Повідомлення в номер / Тільки живи

13.06.2024

Чудова весняна пора завжди буяє розмаїттям цвіту і зачаровує всіх своїми барвами.

Колись і Марійка дуже любила весну, тільки якось по-своєму. Завжди чекала першоцвітів, раділа кожній весняній квіточці. Бо то була найбільша радість в її сирітському дитинстві. Бувало, сплете віночок, заквітчає своєю біленьку голівку, а ще на ніжках намалює туфельки то соком молочаю, то вишнями.

За це, звичайно, отримувала "на горіхи" від няні дитячого будинку, в якому виховувалася. Сиротині захисту ніякого, нікому приголубити, пошкодувати, бантиків не зав’язати. Не раз від образ ховалася в закутках великого, непривітного будинку, який не любила.

А виходу ніякого. Ось так і жила, а роки, якими б вони не були, текли своїм руслом, вбираючи в себе будні і свята, розчарування і біль.

У дитбудинку були різні діти: і сміливі, і пустотливі. Їм легше було себе захистити. А вона – маленька зростом, худенька, ще й волоссячко було таким ріденьким, що ніяк купи не трималося.

Про це із сумом згадує моя співбесідниця, ніби соромлячись сама себе. Втіху знаходила в малюванні: ховалась, щоб ніхто не бачив, і потай вирисовувала плаття, вирізала і в уяві одягала їх. Ой, які то були гіркі сирітські бажання!..

Вчилась добре. Вчителі хвалили: уважна, доброзичлива, людяна. Цілий клас у неї списував "домашку".

Настав час закінчення школи, і, як би там не було, треба самостійно вирішувати, що далі. Директорка закладу в бесіді з дівчиною пропонувала вищі навчальні заклади, обіцяла допомогу.

А Марія марила пошиттям одягу, його моделюванням. В училищі, куди вступила, одразу помітили її здібності, своєрідний талант. Дипломна робота стала не просто найкращою, а здивувала комісію своєю неповторністю, оригінальністю. На роботу її взяли у престижне ательє мод, яке користувалось у людей популярністю.

"Думалось: все добре, я щаслива, житло маю своє, держава виділила кімнату в "малосімейці", робота до душі, – вела далі розповідь пані Марія, – На роботі мене хвалили за порядність, вміння сумлінно працювати. На обід не ходила, довше засиджувалась на роботі – хотілося більше зробити.

Любила проєктувати нові моделі. Я ніби розчинилась в праці. До мене прислухались, радились зі мною навіть старші. Так, то було для мене щастя".

Однак справжнє щастя до неї прийшло неждано в особі красивого хлопця Сергія, котрий допоміг дівчині донести крісла до квартири.

"Я знала, що йому не пара, – каже Марія. – Високий, гарний, густе чорне смолянисте волосся – справжній красень, а я мала, сіренька “мишка". На роботі теж відмовляли від дружби. Мовляв, подивись на себе в дзеркало і на нього. Куди тобі, він тебе покине. Мені було дуже шкода себе.

Мишка, то й мишка, а щастя хочу. На зустрічах не раз казала: "Кинь мене, шукай красиву”. А на другий день хотілося усьому світу кричати, як я люблю цього красеня.

Ні, Сергій за мною не бігав, не клявся в коханні, але в кожному його слові, усій поведінці я відчувала тепло, увагу і турботу. Знав, що я сирота, нікого не маю, економлю у всьому, то непомітно щось та й купить, цукерки були завжди. Я раділа, бо життя моє складалося, як у всіх. На жаль, щастя було недовгим.

Сергій запросив мене поїхати до його батьків, щоб познайомитись. Скільки то було радості й хвилювань! Як бути? Що одягнути? З того дня я мало, що пам'ятаю.

Гарний будинок, подвір'я в квітах і, жінка з великими здивованими очима і несамовитий крик: "Геть!"… Як вибігла з того багатого будинку, скільки бігла – не пам'ятаю.

Відтоді чоловіки мене не цікавили, бо зрозуміла, що треба ставити хрест на своєму особистому житті. Розізлилась на весь світ, старалась забути Сергія – своє безталанне кохання.

А він шукав зустрічей, обривав телефон, надсилав десятки "есемесок". Не озивалась, не плакала, хоч серце рвалось на шматки. Змирилась. Казала собі: треба жити далі, хоч життя буває жорстоким, несправедливим, слід цінувати кожну його хвилину.

І хтозна, як би склалась їх подальша доля, якби не війна”.

Марії боліли людські страждання. Дивилась телепередачі, думала, як витримати те, що коїлось в країні. На роботі ще так-сяк, а вдома огортала депресія, тривожна думка, розпач. Приїхали до міста люди, яких погнала жорстока війна. Треба було їм допомагати.

Варила, пекла, плела маскувальні сітки. Не зчулась, як опинилась у волонтерському вирі. Організувала навколо подібних собі жінок – збирали матеріальну допомогу, проводили акції зі збору коштів. І все – для воїнів.

Згодом їй доручили з гуманітарною допомогою поїхати на Схід. Війну побачила впритул. "Господи, – згадує той час Марія. – Що там робилось! Розбиті будинки, руїни на дорогах. Ми плакали, дивлячись на біду, яка сталася з нашою країною, землею, людьми. Ми роздавали допомогу, розкидали завали, виносили поранених, допомагали потерпілим зібратись і доїхати до залізничної станції. Це було справжнє пекло людського болю і горя".

