Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 19 червня 2025 року №26 (12982)

Повідомлення в номер / Заклад, де готують рятівників нашого життя

18.04.2024
Мабуть, найбажаніше  свято для дітей – це ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. Ось і нас, учнів 5-А класу ліцею №3 ім.Лесі Українки, гостинно запросила до себе на екскурсію у переддень свята заснування Ковельського фахового медичного коледжу його директор Григола Олена Григорівна.
На подвір’ї коледжу  серед мальовничих ялинок —  стенд  із фотографіями загиблих воїнів. Тарасюк Олексій Васильович, Пігілєв Валентин Олександрович, Яворський Сергій В’ячеславович – випускники медичного коледжу різних років, які загинули у  боротьбі  з російськими окупантами, навіки залишилися на почесному місці у серці свого рідного навчального закладу. 
Заступник  директора з питань гуманітарної освіти та виховання Левочко Ольга Михайлівна та  юні   студентки Веремейчик Анастасія та Івануха Олександра, випускниці IV курсу спеціальності “223 Медсестринство ОПП Сестринська справа”, люб’язно погодилися розкрити нам секрети обраної спеціальності. Особливе захоплення у нас викликав спортивний майданчик, адже не дивно було би  побачити якусь аптеку. А тут — спортивні тренажери!  Все ніби говорить, що  основа здоров’я – фізичний гарт.  
На спортивному майданчику просто неба керівник фізичного виховання Гочачко Микола Миколайович та  викладач фізичного виховання Проц Олег Васильович  вчили нас робити штучне дихання.  Ми вже були як справжні медики у білих халатах. Але слід було скласти «екзамени»,   згадати всі ті навички, яких навчили попередні  лектори Анна і Світлана, теж студентки коледжу, про лекції яких я писав раніше. Ми впоралися, не осоромилися перед справжніми ПРОФІ!
Наступною локацією, куди нас запросили працівники коледжу, був кабінет, де навчають робити ін’єкції.  Зайшовши в цей навчальний клас, ми ніби опинилися у середньовічній лабораторії.   Перед нами були макети рук, ніг, сідниць людини, шприци і турнікети. Викладач коледжу Совтус Ірина Миколаївна, ніби випереджаючи наше невимовне бажання зробити  укол, запросила ближче до манекенів. Вона  вчила, як потрібно правильно тримати в руках шприц, як робити ін’єкцію та багато чого іншого. На перший погляд,  все   це просто. Насправді потребує великої майстерності, досвіду та знань.  Побачивши, скільки всього необхідно вміти та знати, щоб бути медиком, розумієш, яку важливу справу роблять викладачі, навчаючи, та студенти, навчаючись, адже в їхніх руках —  здоров’я людей.   
 На цьому цікавинки не закінчилися. Далі ми пішли в навчальний кабінет,  де   вчать «слухати серце».   Тут лікарям допомагає кардіограф. Викладач Комісарик Світлана Михайлівна нас ознайомила з роботою цього приладу. Він не несе загрози для нашого сердечка, а лише ловить його найменші рухи. 
Серед учнів виявилися бажаючі спробувати дію цього апарату. Після проведення  замірів,  прилад видає стрічку із лініями, «прочитавши»  які лікар виносить свій вердикт про здоров’я нашого серця. 
І це ще було не все. Не менш захоплюючою  локацією виявився клас, де були стенди з різними органами людини, а також манекени з м’язами та скелет.  Викладач коледжу Хвіц Лариса Миколаївна розповіла багато цікавого про будову тіла людини. А ще корисно  було подивитися та розібрати макети різних органів. Відчуття неймовірні! 
Все це було   захоплююче.  Як же ж потрібно любити свою нелегку ЛІКАРСЬКУ справу, щоб вміти так доступно  передати нам, дітям, її важливість.  
Ця подорож до “країни” охорони здоров’я була не просто змістовною,  а феєричною. Тому ми кажемо медичному коледжу:  «До скорих зустрічей!».  Я впевнений, тут ще є чим нас здивувати.
Хочемо  подякувати директору Ковельського фахового медичного коледжу Григолі Олені Григорівні за  запрошення, а студентам і викладачам – за організацію пізнавальної   екскурсії.                         
Стас ШОСТАЦЬКИЙ,
учень 5-А класу ліцею №3 ім. Лесі Українки.
IMG_3744Мабуть, найбажаніше  свято для дітей – це ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. Ось і нас, учнів 5-А класу ліцею №3 ім.Лесі Українки, гостинно запросила до себе на екскурсію у переддень свята заснування Ковельського фахового медичного коледжу його директор Григола Олена Григорівна.
На подвір’ї коледжу  серед мальовничих ялинок —  стенд  із фотографіями загиблих воїнів. Тарасюк Олексій Васильович, Пігілєв Валентин Олександрович, Яворський Сергій В’ячеславович – випускники медичного коледжу різних років, які загинули у  боротьбі  з російськими окупантами, навіки залишилися на почесному місці у серці свого рідного навчального закладу. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 143
Читати далі

Повідомлення в номер / Ковельському фаховому медичному коледжу – 78!

