Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 26 червня 2025 року №27 (12983)

Повідомлення в номер / "Вісті Ковельщини" –газета для Вас і про Вас!

08.12.2016

_DSC8415 "Вісті Ковельщини" –газета для Вас і про Вас!

В Бруховичівському відділенні поштового зв'язку вже не один рік працює листоношею Людмила Муха (на знімку ліворуч). Вона відповідально ставиться до своєї роботи, намагається вчасно і якісно доставити мешканцям Жмудчого, яких обслуговує, кореспонденцію, надати послуги, в яких люди відчувають потребу. За привітність, щирість, доброзичливість її шанують земляки.
Людмила Вікторівна активно займається передплатою найближчої до селян газети "Вісті Ковельщини", яку у селі передплачує 16 сімей. Вона  запевнила працівників редакції, які позавчора разом із поштовиками успішно провели тут День передплатника, що кількість читачів в наступному році не зменшиться, а, можливо, навіть зросте.
Побажаємо ж працівникам одного з кращих в районі відділень поштового зв'язку у Бруховичах подальших успіхів у роботі, а читачам – гарного передноворічного настрою!
Читайте і передплачуйте "Вісті Ковельщини" – газету для Вас і про Вас!
 Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

В Бруховичівському відділенні поштового зв'язку вже не один рік працює листоношею Людмила Муха (на знімку ліворуч). Вона відповідально ставиться до своєї роботи, намагається вчасно і якісно доставити мешканцям Жмудчого, яких обслуговує, кореспонденцію, надати послуги, в яких люди відчувають потребу. За привітність, щирість, доброзичливість її шанують земляки.

Запрошуємо до участі!

На Ковельщині триває передплатна кампанія на 2017 рік. Наступні Дні передплатника відбудуться у таких населених пунктах:...


До уваги читачів газети!

У зв'язку з проблемами, які виникли з постачанням друкарського паперу із незалежних від редакції причин, наступний номер газети "Вісті Ковельщини" вийде у четвер, 15 грудня ц. р.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1424
Читати далі

Повідомлення в номер / Ветерани вдячні журналістам Ще раз про "Вісті Ковельщини" і редактора

08.12.2016
Ветерани вдячні журналістам
Ще раз про "Вісті Ковельщини" і редактора

f7dcd4b246c67450cb988db70da39fa5Ветерани вдячні журналістам
Ще раз про "Вісті Ковельщини" і редактора

"Браво, Вельма, браво!", – захотілося сказати, коли прочитала нотатки редактора під заголовком "Сучасна влада: від Бога чи диявола?" ("Вісті Ковельщини" від 10 листопада ц. р.). Так, Миколо Григоровичу, зачепили Ви за болючу рану людей. Ось уже декілька днів це підтверджують телефонні дзвінки ветеранів. І ще додають:  ось якби почула це влада в Києві! Але, звичайно, не чує, бо за гонитвою збагачення  наші державні мужі втратили не тільки совість, але й усі людські якості.

Валентина СІЧКАР.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 714
Читати далі