У хвилини відпочинку в спогади приходило її життя, коли на якісь дрібниці звертала увагу, а тут…

Іноді у пам'яті виринав Сергій – такий незабутній, недосяжний, до болю дорогий. В глибині серця зберегла спогади, переглядала його "есемески", де сотні прохань відгукнутись, відповісти, бо без неї не уявляв свого життя. Марії так хотілось хоч краєчком ока побачити свого коханого, розпитати, як він, де, з ким? Але не було в кого запитати – все залишалось без відповіді. Можливо, у нього сім'я, бо ж скільки часу пролетіло, є красуня-дружина, дітки, схожі на татка.

Ой, скільки дівочих сліз пролила через те, що обійшло її кохання! Якось безглуздо розійшлись їх дороги, хоч завжди, по-своєму, відчувала його присутність, ніби Сергій був поряд. Могла розповідати йому про своє життя, іноді просто говорити про побачене і пережите.

Одного разу їх, волонтерів, запросили до госпіталю допомогти, бо дуже багато було поранених.

"Що там робилось – жах! – зі сльозами на очах згадує жінка. – Переповнені палати, стогін, кров, біль – все змішалось. Ми не думали, що голодні, яка пора доби, не відчували втоми. Будь-що намагались допомогти хлопцям”.

Якось увечері присіла Марія на сходинках госпіталю, аби хоч хвилинку відпочити. Коли раптом привезли поранених. Бійці корчилися від болю. Марія, як могла, допомагала. Аж несподівано почула знайомий голос: "Я тебе знайшов!".

Цей голос вона могла впізнати серед тисячі інших. Так, це був Сергій – весь в бинтах, з яких повиступала кров. Але вона не дивилась ні на що, просила про одне: "Тільки живи!".

"Можливо, – плаче сьогодні щаслива жінка, – моє розпачливе прохання допомогло, бо кричала так, що чути було на небесах…".

Валентина Січкар.

Чудова весняна пора завжди буяє розмаїттям цвіту і зачаровує всіх своїми барвами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 114

Повідомлення в номер / Кібербезпека – потреба дня

13.06.2024

Наш співрозмовник – начальник відділу кібербезпеки у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, полковник поліції Василь Поштак

– Які стратегії та заходи вживає кіберполіція для протидії шахрайствам у кіберпросторі?

– На тлі збройної агресії рф у державі з'явилося безліч нових шахрайських схем. У 2023 році Нацполіцією зареєстровано понад 80 тисяч випадків шахрайств. Наразі найбільш поширений спосіб інтернет-обману стосується онлайн-покупок. Товар замовляють у невідомих продавців через популярні соціальні мережі, сплачують частково або повністю вартість замовлення, але, в результаті, посилку не отримують.

Поширене також зараз використання фішингових посилань. Продовжують "працювати" шахраї, які під виглядом працівників банків, отримують аутентифікаційні дані банківських карток. Також досі фіксуємо так зване телефонне шахрайство, коли нібито правоохоронці або медики повідомляють про необхідність надати допомогу близькому родичу: "ваш син в біді", "ваші родичі стали учасниками ДТП", й таким чином "виманюють" кошти.

На жаль, часто серед жертв злочинців – військовослужбовці та волонтери, родини загиблих захисників і внутрішньо переміщені особи.

Нині ми активно працюємо над розкриттям шахрайських схем. Це завжди послідовна робота всіх служб, зокрема, карного розшуку, слідства, кіберполіції, підрозділів кримінального аналізу. Кримінальна поліція розробила стратегію щодо протидії шахрайствам на 2024 рік. Вона передбачає розвиток системи документування таких злочинів і впровадження нових інструментів боротьби з шахраями. Серед пріоритетів – боротьба з організованими групами та злочинними організаціями, оперативне виявлення та блокування фішингових сайтів, виявлення телефонних та інтернет-шахраїв.

– Які проблеми виникають в результаті необізнаності у галузі кібербезпеки серед населення?

– Необізнаність у галузі кібербезпеки серед населення призводить до низки серйозних проблем. Інтернет-користувачі, які не розуміють основних принципів кібербезпеки, частіше стають жертвами фішингових атак. Так, вони можуть передавати особисті дані через підроблені веб-сайти або електронні листи.

Незнання основ кібербезпеки також підвищує ризик встановлення шкідливих програм на власних гаджетах. Через різноманітні віруси, трояни та програми-вимагачі, злочинці можуть легко отримати доступ до особистих даних користувачів, викрадати їх, також використовувати для фінансового шахрайства.

Грошові втрати – один із вагомих наслідків кіберзагроз. Не потрібно забувати, що кіберграмотність особливо важлива під час війни – не поширювати фейкові новини, дезінформацію (за що, до речі, можна понести відповідальність), – це те, про що треба завжди пам'ятати, це те, що може мати негативні наслідки не лише для окремої особи, а й для суспільства загалом.

– Чому важливо, щоб кіберполіція тісно співпрацювала з органами влади?

– Тісна співпраця кіберполіції з органами влади є надзвичайно важливою. Тісна координація дій – важлива умова запобігання, розслідування та розкриття кіберзлочинів. Співпраця дозволяє пришвидшити обмін інформацією, ефективно розподіляти ресурси, необхідні для боротьби з кіберзлочинністю – такі, як фінанси, технології, кадровий потенціал.