18.04.2024
17 квітня Ковельський фаховий медичний коледж  Волинської  
обласної ради  відзначив свій 78-й день народження 
IMG_3731 (1) 17 квітня Ковельський фаховий медичний коледж  Волинської   обласної ради  відзначив свій 78-й день народження 
У межах людського життя –  це  ціла  вічність. У межах історії – вік поважний і солідний, сповнений досвіду, традицій, злетів та падінь...
Наш коледж – це сучасний заклад освіти, який динамічно розвивається, швидко адаптується до сучасних умов, реалізує освітні програми  фахової передвищої освіти.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 175
Читати далі

Повідомлення в номер / Таємниця повстанського схрону

18.04.2024
Український національно-визвольний рух у 40-х – на початку 50-х років минулого століття був унікальним у багатьох відношеннях. В умовах війни проти набагато сильніших ворогів, якими були гітлерівський та сталінський режими, українські повстанці довели до найвищого рівня тактику партизанської та підпільної боротьби. 
Важливим елементом конспірації для них стали викопані у землі та добре замасковані схованки, які залежно від їх призначення та розмірів мали назву “бункер, “схрон” або “криївка”. Повстанці будували такі схованки як у лісі, так і в полі або населеному пункті. Останній варіант мав багато переваг, але водночас був і найбільш небезпечний. Це добре видно на прикладі схрону, який повстанці зробили під будинком жителя села Лучичі поблизу Ратного Пантелеймона Гуля.
У 1947-48 роках повстанці кілька разів приходили до нього за продуктами. Переконавшись, що його сім’ї можна довіряти, хоча господар був членом винищувальної групи, або, як тоді казали “стрибком”, повстанці запропонували в його будинку збудувати схрон. 
Про це пізніше на допиті у райвідділі МГБ розповіла дружина Гуля Ганна Федотівна:
«Восени 1948 року прийшли вночі два бандити, які домовилися із чоловіком, що вони будуть робити у нас схрон. Вранці чоловік послав мене на базар у м. Брест продавати м’ясо. Бандити знаходились у коморі, де зберігаємо картоплю. За день вони з допомогою мого чоловіка викопали яму, землю вони при допомозі чоловіка винесли і висипали у бомбосховище, яке було біля стіни хліва. У нас були дошки, і цими дошками вони облаштували стіни і стелю, щоб не обвалювалася земля. В Бресті я пробула 4 дні, і коли повернулася, то чоловік сказав, що схрон уже зроблений». 
Приблизно через місяць в ньому поселились два повстанці – Савелій Петрук –  “Ярослав”  із Забріддя і Михайло Рибачук із Дубечного – «Павло». Через два тижні до них прийшов надрайонний провідник ОУН Андрій Михалевич на псевдо «Кос» (на світлині ви його бачите разом із охоронцем Савелієм Петруком). У схроні вони знаходились до весни 1949-го, до релігійного свята  Пасхи. Інколи, коли не було снігу, вони йшли на день або два і знову повертались. На Пасху не приходили дуже довго. Коли повстанці сиділи зимою, то йшли десь зазвичай Савка і «Павло», а «Кос» залишався. Якщо йшов і «Кос», то тоді вони відлучались надовго. Влітку 1949-го повстанці сиділи в схроні дуже мало, лише окремі  ночі. 
l
Свідчення Ганни Гуль: «Восени 1949 року, коли вже копали картоплю, прийшли бандити і привели з собою якусь дівчину, приблизно років 23-х, невисокого зросту, озброєну пістолетом, псевдонім «Катя» (Марія Мочичук, с.Шкроби). Ми з чоловіком питали, звідки вона. Вона сказала, що не з Ратнівського району, що працювала вчителькою, але як потрапила в підпілля, – не говорила. Коли бандити привели «Катю», вони ніч знаходилися в схроні, а перед світанком пішли. Вони чоловіка попередили, що «Катя» буде сидіти одна і до неї буде ходити бандит на ім’я Максим – уродженець с. Забріддя. «Катю» чоловік закривав у схроні на 4 дні, ставив їй два глечики води, глечик молока і давав їй хліб, а через 4 дні відкопував і знову подавав їй продукти. «Катя» в схроні знаходилась приблизно місяць часу… Потім повстанці забрали зі схрону всі документи, друкувальну машинку і пішли разом із «Катею».
Напередодні у с. Самари Ратнівського району  при зіткненні з повстанцями був убитий дільничний уповноважений МВС Савчук Василь Дмитрович, який був зв’язаний із «Косом» і працював у міліції дільничним с. Забріддя. Він часто приходив у схрон. Про наявність схрону знали і сестри Василя – Надія та Наталія. Боячись, що Надія і Наталія видадуть їх за те, що убитий їх брат, повстанці пішли зі схрону. 
l
На допиті в МГБ 27 лютого 1950-го Савчук Надія розповіла:
