02.11.2017

туріяПорятунок Турії – турбота спільна

Незадовільний стан річки Турії, спричинений природними процесами не місцевого, а глобального характеру, викликав занепокоєння як у міської влади, так і у громади міста. Тому було вжито заходи, спрямовані на поліпшення гідрологічного стану місцевої водойми. Аби поінформувати громадськість про результати проведеної роботи, оприлюднюємо текст відповіді міського голови Олега Кіндера на звернення депутата міської ради Галини Стасюк.
l
На основі чинного законодавства державна влада організовує контроль за станом природного середовища. У структурі державної влади – від Верховної ради до місцевих рад існують комісії з питань екологічних проблем і раціонального природокористування. Вони формують екологічну політику – Верховна Рада на території всієї держави, а місцеві ради – кожна на своїй території, контролюють хід виконання державних нормативних актів, рішень рад.
Державний нагляд (контроль) за дотриманням природоохоронного законодавства покладений на Державну екологічну інспекцію, яка входить до складу Міністерства екології та природних ресурсів України, яке здійснює координацію діяльності державних і недержавних організацій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Покращення гідрологічного режиму річки Турії є одним  з пріоритетних питань для міської влади.
За останні роки явища та процеси природного характеру призвели до погіршення гідрологічного стану не тільки головної водної артерії нашого міста, а й багатьох інших водойм на території країни. Їх зміління і причини цього явища, за обґрунтуваннями Гідрометцентру України, виникли через  гідрологічну посуху. Дефіцит опадів  визначив низьку водність практично на всіх річках України. І дія цих кліматичних факторів накопичується роками.
У багатьох річках, за даними Гідрометцентру, рівні води опустилися до найнижчих відміток за період регулярних спостережень, критерії маловоддя практично були досягнуті або наближались до них. Через зазначені вище кліматичні причини  на водних об'єктах більшості території України відбувається значне заростання русел, пересихання малих річок і формування ділянок стоячої води. 
Виконавчим комітетом Ковельської міської ради була розглянута  можливість планування робіт з очистки р. Турії в межах міста.
24.11.2016 року на черговій сесії Ковельської міської ради було прийняте рішення № 16/5 "Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в місті Ковелі на період до 2020 року", в якій передбачено комплекс заходів, спрямованих на покращення екологічного стану міста, зокрема відновлення та підтримання гідрологічного стану р. Турії.
З метою виконання природоохоронних заходів Програми охорони навколишнього природного середовища в місті Ковелі на період до 2020 року в частині реалізації завдань щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів в 2017 році за кошти міського бюджету:
– проведено біологічну меліорацію шляхом зариблення на території Ковельського водосховища для відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану р. Турії (на суму 20,00 тис. грн);
– ПАТ "Укрводпроект" на замовлення виконавчого комітету Ковельської міської ради розроблено техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) "Очищення русла р. Турії в межах м. Ковеля для покращення гідрологічного стану" з розділом "Оцінка впливу на навколишнє середовище" (на суму 43,092 тис. грн).
Для покращення гідрологічного стану р. Турії в межах м. Ковеля даним ТЕО пропонується виконати роботи екологічного спрямування на загальну суму 47849,8 тис. грн., які передбачається реалізувати у 5 (п'ять) черг будівництва: розчищення Ковельського водосховища (28,0 тис. куб. м) – 8727,70 тис. грн. (в т. ч. розробка ПКД – 313,8 тис. грн.); розчищення русла річки (зрізання перекатів та вибіркове видалення надлишкової ВВР; 14,2 км) – 12683,8 тис. грн. (в т. ч. розробка ПКД – 376,70); розчищення мережі водовідведення (15850 м) – 9087,3 тис. грн.  (в т. ч. розробка ПКД – 327,15 тис. грн.); будівництво локальних очисних споруд для очищення поверхневого стоку  (5 шт.) – 17087,5 тис. грн. (в т.  ч. розробка ПКД – 637,36 тис. грн.); заходи щодо встановлення меж прибережних захисних смуг та впорядкування території (коригування раніше розробленого проекту) – 142 га. –  263,5 тис. грн.
Регіональною екологічною Програмою "Екологія 2016-2020", затвердженою рішенням обласної ради від 10.02.2016 року, № 2/27 (зі змінами і доповненнями), передбачено  проведення робіт з відновлення та підтримання сприятливого режиму та санітарного стану р. Турії в межах м. Ковеля в сумі 2,4 млн. грн, з них: з Державного бюджету – 1,56 млн. грн., з обласного бюджету – 0,24 млн. грн., з місцевого бюджету – 0,6 млн. грн. (обґрунтованих розрахунків щодо цих коштів до виконавчого комітету Ковельської міської ради не надходило).
Виконавчим комітетом направлено листи у Волинську ОДА (№ 3.10/259  від 18.09.2017 р.) про надання інформації щодо виділення коштів та в управління екології та природних ресурсів Волинської ОДА (№ 3.06/176 від 22.09.2017 р.) щодо виділення коштів на розробку проектно-кошторисної документації з першочергових заходів, а саме: розчищення Ковельського водосховища, розчищення русла річки, розчищення мережі водовідведення та врахування при внесенні змін до "Регіональної екологічної програми "Екологія 2016-2020" заходів, які передбачені ТЕО "Очищення русла р. Турії в межах м. Ковеля для покращення гідрологічного стану" та їх вартості.
Якщо Ви, як депутат Ковельської міської ради, володієте інформацією щодо інших можливих джерел фінансування заходів, які можуть бути спрямовані на відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму річки Турії, то просимо повідомити виконавчий комітет Ковельської міської ради.
Олег Кіндер,
міський голова.
Незадовільний стан річки Турії, спричинений природними процесами не місцевого, а глобального характеру, викликав занепокоєння як у міської влади, так і у громади міста. Тому було вжито заходи, спрямовані на поліпшення гідрологічного стану місцевої водойми. Аби поінформувати громадськість про результати проведеної роботи, оприлюднюємо текст відповіді міського голови Олега Кіндера на звернення депутата міської ради Галини Стасюк.
ххх
На основі чинного законодавства державна влада організовує контроль за станом природного середовища. У структурі державної влади – від Верховної ради до місцевих рад існують комісії з питань екологічних проблем і раціонального природокористування. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 658
Читати далі

Повідомлення в номер / Вшанували ветерана у Вороні

02.11.2017

image-0-02-04-5a1431fb316b07c15b03bbecc4ae44976c0b4630cdb9fc667b488ee0e0a5eb36-VВшанували ветерана у Вороні

