Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 3 вересня 2026 року №36 (13045)

Повідомлення в номер / Чому українці їдуть в Туреччину?

28.09.2017 Мороз Оксана Леонідівна

туреччинаЧому українці їдуть в Туреччину?

На кордоні Європи та Азії, Заходу і Сходу, розташувалася дивовижна країна, потрапити в яку мріє багато хто. Курорти Туреччини  сьогодні вважаються найпопулярнішими у світі. Адже вони мають цілий список переваг. 
По-перше, чудово підходять для відпочинку з дітьми, для старшого покоління і для молоді, для чоловіків і жінок. По-друге, на море чи в гори їхати доведеться немало часу, а  політ до Туреччини займе кілька годин залежно від рейсу і місця вильоту. 
По-третє, курортні готелі, незалежно від рівня зірок, пропонують комфортабельне житло з усіма зручностями. По-четверте, всі популярні курорти забезпечать  насичену екскурсійну програму по регіону, де вони розташувалися.
Чудово, що їхати до Туреччини можна в будь-який час року. Морські курорти вибирають влітку, так як в цей час можна купатися в теплих хвилях хоч цілий день, ніжитися на пляжах, занурюватися з аквалангом і будувати замки з піску. У зимову  ж пору року туристи вирушають на турецькі гірськолижні бази. 
На карті країни вони розташовані поблизу міст Паландокен, Улудаг, Сарикамиш і Карталкая. А в будь-яку погоду можна оздоровитися в гарячих джерелах або пройти курс водолікування мінеральною водичкою в Кангале, Ялові, Памуккале.
Досвідчені мандрівники, які залишають відгуки на різних форумах, обов’язково радять насолодитися місцевою кухнею. Баранина і овочі, сири і міцна кава, знамениті солодощі та ароматні спеції  неабияк порадують істинного гурмана. 
Колоритні базари, де можна купити все, що забажає душа, немов створені для шопоголіків. Та найголовніше, що  ціни тут  здатні здивувати навіть дуже ощадливу людину!
l
…На автобусній зупинці увагу до себе привернула жіночка із гарною засмагою. Напевно, нещодавно на морі була…  Але, як виявилось згодом, це було хибне враження.
Розбалакавшись із сусідкою, незнайомка розповіла, що тільки-но з донькою повернулися з Туреччини, де відпочивали 10 днів і звідки привезли  масу приємних і незабутніх спогадів. 
«За двох заплатили  (по путівці) всього десять тисяч гривень», –  повідомила та знайомій, продовживши, що за таку ціну санаторій на узбережжі моря в нас важко буде знайти. 
“Уявляєш, там скрізь можна торгуватися  – і в магазині, і на базарі, і… навіть в аптеці. Не так, як тут: п’ять – десять гривень скидають на тому чи іншому товарі, рахуючи це знижкою”. 
 По завершенню цікавої бесіди жінки домовилися, що днями зустрінуться за філіжанкою кави, де й обговорять все детальніше.
Побувати в курортній країні випала також нагода цього літа і далеким родичам, які відвідали Туреччину вперше. 
«По суті, поїздку наперед ми не планували.   Сестра із сім’єю  та друзями мали їхати. Але останнім практично в останній момент не вийшло.  Тож нам запропонували скористатися шансом», – розказала вона. 
Інна розказала, що діти від поїздки просто в захваті.  Вже й альбоми із фотографіями оформили.  Та і для них з чоловіком було на що подивитися і чому подивуватися.  Для прикладу, увагу до себе особливо привертали житлові будинки, які кардинально відрізняються від наших помешкань (мається на увазі архітектурне планування).
Якщо ж брати квартири із кількома кімнатами, то кожна із них становить собою,  так би мовити, окреме місце проживання, де в кожній є своя  кухня, санвузол і балкон. Тобто зручності там на першому плані. 
За словами української туристки, Туреччина – це країна  з добре розвиненою інфраструктурою й  економікою.   Серед екзотичних мальовничих пейзажів  увагу до себе найперше привертають привітні  гостинні тамтешні мешканці. Вони завше радо допоможуть у всьому: чи  то з мовними, чи то з певними побутовими питаннями.
«Майже відразу по приїзді нам довелось звертатись до лікарні, бо  дитина отримала незначну травму під час купання.  Правда, приймали нас в приватній клініці, але це не міняє  суті справи. Адже медицина там –  дійсно на високому рівні.
Це, насамперед, кваліфіковані спеціалісти, новітнє  сучасне обладнання, яке здатне за лічені хвилини встановити точний діагноз та методи лікування тої чи іншої хвороби», – поділилась в розмові  враженнями  про лікувальну  справу    зарубіжної країни ковельчанка.
l
Слід додати, що, за словами іноземців, цього року серед відпочиваючих там  побільшало українців, яких в минулому році   було набагато менше.
Ні для кого не секрет, що раніше подорож за кордон вважалася неабиякою розкішшю.  Дозволити собі таке могли не так багато наших співвітчизників.  Однак  тепер все змінилося в кращий бік.  Можливо, ми побагатшали, а дехто трохи побіднішав (маються на увазі  ті ж іноземці)…
Так, кількість українців, що поїхали відпочивати до Туреччини,  від січня до травня зрос0ла на 24,48% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Про це повідомив директор однієї із провідних туристичних компаній України.
“Україна увійшла до топ-10 країн-лідерів турпотоку до Туреччини, продемонструвавши зростання на 24,48%, порівняно з показниками минулого року”,  –  зазначається в зверненні.
Загалом за п’ять місяців 2017 року Туреччину відвідало 316,252 тис. українців. Варто зазначити, що найпопулярнішим  містом для відпочинку серед українців залишається Анталія. Вартість відпочинку на курорті цьогоріч складає $ 1,32 тис. за дев’ять ночей на двох. 
2016 року  в Туреччині побували  1 млн. 250 тис. туристів з України. 
Підготувала 
Оксана МОРОЗ.