«У 1948 році я жила як робітниця у свого дядька Гуля Пантелеймона Івановича. Восени я вийшла в кладовку, де зберігають картоплю, і там зустрілася з бандитом Харламповичем Омеляном. А потім, коли він став зі мною розмовляти, то зі схрону вилізло ще два бандити -  «Кос» і «Савка», поговорили зі мною, запитали, хто я така, попередили про те, щоб я нікому не говорила, що бачила їх, і відпустили. 
З того часу я стала знати про те, що мій дядько має зв’язок з бандитами, тому що він їх переховував у спеціально обладнаному в його будинку схроні. Після того на другий день  я пасла корів, і до мене прийшов дядько Гуль Пантелеймон. Почав зі мною розмовляти, запитав: “Що ти вчора бачила?”. Я йому розказала, як все сталося, і він мене ще раз попередив, щоб я нікому не говорила про те, що в нього є схрон, інакше бандити вб’ють. Я дала згоду мовчати і нікому не розповідати…
На початку 1949 року я з ними стала зустрічатися дуже часто, тому що жила у Гуля Пантелеймона, а бандити сиділи в схроні до весни. Весною перед релігійним святом «Пасха» я перейшла жити до себе додому і з бандитами стала зустрічатися рідше. За літо я бачила їх всього тільки 4 рази. В листопаді 1949 року в с. Самари був убитий мій брат Савчук Василь Дмитрович. Він працював дільничним уповноваженим міліції. Після цього я ходила до Гуля Пантелеймона, де на горищі будинку зустрілася з бандитами «Косом», «Ярославом» і «Панасом». Я їм розповіла, що мого брата в с. Самари вбили бандити. «Кос» мені сказав, що його вбили  випадково, через помилку і висловив з цього приводу свій жаль». Після цього Надія Савчук продовжувала самовіддано допомагати повстанцям.
l
Активну допомогу повстанцям надавали також сусіди Гуля – Петро та Катерина Грищуки. Петро Грищук працював завідуючим сільпо і був членом групи охорони громадського порядку. Він згадував, що вперше повстанці прийшли до його дружини у липні 1947-го і сказали, щоб він нікого не боявся та ночував удома. Після цього повстанці стали приходити до нього регулярно, через кожні 7-10 днів, переховувались у його приміщеннях. Крім того, господар забезпечував їх продуктами харчування і проводив для них розвідку. 
За товари із лучицької кооперації  – цукор, цигарки, цукерки, горілку та папір повстанці платили гроші. Петро Єрмолайович та його дружина кілька разів, за завданням «Коса», розкидали в селі Лучичі націоналістичні листівки. Катерина Романівна готувала повстанцям їжу, прала та шила білизну. Вони також бували у повстанському схроні. Чоловіка кілька разів викликав «Коса», щоб дати якісь доручення, а дружина знімала мірки з повстанців, щоб пошити їм одяг. Оскільки Грищуки активно спілкувалися із повстанцями, а також сім’єю Гулів, вони дізналися багато таємної інформації, зокрема і такої, яку їм знати було зовсім необов’язково.  Пізніше це мало сумні наслідки для багатьох жителів сіл Лучичі та Заброди. 
l
Під час допиту у лютому 1950 року в Луцьку Грищук Катерина повідомила, що знає таких повстанців:
«1. «Кос» по імені Андрій, уродженець с. Замшани Старовижівського р-ну. Є ватажком бандгрупи.
2 «Савка» (Кирило Михалевич, с. Замшани – авт.). Вбитий у 1949 р. Знаходився разом із «Косом».
3. Петрук Савелій – уродженець с. Забріддя. Знаходиться біля «Коса» і в даний час.
4. «Павло» – знаходиться біля «Коса».
5.Герасимук Пелагія – знаходиться біля «Коса». З ним живе. 
6. Катя. Не знаю це ім’я чи псевдонім. Працює друкаркою у «Коса».
7. «Биков» (Сергій Богдан – провідник ОУН Любомльського району – авт.) – бачила його один раз у Гуль Ганни.
8. Олексюк Максим – уродж. с. Забріддя. В основному переховується десь у селі.
9. «Панас» (Степан Калачук – командир окремої диверсійної групи ОУН – авт.) – родич «Коса».
Андрій Михалевич - Кос (праворуч) з охоронцем Савелієм Петруком - ЯрославомУкраїнський національно-визвольний рух у 40-х – на початку 50-х років минулого століття був унікальним у багатьох відношеннях. В умовах війни проти набагато сильніших ворогів, якими були гітлерівський та сталінський режими, українські повстанці довели до найвищого рівня тактику партизанської та підпільної боротьби. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 162
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

18.04.2024 Романюк Аліна Петрівна
19 квітня, п’ятниця
Схід Сонця – 06.17; захід – 20.25. 
Місяць – у Діві. 
Прп. Йоана Верхопечерника.
20 квітня, субота
Схід Сонця – 06.15; захід – 20.26.
Місяць – у Діві. 
День довкілля. 
Похвала пресвятої Богородиці. Прп. Феодора Трихини.
 