Літа біжать, як швидкоплинні ріки, летять і мчать у далечінь. Їх не зупинити, не повернути. Але в пам'яті ніколи не згасне подвиг наших земляків, які стояли на захисті рідної землі у роки війни. 
Осіннього дня у селі Вороні зібрались односельчани пошанувати   учасника Другої світової війни Якова Потаповича Чуля.
Зібрались у гарному, оновленому, святково прибраному сільському клубі. Працівники культури підготували змістовний сценарій, аби  розповісти про життєвий шлях ветерана, подарувати  музичні вітання. Біографія Якова Потаповича – це історія села, краю, а вона була різною і тяжкою: і трагічною, і квітучою,  як сад весною. Не раз  плакала холодними осінніми дощами. 
Знаючи й  шануючи ветерана,  на його ювілей приїхали очільники району – голова РДА  В. Т. Козак, заступник голови районної ради О. С. Пасенковський, начальник управління  соціального захисту населення РДА О. Г. Давидович, директор територіального центру обслуговування одиноких А. М. Степанюк,  Любитівський  сільський голова  В. І. Павлов, які висловили щирі слова подяки за солдатську мужність, хліборобську мудрість  та високу громадянську позицію, побажали ювіляру щасливого довголіття. 
Віночок вітань подарували ювіляру найменші гості – діти місцевої школи.
Життєвим шляхом батька "пройшов"  його син Микола Якович.  І в тій розповіді,  хвилюючій, душевній,  була синівська любов й  велика шана. Присутні  уважно  слухали велику сповідь сина  та  ніби йшли тим нелегким шляхом, переживали і за родину Чулів, і за своє, бо це цікавило та хвилювало багатьох.
Ще в  часи Першої світової війни багатьох односельчан, як інших  краян, було вивезено (евакуйовано) в російські області. Родина Чулів потрапила в Саратовську область. Ніби там і обжились, настав мир,  і на початку 20-их років люди повертались на свою землю, до своїх домівок. Як жили, коли тут була "Польща", багато старших людей добре пам'ятає.  
Але як би не було важко жити, працювати, бо ж наш народ працелюбний, аби –  під мирним небом.   І хто його знає, якою була б доля наших краян, але чорна фашистська машина зламала вирощене дбайливими, роботящими руками хлібне колосся. І впало воно на землю, зронивши  сльози-роси.
Простелився важкий солдатський шлях і для Якова Потаповича: спочатку пройшов прибалтійські землі.  Тяжкі бої були, багато загинуло там наших ковельчан, пізніше –  Білорусь, Польща, Східна Прусія.  Ішов солдат дорогами війни.  Важко перелічити, скільки побратимів поховав, скільки смертей бачив. 
Зупинила його ворожа куля, дивом залишився  живим.  Лікування  і знову –  фронт жорстокий, важкий. Боліли недоліковані рани, але більше  боліло серце солдата за потоптану фашистами землю, за зруйноване життя.  На щастя, вижив солдат.
Додому повернувся, а тут чекала  повоєнна розруха. Хати не стало, довелось жити в землянці. Микола Якович  з хвилюванням згадує  минулі  роки. Працював на різних роботах – довго був секретарем сільської ради, страховим агентом, завідуючим сільським клубом.  Але ніколи не жалів себе: любив працювати і вдома, і на роботі.  Щасливий, бо прожив багато, не втомила його життєва стежина, адже жив чесно.
Не нажив великих статків, бо завжди знав – людина багата тим, що зробила  за життя для людей. 
Можна було  б  нині жити спокійно в затишній, теплій хатині, яку будували з дружиною, де виросли їх діти, так ні.  Не такий характер в колишнього солдата: сьогодні  Яків Потапович "воює"  з безвідповідальними чиновниками. Завдяки його старанням у свій час в село проклали дорогу, "виїздив", щоб ходив автобус.  Та й скільки довелося  оббивати порогів, аби відкрити сьогоднішній сільський клуб.  Нині  хвилює серце ветерана те, що   в селі не працює магазин – колишнє гарне, просторе приміщення заросло бур'янами.
Яків Потапович весь час – на видноті в рідному селі, де народився, де пройшли його роки дитинства, юності. Він живе і жив турботами про людей, ніколи не жалівся, що йому важко,   ніколи не вимагав до себе надмірної уваги.  
Та й за роботою  не було коли, бо треба було працювати. Нині радий, що повторився в синові Миколі, бо  той   має неспокійну "батьківську"  вдачу:  вчитель, депутат районної ради – постійно в роботі, клопотах. 
Слухаючи  біографію  Якова Потаповича, думала, як важко описати життя тих, хто опинився в круговерті того суворого часу, як важко "витягти" господарство, відбудувати його  в тяжкий повоєнний час, залишитись життєлюбом, оптимістом.
Так, життєва доля подарувала Якову Потаповичу багато випробувань. Але він, пройшовши все, зберіг найвищі якості людини  –  доброту і віру. 
На ювілеї ветерана було сказано багато теплих й гарних слів вітань, подяк.  Було багато квітів (на знімку). Нехай би всі квіти землі вклонились Вам, солдате війни, за Ваші невтомність, працьовитість,  солдатську мужність, життєву мудрість.
Чи не найдорожчим вітанням стало вітання онука Василя, який перебуває на Сході  в АТО. А колишньому солдату, який знає, що таке війна, знає ціну миру, болить серце: "Чому сьогодні гинуть діти, онуки, кому потрібна війна?".
Програма "Інтер " видала книгу "Люди Перемоги". В книгу увійшло 100 розповідей про  фронтовиків з усіх куточків України. Одна із сторінок присвячена нашому герою.
Я, слухаючи вітання,  розповіді про  Якова Потаповича, ще раз подивувалась: яким би не було життя, ветеран не нарікав на труднощі, негаразди.  Завжди радів йому, сприймав його,  як найвищий  Божий дар.
Нині Яків Потапович щасливий, бо оточений  увагою, любов'ю,  яку дарують діти, онуки, правнуки. Щасливий, бо на його поважний ювілей зійшлись  рідні, сусіди, односельчани, представники влади.
Я ще раз повторюся: "Життя і героїчний подвиг солдата війни – історія малого села Ворони. Своїм прикладом, силою духу, працелюбністю, відважністю, неспокоєм ветеран  довів, що добро перемагає зло.  Його мужність і життєвий досвід варто наслідувати і передавати з покоління в покоління".
Міцного здоров'я Вам,  Якове Потаповичу, щасливого довголіття!
Валентина СІЧКАР, 
голова районної ветеранської організації.
Літа біжать, як швидкоплинні ріки, летять і мчать у далечінь. Їх не зупинити, не повернути. Але в пам'яті ніколи не згасне подвиг наших земляків, які стояли на захисті рідної землі у роки війни. 
Осіннього дня у селі Вороні зібрались односельчани пошанувати   учасника Другої світової війни Якова Потаповича Чуля.
Зібрались у гарному, оновленому, святково прибраному сільському клубі. Працівники культури підготували змістовний сценарій, аби  розповісти про життєвий шлях ветерана, подарувати  музичні вітання. Біографія Якова Потаповича – це історія села, краю, а вона була різною і тяжкою: і трагічною, і квітучою,  як сад весною. Не раз  плакала холодними осінніми дощами. 
Знаючи й  шануючи ветерана,  на його ювілей приїхали очільники району – голова РДА  В. Т. Козак, заступник голови районної ради О. С. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 876
Читати далі
02.11.2017

БарановськаУспішний педагог – майбутнє освіти

Підбито підсумки конкурсу “Успішний педагог”, ініційованого депутатом міської ради Вадимом Клімуком і підтриманого міською радою