На кордоні Європи та Азії, Заходу і Сходу, розташувалася дивовижна країна, потрапити в яку мріє багато хто. Курорти Туреччини  сьогодні вважаються найпопулярнішими у світі. Адже вони мають цілий список переваг. 

По-перше, чудово підходять для відпочинку з дітьми, для старшого покоління і для молоді, для чоловіків і жінок. По-друге, на море чи в гори їхати доведеться немало часу, а  політ до Туреччини займе кілька годин залежно від рейсу і місця вильоту. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1
Читати далі

Повідомлення в номер / Брати Яхненки: із селян – у цукрозаводчики

28.09.2017

завантаженняБрати Яхненки: із селян – у цукрозаводчики

Кіндрат Яхненко знайшов у ставку затоплений гайдамацький човен із золотом – і так розбагатів. Іншого пояснення величезних статків колишніх кріпаків односельці просто не мали. Адже де це бачено, щоб простий чоловік, не спадковий поміщик чи дворянин, раптом почав успішне виробництво? 
Однак вони помилялися. Усе своє багатство Яхненки (на знімку) здобули завдяки власній праці, природному хисту до підприємництва і вдалим обставинам: незайнятою на той час нішею цукрового виробництва, вільним обігом землі і надійними компаньйонами.
Викупитися із кріпацтва
Михайло Яхненко був непересічним селянином. Вихідець із черкаського містечка Сміла, він, хоч і був кріпаком, але не бажав миритися із таким становищем. Його метою було заробляти гроші і працювати на себе, а не на когось.
Михайло Яхненко почав займатися торгівлею шкірою, худобою, збіжжям та борошном. Справи йшли добре, і він зміг викупити із кріпацтва всю свою сім’ю: дружину і чотирьох дітей – синів Степана, Терентія та Кіндрата і доньок Анастасію та Євдокію.
Отримавши волю, Яхненки змогли далі вести торгівлю, однак шукали й інші шляхи заробити. Тож не дивно, що, зрештою, брати Яхненки взялися за нову на той час галузь – цукрове виробництво. 
«Брати Яхненки і Симиренко»
Близько 1815-1820 рр. троє братів Яхненків разом із чоловіком сестри Анастасії Федором Симиренком заснували фірму «Брати Яхненки і Симиренко». Керували фірмою Кіндрат Яхненко і Федір Симиренко, оскільки інші брати були неписьменними. Спочатку підприємці вели гуртову торгівлю. Взяли в оренду борошномельні млини у Смілі та Умані, відкрили 6 магазинів в Одесі, на додачу мали склади у Миколаєві та Севастополі. Але згодом розпочали цілком нову для себе справу – стали цукрозаводчиками. 
У 1843 році фірма побудувала перший у Російській імперії пісково-рафінадний завод у Ташлику, а через кілька років – ще один у Городищі поблизу Млієва. Землю під заводи взяли у місцевих поміщиків. На щастя, тоді це було легко зробити, адже земля була у вільному обігу. А от мрія побудувати завод у Києві – не здійснилася. У 1846 році брати Яхненки і Симиринеко попросили київського губернатора Фундуклея надати дозвіл на зведення пісково-рафінадного заводу на Куренівці, й отримали відмову. Така ж доля  спіткала і прохання до Київської думи.
Утім, це не спинило підприємницький ентузіазм братів. У 1846 році їхня фірма збудувала у Млієві один із найбільш технічно оснащених на той час машинобудівних заводів, найперше – для потреб власного цукрового виробництва. 
Завод випускав обладнання і машини для цукроварень, які раніше можна було купити лише за кордоном. Відтак українські цукрозаводчики здобули більше незалежності і тепер не мусили втрачати гроші через довгий простій у разі поломки. Більше того, на заводі також були виготовлені перші металеві пароплави, які фірма використовувала для транспортування товарів, зокрема зерна, по Дніпру. 
«Батько Кіндрат» 
Фірма «Брати Яхненки і Симиренко» приносила великі прибутки не лише її власникам. Зиск від її роботи отримували всі навколо – селяни, робітники і навіть тодішня інтелігенція. Передусім варто зазначити, що заводи забезпечували роботою велику кількість людей. Лише на машинобудівному заводі у Млієві працювали 4 тисячі осіб.
«Батько Кіндрат» Яхненко, як його назвав під час зустрічі 1859 року Тарас Шевченко, опікувався цілим робітничим містечком під Млієвом. При заводі було побудовано житло для працівників, лікарню, лазню і магазин. Більшість постійних працівників мали навіть окремі будинки із землею. Більше того, на утриманні заводу були також училище, театр і церква. Скрізь на вулицях були рідкісні тоді газові ліхтарі, і в містечку було проведено водогін. 
Крім того, фірма була завжди готова допомогти людям у скрутний час. Під час голоду 1830-го року Яхненки і Семеренко впродовж кількох місяців безкоштовно роздавали борошно майже 10 тисячам селян. Також фірма пожертвувала 10 тис. рублів потерпілим від Кримської війни.
Яхненки приятелювали і з українською інтелігенцією. У різні роки їхню фірму відвідували історик Микола Костомаров, вчені Михайло Драгоманов, Костянтин Михальчук, адвокат Дмитро Григорович-Барський, поет Тарас Шевченко та ін. А в 1870–1873 роках у містечку Яхненків жив і працював Павло Чубинський – автор слів Гімну «Ще не вмерла Україна».
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю.
Кіндрат Яхненко знайшов у ставку затоплений гайдамацький човен із золотом – і так розбагатів. Іншого пояснення величезних статків колишніх кріпаків односельці просто не мали. Адже де це бачено, щоб простий чоловік, не спадковий поміщик чи дворянин, раптом почав успішне виробництво? 
Однак вони помилялися. Усе своє багатство Яхненки (на знімку) здобули завдяки власній праці, природному хисту до підприємництва і вдалим обставинам: незайнятою на той час нішею цукрового виробництва, вільним обігом землі і надійними компаньйонами.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1053
Читати далі