21 квітня, неділя
Схід Сонця – 06.13; захід – 20.28.
Місяць – у Терезах. 
Всесвітній день творчості та інноваційної діяльності.
Неділя 5 Вел. посту. Прп. Марії Єгипетської. Мчч. Феодора, Діонисія.
22 квітня, понеділок
Схід Сонця – 06.11; захід – 20.30.
Місяць – у Терезах. 
Всесвітній день Матері-Землі (Міжнародний день Землі).
Прп. Віталія. Блгв. кн. Всеволода.
23 квітня, вівторок
Схід Сонця – 06.09; захід – 20.31.
Місяць – у Скорпіоні.
Всесвітній день книг та авторського права. 
Всеукраїнський день психолога. 
Вмч. Юрія (Георгія) Переможця. Мчч. Олександри, Анатолія.
24 квітня, середа
Схід Сонця – 06.07; захід – 20.33.
Місяць – у Скорпіоні. 
Міжнародний день секретаря. 
Міжнародний день солідарності молоді.
Прп. Олексія Києво-Печер. Мч. Валентина.
25 квітня, четвер
Схід Сонця – 06.05; захід – 20.35.
Місяць – у Скорпіоні. 
Всесвітній день боротьби проти малярії.
Ап. і єван. Марка.
Місячні фази у квітні
Зростаючий Місяць – до 23 квітня.
Повний Місяць – 24 квітня.
Спадаючий  Місяць – 25-30 квітня.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
цвіт19 квітня, п’ятниця
Схід Сонця – 06.17; захід – 20.25. 
Місяць – у Діві. 
Прп. Йоана Верхопечерника.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 169
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 22 по 28 квітня

18.04.2024
ОВЕН. Прекрасний час для творчостi, зможете втiлити у життя яскравi iдеї. Щоб володiти ситуацiєю, необхiдно проявити рiшучiсть i iнiцiативу. 
ТЕЛЕЦЬ. Тиждень потрiбно почати з усмiшки i оптимiстичного погляду на свiт. Варто  розібратися  з боргами. Схоже, вам доведеться взяти вiдповiдальнiсть не тiльки за свої дiї i вчинки, але й справи iнших людей. 
БЛИЗНЮКИ. Варто спуститися з небес на землю, щоб визначити подальшi плани i головну лiнiю життя. Панi Фортуна не забуде посмiхнутися вам у потрiбний момент. 
РАК. Вас переповнюватимуть творчi iдеї та задуми. Потрібні однодумцi, якi допомогли б їх втiленню в життя. Прислухайтеся до голосу iнтуїцiї, яка не підведе.
ЛЕВ. Якщо вдалося запустити новий проєкт, налагодити бiзнес, то можна розслабитися. Займiть вичiкувальну позицiю, будьте готовi до компромiсiв. 
ДIВА. Якщо не упевненi в своїх дiях, краще не поспiшати, що дозволить уникнути багатьох проблем. Не економте час на снi i вiдпочинку.
ТЕРЕЗИ. Терпiння i спокiй допоможуть уникнути стресiв i зберегти сили для активностi на особистому фронтi. Вашi здiбностi начальство оцiнить. 
СКОРПIОН. У вас виникне можливiсть для успiшної реалiзацiї задуманого. Вiрогiдна сприятлива ситуацiя на роботi i з дiловими партнерами. 
СТРIЛЕЦЬ. Сприятливий перiод для отримання нових знань i пiдвищення професiйного рiвня. 
КОЗЕРIГ. Важливо закiнчити невiдкладну справу, яка вже давно не дає спокою. У деяких представникiв знака буде можливiсть переїхати в iнше мiсто.
ВОДОЛIЙ. Постарайтеся не упустити можливостi закласти фундамент майбутнього добробуту. У першiй половинi тижня можливе знайомство з новими партнерами. 
РИБИ. У вашому житті переплетуться двi нитки, одна з яких є енергiєю завершення процесiв, а iнша – вiдновленням старих зв’язкiв, занять. Потрібні смiливі починання, нові проєкти.
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.
горОВЕН. Прекрасний час для творчостi, зможете втiлити у життя яскравi iдеї. Щоб володiти ситуацiєю, необхiдно проявити рiшучiсть i iнiцiативу. 
ТЕЛЕЦЬ. Тиждень потрiбно почати з усмiшки i оптимiстичного погляду на свiт. Варто  розібратися  з боргами. Схоже, вам доведеться взяти вiдповiдальнiсть не тiльки за свої дiї i вчинки, але й справи iнших людей. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 301
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 11–17 квітня

11.04.2024
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північний  помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура:  9оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер західний  помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер  західний  слабкий.
Субота. Хмарно, часом дощ. Температура: 17оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 10оС. Вітер південно-західний  слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 19оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Хмарно, дощ. Температура: 110С. Вітер західний помірний.
Понеділок. Хмарно, дощ, часом сильний. Температура: 19оС. Вітер  західний  сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 6оС. Вітер західний помірно сильний.
Вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 10оС. Вітер західний сильний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура:  2оС. Вітер західний  слабкий.
Середа. Мінлива хмарність, часом дощ.  Температура: 11оС. Вітер західний  помірно сильний.
аличаЧетвер. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північний  помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура:  9оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер західний  помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер  західний  слабкий.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 180
Читати далі

