Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 26 червня 2025 року №27 (12983)

Повідомлення в номер / Ковельчани молодці

02.03.2017

DSC_2074Ковельчани молодці

19 лютого ц. р. у Ковелі відбувся Відкритий чемпіонат Західної України з пауерліфтингу. Змагання проходили в актовій залі навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №13".
Захід провели з ініціативи Комітету пауерліфтингу України та спонсорської підтримки інтернет-магазинів "Yamada-Avto", "SpartaPharm", торгової марки "Power PRO", спортивного клубу "ArenaFitness" та фітнес-клубу "SportTime".
Участь у чемпіонаті взяли близько 90 спортсменів з Волинської, Львівської, Київської, Рівненської та Вінницької областей. Атлети змагалися  в особистому і командному заліках. Загалом зареєструвалося 4 команди  – "ArenaFitness" (м. Ковель),  "Львівські леви" (м. Львів), Турійська ДЮСШ (смт Турійськ) та "BODY MASTER" (м. Ковель).
"Ми організовуємо такі заходи, насамперед, для того, щоб активно залучити молодь до занять спортом, зміцнити їх здоров'я. І загалом розвинути такий вид спорту як пауерліфтинг. До речі, ці змагання стали останнім етапом відбору спортсменів для участі в чемпіонаті України з пауерліфтингу", – зазначив голова організаційного комітету змагань Віталій Заєць.
У рамках змагань учасники мали змогу випробувати сили у двох категоріях – віковій (13-19 р.р., 20-23 р.р., 24-39 р.р., 40+ р.р.) та ваговій (жінки: до 56 кг і 56+ кг, чоловіки: до 60 кг, 67,5 кг, 75 кг, 82,5 кг, 90 кг, 100 кг і 100+ кг). Серед них були не тільки кандидати в майстри спорту, неодноразові чемпіони України, переможці міжнародних змагань. Хорошу фізичну підготовку, наполегливість, а також високу майстерність продемонстрували й спортсмени-аматори.
"Вже три роки поспіль я є членом федерації Ukrainian Powerlifting Committee. І попри свою хворобу, цукровий діабет, є кандидатом у майстри спорту з жиму лежачи. Я не залишаю спорт, а навпаки, хочу здобувати усе нові і нові перемоги. А в цьому мені допомагає тренер Віталій Заєць, за що йому дуже вдячний. Хочу відзначити, що чемпіонат Західної України пройшов на високому рівні. Сподобалася злагоджена робота суддів й асистентів, підтримка глядачів. Я отримав неабиякий досвід", – ділиться враженнями учасник змагань Андрій Слободяник.
Окремо було виділено час і на семінар від майстра спорту міжнародного класу з пауерліфтингу Юрія Костенка. Слухачі мали можливість детально розглянути технічні аспекти цього виду спорту, проаналізувати найпоширеніші помилки, а також поставити запитання.
Проходив чемпіонат у напруженій і цікавій боротьбі. Жоден атлет не хотів поступатися. Так, згідно з підсумками змагань переможців було 84!
Відрадно, що високі результати в різних вагових категоріях та вікових групах показали ковельські спортсмени. Серед них Михайло Вервега, Олег Ващук, Андрій Слободяник, Денис Пойда, Олеся Пекарчук, Іван Гуль, Олександр Балюрко, Ярослав Свінцицький, Ігор Панчук, Андрій Остапчук, Микола Калінчик, Микола Рубік, Поліна Найдюк, Максим Гавриш, Юрій Лукашук, Павло Макарусь, Тарас Клямар, Дмитро Шевченко, Дмитро Змієвський, Владислав Гаць, Андрій Власюк.
У загальнокомандному заліку І місце здобула "Arena Fitness", ІІ місце – "BODY MASTER", ІІІ – Турійська ДЮСШ.
По закінченню змагань призери були нагороджені кубками, медалями, сертифікатами та цінними призами від спонсорів.
Щиро вітаємо переможців та їх тренерів з успішним виступом, бажаємо натхнення та чемпіонських п'єдесталів у наступних змаганнях!
Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА,
студентка Тернопільського національного 
педагогічного університету ім. В. Гнатюка.
НА ЗНІМКУ: під час Відкритого чемпіонату Західної України з пауерліфтингу в Ковелі.
Фото з архіву автора.

19 лютого ц. р. у Ковелі відбувся Відкритий чемпіонат Західної України з пауерліфтингу. Змагання проходили в актовій залі навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №13".

Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 563
Читати далі

Повідомлення в номер / Найдорожча Людина у світі

02.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

mamaНайдорожча Людина у світі

Так уже склалося, що коли у нас все добре, ми не  завжди розуміємо справжню  ціну найголовнішого, найціннішого,  не звертаємо належної уваги на тих, хто нас оточує, не  виявляємо їм поваги, якої вони заслуговують. 
До Бога звертаємось переважно лише тоді, коли хворіємо  і нам важко морально.  І завжди, в найважчі хвилини життя смуток та біль із нами розділяють найрідніші – батьки, кохані, друзі. 
Та  розкрити свою душу ми можемо лише тій, яка дала нам життя, –  Матері. Бо саме вона по-справжньому може зрозуміти та почути нас, адже її серце багате на безкорисливу,  щиру любов, котра  може зцілити в час відчаю, полегшити наші страждання.
Тільки біля  найріднішої людини в світі  ми здатні  відчути себе захищеними, адже Мама все розуміє і все вміє. Вона ж, якоюсь мірою, чарівниця…
Ще із дитячого віку ми звикли до того, що ця Людина завше із нами поряд (всі думаємо, що так буде  завжди). Адже як ми без Неї? 
На жаль, реалії життя суворіші.  Бо гіршого немає, коли щось недобре трапляється із Нею,  – завжди усміхненою, привітною,  готовою прийти на поміч.
Тоді, здається,  земля "втікає" з-під ніг. А ми, діти, ладні будь-що робити (можливе і навіть  неможливе),  аби з Нею все було гаразд, аби очі нашої рідненької не затьмарювали біда й горе, щоб посмішка не сходила із її лагідного обличчя, яке випромінює світло надії, дарує душевне тепло.
Саме в такі трагічні моменти  в наших очах Мама стає  маленькою дитиною, якою були ми раніше. І тільки тепер   розумієш той нерозривний зв'язок із життєдайною енергетикою, який поєднує двох рідних людей.
На все, як кажуть, воля Божа. І те, що нам дається в цьому земному житті,  ми мусимо пережити. Просто так має бути. Пам'ятаймо: віра у світле майбутнє, віра у свої сили, в себе самого, цілеспрямованість допомагають впевнено йти вперед,  вдихати повітря на повні груди і радіти тому, що маємо тепер. А ще жити потрібно із твердою вірою в те, що все краще у нас – ще попереду.
Напередодні Міжнародного жіночого дня – 8 Березня   кожен із нас хоче  побажати найголовнішого – здоров'я нашим Матерям. А заодно  сказати й   дещо змінити  одну відому фразу: "І щастя більшого немає в світі, коли здорові матері  та їхні діти". 
Мимоволі на думку також  спадають слова із дитячої пісеньки: "Хай завжди буде небо, хай завжди буде Сонце, хай завжди буде мама, хай завжди буду я…".
Тож хай матері та їх діти щодня бачать тільки мирне небо, а доля буде прихильною до всіх  у всьому! Хай сльози бувають тільки від радості, а  серце  приємно тривожиться лише від хороших подій! 
А на завершення, в якості подарунка – ліричні рядки від душі Тобі, моя  люба Ненько.
Зацілую, Мамо, я Твої долоні, 
Упаду в обійми, серцем
 притулюсь, 
Ніжно я рукою проведу 
по скронях
І сердечно в думці прошепчу:
 "Молюсь!".
Я молюсь за Тебе, найрідніша
 в світі, 
І щоночі в Господа у снах прошу, 
Щоб були здорові  Ти  і  Твої
 діти. 
Це прохання серця я в душі
 ношу.
Зацілую спрагло руки
 найтепліші, 
Найдобріші руки на усій Землі.
І загляну в очі, очі наймиліші, 
А тоді промовлю: "До ста літ
 живи!".
Бо з Тобою, Мамо, легко все
 дається,
Навіть біль і горе  не такі
 страшні.
Нам тоді довкола наче світ
 сміється, 
Десь акорди грають, чути десь
 пісні.
Боже, я благаю, збережи,
 Матусю, 
 Аби бути поруч  ще немало літ. 
Я за Неї знову й знову
 помолюся,
І Ви, святі небесні, Маму
 бережіть! 
Оксана МОРОЗ.

Так уже склалося, що коли у нас все добре, ми не  завжди розуміємо справжню  ціну найголовнішого, найціннішого,  не звертаємо належної уваги на тих, хто нас оточує, не  виявляємо їм поваги, якої вони заслуговують. 

Оксана МОРОЗ.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1123
Читати далі

Повідомлення в номер / Душі бентежної криниця

02.03.2017

DSC_0846Душі  бентежної  криниця

Саме під таким гаслом в НВК "ЗОШ №11-ліцей" м. Ковеля відбулося засідання літературного салону, на якому учні-старшокласники та педагоги закладу познайомилися з чарівною жінкою, чудовою ковельською поетесою Оленою Мокроусовою.
Так воно зазвичай буває: живуть серед нас особливі люди – поети. Ми з ними зустрічаємося в місті, ходимо одними вулицями, дихаємо одним повітрям – і не здогадуємося, яка в них особлива душа, сприйняття світу і нас з вами.
На зустрічі любителі поетичного слова змогли зазирнути в жіночу душу пані Олени, відчути її глибину, осмислити її громадянську позицію. Поетеса цікаво розповіла про свій шлях в літературу, читала власні вірші, виконувала власні романси.
Старшокласники познайомили присутніх із творчістю пані Олени. А тематика її віршів досить різноманітна: від філософських, патріотичних до щемливо-ліричних.
Олена Мокроусова досить відповідально ставиться до слова:
Тремчу над кожним словом,
Як над малим дитям,
Бо йду із ним на сповідь
У світ – величний храм.
Шукаю слово слушне,
Ясне, єдине з слів,
Щоб вилити ним душу,
Щоб кожен зрозумів.
Кожна збірка поетеси – це Всесвіт, зібраний в тендітних жіночих долонях. Тут і освідчення в любові до рідного Волинського краю, до села, де народилася, до міста Ковеля, в якому живе тепер, до прекрасного світу природи, що оточує всіх нас і який вона тонко відчуває. З почуттям болю пише пані Олена про події на Сході України, про Донецьк, з яким пов'язано багато хорошого в недалекому, такому прекрасному минулому.
А як захоплено читали хлопці і дівчата щемливі поезії про кохання, невичерпне і вічне, як саме життя!
Виконані педагогами та учнями закладу пісні органічно доповнювали тематику прочитаних віршів та душевну атмосферу зустрічі. Романс на слова поетеси "Та ніч…" розчулив аудиторію до сліз.
Гості салону щиро дякували за цікаве знайомство  прекрасній  землячці – поетесі Олені Мокроусовій  та господарям салону: учителю зарубіжної літератури, директору закладу Г. О. Сидорук,  ведучим.
Поезія нашої землячки духовно збагатила і зміцнила всіх присутніх.
А для поетеси, як вона висловилася, це був чудовий подарунок до дня народження, який у пані Олени 23 лютого.
То ж, шановна, дай, Боже, Вам здоров'я, нехай щедра криниця Вашої душі ще довго тішить нас, Ваших шанувальників, високою поезією!
Анастасія Оласюк,
учениця 11-го класу.