Про необхідність відновлення суспільного статусу педагога говорять і пишуть постійно з того часу, як мова заходить про реформування освіти. Проте реальних механізмів, окрім морального задоволення у вигляді галузевих відзнак (грамот, подяк) ніхто не пропонував. Не секрет, що працювати вчителем, вихователем наважуються далеко не всі випускники педагогічних вузів, адже престижність професії вимірюється і розміром заробітної плати. 
Довгий час вчительство було обділене увагою держави, влади, суспільства, проте нині, коли Україна намагається відповідати загальноєвропейським стандартам, коли питання майбутнього держави, як ніколи, залежить від  молодого покоління та його якісної освіти, поняття "реформування" набуває конкретних форм. Крім того, нарешті прийшло розуміння, що зміни визначатимуться не стільки новими законами, скільки агентами цих змін – творчих, відповідальних, компетентних педагогів, відданих своїй професії та дітям. 
Підтримати таких педагогів, зробити їх  відомими, гідно пошанувати нелегку працю та надихнути інших на успіх мав на меті Вадим Клімук, ініціатор заснування премії  Ковельської міської ради "Успішний педагог".  Свідченням уваги  влади  до розвитку освіти стало рішення депутатів міської ради про виділення коштів та затвердження відповідної Програми, розрахованої на 3 роки, протягом яких буде вручено премії кращим педагогічним працівникам міста. Щороку їх буде 15: десять – педагогам загальної середньої освіти, три премії – педагогам-дошкільникам і дві – кращим керівникам гуртків позашкільної освіти. Кандидатури визначатимуть Ради закладів, в складі яких – педагоги, учні та батьки. Також педагоги мають право на самовисування.
Цієї осені, напередодні Дня працівників освіти, конкурс відбувся вперше. Розпорядженням міського голови було створено експертну комісію, до складу якої увійшли депутати Ковельської міської ради Олена Клімашевська та Вадим Клімук,  ветерани педагогічної праці – знані, шановані в місті керівники Григорій Бойчук та Людмила Компанієць, начальник управління освіти Віктор Бичковський, завідувач міського методичного кабінету Світлана Верчук, методисти Оксана Колода та Жанна Колеснікова. Основою роботи комісії стало Положення, яке й визначало критерії оцінювання професійних компетентностей  претендентів, яких цьогоріч було 19. 
Потрібно зазначити, що це – відомі в місті педагоги, які мають визнання та авторитет в освітянській спільноті та серед учнівської і батьківської громадськості. Ці педагоги і є агентами змін – не чекаючи удосконалення нормативно-правової бази, використовуючи власний досвід роботи,  вже давно впроваджують інновації в навчально-виховний процес, як результат,  демонструючи  яскраві досягнення учнів. 
Про себе, свої здобутки ми запропонували розказати лауреатам премії міської ради "Успішний педагог" у бліц- інтерв'ю. 
l
Логінов Сергій Іванович, вчитель фізичної культури загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів № 1 м. Ковеля:
– Педагогічне кредо: "Учитель – не той, хто вчить, а той – у кого вчаться".
Найяскравіше досягнення:  перемога у міському та зайняте ІІ місце в обласному етапі Всеукраїнського  конкурсу  "Вчитель року – 2012", а також участь у Всеукраїнському фестивалі "Старти надій" у 2014 році. 
У позашкільній діяльності – ІІ місце у чемпіонаті України з футболу серед дівчат WU-17 у 2017 році.
– У чому секрет Вашого успіху?
– Думаю, що це – власний досвід професійного спортсмена, прагнення допомогти учням розкрити потенційні можливості, заохотити їх до активної рухової діяльності, самовдосконалення, бажання зробити навчання цікавим  і змістовним надали мені можливість досягти успіху у роботі. На мою думку,  успіх учителя – це успіх учнів, бо якщо немає учнів – немає вчителя.
l
Ярош Тетяна Ярославівна, учитель-методист української мови та літератури Ковельської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №3 ім. Лесі Українки:
– Педагогічне кредо: "Знання – як і небеса – належать усім. Жоден учитель не має права приховувати їх від будь-кого, хто про них просить. Викладання – мистецтво віддавати" (А.-Дж. Гешель)
Найяскравіше досягнення – це розроблений та забезпечений доступом у хмаро орієнтованому середовищі віртуальний кабінет української мови та літератури, у якому систематизовано методичні та навчальні матеріали, нормативні документи та презентаційні засоби, авторські розробки та учнівські проекти. За умови підключення Інтернет-мережі і вчителі, і учні можуть вільно користуватися матеріалами кабінету. Працюю над розробленням та інформаційним наповненням віртуального шкільного музею Лесі Українки.
– Яким має бути педагог Нової української школи?                                                                   
 Я хочу, щоб мої сліди –
Гарячі, справжні, 
не холодні –
Дорогу показали ще
 комусь,
 Хто хоче йти ще вище.
І. Шинкарук
 – Відповідь очевидна – новим! Я вважаю, що такий учитель повинен йти в ногу з часом, бути цікавим, різним,  обізнаним у всіляких новаціях та інноваціях, а ще активним, комунікабельним, динамічним, працездатним, вольовим, впевненим у собі… Він має не боятися змін, прагнути до вічного вдосконалення, мати "крила" і "окрилювати" інших. 
Педагог Нової школи – це скульптор, який ліпить майбутнього вченого, лікаря, менеджера, журналіста, урядовця,  це будівельник, який закладає фундамент нових знань про життя і світ. Безумовно, це  професіонал, який має бути і артистом, і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися учнем. Такий учитель постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися по-новому спілкуватися з дітьми, вчитися готуватися до уроку.
Завдання вчителя Нової школи вбачаю в тому, щоб допомогти дитині ввійти в дорослий світ повноправним діячем, компетентним творцем нового життя, а не тимчасовим подорожнім. Учитель Нової школи  не повинен учити, а лише допомагати самоствердженню нової сучасної особистості: відчиняти двері й вказувати дорогу до знань і умінь.
l
Барановська Людмила Леонідівна, заступник директора з науково-методичної роботи,  учитель-методист української мови та літератури комунального закладу "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки".
– Педагогічне кредо: "Постійно самовдосконалюватися, творчо зростати, щоб бути цікавою та корисною учням, колегам, батькам, Україні".
Найяскравіше досягнення:  пишаюся тим, що мої вихованці люблять українське слово, володіють ним досконало, багато читають, стають успішними людьми, є патріотами України. Горда, що моя гімназія входить у 100 найкращих шкіл нашої держави, я до цього доклала свою лепту".
– В чому секрет Вашого успіху?   
– Я багато працюю в різних напрямках, отримую задоволення від цього, заряджаю своїх колег прагненням до вдосконалення, люблю дітей, готова задля них на самопожертву, ціную рідне слово та гордо несу звання українського вчителя-новатора. 
l
Вальчук Олена Іванівна, директор, учитель- методист англійської мови   комунального закладу "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки":
– Педагогічне кредо: "Натхненна і творча праця – запорука успіху”. 
Найяскравіше досягнення:  "Перемога моїх учнів  на конкурсі-захисті наукових робіт у м. Києві (Лебіч І. – ІІІ місце, Мар'юсик І. – ІІ, Шкварок С. – І) та три випускники програми FLEX".
– В чому секрет успіху?   
– У щасливій родині, активній життєвій позиції. Це мудрі наставники, здобутки учнів та звершення випускників, надійні друзі та колеги-професіонали, успішний навчальний заклад та комфортний освітній простір Ковельщини, впевненість та тверда віра в те, що наша держава буде мати  щасливе європейське майбутнє.  Учитель успішний тоді, коли він творчий, талановитий, відповідальний, вмотивований; вкладає своє серце та особистість у викладання та виховання учнів; має свій стиль і філософію викладання, робить добро для інших людей, дбає про них і любить. Вміє розкрити та розвинути здібності і можливості кожної дитини, співпрацює з батьками на благо дитини.
– Чому вчителю потрібно брати участь в конкурсах? 
– Це дає можливість проаналізувати свій власний досвід, поділитись з колегами напрацюваннями та успіхом, відчути підтримку педагогічного колективу, батьків, учнів та громади. Це задоволення, що надихає та спонукає до подальшого професійного зростання і викликає бажання зробити щось важливе для майбутніх поколінь.
l
Сметюх Олена Степанівна, учитель-методист  музичного мистецтва комунального закладу "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки".
– Педагогічне кредо: "Любити тих, кого навчаю і те, чому навчаю!"
Найяскравіше досягнення:   "У 2013 році мені було довірено презентувати досвід позакласної вокально-хорової роботи педагогів Волині перед учасниками та членами журі фінального етапу фахового конкурсу "Учитель року", що проходив у Луцьку. Це знакова подія моєї педагогічної діяльності, оскільки мала нагоду почути про високу оцінку творчості своїх вихованців з уст  найкращих вчителів і науковців України в галузі музичної педагогіки. Однак найяскравішим досягненням як педагог вважаю: вдячні  усмішки своїх учнів, блиск у їхніх очах і негаснуче бажання творити прекрасне…".
Секрет мого успіху простий – у царині благородної праці разом з дітьми відчуваю велику потребу разом з дітьми доносити до людей красу музичного мистецтва. На уроці і на сцені мої учні випромінюють чудодійну енергію добра. Цей нестримний і незбагненний потенціал щирих  і безпосередніх особистостей. Їхня відданість і жертовність народжує в мені нові сили, нові ідеї, творче натхнення. 
Багаторічний досвід переконав мене у тому, що успішний педагог починається із любові до дітей. Я – педагог! Тому навчаючи – навчаюся, зігріваюся вірою у своїх вихованців".
l
Бадира Людмила Афанасіївна, учитель-методист початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІI ступеня № 7:
– Педагогічне кредо:   "Віра в дитину, повага її особистості, бажання допомогти їй в досягненні успіху".
Найяскравіші досягнення: "Висока результативність участі учнів у Малій олімпіаді з базових навчальних предметів,  участь у Всеукраїнських дослідно-експериментальних роботах, проектах, зокрема  науково-педагогічному проекті "Довкілля" у 1999-2013 рр., впровадження технології  навчання учнів початкової школи "Розумники" (Smart Kids) з 2016 року".
– Яким повинен бути вчитель Нової української школи?  
– Якщо в очах дітей вчитель є порадником та другом,  це означає, що вчитель доброзичливий, життєрадісний, готовий прийти на допомогу та надати підтримку, він формує позитив та радість від навчального процесу. 
Вчитель Нової української школи допомагає кожному учневі  реалізувати себе як індивідуальність, виховує лідерів та активних громадян, осіб цілісних та з високими моральними стандартами. Це вчитель, який зможе почути думку кожної дитини, реалізувати дитячі мрії, який готовий до принципів партнерства, до співпраці з батьками та громадкістю. І звичайно, вчитель, який випереджає учнів у користуванні технічними засобами!
Підготувала 
Світлана ВЕРЧУК,
завідуюча методичним кабінетом управління освіти міськвиконкому.
(Закінчення буде).
Про необхідність відновлення суспільного статусу педагога говорять і пишуть постійно з того часу, як мова заходить про реформування освіти. Проте реальних механізмів, окрім морального задоволення у вигляді галузевих відзнак (грамот, подяк) ніхто не пропонував. Не секрет, що працювати вчителем, вихователем наважуються далеко не всі випускники педагогічних вузів, адже престижність професії вимірюється і розміром заробітної плати. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2670
Читати далі
02.11.2017

