Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 16 жовтня 2025 року №43 (12999)

Повідомлення в номер / Пам'ять стукає у серце

18.07.2024
Одне з найскладніших питань у польсько-українських стосунках – так звана "Волинська трагедія". І хоч з того часу минуло багато літ, згоди між обома народами, точніше їх політичними лідерами і керівниками держав, не досягнуто до цих пір. 
Як результат, щороку 11 липня на державному рівні у Польщі вшановують пам’ять жертв трагічних подій на Волині у 1942-1943 р.р. Як стверджують польські історики, саме 11 липня 43-ого був  апогей "волинської різанини", як вони називають ті страшні події. У той день майже одночасно було атаковано понад 100 польських сіл.
Українські науковці зазначають, що Волинська трагедія бере початок у квітні 1943 року, коли поляки разом з нацистами вбили понад 100 мирних мешканців волинських сіл. Всього кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, за деякими оцінками, сягає 21-24 тисячі чоловік, включаючи Волинь. Польські історики стверджують, що з їх боку тоді загинули більше осіб.
Як би там не було, розв'язати проблему польсько-українського кривавого протистояння не вдалося до цих пір. Причин цього багато, але ми їх аналізувати не будемо. Лише зазначимо, що в минулому робилися спроби досягти консенсусу на рівні перших осіб Польщі та України. Так, ще у 2003 році з нагоди 60-річчя Волинської трагедії президенти Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський відкрили пам'ятну дошку у селі Павлівці Іваничівського району. 13 травня 2006 року на греко-католицькому цвинтарі у польському селі Павлокома у присутності президентів Віктора Ющенка і Леха Качинського відбулося урочисте відкриття меморіалу загиблим українцям.
17 грудня 2014 року президент України Петро Порошенко під час свого виступу перед депутатами польського парламенту за присутності президента Польщі Броніслава Комаровського попросив пробачення у поляків за Волинську трагедію. Ще раніше, у 90-их  роках минулого століття, за підтримки української влади, в тому числі Волинської державної адміністрації, у селі Засмики на Ковельщині було відкрито військовий цвинтар вояків Армії Крайової, зокрема її 27-ї дивізії піхоти, який чинний і нині.
На жаль, кроки до примирення, не завжди знаходять розуміння у деяких радикально налаштованих польських політиків, що особливо помітно сьогодні, коли точиться кривава російсько-українська війна. Зрозуміло, що це лише на руку ворогам України – путінським вбивцям і ґвалтівникам, мета яких – знищити Україну як державу, а українців як націю.   
l  
В наш час залишилося порівняно небагато людей, які були свідками Волинської трагедії або зберегли згадки про неї, ті жертви, яких зазнала волинська земля. Одна з таких наших землячок – Олена Іванівна Чабан, дитинство і юність якої пройшли неподалік села Рокитниці. У книзі "Мій милий світе" в розділі "Події воєнного часу" вона, зокрема, згадує:
“Трагічною сторінкою стали 1943-1944 рр., коли великої активізації набрало польсько-українське протистояння. Місцеве населення дуже потерпало від 27-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової (27 WDPAK) – місцевої польської самооборони із сіл Засмики, Люблятина та ін. У січні 1944 р. за сигналом "Буря" ця дивізія відкрито заявила про своє формування. Почалося стягування всіх підрозділів у Засмиках і Купичеві, прийшло підкріплення польської поліції з Мацейова. І почалися великі рейди вже більшими силами, ніж загонами польської самооборони. Відбулися, скажімо, напади на Голоби (німці відбили), на Свинаринський ліс (зруйновано базу УПА).
Велика кількість армії потребувала й багато харчів. А тому самооборона, підпорядкована Армії Крайовій, здійснювала грабіжницькі напади на навколишні села. До Рокитниці було рукою подати – дуже близько. Тому село швидко обезлюдніло, було пограбоване, багато жителів знищено. Місцеві українські групи самооборони чинили опір нападникам, але сил було замало. Були жертви як серед мирних людей, так і їх захисників (вояків УПА). Особливо тяжко було тоді, коли у похід ішли ІІІ батальйон 43-го піхотного полку зі Засмик, де командиром був "Сивий". Йому завжди могли надати допомогу  І та ІІ батальйони, що дислокувалися в селі Іванівка (Янівка).
Про велику силу, зосереджену поблизу нашого села, свідчить те, що 27-ма дивізія АК брала участь у боях за Турійськ, Володимир-Волинський. Зі спогадів Козла Андроніка Євтиховича (дата народження 30.05.1928 р.), який у роки війни був жителем села Рокитниця, взимку 1943 року, після нападу польських банд на село, люди втікали за його межі, щоб врятуватися. Та не всім це вдавалося.