Повідомлення в номер / Газета сильна підтримкою читачів

08.12.2016
Шановна Валентино Володимирівно!
Я і мої колеги-журналісти щиро зворушені Вашими добрими словами на адресу нашої, як Ви пишете, газети "Вісті Ковельщини", а також її редактора. Відчуваю, що писали щиро, бо знаю Вас давно і вірю кожному Вашому слову. Щоправда, не впевнений, що заслуговую аж такої високої оцінки свого журналістського доробку, бо працюю не заради слави, а за  велінням совісті, яка не може мовчати у час, коли важко моїм землякам, всьому українському народові.
Скажу щиро: я б із великим задоволенням творив би оди й  панегірики минулій і сучасній владі, якби вона забезпечувала навіть не європейський, а більш-менш пристойний рівень життя людей. На жаль, і колись, і тепер ці люди в переважній більшості своїй ледве зводять кінці з кінцями, про що Ви досить промовисто розповіли у листі до редакції. При цьому влучно зауважили, що найбільше  страждають ветерани – і війни, і праці, і національно-визвольного руху.
Нещодавно під час проведення Дня передплатника у Любитові  почув від однієї з жінок, котра  пережила і побачила на своєму віку чимало, такі гіркі слова:
– То що ж нам робити? Брати вила і йти штурмувати Верховну Раду? Адже пенсія мізерна, а все дороге і нам, пенсіонерам, не доступне…
Що я міг сказати у відповідь? Тільки одне: ми писали і будемо писати про важке життя українців сьогодні, прагнули і будемо прагнути донести  правду про сумні реалії сьогодення до власть імущих. 
Біда, однак, у тому, що журналісти б'ють на сполох, наводять кричущі факти корупції у вищих і нижчих ешелонах влади, називають конкретні прізвища винних у ситуації, що склалася у державі, але реакції на їх виступи – нуль цілих і нуль десятих. 
Як зауважив нещодавно в телепередачі "Шустер-лайф" відомий політичний і громадський діяч, видавець і публіцист Дмитро Гордон, ніякої реакції на критичні виступи ЗМІ нині немає. Влада зайняла вигідну для себе позицію: свобода слова формально в Україні існує, а фактично ефективність цієї свободи нікчемна.
Як приклад, можна навести корупційні схеми, які існують в Національному банку України і про які не говорить або не пише тільки лінивий. Дійшло до того, що на ряді телеканалів оприлюднені фрагменти прослуховування телефонних розмов заступниці голови НБУ з "клієнтами", котрі  неспростовно доводять: в головному банку країни безбожно крадуть, підриваючи цим самим фінансові й економічні підвалини держави. І що? А нічого – на Олімпах київської влади мовчать, ніби у рот води набрали.
Тому, Валентино Володимирівно, Ваше побажання відродити рубрику "Слідами наших виступів" правильне, але  в теперішніх умовах, абсолютно нереальне. Не ті часи. Це колись на критичний виступ газети згідно з вимогами законодавства слід було негайно відповісти або керівнику, або його заступнику установи чи підприємства, повідомити про вжиті заходи, а тепер, в кращому випадку, той керівник (бізнесмен, олігарх, злодій, хабарник) прочитає написане і посміється. В гіршому – подасть до суду, виставивши "рахунок" за завдані "моральні" і "матеріальні збитки".
