Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 19 червня 2025 року №26 (12982)

Повідомлення в номер / Сила кохання

01.05.2024
Ще при посадці в літак я звернула увагу на солідне подружжя (під 50). По-перше, красиві обоє, по-друге, дуже вже чоловік опікав дружину.  У всьому їй допомагав, ставав у пригоді на кожному кроці. «Оберігає її, як кришталеву вазу», — сказала моя сусідка, бо теж задивлялась на цю пару.
Виявилось вже згодом, що нам разом на ту саму туристичну базу в Грузії. Кінець жовтня, прихопив мороз, я вже на зиму вдома викопала жоржини, троянди тирсою прикрила біля кореня.  А там жоржини цвіли, троянди – на піку краси, мандарини достигають, плюсова до 20  градусів температура.  Два тижні жили, як у казці.
Все хотілось побачити, скрізь сфотографувались на пам’ять.  А увечері, знеможені від втоми, відпочивали, аби набратись сили на наступний день для екскурсії по містах Грузії. Майже не спілкувались одне з одним, лише гіда слухали. Бачила те подружжя щодня і згадувала слова сусідки в літаку: «Оберігає, як кришталеву вазу». Бо скрізь трималися за руки, а коли треба було перейти потічок, ми всі перестрибнули, а він її взяв на руки, і переніс.
Казкова подорож  закінчилась. Назад їхали вже поїздом. Щоб вгамувати враження, тепер могли собі дозволити погомоніти. Якраз попали в одне купе. Із сусіднього покликали Іллю за напарника в карти пограти. Він подивився на Марійку, вона кивнула: мовляв, іди. Четвертий пасажир уже заліз на верхню полицю і задрімав. Тож ми розговорились. 
— Не знаю, як це Ілля вас покинув, ви ж з ним  —  не розлий вода, ніби молодята    і  у вас медовий місяць, — викликала на відвертість. 
— Ми вже 30 літ разом, двох дорослих дітей маємо, а почуття не розгубили. А почалося з того…
І я почула отаку історію.
…Лариса на свій день народження запросила всю групу. Поки стіл накривали, грала музика,  всі танцювали. Ілля припізнився, але ще на порозі квартири помітив сумну дівчину, яка сиділа одиноко. Якось по енерції вручив квіти їй, хоч були призначені іменинниці, глянув у її голубі очі  і… втопився в них. Зразу сів коло неї, і потекла якась, на диво, приємна бесіда. Вона й повідала, чого сидить в  інвалідному  візку. Коли запросили до столу, Ілля, не довго думаючи, підхопив дівчину на руки і поніс до гурту.
З нього потім кепкували хлопці, що «приклеївся»  до каліки. Братом милосердя назвали. Лариса зразу попередила, що Марійка —  її сестра і образити не дозволить, щоб відчепився від неї, аби та згодом не страждала.  Але Ілля був якийсь одержимий, бо відразу взявся допомагати дівчині стати на ноги після аварії.
Виявилось, що батьки доньки винайняли квартиру на першому  поверсі, біля лікарні, щоб Марійка мала можливість і на вулицю вибратись, і на операції, які були попереду. Ілля щодня навідувався до неї попри заборону Лариси. Носив книги, які їй треба було опанувати,  бо ж вчилася заочно, і супроводжував на заліки, екзамени. Під час операції підтримував морально, приносив  квіти,  подовгу сидів коло неї.
Коли батьки довідались про все,  накинулись на нього і пообіцяли, що він не отримає від них ніякої допомоги, бо  сподівалися  не  такої  невістки.
— Мамо, тату, уявіть собі, що прийшлося одному з вас постраждати і опинитися в інвалідному візку. Ви б покинули одне одного?
— Це зовсім інше. Ми прожили 35 літ і клялись в горі та в радості  завжди  бути разом до кінця.
— Я теж  хочу в горі і в радості підтримувати кохану дівчину.
— Весілля не будемо тобі робити.
— А в нас весілля попереду, коли  Марійка стане на ноги. Ми будемо боротись, моя любов їй допоможе, адже у неї не вроджене калітство, а тимчасове через аварію.  
— Дай, Боже, сину.
Марійчині  батьки жили в селі, працювали у колгоспі, харчами допомагали, бо ж тримали господарство, а грошей на ліки треба багато, а ще ж і за квартиру платити.
Ілля вирішив перейти на заочне навчання,  і влаштувався згодом на роботу. 
Тепер він не мав права жити в гуртожитку, і запропонував Марійці одружитись. Це рішення було не спонтанне, а давно назріле і виважене. Разом їм буде легше боротись з недугою і вчитися. Ілля став давно для Марійки надійним захисником і підтримкою. Лариса  і заздрила сестрі, що навіть в такому стані її покохали, і раділа, бо тепер клопіт за неї перейняв на себе Ілля. Вона з розумінням поставилася до цієї події і перейшла жити в гуртожиток, а Ілля – до Марійки.
До ЗАГСу кохану вніс на  руках, чим розчулив до сліз працівників закладу. І зажили молодята, хоч і тяжко було обом,  дружно подолали всі труднощі. Чотири операції  дали результат, і справи пішли на поправку. Спочатку на милиці стала Марійка, потім з паличкою помаленьку ходила.  
І яка це була радість та  перемога, коли повністю дівчина одужала!
Весілля влаштували, коли закінчили навчання і почали  працювати за фахом. Одержали квартиру (тоді  це можливо було)  як молоді спеціалісти.
— Наше кохання — як свято,  що  ніколи не закінчується. Він моя половинка, а я  його...
…От якби всі половинки так знаходили одне одного, то не було  б ні розлучень, ні зрад, — зробила я висновок.
Валентина ОСТАПЧУК.
наречені1 Ще при посадці в літак я звернула увагу на солідне подружжя (під 50). По-перше, красиві обоє, по-друге, дуже вже чоловік опікав дружину.  У всьому їй допомагав, ставав у пригоді на кожному кроці. «Оберігає її, як кришталеву вазу», — сказала моя сусідка, бо теж задивлялась на цю пару.
Виявилось вже згодом, що нам разом на ту саму туристичну базу в Грузії. Кінець жовтня, прихопив мороз, я вже на зиму вдома викопала жоржини, троянди тирсою прикрила біля кореня.  А там жоржини цвіли, троянди – на піку краси, мандарини достигають, плюсова до 20  градусів температура.  Два тижні жили, як у казці.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 126
Читати далі