Крім того, співпраця із органами влади допомагає у створенні нових законів та вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що регулюють кіберпростір та встановлюють покарання для кіберзлочинців.

– Як ця співпраця сприяє у боротьбі з кіберзлочинністю?

– Спільні зусилля забезпечують всебічний підхід до вирішення проблеми кіберзлочинності, включаючи превентивні заходи, розслідування та правове переслідування. Співпраця також сприяє обміну інформацією між різними структурами, що допомагає виявляти та попереджувати кіберзлочини більш ефективно.

Завдяки взаємодії з державними органами влади, кіберполіція може співпрацювати з міжнародними партнерами для боротьби з глобальними кіберзлочинами. Нарешті, спільні заходи – освітні програми та тренінги – підвищують загальний рівень кібербезпеки в суспільстві.

– Як освіченість населення може допомогти у запобіганні кіберзлочинам?

– Обізнаність із азами кібербезпеки може суттєво допомогти у запобіганні кіберзлочинам. На наших інформаційних ресурсах ми пояснюємо, як розпізнавати та уникати такі потенційні загрози, як фішингові атаки, шкідливе програмне забезпечення. Досвідчений користувач знає, що свої особисті дані треба захищати, використовуючи складні паролі та багатофакторну аутентифікацію.

Важливо використовувати надійне антивірусне програмне забезпечення та регулярно його оновлювати. Це дійсно допомагає запобігати шкідливим атакам.

Знання основ кібербезпеки навчає користувачів бути більш уважними та обережними під час використання Інтернету, зокрема, завантаження файлів та відвідування незнайомих сайтів, як правильно налаштовувати конфіденційність у соціальних мережах та уникати небезпечних контактів.

– Профілактичні заходи кіберполіції в закладах освіти та на різних форумах потрібні?

– Кіберполіція активно займається профілактичними заходами для підвищення обізнаності про кібербезпеку в закладах освіти та на різних форумах.

У школах, університетах та інших навчальних закладах ми проводимо освітні лекції та семінари для учнів, студентів та викладачів. Ці заходи включають в себе пояснення основних принципів кібербезпеки. Важливим аспектом є також навчання правильному використанню соціальних мереж і месенджерів, щоб запобігти можливим ризикам та шахрайствам.

Крім того, кіберполіція організовує спеціалізовані тренінги для освітян, допомагаючи їм інтегрувати теми кібербезпеки у навчальні програми. Це сприяє формуванню культури безпеки серед молоді, що є важливим кроком у довгостроковій перспективі. Вони також розробляють інформаційні матеріали, такі як брошури, плакати та відеоролики, які допомагають зрозуміти основи кібербезпеки.

На різних форумах та конференціях кіберполіція виступає з доповідями та презентаціями, які спрямовані на широку аудиторію, включаючи професіоналів у галузі IT, підприємців, громадських діячів та звичайних користувачів Інтернету. Ці заходи дозволяють поширювати важливу інформацію про сучасні кіберзагрози та способи їх запобігання. Кіберполіція також бере участь у дискусійних панелях, де обговорюються нові тенденції у кібербезпеці та діляться найкращими практиками.

Для залучення більшої кількості людей до обговорення питань кібербезпеки кіберполіція організовує різноманітні акції та конкурси, спрямовані на підвищення обізнаності про безпеку в Інтернеті. Наприклад, це можуть бути конкурси на кращі проєкти з кібербезпеки серед школярів та студентів, які стимулюють молодь до активного вивчення цієї галузі.

Таким чином, профілактичні заходи кіберполіції в закладах освіти та на різних форумах є важливим елементом у боротьбі з кіберзлочинністю. Вони допомагають підвищити рівень обізнаності населення, запобігти можливим загрозам та сформувати культуру кібербезпеки в суспільстві.

Розмову вів

Максим Кривоніс.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 111

Повідомлення в номер / Дякуємо, друзі

06.06.2024

Сьогодні – День журналіста. Професійне свято людей, яких хтось шанує, хтось недолюблює. Хтось взагалі каже: "А кому вони нині потрібні?".

Але тим не менше українські журналісти ще не перевелися, створюють, як тепер модно казати, інформаційний продукт і завзято боронять державу силою Слова від заклятих ворогів.

Звичайно, і серед журналістів є посередні "писарчуки", продажні заробітчани, а то й відверті чи замасковані колаборанти, котрим нема різниці, кому служити – аби лишень платили.

Але мова не про них. Шани заслуговують чесні трудівники пера, мікрофона, телекамери, котрі життя присвятили небезпечній, іноді невдячній, але дуже потрібній людям професії. Ті, кого не зламали політичні бурі і надумані реформи, хто мужньо стоїть на передовій інформаційного фронту, воює за правду і справедливість, як кажуть, до останнього патрона.

Щоправда, найталановитіший журналіст не вартий нічого без підтримки. Ні, не влади – вона давно "відхрестилась" від медіа, особливо місцевих видань. Комфортно почуваються в сучасних умовах лишень ті, хто наближений до "телемарафонівської" спільноти або прикуплений олігархами.

