Повідомлення в номер / Як працює безвізовий режим з ЄС

30.06.2017

Як працює безвізовий режим з ЄС?

11 червня набув чинності безвізовий режим між Україною та Європейським союзом. Перші українці вже змогли скористатись перевагами відкритих кордонів та в'їхати до ЄС, маючи з собою лише біометричні паспорти. Центр громадського моніторингу та контролю дослідив перші результати візової лібералізації для України.

Ласкаво просимо

до Європи

Напередодні старту безвізового режиму Президент України Петро Порошенко і керівник представництва ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі запустили таймер зворотного відліку. З цього моменту в аеропортах та на вокзалах країни панувала святкова атмосфера. "Безвізові" туристи робили фото, прикордонники старанно готувались до роботи, а українські та європейські чиновники вітали громадян.

Вранці 11 червня з Києва до Перемишля вирушив перший "безвізовий поїзд". За словами пасажирів, у поїзді до Польщі процес контролю був оперативним. Перед кордоном паспорти перевірили українські прикордонники, на першій же станції після –зайшли польські прикордонники, які поставили декілька питань, зокрема, про мету поїздки.

У європейських країнах уже були готові зустрічати українців, які прибули на територію ЄС після початку роботи безвізового режиму. Зокрема, в аеропорту Вільнюса до зустрічі першого рейсу з України встановили банер з написом: "Youdidit! Welcome (Ви це зробили! Ласкаво просимо)". Як відзначають українські журналісти, які на власному прикладі вирішили протестувати безвізовий перетин кордону, паспортний контроль у Вільнюсі в середньому займав не більше двох хвилин.

До речі, в Іспанії, Австрії та Польщі українців в аеропорту зустрічали консули, аби в нових умовах у громадян не виникало жодних проблем на пунктах пропуску. За словами посла України в Австрії Олександра Щерби, паспортний контроль громадян, які прибували з Києва до Відня, тривав не більше десяти хвилин, і ніяких додаткових даних в українців не вимагали.

"І що характерно: довідку про несудимість не просять. Гроші в гаманці не перераховують. У зуби не заглядають. Українець? – Проходь!", – жартує дипломат.

Разом з українськими туристами в перший день безвізовий режим також протестували урядовці. Міністр економічного розвитку України Степан Кубів скористався біометричним паспортом під час реєстрації на рейс до Вільнюса, а міністр закордонних справ України Павло Клімкін перетнув українсько-угорський кордон на КПП Чоп-Захонь.

Досвід перших "безвізових" українців

За інформацією Державної прикордонної служби, за чотири дні безвізовим режимом скористались близько 6,4 тисячі українців. Згідно зі статистикою, 76% тих, хто вирушив у подорож, перетнули кордон через автомобільні та залізничні контрольно-пропускні пункти, 24% полетіли авіарейсами. Щодо географії подорожей, то, за даними МЗС, найбільшу кількість "безвізових" українців прийняла Польща, також популярними напрямами стали Румунія, Угорщина, Чехія та Італія.

На інтерактивній карті прикордонної служби можна подивитись, що наразі на західному напрямку біля кордонів з країнами-членами ЄС мають місце невеликі скупчення машин. Однак прикордонники відзначають, що,попри застереження скептиків, буму виїзду українців не сталося.

За словами речника прикордонної служби Олега Слободяна, зафіксовано дев'ять випадків відмов на в'їзд до шенгенської зони. Переважно ці громадяни або раніше порушували міграційне законодавство та були депортовані з ЄС, або не змогли підтвердити мету перебування за кордоном, не мали зворотного квитка та достатньої кількості грошей. Проте експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Мар'яна Кузьо запевняє, що загалом тенденція позитивна, здебільшого українці без проблем перетинають кордон, і якихось великих порушень не було.

Варто зазначити, що завдяки запровадженню безвізового режиму, український паспорт зайняв 30 місце у рейтингу паспортів світу GlobalPassportPowerRank 2017. Україна випередила всі пострадянські країни (крім балтійських). Для порівняння: паспорт РФ посідає 41 сходинку. Відтепер українці можуть відвідувати 119 країн світу, і це не межа.