Повідомлення в номер / Таємниця повстанського схрону

01.05.2024

ручка(Закінчення. Поч. у номерах  за 18, 25 квітня ц.  р.).

У Луцьку голова облспоживспілки заявив йому, що семінар відкладається, і він може повертатися додому. Але після виходу Грищука із приміщення його відразу ж затримали і відправили в управління МГБ для допиту. Хоча оперативні працівники добре підготувалися та намітили детальний план розмови, їх чекала невдача. 
За 5 днів наполегливих допитів чекісти нічого не добилися. Далі продовжувати допит Грищука було марно, в першу чергу тому, що його тривала відсутність у селі могла викликати підозри у родичів, а потім і у повстанців. Тому з ним так само провели спецоперацію з перевдягнутими агентами. 
Потрапивши в руки «націоналістів», Грищук детально розказав про свої зв’язки з «Косом» та повідомив, що в його сусіда – Гуля Пантелеймона є бункер, у якому зберігаються речі повстанців, і що приблизно через тиждень повстанці повинні прийти та залишитись там на зиму. 
l
У читачів, напевно, викликає здивування, чому емгебісти так успішно проводили свої спецоперації з участю агентурно-бойових груп. Але потрібно врахувати, що у них був величезний досвід подібних провокацій. 
Агентурно-бойові групи формувалися із колишніх повстанців, які стали зрадниками. Як правило, лише командир групи був кадровим чекістом. Тому перевдягнутих агентів неможливо було відрізнити від справжніх повстанців. Крім того, арештованих людей інтенсивно допитували кілька днів, не даючи їм спати, і везли на операцію вночі, коли їм важко було зрозуміти, що відбувається. Потрапивши у руки «націоналістів», вони найбільше боялися загинути від рук своїх же соратників і намагалися довести, що вони дійсно є українськими патріотами. 
Отримавши потрібну інформацію, чекісти розігрували ще одну виставу. На «бандерівців» «нападала» оперативно-військова група, і ті змушені були втікати. Як правило, один із «бандерівців» потрапляв у полон разом із протоколом допиту арештованого. Таким чином чекісти отримували беззаперечний аргумент проти жертви обману, а затриманий «бандерівець» підтверджував ці зізнання. Вражений таким розвитком подій, арештований починав думати, що його фактично видали свої ж, і також починав давати свідчення. У випадку з Грищуком це повністю спрацювало. Він не лише підтвердив свої зв’язки з повстанцями, але й погодився надати допомогу в ліквідації боївки «Коса».
Петро Грищук був завербований в якості агента під псевдонімом «Калина». Для реалізації його даних був намічений план агентурно-оперативних заходів по захопленню «Коса» та повстанців, які були з ним, живими. «Калина» отримав від чекістів снодійний порошок та радіосигнальний апарат «Тривога». Планувалося, що він підсипле цей препарат у їжу для повстанців. А потім через радіосигнальний апарат викличе оперативно-військову групу, яка була захована поблизу в селі Лучичі. 
Але після повернення додому  Грищук  засумнівався, чи варто йому виконувати це завдання. Він пішов порадитися до матері, яку найбільше поважав. Мати була категорично проти того, щоб її син став зрадником. Потім Грищук розказав про своє вербування чекістами дружині, брату Якову та сусіду Гулю Пантелеймону. 
Ось як про це згадувала дружина Гуля – Ганна Федотівна:
«У грудні Петро Грищук, повернувшись із Луцька, де він був кілька днів на курсах, покликав мого чоловіка, щоб він допоміг зарізати кабана. Увечері чоловік прийшов і з плачем став розповідати, що Грищук Петро був у Луцьку не на курсах, а в МГБ, що його допитували, і він признався в тому, що має зв’язок із «Косом» та іншими бандитами. Грищук розповів, що до мене 23 грудня повинні прийти бандити і що в мене є схрон… 21 грудня 1949 року, чоловік, ідучи на чергування у винищувальну групу, попередив мене, що коли  вночі прийде «Кос» чи інші бандити, то нехай вони в схроні не сідають, а  йдуть до Савчук Надії, переночують, а вдень ми прийдемо із Грищуком Петром. Вночі прийшли «Кос», Савка і «Павло», постукали, я вийшла до них і сказала те, що просив чоловік».
Наступного вечора Петро Грищук та Гуль Пантелеймон забрали свою зброю у винищувальній групі та пішли в ліс до повстанців. Але оскільки «Кос» тепер уже не мав до них повної довіри, то виділив окремий схрон і більше з ними не зустрічався. Таким чином, ретельно продумана чекістами операція по знищенню визначного діяча  ОУН  нашого краю – Андрія Михалевича закінчилася провалом. 
На цьому завершилася й історія повстанського схрону, який протягом року давав прихисток багатьом повстанцям і який ледве не став для них братською могилою. 
У Луцьку голова облспоживспілки заявив йому, що семінар відкладається, і він може повертатися додому. Але після виходу Грищука із приміщення його відразу ж затримали і відправили в управління МГБ для допиту. Хоча оперативні працівники добре підготувалися та намітили детальний план розмови, їх чекала невдача. 
За 5 днів наполегливих допитів чекісти нічого не добилися. Далі продовжувати допит Грищука було марно, в першу чергу тому, що його тривала відсутність у селі могла викликати підозри у родичів, а потім і у повстанців.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 135
Читати далі

Повідомлення в номер / Неймовірна “Дарівська Голландія”

01.05.2024
“Дарівська Голландія” – так образно кажуть мешканці села Дарівка про обійстя 80-річної Галини Галабурди. 
Мила, приємна, добра жінка – дбайлива господиня. Все трудове життя працювала в хлібопекарні Голобського споживчого товариства. Коли пекарню закрили, торгувала у місцевому магазині.
Перебуваючи на заслуженому відпочинку, не сидить, склавши руки. В хаті у неї – зразковий порядок. А як потепліло – з ранньої весни до пізньої  осені на городі, у квітнику. Односельці  знають,  що тут завжди можна отримати в подарунок букет барвистих квітів, їх насіння.
Пані Галина – дбайлива мати, бабуся і прабабуся. В сім’ї – троє дітей: син і дві доньки. Щоправда, живуть в інших містах Волині. Коли приїжджають в гості, то жінка тішиться шістьма онуками, а також правнуками.
Дай, Боже, їй здоров’я на многі і благі літа!
Текст і фото Валентини СІЧКАР.  
Даривка “Дарівська Голландія” – так образно кажуть мешканці села Дарівка про обійстя 80-річної Галини Галабурди. 
Мила, приємна, добра жінка – дбайлива господиня. Все трудове життя працювала в хлібопекарні Голобського споживчого товариства. Коли пекарню закрили, торгувала у місцевому магазині.
Перебуваючи на заслуженому відпочинку, не сидить, склавши руки. В хаті у неї – зразковий порядок. А як потепліло – з ранньої весни до пізньої  осені на городі, у квітнику. Односельці  знають,  що тут завжди можна отримати в подарунок букет барвистих квітів, їх насіння.
Пані Галина – дбайлива мати, бабуся і прабабуся. В сім’ї – троє дітей: син і дві доньки. Щоправда, живуть в інших містах Волині. Коли приїжджають в гості, то жінка тішиться шістьма онуками, а також правнуками.
Дай, Боже, їй здоров’я на многі і благі літа!
Текст і фото Валентини СІЧКАР.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 113