інтернатГіркий присмак “безхмарного” дитинства

Мабуть,  всі погодяться зі мною, що дитинство – це найбезтурботніший та найщасливіший період в житті кожного із нас.  Але чи пізнав кожен  його сповна?

Діти – наше майбутнє. Та яким воно є чи буде в тих, хто ще в ранньому віці не  мав материнського тепла й батьківської опіки,  улюблених іграшок, не розважався на атракціонах, не  ласував всілякими смаколиками?..

Діти – квіти в нашому житті. Їм більш за все необхідні наші підтримка, увага і турбота. Але життя – річ жорстока. І часом на дитячу долю випадає ноша, непосильна для цих маленьких створінь. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 617
Читати далі

Повідомлення в номер / "Отамани", з якими не занудьгуєш...

02.11.2017
"Отамани",  з  якими 
не  занудьгуєш...

вр"Отамани",  з  якими  не  занудьгуєш...

Колись давненько, ще в шкільні роки, я з однокласниками дивився  художній фільм (назви якого не пригадую – можливо, це був "Олександр Пархоменко"), де в карикатурному вигляді зобразили "батька анархії" Махна. 
Знову ж таки не пригадую сюжету, зате добре запам'ятав слова пісні, яку виконував актор, що грав роль (із явно негативним відтінком) Нестора Махна, імітуючи гру на гармошці:
Любо, братці, любо,
Любо, братці, жить,
З нашим отаманом
Не доводиться тужить.
Приблизно так звучав текст пісні в моєму перекладі на українську. З  цих пір я, забувши зміст кінокартини, час  від часу наспівую наведені вище слова. Найчастіше тоді, коли зустрічаюся з фактами нехлюйства, безладу і майже  цілковитого невігластва, які демонструють деякі українські можновладці. І хоч, грубо кажучи, їм до Нестора Махна, як тепер історики довели, й рачки не доповзти, тавро "анархія – мати порядку" так і хочеться їм десь припечатати.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 415
Читати далі

