: будівельники, землероби, механізатори. Вдома Орися тільки заглядала в хлів, щоб подоїти корову і позбирати яйця з-під курей, а решту все хлопці господарювали. Донька вчилась на кухаря, а потім працювала в їдальні. Не легковажила із залицяльниками, довірилась одному, а він її – підвів, злякавшись, що незабаром стане батьком.

Орися бачила, як страждає донька, тож пішла до батьків хлопця. Вони, звичайно, підтримували сина. Але доля "зіграла" з ним по-іншому. Одружився він згодом, але діток так і не послав Господь йому.

А донька Орисі вийшла заміж до сусіднього села. Жилося ніби добре, але свекруха іноді діймала невістку.

Одним словом: малі діти – малий клопіт, а великі – більший. Забрала Орися матір до себе, а в її хату поселила доньку з сім'єю. Так і хочеться сказати, щоб такі матері, як Орися, всі були.

Бо вона скрізь дає лад. Син одружився на жінці з дитиною. Орися нічого не сказала, бо мала власний приклад. Але якось син прибіг і повідомив, що жінка його вигнала, речі виставила за двері. Мовляв, гуляли на весіллі: жінка пішла вже додому, а він ніяк не міг навеселитися. От дружина й виставила ультиматум. Тож той прийшов проситися пожити до матері.

Орися і тут поступила мудро. Не прийняла сина, а порадила вертатися і просити пробачення, бо він, як говорила, був не правий. А ще додала: "Куди разом пішли, звідти разом й додому йдіть!". Син послухав матір, з дружиною помирився.

А старший син Орисі захворів на цукровий діабет, матері і тут немає спокою. В другого – теж проблеми із здоров'ям. А найменшому довелось більше року воювати на Сході, будучи в зоні АТО. А мати весь час молила у Бога, аби той повернувся живим-здоровим. Вимолила. Прибув, відпочив – і в Київ на заробітки подався.

Якось уже примирились із усіма проблемами. Орися тішиться п'ятьма онучатами, мати її – правнуками, а їх уже назбиралось і в сина, і ще в однієї доньки, яка живе аж в Америці (виїхали із чоловіком і сім'єю).

Але всі нервові стреси дали про себе знати. Захворіла й Орися. Все боліла спина. Лягла в лікарню на обстеження. Щоб не сидіти без роботи, тут вишивала в церкву рушник. Майже вже одну сторону закінчувала, коли лікарі ошелешили: проблема в іншому – потрібне хірургічне втручання.

Жінка згідна на все. Але жаль не себе. А дітей та онуків, бо хороші, дружні й роботящі. А ще - дуже люблять та оберігають свою неньку. В лікарню щодня ідуть, чи гроші, чи харчі смачні приносять. І телефон не змовкає протягом дня, бо всі турбуються про ріднесеньку.

Є Орисі для кого жити, бо ще й стареньку матір треба доглянути. Тож всі гуртом взялись за порятунок. Хай їм Бог допомагає в цьому!

Валентина ОСТАПЧУК.

Уже скроні вкриваються інеєм, на обличчі з'явились зморшки, зозуля невпинно кує літа, розмінявши жінці шостий десяток. На очі навертається непрохана сльоза, і приходить в спогадах крок за кроком прожите, пережите, радісне й сумне… Орися була третьою в родині. Сестра після школи вчилася у медучилищі, брат служив в армії, там лишився надстроково, одружився і жив далеко.

Валентина ОСТАПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 596

Повідомлення в номер / Десять міфів про розлучення

09.02.2017

Десять міфів

про розлучення

Десять міфів про розлучення

Ви думаєте, що розлучення розвалить ваше життя або ж навпаки – розв'яже проблеми? Психологи в американському журналі "Космополітен" радять гнати геть подібні думки, бо інакше ви будете відчувати роздратування, депресію, докорятимете собі.Пропоную увазі читачів десять найбільш безпечних помилкових тлумачень про розірвання шлюбу, які притаманні як жінкам, так і чоловікам. Позбавтесь цих міфів, і ви перестанете вважати себе жертвою.