"…Ми прийшли в Дроздні, тоді зібралися люди, бо привезли убитих із нашого села. Це були: Гламазда Уляна, Давидюк Микита, Давидюк Тетяна, Козел Федось, Козел Григорій, Козел Дарія, Конащук Яків (72 роки мав), Лозовицький Микола, Петрук Антон, Симоніки – Андрій, Володимир, Каленик, Марія Борисівна, Марія Пилипівна, Олександра, Павло; Яструби – Андрій, дочка Анастасія, Сергій, Уляна.
Порубали їх. Шкодували куль. Ховали їх у Дрозднях, порубаних…" (Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років. Ковельський район. Твердиня, Луцьк – 2011 р. Стор. 148-149).
Так, зі спогадів Козел (Симонік) Устини Климентівни (дата народження 14.10.1926 р.) дізнаємося, що в селі було вбито за часів протистояння 22 душі. В сусідньому селі Гончий Брід, де були біженці з Рокитниці, на свято Водохреща 1944 року розстріляно понад 60 мирних українців. Тут була забита тітка Устини. Але як проходила страта! Спершу жінку поранили в живіт, а потім кинджалом пронизали її в око. Ще була поранена Соломія, її двоюрідна сестра. Сама очевидиця теж була поранена, батько і мати – також. Ще поранили дочку рідного брата в руку. Устині куля пройшла поблизу серця, але залишилася живою. "Село наше, – оповідала Козел У. К., – повністю спалили і пограбували…"
В роки нацистської окупації, з 1941 до середини березня 1944 року, Рокитниця була під контролем старости, і селяни змушені були виконувати поставки продуктів для вермахту (зерно, м'ясо, молоко). Податок цей був посильним. Виконувалися інші обов'язкові роботи. З переходом української поліції в ліси, з квітня 1943 року, в селі організовано загін самооборони. Влада в селі перейшла до голови управи, який виконував розпорядження командування УПА. Так було до вересня 1943 року. А далі село потрапило в залежність від Армії Крайової, яка нещадно грабувала всіх. Сюди приходила і група ра-дянських партизанів, які чекали матеріальної підтримки.
В період вигнання з Ковельщини німецьких загарбників через Рокитницю проходив важливий транспортний шлях. Тут підвозились боєприпаси, військова техніка, особовий склад поповнення військових з'єднань. В урочищі Боданиха та прилеглих рокитненських хуторах розміщалася 175-та Уральсько-Варшавська дивізія, яка потім брала участь в боях за Ковель. Великою приманкою для ворожої авіації була дорога, що вела із села Ворона через річку до Рокитниці, а далі через міст – до села Білашів, на Зелену і до Будищ, де були бойові окопи. Часто піддавався обстрілам транспорт, були вбиті, поранені. 
До сільських хуторів і лісів перевозилися поранені бійці з передової під Ковелем. Багато з них помирало в місцевих медсанбатах. Тому в сільській окрузі, на кладовищі і навіть біля церкви знаходилися солдатські могили воїнів     60-ї, 76-ї стрілецьких дивізій 47-ї Армії. У повоєнний час рештки воїнів були перевезені до братської могили на кладовище села Білашів.
Сільський міст вороги знищили. У 1944 році до лав червоної армії призвали 90 жителів села (100 відсотків чоловіків). Після детальної перевірки всіх частина їх потрапила до запасного полку, друга частина – на роботи, треті – за вироком суду – на заслання, у тюрми-табори. Цими третіми були в переважній більшості учасники руху самооборони від польських банд та воїнів УПА. Після закінчення війни 22 чоловіки не повернулися з полів битв, кілька – з таборів. Реабілітацію пережили лише 3.
Так, у сім'ї Давидюка Маркіяна троє синів забрала війна: Микита (вояк самооборони, поранений у боях з польськими бандами) помер, Іван (вояк самооборони, засуджений радянською владою) помер у таборі, Михайло (червоноармієць 23-ї стрілецької дивізії) загинув смертю хоробрих у лютому 1945 року у Німеччині. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Односельчани воювали на різних фронтах. Але найбільше їх було у Прибалтиці, Польщі, Німеччині, Чехословаччині. За бойову участь нагороджені орденом Слави Козел Ф. А., Мельник Ф. П., Чуль А. К. Всі фронтовики були активними у відбудові в повоєнний час".
l
Продовжуючи тему, хочу зазначити, що у селі Гончий Брід, про який згадує Олена Чабан, у січні 1944 року вояками Армії Крайової було вбито понад 60 мирних жителів, знищено до 40 садиб. Про цю жахливу трагедію у свій час писала і громадська дописувачка "Вістей Ковельщини" Лідія Гарлінська з Голоб.
З ініціативи тодішнього голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука 13 жовтня 2011 року тут було відкрито та освячено пам'ятник українцям – жертвам польсько-українського конфлікту. Серед вбитих був і рідний дід Бориса Петровича – Іван, який нині покоїться на цвинтарі села Волошки.
Пам'ять невинно убієнних у липні 2018 року вшанував і колишній   Президент України Петро Порошенко за участю голови облдержадміністрації Олександра Савченка та голови райдержадміністрації Віктора Козака, громадськості Ковельщини.
Михайло КУЗЬМУК.
НА СВІТЛИНАХ: пам’ятник жертвам польсько-українського конфлікту в с. Гончий Брід; військовий цвинтар вояків  Армії Крайової у с. Засмики.

