Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 26 червня 2025 року №27 (12983)

Повідомлення в номер / Субсидія: необхідність чи розкіш

01.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

1454397424_1411799152Субсидія: необхідність чи розкіш?

Ви отримали нові рахунки за тепло. І вони відверто лякають. "Як тепер із цим жити?" – з цією думкою більшість із нас засинає і прокидається. Кращого варіанту, окрім як оформити субсидію, мабуть, не бачимо. Але й у цій ситуації, на жаль, може з'явитись не одне "але"…
Нині наші урядовці завзято торгуються з Міжнародним валютним фондом, адже ціна "торгів" – мільярд доларів траншу. Однак, аби отримати ці кошти і догодити МВФ, Україні доведеться піти не на одну поступку. Наприклад, скоротити кількість бюджетних працівників і чиновників, зробити жорсткішою так звану спрощену систему оподаткування, монетизувати субсидії, а от кількість їх отримувачів – скоротити. 
Цього року в Держбюджет закладено 50 мільярдів гривень на субсидіювання населення. МВФ вважає, що це нерозумна витрата державних коштів і вимагає зменшити суму. При цьому там лише не врахували те, що поки без субсидії більшість українців просто не виживе.
У багатьох європейських країнах держава допомагає тим, хто цього потребує, в оплаті за житло та комунальні послуги, але таких людей там не більше 10-15 відсотків від всього населення. В Україні ж на субсидіювання розраховує 9 мільйонів сімей (а це – майже половина населення). Отож, за підрахунками експертів, аби задовольнити їх усіх, необхідно знайти не п'ятдесят, а більше ста мільярдів гривень. А при нинішніх "розкладах" реально зможуть отримати субсидію не більше 4,5 млн. домогосподарств. 
Тим часом, як інформують ЗМІ, заборгованість за "комуналку" в минулому році зросла майже вдвічі. В парламенті ж знайшли вихід, як уникнути цієї проблеми в подальшому. Але чомусь знову – за рахунок людей. На розгляд чекає нова редакція Закону про житлово-комунальні послуги, в якому передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату боргу по ЖКГ, аби спонукати людей сплачувати захмарні рахунки з мізерних пенсій і зарплат.
Ось кілька коментарів ковельчан на порушену вище тему.
ІГОР (43 роки):
– Знайшов "платіжку" за січень минулого року – нарахування майже 600 гривень. Сьогодні нараховано більше тисячі! І це тільки за тепло, а ще ж світло і воду потрібно врахувати. Субсидії не оформляв, думав, що й без неї справлюся. А в нас, як завжди, – в новий рік з новими проблемами. 
У мене однокімнатна квартира. А в людей, у яких 2–3-кімнатні квартири, рахунки доходять до 2000 гривень. І це в режимі жорсткої економії. Вже й жартують з цього приводу, мовляв, в нас дешевше полетіти на зиму в Єгипет, ніж платити за газ. А якщо серйозно, то, насправді, жаль, що у нас так чомусь завжди виходить, бо люди сподівалися на краще, вірили, що нарешті йдемо до позитивних змін і будемо жити "по-новому", як обіцяла наша влада. А виходить, держава знову нас "кинула".
Звісно, у цій ситуації зовсім не втішає той факт, що через вимоги МВФ та брак коштів у Держбюджеті, шансів отримати субсидію в тих, хто її потребує, може значно поменшати.
МАРІЯ (71 рік):
– Ми з чоловіком живемо в однокімнатній квартирі. Опалення в нас індивідуальне, тож можемо економити. Котел вмикаємо на кілька годин двічі на добу: зранку й увечері. А ще у нас обох мінімальна пенсія, тому вийшла субсидія, яка перекриває оплату за газ та електрику. Платимо тільки за воду. 
Звичайно, без субсидії було б важче, бо з такими, як у нас злиденними статками, й зараз ледве на хліб вистачає. 
ЮРІЙ (38 років):
– Проживаю сам у двокімнатній квартирі. Я – працівник бюджетної сфери, тому без субсидії оплата комунальних коштів мені була б не по кишені. За минулий місяць за свій 51 кв. м сплатив 900 гривень.
Процеси, які зараз відбуваються в нашій країні, тримають всіх нас у напрузі. Народ обібрали до нитки і продовжують знущатися. Люди в паніці, бояться думати про завтрашній день, бо сплачувати такі космічні рахунки просто не в змозі. Нові "платіжки" непосильні для більшості. Людей довели до зубожіння, до краю, а сьогодні вже штовхають в прірву – хочуть забрати останню "кістку" у вигляді субсидій. А тарифи і ціни при цьому ростуть, як гриби після дощу.
АНДРІЙ (62 роки):
– Якось так виходить, що ми – заручники цієї влади. Ми одну погану владу перемогли, а зараз не ліпша прийшла. 
Людина не має віддавати все за те, щоб у домівці було хоч трохи тепло. Щоб не коцюбнути навіть у теплому светрі та в трьох шкарпетках. Скласти прийнятні тарифи набагато складніше, ніж роздавати субсидію. А ця державна "подачка" не вирішить проблему. Вона зникне сама, якщо людям дати достойні зарплати та пенсії, нормальні тарифи.  
Вікторія ЗІНЧУК. 

Ви отримали нові рахунки за тепло. І вони відверто лякають. "Як тепер із цим жити?" – з цією думкою більшість із нас засинає і прокидається. Кращого варіанту, окрім як оформити субсидію, мабуть, не бачимо. Але й у цій ситуації, на жаль, може з'явитись не одне "але"…

Вікторія ЗІНЧУК. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 534
Читати далі

Повідомлення в номер / Хто має право на пільговий проїзд

01.03.2017

maxresdefaultХто має право на пільговий проїзд?