Повідомлення в номер / Пасажирам – увагу і турботу

26.10.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

_DSC4255Пасажирам – увагу і турботу

Не дивлячись на те, що чимало наших земляків мають власний транспорт,  автобуси все-одно залишаються надійним засобом для поїздок та подорожей. 
Ковельська автостанція – одне з найпопулярніших місць, де можна знайти потрібний транспорт, й потужності якої розраховані на здійснення понад 400 відправлень автобусів щоденно на приміських, внутрішньообласних, міжнародних маршрутах. 
Із автостанції в Ковелі легко дістатися до всіх населених пунктів області, у різні куточки України (зокрема, у Львів, Тернопіль, Трускавець, Хмельницький, Рівне, Київ) та за кордон – Польщу (Радом, Варшава, Люблін, Краків, Лодзь, Варка, Пулави), Білорусь (Брест, Мінськ, Іваново), Латвію (Рига), Росію (Калінінград).   
Працівники автостанції, яких очолює Володимир Потапчук, намагаються забезпечити надійне та чітке дотримання розкладу руху автотранспорту. І хоч обсяг роботи великий (щодень з автостанції їдуть в різних напрямках 3500 – 4000 пасажирів), але це не заважає їм виконувати свої щоденні обов’язки якісно і з задоволенням. Гості та жителі нашого краю це відчувають на собі, купуючи квитки та очікуючи подорожей у зручних умовах. 
На ковельській автостанції, окрім квиткових кас і залу очікування функціонують кімната матері і дитини, кафе, є камери схову, система відеомоніторингу, а також забезпечено доїзд для осіб з обмеженими фізичними властивостями. Добре налагоджена система відправки й прибуття автобусів, зручна для пасажирів та водіїв. Від вітру, дощу й снігу захищає накриття над посадочними платформами. 
Зручні автобуси, якісне обслуговування в транспорті й на автостанції – це те, що понад усе цінують ковельчани й гості міста.
На підприємстві завчасно підготувалися до роботи в зимових умовах, подбали про те, щоб і в холодну пору року ані пасажири, ані працівники автостанції не відчували незручностей.
– Колектив ковельської автостанції дружний, згуртований і є одним з кращих на Волині, – каже директор ПАТ "Волинське об’єднання пасажирських автостанцій" Іван Потапчук. – Зрештою, і в інших наших виробничих підрозділах працюють серйозні й відповідальні люди. Мета кожного з них – зробити все можливе, щоб пасажири відчували про себе увагу й турботу, почувалися комфортно.
Побажаємо ж автостанційникам з нагоди професійного свята нових успіхів у праці, миру, добра, благополуччя!
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: загальний вигляд Ковельської автостанції; в залі чекань і квиткових кас; диспетчер АС Валентина КРИГЕР, касири Світлана МАЦЮК, Тетяна КАЩЕНЮК, Мирослава ЦИБУЛКОВСЬКА.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Не дивлячись на те, що чимало наших земляків мають власний транспорт,  автобуси все-одно залишаються надійним засобом для поїздок та подорожей. 
Ковельська автостанція – одне з найпопулярніших місць, де можна знайти потрібний транспорт, й потужності якої розраховані на здійснення понад 400 відправлень автобусів щоденно на приміських, внутрішньообласних, міжнародних маршрутах. 
Із автостанції в Ковелі легко дістатися до всіх населених пунктів області, у різні куточки України (зокрема, у Львів, Тернопіль, Трускавець, Хмельницький, Рівне, Київ) та за кордон – Польщу (Радом, Варшава, Люблін, Краків, Лодзь, Варка, Пулави), Білорусь (Брест, Мінськ, Іваново), Латвію (Рига), Росію (Калінінград).   
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1043
Читати далі

Повідомлення в номер / Автобусники тримають "марку"

26.10.2017

_DSC4246Автобусники тримають "марку"

Одним з провідних підприємств автомобільного транспорту на Волині, яке надає послуги із перевезення пасажирів, вже чимало років залишається ТДВ "АТП -10706", історія становлення якого розпочалася ще в п’ятдесяті роки минулого століття.
Протягом цього часу підприємство виростало й набирало потужностей. Але й тепер, коли система пасажирських перевезень України перебуває в досить непростій ситуації, завдяки АТП-10706 автобусним сполученням охоплені майже всі, навіть найвіддаленіші населені пункти Ковельщини і не тільки.
Сьогодні 35 автобусів безперебійно курсують, обслуговуючи 21 маршрут (7 міжміських, 3 міжобласних, 7 міжнародних). 
Послугами підприємства користується населення Ковеля, Каменя-Каширського, Ковельського, Старовижівського, Любомльського, Ратнівського, Любешівського, Шацького, Камінь-Каширського, Турійського районів. 
Автобуси курсують регулярними міжрайонними, внутрішньообласними, міжобласними та приміськими маршрутами на Львів, Тернопіль, Трускавець, Луцьк, Нововолинськ, Брест, Іваново (Білорусь), Варшава, Радом, Люблін, Холм (Республіка Польща), Грубешов, Черемошно, Скулин, Стеблі, Облапи. Окрім цього, надаються туристичні послуги в межах України та на території Європи.
Тут завжди дбають про покращення обслуговування пасажирів, безпеку їх перевезень, майбутнє свого підприємства. Для перевірки технічного стану транспортних засобів обладнано КТП, що забезпечена приміщенням для механіка, з двома оглядовими канавами. Також функціонують дільниці ТО-1, ТО-2, розраховані на п’ять машиномісць, зі стендами з відповідною технологією проведення технічного обслуговування транспорту. 
В АТП працюють 7 постів для проведення ремонтних робіт. У ремонтну базу входять цехи: кузовний, токарний, ремонту двигунів, ремонту КПП, електрозварювальний по ремонту електрообладнання, акумуляторний.
На підприємстві – чудові побутові умови, є бази відпочинку на Пісочному та Світязі.
Звичайно, сьогодні виживати й тим більше успішно розвиватися не тільки автотранспортникам, але й усім непросто. Тож відрадно, що ТДВ "АТП-10706" продовжує ефективно діяти і залишається одним з передових у своїй сфері. А це - результат роботи його працівників, які працюють на високому фаховому рівні, сумлінно і відповідально.
Василь ВАСКОВЕЦЬ, генеральний директор 
ТДВ "АТП-10706". 
НА ЗНІМКАХ: самовіддано трудяться у ТДВ "АТП-10706" електрогазозварювальник Руслан МАРТИНЮК, водії Анатолій та Сергій ДРАГАНЮКИ.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Одним з провідних підприємств автомобільного транспорту на Волині, яке надає послуги із перевезення пасажирів, вже чимало років залишається ТДВ "АТП -10706", історія становлення якого розпочалася ще в п’ятдесяті роки минулого століття.
Протягом цього часу підприємство виростало й набирало потужностей. Але й тепер, коли система пасажирських перевезень України перебуває в досить непростій ситуації, завдяки АТП-10706 автобусним сполученням охоплені майже всі, навіть найвіддаленіші населені пункти Ковельщини і не тільки.
Сьогодні 35 автобусів безперебійно курсують, обслуговуючи 21 маршрут (7 міжміських, 3 міжобласних, 7 міжнародних). 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1004
Читати далі
26.10.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