Мало того: журналісту, котрий одважується критикувати владу, можуть ще й "пришити" політику: мовляв, розхитує політичну стабільність, служить інтересам Москви, задіяний в операції "Шатун" і т. д., і т. п. Хоч, на мій хлопський розум, ніхто так не служить Москві, як наші вітчизняні товстосуми, які своїми злочинними діями компрометують і державу, і її керівництво. 
Видно, неспроста. Міжнародний валютний фонд  призупинив співпрацю з Україною. У ньому сидять, вибачте, не дурні: вони добре бачать, як безбожно розкрадають кошти, котрі  б мали іти на оздоровлення економіки, а потрапляють в кишені  махінаторів і шахраїв. Задекларованих ними сум на рахунках і в готівкових "кишенях" вистачило б, мабуть, не на один Державний бюджет країни.
Ви пишете: "На мою думку, наша газета "Вісті Ковельщини" теж якоюсь мірою здійснює соціальний захист ветеранів духовно, стоїть на варті їхнього життя, добре розуміючи ті проблеми, які нині стоять перед ветеранами".
Можу Вас запевнити, шановна Валентино Володимирівно, що ми й надалі будемо це робити, бо чудово розуміємо: всім кращим, що маємо сьогодні, ми завдячуємо ветеранам війни і праці, "дітям війни", учасникам партизанського руху і національно-визвольної боротьби. Це вони в роки Другої світової захистили мир і свободу для рідного народу, а після її закінчення відбудовували народне господарство, недоїдали, недосипали заради того, щоб їх діти, онуки й правнуки жили краще. 
Зрештою, зроблене, збудоване й створене руками ветеранів ще й сьогодні допомагає нам вижити, не опуститися на саме дно. Бо, як не прикро говорити, нині чимало політиків і урядовців не  стільки будують, як руйнують.
На завершення хочу висловити сподівання на те, що добрі слова, які висловили на адресу моїх колег, поділяють всі члени районної ветеранської організації, як, зрештою, і міської, про яких ми постійно пишемо. А найкращим підтвердженням цього буде передплата "міськрайонки" на 2017 рік.
Адже, як ми часто кажемо, "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і про Вас!
З  найкращими 
побажаннями –
Микола ВЕЛЬМА.
Р. S. Як не прикро про це говорити, але останні події, що відбуваються в Україні, підтверджують висловлене мною раніше припущення про свідоме нищення вітчизняної інформаційної сфери київською владою і ворожими демократії силами. Про це, зокрема, свідчить проблема  паперу в країні для друкування газет. Якщо раніше паперове виробництво успішно функціонувало  в місті  Жидачеві, то згодом тутешній паперово-целюлозний комбінат "прихватизував" один з відомих олігархів, котрий  довів його до руйнування (думаю, що свідомо).
Певний період часу українські поліграфічні підприємства і редакції газет використовували російський папір. Нині постачання його звідти в силу відомих причин припинено. Є спроби закупити папір за кордоном, який можуть використовувати далеко не всі друкарні. Виникла  реальна загроза припинення випуску газет, в тому числі й на Ковельщині.
Чи варто нагадувати про те, що дана ситуація – на руку відвертим і прихованим ворогам української преси? В той час, як російська влада виділяє астрономічні суми на підтримку своїх ЗМІ, наші "слуги народу", галасуючи про інформаційну безпеку, фактично своїми руками її знищують, затіявши в період війни на Сході країни так зване роздержавлення і посадивши на голодний "пайок" пресу.
Як тут стриматися і не сказати  модне тепер слово: "Ганьба!"? Тільки ж чи почують його в Києві?..
М. В.