У пресі час від часу з'являється інформація про пільгові перевезення. Інколи діаметрально протилежного змісту. Впродовж двох останніх років когорту пільговиків поповнили ветерани АТО. Тому тема стала ще більш актуальною. 
Приємно, коли водій з розумінням ставиться до хлопця у камуфляжі, не вимагаючи плати за проїзд. На жаль, доводиться спостерігати й зворотну реакцію на посвідчення учасника бойових дій. 
У багатьох містах України соціальну напругу спричинили зміни до законодавства при передачі на місцеві бюджети фінансування пільгового проїзду у громадському автотранспорті. Траплялися ситуації, коли перевізники відмовлялися брати пільговиків, мотивуючи це відсутністю компенсації від держави. 
Аби з'ясувати, якою є ситуація в місті сьогодні і яким чином планує міська влада надалі вирішувати це питання, ми звернулися до першого заступника Ковельського міського голови Михайла Гетьмана. 
– Михайле Олександровичу, давайте повернемося у 2016 рік та згадаємо, якою була ситуація в Ковелі з пільговими перевезеннями?
– Проблеми щодо організації пільгових перевезень пасажирів виникли чи не у всіх містах України. І Ковель не виняток. І хоч до 2016 року збитки перевізникам компенсувала держава, гроші надходили невчасно і не в повному обсязі. 
Ситуація ускладнилася: зобов'язання щодо фінансування пільгових перевезень переклали на плечі органів місцевого самоврядування, які до цього, відверто кажучи, не були готові. І хоч гроші не були передбачені в міському бюджеті, бо нас держава просто поставила перед фактом, ми відшукали можливість виділити два мільйони гривень на фінансування пільгових перевезень у Ковелі. Також з міського бюджету були погашені борги держави перед перевізниками за 2015 рік, які склали 316 тис. грн. 
– Скільки пільговиків у Ковелі сьогодні мають право на безкоштовний проїзд у міському громадському транспорті й на яких маршрутах?
– Перевезення пільговиків здійснюється на шести міських маршрутах, на яких найбільший пасажиропотік: № 1 "Льонозавод – Незалежності": №7 "Сільмаш - Вокзал – вул. Симоненка"; №19 "Сільмаш - Лісництво"; №22 "Незалежності – Сільмаш (ч/з Інтерпорт)". Це – соціальні маршрути. 
У Ковелі сьогодні близько 20 тисяч пільговиків. Ці люди матимуть можливість і далі користуватися безплатним проїздом у міському громадському транспорті. 
– Чи будуть відновлені рейси для пенсіонерів-садоводів? 
– Так, будуть. З початком весняно-польових робіт. Вони курсуватимуть за напрямками маршрутів до садівничих масивів. Це маршрути: №8 "Незалежності – "Машинобудівник"; №8а "Вокзал - "Урожай", "Будівельник"; №8б "Вокзал - "Калина".
– А якщо водії відмовляються брати пільговиків? Буває й таке. Особливо на маршрутах, котрі не мають таблички "Соціальні перевезення".
– Так, на жаль, буває. Такі дії залишаються на совісті водіїв та перевізників. Якщо до нас надходять скарги – ми відразу на них реагуємо. Щодо маршрутів, які не належать до "соціальних", зауважу: як і до прийняття нового Закону, так і сьогодні в Ковелі діє домовленість між виконавчим комітетом та перевізниками на усіх напрямках міського автобусного сполучення про бездотаційне і безплатне перевезення двох пільговиків. 
Така умова зазначається ще на стадії організації конкурсу щодо визначення перевізника на маршруті, й її зобов'язані виконувати.  
– Нещодавно стався прикрий випадок, коли ковельчанина-пільговика хотіли висадити з автобуса та забрали посвідчення. Як Ви можете це прокоментувати? 
– Якщо коротко – то це був міжміський рейс, міська влада не має до цього відношення. 
– А якщо ширше? 
– Замовником приміських та міжміських перевезень є облдержадміністрація, і міська влада не вправі втручатись в цей процес. Можливо, замовник не відшкодовує перевізникам витрати на перевезення пільговиків, можливо, такі послуги взагалі не передбачені замовленням, в результаті – подібні інциденти. Мені важко це коментувати. 
Статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення. 
Разом з тим, ця стаття визначає, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації збитків автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування. 
Якщо говорити про Ковель, то міська влада як замовник перевезень на міських маршрутах передбачила в бюджеті кошти на компенсацію перевізникам витрат, пов'язаних із забезпеченням державних гарантій на право безкоштовного проїзду громадян всіх пільгових категорій, у тому числі й учасників АТО. 
Нещодавно кілька перевізників звернулись до виконкому з приводу компенсації витрат на перевезеннях на приміських маршрутах. Мовляв, здійснюючи рейси у навколишні населені пункти, вони перевозять також і ковельських пільговиків – відшкодуйте витрати на перевезення ковельчан. 
Насправді немає різниці – ковельчанин чи ні. Є статус пільговика і є Закон. За Законом пільга поширюється на всі види перевезень. В межах власної компетенції виконавчий комітет вирішує ці питання там, де організовує перевезення, а це – виключно міські маршрути. Свого часу поставили питання перед міською радою, отримали підтримку депутатів у вигляді видатків на фінансування пільгових перевезень – і маємо результат. 
– Тобто сьогодні проблем, пов'язаних з пільговим перевезенням пасажирів, у місті немає? 
– Будемо сподіватися, що й не буде. Як і торік, перевезення пільговиків фінансуватимуться з міського бюджету. Міська влада Ковеля виконує зобов'язання щодо державних гарантій. На 2017 рік передбачено 2,5 млн. грн. для відшкодування витрат перевізникам "Соціальних маршрутів". 
Однак є невирішені питання. Пільговики хотіли б, щоб були більші обсяги пільгових перевезень, вища якість їх надання. Перевізники хотіли б більшої компенсації витрат на перевезення. Мають місце прикрі інциденти, але у більшості випадків вони оперативно вирішуються в робочому порядку. Ми намагаємось утримувати баланс інтересів усіх учасників цього процесу – як пільговиків, так і перевізників, враховуючи наявний обсяг фінансування.
– Дякую Вам, Михайле Олександровичу, за відверту розмову.  
l
Поки в державі триває процес децентралізації, місцеве самоврядування проходить перевірку на стійкість, професіоналізм, людяність, соціальну відповідальність. У Ковелі, схоже, з цим упорались. Наразі пільги ковельчанам та компенсація перевізникам забезпечується. А наші законотворці продовжують працювати над питанням пошуку нової системи пільг, а точніше їх монетизації. Тож маємо бути готові й до нових викликів часу. 
Розмову вела 
Марія Зініч.

У пресі час від часу з'являється інформація про пільгові перевезення. Інколи діаметрально протилежного змісту. Впродовж двох останніх років когорту пільговиків поповнили ветерани АТО. Тому тема стала ще більш актуальною. 