р1 Одне з найскладніших питань у польсько-українських стосунках – так звана "Волинська трагедія". І хоч з того часу минуло багато літ, згоди між обома народами, точніше їх політичними лідерами і керівниками держав, не досягнуто до цих пір. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 170
Читати далі

Повідомлення в номер / Спогади про Харків

18.07.2024 Семенюк Анатолій Володимирович
Харків... Харків... Харків...
Вбито… Поранено… Зруйновано…
Такі новини і такі реалії щоденно пекельного життя в колишній столиці України станом на сьогодні. Ці  геноцидні вбивці, маючи велику перевагу у засобах масового знищення, поставили світ на коліна, а Україну зробили заручницею ненаситного агресора і злочинного політичного спокою, сильних світу цього. 
Стражденний Харків! А яке було місто: економічно потужне, працьовите, культурологічне і просвітницьке і т. д. і т. п. А скільки геніїв і видатних особистостей вийшло з-під його крила!
…Майже 50 років тому я ступив на цю благодатну землю, щоб поповнити багаж своїх енергетичних знань, і був вражений унікальністю Харкова. Збереглося кілька листів до дружини, які я писав  і надсилав до рідного сімейства в Камінь-Каширський.
Тож невеликі штрихи до портрета Харкова пропоную тобі, мій читачу.  Ось ці міні-історії.
l
“Місто вражає своєю величчю.  Вулиці широчезні з усіма видами транспорту. Майдани, площі, парки просторі, а площа ім. Дзержинського (нині Свободи) – найбільша в Європі. 
Висотні будинки, пам’ятники, реклама заставляють дивитися і сприймати навколишній світ по-іншому. Ця велич переформатовує людину, особливо гостя, на маленьку мізерну піщинку. Але це так – до слова!”.
l
“Сьогодні стояв біля театру ляльок. На вітрині – кактуси. О, яке розмаїття кактусів! Їх сто чи двісті, можливо, й більше, і ні один не схожий на іншого”.
l
“Потужно і гарно виглядає політехнічний інститут – він розташований на високому пагорбі, звідки відкривається вид на церкву. Слід зауважити, що духовна пропаганда на висоті і творить чудеса. Ікони святих писані видатними іконописцями; фрески із зображеннями Ісуса Христа, сяючі позолотою хрести та іконостас мають магію притягувати людину до віри і молитви. 
Мусимо визнати, що культура наша, в цьому сенсі, плентається десь позаду”.
l
“Відвідав зоопарк. Тут є унікальне дитяче містечко, де на розмальованих каретах катаються дітлахи, такі хлопчики, як наші Андрійко та Едік. Око ваблять поні, ослики, маленькі коники. Все, як у казці. А акваріум! У ньому рибки з усього світу – червоні з острова Борнео, чорні з Мексики, срібні з Китаю, рябенькі з Африки і так далі. А поруч триметрові крокодили – страшно! Неподалік воїни неба – орли статні і поважні. 
Найцікавіша забава – це папуги, яскраві, строкаті і різнобарвні. Он красень розмальований, на одній нозі, а в другій тримає шматочок хліба, кимось подарований, вправно подає собі в рот.  Трьох подалі –  менші”. 
l
“Вчора побував у цирку. Виступав знаменитий Кіо. Глядача зацікавлюють унікальні номери. Ось в клітку заходить красуня. Її закривають, а через кілька секунд, відкривши, ми бачимо в тій клітці двох тигрів. Неперевершені акробати, еквілібристи, клоуни і сам цирк великий і красивий. І все це – розум людський і вмілі руки”.
l
“Мене цікавлять не тільки видовища. Ходжу по магазинах. З продуктами тут краще, ніж у нас, а в промисловій групі не густо”.
l
“Їду на 44-му автобусі. Тиск міста відчуваю фізично – стою на одній нозі, друга затиснута і десь загубилася. 
А пасажирів більшає. Зауважую, що в малому містечку жити набагато комфортніше. Такі протиріччя: тут велич і краса, а поруч тиснява, давка, дискомфорт. Але всі чомусь хочуть жити у великих містах. Парадокс. 
Щоранку ходжу в парк. Тут багато бігунів, я переймаю цей досвід оздоровлення. В надвечір’ї в скверах і парках – фанати шахів. Вони відволікаються від міської суєти. Харків’яни люблять своє місто. Воно мені теж подобається, але магнітом притягає свій дім, сім’я і діти”.
l
“Дні повзуть, мов черепаха. Склав календар і викреслював прожиті дні, але час розлуки не меншає. Як хлопці? Порадь Андрійкові не плакати, перемагати біль, адже він – сильний воїн. Передай, що я йому куплю мисливську гвинтівку, яка стріляє, а Едіку – собачку. 
Ось як підуть вони на полювання – ото буде цікаво: Андрій з рушницею на плечі, а Едік з песиком. Дружком на повідку. Враз вишмигне зайчик із-за куща Андрійко: «Ба-Бах», а заєць побіг. Тоді він вдруге: бах-бах, і вцілив”.
l
…Читаю, згадую давні миті. Переживаю. Де ти, мирний український Харкове? Чому із казочки про зайчика ХХ століття виросла братовбивча трагедія ХХІ століття? Із “полюванням” на людей, ракетами, дронами тощо. І не видно цьому ні кінця, ні краю.
Кріпись, Харкове! Тримайсь, Україно! Мусимо вистояти  – іншого не дано.
Анатолій СЕМЕНЮК.

Харків Харків... Харків... Харків...

Вбито… Поранено… Зруйновано…

Такі новини і такі реалії щоденно пекельного життя в колишній столиці України станом на сьогодні. Ці  геноцидні вбивці, маючи велику перевагу у засобах масового знищення, поставили світ на коліна, а Україну зробили заручницею ненаситного агресора і злочинного політичного спокою, сильних світу цього. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 192
Читати далі

Повідомлення в номер / Бунт на кораблі, або Як росіянські сатаністи прискорюють свій кінець