Сила журналістів – в опорі на читача, глядача, радіослухача. Тих, заради кого вони працюють, отримуючи з їх боку розуміння і довіру. Саме цю довіру відчуваємо ми, журналісти "Вістей Ковельщини", не припиняючи ні на мить свою роботу в умовах воєнного стану. Як не доводиться часом важко, але ми не падаємо у відчай, намагаємося вистояти в умовах ринкової стихії.

Велика для нас підмога – активність громадських дописувачів, число яких не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає. І хоч редакція позбавлена можливості платити позаштатним авторам гонорар, бажаючих дописувати до газети щораз більшає. Пліч-о-пліч з нами працюють поштові зв'язківці, тернопільські поліграфісти, окремі керівники підприємств та установ.

Вистояти економічно й фінансово допомагають спонсори і меценати, яким теж нелегко, адже постійну увагу і турботу приділяють Збройним Силам України. Про них детальніше – на 5-й сторінці сьогоднішнього номера газети у статті "Не так тії гроші, як люди хороші".

Разом ми – сила. Тож нехай так буде і надалі. Дякуємо Вам, друзі!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 203

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 6–12 червня

06.06.2024

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 24оС. Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 24оС. Вітер західний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південий слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 17оС. Вітер південний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 24оС. Вітер південний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер північно-західний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 210С. Вітер західний помірний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер західний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 22оС. Вітер західний з переходом на південний помірний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер південно-західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 21оС. Вітер західний сильний.

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 24оС. Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 175

Повідомлення в номер / “Рейнджери” запрошують відважних

06.06.2024

У Ковелі 1 червня відбувся інформаційно-рекрутинговий захід на площі Героїв Майдану.

Його організував окремий полк ССО "Рейнджер" за підтримки Ковельської районної військової адміністрації та міської ради, особисто їх очільників Ольги Черен та Ігоря Чайки. Із самого ранку тут розгорнули своєрідний інформаційно-пропагандистський центр, де можна було ознайомитися з деякими зразками сучасної військової техніки та зброї, безпілотних літальних апаратів, відвідати майстер-клас із надання домедичної допомоги у бойових умовах.

А найголовніше, звичайно, – довідатися про умови служби в силах спеціальних операцій, в цьому числі у новому бойовому полку "Рейнджер", дізнатися про форми і види заохочення до проходження військової служби. Невипадково сюди одразу почали сходитися мешканці Ковеля та гості міста, серед яких бачимо і молодих хлопців та дівчат, і батьків з дітками, і представників старших поколінь. Вручення повісток, яке дехто з "провидців" передбачав, не відбулося, бо субота була названа "Днем без повісток".

Найбільш враженими залишилися дітлахи – майбутні захисники країни. Вони прискіпливо розглядали військову техніку і безпілотники, сміливо сідали за кермо всюдиходів, брали до рук стрілецьку зброю. Більш розважливо поводилася молодь, яка роздивлялася автомати і кулемети, розмовляла з представниками окремого полку ССО "Рейнджер". Будемо сподіватися, що знайдуться бажаючі поповнити ряди наших захисників.

В організаторів акції ми поцікавилися, які завдання стоять перед "рейнджерами"?

– Це спеціальні операції на лінії бойових зіткнень з ворогом, – поінформували нас. – Вони передбачають автономну роботу у складі підрозділу на тимчасово окупованих територіях із залученням роботизованих систем та БПЛА, ураження критично важливих об'єктів ворога, вогневе прикриття мобільних диверсійних груп, ліквідацію усіх можливих цілей і живої сили окупантів.

– А які гарантії надаєте тим, хто вирішить долучитися до вас?

– По-перше, своєчасну ротацію після тримісячного перебування в зоні бойових дій, по-друге, супровід і медичну допомогу в разі потреби, по-третє, повне забезпечення речовим майном та засобами індивідуального захисту.

– Що пропонуєте?

– Повагу і гідне ставлення до воїнів з боку командування, проходження служби за чітко визначеним фаховим напрямком, бойову підготовку за стандартами НАТО.

Окрім того, гарантуємо своєчасне грошове забезпечення на рівні підрозділів ССО, допомогу в мобілізації або переведенні до нас з інших підрозділів ЗСУ.

– Куди можна звернутися бажаючим за додатковою інформацією?

– Контактний номер: +380938107567. Сторінка в інтернеті: rng.army. Наше гасло: "Спеціальний полк шукає побратимів та посестер, які закарбують своє ім'я в історії незалежної України!".

– Що ж, дякуємо Вам за інформацію і бажаємо успіху в рекрутингу молодих, мотивованих, патріотично налаштованих українців і українок. Разом – до Перемоги!

Від себе додамо, що "рейнджери" – це спеціально тренований особовий склад сил спеціальних операцій США, у якого є чому повчитися, діючи за правилом: "Знаємо і перемагаємо!".

Михайло КУЗЬМУК.

На світлинах: під час інформаційно-рекрутингового заходу в Ковелі.

Фото автора.

У Ковелі 1 червня відбувся інформаційно-рекрутинговий захід на площі Героїв Майдану.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 148

Повідомлення в номер / Подолала коронавірус і до 80-річчя видала 36-ту книгу

06.06.2024

Літературною творчістю досвідчена журналістка волинянка Олена Чабан плідно почала займатися лише тоді, коли вийшла на заслужений відпочинок.