Розмову вела Марія Зініч.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1624
Читати далі

Повідомлення в номер / Новини нашого села

01.03.2017

могилаНовини нашого села

З нагоди Дня виведення військ з Афганістану та 30-ої річниці  від дня  смерті воїна-“афганця”  Сергія Оксенюка учні нашої  Козлиничівської ЗОШ впорядкували могилу воїна та прилеглу до неї територію,  відвідали батьків свого колишнього односельчана.  
Біля місця вічного спочинку  воїна-“афганця”  відбулася година-реквієм "А син довічно житиме у сні"  та   покладання  квітів  до пам'ятника. 
Учні    Володимир Шемейко, Ольга Шугніло,  Дмитро Шкоропад,  Крістіна Літвінчук,  Олексій Літвінчук   та  Тетяна Бідун  читали вірші про матір, про  вірність та відданість Батьківщині,  згадували біографію свого героя- односельчана. 
На “годині пам'яті” біля могили, зокрема, зауважили: "Сьогодні ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблого односельчана, воїна-інтернаціоналіста. Сергій Іванович  любив життя, любив своїх батьків, рідню, дружину та сина, своє село. Був вірним другом, жив  щасливо і мріяв  про майбутнє. 
Та не судилося йому повернутися живим до рідної домівки. Про це потрібно пам'ятати й згадувати, адже батькам  Сергія Оксенюка  Галині Костянтинівні та Івану Никоноровичу  так і не судилося побачити сина, рідним – брата, дітям – батька. 
Сьогодні його обличчя закарбували лише старі  сімейні фотографії, кам'яна плита пам'ятника, встелене квітами підніжжя могили". 
Світлу  пам'ять загиблого бійця  вшанували  хвилиною мовчання.
l
14  лютого до Дня закоханих у загальноосвітній школі І-ІІІ ст. с. Козлинич учнями старших класів під керівництвом вчителя зарубіжної літератури  Світлани Бусел  та  автора цих рядків – педагога-організатора  Надії Войтюк  було проведено літературний вечір "Все починається з кохання".
Його окрасою стала  сценка  з художнього твору "Ромео і Джульєта" (Т. Бідун та  Б. Васільєв) і уривок з твору видатної поетеси Лесі Українки "Лісова пісня" (К. Літвінчук та  А. Онищенко). 
Продовжився вечір  піснями  у виконанні  Б. Васільєва та  В. Жарко.  Старшокласники гарно та виразно читали твори про кохання видатних людей світу під музичний супровід. В кінці заходу  презентували  збірку віршів про кохання,  написану учнями школи та продекламовану самими авторами.
Також в нашій школі цілий тиждень традиційно працювала "Пошта Святого Валентина". Всі бажаючі мали змогу покласти в святкову скриньку "валентинки" для своїх друзів  й  улюблених вчителів.
Учасники свята всім побажали миру та кохання в серцях, а всі свої справи робити лиш з любов'ю. 
Надія ВОЙТЮК, 
педагог-організатор 
ЗОШ І-ІІІ ступенів 
с. Козлинич. 
НА ЗНІМКАХ: під час тематичних заходів у Козлиничах.
Фото з архіву автора.

З нагоди Дня виведення військ з Афганістану та 30-ої річниці  від дня  смерті воїна-“афганця”  Сергія Оксенюка учні нашої  Козлиничівської ЗОШ впорядкували могилу воїна та прилеглу до неї територію,  відвідали батьків свого колишнього односельчана.  

14  лютого до Дня закоханих у загальноосвітній школі І-ІІІ ст. с. Козлинич учнями старших класів під керівництвом вчителя зарубіжної літератури  Світлани Бусел  та  автора цих рядків – педагога-організатора  Надії Войтюк  було проведено літературний вечір "Все починається з кохання".

Надія ВОЙТЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 590
Читати далі

Повідомлення в номер / Чи зігріють весна і літо душу з тілом

01.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна
Чи зігріють  весна і літо душу з тілом?

spring_pragueЧи зігріють  весна і літо душу з тілом?

Більшість із прогнозів погоди на весну пророкують  нам настання теплої погоди на тиждень раніше офіційного початку весни.  Вже в кінці лютого температура на території Центральної України становитиме від чотирьох градусів за Цельсієм  вище нуля вдень — до п'яти градусів за Цельсієм  нижче нуля вночі. 
Орися ФІЛІПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 565
Читати далі