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

01.05.2024 Романюк Аліна Петрівна
3 травня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.50; захід – 20.48. 
Місяць – у Рибах. 
Вcесвітній день свободи преси. 
День кондитера.
Вел. п’ятниця. Спомин страстей Господа Ісуса Христа. Прп. Феодосія Києво-Печер. Прп. Петра Аргоського.
4 травня, субота
Схід Сонця – 05.48; захід – 20.49.
Місяць – в Овні. 
Закінчення Великого посту.
Вел субота. Мц. Пелагеї Тарсійської.
5 травня, неділя
Схід Сонця – 05.46; захід – 20.51.
Місяць – в Овні. 
Всесвітній день акушерки. 
Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю.
СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ. ПАСХА (ВЕЛИКДЕНЬ). 
Вмц. Ірини. Ікони Богородиці «Невпивана Чаша».
6 травня, понеділок
Схід Сонця – 05.44; захід – 20.52.
Місяць – в Овні. 
Великодній тиждень. Світлий понеділок. Прп. Іова Почаївського. Мч. Діонисія.
7 травня, вівторок
Схід Сонця – 05.43; захід – 20.54.
Місяць – у Тельці. 
Світлий вівторок. Іверської ікони Богородиці. Прпп. Йоана, Михаїла.
8 травня, середа
Схід Сонця – 05.41; захід – 20.55.
Місяць – у Тельці. 
Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. 
День пам’яті та примирення в Україні. День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
Світла середа. Ап. і єван. Йоана Богослова. Прп. Арсенія Працелюбного.
9 травня, четвер
Схід Сонця – 05.39; захід – 20.57.
Місяць – у Близнюках. 
День Європи в Україні.
Світлий четвер. Свт. Миколая Чудотв. 
День народження митрополита Луцького і Волинського Михаїла.
Місячні фази у травні
Спадаючий  Місяць – до 7 травня. 
Новий  Місяць – 8 травня. 
Зростаючий Місяць – 9-22 травня.
Повний Місяць – 23 травня.
Спадаючий  Місяць – 24-31 травня.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
пас3 травня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.50; захід – 20.48. 
Місяць – у Рибах. 
Вcесвітній день свободи преси. 
День кондитера.
Вел. п’ятниця. Спомин страстей Господа Ісуса Христа. Прп. Феодосія Києво-Печер. Прп. Петра Аргоського.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 144
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 6 по 17 травня