18.07.2024
Під кінець робочого дня, який тривав 13 годин без перерви на обід, Сатана мав вигляд грішника, розп'ятого за непослух.  Чесно кажучи, він втомився робити зло на Землі. Ще б пак: 13 землетрусів, 13 пожеж, 13 повеней – це вам не жарт. Що не кажіть, а вік у більш як дві тисячі років дається взнаки. 
Включивши кондиціонер і щільно причинивши металеві двері до пекла, Сатана втомлено заплющив очі і відкинувся на спинку крісла-гойдалки.  "От би зараз випити чарку-другу смоли з кардамоном, закусити сирим м'ясом вовчатини і заснути хоч б на годину",  – мрійливо подумав.
Але у дворі раптом постукали, і до кабінету зайшов шеф його канцелярії.
– Ваша сатанинська милість! – почав без зайвих передмов. – На кораблі бунт!
– Який бунт? На якому кораблі? – невдоволено пробурчав Сатана.
– На найголовнішому, де зібралися посланці пекла, яким ви довіряєте, як самому собі.
– "Московія"? – одразу здогадався володар пітьми. – Там, де кермує мій кращий друг путін?
– Він, виявляється не друг, а найсправжнісінький зрадник. Разом з купою своїх запроданців.
– А що сталося? – не міг втямити Сатана.
– Зараз про все розповім, – догідливо схилився над столом очільник канцелярії. – Ви пам'ятаєте, як клявся нам путін у вірності, коли ми разом із вами просунули його на посаду президента кацапії?
– Пам'ятаю. Обцілував тоді мої роги і копита, ще й у живіт намагався поцілувати. Кров'ю розписався у моїй книзі доль. А що ж тепер?
– Тепер з його дозволу у тому краї боліт і вурдалаків проголосили початок боротьби з вашими безсмертними ідеями.
– Сатанізмом?
– Так, так. Ось слухайте, що днями повідомило центральне диявольське телебачення у москві.
Голова канцелярії махнув рукою, і просто на стіні з'явилися кадри свіжої політичної хронічки. На цей раз – із засідання якоїсь комісії, що розмістилася у, здавалося б, найнеочікуванішому місці – “державній дурі”, як її охарактеризував голова слідчої комісії бастрикін, котрий теж присягав Сатані.
– Оці  ідіоти, на які ми витрачаємо величезні диявольські кошти, задумали боротися із сатанізмом, – пояснював далі чиновник з пекла. – Очолив похід проти вашої сатанинської милості генерал шаманов.
– Хто він?
– Заступник голови комітету ДД (держдури) із розвитку громадянського суспільства.
– А точніше?
– Ніби наша людина. Весь у людській крові. Розстріляв у 1999 році колону чеченських біженців, у 2000 році знищив до тла одне із тамтешніх сіл. Згідно із рішенням Страсбургзького суду (2006 р.) визнаний військовим злочинцем. І подібних йому на тому збіговиську було чимало.
Сатана на мить задумався, а тоді запитав:
– Чого ж хоче та банда перевертнів?
– Перемогти нас із вами. Наприклад, псевдонауковець Джамбулет Умаров, господар якого рамзан  кадиров вірою і правдою служить вашому троюрідному братові Шайтану, запропонував виховувати молодь на зразках творчості російських письменників Толстого, Достоєвського, Чехова, Пушкіна. Вони ніби-то були істинно віруючими християнами і всіма силами боролися із сатаністами.
– Брехня! – вибухнув гнівом Сатана. – У них християнства стільки, як і в нас з вами. Це – вірні слуги диявола. Толстой все життя пив, гуляв, любив жінок, воював, приборкував невірних, а на старість виступив проти православної церкви,  розлучився з дружиною і жив відлюдником. Його ще за життя зробили боговідступником.
– Чистісінька правда! А Достоєвський чого вартий? Назви його романів говорять самі про себе: "Біси", "Злочин і покарання", "Ідіот", Чехов навіть не пам'ятає, скільки за своє життя занапастив жінок і дівчат. Одні кажуть, що 70, інші – 80, а взагалі, як я підрахував, більше 100. Не кращий Пушкін. Гультяй із гультяїв, розпусник, яких світ не бачив.
Сатана скупо усміхнувся.
– А, може, це й непогано, що в росіянців таких типів рекомендують для наслідування, – задумливо мовив. – Нашого полку сатаністів прибуде.
– Воно-то так, та трішечки не так. Постає запитання: для чого те все затіяли в московії? Не подобається мені їхня вакханалія.
– Ми скрутимо перевертнів у баранячий ріг! – стукнув кулаком по столу Сатана. – У мене є підозра, що путін намірився скоїти переворот і зайняти моє місце у царстві темних сил. Він до того увірував у своє безсмертя,  що бачить себе не лише володарем російської імперії, а й цілого світу й космічних просторів. Звичайно, його ролі у боротьбі із силами добра ніхто не применшує: паскуда, якої пошукати. Одна війна в Україні чого варта. А ще ж Чечня, Сирія, Грузія, країни Африки. Герой! Але своє місце я йому не віддам.  Спалю у гієні вогненній!
– Тільки так, – погодився начальник канцелярії. – путін копає собі могилу сам. Міжнародний кримінальний суд визнав його злочинцем, росію він власноруч перетворює в руїну, землі добровільно віддає Китаю, мільярди кидає на безглузду війну в Україні. З цього приводу є такий анекдот. Розказати?
– Давай, – рішуче мовив Сатана. – А то ми все про сумне і дурне.
– Так от, після смерті путін потрапляє до мене у пекло. Зустрічає його якось покійний Гітлер і каже:
– Слухай, ти зробив те, що не вдалося навіть мені.
– Що саме?
– Знищив росію.
Сатана розреготався.
– То, може, нехай і надалі нищить? – задумливо запитав.
– Нехай. А ми подивимося, як московити із нами будуть "боротися". Їх дурять, а вони вірять фальшивим кумирам. Тим гірше для них.
На цьому зустріч у сатанинському штабі завершилася. Сатана пішов відпочити після трудів праведних. Завтра його чекали нові подвиги і звершення: пожежі, землетруси, повені, катастрофи. В першу чергу – у московії, де насмілилися виступити проти нього, могутнього і непереможного.
Наступного дня про таємну розмову в офісі Сатани стало відомо у кремлі. Інформацію про неї повідомили агенти всюдисущої федеральної служби безпеки росії.
Дізнавшись про це, переляканий путін викликав до себе патрушева і бортнікова.
— Що будемо робити? – запитав розгублено, витираючи серветкою змокрілу лисину.
— Треба діяти. Рішуче і негайно, — заявив майстер провокацій патрушев. бортніков кивнув головою на знак згоди. – В якому напрямку? – не зрозумів кремлівський карлик.
— В українському. Щоб повернути довіру шефа, треба вдарити по Києву з усією силою.
— Атомною бомбою?
— Наразі ні. Ракетами і дронами. Без жалю і співчуття. Можливо, Сатана зрозуміє: ми йому не вороги, а вірні соратники.
Путін схвалив ідею кремлівських сатаністів. У той же день було завдано масованого удару по Києву та інших містах України. Ракета влучила навіть в дитячу лікарню Охматдит. Загинули десятки людей, в тому числі діти. Світ обурився і висловив чергове занепокоєння.
Путін негайно зателефонував володарю пекла і повідомив новину.
— Молодець, – похвалив Сатана. – З тебе ще будуть люди.
Хвильку помовчавши, додав:
— І дивись мені там: крок вліво, крок вправо – розстріл на місці. Зрозумів, сучий сину?
— Зрозумів, мій батьку хресний. Служу вашій милості до останньої краплі крові! Слава Сатані!
Охрім СВИТКА.