Повідомлення в номер / Діти – в смертельній небезпеці

01.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

китДіти – в  смертельній  небезпеці

Два місяці тому засоби масової інформації  повідомили жахливу новину:  в Маріуполі 15-річна дівчина викинулася з вікна 13-го поверху. На місці трагедії поліція знайшла особисті речі загиблої, серед яких був блокнот із записами суїцидального характеру. За словами опитаних друзів, дівчина була замкнутою та сором'язливою.
Згідно з попередніми даними, неповнолітня була підписана на групу в соціальних мережах, де модератор роздавав підліткам завдання суїцидального характеру. Як з'ясувалося, незадовго до смерті дівчина отримала завдання зістрибнути з багатоповерхівки. Те ж саме підтвердили і друзі загиблої. За їхніми словами, їй дуже подобалася ця група, де щодня з'являлися нові завдання. Вона навіть приходила до школи з порізами на руках.
Навесні 2016 року російське видання "Новая газета" опублікувало розслідування, в результаті якого було пов'язано 130 самогубств серед російських підлітків зі спільнотами у соціальній мережі "Вконтакте" під назвою "Групи смерті".  Варто зазначити,  що немало  української молоді є  в ній підписниками. А, значить, і потенційними жертвами…
Доведення до самогубства в цих групах проходило в ході "квесту". Завербованим давалися індивідуальні номери та 50 днів на ухвалення рішення, після закінчення яких вони повинні були вчинити самогубство.
Однією із жертв і стала юна маріупільчанка.
Нещодавно до учасників "Битви екстрасенсів" звернулася мати  загиблої, яка попросила їх розібратись із  цим загадковим  самогубством.  В ході  розслідування підтвердилось, що дівчина звела рахунки  із життям не сама, а   з чиєїсь вказівки…
Наразі  вчинення суїциду інкримінується,  як кримінальна справа, а правоохоронцями ведеться детальне розслідування.
Як днями повідомили "Волинські новини", в Івано-Франківську лікарі випадково врятували 13-річну школярку від суїциду. До лікарні дівчина потрапила з гіпертонічним кризом. Окрім підвищеного тиску, медики помітили на руці дівчини дивні мітки. Це був вирізаний, а потім прокреслений маркером кит. А також дата – 10.02 і час – 4.20. Схвильований персонал викликав поліцію.
Як виявилося, школярка виконувала завдання "групи смерті" Вконтакті. Мітки були часом, коли дівчина мала вчинити самогубство, повідомляє "Високий замок".
"Старанна учениця елітної школи потрапила в лікарню за тиждень до години Х. З великими труднощами вдалося її розговорити. Дівчинка вороже налаштована до оточуючих. Вона кричала, що всіх ненавидить. Вдалося поспілкуватися тільки наодинці. В присутності мами вона відмовлялася говорити. Між ними віддалені стосунки. Зі школяркою не те що важко, а страшно було спілкуватися. 
Згодом дівчинка розповіла, що означає дата на її руці. А також про куратора однієї з таких груп у соцмережах. Він диктував, що саме потрібно робити. Однак дівчину заблокували, так як вона перебувала в лікарні і завдання не виконувала", – розповіла начальник сектору ювенальної превенції УПД поліції в області Алла Бойчук.
Зізнання дівчинки збентежили поліцейських. Дівчинка розповіла від початку і до кінця про масове смертельне захоплення серед молоді. А також про саму роботу "груп смерті". Оскільки акаунт школярки заблокували, відновити листування неможливо.
Кіберполіція відразу виявила 200 сторінок учасників. 7 із них – з Івано-Франківська. З цими дітьми працюватимуть правоохоронці. Це члени двох спільнот – "Синій кит" і "Море китів".
Нині слідчі намагаються встановити зв'язок із кураторами смертельних груп. Поліція звернулася до адміністраторів "Вконтакте". Спільноти заблокували. Однак на їх місці з'явилися нові.
"З дітьми постійно працює маніпулятор. Завдання дають о 4.20 ранку. Це невипадково, адже дитина у сонливому стані. Не може нормально реагувати. Увесь час дітям розповідають, що вони нікому не потрібні. Єдиний вихід – самогубство. Померти повинні перед веб-камерою. Потім це відео організатори продають на канали в мережі Інтернет або Darknet. На них заробляють так само, як на роликах в Youtube", – розказують правоохоронці.
Зі слів колишньої учасниці Ангеліни, у "гру" приймають не всіх. Лише тих, хто доведе своє бажання померти. Сторінки кандидатів куратори довго моніторять. Якщо знаходять підтвердження наміру накласти на себе руки, приймають в групу. Це повинні бути депресивні записи, музика, фото. "Прилетить синій кит і забере тебе в тихий дім", – так вони пишуть. Після прийому до спільноти з гравцем переписуються. Висилають 50 завдань, які той повинен виконати. А це по одному в день. Після виконаного завдання учасники надсилають фото або відео.
l
Правоохоронці дали поради батькам, які допоможуть попередити суїцидальні наміри:
"Найперше – приділяти увагу дітям. Перевіряти, чи немає ніяких порізів. У разі чого з'ясовувати, звідки вони. Особливо, якщо зображений кит. Перевіряти аккаунти дитини та її групи в соцмережах. Звертати увагу на коло спілкування дитини. Контролювати, які фото- і відеофайли знаходяться в її гаджетах. Встановити функцію "батьківський контроль".
Як повідомлялося, у самогубствах двох волинських школярок журналісти виявили слід "груп смерті". Нагадаємо, у 2015 році майже за місяць у селі Баїв Луцького району повісилося дві школярки. Правоохоронці вважали, що між цими самогубствами є зв'язок, оскільки дівчата були подругами. Одна з них, одинадцятикласниця, померла через повішення 31 жовтня, на Хелоувін, а друга, 14-річна дев'ятикласниця, – 24-го листопада. Дівчатка залишили передсмертні записки.
Журналісти дослідили історію самогубства школярок Валі та Наталії з села Баїв. Виявляється, одна з дівчат незадовго до смерті зізналася, що захопилася не зовсім звичайною книгою і була учасницею депресивних груп у соцмережах.
Варто додати, що на Донеччині врятували учасника "групи смерті" в соцмережі. Хлопець виконав усі завдання. Останнім було самогубство.
Окрім того, у Херсонській області поліція запобігла самогубствам двох 17-річних дівчат, які пішли із дому через смертельну гру. З'ясувалося, що дівчата були зареєстровані в Інтернет-грі "Разбуди меня в 04.20", кінцевою метою якої є скоєння самогубства учасником.
l