Повідомлення в номер / Жовтень в саду і на городі

28.09.2017

садЖовтень в саду і на городі

Ось і закінчився “дачний” сезон. Жовтень – середина осені і переломний момент між літом і зимою. У першій половині місяця ще йде збір останнього врожаю, а у другій ми вже повним ходом готуємо ділянку до зустрічі зимових холодів. Погода все частіше стоїть прохолодна, з ранковими заморозками, які наче підганяють нас швидше закінчити сезонні роботи на своїх ділянках.
Сад
Садівник повинен знати, що жовтень ще дарує тепло вдень, але вночі рослини можуть очікувати заморозки. Тому з утепленням зволікати не варто. Ось перелік робіт, які потрібно виконати:
l Осіннє прибирання саду. Сад до настання зими повинен бути чистим і доглянутим. Потрібно прибрати все опале жовте  листя, інакше воно приверне увагу мишей;
l Посів холодостійких рослин. Насіння таких квітів, як волошки, нагідки, мак, сіють в жовтні, аби вже ранньою весною вони починали цвісти;
l Пересадка кущів і дерев. Врахуйте, що це можна здійснювати лише тоді, коли все листя вже опало;
l Обрізання і мульчування (покриття грунту мульчою). Мульчують зазвичай багаторічні рослини і чагарники;
l Створення зимового укриття, опор і підв'язок. Садівникові необхідно підв'язати рослини на зиму, вкопати при потребі додаткові опори, їх вкрити і прикопати;
l Розмноження. У жовтні можна розмножувати чагарники і багаторічні рослини шляхом ділення і відводок;
l Викопування гладіолусів, жоржин та інших багаторічників. Якщо клімат в місцевості дуже вологий і холодний, тоді необхідно викопати гладіолуси через 30-40 днів після їх цвітіння. Гортензії і жоржини викопують після перших приморозків;
l Закладання листового перегною; підготовка до посадки цибулинних рослин, що цвітуть влітку. До них відносяться тюльпани, лілії, крок осмії. Крім того, потрібно висадити і озимий часник (за 3 тижні до настання заморозків);
l Підготовка грунту до весняних посадок. Сюди відноситься внесення добрив (фосфорних і калійних), а також гною або золи. Необхідно вкрити готові грядки чорною плівкою для прогріву навесні і кращого захисту грунту взимку. Прозору плівку можна застосувати для листових дерев (в цьому випадку використовувати поліетилен заборонено);
l Підготовка будинку патіо. В цей пункт входить прибирання літніх меблів на зберігання, прочищення труб і стоків, усунення всіх дефектів і поломок;
l Підготовка теплиці до зими. Необхідно дезінфікувати і зробити прибирання всіх парників і теплиць.
Всі роботи в саду повинні проводитися послідовно і вчасно. Не можна нічого втрачати, адже чим якісніше ви підготуєте сад до зими, тим більше врожаю він дасть вам навесні і влітку.
Пізньозимові сорти яблунь і груш потребують тривалого вегетаційного періоду для повного дозрівання плодів. Тому до їх прибирання приступають тільки в жовтні, до свята Покрови (14 жовтня). Збір урожаю проводиться в суху погоду, плоди відразу ж укладають по шухлядах і поміщають в прохолодне місце, а з настанням холодів переносять в підвал для зимового зберігання.
В цей же час збирають ягоди чорноплідної горобини, трохи пізніше приступають до прибирання айви, яка дозріває тільки до середини місяця.
Після збирання плодів приступають до профілактичних робіт проти хвороб і шкідників саду. Дерева і чагарники обробляють відповідними препаратами після перших слабких заморозків. Обприскують їх повністю, включаючи листя, гілки та стовбури, а також опале листя на землі. Такі профілактичні заходи значно знижують захворюваність саду в майбутньому році.
Восени у дерев і чагарників відбувається посилений ріст і зміцнення кореневої системи. Тому при тривалій сухій погоді сад необхідно рясно полити. Виробляють підгодівлю саду органічними або фосфорно-калійними добривами. Міжряддя суниці перекопують з внесенням органіки або деревної золи. Після перших заморозків знімають і укладають на землю батоги винограду, попередньо видаливши листя і недостиглі пагони (вони зеленого кольору на відміну від коричневих доспілих).
В кінці місяця в суху теплу погоду білять стовбури та товсті скелетні гілки розчином вапна або спеціальною фарбою для побілки плодових дерев. Чому це потрібно зробити саме восени? Тому що тільки так дерева будуть захищені від сонячних опіків, які часто трапляються в лютому і березні та призводять до розтріскування кори, а в подальшому і до захворювань. Весняна ж побілка носить чисто косметичний характер.
В останню чергу, коли сад повністю скине листя, потрібно провести остаточне прибирання, згрібаючи листя і залишки гички і трави, щоб вони не привертали на ділянку гризунів в зимовий час. В кінці місяця проводять планову обрізку садових дерев і чагарників, замазуючи місця обрізки садовим варом.
У цьому місяці відповідний час для посадки саджанців плодових і ягідних дерев і чагарників. Зимостійкі культури висаджують відразу на постійне місце (смородина, агрус, малина, деякі сорти яблуні). А менш зимостійкі саджанці прикопують на незатоплюваній талими водами ділянці, уклавши їх в яму під кутом в 45 градусів і майже повністю засипавши землею. При цьому дно ями і самі саджанці ретельно обкладають ялиновими лапками для захисту від мишей.
Якщо ж посадка будь-яких молодих саджанців планується навесні, то жовтень –  підходящий час, щоб приготувати під них посадочні ями. При цьому потрібно знати, що садити молоді саджанці на місце старих дерев не можна через виснаженості грунту і накопичення шкідливих мікроорганізмів, специфічних для кожної культури.
Кора молодих дерев – улюблені ласощі в зимовий час для гризунів. Особливо шкодять миші, обгризаючи всю кору біля самої основи стовбура під снігом. Для захисту дерев стовбури обмотують різними матеріалами: руберойдом, ялиновим лапником, капроном, використовують металеві циліндри. При цьому засіб захисту обов'язково повинно бути заглиблено в грунт на 5-10 см нижче поверхні, а земля ретельно втоптана. 
Абсолютно неприпустимо використання в цих цілях поліетиленової плівки! Ялиновий лапник або капрон – найоптимальніший варіант, що не вимагає додаткових операцій. Миші їх не чіпають, та й кора не прітиме, коли сонце почне пригрівати. А ось при використанні руберойду потрібно підкласти під нього ганчірки або мішковину, а зверху обов'язково побілити, щоб не було перегріву стовбура. Металеві циліндри заввишки близько 50 см згортають з м'якої жерсті і встановлюють таким чином, щоб був зазор між корою і металом не менше 3-5 см, вдавлюючи їх в грунт на потрібну глибину.
 