Підготував Ігор ГРЕДЬКОВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 961

Повідомлення в номер / Маньчин "карцер"

09.02.2017

Маньчин "карцер"

Треба Василині яблук на компот – побігла до Маньки у садок: назбирала у фартушок, бо ніхто ніколи ні в кого не питав дозволу. Але так було до пори до часу, аж поки Василинин чоловік не став потроху підскубувати Маньку та "підкидати" їй жартівливі словечка. Та й вона сама стала все частіше бігати до кума за поміччю у всякій дрібниці.

– Ой, куме, пособте-но мені те й те зробити, бо мій ледацюга вже налигався з самого ранку, – щебетала Манька.

Хіба відмовиш кумі? Та й по селу пішов поголос, що Василинин Іван "крутить" шури-мури з кумою.

– Ой, дочко, що ж то робиться, га? – торохтіла стара мати Василини. –То він прийшов у мою хату в приймаки і ще буде комедії всякі строїти? Ні! Цього я не допущу! Я йому покажу!

І мати з дочкою придумали план, як провчити залицяльницю.

Теща засіла, як партизан в засаді, в курнику, а Василина сховалася в кукурудзі. Сидять і ждуть. Аж ось і Манька йде до них. А вона частенько забігала з відром по воду, щоб занести гусям, що паслись за городом. Поставила відро біля колодязя, а сама побігла в туалет.

Тільки-но Манька встигла зачинити за собою двері туалету із середини, як Василина миттю вискочила з кукурудзи, що росла поруч, і накинула защіпку знадвору. Аж тут і теща Іванова вискочила з курника. Вдвох з дочкою підійшли ззаду до туалету, та й пхнули його на землю. Туалет дерев'яний – ваги великої немає, та й для двох розлючених жінок він видався зовсім легкий. От і впав ницьма; дверима до низу. Хоч би й хотів вилізти, то не вилізеш.

Манька наробила галасу на всеньку вулицю. Але в зачиненому туалеті її ніхто не чув. Там вона пролежала добрих зо три години, бо "невільницю" не випускали на волю. Василина виказала кумі все, що було на умі, давши емоціям волю. А та просила і клялася, що навіть не гляне в бік кума.

Івана в той час вдома не було (поїхав у сусіднє село до брата), тож Василина з матір'ю торжествували "перемогу". Надвечір приїхав додому Іван. Поставив у дворі мотоцикл та й побіг по нужді за хлів. Дивиться, а туалет чомусь лежить перекинутий. Прийшлося кликати на поміч Маньчиного чоловіка.

– Ой, куме, ходіть-то пособите звести туалет, бо чогось упав на землю, – торохтів Іван.

– Та ж і вітру не було. Чого б це він мав упасти? – дивувався чоловік Маньки, мовчки шкандибаючи за кумом. Куми швидко звели "архітектурну" споруду і поставили на місце. І яким же було їхнє здивування, коли, відчинивши двері, вони побачили заплакану Маньку.

– А ти чого тут сидиш? – спитав її чоловік.

– Тебе чекаю.

– Ну, що дочекалася? То ходи додому, поговоримо.

І, давши доброго стусана по плечах, погнав городами дружину додому. З того часу Манька більше ніколи не кликала кума на поміч і не ходила у його двір по воду.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Манька з Василиною жили через дві хати. Коли кому що треба було – то ходили одна до одної, як до себе додому. Треба Маньці сапку позичити – зайшла в хлів до Василини і взяла, бо знає, де що лежить у куми. Треба Василині яблук на компот – побігла до Маньки у садок: назбирала у фартушок, бо ніхто ніколи ні в кого не питав дозволу. Але так було до пори до часу, аж поки Василинин чоловік не став потроху підскубувати Маньку та "підкидати" їй жартівливі словечка. Та й вона сама стала все частіше бігати до кума за поміччю у всякій дрібниці.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 758

Повідомлення в номер / Цікаві факти про жінок

09.02.2017

Цікаві факти про жінок

n Середня тривалість життя жінок набагато більша, ніж у чоловіків.