01.05.2024
ОВЕН. Ваша праця буде оцiнена начальством i колегами, проте постарайтеся все-таки не сильно втомитися за робочий тиждень. Завантаженiсть на роботi не перешкодить проявити рiзноманiття талантiв в iнших сферах життя.
ТЕЛЕЦЬ. Спрямуйте частину сил на пiдвищення свого професiйного статусу. Але дуже масованої атаки кар‘єрнi сходи не витримають, тому все добре в мiру.
БЛИЗНЮКИ. Занурення в творчу роботу стане панацеєю на цьому тижнi. Чим бiльше часу проведете в праці, тим менше залишиться на сумнiви i переживання. 
РАК. Оточуючi практично у всьому готовi пiти вам назустрiч. Отож, бажано використовувати цей час для нових знайомств i рiзного роду контактiв.
ЛЕВ. Необхiдно проявити активнiсть i життєлюбнiсть. Важливо стежити за розвитком ситуацiї i не випускати iнiцiативу зі своїх рук. У справах можуть з’явитися конкуренти. 
ДIВА. Будете повнi енергiї i готовi до пригод.  П’ятниця сприятлива для прояву iнiцiативи. У суботу чекайте новин вiд далеких родичiв, які посприяють у розв’язанні проблеми.
ТЕРЕЗИ. Є можливiсть вирiшити деякi питання, якi ви довго оминали. Постарайтеся спокiйно осмислити ситуацію, тодi можливий успiшний прорив до мети. 
СКОРПIОН. Можна чекати пiдвищення на службi i збiльшення зарплати.  Постарайтеся, щоб захоплення роботою не вплинуло на  стосунки з близькими людьми. 
СТРIЛЕЦЬ. Можете зрозумiти, що йдете не туди i спiлкуєтеся не з тими, хто вам потрiбен. В середу може охопити хвиля обурення, але краще їй не пiддаватися. 
КОЗЕРIГ. У понедiлок i вiвторок бажано не починати нiчого нового – нi подiй, нi стосунків. Зате, навпаки, можна з успiхом припинити те, що обтяжує. 
ВОДОЛIЙ. Не втрачайте вiру у те, що робите. Хоча багато планiв доведеться переглянути докорінно. Необхiдно обрати правильну стратегiю i тактику у взаємостосунках на роботi. 
РИБИ. Будьте уважнi до iнформацiї, яку можна дiзнатися з розмов й iнших джерел. Не виключено, що в якийсь момент це з’єднається в мозаїку i вiдкриє повну картину того, що вiдбувається навколо вас. 
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.
горОВЕН. Ваша праця буде оцiнена начальством i колегами, проте постарайтеся все-таки не сильно втомитися за робочий тиждень. Завантаженiсть на роботi не перешкодить проявити рiзноманiття талантiв в iнших сферах життя.
ТЕЛЕЦЬ. Спрямуйте частину сил на пiдвищення свого професiйного статусу. Але дуже масованої атаки кар‘єрнi сходи не витримають, тому все добре в мiру.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 124
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 25 квітня – 1 травня

25.04.2024
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний помірно  сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура:  4оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північний  помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 4оС. Вітер  південно-західний   слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 6оС. Вітер південно-східний  слабкий.
Неділя. Ясно, по обіді – невеликий дощ.   Температура: 19оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 80С. Вітер південно-східний слабкий.
Понеділок. Ясно. Температура: 19оС. Вітер  південно-східний  помірний.
В ніч на вівторок. Ясно. Температура: 8оС. Вітер східний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура:  9оС. Вітер східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 21оС. Вітер західний  помірний.
кЧетвер. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний помірно  сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура:  4оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північний  помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 4оС. Вітер  південно-західний   слабкий.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 134
Читати далі

Повідомлення в номер / Світло надії

25.04.2024 Семенюк Анатолій Володимирович
Гей  ти,  Місяцю  холодний!
Коли Сонечко зійде?
Вже і піст прийшов Господній,
Свят-Великдень, знай, гряде.
Гей  ти,  Місяцю   плакучий!
Коли скінчиться війна?
Ти ж буваєш і співучий,
Тепер  пісня —  як вина.
«Весна… весна…»,  — співає пташка.
В неї, бач, життя своє.
Повір, пташко, як то важко,
Коли мати сльози ллє.
Сік березовий не п’ється.
Де ти, Зоре-Перемого?
Чорна хустка обів’ється,
Вийшла ненька на дорогу, 
А рідненький не приходить,
Його з Прапором везуть.
Та війна  лиш смерті годить.
Чуєш? Дзвони знов гудуть.
Кличуть в новий бій за волю,
Суне орків хижа зграя.
Б’ються вої – в серці болі
Лиш надія світом сяє…
Анатолій СЕМЕНЮК.
12_0 Гей  ти,  Місяцю  холодний!
Коли Сонечко зійде?
Вже і піст прийшов Господній,
Свят-Великдень, знай, гряде.
Гей  ти,  Місяцю   плакучий!
Коли скінчиться війна?
Ти ж буваєш і співучий,
Тепер  пісня —  як вина.
«Весна… весна…»,  — співає пташка.
В неї, бач, життя своє.
Повір, пташко, як то важко,
Коли мати сльози ллє.
Сік березовий не п’ється.
Де ти, Зоре-Перемого?
Чорна хустка обів’ється,
Вийшла ненька на дорогу, 
А рідненький не приходить,
Його з Прапором везуть.
Та війна  лиш смерті годить.
Чуєш? Дзвони знов гудуть.
Кличуть в новий бій за волю,
Суне орків хижа зграя.
Б’ються вої – в серці болі
Лиш надія світом сяє…
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 156