Повідомлення в номер / Творімо і цінуймо красу

11.04.2024
Соціальні мережі у ці весняні дні переповнені світлинами і дописами наших земляків про красу рідного краю, її примноження шанувальниками природи. Ще б пак: квітень і травень – найсприятливіший час для висаджування квітів, дерев, декоративних кущів. Адже недарма співаємо: «Волинь моя, краса моя…». І ту красу творимо разом.
Дехто може сказати: «Про яку красу ведете мову? Адже війна триває третій рік поспіль, щодня гинуть на фронті наші Герої, ворог по-варварськи обстрілює міста і села».
Так, війна триває. Кривава, жорстока, кінця якій не видно. Але, чи означає це, що тут, в тилу, маємо сидіти, склавши руки, чекати «з моря погоди», впадати у відчай і безнадію? Безперечно, що ні. Наш обов’язок – сприяти збереженню довкілля, примноженню зелених багатств рідної держави, чим підтвердимо віру в неминучу Перемогу добра над злом.
Маємо бути вдячні тим людям, які з приходом весни беруть активну участь у висаджуванні квітів (часто – за власний кошт), впорядкуванні парків і скверів, громадських місць. Ініціаторами добрих справ, зокрема, є працівники КП «Ковельські парки» (керівник – Віра Федосюк). Не буває дня, щоб у соціальних мережах не з’явився допис або світлина про нові клумби, газони, декоративні композиції у рідному місті. 
Активну позицію природолюбів – перетворити Ковель в місто-сад – всіляко підтримують депутати міської ради, члени громадських організацій,  їх однодумці, представники духовенства.
На жаль, мають місце випадки плюндрування краси, крадіжки висаджених квітів і кущів. Нещодавно згадувана вище Віра Федосюк сповістила  про такі прикрі факти, що мали останнім часом у Ковелі. Про  них вона повідомила органи  правопорядку, сподіваючись на швидке виявлення крадіїв.
Докладають  сил до примноження зелених багатств трудові колективи держлісгоспу, СЛАТ «Тур», учні шкіл і студенти навчальних закладів, небайдужі власники домогосподарств. Вони розуміють: збереження довкілля – справа всіх і кожного.
… Нещодавно організатори традиційної виставки «Волинська Голландія» повідомили, що наближається день відкриття   цьогорічної феєрії квітів, наголосивши: «Якщо ця краса здатна хоч на мить повернути наші усмішки та радість, то вона того варта».
Як кажуть, без коментарів.
ковельСоціальні мережі у ці весняні дні переповнені світлинами і дописами наших земляків про красу рідного краю, її примноження шанувальниками природи. Ще б пак: квітень і травень – найсприятливіший час для висаджування квітів, дерев, декоративних кущів. Адже недарма співаємо: «Волинь моя, краса моя…». І ту красу творимо разом.
Дехто може сказати: «Про яку красу ведете мову? Адже війна триває третій рік поспіль, щодня гинуть на фронті наші Герої, ворог по-варварськи обстрілює міста і села».
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 198
Читати далі