DSC_1708Українського цвіту та й по всьому світу…

– Ой, Україно, моя Українонько!  Мати наша з талантом, красою й добротою! Де ж твої лицарі-витязі вірні? Хто ж їх покосив, немов  траву з росою? Хто ж їх розсіяв світами далекими?
– Впали голівоньки синів моїх, сильних духом, від меча злої держави. Інші за кордон виїхали, щоб зерна і коріння роду зберегти для нащадків.
Чуєш цю небесну розмову  і відчуваєш, як печаль огортає душу. Бо скільки втрачено історії славної та долі благодатної у минулому!
І ось відкривається "завіса". До центральної  районної бібліотеки прибули зарубіжні посланці,  щоб сповістити  нам: живе українство за  морями-океанами, відтворює нашу спільну історію.
Попри все, мушу відступити на хвильку, щоб тепле і добре слово сказати нашій світлиці знань – бібліотеці, її директору Галині Божик, а з нею – Ользі Бичковській і всім активісткам закладу. Вони не діють за принципом, що "гора має йти до Магомета", а  рухають книгу в маси. Шукають нові форми спілкування з читачем. Проводять зустрічі із знаменитостями, організовують творчі вечори, виставки, презентації тощо. 
По праву вони своєю працею возвели отой пам'ятник нерукотворний, який вказує шлях просвітництва. Так ось, мов теплий дощик у травні, новий дарунок ковельчанам – знайомство із цілою плеядою українців, які вже давно звили життєві кубельця на чужині, але живуть Україною. Прийшли до нас через… книги. І завдячуємо цій зустрічі нашій землячці із Лукова Іроїді Лебідь-Вінницькій, яка мешкає нині в Канаді.
Пані Іроїда – педагог, архівіст, провідний член Пласту. Вона засновниця і  директорка Рідної школи і курсів українознавства в Онтаріо, голова світової координаційної виховно-освітянської Ради при Світовому конгресі українців і ще…, і ще… Словом,  у свої 84  повна молодецьких сил і рухає українство. І як жест доброї волі – зібрала й передала унікальні видання, які в радянські часи були заборонені цензурою або взагалі не видавалися.
Ольга Кобилянська колись заповідала: "Згадайте предків своїх, щоб історія перед вами не згасла і золотої нитки не згубіть…". Отією золотою ниткою прошита творчість пані Іраїди, де знаковим є спомин про батька Михайла Лебідя, січового стрільця, і маму, милу волиняночку Анастасію Ваврищук-Лебідь.
Проте я не виголошую хвалебних слів ні за книги, ні за громадську діяльність  в ім'я українства. Не виголошую ні їй, ні іншим світочам, тому що все те – сутність їхнього життя.
Торкнемося окремих особистостей із позначкою "патріот-українець", котрі прибули в "гості" до нас за посередництвом періодичних видань, збірок, науково-історичних альманахів тощо.
Петро ЯЦИК. Уродженець Львівщини. У роки Другої світової війни працював помічником машиніста, допомагав УПА. Вчився, виживав і стверджував гідність українця в Європі та Америці. Заснував підприємство з будівництва житлових комплексів, став (офіційно на той час) найбагатшою людиною в Канаді і найбільшим жертводавцем для реалізації культурно-просвітницьких та наукових проектів української діаспори.
Серед таких проектів – "Енциклопедія українознавства", "Український дослідний інститут при Гарвардському  університеті в США”, Центр дослідження історії України тощо. Саме він став засновником Міжнародного конкурсу знавців української мови, який є цінним дарунком і для української освіти. Вдумайтеся: сума пожертв перевищує 16 мільйонів доларів! (нашим би олігархам і бізнесменам цей приклад – та на озброєння).
Іван ТИКТОР. Видавець, редактор, організатор преси, просвітник та меценат і він же в минулому – січовий стрілець. За його сприяння у співпраці з Іваном Крип'якевичем побачили світ видання: "Велика історія України", "Історія української культури", "Історія українського війська", "Всесвітня історія". Він відомий як активний борець проти полонізації українців у 20-30-х роках ХХ століття.
В окупованому фашистами Рівному Іван Тиктор із Уласом Самчуком видавав газету "Волинь" та художню літературу.
Прибули до Ковеля і книги, видані "Клубом приятелів української книжки", засновником і керівником якого був пан І. Тиктор.
Це – лише штрихи до портрета істинного українця, який своїм рухом запалював вогонь свободи і в наших душах.
Іван ОГІЄНКО. Митрополит  Іларіон – особистість унікальна. Це – гордість української нації, творець нашої духовності, будівничий національної освіти.
І знову коротким штрихом: Міністр освіти та віросповідань УНР, професор та автор підручників з української мови, засновник, видавець та редактор журналів: "Слово істини", "Наша культура", "Віра і культура". Він – голова Українського товариства в Канаді, ректор Українського народного університету у Вінніпезі,  автор повного перекладу   українською   "Біблії" (40 років праці!) і багато іншої доброчинності. Це його заповіт: "Поки  житиме мова – житиме народ".
А почесний ряд імен тільки-но розпочинається. Ці особистості своїм неперевершеним талантом підкорювали світ, де панувала українська музика, слово і пісня.
Олександр КОШИЦЬ. Великий український "Боян", геніальний диригент Українського національного хору у 20-30-х роках ХХ ст. Йому аплодувала Європа, Північна та Південна Америка (із жалем: знову не Україна). Він був істинним знавцем і пропагандистом української пісні, музики та старовини.
Володимир КУБІЙОВИЧ. Географ, демограф, картограф, енциклопедист, організатор української науки в діаспорі, професор Празького та Мюнхенського університетів і доцент Ягеллонського університету. Це завдяки його старанням та організаційним зусиллям побачила світ 14-томна (!) "Енциклопедія українознавства".
Зіновій КНИШ. Дослідник національно-визвольної боротьби українців за волю та незалежність. Він – автор серії книг "Літопис УПА".
Василь ПРИЙМА (повстанець Микола Цап). Священик, вихователь молоді в національно-релігійному, патріотичному дусі. Це завдяки його старанням постав пам'ятник Тарасові Шевченку у м. Тулузі, а в Лурді одна з вулиць міста носить назву "Україна". А ще в Лурді церква стала центром національно-релігійного життя. Більше того – доживши до омріяного дня Незалежності, він збудував церкву у рідному селі, що на Львівщині.
Квітка ЦІСИК. Це – наше українське диво, зіронька світова. Співачка з чистим, як джерельна вода, голосом. По всьому світу слава, а у нас  її спів був заборонений. Але з серця рідної України не викинеш, і вона видала 2 пісенних альбоми: "Пісні з України" та "Два кольори", на що пожертвувала 200 тисяч доларів.
Слухаєш запис, і серце завмирає. Ти ніби підіймаєшся на крилах тієї пісні  до небес і ще, і ще раз переконуєшся, яке ми маємо багатство.
Ось так: не їм Україна щось мала дати, а вони їй дарують талант, знання та душу.
І це при тому, що ота Радянська Україна намагалася відторгнути своїх синів, зробити їх вигнанцями. Але патріоти довели, що це неможливо.
Поряд з  вищезгаданими особистостями мусимо назвати такі імена, як Улас Самчук, Докія Гуменна, Оксана Лятуринська (Волиненко), Віра Вовк, Іван Багряний, а також тих, хто поневірявся в таборах: В'ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Петро Григоренко, Микола Руденко. Через книгу і слово повертаються до нас ті, хто був закатований у Сандормосі (Карелія). В тім довгім списку – Василь Стус та інші. Всі вони, хто чим міг, старалися  прислужитися  Матері-Україні. Окремі пішли на вічну самопожертву. Не перебільшую: якби довелося поіменно озвучувати імена всіх, то сторінок газети не вистачило б. Це і їм лунає: "Слава Героям!".
l
Літературний вечір в бібліотеці перетворився на пісню українства (на знімках). Для того, щоб зал, затамувавши подих, слухав і роздумував, доклали великих зусиль ведучі Ольга Бичковська та Олена Місюра.
Цікаві розповіді про подаровані книги доповнювалися піснями й віршами авторів презентованих книг. Наша багата ковельська бібліотека стала ще багатшою.
Не маємо права забути і не пошанувати добрим словом викладача Києво-Могилянки  Тамару Марценюк. Це вона,   ковельчанка, посприяла, щоб ці книги потрапили і в рідне місто. Це теж патріотизм.
Тож хай святиться ім'я твоє, Україно!
Анатолій СЕМЕНЮК.
– Ой, Україно, моя Українонько!  Мати наша з талантом, красою й добротою! Де ж твої лицарі-витязі вірні? Хто ж їх покосив, немов  траву з росою? Хто ж їх розсіяв світами далекими?
– Впали голівоньки синів моїх, сильних духом, від меча злої держави. Інші за кордон виїхали, щоб зерна і коріння роду зберегти для нащадків.
Чуєш цю небесну розмову  і відчуваєш, як печаль огортає душу. Бо скільки втрачено історії славної та долі благодатної у минулому!
І ось відкривається "завіса". До центральної  районної бібліотеки прибули зарубіжні посланці,  щоб сповістити  нам: живе українство за  морями-океанами, відтворює нашу спільну історію.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1016
Читати далі
26.10.2017