путін Під кінець робочого дня, який тривав 13 годин без перерви на обід, Сатана мав вигляд грішника, розп'ятого за непослух. Чесно кажучи, він втомився робити зло на Землі. Ще б пак: 13 землетрусів, 13 пожеж, 13 повеней – це вам не жарт. Що не кажіть, а вік у більш як дві тисячі років дається взнаки. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 235
Читати далі

Повідомлення в номер / На Івана Купала щасливу долю шукала

18.07.2024
З давніх-давен українці сприймали воду як надприродну стихію, силу, що має особливий вплив на долю і життя людини.
Вона вважалася символом здоров’я і чистоти, з нею виконували багато обрядів. Зокрема, у період літнього сонцестояння, на Юр’я, Зелені свята, Івана Купала, коли, за віруваннями наших предків, сила води ще більше зростала. Тому у ці дні старалися скупатися ще до сходу сонця, качалися у росі, збирали її краплі, виводили на неї худобу. А ще здійснювали заготівлю лікарських трав, плели з них вінки.
Очисну функцію води у календарній обрядовості старовижівчан минулого навчального року досліджувала дев’ятикласниця Старовижівського ліцею, слухачка секції «Етнологія» Волинської обласної Малої академії наук Анна Систалюк. Її наукова робота посіла третє місце на обласному конкурсі-захисті наукових досліджень.
Ровесниці Ані, також випускниці дев’ятих класів Старовижівського ліцею Старовижівської селищної ради Ірина Тищук, Олександра Камінська, Ніка Головій та Софія Гапонюк вирішили відтворити на березі річки Вижівка купальські обряди наших предків і таким чином розширити свої знання про традиційну народну культуру.
Крім того, дівчата поспілкувались із гідроспостерігачем Волинського обласного центру з гідрометеорології Ларисою Добиш, котра щодня впродовж уже 32 років проводить дослідження режиму річки Вижівка. Лариса Олексіївна не лише розповіла, які зміни відбувались на водоймі впродовж цього періоду, а й пригадала традиції та звичаї святкування Івана Купала у Брідках та Новій Вижві, обряди з водою, які виконували колись жителі цих сіл в інші дні.
Отож, екскурсія на берег Вижівки видалась дуже цікавою та пізнавальною. Зібрані етнографічні матеріали ляжуть в основу майбутніх наукових досліджень дівчат. Ну, а пущений на воду вінок, сплетений із навколишнього різнотрав’я, нехай принесе їм щасливу долю!
Юрій КОВАЛЬ.
Фото з архіву автора.

мавка1 З давніх-давен українці сприймали воду як надприродну стихію, силу, що має особливий вплив на долю і життя людини.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 154
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 22 по 28 липня

18.07.2024
ОВЕН. У понедiлок постарайтеся не вплутуватися в авантюри, є ризик великих втрат. Вiвторок i середа можуть виявитися найскладнiшими днями тижня, знадобиться вміння швидко реагувати i мiняти курс.
ТЕЛЕЦЬ. Настає слушний момент для концентрацiї сил i можливостей. На початку тижня до проблем варто ставитися з гумором. У понедiлок головнi подiї можуть чекати на робочому мiсцi. 
БЛИЗНЮКИ. Настають приємнi змiни. Вашi бажання виконуються. Насамперед це стосується  особистої сфери. Улюблена людина, нарештi, усвiдомить, наскiльки ви дорогi йому, враховуватиме вашi побажання. 
РАК. Довколишні почнуть розумiти вашу цінність, не розчаруйте їх, проявiть прихованi таланти. Чим активнiший спосiб життя виберете, тим успішніші будуть справи. 
ЛЕВ. Прагнiть не витрачати час на порожнє базiкання. Все задумане зможете виконати. Перш нiж складати план, варто перевiрити надiйнiсть партнерiв.
ДIВА. Зосередьтеся на першочерговому, зi всiма справами вiдразу не справитеся, особливо без допомоги. Будьте неквапливi i уважнi – поспiх лише збiльшить кiлькiсть роботи. 
ТЕРЕЗИ. Займiться духовним розвитком i самоосвiтою. Дізнаєтеся корисну iнформацiю. У вiвторок вдалi зустрiчi i переговори. У п‘ятницю може чекати приємна зустрiч iз старими друзями. 
СКОРПIОН. Варто займатися повсякденними справами, не замахуючись на щось нове або глобальне. Якщо хочеться щось зробити – робiть, виявiть iнiцiативу. У вихідні мовчання – золото.
СТРIЛЕЦЬ. На початку тижня підбийте пiдсумки своєї дiяльностi i постарайтеся усунути недолiки. Тиждень сприятливий для налагодження i оновлення партнерських стосунків. 
КОЗЕРIГ. Судячи з усього, почнете рухатися до чергової кар’єрної вершини, звiдки вам усмiхається панi Фортуна. Присвячуйте бiльше часу собi i близьким, а ще краще візьміть тиждень вiдпустки. Вiдпочинок – прекрасний засiб, що дозволяє накопичити сили. 
ВОДОЛIЙ. Необхiдно проявити iнiцiативу i смiливiсть, а якщо докладете зусилля, то матимете вигоду. У реалiзацiї iдей потрiбні пiдтримка колег, друзiв. Варто  попрацювати над своїм емоцiйним станом, оскiльки похмурий настрiй вiдштовхне партнерiв.
РИБИ. У понедiлок не знайдеться таких цiлеспрямованих людей, як представники вашого знаку. Зможете впоратися з будь-якою справою, якщо матимете хоча б мiнiмальне уявлення, як це робиться. 
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. У понедiлок постарайтеся не вплутуватися в авантюри, є ризик великих втрат. Вiвторок i середа можуть виявитися найскладнiшими днями тижня, знадобиться вміння швидко реагувати i мiняти курс.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 11– 17 липня

11.07.2024
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 32оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 21оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 31оС. Вітер південний помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 22оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 35оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура:  22оС. Вітер південний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, часом дощ.  Температура: 31оС. Вітер східний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 20оС. Вітер південний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 290С. Вітер східний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер східний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 31оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер південно-східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 31оС. Вітер південно-східний помірний. 

