– Пане Потапе! Читачі газети цікавляться, куди Ви пропали і чому перестали давати інтерв’ю журналістам?
– На це багато причин. Одна з них – моє небажання говорити правду, яка не всім подобається. Декому живеться комфортніше, коли його обдурюють і вішають локшину на вуха. Коли ж починаєш закликати розплющити очі і подивитися на реальний стан справ, тебе починають зневажати і називати «запроданцем» і «ворогом народу».
Я цьому, зрештою, не дивуюсь, адже багато українців звикли жити міфами, вірити лже-пророкам, що особливо відчутно в часи політичних потрясінь і випробувань. Сьогодні таким потрясінням є російсько-українська війна, яка вже забрала життя кращих представників українського народу. Кінця цій війні, на жаль, не видно, що дає грунт для різного роду пліток та інсинуацій.
Спектр фальшивої інформації, яку старанно поширюють наші вороги, дуже різноманітний і, на перший погляд, правдивий. Тут і вигадки про «зраду» нашого командування та урядових структур, про їх готовність негайно підписати акт про капітуляцію і т. д., і т. п.
З іншого боку лунають заяви про швидку перемогу України, розгром рашистських військ негайно, повалення режиму путіна тощо. Є й інші «вкиди».
– Але ж ситуація, справді, серйозна. Її не можна недооцінювати.
– Так, серйозна. Але цю серйозність не слід і переоцінювати. Інакше ми впадемо в глибокий песимізм, зневіру і безнадію. А у Біблії зневіру, розпач віднесено до десяти смертних гріхів. Не варто нам брати смертний гріх на свою душу.
– А що робити?
– Не опускати руки, вірити у Перемогу над ворогом і все для цього робити можливе й неможливе, починаючи від Президента і закінчуючи пересічним громадянином. А найголовніше – вдосконалювати бойову майстерність, продовжувати бити ворога, що й роблять наші Збройні сили.
– Але ж ворог дуже сильний і з кожним днем нарощує свою могутність.
– Україна теж нарощує. В цьому їй допомагають іноземні партнери – хай, можливо, не такою мірою, як би нам хотілося. Але, думаю, після президентських виборів у США ситуація зміниться.
– На краще чи на гірше?
– В будь-якому разі – на краще. Це я відчуваю інтуїтивно. У світі, в тому числі й в США, дедалі більше розуміють: московія перетворилася у справжню країну-терористку. І коли її не зупинити, всім буде погано.
Зрештою, в самій росії не все так блискуче, як це хоче зобразити путін та його компаньйони-вбивці.
– Що маєте на увазі?
– Поглиблення соціально-економічної кризи в ерефії. Це тільки на словах у них все добре, а насправді виробництво падає, інфляційні процеси загострюються. Про це свідчить недавнє підвищення процентної облікової ставки Центробанком до 21 відсотка. Такого давно не було. Деякі економісти відверто говорять: це початок кінця, в тому числі російської армії. Недарма ж високопоставлені російські чиновники різко критикують дії Центробанку, його голови Набіулліної, твердячи, що вона працює на користь ворогів московії, прирікаючи її на військову поразку.
При цьому ніхто не хоче визнати, що першопричина кризи – війна, в яку путін втягнув країну і яка «пожирає» мільярди рублів з Державного бюджету. Затрати на війну і так сягнули астрономічних цифр. Де вже тут думати про економіку і добробут «глибинного» народу.
Поступово погіршується ситуація на споживчому ринку, все помітніші перебої з продовольчими товарами (яйцями, тваринним маслом, овочами і фруктами). В окремих регіонах внаслідок підтоплень і пожеж – недобір врожаю сільськогосподарських культур, в т. ч. зернових. Все голосніше говорять про запровадження продовольчих карток.
– Значить, є загроза голоду?
– Якщо не голоду, то дефіциту продуктів точно. Ціна їх останнім часом скочила догори. А росіянці холодильнику «вірять» більше, аніж брехливому і продажному телебаченню.