Саме під таким гаслом в НВК "ЗОШ №11-ліцей" м. Ковеля відбулося засідання літературного салону, на якому учні-старшокласники та педагоги закладу познайомилися з чарівною жінкою, чудовою ковельською поетесою Оленою Мокроусовою.

Анастасія Оласюк.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 568
Читати далі

Повідомлення в номер / Казка про Федю та лісову фею

02.03.2017

Лесная фея-1Казка про Федю та лісову фею

Жив-був Федір. І все в нього складалось, як у всіх. Хороша родина, улюблена робота, хазяйські клопоти. Що ще треба для нормального життя? 
В селі Федька поважали за його скромність, працелюбність. А ще він був хорошим сім'янином. Мав дружину Галю, змолоду з нею у парі. Дітей виростили, діждали онука. 
І хоч люба Галочка у цьому році шостий десяток "розміняла", для Феді вона – як та лебідка юна. Ні на які гареми її не проміняв би. Недаремно ж сусід Микола, уздрівши Галину ще здаля, облизується, як кіт на сметану. А кум Василь на сімейних застіллях, як завжди підпивши, тягнеться до неї ласо. Не раз у Федька за це на нього руки "свербіли". Та знав свою "голубку". Вона ж на нього хіба що не молилася.
l
Не любив Федір літечка. Ну що в ньому хорошого? Нестерпна спека, роєм комарі, робота з ранку до ночі… Навіть не завжди є час на улюблене "хобі": подивитися телевізор. Особливо любив споглядати казкове життя багатіїв-олігархів. В уяві приміряв їхній "костюмчик" на себе. А ще слідкував за розіграшами "спортлото". Лотерейні білети у нього "не виходили". За це дружина не раз дорікала: "Краще б онуку цукерку купив, або якою квіткою мене коли побалував. А то лише гроші на вітер…". Федько ж завжди у відповідь: "Треба вірити у диво. Якщо віриш, то воно обов'язково колись збудеться".
Бідкалась, бідкалась Галя, та й перестала. Мовляв, хай собі тішиться. Все ж, хоч не п'є, бо он які Василь напідпитку своїм вдома "чудеса" витворяє.
l
…А ще Федя недолюблював літо через оті безкінечні походи до лісу. На ягоди дивитися уже не міг. Ледве дотягнувши додому повні відра того "солодкого щастя", спину не міг розігнути. Ну, не його це, не його. Не те, що Галина: за нею у лісі і не вженешся.
І от, як завжди, у неділю замість домашнього кіносеансу погнала жінка Федю за ягодами в ліс. Хоч як не "викручувався", піти таки довелося.
Блукав, блукав у ліскові, та якось не траплялась йому добра ягода. Насупився Федько: находишся до втрати пульсу, ще й жінка "пилятиме", що нічого не приніс.
А тут – о, диво! Галявина, вся всіяна ягодами. От чудеса і збуваються! І тільки взявся до роботи, аж чується позаду тонесенький голос: "Не зривай! За це здійсню будь-яке бажання". 
У Феді від несподіванки аж волосся дибки стало. Обернувся: а тут краса неписана. "Мавка лісова чи що?" – лишень встиг собі подумати.
"Я – фея, – не давши йому й рота роззявити, мовила красуня. – Назбирай ягід, скільки завгодно. Й забудь сюди дорогу. За це виконаю одне твоє бажання".
Федько своїм очам не вірив, але не розгубився. Відразу випалив: "Хочу величезний палац, як по телевізору показують".
"Буде тобі палац", – сказала фея і щезла, ніби її й не було. Федір, забувши про втому, про всяк випадок ягід таки назбирав і щодуху помчав додому. 
Ще здалеку побачив свої нові "хороми". Ну прямо Межигір'я! Басейни і спортзали, сквери і фонтани… Хіба лиш страусів немає.
l
Не життя, а рай у такому домі. Хіба треба іншого щастя? Але не спалося спокійно в розкішному ліжку Федькові. Все картався: "От бовдур! Бовкнув, не подумавши. Попросив би море грошей, то ще не такий будинок поставив би".
Ледве діждав ранку. І чкурнув до лісу. Дорогу до казкової галявини знайшов відразу. А тут і його "знайома" не забарилася. 
– Ну, чого тобі ще потрібно? Я ж усе зробила, як сказав, – дорікнула йому. 
– Дякую тобі за це. Але якби ще ти зробила так, щоб мені гроші з неба "впали", то вже точно забув би сюди дорогу, – побожився Федір.
– Ну гляди, – промовила чарівниця і зникла з очей.
Повернувся Федя додому. Все як було, нічого не змінилося. "От клята чортиця – надурила!" – подумав собі. Аби заспокоїтись, увімкнув телевізор, а тут саме розіграш лотереї почався. Швиденько схопив свій квиток. 
І – бац!!! У Феді – джекпот!
l
Ну, ніби, про що ще має мріяти Федько? Все є, навіть більше. Та тільки спокою немає. Ніяк йому не йметься. Як вовка, до лісу тягне. Таки не втримався і знову туди подався. 
"Ху, думав, що забув сюди стежинку", – полегшено зітхнув Федько, опинившись на чудо-галявині.
– Ну, де ж ти, феє?! – гукнув нетерпляче. 
– А, знову ти, – спурхнувши з гілки, звернулася до нього фея. – Чого тобі ще?
І Федя їй "промуркотів":
– Хочу жінку, як з обкладинки. А, головне, щоб була молодшою за мене десь на років… тридцять. 
Вже й не чекав на відповідь Федя. Надто вже кортіло швидше дістатися додому "на оглядини". Так поспішав, що аж захекався…
А на світанку знову зазбирався до лісу. Та дарма ходив-блукав. Забув туди дорогу! Хіба ж ти все згадаєш – у вісімдесят?..
МОРАЛЬ. Цінуй те, що маєш. 
Валентина ОЛІЩУК.