Вона наважилася круто змінити своє життя уже в зрілому віці. Залишивши вчительську роботу, у 33 роки прийшла працювати у редакцію Старовижівської районної газети «Сільські новини»: спершу працювала завідувачкою відділом листів, а потім упродовж довгого часу до виходу на заслужений відпочинок – заступником редактора.

І на пенсії продовжувала підтримувати районне видання цікавими публікаціями. Але основну енергію спрямувала на літературну творчість. Її мала батьківщина – хутір Підкриниця поблизу села Рокитниці на Ковельщині. Нестатки, тяжка праця в домашньому господарстві й на колгоспному полі, сімейні негаразди і попри все прагнення до знань – таким було її життя, як і всього повоєнного покоління. Усе це Олена Іванівна показала у своїх перших художньо-біографічних повістях.

А ліричне світобачення відобразила у низці поетичних збірок: «Одкровення», «Сонячні краплини», «Світ радості й журби». У співпраці з місцевим композитором Петром Сачуком подарувала чимало пісень хору «Надвечір’я», учасницею якого була упродовж довгого часу. Упорядкувала два літературно-мистецькі збірники «На берегах Вижівки», куди увійшли твори місцевих авторів. Особливе місце у її творчості останніх років займають духовні книги: «Помоліться за мене…», «Світильник віри», «Горить свіча», «Розмова з Богом», «Віра, Надія, Любов», «Пам’ять любові».

За трохи більш як двадцять років моя колега видала 36 книг. Остання – «На все, Господи, воля Твоя» вийшла до її 80-річчя.Такий подарунок зробила собі торік до своєї поважної дати, хоча невблаганні роки, болючі втрати, хвороби невмолимо забирають сили і здоров’я.

– Навіть уже прощалася з білим світом, коли захворіла на коронавірус, – зізнається Олена Іванівна. – Більш як два тижні з дихальним апаратом та крапельницями, здавалося, забирали останні краплини життя.

Вона пригадує безсонні ночі у лікарняній палаті, коли ниточка буття витоншувалася так, що, здавалося, ось-ось обірветься. За цей час схудла на 17 кілограмів, адже організм не приймав ніякої їжі.

– А потім мені дуже захотілося печеної капусти, – пригадує моя співрозмовниця. – Коли знайомі приготували її за моїм рецептом і передали, з’їла з апетитом стільки, скільки ніколи собі не дозволяла. Відтоді й почалося одужання.

Сила волі цієї мужньої жінки перемогла хворобу, хоча повернулась додому настільки слабкою, що не могла навіть обчистити собі картоплину на обід. Училася ходити заново: починала з десяти кроків у кімнаті, щодень збільшувала їх кількість, поки не дійшла до тисячі. А коли надворі потеплішало, стала влаштовувати собі прогулянки вулицями селища.

Лише через два з половиною місяці після хвороби відновила записи у своєму щоденнику, незважаючи на те, що ручку важко було тримати і букви часто скакали. Це було 21 лютого 2022 року.

– Раніше не могла, не було сили. А тут наче хтось мене підштовхнув: «Сідай і пиши, бо невідомо, що далі буде… Написала. А через три дні вжахнулася: війна! росія, «матінка росія»… Господи, як же вони посміли, ті братовбивці із кремля?! – написала Олена Іванівна у передмові до нової книги «На все, Господи, воля Твоя», куди увійшли записи щоденних думок, есе, вірші.

Нова книга старовижівської авторки відкривається віршем-молитвою «Зупини, мій Господи, війну». Майже відразу після того, як був надрукований у «Вістях Ковельщини», його поклала на музику викладачка Ковельської музичної школи Людмила Лимар.

– Вірш мене настільки зворушив, що я розплакалася. Відразу схотілося покласти його на музику, адже у той час всі ми переживали однакові почуття, викликані збройним нападом, – розповіла Людмила Іванівна. – Уперше цю пісню виконали мої вихованці Надія й Анна Федосюки з Білина. Вони презентували її влітку 2022-го під час концерту однієї вокальної групи. Потім запропонувала заспівати її своїй учениці Марійці Дятел.

Відтоді пісня-молитва увійшла до репертуару обдарованої дівчини, яка зізнається, що твір викликає особливі почуття, а тому вона часто його виконує на різних заходах. Це ще раз підтверджує, що вірш поважної старовижівської поетки об’єднує різні покоління у прагненні до миру і Перемоги над свавіллям країни-агресорки.

Про те, які почуття викликають вірші Олени Чабан, говорили шанувальники її творчості на презентації книги «На все, Господи, воля Твоя», що відбулася нещодавно у Старовижівському краєзнавчому музеї з ініціативи директорки Наталії Ковальчук.

Зворушливими відгуками про творчість авторки поділилися з присутніми Ольга Гаврилюк, Марія Семенюк, Євгенія Кудацька, Алла Пашкевичюс, знана поетеса Світлана Сащук, а також Марина Бесараб, Зоя Маркусь, Софія Страшевська, Любов Барановська та інші. У творчій зустрічі взяли участь також учні Дубечненського ліцею, а музичним дарунком для авторки стали пісні на її слова, які виконали учасниці хору «Надвечір’я» Галина Романчук, Світлана Кушнірук та Ганна Сачик.