Город
У жовтні завершують збирання врожаю всіх культур у відкритому грунті. До настання сильних заморозків прибирають пізньостиглу білокачанну капусту і  коренеплоди. Заготовляють грунт для майбутньої розсади, набираючи його  з незаражених хворобами ділянок. 
Триває осіннє перекопування  грунту з внесенням органіки або мінеральних добрив. Підготовляють грядки для сівби холодостійких культур: кропу, цибулі, буряка, петрушки, салату, шпинату, редиски, моркви, селери та ін.
Викопують у горщики або ящики коренеплоди  буряка, петрушки, селери, кореневища щавлю та інших культур, щоб зайнятися вигонкою вітамінної зелені в зимовий час.
 
Квітник
У першій половині жовтня завершують  викопування цибулин гладіолусів, посадку  цибулинних рослин, які цвістимуть навесні, якщо ще не зробили це у вересні. При денній температурі не нижче 5 °С вони встигнуть добре вкоренитися і підготуватися до зими. Жоржини, бульбові бегонії викопують в суху погоду і поміщають на просушку протягом 2-3 днів перед закладкою на зберігання. Обрізають і вкривають чайно-гібридні троянди, клематиси знімають з опор, скручують у кільце і укладають на землю. Плетисті троянди в кінці місяця при настанні стійкої холодної погоди також укладають на землю, обклавши ялиновим ялиновим гіллям. Невизрілі  пагони і залишки листя обов'язково видаляють. Прикореневу зону цих культур підгортають сухим торфом або тирсою на висоту близько 20 см.
Наземну частину однорічних і багаторічних квітів після пожовтіння прибирають з дільниці. Півонії обрізають тільки після того, як їх листя саме ляже  на землю. В залежності від погоди до кінця місяця їх вкривають сухим торфом або перегноєм на зиму. Так само роблять і з іншими багаторічниками (лілії, флокси, ромашки, дзвіночки та ін.) Теплолюбні  кущі  (форзиція, рододендрон та ін.) також відповідним чином утеплюють напередодні холодів.
У цьому місяці триває догляд  за газоном. З нього потрібно регулярно згрібати опале листя, щоб воно не стало осередком розвитку грибкових хвороб.
Підготувала
 Ірина ГОЛЄНКОВА.
Ось і закінчився “дачний” сезон. Жовтень – середина осені і переломний момент між літом і зимою. У першій половині місяця ще йде збір останнього врожаю, а у другій ми вже повним ходом готуємо ділянку до зустрічі зимових холодів. Погода все частіше стоїть прохолодна, з ранковими заморозками, які наче підганяють нас швидше закінчити сезонні роботи на своїх ділянках.

Сад
Садівник повинен знати, що жовтень ще дарує тепло вдень, але вночі рослини можуть очікувати заморозки. Тому з утепленням зволікати не варто. Ось перелік робіт, які потрібно виконати:
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2534
Читати далі

Повідомлення в номер / "У 87 почуваюся на 60"

28.09.2017

_DSC3064"У 87 почуваюся на 60"

Саме так говорить ковельчанин Василь Ромах, який, незважаючи на свої роки  (яких йому й не даси),   ще самостійно скопує город, засаджує його, а потім – дбайливо доглядає.   Чоловік наголошує, що бути здоровому та бадьорому йому допомагає рух, адже він практично ніколи не сидить без діла.

"На пенсії життя тільки починається", – жартує пенсіонер із гарним почуттям гумору. І,  дивлячись на нього, можна сказати, що це   дійсно так.  Господаря дому ми якраз застали,  коли  він тільки-но прийшов  із "тихого полювання".  А за грибами із рідними  їздив аж у Старовижівський район (до речі, звідти він родом). 

 