DSCN2988Газета сильна підтримкою читачів

Шановна Валентино Володимирівно!

Я і мої колеги-журналісти щиро зворушені Вашими добрими словами на адресу нашої, як Ви пишете, газети "Вісті Ковельщини", а також її редактора. Відчуваю, що писали щиро, бо знаю Вас давно і вірю кожному Вашому слову. Щоправда, не впевнений, що заслуговую аж такої високої оцінки свого журналістського доробку, бо працюю не заради слави, а за  велінням совісті, яка не може мовчати у час, коли важко моїм землякам, всьому українському народові.

Микола ВЕЛЬМА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 763
Читати далі

Повідомлення в номер / Завтра починається сьогодні

08.12.2016

_DSC8079Завтра  починається  сьогодні

Кожна сільська школа живе надією на покращення демографічної ситуації. Боляче чути інформацію про закриття шкіл в наших селах. А як почувається вчитель, коли сільське життя затихає і перспектива школи стає схожою на помираючого хворого?
І ось – світлий промінчик серед хмурості.  Директор Любитівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Лесі Українки Віта Чуль (на знімку – в центрі) повідомляє, що чекають на приріст дитячого контингенту. Десять діток – це той плюс, який перетне цифру 200 учнів школи.
Дай-то, Боже, не спинитися! Село Любитів особливе. Тут народились, а школа вивчила  чи не найбільше в районі видатних особистостей, які вийшли на всеукраїнський рівень і прославляють Україну в Європі.  Всі видатні – на стенді під назвою "Гордість школи".
У свій час, коли я працював в управлінні районної освіти, розпочиналася реконструкція будівлі школи.  Тоді все старе руйнувалося і мало оновитися: стіни, вікна, перекриття, дах  і навіть подвір'я . Була тривога, чи не зупиниться це оновлення? Сьогодні вигляд школи вражає.
Будівля світла, естетично приваблива,  виглядає по-сучасному. Про архітектуру соцреалізму нагадують хіба що пілястри  над входом. І хай! Вони не впливають на привабливість закладу. Просто – історія.
В фойє школи нас зустрічає господиня закладу, усміхнена, із життєдайністю в очах, Віта Федорівна. Проходимо далі. Бачимо  широкі, світлі  коридори і такі ж світлі, затишні та прихорошені наочністю   класи.  Усміхається до нас просторий, теж гарно оформлений, актовий зал.  Школа має комп'ютерний клас. Нам розповідають, що комп'ютери встановлені у 2007 році, уже застарілі.  Це нагадує, що сучасне життя спішить і обганяє час. Куди вже там гоголівській трійці вороних доганяти комп'ютерний екіпаж! І все ж  школа встигає за життям.
Є  тут те, що відрізняє від інших.  Це – музеї! Тут гарний музей Лесі Українки. Він не випадковий. Бувала Леся в Любитові, та ще й, як розповідають, озеро перепливала, що неподалік. Поруч – музей етнографії і фауни, де птахи і тварини, мов живі,  на нас споглядають.  На другому поверсі – музей "Бойової слави".  А ще – народознавчий, який відтворює історію села. Тут –  вироби умільців школи: ялинка із сіна, лялька-мотанка в зріст людини, витканий килим із  портретом Т. Г. Шевченка і сотні експонатів сільського побуту.
І ще  одна цікавинка, яка вражає. В учительській та в окремих класах меблі виготовлені своїми руками.
– Є в нас умілець, у якого –  "золоті" руки. Це вчитель трудового навчання, сьогодні – методист управління освіти Михайло Шевчук.  Ми збирали та продавали яблука, складалися і на виручені кошти купували матеріали, фурнітуру, запчастини.  А далі, як-то кажуть, справа майстра боїться, – каже директорка.
Оцінюємо і переконуємось: робота високопрофесійна, якісна, меблі зручні для роботи. Старі меблі складені у вільному приміщенні.  Контраст  разючий – так і хочеться вигукнути: "Хай не стомляться руки умільців!" 
В школі  тепло – котельня теж реконструйована.  Не оминаємо і сучасний спортивний зал –  гордість закладу.
Поряд із школою – фундамент майбутнього дитячого садочка. Як повідомив голова РДА Віктор  Козак,  у 2017 році цей проект будуть  реалізовувати. Славно! 
Неподалік – напівзруйнована будівля старої лікарні.  Вона ніби підтверджує  закономірність філософії буття: старе має відмерти, а нове, хай і через терни, – відродитися й по-новому розквітнути.
Любитівська школа, її педагогічний та учнівський колективи живуть повноцінним життям, впевнено дивляться у завтрашній день.
Хай щастить!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: в Любитівській загальноосвітній школі сьогодні.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Кожна сільська школа живе надією на покращення демографічної ситуації. Боляче чути інформацію про закриття шкіл в наших селах. А як почувається вчитель, коли сільське життя затихає і перспектива школи стає схожою на помираючого хворого?

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1166
Читати далі

Повідомлення в номер / Щоб хліб і до хліба мати, треба добре працювати

08.12.2016 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC8164Щоб  хліб і до хліба  мати, треба добре працювати