Жив-був Федір. І все в нього складалось, як у всіх. Хороша родина, улюблена робота, хазяйські клопоти. Що ще треба для нормального життя? 

В селі Федька поважали за його скромність, працелюбність. А ще він був хорошим сім'янином. Мав дружину Галю, змолоду з нею у парі. Дітей виростили, діждали онука. 

Валентина ОЛІЩУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1745
Читати далі

Повідомлення в номер / Пігмеї і колесо історії

02.03.2017

7Пігмеї і колесо історії

Слідкувати за перебігом подій і виступами політиків Росії — заняття не для людей із слабкими нервами. Треба мати велику силу волі, мужність, терпіння, а деколи й почуття гумору, щоб у тебе не "поїхав дах" і щоб ти не втратив відчуття реальності.
Для переконаних путінців (а таких там, якщо вірити соціологам, не менше 90 відсотків) подібний стиль життя цілком нормальний і особливих запитань не викликає. Вони самовіддано вірять всьому, що кажуть у Кремлі і показують по телебаченню. Їх навіть не дивує, що вчора показували і говорили одне, сьогодні — друге, а завтра будуть  показувати і говорити третє.
"Начальству видніше, — з філософським спокоєм розмірковують пересічні громадяни. — А ми люди маленькі, наше діло — слухати і підкорятися".
Іноді, коли спостерігаєш за тим, що діється за хутором Михайлівським, складається враження, що тамтешні вожді, які більше схожі на пігмеїв, та їх підопічні намагаються зупинити час, повернути колесо історії назад. І якщо  головного вождя можна якоюсь мірою зрозуміти: все-таки служба в КГБ, навіть не на особливо високих посадах, дається взнаки в силу звички сповідувати застарілі  догми, патякати про всесвітньо-історичну роль країни, громадяни котрої за 200 кілометрів від Петербурга чи Москви навіть уявлення не мають, як живе цивілізований світ, мріяти про відновлення СРСР, то важко або й неможливо зрозуміти так звану еліту російської нації, яка у 90-их роках минулого століття йшла в авангарді демократичних процесів на просторах 1/6 земної кулі.
Сьогодні вчорашня еліта перетворилася у слухняне стадо зомбі, котре, ніби за помахом палички злого чарівника, прямує до прірви, уявляючи при цьому себе носіями духовно-скріпної  ідеології, яка завтра ощасливить людство. Звідси — незрозуміла агресивність тієї "еліти", яку уособлюють справді карикатурні персонажі типу Жіріновського, Зюганова, Міронова, Соловйова, Кісільова та іже з ними.
Нам, українцям, при всіх наших "плюсах" і "мінусах", стає, образно кажучи, дико, коли бачимо, як у ХХІ столітті, в епоху інтернету і наннотехнологій,  найсучасніших космічних апаратів, новаторських філософських ідей росіяни сотворили собі ідола, якому сліпо поклоняються, вірячи у те, що повернення минулого можливе, що їх провідник все знає і все вміє, що рано чи пізно колишня імперія відновиться. Іноді важко зрозуміти, як люди високого інтелекту, які, мабуть,там збереглися,  одночасно схвалюють "мудру політику партії" ("Єдиної Росії) і уряду (медведівського "розливу"), бояться сказати слово правди, когось покритикувати чи не дай, Боже, вступити у дискусію із земним "божеством".
Їй-право, в радянські часи хоча б робили видимість демократії: проводили партійні з'їзди, пленуми і конференції, закликали розвивати критику і самокритику, публікували гострі матеріали в пресі. Навіть долю  партійних вождів вирішували колегіально, хоч не завжди відкрито, і ті вожді (Хрущов, Брежнєв, Горбачов) рахувалися з думкою мас і враховували її в роботі, побоювалися невдоволення  членів підпорядкованої їм партії.
Не знаю, чи хоч іноді таке почуття оволодіває Владіміром Путіним, але той п'єдестал  нерукотворний, на який він себе воздвиг за допомогою блюдолизів, швидше нагадує пам'ятник на кладовищі, куди рано чи пізно завезуть і його. Щоправда, на "рано" не схоже, бо в білокам'яній виношують план (наразі неофіційний)  замість президентських виборів провести у 2018 році… референдум довіри до нині діючого глави держави. Мотив один: рейтинг Владіміра Владіміровича аж  зашкалює,  рівних йому за популярністю в країні  нема, то для чого  викидати гроші на вітер?
Як мені здається, до подібного не додумалися б навіть наші президенти (колишні і сучасні), бо засади демократії вкоренилися не лише в нашій свідомості, але й у їхній теж І навряд, чи хтось ризикував би творити подібні дива. А в Росії — можна, бо там, бачте, влада і народ єдині.
Що "єдині", то "єдині". Наказала влада “покарати" Грузію — слухняно рухнули війська вперед. Задумали Путін в Ко відшматувати всупереч міжнародним договорам український Крим — відшматували. Задумав московський цар  рятувати сирійського диктатора Асада — Шойгу дав команду на військове втручання. Захотілося старшому "брату" дошкулити Україні — запалив вогнище війни на Донбасі і Луганщині.
При цьому шовіністи всіх мастей, починаючи від  горе-політиків і кінчаючи представниками воістину гнилої інтелігенції, до яких належать і вірнопіддані журналісти, захоплено плещуть у долоні і кричать: "Браво! Браво! Росія — понад усе!".
І було б усе добре, якби іноді не підводив дар чаклуна і провидця Владіміра Путіна. Що вже не робили, як не старалися його піддані, щоб на виборах у США переміг Дональд Трамп, як не торжествував з цього приводу з  бокалом шампанського в руках московський клоун Жіріновський (та й не тільки він), а реалії життя дещо інші:  новообраний господар Білого дому виявився не російським, як цього хотіли, а чистокровним американським. Довелося давати задній хід і забороняти на телебаченні надто активну "трампоманію".
А хіба лише тут "прокол"? Місця на газетній шпальті не вистачить, щоб перерахувати всі прорахунки московитів на міжнародній арені останнього часу. Ось і  лютує цар всія Русі, зриває зло на підлеглих. Кажуть, що після "теплої" телефонної розмови із ним  віддав Богові душу й пан Чуркін, котрий  на засіданнях Ради Безпеки ООН  із шкури пнувся, аби звинуватити Україну у всіх мислимих і немислимих гріхах, протиставити її світові. Не вдалося. Можливо, через те й отримав прочухана перед смертю від шефа.
Та не такий народ російський і його загартовані в боях проводирі, щоб когось чи чогось боятися. Вони й надалі погрожують примарою термоядерної війни,  небезпекою бідним, добрим, духовно-скріпним, законопослушним  і богобоязливим землякам від зовнішніх і внутрішніх ворогів, котрі навіть уві сні бачать, як бандерівці захопили Кремль і на ньому вивісили синьо-жовтий український прапор.
А щоб росіянці не розслаблялися, в країні активно озброюють армію і флот, створюють інформаційні війська, посилюють мілітаристське виховання молоді, в якому доходять до абсурду.  Так, виступаючи нещодавно перед депутатами Держдуми і розповідаючи, яку вони мають сильну й боєздатну армію, міністр оборони Сергій  Шойгу, за яким плаче лава підсудних у Гаазі, похвалився, що у Підмосков'ї обладнали молодіжний табір  військової підготовки "Патріот". А щоб майбутні вояки непереможної і легендарної знали, на кого і на що нападати, там збудували макет… німецького Рейхстагу. 
Не знаю, як цю новину сприйняла колега Владіміра Путіна Ангела Меркель, з якою він дружить ще з часів свого завідування військовим клубом у  Дрездені, але те, що меж для буйної фантазії у путінців нема, то це точно. Як, зрештою, меж в кордонів Росії. Адже лиховісно "пожартував" одного разу московський диктатор: "Кордони Росії не закінчуються ніде".
Як кажуть, було б смішно, якби не так трагічно. Хоча, коли подивитися у недалеке минуле, то про безмежні кордони мріяли і  Наполеон, і Гітлер, і Сталін, і чимало інших історичних  персонажів-пігмеїв. Де вони тепер — думаю, знає кожен…
Ярема ГОЯН.