Повідомлення в номер / Вони були першими

25.04.2024
Нещодавно до редакції завітала група ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Зустріч ініціював заступник голови ГО «Союз Чорнобиль України» Петро Якимчук  напередодні чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
Серед прибулих –  Григорій Гоц, Іван Ілюшик, Петро Корпач, а також Петро Якимчук і Василь Борона (про останнього ми не так давно писали у «Вістях Ковельщини)». Нашим  землякам довелося перебувати  в зоні ураження радіацією з перших днів тих трагічних подій. Всі вони – Григорій Іванович, Іван Тимофійович, Петро Семенович і Петро Лаврентійович – у 1986 році працювали  в автопідприємстві №10761, або, як його називали, «ГАП». Очолював колектив Петро Бабій, людина сувора і вимоглива, якому довелося за вказівкою партійних органів «мобілізовувати» людей на приборкання ядерного монстра.
Звичайно, згоди на відрядження у зону особливо ніхто не питав, відмовок не сприймав. Тільки попереджали: «Або ідеш зараз на 2-3 місяці, або будеш призваний військкоматом на рік».
Мої співрозмовники, згадуючи ті весняні дні 1986 року, розповідають, як довелося непросто кожному з них. Автомобілістам, як і пожежникам, були доручені найважчі і найвідповідальніші позиції в боротьбі з наслідками вибуху на ЧАЕС.
— Два рази був  в зоні, — каже Григорій Гоц. – Всього з підприємства командирували 40 чоловік. Ось із цими хлопцями ми й воювали з «мирним атомом». Працювали тяжко – із 6-ої ранку до пізньої  ночі.
— А на яких ділянках перебували?
— Скрізь, де було потрібно. Частіше — на  перевезенні будівельних матеріалів, вивезенні верхнього  шару грунту. Військові його «зрізали», а ми транспортували до місця укриття.
— На здоров’я   вплинуло?
— Ми тоді над цим не замислювалися – радіація пізніше дала про себе знати. Довелося і в лікарні лежати. Згодом пропонували групу по інвалідності оформити, але я відмовився. Так 30 літ «ГАПу» віддав, доки на пенсію не вийшов.
До розмови приєднується  Іван Ілюшик:
— Я перебував у зоні ЧАЕС в 1986-1987 роках. Про моїх друзів можу сказати лише добре слово. Коли б  не вони і не тисячі інших  ліквідаторів, хто знає, як би склалася подальша доля наших  родин, всього українського народу. Та й  світ, зрештою, має  бути вдячний за мужність і героїзм тим, хто був в лавах перших.
— Мені виповнилося тоді 25 років, — згадує Петро Корпач. – Багато чого не розумів, але усвідомлював: мусимо спільно подолати біду. Сьогодні навіть важко уявити, як ми вистояли  і перемогли. Тому прикро, коли дехто про це забуває, виявляє зневагу до  тих, хто врятував, по суті, людство від загибелі.
— Що маєте на увазі?
— Недостатній соціальний захист учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ми розуміємо, що війна, що грошей у бюджеті недостатньо, але ображає, коли безпідставно ліквідовують пільги, яких ми заслужили каторжною працею в самому, образно кажучи, атомному пеклі. Іноді доводиться свої права відстоювати навіть у судах.
Завершивши розмову і подякувавши  «чорнобильцям» за зустріч, ми запропонували їм сфотографуватися, на що хлопці дали згоду. До них приєднався ще й Анатолій Яровий. Редакційне доручення успішно виконала  журналістка Аліна Романюк, а світлину ви  маєте змогу бачити на цій сторінці сьогоднішнього номера газети.
Наш кор.
НА СВІТЛИНІ (зліва направо): Григорій Іванович ГОЦ, Петро Семенович КОРПАЧ, Іван Тимофійович ІЛЮШИК, Петро Лаврентійович ЯКИМЧУК, Анатолій Федорович ЯРОВИЙ, Василь Володимирович БОРОНА.
Фото Аліни РОМАНЮК. 
20240415_094432Нещодавно до редакції завітала група ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Зустріч ініціював заступник голови ГО «Союз Чорнобиль України» Петро Якимчук  напередодні чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
Серед прибулих –  Григорій Гоц, Іван Ілюшик, Петро Корпач, а також Петро Якимчук і Василь Борона (про останнього ми не так давно писали у «Вістях Ковельщини)». Нашим  землякам довелося перебувати  в зоні ураження радіацією з перших днів тих трагічних подій. Всі вони – Григорій Іванович, Іван Тимофійович, Петро Семенович і Петро Лаврентійович – у 1986 році працювали  в автопідприємстві №10761, або, як його називали, «ГАП». 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 206
Читати далі