Саме так говорить ковельчанин Василь Ромах, який, незважаючи на свої роки  (яких йому й не даси),   ще самостійно скопує город, засаджує його, а потім – дбайливо доглядає.   Чоловік наголошує, що бути здоровому та бадьорому йому допомагає рух, адже він практично ніколи не сидить без діла.
"На пенсії життя тільки починається", – жартує пенсіонер із гарним почуттям гумору. І,  дивлячись на нього, можна сказати, що це   дійсно так.  Господаря дому ми якраз застали,  коли  він тільки-но прийшов  із "тихого полювання".  А за грибами із рідними  їздив аж у Старовижівський район (до речі, звідти він родом). 
Про таких, як він, говорять: "Душа компанії". Жодні родинні посиденьки, свято із друзями чи знайомими не обходяться без його пісень, любов до яких зародилася змалечку. Василь Макарович – цікавий співрозмовник, який знайде тему для бесіди із будь-ким. 
Ковель став по праву для чоловіка рідним, адже разом із сім'єю  прожив тут немало.  Спільно  з дружиною Ольгою виростили й  достойно виховали  п'ятьох дітей (чотири сини й одну доньку), які подарували їм десятьох онуків. 
"Невдовзі онука будемо женити", – хваляться приємними клопотами в розмові із журналістами дідусь із бабусею. 
В далекому 1957 році, після армії,  чорнявий  красень Василь приїхав на роботу до Ковеля. Став працювати шофером. Загалом за кермом чоловік провів більше 40 років свого життя. 
"Завдяки роботі я собі й дружину знайшов, бо познайомився з нею у відрядженні", – розказує  він. 
Спочатку молода сім'я жила на квартирі, згодом стала будувати свій дім, де й зараз вдвох мешкають. Чоловік шоферував, дружина працювала в лікарні, згодом – на "Ковельсільмаші".  Непомітно промайнув час, повиростали діти.
Найстарший Анатолій живе тепер у Воркуті (Росія).  Щороку у відпустку приїздить до батьків. Планує після виходу на пенсію перебратися сюди назавжди. Там, за тисячі кілометрів, син щиро вболіває за долю своєї рідної серцю країни, постійно телефонує і цікавиться подіями, що тут відбуваються. 
Михайло та Наталія   живуть в Ковелі, є надійною опорою та підтримкою для найрідніших у світі людей, які дали життя. 
Гордістю для батьків стали сини  Олег та Роман, яких виховали справжніми патріотами. Перший був мобілізований в АТО ще з самого початку, пробув там півроку. Зараз, дякуючи Всевишньому і материнським молитвам, вже вдома.
А менший Роман і нині боронить державу від ворога, гідно виконуючи свій громадянський обов'язок на Сході України.  "Вже два роки в жовтні буде, як він служить", – із сльозами на очах  говорить Ольга Семенівна. 
"Раніше в нас більше господарство було, навіть корову в Ковелі тримали. А тепер лише – 3 сотки картоплі, городина. А взагалі,  я роботи ніякої не боюсь, бо в ранньому дитинстві, допомагаючи батькам, з 12 років став за плужком ходити", – зазначає  пан Василь. 
 А ще чоловік полюбляє "тихе полювання", до якого звик змалечку та  риболовлю (виріс поруч із озером).  Бадьорий пенсіонер – із роду довгожителів, його двоюрідному брату тепер 93 роки. 
"Можливо,  "еліксиром молодості" для мене є дружина. Недаремно я ж вибрав молодшу від себе", – жартує Василь Макарович.
Тож нехай і далі здоров'я не підводить пенсіонера, а молодечий запал та "іскринка" в душі супроводжують його по життю  ще немало літ! 
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: подружжя Василя та Ольги РОМАХІВ з Ковеля.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 625
Читати далі

Повідомлення в номер / Операція “Матильда”, або Хто роздмухує вогнище тероризму?

28.09.2017
Операція “Матильда”, 
або Хто роздмухує вогнище тероризму?

вогнищеОперація “Матильда”,  або Хто роздмухує вогнище тероризму?

«Привид бродить по Європі – привид комунізму», — написав бородатий класик у Маніфесті комуністичної партії, який побачив світ 1848 року. І хоч у тому Маніфесті було більше фантазії, аніж правди (сам Карл Маркс якось у компанії таких же любителів пива, як і він, зізнався, що його праця – звичайнісінький розіграш наївних і занадто довірливих бюргерів), і автору, і його утопічним теоріям досі б’ють поклони ортодоксальні марксисти-ленінці.
Перефразовуючи класика і оцінюючи сучасне політичне становище у світі, насмілюсь зробити  власний висновок: «Привид бродить Росією – привид тероризму».
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1
Читати далі

Повідомлення в номер / Фотомитець з душею хлібороба

28.09.2017

_DSC3026Фотомитець з душею хлібороба

Непересічна подія відбулася в міському культурно-просвітницькому центрі минулої п'ятниці: тут з ініціативи сім'ї Вячеслава Щесюка, за підтримки працівників центру відкрито виставку фоторобіт людини, котрої, на жаль, уже немає в живих, але яка залишила яскравий слід в історії Ковельщини і Волині.
Про Вячеслава Федоровича "Вісті Ковельщини" широко розповіли в номері від 23 серпня ц. р. Як пригадує читач, він, окрім того, що був відомим науковцем, талановитим організатором сільськогосподарського виробництва, ентузіастом луківницької справи, має у своєму творчому доробку цілу серію фотосвітлин. Частину з них презентували на виставці.
Тематика робіт різноманітна: це і портрети рідних, і волинські пейзажі, і закордонні краєвиди, і рідна природа. Бо не був байдужим Вячеслав Щесюк до всього, що його оточувало, а тому намагався побачене зафіксувати, керуючись гаслом: "Зупинися, мить! Ти  — прекрасна!".
При відкритті виставки виступили син фотомитця Олег Вячеславович, Заслужений працівник культури України Іван Сидорук, редактор газети "Вісті Ковельщини" Микола Вельма, друг і товариш, відомий юрист Анатолій Александрук та інші. Всі вони добрим словом згадували щиру й душевну людину, якою був Вячеслав Щесюк, дякували організаторам виставки.
Прозвучали й деякі пропозиції. Так, Іван Сидорук висловив думку про те, що виставку доцільно було б продемонструвати землякам фотомайстра у Голобах, а Микола Вельма надав ідею випустити фотоальбом про яскраве життя і активну діяльність Вячеслава Федоровича, який впродовж багатьох років був депутатом Ковельської районної ради.
На закінчення присутні з великим інтересом оглянули виставку фоторобіт Вячеслава Щесюка.
Наш кор.
НА ЗНІМКАХ: під час виставки фоторобіт  Вячеслава Щесюка у міському культурно-просвітницькому центрі.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА. 
Непересічна подія відбулася в міському культурно-просвітницькому центрі минулої п'ятниці: тут з ініціативи сім'ї Вячеслава Щесюка, за підтримки працівників центру відкрито виставку фоторобіт людини, котрої, на жаль, уже немає в живих, але яка залишила яскравий слід в історії Ковельщини і Волині.
Про Вячеслава Федоровича "Вісті Ковельщини" широко розповіли в номері від 23 серпня ц. р. Як пригадує читач, він, окрім того, що був відомим науковцем, талановитим організатором сільськогосподарського виробництва, ентузіастом луківницької справи, має у своєму творчому доробку цілу серію фотосвітлин. Частину з них презентували на виставці.
Тематика робіт різноманітна: це і портрети рідних, і волинські пейзажі, і закордонні краєвиди, і рідна природа. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557
Читати далі