22046748_356697164782685_1922056004192317773_nКовельських учителів гостинно зустрічала чернігівська земля

Уже стало доброю осінньою традицією вчителів-словесників м. Ковеля пізнавати літературно-мистецькі та історичні місця рідної неньки-України через виїзні методичні семінари. Нинішній рік не став винятком. Двадцять два вчителі-словесники м. Ковеля віддали свою шану та поклін чернігівській історичній землі.
Передує цьому копітка праця професіонала своєї справи Людмили Леонідівни Барановської (заступника директора  Ковельської міської гімназії), яка вже одинадцятий рік поспіль мудро й вдало веде найцікавішими маршрутами зростання вчительську громаду. Завдяки її ентузіазму, високому інтелектуальному розвитку вчителі української мови та літератури, частково історії, мистецтва вже відвідали такі визначні місця регіонів нашої держави: двічі Черкащину, Івано-Франківщину, Тернопільщину, Чернівеччину, Полтавщину, Вінниччину, Київщину, Кіровоградщину (Кропивницький).
Розпочали роботу з Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, вислухавши цікаву лекцію-екскурсію в музеї закладу. Незабутні враження винесли з музею рідкісної книги, отримали задоволення від екскурсії містом, побували на  тому місці, де колись відбувалася  славнозвісна  Чорна рада, на якій вирішувалася доля України. 
Неперевершеною стала гостина в одному з важливих центрів пропаганди українського національного мистецтва, патріотичного та естетичного виховання молоді – меморіальному музеї Марії Заньковецької в селі Заньки. Змістовна екскурсія та розповідь переконала всіх присутніх, що Марія Заньковецька – дійсно яскрава постать українського театру. Саме звідси ми винесли вогник світла душі й таланту знаменитої зірки-актриси.
Меморіальний комплекс "Пам'яті Героїв Крут" у селі Пам'ятне Борзнянського району до глибини душі сколихнув кожного учасника семінару. Напевно, вкотре всі відчули себе патріотами рідної землі та усвідомили значення подвигу Героїв Крут  в українській історії та власному житті.
На ночівлю вчителів-ентузіастів із Волині комфортно прийняло легендарне місто Новгород-Сіверський. Наступний день розпочався знайомством із учительським й учнівським колективами Новгород-Сіверської гімназії №1 ім. Б. Майстренка. Ковельчани з великою насолодою оглянули  прекрасний спортивний зал, боксерський ринг, сучасно обладнаний спортивний майданчик від компанії "Кока-Кола". Також були подивовані тим, що вчителі приїздять на роботу велосипедами, дбаючи про здоровий спосіб життя. 
Осіння погода допомагала подорожувати містом. Отримали приємні враження та почули цікавинки про Княжу добу під час екскурсії в музеї-заповіднику "Слово о полку Ігоревім". На території краєзнавчого відділу знаходиться Свято-Преображенський монастир, залишки княжого терему ХІІІ століття.  
Ще одна перлина, яка збагатила духовно волинське вчительство, – історико-меморіальний музей-заповідник П. Куліша "Ганнина Пустинь" на території хутора Мотронівка. Ми вклонилися могилі Ганни Барвінок, Пантелеймона Куліша, світлій пам'яті відомих людей. Приємно констатувати той факт, що місцина заповідника розбита доріжками, квітниками, газонами, алеями, якими в далекі часи ходили видатні українці: Т. Шевченко, В. Забіла, І. Франко, Марко Вовчок, М. Костомаров, а також І. Плющ, який подбав, щоб не канула в Лету ця сторінка історії.  
Отже, виконуючи обов'язок вдячних нащадків видатним постатей рідної землі, вчительська громада м. Ковеля зростає духовно й професійно, чому сприяють   збагачення інформацією, розширення світогляду, обмін досвідом, величезна самоосвіта.
На зворотному шляху не змогли оминути ще одну перлину Чернігівщини –Козелецький собор Різдва Пресвятої Богородиці, де знаходиться 30-метровий іконостас. У цьому храмі покояться мощі Наталії Розумовської, зусиллями якої така цінність не залишилася в Петербурзі.
До речі, з кожним роком пізнавати Україну, єднатися з колегами-однодумцями різних регіонів бажаючих стає все більше, незважаючи на те, що виїзні семінари відбуваються за власні кошти вчителів і фінансової підтримки  міського комітету профспілки.
Олена Журавлюк, 
учитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ст.  №7 м. Ковеля.
НА ЗНІМКУ: учасники семінару біля пам’ятника  Вчительці на території Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. 
Фото з архіву автора.
Уже стало доброю осінньою традицією вчителів-словесників м. Ковеля пізнавати літературно-мистецькі та історичні місця рідної неньки-України через виїзні методичні семінари. Нинішній рік не став винятком. Двадцять два вчителі-словесники м. Ковеля віддали свою шану та поклін чернігівській історичній землі.
Передує цьому копітка праця професіонала своєї справи Людмили Леонідівни Барановської (заступника директора  Ковельської міської гімназії), яка вже одинадцятий рік поспіль мудро й вдало веде найцікавішими маршрутами зростання вчительську громаду. Завдяки її ентузіазму, високому інтелектуальному розвитку вчителі української мови та літератури, частково історії, мистецтва вже відвідали такі визначні місця регіонів нашої держави: двічі Черкащину, Івано-Франківщину, Тернопільщину, Чернівеччину, Полтавщину, Вінниччину, Київщину, Кіровоградщину (Кропивницький).
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 658
Читати далі
26.10.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