...Так склалося життя Олени Іванівни, що в поважному віці вона залишилася одна, але, на щастя, не самотня: допомагає по господарству соціальна працівниця, навідують друзі, сусіди, знайомі, телефонують племінники. Хоча зір погіршав і читати може лише текст з великими літерами, але від улюбленого заняття – творчості не відмовляється. І сподівається видати ще одну книгу.

Валентина БЛІНОВА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 118

Повідомлення в номер / Здоровим бути модно

06.06.2024

Перший міський фестиваль-конкурс “Здоровим бути модно”

відбувся під егідою Ковельського фахового медичного коледжу

Перший міський фестиваль-конкурс “Здоровим бути модно” відбувся під егідою Ковельського фахового медичного коледжу

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 138

Повідомлення в номер / На крилах журналістики

06.06.2024

Радію я, що і моя творча праця причетна до «Вістей Ковельщини».

Автор.

Три доби недоспати, три

доби крокувати

Заради рядочка в газеті.

Якби знову почати, я би

вибрав як свято

Ці душевні тривоги і

злети…

Ці поетичні рядки, відомі старшому поколінню, підкреслюють, що журналістика має свою незбагненну магію. Вона захоплює і підносить на вершину активного життя суспільства. Недаремно журналістів називають «четвертою владою».

Побутує думка, що життя розвивається хвилеподібно. Зароджується мотиваційний рух, яких підіймає людину до межі її досконалості в тій чи іншій сфері діяльності. Потому настає заспокоєння, втрачається сенс руху на «гору», в результаті – опускання з гребеня хвилі донизу, – як кажуть, «на круги своя». Еклезіаст в таких випадках повчав: все марнота – і гроші, і слава, і влада.

Мені імпонують люди, які вперто тримаються обраної в житті позиції, «запрягають» свій дух, інтелект, амбіцію, щоб приборкати хвилю іншого виду діяльності.

О, мій читачу! Признаюся, як на сповіді: я від журналістики був далеко, як Земля від Марса. Спочатку осідлав колгоспних гнідих. Але недовго наша дружба тривала. В пошуках благополучного Ельдорадо потрапив у вир енергетики. Були падіння і невдачі, але я вперто штурмував висоти кар’єри. В кінці кінців досяг рівня своєї компетентності – став начальником районів електромереж Нововолинська, а потому Ковеля. Хвиля згодом винесла ще на одну сходинку – мене обрали міським головою.

До цієї високої посади я не був готовий, і вона опустила мене донизу. Але перебування на гребені цієї хвилі спонукало до роздумів: кожна особистість має бути розвинена різносторонньо — тобто на додаток до моїх технічних знань я мав осягнути ази етики, естетики, мистецтва, риторики, мови і т. д., і т. п.

На полі самовдосконалення зійшов мій перший «паросток» – я зробив спробу написати статтю соціально-політичного спрямування до місцевої газети, яка тоді називалася «Прапор Леніна». Це був 1990 рік.

Щасливий той, у кого є творчий наставник. Скажімо, у Тараса Шевченка наставником у малярстві був Карл Брюллов. Моїм наставником у журналістиці став Заслужений журналіст України, редактор газети Микола Вельма.

Він прискіпливо приглядався до чергового новачка-дописувача, “виполював” огріхи на полі стилістики й слова, даючи можливість засвідчити талант на публічному детекторі істини, тобто на шпальтах газети. Відома практика, коли читач, взявши до рук газету, читає не все підряд, а дивиться, хто автор того чи іншого матеріалу.

Із самого початку я намагався уникнути сухого «совкового» публіцистичного викладу матеріалу, а писати творчо, в образах та епітетах. З погляду на пройдений шлях, дотичний до журналістики, мені дещо вдалося: згодом дали рекомендації до вступу в члени Національної спілки журналістів України. Це була перемога! В новому виді діяльності мене прийняла в свої «обійми» інша – творча хвиля.

…«Був світлий травневий день. Сади й луки милували диво-квітами. В гаях соловейки витьохкували голосні ліричні мелодії. В душах людських панувала весна. Ми (Микола Вельма, Світлана Ляшук і я) прямували до Луцька на черговий пленум журналістської організації Волині. Разом із тим ми хвилювалися. Світлану Олександрівну, юну талановиту красуню редакції, і мене, сивочолого, не зовсім молодого за віком, мали приймати у члени спілки. Скільки-то всіляких етапів пройшло через життя, а хвилювання знову і знов огортає твоє єство – все, як першого разу.

Зібрання поважне: редактори місцевих та обласних видань, відомі корифеї слова, очільники організації і поруч ми – претенденти на визнання. Все відбулося напрочуд просто і спокійно. Після недовготривалих дебатів нам з посмішками, оптимістичними привітаннями вручили журналістські квитки. На серці розлилась повінь радості. Ми ще не встигли насолодитися тим світлим ковтком радісної події, як журналіст «Волині» Святослав Крещук забрав нас із зали, щоб взяти коротке інтерв’ю. Пані Світлані легше – вона працівник редакції, їй сам Бог велів бути членом спілки, а мене пан Святослав запитав:

– Вам шістдесят. Що спонукає до членства у Спілці?

– Вікових меж у розвитку людини не існує. По-друге, це стимулює до творчої діяльності. Зрештою, бути в організації таких, як ви, Степан Сачук, Микола Вельма та їм подібні, – не тільки корисно, але й почесно, – відповів я.