Як бачимо, значний згубний  вплив на свідомість ( в даному випадку молоді)  має Інтернет. Як показують дослідження,  хворобливо залежні від  всесвітньої   павутини  підлітки знаходять для себе "найоптимальніший" (на їх думку) вихід із багатьох складних життєвих ситуацій, бо тут:
– спілкування в будь-який час, де, на відміну від батьків, тебе завжди вислухають і зрозуміють, обов'язково  допоможуть "правильно" вирішити певні питання.  Хоча, як показує практика, це далеко не так;
– нові захоплення;
– "вбити" час завжди допоможе Інтернет;
– Інше.
Багато молоді помилково вважає, що їх батьки не мають на них часу. Насправді ж, багато хто із підлітків не хоче йти на контакт із рідними, переконуючи себе в тому, що ті їх просто  не зрозуміють. 
Як стверджують психологи, в такому  віці молоді люди стають більш вразливими, тому й сприймають всіх і все в  так званому  "негативному плані". Аби самовиразитися, вони намагаються привернути до себе увагу або ж наслідувати те, що є загалом неприпустимим   в дорослому середовищі.
l
Нерідко бачимо чи чуємо, що випадки суїциду серед юних  українців стають наслідком "нерозуміння" старшого і молодшого поколінь, несприйняття в  окремій групі оточуючих  (зокрема,  в навчальному закладі). Неприхованим в нашому суспільстві є і той факт, що багато самогубств стаються через нерозділене кохання. Наприклад, хлопець пустив собі кулю в лоб через те, що його дівчина  пішла до іншого.  Нерідко на той світ разом із собою коханий забирає і свою половинку. 
Та хіба це вихід із ситуації – забрати життя в того, кого так кохав? На це ми не маємо ніякого права, це вирішує сам Всевишній. А ще, зробивши  фатальний  гріховний вчинок, ми  назавжди затьмарюємо пеленою суму і печалі  до цього щасливі будні наших рідних, які нас щиро любили та вірили нам. А ми…
Про всі проблеми, в першу чергу, потрібно говорити, а не вирішувати їх в такий спосіб.  І знаймо, що найперше нас вислухають  й зрозуміють наші найближчі люди, яким ми до цього не довіряли. Про наболіле потрібно казати із самого початку, аби потім не було пізно. Бо, як кажуть, будь-які проблеми вирішуються в міру їх надходження.
Нездоровою  категорією можна назвати і тих, хто намагається наслідувати чиїсь вчинки (цим самим привертаючи до себе увагу). Так, як засвідчує статистика, в Україні останнім все більше  більше мають місце так звані    необдумані вчинки, які, на жаль, часто призводять до летальних наслідків. 
Сюди можна віднести любителів "селфі" на залізничних вагонах чи на даху багатоповерхівок.  Сфотографувавшись на даху потяга, любителі такого  екстріму викладають світлини в Інтернет, за що отримують безліч схвальних відгуків.
Натомість інші (подібно  до малих дітей, які повторюють все за дорослими) і самі прагнуть показати своє "Я".  Шкода, що нерідко такі спроби закінчуються трагічно. Для прикладу, в столиці  за  позаминулий рік тільки за місяць загинули чотири любителі "селфі". А цього могло б і не бути,  коли б перед тим, як щось робити, треба було не один раз подумати.
Самогубство – це реакція людини на ті обставини, в яких життя для неї стало неможливим. Причини суїциду завжди різні, і,  найчастіше,  в окремо взятого індивіда їх   є кілька. 
Але такий вчинок  –  завжди наслідок того, що умови, в яких жила людина, ставали все більш  суб'єктивно для неї  нестерпними. Підлітки завжди дають знати про це: понад 70%  із них так чи інакше доводять до відомості інших людей свої наміри. Це можуть бути  зовсім безглузді натяки і цілком очевидні заяви. 
Суїциду  в підлітковому віці багатьох випадках можна запобігти.  Необхідно лише  навчити підлітка справлятися зі стресом, знаходити нову мотивацію для життя, досягнень. Іншими словами, постаратися  заповнити ті "пустоти", які штовхають людину на суїцид. Підлітковий психолог – іноді  той фахівець, в якому  насправді є надважлива  необхідність. 
l
Які ж  підлітки схильні до суїциду?
Необхідно звертати увагу на такі фактори ризику, особливо якщо підліток під загрозою декількох з них.
n Самогубства в сімейній історії. Якщо хтось із родичів  закінчував життя зі своєї волі, це підвищує загальний суїцидальний ризик серед інших членів сім'ї.
n Залежність від спиртного. Алкоголізм – ще один  із основних факторів, що провокує підлітковий суїцид. Ця залежність провокує хімічні зміни в центральній нервовій системі. Внаслідок цих порушень у підлітків, як і в дорослих, розвивається депресивний стан, істотно підвищується рівень тривожності.
n Наркоманія. Наркотики, особливо їх вживання спільно з алкоголем, є смертельним фактором. Людина втрачає контроль над собою, перестає усвідомлювати свої мотиви і потреби, посилюється депресія.
n Незакінченна спроба відходу з життя в минулому.  Близько третини підлітків, які намагалися вчинити самогубство в минулому, потім доводять суїцид до кінця.
n Наявність психічних захворювань, а також невротичних тенденцій.
Ознаки, за якими можна визначити можливе самогубство:
l Порушення харчової поведінки: повна відсутність апетиту або, навпаки, неконтрольоване переїдання.
l Зневажливе ставлення до власної зовнішності: наприклад, неохайність в одязі протягом декількох днів.
l Скарги на фізичний стан: мігрень або болі в животі.
l Відсутність задоволення від тих занять, які раніше приносили радість. Почуття нудьги або апатії.
l Безперервне відчуття провини,  самотності.
l Погіршення концентрації уваги.
l Запальність, часті гнівні реакції з незначних причин.
Пам'ятаймо: аби непоправного не сталося, його, насамперед,  можна попередити.  Завжди дослухайтесь до тих, хто вас оточує, і тоді в родині та поза нею  все буде гаразд.
"Заповнюймо" цей світ правильними вчинками, знаходьмо більше часу для тих, кому ми потрібні, та цінуймо кожну прожиту мить, адже життя дається нам лиш одне.
І наостанок хочеться додати: помилятися властиво кожному, але треба, аби на  помилках вчилися, а не повторювали їх. 
Підготувала 
Орися ФІЛІПЧУК.
Р. S. Як повідомили деякі із інтернет-видань, у Києві днями поліцейські врятували 15-річну школярку від самогубства. Зазначається, що дівчина разом із подругою були учасниками так званих “груп смерті” у соціальних мережах.
А в місті Дубно, що на Рівненщині, правоохоронцям вдалося вберегти від найгіршого, смерті, двох 19-річних дівчат, які теж були втягнуті у суїцидальну гру “Сині кити”.
Як бачимо, “епідемія” самогубств триває. Настав час її зупинити! І чим швидше, тим краще для всіх нас.