Слідкувати за перебігом подій і виступами політиків Росії — заняття не для людей із слабкими нервами. Треба мати велику силу волі, мужність, терпіння, а деколи й почуття гумору, щоб у тебе не "поїхав дах" і щоб ти не втратив відчуття реальності.

Ярема ГОЯН.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 535
Читати далі

Повідомлення в номер / Зізнання на Біблії

02.03.2017

sidyashchiy_chelovek_so_spiny_smotrit_na_gorod Зізнання на Біблії

Три роки на функціональному ліжку в положенні літери Z (зет).
Три роки в роздумах: "За що мені це?".
Три роки надії: "Встану і піду!..".
Три роки довколишній світ бачити винятково через екран телевізора.
Попри все, він зустрічає нас невичерпним запасом бадьорості. За "фасадом" цієї бадьорості  нічні напади нестерпного болю.
Незважаючи ні на що, хоче бути корисним суспільству, громаді і просто окремій людині порадою, своїм багатющим досвідом.
То ж, шановний читачу, наповнений еліксиром здоров'я, світлом радісних світанків, запитай у пана Василя Беркоші, в минулому підполковника міліції, чесного і морально стійкого:
— А хто стимулює таке непросте, можна сказати, страдницьке і разом з тим героїчне життя?
— Бог, молитва і людське милосердя, — відповідає.
— Ви — офіцер міліції, за яким давно закріпилась людська позитивна оцінка, де головне — честь, гідність і справедливість. Звідки ці риси у Вас?
— Від батька. Він категорично не хотів, щоб я працював у міліції. Це тривало роками. Якось тато із Снятина приїхав до Ковеля і зайшов до начальника відділу міліції. Не знаю,  про що вони довго розмовляли, але батько по завершенню діалогу сказав примирливо: "Я тобі роботи не вибирав. Але якщо подобається, — працюй, тільки прошу запам'ятай: будь чесним. Не спокушайся на чужі гроші. Ними ти не розбагатієш, тільки честь родини заплямуєш".
Завжди розуміла мене і дружина Віра, яка ніколи за наш матеріальний стан не дорікала.
— Василю Івановичу, сьогоднішні майже "космічні" зарплати високих чинів поліції стримають від зловживань та корупції?
— Переконаний, що ні. Людина, яка ступила на шлях збагачення, не має міри. Отримує 5 тисяч доларів зарплати, але захоче 10, 100, а то й  більше, не зважаючи ні на мораль, ні на честь. Диявол спокушує.
— Виходить замкнене коло: злочинець дає хабара слідчому і судді, а ті його виправдовують. Всім добре?
— Не добре!  Це біда суспільства, яке ступило в гнилу, брудну помийну яму.
— А як із неї вийти?
— Вихід є: це навернення до Бога і Його істин, але ті, що служать сатані, хіба почують?
У моїй слідчій практиці був випадок, коли водій, порушивши правила, збив мотоцикліста на смерть, а пасажира — травмував. Вина була доведена, але раптом на суді водій змінив свої свідчення. Суддя повернув кримінальну справу на дорозслідування.
Тоді я викликав чоловіка на повторний допит, перед цим взявши "Біблію" в церкві. Дивлячись в очі, сказав: "Клади руку на Святе письмо і кажи правду. Якщо збрешеш, то і ти, і твої діти в майбутньому будуть покарані".
Це вплинуло. На основі чистосердечного зізнання водій отримав справедливу міру покарання.
— А кримінальні справи, пов'язані із церковними громадами, у вас були?
— Пам'ятаю, у 1979 році, коли атеїстична пропаганда досягла апогею, в Любомлі у селі Вишнів хтось обікрав храми. Пішов поголос, що то зробили комуністи разом із міліцією, бо хочуть "зірвати" святкування Великодня. Розслідувати цю справу було справою професійної честі. Зловмисників виявили аж у Луцьку. Речові докази баграми виймали з глибокої ями. 
Виявилось, що злочин скоїли раніше судимі мешканці Любомля і згаданого села. Так ми доказали, що ані міліція, ані влада на чолі  із першим секретарем райкому партії  Миколою Мілінчуком не були причетні до акту вандалізму. Хтось, може, дорікне за служіння режиму, але при будь-якій владі, навіть тисячу літ назад, мораль, честь і гідність були основою держави й моралі людини.
Ось сьогодні дехто каже, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков служив Януковичу. Найперш він служив державі, як і сьогодні — не президенту Петру Порошенку, а, повторюю, — державі.
— Не все так просто. Ви бачили, як на Майдані зразка 2017 року окремі активісти, в тому числі й народні депутати України, чинили опір правоохоронцям, зривали з них каски, намагалися вдарити і т. д., і т. п.
— Пояснити ганебну акцію можна хіба тим, що це — провідники політики Кремля або агенти впливу від ФСБ. А, можливо, просто піарники, які не розуміють, що розхитують і так слабку державу. Поліцейські захищають правопорядок і спокій. За що їх бити, коли вони стримують насилля?
— Але ж і в поліції не всі святі.
— Так, є й не святі. Але моя думка така: будь чесним сам і рівняйся на гідність та мораль інших. Згадайте полковника Федора Литвинюка, який став на захист сусідської  сім'ї і загинув від кулі бандита. Саме про таких героїв народ збереже пам'ять довіку, і вони будуть прикладом  для нового покоління.
— Ви — один із тих, хто все життя йшов прямим шляхом, не звертаючи "вбік", де були посади, спокуси, кар'єра і т. д.
— Мені пропонували працювати в органах КДБ, але я відмовився, віддавши перевагу улюбленій справі — слідству.
— Війна на Сході закінчиться?
— Якщо деякі горе-політики будуть здавати Крим або Донбас в оренду, то й України не буде на карті світу.
Колись чехи повірили Гітлеру і опинилися в окупації. Відмова від територій — шлях в нікуди. Скільки б не продовжувалась війна, Україну мусимо захищати.
— Звідки у Вас сила волі, натхнення і найбільша підтримка?
— Найперше — від священиків храму Миколая  Чарнецького: отця Леоніда, о. Євгена, о. Михайла. Вони і сповідають, і  причащають, і оздоровчі молитви до Бога посилають. А ще у мене "дияконеса" (усміхається) — моя вірна, терпляча і добра дружина Віра.
l
В спілкуванні час летить швидко. Але і за цю мить я набираюся сили духу і стаю стійкішим до зовнішніх негативних впливів, і за це п. Василю — теж подяка.
Життя Василя Івановича — це приклад для інших  того, як можна навіть у безвиході піднятися над буденним, сірим і  освітлювати шлях іншим.
Анатолій СЕМЕНЮК.

Три роки на функціональному ліжку в положенні літери Z (зет).

Три роки в роздумах: "За що мені це?".

Три роки надії: "Встану і піду!..".

Три роки довколишній світ бачити винятково через екран телевізора.

Попри все, він зустрічає нас невичерпним запасом бадьорості. За "фасадом" цієї бадьорості  нічні напади нестерпного болю.

Анатолій СЕМЕНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 682
Читати далі

Повідомлення в номер / Коли сіяти на розсаду?

02.03.2017
Коли  сіяти 
на  розсаду?

images (2)Коли  сіяти на  розсаду?

Настав час починати вираховувати оптимальні строки для висівання на розсаду насіння овочевих і квіткових культур. Завдання це нескладне, найголовніше при цьому – правильно визначити дату передбачуваного висадження рослин на постійне місце. Як правило, розсада для відкритого ґрунту має бути готова до 10-20 травня.