Це інтерв’ю було надруковано в газеті «Волинь». Нам було приємно. Друзі, знайомі нас теж щиро вітали.

Із тих пір минуло 20 літ! Світлана Олександрівна піднялася у своїй кар’єрі до рівня редактора «Вістей». Вона – права рука директора ТзОВ Миколи Вельми, і віддано служить газеті.

За моїми плечима – більше тисячі матеріалів різних жанрів і тем. Мої журналістські намагання оцінені дипломами, грамотами, подяками, але найприємніша нагорода – почесний знак НСЖУ «Золоте перо».

На жаль, престиж журналістики за останні роки значно підупав. Місцева преса стала не потрібною для вищих ланок влади і перетворилася на заручниць безглуздих реформ. Як наслідок, багато місцевих видань перестали існувати. Закрилось світле віконечко місцевої інформації для сивочолого, заслуженого, відданого праці та Україні населення.

Мої і наші рідні «Вісті Ковельщини» утримуються на плаву лише завдяки зусиллям невеликого колективу редакції, її щирих і відданих друзів-читачів, спонсорів. Слід визначити, що влада Ковельської громади, в міру можливості, робить немало корисних кроків, щоб зберегти видання. Нагадаю, що газета потрібна не тільки для сивочолих, але й для інтелектуалів, поетів, краєзнавців, літературознавців та інших.

Маємо пам’ятати: газета – це престиж територіальної громади, і за це теж треба боротися.

Сьогодні на території України точиться безчесна, жорстока україновбивча війна, результати якої непередбачувані. Залишається надія на Бога. Тож дорогий шанувальнику газети, звернімося і ми молитовно до Всевишнього:

«Господи наш Справедливий і Всесильний, не дай впасти Слову. Силою животворящого і Чесного хреста захисти від зла, підніми з колін місцеву пресу, збережи її для майбутніх поколінь».

Нехай збудеться сказане. Слава Тобі, Господи».

Анатолій Семенюк,

член Національної спілки журналістів України з 2004 року, Почесний громадянин м. Ковеля.

Радію я, що і моя творча праця причетна до «Вістей Ковельщини».

Автор.

Три доби недоспати, три доби крокувати

Заради рядочка в газеті.

Якби знову почати, я би вибрав як свято

Ці душевні тривоги і злети…

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 128

Повідомлення в номер / Не так тії гроші, як люди хороші

06.06.2024

Колись казали: «Краще 100 хороших друзів, аніж 1000 карбованців».

Звичайно, добре, коли є одне і друге. На жаль, у наш час буває по-різному. Особливо у сферах, де розраховувати на великі прибутки марно. В першу чергу це стосується “малої” преси, яку держава кинула напризволяще, не вважаючи її вартою серйозної уваги.

Приблизно таку картину спостерігаємо на Волині, де чимало періодичних видань припинили своє існування або знаходяться за крок до банкрутства. Слава Богу, у Ковелі ситуація не зовсім критична, бо, по-перше, керівництво міської громади в особі її очільника колеги-журналіста Ігоря Чайки, депутатів міської ради, відділів та управлінь міськвиконкому уклали з редакцією «Вістей Ковельщини» угоду про висвітлення їх діяльності на взаємовигідних засадах, а, по-друге, загін шанувальників «міськрайонки» не зменшується. Все це дає змогу триматися «на плаву».

Багато значить постійна, безперервна допомога тих, хто не тільки сам читає газету, а й дбає про те, щоб її читали інші – ветерани війни і праці, особи з інвалідністю, малозабезпечені громадяни. Вже стало традицією, що кожного року напередодні передплатної кампанії про таких людей дбають Почесний громадянин м. Ковеля, директор ПТМ «Ковельтепло» Володимир Бойко, директори СТзОВ «Дружба», «Вежа», «Зоря» Валерія Яромчук, Тетяна Зінчук, Володимир Потапчук, депутат Волинської обласної ради, директор ТзОВ «Ідея» Віктор Козак, підприємці Юрій Рахлінський, Василь Волинчук, директор СЛАТ «Тур» Олександр Смаль, начальник пасажирського вагонного депо Олександр Стречен.

Щирі, добрі й надійні друзі в журналістів у ВСП «Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ» (директор Тетяна Селівончик), Ковельському медичному фаховому коледжі (директор Олена Григола), міськрайонному територіальному медичному об’єднанні (генеральний директор Валентин Вітер), управлінні освіти міськвиконкому (начальник Віктор Бичковський, голова комітету профспілки працівників освіти Ігор Сезьомін), управлінні культури, молоді, спорту та туризму (начальник Андрій Мигуля), управлінні соціальної та ветеранської політики (начальник Софія Сагаль), ремонтно-житловому комунальному підприємстві №1 (начальник Віктор Солов’янчук), Центрі професійно-технічної освіти (директор Сергій Антонюк).

Не можемо не згадати міську і районну ветеранські організації (голови Марія Батраченко, Валентина Січкар), міськрайонну організацію товариства Червоного Хреста України (Людмила Стахорська), Ковельську філію «Союзу Українок (Лілія Єгорова), ГО «Добродія в дії» (голова Володимир Кравчук).

«Вісті Ковельщини» постійно висвітлюють велику подвижницьку працю духовенства Православної Церкви України, яке постійно дбає про розвиток і становлення релігійних громад ПЦУ, їх внесок у підтримку української національної ідеї, підвищення рівня освіченості і духовності наших земляків.