Нелегка праця селянина високо цінувалася в усі часи. І хоч  дехто вважає,  що  це –  малоприбуткова, клопітка справа, яка потребує багато сил й здоров'я, охочих віддаватися роботі на землі хоч дещо й поменшало нині, але, на щастя, є й тепер добрі господарі.
"Роботяща  людина ніколи не помре з голоду", – нерідко говорять в народі.  Хоча, на жаль, над цим мало задумуються окремі  безробітні  мешканці  багатьох населених пунктів нашого району (та й не тільки).
Замість того, щоб зайнятися чимось корисним, ті, хто не дуже звик до фізичної праці, знаходять для себе інші, набагато "кращі",  на їх думку,   справи. Так поступово   когорта крадіїв чи п'яниць і тому подібних  осіб  поповнюється "новачками". 
А потім дехто  говорить, що село деградує.  Та насправді   деградує не село, а окремі його жителі, котрі  не хочуть працювати, хоч, як ми знаємо, роботи на селі – непочатий край. 
Про одного з таких ентузіастів-працелюбів наша сьогоднішня розповідь.
l
Володимира Літвінчука знають в Козлиничах як справжнього хазяїна, якого не лякає ніяка робота.  Ще б пак! Адже в його господарстві – дві корови, майже два десятка овець, свині, кінь, птиця.  А ще – 15 гектарів землі, яку чоловік взяв на паї.  Добре, що є трактор, з яким  працювати  легше. 
"В основному вирощуємо картоплю,  поля засіваємо травами і зерновими", – каже Володимир Сергійович.
Чоловік одноосібником став ще в 1980 році. Ведення чималого господарства вміло поєднував із основною роботою (до 1999 р.  працював механізатором в місцевому СТзОВ "Заповіт"). 
"Добре, що маємо  свою продукцію. Є що їсти і собі,  і дітям, ще й іншим вистачає. Також  реалізуємо  молоко", – продовжує далі.
Порадницею, помічницею і надійною підтримкою для пана Володимира є дружина Любов Василівна, з якою нині мешкають удвох.  Подружжя виховало й виростило 4 синів (вже порозлітались по своїх сімейних гніздечках), тож  тепер дідусь із бабусею тішаться 7 онуками.
"Основні "покупці" в нас –  діти, – жартує наш співрозмовник.  – Особливо цінною для нас є вовна.  З неї  не тільки  теплі шкарпетки на зиму можна зв'язати, а й добру ковдру пошити", – підсумовує на завершення  Володимир Сергійович, з любов'ю поглядаючи на чималеньке стадо овець. 
Тож нехай і надалі заповзяття не покидає вмілого  трудолюба, який впевнено будує плани на майбутнє і втілює їх у життя,  а Бог посилає йому та його родині свою благодать на кожен новий день!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: одноосібник із Козлинич Володимир ЛІТВІНЧУК.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА.

Нелегка праця селянина високо цінувалася в усі часи. І хоч  дехто вважає,  що  це –  малоприбуткова, клопітка справа, яка потребує багато сил й здоров'я, охочих віддаватися роботі на землі хоч дещо й поменшало нині, але, на щастя, є й тепер добрі господарі.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 919
Читати далі

Повідомлення в номер / Росіянка Зоя, яка любить Україну

08.12.2016
Росіянка Зоя, 
яка любить Україну

Scan_20161117_181844Росіянка Зоя, яка любить Україну

Зою Олексіївну Кіньову знає практично кожен ковельчанин, адже вона майже 40 років працювала патронажною медсестрою біля маленьких діток – мазала зеленкою пупчики, дивилась за станом здоров'я немовлят. 

Зоя Олексіївна розповідає: "Іду вулицею, а назустріч молода мама з дитячою коляскою.

– Добридень! – вітається. – А я вас знаю: коли я була маленька, то ви до нас приходили часто. Тепер так не ходять".

Галина ОЛІФЕРЧУК.   

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 630
Читати далі

Повідомлення в номер / Хіба ревуть пани, як кишені повні

08.12.2016

кар

І сміх, і сльози — такі життя курйози

Хіба ревуть пани, як кишені повні?