Повідомлення в номер / День відкритих дверей у ДНЗ «Ковельський ЦПТО»

25.04.2024
Вже стало доброю традицією щовесни проводити День відкритих дверей у Ковельському центрі професійно-технічної освіти. 
18 квітня відбулося профорієнтаційне свято за  участю начальника управління освіти Віктора Бичковського, голови наглядової ради ТОВ «Волинь-Кальвіс» Анатолія  Понікарчука, керівника компанії МПП «Інвестбуд» Василя Волинчука, учнів та батьків шкіл міста і Ковельського району. 
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв, які загинули за незалежність і   територіальну цілісність  України у російсько-українській війні. 
Відкриваючи захід, директор Сергій Антонюк зазначив, що сьогодні суттєво зростає престиж робітничих професій та перспективи подальшого працевлаштування за робітничою професією.  Після закінчення війни потрібно буде відбудовувати країну, тому робітничі професії будуть актуальними. 
Випускники шкіл мали можливість відчути атмосферу сучасного навчального закладу, завітати до просторих і затишних навчальних кабінетів,  виробничих майстерень, отримати необхідну інформацію про навчання в центрі, професії, за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників, правила  прийому, організацію виробничого навчання, умови  проживання у гуртожитку, харчування, організацію дозвілля. Для присутніх були організовані майстер-класи, де гості змогли спробувати себе у тій чи іншій професії.
l
Дорогі  абітурієнти! 
Якщо ви  ще не визначилися з вибором майбутньої професії або маєте  сумнів щодо того, з якою саме сферою діяльності пов’язати своє життя, запрошуємо вас на навчання до Ковельського центру професійно-технічної освіти. 
Пропонуємо вам такі напрямки підготовки:
на базі базової загальної середньої освіти (9 класів, термін навчання 3 роки)
n Штукатур, лицювальник-плиточник.
n Токар; слюсар з ремонту колісних транспортних засобів.
n Кравець; вишивальник.
n Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; електрозварник ручного зварювання.
n Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.
n Перукар (перукар-модельєр); манікюрник.
n Різьбяр по дереву та бересту.
На базі повної загальної середньої освіти  (11 класів, термін навчання 10 місяців):
n Електрогазозварник.
Дякуємо всім, хто завітав до нас на свято!  Ми сподіваємося, що цей день був корисним та пізнавальним для кожного.
Людмила Рихлюк,
бібліотекар ДНЗ «Ковельський центр професійно-технічної освіти». 
IMG_20240418_102340Вже стало доброю традицією щовесни проводити День відкритих дверей у Ковельському центрі професійно-технічної освіти. 
18 квітня відбулося профорієнтаційне свято за  участю начальника управління освіти Віктора Бичковського, голови наглядової ради ТОВ «Волинь-Кальвіс» Анатолія  Понікарчука, керівника компанії МПП «Інвестбуд» Василя Волинчука, учнів та батьків шкіл міста і Ковельського району. 
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв, які загинули за незалежність і   територіальну цілісність  України у російсько-українській війні. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 160
Читати далі