Дається взнаки і розкол серед кремлівських еліт. Все відчутніша боротьба за владу, перерозподіл капіталів.
Можливо, на це все впливає «смерть» справжнього путіна, який помер, за словами деяких блогерів, рівно рік тому. Можливо, якісь інші фактори, але вогнище протиборства між олігархічними кланами, палахкотить все сильніше. Яскравий приклад цього – рейдерське захоплення компанії «Wildberries» із багатомільярдним обігом грошей, здійснене нещодавно за участю чеченського головоріза кадирова. При чому робили це нахабно і провокативно майже в центрі москви, зовсім недалеко від кремля. Наслідки бандитських розбірок посилили й міжетнічну напругу між чеченцями, дагестанцями та іншими народами Кавказу.
– Схоже на посилення міжнаціональної ворожнечі на території росії.
– Саме так. І це – ще один фактор, який підігріває громадянське протистояння «за поребриком». З кожним днем воно все відчутніше. Приклад – погроми ромів на Далекому Сході, наростання шовінізму й антисемітизму, що відчувається і у виступах політиків, і в передачах московського радіо й телебачення, повідомленнях електронних ЗМІ.
Не відстають користувачі соціальних мереж, де ні на мить не припиняються міжусобиці представників різних націй і народностей. Словом, путінцям спокій лише сниться.
– Але ж збіговисько учасників так званого БРІКС у татарському місті Казані ніби засвідчило зростання ролі росії на міжнародній арені, «реабілітацію» персони путіна – міжнародного злочинця і терориста. Туди прибули лідери і Китаю, й Ірану, й Індії, і Туреччини, й багатьох інших країн світу. Прилетів навіть генсек ООН Гуттеріш. І всі вони не соромились обіймати путіна, говорити улесливі слова!
– Слова словами, а діла ділами. Форум БРІКС – це піар-акція, яка загалом путіну вдалася. Але якщо говорити про конкретні результати, то вони практично нульові. Не буду на цьому детально зупинятися, бо бажаючі про ті результати можуть прочитати в інтернеті. Кожен учасник того збіговиська переслідував свої корисливі інтереси. Одні отримати гроші, інші – дешевий газ і дешеву нафту. Мені компанія тих високопоставлених осіб із країн, де при владі диктаторські режими, нагадує родичів біля ліжка людини, що помирає. Всім цікаво, а що їм дістанеться у спадщину, коли хворий сконає.
– Невже в ерефії все настільки складно? Що ж залишається робити нам, українцям?
– Повірте мені, людині з досвідом та інтуїцією: все там дуже серйозно. А українцям слід, як я сказав вище, не опускати руки і не впадати у відчай. Наша влада, Збройні сили мають продовжувати боротьбу проти агресора, який повільно, але неухильно втрачає сили. Йому не допоможуть ані спецназівці КНДР, ані обійми Гуттеріша, ані ракети з Ірану. Володар кремля – приречений.
Сказане не означає, що московія сконає вже завтра. Шлях до цього неблизький. Нам же потрібно триматися з усіх сил, бити ворога скрізь, де можна і навіть не можна. Як кажуть, мета виправдовує засоби. Навіть в росії є люди, котрі розуміють: кінець наближається безповоротно.
Нещодавно про це заявив генерал-полковник у відставці Леонід Івашов, який хоч і належить до російських «націонал-патріотів», але який у свій час рішуче виступив проти наміру путіна розпочати війну з Україною. Нині він стверджує, що російсько-українська війна перетворилася в бізнес для вищого керівництва росії і прогнозує, що в результаті продовження військових дій ерефія розпадеться на декілька держав.
Ось пряма мова очільника Академії геополітичних проблем росії Леоніда Івашова: «Те, що відбувається в сфері оборони, робиться планомірно для того, щоб росія рухнула. Інакше я пояснити не можу. І тоді комусь всі багатства дістануться, а у нас з’явиться 20-22 дуже незалежних держав типу Тиви, Башкорстана, Татарстана і так далі… І все йде за цим планом. Хтось на цьому наживається. Наживається на цій «СВО». За 2 роки бойових дій заробили 36 мільярдів доларів. Це бізнес».