Озеро_Піщане_2 Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 32оС. Вітер південний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 183
Читати далі

Повідомлення в номер / Жнива-2024: старт взято

11.07.2024
За інформацією Мінагрополітики, станом на кінець червня, хлібороби 16 областей України зібрали 721,4 тис. тонн зернових і зернобобових культур із 209,3 тис. га. Пшениці намолочено 112,3 тис. т за врожайності 31,2 ц/га, ячменю – 545,7 тис. т (37,4 цнт/га), гороху – 6,3 тис. т (21,7 цнт/га).
За впораною площею лідирують аграрії Одещини – 85,7 тис. га. За врожайністю – хлібороби Тернопільщини (78,1 цент/га). Сім регіонів розпочали збір ріпаку. Його намолочено 63,6 тис. т із 31,7 тис. га.
На Волині теж розпочалися жнива. Сільгоспвиробники збирають озимий ячмінь, який вирощують на площі майже 7 тисяч гектарів. На початку липня, як розповів директор обласного департаменту агропромислового розвитку  ОВА Юрій Юрченко, фермери намолотили 5 тисяч тонн ячменю.  Він повідомив: "Середня врожайність  – 52-53 центнера з гектара. З настанням сприятливих погодних умов аграрії приступлять до збору ріпаку. На окремих ділянках розпочато косовицю озимої пшениці.
Загалом на Волині планують зібрати 280,5 тисячі гектарів зернових культур. З них 140,5 тисячі гектарів – озимі, а 140 тисяч – ярі зернові. Крім того, до збирання: соняшника – 32 тис. га, сої – 68 тис. га, кукурудзи – 55 тис. га, гречки – 3 тис. га, проса – 1 тисяча гектарів.
Жнива стартували й на Ковельщині. До цієї відповідальної кампанії сільгосптовариства, фермери, власники особистих господарств готувалися у посиленому режимі. Як інформує районна військова адміністрація, цьогоріч  в аграріїв виникли нові ризики. Це – вимкнення електроенергії, бронювання фахівців та механізаторів, їх призов до армійських лав. Проте аграрії по-належному підготувалися до жнивних робіт: постійно слідкували за достиганням культур, своєчасно вносили необхідні добрива.
Для збирання вирощеного врожаю господарства району застосовують високопродуктивні зернозбиральні комбайни. Паралельно з організацією жнивної кампанії налагоджують чітку логістику й збут вирощеного врожаю, підготовку до наступного засіву.
Завдяки щоденній наполегливій праці є всі можливості для того, щоб провести жнива-2024 вчасно і якісно. Цим хлібороби великою мірою завдячують ЗСУ, які створили їм умови для того, щоб забезпечити Україну хлібом навіть в умовах війни.
Вл. інф.
НА СВІТЛИНАХ: збирання ранніх зернових у ФГ "Перлина Турії".

Ж1 За інформацією Мінагрополітики, станом на кінець червня, хлібороби 16 областей України зібрали 721,4 тис. тонн зернових і зернобобових культур із 209,3 тис. га. Пшениці намолочено 112,3 тис. т за врожайності 31,2 ц/га, ячменю – 545,7 тис. т (37,4 цнт/га), гороху – 6,3 тис. т (21,7 цнт/га).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 182
Читати далі

Повідомлення в номер / Антонова доля

11.07.2024
Ця драматична розповідь, у поетичному викладі, – про кохання, зраду і милосердя. Вона побудована на реальних подіях нашого сучасного життя. Немає в ній спокути, нема каяття. З причин відомих змінено героїв імена. Надіюсь, що у читача в душі поселяться і радість, і співчуття, і віра у перемогу добра й любові. 
l
Приходить час, і кожен з нас життя міняє в своїй суті: юнак втікає від одинокості і під крилом дівочим воліє бути. І це стається в один день: вони зустрінуться й вінок пісень в серці поселиться і він барвінком вже біля неї стелиться. І попливуть щоденні зустрічі рікою – жадані, милі, поетичні, немовби зрошені цілющою водою.
– Що будемо робити сьогодні, сонечко моє?
– Що скажеш Ти – то все й моє. Нехай і дощ із неба поллє. Усе, мов казка – приймай як жар-птицю під крило, коли є ласка. Театр. Кіно. Кафе і ресторани. Морозиво. Солодощі. Бризки шампана. І ночі зоряні до рання – там в небесах Стрілець і Діва, богиня незрівнянна. Це їхня доля, їхні зорі, це їхня радість неозора. 
Не відаю, чи були такі щасливі Адам і Єва у Раю. Закохані співали співаночку свою. Пісні лунають, мене ж неспокій огортає, бо не спить підступний змій в Едемському саду. Він і сьогодні довірливих затягує в біду.
Антон і Ліля безпечно йшли стежиною добра, на ній Господнє дерево з плодами пізнання.
– Вкусіть із дерева цього, – шепоче хитрий змій, – і ви пізнаєте, який солодкий плід цей золотий.