Два місяці тому засоби масової інформації  повідомили жахливу новину:  в Маріуполі 15-річна дівчина викинулася з вікна 13-го поверху. На місці трагедії поліція знайшла особисті речі загиблої, серед яких був блокнот із записами суїцидального характеру. За словами опитаних друзів, дівчина була замкнутою та сором'язливою.

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 754
Читати далі

Повідомлення в номер / На поворотах долі

01.03.2017

3265-5189На поворотах долі

Вкотре переконуюся: доля кожної людини – це неповторна, виняткова історія. Одного разу під час тривалої автобусної подорожі зі столиці до Львова я розговорилася із сусідкою. Неймовірна історія життя пані Наталі справді вразила. 
Наталя народилася на Волині, вищу освіту здобувала у Львові.  Старанна дівчина легко опановувала науку, була активісткою. А ще була дуже гарною, веселою, відкритою, тож мала чимало залицяльників. Та найбільше припав до душі юнці кароокий одногрупник Андрій. Після закінчення інституту, закохані одружилися, жили у Львові, працювали на хороших роботах. 
Однак недовго тривало щастя – в сім'ї трапилася біда. Якось Наталка, повертаючись ввечері з роботи, потрапила під колеса автомобіля. Ушкодження були не важкі, одужала швидко, та все ж біль залишився на все життя – лікарі повідомили, що в результаті травми у Наталки ніколи не буде дітей. 
Після цієї звістки Андрій дуже змінився. Ні, він і заспокоював, і підтримував молоду дружину, але в очах стояли такі туга і печаль! А Наталя, хоч її серце розбивалося на тисячі дрібних уламків, намагалася не демонструвати чоловіку своїх страждань. Та й нарікала у біді лише на себе: у той нещасливий вечір, заклопотана думками про новий проект на роботі, просто вискочила під колеса автівки поза пішохідним переходом. Водій намагався уникнути зіткнення, але так, видно, розпорядилася доля.
Минали роки. Життя сім'ї не складалося. Жили, наче чужі. Не раз Наталка думала про розлучення – хотіла відпустити чоловіка, але дуже кохала його і не могла зважитися на такий крок. А з часом дізналася, що в Андрія є донечка з іншою жінкою.  
Якось подруга Оксана з Львівщини, з якою товаришували ще з інституту, запросила жінку разом відпочити в одній із карпатських оздоровниць. Під час відпочинку Оксана часто розповідала Наталі про свого колегу, у якого кілька років тому померла дружина. 
– Залишився, бідолашний, з двома дітками. Добрий, роботящий, гарний фахівець, порядний чоловік. Непросто йому, звичайно, з дітьми, та й молодий ще, яка ж сім'я без берегині домашнього вогнища? Давай познайомлю вас, – запропонувала Оксана Наталці. – Ну, скільки ще мучитися будеш з Андрієм? У нього й сім'я інша вже є, але  не хоче тебе засмучувати, то й живете досі разом. 
Наталка спочатку відмовлялася, та все ж з Юрієм вони познайомилися. Хоча, виявилося, що знають один одного давно: саме під машину Юрія вона потрапила того вечора. Він тоді і в лікарню приходив, гроші пропонував на лікування, але не брала нічого: справді, не його вина була.
Незадовго й одружилися Наталя та Юрій. З Андрієм розлучилися без образ та скандалів.
Діти Юрія – семикласник Назар і п'ятирічна Соломійка стали для Наталі рідними. Якою ж щасливою була вона, коли вела донечку в перший клас, коли стояла поруч з випускником-синочком! 
l
Сьогодні Назар та Соломійка уже дорослі, мають власні сім'ї. Живуть неподалік від батьків, дбають про них і в усьому допомагають.  
А Наталя з Юрієм тішаться своїми дітьми, онуками, яких мають четверо, та не уявляють життя один без одного. 
Юлія ЛИТВИНЮК.

Вкотре переконуюся: доля кожної людини – це неповторна, виняткова історія. Одного разу під час тривалої автобусної подорожі зі столиці до Львова я розговорилася із сусідкою. Неймовірна історія життя пані Наталі справді вразила. 

Юлія ЛИТВИНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 710
Читати далі

Повідомлення в номер / Загляньмо в глибину студентської душі

01.03.2017

92fa7deb2ef7095e60e28bd6c6390ccfЗагляньмо  в  глибину студентської  душі

Одним із елітних закладів Волині і Ковельщини по праву вважається промислово-економічний коледж ЛНТУ. Тут концентрується технічно-економічний та інтелектуальний потенціал міста.
І як би не пишалися своєю престижністю студенти вишів (прошу не ображатися), а наші студенти  нічим не поступаються університетським. Це підтверджується позитивною оцінкою роботодавців тих випускників, які стали молодими спеціалістами. Студенти коледжу на університетських факультетах впевнено їдуть на "білому коні" знань попереду інших.
На багатьох незабутніх творчих зустрічах я не раз потрапляв під перехресний вогонь запитань культурного, соціального, політичного і навіть душевного характеру, на які відповісти було непросто. Більше того, ці зустрічі згодом втілилися в літературно-творчий альманах "Люблю цей світ", який гарно вписався в програму коледжу "Література рідного краю".