n Жінки моргають очима вдвічі частіше за чоловіків.

n В одному зі штатів США (Колорадо) законодавчо заборонено цілувати сплячу жінку.

n Жінки значно емоційніші, вони посміхаються частіше за чоловіків, а плачуть в чотири рази більше.

n Найбільша кількість дітей, народжених однією жінкою, становить 88.

n В Англії проживає місіс, яка може спати по два тижні.

n Громадянка Іспанії Анхелес Дуран є офіційною власницею Сонця.

n Середня кількість сумок, придбаних жінкою протягом життя, становить 111.

n Справжній колір волосся відомої блондинки Мерлін Монро – рудий.

n Першим програмістом в світі була англійка Ада Лавлейс.

n У XII столітті в ході війни німецький король дозволив жінкам безперешкодно покинути місто і забрати з собою те, що побажають. Винахідливі дружини винесли на плечах своїх чоловіків.

n 20-секундних обіймів достатньо для того, щоб викликати у жінки довіру до чоловіка.

n Коли жінка позіхає, то прикриває рота долонею, а не кулаком, як чоловік.

n Жінки не люблять, коли їх руки вільні, тому носять з собою що завгодно: сумочку, рукавички або навіть квітку.

n При підйомі або спуску з гори жінки намагаються рухатися боком.

n На гарячий пісок жінки ступають навшпиньки, а чоловіки частіше – на п'ятки.

n 75% жінок вважають, що водою з милом вмиватися шкідливо.

n За розміром серце жінки на 20% менше серця чоловіка.

n Слух і тактильні відчуття у жінок розвинені краще, ніж у чоловіків.

n Жіночий мозок майже на 10% менший чоловічого. Доведено наукою.

n Жінки обожнюють говорити. Використовують протягом дня у 3 рази більше слів, ніж чоловіки. І все – через центр задоволення, який розташований в мозку.

n Жінки краще бачать у темряві, у них краще розвинений периферійний зір.

n Жінка уважніше і довше слухає співрозмовника, ніж чоловік. Потреба у спілкуванні у жінок в півтора рази більша від чоловічої.

n Згідно із статистикою, на переговорах жінки більше успішні, ніж чоловіки.

n За даними соціологічного опитування, зі 100 жінок 24 воліли б стати чоловіками.

n За своє життя жінка з'їдає близько 2 кілограмів губної помади.

За матеріалами інтернет-видань.

- Середня тривалість життя жінок набагато більша, ніж у чоловіків.

- Жінки моргають очима вдвічі частіше за чоловіків.

- Жінки значно емоційніші, вони посміхаються частіше за чоловіків, а плачуть в чотири рази більше.

- Найбільша кількість дітей, народжених однією жінкою, становить 88...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2023

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

09.02.2017 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

10-16 лютого

У прикмети вір, але й перевір

День Стрітення (15 лютого) теплий і сонячний, то і весна тепла, випав сніг – на дощову й холодну весну.

Підготувала Аліна Бондар.

Фотоетюд "Мамин помічник" Мирослава Данилюка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 605

Повідомлення в номер / “Не обрізуй русої коси

09.02.2017

“Не обрізуй русої коси...”

Нещодавно група перукарів Ковельського професійного ліцею з ініціативи класного керівника Світлани Оніщук і автора цих рядків провела виховний захід "Тільки ти роби, як вчила мати, не обрізуй русої коси".

Метою заходу було познайомити учнів ще з одним символом українського народу — дівочою красою, що є ознакою цнотливості, честі, краси, багатства, сформувати у дітей любов до прекрасного та шану до народних традицій.

Під час заходу були використані мультимедійні засоби, підготовлені ученицею 22-ї групи Юлею Повх. Також у цей день провели тематичний конкурс, в якому взяли участь дівчата навчального закладу та викладачі. Найдовшою косою, довжина якої 85 сантиметрів, володіє учениця групи № 13 Катерина Середа та викладач іноземної мови Ірина Дубнюк, коса якої сягає 60 сантиметрів. Переможці нагороджені грамотами та призами. Під час заходу провели й майстер-клас із плетіння коси (в грецькому стилі, "риб'ячий хвіст", африканські косички, коса "водоспад", французька коса).