"У безвізу є початок, а кінця – не буде. І ми всі в цьому впевнені, тому що я вірю у велике майбутнє сильної, об'єднаної Європи, яка солідарна з нами, українцями. І безвіз має не тільки символічне, а й практичне значення: влада виконала реформаторський план щодо візової лібералізації. І тепер ми працюємо над тим, щоб безвіз став доступним для більшої кількості українців", – підсумував Президент України Петро Порошенко.

Матеріали Центру громадського моніторингу та контролю.

Ласкаво просимо до Європи...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 841

Повідомлення в номер / З Днем міста, дорогі ковельчани!

29.06.2017

З Днем міста, дорогі ковельчани!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 603

Повідомлення в номер / Золоті медалі – до Дня міста

29.06.2017

Золоті медалі – до Дня міста

Дні з 22 по 25 червня ц. р. для Ковеля були "позначені" змаганнями спортсменів-веслувальників на байдарках і каное. Чемпіонат України – це справді змагання вищого рівня.

Свої сили у цьому престижному виді спорту випробовував і учень міської гімназії Тарас Семенюк (тренер Світлана Проніна).

Четвірка каноїстів, де поруч з Тарасом виступали ковельчанин Саша Ксюк та 2 спортсмени із Шацька, стали чемпіонами України на дистанціях 1000 і 500 метрів. Дві золоті медалі для Ковеля та волинської команди – це справді "круто"!

Мені пощастило бачити ціну цих змагань. Тарас гріб на дистанції 2-ох кілометрів в категорії каноїстів-одиночок. Фінал! Це – боротьба з повною віддачею сил і енергії. Це боротьба, коли "дихалку" перекриває, а ти не маєш права зупинитися.

Фінал – це боротьба до переможного кінця! П'яте місце на Чемпіонаті України, що не кажіть, – теж гарний результат. Я перед собою бачив спортсмена-борця, у якого може бути переможне спортивне (і не тільки) майбутнє.

Коли віддихався і трохи відпочив, Тарас розповів:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 671

Повідомлення в номер / Ковельчанам є чим пишатися

29.06.2017 Ляшук Світлана Олександрівна

Ковельчанам є чим пишатися

День міста – особливе свято для усіх ковельчан. Це – своєрідний підсумок роботи, досягнень та здобутків у різних галузях, визначення пріоритетів на майбутнє. Про свою діяльність, перспективи розвитку відомі ковельчани розповіли журналісту нашої газети у короткому інтерв'ю.

Сергій Шворак,

директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12

м. Ковеля.

– В освіті я працюю 39 років, з них 28 – на посаді директора школи № 12.

Освіта Ковеля має славні традиції і, переконаний, яскраві перспективи. Управління освіти, колективи навчальних закладів міста працюють над реалізацією державної політики щодо реформування освіти. Завдання Нової української школи – давати учням не лише знання, а й практичні навички, необхідні для життя у ХХІ столітті; формувати творчу, активну особистість, здатну критично мислити; виховувати високі моральні якості у школярів, які в майбутньому поведуть вперед Українську державу.

Завдяки системній, доцільно організованій методичній роботі на рівні міста, самоосвітній діяльності підвищується професійна майстерність учителів. Про результативність педагогічної творчості свідчать досягнення учнів, які щороку поповнюють скарбницю здобутків освіти Ковеля.

Робить свій внесок у розвиток освітянської галузі і колектив школи № 12. Учні та вчителі щорічно виборюють призові місця у міських, обласних олімпіадах, конкурсах, змаганнях. Зокрема, у 2016/2017 навчальному році учень 8-Б класу Роман Коцюбчик на обласному етапі предметних олімпіад виборов ІІ місце з хімії (керівник Тетяна Бірук) та ІІ місце – з біології (керівник Галина Муха), учениця 5-Б класу Богдана Бура виборола ІІІ місце на обласному етапі конкурсу з української мови імені Петра Яцика (керівник Наталія Терещук).

Освітяни вивчають та активно впроваджують у практику роботи новітні підходи. В авангарді Нової української школи –педагоги нашого навчального закладу Наталія Ягодинець, Мирослава Калита, Тетяна Бірук, Світлана Буслюк, Ольга Романченко, Анжела Прадійчук, яка виборола ІІІ місце у обласному етапі конкурсу "Учитель року-2017" в номінації "Початкова освіта", практичний психолог школи Людмила Ратнюк, що стала лауреатом конкурсу "Освітній Оскар-2016".