І мила Лілія Антону руку подала й промовила: 
– Бери мене – я вся твоя.
Ох, ця спокуса! Вона забирає мудрість, цноту, розум. В обіймах ніхто не думає про гріх й життєву прозу. Юнак утратив голову і часу лік – рабом кохання став вільний чоловік. Незчувся, як холодна хвиля впала, і ненаглядна Лілія вже іншу пісню заспівала.
l
Ось і весілля! Марш Мендельсона грає. Батьки і родичі дарунками вітають, гості веселяться, танцюють і співають. Та щось не так – в неспокої душа! Забули рушники – хтось поспішав.  Не вдався коровай – немов комусь хотілося, щоб не відбувся вінчання водограй. А ще у розпалі весілля загриміло, заблискало, то вже і небо біду передвіщало. 
Дехто скаже – що з того,  гуло, блискало? Прогуло, як і не було. Та ні! То віщий і недобрий знак, усе це діялось не просто так, бо те, що гуло, до свого фінішу вело.
В покоях на молодят чекала шлюбна ніч. Не відали й не знали, що на їхню долю лихий поставив сотні свіч, щоб ненароком підступно, тихо в сіті затягнути, де ходить лихо.
І тут наречена свій характер проявила:
– Антоне, спати йди, немає тут твойого діла!
Сама ж весільні "перепійні" рахувала і сердилась, бо їй здавалось, що грошей і дарунків було мало.
Відомо ж бо, що гроші тлінь, вони гірчать, немов  полин. Але не все так просто: як їх нема, лихий конфліктами сімейний простір мостить. Тож дружина стала у войовничу позу, дорікання потекли рікою, з'явилися погрози.
Виконуй, суджений, забаганки мої! Пройшли ті дні, коли співали солов'ї. Тоді ти небо й зорі обіцяв до моїх ніг. Тепер я хочу шикарний оберіг. Якщо кохаєш – не тиняйся збоку, їдь до Європи, зелених зароби, купи авто і привези ще тисяч сто.
І співчували чоловікові дерева, і ставки піднімала самозвана королева. Лихий же тішився і руки потирав, він перемогу святкував. По його сталося – життя не склалося. І дух Антона занепав. Став неуважним і ненароком в тяжку аварію попав. На все життя лишився інвалідом – вагомий тест на милосердя у сімейних бідах.
Дружина довго не журилась, цинічно й холодно всім заявила: 
– Прощайте, родичі, вас покидаю. Горю вашому я співчуваю, але не буду я Антона доглядати – я жити хочу, а не існувати.
Ну що сказати? Здавалось, що навіки горе поселилось в хаті. То Бог на стійкість перевіряє нас. Тримайсь, Антоне, настане твоєї благодаті час. Не може бути так, щоб лихо над нами панувало. Вже й так наші обличчя плугом горя поорало. 
l
Життя… життя… Весна і осінь. А Дух Господній боротись просить: іди під прапором добра і не тримай у серці зла.
І Антон пішов шляхом Любові, і нову пізнавав життя основу. Бо що з того, що неповносправний? Знайшов собі корисну і любиму справу. 
Не раз подумав: "Навіщо зрадила, забрала затишку сімейну радість?". Шептав собі, немов молитву: "На серці зла я не тримаю. Хай Бог простить, і я прощаю".
І молитовний звук пісень благословив той світлий день. Зійшло зело, і новим цвітом кохання розцвіло.
...Вона явилась, немов з туману, тендітна, мила і жадана. Ох, Надіє, нехай здійсняться доброчинства мрії і доля стелиться добром. Тихо сказала:
– Хочу писати життя своє, стражденний мій, твоїм пером. Знай, тебе буду доглядати, як дружина і як мати. До днів останніх буду твоя, бо Господом призначена ця колія. 
Антон прокинувся, немов від сну. Відчув в душі хмільну весну. Прийняв нежданий подарунок долі. Любов'ю засівалося життєве поле.
А як же наша королева самозванка? Казали люди, що була чиясь коханка. Тепер блукає по усьому світу, потрапила в залежність від оковитої. Краса зів'яла, лиш одинокість з нею розмовляла. 
Любомир ФІАЛКО.
Тінь
Якось без примусу 
і повелінь
Поринув я у роздуми 
про тінь.
Це – безтілесне диво Бога,
Із нею в нас одна дорога:
Куди вона – туди і я.
Як упаду – де тінь  моя?
Поки живу, вона в строю –
Так вої падають в бою.
Земля засипле тіло й тінь,
А мати зве: “Синку,
 "прилинь"...
А тінь вже безвісти
 пропала,
Як та зоря, що з неба
 впала,
Її нема, а світло лине –
Так пам'ять зберігає
 сина…
l
Тінь людська не для утіх
І не однакова для всіх,
Бо є ще тінь від
 президента –
В цієї інші, бач, моменти.
Хто в тіні тій перебуває,
Той фаворитську ласку
 має
Із ним усі завжди на “Ви”,
Сіяють слави кольори.
Там звані бали і фуршети,
І не летять над ним ракети.
Є тінь для обраних і званих
І тінь війни у незагойних
 ранах.
Наш Боже милий, скажи
 на милість
Чому заснула
 справедливість?
Анатолій СЕМЕНЮК.