Довго вагався, але, нарешті, зважився на окремі запитання відповісти, розраховуючи на те, що мої думки, можливо, будуть  корисними для інших студентів і, зрештою, – для учнів старших класів загальноосвітніх шкіл.
Тож відчинімо "комірку"  юної душі і  впустімо розсипи думок, так би мовити, від сивини, що фарбувалася десятками років в лабіринтах складного й  часом заплутаного життя.
l
– Чи відчували Ви, що Ваша мати розчаровувалася у Вас через допущені помилки і промахи?
– Чи розчаровувалась мною рідна
 мати
Через гріховні вчинки на шляху
 життя?
Не може матір навіть в думці мати
Зневіри в дітях і сповідатись
 каяттям.
Сичали фарисеї. Глумилися над
 Сином.
Із ними – прокуратори, законники
 та іудеї. 
Він і Вона – одне єство
 нерозділиме,
Ісуса розпинали – розпинали 
й серце в неї.
Ні! Ні! Відкинь всі сумніви – 
ти Мати:
Лиш самопожертва в ім'я дітей
 буде сіяти!
– Для успіху потрібні талант і природне обдарування  чи  достатньо праці в поті чола?
– Нема безталанних – усі
 обдаровані!
Лишень розпізнати, талант твій 
у чому?
Усе, що Всевишнім 
тобі подаровано,
Примножуй, працюй і навчайсь 
без утоми.
Без праці не виростуть крила
 орлині.
Не будеш навчатись – єства
 пустота,
Бо так вже ведеться одвіку й донині:
Без праці й знання  талант 
– сирота.
– Чи хотіли б Ви провести старість у ситій благополучній Європі?
– Манить достатком пузата Європа.
Незатишно й бідно в моїй Україні.
Хай грози і бурі – не стану я збоку:
Тут хрест мій і доля, повітря 
й родина.
В обіймах з бідою я бідним і босим
Стернею колючою йшов 
до вершини.
Коса колискову співала в покосах –
Ну як я сьогодні цю країну покину?
Квітуча, співуча і  помислом чиста,
Безмежно багата і обрана Богом.
Нехай серце заплаче, зневірою
 гнітить,
Я з Нею навіки – святиться дорога.
– Який літературний жанр, на Вашу думку, якнайкраще відповідає сьогоднішньому суспільно-політичному життю?
– Політика – це сатира і критика.
Це – детектив, гумор 
і публіцистика.
Це – повія, спокуса і містика,
Це – соло  маестро з народним
 оркестром
Під бурхливий партійний заспів.
– Чи не втрачали Ви довіри до близьких Вам людей?
– Довіра до людини – як у неї
 вірити?
Судити теж не людське – Боже
 ремесло.
Душі спитай: ти можеш 
їй довіритись,
Чи справедливістю наповнене твоє
 єство?
Як маєш сумнів – тоді нема довір'я.
Звіряй навколо вся і все, і себе
 перевір.
Лиш не забудь: у Господа є вища
 міра –
Без віри і довір'я не буває друга 
й миру.
– Які твори Ви порадили б читати молоді?
– Немає ліків від усіх хвороб,
Немає всеосягаючої книги 
на Землі,
Лиш пам'ятай:  людини не було б,
Якби ми не читали, а ходили в млі.
Коли людина молода та юна –
В душі романтика з пригодами
 буяє.
У віці зрілому, із мудрості
 відлунням
Історія, кохання, драми в сітях
 пеленають.
Але для всіх є книга книг – Святе
 письмо:
Звідти бери зернини істин 
від Христа.
Посій із вірою – зів'яне
 сатанинське ремесло,
І проросте Любові вічна,
  життєдайная краса.
– Кохання у житті буває лише раз? Чи можна ще зуміти покохати?
– Кохання!.. Це тайна за семи
 початями,
Таке солодке, миле і просте:
Скупаєшся в цілунках і 
не знатимеш,
Що був в раю, де щастя з радістю
 цвіте.
Так, можна закохатися, й не раз –
Гарцюють пристрасті і біситься
 спокуса.
Та знай: тоді лиш плодоносить сад,
Коли кохання – це праця (!) й сила
 духу.
Не легковаж, запам’ятай урок:
В коханні зрада – це до прірви
 крок.
l
А ось бліц-відповіді на окремі запитання:
– Ви вважаєте себе щасливою людиною?
– Попри всі випробування – так!
– Чому, маючи технічну освіту, Ви "перекинулися" в літературу?
– Спроба самореалізації свого єства в інших вимірах буття – це рух до вдосконалення свого "я".
– Чому Ви поїхали в Ізраїль на Святу Землю?
– Вклонитися святим місцям і подякувати Пресвятій Богородиці і Господу нашому Ісусу Христу за спасіння сина (після автокатастрофи).
– Чому збірка поезій названа "Цілющий попіл"?
– З вогню добра і любові завжди лишається попіл, який є цілющим – навіть для ворогів.
– Який фактор впливу на Вашу творчість найголовніший?
– Саме життя з його незбагненними сюжетами.
– Чому Ви хотіли б навчити читачів?
– Життя – це безперервний ланцюг, в якому чергуються ланки: вчитись – працювати,  вчитись – працювати і знову – вчитись. Так – до кінця життя.
– Ви хочете дорости до величі світових митців чи просто позбутися звичності та буденності життя?
– Хто не мріє стати генералом? Але головне – в сіре і буденне життя потрібно вносити мажорні нотки. І, нарешті,   в хмарах проблем та негараздів знайти промені Сонця та іскринки щастя.
l
Ось така склалася розмова. Ти відчуваєш, шановний читачу, яка чиста, філософська, заквітчана у мрії, юна студентська душа?
Вслухайся у мелодію студентських душ, і ти переконаєшся, що юнь – це майбутнє України, її птаха щастя.
А Тетяні Селівончик, директору коледжу, та її вірним сподвижникам – шана і подяка за те, що виховний процес спрямований у правильне русло.
Щасти всім!
Анатолій СЕМЕНЮК,
член НСЖУ, член Ліги українських
письменників ім. Павла Чубинського, голова
краєзнавчої організації Ковельщини.