День міста – нагода відчути себе частиною великої родини, яка об'єднана любов'ю до рідного Ковеля. З нагоди свята бажаю ковельчанам натхненної праці, здоров'я, добра, щастя.

Нехай у кожній домівці панують мир і спокій, збуваються усі заповітні мрії!

Сергій Шворак, директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 м. Ковеля.

– В освіті я працюю 39 років, з них 28 – на посаді директора школи № 12.

Нехай у кожній домівці панують мир і спокій, збуваються усі заповітні мрії!

Лариса ФІЛІПЧУК, начальник Центру поштового зв'язку №4 Волинської дирекції ПАТ "Укрпошта".

– Послугами нашого підприємства користується чи не кожен ковельчанин. Сьогодні "Укрпошта" постійно змінюється на краще. Підтвердженням цьому є багато фактів. Це – зниження цін на товари народного споживання, якісні продукти у сегменті посилок Експрес і Стандарт та можливість цих відправлень через особистий кабінет "Укрпошти", нова система мотивації працівників.

Приємно, що, незважаючи на популярність телебачення та електронних ЗМІ, друковані періодичні видання все ж залишаються улюбленими для багатьох читачів, які передплачують пресу у відділеннях поштового зв'язку.

Крім традиційних для пошти послуг, також пропонуємо всі види страхування, прийом різних платежів, продукцію для філателістів, проект "Власна марка" та ін.

Наш колектив й надалі буде максимально ефективно працювати для задоволення потреб споживачів.

З нагоди Дня міста зичу Ковелю розвитку та процвітання, а його мешканцям – міцного здоров'я, миру, добробуту і благополуччя. Любіть своє місто, дбайте про нього, докладайте усіх зусиль, щоб з кожним роком Ковель ставав все більш затишним і комфортним!

Записала Світлана ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 913

Повідомлення в номер / У полоні прекрасного

29.06.2017

У полоні прекрасного

Воскресінням живу твоїм,

Україно моя розп'ята...

Поезія – це завжди свято. Завідуюча селищною бібліотекою Валентина Мельничук подарувала таке свято голобчанам, організувавши зустріч з ковельською поетесою Оленою Мокроусовою. Але сказати, що це тільки поетеса – замало, бо їй підвладна і проза. Та ще не яка-небудь, а на відповідальну історичну тематику. А ще пані Олена творить пісні, гарно співає без супроводу.

У вступному слові п. Валентина сказала, що поезія Олени Мокроусової хвилює, дає насолоду, плекає високі почуття, збагачує духовно. Її вірші – це щоденник душі, які відкривають себе світові. Вона любить життя і її серце відкрите для людей. Поетеса пише:

"Ціннішого немає нічого, ніж

людина.

Чому ж так легко нищимо

Свої своїх братів?..

В гидкій озлобі обличчя…

Панове, схаменіться!

Прозріти вже пора!".

Народилася п. Олена в мальовничому селі Купичів Турійського району. А дитинство пройшло на маленькому хуторі у бабусі й дідуся, яким і присвячена книга "Моя колиска – батьківський мій дім".

А далі життя підхопило нашу героїню у нестримний вир: шкільні роки у Ковелі та Донецьку, навчання у Брестському залізничному технікумі й Донецькому політехнічному інституті, кохання і одруження, народження доньки та сина. І знову доля привела до Ковеля, куди направили чоловіка на роботу в санепідемстанцію. Вона – педагог від Бога, адже, здобувши фах інженера-будівельника, педагогічний роботі віддала 30 років життя, працюючи викладачем спецдисципліни у Ковельському ПТУ №5, де й заслужила звання "Відмінник освіти України".

Рятівним кругом для поетеси після смерті чоловіка стала поезія. Муза прийшла зовсім несподівано, але така щедра і бажана, що з-під її пера уже вийшли збірки "Прислухаюсь до неба й землі", "Признание в любви", "Седьмое небо", "Журавлі", "Відлуння". Саме з останньою збіркою знайомилися присутні. Учні читали улюблені поезії, колишня вчителька Євгенія Сало і сама авторка, а потім ще й співала.

У наше сьогодення увірвалась війна. З яким болем у душі пише Олена Георгіївна:

"Коли пишу, я ніби там, із

вами,

І наді мною кулі, як джмелі…

І сльози навертаються на

очі.

І серце рветься з болю і

жалю…

"Спаси їх, Боже!", – Господа

молю…

А хтось, можливо, у цю мить

вмирає

І вже ніколи не повернеться

з війни".