кохання Ця драматична розповідь, у поетичному викладі, – про кохання, зраду і милосердя. Вона побудована на реальних подіях нашого сучасного життя. Немає в ній спокути, нема каяття. З причин відомих змінено героїв імена. Надіюсь, що у читача в душі поселяться і радість, і співчуття, і віра у перемогу добра й любові. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 152
Читати далі

Повідомлення в номер / Цілюща вода мельницького джерела

11.07.2024
Ковельщина – чудовий, мальовничий куточок нашої славної України. Проносились над нашим краєм суворі вітри історії, лишаючи в живій пам'яті поколінь відбитки про події давнини.
Але наша земля багата не тільки пам'ятниками та пам'ятками архітектури. Вона приваблює ошатністю природи, вабить чистими, прозорими, глибокими озерами, водоймами, річками, котрих напувають цілющі джерела. Одне з них знаходиться на землях с. Мельниці. Саме тут біля джерела, знаного з сивої давнини, відбулася нещодавно не зовсім звичайна подія, яка викликала великий інтерес в багатьох людей.
Але спочатку хотілося б трішки історії. Легенди про цілющі властивості джерела передаються в селі з покоління до покоління, як і про саме джерело. Перекази свідчать, що колись воно "било" з надзвичайною силою, вода затоплювала поля, село. Рятуючись, люди насипали вали, а саме джерело загачували всім, чим можна було. 
Відтоді і пішла назва урочища – "загаття". Були часи, коли дошкуляли засухи. Тож люди приїздили з навколишніх сіл, набирали воду, навіть напували худобу. Всі знали: скільки існує джерело, вода в ньому цілюща, лікувальна.
До речі, саме село Мельниця багате своєю прадавньою історією. Перша про нього згадка датується 1245 роком. До Першої світової війни село мало статус "містечка" (старші люди і нині так говорять). У 1897 р. в "містечку" мешкало 2588 осіб, з них – 1599 євреїв. Тут, крім православної церкви, діяли 2 єврейські молитовні будинки, православна та католицька каплиці, поштова  станція, аптека, школа, багато магазинів, корчми, гостиний двір, три постояльні будинки, водяний і вітряний млини. Щотижня відбувався великий базар. А в передсвяткові дні проводилися великі ярмарки, куди з'їжджалися не тільки з навколишніх, але й далеких сіл.
А ще вони брали цілющу джерельну воду, і черга з підвід сягала сотень метрів. З історичних джерел відомо, що саме цю місцину облюбувала королева Бона, яка бажала побудувати саме тут великий замок.
В селі спорудили надзвичайно оригінальної архітектури костел в стилі ампір, в якому перебувала чудодійна ікона мельницької Божої Матері, яка приваблювала багатьох прочан (нині ікона перебуває в Холмі).
Про історію села, цілюще джерело розповів у той день заступник начальника Волинського регіонального офісу водних ресурсів Ростислав Кравчук:
"Джерело вперше почистили в 2004 році. Відтоді на теренах області оновлено 87 природних джерел, і у всіх вода чиста, якісна, яку треба цінувати, бо це – наше національне багатство. Жителям Мельниці пощастило: вода надзвичайно корисна, має в собі багато цінних елементів. При аналізі виявлено, що за своїми смаковими та лікувальними властивостями вона перевищує показники води знаменитих оконських джерел. 
Після того, як почистили джерело, викиди води збільшились у 6 разів, тобто за 1 годину джерело викидає з надр землі  21 кубометр води, котра іде в меліоративний канал і є притокою р. Стохід".
Останнім часом тут проведені значні роботи із збереження водойми. Почистили саме джерело, провели благоустрій, огородили територію, обладнали зручний і красивий місток через меліоративний  канал. Тепер до джерела зручно дійти. І все це – завдяки старості села та його жителям. 
Роман Штоцький щиро вдячний своїм жителям, а також добрим спонсорам, які в той чи інший спосіб допомагали провести потрібні роботи: Волинському регіональному офісу водних ресурсів Р. Кравчуку та М. Тимощуку, начальнику Ковельської дільниці цього офісу В. Грижуку, агрофірмі "Волинь-нова", піщаному кар'єру "Волиньсервістехбуд" і всім мешканцям села, які долучилися до відновлення цілющого  джерела. А я особисто щиро вдячна В. Яромчук і М. Якименку і тому щасливому випадку, що привів нас до джерела рік тому. 
Добра справа завжди починається зі служби Божої. Оновлене джерело освятив отець Василь Павлович, настоятель Нужельського храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Організатори подбали, щоб дійство пройшло на високому рівні: все було продумано – хористи, дітки у вишиванках, та й сама обстановка приємна, спокійна, духовно багата.
І ось освячується вода… Так велично і гарно навкруги: чарівна природа, колоситься стиглий колос і на хвилину забуваєш, що сьогоднішньому мирному дню ми завдячуємо тим, хто на Сході несе бойову вахту. Тож, перш за все, звертаємось до Всевишнього із молитвою захистити нашу країну, землю, зберегти мир.
Згодом, староста села запросив усіх бажаючих набрати води, для чого люди підготували різні ємності. Далі ділились враженнями, згадували перекази, що стосувалися цілющих властивостей води.
– Нашу воду п'ють не тільки жителі села і навколишніх сіл, але й далеко за межами Волині, – каже колишній сільський голова, очільник Мельницької ветеранської організації Сергій Невірко. – Про її цілющі й оздоровчі властивості знають з давніх-давен. Добру справу зробили ми. Спасибі всім!
Так, цілюще джерело отримало "друге дихання". Мені б дуже хотілося, аби тут згодом висадили скверик, встановили лавочки для відпочинку розмістили вказівник на трасі – "Цілюще джерело".
Валентина Січкар,
громадський кореспондент "Вістей Ковельщини".
На світлинах: під час освячення "цілющого джерела" поблизу села Мельниці.
Фото автора.

IMG_0593 Ковельщина – чудовий, мальовничий куточок нашої славної України. Проносились над нашим краєм суворі вітри історії, лишаючи в живій пам'яті поколінь відбитки про події давнини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 217
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 15 по 21 липня

11.07.2024
ОВЕН. Бажано помiркувати над змiною iмiджу. На часі змінити життєвi обставини. Тiльки не варто з’ясовувати стосунки з керівництвом, не конфлiктуйте та рiдше потрапляйте на очi. 
ТЕЛЕЦЬ. З’явиться можливiсть завершити давнiй проєкт i одержати високий результат. Понедiлок обiцяє бути втомливим i сумбурним, але це не перешкодить  чималого досягти. 
БЛИЗНЮКИ. Настає тиждень змiн у особистому життi. Ви бiльше не будете самотнi. У вихiднi дозвольте собi вiдпочити в комфортних умовах.    
  РАК. Зможете ухвалити важливе рiшення, втiлення якого в життя допоможе здiйснити таємний союзник. У вiвторок вдасться довести свою надiйнiсть i незамiннiсть i в колективi, i в сiм’ї. Не уникайте гостей.
ЛЕВ. Якщо ж хтось подумає, що володiє ситуацiєю краще за вас, не варто його переконувати. Краще використовувати цю помилку в своїх iнтересах.  У другiй половинi тижня зосередьтеся на особистому i сiмейному життi, на вiдпочинку i подорожах. 
ДIВА. Позаду хвилюючi подiї, ви розслабилися, але залишилося багато незавершених справ. Зберiться, i в єдиному поривi виконаєте всi завдання. Вам посміхнеться пані Фортуна.
ТЕРЕЗИ. Пiдвищиться авторитет i творчий потенцiал. Прагнiть розширити коло спiлкування, i вiдкриються новi можливостi з привабливими перспективами. Вірогідні непогані фінансові надходження.
СКОРПIОН. Старайтеся бути активнiшими. Збирайте iнформацiю про те, що вiдбувається. На робочому мiсцi зможете досягти вершин професiоналiзму. Авторитет у начальства зросте. 
СТРIЛЕЦЬ. Тиждень очiкується продуктивний, насичений подiями. Заплануйте зустрiчi i переговори, але не займайте важливими справами понедiлок та четвер. Не варто боятися змiн. 
КОЗЕРIГ. Ваші творчі  iдеї друзiв i колег.  Незалежно вiд думки  довколишніх необхiдно вiдстояти свою правду, тодi опоненти стануть союзниками. Постарайтеся завоювати довiру, не розкривати  чужi таємницi. 
ВОДОЛIЙ. Дiловi стосунки, що непогано складаються, можуть перейти в iншу площину. Уникайте спокус, остерiгайтеся службових романів, вони можуть занапастити кар’єру. 
РИБИ. Слiд зосередитися на поточнiй роботi, адже вiд її виконання залежатимуть подальшi успiхи. I навiть якщо вам щось не подобається, не поспiшайте шукати нову сферу діяльності. 
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Бажано помiркувати над змiною iмiджу. На часі змінити життєвi обставини. Тiльки не варто з’ясовувати стосунки з керівництвом, не конфлiктуйте та рiдше потрапляйте на очi. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 209
Читати далі
  • 51
  • 52
  • 53
  • 54
  • 55
  • 56
  • 57
  • 58
  • 59
  • 60
  • 61

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025