Шановний пане Охріме!
Читаючи пресу та переглядаючи телевізійні новини, нічого, крім барвистої реклами, втішного не бачу. Складається враження, що ми самостійно нічого не можемо вдіяти без підказок з-за кордону. Вже минає рік, а влада весь час тільки тим і займається, що відміняє пільги та балакає про підвищення "мінімалки". 
Якби нардепи отримували теж "мінімалку", то на накопичування таких збережень, які вони задекларували, їм знадобилося б 1700 років (!!!). пропоную терпеливо перечекати цей період, то, може, й нам потім щось перепаде. А поки що пропоную "веселий" малюнок – посміємося самі з себе…
Як звалився кінь
Та на білий сніг,
Бо тягнуть такую ношу
Він уже не зміг.
Бідолаха не знав
Істину просту:
Щоб сила була
Їж масло та ікру,
А не засушену траву.
Засмутився нардеп,
Піт із лоба ллється:
Батіг в долара зігнувся,
А йому не йметься.
Схаменіться, Божі люди,
Пора вже діяти: 
Щоб в Україні краще було,
Пора “слуг народу” у віз запрягати.

Як мене лікували
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 644
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

08.12.2016 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

_DSC8362Від  четверга до  четверга

9-15 грудня

  •  

У прикмети вір, але й перевір

Якщо на початку зими йде сильний сніг, то на початку літа падатиме сильний дощ.

Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 606
Читати далі

Повідомлення в номер / Щоб рибалка не закінчилася бідою

08.12.2016

led_1Щоб рибалка не закінчилася бідою

Попри стрибки  температури повітря,  любителів зимового лову на водоймах Ковельщини  стає все більше й більше. Тож з метою застереження їх від нещасних випадків попереджаємо, що з раптовим  потеплінням ймовірність потонути під уламками криги збільшується, тому слід бути на сторожі. 
У зв'язку із цим  просимо усіх любителів зимової рибалки бути обачними, дотримуватись правил безпеки та не виходити на крихкий лід водойм, адже  це  — надзвичайно небезпечно!
Пам'ятайте: за теплої погоди кожного дня товщина криги зменшується на 25%, а відтак перебування на ній стає загрозливим.
Для того, аби не трапилося нещастя, слід знати наступне:
- щоб витримати одного перехожого, крига повинна бути товщиною не менше 5-7 см, двох — не менше 15 см (відстань між людьми повинна бути не менше 5 м), а при масовому скупченні людей — не менше 25 см;
- міцний лід має, зазвичай, синюватий або зеленкуватий відтінок. Лід білого або жовтуватого кольору не такий міцний. Тонка крига буває біля берега, заростей очерету та під снігом. Будьте обережні: у таких місцях можна провалитися! Міцність льоду слід перевіряти палицею, але ні в якому разі —  ногою.
Отож, шановні громадяни, не ігноруйте застереження рятувальників та заради улову не виходьте на крихкий лід. Знайте, що це може скінчитися фатально.
Володимир ЮЩИК, головний державний інспектор Волиньрибохорони.

Попри стрибки  температури повітря,  любителів зимового лову на водоймах Ковельщини  стає все більше й більше. Тож з метою застереження їх від нещасних випадків попереджаємо, що з раптовим  потеплінням ймовірність потонути під уламками криги збільшується, тому слід бути на сторожі. 

Володимир ЮЩИК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 448
Читати далі

Повідомлення в номер / Гороскоп з 12 по 18 грудня

08.12.2016

images (2)

Гороскоп
з 12 по 18 грудня

Гороскоп з 12 по 18 грудня

Овен. Цей тиждень чудово підійде для знайомств і налагодження контактів, які допоможуть у роботі. Будьте більш доброзичливі і відкриті у спілкуванні – і потрібні люди самі з’являться у вашому оточенні. 

Телець. Якщо ви будете діяти раціонально та обдумано, на вас чекає вдалий тиждень. З’явиться безліч варіантів для реалізації в бізнесі і кар’єрі

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 509
Читати далі
  • 482
  • 483
  • 484
  • 485
  • 486
  • 487
  • 488
  • 489
  • 490
  • 491
  • 492

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025