І я зі сльозами на очах читаю щирі, пекучі повідомлення: поранені в голови, ноги і руки:

"А як же ви терпите біль, мої

діти,

Усі, хто пройшов бойову

заметіль?!

Тримайтесь, синки дорогі і

онуки!

Хай вас молитви

материнські спасуть.

Якби це можливо, я біль ваш

забрала б,

А серце приклала до

зболених ран.

Я вірші мої, як молитву,

читала б,

Щоб хоч би на краплю став

легшим ваш стан".

Болить авторці Донецьк, де і смерть, і кров. Для чого і навіщо? Брат брата убиває. Судний час. Просить, наказує:

"Панове, схаменіться! Що

ми нищим.

Росія, може ти незряча?

Кого ідеш в крові топить?".

Засуджує зрадників:

"Ну, хай не треба України їм.

Ну, хай в Росію серцем

закортіло.

Але вони ж на цій землі

жили,

На цій землі їх мати

народила.

І воду з цих криниць вони

пили…

То як же так, ким тут вони

були?

Чому їх душі каменем

зчерствіли?..

Я плачу і тихесенько

молюсь:

"Спаси вас, хлопці, – орлики

крилаті!

Ви полетіли, щоб такий ось

"гнус"

Своїм життям і серцем

захищати".

Гнівом палають рядки:

"Это позор твой, Россия,

Быть для славян палачом".

Розуміє, "що Вы и мы

хороним сыновей…

Ваш сын пропал бесследно,

он исчез.

А мы своих хороним, как

героев.

Прозрейте, матери России,

поскорей!..

Ведь это преступление –

молчать!

Чарує багата українська мова: "земля від болю сивіє" – тут і пахощі волинських чебреців, і позолота дерев і всеохоплююче бажання, щоб цією красою, цими неповторними барвами рідної землі могли швидше милуватися всі українці, а не здригатися від стрільби чи повідомлень з фронту.

Події на Сході України – це особливий біль Олени Георгіївни. З Донецьком пов'язана її юність, там лишилися друзі, могила вітчима, який замінив їй батька. Сьогодні шахта, де він працював, затоплена. Петровський район міста, де жила родина, зруйнований вщент.

Свою тугу ділить авторка із двоюрідною сестрою Марією Островик, яка проживає в Голобах. Після довгої розлуки є про що згадати, бо на долю Марії випали тяжкі випробування, які не під силу кожній жінці. А Марія вистояла! Обидві сестри уже поважного віку, а зустрілися, відшукалися лише у 1971 році. Марійка лишилася сиротою малою дитинкою. З дитячого будинку її взяла на виховання тітка, у якої було своїх одинадцять дітей. Дитинство без дитинства, юність без юності, загублена родина.

Тому тепер ці поєднані долі нерозлучні.

Хочеться щиро побажати міцного здоров'я, щоб старість до серця не дуже спішила, а муза залишалася незрадливою ще довго і довго!

Лідія ГАРЛІНСЬКА.

Воскресінням живу твоїм,

Україно моя розп'ята...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 553

Повідомлення в номер / Туди, де все ще літають кулі…

29.06.2017

Туди, де все ще літають кулі…

Щоденні буденні клопоти і не тільки (чого варта лишень боротьба за вирішення проблем Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод"), відтермінували нашу чергову волонтерську поїздку на Схід. І тільки телефонні дзвінки від друзів із передової постійно нагадували, що там, далеко, ще літають кулі, ще не скінчилась війна і не скінчилась робота для волонтерів. А дзвінок від маріупольських волонтерів із запрошенням на святкування третьої річниці звільнення міста від російських окупантів остаточно дав націленість на швидку організацію поїздки.

В стислі терміни була сформована команда і зібране необхідне. Коротке благословення від настоятеля Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця, капелана, протоієрея, отця Матвія Олійника, і дорогою забираємо ляльки-мотанки для сувенірів в Наталії Тхоржевської, і ми – в дорозі. Найважче, певно, було нашому волонтеру-водію Едуарду Сколінчуку, який напередодні тільки повернувся із такої ж поїздки в складі групи ГО "Альтаір 777" на чолі з Юрієм Кікавським, але волонтер на те й волонтер, щоб бути завжди готовим до екстріму. Отже, в дорогу. Напрям – Маріуполь.