Повідомлення в номер / Загроза Семеновій горі не зникла

11.04.2024
Семенова гора зустрічає весну – співом птахів, набубнявілими бруньками на деревах, несміливими паростками трави. Тим часом над цією тисячолітньою археологічною пам’яткою витає реальна загроза тотального знищення – днями стало відомо, що ТОВ «Сандекс», яке виграло тендер на видобуток піску на Семеновій горі, збирає та готує дозвільні документи для того, щоб розпочати роботи.
Депутати б’ють 
на сполох
Здається, публічна хвиля обурення, яку викликало у старовижівчан повідомлення про аукціон небаченої щедрості – продаж спеціального дозволу на видобуток піску на 160 гектарах унікальної ділянки, мала б змусити негайно втрутитися у ситуацію найвищих посадовців як Міністерства екології та природних ресурсів, ДП «Ліси України», так і виконавчої влади та правоохоронних структур. 
Власне на це сподівалися і депутати Старовижівської селищної, Ковельської  районної й Волинської обласної рад, адресуючи їм свої звернення з категоричною вимогою зупинити екологічний злочин – руйнування рідкісної природної пам’ятки. Про це говорили у своїх відеозверненнях, опублікованих у соцмережах, учні Старовижівського професійного ліцею та школярі села Смолярі, місцеві краєзнавці й вчителі.
Нещодавно на сесії головного самоврядного органу Волині обранці громади 43 голосами підтримали звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України щодо скасування проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Старовижівського родовища та повернення повноважень органам місцевого самоврядування в сфері надрокористування. 
Перший заступник голови облради Юрій Поліщук, один із авторів проєкту звернення, наголосив: родовище, на яке націлилось ТОВ «Сандекс», розташоване в межах загальнозоологічного заказника «Смолярівський», відтак на його території забороняється будь-яка господарська діяльність. Адже це завдасть непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, спричинить знищення археологічної спадщини. 
У своєму зверненні депутати вимагали вжити відповідних заходів у межах чинного законодавства України щодо скасування результатів проведеного аукціону стосовно надання спеціального дозволу на користування надрами – Старо-Вижівське родовище, номер лота – SUE001-UA-20231228-01783, встановити та покарати осіб причетних до фактично рейдерського захоплення пам’ятки культури та природи.
– Ще 19 січня Ковельська окружна прокуратура почала процедуру встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави щодо правомірності виставлення на аукціон Старовижівського родовища піску, –  зазначила речниця Волинської обласної прокуратури Наталка Мурахевич в ефірі телеканалу «Аверс». – Прокурори направили запити до контролюючих органів влади та місцевого самоврядування, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 ККУ за фактом можливого внесення недостовірних відомостей до офіційних документів щодо характеристик цього родовища. 
В рамках кримінального провадження вивчено матеріали, що стали підставою для проведення аукціону  та видачі спеціального дозволу на видобування піску. Зараз триває досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, і за його результатами буде вирішено питання щодо наявності підстав для заявлення позову про анулювання наданого дозволу. 
Відповідь на своє звернення до Ковельської окружної прокуратури отримав і депутат Старовижівської селищної ради Михайло Шлапай. У ній теж йдеться про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом продажу спецдозволу на видобування піску, а досудове розслідування доручено проводити слідчим відділення поліції № 2 Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області.
Ковшем екскаватора – 
по історії 
На перший погляд, здається, що ніби цілком достатньо підстав для того, аби принаймні пригальмувати процес із видачею дозвільних документів ТОВ «Сандекс» для початку виробничої діяльності. Однак ні збурення громадської думки, ні кримінальні провадження не зупинили фірму, яка зі статутним капіталом 3 тисячі гривень, добилася дозволу на початок розробки піщаного кар’єру саме на Семеновій горі. Хоча, за словами голови Старовижівської селищної ради Василя Камінського, замість цієї місцини пропонували інші ділянки, цілком придатні для облаштування кар’єру, адже в громаді не проти нового виробництва, яке передбачало б створення робочих місць і надходження податків до місцевого бюджету.
Чому ж ТОВ «Сандекс» так приваблює саме Семенова гора? Можна лише припустити, що близькістю до залізниці, що скоротить транспортні витрати на вивіз піску, який, як подейкують, можуть відправляти за кордон. Адже, як розповіли місцеві краєзнавці, завдяки своїй якості він годиться не лише як будівельний матеріал, а й для виготовлення плиткового клею. Дехто припускає, що, можливо, не пісок цікавить, а поклади бурштину чи блакитна глина, яка використовується в косметиці. Ймовірно, її поклади можуть знаходитися під піщаним шаром. Саме така глина трапляється на берегах річки Вижівки, і тутешнє жіноцтво користується цим засобом, щоб покращити вроду.
Але якими б дороговартісними не були природні ресурси Семенової гори, вони ніщо порівняно з археологічною та екологічною цінністю цієї місцевості. 
– Таких пам’яток, як Семенова гора, досить мало, – сказав в ефірі телеканалу «Аверс» вчитель Галиновільської гімназії Микола Сивилюк. – На кінець мезоліту (приблизно 7 тис. років) тут була стоянка первісних людей – збирачів і мисливців. Археологічні знахідки свідчать, що вони володіли високим вмінням обробітку кременю. Далі поблизу озера Липки є узвишшя, де з високою ймовірністю теж могли б селитися люди. Тобто тут може бути кілька глибших культурних пластів давності 7-10 тис. років. Страшно навіть уявити, що по них пройдуться ковшем екскаватора, а не щіточкою археолога. 
Відома на Старовижівщині учителька географії Марія Федорівна Хлопук (на жаль, нині покійна) часто влаштовувала разом із учнями експедиції  на Семенову гору. Як пригадують нині її вихованці, вона стверджувала, що там було капище, де молилися і проводили свої обряди первісні люди. Нібито там навіть знайшли якісь ритуальні предмети. Тож можна припустити, скільки ще таємниць ховає у собі це сакральне місце.
Понад те, після руйнування Семенової гори можна чекати і реальної помсти від природи. Адже місцеві жителі давно помітили специфічний рух хмар, для яких гора є природним бар’єром і зупиняє буревії. Облаштування піщаного кар’єру передбачає вирубку лісу, а це означає, що цю місцевість залишать тварини і птахи, зруйнується вся екосистема. 
Зупинити екоцид!
Минулого тижня у соціальних мережах з’явилося повідомлення про те, що, незважаючи на офіційні заперечення Старовижівської селищної ради, клопотання до правоохоронних органів, вищих органів виконавчої влади, звернення депутатів до Президента України та Кабінету Міністрів України, відкрите кримінальне провадження по факту можливих порушень під час проведенню аукціону, ТОВ «Сандекс» продовжує збір та підготовку дозвільних документів для здійснення видобутку піску на Семеновій горі. 
Це необхідна частина процедури для проведення громадського обговорення, щоб отримати висновок про вплив діяльності, яку планує фірма, на довкілля. Тобто жителі громади, всі, кому не байдужа доля археологічної і культурної пам’ятки, мають шанс висловити свою думку з приводу того, як вплине на довкілля і чим загрожує природі видобуток піску на цій ділянці. Термін подання зауважень і пропозицій закінчується 15 квітня. 
Старовижівська селищна рада просить громадськість, усіх, кому не байдужа доля археологічної пам’ятки, довкілля краю, стати на захист Семенової гори, зоологічного заказника «Смолярівський» та надсилати свої зауваження і пропозиції до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за адресою:  03035 м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, Департамент екологічної оцінки та контролю, електронна пошта – OVD@mepr. gov. ua. 
Тільки згуртована пропозиція допоможе відстояти і зберегти найцінніше, що залишилося нам у спадок, і те, що маємо передати нащадкам, – нашу природу, пам’ятки, які бережуть таємниці минулого. 
Валентина БЛІНОВА, 
журналістка, лауреатка премії імені Полікарпа Шафети. 
гораСеменова гора зустрічає весну – співом птахів, набубнявілими бруньками на деревах, несміливими паростками трави. Тим часом над цією тисячолітньою археологічною пам’яткою витає реальна загроза тотального знищення – днями стало відомо, що ТОВ «Сандекс», яке виграло тендер на видобуток піску на Семеновій горі, збирає та готує дозвільні документи для того, щоб розпочати роботи.
Депутати б’ють  на сполох
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 155
Читати далі

