Уявний діалог з Пророком нації
"Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає".
Тарас Шевченко.
Цікаво, що сказав би Кобзар про сучасне становище України? Думаєте, про це вже ніхто ніколи не дізнається? Дозвольте не погодитися. Мені випала нагода в уяві поспілкуватися з Генієм. Побачила його таким, як описав поета біограф В. Маслій: "Обличчя на перший погляд здавалося звичайним, але очі його світилися таким розумним і промовистим світлом, що мимоволі привертали до себе увагу кожного".
– Тарасе Григоровичу, як приємно бачити Вас у Ковелі. Якщо не помиляюся, минуло 170 років від Вашої подорожі землями Поділля і Волині, коли за дорученням Археографічної комісії змальовували історичні та архітектурні пам'ятки.
– Давно я був в Західній Україні. Багато води витекло з того часу, як і багато крові (на жаль, зараз знову проливається кров на Сході України). А в Ковель я завітав знову і залишуся назавжди у бронзі на березі тихоплинної Турії.
– Це ж не дивина, що ковельчани виявили до Вас велику пошану і вдячність. Ви повинні бути в центрі уваги завжди і всюди, адже залишили нащадкам безцінне – вічне Слово!
Ми йдемо до Вас, щоб ввібрати світло цього Слова, аби збагнути: Ви є суть української нації, оберіг української душі, болючий нерв нашої самосвідомості, наш золотий і непродажний запас. Ваші слова давно ширяться не тільки Україною, а й цілим світом, який визнав Вас великим поетом і громадянином.
Вам споруджено у світі 1384 пам'ятники. У Вашингтоні, наприклад, є пам'ятник, на якому написано: "Українському поету ХІХ ст. і борцю за Незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його "новим і праведним законом".
– Приємно, коли тебе пам'ятають, а ще приємніше, якщо прислухаються до твоїх міркувань. Пригадую, як я захоплювався діями американців, навіть заздрив їх вільній державі. Так хотілося, щоб Україна теж отримала свою незалежність. Але в роки безвольного кріпацтва це залишилося тільки мріями.
– Зате сьогодні ми є свідками здійснення Ваших пророцтв. Україна вже двадцять п'ять років є незалежною, суверенною державою. Як Ви це передбачили?
– Просто вірив, що є Бог на світі. За добрих він заступається, а лихих карає. Наш народ вистраждав свободу, заслужив її кров'ю і потом. А досвід поколінь, цінні традиції і багата історія допомогли створити на власній землі власну державу.
– Але ж у нашій державі зараз багато негараздів, крім цього, ще й фактично йде війна з Росією. Як бути в цій ситуації? Що можете сказати про сьогоднішню владу в Україні?
– О! Від Росії, чи то пак Московії, можна чекати найгіршого. Хіба мало я писав у свої віршах, як царі московські і їх опричники грабували, плюндрували Україну: "А ти, моя Україно, безталанна вдово, ... Поки твої малі діти на ворога стануть?"; "... Тяжко матір покидати у безверхій хаті. А ще гірше дивитися на сльози та лати..." ; " Се той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала Вдову-сиротину" і т. д.
А хіба ми не воювали з москалями? Пам'ятаєте, як і Виговський розбив московську орду під Конотопом 1659 року? "За що скородили списами московські ребра?" Хіба теперішні московські царі відмовляться від України? Звичайно, що ні! Але я бачу, як нація згуртовується, пробуджується, як нарешті усвідомила, що з москалями потрібно воювати, щоб зберегти Україну. Я радий, що народ виявляє героїзм, що поширене волонтерство.
А про владу, попередню і теперішню, можна говорити багато. Для деяких її представників майно, його кількість – набагато більше, ніж його реальна вартість. Їх засліплює жадібність, яка є злом, підступним, вселенським, що спокушує, засліплює, дарує кожному саме те, чого його душа бажає. І посилає безпомилково кожному: захланному – величезні статки, спершу необхідні, а потім надмірні; спраглому влади посилає її імітацію – от вона, бери скільки можеш донести, керуй, володарюй людськими долями. Тож бажанню немає меж.
Аж згодом розвидниться і ти переконаєшся, що не ти ними керуєш, а хтось твоїми руками. Чого тобі треба до повного вдоволення? Золотий унітаз? Власні портрети у вигляді Цезаря на посміховисько людське і ганьбу вселенську?
Цей надмір – від лукавого. Сучасним державним мужам випала честь зберегти державу, дбати про добробут простого люду, про історичну правду, берегти мову, культуру свого народу. Вже немає московського царя-султана, зате безліч українських царят намагаються поділити між собою престол. Ох. нерозумні діти (тяжко зітхає Кобзар і хмурить густі брови).
І тому мені раз у раз хочеться кричати: "Борітеся – поборете!" з зовнішнім ворогом, всередині країни – з чварами, із захланністю, роз'єднаністю, надмірними амбіціями, бідністю і байдужістю.
– Прийшов час, коли ми, українці, зобов'язані підняти державу на належний рівень, забезпечити народу достойне життя і дати рішучу відсіч московській агресії. А Ви, Тарасе Григоровичу, допоможете нам своїм мудрим словом?
– За Україну я готовий на все. Для неї жив, для неї творив, з нею і буду вічно! Уважно читайте мої вірші – думайте і знайдете відповіді на всі болючі й актуальні питання!
– Ви так багато зробили для України. Невже залишилися ще невиконані обов'язки перед Вітчизною? Саме небо послало Вас Україні. Чи потрібен сьогодні українцям Мойсей, здатний вивести з пасивної неволі?
– Наша земля народила багато пророків. На жаль, людство власноручно розіп'яло їх на храмах зневіри. А я просто писав. Писав, що думав, бачив, переживав. Боровся за правду, бо вже надто часто була вона скривджена. Це – мій обов'язок і ще, напевно, покликання.
Та якби кожен частіше роздумував про моральні принципи і діяв відповідно до них, жити стало б набагато краще. Натомість всі чекають дива, склавши руки, генія, який змінить світ. Час уже самим взятися за розум, почати діяти негайно.
А навіщо світові поет? Відрізнити бруд від чистоти, світло від темряви? Хіба? На це здатен кожен, хто має зір. Відрізнити може. Сказати – ні. Створити щось з нічого – ні. Створити діамант з нічого – це дар.
Відмити бруд, показати тебе собі внутрішньому – надзавдання. Опираємося. Не даємося. Хай кожна тріщина мовчить у глибині душі, полакована самообманом. Ніхто не побачить. Навіть Бог?
Бо те, що коїмо в таїні від людей, коїмо на очах у Господа…
Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!
…Дуріть себе, чужих
людей,
Та не дуріть Бога!
Антоніна Гладун,
член ГО "Союз Українок".
Цікаво, що сказав би Кобзар про сучасне становище України? Думаєте, про це вже ніхто ніколи не дізнається? Дозвольте не погодитися. Мені випала нагода в уяві поспілкуватися з Генієм. Побачила його таким, як описав поета біограф В. Маслій: "Обличчя на перший погляд здавалося звичайним, але очі його світилися таким розумним і промовистим світлом, що мимоволі привертали до себе увагу кожного".
Антоніна Гладун.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 5680
Щирі слова вітань
Творці гарного настрою
Материнська свята доброта
Їх руки пахнуть хлібом
9 березня 1814 року народився Тарас Григорович Шевченко
Думки вголос поетичним словом
Війна, поезія і Леся
В "гостях" у поетеси