З Ковеля виїзджаємо вчотирьох – я, Сергій Козуля, Едуард Сколінчук з сином Едуардом та Микола Більшевич. В Києві мають долучитись: співачка – народна артистка України Світлана Мирвода, поет Серго Сокольник та на власному авто подружжя співаків Зоя Макарчук та Віктор Бутко. Дорогою пригадую, що рівно три роки тому відбулась моя перша волонтерська поїздка на Схід, саме в Маріуполь, який тоді щойно звільнили воїни добробату "Азов", які і супроводжували нас по місту.

Отож, гуртуємось в команду і опівдні прибуваємо в Констянтинівку. В легендарному батальйоні "Світязь" маємо перший виступ, який проходить на одному диханні. На завершення від командира батальйону наші співачки отримують чудові букети квітів. Далі нас чекають в мальовничому селищі Малинівка. Ще нещодавно дітей із цього краю гостинно приймали в ковельських сім’ях, а тепер і нас гостинно прийняли на Донеччині із концертною програмою.

На площі селища зібралась чимала кількість людей і старшого покоління, і зовсім юних глядачів. Такої кількості квітів та гарячих оплесків для наших виконавців ми ще не отримували жодного разу. На ночівлю запрошують до місцевої гостинної сім’ї, дитину з якої в себе приймала сім’я Сколінчуків із Волі-Ковельської.

На ранок виїжджаємо в Маріуполь до прикордонників, а після обіду – до легендарного полку "Азов". Нас зустрічають надзвичайно тепло і привітно. Допоки готується апаратура до виступу, оглядаємо територію та спілкуємось із бійцями. Вразило те, що ми ще ніколи та ніде не зустрічали це велике капище посеред споруд і в центрі – знак прадавньому Перуну, поруч – дбайливо розташовані скіфські кам’яні баби.

Але найбільше задоволення отримали від спідкування із бійцями, ерудованими, освіченими і фанатично відданими справі. Сам концерт пройшов на надзвичайно високому емоційному підйомі. На завершення нас запросили в їдальню, ідеально вимиту та вичищену, з великим вибором страв, і це все – для військових. Тут ми переконались, що, поза всім іншим, реформування у війську відбувається.

Після ночівлі в місцевих активістів на ранок вирушили в Мар’їнку до бійців Української Добровольчої Армії, а саме – до ковельчанина Миколи Грицюка "Коваля". І знову була тепла зустріч і спілкування. А вже опісля – дорога додому.

Вкотре дякуємо небайдужим, що підтримали нашу поїздку і не дають згаснути волонтерському рухові: настоятелю Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця, капелану, протоієрею отцю Матвію Олійнику, Олені Місюрі, Наталії Тхоржевській, веслувальному клубу "Західний вітер" та ветеранам веслування, Дмитру Фалюшу, Івану та Тетяні Йондак, Ірині Дементьєвій.

Ігор ВЕРЧУК ("Скеля").

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 593

Повідомлення в номер / Ковель приймав чемпіонат Європи

29.06.2017

Ковель приймав чемпіонат Європи

24-25 червня ц. р. у Ковелі, в урочищі “Люблинець”, відбувся чемпіонат Європи з мотокросу.

Чемпіонат проходив у класах 65 куб. см, 85 куб. см та EMX Open. Кубок Миколи Клімашевського спортсмени виборювали на мотоциклах класу 50 куб. см.

Участь у цих видовищних змаганнях взяли мотокросмени з 12-ти країн, серед яких – Україна, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словенія, Угорщина, Данія, Чехія, Росія.

Цей нелегкий та дещо небезпечний вид спорту, у якому можливості техніки поєднуються з можливостями людини, витривалістю та сміливістю, отримав постійну “прописку” у нашому місті та все більше захоплює ковельчан.

Тож глядачів під час всеукраїнських та міжнародних турнірів збирається дуже багато. І ці змагання не стали винятком. Адже наші земляки – знані й досвідчені мотогонщики, серед яких – неодноразові переможці та призери представницьких спортивних форумів.

У відкритті мотокросу взяли участь народний депутат України Степан Івахів, міський голова Олег Кіндер, його перший заступник Михайло Гетьман та інші офіційні особи.

Про результати змагань на "сталевих конях" повідомимо в одному з наступних номерів "Вістей Ковельщини".