Повідомлення в номер / У нас в гостях – Ольга Ліщук

11.04.2024
Ім’я бібліотекаря Ольги Ліщук із Мощеної добре відоме читачам нашої газети. Вже не один рік поспіль ця невтомна жіночка дописує до «міськрайонки». Коли   зібрати усі її дописи разом, то вийде  об’ємна книга про рідне село, його людей.
Власне, така «книга» вже є. Завітавши нещодавно до редакції, пані Ольга привезла із собою альбом, у якому зібрані написані нею статті, кореспонденції, замітки, надруковані у «Вістях Ковельщини». Тут – розповіді про механізаторів, доярок, їх світлини, інформація про масові заходи, роботу сільської бібліотеки тощо. 
Чесно кажучи, таких активних й ініціативних громадських дописувачів газети сьогодні вже не  так і багато. Молодь і люди середнього віку віддають перевагу електронним ЗМІ. Ольга Ліщук залишається вірною нашому виданню, продовжує до нього  дописувати. Не раз каже: «Не розумію, як люди можуть обходитися без друкованого слова. Це ж – вікно у світ, орієнтир у теперішньому складному житті». 
Пропонуємо увазі читачів добірку матеріалів, підготовлених пані Ольгою.  Вони підтверджують  невтомний творчий пошук нашого громадського кореспондента, її бажання достукатися  до свідомості земляків, переконати  їх у важливості преси, котра нині, у час важких випробувань для українців, не менш  важлива, аніж бойова  зброя, для перемоги над ворогом.
1712041970493Ім’я бібліотекаря Ольги Ліщук із Мощеної добре відоме читачам нашої газети. Вже не один рік поспіль ця невтомна жіночка дописує до «міськрайонки». Коли   зібрати усі її дописи разом, то вийде  об’ємна книга про рідне село, його людей.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 154
Читати далі