Одним із елітних закладів Волині і Ковельщини по праву вважається промислово-економічний коледж ЛНТУ. Тут концентрується технічно-економічний та інтелектуальний потенціал міста. І як би не пишалися своєю престижністю студенти вишів (прошу не ображатися), а наші студенти  нічим не поступаються університетським.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 518
Читати далі

Повідомлення в номер / Моя дорога птаха

01.03.2017

Кузьма 2Моя  дорога  птаха

Нещодавно в читальному залі бібліотеки промислово-економічного коледжу Луцького НТУ відбувся літературно-музичий ноктюрн,  створений на основі  презентації нових книг про Кузьму Скрябіна "Моя дорога птаха", які написала мама Андрія Кузьменка.
Захід підготували студенти-випускники групи 479 спеціальності "Обслуговування програмних систем і комплексів" (керівник  Жанна Кривош) разом з бібліотекою (завідуюча  Неля Телючик).
"Нелегкі часи нині в Україні, на Сході продовжується війна. Просто любити свою рідну Україну мало – треба бути її вірним патріотом. Таким патріотом, ми вважаємо, був Кузьма Скрябін. Тому  з нагоди  річниці загибелі Андрія Кузьменка  цей захід ми присвячуємо його світлій Пам'яті", – такими словами розпочали захід ведучі  Олександр Жигаревич  та Богдана Бренькач.
Посеред читального залу –  імпровізована сцена: стілець, на якому стоїть гітара з обірваною струною, опущений донизу мікрофон як символи недописаних та недоспіваних Кузьмою пісень. На стіні –  великий портрет Андрія.
На екрані – могила Кузьми, багато квітів… Хвилина мовчання…
Ведучі запалюють свічку Пам'яті улюбленому  співаку  і розпочинають розповідь про дитячі та юнацькі роки Андрія, навчання в медичному інституті, службу в армії та про його особливе захоплення музикою. Вся розповідь супроводжується відеороликами на екрані, які професійно змонтував  Костянтин Сидорук, майбутній програміст.
Далі розповідь продовжують Каріна  Гордій  та  Павло Антоненко. Вони наголошують, що юнак  вивчився на лікаря, але в житті перемогла музика,  любов до якої  прищепила  мама Ольга Михайлівна. 
Група Андрія Кузьменка "Скрябін" засвітилася свого часу яскравою зіркою на українському музичному небосхилі. Склад групи змінювався, єдиним постійним учасником колективу від часу його заснування і до своєї смерті залишався Кузьма Скрябін – гуру та натхненник групи.
"Музика Кузьми має своє "обличчя",  – продовжували розповідати студенти  Сергій Кравчик  та  Андрій Денисюк.
Пісню  "Птахи" вважають програмною у  житті  Кузьми. Її під гітару виконав  Вадим Колотюк.
А пісня "Мам" розкрила стосунки Кузьми з батьками, особливо з мамою,   для якої він був люблячим сином, чоловіком і батьком. Зал плакав, коли на екрані демонструвався кліп пісні.
Потім слухали попурі пісень гурту Кузьми, які стали хітами: "Спи собі сама", "Старі фотографії", "Хлопці-олігархи" та "Маршрутка", які співав гурт коледжу "Факторіел".
Постійна учасниця бібліотечних заходів Людмила Градюк наголосила на  головній цінності життя й творчості Кузьми, якою є правда. 
Про Кузьму багато говорили –  хто добре,  а  хто зле, тому відповіддю для всіх стало його звернення "Я не тримаю на вас зла". Читав цей вірш  Олександр Суднік.
Студенти оформили музичну виставку на стіні читального залу, яку виготовили у вигляді великого скрипічного ключа (з використаних дисків) та нотного стану, на якому розмістили власноруч виготовлені альбоми та сингли Кузьми  та його фотографії.
Андрій – магніт, люди до нього тягнулися. Він був людиною з великим серцем. Людиною небайдужою, але людиною,  яка не любила  говорити про те, що він робить.
Дуже багато Кузьма допомагав дитячим будинкам. І цього  ніколи не афішував. Діти-сироти –  це те, що йому завжди боліло. Він навіть написав казку для дітей "Тарасик, тролейбус і Святий Миколай". Коли  Володимир Семенюк  читав казку,  зал слухав,  затамувавши подих. 
Головна тема   розповіді про Кузьму – це   його патріотизм. Сказати, що Кузьма –  патріот, майже нічого не сказати. Він практично був душею України. Коли почалася війна, Андрій дуже переживав за країну. Багато людей звертались до нього за підтримкою, і він нікому не відмовляв. На рахунку Андрія – допомога військовим АТО. Двох молодих хлопців, яких війна посадила в інвалідні візки, приймав у себе вдома, доглядав за ними.
"Благодійність закінчується там, де починаються камери",  – це фраза Андрія Кузьменка, яка свідчить про його  скромність. Переживання співака, звісно, відображались у творчості. Він називав речі своїми іменами, привертаючи до себе все більше і більше прихильників. 
Юрій Вегерич виконав пісню Кузьми Скрябіна "Сам собі країна" у музичному супроводі  Володимира Тищука. Далі на екрані демонстрували кліпи пісень "Пане президенте", яка з'явилася за кілька днів до загибелі Кузьми,  та "Сука-війна" у виконанні автора. 
2 лютого 2015 року Кузьми Скрябіна не стало.  І знову на екрані – кадр за кадром: прощання з Кузьмою у Львові в Преображенській церкві, похорони, цвинтар…
Перед проведенням заходу група 479 зі своїми наставниками побували на місці поховання Андрія Скрябіна у селі Брюховичах Львівської області,  де залишила запис у книзі Пам'яті.
…Гасне світло в залі. На сцену виходить  Володимир Серветник  і цитує реп пісні "Сліди" з альбому Кузьми "Добряк", і    знову – "мороз" по шкірі…
Непоправна втрата, тільки диски, які ми слухаємо тепер, розказують про все, що Кузьма хотів змінити в Україні своїми піснями, своїми інтерв'ю. 
Він любив людей, виступав на фестивалях, корпоративах, весіллях, де він був свій, де з ним були свої, і це давало Андрію сили їздити по цій країні, і де словом, а де ділом пробувати змінити свою землю на краще. Але тільки страшна подія – смерть – розкрила всі його тексти, всі слова до рідних людей.
Вадим  Сакидон  вклав всю душу в пісню "Нас кинули",  виконавши її  у супроводі гурту.
"Чому ми слухаємо якісь завуальовані тексти, ритмічно проспівані зі сцени, сприймаємо бажане за дійсне? А крик душі, справжній, почули тільки зараз? Прокинулися? Не поринайте знову в сон – летаргію"! – звернулися до залу ведучі під кінець заходу.
Коли літературно-музичний ноктюрн "Моя дорога птаха" добіг кінця, в читальному залі стояла абсолютна тиша, жодна людина не піднялася з місця. Тому,  на прохання  присутніх,   музичний гурт коледжу "Факторіел" ще співав улюблені пісні шанувальників творчості Андрія Кузьменка.
Організатори заходу щиро дякують  членам гурту, а саме  Вадиму Колотюку,  Владиславу Голечку,  Вадиму Сакидону,  Ірині Домнюк,  Діані Савчук та  музичному керівнику Ігорю  Ілюшику   за підтримку та участь у вшануванні світлої пам'яті Кузьми Скрябіна.
Директор коледжу  Тетяна Селівончик  зазначила, що на таких заходах не прийнято вести обговорення, але й  мовчати не маємо права. Андрій живе в своїх піснях, концертах, інтерв'ю, у своїх книжках, у цілій багатій спадщині справ, які залишив після себе. 
Заступник директора з виховної роботи  Олена Шульган  подякувала  за  високий професіоналізм  завідуючій бібліотекою  Нелі Телючик  та викладачу інформатики  Жанні Кривош, які організували та провели захід, а також  студентам-випускникам групи 479 за їхні добрі серця та чітку громадянську позицію, готовність  бути такими ж вірними  патріотами рідної України,  як Кузьма Скрябін.
Людмила БОРИСЮК,  
методист Ковельського промислово-економічного коледжу.
НА ЗНІМКАХ: учасники заходу; студенти на могилі Кузьми Скрябіна у селі Брюховичах.
Фото з архіву коледжу.

Нещодавно в читальному залі бібліотеки промислово-економічного коледжу Луцького НТУ відбувся літературно-музичий ноктюрн,  створений на основі презентації нових книг про Кузьму Скрябіна "Моя дорога птаха", які написала мама Андрія Кузьменка. Захід підготували студенти-випускники групи 479 спеціальності "Обслуговування програмних систем і комплексів" (керівник  Жанна Кривош) разом з бібліотекою (завідуюча  Неля Телючик).

Людмила БОРИСЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2651
Читати далі

Повідомлення в номер / Хоч пісне, зате смачне

01.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна
Хоч пісне, 
зате смачне!

пістХоч пісне, зате смачне!

Незабаром – початок Великого посту перед Великоднем. Він розпочнеться 27 лютого і триватиме аж  до 15 квітня. В цей час ті, хто його буде суворо дотримуватися, обмежуватимуть себе в їжі, вчинках та помислах.  Церква для вагітних, хворих та людей похилого віку робить виняток. А кому здоров'я дозволяє це робити, тому – вперед!

Підготувала Оксана МОРОЗ.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 629
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

01.03.2017 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

снігВід  четверга до  четверга

24 лютого - 2 березня

  •  

У прикмети вір, але й перевір

Якщо 27 лютого (на Кирила) день погожий – літо буде гарне, але морози триватимуть.

Підготувала Аліна Бондар.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 591
Читати далі
  • 469
  • 470
  • 471
  • 472
  • 473
  • 474
  • 475
  • 476
  • 477
  • 478
  • 479

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025