Від себе додам: кривавий бізнес. І якщо це розуміє високопоставлений генерал (а він, очевидно, не один), то справи в путіна погані.
– Що ж, пане Потапе, дякую за відверту розмову. Вона додає (принаймні мені) оптимізму і надії. Знаючи Вас не один рік і переконуючись у правильності Ваших прогнозів, можу сказати тільки одне: хай так станеться і цього разу.
– Вірмо, і збудеться.
Розмову вів
Маркіян Іващик.
l
P. S. На продовження розмови із дідом Потапом і підтвердження його передбачень рекомендую бажаючим ознайомитися із статтею Євгена Саська «Точки вразливості РФ», оприлюднену на інтернет-сайті «Останній бастіон» 28 жовтня ц. р.
Позиція автора однозначна і категорична: «Ресурсна федерація московії не монолітна держава, а колОс на глиняних ногах. Тому вона має свої слабкості, котрі прагне сховати від світу».
Прочитайте – цікаво!
М. І.
Розмова з відомим ясновидцем і аналітиком дідом Потапом.– Пане Потапе! Читачі газети цікавляться, куди Ви пропали і чому перестали давати інтерв’ю журналістам?
– На це багато причин. Одна з них – моє небажання говорити правду, яка не всім подобається. Декому живеться комфортніше, коли його обдурюють і вішають локшину на вуха. Коли ж починаєш закликати розплющити очі і подивитися на реальний стан справ, тебе починають зневажати і називати «запроданцем» і «ворогом народу».
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 159
У це важко повірити, але Анатолію Володимировичу Семенюку 15 листопада виповниться 80 років! Людина він відома і на Волині, і в Україні. Рука втомиться, коли почнеш перелічувати його титули і регалії. Отож:
Невід’ємною ланкою роботи Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання (МТМО) є Центр первинної медико-санітарної допомоги, у складі якого – 18 амбулаторій загальної практики сімейної медицини: 6 міських та 12 у сільській місцевості. Тут приймають сімейні лікарі, терапевти, педіатри – це ті спеціалісти, до яких насамперед слід звертатися зі скаргами на стан здоров’я. 
15 листопада, п’ятниця
ОВЕН. Корисно розширити коло спiлкування, тим більше, що буде можливість для нових знайомств. У вiвторок зможете проявити себе в багатьох напрямках, в першу чергу – у професiйному. 
Четвер. Ясно. Температура: 10оС. Вітер західний помірний.
Напередодні Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва України в Ковелі у Народному домі «Просвіта» відбулася чергова переатестація творчих колективів, в якому взяв участь Народний вокальний жіночий квартет «Лелія» Центру культури і дозвілля Дубівської сільської ради.
У мене на столі нещодавно з’явилася книга «Стратегія протистояння» Євгена Силкіна, військового кореспондента, полковника ЗСУ. Праця проливає світло правди на перші години і дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вона — про тих, хто став щитом на шляху агресора, зупинив рашистську навалу, натхненники якої планували за 3 дні окупувати Київ. 
В народі побутує думка, що доля обирає життєвий шлях для кожного із нас. Тобто куди йти, кому і на яку вершину життя піднятись, де і коли впасти. Щось у цьому є. Судіть самі. 
Одним із найбільш відомих повстанців Ратнівщини був Пантелеймон Хоцевич, 1906 р. н., житель хутора Діброва біля села Заброди. В УПА Пантелеймон вступив весною 1943-го і незабаром став командиром сотні в загоні «Помста Полісся». Цей загін у серпні 1944 року переформовується у бригаду «Помста Базару», яка діяла на Берестейщині та у північній частині Волині — від Ковеля і аж до Кобрина та Пінська.