Повідомлення в номер / Спомин про тещу, яку називав мамою

11.04.2024 Семенюк Анатолій Володимирович
Якось швидко і непомітно пролетіла Прощена неділя. Мій добрий друг  Микола зателефонував із самого ранку: 
— Прости мене,  може чимось тебе образив, слово гірке колись сказав чи в скрутну хвилину не допоміг.
— Хай Бог простить, і я прощаю! І мене прости, — відповів я. 
І раптом відкрилася комірка пам’яті: згадав свою тещу – маму дружини (Царство Небесне!). Подумав: може, за свій гріх я колись прощення у неї  не попросив?   
І  зароїлися спогади, як бджоли у вулику.
х  х  х
У чоловічому товаристві не раз буває, коли після  суперечок про воєнну стратегію та недосконалу владу заходить розмова про тещу. 
Поважний сім’янин Максим нас просвіщає: 
— Я до своєї тещі від дня заручин звертаюсь «мамо». Їй приємно, і мені не шкодить.
— Теща є теща, і ніяка вона не мама. У мене мама одна – та, що народила. Крапка. А теща завжди на боці дочки виступає. Думаєте, цей конфлікт інтересів випадковий? Недаремно народ про тещ анекдоти складає. Ось послухайте… На день народження зять купив тещі будівельну каску. Його запитують: «Для чого?». – «Щоб землю з лопати оббивати, коли город копатимемо».., — жартує Андрій.
— Анекдот  анекдотом, а у мене теща — змія. І це «не так», і  те “неправильно”. Ще й дочка допомагає. Розізлили до краю. Якось схопив поліно і попередив: «Я за себе не відповідаю. Можу вдарити». То теща аж на піч заховалася. Що ви думаєте? Допомогло. Тихіше стало, — додає Петро. 
— Ти звинувачуєш тещу, а сам який? Додому не спішиш з роботи, а зі своїми друзяками йдеш у генделик «на пиво». Додому який приходиш? Теж мені розумник. Я, наприклад, без тещі нікуди. Вона і хату прибере, і онука догляне, ще й обід чи вечерю приготує. То скажи, яке я маю право її критикувати? А хіба біологічна  мама іноді не кидає своїх діток? Згадай «Катерину» Шевченка. А в пресі хіба мало таких випадків описують? — опонує   присутнім Іван.
Розійшлися думки, як у морі кораблі. І в тому розбурханому морі  спорів декому у Бога, справді, треба прощення просити. Як у церкві – на колінах.
х  х  х
Та хай собі. Як казала моя мати, на голови тих упаде, хто добра не шанує. А спомини розгулялися не на жарт. Якою була  Віра Василівна, моя теща? 
Признаюся, довго і пильно приглядалася до зятя. Мов рентгеном просвічувала. Аякже: я приїжджий, інформації про мене ніякої. А вона віддає у його руки найбільш дорогоцінний скарб – донечку. Спочатку намагалась «цінні» поради давати. Бувало,  просив: «Мамо, ми якось самі розберемось. Навіщо вам наші клопоти?». Мудра була теща – не сперечалась. Відомо, що розум – від батьків, а мудрість – із скарбниці життя набирається. Тут хто скільки запозичить, стільки й має. Один розтринькає, а інший в засіки розуму складає.
Моя теща-мама у житті багато випробувань мала. І війну пережила, і втрату першого чоловіка. У повоєнні голодні роки  теж було не легше. П’ятеро діток – трьох синів, двох доньок  виховала-виплекала своїм серцем і душею. Всі з вищою освітою. І сім’ю з вищим статусом доброзичливості збудувала. Віра Василівна не розділяла свою материнську  любов на своїх дітей та інших. Скажімо, невістки теж були її дітьми.
Приїжджаю часом в гості, а вона мені: «Я тобі, Толику, рибки печеної  приготувала і печінку телячу». 
«Звідки ви знаєте, що мені до смаку?» —  дивувався не раз я. – «Ти ж мій четвертий синочок!»  – лагідно промовляла вона. Скажіть: хіба після таких слів у вас зародиться сумнів, як  кого називати? Своєю добротою і толерантністю вона  була   другою мамою. Мені імпонувала її родинна  позиція, де діяло правило: «Сім’я – це святе». О, вона  була тверда характером.  Хворість передчасно забрала її рідного Станіслава, поляка за національністю. Ветерани прийшли до  неї просити дозволу на проведення поминальної процесії з прапорами і масовим мітингом.
Теща категорично відмовила: «Тільки із священником, за християнським обрядом!». Комуністи відступили.
Після кількох переїздів (Любешів, Камінь-Каширський, Нововолинськ) ми якось з Ковеля завітали до неї в гості. Теща мешкала  із сином Михайлом та невісткою Марією. Під час обіду раптом заявила: «Я хочу пожити з вами. Візьмете?».
Я знав, що  здоров’я у неї похитнулося після інсульту. Та ще й вік – 83! Як їй буде звикати на новому місці?
Але сказав рішуче:
— Поїхали хоч зараз! 
З  дружиною  Марією ми  розуміли: їй так хотілося побути біля своєї улюбленої доньки на схилі віку, відчути її тепло. За якусь годину вона зібрала свої скромні пожитки, і ми поїхали. Нам було з нею добре, а вона тішилась тим. 
Та не довго щастя панувало – хвороба прогресувала, і через три місяці закрилися її добрі материнські очі. Опіка над нею в ці останні дні була нашим дарунком і обов’язком.
— Прости нас, мамо, що було не так, — промовляю я сьогодні в думках не раз.
Анатолій СЕМЕНЮК.
тещаЯкось швидко і непомітно пролетіла Прощена неділя. Мій добрий друг  Микола зателефонував із самого ранку: 
— Прости мене,  може чимось тебе образив, слово гірке колись сказав чи в скрутну хвилину не допоміг.
— Хай Бог простить, і я прощаю! І мене прости, — відповів я. 
І раптом відкрилася комірка пам’яті: згадав свою тещу – маму дружини (Царство Небесне!). Подумав: може, за свій гріх я колись прощення у неї  не попросив?   
І  зароїлися спогади, як бджоли у вулику.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 215
Читати далі
  • 47
  • 48
  • 49
  • 50
  • 51
  • 52
  • 53
  • 54
  • 55
  • 56
  • 57

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025