Повідомлення в номер / Всім труднощам наперекір

25.04.2024 Романюк Аліна Петрівна
Днями у редакцію завітали сім’ї, теж об’єднані горем Чорнобиля. Це – Віктор Белінський з дружиною Лілією Михайлівною та Наталія Сітарова (на світлині) . Долі цих та інших людей з організації “Благодійний фонд «Інваліди Чорнобиля» пов’язані не лише болем, а й багатолітньою дружбою. Адже найкраще тебе зрозуміє і підтримає  той, хто й сам пережив подібне. 
У 1986 році ліквідовувати наслідки аварії на ЧАЕС відправили сотні тисяч осіб, які не мали уявлення про ризик радіоактивного опромінення. В результаті наслідки катастрофи   відгукуються й до сьогодні. Тож історії “ліквідаторів”, які ми часто чуємо, закарбувались не лише в їх пам’яті, а й шрамами на тілі наступних поколінь. 
l
Віктору БЕЛІНСЬКОМУ було 23 роки, як його відправили у чорнобильську  зону. Правда, про небезпеку змовчали.
– Ми знаходились в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС. Жили в наметовому містечку, з якого було видно реактор. Поруч з нами – “Рудий ліс”, дерева якого взяли на себе потужний удар радіації. Це ж був травень, червень – вся природа оживає, набуває соковито-зеленого кольору, а тут вмить, як кажуть, «на очах»  все жовтіє та сохне. 
Згодом ця природа нас і надалі вражала. Ягоди  суниць – як величезні полуниці,  чорниці теж дуже великі й блискучі, мов намальовані. А скільки грибів було – хоч косою коси. Я завзятий грибник, але в житті стільки їх не бачив.
Стояла страшенна спека, а як з’являлася хмаринка, то її розганяли ракетою, аби не було опадів. 
– Як довго Ви перебували у зоні лиха? Що доводилось робити? 
– Нас відрядили  в квітні, а лише в листопаді я повернувся додому. Ми  точно не знали, з чим маємо справу. Та, думаю, тоді  ніхто не розумів наслідків катастрофи. Я працював у будівельній фірмі, тож відправили мене від організації,  ще й платили чималі відрядні  (по 109 карбованців).
У Києві ми завантажили  26 вагонів труб, які потім прокладали від річки Уж до КПП, де змивали заражені машини. В той час там працювали естонці, а ми чергували на підстанціях для перекачки, паралельно виконуючи й інші завдання.
Спочатку нам усім давали дозиметри, але фіксацію рівня радіації не проводили, хоча офіцери мали спеціальні ручки з дозиметром і щодня записували покази.
Цікаво, як одного разу навіть японці прилітали. Вертоліт сів, але з нього ніхто так і не вийшов (відкрилося лише віконечко, з якого виднівся дозиметр). 
Неподалік  жив  генерал, правда, у свинцевому вагончику, з якого за пів року так і не вийшов. З ним мешкали  четверо  солдатів, але всі у різних кімнатах. Тоді ми цьому дивувалися і  навіть  сміялися, але згодом зрозуміли: боялися заразитися один від одного.
– Які ще спогади закарбувались у Вашій пам’яті?
– Пам’ятаю, як обкопували будинки під час змивання, аби вода не розтікалась по всій території, а йшла в землю. Довкола населені пункти були безлюдні, тиша страшенна: навіть ворон не чути.
Ми не були поінформовані, радіо нам слухати забороняли. А от згодом, коли дозволили виїжджати в Коростень, то  й дізнавалися всі новини. У багатьох розташованих тут селах життя продовжувалось. Магазини працювали, на прилавках всього було вдосталь.
– Хто із земляків був з Вами в цей час?
– Нас, ковельчан, було близько десяти чоловіків. Серед них – Віктор Кудацький, фельдшер, та Олександр Мєзенцев,  великий патріот, чоловік дуже розумний, сміливий, добросовісний, жертовний, беручкий до роботи. Він і організував  у нашому місті рух за права ліквідаторів ЧАЕС.  Удвох з дружиною вони вболівали за кожного члена  організації, відстоювали їх права, підказували куди треба звернутися, щоб отримати певну допомогу. За це їм – велика вдячність!
l
Після перебування у зоні відчуження  Віктор Белінський з  підтримкою дружини Лілії взялись відновлювати здоров’я чоловіка, адже згодом почали «вилазити» різні захворювання. Луцьк, Львів, Вінниця, санаторні лікування, 2 роки постійних комісій, аби затвердити статус  для надання пільг. 
20240409_111849Днями у редакцію завітали сім’ї, теж об’єднані горем Чорнобиля. Це – Віктор Белінський з дружиною Лілією Михайлівною та Наталія Сітарова (на світлині) . Долі цих та інших людей з організації “Благодійний фонд «Інваліди Чорнобиля» пов’язані не лише болем, а й багатолітньою дружбою. Адже найкраще тебе зрозуміє і підтримає  той, хто й сам пережив подібне. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 187
Читати далі
  • 45
  • 46
  • 47
  • 48
  • 49
  • 50
  • 51
  • 52
  • 53
  • 54
  • 55

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025