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час чемпіонату Європи з мотокросу.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

24-25 червня ц. р. у Ковелі, в урочищі “Люблинець”, відбувся чемпіонат Європи з мотокросу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 547

Повідомлення в номер / Лети, де неба синь!

29.06.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

Лети, де неба синь!

Мій юний друже! Ти вирушаєш у світи.

Широкий шлях. Далеке щастя душу гріє.

На тій дорозі – квіти і тернові колючки,

Дійде лиш той, хто це життя любити вміє.

Бушує грізний океан. Зриваються гривасті хвилі.

Вітрильник сміло, без страху двобій приймає.

Та бурю переборе той, хто за кермом умілий.

В кого знання, талант і праця – той перемагає.

Безмежні, загадкові – над нами небеса.

О, як манить ясна зоря за небокраєм!

Летить космічний корабель. Внизу – земна краса.

Лише романтики незвідані планети відкривають.

Затишний дім. Зелений луг. Квітучий сад.

І милі дітки соловейками співають.

Земна ідилія. Сімейний мир і благодать –

Блаженні ті, хто рід шанує й матір поважає.

Мій юний Соколе! Злітай, лети, де неба синь!

Змужніли крила у шкільній сім'ї єдиній.

Гучні пісні виспівують і Ковель, і Волинь –

Тож гідним будь своїх батьків, учителів та України!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Лети, де неба синь!

Мій юний друже! Ти вирушаєш у світи.

Широкий шлях. Далеке щастя душу гріє.

На тій дорозі – квіти і тернові колючки,

Дійде лиш той, хто це життя любити вміє.

Бушує грізний океан. Зриваються гривасті хвилі.

Вітрильник сміло, без страху двобій приймає.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 628

Повідомлення в номер / Випускники прощалися зі школою

29.06.2017 Ляшук Світлана Олександрівна

Випускники прощалися зі школою

Ковель має чудову традицію – щорічно вітати випускників загальноосвітніх шкіл на центральній площі міста. Ось і цього року надвечір 24 червня під звуки оркестрів та аплодисменти ковельчан випускники у вишуканому вбранні колонами прямували до площі Героїв Майдану. Тут відбулася урочиста лінійка, присвячена випуску учнів шкіл міста 2017 року і врученню медалей.

Відкрив лінійку начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський. Випускники поклали квіти до пам’ятників Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Борцям за волю України, пам’ятного Хреста, меморіалу Слави, стели пам’яті на честь Героїв Небесної Сотні.

Із щирими вітаннями виступили міський голова Олег Кіндер, громадський діяч, Почесний громадянин міста Анатолій Семенюк, благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук.

Батьківське благословення адресувала дітям мама випускника Комунального закладу “Навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 13-колегіум” Наталія Білашук. Від учителів міста слово мала класний керівник 11-го класу Ковельської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 3 імені Лесі Українки Тетяна Ярош, а від випускників – Владислав Хлуд із ЗОШ № 10.

Цього року загальноосвітні школи міста закінчили 335 випускників. Приємно, що 25 із них відзначені медалями – 13 “золотими” і 12 “срібними”.

Почесні нагороди вручили міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Віра Федосюк та начальник управління освіти Віктор Бичковський.

“Золоту” медаль за високі досягнення у навчанні отримали: Анастасія Місюра, Тетяна Ставілова, Марія Якобчук (ЗОШ № 1), Ілона Іщук, Дмитро Левченко, Вікторія Лис, Ольга Шевчук (СШ № 3), Оксана Ваврищук, Валерія Круткова, Катерина Сиротюк, Альона Сарапіна, Софія Синькевич (міська гімназія), Олександр Лаховський (НВК № 13).

“Срібною” медаллю нагороджені: Тетяна Чапко (ЗОШ № 1), Анастасія Сухаревська, Ольга Юрченко, Маргарита Віслогузова (СШ № 3), Вікторія Бачинська, Ірина Мигуля (міська гімназія), Анастасія Яцків (ЗОШ № 5), Ірина Терещук (ЗОШ № 7), Анна Смидюк (ЗОШ № 10), Анастасія Оласюк, Катерина Гусак (НВК № 11), Анастасія Кравчук (НВК № 13).

Під час урочистості Подяками нагороджені лідери учнівського самоврядування, вручено ряд спортивних нагород. Пісню “Дитинство” подарувала присутнім випускниця міської гімназії Валерія Оксенюк.