Волосся — це продовження самої людини, частина тіла, що навіть після відрізання довго підтримує певний зв'язок із своїм колишнім господарем. Тому вірування багатьох народів рекомендували повністю відмовитися від стрижки.

Волосся є символом краси, особливо жіночої. Українські дівчата ходили з непокритою головою й носили довгі коси. Це було ознакою дівочої честі. Тож будьте красивими й шануйте українські традиції!

Людмила Павляшик,

майстер виробничого навчання Ковельського професійного ліцею.

НА ЗНІМКАХ: учасники заходу; зразки сучасних кіс.

Фото з архіву ліцею.

Людмила Павляшик.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 674

Повідомлення в номер / Гороскоп з 13 по 19 лютого

09.02.2017

Гороскоп

з 13 по 19 лютого

Гороскоп з 13 по 19 лютого

Овен. Збавте трохи оберти і відпочиньте. Краще поміркуйте над планами на близьке майбутнє. Приємним сюрпризом здивує близька людина.

Тілець. Вмикайте свою інтуіцію і придивляйтеся навколо. Є всі можливості завершити нинішній етап у житті і піднятися на пару сходинок вище. Можливо, це буде повязано із зміною роботи.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 647

Повідомлення в номер / Вічна пам'ять Героям Авдіївки

02.02.2017

Вічна пам'ять Героям Авдіївки!

Останніми днями знову увага світової спільноти прикута до трагічних подій на Донбасі: тут під Авдіївкою тривають активні бойові дії між бійцями Збройних Сил України і російськими найманцями-терористами. І хоч достеменно не відомі причини, які призвели до різкого загострення ситуації в зоні АТО, відоме інше: є загиблі, поранені. І серед українських воїнів, і серед мирного населення.

Українська влада, як повідомляють ЗМІ, вживає заходи щодо припинення ескалації конфлікту, звертається за допомогою до іноземних держав та міжнародних інституцій, намагається не допустити гуманітарної катастрофи в регіоні.

Однак найгіршого уникнути не вдалося: під Авдіївкою загинули кращі сини матері-України. Вони прийняли на себе нищівний удар ворога і мужньо боронять рідну землю. Вчора з деякими із них попрощалися в Києві.

Важко словами передати горе й печаль рідних, знайомих, близьких загиблих. Зрештою, в траурі весь український народ. Бо немає нічого жахливішого, як ховати молодих, повних сил та планів на майбутнє, захисників Батьківщини, котрі вже ніколи не обіймуть батьків, не поцілують дружин і наречених, не погладять по голові своїх донечок і синочків.

Вічна пам'ять Героям Авдіївки!

Їх мученицька смерть нагадує усім нам: Україна – в смертельній небезпеці! Ворог загрожує не лише Сходу і Півдню країни, він готовий іти далі – на Київ, Львів, Івано-Франківськ, а, можливо, й на Варшаву, Берлін, Прагу.

Загроза Третьої світової війни реальна, як ніколи. Міжнародні політичні спостерігачі відзначають, що російські найманці перейшли в наступ майже одразу після того, як відбулися телефонні перемовини між Путіним і новообраним американським президентом Трампом. Можливо, це чиста випадковість, а, можливо, й ні. Не можна виключати, зрештою, що дві світові супердержави (точніше – їх проводирі) виношують новий план переділу світу.

В цих умовах всім нам потрібно зрозуміти: тільки єдність врятує українську націю. І політикам, і державним чиновникам, і лідерам партій слід негайно припинити міжусобні чвари, перестати обманювати й обкрадати народ, все зробити для зміцнення обороноздатності країни, підвищення боєздатності Збройних Сил, не послаблюючи дипломатичних зусиль для врегулювання ситуації на Сході країни.

Якщо ми цього не зробимо сьогодні, завтра може бути пізно.

Михайло КУЗЬМУК.

Вічна пам'ять Героям Авдіївки!

Михайло КУЗЬМУК.

Коментарів до новини: 6
Переглядів новини: 2627