Повідомлення в номер / Що передбачає законопроект про пенсійну реформу

21.09.2017

пенсіяЩо передбачає законопроект про пенсійну реформу?

Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення опрацював більше двох тисяч поправок до  законопроекту про пенсійну реформу та підготував його до другого читання. Чи змінились базові позиції пенсійної реформи запропоновані Урядом,  ми попросили розповісти начальника Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Інну САМОЛЮК.
– Інно Петрівно, що саме зміниться у розрахунку пенсій?
– Пенсія українців залежить від трьох показників: зарплати працівника, стажу та показника середньої заробітної плати по Україні, який застосовується при обчисленні пенсії. Середня зарплата в Україні  зростає з кожним роком, однак в розрахунку пенсії середня заробітна плата застосовується та, яка була при виході працівника на пенсію і в подальшому цей показник залишався незмінним, навіть при умові подальшої роботи після призначення пенсії. На сьогоднішній день «левова» частка пенсійних виплат розрахована за застарілим показником заробітної плати – 1198 грн. за 2007 рік. Тоді як для сьогоднішніх пенсіонерів застосовується середня заробітна плата по Україні 3764,4 грн., тобто втричі більша. 
Проект пенсійної реформи передбачає перерахунок раніше призначених пенсій з використанням єдиного показника – 3764,40 грн. Такий перерахунок називається «осучасненням» пенсій і передбачає усунути дисбаланс в розмірах пенсій колишніх і нинішніх пенсіонерів. Проте при розрахунку пенсійної виплати, згідно із законопроектом, вартість одного року страхового стажу буде 1% а не 1,35.
Перераховано буде усі пенсійні виплати, проте кожну індивідуально, за єдиним підходом.
– Чи відбудеться «осучаснення» пенсій колишнім державним службовцям?
– У законопроекті не передбачається осучаснення спеціальних пенсій (для державних службовців, народних депутатів, прокурорів, журналістів тощо).
Нове призначення таких пенсій припиняється, за виключенням осіб, які набули необхідний спеціальний стаж для призначення такого виду пенсії на 01.05.2016 року. Згідно з запропонованим законопроектом, передбачається автоматичне перерахування цих пенсій на загальних підставах, якщо розмір пенсії у такому разі буде вищим.
– Що таке пенсійний коридор? 
– Сьогодні право на пенсію за віком мають чоловіки, яким виповнилося 60 років, і жінки, яким виповнилося 58 років (60 років починаючи з 2021 року) за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років матимуть тільки ті особи, які матимуть 25 років страхового стажу. Мінімальний страховий стажу щорічно збільшується на 1 рік, поки не становитиме 35 років у 2028 році. У 2028 році право на  призначення пенсії за віком після досягнення 60 років матимуть тільки ті особи, у яких буде не менше 35 років стажу.
У 63 роки на пенсію можуть виходити ті особи, які мають 15 років страхового стажу на 1 січня 2018 року, проте не мають 25 років (також упродовж 10 років зростатиме на 1 рік щорічно).
У 65 років вийти на пенсію зможуть ті особи, які на 1 січня 2019 року матимуть 15 років страхового стажу, а не 16 років.
Особам, у яких не буде 15 років страхового стажу, призначатимуть державну соціальну допомогу після досягнення 65 років.
При цьому передбачається надати можливість особі призначати пенсію після допрацювання нею необхідної тривалості страхового стажу, який було визначено на дату досягнення пенсійного віку (60,63,65 років), тобто після того, як особа допрацює необхідну тривалість стажу. 
– А чим страховий стаж відрізняється від трудового?
– Поняття «страхового» стажу ввійшло з 2004 року з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж – це період, за який сплачені страхові внески до Пенсійного фонду. До 01.01.2004 року весь стаж називався «трудовим», від прийняття на роботу до звільнення з неї, незалежно від того чи в цей період працювали на підприємстві чи ні (в разі простою виробництва або в період процедури ліквідації підприємства). Весь трудовий стаж до 2004 року враховується в страховий. 
Крім того,  до страхового (як і раніше,  до трудового) зараховуються періоди, коли працівник не працював: це – період отримання допомоги по безробіттю, догляд за особою з інвалідністю І групи, престарілим (більше 80 років), який потребує догляду згідно із заключенням ЛКК, період догляду за дитиною до 3-х років, період військової служби тощо.
– Чи передбачені пільги щодо дострокового виходу на пенсію багатодітним жінкам? Чи зберігаються вони в запропонованому Урядом законопроекті?
– Відповідно до чинного законодавства багатодітні жінки мають право вийти на пенсію після досягнення віку 50 років та наявності страхового стажу  не менше 15 років (багатодітними вважаються жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку).
Зазначені пільги зберігаються і надалі. Відміна їх у запропонованому  Урядом законопроекті не передбачається.
– А як щодо призначення інших пільгових пенсій? 
– Суттєво скорочується перелік категорій осіб, які матимуть право на достроковий вихід на пенсію. Пропонують ліквідувати пенсії за вислугу років (крім артистів), залишивши пільговий вихід на пенсію тільки для працівників зі шкідливими і важкими умовами праці, чорнобильців, матерів, які виховали 5 дітей і інвалідів з дитинства (в 50 років); військових – учасників бойових дій (55 років); ліліпутів і людей з диспропорційною карликовістю. 
Виплата уже призначених «пільгових» пенсій за вислугу років здійснюватиметься тільки за рахунок коштів Державного бюджету.
– Що відбудеться далі з пенсіями тих жінок, які використали своє право на достроковий вихід на пенсію у 55 років? Адже розмір пенсій у такому разі був зменшений у зв’язку достроковим виходом на пенсію.
– За чинним Законом, до 1 січня 2015 року право на достроковий вихід на пенсію за віком мали жінки, яким виповнилося 55 років, якщо вони мали не менше 30 років страхового стажу, та за умови, що вони звільнилися з роботи. У такому разі розмір їхньої пенсії був зменшений на 0,5% за кожний неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Таке зменшення  передбачається здійснювати на весь період отримання пенсії.
У законопроекті пропонується зупинити зменшення розміру пенсії за віком для таких жінок після досягнення віку, передбаченого законом для  відповідної вікової категорії. Після завершення цього періоду розмір пенсії пропонується переглянути без застосування зниження пенсії. Наприклад: у грудні 2014 року жінці достроково призначено пенсію за віком у віці 55 років. 15 жовтня 2017 вона набуває пенсійного віку відповідно до чинного законодавства, з 16 жовтня їй буде відновлено пенсію у повному розмірі (у разі ухвали законопроекту як закону).
– За яких умов отримуватимуть пенсію в Україні громадяни, які працюють за кордоном?
– Громадяни України набувають право на пенсію із солідарної системи лише у разі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Ніхто не позбавляє права осіб, які працюють за кордоном самостійно сплачувати ЄСВ в Україні й таким чином забезпечити собі можливість отримати пенсію за віком.  
– Які суттєві поправки до законопроекту внесено після першого читання? 
– За пропозицією Міністерства соціальної політики жінкам, котрі перебували у декретній відпустці по догляду за дитиною шість років, усі ці роки враховуватимуться у стаж (на даний час тільки до 3-х років). Перша редакція законопроекту передбачала, що у разі відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії громадяни зможуть придбати не більше 5 років страхового стажу. Однак нова редакція дає можливість купити лише два додаткових роки.
– Коли передбачається ввести накопичувальну пенсійну систему в Україні?
– В 2019-му році повинна запрацювати накопичувальна пенсійна система. Тобто частина зарплати українців буде йти до Пенсійного фонду  на виплату пенсій (солідарний рівень), а друга частина – на персональні рахунки (накопичувальний рівень). В результаті українці зможуть в майбутньому отримувати відразу дві пенсії з двох рівнів системи. Це нововведення не торкнеться пенсіонерів, але може значно збільшити майбутні пенсії ще працюючих українців.
Розмову вів
Володимир ПЕТРУК. 
Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення опрацював більше двох тисяч поправок до  законопроекту про пенсійну реформу та підготував його до другого читання. Чи змінились базові позиції пенсійної реформи запропоновані Урядом,  ми попросили розповісти начальника Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Інну САМОЛЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1273
Читати далі