На завершення урочистості в небо злетіли повітряні кульки як символ високих мрій та сподівань випускників.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистої лінійки, присвяченої випуску учнів шкіл міста 2017 року і нагородження їх медалями.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1765

Повідомлення в номер / Мовний табір в Ковелі: вчимо англійську із задоволенням

22.06.2017 Ляшук Світлана Олександрівна

Мовний табір в Ковелі: вчимо англійську із задоволенням

З 29 травня по 16 червня у міській гімназії діяв англомовний табір GoCamp з волонтеркою з Іспанії Крістіною Імез (на знімку).

GoCamp – це новий, інноваційний формат табору з поглибленим вивченням англійської мови. Протягом трьох тижнів табору гімназисти 5-8 класів взяли участь в реалізації проектів напрямку STEAM (наука, технологія, інженерія, мистецтво та математика), а також поглибили свої знання з англійської мови, спілкуючись із волонтером та вивчаючи англійську мову через інтерактивні форми роботи. В англомовному таборі працювали вчителі англійської мови гімназії: В. Р. Гарбуз, Н. В. Бурим, О. М. Смаль.

Протягом першого тижня таборяни створили девіз, пісню Go Camp, розробили правила поведінки у таборі, взяли участь у численних заходах, днях української та іспанської культур, відвідали «Місто професій» у міському парку. Таборяни охоче провели екскурсію англійською мовою для волонтерки Крістіни, із задоволенням взяли участь у виготовленні янголів Go Camp, візитних прапорів Mypersonalflag, вивчили основні рухи іспанського танцю – макарени, а також успішно виконували завдання на навчальних станціях STEAM.

Протягом другого тижня в англомовному таборі Go Camp було проведено чимало заходів. Серед них – гра-інтерв’ю Treasure Hunt, запис відео ролика Mannequin Challenge, настольні та мовні ігри. Таборяни навчалися працювати в команді під час виконання завдань на Funny Stations, разом з вчителькою танців С. Ковчегіною вивчили основні рухи іспанського, грецького та французького танців, взяли участь у вікторині Happy English, виготовили маски, листівки, готували смачні фруктові салати у день Healthy Food, взяли участь у танцювальному флешмобі. Закінчився тиждень днем природи та походом у ліс.

Третій тиждень англомовного табору Go Camp був багатим на яскраві події. Серед них – День яскравих футболок, Олімпійських ігор, ярмарок солодощів, екскурсія до Шацького національного парку, похід у с. Вербку. Разом з волонтеркою Кріс Імез таборяни Go Camp виготовляли паперових звірят для лялькового театру, працювали над дизайном футболок Go Camp, грали у мовні та настольні ігри. У фінальний день табору було підбито підсумки роботи, організовано солодкий стіл. Кожен учасник табору отримав сертифікати англійською та українською мовами.

У таборі GoCamp вивчення англійської мови – це не мета, а засіб, за допомогою якого гімназисти перебувають в багатокультурному середовищі, навчаються працювати в команді, критично мислити та бути толерантними до інших. Мета GoCamp – виховати нове покоління всебічно розвиненої та освіченої молоді, яка готова до життя в 21-му столітті, вільно володіє іноземними мовами.

Вікторія ГАРБУЗ,

вчитель іноземних

мов міської гімназії.

Як повідомив редакції начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський, цьогоріч з 29 травня по 16 червня у Ковелі діяло 17 таборів відпочинку з денним перебуванням дітей на базі загальноосвітніх шкіл міста та позашкільних навчальних закладів. У них оздоровилося 1620 хлопчиків та дівчаток.

Для школярів проводилися різноманітні заходи, екскурсії, змагання, розважальні програми, вони чудово відпочили і цікаво провели час у дружньому товаристві.

Діти також мали можливість поліпшити свої знання з іноземної мови. Крім англомовного табору, що діяв в міській гімназії, мовна група працювала при таборі у СШ № 3 ім. Лесі Українки.

Заступник голови облдержадміністрації Світлана Мишковець в ході роботи міжвідомчої комісії з питань організації та проведення оздоровлення і відпочинку дітей відвідала у Ковелі міську гімназію. Ковельчанам приємно, що Світлана Євтихіївна високо оцінила організацію роботи мовного табору, який діяв на базі цього навчального закладу.

Світлана ЛЯШУК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 962