Улюблениця з квітника

Петунія — одна з найпопулярніших квітів для клумб та вазонів. Славиться тривалим цвітінням, яскравістю кольорів, ароматом.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі

Повідомлення в номер / Березень – місяць весняних клопотів

02.03.2017 Романюк Аліна Петрівна

ogorodБерезень – місяць весняних клопотів

Роботи 
в саду
Весна – кращий час для посадки кущів, посіву газонів і планування ділянки. Ранньою весною температури сприятливі для пересадки рослин, до того ж, багато дерев знаходяться в стані спокою і легше переносять стрес при пересадці. 
Особливу увагу слід приділити захисту дерев від грибкових хвороб і різних шкідників. На початку березня їх обробляють розчином нітрафену з розрахунку 300 г речовини на 10 л води. 
Для захисту дерев від сонячних опіків їх штамби (стовбур дерева до розгалуження) обертають білою тканиною чи мішковиною або ж білять вапняним розчином. Білити дерева краще зверху вниз – для рівномірного розподілу і затікання розчину в тріщини кори. 
Наступний етап – прибирання. Садове сміття, сухі торішні рослини і листя, поламані вітром гілки прибирають відразу після танення снігу. У парниках миють вікна і рами, прочищають водостоки, що засмітилися, миють садові меблі. Якщо в саду є штучні водоймища, огляньте їх (чи не пошкоджені), приберіть сміття і обробіть хімічними засобами.
За зиму і осінь коріння деяких рослин могло оголитися через вітри і дощі. Тож деревам може знадобитися додаткове підгортання і мульчування, що захистить їх від пересихання влітку. 
Якщо температура повітря сприятлива, то можна приступати до обрізання дерев, кущів, троянд та інших рослин, що в'ються. Санітарного обрізання весною потребують всі рослини в саду. З них видаляють сухі й надламлені гілки, пошкоджені хворобами або комахами. Видаляти гілки необхідно із запасом, захоплюючи 2-3 см здорової деревини. Місця зрізів замазують садовим варом (густа мазь для свіжих відкритих ран дерева), а гілки спалюють. 
Для молодих дерев проводять формуюче обрізання, завданням якого є стимулювання зростання, зміцнення деревини і формування крони майбутнього дерева. Крону формують так, щоб кожна гілка добре освітлювалась Сонцем, обрізаючи слабкі гілки і крони, що ростуть всередині, вниз і у напрямку до стовбура. Старим плодовим деревам і чагарникам роблять омолоджуюче обрізання, проріджуючи їх крону і вкорочуючи гілки так, щоб стимулювати розгалуження дерева вгору і в сторони. Варто зазначити, що омолоджуюче обрізання сприяє відновленню процесів зростання дерева і підвищенню його врожайності. 
Коли ж потепліє до 5-6 градусів, починають знімати зимові укриття з теплолюбивих чагарників – троянд, гортензій і рододендронів. Робити це потрібно поступово, у декілька етапів, щоб рослини встигали звикати до зміни температури. 
В той же час прополюють і спушують грунт під чагарниками, ставлять опори для тих, які цього потребують, і підв'язують їх. 
Пам'ятайте: кращий час обрізки плодових дерев – до набрякання бруньок. Спочатку зрізують хворі, зламані та підмерзлі гілки, потім проріджують крону. Наприкінці березня починають формувати крони в молодому саду. Не забувайте робити це з першого після посадки року, інакше виправити крону, що сформувалася неправильно, буде важко. Надалі це призведе до малої врожайності дерев або до розламу кістякових гілок під вагою плодів.
Кущі смородини також потрібно підстригти на 1/3 довжини однолітнього приросту гілок. Це викличе ріст бічних пагонів, на яких формується майбутній урожай. Це буде й профілактикою від шкідливих грибків і бактерій. Одночасно видаляють хворі, поламані та старі гілки, що відплодоносили. Обов'язково знищують роздуті округлі бруньки (вони заражені кліщем), в аґруса – кінці однолітніх пагонів, уражені борошнистою росою.
Роботи 
на  городі 
Весняні роботи в городі, як і в саду, починають з прибирання. З грядок прибирають торішнє листя і видаляють молоді бур'яни. 
Перекопані восени грядки культивують і боронують граблями; грядки, які не перекопувалися, перекопують з внесенням добрив – суперфосфату і перегною органічних речовин. Ефективним є і внесення азотних добрив – сечовини і аміачної селітри, стимулюючих зростання листя рослин. 
З кущів суниці і полуниці видаляють висохле листя і вуса, і обприскують їх розчином нітрофену (2%) і карбофосу з розрахунку 30 грам суміші цих речовин на 10 л води. 