медикиМедична реформа: чого очікують ковельчани

"Полежати для профілактики у терапії"… "В спину щось "вскочило" – хай подивиться лікар…”.
Готуйте гроші, якщо допомога не термінова, нічого не загрожує життю, ви не вагітні і ваша дитина не хворіє рідкісними захворюваннями. В рамках медичної реформи Кабмін пропонує зробити в медицині кардинальні зміни: держава гарантуватиме повне покриття медичних послуг лише за трьома напрямками – невідкладна, первинна й паліативна допомога. За всі інші медичні послуги люди будуть змушені платити з власної кишені. 
Когось це насторожує, а когось – ні: мовляв, за фактом українська медицина й без того вже давно не безкоштовна. Тим не менше, у рамках реформи, потрапивши в багатопрофільну лікарню, українці змушені будуть платити кошти буквально за все.
І ось тиждень тому українські депутати сказали "так" медичній реформі. Відтепер на кожного пацієнта держава буде виділяти 375 гривень в рік на безкоштовні послуги. На решту послуг МОЗ щороку буде встановлювати ціни за спеціальною формулою. Зараз про це тільки думають і складають перелік того, за що держава платити не буде.
Попередні тарифи у своєму блозі оприлюднила народний депутат Ольга Богомолець, й деякі цифри шокують. Десятки й сотні тисяч гривень (наприклад, кардіооперація – від 60 тис. грн., видалення каменя з жовчного міхура – від тридцяти тисяч). А от про пільги для малозабезпечених і пенсіонерів – ні слова. Якщо перерахувати такі тарифи в середніх пенсіях і зарплатах, то висновок може бути лише один – лікування в Україні може стати недосяжною розкішшю.   
Але, заглядаючи у майбутнє, поговоримо й про сьогодення.
l
Усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих – це слова з тексту клятви лікаря України. А як насправді складається ситуація із медициною, послугами та зв'язком між лікарями та пацієнтами? Ми спробували обговорити цю таку часто критиковану тему з пересічними ковельчанами. І ось які думки почули.
Світлана К.:
– Вважаю, що нам більше потрібно кваліфікованих фахівців, тому що часто буває, що сьогодні окремі лікарі навіть не до кінця правильно можуть визначити точний діагноз. Дуже довго доводиться ходити по різних кабінетах, шукати різних лікарів, які спроможні це зробити.
А ще було б добре, якби медицина запрацювала прозоро: якщо є платні послуги (а вони майже всі платні), то в поліклініці і у лікарні на ресепшені чи у реєстратурі мають надавати прейскуранти цін, де б вказувалися б розцінки на аналізи, УЗД і т. д. Те ж саме стосується прийому лікарів. Краще платити відкрито, аніж якісь благодійні внески вигадувати.
Сподіваюся, що після початку медичної реформи так воно й буде. Не хочу ставити воза попереду коня, бо реформувати медицину давно вже потрібно, але й розцінки на медичні послуги мають бути адекватними, а не такими, які прогнозують. Країну довели до абсурду. Тож без вас, медики, нічого не буде, бо ви теж відповідальні, й своєю кваліфікацією і ставленням до пацієнта маєте донести до людей, що ви врятуєте життя, допоможете, а не навпаки. 
Олена Н.:
– Сама я рідко хворію і послугами наших медиків стараюсь не користуватись. Мала хворого тата, який, на жаль, кілька років тому помер, тож досвід спілкування з ними в мене чималий. От тільки толку від того спілкування було небагато. Лікарі швидше створювали вигляд, що щось роблять, треба чи не треба на різні аналізи, УЗД посилали, наче без цього зовсім безпорадні. Хочеться вірити, що зараз у цьому плані щось змінилося на краще.
А щодо медичної реформи і благ, які вона має принести, то дещо сумніваюся у цьому. Звісно, безкоштовної медицини в нас уже давно немає. Однак частину витрат держава таки покривала, й лікарі самі вирішували, за що кому платити. А от тепер, як я розумію, ціни будуть встановлюватись централізовано, і вже ніхто на них не вплине.  
Петро С.:
– Мені нема чого "грішити" на міську медицину. І в нашій поліклініці, і у лікарні хороші лікарі, які уважно вислухають, поставлять діагноз, призначать лікування, яке, наприклад, мені, інваліду ІІ групи, завжди допомагає.
Дуже кваліфікований, привітний, позитивний і приємний персонал. Відчув це на собі. Нещодавно виписався з лікарні, де переніс нелегку операцію. Все пройшло швидко і без ускладнень. Попереду ще непростий шлях до повного одужання, але я вірю, що з допомогою медиків у мене все буде гаразд.
Валентина О.:
– Як і більшість звичайних людей, відвідую лікаря лише у крайньому випадку, коли, як кажуть, зовсім "припече". А так, для профілактики, – ніколи. Лікуюся самостійно. Так дешевше. Бо безкоштовна наша медицина була лише на папері. Ми всі платили за неї. Це не є таємницею. До прикладу, прийшовши на прийом до терапевта, безкоштовно – тільки загальний огляд. Здача аналізів на сечу, кров із пальця тощо – платні. Платити треба за УЗД або флюорографію. Далі лікар випише ліки, а це – найвідчутніші витрати.
Простій людині важко з цими платними послугами і ліками. В моєї мами пенсія – 1700 гривень. То вона майже всі гроші витрачає на ліки. 
Ганна Т.:
– Тарифи на медичні послуги вже встановили, а страхової медицини немає. В МОЗі її обіцяють до 2020-го. Боюся, що половина українців з такими "реформами" до того часу не доживе. Тих, кого не доб'є пенсійна реформа, доб'є медична. 
Анатолій Б.:
– Пам'ятаю дев'яності роки і початок нового століття, коли медики, як, до речі, й усі бюджетники, мали чималу заборгованість по заробітній платі, коли в лікарнях не було навіть анальгіну. І, не дай, Боже, було захворіти, бо навіть за власні кошти препаратів не купиш у напівпорожніх аптеках. 
Навіть нинішня непроста ситуація в медицині й приблизно не нагадує тих скрутних часів. 
І, як би там не було, ковельська медицина розвивається швидкими темпами, стає сучасною, цивілізованою. І це ми відчуваємо на собі.
l
Завдяки спільним зусиллям місцевої влади, благодійників та колективу  Ковельського МТМО сьогодні пацієнти міських медичних закладів отримують більш якісні послуги, лікарі – сучасне обладнання, місто – надію на здорове майбутнє.  
У Ковелі не перший рік робиться все для модернізації місцевих медичних закладів, щоб жителі міста мали змогу отримувати кваліфіковану допомогу, а їх перебування у стінах медичних закладів було комфортним. Відкриваються оновлені відділення, проводиться реконструкція приміщень, покращується якість допомоги. Ковельська центральна районна лікарня за якістю роботи перевищує багато лікувальних закладів області, маючи в своєму "арсеналі" сучасне діагностичне обладнання.
Звісно, це все лише додає "плюсів" і авторитету місцевій медицині. Але чи всім ковельчанам по кишені застосувати на собі новітні методи діагностики? Та й, зрештою, не тільки новітні.
…Одна моя знайома рік тому мала проблеми зі здоров’ям: скаржилась на погане самопочуття, виглядала змарнілою. Лікарі порадили пройти обстеження щитовидної залози і попередили про те, що коштуватиме це близько трьохсот гривень. На той час їй, одинокій мамі двох дітей, й такі гроші шкода було витрачати на себе.
– Не буду перевірятись, – сказала якось при зустрічі й відразу уточнила. – Немає коштів на обстеження – то, в разі чого, чим лікуватися буду?..
Й, на жаль, у нашій країні так чинить більшість, бо варіантів немає. 
Вікторія ЗІНЧУК.  
"Полежати для профілактики у терапії"… "В спину щось "вскочило" – хай подивиться лікар…”.
Готуйте гроші, якщо допомога не термінова, нічого не загрожує життю, ви не вагітні і ваша дитина не хворіє рідкісними захворюваннями. В рамках медичної реформи Кабмін пропонує зробити в медицині кардинальні зміни: держава гарантуватиме повне покриття медичних послуг лише за трьома напрямками – невідкладна, первинна й паліативна допомога. За всі інші медичні послуги люди будуть змушені платити з власної кишені. 
Когось це насторожує, а когось – ні: мовляв, за фактом українська медицина й без того вже давно не безкоштовна. Тим не менше, у рамках реформи, потрапивши в багатопрофільну лікарню, українці змушені будуть платити кошти буквально за все.
І ось тиждень тому українські депутати сказали "так" медичній реформі. Відтепер на кожного пацієнта держава буде виділяти 375 гривень в рік на безкоштовні послуги. На решту послуг МОЗ щороку буде встановлювати ціни за спеціальною формулою. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 553
Читати далі