Повідомлення в номер / Мистецтво бути мільйонером

21.09.2017

завантаження (1) Мистецтво бути мільйонером

Українські мільйонери завжди були друзями митців і письменників. Тарас Шевченко із вдячністю згадував свого благодійника Платона Терещенка, а Антон Чехов із захопленням писав про відомого сумського землевласника і цукрозаводчика Івана Харитоненка. За словами письменника, Харитоненко був непересічною особистістю – із надзвичайним діловим чуттям й організаторським хистом. Виходець із низів, без професійної освіти, він став однією з чільних постатей свого часу. 
«Харитоненко і син»
Іван Харитоненко заробив своє багатство наполегливою працею. Як син селянина-чумака, він міг продовжити справу свого батька або спробувати досягти чогось більшого, використовуючи свій природний хист підприємця. Він обрав останнє і почав скуповувати цукровий буряк для петербурзького купця Єлисеєва. Але згодом вліз у страшенні борги: орендований ним цукровий завод згорів зі всією продукцією і виявився незастрахованим. На щастя, стати знову на ноги допомогли ділові партнери.
Справжньою удачею для майбутнього цукрового магната стала селянська реформа 1861 року, що звільнила селян із кріпацтва. Поміщики, втративши дармову робочу силу, стали масово продавати свої землі. Скориставшись вільним обігом землі, Харитоненко почав скуповувати їхні десятини та вирощувати цукровий буряк. Водночас   будував заводи для переробки. У 1867 році Харитоненко спорудив у Сумах Павловський рафінадний завод – один із п’ятірки найбільших в Україні на той час. Загалом він побудував близько 30 підприємств у різних містах Харківської та Курської губерній. Як зазначають історики, більшість заводів регіону після реформи перейшли до рук Івана Харитоненка і родини Терещенків.  
У 1860-х роках підприємець заснував торговий дім «Харитоненко і син». Головна контора компанії була у Сумах, а інші – у Харкові, Москві, Томську, Владивостоку та інших містах. Всього торговий дім налічував 279 контор і поставляв цукор, окрім внутрішнього ринку, до Австро-Угорщини,  Туреччини, Китаю, Ірану, Фінляндії та Німеччини. За архівними даними, лише за шість років після заснування компанії виробництво цукру у Сумах зросло у 20 разів. А 1874 року торговий оборот компанії перевищив 20 млн. рублів сріблом.
Перший цукровий синдикат імперії
У 1887 році Іван Харитоненко ініціював створення першого в Російській імперії цукрового синдикату. Це була перша монополія, що об’єднувала майже 92% усіх цукрових підприємств на теренах тодішньої імперії. Всього – 203 заводи. Страховий капітал підприємств складав 1 млн. рублів. Харитоненко був одним із головних членів синдикату.
Цукрова продукція торгового дому Харитоненка була високої якості й отримувала заслужені нагороди на батьківщині і за кордоном. Серед них – медаль першого класу на Всесвітній виставці у Філадельфії 1876 р., золота медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1878 р. та Антверпені 1885 р. Крім того, за свою працю він отримав дворянський титул.  
Як свідчать історики, Харитоненко мав також 11 маєтків та економій у Сумській, Чернігівській і Харківській губерніях. За одними даними, на 1891 рік він володів 40 тис. десятин землі, за іншими – у його власності було майже 100 тис. десятин. При цьому у деяких економіях працювали селекційні лабораторії, а насіння буряка закуповувалося у Німеччині та Франції.
Особливою гордістю Харитоненка були також лісові господарства, де існували лісорозсадники і вирощували цінні породи дерев.
Робота як мистецтво
Іван Харитоненко зумів стати одним із найуспішніших промисловців кінця ХІХ ст. завдяки своєму таланту підприємця, а також сміливості братися за щось нове. Не останню роль, звісно, зіграли й сприятливі умови – селянська реформа із можливістю вільно купувати землю і зручні кредити. На своїх заводах Харитоненко використовував передові технології того часу: водотрубні парові котли, підвісні канатні дороги, плівкові апарати Кестнера, безперервні дефекатори і сатуратори тощо. А сам підприємець у 56 років почав вивчати французьку мову і, як зазначають історики, чудово нею потім розмовляв.   
«Іван Герасимович пристрасно любив свою комерційну діяльність, але не своєкорислива спрага надбання і збагачення була душею його підприємств і праці. Він любив промисловість, як вчений любить свою науку, як художник любить своє мистецтво, тому всі його великі заклади носять на собі печатку не тільки відповідного меті благоустрою, а й краси та витонченості», – відгукувався про нього архієпископ Харківський Амвросій.