У березні перевіряють насіння на схожість. Найціннішим вважається те, що проросло в перші дні. Як правило, насіння редису, ріпи, огірків, кабачків, капусти, моркви, салату, буряка, гарбуза, томатів проростає через 7-10 днів, а цибулі, петрушки, кропу – через 12-14 днів. Перед посівом насіння заливають водою. Дрібне і погане, як правило, спливає, тож його варто викинути. Потім у склянку води всипають дві чайні ложки цукрового піску, розчиняють його і поміщають насіння, що залишилося. Насіння, яке спливло, знову видаляють, яке залишилося, підсушують і залишають для посіву.
Час весняного рівнодення (22 березня), коли день із ніччю рівняється – кращий строк посіву багатьох овочевих і гілкових культур на розсаду, у тому числі томатів. Для загартовування насіння томатів протравлюють 10-20 хвилин у розчині марганцівки фіолетового кольору, промивають чистою водою і тримають дві доби в мокрій марлі в темному місці. Потім набрякле насіння в поліетиленовому пакеті поміщають на верхню полицю холодильника на 4-5 діб. 
Як тільки проклюнуться паростки, їх сіють у ящик з підготовленою земляною зволоженою сумішшю, ставлять у тепле місце й накривають поліетиленовою плівкою. Коли сходи з'являться, плівку знімають і ящик переносять у світле, прохолодне місце, щоб рослини не витягувалися.
На початку місяця в парник густо сіють на розсаду ранньостиглу білокачанну і цвітну капусту, наприкінці – капусту пізніх сортів. У теплицях висаджують розсаду овочів і квітів-однорічників. Перед посівом насіння перців, томатів і баклажанів рекомендується обробити імуностимулюючими препаратами. Бажано висаджувати насіння із запасом, щоб при подальшій пересадці можна було вибрати кращі рослини. 
Посіви багаторічників на городі спушують і підгодовують фосфорними добривами. Для отримання раннього урожаю багаторічні овочі можна накрити спеціальними плівками або прозорими пластиковими ковпаками. 
В кінці березня або на початку квітня у відкритий грунт висівають насіння холодостійких рослин – цибулі, редиски, пастернаку та інших, а також зелені культури – кинзу, кріп, салат. 
За місяць-півтора до посадки (наприкінці березня) підготовляють бульби картоплі. Їх укладають в один ряд у плоскі ящики або коробки і ставлять на тиждень у світле, тепле (20-25°С) приміщення. Від яскравих сонячних променів бульби притіняють папером. За місяць до посадки ящики переносять у світле, але більш прохолодне приміщення (8-10°С). Щоб на картоплі пробудилися всі вічка, її щотижня перевертають. Бульби, на яких ростуть нитковидні паростки, видаляють. Те ж варто зробити з усіма іншими зіпсованими і захворілими бульбами.
Доглядаємо за газоном
Уваги господаря потребує і газон. На початку березня необхідно прослідкувати, щоб сніг на газоні танув рівномірно, не викликаючи перезволоження трави в окремих місцях. 
Якщо ж на газоні є замети і купи снігу, їх слід розподілити на території рівномірно, а крижані кірки, що утворилися в місцях накопичення снігу, розбивають лопатою або вилами. Бажано також звести до мінімуму всі пересування по газону – це може викликати утворення слідів і вибоїн на його поверхні. 
Після того, як сніг повністю розтанув, верхній шар грунту і трава злегка підсохнули, газон прочісують віяловими граблями або вертикулятором (пристрій для надрізання дерну), налаштувавши його так, щоб він лише злегка дряпав грунт.
Прочісування газону допомагає видалити з нього сухе листя, відмерлу траву, що загнили, різне сміття і розпушити верхній шар грунту, що ущільнився, поліпшивши доступ повітря до коріння рослин. 
Якщо газон не був підстрижений восени або встиг сильно відрости під час зимової відлиги, після прочісування його необхідно підстригти на висоту до 2 см, щоб прискорити просихання трави. 
Підстрижений газон потребує підгодівлі добривами (з підвищеним вмістом азоту – карбамідом або аміачною селітрою, з розрахунку 100-150 кг добрив на гектар газону, або 1-1,5 кг на одну сотку). Бажано вносити добрива до того, як на газоні з'явилася свіжа зелень – вона може "згоріти" від їх гранул під дією Сонця, якщо відразу ж не полити рясно водою.
Якщо на газоні з'явилася свіжа травичка, краще додати добрива в автоматичну систему поливу, щоб гранули розчинилися у воді перед тим, як потрапити до рослин, або ж просто вносити їх перед дощем. 
Не слід підживлювати газон, якщо очікується сніг або він ще не встиг повністю розтанути і на газоні утворилися калюжі, оскільки розчинені добрива стікаються в калюжі і ямки на газоні, де їх концентрація стає досить високою і може викликати "вигорання" трави в цих місцях. 
Підготувала 
Аліна РОМАНЮК.