В цьому процесі важко переоцінити роль і значення старшого декана Ковельського деканату Волинської єпархії ПЦУ о. Івана Бониса, декана Свято-Благовіщенської округи о. Василя Мичка, декана Свято-Димитрівської округи о. Анатолія Александрука, настоятелів храмів о. Івана Оринчака, о. Матвія Олійника, о. Ростислава Дідуха, о. Станіслава Беспалова та багатьох інших.

Безмежно вдячні ми нашим дописувачам, які допомагають журналістам спільно творити газету, робити її цікавою, різножанровою, інформаційно насиченою. Це – Анатолій Семенюк, Валентина Січкар, Марія Батраченко, Наталія Михайлюк, Руслана Семерей, Валентина Блінова, Микола Денисюк, Василь Ковч, Іван Сидорук, Геннадій Сарапін.

Постійно свої творчі доробки друкують Ігор Вижовець, Іван Ярошик, Аркадій Цикун, Яків Лавренко, Олена Чабан, Ольга Ліщук.

Справжніми позаштатними кореспондентами газети стали активісти фізкультурно-спортивного життя Ковельщини Олена Клімашевська, Володимир Олексюк, Олег Стус, Олександр Вельма, Сергій Медведюк.

«Вісті Ковельщини» неможливо уявити без цікавих, змістовних дописів Ольги Бичковської, Маргарити Матвійчук, Мирослави Мороз, Наталії Тхоржевської.

У тому, що газету передплачують, читають, не уявляють собі без неї життя, велика заслуга працівників «Укрпошти» (Лариса Філіпчук, Інна Радзієвська), тернопільських поліграфістів. Та й із ковельськими майстрами друку (Тетяна Заболотна, Ірина Борейко) ми ділових стосунків не втрачаємо.

х х х

Отож, підсумовуючи, скажу: незважаючи на всі труднощі і негаразди, викликані фінансовими проблемами, ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» продовжує працювати. Будемо сподіватися, що робота ця триватиме й надалі. Адже попереду – 85-річний ювілей ковельської газети, який неодмінно маємо разом зустріти 4 жовтня ц. р.

Микола ВЕЛЬМА.

Колись казали: «Краще 100 хороших друзів, аніж 1000 карбованців».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 121

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 10 по 16 червня

06.06.2024

ОВЕН. Зосередьтеся на найважливiшiй справi. Доведеться вiдстоювати свої iнтереси. Реально розраховуйте сили, постарайтеся розв’язувати тiльки тi проблеми на роботi, якi залежать вiд вас.

ТЕЛЕЦЬ. Бажано розподіляти сили i не створювати перевантаження на роботi. В середу можлива зустрiч iз старим другом, яку давно вiдкладали.

БЛИЗНЮКИ. Впевненiсть у власних силах i оптимiзм допоможуть завоювати прихильність i поліпшити стосунки з керівництвом. На роботi i в особистому життi очiкується свiтла смуга i сюрпризи.

РАК. Постарайтеся не дуже хвалитися можливостями i чеснотами – бувають моменти, коли скромнiсть теж стає прикрасою. Можна чекати нових проєктiв i пропозицiй. Ваша основна сила в органiзаторських здiбностях.

ЛЕВ. Початок тижня вдалий у всьому. Бажано об’єктивно оцiнити можливостi i розподiлити час i сили, щоб робота не займала майже весь час. У особистому життi можуть пiдстерiгати iлюзiї i спокуси.

ДIВА. Ймовірно, що подiї тижня сприятимуть вашому професiйному зростанню. Постарайтеся менше уваги звертати на критику, успiшне просування кар’єрними сходами залежатиме тiльки вiд вас.

ТЕРЕЗИ. Будьте передбачливi, стежте за своєю мовою. Якщо ви у вiдпустцi, то врахуйте, що за розслабленням i задоволеністю життям можуть ховатися пiдводне камiння i граблi.

СКОРПIОН. Тиждень може порадувати подiями i враженнями, треба використовувати кожну мить i проживати їх гармонiйно i яскраво. Знайшовши компромiс, налагодите взаємостосунки з дiловими партнерами.

СТРIЛЕЦЬ. Запланована на початок тижня поїздка може зiрватися, але не варто перейматися, навряд чи багато втратите. У понедiлок чекайте дiлову зустрiч.

КОЗЕРIГ. Головне бути активним i послiдовними. Небажано роздавати обiцянки i обiцяти золотi гори. Реальнi можливостi проясняться до кiнця тижня. Добре вдаватимуться справи, пов’язанi з впорядкуванням будинку.

ВОДОЛIЙ. Будьте передбачливi, тримайте себе в руках, i тодi не доведеться розкаюватися в вчинках. Постарайтеся не спійматися на гачок iлюзiй, ваша успiшнiсть зросте.

РИБИ. Вiдчуєте прилив сил, i почуватимете себе в прекраснiй формi, проте заспокоюватися не варто. Довiрте частину справ надiйним партнерам, постарайтеся обiцяти тiльки те, що зможете виконати.

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Зосередьтеся на найважливiшiй справi. Доведеться вiдстоювати свої iнтереси. Реально розраховуйте сили, постарайтеся розв’язувати тiльки тi проблеми на роботi, якi залежать вiд вас.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 180