І справді, Іван Харитоненко, який у 1867-1873 рр. був міським головою Сум, зробив чимало для освітнього і культурного розвитку свого міста. На кошти його родини було засновано кадетський корпус, дитячу лікарню і притулок, придбано будинок для окружного суду, побудовано Свято-Троїцький собор і споруджено залізобетонний міст через Сумку. Також завдяки його щедрій участі було відкрито жіночу гімназію та церкву у рідному селі Нижня Сироватка. Більше того, Харитоненко дав гроші на спорудження гуртожитку для студентів Харківського університету і навіть пам’ятника Богдану Хмельницькому в Києві. 
Навряд чи хтось зможе точно порахувати, скільки було витрачено на благодійність, але з певністю можна сказати одне: Іван Харитоненко був шанованим промисловцем і громадянином. 
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю.
Українські мільйонери завжди були друзями митців і письменників. Тарас Шевченко із вдячністю згадував свого благодійника Платона Терещенка, а Антон Чехов із захопленням писав про відомого сумського землевласника і цукрозаводчика Івана Харитоненка. За словами письменника, Харитоненко був непересічною особистістю – із надзвичайним діловим чуттям й організаторським хистом. Виходець із низів, без професійної освіти, він став однією з чільних постатей свого часу. 
«Харитоненко і син»
Іван Харитоненко заробив своє багатство наполегливою працею. Як син селянина-чумака, він міг продовжити справу свого батька або спробувати досягти чогось більшого, використовуючи свій природний хист підприємця. Він обрав останнє і почав скуповувати цукровий буряк для петербурзького купця Єлисеєва. Але згодом вліз у страшенні борги: орендований ним цукровий завод згорів зі всією продукцією і виявився незастрахованим. На щастя, стати знову на ноги допомогли ділові партнери.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 925
Читати далі

Повідомлення в номер / Інформує 102

21.09.2017

Інформує 102

Чоловіка побила 
до смерті

нівжЧоловіка побила  до смерті

У Любитові Ковельського району дружина до смерті побила свого 44-річного чоловіка. 
Повідомлення про смерть потерпілого надійшло до поліції вранці 19 вересня. Правоохоронці з’ясували, що ввечері напередодні трагедії між чоловіком та дружиною виникла сімейна сварка. Під час шарпанини 43-річна ковельчанка відібрала у чоловіка металевий совок та кілька разів ударила ним його по голові та інших частинах тіла.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 658
Читати далі

Повідомлення в номер / Симптоми отруєння грибами та перша допомога

21.09.2017

гриби1Симптоми отруєння грибами та перша допомога

Гриби — це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й до смерті.
Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, навіть судоми, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.
Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос)  з'являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.     Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.
Щоб запобігти отруєннню грибами, рекомендуємо суворо дотримуватись слідуючих правил:
- не збирайте гриби:       якщо не впевнені, що знаєте їх, якими б апетитними вони не здавалися, а також      поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках,   в хімічно та радіаційно небезпечних зонах; з ушкодженою ніжкою, старі, в'ялі, червиві;  
- “шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору;
- не куштуйте сирі гриби на смак;
- гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута;
- при обробці кип'ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.
- не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.
- суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання — ботулізм. 
Перша допомога при отруєнні грибами:
- перш за все, викличте "Швидку медичну допомогу";
- одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажміть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту. Промивайте шлунок доти, доки промивні води не стануть чистими. Прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок);
- після надання первинної допомоги дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновивши тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану;
- з'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.
Забороняється: вживати будь-які ліки та їжу (особливо алкогольні напої, молоко) — це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику. Не займайтесь самолікуванням!
Рена КОВАЛЬ,
фахівець з питань цивільного захисту Ковельського МТМО.
Гриби — це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й до смерті.
Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, навіть судоми, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1632
Читати далі
  • 487
  • 488
  • 489
  • 490
  • 491
  • 492
  • 493
  • 494
  • 495
  • 496
  • 497

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2026