Роботи в саду 

Роботи на  городі 

Доглядаємо за газоном

Підготувала Аліна РОМАНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 970
Читати далі

Повідомлення в номер / До уваги студентів пільгових категорій

02.03.2017

images (1)До уваги студентів  пільгових категорій!

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 року, № 81 внесені зміни до постанови №1045, яка регулює механізм виплати соціальних стипендій для деяких категорій студентів.
Зокрема: термін подачі документів продовжено до квітня 2017 року (стипендії призначатимуться з січня 2017 року); додані наступні категорії, які мають право на отримання соціальної стипендії:
- особи, яким призначені соціальні стипендії Верховної Ради України для студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 жовтня 2002 р., № 218-IV; діти-інваліди та особи з інвалідністю I-ІІІ групи; студенти з малозабезпечених сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
Нагадуємо, що для отримання соціальної стипендії  студенти звертаються до навчального закладу за місцем їх навчання із заявою, в якій зазначають такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові; число, місяць, рік народження; зареєстроване та фактичне місце проживання; підставу для отримання соціальної стипендії.
До заяви додаються копії: паспорта громадянина України,  свідоцтва про народження дитини, ідентифікаційного номера, студентського квитка.
Крім того, студенти додатково подають такі документи:
- особи, яким призначені соціальні стипендії Верховної Ради України для студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 жовтня 2002 р., № 218-IV: копію розпорядження Кабінету Міністрів України про призначення соціальної стипендії Верховної Ради України студентам вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей;
- діти-інваліди та особи з інвалідністю I-ІІІ групи: копію медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років або копію довідки медико-соціальної експертизи;
- студенти з малозабезпечених сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям": довідку органу соціального захисту населення про призначення сім'ї допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
- особи, що визнані учасниками бойових дій, як додатковий підтверджуючий документ можуть подавати копію довідки про безпосередню участь  в АТО.
За більш детальною інформацією просимо звертатись в управління  соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради  (м. Ковель, вул. Незалежності, 148, каб. № 15, тел. 3-47-02).
Софія Сагаль,
начальник управління соціального захисту населення міськвиконкому.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 року, № 81 внесені зміни до постанови №1045, яка регулює механізм виплати соціальних стипендій для деяких категорій студентів.

Софія Сагаль.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 427
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

02.03.2017 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

котикиВід  четверга до  четверга

3 - 9 березня

У прикмети вір, але й перевір

Якщо 9 березня (Предтечі) випаде сніг – Великдень буде холодний.

Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 638
Читати далі
  • 467
  • 468
  • 469
  • 470
  • 471
  • 472
  • 473
  • 474
  • 475
  • 476
  • 477

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025